єктом роботи являється аналіз демографічної ситуації в Донецькій області.
Предметом курсової роботи є особливості динаміки демографічних процесів в Донецькій області.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕМОГРАФІЧНИХ ПРОЦЕСІВ
.1 Демографічні процеси як обєкт дослідження суспільної географії
Демографічні процеси вже давно стали предметом вивчення соціально-економічної географії, що в першу чергу обумовлено значними територіальними відмінностями в демографічній поведінці населення. При цьому залежно від «системи відліку» (економічної, соціальної, екістіческой, екологічної) у кожного дослідника формується свій підхід до розуміння демографічної ситуації, демографічної обстановки.
В системі суспільної географії важливе місце займають знання про населення, які учні отримують на всьому протязі вивчення предмета. У процесі навчання формується комплексний підхід до розгляду населення, яке вивчається як суб'єкт соціально-економічної діяльності і суспільних відносин, важливий чинник перетворення природи.
З давніх часів людей хвилювали процеси руху народонаселення. Поступово склалася наука, яка безпосередньо займається цими питаннями. Такою наукою є демографія - досліджує закономірності відтворення населення. Під відтворенням населення розуміють постійне поновлення населення в результаті природного руху (народжень і смертей), міграцій (пересування людей з однієї території на іншу) і переходів людей з одних станів в інші[2;49].
Як відомо, населення вивчає не тільки демографія, але й цілий комплекс наук, і демографія має з ними тісні зв'язки.
Досить тісно демографія «співпрацює» з статистикою населення, дані якої служать в демографії джерельної базою, а методи застосовуються в дослідженні. Широке використання в демографії математичних методів обумовлює її зв'язок з математикою. Перебуваючи в системі економічних наук, демографія користується даними інших економічних наук (політичної економії, економіки промисловості тощо), оскільки демографічна поведінка населення в сильному ступені залежить і від загального рівня розвитку країни, і від співвідношення в її економіці різних галузей (наприклад, промисловості та сільського господарства).
При вивченні міграцій і розміщення населення по території демографія вступає в тісні контакти з географією, перш за все з географією населення. При аналізі особливостей відтворення населення в різні історичні періоди демографи широко звертаються до історичних матеріалів. Розуміння відмінностей демографічних характеристик у різних народів неможливо без знайомства з даними етнологічної науки. Вивчення народжуваності, смертності, тривалості життя вимагає кооперації демографії з медичними дисциплінами: соціальної гігієною, геронтологією та ін[5;87].
Демографія відноситься до сімейства гуманітарних наук про населення. Крім демографії сюди входять історія, соціологія, психологія та етнографія.
Демографія займається вивченням проблем відтворення населення, статистичним описом його стану (чисельність населення, розподіл за статтю та віком, сімейним станом і т.д.) і демографічними процесами (народжуваність, смертність, вступ у шлюб, переміщення), що відбуваються з населенням.
На відміну від демографії, соціологія розглядає населення з позиції суспільства, вивчає його інститути, окремі соціальні групи і відносини між ними. Психологію цікавить особистість, міжособистісними контактами, сприйняттям і поведінкою людей.
Етнографія розглядає населення з точки зору його національної приналежності, етнокультурної ідентичності, вивчає побутові та культурні особливості народів.
Предмет вивчення демографії - відтворення населення. Воно зводиться до трьох найважливіших форм руху населення. Це:
Природний рух населення. Воно включає в себе такі факти біографії людини як народження, перехід з однієї вікової групи в іншу, одруження, народження дітей або батьківство, розлучення, вдівство і смерть;
Механічний рух населення або міграції. Сюди включається вся сукупність переміщення людини по території, як тимчасових, так і постійних переселень;
Соціальний рух або соціальна і професійна мобільність. Для демографії важливо відтворення та заміщення соціальних структур, зміна таких характеристик населення як рівень освіти, професійний склад[11;152].
Життя вимагає від демографів відповіді на численні запитання. Наприклад: є демографічна ситуація в країні? Чим вона викликана? Які причини і наслідки? Які перспективи розвитку? Як ці зміни вплинуть на розвиток суспільства і економіки? і т.д. Широкий спектр цих питань зажадав поглиблення спеціалізації в рамках демографічної науки. В результаті Демографія з окремої дисципліни перетворилася в систему демографічних наук, що розвиваються на основі загальної теорії народонаселення.
В систему демографічних наук входять:
Теоретична демографія або теорія і методологія науки - розробляє загальну теорію народонаселення, об'єднує основні теоретичні положення, гіпотези, дослідницькі підходи;
Демографічний аналіз - вивчення взаємозв'язків між демографічними явищами і відбуваються соціальними, економічними, політичними і т.д. процесами. Охоплює закономірності, причини і наслідки відтворення населення в конкретних соціально-економічних умовах;
Математична демографія - кількісна характеристика демографічних процесів, визначення демографічних коефіцієнтів, визначення їх репрезентативності, побудова математико-демографічних моделей;
Історія демографії - вивчення еволюції знань у галузі демографії, історія демографічних теорій (приклад: теорія Мальтуса, теорія Р. Пірла - циклічність темпів зростання населення в залежності від соціально-культурних особливостей епохи);
Історична демографія - відновлення історії демографічних подій, історії сімей, ретроспективний аналіз процесів відтворення населення;
Економічна демографія - аналіз впливу демографічних процесів на структуру і пропорції економічного зростання, економічні наслідки різних типів відтворення населення;
Описова демографія - розгорнута система відомостей про відтворення населення, його структуру і динаміку;
Регіональна демографія - аналіз регіональних особливостей демографічних процесів, визначення факторів регіональних відмінностей, розробка регіональної демографічної політики;
Етнічна демографія - аналіз особливостей відтворення народів, вплив етно-конфесійних моделей поведінки на відтворення населення;
Географічна демографія (демогеографія, географія населення) - вивчення територіальних відмінностей в розселенні і динаміці демографічних процесів, вивчення міграційних потоків, аналіз впливу середовища існування, умов та рівня життя на демографічні процеси;
Політична демографія - вивчає взаємовплив демографічних та соціально-політичних процесів (вибори, міжетнічні і територіальні конфлікти - біженці і переселенці, система цінностей і демографічне поведінку ...);
Військова демографія - розглядає населення як мобілізаційний ресурс;
Медична демографія - стан здоров'я населення, вплив соціальних та екологічних умов життя на демографічні процеси, аналіз причин смертності і т.д. [12;144].
Поняття демографії досить розмиті і не мають точних визначень. Це пов'язано з близькістю понятійного апарату повсякденною лексиці. Такі поняття, як: діти, сім'я, народжуваність, смертність, малюкова смертність, шлюб, розлучення, тривалість життя і т.д., не вимагають спеціальних пояснень. Разом з тим, демографи вкладають в них абсолютно точний вміст, і щоб уникнути плутанини необхідно строго стежити за їх вживанням. Разом з тим, існує і цілий ряд спеціальних термінів, які широко вживаються, зокрема в публіцистиці та засобах масової інформації, і які потребують поясненні.
В демографії, говорячи про населення, часто використовують два поняття - власне населення і народонаселення.
«Населення» є більш поширеним і менш певним поняттям. Можна сказати населення країни, міста, села, району і т.д.
Поняття «народонаселення» зазвичай вживають, коли потрібно дати цілісне уявлення про країну (державі) або великому регіоні (Африка, Азіатсько-Тихоокеанський регіон і т.д.).
Стабільне населення, або закрите населення. Поняття, що використовується в демографічному моделюванні, дозволяє аналізувати можливий розвиток подій за умови відсутності міграцій, незмінними в часі темпами народжуваності, смертності та віковою структурою населення.
Відкрите населення - реальне населення, чисельність якого змінюється не тільки під впливом процесів відтворення, але і в результаті міграцій, а також соціально-політичних катаклізмів і катастроф.
Відтворення населення - це процес постійного відновлення поколінь людей.
Демографічний вибух - різке зростання чисельності населення в результаті зниження смертності в результаті поліпшення умов життя та медичного обслуговування, при збереженні темпів народжуваності (країни Третього Світу).
Демографічний перехід - зміна типів відтворення населення, перехід від суспільства з високою неконтрольованою народжуваністю, високою смертністю і незначною тривалістю життя до товариству з низькою, соціально та економічно обумовленої народжуваністю, значною тривалістю життя і низькою смертністю не тільки в продуктивних, але і людей похилого віках.
Демографічна ситуація - стан демографічних процесів в певний момент часу, що представляє собою етап при аналізі довгострокових тенденцій розвитку населення[7;60].
Демографічний поведінка - етнокультурні та соціальні особливості відтворення населення, що визначаються традиціями, моральними нормами і установками в суспільстві. Розрізняють:
матримоніальну поведінку - вступ у шлюб і формування сім'ї
репродуктивну поведінку - народження дітей
самозбереження - ставлення до здоров'я, свого життя і життя оточуючих людей.
Міграційний перехід - перехід від низької рухливості населення в традіоналістскіх товариства до активних переміщенням.
Маятникові міграції - добові міграції населення зазвичай пов'язані з трудовими поїздками, навчанням і т.д. [10;42].
Таким чином, демографічний аналіз полягає в дослідженні різноманітних за характером внутрішніх і зовнішніх звязків демографічних і соціально-економічних подій та процесів. Тому й аналітичний апарат, методичні підходи мають бути різноманітними, здатними забезпечити комплексне вивчення сутності подій і процесів, що відбуваються в населенні, вичерпне їх описання та виявлення закономірностей.
1.2 Фактори що впливають на демографічні процеси
Чисельність країни в цілому та окремих її регіонів є результатом взаємообумовленого розвитку усієї сукупності процесів суспільного розвитку і насамперед соціально-економічних та демографічних. Закономірності розвитку економіки значною мірою визначають характер демографічних процесів. Тенденції демографічного розвитку є неодмінним фактором, який обумовлює економічну і соціальну політику держави. Вивчення процесів відтворення населення, особливо динаміки його чисельності, має практичне значення для встановлення механізму взаємодії економічних і демографічних процесів. Чисельність населення держави чи окремих її регіонів не є величиною стабільною. Вона змінюється відповідно до дії усієї сукупності різноманітних факторів. Знання чисельності населення на певну дату чи період дозволяє оптимально збалансувати розвиток народного господарства і напрям демографічної політики.
Важливими факторами, що впливають на відтворення населення, є соціальні та природні умови його життєдіяльності.
Одним з найважливіших чинників, що впливають на відтворення населення є проблеми довкілля. Водночас з даним показником тісно взаємоповязана урбанізація. В останні роки гостро постала проблема урбанізації з одночасним збереженням сприятливих природних умов проживання. Залежність фізичного стану людини, як і способу її діяльності, від особливостей природних умов дуже велика. Сучасні зміни в природних умовах повязані з територіальною організацією виробництва та розвитком урбанізації. Особливо проблеми збереження належних природних умов загострюються у високо урбанізованих регіонах (Донбас, Придніпровя). У таких регіонах рівень забруднення повітря, поверхневих вод і землі перевищує можливості їх самоочищення. Це призводить до деградації навколишнього середовища, що негативно впливає на здоровя населення. Несприятливі екологічні умови є причиною близько 20% прямих захворювань.
Особливості екологічних умов окремих регіонів повинні враховуватися і при територіальній організації с/г виробництва. Це стосується насамперед приміського господарства, оскільки приміські території дуже часто забруднені важкими металами та іншими шкідливими елементами, які потрапляють з продуктами харчування в організм людини.
Важливим напрямом поліпшення екологічної ситуації у високо урбанізованих регіонах є обмеження надмірного зростання промисловості та чисельності населення великих міст.
Статевовікова структура населення є одним з важливих демографічних показників. Він дозволяє зробити певні висновки щодо демографічних тенденцій та визначити можливості зміни динаміки чисельності населення в майбутньому. Сама ж статевовікова структура населення є результатом особливостей народжуваності і смертності населення в конкретних історичних умовах відтворення. Важливу роль у природному відтворенні населення та визначенні демографічної бази відіграє характер вікової структури[5;199].
Дослідження регіональних особливостей вікової структури населення дуже важливе, оскільки воно дає змогу глибше оцінити зміни в демографічній ситуації.
Взагалі, можна виділити наступні основні фактори, що впливають на демографічну ситуацію.
. Фактор політики держави. Абсолютно ясно, що політика, яку проводить держава впливає і на економічну ситуацію в країні, і на рівень соціальної захищеності, і на законодавчу підтримку сім'ї та шлюбу.
Напрямок ж демографічної політики залежить від мети, переслідуваної тією чи іншою країною. Наприклад, в Китаї і Японії, де на порівняно невеликих площах проживає величезна кількість людей, політика держави спрямована на зниження народжуваності. Основне гасло цих країн: «Одна сім'я - одна дитина».
. Економічний чинник. Цей фактор впливає на всі демографічні структури і процеси. На думку доктора медичних наук професора В. Овчарової, частка важких умов життя, погіршення матеріального комфорту складає в загальній картині зниження народжуваності приблизно 30%. А падіння рівня добробуту і як наслідок погіршення харчування, зростання цін на ліки та медичне обслуговування прямо веде до збільшення смертності.
Економічний чинник впливає також на внутрішню і зовнішню міграцію, так як розселення населення в чималому ступені залежить від факторів заробітної плати та можливості працевлаштування.
. Фактор соціальної захищеності. Всі верстви населення повинні отримувати від держави соціальний захист, якщо цього не відбувається, то збільшується масштаб зовнішньої міграції, яка призводить до зменшення чисельності населення.
Державі необхідно надавати населенню пенсії, дитячі допомоги, субсидії, пільги. Це не тільки матеріальна допомога, така турбота з боку держави породжує в людях почуття захищеності і впевненості в завтрашньому дні.
. Фактор війн. Війна є однією з головних причин неприродною зменшення кількості населення. Під час воєн гине величезна кількість людей, ще більше позбавляються здоров'я. Два з чотирьох демографічних кризи в історії Росії були пов'язані з війнами різного характеру. Перша криза (1914 - 1920) відбувався в роки Першої Світової Війни, а також Громадянської війни. Третя криза (1941 - 1945) пов'язаний з Великої Вітчизняної Війною, де наша країна втратила за різними оцінками від 16 до 20 млн. чоловік.
. Фактор державної та законодавчої захищеності інституту сім'ї та шлюбу. На сьогоднішній день однією з головних складових демографічної кризи є відмова від материнства, що виражається в абортах, відмову від дітей, зречення від батьківства як такого, а також тенденція до створення малодітних сімей. Великий вплив робить втрата серед населення цінностей сім'ї та шлюбу, що виражається в так званих громадянських і гостьових шлюбах, численних розлученнях, позашлюбного народження дітей і т. д. Це відбувається тому, що держава недостатньо приділяє уваги питанням сім'ї та шлюбу. Необхідно відродження інституту сім'ї та шлюбу на державному рівні, всебічна підтримка матерів і батьків, подружжя, дітей і т. д.
. Фактор епідемій. Негативний вплив цього чинника неможливо побороти без грамотної політики держави в галузі охорони здоров'я, гідного матеріального постачання медичних установ, суворим наглядом за здоров'ям населення. Адже епідемії здатні за дуже короткий час істотно знизити чисельність населення, вони дуже небезпечні[7;167].
Отже, демографічні процеси мають свої закони і далеко не завжди природне відтворення населення буває розширеним. Добре відомо, що відтворення населення буває звуженим в періоди війн та економічних негараздів. Однак існує певна тенденція, помічена ще А. Смітом: приріст населення тим повільніший, чим вищий рівень його життя.
1.3 Методика суспільно-географічних досліджень демографічних процесів
Дійсно, демографічні процеси як масові явища, що складаються з множини випадків народжень, смертей, міграцій, шлюбів і т. п., доволі однорідні, оскільки мова йде про переходи осіб з одного демографічного стану в інший. I хоч кожна людина та її життя єдині й неповторні, завжди можна виділити досить однорідну й достатньо чисельну групу осіб, схожих за виявленням у них певних ознак, і вважати несуттєвими розбіжності між ними стосовно інших ознак. Тому демографічні події можна розглядати як випадкові величини, і, отже, до них можна застосовувати положення теорії ймовірностей.
Демографічні процеси мають і такі важливі властивості, як варіація ознак. Тому ті або інші закономірності в них описують лише в середньому, за умови достатньо великого числа спостережень. Отже, тут можливе застосування імовірнісних і стохастичних моделей, які дозволяють розрахувати вірогідність того, що певне значення шуканої величини буде міститися у межах відповідного інтервалу.
Саме за допомогою статистичних методів можна знайти у зміні демографічних подій певну тенденцію, що проявляється при суцільній обробці великого числа індивідуальних значень. Ця тенденція вільна від впливу випадкових коливань, більш-менш точно виражає закон, котрому підкоряється у своїй зміні відповідне явище.
За допомогою методу статистичних групувань упорядковується уява як про населення в цілому, так і про його структурні компоненти, оскільки статистична сукупність населення є складною багатоструктурною системою. Ознаки населення залежно від мінливості й періоду набування поділяються на вроджені та набуті протягом життя; залежно від форми вираження - кількісні та якісні; залежно від характерних рис - демографічні й соціально-економічні. Більшість ознак, властивих населенню, є атрибутивними, а кількісні ознаки населення, як правило, дискретні (за винятком часу ), що дозволяє проводити всі види статистичних групувань - варіаційні, або структурні, типологічні, аналітичні, комбіновані і багатомірні групування[21].
Типологічні групування здійснюють у першу чергу, оскільки необхідно узагальнити первинну статистичну інформацію та на основі виділення соціально-економічних типів, явищ, прослідкувати їх структуру, розвиток, різноманітність. Типологічні групування потребують також попереднього якісного теоретичного аналізу, оскільки вибір ознаки групування частіше за все спирається на відомості з інших наук. Таким чином, метод групувань допомагає виділити однорідні групи і тим самим визначити межі і можливості використання інших методів.
У демографії широке використання має метод статистичних показників, а саме, абсолютних, відносних і середніх величин.
Абсолютні величини одержують безпосередньо під час статистичного спостереження, і вони є вихідними характеристиками процесу руху населення. До числа абсолютних величин, що характеризують рух населення, відносять чисельність населення на певний критичний момент, число шлюбів, розлучень, народжень, смертей та ін., такі характеристики динаміки чисельності населення як природний і механічний приріст (убуток) населення.
Порівняння й зіставлення - необхідний елемент статистичного аналізу, який стає можливим через використання відносних величин. Демографічні коефіцієнти використовують для вимірювання частоти демографічних подій, опису та аналізу демографічних процесів і структур при вивченні їх змін у часі і просторі, для різного роду порівнянь. Загальноприйнята система й класифікація демографічних коефіцієнтів відсутня. Відповідно до специфіки відображуваних ними відносин виокремлюють два класи : А - коефіцієнти швидкості зміни (руху) населення та інтенсивності демографічних процесів та В - структурні коефіцієнти.
Жодний аналіз не може обійтися без узагальнень, а отже, і без використання середніх величин. Для розрахунку середньої чисельності населення застосовують середні арифметичні моментного ряду динаміки.
Для порівняння певного явища у часі, просторі, чи з нормою (стандартом) демографія використовує і такі відносні величини як індекси. Індексний метод використовують при застосуванні методів стандартизації демографічних коефіцієнтів, зокрема, при вивченні народжуваності, смертності. Цей метод дозволяє виключати при зіставленнях вплив розходжень у складі населення порівнюваних територій (порівнюваних проміжків часу). Наприклад, якщо в населення двох територій спостерігають різні показники народжуваності, то це може бути викликане як різною інтенсивністю цього процесу в людей одного віку, так і розходженнями у віковій структурі (зрозуміло, що скорочення частки молодого віку веде до зменшення загального показника народжуваності). Метод же стандартизації дозволяє показати демографічні процеси в «чистому вигляді».
Проте, можливості індексного методу цим не обмежуються, оскільки індекс - складний відносний показник і може характеризувати зміни масових явищ, що складаються не тільки з однорідних, а й з неоднорідних елементів. За допомогою цієї властивості індексного методу стає можливим порівняти одразу кількісні і якісні характеристики населення. А саме таким індексом на даний момент є індекс людського розвитку (ІЛР), який почали активно застосовувати в демографічних та соціально-економічних дослідженнях[1;213].
Вимірювання людського розвитку за допомогою індексу людського розвитку було запропоноване в рамках Програми розвитку ООН і використане в її першому річному звіті за 1990 рік. Перші опубліковані дані про ІЛР в Україні маємо на початок 1995 року. Цей показник, крім середнього доходу, включає дані про тривалість життя (очікувана тривалість життя при народженні дитини) і рівень освіти (різні ступені грамотності).
Демографія, перетинаючись із статистикою виробила так звані демографічні таблиці. Демографічні таблиці являють собою систему імовірнісних характеристик повікових інтенсивностей демографічних процесів. Першими були складені таблиці смертності, пізніше - таблиці інших демографічних процесів (шлюбності, народжуваності та ін.). Демографічні таблиці використовують для опису демографічних процесів як у реальних, так і в умовних поколіннях. За шкалу таблиці береться час, що пройшов з моменту формування покоління. Це може бути вік, тривалість шлюбу та ін.
Застосовують у демографії і метод побудови демографічних моделей[8;112].
Широке застосування моделювання обумовлене неможливістю здійснення чистого експерименту, що припускає всілякі повторення. Складання різних моделей - це вже застосування математичних методів у демографії. З їхньою допомогою також розраховують демографічні показники і визначають оцінки, складають прогнози.
До демографічних методів дослідження, зокрема, належать методи поздовжнього і поперечного аналізу.
Метод поздовжнього аналізу одержав таку назву в зв'язку з тим, що при його застосуванні дослідник йде ніби «уздовж» життя визначеної групи людей. Цей метод застосовують для вивчення динаміки якого-небудь демографічного процесу протягом життя одного покоління. При використанні цього методу демографічні події описують у когортах.
Когортами називають сукупності людей, що одночасно вступили в той або інший стан, наприклад народилися в тому самому ж році, уклали шлюб у тому самому році та ін. Тому цей метод називають ще методом реального покоління, або когортним. Метод поздовжнього аналізу дозволяє при порівнянні частоти демографічних подій у різних когортах на різних етапах їхнього життя одержати досить надійні дані не лише про динаміку демографічних процесів, але і про вплив на неї зовнішніх умов. Поздовжній аналіз дозволяє також виявити календар демографічних подій, тобто їхній розподіл за періодами життя когорти. Однак метод поздовжнього аналізу має і свої недоліки. По-перше, при його використанні необхідно мати досить докладні дані за багато років про народження, шлюби, розлучення, смерті та ін., що на практиці не завжди є можливим. По-друге, оскільки повні відомості про число тих або інших демографічних подій можна зібрати лише після виходу когорти з даного демографічного стану, то отримана таким чином інформація становить в основному лише історичний інтерес.
Недоліки методу поздовжнього аналізу певною мірою компенсуються за допомогою іншого демографічного методу - поперечного аналізу, що дозволяє представити сучасний стан демографічних процесів. Суть цього методу полягає в наступному. Вивчаючи населення, дослідник має дані про його чисельність і статевовіковий склад на дату останнього перепису, а також матеріали поточного статистичного обліку різних демографічних подій (народжень, смертей та ін.) за роки, що близькі до дати перепису.
Маючи дані про віковий склад населення, реальні покоління можна ніби «розсікти» зверху донизу. Одночасно використовують матеріали поточного статистичного обліку про число демографічних вікових подій (наприклад, про число померлих за віком). Таким чином здобувають повікові характеристики демографічної події (у нашому прикладі смертності) гіпотетичного, або умовного, покоління, тобто умовної сукупності людей, для якої припускають, що протягом життя цих людей інтенсивність демографічних процесів у кожному віці буде така ж, яка існує в сучасний період. У такому випадку людей різного віку, що живуть у даний час, умовно розглядають як належних до того ж самого покоління. Оскільки при цьому дослідник думкою йде «поперек» лінії життя, метод одержав назву поперечного аналізу, а оскільки доводиться мати справу з гіпотетичним, або умовним, поколінням, цей метод ще називають методом умовного (гіпотетичного) покоління.
Метод поперечного аналізу - один з найпоширеніших у демографії через те, що для його застосування потрібні дані усього за рік-два. Він дозволяє судити про сучасний стан демографічних процесів, однак при різких змінах характеру демографічних процесів за короткий проміжок часу цей метод може дати перекручену картину.
До відносно нового напрямку в демографії належить метод потенційної демографії, науки, яка виникла з тих труднощів, що мали місце у традиційній демографії, як новий підхід до вивчення демографічних процесів та доповнення існуючих методів їх вивчення. Автор цього напрямку Лібман Герш, швейцарський демограф, почав публікацію наукових статей з 1940 року. Подальший детальний опис праць Л. Герша та їх популяризацію зробив польський демограф Е. Фільрозе. Життєвий потенціал характеризує кількість майбутніх років життя особи або групи осіб певного віку, обчислену за умови збереження наявного рівня повікової смертності на підставі таблиць смертності. Життєвий потенціал вимірюють у людино-роках, і він може бути розрахований як на весь період життя (повний потенціал), так і для певного його інтервалу ( частковий потенціал), наприклад, на період трудової діяльності. Життєвий потенціал особи у точному віці х- є середня очікувана тривалість життя у цьому віці.
Сукупний життєвий потенціал населення, таким чином, розраховується як сума життєвих потенціалів усіх, хто живе. Життєвий потенціал, що визначається як середня у розрахунку на одну особу - є одиничний життєвий потенціал. Загальна кількість років майбутнього життя особи або групи осіб - це загальний, або повний життєвий потенціал, який можна поділити на часткові життєві потенціали, або кількість прожитих років у різні періоди життя, чи в різні календарні періоди.
Життєвий потенціал певної групи населення залежить від числа осіб, що входять до її складу, вікової структури групи і середньої тривалості майбутнього життя для окремих вікових груп. Зміни життєвих потенціалів групи населення визначаються чисельністю народжених і померлих, структурою померлих за віком, середньою тривалістю майбутнього життя для окремих вікових груп, старінням населення, а також чисельністю прибулих і вибулих та за їх віковою структурою.
Для наочного представлення демографічних процесів використовують графічні методи: графіки, схеми, діаграми, малюнки й ін. При дослідженні демографічних процесів і структури населення певної території чималу допомогу надають карти (щільності, етнічні й ін.), картодіаграми, картограми. У демографії є й свої власні графічні прийоми. До їхнього числа належить побудова статевовікових пірамід. Важливе місце в демографії приділяють і побудові так званої демографічної сітки, що дозволяє одержати чисельні значення деяких величин, які безпосередньо не можна спостерігати, а також показати динаміку чисельності груп населення в часі[11;323].
Демографічна сітка, сітка Лексиса - це графічне зображення сукупностей людей та подій в їхньому житті, призначена для обчислення головних характеристик демографічних процесів у генерації та аналізу їх перебігу в часі. Вона була розроблена в кінці XIX ст. німецьким статистиком В. Лексисом. З середини XX ст. частіше почали використовувати сітку французького демографа Р. Пресса. Принципи побудови цих двох діаграм однакові, відрізняються розташуванням ліній життя і ліній часу.
Демографічна сітка зображає у прямокутній системі координат зменшення у часі чисельностей когорт у результаті демографічних подій. На горизонтальній осі відлічують календарний час, на вертикальній - тривалість перебування у тому чи іншому демографічному стані (або власний час когорти - вік, тривалість шлюбу). Осі координат поділяють на однакові відрізки, які відповідають тим самим одиницям часу та тривалості стану, а перпендикуляри до осей, проведені з граничних точок цих відрізків, утворюють сітку з квадратів із стороною, яка відповідає одиниці часу. Міра подрібненості шкал залежить від швидкості зміни когорти під впливом досліджуваного явища. Так, при вивченні смертності серед немовлят шкали розбивають по місяцях, іноді по тижнях і днях; для інших демографічних процесів - як правило, по роках, рідше по п'ятиріччях[5;287].
Регіональні наслідки особливостей соціально-демографічних процесів, розробка і реалізація заходів демографічної політики окремих регіонів країни повинні зайняти важливе місце в загальній теорії соціально-економічної географії в цілому, і окремих її гілок. Очевидно, що в складній системі соціально-економічної географії істотно зросте значення комплексних географічних досліджень. Це об'єктивно пов'язано з сучасною соціально-політичною ситуацією і необхідністю вирішення практичних проблем управління процесами природного відтворення населення.
РОЗДІЛ 2. СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ ДЕМОГРАФІЧНИХ ПРОЦЕСІВ У ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ ЗА ПЕРІОД 1991-2010 РР.
.1 Фактори що вплинули на динаміку демографічних процесів у Донецькій області
Соціально - демографічна ситуація характеризує відтворення населення за його основними структурними елементами у просторовій і часовій визначеності. Забезпечення умов розвитку народонаселення в Концепції (основах державної політики) національної безпеки України розглядається як один з її пріоритетних національних інтересів.
Результати досліджень, проведених у ряді країн, свідчать, що внутрішня негативна соціально-демографічна ситуація, зокрема, той чи інший режим відтворення населення кількісний та якісний його склад може стимулювати чи гальмувати виникнення й розвиток внутрішніх і зовнішніх конфліктів, бути каталізатором сепаратистських прагнень частини населення, тобто здійснювати деструктивний вплив на стан безпеки держави навіть за стабільної міжнародної ситуації. Як свідчить досвід, проведення тієї чи іншої соціально-демографічної політики, зокрема щодо національних меншин, емігрантів та біженців, дозвіл чи заборона використання тих чи інших засобів планування сім'ї тощо можуть бути причиною приходу до влади або відставки урядів, слугувати показником розвитку демократії.
Отже, демографічний чинник є одним із визначальних для забезпечення стабільного й безпечного розвитку держави, а проблеми оптимального демографічного розвитку слід розглядати як першочергові інтереси держави, як фактор і водночас як результат її функціонування. Від демографічних характеристик працездатного населення і показників демографічного розвитку залежить розвиток трудового потенціалу і, як результат, величина сукупного національного доходу.
Демографічний чинник поряд з іншими соціально-демографічними факторами впливає на рівень трудової активності населення. Соціально-демографічна ситуація в державі формується залежно від розвитку процесів відтворення населення та міграційних процесів. Аналіз сучасної демографічної ситуації, а також її динаміки протягом останніх років свідчить про наявність в Україні поряд із соціально-економічними проблемами глибокої демографічної кризи [8;129]. Цей стан можна кваліфікувати не лише тому, що депопуляція поєднується із значним погіршенням здоров'я населення та інших його якісних характеристик, а й тому, що за певних умов криза може перетворитися на демографічну катастрофу.
Для демографічної ситуації в Донецькій області за період 1991 -2010 рр. характерні деякі фактори.
Після розпаду СРСР і переходу до ринкової економіки різко знизився рівень життя населення України. Як наслідок - знизилася і народжуваність. При цьому темпи останньої в порівнянні з 1970 - 1980 рр.. в 1990-2000 рр.. збільшилися в 10 разів. В Донецькій області цей чинник придбав особливу важність. Закриття шахт, заводів індустріального регіону призвів до різкого зменшування народжуваності, збільшенню смертності, та захворювань населення. Рівень життя у Донецькій області різко погіршився - безробіття, затримка виплат заробітної плати призвели до морального страху молодих сімей народжувати дитину.
Економічна криза 1998 р. другою хвилею вплинула на рівень народжуваності. Ситуація почала вирівнюватися з 2002 року. а після економічної кризи 2008 р. знов погіршилась. На ринку праці протягом 2008- 2010 року спостерігалися такі негативні процеси, як вивільнення працівників, вимушене застосування на певний період роботи на умовах неповного робочого часу, часткове безробіття. Посилюється дисбаланс між попитом та пропозицією робочої сили у зв'язку зі скороченням кількості робочих місць.
Під впливом світової фінансової кризи рівень безробіття серед економічно активного населення Донецькій області у першому півріччі 2009 року зріс до 9,9 відсотка проти 6,4 відсотка у 2008 році. Чисельність незайнятих громадян, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості, та які скористаються її послугами до кінця 2012 року, може збільшитися до 215 тис. осіб.
Проявом демографічної кризи стало погіршення майже всіх демографічних показників. Унаслідок зростання депопуляції, що триває з 1991 року, чисельність населення Донецькій області скоротилася більш як на 400 тис. осіб[4;85].
Основними проблемами погіршення демографічної ситуації в Донецькій області є зниження показника народжуваності і збільшення показника смертності, скорочення тривалості життя і загальне старіння населення. Названі тенденції вплинули на кількісно-якісний склад трудового потенціалу, продуктивність суспільної праці. Економічні та соціальні проблеми спричинили безробіття, поширення нелегальної трудової діяльності, зниження національного інтелектуального та освітнього потенціалу, значне розшарування населення за рівнем доходів.
Стан здоров'я населення Донецької області, завдяки екологічній ситуації, характеризується значною поширеністю хронічних хвороб та соціально небезпечних захворювань. Високими залишаються рівні інвалідності та смертності при короткій середній тривалості життя. На здоров'я і відтворення населення негативно впливають якісні показники життя, забруднення довкілля, незадовільні умови праці, поширення інфекційних і паразитарних захворювань, криза галузі медичного обслуговування, недостатній контроль за якістю та вживанням лікарських засобів і біологічно активних домішок, тютюнокуріння[14].
До погіршення стану здоров'я населення, збільшення нещасних випадків у побуті та на виробництві, руйнування сімей, духовної, моральної і фізичної деградації суспільства призводить надмірне вживання алкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, що згубно позначається й на демографічній ситуації.
Не сприяє розв'язанню проблем у сфері охорони здоров'я й відсутність належного моніторингу за станом генофонду, рівнем популяційного імунітету населення, циркуляцією збудників інфекційних хвороб. Сучасна система охорони здоров'я в Україні спрямована більше на лікування, ніж на профілактику захворювань і пропаганду здорового способу життя. Як наслідок, за останні п'ять років кількість захворювань і смертність у більшості класів хвороб зростають.
Наростання кризових явищ на Донецькому ринку праці відбувається в результаті погіршення макроекономічної ситуації, скорочення обсягів вітчизняного виробництва, обумовлених впливом структурної, кон'юнктурної та інституційної кризи, звуженням можливостей створення нових робочих місць[13;117].
Підвищення виплат по народженню дитини призвело до збільшення народжуваності в Україні і, зокрема в Донецькій області. При цьому за підсумками минулого року українські демографи вперше за останні п'ять років зафіксували падіння народжуваності в країні - 497,7 тис. дітей. Тим часом у 2005-2009 роках спостерігалася тенденція до зростання народжуваності: у 2005-му з'явилися на світ 426 тис. немовлят, а в 2009-му - вже 512 000.
У Донецькій області зниження народжуваності у зв'язку зі скороченням кількості жінок дітородного віку. В області проживає 694,5 тисячі дітей, 135 000 жінок дітородного віку. Останні роки демографічно криза продовжує поглиблюватися. Кількість пологів у порівнянні з 2008 роком зменшилася на 3,1 тисячі або 7%. Чисельність дитячого населення зменшилася на 10 500 жінок дітородного віку на 48,8 тисяч, тобто 4%, дівчаток-підлітків на 7500 (9,5%).
Основним показником, що характеризує репродуктивне здоров'я населення, є материнська смертність. У 2010 році в Донецькій області померло 497 дітей першого року життя, це на 36 менше, ніж в 2008 та 2009 роках.
За даними управління охорони здоров'я, показники народжуваності і смертності в Донецькій області гірше, ніж в середньому в Україну (народжуваність - 10,9, смертність - 15,2). Рівень смертності знизився за 3 роки на 8% і склав 16,6 на 1000 населення. У той же час, відзначається зниження народжуваності на 5% і за підсумками року показник склав 9,3 на 1000 населення. За рік кількість населення області зменшилася на 33 тис. осіб[14].
Отже, ці негативні тенденції грають негативну роль у зниженні народжуваності. І для грамотної політики у сфері подолання демографічної кризи в Донецькій області, слід опиратися на саме регіональні фактори , що мають вплив на демографічні процеси.
2.2 Динаміка демографічних процесів за період у 1991 -2010 рр.
Донецька область - найбільш густонаселений регіон України. Тут мешкає близько 9% загальної чисельності населення країни. Область - промислова частина Донбасу з переважаючим міським населенням. Населення характеризується багатонаціональністю - тут мешкають представники понад 120 етносів: українці, росіяни, греки, євреї, німці, татари та інші. У національному складі населення області українці переважають над росіянами. У територіальному розрізі частка українців є значно вищою в північних, північно-західних та південно-західних районах області. В трьох містах Донецьк, Макіївка та Єнакієве частка росіян є дещо більшою ніж українців[15].
За даними госкомстату наведена динаміка чисельності населення в Донецькій області за період 1991-2010 рр.(ДОДАТОК1). Як бачимо, за цей період має місце тенденція до зменшення населення. Лише у 1993 році показник трохи збільшився у зрівнянні з попереднім періодом.
На 1 липня 2010 року населення становило 4449,6 тис. чол, таким чином зі збереженням тенденції населення області буде становити менше 4 мільйонів осіб вже в 2020 році. Виходячи з розподілу населення області за віком зміна падіння населення буде різко пришвидшуватися з 2010 до 2030 року і дещо сповільниться в 2030-х роках.
Розподіл постійного населення за віком на 1 січня 2010 року (ДОДАТОК 2). Найвищу народжуваність показують вікові сегменти від 20 до 35 років. Наразі кількість населення відповідного віку становить 1047 тис. осіб. Частина населення віком від 0 до 15 років на 1 січня 2010 року становить 539 тис. осіб, що за 20 років (буде базою для народжуваності області) з кількістю осіб близько 480 тис., що в 2.2 рази менше ніж теперішні сегменти. Область чекає різке зниження народжуваності населення яке продовжиться до 2030-х років. Слід зазначити що кількість населення яка народилася в часи Радянського Союзу становить надзвичайно велику частину населення області - 76%. Частина ж населення яка народилася до кінця Другої Світової Війни - 17%[16].
Характерним є те, що у Донецькій області представників, молодших за працездатний вік, дещо більше ніж в середньому по Україні, а осіб, старших за працездатний вік, більше порівняно з середньоукраїнським показником. З іншого боку, людей працездатного віку в Донецькій області на 0,5-1,0% більше, ніж в Україні. Існує тенденція зменшення серед населення і України і регіону частки осіб працездатного віку і збільшення старших за працездатний вік. Частка населення молодших за працездатний вік зменшилась по Запорізькій області та збільшилась по Україні.
Нормальне відтворення населення за умов панування моногамної сімї потребує рівноваги чоловіків і жінок у населенні. Особливо це важливо у дітородному і працездатному віці. Порушення балансу ускладнює одруження, збільшує ризик розлучень, призводить до появи неповних сімей. Баланс або дисбаланс за статтю має велике значення в організації суспільного виробництва, управлінні господарством (виникають міста, де переважають незаміжні жінки, чи села, де не вистачає дівчат).
Співвідношення чоловіків та жінок в конкретній місцевості має бути обєктом державної демографічної політики.
Через вищу смертність чоловіків, що частково спричиняється природними факторами, а частково - суспільними, з часом у певному віці кількість чоловіків і жінок зрівнюється, і в старшому віці виявляється переважання жінок[6;21].
Для сучасної демографічної ситуації в Донецькій області характерні:
різке зменшення народжуваності, збільшення смертності і відсутність природного приросту;
старіння населення, збільшення «навантаження» на працездатну його частину;
скорочення тривалості життя як чоловіків, так і жінок;
погіршення здоров'я;
інтенсифікація міграційних процесів, вплив яких на демографічні та соціально-економічні показники суперечливий і нерідко негативний.
Чисельність населення - показник моментний, тобто належить завжди до точного моменту часу. Не можна сказати: населення в такому-то році [12; 137]. Це неправильно тому, що населення протягом року змінюється безупинно. У статистичних довідниках чисельність населення наводиться зазвичай або на 1 січня («на початок року», що означає те ж саме), або на 1 липня («на середину року»), або на 31 грудня («на кінець року»). Аналізуючи дані, скажімо, про динаміку чисельності населення за деякий період часу або порівнюючи дані про чисельність населення різних територій, необхідно звертати увагу на дати, до яких порівняння чисельності населення відносяться.
Далі, необхідно звертати увагу на те, до яких адміністративно-територіальних кордонів відноситься аналізована чисельність населення. І нарешті, треба звертати увагу на категорію населення: наявне воно чи постійне.
Наявне населення - це населення, яке знаходиться на момент перепису на даній території, враховуючи тимчасово проживаючих (не більше 12 місяців). Постійне населення - це населення, яке постійно проживає на момент перепису на даній території, враховуючи тимчасово відсутніх (не більше 12 місяців). Залежно від цих характеристик чисельність одного і того ж населення в один і той же час на одній і тій же території буде різною [2:159]. Чисельність постійного та наявного населення Донецької області зображено на (ДОДАТОК 3).
Поточні оцінки чисельності населення по області на 1 січня кожного року базується на даних останнього перепису населення, до яких щорічно додаються кількість народжених і прибулих та віднімаються кількість померлих та вибулих.
Як бачимо, в Донецькій області з 1991 року по 2010 рік населення весь час скорочується, як постійне так і наявне. Та, як ми можемо бачити на додатку 3, наявне населення переважає над постійним у 1991-1993 рр. в середньому на 10805 чоловік, але з 1994-2010 рр. наявне населення переважає над постійним тільки на 300 чоловік. Це повязано з виникненням економічної кризи, що охопила весь світ в 2008 році. Навіть в такому промислово розвиненому місті як Донецьк було не можливо знайти роботу навіть постійним жителям, не те щоб приїжджим, тому в наявне населення в основному входять люди які навчаються та відпочивають в Донецьку.
На протязі 1991-2010 рр. відбувається значне скорочення населення, що говорить нам про виникнення депопуляції як в Донецькій області, так і в країні в цілому[20]. Але в Донецькій області темпи скорочення населення переважають над Українськими, так за 20 років населення в Україні скоротилося на 11,4%, а в Донецькій області на 13,3%, тобто на 1,9% більше ніж по Україні (ДОДАТОК 4).
Однією з найголовніших причин повязаною з поганою демографічною ситуацією в Донецькій області є несприятлива екологічна ситуація регіону. Понад 160 промислових підприємств забруднюють запорізьке довкілля. Як зазначають екологи, концентрація шкідливих речовин у повітрі та воді перевищує норму у десятки разів [4;88].
У демографії чисельність населення розглядається як результат взаємодії демографічних подій і складу населення і служить основою для обчислення загальних коефіцієнтів демографії та інших показників.
Під складом населення зазвичай розуміють розподіл індивідів з тих чи інших, виділеним по різних підставах типологічним групам. Оскільки ж підстав для виділення типологічних груп може бути в принципі скільки завгодно і яких завгодно, остільки можна побудувати і будь-яке число будь-яких структур населення. Тому можна говорити, наприклад, про розподіл населення на чоловіків і жінок, на жителів міст та сільської місцевості, на які складаються і не перебувають у шлюбі, на грамотних і неграмотних, на які мають той чи інший рівень освіти, на економічно активних та утриманців, на належних до тієї чи іншої соціальної, етнічної чи конфесійної групи. Цей список не має меж, як не має меж набір найрізноманітніших характеристик індивідів (фізіологічних, психологічних, соціальних, економічних, етнокультурних і т.д.), які можуть бути покладені в основу типологізації та виділення тих чи інших структур населення [13;140].
За період 1991 - 2010 рр. серед регіонів України спостерігалася значна диференціація рівня народжуваності. Дані, що свідчать в (ДОДАТКУ 5) демонструють нам, що Донецька область знаходиться у числі регіонів з найменшим рівнем народжуваності.
Населення Донецької області на початок 2010 року склало 4453,9 тисячі осіб.
При цьому, зазначає статистика, понад 90% є міськими жителями, а в сільській місцевості проживає менше десятої частини всього населення регіону (в цілому по Україні сільські жителі становлять майже третину населення)(ДОДАТОК 6).
Слід відзначити, що питома вага населення старше працездатного віку вища в сільській місцевості. На початок нинішнього року він склав тут 28,6% проти 26,4% в містах. В цілому по області на 1000 чоловік працездатного населення припадає 659 непрацездатних, 442 з яких старше працездатного віку, а в селах - відповідно 764 і 505 чоловік.
Хоча хлопчиків в Донецькій області народжується більше, у загальній чисельності населення жінки переважають. Так, на початок 2010 року їх питома вага склала 54,6%, чоловіків - відповідно 45,4%. На 1000 жінок припадає 830 чоловіків. Вік, в якому чисельність чоловіків і жінок урівноважується, становить 25-29 років, а після 30 років спостерігається стабільне перевищення чисельності жінок над чоловіками, в той час як в оптимальних умовах вік балансування підлог повинен наближатися до верхньої межі репродуктивного віку - 50 років. Це позначається на можливостях жінок знайти собі пару для створення сім'ї. Такий статевої дисбаланс викликаний високою смертністю представників сильної статі. Рівень смертності чоловіків у віці від 16 до 60 років майже втричі вище, ніж жінок такого ж віку (ДОДАТОК 7).
Як відзначає управління статистики, розподіл населення за статтю та віком за останні 100 років наочно відображає діаграма, яку в демографії прийнято називати статевовікову пірамідою. Проте і по області, і по Україні вона має істотні западини, що свідчить про порушення плавності зміни поколінь під впливом зовнішніх факторів (воєн, епідемій, криз). В результаті падіння народжуваності протягом дев'яностих років минулого століття наша піраміда помітно звузилася у підстави. І лише з 2002 по 2008 роки, коли в найкращий репродуктивний вік (20-29 років) увійшло більше численне покоління кінця сімдесятих і початку вісімдесятих років, народжуваність зросла, трохи розширивши підстава піраміди. Проте вже з 2009 року число народжених знову почала зменшуватися[16].
В той же час, питома вага дітей і підлітків до 16 років у загальній чисельності населення області зменшився з 22,1% на початок 1989 року до 13% на 1 січня 2010 року. Одночасно з цим збільшився з 20,9 до 26,7% питома вага населення у віці старше працездатного. Тобто, якщо два десятиліття тому чисельність підростаючого покоління перевищувала чисельність тих, хто отримав право завершити трудову діяльність, то на початок нинішнього року людей пенсійного віку вдвічі більше, ніж дітей і підлітків[18].
Таким чином за період 1991 - 2010рр. кількість жінок у старшому віці значно перевищує кість чоловіків відповідного віку. На зміну співвідношення і розбалансування може впливати і міграція, що має статеву спрямованість. Відставання віку від сучасної норми дорівнює 30 років. Отже, захист життя чоловіків, зниження їх смертності є одним із найважливіших завдань соціально-демографічного розвитку.
Сучасна Україна - багатонаціональна держава, де проживають понад 130 націй та народностей. Усі вони складають український народ.
Термін «національність» вживають у подвійному значені: по-перше, як належність до певної нації окремої людини і, по-друге, як сукупність людей однієї національної групи. Визначаючи свою національність, людина прилічує себе до певної нації. Нація є стійкою історичною спільність. Нації утворюються в процесі тривалого економічного, соціального і культурного розвитку на певній території [10;42].
Поширеною помилкою є генетичний підхід до визначення національності. Дитина народжується без національності й набуває її в колі свого найближчого середовища - передусім сімейного, а також соціального. Поширеності не наукового погляду на національність в Україні сприяла дискримінаційна політика щодо багатьох національних груп в колишньому СРСР, відверта на практиці і заперечувана на словах.
Особливістю національного складу населення Донецькій області є його багатонаціональність.
За даними Всеукраїнського перепису населення на території області проживали представники понад 130 національностей і народностей. Дані щодо найбільш численних національностей, які мешкають в області, наведено нижче:
У національному складі населення Донецькій області (ДОДАТОК 8) переважна більшість українців, чисельність яких становила 2744,1 тис. осіб, або 56,9% від загальної кількості населення. За роки, що минули від перепису населення 1989 року, кількість українців зросла на 1,9%, а їх питома вага серед жителів Донецької області - на 6,2 відсоткових пункти.
Друге місце за чисельністю посідали росіяни. Їх кількість порівняно з переписом 1989 року зменшилася на 20,4% і становила на дату перепису 1844,4 тис. осіб. Питома вага росіян у загальній кількості населення зменшилась на 5,4 відсоткових пункти і складала 38,2%[17].
Таким чином, особливістю національного складу населення Донецької області є його багатонаціональність, за даними Всеукраїнського перепису населення на території області проживали представники понад 130 національностей і народностей.
Отже, незважаючи на те що Донецька область є однією з густонаселених (10% загального населення України)- демографічна криза її не обійшла за останні 20 років. З огляду на наведене та враховуючи, що відповідно до статті 8 Закону України «Про основи національної безпеки України» збереження та зміцнення демографічного і трудоресурсного потенціалу країни і, зокрема, Донецькій області, як найбільш індустріального регіону, подолання кризових демографічних процесів, створення ефективної системи відновлення фізичного і духовного здоров'я людини, реальне підвищення життєвого рівня населення, зокрема на основі зниження рівня безробіття, є одними з основних напрямів державної політики з питань національної безпеки.
2.3 Внутрішньо-регіональні особливості демографічних процесів у Донецькій області
демографічний процес донецький область
Однією з внутрішньо-регіональних особливостей демографічних процесів в Донецькій області є показник питомої ваги міських жителів, який має суттєві територіальні відмінності - до 90,1%. Аналіз даних показує, що лише в області є «дефіцит» сільського населення. Такі особливості територіальної концентрації населення та наявні відмінності соціально-економічного, екологічного та політичного розвитку обумовили і своєрідність зрушень в загальній чисельності населення України та її регіонів
Другою особливістю є те, що в Донецькій області жінки є економічно активною частиною суспільства і складають понад половину (52%) всіх працюючих в економіці області. Серед зайнятих в індустрії жінок менше (37%), зате в легкій і харчовій промисловості на них припадає відповідно 76 і 60%. Прекрасна половина традиційно переважає серед працівників освіти (82%) та охорони здоров'я (86%). Жінки становлять половину науковців області. Правда, серед учених вищої кваліфікації частка жінок менша. На них припадає 47% загального числа кандидатів наук і 22% - докторів наук. Жінки успішно трудяться також в органах державного управління - 70%, стільки ж - в установах пошти та зв'язку, а також готелях і ресторанах. У сфері культури та спорту, відпочинку та розваг їх налічується 66%, серед працівників фінансових установ - 72%. А серед тих, хто підрахував усі ці показники, жінок ще більше - в статистичних органах області їх частка становить 95%[19].
Незважаючи на те, що жінки і чоловіки одержують у нас рівну оплату за однакову працю, заробітна плата зайнятих в економіці області жінок на 38% нижче, ніж представників сильної статі. За 2010 рік середньомісячна зарплата жінок становила 1975 грн., А чоловіків - 3164 грн. Пов'язано це зі структурними відмінностями зайнятості чоловіків і жінок за видами діяльності. Питома вага жінок вища в галузях з низьким рівнем оплати праці, а в промисловості, будівництві, на транспорті багато професій з більш високим заробітком традиційно є чоловічими. До того ж в силу різних причин жінкам не завжди вдається досягати верхніх сходинок кар'єрних сходів.
На жаль, жінки дуже схильні до ризику втратити роботу. Чисельність офіційно зареєстрованих в області безробітних жінок на початок нинішнього лютого склала 21,3 тисячі, або 65% всіх безробітних. Якщо в загальній чисельності прийнятих в 2010 році на роботу питома вага жінок склав 39%, то серед звільнених за скороченням штатів - 53%.
Слід зазначити, що жінки не поступаються чоловікам за рівнем освіти, а в багатьох випадках і перевершують їх. Серед жінок, зайнятих в економіці області, частка дипломованих фахівців складає 61%, а в загальній чисельності чоловіків - 44%. При цьому повну вищу освіту мають 30% жінок і 22% - чоловіків.
Із загального числа студентів вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації в нинішньому навчальному році на прекрасну стать припадає 54%. Серед аспірантів питома вага жінок дорівнює 63%, докторантів - 53%, повідомляє ГУ статистики в Донецькій області.
При всій важливості ролі жінок в економіці, їх споконвічним призначенням залишається продовження роду. З 2002 по 2008 рік в області спостерігалося підвищення народжуваності, а потім вона знову почала знижуватися. У 2010 році в порівнянні з попереднім роком число народжених зменшилося на 2,1 тисячі дітей, або на 4,9%. Середній вік матері при народженні дитини становить в області 27 років, а при народженні первістка - 24 роки. На матерів у віці від 20 до 30 років припадає майже дві третини всіх народжень, а саме їх стає менше - це результат зниження народжуваності в кінці вісімдесятих років і протягом дев'яностих років минулого сторіччя. Зміни вікової структури населення, які негативно впливають на народжуваність, є об'єктивними. Однак цілком можливо послабити дію цього фактора за рахунок поліпшення соціально-економічних умов життя[16].
Займаючи прикордонне положення, Донецька область з її економічним потенціалом, є привабливою для мігрантів. В поточному році об'єм міграційних потоків через пункти пропуску зріс на 7% і склав 353 тисячі чоловік. В структурі міграційних потоків як і раніше зберігається тенденція перевищення заїжджаючих над виїжджаючими. В звітному періоді на територію області в'їхало 199 тисяч іноземних громадян і осіб без громадянства.
Органи державної влади старопромислових регіонів Донбасу серед основних проблем визначають: дефіцит коштів для створення нових робочих місць та постійне зростання їх вартості; обмежені можливості працевлаштування працівників, вивільнених з ліквідованих шахт, обумовлені переважно монофункціональним характером економіки міст; занепад житлово-комунального господарства, спричинений зростанням рівня покинутих помешкань та заборгованості по квартирній платі; занепад соціальної та економічної інфраструктури міст.
Найнебезпечнішими соціальними проблемами старопромислових регіонів, обумовленими реструктуризацією вугільної галузі, є:
незадовільний соціальний захист вивільнених працівників;
високий рівень безробіття, недостатня кількість нових робочих місць та дефіцит коштів на їх створення, звільнення працівників без подальшого працевлаштування;
невиплати при звільненні вихідної допомоги, низький рівень заробітної плати та наявність заборгованості із заробітної плати;
бідність та незадоволення більшості соціальних потреб населення малих та середніх шахтарських міст Донбасу;
неврегульованість питань передачі обєктів житлово-комунальної та соціально-культурної сфери, що належать ліквідованим шахтам;
незадовільний стан житлово-комунального господарства та соціальної інфраструктури міст;
вкрай несприятливі побутові умови шахтарів та членів їх сімей, вкрай погане медичне обслуговування;
незадовільний екологічний стан навколишнього середовища[19].
Найвагомішим чинником, що негативно позначився на зменшенні загальної чисельності населення і демографічного потенціалу Донецької області та України, є соціальні катастрофи, які мали місце в нашій історії. Вони значною мірою сформували сучасну демографічну ситуацію. Саме недооцінка цього загострює дискусії, що тривають навколо сучасної демографічної ситуації та штучно набули політичного забарвлення.
ВИСНОВКИ
Наростання кризових явищ на національному ринку праці відбувається в результаті погіршення макроекономічної ситуації, скорочення обсягів вітчизняного виробництва, обумовлених впливом структурної, кон'юнктурної та інституційної кризи, звуженням можливостей створення нових робочих місць.
На ринку праці протягом четвертого кварталу 2008 року та першого півріччя 2009 року спостерігалися такі негативні процеси, як вивільнення працівників, вимушене застосування на певний період роботи на умовах неповного робочого часу, часткове безробіття.
Під впливом світової фінансової кризи рівень безробіття серед економічно активного населення у першому півріччі 2009 року зріс до 9,9 відсотка проти 6,4 відсотка у 2008 році. Чисельність незайнятих громадян, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості, та які скористаються її послугами до кінця 2009 року, може збільшитися до 3,2 млн. осіб[9;322].
Основними проблемами погіршення демографічної ситуації в Донецькій області, є також зниження показника народжуваності і збільшення показника смертності, скорочення тривалості життя і загальне старіння населення. Названі тенденції вплинули на кількісно-якісний склад трудового потенціалу, продуктивність суспільної праці. Економічні та соціальні проблеми спричинили безробіття, поширення нелегальної трудової діяльності, зниження національного інтелектуального та освітнього потенціалу, значне розшарування населення за рівнем доходів.
Регіональний аспект демогеографічних досліджень зобов'язаний давати не лише наукову, але і інформаційну базу для розробки практичних рекомендацій і здійснення демографічної політики як на загальнодержавному, так і на регіональному рівні. Це ставить перед географією великі завдання по поглибленому дослідженню всього комплексу регіональних соціально-демографічних проблем в їх економічній і соціальній обумовленості.
Багаторівневий географічний аналіз і засновані на ньому заходи всебічного регулювання демографічних процесів будуть сприяти рішенням більшості актуальних проблем регіонального розвитку.
Незважаючи на значимість регіональної демографічної політики, її важливість на сьогоднішній день недостатньо усвідомлена. Формування та реалізація регіональної (поряд із загальнодержавною) демографічної політики необхідна як через наявність істотних соціально-економічних відмінностей між регіонами, так і через збереження значних відмінностей у показниках та тенденції соціально-демографічного розвитку. Поряд з існуванням традиційних демографічних проблем (темпи природного відтворення, тривалість життя населення та ін) з'являються все нові і нові (проблеми зайнятості та перепідготовки кадрів, загострення міжнаціональних та міжетнічних конфліктів, проблема еміграції і т.д.)[3;13].
Реалізація концепції по поліпшенню демографічної ситуації в Донецькій області припускає:
об'єднання зусиль і координацію дій органів державної влади і місцевого самоврядування, суспільного, добродійного, інших некомерційних організацій, представників соціально відповідального бізнесу по реалізації державної демографічної політики в Донецькій області, направленій на зниження смертності і збільшення тривалості життя населення, підвищення народжуваності, охорону материнства, батьківства і дитинства, підтримку і зміцнення сім'ї, досягнення міграційної привабливості Донецькій області;
розробку планів (програм) по реалізації демографічної політики в Донецькій області, в муніципальних утвореннях Челябінської області, у тому числі обласних цільових програм у сфері соціального захисту населення, охорони здоров'я, освіти, культури, зайнятості населення, молодіжної політики.
Загальна характеристика демографічної ситуації. Проведений аналіз сучасної демографічної ситуації, а також її динаміки протягом останніх років свідчить про наявність в Донецькій області поряд із соціально-економічними проблемами глибокої демографічної кризи, більш інертної та практично некерованої, негативні наслідки якої для подальшого розвитку країни важко передбачити.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Глушкова В.Г. Демография: учебное пособие - М.: КНОРУС, 2004. -475с.
. Концепція демографічного розвитку України на 2005-2015 рр. Проект. - К., 2004. - С. 13
. Левчук Н.М. Проблеми фінансування охорони здоровя в Україні // Демографія та соціальна економіка. - 2008. ‒ № 1. - С. 85-97.
. Медков В.М. Основы демографии: Учебное пособие. Серия «Учебники и учебные пособия». - Ростов-на-Дону: «Феникс», 2003. - 448с.
. Осауленко О.Г. Демографічна статистика в Україні: сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку // Демографія та соціальна економіка. - 2004. ‒ № 1-2. ‒ С. 21-26
. Прибиткова І.М. Основи демографії: посібник для студентів гуманітарних та суспільних факультетів вищих навчальних закладах - К.: «Артек», 2005. - 256с.
. Стешенко В.С. Деякі демографічні наслідки кризи в Україні / В.С. Стешенко // Демоекономічне дослідження. - К.: Знання, 2008. - 470 с.
9. <http://buklib.net/>Стратегія розвитку України: теорія і практики. - К.: НІД., 2002. - С. 864.
. Стасюк М., Крючковський В. Вплив міграційних процесів на основні демографічні показники в Україні: Україна: аспекти праці. - 2004. - №5. - С.42.
. Топчієв О.Г. Основи суспільної географії: Навчальний посібник. - Одеса: Астропринт, 2001. - 560 с.
. Шелестов Д.К. Историческая демография: учебник. ‒ М., 1987, ‒ 305 с
. Шлюб, сімя та дітородні орієнтації в Україні / авторський колектив / ‒ К.: «АДЕФ-Україна», 2008. - 256 с.
. http://www.mariupolnews.com.ua/descr/842
. http://uk.wikipedia.org/wiki/
. http://dn.vgorode.ua/news/46321/
. http://www.geograf.com.ua/
. http://www.town.dn.ua/news/show/?id=5994
. http://gromrada.com.ua/index.php?id=1621&show=news&newsid=25751
. http://www.donbass.ua/news/region/2011/10/28/v-doneckoi-oblasti-zadumalis- nad-rozhdaemostju.html