Організація підготовки виробництва до випуску нової продукції

Організація підготовки виробництва до випуску нової продукції

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

ДВНЗ «ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА»

Виконав Железнов І. М.

Перевірив Бурлуцький Б. В.

Красноармійськ - 2013

Зміст

1. Теоретична частина. Організація підготовки виробництва до випуску нової продукції

.1 Сутність технічної підготовки виробництва,задачі,характеристика етапів

.2 Науково-дослідницькі роботи

.3 Конструкторська підготовка виробництва

.4 Технологічна підготовка виробництва

.5 Організаційно-економічна підготовка виробництва

.6 Шляхи прискорення технічної підготовки виробництва

. Практична частина

Список використаної літератури

1. Теоретична частина. Організація підготовки виробництва до випуску нової продукції

.1 Сутність технічної підготовки виробництва, задачі, характеристика етапів

У сучасних умовах своєчасне оновлення продукції є основою конкурентоспроможності підприємства та зростання прибутку. Випуску нової продукції передує великий комплекс робіт, що одержав назву технічної підготовки виробництва.

Створення принципово нової продукції повинне ґрунтуватися на використанні новітніх відкриттів, досягнень, винаходів, тобто на результатах, одержаних в процесі наукових досліджень. Це припускає тісну ув'язку етапів наукових досліджень з подальшими стадіями підготовки виробництва, що дозволяє з'єднати в єдину систему всі роботи, направлені на отримання кінцевого результату - освоєння серійного (масового) випуску нового виробу. Звідси системи: «наука - виробництво», «наука - техніка - виробництво».

Залежно від послідовності виконання робіт виділяють стадії технічної підготовки виробництва:

. Науково-дослідницька робота - комплекс досліджень, що проводяться з метою отримання обґрунтованих початкових даних; дослідження принципів і шляхів створення нової чи модернізації вже випускаємої продукції.

. Технічна підготовка виробництва - сукупність взаємозв'язаних процесів, що забезпечують технологічну і конструкторську готовність підприємства до випуску нового виду виробу заданого рівня якості при встановлених термінах, об'ємах випуску і витратах. Технічна підготовка виробництва складається з конструкторської та технологічної підготовки.

. Конструкторська підготовка виробництва представляє собою процес розробки конструкції нової чи вдосконалення випускаємої продукції та створення комплекту конструкторської документації необхідної для її виготовлення та експлуатації.

. Технологічна підготовка виробництва включає роботи зі створення і вдосконалення технологічних процесів, оформлення необхідної технологічної документації, проектування і виготовлення технологічного оснащення.

1.2 Науково дослідницькі роботи

Науково дослідницькі роботи (НДР) за своїй спрямованістю поділяються на теоретичні та прикладні.

Результати теоретичних досліджень - це відкриття (встановлення невідомих раніше об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу, що вносять корінні зміни в рівень пізнання світу), гіпотези, теорії.

Прикладні дослідження - це галузь практичного застосування теоретичних знань. Прикладні дослідження завершуються розробками і рекомендаціями, на підставі яких складаються технічні завдання на проектування нових виробів.

Важливу роль в процесі реалізації нових наукових знань, одержаних в результаті досліджень, грають нововведення.

Нововведення (інновації) - це нова інформація, одержана в результаті прикладних досліджень і підтверджена експериментально, тобто все те, що дозволяє поліпшити функціональну віддачу виробів, знизити їх вартість, підвищити їх конкурентоспроможність.

На підставі досліджень технічного характеру з'являються нові рішення задач, серед яких винаходи, раціоналізаторські пропозиції.

Винахід - це нове технічне вирішення завдання, що має сутті відмінності в будь-якій галузі, та дає позитивний ефект. Раціоналізаторською пропозицією - признається нове, корисне для підприємства технічне вирішення, яке передбачає зміну конструкції виробу, технології та організації виробництва застосованих матеріалів. На відміну від винаходу воно не вносить принципової новизни. На відкриття видається диплом, на винахід - патент, на раціоналізаторську пропозицію - посвідчення. Після видачі авторського свідоцтва право на використання винаходу переходить до держави. Запатентовані винаходи є власністю патентовласника і можуть бути використані іншими особами шляхом покупки ліцензії. Ліцензія - документ, що засвідчує рішення власника на використання патенту іншими особами.

1.3 Конструкторська підготовка виробництва

технічний підготовка потоковий робочий

Конструкторська підготовка виробництва - це сукупність взаємозв'язаних процесів по створенню нових чи вдосконаленню діючих конструкцій, виробів заданого рівня якості при встановлених термінах, об'ємах випуску і мінімальних витратах.

Об'єм конструкторської підготовки залежить від виду виробу, його складнощі і виконується силами конструкторських бюро, проектних інститутів.

Проектування нового виробу відповідно до ЕСКД включає наступні етапи:

. Технічне завдання (ТЗ) на проектування - визначає технічні експлуатаційні вимоги, що пред'являються до виробу.

. Технічна пропозиція - містить технічне і техніко-економічне обґрунтування можливості і доцільності розробки виробу, можливі варіанти його конструкції і їх оцінку з урахуванням існуючих виробів і патентних варіантів. За наслідками проведення аналізу пропонується оптимальний варіант.

. Ескізний проект - містить принципові конструктивні рішення, що дають загальні уявлення про пристрій і принципи роботи виробу, його основні параметри і габаритні розміри.

. Технічний проект - містить остаточні технічні рішення, що дають повне уявлення про пристрій виробу, що розробляється, і початкові дані для розробки робочої документації.

. Робоча документація - створюється після затвердження технічного проекту.

Конструкторська підготовка виробництва забезпечує високі вимоги до якості нової продукції:

) технічний рівень виробу - це найважливіший комплексний показник, що визначає ступінь досконалості виробів у світлі сучасних можливостей техніки по сукупності експлуатаційно-технічних показників;

) патентоспроможність - придатність технічного, художньо-конструкторського рішення бути визнаним об'єктом правової охорони яка відповідає вимогам, що пред'являються до винаходу чи промислового зразка. Одночасно забезпечується патентна чистота;

) ергономічні характеристики - тобто раціональність конструкції виробу з погляду вимог психології і фізіології праці;

) естетичні вимоги - високі естетичні вимоги досягаються дизайном (промисловою естетикою);

) технологічність конструкцій - сукупність властивостей виробу, що проявляються в можливості оптимальних витрат праці, засобів, матеріалів, часу при технічній підготовці виробництва, виготовленні, експлуатації і ремонті в порівнянні з існуючими однотипними виробами;

) економічні вимоги - забезпечення зростання суспільної продуктивності праці, менша питома собівартість в порівнянні з базовими виробами, підвищення якості.

Економічне обґрунтування нових виробів в процесі конструювання грає першорядну роль. Проектовані вироби повинні бути економічно ефективні і перевершувати по своїм техніко-економічним показником аналогічні зразки. Економічне обґрунтування виконується згідно «Методиці визначення економічної ефективності використання в народному господарстві нової техніки, винаходів і раціоналізаторських пропозицій». Доцільність створення, освоєння виробництва і впровадження нової техніки встановлюється на основі річного економічного ефекту, що представляє сумарну економію всіх виробничих ресурсів, живої праці, матеріалів, і капітальних вкладень, яке одержує народне господарство в результаті виробництва і користування новими технологіями.

1.4 Технологічна підготовка виробництва

Технологічна підготовка виробництва - сукупність взаємозв'язаних процесів, що забезпечують технологічну готовність підприємства до випуску виробів заданого рівня.

Основне її завдання - розробка технологічних процесів, що забезпечують мінімальні поточні і одноразові витрати на виробництво заданого об'єму продукції при високій її якості.

Діє Єдина система технічної підготовки виробництва - ЄСТПВ, де узагальнені досягнення і створена нормативна база, що включає 3 тисячі стандартів.

Технологічна підготовка виробництва починається в процесі створення конструкції виробу і підрозділяється на 4 етапи:

) забезпечення технологічності конструкції виробу;

) розробка технологічних процесів;

) проектування і виготовлення технологічного оснащення;

) наладка і впровадження запроектованих технологічних процесів.

1.5 Організаційно-економічна підготовка виробництва

Організаційно-економічна підготовка виробництва ведеться паралельно з конструкторською і технологічною. Вона припускає розробку проекту, організацію основного, допоміжного виробництва, праці і зарплати, нормативної бази. Розв'язуються питання спеціалізації і кооперації структурних підрозділів; розробляються нормативи, кошториси, графіки. Складається календарний план технічної підготовки виробництва, лінійні і мережеві графіки.

1.6 Шляхи прискорення технічної підготовки виробництва

Одним з напрямків скорочення трудомісткості і тривалості технічної підготовки виробництва (ТПВ) є використання технологічної уніфікації і стандартизації. До основних її напрямків належать: типізація і нормалізація технологічних процесів; групові методи обробки деталей; уніфікація технологічної документації; уніфікація устаткування і технологічного оснащення. Типізацією технологічних процесів (ТТП) є система їх раціональної розробки, що ґрунтується на створенні груп технологічно подібних деталей або складальних одиниць. Найбільшого поширення ТТВ набула під час розробки технологічних процесів механообробки.

ТТП забезпечує упорядкування існуючої технології; упровадження прогресивних методів обробки і складання; використання високопродуктивного, швидко переналагоджуваного оснащення й устаткування; використання принципів потокового виробництва в організації виробничих процесів серійного і дрібносерійного виробництв; упровадження гнучкого автоматизованого виробництва; значне зниження трудомісткості розробки технологічних процесів, а разом з тим і скорочення строків ТТП.

Роботи з ТПВ здійснюються у два етапи. Перший етап - класифікація деталей у групи конструктивно-технологічної подібності і вибір типового представника кожної групи. Підбір деталей у ці групи здійснюється за такими ознаками: близькі за конструктивним оформленням за однакових вимог до точності і чистоти обробки поверхонь, за однаковою послідовністю операцій, за однотипним використанням устаткування й оснащення. Другий етап - розробка технологічного процесу на базову деталь, що затверджується як типовий для певної групи. Крім необхідної інформації для виготовлення базової деталі, ТТП містить указівки про методи обробки всіх деталей певної групи у вигляді повного переліку і послідовності операцій та переходів обробки деталей певного типу.

Нормалізація технологічних процесів (НТП) доповнює ТТП. У розпорядженні технологів існують технологічні нормалі на використовувані вихідні матеріали, режими і методи обробки (плавка, заливання, нагрівання під кування, штампування, термообробка), геометричні елементи конструкцій, припуски, допуски, ухили на штампування та ін.

Групові методи обробки деталей аналогічно ТТП базуються на класифікації деталей на групи за такими самими ознаками конструктивно-технологічної подібності. Однак груповий технологічний процес розробляється не на конкретну базову деталь, а на комплексну деталь, що містить усі елементарні поверхні деталей, що входять у групу. Обробка певної групи деталей здійснюється за допомогою групового оснащення верстата, налагодженого на виготовлення комплексної деталі.

Уніфікація технологічної документації приводить до скорочення загальної кількості документів, полегшення праці технологів під час підготовки виробництв і внесення змін у діючі процеси. До основних уніфікованих документів, використовуваних під час розробки ТПВ, належать карти типових представників, операційні технологічні карти, зведені карти ТТП, операційні карти групової обробки, зведені карти групових процесів.

Уніфікація устаткування і технологічного оснащення дає змогу використовувати його під час зміни об'єктів виробництва, підвищувати коефіцієнт завантаження оснащення і його ефективність, надаючи можливість вести обробку деталей великими партіями. Стандартизація оснащення істотно зменшує витрати часу і коштів на їхнє проектування, скорочує цикл їхнього виготовлення, є передумовою спеціалізації виробництва, що приводить до зменшення витрат на оснащення.

На прямоточній лінії обробляються деталі. Вихідні дані приведені у таблиці 1.1.

Необхідно:

1.Визначити такт роботи потокової лінії;

2.Розрахувати число робочих місць і число робітників на лінії;

3.Скласти графік - регламент роботи устаткування і робочих.

4.Намітити шляхи підвищення ефективності роботи на потоковій лінії.

Таблиця 1.1. Технологічний процес обробки деталі

Рішення

. Визначаємо такт роботи потокової лінії по формулі:

= (T * S)/N,

де Т - тривалість розрахункового періоду ефективної роботи, хв (режим роботи двозмінний, тривалість зміни - 8 годин):- кількість деталей (виробів), підлягаючих виготовленню на розрахунковий період, штук;- число робочих змін у добу.= (480 * 2)/300 = 3,2

Отже, такт роботи потокової лінії складає 3,2 хв/шт.

Величина, зворотна такту, яка характеризує кількість виробів, які випускаються в одиницю часу, має назву темп потокової лінії та розраховується за годину.

Темп = 60 / r = 60/3,2 = 18,75 шт/год

. Розрахункову кількість устаткування робочих місць на кожну операцію технологічного процесу визначаємо по формулі:

_pi = t_шт / r,

де t_шті - норма штучного часу на і-ої операцій._p1 = 4,0/3,2 = 1,25_p2 = 2,5/3,2 = 0,78_p3 = 3,6/3,2 = 1,13_p4 = 2,4/3,2 = 0,75_p5 = 5,5/3,2 = 1,72_p6 = 5,4 /3,2 = 1,69_p7 = 6,5/3,2 = 2,03_p8 = 7,5/3,2 = 2,34- розрахункова кількість робочих місць на кожну операцію,- прийнята кількість робочих місць на кожну операцію.

Розрахунок прийнятих робочих місць виконуємо шляхом округлення розрахункового числа робочих місць до найбільшого цілого числа._n1 =2 станка_n2 = 1 станок_n3 = 2 станка₄ = 1 станок_n5 = 2 станка_n6 = 2 станка_n7 = 3 станка_n8 = 3 станка

. Коефіцієнт завантаження устаткування по кожній операції визначається відношенням розрахункового числа верстатів до прийнятого:

= (Cpi / Cni) * 100%

₁ = (1,25 /2)*100% = 62₂ = (0,78/1)*100% = 78₃ = (1,13/2)*100% = 56₄ = (0,75/1)*100% = 75₅ = (1,72/2)*1005 = 86₆ = (1,69/2)*100% = 84₇ = (2,03/3)*100% = 67₈ = (2,34/3)*100% = 78

Загальний коефіцієнт завантаження в цілому по лінії (Кзаг) дорівнює:

Кзаг = (Cpi / ∑ Cni)*100%= (11,69/16)*100% = 73

. Складаємо стандарт-план потокової лінії (табл. 1.2.)

. Розрахуємо кількість операторів = 16*2 = 32 робітника, так як робота в дві зміни.

Висновок. Кількість робочих місць - 16, кількість робочих із врахуванням роботи у дві зміни - 32 чоловіка.

Таблиця 1.2. Стандарт-план потокової лінії

Список використаної літератури

1. Васильков В. Г. Організація виробництва: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 324 с.

. Курочкин А.С. Организация производства: Учебное пособие. - К.: МАУП, 2001. - 216 с.

. Фатхутдинов Р.А. Организация производства: Учебник. - М.: ИНФРА-М, 2003. - 372 с.