Технологія вирощування баклажанів у відкритому ґрунті та організація їх продажу

Технологія вирощування баклажанів у відкритому ґрунті та організація їх продажу

1. Основна частина

1.1 Значення баклажанів та іншої продукції овочівництва

Вживання овочів у їжу позитивно впливає на нервову систему, поліпшує роботу органів травлення і внутрішньої секреції. За вмістом сухих речовин вони (крім гороху, бобів, квасолі, часнику, хрону і катрану) значно поступаються перед іншими продуктами харчування. Так, в огірках і кавунах сухої речовини міститься від 4 до 6%, у коренеплодах - 11-17%, зеленому горошку - до 20%. Вміст білків у них також незначний - 1-2%, лише у бобових культур і часнику він становить 6 -7%. Оскільки в овочах міститься багато води, енергетична цінність їх низька. Однак у добовому раціоні людини на овочі припадає 15-20% енергетичного балансу їжі. Середньорічна норма споживання овочів на одну людину становить 161 кг, з них найбільша частка припадає на помідори (39 кг), капусту (30 кг), огірки і моркву (по 15,5 кг).

До складу овочів входять майже всі поживні речовини, необхідні для активізування фізіологічних процесів і збереження працездатності організму. Овочі також є основним джерелом надходження вітамінів в організм. Вони стимулюють обмін речовин і беруть активну участь у захисті організму від багатьох захворювань. Це, насамперед, каротин (провітамін А), аскорбінова кислота (вітамін С), тіамін (вітамін В), нікотинова кислота (РР) та ін. Більшість овочів не лише запобігають захворювання, а й є ефективними засобами лікування людини. Такі культури, як цибуля, часник, кріп, редька, містять фітонциди і мають бактерицидні властивості. Капуста ефективна при лікуванні виразки шлунка, атеросклерозу, захворювань печінки, зеленні овочі - недокрів'я, ожиріння і поліпшують роботу серця. Столові буряки містять антоціан (синій пігмент), який сприяє регулюванню кров'яного тиску. Моркву рекомендують вживати при недокрів'ї і погіршенні зору. Пектин і клітковина овочів сприяють виведенню з організму шкідливих речовин і радіонуклідів.

Баклажан - однорічна трав'яниста рослина висотою 25-150 см. Основа стебла дерев'яниста, тому воно не вилягає. Насіння дрібне, плескато-округле. Маса 1000 насінин 2,8-3,5 г. Схожість насіння зберігається протягом 4-5 років. Температура проростання 15-16 °С, при температурі ґрунту 20-25 °С сходи баклажана з’являються на 8-12 день після сівби.

Баклажан - культура тепло - та вологолюбна. За температури повітря нижче 15 °С припиняється запилення квіток, і зав'язь опадає. Оптимальна температура для росту і розвитку рослин 20-30ºС. Коренева система баклажана досить розвинена, однак дерев'яниста й у разі пересаджування рослин відновлюється значно гірше, ніж у перцю.

Баклажан - світлолюбна рослина короткого дня. Скорочення тривалості світлового дня до 12-14 год. при вирощуванні розсади прискорює початок плодоношення і підвищує врожайність. Баклажан вимогливий до родючості ґрунту, він досить чутливий до вмісту в ґрунті фосфору. Баклажан порівняно з помідором займає невеликі посівні площі. Вирощують його здебільшого в південних районах України. Плоди баклажана мають високу харчову цінність, їх споживають у технічній стиглості (недозрілими) лише після обробки високими температурами, а також використовують у кулінарії для виготовлення консервів, маринування, соління і сушіння тощо.

1.2 Сорти і гібриди

Фабіна F1 / Fabina F1

Ранній гібрид баклажана (70 днів). Рослина відкритого типу, висота 45-60 см. На рослині формується по 6-8 плодів одночасно. Плоди подовжено-циліндрові, насиченого темно-фіолетового кольору, у фазі технічної стиглості блискучі. Має красиву циліндрову форму, завдовжки 20-23 см, діаметром 5-6 см. Шкірка тонка, м’якоть білувато-зелена, щільна, генетично без гіркоти. Гібрид призначений для відкритого і закритого ґрунту. Температура проростання насіння 22-24 °С. Гібрид стійкий до вертіциллеозному в’янення і павутинового кліща. Схема висадки розсади 100х40-35 см. Врожайність 600 кг з сотки. У польових умовах плодоносіння триває до самих морозів, до листопада. Найраніший, урожайніший, дружніший. Використовується як на свіжому ринку так і для переробки.

Класик F1 / Classic F1

Ранній (75 днів), високопродуктивний гібрид, дуже схожий формою на відомий сорт Алмаз. Рослина могутня, середньої висоти, вертикальне з хорошою енергією зростання. Формує витягнутий-овальні плоди блискучого фіолетового кольору. Середня довжина 18-22 см, середня вага плодів - 250-300 р. Зав’язує і легко формує 6-8 плодів на кущу одночасно. М’якоть світла, щільна, насіння дуже маленьке і непомітне. Придатний для вирощування у відкритому і закритому ґрунті. Цей гібрид стабільно дає великий ранній урожай. Дуже популярний на ринку. Використовується як на свіжому ринку, для домашньої консервації, переробки на ікру, в салати і т. п.

Галіне F1 / Galine F1

Найраніший і дуже могутніший гібрид. Перші плоди можна отримати за 60-65 днів. Його можна вирощувати як в закритому, так і у відкритому ґрунті. Рослини відкритого типу, компактні з могутнім листовим апаратом. Плоди округло-овальної форми, гладкі, привабливого блискуче-фіолетового кольору. Великий розмір плодів дозволяє збирати високі урожаї, гнучкий при вирощуванні. Розмір плодів: довжина 15-18 см і ширина 8-10 см. У хороших умовах вага плодів 500-600 г., а середня вага - 300-400 г. Тривалий час після збору зберігають тургор і товарний вигляд. Має хорошу лежкість і транспортабельність. М’якоть щільна, ясно-білого кольору, ніжна і без гіркоти. Насіння дуже дрібне і їх дуже мало.

Невибагливий і чудово підходить для вирощування у всіх кліматичних зонах. Плодючість рослин дозволяє отримувати не меншого 15 плодів з рослин. Абсолютний лідер для переробної промисловості і кулінарної індустрії.

1.3 Технологія вирощування баклажанів

Існує думка, що баклажан в умовах України можна вирощувати тільки у південних районах. Однак слід зазначити, що за відповідної технології його можна вирощувати на Поліссі та в західних областях України. Щоб виростити високі врожаї, баклажан розміщують на високородючих, легких за механічним складом і достатньо зволожених ґрунтах південних або південно-західних схилів. Важкі та холодні ґрунти непридатні для цієї культури. У південних районах плантації баклажана ефективно розміщувати на понижених елементах рельєфу, де більший запас вологи у ґрунті.

Кращими попередниками для баклажана в овочевих сівозмінах є огірок, цибуля, ранньостигла капуста, багаторічні трави.

Обробіток ґрунту під баклажан такий, як і під помідор. Під зяблеву оранку вносять органічні (перегній) і мінеральні добрива. На родючих ґрунтах після внесення гною під попередник баклажана використовують лише мінеральні добрива. У Степу при розміщенні після люцерни і застосуванні зрошення вносять повне мінеральне добриво (N₁₂₀P₁₂₀K_30-60). На каштанових ґрунтах вносять 40-50 т/га перегною та мінеральні добрива (N_60-90Р_75-90К_30-45).

Розсаду баклажана вирощують так само, як і помідора. На 1 м² посівної площі закритого ґрунту вирощують 250-300 шт. рослин. Строки вирощування такі, як і для помідора. Оптимальний вік розсади баклажана - 50-55 днів. Розсаду в грунт висаджують, коли мине загроза весняних приморозків і верхній шар ґрунту прогріється до 12-14 °С, а саме орієнтовно: у Степу -10 травня, в Криму та в Придунав’ї - 25 квітня - 5 травня. Запізнення з висаджуванням призводить до зниження продуктивності рослин. Спосіб висаджування розсади широкорядний (50-60 см), в рядку рослини розміщують на відстані 30-40 см.

У південних районах України практикується безрозсадний спосіб вирощування баклажана з метою одержання продукції наприкінці літа та подовження періоду її надходження з відкритого ґрунту. Підготовка ґрунту, внесення добрив такі самі, як і при вирощуванні його розсадним способом. Насіння перед сівбою намочують у теплій воді та витримують при температурі 26-28 °С, коли наклюнеться 3-5% насінин. Потім насіння підсушують до сипучого стану. Висівають його в прогрітий до 16-18 °С грунт овочевими сівалками. Норма висіву насіння становить 2,5-3 кг/га, глибина загортання - 2,5-3 см.

Догляд за рослинами баклажана полягає в систематичному рихленні міжрядь, зрошенні, фертигації, боротьбі з бур’янами, шкідниками та хворобами. Проте, враховуючи підвищену вимогу баклажана до тепла, всі агрозаходи, особливо в період вегетації, повинні сприяти кращому прогріванню ґрунту. Тому, в першу чергу, необхідно якісно та своєчасно проводити обробіток міжрядь.

Міжряддя, як правило, обробляють 4-5 разів. Кількість обробітків, насамперед, залежить від ґрунтово-кліматичних умов. Перший раз їх розпушують на глибину 8-10, а потім 10-12 см. Глибина першого рихлення залежить від стану ґрунту. Якщо він дуже щільний і вологий, рихлення проводять на 6-8 см. Роблять це на третій день після посадкового поливу. Глибина наступних рихлень, як правило, 8-12 см. Захисна зона при першому рихленні 7-10 см, наступних - 4-5 см. Рихлення проводять стрілчастими та долотоподібними лапами.

При безрозсадному вирощуванні у фазі 3-4-го листка посіви проріджують перший раз, залишаючи рослини на відстані 8-10 см. Під час другого проріджування рослини баклажана залишають одну від одної на відстані 25-30 см.

Рослини підживлюють (1-2 рази) мінеральними добривами (N_15-20P_14-20K_15-20). Добрива вносять рослинопідживлювачами або з поливною водою (фертигація).

Необхідно зазначити, що норми внесення добрив та їхнє співвідношення під час фертигації залежать від ґрунтово-кліматичних умов (агрохімічного аналізу ґрунту), фази розвитку рослин, технології їхнього вирощування і розробляються для кожного поля індивідуально.

Зрошення позитивно впливає на якість плодів баклажана, підвищуючи їхню товарність і середню вагу. Також особливістю баклажана є те, що в період цвітіння, в спекотну погоду обов’язково, необхідно робити освіжні поливи, щоб створити підвищену відносну вологість повітря (за низької вологості повітря квітки опадають).

Поливають баклажан у степовій зоні при поверхневому зрошенні 8-10 разів за сезон. Вміст вологи в ґрунті в період висаджування розсади до плодоношення має становити 75%, а під час плодоношення - 80%. Норма поливу після висаджування розсади - 250-300 м³/га, під час утворення і росту плодів - 400-500 м³ води на гектар. При використанні крапельного зрошення поливна норма складатиме лише 80-110 м³/га.

Заходи захисту баклажана від хвороб і шкідників такі ж, як і для помідора.

Плоди баклажана збирають вибірково через кожні 5-7 днів (за 2-3 прийоми) у технічній стиглості (плоди мають характерне фіолетове або темно-синьо-фіолетове забарвлення). Запізнюватись із збиранням врожаю не можна, оскільки плоди втрачають забарвлення (біліють), і якість їхня погіршується. Для збирання плодів доцільно використовувати секатор. Під час збирання плодів стежать, щоб не пошкодити рослини. Пошкоджені та без плодоніжки плоди відразу використовують. Закінчують збирання плодів до настання приморозків. Зібрані плоди сортують і кладуть у ящики. Середня урожайність баклажана - 180-300 ц/га і більше.

Щоб зберігати плоди баклажана протягом 20-25 днів, відразу після збирання їх витримують у темному холодному (7-10 °С) приміщенні з відносною вологістю 80-90% протягом 1-2 днів і потім зберігають за температури 1-2 °С. На світлі зберігати плоди баклажана не рекомендується, оскільки в них додатково накопичується соланін, що погіршує їхню якість.

1.4 Зберігання і переробка

Плодові овочі - томати, перець, баклажани, огірки, кавуни, за винятком гарбузів, мають нетривалу чи кількатижневу лежкість. Біологічною основою лежкості гарбузів, томатів, перцю солодкого є використання післязбирального періоду достигання. Огірки та кавуни не здатні достигати, тому їх збирають у споживчій стиглості. Плоди, які мають найбільшу тривалість зберігання, належать до пізньостиглих. Вони, як правило, мають багатий хімічний склад.

Плодові овочі рекомендується зберігати середнього розміру при знижених плюсових температурах у темряві.

Томати для тимчасового зберігання витримують при температурі 20 °С та відносній вологості 70 - 80%. Червоні плоди можна зберігати протягом місяця при температурі 1-2 °С, а бурі та рожеві - значно довше. Температура та строки зберігання томатів залежать від сорту. Так, деякі сорти уже не зберігаються при температурі нижче 15 °С, а деякі - 5-6 °С.

Для тривалого зберігання плодів томатів урожай збирають вручну. Зразу після збирання плоди охолоджують водою чи повітрям. Оптимальна температура зберігання більшості сортів бланжового ступеня стиглості 4 - 6 °С, молочного - 8-10 °С. У процесі зберігання томати при диханні виділяють етилен, який треба видаляти, оскільки він прискорює процес їх достигання. Ящики для зберігання використовують місткістю 8-10 кг, з яких формують штабель у 8 -10 ярусів.

Для сортів томатів, які при температурі нижче 8 °С не зберігаються, застосовують регульоване газове середовище (РГС): вміст вуглекислого газу - 2%, кисню - 8%, решта - азот. Деякі сорти томатів зберігають при температурі 4 - 5 °С у газовому середовищі з вмістом 5% вуглекислого газу та 2 - 4% кисню протягом 2 міс. За 10 днів до реалізації томати витримують при температурі 18 °С.

Баклажани зберігають 2 - 3 тижні при температурі 2 -4 °С та відносній вологості повітря 90%. При вищих температурах зберігання у баклажанах збільшується вміст соланіну та зменшується вміст антоціанів.

Перець солодкий зберігають до 1,5 міс. при температурі 10-11 °С та відносній вологості повітря 87 - 93%.

Кабачки, огірки, патисони збирають у стадії технічної стиглості і зберігають протягом 2 - 3 днів при температурі 4 - б °С та відносній вологості повітря 90 - 95%. Корнішони та пікулі обов'язково треба переробити у день збирання.

Кавуни та гарбузи збирають дозрілими, дині - майже дозрілими і з плодоніжками. Дині після збирання пров'ялюють, перевернувши до сонця боком, на якому вони лежали, витримують 10-12 днів, потім укладають поштучно на стелажах або в тару, перешаровуючи торфом чи піском, або підвішують у сітках з рогожі. При температурі 2 - З °С та відносній вологості повітря 80% дині зберігаються 3 - 4 міс. Кавуни вкладають на підстилці з соломи чи полови в один шар, а в буртах чи траншеях у 2 -5 шарів, перешаровують соломою і зберігають при температурі 3 - 5 °С та відносній вологості повітря до 80%. Гарбузи лежких сортів при температурі 5 - 8 °С та відносній вологості повітря близько 70% можна зберігати до року.

Зерно зеленого горошку та квасолі технічної стиглості можна зберігати лише 2 - 3 год. (боби - до 10 год.). Його перевозять від комбайнів у цистернах з холодною водою і зразу консервують. Головки чи листки салату вкладають в ящики, накривають плівкою і зберігають у холодильниках при температурі 0°С та відносній вологості повітря не менше 95% протягом кількох годин. Листові овочі у таких само умовах зберігають у невеликих поліетиленових пакетах по 3 - 5 кг. Листя щавлю, петрушки, кропу, селери у невеликих пучках можна зберігати кілька днів.

Зелену цибулю, часник, кукурудзу цукрову, черешки ревеню, стебла спаржі при 0 °С та відносній вологості повітря 95% можна зберігати від 2 (цибуля, часник, спаржа) до 8 (ревінь, кукурудза) днів. Продукцію вкладають у невеликі ящики або пакети. При тривалішому зберіганні за таких умов збільшуються втрати та погіршується якість продукції.

2. Правила та процес продажу

Приймання та продаж плодоовочевих товарів здійснюється відповідно до правил роздрібної торгівлі, регламентується особливими умовами постачання, стандартами, договорами постачання і сертифікатами якості.

Картопля, овочі, плоди мають бути сортовані, за якістю відповідати стандартам чи сертифікату якості.

При надходженні продукції в тарі отримувач визначає вагу нетто відніманням ваги тари і пакувального матеріалу від ваги брутто, встановленої під час отримання продукції. Якість тари необхідно визначати одночасно з перевіркою якості продукції.

Масу однорідної маркованої і немаркованої тари встановлюють зважуванням не менше 5% загальної кількості місць, відібраних у різних місцях партії.

Акт приймання продукції за кількістю, якщо доставку здійснює постачальник, складають на складі отримувача, а якщо продукцію вивозить сам отримувач, то на складі постачальника.

Якість продукції, яка завозиться в магазин, перевіряють зазвичай під час приймання товару.

Тара, в якій завозиться плодоовочева продукція, має бути сухою, чистою, справною, без стороннього запаху.

Несправність і нестандартність тари також оформлюють актом. Відкривати тару необхідно обережно, за допомогою спеціальних інструментів. Зберігають тару у спеціальних приміщеннях. Заборонено зберігати тару в торговельному залі, тамбурі чи біля фасаду магазину.

Якість плодоовочевих товарів кожної партії перевіряють окремо: зовнішній вигляд, однорідність плодів і овочів, стан упаковки.

Коренеплоди буряків мають бути свіжими, тугими, цілими, сухі, чисті, одного сорту, діаметром 5~І4 см. Не допускаються до приймання в'ялі, гнилі, прілі, підморожені, пошкоджені буряки.

У сушених плодах не допускається наявність сторонніх запахів, цвілі, домішків металу чи піску. Не приймаються сушені плоди, пошкоджені амбарними шкідниками.

2.1. Зберігання

Свіжі плоди, овочі, картоплю зберігають у тарі у спеціальних добре провітрюваних коморах, що не мають природного освітлення.

Плоди у коморах розміщують окремо від картоплі та овочів. Ящики, кошики з продукцією ставлять на підтоварники штабелями заввишки не більше ніж 2 метри.

Під час зберігання плодоовочевої продукції необхідно дотримуватися відповідних умов зберігання. Столові буряки зберігаються при температурі -1 - +1 відносній вологості повітря 90 -95%

Якщо немає відповідних умов, цитрусові, овочі, картоплю можна зберігати за температури 10-І2 °С та відносної вологості повітря 80 - 85% не більше 2-х діб.

Сушені плоди, овочі та гриби зберігають у сухому прохолодному приміщенні за температури від 0 °С до 10 °С.

Відносна вологість повітря має не перевищувати 75%.

Термін зберігання залежить від способу пакування, вмісту вологи та особливостей сушених фруктів та овочів.

Заморожені плоди і овочі зберігають у низькотемпературних камерах за температури не вище - 10°С.

2.2 Підготовка товарів до реалізації

Плодоовочеві товари і картоплю перед подачею у торговельний зал попередньо відсортовують, вилучаючи брак і нестандартну продукцію.

Картоплю, овочі та плоди подають у торговельний зал у розпакованому вигляді з позначкою ціни і ґатунку товару, їх виставляють на прилавках, полицях в касетах, ящиках, візках, тарі-обладнанні.

У магазинах самообслуговування товари фасують у поліетиленові чи бавовняні пакети, сітки з полімерних матеріалів, маркують. Фрукти і ягоди фасують від 500 г. Комплектують набори.

Свіжу капусту, кавуни, дині, гарбузи, кабачки, інші овочі перед подачею в торговельний зал зважують, розцінюють та вказують їхню вартість.

На прилавках, стелажах і вітринах викладають зразки товарів, поруч з товарами викладають цінники з назвою, ґатунком, ціною за І кг чи штуку. Робоче місце продавця необхідно забезпечити до початку роботи та своєчасно поповнювати достатньою кількістю товарів.

Огірки, помідори, коренеплоди розмішують на лотках, у кошиках. Робочий запас коренеплодів, картоплі розміщують у тарі-обладнанні (контейнерах).

Товари виставляють пірамідами.

Картоплю та іншу плодоовочеву продукцію відпускають у магазині фасованою (у паперові, поліетиленові пакети), сітках або зважують у присутності покупця в його тару.

Розфасовану в магазині плодоовочеву продукцію необхідно продати за один день. Кожна одиниця упаковки (пакет, кульок, сітка), які надходять у фасованому вигляді (картопля, цибуля, морква, яблука), мають відповідати вказаній на ціннику вазі.

Допускається реалізація окремих нестандартних товарів, які придатні до використання у свіжому чи переробленому вигляді, за цінами на нестандартну продукцію.

Під час продажу швидкозаморожених плодів і овочів у торговельному залі їх необхідно тримати у низькотемпературних камерах, де вони зберігаються за температури -І8 °С.

3. Торгівельне обладнання на робочу місці в овочевому відділі. Призначення, будова та правила безпечної експлуатації обладнання

3.1 Ваги

Ваги для використання в торгівлі

Точність зважування - визначення дійсної ваги з відхиленнями у межах допустимих норм.

Постійністю зважування прийнято вважати властивість ваг за неодноразового зважування показувати однакові дані визначеної маси товару. Відхилення допускаються у межах визначених норм.

Стійкість - властивість ваг після виходу з рівноваги припиняти коливання у найкоротший термін.

Чутливістю вважають властивість ваг реагувати на мінімальні відхилення в масі товару в межах визначеного нормативу. Ваги мають сприяти підвищенню продуктивності праці й відповідати санітарно-гігієнічним вимогам. Швидкість і точність зважування забезпечуються конструктивними особливостями ваг, а також відповідністю виду зважувального товару.

Матеріали, що використовуються в деталях ваг, мають бути стійкими до зношування, екологічно безпечними, а конструкція повинна бути зручною для їх чистки та дезінфекції.

Ваги настільні циферблатні

Ваги настільні циферблатні діють за принципом урівноваження моментів рівноплечових важелів і квадранта.

За допомогою настільних циферолатних ваг (мал.) здійснюється зважування товарів у межах від 20 г. до 2 кг на ВНЦ- 2 і від 100 г. до10 кг на РН - 10Ц1зУ.

Перевагою ваг зазначених моделей є те, що для зважування у межах шкали циферблата не потрібні гирі. Якщо маса, що зважується, перевищує показники шкали, тоді використовують гирі масою від одного до кількох кілограмів з таким розрахунком, щоб вага використаних гир не перевищувала маси товару. Двосторонній циферблат дає можливість і продавцю, і покупцю бачити результати зважування. Ваги швидко набувають стану рівноваги.

Під час застосування кілограмових гир визначення маси здійснюється при досягненні рівноваги вантажу з гирями і квадрантом. Роздрібна вага у грамах визначається за шкалою проти стрілки і додається до сумарної маси гир, розташованих на вантажній платформі.

Встановлення ваг настільних циферблатних

Ваги настільні циферблатні встановлюють на рівній поверхні столу в горизонтальному положенні. Для цього чотири гвинтові ніжки закручують у корпус ваг до упору і спостерігають за повітряною кулькою рівня. Якщо вона змістилася вліво, то потрібно попарно викручувати праві гвинтові ніжки, а якщо вправо - ліві, поки повітряна кулька не зупиниться у визначеному контрольному кільці.

Якщо ваги нові та чисті, то після їхнього встановлення стрілка сама стає у нульовому положенні. Якщо стрілка не доходить до нуля циферблатної шкали, необхідно у тарувальну камеру додати баласту.

Якщо стрілка перейшла нульову позначку, слід зняти баласт.

Стрілка по циферблатній шкалі повинна робити не більше двох - трьох коливань. Якщо стрілка робить більше трьох коливань, необхідно стрижень масляного заспокоювача закрутити. Якщо стрілка робить менше трьох коливань, необхідно відкрутити стрижень масляного заспокоювача або долити в масляний заспокоювач мастило.

Настільні гирьові ваги

Настільні гирьові ваги використовуються у роздрібній торгівлі для зважування товарів невеликої маси. Використовують їх найчастіше на ринках та у плодоовочевих магазинах. Вони прості у користуванні, мають межі зважування від 2 до 10 кг. Ці ваги працюють за принципом урівноваження моментів рівноплечових і допоміжних важелів.

Допоміжні важелі забезпечують постійність показників незалежно від місця розташування гир і товару на площадках, а також горизонтальність площадок під час їхніх коливань.

Настільні гирьові ваги випускаються з відкритим механізмом типу ВНВ і з закритим типом ВНЗ. Ваги закриті відрізняються від відкритих наявністю захисного кожуха на механізмі, котрий запобігає їхньому забрудненню та механічним пошкодження. На настільних гирьових вагах можна зважувати щонайменше масу: ВНЗ-2 - 20 г., ВНЗ-₅ -40 г., ВНЗ-₁₀ - 100 г.

Залежно від вантажопідйомності ваги можуть мати відхилення від дійсної маси: ВНЗ-2 ± 3 г, ВНЗ - 10 ± 5 г.

Платформні ваги, їхні види, межі зважування

На опорній плиті змонтовано механізм ваг і прикріплені ніжки зі змінною висотою. За допомогою ніжок регулюється горизонтальність ваг на похилій, нерівній поверхні. Основним механізмом ваг є здвоєний рівноплечовий важіль, виготовлений з двох смуг, на які прикріплені по три призми. Бокові призми є вантажними і на них спираються циліндри гирьової та товарної площадок. Середня призма називається опорою. Під товарною площадкою розташовано масляний заспокоювач коливань площадок, а під гирьовою площадкою знаходиться камера для розміщення урівноважувального баласту в ненавантаженій вазі.

Квадрант також має урівноважувальний пристрій для регулювання стрілки при навантаженій товарній площадці 1 кг. Товарна і важільна площадки та квадрант кінетично зв'язані штангами та сережками. Призми спираються на подушки, що забезпечує чутливість ваг за зміни навантаження.

В основі роботи платформних ваг використовується властивість нерівноплечових важелів, за допомогою яких урівнюють моменти різних за масою гир (квадранта) і товарів на гирьовій і товарній площадках.

Практично одиницею маси гир можливо зважувати товар у сто разів важчий, тобто кілограмовою гирею можна урівноважити 100 кг вантажу, розташованого на товарній площадці.

Платформні ваги поділяються на товарні, автомобільні та вагонні, їх широко використовують для визначення маси товарів у магазинах, на складах.

Товарні ваги мають такі максимальні межи зважування:

циферблатні: 60, 100, 150, 300, 400, 600, 1000, 2000, 3000, 6000 кг

шкальні: 50, 100, 200, 500, 1000, 2000, 3000, 6000 кг;

гирьові: 00, 1000, 2000, 3000 кг.

На відміну від шкально-гирьових у циферблатних вагах діє квадрант, який відіграє роль гир.

На складах використовуються автомобільні ваги для зважування товару разом з транспортним засобом. Ці ваги випускаються з максимальними межами зважування: 10, 15, 30, 60, 100, 150 т.

На прирейкових складах використовують вагони з межами зважування: 60, 150, 200 т.

Оскільки автомобільні та вагонні ваги знаходяться на відкритому повітрі, їх захищають від атмосферних опадів.

За конструкцією товарні ваги (мал.) поділяються на стаціонарні та пересувні.

Пересувні ваги можна переміщувати на різні робочі місця в магазині, на складі. Стаціонарні ваги монтують на спеціально побудованому стаціонарному фундаменті або у приямку. Ваги, змонтовані у приямку, називаються врізними.

Платформні ваги виготовляються у трьох модифікаціях: циферблатні, шкальні та дискретно-цифрові з документальною реєстрацією.

Електронні ваги

Електронні ваги призначені для одночасного зважування товару, визначення його вартості та маркування.

Інформація з електронних ваг передається на приставку, де фіксується вид товару, дата, час, ціна за кілограм, вартість маси товару. Електронні ваги зручно використовувати для зважування фасованих, штучних товарів, овочів, фруктів у магазинах, цехах фасування, столах замовлень тощо.

Найпоширеніший у торгівлі - ваговий, друкуючий чеки торговий комплекс І799ВТЧ-3 «Діна». Комплекс складається з електронних ваг 1261 ВН-ЗЦТ, блоку вводу інформації БВІ-2, друкувального пристрою ДП-2М і кабельних з'єднань. Основна частина комплексу - одноплощадкові електронні ваги.

Принцип дії електронних ваг заснований на перетворенні механічних зусиль, необхідних для зважування товару, в електричні сигнали. Цифрові позначення маси і вартості покупки, отримані в електронному блоці інформації, передаються на табло та друкувальний пристрій.

Друкувальний механізм друкує та видає чек. На чек нанесений шар термоклею. На чеку вказується ціна за І кг, маса, вартість товару, назва підприємства і дата Електронні ваги встановлюють горизонтально за допомогою гвинтових ніжок, за рівнем. Перед вмиканням у мережу перевіряють справність з'єднувальних кабелів і розеток, котрі мають бути заземлені. У друкувальний пристрій заправляють чекову стрічку, встановлюють дату.

Якщо ваги ввімкнуті, встановлена ціна висвічується на цифровому індикаторі. Щоб отримати масу нетто товару, на товарну площадку кладуть упаковку (тару) і натискують на кнопку тарокомпенсатора. Під час подальшого зважування товару в упаковці (тарі) маса упаковки (тари) відніматиметься від загальної маси товару і упаковки (тари). Для зважування товару без упаковки, необхідно знову натиснути на кнопку тарокомпенсатора і встановити ваги на нульовій позначці. Найбільша маса зважування - 3 кг, найменша - 40 гр. Діапазон компенсації тари - до 500 грамів. Дискретність індикації маси - 1 г, вартість - 1 коп.

3.2 Тара

Класифікація тари та призначення

Тара - це вироби (ящики, контейнери), що використовують для збереження товарів від пошкоджень під час вантажно-розвантажувальних робіт, транспортування, продажу в торговельній мережі. Уся тара, яка надходить до торговельної мережі, має відповідати вимогам відповідних стандартів.

Тара класифікується за призначенням, за матеріалом виготовлення, за кратністю обороту, за здатністю до опору, за спеціалізацією.

За призначенням тара буває:

      зовнішня - мішки, ящики, контейнери, діжки;

      внутрішня - пляшки, банки, коробки, пакети.

За матеріалом виготовлення: дерев'яна, металева, скляна, текстильна, паперова, картонна, з синтетичних та полімерних матеріалів.

За кратністю обороту.

      одноразова - пакети;

      багаторазова - пляшки.

За здатністю до опору зовнішнім і внутрішнім умовам тара поділяється на:

      жорстку (ящики, діжки, контейнери);

  напівжорстку (коробки, кошики);

  м'яку (мішки, кулі, поліетиленова тара).

За спеціалізацією:

      універсальна - для різних товарів;

      спеціальна - для однієї групи товарів.

Вимоги щодо якості тари вказуються у стандартах. Для перевезення і продажу товарів у торговельній мережі широко використовують тару-обладнання, яку випускають трьох типів:

ТОС - тара, основа якої є отвори у вигляді стійок;

ТОК - тара з основою на колісних опорах;

ТОСК - з основою на стійочних і колісних опорах.

За конструкцією тара - обладнання може бути:

  нерозбірною;

  збірно-розбірною;

  складною;

  розбірно-складною.

Полиці та решітчасті касети для фасованих бакалійних, кондитерських, плодоовочевих, інших товарів.

Лотки - для хліба і хлібобулочних виробів.

Пластмасові касети - для м’яса, фасованих, молочно-жирових товарів та крупи.

Вантажопідйомність тари-обладнання - до 300 кг. Вантажно-розвантажувальні роботи ведуть за допомогою підйомно-транспортних механізмів. Порожню тару-обладнання повертають на склад постачальника.

Оскільки тара є матеріальною цінністю торгового підприємства, її приймають, обліковують як і товар - за кількістю та за якістю. У разі виявлення якихось порушень якості тари чи її маркування складається відповідний акт і висуваються претензії постачальнику.

Найчастіше тару маркують фарбою, що не змивається. На мішках обов'язково або ставлять тавро, або підшивають бірку із зазначенням категорії. Мішки, що надходять з продукцією до торгової мережі, за якісним станом поділяються на п'ять категорій.

Наприклад, до 1-ої категорії належать нові мішки, що використовуються вперше, та мішки, котрі вже були у використанні, але чисті, сухі, непрілі, без латок, штопок та дірок. До 2-ої категорії відносять також чисті, сухі, непрілі мішки, що мають або потребують не більше 3-х латок чи штопок. Мішки з, 4> 5 категорій відповідно можуть мати від з до 12 латок чи штопок. Мішки від І до З категорії призначені для затарення круп, борошна, макаронних виробів, зерна, цукру піску тощо.

Ящики, що надходять з товарами до торгової мережі, мають відповідати встановленим стандартам. Не допускаються відслоєння, короблення, інше пошкодження дощечок. В головках ящиків, наприклад для копченої чи в'яленої риби, мають бути 2-3 отвори діаметром 25-30 см, а для охолоджених рибних продуктів між дощечками дна і кришки - проміжки завширшки 5 мм.

Діжки ємністю від 15 до 250 л, що надходять з товарами до магазинів, поділяють на заливні й сухотарні. В них перевозять консервовану плодоовочеву продукцію з розсолом, тузлучні рибопродукти, топлене масло, харчові жири, молокопродукти та ін. Діжки повинні відповідати встановленим стандартам.

Окремі стандарти розроблені на діжки, призначені для вина і соків, на діжки дерев'яні для пива, на діжки фанерно-штамповані, призначені для вершкового масла, маргаринової продукції, сухих і згущених молочних продуктів, яєчного порошку та желатину. Відхилення ємності допускаються ±3%.

Заливні діжки не повинні протікати, скріплені сталевими обручами у кількості та розмірах, що визначені в стандартах, без перекосів.

Скляна тара (пляшки, банки, балони різної ємності), що надходить до торгової мережі разом з консервованою продукцією, вино-горілчаними виробами, іншими продуктами також має відповідати відповідним стандартам. Оскільки скляна тара надходить до населення разом з товаром, за неї утримується залогова вартість. Скляна тара має бути прозорою, правильної форми, стійкою на горизонтальній поверхні, без тріщин та інших пошкоджень.

Металева тара (фляги, діжки), призначена для транспортування і зберігання олії та інших продуктів, має залогову ціну і повинна відповідати встановленим на неї стандартам. Металева тара має бути герметичною, міцною, з гумовою прокладкою між горловиною і пробкою.

Способи відкриття тари

Відкривати тару необхідно обережно, використовуючи спеціальні інструменти: цвяховиймач, сокиру-цвяховиймач, металевий і дерев'яний молотки, серповидний ніж для відкривання мішків, кусачки.

Мішки розпорюють серповидним ножем, але їх можна розпускати і без використання інструменту.

Дерев'яні ящики відкривають з боку кришки, виймають спочатку цвяхи з торця, а потім - по всій кришці.

Якщо є окантовка, її перекусують кусачками в місцях кріплення.

Діжки відкривають зі сторони дна. Спочатку знімають верхній обруч, потім піднімають наступний, користуючись дерев'яним молотком.

Зберігають тару у спеціальних приміщеннях за видами, групами, найменуваннями на спеціальних стелажах. Приміщення мають бути чистими, сухими, добре провітрюваними. Обліковують тару, як і товар у товарному звіті магазину. Вся тара, що надходить до магазину, поділяється на ту, яку треба повернути, і ту, яка поверненню не підлягає.

Тару необхідно своєчасно повертати постачальнику. За своєчасно повернену тару магазин отримує винагороду. А за несвоєчасне повернення - сплачує штраф.

3.3 Електронно-касові апарати (ЕККА)

Правильна організація розрахункових операцій у магазинах значно скорочує час покупців на придбання покупок, підвищує продуктивність праці працівників торгівлі.

Механізація розрахунків сприяє ретельному обліку і контролю грошової виручки за реалізовані товари, дозволяє вчасно здати її до банківських установ, створює умови, що не допускають крадіжки грошей. Облік грошової виручки залежить від способу розрахунків з покупцями.

На торгових підприємствах залежно від конкретних умов застосовують кілька способів ведення розрахунково-касових операцій.

Розрахунково-касові операції мають забезпечувати:

·    правильність і наочність розрахунків;

·        швидке ведення розрахунково-касових операцій;

·        високу продуктивність праці касирів;

·        скорочення часу на оплату покупок;

·        створювати умови для уникнення крадіжок грошей і зловживань ними;

·        точний облік усіх грошових надходжень.

·        Існує чотири способи розрахунків з покупцями. Гроші за проданий товар одержує:

·        продавець;

·        автомат;

·        касир;

·    контролер-касир.

У свою чергу способи розрахунків з покупцями можна поділити на без машинні та машинні.

Безмашинні способи розрахунків

При розрахунках без видачі грошового документа отримання грошей від покупця і видача товару проводиться однією особою. Цей спосіб застосовується переважно під час продажу товарів через лотки, кіоски, палатки.

Основні недоліки безмашинного способу поширюється коло осіб, до яких надходять готівкові гроші; погіршуються облік та збереження грошей, одержаних від покупців; відсутня наочність під час розрахунків і важко перевірити покупцям їх правильність; ускладнює контроль і облік товарно-матеріальних цінностей; складаються сприятливі умови для зловживань.

Розрахунки, за яких видається раніше підготовлений документ, також мають незручності. За таких розрахунків звужується асортимент товарів, що продаються, для працівників торгівлі створюються додаткові труднощі, пов'язані з обліком і збиранням цих документів. Крім того, перевірка грошових надходжень за таких розрахунків вимагає значних витрат часу.

Під час розрахунків видається грошовий документ, який виписується від руки, продуктивність праці касирів дуже низька.

За такого способу розрахунків можливі помилки під час заповнення документа та квитанції до нього.

Машинні способи розрахунків

За попереднього розрахунку видача покупок проводиться в столі видачі на основі касового чека, отриманого покупцем як підтвердження про сплату грошей за товар. Існує два види даного розрахунку: з випискою товарного чека і без виписки.

При цьому способі матеріальна відповідальність за гроші, одержані від покупців, і за товар покладається на різних осіб. Такий спосіб розрахунку найкращим чином забезпечує облік і контроль грошових надходжень і товарно-матеріальних цінностей, але незручний для покупців, оскільки збільшується час на розрахунки і створюються зустрічні потоки покупців.

За одночасного розрахунку покупець сплачує вартість товару безпосередньо на робочому місці продавця. Розрахунки проводяться продавцем або продавцем-консультантом через касову машину, яка знаходиться на його робочому місці. Покупцю разом з товаром видається погашений касовий чек, який зберігається як документ, необхідний для обміну товару.

Цей спосіб застосовують під час продажу товарів з відкритою викладкою, а також у магазинах самообслуговування з децентралізованим розрахунком через контролерів-касирів або продавців-консультантів на місцях.

Даний спосіб зручний для покупців, оскільки він скорочує витрати часу на покупку товарів.

Контролер-касир визначає загальну вартість купленого товару, отримує від покупця необхідну суму грошей і видає йому разом з товаром погашений чек. Покупець зберігає чек до виходу з магазину у разі перевірки представниками адміністрації правильності роботи контролера-касира. Чек на товар, який підлягає обміну, повинен зберігатися весь термін, протягом якого проводиться обмін. Про це контролер-касир попереджує покупця.

Переваги розрахунків через ЕККА

Розрахунки з покупцями через ЕККА мають значні переваги порівняно з немашинними. Розрахунки через ЕККА:

забезпечують точний

облік грошової виручки;

забезпечують контроль за відпуском товарів;

скорочують час на розрахунки з покупцями;

підвищують продуктивність праці контролера-касира;

зводять до мінімуму можливі помилки під час розрахунків;

поліпшують санітарно-гігієнічні умови під час продажу продовольчих товарів.

Сучасні електронні касові машини виконують такі функції:

·        підраховують загальну вартість покупки;

·        обчислюють здачу;

·        дозволяють під час роботи одночасно вести облік товарів через комп'ютер.

·        Перелік касових операцій, що виконуються:

·        реєстрація оплати готівкою;

·        реєстрація оплати в кредит, по кредитних картках;

·        реєстрація оплати платіжним чеком;

·        множення ціни на кількість товару, також на дробову кількість товару з урахуванням трьох знаків;

·        обчислення відсоткової надбавки або знижки;

·        облік грошових сум;

·        виправлення помилки касира до запису інформації в пам'ять ЕККА;

·        обчислення проміжних підсумків;

·        службове внесення готівки;

·        службова видача готівки.

Фіскальні можливості ЕККА

. ЕККА друкує касовий чек, який містить: назву та місце знаходження підприємства; заводський номер ЕККА; реєстраційний номер ЕККА, що дається Державною податковою інспекцією; послідовний номер касового чека; дату і час видачі касового чека; назву кожного придбаного товару, якщо їх кілька; код ставки податку кожного товару; кількість та ціну товару; загальну вартість усіх придбаних товарів.

2. ЕККА забезпечує щоденну видачу звітних чеків, кожний з яких є бухгалтерським документом підприємства. На кожному зі щоденних звітних чеків має бути: заводський номер ЕККА; реєстраційний номер ЕККА; код та ставка податку; суми денних оборотів з реалізації товарів; загальна сума денного обороту з реалізації товарів; номер останнього касового чека; дата і час видачі звітного чека; обнуління (звіт Z).

3. ЕККА друкує на чековій стрічці періодичні звіти фіскальної пам'яті за будь-який проміжок часу з початку його експлуатації. На кожному з періодичних звітних чеків вказано інформацію: заводський номер ЕККА та дата його занесення; реєстраційний номер ЕККА та дату його останньої зміни або всі номери з датами їх змін за означений проміжок часу; коди та ставки податку у відсотках; дату останньої зміни в ЕККА; суми денних оборотів реалізації товарів за кожною ставкою податку окремо за означений проміжок часу; суму денних оборотів з реалізації товарів за зазначений проміжок часу, які не підлягають оподаткуванню; загальну суму денних оборотів з реалізації товарів за означений проміжок часу; кількість касових чеків, виданих за означений проміжок часу; номери і дати видачі першого і останнього фіскальних звітних чеків за зазначений проміжок часу.

4. ЕККА має годинник-календар реального часу, який зберігає дані незалежно від того, чи є електроживлення, що виключає необхідність щоденно заносити дату та час до ЕККА перед початком роботи.

5. ЕККА подає ціни та вартості товарів у вигляді ці лих чисел; чисел з дробовою частиною з двома знаками після коми.

6. ЕККА може обчислювати заданий вид податку: ПДВ податок на додану вартість; ПОБ - податок з обороту.

Використана література

баклажан вирощування зберігання обладнання

1.   Барабаш О.Ю., Цизь О.М., Леонтьев О.П., Гончар В.Т. Овочівництво і плодоовочівництво. - К,: Вища школа, 200.

2.      Інтегрований курс підготовки продавця продовольчих товарів. За ред. Л.Д. Кришемінської. - Київ,: Вікторія, 2001.

.        Ляндсман Р.Д., Гіль І.М. Касові машини і торговельне устаткування магазинів самообслуговування: Підручник. - М.: Вища школа, 1991

.        Орлов П.П. Производство и хранение солено-квашеных овощей и плодов. - К.: Урожай, 1989.

.        Парфентєва Т.Р. Торговельне обладнання, інвентар і механізми: Підручник. - М.: Вища школа, 1989.

.        Скалецька Л.Ф., Подпрятов Г.І. Зберігання та переробка продукції рослинництва. - К.: Вища школа, 2001.

.        Журнал Овощеводство, №2’ 2007. №8’2006