Загальноекономічні умови, стан та тенденції розвитку споживчого ринку України

  • Вид работы:
    Другое
  • Предмет:
    Эктеория
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    235,22 Кб
  • Опубликовано:
    2013-06-30
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Загальноекономічні умови, стан та тенденції розвитку споживчого ринку України

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра міжнародної економіки








Наукова робота

на тему:

"ЗАГАЛЬНОЕКОНОМІЧНІ УМОВИ, СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СПОЖИВЧОГО РИНКУ УКРАЇНИ"











Київ 2012

Содержание

 

1. Макроекономічні умови розвитку споживчого ринку України

2. Розвиток споживчого ринку України в контексті завдань розбудови національної економіки

3. Основні тенденції формування та задоволення попиту на спожиткові товари в Україні

4. Тенденції та актуальні проблеми формування пропозиції спожиткових товарів та послуг

1. Макроекономічні умови розвитку споживчого ринку України

Сучасний етап розбудови економіки України характеризується достатньо високими темпами зростання внутрішнього валового продукту, певним підвищенням ефективності відтворювальних процесів, покращенням структури господарського комплексу, зростанням номінальної і реальної заробітної плати працюючих, активізацією інвестицій в основний капітал, підвищенням зацікавленості сфери виробництва і сфери товарного обігу в наданні населенню товарів і послуг у відповідності з його грошовими доходами.

Проте соціально-економічний розвиток держави протягом останніх років не був стабільним, що пояснюється як зміною зовнішньоекономічної кон’юнктури, так і внутрішніми чинниками, зокрема посиленням втручання держави у розподіл фінансових ресурсів, непослідовністю державної економічної політики, відсутністю прогресу у проведенні структурних реформ, політичною нестабільністю.

У загальному вигляді динаміку основних макроекономічних індикаторів, які обумовлюють розвиток споживчого ринку України, наведено у таблиці 1.1. Протягом 2007-2011 років економіка України демонструвала стабільне зростання - реальний ВВП збільшився майже у 1,5 рази, що дозволило компенсувати третину втрати економічного потенціалу країни за період кризи та дещо перевищити рівень 2005 року.

Після прискореного економічного зростання у 2011 році (12,1%) темпи реального зростання валового внутрішнього продукту у 2012 році суттєво уповільнились - до 2,6%, що значно менше, ніж було враховано при плануванні бюджету на 2012 рік (прогноз становив 8,2%). Обсяг номінального валового внутрішнього продукту за підсумками 2012 року дорівнював 424,7 млрд. грн., що на 3% менше за врахований в бюджетному плані показник (436 млрд. грн.).

Таблиця 1.1

Динаміка макроекономічних індикаторів за 2007-2012 роки %

Показники

Роки

січень-липень 2012


2007

2008

2009

2010

2011

2012


Темпи приросту реального ВВП

5,9

9,2

5,2

9,6

12,1

2,6

5,5

Реальний приріст промислового виробництва

13,2

14,2

7,0

15,8

12,5

3,1

4,8

Реальний приріст продукції сільського господарства

9,8

10,2

1,2

-11,0

19,9

0,0

-1,9

Інвестиції в основний капітал, у відсотках до відповідного періоду попереднього року

14,4

20,8

8,9

31,3

28,0

1,9

12,2

Зміна реальних наявних доходів (кумулятивно, до відповідного періоду попереднього року)

4,1

10,0

18,0

9,1

19,6

18,9

20,0

Реальний приріст обсягів експорту товарів та послуг (торг. баланс)

18,8

9,7

11,1

24,1

39,0

6,4

5,1

Баланс Зведеного бюджету (% до ВВП)

0,6

-0,3

0,7

-0,2

-3,2

-1,8

-0,4

Індекс споживчих цін, грудень до грудня попереднього року

125,8

106,1

99,4

108,2

112,3

110,3

103,8

Рівень безробіття (економічно активного населення у віці 15-70 років, за методологією МОП)

11,6

10,9

9,6

9,13

8,6

7,2

7,9


Джерело: За даними Держкомстату України [, ]

В умовах погіршання основних макроекономічних показників необхідність фінансування значних соціальних зобов’язань держави призвела до збільшення рівня перерозподілу валового внутрішнього продукту через зведений бюджет - до 33,4% валового внутрішнього продукту, або на 4 відсоткових пункти більше порівняно з попереднім роком.

В той же час загострилися соціально-економічні проблеми, пов’язані із зростанням цін на паливо-енергетичні ресурси, які для потреб України імпортуються з-за меж країни. Це в свою чергу вплинуло на зростання цін на товари і тарифів на послуги, що виробляються в Україні, призвело до зменшення їх конкурентоздатності, звуження зовнішніх ринків збуту продукції, посилення інфляційних процесів в економіці.

Протягом 1-ого півріччя 2012 року, незважаючи на низку негативних внутрішніх та зовнішніх факторів, українська економіка зберегла позитивну динаміку, продемонструвала запас міцності, який є наслідком адаптації суб’єктів господарювання до ринкових засад ведення бізнесу. Однак темпи зростання економіки суттєво уповільнилися. За оперативними даними Держкомстату, зростання реального ВВП за січень-липень 2012 р. становило 5,5 відсотка (до січня-липня 2011 р.), обсягів виробництва промислової продукції - 4,8 відсотка.

Уповільнення темпів реального зростання валового внутрішнього продукту стало результатом переходу до моделі економічного розвитку, орієнтованої на стимулювання прискореного зростання доходів населення та споживчого попиту. Так, мінімальна заробітна плата в середньорічному вимірі збільшилась на 39,2 % (до 300,3 грн.), що значно перевищило її зростання за 2010 рік (15,4 %). На кінець 2011 року обсяг мінімальної заробітної плати склав 332 гривень. Відповідно, прискореними темпами зросла середньорічна заробітна плата в цілому по економіці - на 36,7 % (до 806,2 гривень). Обсяг соціальних трансфертів населенню було збільшено у 2,2 рази, мінімальна пенсія досягла прожиткового мінімуму (332 грн.), а її середній рівень було збільшено на 28,3% до 404 гривень за рік. В цілому реальне зростання доходів населення у 2011 році склало 18,9 відсотка.

При цьому внутрішній споживчий попит зростав швидше, ніж здатність українського товаровиробника його забезпечити, що призвело до збільшення імпорту товарів (21,8% за рік). Додатковими факторами, що стимулювали збільшення імпорту, стало істотне зниження митних тарифів на широкий перелік товарів, а також ревальвація національної валюти відносно долара США (у квітні 2011 року на 4,8 % у порівняні з початком року до 5,05 грн. за дол. США). Слід відмітити, що випереджальними темпами зростав споживчий імпорт, який, крім відкриття кордонів, підтримувався зростанням купівельної спроможності громадян та розширенням споживчого кредитування. Обсяг кредитів, наданих фізичним особам у 2011 році збільшився у 2,3 рази.

При цьому темпи зростання експорту товарів у 2011 році суттєво уповільнились - до 4,8% проти 40,8% у 2010 році, що було зумовлено погіршенням зовнішньоекономічної кон’юнктури, особливо на ринках продукції металургії, а також погіршанням стану зовнішньоекономічних стосунків з країнами - основними торгівельними партнерами України, особливо Російською Федерацією, на фоні проведення внутрішньої економічної політики, яка не стимулювала збільшення експорту (ліквідація СЕЗ та ТПР, укріплення курсу гривні, різке зростання транспортних витрат та заробітної плати).

В результаті за підсумками року було отримано негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами - 1,1 млрд. дол. США проти позитивного сальдо у 3,7 млрд. дол. США у 2010 році. Коефіцієнт покриття імпорту товарів експортом у 2011 році становив "мінус" 3,1% проти 12,6% у 2010 році. Саме різке погіршання стану зовнішньої торгівлі, а також уповільнення інвестиційної активності зумовили скорочення темпів економічного розвитку у 2011 році.

Відсутність необхідних інвестицій у модернізацію виробництва та створення нових, конкурентоспроможних виробничих потужностей стала головним чинником неспроможності вітчизняного виробника задовольнити споживчий попит, який швидко зростав. В свою чергу, уповільнення інвестиційної активності підприємств було зумовлено загальним погіршанням інвестиційного клімату внаслідок політичної нестабільності, призупинення структурних реформ, скасування СЕЗ та ТПР, проведення політики реприватизації, а також скороченням державних інвестицій. Так, у 2011 році темпи зростання обсягів інвестицій в основний капітал складали лише 101,9 % проти 128,0 % у 2010 році. Частка інвестицій в основний капітал за рахунок коштів зведеного бюджету скоротилась з 15,2% у 2010 році до 9,7% у 2011 році.

Динаміка цін у 2011 році також характеризувала нестабільність економічного розвитку. Так, дисбаланси попиту та пропозиції на ринку спожиткових товарів зумовили прискорене зростання споживчих цін на початку року. При цьому антиінфляційна політика була спрямована на насичення внутрішнього ринку товарами переважно через стимулювання не внутрішнього виробництва, а імпорту (зменшення митних тарифів, укріплення курсу гривні). Як результат, фактичний рівень зростання споживчих цін у 2011 році перевищив прогнозний рівень, врахований при розрахунку бюджетних показників, проте не на багато (10,3% у вимірі грудень до грудня проти прогнозу у 9,8%).

Ціни виробників промислової продукції за 2011 рік зросли на 9,5% у вимірі грудень до грудня попереднього року, що було дещо нижче ніж передбачалось прогнозом (12,9%). В умовах збільшення частки ресурсів, що вилучається до бюджету, укріплення курсу гривні, погіршання зовнішньоторговельної кон’юнктури та зростання внутрішніх витрат на виробництво, помірне зростання цін виробників формувало передумови для скорочення прибутковості діяльності підприємств, що проявилось вже у 2012 році, тоді як у 2011 році фінансові результати діяльності підприємств в цілому продовжували покращуватись (до 64,4 млрд. грн. проти 44,6 млрд. грн. у 2010 році). При цьому спостерігалось як зростання прибутків прибуткових підприємств (на 15,5 млрд. грн., або 21,0%), так і зменшення збитків збиткових підприємств (на 4,3 млрд. грн., або 14,8%).

Незважаючи на складну економічну кон’юнктуру та негативні зовнішні чинники (несприятлива кон’юнктура на ринках продукції вітчизняних експортерів та збільшення цін на енергоносії) у 2012 році вдалось досягти стабілізації макроекономічної ситуації та відновити позитивні тенденції економічного розвитку.

Темпи зростання реального валового внутрішнього продукту з початку року поступово прискорювались, і за сім місяців 2012 року, за оперативними даними, становили 5,5% (рисунок 1.1). Номінальний обсяг валового внутрішнього продукту за цей період становив 253,7 млрд. гривень.


Хоча частково прискорення темпів зростання валового внутрішнього продукту пояснювалось низькою базою минулого року та зростанням валової доданої вартості у торгівлі та на транспорті, пов’язаним із збільшенням обсягів імпорту, що не є стабільними факторами економічного розвитку, пожвавлення також було зафіксоване і в базових галузях економіки - у промисловості, насамперед обробній, та в будівництві. Так, збільшення валової доданої вартості в оптовій та роздрібній торгівлі становило 11%, на транспорті - 9,1%, у будівництві - 7,1%, виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води - 6,8%, добувній промисловості - 5,8%, обробній промисловості - 4,6 відсотка.

Обсяги промислового виробництва за січень-липень 2012 року збільшились порівняно з відповідним періодом попереднього року на 4,8 відсотка. Позитивну динаміку промисловості у січні-липні у найбільшій мірі визначило зростання обсягів у машинобудування - на 13,1% (в тому числі виробництво транспортного устаткування на 21,5% та електричного і електронного устаткування на 11,7%), харчовій промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів (на 8,0%) та металургії - на 6,8 відсотка. При цьому зростання виробництва в металургії пояснюється початком відновлення сприятливої кон’юнктури на світових ринках продукції галузі наприкінці ІІ кварталу, а також низькою порівняльною базою 2011 року. Негативно продовжували впливати на загальну динаміку обсягів виробництва в промисловості скорочення випуску продукції в нафтопереробній промисловості та виробництві коксу (-13,9%), що є наслідком політики, яка стимулювала імпорт продуктів нафтопереробки замість імпорту та переробки сирої нафти, а також триваючої реконструкції вітчизняних нафтопереробних заводів, та в легкій промисловості (-2,8%), що пояснюється потужною експансією споживчого імпорту в Україну.

Порівняно з попереднім роком у поточному році спостерігається певне пожвавлення інвестиційних процесів. Інвестиції в основний капітал у I півріччі 2012 року зросли на 12,2% проти відповідного періоду попереднього року. Найбільший приріст спостерігався в таких видах економічної діяльності, як виробництво гумових та пластмасових виробів (у 2,6 рази), неметалевих мінеральних виробів (у 2,1 рази), целюлозно-паперова промисловість (у 2,0 рази), сільське господарство, мисливство та лісове господарство (у 1,7 рази), виробництво деревини та виробів з них (у 1,6 рази), машинобудування (у 1,5 рази), операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам (на 23,5%).

Відбулися суттєві зміни у структурі інвестицій в основний капітал за джерелами фінансування у порівняні з І півріччям минулого року: значно зросли частки інвестицій, освоєних за рахунок банків та інших позик (на 6,2 відсоткових пункти), коштів зведеного бюджету (на 1,8 відсоткових пункти). Водночас частки інвестицій в основний капітал, освоєних за рахунок власних коштів підприємств і організацій та іноземних інвесторів, зменшились на 5,4 та 3,4 відсоткових пункти відповідно.

споживчий ринок україна товар

Збільшення частки інвестицій в основний капітал за рахунок коштів зведеного бюджету лише частково виправило ситуацію 2005 року, коли спостерігалось суттєве скорочення державних інвестицій. Загалом обсяг інвестицій в економіку України залишається вкрай недостатнім, а високі темпи їх зростання у поточному році є наслідком низької бази попереднього року.

Приріст прямих іноземних інвестицій у І півріччі 2012 року склав 1698,6 млн. дол. США, що у 3,5 рази більше приросту за відповідний період минулого року. Прискорено зростали іноземні інвестиції у фінансову діяльність - 34,8% від загального приросту прямих іноземних інвестицій, промисловість - 24,9% (в тому числі обробна промисловість - 21,9%) та в операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам - 16,4 відсотка. Проте значний приток іноземних інвестицій не став вагомим чинником економічного зростання, оскільки переважно ці інвестиції не призводили до збільшення основних фондів та створення нових виробничих потужностей, а були пов’язані із продажем існуючих вітчизняних компаній іноземним власникам. Найбільш характерним це було для банківського сектора України, що пов’язане із зростанням зацікавленості іноземних фінансових інститутів у входження на український фінансовий ринок в умовах стрімкого зростання обсягів кредитування, насамперед споживчого, при відносно високих відсоткових ставках.

У січні-червні 2012 року продовжувало спостерігатись перевищення обсягів імпорту товарів та послуг над експортом (рисунок 2.1.2). За січень-червень 2012 року експорт товарів та послуг порівняно з січнем-червнем 2011 року зріс на 5,1% (товарів - на 2,1%, послуг - на 22,6%), а імпорт - на 22,0% (товарів - на 22,1%, послуг - на 20,8%).

Негативне сальдо зовнішньої торгівлі за І півріччя становило "мінус" 985,1 млн. дол. США (проти позитивного сальдо у 1955,8 млн. дол. США у січні-червні 2011 року). Водночас, слід відмітити поступове скорочення від’ємного сальдо. Якщо у І кварталі 2012 року негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами та послугами складало "мінус" 769,1 млн. дол. США, то у ІІ кварталі воно скоротилось у 3,6 рази до "мінус" 216 млн. дол. США, що переважно пов’язано із зростанням експорту металургійної продукції у травні та червні 2012 року.


У І півріччі 2012 року високі темпи зростання демонстрував експорт товарів харчової промисловості та сільського господарства (на 18,3%), хімічної та нафтохімічної промисловості (на 17,8%), машинобудування (на 16,2%). Водночас, зменшились обсяги експорту мінеральних продуктів (на 24%) та, незважаючи на певне відновлення у травні та червні, - продукції металургійної промисловості (на 0,4%).

Високими темпами продовжував зростати імпорт, у тому числі споживчий імпорт, а також імпорт товарів, які могли б вироблятися вітчизняними підприємствами. Так, зростав імпорт продукції машинобудування (на 37,1%), харчової промисловості та сільського господарства (на 27,6%), металургії та оброблення металу (на 25,4%), хімічної та нафтохімічної промисловості (на 25,1%), мінеральних продуктів (на 12,3%). Зменшились обсяги імпорту продукції легкої промисловості (на 5,5%), втім це було обумовлено не відновленням на українському ринку позицій вітчизняного товаровиробника, а зависокою базою 2011 року. Одночасно тривала тенденція збільшення важливості зовнішньоекономічної діяльності як бази для збирання податків у бюджет. Це вказує на послаблення підприємницької активності всередині країни та посилює залежність бюджету від нестійкої зовнішньоекономічної кон’юнктури.

Певна нормалізація макроекономічної ситуації та збалансування ринків відобразились в уповільненні інфляційних процесів. Так, за січень-липень 2006 року індекс споживчих цін становив 103,8% проти 106,7% за аналогічний період минулого року (рисунок 1.3).


Причому основним фактором зростання споживчих цін було підвищення тарифів на послуги (на 16,8%), тоді як ціни на продовольчі та непродовольчі товари в цілому стабілізувались.

Зростання індексу споживчих цін стримувала динаміка зміни цін по продовольчій групі товарів, де в останні місяці спостерігалась дефляція. Зменшення цін зафіксовано по продукції тваринництва, зокрема ціни на м’ясо і птицю скоротились на 6,3%, молочну продукцію - на 7,9%. Проте викликано це було не суттєвим збільшенням виробництва вказаних товарів, а деякими структурними зменшеннями попиту на них, зокрема, через обмеження на ввезення м’ясо-молочної продукції з України, встановлені Російською Федерацією. В цілому з початку року індекс споживчих цін на продовольчу групу товарів зріс незначно - на 0,8%, що було зумовлено зростанням цін на цукор (на 26,8%) та крупи і бобові (на 13,5%).

Непродовольчі товари за сім місяців 2012 року подорожчали на 1,3%, переважно через продовження зростання цін на паливо-мастильні матеріали (на 10,3%) внаслідок тривалої тенденції збільшення світових цін на нафту.

Значне зростання цін (тарифів) на послуги було переважно викликано зростанням цін на житлово-комунальні послуги (на 31,0%) внаслідок подорожчання газу та вартості послуг залізничного транспорту (на 41,9%).

З початку року темпи зростання цін виробників промислової продукції становили 106,3% проти 106,6% за аналогічний період минулого року. Основними факторами, що вплинули на зростання індексу цін виробників, було підвищення світових цін на енергоносії, металопродукцію, зростання внутрішнього попиту та собівартості виробництва.

Найбільше зростання цін виробників промислової продукції було зафіксоване у добувній промисловості - на 9,2%, у тому числі з видобування енергетичних матеріалів - на 12,1% та неенергетичних матеріалів - на 5,1 відсотка. Ціни на продукцію обробної промисловості зросли за 7 місяців на 6,1 відсотка. В обробній промисловості найбільше зросли ціни у виробництві інших неметалевих мінеральних виробів (на 18,3%), виробництві коксу та продуктів нафтопереробки (на 9,5%), металургійній промисловості (на 8,8%).

У виробництві і розподіленні електроенергії, газу та води ціни зросли з початку року на 5,6 відсотка.

Негативною тенденцією поточного року є погіршання фінансового стану вітчизняних підприємств. За січень-червень 2012 року фінансовий результат суб’єктів господарювання зменшився на 21,8% порівняно з аналогічним періодом минулого року і становив 24,6 млрд. гривень. Зменшення фінансового результату спричинено як значним зростанням збитків збиткових підприємств (у 1,4 рази), обсяг яких становив 13,1 млрд. грн., так і зменшенням прибутків прибуткових підприємств - на 7,1% - до 37,7 млрд. гривень. Зменшення прибутків підприємств було зафіксоване в торгівлі - на 23,2%, промисловості - на 14,2% (зокрема в хімічній та нафтохімічній промисловості на 36,9%, металургії та обробленні металу на 21,5%, машинобудуванні на 9,8%) та інших галузях економіки. Це було зумовлено одночасним погіршенням зовнішньої кон’юнктури та зростанням витрат на виробництво - цін на газ, сировину, підвищення заробітної плати, за відсутності значних капіталовкладень у оновлення та модернізацію виробництва.

Доходи населення та заробітна плата у 2012 році продовжували зростати високими темпами. За січень-червень 2012 року проти відповідного періоду минулого року номінальні доходи населення зросли на 30,8 відсотка. Наявні номінальні доходи населення (які можуть бути використані населенням на придбання споживчих товарів та послуг) збільшились на 30,1 відсотка. Реальні наявні доходи населення зросли на 20,0% (у січні-червні 2011 року - на 26,8%). Витрати населення у січні-червні 2012 року порівняно з аналогічним періодом попереднього року збільшились на 31,8% (у січні-червні 2011 року - на 34,0%).

За сім місяців 2012 року розмір середньомісячної заробітної плати в економіці збільшився на 29,7% і становив 960,89 грн. проти 740,88 гривень за відповідний період попереднього року. Збільшення середньомісячної заробітної плати відбулося за рахунок підвищення мінімального розміру заробітної плати за 7 місяців на 26,2% (з 287,33 грн. до 362,50 грн.). Заборгованість із виплати заробітної плати в цілому по економіці зменшилась на 18,0% у порівняні з відповідним періодом минулого року.

На відміну від попередніх років, в умовах прискорення темпів економічного розвитку темпи зростання грошової маси за сім місяців 2012 року значно уповільнились (14,2% проти 26,6% за аналогічний період торік), що створює загрозу виникнення дефіциту грошей в економіці та формує ризик зростання вартості кредитних ресурсів в економіці України і може негативно позначитись на розвитку економіки у майбутньому. Значною мірою уповільнення темпів зростання пропозиції грошей обумовлене зміною додатного сальдо зовнішньої торгівлі на від’ємне. В цих умовах НБУ втратив основний канал насичення економіки новими грошима - валютні інтервенції. Валові валютні резерви НБУ за сім місяців скоротились на 2,6% - до 18100,55 млн. дол. США. Розвиток економіки вимагає пошуку нових механізмів задоволення зростаючого попиту на гроші, вжиття невідкладних заходів щодо розвитку вітчизняного фінансового ринку.

Стан розвитку регіонів у другій половині 2012 року характеризується поступовим подоланням негативних тенденцій соціально-економічного розвитку, що спостерігались на початку поточного року.

У січні-липні поточного року 23 регіони наростили обсяги промислового виробництва, разом з тим 12 регіонів мали темпи приросту нижчі, ніж у січні-липні 2011 року.

Спад промислового виробництва відбувся у 4 регіонах: Івано-Франківській (на 4,8 відсотка), Одеській (на 19,1 відсотка), Полтавській (на 1,1 відсотка) та Херсонській (на 33,2 відсотка) областях.

З 2008 року у всіх регіонах активізувався виробничий сектор економіки, про що свідчить зростання валової доданої вартості протягом 2008-2009 років. У 2010 році приріст валової доданої вартості (у порівнянних цінах) становив від 6,9 відсотка у Львівській області до 22 відсотків у Волинській.

Зростання валової доданої вартості супроводжувалося поступовим посиленням диференціації регіонів за цим показником. За період з 2008 по 2010 рік співвідношення максимального та мінімального значення валової доданої вартості на одну особу зросло з 5,9 рази у 2008 році до 6,8 рази у 2010 році (мінімальне значення - 2015 гривень у Чернівецькій області, максимальне - 11 944 гривні у м. Києві). Без урахування м. Києва зазначений показник становив 2,3 рази у 2008 році та 2,7 у 2010 році. Така різниця пояснюється особливим столичним статусом та потужним ресурсним потенціалом Києва, що об’єктивно зумовлює переваги його розвитку порівняно з іншими регіонами.

Основну частину валового регіонального продукту (39,7 відсотка за остаточними розрахунками за 2010 рік) забезпечують три регіони (м. Київ, Донецька та Дніпропетровська області), де проживає 23 відсотка населення України (на 1 січня 2012 р.). У той же час, 28,8 відсотка валової доданої вартості припадає на 17 регіонів, питома вага яких у загальному обсязі валової доданої вартості коливається від одного до трьох відсотків, а проживає там 43,4 відсотка наявного населення країни.

Протягом останніх років у структурі валової доданої вартості зменшилася частка промисловості (з 32,8 відсотка у 2008 році до 28 відсотків у 2010 році у 2008) та сільського господарства (відповідно з 17 відсотків до 11,7 відсотка, у всіх регіонах), що супроводжувалося збільшенням частки послуг (з 44,2 відсотка до 51,3 відсотка у 23 регіонах). Разом з тим, вона ще не є оптимальною і значно відрізняється від європейської, де частка сільського господарства становить 2 відсотка (країни Європейського Союзу - 15), а послуг - 71,8 відсотка.

У розрізі регіонів структура валової доданої вартості характеризується значними відмінностями. У 2010 році 15 регіонів належали до промислово-аграрних, основна частина валової доданої вартості яких припадала на промисловість і становила від 50,9 відсотка (Донецька область) до 14,5 відсотка (Одеська); 11 регіонів - до сільськогосподарських, у валовій доданій вартості становила від 19,9 відсотка (Закарпатська область) до 29,8 відсотка (Кіровоградська та Вінницька області). У 20 регіонах збільшилася частка послуг (від 38,6 відсотка у Чернігівській та Київській областях до 80,5 відсотка у м. Києві).

У січні-липні 2012 р. зростання обсягів валового виробництва сільськогосподарської продукції спостерігалося в 11 регіонах, а в 14 регіонах відбувся спад виробництва. В цілому по Україні зниження обсягів валового виробництва сільського господарської продукції становило 1,9 відсотка (у січні-липні 2011 р. - приріст 6,9 відсотка).

Інвестиційна діяльність у більшості регіонів у поточному році характеризується активізацією. У січні-червні 2012 р. інвестиції в основний капітал порівняно з відповідним періодом 2011 року зростали у 24 регіонах (у першому півріччі 2011 р. - у 14 регіонах). При цьому у 16 регіонах приріст інвестицій в основний капітал перевищував середнє значення по Україні (12,2 відсотка). Зменшення інвестицій в основний капітал спостерігалося у 3 регіонах: м. Києві (на 7,9 відсотка), Кіровоградській (на 2,3 відсотка) та Сумській (на 22,3 відсотка) областях.

У першому півріччі поточного року приріст прямих іноземних інвестицій в економіку України становив 1698,6 млн. доларів США. Загальний обсяг від початку інвестування становив 18,4 млрд. доларів США і збільшився з початку року на 10,2 відсотка. Приріст іноземних інвестицій спостерігався у 25 регіонах і лише у двох регіонах обсяг інвестування зменшився (у Сумській області на 11,3 відсотка, Кіровоградській - на 9,7 відсотка).

У січні-червні 2012 р. зовнішньоекономічна діяльність 18 регіонів характеризувалася збільшенням обсягів експорту товарів, водночас у 25 регіонах збільшилися обсяги імпорту. У результаті в 16 регіонах зареєстровано позитивне сальдо зовнішньої торгівлі, при цьому в 10 з них показник позитивного сальдо був менший ніж у відповідному періоді минулого року.

В 11 регіонах імпорт товарів перевищував експорт, унаслідок чого баланс зовнішньої торгівлі був від`ємний: у Волинській (141,1 млн. доларів США), Закарпатській (106,6 млн. доларів), Київській (609,8 млн.), Львівській (142,9 млн.), Одеській (438 млн.), Рівненській (124,3 млн.), Тернопільській (16,4 млн.), Харківській (451,3 млн.), Хмельницькій (38,2 млн.), Чернівецькій (35 млн.) областях та м. Києві (6099,4 млн. доларів США).

Найбільше експортувалося товарів з Донецької, Дніпропетровської, Луганської, Запорізької областей та м. Києва.

Найбільший обсяг імпортних надходжень зафіксовано у м. Києві (40 відсотків загального обсягу), Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Київській, Харківській та Одеській областях.

Зниження економічної активності супроводжується погіршенням фінансового результату роботи підприємств.

У першому півріччі 2012 р. зменшився порівняно з відповідним періодом минулого року позитивний фінансовий результат (сальдо) в 11 регіонах, а в 5 регіонах цей показник мав від’ємне значення (Херсонська, Кіровоградська, Луганська, Чернігівська області та м. Севастополь). Майже у всіх регіонах, за винятком Кіровоградської та Сумської областей, збільшилися збитки збиткових підприємств. У 13 регіонах зменшилися прибутки прибуткових підприємств, у тому числі: у Чернігівській (на 44,4 відсотка), Донецькій (на 36,5 відсотка) та Дніпропетровській (на 32,5 відсотка) областях.

За січень-червень 2012 р. збільшення обсягів надходжень податків і платежів до бюджетів усіх рівнів забезпечили усі регіони, крім Херсонської та Донецької областей (зменшення відповідно на 11,9 та 11,3 відсотка).

Серед регіонів, які є найбільшими платниками податків, збільшення обсягів надходжень становить 20,2 відсотка в м. Києві, 12,3 - у Дніпропетровській, 34,9 - Харківській, 7,8 - Луганській та 30,3 відсотка - Одеській областях.

У всіх регіонах України зростають доходи місцевих бюджетів (без трансфертів). За січень-червень 2012 р. приріст доходів становить від 21 відсотка в Донецькій області до 52,3 і 45,7 відсотка відповідно у м. Києві та Львівській області.

У січні-червні 2012 р. в 13 регіонах спостерігалось зменшення податкового боргу, разом з тим у 14 регіонах збільшилися податкові борги за обов`язковими податковими зобов`язаннями. Найбільше зростання податкової заборгованості з початку року спостерігалося у Полтавській (у 3,9 рази), Тернопільській (у 3,3 рази), Харківській (у 2,4 рази), Миколаївській (на 55,4 відсотка) та Чернігівській (на 42,8 відсотка) областях. Найбільшим боржником серед регіонів традиційно залишається м. Київ (понад 4,9 млрд. гривень), його податковий борг з початку року збільшився на 0,3 відсотка. На нього припадає більше половини усієї податкової заборгованості по країні. Серед інших найбільших податкових боржників є Луганська (721,1 млн. гривень) та Донецька (734,2 млн. гривень) області, які з початку року зменшили борг відповідно на 44,7 та 19,4 відсотка.

У всіх регіонах зростає середньомісячна заробітна плата, в 11 регіонах - темпи зростання вищі ніж у січні-липні 2011 року. Темп приросту середньомісячної заробітної плати у січні-липні становив від 27,8 до 39,4 відсотка (відповідно Донецька та Хмельницька області), в середньому по Україні - 32,7 відсотка (у січні-липні 2011 р. - 34,3 відсотка). Проте залишається значна поляризація регіонів за рівнем заробітної плати. Лише 5 регіонів мають заробітну плату вищу за середню по Україні (м. Київ - 1629,9 гривні, Донецька область - 1140,8, Дніпропетровська - 1090,7, Запорізька - 1034,6 та Київська - 992,1 гривні).

Незважаючи на досить високі темпи зростання заробітної плати, рівень заробітної плати в Хмельницькій, Вінницькій, Волинській та Тернопільській областях залишається найнижчим серед регіонів і становить відповідно 739,8 гривні, 738,2, 728,4 та 690,5 гривні.

Реальна заробітна плата протягом січня-липня 2012 р. зросла у всіх регіонах. При цьому найвищі темпи зростання реальної заробітної плати спостерігалися у Хмельницькій (132,1 відсотка), Тернопільській (128,6 відсотка), Черкаській (120,1 відсотка) та Кіровоградській (125,9 відсотка) областях, а найнижчі - у Донецькій області (116,6 відсотка).

Однією з найгостріших проблем залишається заборгованість із виплати заробітної плати.

Станом на 1 серпня 2012 р. зростання заборгованості порівняно з початком року відбулося у 17 регіонах України: у Закарпатській (у 2,2 раза), Харківській (на 57,1 відсотка), Рівненській (на 43,4 відсотка), Одеській (на 35,9 відсотка), Кіровоградській (на 34,3 відсотка), Луганській (на 28 відсотків), Миколаївській (на 25,6 відсотка), Івано-Франківській (на 22,9 відсотка), Донецькій (на 21,6 відсотка), Запорізькій (на 12,4 відсотка), Житомирській (на 10,3 відсотка), Полтавській (на 6,9 відсотка), Черкаській (на 4,9 відсотка), Волинській (на 4,1 відсотка), Сумській (на 0,3 відсотка) областях, у м. Києві (на 44,1 відсотка) та Автономній Республіці Крим (на 13 відсотків).

Найбільші обсяги заборгованості з виплати заробітної плати на 1 серпня 2012 р. зберігаються у Донецькій (276,9 млн. гривень) та Луганській (108,6 млн. гривень) областях.

Із загальної суми заборгованості 51 відсоток становлять борги економічно активних підприємств, які протягом січня-липня 2012 р. зросли в 21 регіоні. Найвищі темпи приросту заборгованості з виплати заробітної плати працівникам економічно - активних підприємств були в Закарпатській (у 3 рази), Рівненській (у 2,1 рази), Запорізькій (на 83,4 відсотка), Івано-Франківська (на 74,2 відсотка) областях та м. Києві (на 69 відсотків). У загальному підсумку найбільшу частку боргу має Донецька область (140,6 млн. гривень), борги якої протягом січня - липня 2012 р. збільшилися на 16 відсотків.

У звітному періоді в 5 регіонах допущено зростання заборгованості населення за спожиті житлово-комунальні послуги (1,3 відсотка - у Дніпропетровській, 2,1 відсотка - у Запорізькій областях, 2,3 відсотка - у Автономній Республіці Крим, 3,6 відсотка - в Одеській, 3,8 відсотка - у Донецькій областях).

Найбільшими боржниками з оплати житлово-комунальних послуг залишаються Донецька, Дніпропетровська, Харківська та Луганська області, на які припадає 54,2 відсотка усієї заборгованості по Україні.

Серед регіонів значно зменшилися протягом року борги з оплати населенням житлово-комунальних послуг у Сумській (на 16,2 відсотка), Івано-Франківській (на 14,8 відсотка), Черкаській (на 14,6 відсотка), Тернопільській (на 14,1 відсотка) областях та м. Севастополі (на 12 відсотків).

Ринок праці у поточному році характеризується зменшенням у всіх регіонах кількості офіційно зареєстрованих безробітних та рівня безробіття.

Незважаючи на зменшення з початку року офіційно зареєстрованого безробіття у всіх регіонах, його рівень на 1 серпня 2012 р. в 17 регіонах перевищує середній показник по країні (2,5 відсотки). Найвищий рівень безробіття зареєстрований у Тернопільській та Рівненській (по 4,6 відсотки), Житомирській (3,8 відсотки) та Чернівецькій (3,7 відсотки) областях.

Отже, основними проблемами розвитку регіонів є:

-        збільшення диспропорцій соціально-економічного розвитку, низька конкурентоспроможність та інвестиційно-інноваційна активність;

-        недосконала структура економіки та структурна розбалансованість їх промислового комплексу;

         низький рівень розвитку виробничої та соціальної інфраструктури, що стримує економічне зростання регіонів;

         нераціональне використання людського потенціалу;

         низька інституційна та фінансова спроможність органів місцевого самоврядування щодо розв’язання проблем територіальних громад.

Виходячи з вище розглянемо можна зробити висновок, що сучасний стан економіки обумовлює як механізм функціонування споживчого ринку, так і внутрішні і зовнішні фактори, які визначають його стан і тенденції розвитку.

2. Розвиток споживчого ринку України в контексті завдань розбудови національної економіки


На сучасному етапі розбудови економіки України споживчий ринок забезпечує переважаючу частку кінцевого споживання домашніх господарств країни, опосередкує товарно-грошовий обмін величезної маси товарів та послуг. Через нього реалізується біля 87% грошових доходів населення. Зростає роль споживчого ринку у формуванні валового внутрішнього продукту, збільшенні обсягів вітчизняного виробництва, темпів інвестицій.

Основними факторами кількісного та якісного розвитку споживчого ринку є зростання доходів населення, збільшення пропозиції, поліпшення структури споживання. У 2011 році реальні доходи зросли на 20%, обсяг роздрібного товарообороту - на 15,2%.

Відбулося суттєве зменшення груп населення із заробітком до 290 грн. - з 44,5% у 2009 році, до 10,3% у 2011 році, зростання частки населення із заробітком понад 453 грн. до 1000 грн. з 24,5% до 40,8% відповідно, а частка населення із заробітком понад 1000 грн. зросла майже в 3 рази.

В цілому в Україні поліпшується культура споживання, підвищуються вимоги до якості продукції, зростає кількість цивілізованих місць їх придбання та здійснення комплексних закупок. Це засвідчила зростаюча кількість торговельних центрів (з 96 у 2008 році до 5800 у 2011 році), зменшення числа відкритих ринків (з 94,3 тис. у 2008 році до 89,1 - у 2011 році).

Поряд із збільшенням частки непродовольчих товарів у загальних обсягах реалізації зростає частка спожиткової продукції вітчизняного виробництва.

Однак незважаючи на наявні позитивні зрушення споживчий ринок розвивається досить суперечливо, а деякі його негативні тенденції набули стійкого характеру, і по суті, визначають його теперішній стан. Це підтверджують результати аналізу динаміки роздрібного товарообороту в порівняльних цінах із урахуванням темпів зміни кількості населення України, в тому числі по регіонах, які засвідчили більш інтенсивного скорочення реальних фізичних обсягів товарообороту відносно скорочення чисельності населення, що негативно виливає на формування попиту і стан ринку в цілому і на регіональних рівнях.

Досить повільно зростає споживання основних продуктів харчування (таблиця 2.1). Деформація споживання помітна не тільки в порівнянні з раціональними нормативами, а із рівнем споживання у більшості країн світу.

Проведений аналіз статистичних матеріалів, а також дані Міністерства у справах сім’ї та молоді та Українського інституту соціальних досліджень свідчать, що в цілому споживання у калорійному еквіваленті зменшилося на третину - з 3600 ккал. у 2000 році до 2200 ккал. у 2010 році. Міжнародні стандарти визначають як мінімально необхідну норму для існування людини споживання у 2500 ккал. на добу.

Розвиток ринку непродовольчих товарів стримується через недостатню платоспроможність населення, невідповідність між ціною, якістю, технічним рівнем та дизайном таких товарів.

Дані таблиці 2.2 дозволяють проаналізувати забезпеченість окремих домогосподарств України товарами тривалого користування за 2008-2011 роки. Як бачимо, за досліджуваний період намітилася тенденція до скорочення забезпеченості населення такими товарами як мотоцикли, швейні машини та магнітофони, що пояснюється специфікою споживчого попиту на ці товари.

Суттєві відмінності у рівнях споживання по регіонах України зумовлюють зниження рівня задоволення потреб та наявність диспропорцій у споживанні переважної кількості областей - у 19 областях (це 70,3 % від загального їх числа) роздрібний товарооборот нижчий, ніж в середньому по країні.

Істотно ненасиченим залишається такий важливий сегмент ринку, як послуги, рівень яких має негативну тенденцію до зменшення (з 25,2% у 2006 до 23,6% - у 2010 році) через невисоку купівельну спроможність населення, нерозвинену матеріальну - технічну базу підприємств на ринку послуг, обмежений асортимент пропозиції послуг, слабку конкуренцію і боротьбу за споживача. При цьому слід враховувати, що основу споживання послуг (понад 75% їх загального обсягу) складають послуги житлово-комунального господарства, транспорту і зв’язку, ціни і тарифи на які мають тенденцію до суттєвого зростання.

У той же час послуги інформаційно-обчислювального характеру, науки і наукового обслуговування становлять незначну питому вагу, хоча світовий досвід доводить, що саме фактор інформації і знань є вирішальним для скорочення потреб в обмежених природних ресурсах і дешевій праці, докорінно змінюючи систему потреб, а отже обсяги і структуру ринку послуг.

У 2011 році кожен четвертий зайнятий громадянин працював у сільському, лісовому господарстві та мисливстві, майже кожен п'ятий - у промисловості, кожен сьомий - у оптовій та роздрібній торгівлі, торгівлі транспортними засобами та послугах з ремонту.

Слід зазначити, що зростання обсягів зайнятості населення відбулося в основному за рахунок активізації розвитку трудових відносин у неформальному секторі економіки України (рисунок 2.1). Так, кількість працюючих у цьому секторі у 2011р. порівняно з 2010р. зросла на 0,5 млн. осіб та становила 3,8 млн. або 18,4% загальної кількості зайнятих економічною діяльністю (у 2010р. - 3,3 млн. осіб або 16,4% відповідно).

Таблиця 2.1

Динаміка споживання продуктів харчування в домогосподарствах в середньому за місяць у розрахунку на одну особу

Продукти харчування

Роки

Абсолютний приріст

Середнє значення

Темпи приросту, %

Середнє значення, %


2008

2009

2010

2011

2009 - 2008р. р.

2010 - 2009р. р

2011 - 2010р. р


2009 - 2008р. р.

2010 - 2009р. р

2011 - 2010р. р


 - м’ясо і м’ясопродукти, кг

3,3

3,9

4

4,4

0,6

0,1

0,4

0,4

18,18

2,56

10,00

10,06

 - молоко і молочні продукти, кг

18,8

19,1

20,2

21,7

0,3

1,1

1,5

1,0

1,60

5,76

7,43

4,90

 - яйця, шт.

17

17

18

21

0

1

3

1,3

0,00

5,88

16,67

7,30

 - риба і рибопродукти, кг

1,4

1,4

1,6

1,8

0

0,2

0,2

0,1

0,00

14,29

12,50

8,74

 - цукор, кг

3,1

3,2

3,6

3,6

0,1

0,4

0

0,2

3,23

12,50

0,00

5,11

 - олія та інші рослинні жири, кг

2,0

2,0

1,9

1,9

0

-0,1

0

0,0

0,00

-5,00

0,00

-1,70

 - картопля, кг

10,3

9,9

10,1

9,6

-0,4

0,2

-0,5

-0,2

-3,88

2,02

-4,95

-2,32

 - овочі та баштанні, кг

9,5

9,0

8,7

9,1

-0,5

-0,3

0,4

-0,1

-5,26

-3,33

4,60

-1,42

 - фрукти, ягоди, горіхи, виноград, кг

2,4

2,5

2,7

3,1

0,1

0,2

0,4

0,2

4,17

8,00

14,81

8,91

 - хліб і хлібні продукти, кг

10,7

10,3

10,4

10,3

-0,4

0,1

-0,1

-0,1

-3,74

0,97

-0,96

-1,26



Таблиця 2.2

Наявність в домогосподарствах окремих товарів тривалого користування (у середньому на 100 домогосподарств)

Товари

Значення, штук

Абсолютний приріст, штук

Середнє значення, штук

Темпи приросту, %


2008

2009

2010

2011

2009 - 2008р. р.

2010 - 2009р. р

2011 - 2010р. р


2009 - 2008р. р.

2010 - 2009р. р

2011 - 2010р. р


 - телевізори кольорові

74

79

83

91

5

4

8

5,7

6,76

5,06

9,64

7,14

 - магнітофони

41

39

35

34

-2

-4

-1

-2,3

-4,88

-10,26

-2,86

-6,05

 - фотоапарати

25

27

30

36

2

3

6

3,7

8,00

11,11

20,00

12,92

 - холодильники і морозильники

94

95

96

99

1

1

3

1,7

1,06

1,05

3,13

1,74

 - пральні машини

74

75

74

77

1

-1

3

1,0

1,35

-1,33

4,05

1,33

 - електропилососи

54

56

56

62

2

0

6

2,7

3,70

0,00

10,71

4,71

 - швейні машини

43

40

35

35

-3

-5

0

-2,7

-6,98

-12,50

0,00

-6,63

 - мотоцикли

5

5

4

4

0

-1

0

-0,3

0,00

-20,00

0,00

-7,17

 - велосипеди і мопеди

42

40

41

44

-2

1

3

0,7

-4,76

2,50

7,32

1,56

 - мобільні телефони

15

44

 

 

29

 

 

 

193,33

 


Рис. 2.1 Обсяги зайнятості населення у неформальному секторі економіки (у % до загальної кількості зайнятих)

Слід відмітити, що неформальний сектор економіки був єдиним місцем прикладання праці майже для кожної другої особи з числа зайнятих сільських жителів. Проте у міській місцевості зайнятість в неформальному секторі не набула розповсюдження (6,1% загальної зайнятості міських мешканців) завдяки більш сприятливій кон'юнктурі ринку праці та наявності попиту на робочу силу в офіційному секторі.

Внаслідок поширення зайнятості в особистих селянських господарствах, сільськогосподарське виробництво залишається переважаючим видом діяльності неформального сектору економіки (82,0% зайнятих у цьому секторі). Поряд із сільським господарством, іншими розповсюдженими видами економічної діяльності неформального сектору виступають роздрібна торгівля, будівництво, транспорт та інші послуги (таблиця 2.3).

Привертає увагу той факт, що порівняно з 2010р. частка найманих працівників скоротилася на 1,8 проц. п., в т. ч у сільській місцевості - на 5,0 проц. п. Цей показник у 2011р. становив - 81,8%, в тому числі у міській місцевості - 93,6%, сільській місцевості - 56,5%. Наразі, кожен 13-й найманий працівник повідомив, що працював на умовах усної домовленості з роботодавцем, тобто без офіційного оформлення трудових відносин, а у 2010 р. - відповідно кожен 15-й працівник.

Таблиця 2.2.3

Зайнятість у неформальному секторі економіки за видами економічної діяльності

 

2005р.

2006р.

2007р.

2008р.

2009р.

2010р.

2011р.

Всього, тис. осіб

2098,7

2390,9

2682,3

2865,0

2832,0

3328,3

3794,2

у тому числі у % до підсумку:








Сільське господарство, мисливство, лісове та рибне господарство

82,3

86,0

87,1

88,9

87,8

80,8

82,0

Будівництво

3,6

3,1

3,1

2,9

3,6

3,4

4,2

Оптова й роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами, послуги з ремонту, готелі та ресторани

8,7

6,7

6,2

4,7

4,8

11,0

9,5

Транспорт та зв'язок

1,1

0,8

0,8

0,8

1,0

1,1

1,0

Інші види економічної діяльності

4,3

3,4

2,8

2,7

2,8

3,7

3,3


До основних тенденцій розвитку ринку послуг можна віднести збільшення розриву між попитом та виробничими можливостями сфери послуг, суттєве подорожчання послуг, зростання регіональної диференціації в обсягах і структурі надання послуг на одного мешканця, зменшення у витратах населення частки споживання санаторно-курортних та послуг громадського харчування. В цих умовах ринок послуг не може стати важливим прискорювачем економічного зростання, тобто виконувати таку роль, яку він відіграє у розвинених країнах світу.

Перспективи подальшого розвитку ринку спожиткових товарів і послуг пов’язані із необхідністю збільшення обсягів платоспроможного попиту за рахунок подальшого підвищення рівня оплати праці і збільшення кількості робочих місць, утримання помірного рівня інфляції, денатуралізації доходів сільського населення із залученням каналів споживчої кооперації, підтримання оптимальних співвідношень між обсягами імпортованих товарів і вітчизняного виробництва, вдосконалення інфраструктури ринку, подолання деформації ринку, в тому числі за рахунок легалізації його тіньового сектору, розвитку сфери послуг населенню.

Важливу роль в підвищенні ефективності функціонування ринку повинно відігравати удосконалення його державного регулювання, яке має бути спрямоване на розробку соціальних нормативів споживання, забезпечення європейських стандартів виробництва і обслуговування населення.

Зростання ролі соціальних вимог та критеріїв функціонування споживчого ринку визначаються, насамперед, підвищенням значення людського чинника у формуванні ефективних засад розвитку економіки внаслідок підвищення продуктивності праці в умовах науково-технічного прогресу, комп'ютеризації і впровадження інформаційних технологій, роботизації, по-друге, досягненням рівня задоволення життєво важливих вимог в товарах і послугах для відновлення працездатності, збереження здоров’я, і, по-третє, зростанням активності людини завдяки виробництву у все більших масштабах інтелектуальних товарів і послуг.

Проте узагальнення світового і вітчизняного досвіду визначення чітких конкретних параметрів, що характеризують ступінь задоволення соціально-економічних потреб населення країни, засвідчує, що соціальні індикатори рівня життя населення, як і обґрунтовані критерії їх об’єктивної оцінки, поки ще не відпрацьовані.

Курс України на досягнення європейських стандартів життя знайшов законодавче відображення у прийнятих Верховною Радою Законах "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" №2017-ІІІ від 5.10.2000р., "Про соціальні послуги" №45 від 24.05.2003р., із змінами, внесеними згідно із Законом №189-ІV від 24.06.2004р.

Вони визначили правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій.

Під державними соціальними стандартами, згідно з Законом, слід розуміти визначені державою соціальні норми і нормативи, на базі комплексу яких встановлюються рівні основних соціальних гарантій (мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму).

Прожитковий мінімум трактується, як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального наборів непродовольчих товарів і послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Соціальні норми і нормативи відображують показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг та забезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальними послугами.

Тут доцільно було б вказати і про соціальні нормативи у сферах торгівлі та громадського харчування, бо ці послуги зовсім не знайшли відображення у Законі /стаття 4/. Саме ці послуги мають визначатися нормативами забезпечення торговельною площею та посадковими місцями у закладах громадського харчування, показниками якості надання таких послуг, показниками якості та безпеки товарів і послуг, що надаються підприємствами торгівлі і громадського харчування.

Соціальні норми та нормативи поділяються за характером задоволення соціальних потреб:

·        на норми і нормативи споживання - розміри споживання у натуральному виразі продуктів харчування, непродовольчих товарів поточного споживання та деяких послуг за певний проміжок часу;

·        нормативи забезпечення - визначена кількість наявних у особистому (сімейному) споживанні предметів довгострокового користування, а також забезпечення певної території мережею закладів охорони здоров’я, освіти, торгівлі, громадського харчування, транспортного обслуговування, побутових підприємств, житлово-комунальних, по наданню соціально-культурних послуг;

·        нормативи доходу - розмір особистого доходу громадянина, або сім’ї, який гарантує їм достатній рівень задоволення потреб, що обраховується на основі визначення вартісної величини набору нормативів споживання та забезпечення.

За рівнем задоволення соціальних потреб соціальні нормативи поділяються на:

         нормативи раціонального споживання - рівень, що гарантує оптимальне задоволення потреб;

-        нормативи мінімального споживання - соціально прийнятний рівень споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг виходячи із соціальних або фізіологічних потреб та стану економіки;

         статистичні нормативи, що визначаються на основі показників фактичного споживання чи забезпеченості всього населення або його окремих соціально-демографічних груп.

Встановлення і використання соціальних стандартів і нормативів пов’язані, перш за все, з необхідністю визначення пріоритетів державної соціальної політики щодо забезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах, для розробки програм економічного і соціального розвитку країни і регіонів, для визначення розмірів соціальних гарантій - мінімальних розмірів заробітної плати, пенсій, соціальних доплат і допомоги.

Метою і найважливішим завданням довгострокової соціально-економічної політики нашої держави має стати подолання абсолютної бідності-злиденності населення (рівень злиденності визначається часткою населення, доход якого знаходиться нижче встановленого прожиткового мінімуму) і неухильного розширення частки середнього класу, яка має стати превалюючою соціальною групою.

Як засвідчує розподіл домогосподарств країни за середньодушовими загальними витратами на місяць з урахуванням рівня прожиткового мінімуму (табл.2.4) понад 62% населення складають бідні і малозабезпечені групи населення (проти 50% - у Росії), і середньозабезпечені - 30% (проти 45% - у Росії), високозабезпечені - лише 2,4% (проти 4,8% - у Росії). Якщо порівняти ці цифри із 2000 роком, коли бідні і малозабезпечені групи становили близько 20%, а середньозабезпечена група складала більше 73% населення, та слід констатувати на сьогодні суттєве переважання бідних та малозабезпечених людей. До їх складу перейшла основна частка середнього прошарку.

 

Таблиця 2.4

Розподіл населення, виходячи із середньодушових загальних витрат в місяць і встановленого прожиткового мінімуму, грн. %

Соціальні групи населення

Роки


2005р.

2006р.

2007р.

2008р.

2009р.

2010р.

2011р.

Разом

100

100

100

100

100

100

100

в тому числі бідні

82,1

67,6

58,2

51,3

48,7

43,2

40,2

малозабезпечені

9,5

14,8

16,9

19,1

21,1

25,4

24,7

середньо забезпечені

8,2

17,0

24,1

29,3

30,2

31,0

33,8

високозабезпечені

0,2

0,6

0,8

0,3

0,1

0,4

1,3


Знадобилося понад 5 років перетворень, щоб змінити ситуацію і знизити долю бідних майже в 2 рази, підвищити частку середньо забезпечених - у 4 рази. Проте, як свідчить таблиці і у 2011 р. більше половини українців по рівню матеріального стану були бідними і малозабезпеченими. Причому найбідніша група (40,2%), чиї витрати були нижче встановленого в країні прожиткового мінімуму, тобто абсолютно бідні не мають змоги задовольняти свої потреби на рівні обумовленому фізіологічними потребами організму, отже не мають можливості відновлювати фізичні і інтелектуальні сили, підтримувати активний життєвий стан.

Якщо зазирнути в річний споживчий кошик щодо непродовольчих товарів, то встановлений рівень потреб - 0,067 жіночих пальт, 0,102 чоловічого костюму, 0,108 ножів, 1,275 - чоловічих трусів і т.д. - є просто вражаючим.

Суттєвою є диференціація розміру споживчого кошику, а отже споживання населення по регіонах країни.

Якщо в середньому по Україні (За даними вибіркового обстеження 3000 домогосподарств у 160 населених пунктах України [iii]) середньомісячний споживчий кошик у 2010 році у грошовому вимірі становив 318,3 грн. на домогосподарство, то у м. Києві він дорівнював 426,0 грн. з них 404 грн. - це продукти харчування. У Східному регіоні він становив 372,4 (353 грн. - продукти харчування або 95%), у Південному регіоні 344,8 грн. (324,1-продукти харчування). По інших регіонах - Північному, Західному, Центральному - споживчий кошик був суттєво нижчим від середнього: по Північному регіону він складав 271,2 грн. (244,1грн. - продукти харчування), Західному - 261,2грн. (240,3грн. - продукти харчування), Центральному - 247,7грн. (237,8грн. - продукти харчування). Таким чином, якщо прийняти споживчий кошик в середньому по Україні за 100%, то витрати по ньому у 2010 р. перевищували по окремих регіонах (м. Київ, Східному та Південному) на 34%, 17%, 8% відповідно. Щодо Західного, Північного Та Центрального, то вони складали лише 82%, 85%, 78% середнього значення відповідно.

За даними вибіркового обстеження домогосподарств у 2010 р. нижня межа найбільш низького споживчого кошику по доходах становила 217,6 грн., середня межа 349,8-363,8 грн., вище середнього 390-422 грн.

Слід особливо підкреслити, що склад і структура споживчих кошиків віддзеркалюють споживчі бюджети різного рівня достатку і характеризують не індивідуальні рівні в споживанні матеріальних благ та послуг, а різні моделі якості життя їх власників і відповідно їх належність до різних соціальних груп населення.

Підтвердження вищерозглянутих тенденцій можна вважати результати соціально-демографічного обстеження з питань базової захищеності населення, яке було проведене органами державної статистики України за підтримки Міжнародної організації праці та ПРООН протягом 2006-2012 років. Більшість опитаних у березні 2012 року зазначили, що їх доходу недостатньо для задоволення першочергових потреб, в тому числі: у продуктах харчування, придбанні одягу

Динаміка відповідей щодо оцінки респондентами достатності доходу протягом 2006-2012 років (табл. 2.5) свідчить про стабілізацію економіки та про поліпшення життя населення. Спостерігається поступове зменшення частки опитаних, які вказують на недостатність доходу для задоволення першочергових потреб. Так, частка опитаних, які визначили недостатність доходу для повноцінного харчування, зменшилась порівняно з обстеженням 2006 року на 34,9 в. п. та на 6,7 в. п. порівняно з обстеженням 2010 року; на 34,3 в. п. та на 6,9 в. п. зменшилась частка респондентів, які вказали на недостатність доходу для придбання одягу. У порівнянні з попереднім раундом обстеження зросли показники забезпеченості у придбанні одягу та товарів довгострокового користування - відповідно на 3,2 в. п. та 0,8 в. п.

Таблиця 2.5

Достатність доходу респондентів для задоволення потреб у 2006-2012 роках (у %)

 

Більше, ніж достатньо

Достатньо

Трохи не вистачає

Недостатньо

Не можу визначитися

У продуктах харчування

2006

0,6

26,1

.

73,3

.

2008

1,4

31,6

.

67,0

.

2009

0,8

17,4

20,5

58,7

2,6

2010

1,2

29,5

21,8

45,1

2,4

2012

1,4

34,1

23,5

38,4

2,6

У придбанні одягу

2006

0,3

6,6

.

93,1

.

2008

0,8

15,7

.

83,5

.

2009

0,4

7,1

16,3

73,3

2,9

2010

0,4

9,7

21,2

65,7

3,0

2012

12,9

24,2

58,8

3,5

У придбанні товарів довгострокового користування

2006

.

.

.

.

.

2008

.

.

.

.

.

2009

.

.

.

.

.

2010

0,5

4,9

12,0

77,2

5,3

2012

0,5

5,7

13,2

74,8

5,8


. - відомості відсутні.

*крім пенсіонерів.

Аналіз відповідей респондентів у динаміці щодо достатності доходу демонструє ефективність державних зусиль, спрямованих на соціально-економічний розвиток країни. Зокрема, щорічно підвищується базовий державний соціальний стандарт у сфері доходів населення. На його основі визначалися та зростали мінімальна заробітна плата та мінімальна пенсія за віком, розміри державної соціальної допомоги та інші види соціальних виплат.

В то же час досягнутий рівень задоволення потреб не може заспокоювати (табл. 2.6).

,1% працівників промисловості, 70% працівників сільського господарства, 66% працівників невиробничої сфери та 62% сфери послуг 61% безробітних та 64% пенсіонерів вважають, що їх доходів недостатньо для покриття своїх потреб навіть у продуктах харчування.

Істотно гіршою є ситуація щодо придбання одягу та товарів довгострокового користування. 74% працівникам промисловості, 86% сільського господарства, 90% - невиробничої сфери, 65% працівників сфери послуг не вистачає грошових доходів для придбання одягу. 80-90% населення цих ще категорій працюючих громадян відчувають потребу у придбанні товарів довгострокового користування.

Здійснювана в країні соціально-економічна політика призвела до зростання економічної нерівності за рахунок значного скорочення доходів у нижніх групах матеріального достатку і швидкого зростання у верхній по рівню життя групі. Аналіз тенденцій, що склалися в країні доводить, що очікується подальше скорочення долі бідних і малозабезпечених громадян, її стабілізація у середній групі і відносно швидке зростання долі високозабезпеченої групи населення, тобто ми прогнозуємо подальше посилення нерівності життя соціальних груп населення, що не сприятиме стійкому економічному зростанню.

Це вимагає створення нової довгострокової програми соціально-економічного розвитку країни з врахуванням зростаючого податкового і споживчого навантаження на грошові доходи населення і скорочення пільгових і безкоштовних послуг, які крім того в значній мірі "працюють" на зростання рівня життя саме високодоходного прошарку населення.

При розробці такої програми необхідним вважаємо використання розподілу населення по рівням споживчих бюджетів, як соціальних орієнтирів рівня життя, структури населення по матеріальному достатку і розміру економічної нерівності.

Таблиця 2.6.

Достатність доходу респондентів для задоволення потреб (у %)

Категорії населення

 

Працівники промисловості

Працівники сільського господарства

Працівники невиробничої сфери

Працівники сфери послуг

Безробітні

Пенсіонери

Студенти

У продуктах харчування

Більше, ніж достатньо

1,3

1,6

1,1

2,0

1,6

1,1

3,4

Достатньо

36,6

30,5

32,4

34,2

21,3

34,5

44,1

Трохи не вистачає

20,9

22,7

22,7

21,7

24,9

26,1

19,8

Недостатньо

39,1

42,2

42,1

38,9

48,6

35,5

28,9

Не можу визначитися

2,1

3,0

1,7

3,2

3,6

2,8

3,8

У придбанні одягу

Більше, ніж достатньо

0,5

0,4

0,7

0,2

0,3

0,6

1,4

Достатньо

12,4

10,5

8,5

10,4

6,2

16,3

18,7

Трохи не вистачає

25,0

23,0

24,0

24,5

17,9

24,3

28,3

Недостатньо

59,6

63,3

65,4

61,6

72,6

53,4

48,0

Не можу визначитися

2,5

2,8

1,4

3,3

3,0

5,4

3,6

У придбанні товарів довгострокового користування

Більше, ніж достатньо

0,5

0,6

0,8

0,4

0,1

0,1

1,5

Достатньо

6,3

6,0

4,4

4,2

4,8

4,4

17,1

Трохи не вистачає

16,6

13,3

13,5

16,1

8,4

10,8

17,9

Недостатньо

71,0

75,1

76,9

73,9

81,8

78,2

54,7

Не можу визначитися

5,6

5,0

4,4

5,4

4,9

6,5

8,8


Для цього потрібно створити цілісну систему споживчих бюджетів: фактичних і нормативних (побудованих на нормативах споживання і забезпеченості, мінімальних (які базуються на прожитковому мінімумі, що визначає межу абсолютної бідності і є важливим соціальним нормативом), середніх (які враховують досягнуті в середньому по всьому населенню показники середньодушового, середньосімейного споживання), високого достатку (розрахованих на повне забезпечення розумних потреб в товарах і послугах), прогнозних (побудованих по співставним споживчим кошикам).

3. Основні тенденції формування та задоволення попиту на спожиткові товари в Україні


Як відомо, споживчий попит являє собою платоспроможну потребу домогосподарств у спожиткових товарах та послугах.

У період з 2008 по 2011 роки визначилася позитивна тенденція постійного зростання як середньомісячної заробітної плати працюючих (в середньому на 29% за рік), так і пенсій (в середньому на 37,2%) - з 122,5 грн. у 2008 році до 316,2 грн. у 2011 році.

У цілому динаміку доходів і витрат населення України за 2008-2010 роки характеризують дані таблиці 3.1 Вони засвідчують тенденцію неухильного зростання доходів і витрат, як в цілому, так і на душу населення країни. Так, витрати домогосподарств на придбання спожиткових товарів зросли на душу з 417,7 грн. у 2006 р. до 788,8 грн. у 2010 р., або майже у 1,9 рази.

Проте Україна залишається країною з низьким рівнем доходів населення. Середня зарплата у нас у 2,5 разів нижча, ніж у країнах Західної Європи.

Позитивна динаміка зростання доходів населення (табл. 3.2), яка спостерігалася у минулі роки, зберігається і в поточному році. У січні - червні 2012 р. порівняно з відповідним періодом 2011 року номінальні доходи населення зросли на 30,8 відсотка, реальні, визначені з урахуванням цінового фактору, - на 20 відсотків. Витрати населення збільшились на 31,8 відсотка.

У середньому за січень-липень 2012 р. заробітна плата працівників становила 982,80 грн., що на 32,7 відсотка більше від її рівня за відповідний період минулого року. У цілому за сім місяців реальні темпи зростання заробітної плати становили 122,3 відсотка.

Таблиця 3.1

Динаміка витрат та доходів населення України за 2008-2010 рр. млн. грн.

2008 рік

2009 рік

 2010рік

Абсолютний приріст/доходів витрат, млн. грн.

Абсолютний приріст/витрат доходів, млн. грн.

Темп приросту витрат/доходів, %

Темп приросту витрат/доходів на одну особу, %

 Витрати

На одну особу, грн.

 Витрати

На одну особу, грн.

 Витрати

На одну особу, грн.

2009-2008 рр.

2010-2009р.

2009-2008 рр.

2010-2009р.

2009-2008 рр.

2010-2009р.

2009-2008 рр.

2010-2009р.

151208

3106,6

199395

4170,3

248717

5241,5

48187,00

1063,70

1063,70

1071, 20

31,87

24,74

34,24

25,69

 Доходи

На одну особу, грн.

 Доходи

На одну особу, грн.

 Доходи

На одну особу, грн.

2003-2002 рр.

2004-2003 рр.

2003-2002 рр.

2004-2003 рр.

2003-2002 рр.

2004-2003 рр.

2003-2002 рр.

2004-2003 рр.

157996

2445,9

215672

3400,3

269778

4353,8

57676,00

54106,00

954,740

953,50

36,50

25,09

39,02

28,04


Таблиця 3.2

Динаміка середньомісячної заробітної плати найманих працівників за 2008-2011

Показники

Значення, грн.

Абсолютний приріст, грн.

Середнє значення, грн.

Темп приросту, %

Середнє значення, %


2008 рік

2009 рік

2010 рік

2011 рік

2009 рік

2010 рік

2011 рік


2009 рік

2010 рік

2011 рік


Номінальна заробітна плата

376,38

467,27

589,62

806, 19

90,89

122,35

216,57

143,27

24,15

26,18

36,73

28,91

Промисловість

485,01

591,15

743,38

966,59

106,14

152,23

223,21

160,53

21,88

25,75

30,03

25,84

Оптова та роздрібна торгівля

330,42

393,66

508,66

713,18

63,24

115,00

204,52

127,59

19,14

29,21

40,21

29,23

Державне управління

495,03

576,91

690,98

1086,69

81,88

114,07

395,71

197,22

16,54

19,77

57,27

29,96

Сільське господарство

177,82

210,10

295,12

414,97

32,28

85,02

119,85

79,05

18,15

40,47

40,61

32,64


Зростанню доходів сприяло підвищення:

         мінімальної заробітної плати та пенсії;

-        розмірів державної соціальної допомоги родинам з дітьми, малозабезпеченим родинам, дітям-інвалідам та інвалідам з дитинства;

         мінімальних виплат по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню;

         посадових окладів працівників бюджетної сфери, органів державної влади, місцевого самоврядування, прокуратури, судів та інших органів.

Також позитивний вплив на підвищення доходів населення мали підвищені норми оплати праці, встановлені Генеральною угодою між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб’єднаннями, галузевими та регіональними угодами як мінімальні гарантії з оплати праці, та відповідні норми, передбачені у колективних договорах, зокрема, щорічне зростання не менш як на 25 відсотків середньої заробітної плати, рівень тарифної ставки робітника І розряду не менш як 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Основними проблемами є:

Ø  збільшення заборгованості з виплати заробітної плати. Протягом січня-липня 2012 року загальна сума заборгованості з виплати заробітної плати збільшилася на 13,4 відсотка і на 1 серпня становила 1089,1 млн. грн., що дорівнює 8,6 відсотка фонду оплати праці, нарахованого за липень 2012 р. усім працівникам (порівняно з аналогічним періодом 2011 р. заборгованість зменшилась на 15,4 відсотка). Борги працівникам економічно активних підприємств становили 51 відсоток загальної суми боргу, протягом січня - липня зазначена заборгованість збільшилась на 20,1 відсотка. При цьому, 68 відсотків її загальної суми становлять борги, утворені протягом 2012 року.

Ø  низький рівень оплати праці в ряді галузей, її значна міжгалузева диференціація. Коефіцієнт співвідношення між найвищим та найнижчим рівнями заробітної плати за видами економічної діяльності у січні - липні 2012 р. дорівнював майже 4;

Ø  високий рівень бідності. Виходячи з установленого відносного критерію, за даними обстеження умов життя домогосподарств за 2011 рік, рівень бідності становив 44,6 відсотка (проти 52,7 відсотка у 2010 році), рівень крайньої бідності - 20,1 відсотка (проти 36,1 у 2010 році).

У 2011 р. порівняно з 2010 р.:

·   номінальні доходи населення зросли на 38,4 %, наявні доходи, які можуть бути використані населенням на придбання товарів та послуг, - на 36,4 %, а реальні, визначені з урахуванням цінового фактору, - на 20,1 %;

·   витрати населення збільшились на 33,8 %;

·   приріст заощаджень становив майже 33 млрд. гривень.

Середньомісячна заробітна плата штатних працівників за видами економічної діяльності у 2011 р. зросла на 36,7 % і становила 806,18 грн., реальна заробітна плата порівняно з попереднім роком збільшилась на 20,3% (рисунок 3.1).

Рис.3.1 Динаміка реальних доходів і заробітної плати у 2011 році

Наявний дохід, у розрахунку на одну особу, починаючи з квітня 2011 р., перевищував законодавчо встановлений прожитковий мінімум у розрахунку на одну особу на 2011 р. (423 грн.), зокрема, у листопаді - на 32,1 %.

         мінімальна заробітна плата підвищилася з 57,8 % (262 грн.) до 73,3 % (332 грн.) від прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

-        мінімальний розмір пенсії з січня 2011 р. підвищено до 100 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Значно зросли соціальні виплати сім’ям з дітьми, допомога інвалідам з дитинства та дітям інвалідам, малозабезпеченим сім’ям.

Пропорційно підвищенню мінімальної заробітної плати здійснювалось підвищення посадових окладів (ставок заробітної плати) працівників бюджетної сфери. Так, з 1 січня 2011 р. оклади (ставки заробітної плати) працівників бюджетної сфери підвищено на 10,5 %, з 1 квітня - на 10,7 %, а з 1 липня - на 6,9 %.

Стрімкими темпами зростало вартісне значення межі бідності. Відповідно до встановленого відносного критерію межа бідності, за даними першого півріччя 2011 р., становила 341 грн., що на 31,7 % більше ніж за відповідний період попереднього року. Рівень бідності за цей час становив 28,4 %. При цьому, спостерігається зниження рівня крайньої форми бідності та глибини бідності (на 0,5 %).

Проблемним питанням є наявність заборгованості із виплати заробітної плати. За даними Держкомстату, станом на 1 січня 2012 р. заборгованість із виплати заробітної плати становила 959,7млн. грн., хоча, разом з тим, це найнижчий показник за час здійснення державного моніторингу (3.2). Порівняно з початком 2011 р. заборгованість зменшилася на 151,6 млн. грн. або на 13,6 %. Співвідношення загальної заборгованості із виплати заробітної плати до фонду оплати праці на кінець грудня 2011 р. становило 10,7 %.

Рис.3.2 Розподіл заборгованості із виплати заробітної плати за видами економічної діяльності на 1 січня 2012 року

Із загальної суми заборгованості 38,5 % припадає на підприємства, щодо яких здійснюється процедура відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, та 13,4 % - на економічно неактивні підприємства, тобто ті, які призупинили свою виробничо-господарську діяльність у 2011 та попередніх роках.

Борги працівникам економічно активних підприємств на 1 січня 2012 р. становили 461,4 млн. гривень. Протягом 2011 р. названа заборгованість зменшилася на 123,6 млн. грн. або на 21,1 %.

Порівняно з початком 2011 р. кількість штатних працівників економічно активних підприємств, яким своєчасно не виплачено заробітну плату, зменшилася на 321,2 тис. осіб або на 46,4 % і на кінець року становила 370,9 тис. осіб (3,4 % від загальної кількості штатних працівників).

Узагальнюючим показником, який характеризує процеси формування попиту на спожиткові товари, є купівельна спроможність населення країни або його реальні доходи (табл. 2.7).

Таблиця 2.2.7

Купівельна спроможність населення України за 2008-2011 роки


2008

2009

2010

2011

Середньодушовий дохід

2445,9

3400,3

4353,8

6076,7

Індекс споживчих цін

111,6

112,5

119,2

116,3

Купівельна спроможність (реальний дохід)

2145,5

3022,2

3652,5

5225,0


Як видно з табл. 2.7 наявною є тенденція зростання реальних доходів населення (співвідношення фактичного середньодушового доходу та індексу споживчих цін) протягом 2008-2011 років.

Зростання інфляції у 2010 році суттєво "поглинуло" підвищення купівельної спроможності населення (на 20 в. п.) порівняно з 2009 роком. У 2011 році купівельна спроможність знову зросла майже вдвічі. Потенціал зростання зберігається і в 2012 році.

Індикаторами задоволення попиту населення на спожиткові товари та послуги є перш за все обсяг, динаміка та структура їх продажу - роздрібного товарообороту.

За 1 півріччя 2012р. обсяг товарообороту підприємств роздрібної торгівлі та ресторанного господарства в порівняльних цінах становив 30% від обсягу за аналогічний період 2011 року.

Як засвідчують наведені дані за досліджуваний період 2008-2011 роки - обсяг товарообороту у фактичних цінах в середньому зростав майже на 27%, в тому числі продовольчих товарів - на 18,2%, непродовольчих - на 26% (рис. 3.3, 3.4), що є позитивною тенденцією.


Динаміка індексу фізичного обсягу роздрібного товарообороту за 2006-2010 рік засвідчує, що темп приросту в середньому склав 20,5%, в тому числі продовольчих товарів - 17,6%, непродовольчих - 23,9% (табл. 3.3). Позитивним явищем є і зростання індексу фізичного обсягу роздрібного товарообороту на душу населення (табл. 3.4).

Збільшення частки продажу непродовольчих товарів з 51,5% у 2006 р. до 53,1% у 2010р. і до 56% в загальному обсязі товарообороту у 2011 році є свідченням покращення товарної структури ринку. Так, якщо співвідношення між продовольчими і непродовольчими товарами становило у 2008 р.0,48: 0,52, то у 2011 році вже 0,42: 0,58, тобто прослідковується чітка прогресивна тенденція до збільшення питомої ваги непродовольчих товарів у структурі роздрібного товарообороту.

Незважаючи на загальні темпи зростання індексів фізичного обсягу товарообороту в цілому, по найбільш важливих для харчування людини продуктах таких, як наприклад, м’ясо та м’ясопродукти індекс фізичного обсягу становив 17%, молоко та молочні продукти - 13%, сир і бринза - 24%, яйця - 24%, овочі - 22%. За цей же період надзвичайно високими були темпи зростання фізичного обсягу продажу алкогольних напоїв - 182%, особливо найбільш міцних з них. У 2,4 рази зріс продаж шкідливих для здоров’я нації тютюнових виробів. Це свідчить про стійку негативну тенденцію розвитку ринку, коли на споживання цих товарів спрямовується значна частина доходів населення.

Збільшення індексу фізичного обсягу товарообороту в цілому та по непродовольчих товарах зокрема відбулося за рахунок суттєвого зростання темпів продажу по телерадіотоварах - 113%, посуду, та миючих засобів, що є позитивним, але на дуже низькому рівні знаходиться індекс фізичного обсягу продажу одягу та білизни - 16%, трикотажних виробів - 13%, взуття - 20%, тканин - з 4 до 13% (за їх видами).

Важливими індикаторами стану споживчого ринку є індекси роздрібних цін на спожиткові товари і послуги. Їхню динаміку за 2009-2011 роки характеризують табл. 3.5, 3.6, 3.7 Як засвідчують наведені дані, намітилося деяке незначне зниження рівня цін у 2011 р. порівняно з попередніми роками по продовольчих товарах в цілому, однак по ряду товарних позицій (овочі, фрукти, цукор, кондитерські вироби, борошно пшеничне), ціни зростали.

Що стосується непродовольчих товарів, то за період 2009-2011 років, ціни мали тенденцію до збільшення - абсолютний приріст становив в середньому 1,81%, хоча темпи приросту у 2011 році дещо знизилися. Зростання цін відбулося практично за більшістю товарних позицій, але найбільш суттєво - по паливно-мастильним матеріалам (170,3%), медикаментам, меблям, будівельним матеріалам.

Більш високими темпами порівняно із спожитковими товарами зростав рівень тарифів на послуги, в середньому за період темп приросту склав 4,8%. Найбільш підвищився у 2011 р. рівень тарифів на поштові та кур’єрські послуги, послуги з найму власної нерухомості, транспорт (як міський, автодорожній, так і авіаційні перевезення). Цю тенденцію можна було б вважати закономірною, про що свідчить досвід розвинених країн, проте рівень якості послуг практично не змінився.

Динаміка індексу фізичного обсягу роздрібного товарообороту за 2008-2010 рр. %

 Показники

2008 рік

2009 рік

2010 рік

Абсолютний приріст

Середнє значення

Темп приросту

Середнє значення





2009 - 2010р. р.

2010 - 2009р. р


2009 - 2010р. р.

2010 - 2009р. р


1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

Всі товари

42,00

50,00

61,00

8,00

11,00

9,50

19,05

22,00

20,51

Продовольчі товари

34,00

39,00

47,00

5,00

8,00

6,50

14,71

20,51

17,57

М’ясо та м’ясопродукти

12,00

15,00

17,00

3,00

2,00

2,50

25,00

13,33

19,02

Тваринне масло

8,00

8,00

9,00

0,00

1,00

0,50

0,00

12,50

6,07

Олія

39,00

51,00

78,00

12,00

27,00

19,50

30,77

52,94

41,42

Інші жири

47,00

52,00

64,00

5,00

12,00

8,50

10,64

23,08

16,69

Молоко та молочні продукти

10,00

11,00

13,00

1,00

2,00

1,50

10,00

18,18

14,02

Сир і бринза

13,00

18,00

24,00

5,00

6,00

5,50

38,46

33,33

35,87

Яйця

27,00

26,00

24,00

-1,00

-2,00

-1,50

-3,70

-7,69

-5,72

Цукор

13,00

13,00

16,00

0,00

3,00

1,50

0,00

23,08

10,94

Кондитерські вироби

40,00

41,00

49,00

1,00

8,00

4,50

2,50

19,51

10,68

Чай

41,00

52,00

71,00

11,00

19,00

15,00

26,83

36,54

31,59

Борошно, хліб і хлібобулочні вироби

14,00

14,00

13,00

0,00

-1,00

-0,50

0,00

-7,14

-3,64

Картоплі

53,00

67,00

115,00

14,00

48,00

31,00

26,42

71,64

47,30

Овочі

16,00

16,00

22,00

0,00

6,00

3,00

0,00

37,50

17,26

Фрукти, цитрусові, баштанні

18,00

27,00

41,00

9,00

14,00

11,50

50,00

51,85

50,92

Безалкогольні напої

50,00

58,00

65,00

8,00

7,00

7,50

16,00

12,07

14,02

Алкогольні напої

123,00

146,00

182,00

23,00

36,00

29,50

18,70

24,66

21,64

Непродовольчі товари

56,00

70,00

86,00

14,00

16,00

15,00

25,00

22,86

23,92

Бавовняні тканини

4,00

5,00

4,00

1,00

-1,00

0,00

25,00

-20,00

0,00

Вовняні тканини та хустки

10,00

7,00

6,00

-3,00

-1,00

-2,00

-30,00

-14,29

-22,54

Шовкові тканини

19,00

15,00

13,00

-4,00

-2,00

-3,00

-21,05

-13,33

-17,28

Лляні вироби

6,00

6,00

6,00

0,00

0,00

0,00

0,00

0,00

0,00

Одяг і білизна

12,00

13,00

16,00

1,00

3,00

2,00

8,33

23,08

15,47

Трикотажні вироби

10,00

12,00

13,00

2,00

1,00

1,50

20,00

8,33

14,02

Панчішно-шкарпеткові вироби

5,00

6,00

7,00

1,00

1,00

1,00

20,00

16,67

18,32

Шкіряне, текстильне комбіноване та валяне взуття

11,00

15,00

20,00

4,00

5,00

4,50

36,36

33,33

34,84

Господарське мило та синтетичні миючі засоби

26,00

32,00

40,00

6,00

8,00

7,00

23,08

25,00

24,03

Туалетне мило

25,00

31,00

3,00

6,00

4,50

13,64

24,00

18,71

Годинники

34,00

29,00

25,00

-5,00

-4,00

-4,50

-14,71

-13,79

-14,25

Телерадіотовари

55,00

71,00

113,00

16,00

42,00

29,00

29,09

59,15

43,34

Велосипеди та мотоцикли

1,00

2,00

5,00

1,00

3,00

2,00

100,00

150,00

123,61

Меблі та килимові вироби

19,00

20,00

30,00

1,00

10,00

5,50

5,26

50,00

25,66

Фарфоро-фаянсовий, керамічний і скляний посуд

45,00

51,00

58,00

6,00

7,00

6,50

13,33

13,73

13,53

Ювелірні вироби

19,00

24,00

30,00

5,00

6,00

5,50

26,32

25,00

25,66


Таблиця 3.4

Динаміка індексу фізичного обсягну роздрібного товарообороту підприємств на одну особу за 2008-2010 рр. %

 Показники

2008 рік

2009 рік

2010 рік

Абсолютний приріст

Середнє значення

Темп приросту

Середнє значення





2009 - 2010р. р.

2010 - 2009р. р


2009 - 2010р. р.

2010 - 2009р. р


Всі товари

45,00

55,00

67,00

10,00

12,00

11,00

22,22

21,82

22,02

Продовольчі товари

37,00

43,00

52,00

6,00

9,00

7,50

16,22

20,93

18,55

Непродовольчі товари

60,00

76,00

95,00

16,00

19,00

17,50

26,67

25,00

25,83


Таблиця 3.5

Динаміка індексу споживчих цін на продовольчі товари 2009-2011 рр.%

 Показники

2009 рік

2010 рік

2011 рік

Абсолютний приріст

Середнє значення

Темп приросту

Середнє значення





2010 - 2009р. р.

2011 - 2010р. р


2010 - 2009р. р.

2011 - 2010р. р


1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

Продовольчі товари

110,90

115,30

110,70

4,40

-4,60

-0,10

3,97

-3,99

-0,09

М’ясо і птиця

111,10

148,60

115,80

37,50

-32,80

2,35

33,75

-22,07

2,09

Ковбасні вироби і копченості

103,70

127,90

116,50

24, 20

-11,40

6,40

23,34

-8,91

5,99

Риба і морепродукти

108,00

123,40

120,30

15,40

-3,10

6,15

14,26

-2,51

5,54

Масло вершкове

108,60

108,70

110,60

0,10

1,90

1,00

0,09

1,75

0,92

Олія соняшникова

102,00

116,60

95,30

14,60

-21,30

-3,35

14,31

-18,27

-3,34

Маргаринова і майонезна продукція

105,30

110,30

105,50

5,00

-4,80

0,10

4,75

-4,35

0,09

Молоко і молочна продукція

114,40

121,60

119,40

7, 20

-2, 20

5,50

6,29

-1,81

2,16

Яйця

114, 20

121, 20

89,00

7,00

-32, 20

-12,60

6,13

-26,57

-11,72

Цукор

98,00

117,70

121,70

19,70

4,00

11,85

20,10

3,40

11,44

Кондитерські вироби

107,90

106,70

111,10

-1, 20

4,40

1,60

-1,11

4,12

1,47

Чай

103, 20

106,30

106,10

3,10

-0, 20

1,45

3,00

-0, 19

1,40

Кава

101,00

104, 20

106,80

3, 20

2,60

2,90

3,17

2,50

2,83

Борошно пшеничне

175,10

85,70

96,80

-89,40

11,10

-39,15

-51,06

12,95

-25,65

Хліб і хлібобулочні вироби

136,00

98,00

100,40

-38,00

2,40

-17,80

-27,94

2,45

-14,08

Крупи і бобові

115,50

106,10

107,50

-9,40

1,40

-4,00

-8,14

1,32

-3,53

Макаронні вироби

133,70

99,50

99,30

-34, 20

-0, 20

-17, 20

-25,58

-0, 20

-13,82

Овочі

102, 20

74,00

107,30

-28, 20

33,30

2,55

-27,59

45,00

2,46

Фрукти

105,00

117,30

126,10

12,30

8,80

10,55

11,71

7,50

9,59

Алкогольні напої

104,60

106,00

111,10

1,40

5,10

3,25

1,34

4,81

3,06

Тютюнові вироби

104,30

102,80

102,50

-1,50

-0,30

-0,90

-1,44

-0,29

-0,87

Ресторанне господарство

107,70

112,80

118,50

5,70

5,40

4,74

5,05

4,89



Таблиця 2.3.6

Динаміка індексу споживчих цін на непродовольчі товари 2009-2011 рр.%

 Показники

2009 рік

2010 рік

2011 рік

Абсолютний приріст

Середнє значення

Темп приросту

Середнє значення





2010 - 2009р. р.

2011 - 2010р. р


2010 - 2009р. р.

2011 - 2010р. р


1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

Непродовольчі товари

101,40

103,60

105,10

2, 20

1,50

1,85

2,17

1,45

1,81

Тканини

101, 20

101, 20

100,70

0,00

-0,50

-0,25

0,00

-0,49

-0,25

Одяг

100,50

100,60

101,40

0,10

0,80

0,45

0,10

0,80

0,45

для чоловіків

100,50

100,60

101, 20

0,10

0,60

0,35

0,10

0,60

0,35

для жінок

100,50

100,80

101,10

0,30

0,30

0,30

0,30

0,30

0,30

для дітей

100,50

100,40

102,00

-0,10

1,60

0,75

-0,10

1,59

0,74

Трикотажні вироби

100,70

101,40

102,60

0,70

1, 20

0,95

0,70

1,18

0,94

Взуття

100,00

100, 20

101,00

0, 20

0,80

0,50

0, 20

0,80

0,50

для чоловіків

101,10

100, 20

101, 20

-0,90

1,00

0,05

-0,89

1,00

0,05

для жінок

99,80

100,00

100,70

0, 20

0,70

0,45

0, 20

0,70

0,45

для дітей

100,60

100,70

101,50

0,10

0,80

0,45

0,10

0,79

0,45

Синтетичні миючі засоби

100,90

103,10

104,60

2, 20

1,50

1,85

2,18

1,45

1,82

Парфумерно-косметичні товари

101,10

105, 20

104,40

4,10

-0,80

1,65

4,06

-0,76

1,62

Галантерея

100, 20

100,70

101,30

0,50

0,60

0,55

0,50

0,60

0,55

Друковані видання

102,70

108,70

106,80

6,00

-1,90

2,05

5,84

-1,75

1,98

Телерадіотовари

100,30

99,70

99,90

-0,60

0, 20

-0, 20

-0,60

0, 20

-0, 20

Ігри, іграшки

100,60

100,80

101, 20

0, 20

0,40

0,30

0, 20

0,40

0,30

Меблі

100,60

101,60

105,40

1,00

3,80

2,40

0,99

3,74

2,36

Електротовари

102,60

102,30

104,10

-0,30

1,80

0,75

-0,29

1,76

0,73

Будівельні матеріали

101,70

102,70

105,60

1,00

2,90

1,95

0,98

2,82

1,90

Автомобілі і автотовари

105, 20

105,60

109,80

0,40

4, 20

2,30

0,38

3,98

2,16

Медикаменти

100,90

101,70

106,70

0,80

5,00

2,90

0,79

4,92

2,83

Паливно-мастильні матеріали

100,8

140,7

135,4

39,90

-5,30

17,30

39,58

-3,77

15,90

Таблиця 3.7

Динаміка індексу споживчих (тарифів) на послуги 2009-2011 рр. %

 Показники

2009 рік

2010 рік

2011 рік

Абсолютний приріст

Середнє значення

Темп приросту

Середнє значення





2010 - 2009р. р.

2011 - 2010р. р


2010 - 2009р. р.

2011 - 2010р. р


1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

Послуги

105,40

107,90

1145,80

2,50

7,90

5, 20

2,37

7,32

4,82

Електроенергія, газ, тепло та вода

106,80

107, 20

110,10

0,40

2,90

1,65

0,37

2,71

1,53

Робота з завершення будівництва

102, 20

105,80

111,90

3,60

6,10

4,85

3,52

5,77

4,64

Ремонт предметів особистого користування і домашнього вжитку

105,00

111,60

116,30

6,60

4,70

5,65

6,29

4,21

5,24

Готелі

114,70

114,70

118,00

0,00

3,30

1,65

0,00

2,88

1,43

Інші місця для короткотермінового проживання

107, 20

111,60

120,30

4,40

8,70

6,55

4,10

7,80

5,93

Пасажирський залізничний транспорт

103,70

101,30

100,80

-2,40

-0,50

-1,45

-0,49

-1,41

Міський та автодорожній транспорт

101, 20

111,80

125,50

10,60

13,70

12,15

10,47

12,25

11,36

Регулярні авіаційні перевезення

103,60

112,40

121,40

8,80

9,00

8,90

8,49

8,01

8,25

Поштова та кур’єрська служба

100,00

100,00

155,60

0,00

55,60

27,80

0,00

55,60

24,74

Зв’язок

100,00

100,00

100,00

0,00

0,00

0,00

0,00

0,00

0,00

Грошове посередництво

101,40

102,30

104,50

-8,10

2, 20

-2,95

-7,34

2,15

-2,71

Здавання під найм власної нерухомості

102,50

107,70

138,00

5, 20

30,30

17,75

5,07

28,13

16,03

Початкова загальна освіта

107,90

108,50

117, 20

0,60

8,70

4,65

0,56

8,02

4,22

Середня освіта

108,70

110,30

117, 20

1,60

6,90

4,25

1,47

6,26

3,84

Вища освіта

107, 20

109,00

117, 20

1,80

8, 20

5,00

1,68

7,52

4,56

Навчання дорослих та інша діяльність у сфері освіти

106,70

114, 20

117,30

7,50

3,10

5,30

7,03

2,71

4,85

Діяльність з охорони здоров’я людини

107,80

112,30

116,10

4,50

3,80

4,15

4,17

3,38

3,78

Діяльність у сфері кінематографії

110,30

117,00

108,30

6,70

-8,70

-1,00

6,07

-7,44

-0,91

Театральна діяльність

110,70

111,40

125,00

0,70

13,60

7,15

0,63

12,21

6,26

Діяльність у сфері спорту

107,10

111,10

117, 20

4,00

6,10

5,05

3,73

5,49

4,61

Індивідуальні послуги

104,70

113,80

117,50

9,10

3,70

6,40

8,69

3,25

5,94


4. Тенденції та актуальні проблеми формування пропозиції спожиткових товарів та послуг


Сучасний стан формування пропозиції спожиткових товарів та послуг в Україні обумовлюється динамікою розвитку національного виробництва спожиткових товарів та послуг, динамікою випуску продукції сільського господарства та розвитком імпорту спожиткових товарів.

Розглянемо стан справ по кожному з визначених факторів.

Розвиток національного промислового виробництва спожиткових товарів характеризується наявністю як позитивних, так і негативних тенденцій та зрушень.

Як видно з табл. 4.1 динаміка обсягу виробництва продукції в Україні протягом 2006-2011 років була позитивною, але характеризувалася уповільненням темпів приросту.

Таблиця 4.1

Індекси промислового виробництва за видами діяльності (у відсотках до попереднього року)


2006

2007

2008

2009

2010

2011

Промисловість

113,2

114,2

107,0

115,8

112,5

103,1

Харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів

123,0

118,2

108,4

120,0

112,4

113,7

Легка промисловість

136,4

113,8

100,4

104,0

113,6

100,3

текстильна промисловість та пошиття одягу

139,8

114,7

101,1

102,9

114,0

102,6

виробництво шкіри та шкіряного взуття

124,6

110,3

97,9

107,5

112,5

91,9

Виробництво деревини та виробів з деревини

156,5

128,0

123,4

123,6

125,5

119,5

Целюлозно-паперова, поліграфічна промисловість; видавнича справа

131,7

118,2

108,4

125,7

125,9

112,7


В 2011 році темп приросту продукції промисловості становив лише 3,1 % до 2010 року. Це найнижчий показник росту вітчизняної економіки за останні п’ять років.

В умовах зростання купівельної спроможності населення відносно більшими темпами зростає виробництво в галузях, що випускають кінцеву споживчу продукцію. Як видно з табл. 4.1 найвищими темпами зростало виробництво, орієнтоване на внутрішній ринок: виробництво деревини та виготовлення виробів з неї (на 19,5%), харчова промисловість і перероблення сільськогосподарських продуктів (на 13,7%). поліграфічна промисловість та видавнича справа (на 12,7%).

В той же час, легка, тексти тильна промисловість, пошиття одягу, виробництво шкіри та взуття мали відносно нижчі темпи приросту, ніж в середньому по промисловості, що є свідченням гальмування їх розвитку та втрати конкурентоспроможності їх продукції в наслідок заміщення імпортованою.

Детальна інформація щодо динаміки обсягів виробництва основних видів продукції, що реалізуються на споживчому ринку, представлена в табл. 4.2.

Як видно з представлених даних, має місце падіння обсягів національного виробництва таких важливих для населення товарів як: яловичина та телятина охолоджена та морожена, свинина морожена, масло вершкове, цукор-пісок, трикотажні вироби, радіоприймачі, пилососи. В той час позитивним є зростання обсягів випуску інших видів споживчих товарів, однак негативною ознакою по певним товарним групам є нестабільність обсягів виробництва, суттєво коливання по рокам, що розглядаються.

В 2012 році в цілому по Україні промислове виробництво зросло на 6.2% порівняно з 2011 роком, що вдвічі більше, ніж приріст, досягнутий в попередньому році. Надзвичайно позитивним явищем є те, що рівень промислового виробництва вперше перевищив рівень 2000 року (на 0.7%).

Враховуючи збільшення внутрішнього попиту, найбільші темпи зростання мали саме галузі промисловості, що виробляють спожиткові товари.

Так, у харчовій промисловості та переробленні сільськогосподарських продуктів обсяги виробництва збільшились на 10%. Серед основних видів діяльності галузі приріст продукції одержано у виробництві жирів (25,3%), цукровій, м’ясній та тютюновій промисловості (відповідно 34,9%, 13,6% та 9,5%), переробленні овочів і фруктів (11,8%), у виробництві напоїв (9,6%), макаронних виробів (7,3%), у кондитерській промисловості (0,7%).

Таблиця 4.2

Динаміка виробництва видів промислової продукції за 2009 - 2011 роки.

№ з/п

Види продукції

Значення (роки)

Абсолютний приріст, тис. т.

Темп приросту, %



2009

2010

2011

2010-2009

2011-2010

2011- 2009

2010-2009

2011-2010

2011- 2009

1.

Яловичина і телятина, свіжі (парні) чи охолоджені, тис. т

186

141

143

-45

2

-43

-24

1

-23

2.

Яловичина і телятина, морожені, тис. т

97,9

57

49,3

-41

-8

-49

-42

-14

-50

3.

Свинина свіжа (парна) чи охолоджена, тис. т

80,2

74,1

79,9

-6

6

0

-8

8

0

4.

Свинина морожена, тис. т

18,9

13,9

18

-5

4

-1

-26

29

-5

5.

М'ясо і субпродукти харчові свійської птиці, свіжі чи охолоджені, тис. т

131

201

274

70

73

143

53

36

109

6.

М'ясо і субпродукти харчові свійської птиці, морожені, тис. т

38,5

39,8

57

1

17

19

3

43

48

7.

Вироби ковбасні, тис. т

271

332

309

61

-23

38

23

-7

14

8.

Олія соняшникова нерафінована, тис. т

1257

1343

1353

86

10

96

7

1

8

9.

Молоко оброблене рідке, тис. т

645

716

862

71

146

217

11

20

34

10.

Масло вершкове, тис. т

1371

116

120

-1255

4

-1251

3

3

-91

12.

Сир свіжий неферментований та сир кисломолочний, тис. т

57,7

83,5

14

12

26

24

17

45

13.

Сири жирні, тис. т

173

224

274

51

50

101

29

22

58

14.

Продукти кисломолочні, тис. т

427

467

498

40

31

71

9

7

17

15.

Вироби хлібобулочні, тис. т

2335

2307

2264

-28

-43

-71

-1

-2

-3

16.

Цукор-пісок, тис. т

2486

2147

2139

-339

-8

-347

-14

0

-14

17.

Шоколад та інші продукти готові з вмістом какао, в брикетах, пластинах чи плитках, тис. т

205

244

283

39

39

78

19

16

38

18.

Вироби кондитерські з цукру, включаючи білий шоколад, без вмісту какао, тис. т

293

310

285

17

-25

-8

6

-8

-3

19.

Тканини, млн. кв. м

76,3

108

114

32

6

38

42

6

49

20.

Вироби панчішно-шкарпеткові трикотажні машинного чи ручного в'язання, млн. пар

43,3

51,4

55,5

8

4

12

19

8

28

21.

Светри, джемпери, пуловери, жилети та вироби аналогічні трикотажні машинного чи ручного в’язання, тис. шт.

6324

5029

4964

-1295

-65

-1360

-20

-1

-22

22.

Одяг верхній трикотажний, тис. шт.

3803

4666

4452

863

-214

649

23

-5

17

23.

Трикотаж спідній, млн. шт.

18,8

25,6

26,8

7

1

8

36

5

43

24.

Взуття, млн. пар

20,3

21,7

20,8

1

-1

1

7

-4

2

25.

Радіоприймачі переносні та стаціонарні, тис. шт.

20,6

106

17,6

85

-88

-3

415

-83

-15

26.

Телевізори, тис. шт.

415

443

651

28

208

236

7

47

57

27.

Холодильники-морозильники побутові комбіновані з окремими зовнішніми дверцями, тис. шт.

504

581

711

77

130

207

15

22

41

28.

Машини пральні, тис. шт.

251

345

322

94

-23

71

37

-7

28

29.

Пилососи побутові, тис. шт.

66,4

53,3

37,5

-13

-16

-29

-20

-30

-44


При цьому не досягнуто рівня виробництва 2011р. на підприємствах з виробництва круп і борошна (відставання 8,3%), у молочній промисловості - (6,5%). За 2012р. національними товаровиробниками випущено 1,9 млн. т олії соняшникової нерафінованої, 99,8 тис. т макаронних виробів без начинки, 731 тис. т соків фруктових та овочевих, нектарів, 135 тис. т овочів консервованих натуральних, 61,2 тис. т овочів, фруктів, горіхів і грибів консервованих з додаванням оцту, 2,6 млн. т цукру-піску, отриманого з цукру-сирцю бурякового, 2,8 млн. дал коньяку, 36,4 млн. дал горілки та інших міцних спиртових напоїв, 267 млн. дал пива, 175 млн. дал безалкогольних напоїв, 128 тис. т свіжих або охолоджених яловичини і телятини, 105 тис. т свіжої або охолодженої свинини, 304 тис. т свіжих або охолоджених м’яса і субпродуктів свійської птиці, 286 тис. т ковбасних виробів, 786 тис. т молока обробленого рідкого, 102 тис. т вершкового масла, 215 тис. т сирів жирних, 517 тис. т продуктів кисломолочних, 92,0 тис. т сиру свіжого неферментованого та кисломолочного.

На підприємствах з виробництва деревини і виробів з неї обсяги продукції у 2012р. проти попереднього року зросли на 13,9%, що обумовлюється активізацією ринку нерухомості та активним житловим будівництвом. Збільшився випуск споруд збірних дерев’яних, вікон, дверей, рам і порогів дерев’яних (на 26-37%), паркету дерев’яного щитового, плит деревостружкових необроблених (на 10-16%).

Незважаючи на суттєві темпи зростання обсягів виробництва вони нижчі, ніж зростання грошових доходів населення, що є свідченням неповного використання підприємствами промисловості наявного потенціалу зростання випуску своєї продукції.

Обсяг пропозиції на споживчому ринку по продовольчим товарам обумовлюється і розвитком сільського господарства.

Загальний обсяг продукції сільського господарства за 2012р. проти 2011р. зріс тільки на 0,4%, у тому числі у сільськогосподарських підприємствах - на 4,2%, а у господарствах населення відбулося його скорочення на 2,1%.

Низькі темпи розвитку сільського господарства обумовлюється скороченням виробництва продукції рослинницької галузі (на 1,3% проти 2011 року). Основною причиною цього стало скорочення валового збору зернових та зернобобових культур (питома вага яких в загальному обсязі валової продукції рослинництва становить понад 40%) на 9,7% або 34,3 млн. тон. Причиною цього негативного явища стало як зменшення площ збору цих культур (на 2,8% або 415 тис. га), так і зменшення середньої урожайності (на 7,3% або з 26,0 ц до 24,1 ц з га). Господарствами усіх категорій у 2012р. одержано 34,3 млн. т зерна (у вазі після доробки), у тому числі сільськогосподарськими підприємствами - 25,7 млн. т (75% загального валового збору), господарствами населення - 8,6 млн. т (25%).

У 2012р. одержано нижчий порівняно з 2011р. урожай пшениці - її зібрано 13,9 млн. т (на 25,4% менше), жита - 0,6 млн. т (на 44,6%), вівса - 0,7 млн. т (на 12,7%), кукурудзи на зерно - 6,4 млн. т (на 10,4%), проса - 123,6 тис. т (на 12,1%), гречки - 229,2 тис. т (на 16,6% менше). У той же час отримано кращий урожай ячменю - 11,3 млн. т (на 26,4%) та рису - 99,5 тис т (на 7,0% більше).

Загальне виробництво соняшнику на зерно становило 5,3 млн. т і порівняно з 2011р. зросло на 13,1%, що зумовлено як збільшенням зібраних площ (на 6,0%), так і підвищенням урожайності (з 12,8 ц до 13,6 ц з 1 га). Валовий збір цукрових буряків (фабричних) становив 22,3 млн. т і порівняно з 2011р. збільшився на 44,4% (за рахунок розширення зібраної площі на 26,6% та при зростанні середньої урожайності з 248,2 ц до 283,1 ц з 1 га). За рахунок збільшення зібраних площ у 2012р. значно зросло виробництво таких технічних культур, як соя (на 45,1%) та ріпак (у 2,1 раза), валовий збір яких становив відповідно 889 тис. т та 603 тис. т.

Виробництво картоплі залишилося на рівні 2011р. (19,5 млн. т), а виробництво овочевої продукції зросло (на 10,4%) і становило 8,1 млн. т (за рахунок підвищення урожайності на 14,2 ц та збільшення зібраної площі - на 1,3%). Обсяги виробництва плодоягідної продукції зменшились на 34,0%, винограду - на 32,0% і становили відповідно 1,1 млн. т та 300,8 тис. т. Причиною такого стану є значне зниження урожайності (майже на 30%) плодів, особливо кісточкових, ягід та винограду через несприятливі погодні умови в період цвітіння садів.

Господарствами населення у 2012р. вирощено 99% загального урожаю картоплі, 88% овочів, плодів і ягід, 25% зерна, 15% цукрових буряків (фабричних) та 22% соняшнику.

Обсяг виробництва тваринної продукції у 2012 році зріс на 3,5% проти 2011 року. Однак негативним явищем є продовження скорочення поголів'я рогатої худоби (великої рогатої - на 2,8%, корів - на 6,8%), зростання частки птиці усіх видів (більше 50% у загальному обсязі виробництва м"яса), що в умовах нестабільної епізоотичної ситуації в світі являє загрозу продовольчій безпеці країни.

У 2012р. господарствами усіх категорій реалізовано на забій 2,5 млн. т худоби та птиці (у живій вазі), що на 6,6% більше порівняно з 2011р., вироблено 13,3 млн. т молока (на 3,2% менше), 14,2 млрд. шт. яєць (на 9,1% більше). У сільськогосподарських підприємствах відбулося зростання реалізації худоби та птиці на забій (на 23,8%) та виробництва яєць (на 18,1%), але скоротилося виробництво молока (на 5,0%). У господарствах населення зменшилося виробництво м’яса (на 2,7%), молока (на 2,8%), але збільшилося виробництво яєць (на 0,2%). Частка господарств населення у загальному виробництві цих продуктів тваринництва за 2012р. становила відповідно 59%, 82% та 46%.

За розрахунками, на 1 січня 2013р. господарствами усіх категорій утримувалось 6,3 млн. голів великої рогатої худоби (на 2,8% менше, ніж на 1 січня 2012р.), у тому числі 3,4 млн. корів (на 6,2% менше), 7,7 млн. голів свиней (на 9,0% більше), 1,7 млн. овець і кіз (на 2,1% більше), 167,8 млн. голів птиці всіх видів (на 3,6% більше).

У сільськогосподарських підприємствах чисельність поголів’я великої рогатої худоби зменшилася на 8,0%, у тому числі корів - на 12,0%. Водночас у цих підприємствах спостерігалося зростання поголів’я свиней (на 24,2%), птиці (на 9,3%) та овець і кіз (на 3,7%). Для утримання худоби в стійловий період в аграрних підприємствах на 1 січня 2013р. було в наявності кормів усіх видів 3,7 млн. т кормових одиниць, що на 17% менше, ніж на 1 січня 2012р., у т. ч. концентрованих - 1,3 млн. т кормових одиниць (на 20% менше). У розрахунку на 1 умовну голову великої худоби припадало по 8,9 ц к. од. кормів усіх видів проти 11,1 ц к. од. на 1 січня 2012р.

Поголів’я великої рогатої худоби, що утримується у господарствах населення, порівняно з 1 січня 2012р. зросло на 0,5%, у тому числі корів - скоротилося на 4,4%; свиней було на 0,1% більше, овець і кіз - на 1,7% більше, а птиці всіх видів - на 0,4% менше. У цих господарствах на початок січня 2013р. утримувалося 64% загальної чисельності великої рогатої худоби, у тому числі корів - 78%, свиней - 58%, овець і кіз - 83%, птиці всіх видів - 57%.

Скорочення виробництва сільськогосподарської продукції населенням певним чином компенсовано нарощуванням індустріального сільськогосподарського виробництв, що слід оцінити позитивно з точки зору подальшого потенціалу зростання галузі. Загальний обсяг реалізованої аграрними підприємствами власно виробленої продукції за 2012р. порівняно з 2011р. збільшився на 7%, у тому числі продукції рослинництва - на 4%, продукції тваринництва - на 12%.

Слід звернути увагу і на ціни на сільськогосподарську продукцію, що склалися за останні роки на даному ринку. (табл. 4.3).

Середні ціни продажу аграрної продукції сільськогосподарськими підприємствами за всіма напрямами реалізації за 2012р. порівняно з 2011р. зросли на 2%, у тому числі на продукцію рослинництва - на 14%, а на продукцію тваринництва - зменшилися на 11%. Найбільшими темпами за досліджуваний період зростали ціни на молоко та молочні продукти, овочі та картоплю, що негативно впливає на споживання цих видів продукції, особливо соціально незахищеними верствами населення.

Вагомим чинником формування пропозиції спожиткових товарів в сучасних умовах є зовнішньоекономічна діяльність.

Зовнішньоторговельні товарні операції Україна здійснювала з партнерами із 213 країн світу.

Обсяг експорту зовнішньої торгівлі України товарами за 2012р. становив 38367,7 млн. дол. США і збільшився порівняно з 2011р. на 12,1%, імпорт - 45034,5 млн. дол. США і збільшився на 24,6%. Негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами збільшилося більш як в 3 рази і становило 6666,8 млн. дол. (у 2011р. - 1907,9 млн. дол.).

До країн СНД було експортовано 33% усіх товарів, до інших країн - 67% (у 2011р. - відповідно 31% і 69%). З країн СНД імпортовано 45% усіх товарів, з інших країн світу - 55% (у 2011р. - 47% і 53%).

Серед головних торгових партнерів у 2012р. експортні поставки найбільше зросли до Білорусі, Польщі, Італії, США, Туреччини та Російської Федерації. Збільшились імпортні поставки з усіх найбільших країн-партнерів порівняно з 2011р.

У загальному обсязі експорту товарів за 2012р. порівняно з 2011р. збільшилась частка таких споживчих товарів як жири та олія тваринного або рослинного походження. Натомість зменшилась частка молока та молочних продуктів, яєць, меду, зернових культур, руд, шлаків і золи, енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки, добрив, одягу текстильного, котлів, машин, апаратів і механічних пристроїв.

Таблиця 4.3

Середні ціни реалізації сільськогосподарськими підприємствами продукції сільського господарства 2008 - 2010 року (за тону)

Показники

Значення (роки)

Темп приросту, %



2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2005-2004

2006-2005

2007-2006

2008-2007

2009-2008

2010-2009

1.

Зернові та зернобобові культури

443,8

381,3

312,5

535,1

453,1

417,8

515,2

-14,1

-18,0

71,2

-15,3

-7,8

23,3

2.

Насіння соняшнику

522,6

783,2

843,7

856,5

1150,6

978,2

939,1

49,9

7,7

1,5

34,3

-15,0

-4,0

3.

Цукрові буряки

121,5

139,1

128,1

140,3

135,7

177,0

186,0

14,5

-7,9

9,5

-3,3

30,4

5,1

4.

Картопля

517,1

449,8

555,8

623,3

530,4

685,2

1070,3

-13,0

23,6

12,1

-14,9

29,2

56,2

5.

Овочі

572,1

748,9

864,8

1012,7

1225,0

1462,1

1547,4

30,9

15,5

17,1

21,0

19,4

5,8

6.

Худоба та птиця (у живій вазі)

1871,2

2250,3

2314,3

2524,3

2986,4

3392,2

3607,7

20,3

2,8

9,1

18,3

13,6

6,4

7.

Молоко та молочні продукти

2358,0

4175,5

3644,0

3480,7

5092,7

6909,9

6307,7

77,1

-12,7

-4,5

46,3

35,7

-8,7

8.

Яйця, за тис. шт.

536,4

603,7

541,0

696,9

835,3

1126,9

12,5

-10,4

28,8

19,9

34,9

-5,0


Суттєве зростання обсягів імпорту пояснюється кумулятивним впливом декількох факторів, зокрема зростанням вартості енергетичних матеріалів (на 19,2%), підвищенням цін на газ (на 20,9%), збільшення потреби в новому виробничому обладнанні, що обумовлюється активізацією процесів переозброєння виробництва, підвищенням попиту на високотехнологічну продукцію в умовах зростання інформатизації суспільства. Поряд з цими об'єктивними факторами має місце суттєве підвищення попиту на імпортні споживчі товари (перш за все, легкові автомобілі, побутову техніку, комп’ютери) в наслідок випередженого зростання реальних доходів населення (на 16,1%) порівняно з розвитком національного виробництва спожиткових товарів. Як наслідок, товарна пропозиція на ринку непродовольчих товарів споживчого призначення формується на 60-70% за рахунок імпортованих товарів через недостатні обсяги та конкурентоспроможність вітчизняних товарів.

Найбільші імпортні надходження здійснювались у м. Київ, Дніпропетровську, Донецьку, Запорізьку, Одеську, Київську та Харківську області, що є лідерами по зростанню грошових доходів населення.

Усвідомлення негативних явищ та тенденцій, які притаманні формування пропозиції спожиткових товарів на сучасному етапі розбудови економіки України, є підставою для розробки системи адекватних заходів регулюючого та стимулюючого характеру на рівні державних та місцевих органів влади.

Похожие работы на - Загальноекономічні умови, стан та тенденції розвитку споживчого ринку України

 

Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу
Без плагиата!