Організація обліку, контролю, аудиту, аналізу виробничих запасів на підприємстві

Організація обліку, контролю, аудиту, аналізу виробничих запасів на підприємстві

ЗМІСТ

Вступ

. Виробничі запаси як важлива складова матеріальних ресурсів підприємства

.1 Структура виробничих запасів та їх розподіл за призначенням

.2 Розрахунок необхідної для підприємства кількості матеріальних ресурсів

.3 Оптимізація розміру виробничих запасів

. Організація обліку та аудиту у фермерському господарстві «Чистяково».

.1Характеристика діяльності фермерського господарства «Чистяково»

.2 Методи і форми організації обліку та аудиту у фермерському господарстві «Чистяково»

.3Бухгалтерський облік виробничих запасів ФГ «Чистяково»

.4 Аудит виробничих запасів

.5 Інформаційні системи і технології в обліку й аудиті

. Аналіз стану виробничих запасів фермерського господарства «Чистяково»

.1Аналіз показників фінансового стану фермерського господарства «Чистяково»

.2Аналіз стану виробничих запасів ФГ «Чистяково»

.3 Факторний аналіз використання матеріальних ресурсів

.4 Аналіз прибутку на гривню матеріальних витрат

.5 Заходи оптимізації виробничих запасів та підвищення ефективності виробництва фермерського господарства «Чистяково»

. Охорона праці і навколишнього середовища

.1 Загальні питання охорони праці

.2 Управління охороною праці на підприємстві

.3 Перелік небезпечних і шкідливих виробничих факторів

.4 Промислова санітарія

.5 Електробезпека

.6 Пожежна безпека

.7 Охорона навколишнього середовища

Висновки

Список джерел інформації

облік матеріальний ресурс витрата

ВСТУП

Виробничі запаси - важлива складова господарської діяльності підприємства. Діяльність підприємства за відсутності або недостатньому розмірі виробничих запасів стає практично неможливою. Але надмірний розмір запасів також створює складні умови для ритмічної роботи підприємства.

Для забезпечення безперебійної роботи виробництва на складах підприємства завжди мають бути виробничі запаси в межах норм, передбачених потребою саме цього підприємства. Виробничі запаси займають найбільшу частину в структурі оборотних фондів, приблизно вона становить 65-70% від загальної вартості оборотних фондів.

Найбільш поширеними видами запасів є сировина та матеріали, незавершене виробництво, готова продукція, запаси товарів для перепродаж, компоненти готової продукції, наливні чи насипні речовини (нафта, борошно) тощо. Елементи, які включаються до складу запасів, залежать від особливостей підприємства. Потреба в матеріально-технічних ресурсах визначається по-різному, залежно від їхнього призначення.

Планування матеріально-технічного забезпечення підприємства є основою для приймання рішення по закупівлі матеріальних ресурсів. При організації закупки матеріальних ресурсів на підприємстві необхідно визначити потребу в матеріальних ресурсах по специфікованій номенклатурі на плановий період. Процес планування передбачає наступні етапи: вивчення ринку сировини і матеріалів, визначення потреби підприємства по всій номенклатурі матеріалів, які споживаються, складання плану закупок матеріалів і вартісний аналіз заготівельної фірми.

Важливою і відповідальною частиною роботи є управління запасами . Від оптимальності запасів залежать всі кінцеві результати діяльності підприємства. Ефективність управління запасами дозволяє прискорити обороти капіталу і збільшити його прибутковість, зменшити поточні витрати на його збереження, звільнити від поточеного господарчого обороту частини капіталу, який реінвестується в інші активи.

Майстерність управління запасами заключається в оптимізації загального розміру її структури запасів ТМЦ, в мінімізації витрат по їх обслуговуванню, в забезпеченні ефективного контролю за їх рухом.

Об’єктом дослідження в дипломній роботі являється фермерське господарства «Чистяково». Основними видами діяльності підприємства являється вирощування зернових та технічних культур і надання ремонтно-будівельних послуг.

1. ВИРОБНИЧІ ЗАПАСИ ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА

.1 Структура виробничих запасів та їх розподіл за призначенням

Запаси - це активи, які призначені для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності або перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва або утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Найбільш поширеними видами запасів є сировина та матеріали, незавершене виробництво, готова продукція, запаси товарів для перепродажу, компоненти готової продукції, наливні чи насипні речовини (нафта ,борошно) тощо. Елементи, які включаються до складу запасів, залежать від особливостей підприємства.

Виділяють виробничі й товарні запаси.

Виробничі запаси - придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві. До них відносяться запаси сировини та матеріалів, напівфабрикатів, палива, запасних частин для ремонту, тара і тарні матеріали, інструменти, малоцінні та швидкозношувані предмети.

Товарні запаси - придбані підприємством товари, призначенні для подальшого перепродажу; при цьому підприємство, як правило, не вносить суттєвих змін у їх фізичну форму, вони є головними виробами вже при закупці у постачальника.

Виробничі запаси займають найбільшу частину в структурі оборотних фондів, приблизно вона становить 65-70% від загальної вартості оборотних фондів. Розглянемо структуру виробничих запасів, як частину оборотних фондів на рис.1.1

Рисунок 1.1 - Структура оборотних виробничих фондів

За призначенням запаси матеріалів групуються таким чином:

) Сировина й основні матеріали.

До них належать предмети праці, що входять до складу вироблюваних продуктів і становлять їх основу.

) Допоміжні матеріали.

До них належать матеріали, які або приєднуються до основних матеріалів, щоб надати їм визначеної якості або знаряддя виробництва, що витрачаються в процесі роботи, або ті, що витрачаються для обслуговування процесу.

) Матеріали сільськогосподарського призначення.

До складу цієї групи входять: насіння, посадковий матеріал як власного виробництва, так і куплені.

) Паливо.

Економічно цей вид матеріалів належить до допоміжних матеріалів, але відокремлюється в обліку у зв'язку з його значною роллю у народному господарстві і великою часткою у загальних витратах матеріалів.

Паливо може використовуватися:

а)      для технологічних потреб, коли воно використовується
безпосередньо у технологічному процесі і зумовлює якісну
зміну матеріалів;

б)      для енергетичних потреб, коли паливо сприяє виробітку
теплової енергії;

в)      для господарських потреб (наприклад, для опалення приміщення цехів, контори підприємства, житлових будинків тощо.

) Тара і тарні матеріали, до яких належать предмети, призначені для пакування продукції: пляшки, ящики, мішки тощо (як порожня, так і та, що перебуває під матеріалами і готовою продукцією).

Тара, призначена для виробничих або господарських потреб, належить до основних засобів або малоцінних предметів залежно від терміну служби або вартості, тара одноразового використання. в особливу групу не відокремлюється і входить до собівартості матеріалі.

) Будівельні матеріали.

До них належать будівельні матеріали, конструкції і деталі, обладнання, що підлягають встановленню на об'єктах, які будуються (реконструюються), капітальних вкладень, інші матеріальні цінності, призначені для потреб капітального будівництва.

) Запасні частини для проведення ремонтів - це окремі запасні частини машин, обладнання, транспортних засобів, призначені для виконання ремонтів, заміни зношених частин тощо, і такі, що не належать до основних засобів.

) Малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік.

Як видно з малюнку 1.1 найбільшу питому вагу в структурі запасів займають матеріали. На підприємстві кожна група матеріалів може складатися із сотень і тисяч назв, сортів, розмірів. Для раціонального обліку матеріалів, який би сприяв оперативній роботі, плануванню та бухгалтерському обліку, необхідно розробити деталізоване групування матеріалів. З цією метою на підприємстві перелік найменувань окремих видів матеріалів класифікується за визначеною ознакою. Матеріали поділяються на групи, кожна група поділяється на підгрупи. У межах кожної підгрупи матеріали в свою чергу групуються за профілем, маркою, сортом, а потім за розміром та ін.

За кожною назвою, сортом, розміром матеріалів закріплюється постійний шифр, що проставляється на всіх документах, пов'язаних з обліком матеріалів: і цим шифром користуються також в аналітичному обліку.

Перелік матеріалів, згрупованих за характерною для них ознакою і відповідним чином зашифрованих із зазначенням одиниці виміру, називається номенклатурою матеріалів.

Для забезпечення безперебійної роботи виробництва на складах підприємства завжди мають бути виробничі запаси в межах норм, передбачених потребою підприємства. У складських приміщеннях підприємств здійснюються операції по збереженню виробничих запасів, що надходять, а також відпуску їх у виробництво.

Постачання кожного підприємства матеріальними ресурсами являє собою єдність двох процесів:

а) транспортування і доставку на підприємство замовлених і закуплених матеріальних ресурсів на підставі відповідної первинної документації;

б) оформлення заборгованості й оплати постачальникам одержаних від них матеріальних цінностей.

Підприємство-покупець зобов’язане проконтролювати доставку вантажу, організувати його приймання і вивантаження, відповідне зберігання на складі або в інших місцях. Відповідальність за доставку вантажу та його зберігання в дорозі несе організація, що перевозить вантаж на підставі належно оформлених документів.

Придбання матеріальних цінностей в натурі завершується після їх надходження і оприбуткування на склад покупця.

.2 Розрахунок необхідної для підприємства кількості матеріальних ресурсів

Потреба в матеріально-технічних ресурсах визначається по-різному, залежно від їхнього призначення. Кількість технічних засобів, тобто машин та устаткування, обчислюється епізодично за проектуванням виробничих систем. Розрахунки потреби в матеріалах є регулярними і здійснюються на єдиній методичній основі. Кількість матеріалів певного різновиду, яка потрібна підприємству в розрахунковому періоді в натуральному вимірі (Мп) і яку слід закупити, обчислюється за формулою

Мп =Мв +Мз.к. +Мз.п. (1.1)

де Мв - витрати матеріалів за розрахунковий період; Мзп, перехідний запас матеріалів відповідно на початок і кінець розрахункового періоду.

Матеріали витрачаються (Мв) на такі потреби: основне виробництво, виготовлення технологічного устаткування, ремонтно-експлуатаційні роботи, заходи з підвищення технічного рівня виробництва, капітальне будівництво власними силами. Витрати матеріалів обчислюються множенням обсягу продукції (робіт) на норму витрати матеріалу. Цей засадний принцип конкретизується відповідно до того чи іншого об'єкту нормування. Так, витрати матеріалів на виробництво продукції Мв.в розраховуються за формулою:

Мв.в = ΣNі Мні ± Мн.в. (1.2)

де:    n- кількість найменувань продукту що виготовляється;- обсяг випуску продукції і-го найменування в натуральному вимірі;

М - норма витрат матеріалу на одиницю і-го виробу;

Мні- витрати матеріалу на зміну залишків незавершеного виробництва.

Величина Мн.в. обчислюється тоді, коли істотно змінюються залишки незавершеного виробництва. Обчислення її проводять по різному залежно від широти номенклатури продукції та величини норм витрат. За обмеженої номенклатури продукції і великих норм витрат визначається зміна кількості виробів у незавершеному виробництві, яку помножують на норму витрат на один виріб. В інших випадках величина Мн.в. обчислюється приблизно, виходячи зі зміни незавершеного виробництва у вартісному вимірі й витрат матеріалів на грошову одиницю за минулий рік.

Так підраховуються витрати на виробництво продукції основних матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів і тих допоміжних матеріалів, які нормуються на окремі вироби. Витрати матеріалів на допоміжні й обслуговуючі процеси обчислюються множенням обсягу робіт або кількості об'єктів обслуговування на норму витрат. Об'єктами нормування витрат матеріалів у цьому разі можуть бути час роботи устаткування (мастильні, охолоджуючі матеріали, енергія), тонно-кілометри перевезень (матеріали для обслуговування транспортних засобів), одиниця ремонтної складності устаткування (матеріали для ремонту, запасні частини), кількості працівників (спецодяг, спецхарчування тощо).

Інтервали поставок матеріалів на підприємство та інтервали їхнього використання, за рідкісними винятками, не збігаються: багато з них поступають у виробництво безперервно, тобто щоденно. Тому виникає потреба в запасах матеріалів. За призначенням запаси поділяються на поточні, підготовчі й страхові. Зберігаються вони на складах разом, але нормативні величини обчислюються окремо.Поточний запас забезпечує роботу підприємства в період між двома черговими надходженнями партій матеріалів. Він є величиною змінною: досягає максимуму в момент надходження партії матеріалів, поступово зменшується внаслідок їхнього використання і стає мінімальним безпосередньо перед черговою поставкою

Максимальний поточний запас (Мз.пт.max) дорівнює партії поставки матеріалів, яка залежить від інтервалу між двома поставками та середньодобових витрат матеріалів, тобто:

Мз.пт.mах = Мд *tн, (1.3)

де: Мд - середньодобові витрати матеріалу в натуральному вимірі; tн - інтервал між надходженням чергових партій матеріалів у днях.

Різновидом поточного запасу є сезонний запас, який утворюється за умов сезонного використання, сезонної заготівлі або сезонного транспортування матеріалів.

Підготовчий запас створюється тоді, коли перед використанням матеріали потребують спеціальної підготовки (сушіння, розкрою, правки тощо). Він визначається за формулою:

Мз.пд = Мд * tп (1.4)

де: tп- час на підготовку матеріалу у днях.

Страховий запас потрібний на випадок можливої затримки надходження чергової партії матеріалів. Його обчислюють за формулою:

Мз.стр. = Мд * tт (1.5)

де: tт - час термінового поповнення запасу в днях або за стандартних інтервалів постачання - середнє відхилення від нього.

Таким чином, загальний запас матеріалів становить:

максимальний Мз.mах = Мд( tн + tп + tт ), (1.6)

мінімальний Мз.min = Мд( tп + tт ), (1.7)

середній Мз.ср = Мд( tн/2 + tп + tт ), (1.8)

Важливе значення для підтримування поточних запасів на належному рівні має система регулювання запасів. На вибір системи регулювання впливає багато факторів, і передовсім величина потреби в матеріалах, регулярність запуску у виробництво, форма постачання тощо. Регулювання запасів може здійснюватися за системами «максимум-мінімум», «стандартних партій», «стандартних інтервалів» тощо.

У нас найбільш відома система «максимум-мінімум», згідно з нею запаси поповнюються до рівня не нижчого за їхню мінімальну величину, а після надходження чергової партії не бувають більшими за встановлену максимальну кількість. Для забезпечення цих умов замовлення на чергову поставку матеріалів видається за величини поточного запасу, якої вистачить для робіт аж поки замовлення матеріалу надійде. Ця величина запасу називається «точкою замовлення» (Мз.з ) та обчислюється за формулою:

Мз.з =Мз.пд + Мз.стр + Мд * tз (1.9)

де: tз - час у днях від моменту оформлення замовлення до надходження чергової партії матеріалів.

Інші системи регулювання запасів, як це видно з їхніх назв, жорстко регламентують величини партій поставок або інтервал між ними.

Величина запасів матеріалів істотно впливає на ефективність роботи підприємства і вплив цей неоднозначний. 3 одного боку, збільшення запасів у наслідок постачання великими партіями потребує більших оборотних коштів, додаткових витрат на зберігання матеріалів, компенсацію можливого псування та втрат. Ці втрати й витрати можна вважати пропорційними величині запасу, тобто партії поставки. 3 іншого боку, постачання великими партіями зменшує кількість поставок і, відповідно, транспортно-заготівельні витрати, бо останні витрати зростають (рис. 1.2).

Рисунок 1.2. - Графік залежності річних витрат на придбання і зберігання запасів

Оптимальною є така партія поставки (Пм), яка забезпечує мінімальні суми витрат (См.с) на придбання (См.п) і зберігання (См.з) матеріалів, тобто коли

См.с = См.п + См.з → min (1.10)

підставивши у складові цієї функції відповідні значення, одержимо

См.п = Мр/ Пм * Сп (1.11)

См.з = Пм/2*Цм * Рн, (1.12)

Звідси оптимальна партія поставки обчислюється за формулою:

 (1.13)

де: Мр - річна потреба у матеріалах;

Сп - транспортно-заготівельні витрати на одну партію поставки;

Цм - ціна одиниці матеріалу без урахування транспортно-заготівельних витрат;

Рн - коефіцієнт, що враховує втрати від відволікання коштів у запаси й витрати на зберігання матеріалів.

Планування матеріально-технічного забезпечення підприємства є основою для приймання рішення про закупівлю матеріальних ресурсів. При організації закупки матеріальних ресурсів на підприємстві необхідно визначити потребу в матеріальних ресурсах по специфікованій номенклатурі на плановий період.

Процес планування передбачає наступні етапи: вивчення ринку сировини і матеріалів, визначення потреби підприємства по всій номенклатурі матеріалів, які споживаються, складання плану закупок матеріалів і вартісний аналіз заготівельної фірми.

Вивчення ринку сировини і матеріалу передбачає систематичний збір, обробку, аналіз й оцінку інформації про пропозиції конкретних видів матеріалів, асортименту й цінах на сировину, матеріали, томливо, напівфабрикати. При вивченні ринку сировини і матеріалу підприємство повинно надати кількісну оцінку пропозицій необхідних йому матеріальних ресурсів в асортимент і по запропонованим цінам.

Вивчення ринку сировини і матеріалу носить стратегічний характер, оскільки вирішується питання про закупку матеріальних ресурсів. Вибираючи стратегію забезпечення, підприємство зрівнює власні витрати на виробництво необхідних запчастин з ціною аналогічних запчастин у постачальника.

Вибираючи постачальників матеріально-технічних ресурсів, споживач ураховує низку чинників, у тім числі: відповідність виробничої потужності постачальників потреби підприємства в матеріалах, якості і ціну останніх, репутацію постачальника, його територіальну віддаленість та оперативність поставок, швидкість реакції на потреби покупця, умови розрахунків, можливість надання кредиту тощо. Ці характеристики постачальників ретельно аналізуються і вибирається той партнер, який забезпечує найліпші умови постачання за мінімальних витрат.Між постачальником і споживачем матеріально-технічних ресурсів укладається договір, що регламентує всі умови постачання: кількість, якість, ціну товарів, термін доставки, форму розрахунків, відповідальність за порушення договору. Матеріально-технічні ресурси поступають на склад підприємства, з якого далі подаються в цехи и на робочі місця.

Об'єкти техніки (машини, устаткування, пристрої тощо), які потрібні епізодично, зберігаються на складі підприємства до моменту введення в експлуатацію. Щодо матеріалів, то постачання їх на робочі місця є регулярним. Воно здійснюється за певною системою. Для кожного цеху чи іншого підрозділу службою матеріально-технічного забезпечення встановлюється ліміт витрат матеріалів на підставі норм витрат планового обсягу робіт у межах ліміту матеріали видаються зі складу цехам.

Залежно від типу виробництва застосовуються різні системи лімітування та забезпечення цехів матеріалами. На підприємствах одиничного і дрібносерійного виробництва поширено децентралізовану (пасивну) систему постачання цехів. Склад видає матеріали на підставі разових вимог цехів, які самостійно їх одержують і транспортують. За умов масового та крупносерійного виробництва зі стабільною номенклатурою продукції й ритмічним споживанням матеріалів застосовується централізована (активна) система забезпечення робочих місць. Склад доставляє матеріали в цех безпосередньо на робочі місця в потрібній кількості й у належний час згідно з календарним графіком у межах встановленого ліміту. Централізована система дає змогу ефективніше використовувати складські приміщення, транспортні засоби, успішніше механізувати та автоматизувати транспортно-складські операції.

Вищої форми набуває централізоване постачання матеріалів у цехи й на робочі місця за інтегрованої системи виробництва й постачання «точно за часом» (японський варіант «канбан»), коли всі процеси та їхнє забезпечення здійснюються згідно з чітким календарним графіком. В єдиний графік роботи включаються також і постачальники, які забезпечують виробничий процес часто прямо «з коліс», зводячи запаси матеріалів масового споживання до мінімуму.

.3 Оптимізація розміру виробничих запасів

Майстерність управління запасами в першу чергу - це оптимізація загального розміру її структури запасів ТМЦ, в мінімізації витрат по їх обслуговуванню, в забезпеченні ефективного контролю за їх рухом.

Від оптимальності запасів залежать всі кінцеві результати діяльності підприємства. Ефективність управління запасами дозволяє прискорити обороти капіталу і збільшити його прибутковість, зменшити поточні витрати на його збереження.

Для оптимізації поточних запасів в зарубіжних країнах використовують ряд моделей, серед яких найбільшого розповсюдження отримала модель „Модель економічно обумовленого замовлення”.

Розрахрахунковий механізм цієї моделі основується на мінімізації сукупних витрат по закупівлі і збереженню запасів на підприємстві. Ці витрати діляться на дві групи:

) Сума витрат по завезенню товару, в яку включаються витрати по транспортуванню і прийманню товарів;

) Сума витрат по збереженню товарів на складах підприємства (збереження складських приміщень і устаткування, зарплата персоналу, фінансові витрати по обслуговуванню капіталу, вкладеного в запаси та ін.)

Чим більше партія замовлення, тим рідше відбувається завезення матеріалів. Її можна визначити за наступною формулою:

 , (1.14)

де :    Z - затрати по завезенню матеріалів; ПП - річний обсяг виробництва потреби в даній сировині чи матеріалі;

РПП - середній розмір однієї партії поставки;

Ц - середня вартість розміщення одного замовлення.

З формули видно, що при незмінному VПП і Ц з ростом РПП сума витрат зменшиться, і навпаки. Отже, підприємству вигідніше всього завозити сировину великими партіями.

Але з іншої сторони, великий розмір однієї партії викликає відповідний зріст витрат по збереженню запасів на складах, так як при цьому збільшується розмір запасу в днях. Якщо, наприклад, матеріали закуповуються раз в місяць, то середній період зберігання складає 15 днів, якщо закупівлю проводити раз в два місяці - 30 днів.

Враховуючи цю залежність, сума витрат по збереженню запасів (Z) на складі може бути визначена наступним чином:

 , (1.15)

де: В - вартість зберігання одиниці запасу за період, який аналізується.

З формули видно, що при незмінному В сума витрат по збереженню запасів на складі мінімізується при зниженні середнього розміру однієї партії поставки.

Модель ЕОQ дозволяє оптимізувати пропорції між двома групами витрат таким чином, щоб загальна сума витрат була мінімальною.

Математична модель ЕОQ представлена наступною формулою:

ЕОQ , (1.16)

де: ЕОQ - оптимально середній розмір партії поставки .

Звідси оптимально середній розмір виробничого запасу визначається наступним чином:

ВЗ= ЕОQ/2, (1.17)

де: ВЗ - оптимально середній розмір виробничого запасу.

Серед систем контролю за рухом запасів в країнах з ринковими відносинами найбільш широке застосування отримали АВС-аналіз, XYZ-аналіз і логістика.

АВС-аналіз являється важливим інструментом, який використовується на підприємстві для визначення ключових моментів і пріоритетів в області управлінських завдань, процесів, матеріалів, постачальників, груп продукту, ринків реалізації, категорії клієнтів.

В системі контролю за рухом запасів всі види запасів діляться на три групи виходячи з їх вартості, обсягу і частоти витрат, негативних наслідків при їх нестачі.

До категорії А відносяться найбільш дорогі види запасів з тривалим циклом замовлення, які потребують постійного моніторингу у зв’язку з серйозністю фінансових наслідків при їх нестачі. Тут потрібен щоденний контроль за їх рухом.

До категорії В відносяться ті ТМЦ, які мають меншу значність в забезпеченні операційного процесу і формування кінцевих фінансових результатів. Запаси цієї групи контролюються раз у місяць.

До категорії С відносяться всі наступні ТМЦ з низькою вартістю, які не впливають на формування кінцевих фінансових результатів. Контроль за їх рухом здійснюється раз в квартал.

АВС-аналіз концентрує увагу за рухом більш приоритетних груп товарно-матеріальних цінностей.

При XYZ-аналізі матеріали розподіляються відповідно до структури їх отримання.

До групи X відносяться матеріали, використання яких носить постійний характер, до групи Y - сезонний характер, до групи Z - нерегулярний характер.

Така класифікація запасів дозволяє підвищити ефективність прийняття рішень стосовно їх закупівлі та зберігання.

Важливу роль в управлінні запасами виконує логістика, яка використовується для оптимізації товарних потоків у просторі і часі. Вона координує рух товарів за своїм ланцюгом „постачальник - підприємство - покупець” і гарантує, що необхідні матеріали і продукти будуть доставлені вчасно, на зазначене місце, в необхідній кількості і бажає мій якості. У результаті скорочуються витрати на складування, значно зменшується тривалість надходження капіталу в запаси, що сприяє його обертанню і підвищенню ефективності функціонування підприємства, його конкурентоспроможності.

2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ТА АУДИТУ У ФЕРМЕРСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ «ЧИСТЯКОВО»

.1 Характеристика діяльності фермерського господарства «Чистяково»

Фермерське господарство «Чистяково» створене в 2003 році, в місті Торез, Донецької області. Це самостійний господарюючий суб’єкт, який виконує виробничу та ринкову діяльність, на основі орендованого майна та землі з метою отримання прибутку.

Підприємство, являється юридичним суб’єктом, має самостійний баланс і рахунки в закладах банку. Має свій фірмовий бланк, печатку зі своїм найменуванням, посвідчення для своїх співробітників. Господарство діє на принципі повної господарської самостійності, самоуправління, несе відповідальність за результати своєї діяльності, виконання взятих на себе обов’язків перед засновниками, перед бюджетом, банками. Підприємство також несе майнову відповідальність перед акціонерами.

Основними видами діяльності фермерського господарства «Чистяково» є:

виробництво та реалізація сільськогосподарської продукції;

надання ремонтно-будівельних послуг.

Підприємство займається вирощуванням зернових та технічних культур, проводить ремонти систем опалення, ремонт житла, ремонт сільськогосподарських будівель, реконструкції об’єктів соцкультури, улаштування основ та фундаментів, зведення огороджувальних конструкцій.

Джерелом формування фінансових ресурсів господарства є прибуток, амортизаційні відрахування, кошти отримані від продажу цінних паперів. Вказані ресурси підприємство використовує відповідно з Статутом і Засновницьким договором.

Господарство має такі види доходу:

дохід від реалізації сільськогосподарської продукції;

дохід від ремонтно-будівельних робіт;

інший дохід;

Фермерські господарства є однією з ефективних форм господарювання в країнах з ринковою економікою, є надійним засобом вирішення продовольчої проблеми суспільства.

Фермерське господарство «Чистяково» знаходиться в місті Торез, Донецької області. Донецька область розташована на сході України. На півночі й північному сході область граничить із Харківською областю, на сході - з Луганською, на південному сході - з Росією, на південному заході із Дніпропетровською та Запорізькою.

Рельєф області являє собою холмисту місцевість з легким нахилом у південно-західному (до Приазовської низовини) і в північно-східному (до басейну Дону) напрямках.

Ґрунти представлені звичайними й підзолистими чорнозьомами. Клімат - помірно-континентальний. Середня температура взимку - 7оС , улітку - +20 оС. Річна кількість опадів становить 400 - 600 мм у рік. Помірні кліматичні умови області сприяють розвитку таких видів діяльності як виробництво зернових культур, соняшнику, саме вони і є основними напрямами діяльності фермерського господарства «Чистяково».

При визначенні економічного становища й перспектив подальшого розвитку конкретного господарства необхідно враховувати не тільки природно-кліматичні умови, але і його розміри й спеціалізацію.

Розрізняють розмір підприємства й розмір виробництва. Про розмір підприємства судять по наявності в ньому виробничих ресурсів, а про розмір виробництва - по кількості виробленої валової продукції. Розмір сільськогосподарського підприємства визначають по площі наявних земель, тобто площі сільськогосподарських угідь, по поголів'ю продуктивних тварин.

Всі інші ресурси як би “прив'язані” до площі землі. В основному визначається площа землі, яку потрібно обробляти, і кількість основних і оборотних коштів, а також кількість праці, необхідної для цього.

На підставі наявних даних проведемо аналіз розміру фермерського господарства «Чистяково».

Таблиця 2.1 Показники розміру фермерського господарства «Чистяково»

Показники	2009	2010	2011	2011р. в % до 2009р.	2011р. в % до 2010р.
Площа с/г угідь, га	626	626	760	121,4	121,4
Виробництво валової продукції, ц	5 584	4 475	17 280	309,5	386,1
Вартість валової продукції, тис.грн	334,5	407,5	561,9	168,0	137,9
Вартість основних засобів, тис.грн	-	-	52,0
Вартість оборотних засобів, тис.грн	86,5	255,2	453,2	523,9	177,6
Середньорічна чисельність працівників, чол.	-	-	6
Чистий прибуток, т.грн	43,6	239,8	322,3	550	741,5
Виручка від реалізації продукції, т.грн	334,5	407,4	381,9	114,2	93,7
Собівартість реалізованої продукції,т.грн	166,9	390,8	354,9	210	90,8
Рівень рентабельності господарства, %	26,1	61,4	90,8	350	147,9

З таблиці 2.1 можна побачити, що площа землі в 2011 році порівняно з 2009 і 2010 роками збільшилась на 164 га, або на 21,4 % . Відповідно зросло і виробництво валової продукції.

В 2009-2010р.р. господарство для посівних, збиральних та всіх інших видів робіт користувалося послугами інших підприємств. В 2011 році господарство вирішило займатись виробництвом без залучення послуг сторонніх організацій. Для цього на роботу були прийняті 6 найманих працівники. В 2011 році порівняно з попередніми роками зросла вартість оборотних засобів, що пов’язано в основному з ростом цін на добрива, паливо, насіння.

Основним видом діяльності фермерського господарства «Чистяково» являється зернове виробництво.

Таблиця 2.2. Показники розміру виробництва зерна в фермерському господарстві «Чистяково»

Показники	2009	2010	2011
Виробництво валової продукції, ц	5 584	4 475	17 280
в т.ч. оз.пшениця	2 275	3 455	15 480
Ячмінь	1 609	320	-
Соняшник	1 700	700	1 800
Одержано на 100 га с/г угідь, тис.грн:
- валової продукції	53,4	65,1	73,9
- прибутку	7,0	38,3	42,4
Одержано на 100 га ріллі, ц:
- пшениці	363,4	551,9	2 036,8
- ячменю	257,0	51,1	-
- соняшнику	271,6	111,8	236,8

Як видно з таблиці 2.2, питома вага зерна в виробництві всієї валової продукції займає в 2009р. - 69,6 % , в 2010р. - 84,4 % , а в 2011р.-89,6 % , що на 20,0 % більше, ніж в 2009р. і на 5,2 % більше з 2010р.

Проведені розрахунки показали, що економічна ефективність інтенсифікації сільського виробництва в господарстві збільшується.

Так, в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь в 2011 році виробництво валової продукції до рівня 2009 року збільшилось на 38,4 % .

За період аналіза виробництво озимої пшениці на 100 га ріллі постійно збільшувалось. Виробництво ячменю за цей період скоротилось.

В 2011 році фермерське господарство «Чистяково» від реалізації продукції одержало прибуток в розмірі 322,3 тис.грн, що на 83,5 тис.грн більше, ніж в 2010 році та становить на 100га сільськогосподарських угідь 42,4 тис.грн.

В таблиці 2.3 відображено розмір і структуру посівних площ фермерського господарства «Чистяково».

Таблиця 2.3 Структура посівної площі фермерського господарства «Чистяково»

Культури	2009 р.		2010 р.		2011 р.
	Площа, га	%	Площа, га	%	Площа, га	%
Озима пшениця	124	29,9	91	44,8	442	72,2
Ячмінь	121	29,2	22	10,8	-	-
Соняшник	170	40,9	90	44,3	170	27,8
Загальна посівна площа	415	100,0	203	100,0	612	100,0

Дані таблиці 2.3 свідчать про те, що в 2011 році загальна посівна площа збільшилась на 409 га порівняно з 2010 роком і на 197 га порівняно з 2009 роком.

Зростання площі відбулось за рахунок збільшення площі озимої пшениці, яка в структурі посівних площ в 2011 році займає 72,2 % . Це на 27,4 % більше минулого року.

Прибуток, який залишився на підприємстві після сплати всіх платежів, податків, надходить до повного його розпорядження.

Чистий прибуток розподіляє наступним чином:

відрахування на користь засновників;

відрахування в резервний фонд;

відрахування в фонд виробничого і соціального розвитку.

Вся сума амортизаційних відрахувань на повне відновлення спрямовується в єдиний фонд виробничого і соціального розвитку і використовується відповідно з діючим законодавством.

Кошти єдиного фонду виробничого і соціального розвитку спрямовуються на реконструкцію і технічне переоснащення діючих об’єктів, проведення науково-дослідницьких і опитно-конструкторських робіт, фінансування інших виробничих витрат, а також на будівництво житлових будинків та інших об’єктів, соціальних пільг членам працюючого колективу та інші потреби у відповідності з діючим законодавством.

На суму внесених акціонерами в статутний фонд грошових коштів, їм видається готова продукція. Вартість облігацій, виданих акціонерам, щорічно коригуються на суму, рівну різниці між ціною на ринку і ціною продажу акціонерам. Щорічний обсяг продажу продукції акціонерам і ціна цієї продукції установлюються радою засновників на основі засновницького договору. Розрахунки своїми зобов’язаннями з іншими підприємствами проводиться, як правило, в безготівковій формі через установи банків. Списання грошових коштів з рахунку проводиться тільки з письмового дозволу директора господарства.

Розрахунки готівкою з підприємствами і громадянами здійснюються відповідно з правилами здійснення розрахункових і касових операцій, затвердженими Держбанком.

Господарство самостійно планує господарську діяльність виходячи з ринкової кон’юнктури, за рахунок забезпечення економічної ефективності його роботи.

Фінансовий стан підприємства, його стійкість і стабільність залежать від результатів виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Стійке фінансове становище підприємства позитивно впливає на виконання виробничих планів та потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності повинна бути направлена на забезпечення планомірного надходження та витрачання грошових коштів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного та позикового капіталу та найбільш ефективного його використання.

2.2 Методи і форми організації обліку та аудиту у фермерському господарстві «Чистяково»

Бухгалтерський облік у фермерському господарстві ведеться згідно Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, воно ґрунтується на використанні таких принципів як автономність, безперервність, єдиного грошового виміру, історичної собівартості, нарахування і відповідності доходів та витрат, періодичність, повного відображення, послідовності.

Фермерське господарство веде облік по журнально-ордерній формі бухгалтерського обліку, який базується на широкому використанні системи накопичувальних і групувальних реєстрів - журналів і допоміжних відомостей до них. Кожному журналу-ордеру надається постійний номер.

Записи в журнали-ордери (основні реєстри) здійснюються безпосередньо на підставі перевірених документів. В журналах-ордерах хронологічний і систематичний облік поєднані. Ці регістри: одночасно є журналами і ордерами (оскільки місячні обороти журналів-ордерів в розрізі кореспондуючих рахунків замінюють собою меморіальні ордери). Журнали-ордери для попередження записів, які повторюються по кредитовому признаку: всі операції відображають по кредиту даного синтетичного рахунку і дебету кореспондуючих з ним рахунків.

Записи господарських операцій в журналі-ордері здійснюють за шаховим принципом: в одне робоче прийняття суми операції записують одночасно по дебету і кредиту кореспондуючих рахунків. Це дозволяє значно скоротити кількість облікових записів, зменшити обсяг облікової роботи і підвищити якість самого обліку.

Згідно статті 11 Закону України №996 для сільськогосподарських підприємств передбачено зіставлення фінансової звітності. „Чистяково”, яке являється сільськогосподарським підприємством, зіставляє фінансову звітність згідно з П(С)БУ 1-5 за таким порядком: Балансу (Ф. №1-м), Звіту про фінансові результати (Ф. №2-м), Звіту про рух грошових коштів (Ф. №4), Додатки до річної фінансової звітності.

Баланс відображає активи, зобов’язання і власний капітал. Метою складання Балансу являється надання користувачам повної, правдивої інформації про стан підприємства за звітній період. При заповненні Балансу підприємство додержується форми П(С)БУ 2 „Баланс”, П(С)БУ 7 „Основні засоби, П(С)БУ 8 „Нематеріальні активи”, П(С)БУ 9 „Запаси”, П(С)БУ 10 „Дебетова заборгованість” і т.п. За даними Балансу на 2011 рік Актив та Пасив на початок звітного періоду складають - 1596,2 тис. грн., а на кінець - 1662,0 тис. грн. (Додаток А).

Звіт про фінансові результати підприємство складається згідно П(С)БУ 3 „Звіт про фінансові результати”. Цей звіт дає правдиву і повну інформацію про діяльність підприємства. На відміну від Балансу, який складається на кінець останнього дня звітного періоду, Звіт про фінансові результати складається з наростаючим підсумком з початку року.

Згідно Методичним рекомендаціям по організації і веденню бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу для обліку витрат виробництва використовують журнали-ордери: №10.1 с.-г. - для обліку використаних запасів у виробництві; №10.2 с.-г. - для обліку нарахованої заробітної плати і пов’язаних з нею сум відповідних відрахувань, а також амортизаційних відрахувань на забезпечення майбутніх витрат та розрахунків; №10.3 с.-г. - призначений для відображення виходу продукції рослинництва.

Аналітичний облік витрат і виходу продукції рослинництва ведеться у Виробничому звіті, який складається за місяць з наростаючим підсумком з початку року в розрізі об’єктів аналітичного обліку по відповідним статтям витрат. Дані виробничого звіту по кредиту аналітичних рахунків виробництва з останніх структурних підрозділів переноситься до зведеної звітності. Результат зведеної звітності в розрізі синтетичних рахунків переноситься до Журналу-ордер № 10.3 с.-г., а кредитові обороти з Журналу-ордеру - до Головної книги.

На підставі даних Виробничих звітів складається також оборотна відомість по рахункам виробничих запасів, яка передбачає відображення початкового залишку, обороту по кредиту, залишку на кінець звітного періоду на кожний об’єкт аналітичного обліку в рослинництві.

Звіт готової продукції фермерське господарство надає за формою №44 „Звіт про рух матеріальних цінностей за рахунком 27” за кожний місяць. В річному звіті підприємства використовують форму №50-с.-г.

Прибуток від реалізації продукції зараховується на рахунок 70 „Дохід від реалізації” по кредиту цього рахунку відображається збільшення отриманого прибутку від реалізації продукції, а по дебету цього рахунку відображається сума непрямих податків (акцизного збору, ПДВ та ін.)

.3 Бухгалтерський облік виробничих запасів в ФГ «Чистяково»

Однією з важливих умов правильної організації обліку матеріалів є попередня розробка норми запасу матеріалів по кожному номенклатурному номеру і норм витрат кожного виду матеріалів на кожний вид виробленої продукції, що необхідно для контролю за станом залишків матеріалів на складах підприємства в межах потреб, а також за правильним їх використанням у виробництві.

Основними завданнями обліку матеріальних запасів є: контроль за виконанням плану матеріально-технічного забезпечення; відображення витрат на закупівлю й транспортування матеріалів, результаті постачання; виявлення відхилень від планової собівартості придбаних матеріалів; контроль за залишками і рухом матеріалів на складах, наявністю і рухом матеріалів в процесі їх заготівлі; спостереження за станом складських запасів, за відповідністю їх нормативам, контроль за їх зберіганням; контроль за лімітом відпуску матеріалів на виробничі; потреби, витрати і списуванням їх вартості у витрати виробництва: контроль за дотримуванням норм; правильний розподіл матеріалів за об'єктами калькуляції; виявлення непотрібних матеріалів, що підлягають реалізації

Таким чином, необхідними умовами правильної організації обліку запасів є:

правильна організація складського господарства;

наявність інструкцій з обліку запасів;

правильне групування (класифікація) запасів;

розробка номенклатури запасів;

розробка норм запасу і норм витрат запасів.

Складське господарство в сільськогосподарських підприємствах організовується, як правило, в центральних складах, коморах бригад і інших структурних підрозділах. В складах зосереджено основні запаси паливного матеріалу, готової продукції для реалізації, запасних частин, мінеральних добрив, будівельних та інших матеріалів, закуплених у постачальників, через склади ці запаси розподіляються між структурними виробничими підрозділами.

Облік продукції матеріалів на складах (у коморах) здійснює матеріально-відповідальна особа (завідувач складу, комірник та ін.) за сортами та згідно правилам їх зберігання. Облік ведеться на картках складського обліку матеріалів, які видаються матеріально відповідальним особам під розписку в реєстрі видачі карток. Останні зберігають у спеціальних картотеках за обліковими групами, а в середині їх - у порядку зростання номенклатурних номерів чи за алфавітом, групи та підгрупи в картотеці відокремлюють розподільниками з проставленими на них номерами. Облік ведеться в оформлених належним чином Книгах складського обліку.

Записи в книзі складського обліку завідувач складу робить щодня окремо по кожному разовому документу; після кожного запису виводять залишок.

Щомісяця матеріально відповідальні особи на підставі первинних документів складають Звіт про рух матеріальних цінностей у двох примірниках і подають в бухгалтерію разом із документами, що підтверджують надходження та витрачання матеріалів. До Звіту включають лише ті види продукції і матеріалів, по яких був рух у звітному періоді. Залишки на початок місяця по кожному номенклатурному номеру зіставляють із залишками звітів попереднього місяця. Надходження і вибуття матеріалів протягом місяця фіксують на підставі первинних документів, після чого підраховують обіг і визначають сальдо на кінець місяця. Звіти про рух запасів передають у відділ бухгалтерії.

У процесі документального оформлення первинного, обліку запасів необхідно користуватися відповідними нормативними документами.

Основними типовими документами з оприбуткування та видачі матеріалів є Накладні, Товарно-транспортні накладні, Прибуткові ордери, Акти про приймання матеріалів тощо.

Матеріали, що надходять на склад, ретельно перевіряють,
встановлюють відповідність: їх якості, кількості, асортименту, умовам поставок і супровідним документам. Якщо не виявлено розходжень, матеріали приймають. При цьому можливі два варіанти оформлення приходу: безпосередньо на документі постачальника або шляхом виписування Прибуткового ордера. У першому разі на одному примірнику документа (постачальника), який підписує матеріально відповідальна особа, ставлять штампи прийому, у другому оформлюють прибутковий ордер. Прибуткові ордери використовуються для кількісно-сумового обліку матеріалів, що надходять від постачальників або з переробки.

У випадках, коли є розбіжності кількості та якості з даними супроводжуючих документів постачальника, а також для матеріалів, що надійшли без платіжних документів, складають „Акт про приймання матеріалів” (типова форма № М-7)

Відпуск матеріалів на сторону виконується на підставі договорів, нарядів та інших Документів і письмового розпорядження керівника підприємства.

Відпуск, як і надходження матеріалів, оформлюють також товарно-транспортною накладною (за потребою).   

Внутрішнє переміщення матеріалів зі складу на склад оформлюють також накладною вимогою типової форми № М-11, як і здачу відходів виробництва на склад і повернення невикористаних у виробництві матеріалів.

У відділі постачання підприємства-покупця провадять оперативний облік виконання-договорів постачальниками і покупцями матеріалів. У цьому разі відкривають спеціальний журнал обліку надходження вантажів, в якому відділ постачання зобов'язаний: зареєструвати всі, документи вантажів, що надходять; перевірити відповідність даних документів постачальника договору; відмітити реалізацію фондів; передати уповноваженій особі розпорядження на одержання і доставку вантажу (у разі надходження матеріалів залізницею або водним шляхом); передати первинні документи до бухгалтерії або фінансового відділу.

Виробничі запаси, які були придбані за грошові кошти, або були вироблені обліковуються за первісною вартістю.

Первісна вартість виробничих запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші подібні послуги у зв’язку з пошуком і придбанням запасів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування; інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат зокрема належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання підвищення якості технічних характеристик запасів.

Первісна вартість запасів, що придбані в обмін (або частковий обмін) на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів що була передана (отримана) в процесі обміну.

На підприємстві для поточної оцінки руху матеріалів протягом визначеного періоду використовують облікові ціни.

Облікові ціни визначаються або як середня зважена величина фактичної заготівельної собівартості за тривалий минулий період, або як планова заготівельна собівартість, що визначається на основі прейскурантних цін (договірних) і запланованого розміру транспортно-заготівельних витрат.

На таблиці 2.4 представлена кореспонденція рахунків при отриманні матеріальних цінностей від постачальників та підрядників.

Таблиця 2.4 - Кореспонденція рахунків при отриманні матеріальних цінностей від постачальників та підрядників

Зміст операції	Кореспонденція рахунків
	Дебет	Кредит
1	2	3
Оприбуткування матеріальних цінностей (за договором постачання):
відображається вартість матеріальних цінностей, які надійшли, без ПДВ	20	631
- на суму ПДВ, яка відноситься до матеріалів, які надійшли	641	631
- на вартість матеріальних цінностей, яка сплачена постачальнику	631	311
Оприбуткування раніше не врахованих на балансі виробничих запасів	20	719
Безоплатно отримані виробничі запаси	20	712, 719
Якщо при одержанні виробничих запасів виявлена нестача	374	20
Якщо при прийманні матеріалів виявився лишок	20	631

За встановленим порядком при оприбуткуванні матеріальних цінностей суми ПДВ відображають на субрахунку 641 „Розрахунки за податками” в кореспонденції з рахунком 63 „Розрахунки з постачальниками”. При наявності сплати і надходження податкової накладної на приховування матеріальних цінностей підприємство отримує право на податковий кредит. В обліку це відображають записом по дебету рахунку 641 „Розрахунки за податками” і по кредиту субрахунку 644 „Податковий кредит”.

Усі матеріальні цінності, що надійшли на підприємство від постачальників обліковуються в Журналі-ордері № 6. у ньому здійснюється облік розрахунків з усіма постачальниками.

Журнал-ордер № 6 ведеться лінійно-позиційним способом, тобто для кожного документа відводиться один рядок. Надалі при оплаті рахунка або при надходженні матеріалів по даному платіжному документу записи виконуються у відповідних графах, але в цьому ж рядку.

Розрахунки з постачальниками при планових платежах обліковуються в окремій відомості № 5, загальні підсумки якої переносяться до Журналу-ордеру № 6.

Усі операції, пов’язані з розрахунками за придбання матеріальних цінностей, відображаються на рахунку № 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками” незалежно від того, одночасно або попередньо провадилась оплата пред’явленого рахунка-фактури.

Рахунок № 63 кредитується на вартість товарно-матеріальних цінностей, що фактично надійшли. У синтетичному обліку він кредитується згідно з розрахунковими документами постачальника у межах сум акцепту незалежно від оцінки товарно-матеріальних цінностей в аналітичному обліку.

Рахунок № 63 дебетується на суми оплати рахунків (у кореспонденції з рахунками обліку грошових коштів); на суми заліків за попередньо виданими в установленому порядку авансами.

Аналітичний облік на рахунку № 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”, крім розрахунків у порядку планових платежів, ведеться по кожному окремо виставленому рахунку, а розрахунки в порядку планових платежів - по кожному постачальнику і підряднику.

При надходженні на склад підприємства матеріальних цінностей з інших джерел (крім постачальників) роблять наступні записи (табл. 2.5)

Таблиця 2.5 - Кореспонденція рахунків при надходженні на склад підприємства матеріальних цінностей з інших джерел

Зміст операції	Кореспонденція рахунків
	Дебет	Кредит
1 Матеріали, вироблені підприємством для власних потреб	201, 207	23
2 Матеріальні цінності, які надійшли на склад від забракованих виробів	201, 203, 207	24
3 Матеріальні цінності, що надійшли безкоштовно	201, 203, 207	745
4 Прийняті на склад цінні відходи	201	23

 

Згідно П(С)БО 9 запаси відпускаються зі складу підприємства на виробничі, господарські потреби, для переробки і порядку реалізації надлишкових (неліквідних) запасів.

При відпуску виробничих запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті їх оцінка здійснюється за одним із наступних методів, які передбачені П(С)БО 9:

) Ідентифікована вартість. Цей метод передбачає особливе маркування кожної одиниці запасів, що дозволяє в будь-який момент часу визначити вартість, а також встановити дату витрачання кожної одиниці запасу певного виду, собівартість витраченого запасу і вартість запасів, що залишилися;

) Середньозважена собівартість. Визначається шляхом ділення сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного періоду і місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних протягом звітного місяця

) ФІФО (собівартість перших за часом надходження). Базується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів;

) Нормативні витрати. Полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норм затрат, ціни у нормативній базі повинні регулярно перевірятися і переглядатися;

) Ціни продаж. Засновано на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгової націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари.

Фермерське господарство при відпуску виробничих запасів у виробництво, на господарські потреби, на переробку та реалізацію використовує такі методи оцінки, як ФІФО та середньозважена собівартість.

Аналітичні рахунки групуються за групами матеріалів, місцями зберігання, матеріально відповідальними особами, за синтетичними рахунками бухгалтерського обліку і субрахунками. Відповідно до прийнятих на підприємстві групувань матеріальних цінностей дані за аналітичними рахунками узагальнюються в оборотних відомостях. Використовують аналітичний бухгалтерський облік на рахунках для контролю уберігання і руху матеріальних цінностей, їх оцінки, звірки з даними складського обліку, а також для підбиття підсумків інвентаризації.

Суть аналітичного бухгалтерського обліку виробничих запасів; полягає - в тому, що на кожний вид матеріальних цінностей (за номенклатурними номерами) відкривається аналітичний рахунок, в якому об'єкти обліку відображаються за їх кількістю, (за прийнятими одиницями виміру) і сумою вартості (за прийнятою системою оцінки).

Для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух належних підприємству запасів сировини та матеріалів, будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари і тарних матеріалів призначений рахунок 20 „Виробничі запаси”.

Для обліку надходження й використання виробничих запасів використовують такі синтетичні інвентарні субрахунки рахунка № 20 "Запаси":

№ 201 „Сировина і матеріали”,

№ 202 „Покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби”,

№ 203 „Паливо”,

№ 204 „Тара і тарні матеріали”,

№ 205 „Будівельні матеріали”,

№ 206 „ Матеріали передані до переробки”

№207 „Запасні частини”,

№ 208 „Матеріали сільськогосподарського призначення”,

№ 209 „Інші матеріали”.

Надходження виробничих запасів на підприємство, їх до оцінка відображається по дебету, а витрачання виробничих запасів для потреб виробництва (експлуатації, будівництва), для переробки, відпуск (передача) на сторону, уцінка - по кредиту цього рахунку.

Поточний облік матеріалів здійснюють частіше не за фактичною собівартістю, а за раніше встановленими цінами (наприклад, за минулий місяць). Обліковими цінами; можуть бути оптові ціни промисловості, договірні тощо.

Фактична собівартість матеріальних ресурсів визначається, виходячи з витрат на їх придбання, включаючи оплату процентів за придбання в кредит, наданий постачальником цих ресурсів, націнку (надбавку), комісійну винагороду, сплачену постачальником і зовнішньоекономічним організаціям, вартість послуг товарних бірж, митні збори, витрати на транспортування, зберігання і доставку, що, здійснюються сторонніми організаціями.

Субрахунок № 201 "Сировина і матеріали" призначений
для обліку належних підприємству сировини, основних та
допоміжних матеріалів, купованих напівфабрикатів, комплектуючих виробів та деталей, тари і тарних матеріалів, мінеральних добрив і отрутохімікатів, біопрепаратів і медикаментів, матеріалів, переданих для переробки на сторону. За назвами цих матеріальних цінностей можуть бути відкриті відповідні субрахунки.

У поточному бухгалтерському обліку матеріали можуть обліковуватися за різними обліковими цінами (договірними, середніми, купівельними) тощо, але на кінець звітного періоду (місяця, кварталу, року) обов'язкове перерахування за фактичною собівартістю. Фактична собівартість матеріалів складається з вартості за цінами заготівлі, придбання та витрат по доставці цих матеріальних цінностей на підприємство. Давальницька сировина відображається по балансу за цінами, зазначеними у договорі.

Фактична собівартість матеріальних ресурсів визначається, виходячи з витрат на їх придбання, включаючи оплату процентів за придбання в кредит, наданий постачальником цих ресурсів, націнку (надбавки), комісійну винагороду, сплачену постачальникам і зовнішньоекономічним організаціям, вартість послуг товарних, бірж, митні збори, витрати на транспортування, зберігання і доставку, що здійснюються, сторонніми організаціями.

На субрахунку 202 „Покупні напівфабрикати та комплектуючі вироби” відображають наявність та рух покупних напівфабрикатів, готових комплектуючих виробів (враховуючи будівельні конструкції та вироби), які придбані для комплектації продукції, що випускається, і які потребують додаткових витрат праці для їх доробки або зборки.

Паливо виділяється в окрему групу матеріалів у зв’язку з його значною роллю в народному господарстві і великою питомою вагою в загальних витратах виробничих запасів на виробництво. Тому на субрахунку № 203 "Паливо" обліковують всі види пального і мастильних матеріалів - бензин за марками, газ, дизельне паливо, автол, солідол та ін., а також тверде паливо (дрова, вугілля).

Тобто субрахунок № 203 "Паливо", призначений для обліку наявності та руху палива, придбаного або заготовленого для технологічних потреб, експлуатації транспортних засобів, а також для вироблення енергії або для опалення приміщень.

При списанні пального на автомобільному транспорті використовуються такі види норм витрат палива: лінійна норма, які регламентують норми витрат палива в процесі руху автомобіля; норми витрат палива на роботу спеціального обладнання, встановленого на автомобілях.

Синтетичний облік тари здійснюється на активному рахунку № 20 "Виробничі запаси", субрахунку № 204 "Тара і тарні матеріали" (за фактичною собівартістю або заставною вартістю). На цьому субрахунку обліковують усі види тари, включаючи тару свого виробництва, а також матеріали і деталі, призначені для її виготовлення і ремонту (діжкова плівка, залізо обручне, деталі для збирання ящиків тощо).

Облік тари виконує бухгалтерія (на підставі одержаних зі складу прибуткових і витратних документів) за кожною групою тари у вартісному виразі по складах і коморах, матеріально відповідальних особах і видах тари. До тари відносять також деталі, матеріали, призначені, для виготовлення або ремонту тари, що використовується для пакування продукції (деталі для збирання ящиків, діжкова клепка, залізо обручне, пробка коркова 1 поліетиленова, ковпачки віскозні, фольга тощо).

Фактична собівартість тари складається з усіх витрат по заготівлі й доставці її на склад підприємства, тобто:

відпускної вартості згідно з рахунками постачальників;

націнки, сплаченої збутовим (постачальницьким) організаціям;

транспортних витрат (провізної плати) з усіма додатковими зборами;

витрат на доставку тари до складу підприємства, розвантаження (оплата постійних складських працівників до цих витрат не включається);

відрядних витрат на заготівлю тари.

На субрахунку 206 „Матеріали передані до переробки” обліковуються матеріали, передані до переробки на сторону, які на далі включаються в склад собівартості отриманих від них виробів. Витрати на переробку матеріалів, які сплачуються стороннім організаціям, відображають безпосередньо по дебету рахунків, на яких ведеться облік виробів, отриманих в результаті переробки.

Для обліку запасних частин призначено субрахунок 207 „Запасні частини”, на якому ведеться облік запасних частин, призначених для ремонту різних машин і механізмів: тракторів, комбайнів, сільськогосподарських машин, автомобілів, будівельних і дорожніх машин і т. ін.

Видача запасних частин зі складів проводиться за відомістю дефектів на ремонт машин, лімітно-забірними картками або накладними, які виписуються окремо на кожну машину, що ремонтується. Витрати запасних частин на ремонт основних засобів списуються в дебет рахунка 23 „Виробництво”.

При використанні запасних частин для покращення основних засобів їхня вартість або амортизується, або включається до складу валових витрат у розмірах, що не перевищують 5% сукупної балансової вартості груп основних засобів або 9% балансової вартості груп 1 і 3 на початок звітного року, передбачених відповідно пп. 8.7 і 22.4 Закону України № 283/97-ВР „Про прибуток підприємств”.

Облік будівельних матеріалів ведеться на субрахунку 205 „Будівельні матеріали”, де відображаються рух основних будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, обладнання і комплектуючих виробів, які належать до монтажу, та інших матеріальних цінностей, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт, виготовлення будівельних деталей і конструкцій.

На субрахунку 205 обліковуються будівельні матеріали за групами, прийнятими в народному господарстві, а саме: силікатні матеріали (цемент, пісок, вапно, камінь, цегла, черепиця тощо); лісові матеріали (ліс круглий, пиломатеріали, фанера тощо); будівельні матеріали (залізо, жерсть, сталь, цинк листовий тощо); металовироби (цвяхи, гайки, болти тощо); санітарно-технічні матеріали (крани, муфти, трійники, фланці тощо); електротехнічні матеріали (кабель, лампи, патрони, шнури, провід); хімічно-москательні (асфальт, азбест, кислоти, фарби, руберойд, толь тощо) та ін.

На окремих аналітичних рахунках відображаються різні будівельні конструкції та деталі, до яких належать: металеві, залізобетонні, дерев'яні конструкції; блоки та збірні частини будівель і споруд; збірні елементи; обладнання для опалювальної, вентиляційної, санітарно-технічної систем (опалювальні котли, радіатори, калорифери тощо), а також рейки, шпали, стрілочні переводи та ін. Також обліковуються виробниче, енергетичне і технологічне обладнання, що призначене для встановлення на об’єктах капітального будівництва і потребує монтажу, тобто підкріплення до будь-яких несучих конструкцій будинків і споруд.

Облік по субрахунку 205 ведеться за видами матеріалів і, як правило за укрупненою номенклатурою. Так, на одному рахунку обліковуються цвяхи різних розмірів за умови, що ціни на них не дуже відрізняються. Це робиться з метою спрощення обліку.

Для обліку матеріалів сільськогосподарського призначення застосовується рахунок 208 „Матеріали сільськогосподарського призначення”, на якому господарство „Чистяково” відображає насіння, як власного виробництва, так і тих, що куплені на стороні, а також мінеральні добрива, засоби захисту рослин, біопрепарати.

Аналітичний облік ведуть по кожному виду продукції із зазначенням кількості, ціни і вартості. Так, зерно, яке планують використати на насіння, зберігається і обліковується окремо. Від урожаю таке зерно оприбутковують за встановленими документами. При засипці його на насіння складають акт. Витрачання насіння і садівного матеріалу оформляють актом на витрачання насіння і садивного матеріалу (форма №119), який складають після закінчення посіву на кожному полі і приймання робіт.

Під час продажу та обміну сортового насіння, за яке виплачують підвищену ціну, одночасно з товарно-транспортними накладними випускають документи, які підтверджують його сортову якість. Так, суперелітне та елітне насіння всіх культур і самозапилених ліній кукурудзи супроводжується атестатом на насіння (форми №216), сортове насіння і насіння гібридних популяцій першої і наступних репродукцій, якщо воно відповідає вимогам посівного стандарту, - свідоцтвом на насіння (форма №215), а якщо воно не відповідає вимогам посівного стандарту по чистоті і вологості - сортовим свідоцтвом (форма № 213). На сортове насіння кукурудзи, виписують посвідчення на насіння кукурудзи (форма № 218), свідоцтво на гібридне насіння (форма № 219).

Насіння олійних культур оприбутковують від урожаю аналогічно і за тими самими формами первинних документів, що й зерно.

На субрахунку 209 „Інші матеріали” обліковуються відходи (обрубки, обрізки, стружка і т.п.), невиправний брак, матеріальні цінності, отримані від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали.

.4 Аудит виробничих запасів

Мета аудиту - підтвердити законність господарських операцій щодо запасів та правильність відображення їх в обліку.

Завдання аудиторської перевірки запасів - встановити:

правильність віднесення активів сільськогосподарського підприємства до запасів згідно П(С)БО 9 „Запаси” та Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькування собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств;

забезпечення зберігання запасів і дотримання встановлених нормативів їх виробничого використання;

дотримання основного принципу ведення бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності;

правильність визначення первісної (історичної) або чистої вартості реалізації запасів;

повноту та правильність відображення в бухгалтерському обліку надходження запасів за їх напрямами;

доцільність вибору підприємством методу списання запасів на витрати підприємства;

правильність визначення вартості запасів, що вибули, за вибраним підприємством методом оцінки;

правильність і повноту відображення в обліку господарських операцій з вибуття запасів;

правильність розподілу вартості використаних на виробництво запасів за об’єктами калькування.

Джерелом інформації для перевірки запасів є:

) наказ про облікову політику;

) первинні документи з обліку запасів: журнал обліку вантажів, що надійшли, довіреність, акт списання бланків довіреностей, журнал реєстрації довіреностей, прибутковий ордер, акт про приймання матеріалів, лімітно-забірна картка, акт-вимога на заміну (додатковий відпуск матеріалів), накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, картка складського обліку матеріалів, відомість обліку залишків матеріалів на складі, матеріальний ярлик, сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від встановлених норм запису, матеріальний звіт, відомість на поповнення (вилучення) постійного запису інструментів (пристроїв), рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна, акт закупки запасів, акт про брак, відомість про брак та ін.

) Облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку запасів;

) Акт і довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю;

) Звітність (Баланс(ф. № 1)), примітки до фінансової звітності (ф.№ 5)

Аудиторська перевірка запасів здійснюється відповідно до плану і програми аудиту, у визначені строки після ознайомлення з формою бухгалтерського обліку та встановлення виправлення помилок, вказаних аудитором за попереднього аудиту.

Спочатку аудитор встановлює дотримання вимог П(С)БО 9 „Запаси” щодо правильності віднесення до них активів підприємства.

Наступним етапом перевірки є встановлення аудитором дотримання сільськогосподарським підприємством основного принципу ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності - обачності. Відповідно до цього принципу відображення запасів в бухгалтерському обліку та звітності має здійснюватися за найменшою із двох вартостей: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації (у разі якщо чиста вартість реалізації менша від історичної)

Аудитор встановлює правильність оцінки, за якою придбані, отримані і виготовлені запаси зараховані на Баланс сільськогосподарського підприємства. Вони мають бути відображені в Балансі за первісною вартістю, яка в бухгалтерському обліку протягом року не змінюється.

Правильність оцінки, за якою запаси відображено в бухгалтерському балансі, залежить від отримання сільськогосподарським підприємством складу витрат, що формують первісну вартість. Аудитор має підтвердити дотримання власного складу витрат.

Аудитор також встановлює законність віднесення витрат за періодами та правильність розподілу транспортно-заготівельних витрат між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця й сумою запасів, що вибули за звітній місяць, та правильність їх відображення у фінансовій звітності про фінансові результати.

Ці витрати включаються до складу того періоду, в якому вони були здійснені.

Перевірка збереження запасів розпочинається з перевірки матеріалів інвентаризації. Аудитор встановлює своєчасність проведення інвентаризації та правильність відображення її результатів у бухгалтерському обліку.

На початку перевірки аудитор встановлює правильність документального оформлення проведеної інвентаризації, тобто

дотримання вимог щодо формування складу комісії для проведення інвентаризації;

правильність оформлення інвентаризаційного опису (наявність у ньому відповідних підписів);

правильність складання описів записів, наявність окремо складених описів на запаси, які перебувають у дорозі та вчасно не оплачені покупцями;

випадки прийому чи видачі запасів під час проведення інвентаризації та правильності оформлення таких операцій;

вилучені з опису запаси, які є в наявності, але не належать підприємству;

повноту і правильність перенесення даних інвентаризаційної відомості у порівняльну відомість.

Аудитор оцінює правомірність, правильність та повноту проведення інвентаризації запасів сільськогосподарським підприємством. Він може безпосередньо проводити інвентаризацію тільки за умовами договору або в разі потреби, яка виникла в процесі аудиторської перевірки. В цьому випадку аудитор особисто бере участь у проведенні підрахунків та замірів, щоб переконатися в повноті і правильності проведення інвентаризації.

Правильність проведення інвентаризації на сільськогосподарському підприємстві встановлюється вибірковим порівнянням фактичних даних, відображених у інвентаризаційному описі, з обліковими даними.

Аудитор має встановити правильність взаємного заліку надлишків і нестач в наслідок пересортиці, що допускається тільки щодо запасів однакового найменування у відповідній кількості за умови, що вони мали місце в одному й тому самому періоді, який перевіряється, та в однієї і тієї самої особи.

Якщо при проведенні заліку нестач надлишками у разі пересортиці вартість виявлених цінностей, яких не вистачає, перевищує вартість цінностей виявленого надлишку, то різниця вартості має бути віднесена на матеріально відповідальних винних осіб.

У разі нестач, віднесених на матеріально відповідальних осіб, аудитор визначає правильність розрахунку та повноту стягнення їх вартості.

Особливо важливо аудитору встановити правильність віднесення результатів інвентаризації на рахунки бухгалтерського обліку.

Об’єктом перевірки аудитора є правомірність списання на природні витрати запасів, яких не вистачає. Розміри природних витрат і порядок їх списання встановлені чинним законодавством. Їх відносять на операційні витрати ( рахунок 91 „Загально виробничі витрати”). Завданням аудитора є в процесі перевірки встановити дотримання цього. Нестача понад законодавчо встановлені норми природних витрат (збитків) відноситься на матеріально відповідальних осіб.

При перевірці правильності визначення та відображення в бухгалтерському обліку нестач, виявлених в процесі інвентаризації, визначається відповідність дій сільськогосподарського підприємства вимогам п. 27 П(С)БО 9 „Запаси”. Вартість повністю витрачених, зіпсованих запасів, яких не вистачає, списується на витрати звітного року. До прийняття рішень про конкретних винних осіб суми виявлених нестач і втрат від псування цінностей відображаються на позабалансовому субрахунку 072 „Невідшкодовані нестачі і витрати від псування цінностей” рахунку 07 „Списані активи”.

Після встановлення винних осіб сума нестач списується із позабалансового рахунку. Сума нестач, що підлягає відшкодуванню винною особою, зараховується до складу доходів звітного періоду.

Аудитор перевіряє повноту оприбуткування записів. Її визначають за розрахунковими документами, що надійшли від постачальників, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними з додатками (специфікаціями, сертифікаціями, посвідченнями якості тощо).

Для перевірки повноти оприбуткування запасів і правильності списання запасів за операціями придбання запасів і розрахунків з постачальниками потрібно використовувати дані Журналу-ордера № 6 с.-г. Та відомість аналітичного обліку.

У разі надходження запасів на підприємство від підзвітних осіб аудитор перевіряє правильність складання та своєчасність подання авансового звіту, встановлює законність і правильність оформлення документів на придбання запасів, повноту їх оприбуткування складом і правильність оцінки, за якою вони оприбутковані.

Аудитор перевіряє правильність віднесених запасів, отриманих у процесі обміну, до подібних чи неподібних, це здійснюється аудитором за П(С)БО 9.

Аудитор має встановити дотримання таких умов: якщо первісна вартість переданих запасів менша від їх справедливої вартості, то незалежно від вартості, вказаної в документах постачальника, підприємство отримані за обміном запаси оприбутковує за такою самою вартістю, за якою у нього в обліку були обліковані передані запаси. Якщо первісна вартість переданих запасів перевищує справедливу вартість, то незалежно від вартості вказані в документах постачальника отримані за обміном запаси будуть оприбутковані підприємством за справедливою вартістю.

При оцінці обміну неподібними активами аудитор має встановити правильність визначення в бухгалтерському обліку підприємства доходу (виручки) від реалізації.

До перевірки правильності відображення в обліку вибуття запасів аудитору необхідно оцінити доцільність вибору підприємством методу оцінки їх вартості, за якою вони списані на відповідні рахунки. Адже залежно від вибраного підприємством методу списання запасів на витрати підприємства у кожному випадку буде різною собівартість і прибуток підприємства.

Аудитор також повинен встановити законність списання запасів на виробництво, дотримання встановлених норм. Відпуск запасів за лімітно-забірними картами здійснюється відповідно до нормативів витрат на заданий обсяг виробництва в межах установлених лімітів. Аудитор перевіряє правильність відпуску запасів за встановленими на підприємстві нормами, перевіряє повноту закриття лімітно-забірних карт і правильність відображення списання матеріалів на відповідних рахунках бухгалтерського обліку. Крім того він з’ясовує причини понадлімітного відпуску матеріальних цінностей, правильність санкціонування понадлімітного відпуску запасів і віднесення витрачених запасів на відповідні рахунки.

Перевіркою реалізації запасів на сторону встановлюється правомірність відпуску запасів та правильність визначення результатів від їх реалізації.

Особливої уваги потребує перевірка правильності віднесення сум за реалізовані запаси на рахунки бухгалтерського обліку, повнота і правильність нарахування податку на додану вартість.

.5 Інформаційні системи і технології в обліку та аудиті

В основу комп’ютерних форм обліку покладено головний елемент методу бухгалтерського обліку - документацію. Початкова інформація з первинних документів заноситься в пам’ять комп’ютера і за допомогою комп’ютерних програм здійснюються групування та узагальнення.

Сучасна комп’ютерна форма бухгалтерського обліку базується на використанні комп’ютерів та обчислювальних мереж. Практичне їх застосування залежить від набору технічних засобів і вибору організаційних форм їх використання.

Технологічний процес обробки даних при комп’ютерній формі обліку можна поділити на три етапи.

Початковим етапом облікового процесу є збирання і реєстрація первинних даних для обробки на комп’ютері.

На другому етапі проводиться формування масивів облікових даних на електронних носіях: Журналу господарських операцій, структури аналітичних і синтетичних рахунків, довідників аналітичних об’єктів, постійної інформації, що записана на масивах облікових даних.

Заключним етапом процесу є отримання результатів за звітній період за запитом користувача або у вигляді регістрів синтетичного обліку аналітичних таблиць, довідок з бухгалтерських рахунків або відображенням на екрані дисплею потрібної інформації.

Висока швидкість роботи комп’ютерів зробила можливим швидке перетворення записної на електронних носіях інформації Журналу господарських операцій (в тій чи іншій формі) в інформацію, що міститься в оборотній відомості та балансі. Це дозволяє суттєво знизити трудомісткість робіт, які виконуються в кінці звітного періоду по складанню балансу.

Особливістю комп’ютерної форми бухгалтерського обліку є те, що вона не існує без конкретної комп’ютерної програми. Облікові регістри різних програм схожі, але не однакові.

Форми обліку, що передбачають застосування комп’ютерів, дозволяють ефективно задовольнити вимоги підрозділу облікової праці, аналітичності та оперативності. Перша вимога - можливість здійснення широкого розподілу праці - виконується завдяки тому, що сучасні програмно-апаратні комп’ютерні системи, як правило, побудовані на принципах розподіленої обробки даних. Саме завдяки програмно реалізованому механізму, що дозволяє працювати з однією базою даних кількома користувачами, з’явилася можливість одночасно працювати з одним обліковим регістром не одному, а декільком бухгалтерам.

Застосування комп’ютерів дозволяє ефективно вирішити проблему аналітичного обліку. Якщо при застосуванні паперових форм обліку збільшення рівнів деталізації аналітичного обліку та переліку об’єктів аналітики вимагає збільшення кількості облікових працівників, то при застосування обчислювальної техніки є можливість вести аналітичний облік з будь-яким рівнем деталізації та широкою номенклатурою аналітичних об’єктів. Тут поєднані в одному робочому процесі реєстрація операцій в хронологічному і систематичному порядку в розрізі синтетичних та аналітичних рахунків, що раніше здійснювались окремо.

Проблема оперативності даних вирішується при застосуванні комп’ютерів автоматично. Якщо при паперових формах обліку операції накопичення даних в облікових регістрах, обчислення підсумків та перенесення даних між обліковими регістрами потребують великих витрат живої праці та завжди пов’язані з помилками, то при застосуванні комп’ютерів ці операції виконуються без участі людини. Таким чином, за умови, що при застосуванні комп’ютерів не копіюється жодна з паперових форм, а ведеться єдиний хронологічний регістр - Журнал операцій, забезпечується необхідна швидкість обробки облікової інформації.

В Україні використовується значна кількість програмних продуктів для автоматизації бухгалтерського обліку, найбільш популярні серед яких - „Парус”, „1С - Бухгалтерія” та ін.

Система „Парус” призначена для підготовки і обліку фінансово-господарських документів, накопичення інформації про здійснення господарських операцій на бухгалтерських рахунках, одержання внутрішньої і зовнішньої звітності підприємства. Використання даної системи дає змогу: готувати платіжні документи; виписувати рахунки на оплату і накладні на відпуск товарів; вести облік основних засобів, запасів, дебіторської і кредиторської заборгованості, грошових коштів тощо; одержувати щомісячну звітність щодо руху засобів за відповідними рахунками; одержувати баланс підприємства та інші форми фінансової звітності.

Система „1С - бухгалтерія” є універсальною програмою. Основні її можливості полягають у тому, що вона передбачає: ведення синтетичного і аналітичного обліку стосовно потреб підприємства; ведення кількісного багатоваріантного обліку; одержання всієї необхідної звітності та різнорідних документів за синтетичним і аналітичним обліком; повну настроюваність (можливість доповнювати і змінювати план рахунків бухгалтерського обліку, систему проводок, ведення аналітичного обліку, форми первинних документів, форми звітності); автоматичний друк вихідних (первинних) документів.

Основним недоліком комп’ютерної форми обліку є висока вартість програмного та апаратного забезпечення.

3. АНАЛІЗ СТАНУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «ЧИСТЯКОВО»

.1 Аналіз показників фінансового стану фермерського господарства «Чистяково»

Аналіз фінансового стану будь-якого підприємства неодмінно включає аналіз активів та пасивів підприємства, а також аналіз фінансової стійкості підприємства. Використовуючи дані Балансу господарства за 2010 - 2011 рік зробимо ці розрахунки для фермерського господарства « Чистяково».

Почнемо з аналізу активів господарства, тому що активи - це засоби господарюючого суб’єкта, які потрібні для його функціонування у різних формах діяльності з метою одержання прибутку.

Відповідно до принципів ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності за міжнародними стандартами активи підприємства класифікуються за різними ознаками. Найважливіші такі ознаки:

) за формою функціонування поділяються на: матеріальні. Нематеріальні, фінансові. Матеріальні активи - мають матеріально-речову форму (основні засоби, незавершене виробництво, незакінчене будівництво, запаси готової продукції, інші матеріальні цінності). Нематеріальні активи - це права на використання окремих видів природних ресурсів, патентні права на використання винаходів, права на товарний знак чи товарну марку, права на використання програмних продуктів. Фінансові активи - це грошові активи у національній та іноземній валюті, всі форми дебіторської заборгованості та фінансові інвестиції.

) за характером участі у господарському обороті активи поділяються на: довготермінові (необоротні) і короткотермінові (оборотні). Саме за цією ознакою вони відображені у балансі (актив).

) за характером обслуговування активи поділяються на операційні й інвестиційні. До операційних активів належать основні виробничі засоби, нематеріальні активи операційної діяльності, оборотні операційні активи. До інвестиційних активів відносяться реальні інвестиції та коротко - і довгострокові фінансові вкладення.

) за джерелами формування активи поділяють на валові та чисті. Валові активи - це вартість підприємства, утворена за рахунок власного і залученого капіталу. Чисті активи сформовані лише за рахунок власного капіталу.

) за чутливістю до інвестиційних процесів активи поділяються на: монетарні та немонетарні. До монетарних належать грошові кошти, депозити, короткострокові фінансові вкладення і засоби в розрахунках. Немонетарні активи - основні засоби, запаси, готова продукція, незавершене будівництво, товари. Монетарні та немонетарні активи відрізняються за необхідністю їх переоцінки при зміні ціни.

) за рівнем ліквідності активи класифікуються залежно від можливостей їх переведення у засоби платежу. За цією характеристикою виділяють активи: абсолютні ліквідні, високоліквідні, середньо ліквідні, низько ліквідні, неліквідні. Абсолютно ліквідні активи - грошові кошти в національній і іноземній валютах. Високоліквідними є короткострокові фінансові інвестиції та короткострокова дебіторська заборгованість. До середньо ліквідних належать всі види дебіторської заборгованості, крім короткотермінової, і запаси грошової продукції.

Низько ліквідні активи - це запаси матеріальних ресурсів, незавершене виробництво, незавершене будівництво, основні засоби, нематеріальні активи та довготермінові фінансові вкладення.

Неліквідними активами є безнадійна дебіторська заборгованість і витрати майбутніх періодів.

Використовуючи дані про стан і зміну обсягу та структури активів підприємства (таблиці 3.1; 3.2) можна зробити основні висновки про фінансовий стан.

Таблиця 3.1 - Характеристика зміни обсягу структури та динаміки активів

Види активів	2010 рік	2011 рік	Зміна
	тис. грн.	тис. грн.	тис. грн.
Довгострокові(необоротні активи)з них:
-незавершене будівництво	52,0	-	-52,0
- основні засоби		43,3	43,3
- довгострокові фінансові інвестиції
- довгострокова дебіторська заборгованість	-	-	-
- інші необоротні активи	-	-	-
2. Короткострокові оборотні активи, з них:	496,4	1062	565,6
- запаси	362,3	474,2	111,9
- короткотермінова дебіторська заборгованість	133,3	133,3	0
- поточні фінансові інвестиції	-	-	-
- грошові кошти та їх еквіваленти	0,8	2.2	1,4
- інші оборотні активи	-	-	-

Приріст активів (з урахуванням індексу інфляції) є свідченням зміцнення економічного потенціалу підприємства, його ваги на ринку.

Позитивним у зміцненні фінансового стану треба вважати підвищення частки оборотних активів, що зменшує ризик компенсації авансового капіталу та підвищує його віддачу внаслідок прискорення оборотності оборотних коштів.

Підвищення частки абсолютно та високоліквідних активів є свідченням зниження поточної платоспроможності і деякого погіршення фінансового стану. Позитивним є збільшення в 2011 р грошових коштів і їхніх еквівалентів.

Детальнішу характеристику зміни фінансового стану за активами підприємства можна отримати при аналізі окремих видів:

) аналіз довгострокових (необоротних активів).

Аналізуючи довгострокові (необоротні активи), найважливішим для оцінки фінансового стану є діагностика динаміки їх зростання, структурних зрушень та ефективності їх використання. За динамікою зміни основних засобів можна дати оцінку щодо зростання, економічного потенціалу підприємства (зростання чи зменшення можливостей продуктивної діяльності) та про ступінь покриття (окупності) основного капіталу (за ступенем зношуваності).

Зміну обсягу і структури нематеріальних активів треба оцінювати лише за ефективністю використання, що виражається у показниках рентабельності та капіталовіддачі.

) аналіз короткострокових (оборотних) активів. Від раціонального розміщення та ефективності використання оборотних активів фінансовий стан підприємства залежить найбільше. Структурні зрушення, прискорення оборотності, загальна динаміка не тільки визначають фінансову стійкість і платоспроможність підприємства, а й можливості стійкого економічного зростання. Для добре і стабільно працюючого підприємства характерною є стійка структура поточних активів. Проте структурні зміни можуть бути зумовлені не тільки цілями внутрішнього фінансового менеджменту, а й зовнішніми факторами, визначальними серед яких є інфляція. В умовах інфляції зростають невизначеність і ризик, що вимагає особливої уваги в оцінках оборотних активів підприємства. Насамперед з інфляцією пов’язана оборотність оборотних коштів. Чим повільніша оборотність, тим більше завищується сума прибутку. По-друге, при інфляції суттєве значення має розподіл активів на монетарні та немонетарні. Вкладення у грошові активи приведуть до втрати їх покупної спроможності. Причини і наслідки зміни структури за окремими елементами оборотних активів різні.

Аналізуючи оборотні активи, особливу увагу треба приділити змінам обсягу, структури та якості дебіторської заборгованості. Дебіторська заборгованість поділяється на поточну (оборотні активи) і довгострокову (необоротні активи).

Наявність і зміна обсягу та частки грошових коштів та їх еквівалентів є вираженням платоспроможності підприємства. Грошові кошти наймобільніша частина оборотних засобів. Добрий фінансовий стан підприємства характеризується постійною наявністю грошових коштів на розрахунковому рахунку.

Будь-яке підприємство покриває потребу своїх активів за рахунок власних і залучених джерел (капіталу) які визначаються як його пасиви.

Використовуючи дані пасиву бухгалтерського балансу, можна дати загальну характеристику джерел покриття активів підприємства (таблиці 3.3 ; 3.4).

У структурі джерел фінансування фермерського господарства власний капітал становить найбільш значну частину. Власний капітал - це власні джерела фінансування підприємства без зазначеного терміну повернення, які внесені засновниками підприємства, накопичені впродовж строку його існування за рахунок реінвестованого прибутку та отримані в дарунок.

Власний капітал поділяється на: статутний, пайовий, додатковий, резервний, неоплачений, вилучений і нерозподілений прибуток (непокритий збиток). Його класифікують за джерелами утворення (внутрішні і зовнішні), за формами існування (інвестований, дарчий, нерозподілений) та за рівнем відповідальності (реєстрований та не реєстрований).

Таблиця 3.2 - Аналіз джерел фінансування активів підприємства

Показники	2010 рік	2011 рік	Зміна
	тис. грн.	тис. грн.	тис.грн.
1. Власний капітал	283,4	1079,9	796,5
2. Забезпечення наступних витрат і платежів	-		-
3. Довгострокові зобов’язання
4. Поточні зобов’язання	23,9	25,4
5.Доходи майбутніх періодів	-	-	-
Всього	307,3	1105,3

Аналіз пасивів господарства дозволяє зробити висновок: збільшення власного капіталу свідчить про збільшення незалежності підприємства .

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - стійкість його діяльності з позиції довгострокової перспективи. Перш за все вона пов`язана з загальною фінансовою структурою підприємства, з долею його залежності від кредиторів та інвесторів.

Немає загальновизнаного підходу до рішення задачі кількісного визначення фінансової стійкості і побудові алгоритмів. Існує два основні метода рішення цієї задачі:

) для оцінки фінансового стану підприємства необхідно орієнтуватись тільки на дані про джерела фінансування - на капітал. В цьому випадку оцінка фінансової стійкості підприємства проводиться тільки на основі даних пасиву балансу;

) для оцінки фінансової стійкості підприємства необхідно проаналізувати зв`язок між активом і пасивом балансу, прослідити напрямок використання засобів.

Коефіцієнти розраховані по даним пасиву балансу, є основними в цьому блоці аналізу. Але характеристика фінансової стійкості з допомогою таких показників навряд чи буде повною - важливо не тільки те, звідки були залучені засоби, але і куди вони вкладені, яка структура вкладень.

Другий підхід є більш повним і з економічної точки зору більш вигідним. Тому оцінку фінансової стійкості підприємства зробимо з використанням як коефіцієнтів, розрахованих по пасиву балансу, так і коефіцієнтів, відображуючи зв`язок між джерелами формування засобів підприємства і структурою вкладень.

Перший крок в цьому блоці аналізу фінансового стану підприємства - оцінка оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу підприємства. Дані показники можна поділити на два блоки:

) коефіцієнти капіталізації, які характеризують фінансовий стан підприємства з позиції структури джерел засобів;

) коефіцієнти покриття, які характеризують фінансову стійкість з позиції затрат, пов`язаних з обслуговуванням зовнішніх джерел залучених засобів.

Серед коефіцієнтів капіталізації розглянемо наступні коефіцієнти.

Коефіцієнт фінансової автономії (незалежності). Цей коефіцієнт характеризує долю власних засобів підприємства (власного капіталу) в загальній сумі засобів, авансованих в його діяльність. Коефіцієнт фінансової стійкості знаходиться по формулі:

                Власний капітал                           ряд.  380 ф.1

К АВТ = ¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾ = ¾¾¾¾¾¾¾ (3.1)

                  Всього джерел засобів                ряд.640 ф.1

Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більша фінансова стійкість, стабільніше і більш незалежне від зовнішніх кредиторів підприємство. На практиці встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, джерела фінансування підприємства (загальна сума капіталу) повинні бути хоча б на половину сформовані за рахунок власних засобів. Таким чином, критичне значення коефіцієнта автономії - 0,5.

        

За 2010 рік .: 524,5

        К авт = ¾¾¾¾ = 0,956

                     548,4

За 2011 рік.:   1079,9

         К авт = ¾¾¾¾ = 0,977

                     1105,3

Отже. в нашому випадку ми бачимо, що коефіцієнт автономії незначно збільшився.

Коефіцієнт фінансової залежності . Він знаходиться по формулі:

        Всього джерел засобів ряд.  640 ф.1

К зал = ¾¾¾¾¾¾¾¾¾ = ¾¾¾¾¾¾__ (3.2)

              Власний капітал ряд.     380 ф.1

За 2010 рік .: 548,4

      К зал = ¾¾¾¾¾ = 1,05

                      524,5

За 2011 рік.:

                1105,3

 К зал = ¾¾¾¾ = 1,20

              1079,9

Коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення залучених засобів і власного капіталу. Цей коефіцієнт знаходиться по формулі:

Цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Він має просту інтерпретацію: показує, скільки одиниць залучених засобів приходиться на кожну одиницю власних. Зростання цього показника в динаміці свідчить про збільшення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів та кредиторів - про зниження фінансової стійкості, і навпаки.

Ми бачимо досить значне підвищення коефіцієнту фінансового ризику, але він не досягає критичного значення.

Коефіцієнт маневрування власного капіталу. Цей показник показує, яка частина власного оборотного капіталу знаходиться в обороті, в тій формі яка дозволяє вільно маневрувати цими засобами, а яка капіталізована. Коефіцієнт повинен бути високим, щоб забезпечити гнучкість в використанні власних засобів підприємства.

Цей показник може значно коливатись в залежності від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства. Нормальною вважається ситуація, при якій коефіцієнт маневрування в динаміці незначно збільшується. Різкий зріст цього коефіцієнта не може свідчити про нормальну діяльність підприємства. Це пов`язано з тим, що збільшення цього показника можливе або при рості власного оборотного капіталу, або при зменшенні власних джерел фінансування. В зв`язку з цим різке збільшення цього показника автоматично викликає зменшення інших показників, наприклад, коефіцієнта фінансової автономії, що приведе до посилення залежності підприємства від кредиторів.

За 2010 рік.:

                     524,5-52

К ман = ¾¾¾¾¾¾¾ = 0,9

                     524,5

За 2011 рік.:

              1079,9 -43,3

К ман = ¾¾¾¾¾¾¾ = 0,96

                1079,9

Для знаходження оптимального значення коефіцієнта маневрування необхідно порівняти цей показник по конкретному підприємству з середнім показником по галузі або у конкурентів.

3.2 Аналіз стану виробничих запасів ФГ « Чистяково»

Виробничі запаси - дуже важлива і найбільша за розміром складова частина оборотних засобів господарства. Матеріальні ресурси у сфері виробництва, тобто виробничі запаси, являють собою важливий елемент оборотних засобів. Як, зазначалося, необхідність підтримання безперервності процесу виробництва вимагає постійної наявності в певній кількості й асортименті предметів праці, які готові в будь-який момент вступити в процес виробництва. Відсутність або нестача навіть окремих видів предметів праці (насіння, добрив, пального та ін.) може скоротити обсяг виробництва або зробити його зовсім неможливим. Тому виробничі запаси в необхідній кількості і структурі - неодмінна складова нормального процесу виробництва.

Під час аналізу забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами в першу чергу перевіряють якість плану матеріально-технічного забезпечення. Перевірку реальності плану починаємо з вивчення норм та нормативів, які закладені в основу розрахунку потреб підприємства в матеріальних ресурсах. Потім перевіряють відповідність плану забезпечення потреби виробництва продукції й здійснення плану забезпеченості необхідними запасами виходячи з прогресивних норм витрат матеріалів.

Важливою умовою безперебійної роботи підприємства являється повна забезпеченість в матеріальних ресурсах та джерелах їх покриття. Джерела можуть бути зовнішніми та внутрішніми. До зовнішніх відносяться матеріальні ресурси, які надійшли від постачальників у відповідності з укладеними договорами. Внутрішні джерела - це скорочення відходів сировини, використання другорядної сировини, власне виготовлення матеріалів й напівфабрикатів, економія матеріалів в результаті введення досягнень науково-технічного прогресу.

Реальна потреба в матеріальних ресурсах зі сторони - це різниця між загальною потребою в кількості необхідного виду матеріалу та сумою власних внутрішніх джерел її покриття. За допомогою даних Балансу (додаток А) розглянемо стан виробничих запасів на кінець 2010 та 2011 років. Результати аналізу приведено на таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 - Аналіз стану виробничих запасів фермерського господарства «Чистяково» на кінець 2010 і 2011 років

Показник	Обсяг запасів, тис. грн.			Відхилення від 2010 року		Відхилення від плану
	2010рік	2011рік		Тис. грн. (+,-)	%	Тис. грн. (+,-)	%
		план	факт
Запаси сільськогосподарського призначення	233,6	180,2	190,3	-43,3	-18,5	+10,1	+5,6
Запаси будівельного призначення	168,2	72,85	82,6	-85,6	-50,9	+9,8	+13,5
Паливо	59,29	61,74	79,85	+20,56	+34,7	+18,11	+29,3
Тара і тарні матеріали	0,41	0,29	0,35	-0,06	-14,6	+0,06	20,7
Інші запаси	12,7	8,82	9,2	-3,5	-27,5	+0,38	+4,3
Всього	474,2	323,9	362,3	-108,9	-23,1	+38,4	+11,9

В результаті аналізу було виявлено, що план стану виробничих запасів на кінець 2011 року збільшено на 11,9%, головними причинами цього стали перевищення плану запасів сільськогосподарського призначення на 5,6%, запасів будівельного призначення - 13,5%, але найбільше перевищення становлять запаси палива - 29,3%. Що стосується стану запасів порівняно з 2010 роком, то з таблиці 3.1 можна сказати, що в 2011 році норма запасів менша ніж в 2010 році на 23,1%, оскільки зменшилась величина запасів сільськогосподарського призначення на 43,3 тис. грн., а також запасів будівельного призначення на 85,9 тис. грн., це пов’язано зі змінами норм витрат.

На таблиці 3.4 розглянемо стан виробничих запасів сільськогосподарської продукції за їх видами.

Таблиця 3.4 - Аналіз стану запасів сільськогосподарського призначення на кінець 2010 і 2011 років

Показник	На кінець 2010року, тис. грн.	На кінець 2011року, тис. грн.		Відхилення фактично від 2010року, тис. грн.	Відхилення фактично від плану, тис. грн.
		План	Факт
Насіння цукрових буряків	11,2	15,4	16,7	+5,5	+1,3
Насіння кукурудзи	0,4	0,7	1,1	+0,7	+0,4
Ячмінь посівний	52,2	40,2	45,3	-6,9	+5,1
Пшениця посівна	75,0	42,5	48,9	-26,1	+6,4
Насіння соняшника	38,3	41,5	45,3	+7,0	+3,8
Добрива	21,3	18,6	14,2	-7,1	-4,4
Пестициди	14,4	10,1	8,1	+6,3	-2
Гербіциди	20,8	11,2	10,7	-10,1	-0,5
Усього	233,6	180,2	190,3	-43,3	+10,1

Як свідчать дані з таблиці 3.4 фактична наявність запасів сільськогосподарського призначення на кінець 2011 року менша ніж на кінець 2010 року на 43,3 тис грн., але в порівняні з планом в 2011 році фактично запаси збільшились на 10,1 тис. грн., оскільки підприємство збільшило посів цукрових буряків та соняшника і значно зменшило посів пшениці.

Таблиця 3.5 - Аналіз стану запасів будівельного призначення на кінець 2010 та 2011 років

Показник	На кінець 2010року, тис. грн.	На кінець 2011року, тис. грн.		Відхилення фактично від 2010року, тис. грн.	Відхилення фактично від плану, тис. грн.
		План	Факт
шифер	22,2	10,2	11,2	-11,0	+1,0
цемент	8,2	3,5	5,8	-2,4	+2,3
Цегла	25,38	10,5	10,8	-14,6	+0,3
дошки	18,4	5,2	8,6	-9,8	+3,4
Фарба	12,2	5,3	5,7	-6,5	+0,4
гвіздки	5,5	2,0	2,2	-3,3	+0,2
проволока зварювальна	0,8	0,05	0,03	-0,77	-0,02
карбід	6,5	4,2	3,2	-3,3	-1,0
зварювальний кабель	2,2	1,0	0,2	-2,0	-0,8
Олово	0,3	0,3	0,1	-0,2	-0,2
руберойд	10,8	4,2	4,3	-6,5	+0,1
швелер	2,8	2,3	1,55	-1,25	-0,75
електроди	0,52	0,2	0,12	-0,4	-0,08
провід - ПВ	0,7	0,3	0,3	-0,4	-
кран газовий Ø 20 Ø 25 Ø 40	8,6 5,3 4,1	4,5 1,0 2,1	4,6 1,2 0,8	-4,0 -4,1 -3,3	+0,1 +0,2 -1,3
Труби Ø 32 Ø 25 Ø 20	10,9 9,2 13,6	5,3 2,1 8,6	6,8 4,3 10,8	-4,1 -4,9 -2,8	+1,5 +2,2 +2,2
Усього	168,2	72,85	82,6	-85,6	+9,75

Проаналізуємо стан запасів будівельного призначення на кінець 2010 та 2011 років.

В результаті аналізу запасів будівельного призначення було виявлено, що фактичний запас будівельних матеріалів у 2011 році на 85,6 тис. грн., менший ніж у 2010 році, в порівняні з планом фактично запаси у 2011 році запаси збільшились на 9,75 тис. грн., так як у 2010 році були збільшені норми витрат будівельних матеріалів.

В таблиці 3.6 розглянемо аналіз стану інших матеріалів фермерського господарства «Чистяково» на кінець 2010 і 2011 років

Таблиця 3.6 - Аналіз наявності інших виробничих запасів в господарстві

Показник	На кінець 2010року, тис. грн.	На кінець 2011року, тис. грн.		Відхилення фактично від плану, тис. грн.
		План	Факт
Паливо всього	59,29	61,74	79,85	+18,11
Тара і тарні матеріали - всього:	0,41	0,29	0,35	+0,06
мішки	0,03	0,03	0,02	-0,01
ящики	0,03	0,03	0,22	-0,01
каністри	0,2	0,1	0,15	+0,05
Бідони	0,11	0,1	0,09	-0,01
коробки	0,01	0,01	0,02		+0,01
Інші запаси - всього:	12,7	8,82	9,2		+0,38
лопати	1,45	0,92	0,8		-0,12
петлі віконні	1,6	1,4	1,5		+0,1
ручки для дверей	0,5	0,3	0,45		+0,15
ручки для шафи	0,8	0,7	0,6		-0,1
замок навісний	1,12	0,8	0,53		-0,27
болгарка	2,5	1,5	1,62		+0,12
хрестовина	1,6	1,1	0,98		-0,12
радіатор чавунний	2,03	1,6	-0,3
вентиляційні решітки	1,1	0,85	0,65		-0,3
Усього	72,4	70,82	89,4		+18,58

Аналіз наявності інших запасів показує, що запаси палива в 2011 році перевищують фактичну наявність запасів в 2010 році на 23,56 тис. грн., а в порівнянні з планом в 2011 році запаси збільшилися на 18,11 тис. грн., у зв’язку з ростом цін на нього. Що стосується тари і тарних матеріалів, то їх запас в 2011 році менший від 2010 року на 0,06 тис. грн., а планова потреба перевищена на 0,38 тис. грн. Взагалі розмір інших запасів в 2011 році збільшився в порівнянні з 2010 роком на 17, тис. грн., а в порівнянні з планом - на 18,58 тис. грн.., це пов’язано зі зменшенням використання інших запасів.

Розглянемо аналіз використання виробничих запасів фермерського господарства «Чистяково» при виробництві сільськогосподарської продукції протягом 2011 і 2010 роки. Результати аналізу представлені в таблиці 3.7.

Таблиця 3.7 - Аналіз запасів сільськогосподарського призначення фермерського господарства «Чистяково» на кінець 2010 і 2011 років

Види матеріальних ресурсів	Вартість матеріальних ресурсів в цінах, тис. грн.			Відхилення
	2010рік	2011рік		2011 рік від 2010		2011 рік від плану
		план	факт	абс. величина	Питома вага,%	абс. величина	Питома вага,%
Насіння цукрових буряків	10,4	13,3	15,75	-5,25	-50,5	+2,45	+18,4
Насіння кукурудзи	0,9	0,6	0,8	-0,1	-11,1	+0,2	+33,3
Ячмінь посівний	29,6	35,2	38,4	+8,8	+29,7	+3,2	+9,1
Пшениця посівна	38,5	40,2	46,3	+7,8	+20,3	+6,1	+15,2
Насіння соняшника	30,8	32,25	42,1	-11,3	-36,7	+9,85	+30,5
Паливо	98,6	140,0	174,6	+76,0	+77,1	+34,6	+24,7
Інші матеріали	90,6	132,05	172,5	+59,2	+52,2	+40,0	+30,2
Усього	322,1	394,05	490,5	+168,4	+52,3	+96,4	+24,5

У результаті аналізу матеріальних ресурсів, пов’язаних з виробництвом сільськогосподарської продукції можна сказати, що у 2011 році вартість матеріальних ресурсів збільшилась на 52,3% порівняно з 2010 роком. Відхилення від плану показали, що норматив був перевиконаний на 24,5%, значні зміни були виявлені за такими матеріалами як паливо та інші матеріали, до яких входить вартість мінеральних добрив, пестицидів, гербіцидів та ін., тобто вартість цих матеріалів збільшилась, в наслідок чого матеріальні витрати підвищились, також це пов’язано з підвищенням норм витрат матеріалів

Проаналізуємо зміну величини витрат виробничих запасів при виробництві сільськогосподарської продукції, результати аналізу представлені на таблиці 3.8.

Таблиця 3.8 - Аналіз зміни величини витрат матеріалів сільськогосподарського призначення

Види матеріальних ресурсів

Норма фактично витрачених ресурсів

Відхилення

2010рік

2011рік

2011рік від 2010

2011рік від плану

план

факт

абс. величина

питома вага,%

абс. величина

питома вага,%

насіння цукрових буряків (кг)

180

300

322

+142

+78,9

+22

+7,3

насіння кукурудзи (кг)

1200

1000

1120

-80

-6,7

+120

+12

ячмінь посівний (т)

38

45

48

+10

+26,3

+3

+6,7

пшениця посівна (т)

35

24,5

29,8

-5,2

-14,9

+5,3

+21,6

насіння соняшника (т)

920

1180

1252

+332

+36,1

+144

+12,9

паливо (л)

36240

46667

47120

+10888

+30,04

+461

+0,99

Даний аналіз показав, що в 2011 році норматив по кількості витраченого посадкового матеріалу був перевищений, значне відхилення показали зміни норми витрат насіння пшениці, яке становить на 21,6% більше ніж план, та збільшення витрат насіння соняшника на 12,9% від плану і на 36,1% від 2010 року , це пов’язано зі збільшенням посівних площ, а також зі нераціональним використанням матеріальних ресурсів.

В результаті аналізу величини витрат матеріалів ремонтно-будівельного призначення, було виявлено, що норматив порівняно з 2010 роком був перевиконаний, а план по деяким витратам матеріалу був зменшений, тобто відбулася економія матеріалу. Та взагалі витрати по кількості витраченого матеріалу були перевищені за рахунок заміни одного матеріалу іншим, заміни якості матеріалу, та збільшення відходів.

Таким чином, аналіз використання матеріалів на фермерського господарства «Чистяково» , показав, що підприємство перевищило свій норматив по використанню матеріалів сільськогосподарського призначення, найбільш значний вплив оказало зростання цін на сировину і матеріали та транспортно-заготівельних витрат.

3.3 Факторний аналіз використання матеріальних ресурсів

При проведенні аналізу використання матеріальних ресурсів необхідно визначити їх мінімальний запас. Визначення мінімальних запасів матеріальних ресурсів для забезпечення нормального ритму виробничого процесу здійснюється за допомогою встановлених нормативів.

Також перевіряється якість придбаних матеріалів від постачальників, яка відповідає їх стандартам, технічним умовам та умовам договору і у випадках їх порушення пред’являються претензії постачальникам. Особлива увага приділяється перевірці виконання поставок матеріалів, виділених підприємству по держзамовам, та кооперованих поставок.

Велика увага приділяється виконанню плану по термінам постачання матеріалів. Порушення термінів постачання веде до невиконання плану виробництва та реалізації продукції. Для оцінки ритмічності постачань використовують коефіцієнт ритмічності, коефіцієнт варіації.

Також приділяється увага стану складських запасів сировини та матеріалів. Розрізняють запаси поточні, сезонні і страхові. Величина поточного запасу залежить від інтервалу постачань (в днях) і середньодобових витрат і-го матеріалу.

В процесі аналізу перевіряється відповідність фактичного розміру запасів важливих видів сировини та матеріалів нормативним. З цією метою на підставі даних про фактичну наявність матеріалів у натурі і середньодобовому їх використанні розраховують фактичну забезпеченість матеріалами і порівнюють їх з нормативами.

Також аналізують стан запасів та матеріалів з метою виявлення зайвих та непотрібних. Їх можна установити по даним складського обліку шляхом порівняння приходу та витрат. Якщо по яким-небудь матеріалам немає витрат на протязі року та більше, то їх відносять в групу неходових і розраховують загальну вартість.

Для характеристики ефективності використання виробничих запасів застосовується система узагальнюючих та приватних показників.

До узагальнюючих показників відносяться прибуток на гривню матеріальних витрат, матеріаловіддача, матеріаломісткість, коефіцієнт співвідношення темпів зросту обсягу виробництва і матеріальних витрат, питомої ваги матеріальних витрат в собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалу.

Матеріаловіддача визначається діленням вартості виробленої продукції на суму матеріальних витрат. Цей показник характеризує віддачу матеріалів, тобто скільки вироблено продукції з кожної гривні використаних матеріальних ресурсів.

Матеріаломісткість продукції - відношення суми матеріальних витрат до вартості виробленої продукції - показує, скільки матеріальних витрат необхідно зробити або фактично припадає на виробництво одиниці продукції.

Коефіцієнт співвідношення темпів зросту обсягу виробництва і матеріальних витрат визначається відношенням індексом валової або товарної продукції до індексу матеріальних витрат. Він характеризує у відносному вираженні динаміку матеріаловіддачі та одночасно розкриває фактори її зросту.

Питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції обчислюється відношенням суми матеріальних витрат до повної собівартості виробленої продукції. Динаміка цього показника характеризує зміни матеріалоємності продукції.

Приватні показники матеріаломісткості використовуються для характеристики ефективності використання окремих видів матеріальних ресурсів, а також для характеристики рівня матеріаломісткості окремих виробів.

Питома матеріаломісткість може бути розрахована як в вартісному вираженні ( відношення вартості усіх використаних матеріалів на одиницю продукції до її оптової ціни), так і в натуральному або умовно-натуральному вираженні (відношення кількості або ваги витрачених матеріальних ресурсів на виробництво і-го продукції до кількості випущеної продукції цього виду).

В процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання матеріалів порівнюють з плановим, вивчають їх динаміку і причини зміни, а також впливу на обсяг виробництва продукції.

Матеріаломісткість, як і матеріаловіддача, в першу чергу залежить від обсягу виробництва продукції і суми матеріальних витрат на її виробництво. Обсяг валової товарної продукції в вартісному вираженні (ТП) може змінюватися за рахунок кількості виробленої продукції (VВП), її структури (Уді) і рівня відпускних цін (ЦП). Сума матеріальних витрат (МВ) також залежить від обсягу виробленої продукції, її структури, витрат матеріалу (ВМ) на одиницю продукції, вартості матеріалів і суми постійних матеріальних витрат, яка в свою чергу залежить від обсягу виробленої продукції, її структури, норми витрат матеріалів на одиницю продукції, цін на матеріальні ресурси та відпускних цін на продукцію.

Матеріаломісткість продукції визначається за формулою:

, (3.1)

де: Єм - матеріаломісткість продукції ( вартість товарно-матеріальних цінностей на 1 грн. Вартості валової продукції);

МВ - матеріальні витрати на виробництво продукції;

ВП - вартість валової продукції.

Розглянемо структурно-логічну схему факторного аналізу матеріаломісткості на малюнку 3.1

 Рисунок 3.1 - Структурно-логічна схема факторного аналізу матеріаломісткості

Ефективність використання матеріальних ресурсів фермерського господарства „Чистяково”, а також розрахунок матеріаломісткості взагалі по рослинництву та розрахунок виходу сільськогосподарської валової продукції на одну гривню матеріальних ресурсів представлено в таблиці 3.9.

Таблиця 3.9 - Ефективність використання виробничих запасів сільськогосподарського призначення фермерського господарства «Чистяково»

Показник	2010 рік, тис. грн.	2011 рік, тис. грн.		Відхилення від 2010 р., тис. грн. ( +, - )	Відхилення від плану, тис. грн. (+, - )
		план	факт
Вартість валової продукції, тис. грн.	421,5	836,5	569,6	+157,1	-266,9
Матеріальні витрати - всього, тис. грн.	331,2	394,0	494,4	+163,2	-100,4
Матеріаломісткість продукції, грн.	0,79	0,47	0,86	+0,08	+0,39
Вихід валової продукції на 1 грн. матеріальних ресурсів, грн.	1,27	2,12	1,15	-0,12	-0,97

У результаті даного аналізу можна сказати, що на підприємстві збільшилася питома вага продукції, тобто рівень матеріаломісткість продукції рослинництва в 2011 році збільшилась на 0,08 грн. порівняно з 2010 роком, а в порівняні з планом - на 0,39 грн. Це означає, що ефективність використання матеріальних ресурсів у 2011 році знизилась порівняно з 2010 роком на 9,4% , а план по виконанню ефективного використання матеріальних ресурсів був недовиконаний на 45,7%, це пов’язано в першу чергу з підвищенням цін на матеріали, що призвело до підвищення матеріальних витрат. Це пов’язано зі зміною норми витрат матеріалів та зі збільшенням невиробничих витрат.

На таблиці 3.10 представлено аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів будівельного призначення, а також розрахунок матеріаломісткості ремонтно-будівельних послуг та валових послуг на одну гривню матеріальних ресурсів.

Таблиця 3.10 - Ефективність використання виробничих запасів будівельного призначення фермерського господарства «Чистяково»

Показник	2010 рік, тис. грн.	2011 рік, тис. грн.		Відхилення від 2010 р., тис. грн. ( +, - )	Відхилення від плану, тис. грн. ( +, - )
		план	факт
Вартість валових послуг, тис. грн.	202,3	196,8	182,1	-20,2	-14,7
Матеріальні витрати - всього, тис. грн.	86,5	98,6	122,9	+36,4	+24,3
Матеріаломісткість послуг, грн.	0,84	0,5	0,67	-0,17	+0,17
Валові послуг на 1 грн. матеріальних ресурсів, грн.	1,18	1,99	1,48	+0,3	-0,55

Що стосується будівельного господарства, то в результаті аналізу ефективності використання виробничих запасів, пов’язаних з виконанням ремонтно-будівельних послуг, ми бачимо, що в 2011 році матеріаломісткість послуг зменшилась на 0,17 грн. порівняно з 2010 роком, тобто ефективність використання матеріальних ресурсів збільшилась на 25,4%. А план по матеріаломісткості був перевиконаний на 0,17 грн., тобто план по ефективності використання матеріальних ресурсів був недовиконаний на 27,6%, це пов’язано з підвищенням цін на матеріали, зі зміною якості матеріалу, заміною одного матеріалу іншим, зміною норми витрат матеріалів, зі збільшенням відходів та витрат та ін.

Так як на даному підприємстві матеріаломісткість сільськогосподарської показала найбільші відхилення в 2011 році від плану та від 2010 року, тому слід провести аналіз факторів, які призвели до збільшення матеріаломісткості сільськогосподарської продукції.

Вплив факторів першого рівня на матеріалоємність можна визначити методом ланцюгових підстановок. Для цього необхідно розглянути фактори, які впливають на матеріаломісткість.

На таблиці представлено вихідні дані для проведення факторного аналізу матеріаломісткості сільськогосподарської продукції.

Таблиця 3.11 - Вихідні дані для факторного аналізу матеріаломісткості сільськогосподарської продукції

Види продукції	Витрати матеріалу на 1 одиницю продукції, грн		Валовий вихід продукції, (VВП )т		Структура продукції, %		Собівартість виробленої продукції, грн./т
	2011 рік		2011 рік		2011 рік		2011 рік
	план	факт	план	факт	план	факт	план	факт
Цукрові буряки	42,3	75,0	1548,1	1150,5	58,5	58,0	190	180
Кукурудза	252,4	280	102,2	168,8	3,86	6,5	300	220,3
Ячмінь	152,4	320,0	620,6	306,4	23,6	15,4	390	290,2
Пшениця	530,7	840,9	182,5	140,8	6,8	7,8	550	273,8
Соняшник	585,2	667,9	192,4	216,2	7,24	10,9	880	915,0
Всього	-	-	2645,8	1982,7	100	100	-	-

Спочатку необхідно розрахувати матеріальні витрати і вартість сільськогосподарської продукції по її видам при різних умовах за приведеними формулами і даними з таблиці 3.11

Витрати матеріалів на виробництво продукції розраховуються за таких умов:

а) за планом:

∑VВПі × Уді × ВМ (3.2)

б) фактично за плановою структурою і плановим цінам:

∑VВПі × Уді × ВМ (3.3)

в) фактично за плановими цінами:

∑VВПі × Уді × ВМ (3.4)

г) фактично:

∑VВПі × Уді × ВМ (3.5)

Вартість товарної продукції розраховується таким чином:

а) за планом:

∑VВПі × ВПі (3.6)

б) фактично за плановими цінами:

∑VВПі× ВПі (3.7)

в) фактично:

∑VВПі × ВПі (3.8)

Використовуючи формули, які наведені вище, розрахуємо витрати матеріалів і вартість виробленої продукції цукрового буряка:

Витрати матеріалів на виробництво цукрового буряка:

а) за планом:

,8 × 0,585 × 42,3 = 65500 грн.

б) фактично за плановою структурою і плановим цінам:

1982,7 × 0,585 × 42,3 = 49062,9 грн.

в) фактично за плановими цінами:

г) фактично:

1982,7 × 0,58 × 75,0 = 86247 грн.

Вартість виробленої продукції:

а) за планом:

,1 × 190 = 294139 грн.

б) фактично за плановими цінами:

1150,5× 190 = 218595 грн.

в) фактично за фактичними цінами:

1150,5 × 180 = 207090 грн.

На основі приведених розрахунків матеріальних витрат і вартості товарної продукції розраховуємо показники матеріаломісткості продукції, які необхідні для визначення факторів на зміну її рівня. Даний розрахунок представлений в таблиці 3.12.

Таблиця 3.12 - Факторний аналіз використання матеріалів при виробництві цукрового буряка фермерського господарства «Чистяково»

Показник	Умови розрахунку				Розрахунок матеріаломісткості, грн.
	Обсяг вироб ництва, т	Структура Виробництв-ва продукції	Вартість матеріалугрн.	Відпускна ціна на продукцію грн./т
План	2645,8	0,585	42,3	190,0	65500/294139 = 0,2227
Ум.пв.1	1982,7	0,585	42,3	190,0	49062,9/218595 = 0,2244
Ум.п..2	1982,7	0,58	42,3	190,0	48643,6/218595 = 0,2225
Ум.п.3	1982,7	0,58	75,0	190,0	86247/218595 = 0,3945
Факт	1982,7	0,58	75,0	180,0	86247/207090 = 0,4164

У результаті аналізу ми бачимо, що матеріаломісткість в цілому збільшилась на 0,19 грн., за рахунок зміни:

обсягу виробництва продукції - 0,2244 - 0,2227 = -0,0017 грн.

структури виробництва - 0,2225 - 0,2244 = -0,0019 грн.

вартості матеріалу - 0,3945 - 0,2225 = +0,172 грн.

відпускних цін на продукцію - 0,4164 - 0,3945 = +0,0219 грн.

Розрахуємо матеріальні витрати, які пов’язані з виробництвом кукурудзи, а також її вартість.

. Витрати матеріалів на виробництво кукурудзи:

а) за планом: 2645,8 × 0,0386 × 252,4 = 25777,1 грн.

б) фактично за плановою структурою і плановим цінам:

1982,7 × 0,0386 × 252,4 = 19316,7 грн.

в) фактично за плановими цінами:

1982,7 × 0,065 × 252,4 = 35528,2 грн.

г) фактично: 1982,7 × 0,065 × 280 = 36085,1 грн.

. Вартість виробленої продукції:

а) за планом: 102,2 × 300 = 30660 грн.

б) фактично за плановими цінами:

168,8 × 300 = 50640 грн.

в) фактично: 168,8 × 220,3 = 37186,6 грн.

Розглянемо в таблиці 3.13 факторний аналіз матеріальних ресурсів, які були використані для виробництві кукурудзи.

Таблиця 3.13 - Факторний аналіз використання матеріалів при виробництві кукурудзи Показник	Умови розрахунку				Розрахунок матеріаломісткості, грн.
	Обсяг вироб ництва т	Структура виробниц тва продукції	Вартість матеріа лу, грн.	Відпускна ціна на продукцію, грн./т
План	2645,8	0,0386	252,4	300,0	25771,1/30660 = 0,841
Ум .п.1	1982,7	0,0386	252,4	300,0	19316,7/50640 = 0,381
Ум.п..2	1982,7	0,065	252,4	300,0	32588,2/50640 = 0,644
Ум.п.3	1982,7	0,065	280	300,0	36085,1/50640 = 0,713
Факт	1982,7	0,065	280	220,3	36085,1/37186,6 = 0,97

З таблиці ми бачимо, що матеріаломісткість в цілому збільшилась на 0,13 грн., за рахунок зміни:

обсягу виробництва продукції - 0,381 - 0,841 = -0,459 грн.

структури виробництва - 0,644 - 0,381 = +0,262 грн.

вартості матеріалу - 0,713 - 0,644 = +0,069 грн.

відпускних цін на продукцію - 0,97 - 0,713 = +0,257 грн.

Розрахуємо матеріальні витрати, пов’язані з виробництвом ячменю, та його вартість.

Витрати матеріалів на виробництво ячменю:

а) за планом: 2645,8 ×0,236 × 152,4 = 95159,9 грн.

б) фактично за плановою структурою і плановим цінам:

1982,7 × 0,236 × 152,4 = 71310,6 грн.

в) фактично за плановими цінами: 1982,7 × 0,154 × 152,4 = 46533,2 грн.

г) фактично: 1982,7 × 0,154 × 320,0 = 97707,5 грн.

Вартість виробленої продукції:

а) за планом: 620,6 × 390 = 242034 грн.

б) фактично за плановими цінами: 306,4 × 390 = 119496 грн.

в) фактично за фактичними цінами: 306,4 × 290,2 = 88917,3 грн.

В таблиці 3.14 представлено факторний аналіз матеріальних ресурсів, які були використані для виробництва ячменю.

Таблиця 3.14 - Факторний аналіз використання матеріалів при виробництві ячменю

Показник	Умови розрахунку				Розрахунок матеріаломісткості, грн.
	Обсяг виробництва, т	Структура виробниц тва продукції	Вартість матеріа лу, грн.	Відпускна ціна на продукцію грн./т
План	2645,8	0,236	152,4	390,0	95159,9/242034 = 0,393
Ум.п.1	1982,7	0,236	152,4	390,0	71310,6/119496 = 0,597
Ум.п.2	1982,7	0,154	152,4	390,0	46533,2/119496 = 0,389
Ум.п.3	1982,7	0,154	320,0	390,0	97707,5/119496 = 0,818
Факт	1982,7	0,154	320,0	290,2	97707,5/88917,3 = 1,099

В наслідок аналізу було виявлено, що матеріаломісткість збільшилася на 0,71 грн., за рахунок зміни:

обсягу виробництва продукції - 0,597 - 0,393 = +0,204 грн.

структури виробництва - 0,389 - 0,597 = -0,208 грн.

вартості матеріалу - 0,818 - 0,389 = +0,429 грн.

відпускних цін на продукцію - 1,099 - 0,818 = +0,281 грн.

Розрахунок матеріальних витрат, пов’язаних з виробництвом пшениці, та її вартість представлено далі:

. Витрати матеріалів на виробництво пшениці:

а) за планом:

,8 × 0,068 × 530,7 = 95159,9 грн.

б) фактично за плановою структурою і плановим цінам:

1982,7 × 0,068 × 530,7 = 71310,6 грн.

в) фактично за плановими цінами:

1982,7 × 0,078 × 530,7 = 82073,1 грн.

г) фактично:

1982,7 × 0,078 × 840,9 = 130045,7 грн.

. Вартість виробленої продукції:

а) за планом:

182,5 × 550,0 = 100375,0 грн.

б) фактично за плановими цінами:

140,8 × 550,0 = 77440,0 грн.

в) фактично за фактичними цінами:

140,8 × 273,8 = 38551,04 грн.

На таблиці 3.15 представлено факторний аналіз матеріальних ресурсів, які були використані для виробництва пшениці.

Таблиця 3.15 - Факторний аналіз використання матеріалів при виробництві пшениці

Показник	Умови розрахунку				Розрахунок матеріаломісткості, грн.
	Обсяг вироб ництва, т	Структура вироб ництва продукції	Вартість матеріа лу, грн.	Відпускна ціна на продукціюгрн./т
План	2645,8	0,068	530,7	550,0	95480,6/100375 = 0,951
Ум.п.1	1982,7	0,068	530,7	550,0	71550,9/77440 = 0,924
Ум.п.2	1982,7	0,078	530,7	550,0	82073,1/77440 = 1,059
Ум.п.3	1982,7	0,078	840,9	550,0	130045,7/77440 = 1,679
Факт	1982,7	0,078	840,9	273,8	130045,7/38551,04 = 3,37

В наслідок аналізу було виявлено, що матеріаломісткість збільшилася на 2,42 грн., за рахунок зміни:

обсягу виробництва продукції - 0,924 - 0,951 = -0,27 грн.

структури виробництва - 1,059 - 0,924 = +0,135 грн.

вартості матеріалу - 1,68 - 1,059 = +0,62 грн.

відпускних цін на продукцію - 3,37 - 1,68 = 1,69 грн.

Розрахуємо матеріальні витрати, пов’язані з виробництвом соняшника, та його вартість.

Витрати матеріалів на виробництво соняшника:

а) за планом:

,8 × 0,0724 × 585,2 = 112098,5 грн.

б) фактично за плановою структурою і плановим цінам:

1982,7 × 0,0724 × 585,2 = 85860,4 грн.

в) фактично за плановими цінами:

1982,7 × 0,109 × 585,2 = 126470,1 грн.

г) фактично:

1982,7 × 0,109 × 667,9 = 144342,7 грн.

Вартість виробленої продукції:

а) за планом:

192,4 × 880,0 = 169312,0 грн.

б) фактично за плановими цінами:

216,2 × 880,0 = 190256,0 грн.

в) фактично за фактичними цінами:

216,2 × 915,0 = 197823,0 грн.

На таблиці 3.16 представлено факторний аналіз матеріальних ресурсів, які були використані для виробництва соняшника.

Таблиця 3.16 - Факторний аналіз використання матеріалів при виробництві соняшника

Показ ник	Умови розрахунку				Розрахунок матеріаломісткості, грн.
	Обсяг виробництва, т	Структура вироб ництва продукції	Вартість матеріалугрн.	Відпускна ціна на продукцію, грн./т
План	2645,8	0,0724	585,2	880,0	112098,5/169312= 0,662
Ум.п..1	1982,7	0,0724	585,2	880,0	85860,4/190256 = 0,451
Ум.п.2	1982,7	0,109	585,2	880,0	126470,1/190256= 0,665
Ум.п.3	1982,7	0,0109	667,9	880,0	144042,7/19025 = 0,759
Факт	1982,7	0,0109	667,9	915,0	144342,7/197823= 0,729

В наслідок аналізу було виявлено, що матеріаломісткість збільшилася на 0,67 грн., за рахунок зміни:

обсягу виробництва продукції - 0,451 - 0,662 = -0,211 грн.

структури виробництва - 0,665 - 0,451 = +0,214 грн.

вартості матеріалу - 0,759 - 0,665 = +0,94 грн.

відпускних цін на продукцію - 0,729 - 0,759 = -0,3 грн.

Отже, на основі приведених вище розрахунків розрахуємо матеріальні витрати взагалі по рослинництву та вартість вирощеної продукції:

Витрати матеріалів на виробництво сільськогосподарської продукції:

а) за планом:

+ 25777,1 + 95195,9 + 95480,6 + 112098,5 = 394052,1 грн.

б) фактично за плановою структурою і плановим цінам:

,9 + 19316,7 + 71310,6 + 71550,9 + 85860,4 = 297101,5 грн.

в) фактично за плановими цінами:

,6 + 32528,2 + 46533,2 + 82073,1 + 126470,1 = 336248,2 грн.

г) фактично:

+ 36085,1 + 97707,5 + 130045,7 + 144342,7 = 494428,0 грн.

Вартість виробленої продукції:

а) за планом:

,0 + 36085,1 + 97707,5 + 130045,7 + 144342,7 = 836520,0 грн.

б) фактично за плановими цінами:

,0 + 50640,0 + 119496,0 + 77440,0 + 190256,0 = 656427 грн.

в) фактично:

+ 37186,6 + 88917,3 + 38551,04 + 197823,0 = 569567,94 грн.

Розрахуємо матеріаломісткість продукції рослинництва:

) 394052,1/836520=0,47 грн.

) 297101,5/656427=0,45 грн.

) 336248,2/656427= 0,51 грн.

) 494428/656427= 0,75 грн.

) 494428/569567,94=0,86 грн.

Зміна матеріаломісткості продукції рослинництва за рахунок окремих факторів складає:

обсягу виробництва продукції - 0,45 - 0,47 = -0,02 грн.

структури виробництва - 0,51 - 0,45 = +0,06 грн.

вартості матеріалу - 0,75 - 0,51 = +0,24 грн.

відпускних цін на продукцію - 0,86 - 0,75 = +0,11 грн.

Усього: ΔМ = -0,02 + 0,06 + 0,24 + 0,11 = + 0,39 грн.

Таким чином, результати приведеного аналізу показали, що матеріаломісткість в 2011 році продукції рослинництва збільшилася на 0,39 грн. на 1 грн. виготовленої продукції.

Найбільше відхилення матеріаломісткості продукції відбулося за рахунок збільшення вартості матеріалу, зменшення випуску продукції та зменшення відпускних цін на продукцію.

.4 Аналіз прибутку на гривню матеріальних витрат

Одним із показників ефективності використання матеріальних ресурсів являється прибуток на гривню матеріальних витрат. Підвищення його рівня позитивно характеризує роботу підприємства. В процесі аналізу необхідно розглянути динаміку даного показника, виконання плану по його рівню, провести міжгосподарські порівняння й встановити фактори зміни його величини. Для цього можна використати наступну факторну модель:

, або (3.9)

, або (3.10)

, (3.11)

де П/М - прибуток на гривню матеріальних витрат; П/В - рентабельність продажу; В/П - питома вага виручки в загальному обсязі виробництва продукції (Дв); ТП/МЗ - матеріаловіддача, МЗ/ТП - матеріаломісткість; МЗ×Дв - матеріальні витрати в вартості реалізованої продукції.

Таблиця 3.17 - Дані для факторного аналізу прибутку на гривню витрачених матеріалів

Показник	2010 рік	2011 рік		Відхилення
		план	факт	від 2010 року	від плану
1	2	3	4	5	6
Прибуток від реалізації продукції, тис. грн.	282,5	262,3	109,6	-172,9	-152,7
Рентабельність продажу, %	53,4	26,3	12,3	-41,1	-14,0	417,7	492,6	617,3	+199,6	+124,7
Питома вага виручки в вартості товарної продукції, %	87,8	95,5	88,6	+0,8	-6,9
Матеріальні витрати в вартості реалізованої продукції, тис. грн.	353,8	470,4	691,9	+338,1	+221,5
Товарна продукція, тис. грн.	623,8	1033,3	751,7	+127,9	-281,6
Матеріаломісткість, грн.	0,67	0,48	0,82	-0,15	+0,34
Прибуток на гривню матеріальних витрат, грн.	0,79	0,55	0,16	-0,65	-0,39

Для розрахунку впливу даних факторів використовується метод ланцюгових підстановок і дані з таблиці 3.17

Використовуючи дані наведені в таблиці 3.16 за допомогою методу ланцюгових підстановок зробимо аналіз факторів, які вплинули на прибуток на гривню матеріальних витрат (П):

прибуток на гривню матеріальних витрат за планом:

П = РП/ Єм , (3.12)

де РП - рентабельність продажу продукції за планом,

Єм  - планова матеріалоємність.

П = 0,263/0,48 = 0,55 грн.

2) прибуток на гривню матеріальних витрат за фактичним рівнем рентабельності продукції і плановою матеріаломісткістю:

П = РП/ Єм , (3.13)

де РП - рентабельність продажу продукції за фактом,

Єм  - планова матеріалоємність.

П = 0,123/0,48 = 0,25 грн.

прибуток на гривню матеріальних витрат за фактом:

П = РП/ Єм, (3.14)

де РП - рентабельність продажу продукції за фактом,

Єм  - фактична матеріалоємність.

П = 0,123/0,82 = 0,16 грн.

Зміна прибутку на гривню матеріальних витрат продукції рослинництва за рахунок окремих факторів складає:

рентабельності продажу продукції - 0,25-0,55 = -0,3 грн.

матеріаломісткості продукції - 0,16-0,25 = -0,09 грн.

Усього: ΔП = -0,3 + (-0,9) =-0,39 грн.

Отже, по даним розрахункам можна сказати, що прибуток на гривню матеріальних витрат менший за плановий на 0,39 грн., на найбільше відхилення вплинула матеріаломісткість продукції, що говорить про збільшення величини матеріальних витрат.

.5 Заходи оптимізації виробничих запасів та підвищення ефективності виробництва фермерського господарства «Чистяково»

Перехід сільськогосподарських підприємств до самофінансування та до ринкових відносин призвів до кризи в системі виробництва. Почалося послідовне зниження виробництва валової продукції, зниження продуктивності праці, знизилась рентабельність і в результаті сільське господарство року стало збитковим.

Сільськогосподарські підприємства не в змозі самостійно і повністю себе фінансувати, тому що введення вільних цін призвело до стрімкого і неконтрольованого зростання цін на матеріально-технічні ресурси. Не є винятком і фермерське господарство «Чистяково» , яке на даний момент несе великі матеріальні витрати від зростання цін на сировину та матеріали, в першу чергу це підвищення цін на пальне. Але це не єдиний фактор, який впливає на фінансовий стан підприємства. На зниження прибутку підприємства впливають також низькі закупівельні ціни на продукцію, рівень податків, висока кредитна ставка, відстала технологія та погодні умови.

Як показав факторний аналіз використання матеріальних ресурсів та аналіз прибутку на 1 грн. матеріалів на рівень рентабельності дуже вплинули такі фактори як підвищення вартості матеріалів та зниження закупівельних цін на продукцію. Тому для того, щоб підвищити рівень рентабельності, підприємству необхідно знизити норми використаних матеріалів та збільшити виробництво продукції. В першу чергу підприємство повинно переглянути свою технологію виробництва, тобто для більш ефективної роботи підприємства, підвищення його рівня рентабельності необхідно втілення нових інтенсивних технологій по вирощуванню зернових та технічних культур. Тобто необхідно ввести нове технологічне обладнання та устаткування, обновити машинно-тракторний парк, який знаходиться в найгіршому стані: застаріле, несправне обладнання, яке потребує капітального ремонту або зовсім списання.

На технічне переоснащення сільськогосподарського виробництва необхідно велике фінансування, оскільки підприємство не в змозі себе забезпечити, то йому необхідно залучити до цього інвесторів.

Вибір інвестором підприємства для вкладення коштів проводиться на підставі оцінки і прогнозування інвестиційної привабливості об’єкта. Оцінка привабливості об’єкта проводиться інвестором при визначенні доцільності здійснення капітальних вкладень у розширення та технічне переобладнання, при виборі для придбання різних об’єктів приватизації, а також при купівлі акцій.

Процес вивчення інвестиційної привабливості об’єкта, як правило складається з трьох етапів: вибору системи показників для спостереження; побудови системи аналітичних показників і проведення аналізу (оцінка інвестиційної привабливості); прогнозування інвестиційної привабливості.

Земля, клімат і галузева структура виробництва та дешева робоча сила відкривають великі можливості для інвесторів, тому у фермерському господарстві «Чистяково» є можливості для їх приваблення.

Шляхи удосконалення виробничої діяльності показано на рис. 3.2

Рисунок 3.2 - Шляхи удосконалення виробничої діяльності фермерського господарства «Чистяково»

Дослідження провідних науково-дослідницьких інститутів, а також досвід передових господарств свідчать, що використання нових інтенсивних технологій при вирощуванні озимої пшениці, ячменю, кукурудзи, соняшника дасть змогу підвищити валовий урожай вдвічі, а також зможе економно використовувати пальне, раціонально проводити посів, також це дасть можливість зменшити ручну працю.

Так на збирання ранніх зернових культур (ячмінь, озима пшениця), а також соняшника та кукурудзи на зерно на даному підприємстві використовуються 2 зернозбиральних комбайнів СК-5 „НИВА”, термін експлуатації яких 19 років, практика показує, що комбайн даного класу при терміні експлуатації 10 років допускає втрати зерна при збиранні до 27%. Якщо підприємство замінить даний комбайн на новий комбайн класу „Славутич” (вітчизняного виробництва) або „БІЗОН”, які імпортуються з Польщі, то при таких комбайнах втрати допускаються до 2%, а це значить, що валовий збір зернових культур, як показує практика, збільшиться в середньому на 25%, так як продуктивність цих комбайнів більша в 3,5 рази. Також при використанні нових комбайнів з’явиться можливість збільшення посівних площ в 2 рази, а значить і валовий збір урожаю збільшиться вдвічі.

На даному підприємстві виручка від реалізації сільськогосподарської продукції (В) становить 602,5 тис. грн. , а так як вирішення цих проблем дасть змогу підприємству збільшити валовий збір зерна на 125%, тобто в 2,25 рази. А це значить, що можлива виручка становитиме:

В = 602,52,25 = 1355,62 тис. грн.

Також збільшення валового збору дасть змогу продавати зерно уже не посередникам по значно зниженим цінам, а крупними партіями на біржах, по закупівельним цінам бірж, як правило, вищих приблизно в 2 рази. Тобто можлива виручка від реалізації продукт становитиме:

В = 1355,62 2 = 2711,25 тис. грн.

Як свідчить практика введення нового комбайну також дасть можливість зменшити матеріальні витрати на 20%, так як зменшаться норма витрат пального, а також зменшиться відходи та втрати.

При вартості матеріальних витрат 494,4 тис. грн., які підприємство понесло в 2010 році можливі витрати (Вр) при введенні нового комбайну становитимуть: Вр = 494,4-98,9 = 395,5 грн.

Та якщо підприємство збільшить посівні площі в 2 рази, то витрати становитимуть: Вр = 395,5  2 =791,04 тис. грн.

А це значить, що можливий валовий прибуток ( ВП) становитиме:

ВП = 2711,25- 791,04 = 1920,2 тис. грн.

Чистий прибуток (ЧП) підприємства складе:

ЧП = ВП - ПП;

де: ПП - податок на прибуток.

ЧП = 1920,2 - 1920,2 × 25% = 1440,15 грн.

При вартості комбайну 900 тис. грн. строк окупності капітальних вкладень (Ток) складе:

Ток = К/ЧП

де: К - капітальні вкладення на придбання комбайну.

Ток = 900000/1410,15 = 0,6

Але теоретичні розрахунки виробництва сільськогосподарської продукції не завжди співпадають з реальними показниками, в першу чергу - це вплив погодних умов. Несприятливі погодні умови: засуха або дощове літо, буревії, град та ін., негативно впливають на врожайність сільськогосподарських культур, а значить і на кількість валового збору сільськогосподарської продукції. Особливо це впливає на результати роботи дрібних та середньо фермерських господарств. Тому підприємству також необхідно використовувати якісні мінеральні добрива та насіння, яке стійко реагує на морози та засуху, так як це дасть можливість підвищити урожай, не залежно від того, які будуть погодні умови.

Підприємство також потребує підтримки держави, так як стрімке і неконтрольоване підвищення цін на сировину та матеріали призвело до небаченого цінового диспаритету. А тому потрібно вводити державне регулювання цін на основі середні нормативи витрат виробництва з урахуванням авансового капіталу та норм прибутку, тобто на єдиній методологічній основі в усіх сферах АПК. Такі ціни будуть еквівалентними і забезпечать паритетність обміну між сільським господарством та галузями, що його обслуговують.

. ОХОРОНА ПРАЦІ І НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

.1 Загальні питання охорони праці

Підвищення технічної оснащеності підприємств, застосування нових матеріалів, конструкцій і процесів, збільшення швидкостей і потужностей машин робить вплив на характер і частоту нещасних випадків і захворювань на виробництві. Праця людини в сучасному автоматизованому і механізованому виробництві є процесом взаємодії людини і машини, причому центральне місце належить людині - оператору. Поліпшення умов праці, підвищення його безпеки впливають на результати виробничої діяльності: продуктивність праці, якість і вартість продукції, що випускається, а також приводить до зниження виробничого травматизму, професійних захворювань, зберігає здоров'я працівників і одночасно приводить до зменшення витрат на оплату пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці.

В існуючому законодавстві [1 ] велику увагу надається питанням захисту працюючих від дії небезпечних і шкідливих чинників виробничого середовища. В законі України про охорону праці» (2002г.) сказано, що державна політика базується на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці.

Використовуються економічні методи для управління охороною праці на підприємстві. Створюються національні, галузеві, регіональні програми з питань охорони праці, враховуючі різні напрями економічної і соціальної політики держави. Встановлюються єдині нормативи по охороні праці для всіх підприємств, організацій незалежно від форм власності. Створюються страхові фонди.

4.2 Управління охороною праці на підприємстві

Працедавець зобов'язаний створити на робочому місці, в кожному структурному підрозділі, умови праці, відповідні нормативно-правовим актам.

З цією метою працедавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

створює відповідні служби і призначає посадовців, які забезпечують рішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права і відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх виконання;

розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів і підвищення існуючого рівня охорони праці;

організовує атестацію робочих місць на відповідність нормативним актам з охорони праці;

забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів у разі зміни умов праці;

упроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації і автоматизації виробництва, дотримує вимоги ергономіки, використовує позитивний досвід в області охорони праці і тому подібне;

забезпечує належний зміст будівель і споруд, виробничого устаткування і оснащення, моніторинг за їх технічним станом;

забезпечує усунення причин, які можуть привести до нещасних випадків, професійних захворювань, і забезпечує здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

організує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, дає оцінку технічного стану виробничого устаткування і оснащення;

розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти по охороні праці, які діють в межах підприємства (далі - акти підприємства). Встановлює послідовність виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів по охороні праці, забезпечує безкоштовно працівників нормативно-правовими актами і актами підприємства по охороні праці;

здійснює контроль за дотриманням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням і іншими засобами виробництва, використовуванням засобів колективного і індивідуального захисту, виконанням робіт щодо вимог по охороні праці;

організовує пропаганду безпечних прийомів праці і співпраці з працівниками в області охорони праці;

передбачає термінові заходи для надання допомоги потерпілим, привертає при необхідності професійні аварійно-рятівні формування у разі виникнення на підприємстві аварій і нещасних випадків.

Працедавець несе безпосередню відповідальність за порушення відзначених вимог[1 ].

.3 Перелік небезпечних і шкідливих виробничих факторів

В даному розділі розглядається робоче місце з використанням персонального ЕОМ при виконанні дипломної роботи.

Характеристика приміщення, в якому знаходиться комп'ютер: розміри приміщення: - площа: S = 6 × 10 = 60 м2; - об'їм: V = 6 × 10 × 3,5 = 210 м3.

Згідно [2 ], норма площі на одного працюючого не повинна бути менше 6 м2. В приміщенні, що розглядається, вісім робочих місць, таким чином необхідна площа: Sнеобх. = 6 × 8 = 48м2. Отже, приміщення відповідає вимогам [2 ]. Приміщення розташовано на другому поверсі чотириповерхової будівлі.

Приміщення пожежонебезпечне, категорії В, оскільки в ньому знаходяться тверді матеріали, що згорають [3 ]. Відповідно до обліку категорії пожежонебезпечності і поверховості будівлі, в якій розміщено дане приміщення, ступінь вогнестійкості будівлі - ІІ [4 ].

Перелік основних небезпечних і шкідливих виробничих чинників, які зустрічаються на робочому місці, що розглядається, надано в таблиці 4.1 [5 ]

Таблиця 4.1- Небезпечні і шкідливі виробничі чинники

Найменування чинників	Джерела виникнення	Характер дії на організм людини	Нормований параметр
1	2	3	4
Шум	Принтери, сканери, системні блоки	Розлади ЦНС, зниження слуху	Рівень звуку Lр, дБА
Вібрація	Системні блоки ЕОМ	Розлади серцево-судинної системи, ЦНС	Рівень виброшвидкості Lv, дБ
М'яке рентгенівське випромінювання	Монітори ЕОМ	Стомлення, захворювання органів зору,	Еквівалентна доза, Р, мкР/ч
Електромагнітне випромінювання	Монітори ЕОМ	Пониження кров'яного тиску	Напруженість, Е, В/м
Ультрафіолетове інфрачервоне випромінювання	Монітори ЕОМ	Головний біль, сонливість, запаморочення.	Інтенсивність теплових випромінювань Е, Вт/м2
Електростатичне поле	Комп'ютерна техніка	Головний біль, погіршення зору	Напруженість,  Е, кВ/м
Яскравість екрану	Монітор	Стомлення очей	Не більше 40 кд/м2
Підвищена іонізація повітря	Комп'ютер	Опромінювання	Кількість іонів в 1см3 n+ =1500 - 3000 n- = 3000 - 5000
Напруга в електромережі	Штучне освітлення	Поразка електрик-ним струмом	Uпр ≤ 36
Монотонність праці	Безперервна робота на ЕОМ	Стомлення ЦНС	-

4.4 Промислова санітарія

Метеорологічні умови вибираються відповідно до вимог [6 ]. При роботах операторського типу, пов'язаних з великою нервово-емоційною напругою, передбачені оптимальні значення параметрів мікроклімату в приміщенні. Енерговитрати складають 139 Вт, оскільки роботи виконуються сидячи. Категорія виконуваних робіт - Iа. Оптимальні норми температури, відносної вологості, швидкості руху повітря в приміщенні в холодний і теплий період року для категорії робіт Iа надані в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 - Оптимальні параметри мікроклімату

Период роки	Категорія виконуваних робіт по енерговитратах	Температура, 0С	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря, м/с
Теплий	I а	23 - 25	40 - 60	0,1
Холодний	I а	22 - 24	40 - 60	0,1

Для забезпечення параметрів мікроклімату в межах норми, оптимального рівня іонізації [n+ = (1500 ÷ 3000), n― = (3000 ÷ 5000)] в см3 повітря [2 ], концентрації пилу нижче встановленого значення ГДК = 4 мг/м3, в даному приміщенні передбачені прилади зволоження і штучної іонізації повітря, а також кондиціонування повітря [7 ]. Вид опалювання - центральний. Джерела надходження води - міський водопровід, діюча каналізація - господарсько-побутова [8 ] .

Передбачено природне і штучне освітлення в приміщенні, в якому розташовано робоче місце. За найменшим розміром об'єкту розрізнення, характеристики фону і контрасту об'єкту розрізнення з фоном встановлюємо розряд зорових робіт - IIIв

Природне освітлення - односторонньо бічне. Нормативне значення коефіцієнта природної освітленості визначаємо по наступній формулі:

 %                                      ( 4.1 )

де еN - коефіцієнт природної освітленості; н - коефіцієнт природної освітленості для III розряду зорових робіт;- коефіцієнт світлового клімату (0,9);

 номер групи забезпеченості природним світлом

Необхідну сумарну площу світлових отворів в приміщенні з одностороннім бічним освітленням, має розміри: L=10 м, В= 6 м, H=3,5 м визначаємо по формулі:

 м2;                                  (4.2)

ок- світлова характеристика вікна ок = 13,5;

кз - коефіцієнт запасу, враховуючий зниження освітленості в процесі експлуатації скла, кз = 1,4;п - площа підлоги приміщення; Sп = L·В= 10 · 6 = 60м2;

кзд - коефіцієнт, що враховує затемнення вікон протилежними будівлями, кзд = 1;

 - загальний коефіцієнт світлопроникнення;

                                      (4.3)

коефіцієнт, що враховує вид матеріалу, що пропускає світло 0,8;

коефіцієнт, що враховує вид палітурки; 0,8;

коефіцієнт, що враховує вид несучих конструкційних матеріалів, при бічному освітленні; 1;

коефіцієнт, що ураховує втрати світла в сонцезахисних пристроях; 0,65;

- коефіцієнт, що враховує вплив відображеного світла при бічному освітленні, r1 =3,0;

0,8·0,8·1·0,65 =0,416

Сумарна площа світлових отворів S0 = 16,36 м2

Штучне освітлення - загальне рівномірне. Як джерела світла використовуємо люмінесцентні лампи типу ЛТБ 80-2. Нормативне значення освітленості для IIIв розряду зорових робіт Еmin складає 300 лк. Загальне освітлення виконано у вигляді переривчатих ліній світильників ЛП033 виконання 001 прямого світла (П) з дзеркальними екранними сітками і відбивачами. Основні характеристики освітлення, що передбачено в приміщенні надані в таблиці 4.3 [9 ].

Таблиця 4.3- Характеристика освітлення

Площа підлоги, м2	Розряд зорових робіт	Освітлення
		природне		штучне
		Вид освітлення (верхнє, бічне)	КЕО еN %	Мінімальна освітленість, Еmin, лк
60	IIIв	бічне	1,8	300

Шум є одним з найпоширеніших на виробництві шкідливих чинників. У відповідності з [10] на робочому місці при рішенні завдань потребуючої концентрації уваги рівні звуку і еквівалентні рівні звуку не повинні перевищувати 50 дБА. Відповідно з [11] рівень вібрації для категорії 3, тип „в”, в умовах „комфорту” не повинна перевищувати 75 дБ. Для зменшення рівня звуку і вібрації застосовуються демпфуючі матеріали (гумова прокладка під принтер). Шумопоглинальні засоби застосовуються не спаленні або тяжко спаленні спеціальні перфоровані плити, панелі, мінеральна вата та інші.

Комп'ютер і в першу чергу монітор є джерелами:

електростатичного поля;

слабих електромагнітних випромінювань в низькочастотному і високочастотному діапазонах (2 Гц …400 Гц);

рентгенівського випромінювання;

ультрафіолетового, інфрачервоного і випромінювання видимого діапазону.

Згідно [12], встановлюються гранично допустимі значення напруженості електричного і магнітного полів частотою 50 Гц залежно від часу перебування персоналу в приміщенні. Напруженість електричного поля не перевищує 5 кВ/м, напруженість магнітного поля на робочому місці не перевищує 8 кА/м, а напруженість електростатичного поля не перевищує 20 кВ/м [13], що дозволяє не регламентувати час перебування в приміщенні.

Потужність експозиційної дози рентгенівського випромінювання на відстані 0,05 м від екрану не перевищує 0,1 мбер/час [14]. Рівні всіх можливих випромінювань достатньо низькі і не перевищують діючі норми. На робочому місці, що вивчається, розміщений найбезпечніший монітор, в якому створений додатковий металевий внутрішній контур, замкнутий на вбудований захисний екран.

При організації робочого місця за комп'ютером дотримувалися наступні розміри:

відстань від підлоги до сидіння крісла дорівнює 440 мм;

відстань від сидіння крісла до нижнього краю робочої поверхні 330 мм;

відстань від очей до дисплея 550 мм;

простір для ніг 770 мм;

відстань від ніжки столу до краю робочої поверхні столу 640 мм;

М - відстань між передньою поверхнею тіла і краєм робочої поверхні столу 80 мм;

відстань від очей до документації 500 мм;

оптимальна зона моторного поля 360 мм;

висота робочої поверхні 800 мм;

кут огляду документів 30!.

Екран дисплея по висоті розташований на столі так, що кут між нормаллю до центру екрану і горизонтальною лінією погляду складає 20!. Кут спостереження екрану в горизонтальній площині не перевищує 60° [14,15]. Передбачені перерви, що регламентуються, для відпочинку тривалістю 15 хвилин після кожних двох годин роботи.

4.5 Електробезпека

При проектуванні систем електропостачання, при монтажі силової електроустаткуванні і електричного освітлення в будівлях і приміщеннях для ЕОМ необхідно дотримуватися вимог нормативно-технічної документації (ПУЕ, ПТЕ, ПТБ і ін.).

Рід струму - змінний, напруга в мережі 220 / 380В. ЕОМ є однофазним споживачем електроенергії від трифазної чотирьох провідної мережі з глухо заземленою нейтраллю змінного струму частотою 50 Гц. По ступені небезпеки поразки електричним струмом приміщення ставиться до приміщень з підвищеної небезпеки [16].

Працівник, що поступає на роботу, обов'язково проходить ввідний і первинний інструктаж по техніці безпеки в цілях профілактики нещасних випадків, а також знайомиться з інструктажем по дотриманню заходів техніки безпеки при роботі з ПЕВМ.

.6 Пожежна безпека

Категорія приміщення по вибухо-пожежонебезпеки - В [3 ], вогнестійкість будівлі - II [4 ]. Зона класу приміщення П-IIа. Ступінь захисту оболонки для вказаної пожежонебезпечної зони - IР44[17].

Можливими причинами пожеж в приміщенні може бути несправність електропроводки і електроустаткування, коротке замикання в мережі, зберігання горючих матеріалів, блискавка і т.д.

Згідно [18] пожежна безпека забезпечується системами запобігання пожежі, пожежного захисту і організаційно-технічними заходами.

В системі запобігання пожежі передбачені наступні заходи: контроль і профілактика ізоляції, наявність плавких запобіжників в устаткуванні, блискавкозахист будівлі. Для даного класу пожежонебезпечної зони приміщення П-IIа, з урахуванням кількості грозових годин у рік (20 годин), встановлено ІІ категорію блискавкозахисту [19].

Система пожежного захисту передбачає забезпечення вогнегасниками -ВВК-8.

Організаційними заходами пожежної профілактики є навчання виробничого персоналу протипожежним правилам, видання необхідних інструкцій і плакатів, засобів наочної агітації.

.7 Охорона навколишнього середовища

На робочому місці, що розглядається, відсутні відходи, що забруднюють навколишнє середовище, оскільки устаткування (ПЕВМ, принтер) не є джерелом забруднення навколишнього середовища. Проте при виробленні ресурсу устаткування стає повторною сировиною і підлягає утилізації[20].

ВИСНОВКИ

Від організації забезпечення підприємства виробничими запасами залежить безперебійний процес виробництва продукції. Тому планування матеріально-технічного процесу потребує великої уваги. Цей інструмент виробництва є сполучним ланцюгом в організації діяльності підприємства. Від нього залежить обсяг виробництва, а отже і реалізація сільськогосподарської продукції. А це впливає не тільки на фінансовий стан підприємства, а й взагалі на рівень забезпеченості українського населення продуктами харчування.

При написанні дипломної роботи було використано дані фермерського господарства «Чистяково» на кінець 2010 і 2011 років. Основними видами діяльності підприємства є вирощування сільськогосподарської продукції та надання ремонтно-будівельних послуг, найбільшу частину валового прибутку підприємства становить реалізація сільськогосподарської продукції.

В даній роботі було розглянуто стан виробничих запасів, організація їх бухгалтерського обліку на складах підприємства, а також бухгалтерський облік їх надходження та вибуття. Було встановлено, що облік надходження виробничих запасів ведеться за їх первісною вартістю, а при вибутті у виробництво вони оцінюються за методом ФІФО або за методом середньозваженої собівартості. В роботі розглянуто також документальне оформлення операцій при надходженні та вибутті виробничих запасів зі складу.

В роботі проведено аналіз стану виробничих запасів, що дозволило виявити позитивні та негативні фактори, які впливають на матеріаломісткість продукції, ефективність використання матеріальних ресурсів, на прибуток на гривню матеріальних ресурсів та взагалі на виробництво продукції.

Аналіз стану виробничих запасів фермерського господарства «Чистяково» показав, що на кінець 2011 року по даним підприємство перевищило планову норму запасів на 11,9%, тобто залишок запасів сільськогосподарського призначення становить на 5,9% більше ніж за планом, запасів будівельного призначення - на 13,9%, палива - на 29,3%, тари і тарних матеріалів - на 20,7%, інших запасів - на 4,3% більше. Це пов’язано з підвищенням цін на матеріали, та відхиленням від норм витрат сировини та матеріалу. Так як, аналіз зміни норм витрат показав, що норма витрат матеріалу сільськогосподарського призначення була перевищена, тобто кількість витраченого насіння та посадкового матеріалу в 2011 році було збільшено за рахунок великих відходів та втрат, у зв’язку з поганим станом технічного обладнання та устаткування, що призвело до неякісного посіву.

Норма матеріалів будівельного призначення була теж перевищена, так як матеріал був не якісний, і підприємство понесло витрати та великі відходи.

Про підвищення цін на сировину та матеріали свідчить аналіз вартості матеріальних ресурсів. В результаті цього аналізу було виявлено, що в 2011 році вартість матеріалів сільськогосподарського призначення збільшилась порівняно з 2010 роком на 52,3%, тобто на 168,4 тис. грн., а відхилення від плану становить 24,5%, тобто на 96,4 тис. грн. більше.

Вартість матеріалів будівельного призначення в 2011 році вища від 2010 року на 42,1 % , тобто на 42,1 тис. грн., а від плану на 24,3%, тобто план вартості матеріалів перевищено на 24,6 тис. грн.

Зміни вартості матеріальних ресурсів та норм їх витрат призвели до підвищення матеріаломісткості, а в результаті до зниження ефективності використання матеріальних ресурсів.

Так як, в результаті аналізу ефективності використання матеріалів сільськогосподарського призначення, було виявлено, що ефективність знизилась на 9,4%, тобто на 0,12 грн. від 2010 року, а відхилення від плану становить 45,7%, тобто вихід валової продукції на 1 грн. матеріальних ресурсів знизився на 0,97 грн.

Ефективність використання матеріалів будівельного призначення в 2011 році збільшилась порівняно з 2010 роком на 25,4%, так як вихід валової продукції на 1 грн. матеріальних ресурсів збільшився на 0,3 грн., план по використанню матеріалів був перевиконаний на 0,17 грн., в результаті чого ефективність використання матеріалів знизилась на 27,6%, тобто вихід валової продукції на 1грн. матеріальних ресурсів менший від запланованого на 0,55 грн.

В результаті факторного аналізу ефективності використання матеріалів сільськогосподарського призначення було виявлено, що значні відхилення відбулися за рахунок такого фактору, як вартість матеріалів та відпускна ціна на продукцію. В результаті того, що підвищилась вартість матеріалу, збільшилось відхилення від плану по нормативним витратам матеріалу, збільшилась відпускна вартість матеріалу, при цьому реалізаційна вартість деяких видів продукції, таки, наприклад, як ячмінь та пшениця, не змінилася, тобто була нижчою за вартість виробленої продукції.

Отже, в 2011 році підприємство закупило надлишок запасів, перевищило матеріальні витрати, не ефективно використовувало матеріальні ресурси, в результаті чого понесло великі відходи та втрати. Це вплинуло на собівартість продукції, на конкурентоспроможність підприємства і на його фінансовий стан.

Основними заходами по оптимізації виробничих запасів та підвищення ефективності виробництв в першу чергу є те, що підприємство повинно переглянути свою технологію виробництва, тобто для більш ефективної роботи підприємства, підвищення його рівня рентабельності необхідно втілення нових інтенсивних технологій по вирощуванню зернових та технічних культур. Тобто підприємство потребує введення нового технологічного обладнання та устаткування, оновлення машинно-тракторний парку, який знаходиться в найгіршому стані: застаріле, несправне обладнання, яке потребує капітального ремонту або зовсім списання. Це дасть можливість фермерського господарства «Чистяково» раціонально та економно використовувати пальне та посадковий матеріал, збільшити посівні площі, ефективно проводити збір урожаю, в результаті зменшаться втрати продукції під час її збирання, що призведе до підвищення рівня виробництва продукції, а отже, і до покращення фінансового стану підприємства.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

Закон України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” № 996 від 16.07.99 р.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99 р.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 „Баланс”, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99 р.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку „Звіт про рух грошових коштів”, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку „звіт про власний капітал підприємства”, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99 р.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 „Запаси”, затверджене наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99 р.

Положення про порядок здійснення фінансового стану підприємства, затверджене наказом Міністерства фінансів України, Фонду державного майна України від 26.01.2001 р. № 49/121

План рахунків бухгалтерського обліку підприємства, організацій і установ, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.99 р.

Методичні рекомендації по аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій: Лист Державної податкової адміністрації України від 27.01.98р.

Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій: Затв. Наказом Агентства з питань запобігання банкрутству від 23.02.1998р. № 22

Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій: Затв. Наказом Агентства з питань запобігання банкрутству від 27.06.1997р.

Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебник. - М.: Финансы и статистика, 2002. - 415 с.

Белов Н.Г. Контроль и ревизия в сельском хозяйстве, М., 2005. - 392 с.

Білик М.Д. Організація і методика аудиту сільськогосподарських підприємств, К.: КНЕУ, 2003. - 628 с.

Бойчик І.М. Економіка підприємств. - Львів: В-во „Сполом”, 1998. - 212 с.

Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський облік в сільському господарстві: Навчальний посібник - Ж.: ПП „РУТА”, 2003. - 508 с.

Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку - Ж.: ПП „РУТА”, 2000.- 640 с.

Бухгалтерський облік в торгівлі. Підручник:/за ред. Проф.. Бутинця - 2-е вид., - Ж.: ПП „РУТА”, 2002. - 576 с.

Вдовенко Л.О. Розвиток малих підприємств у сільському господарстві// Економіка: проблеми, теорії та практика., ДНУ. - 2002, №123

Волкова О.И. Экономика предприятия: Учебник - М.: ИНФРА-М, 2000. - 520 с.

Горфинкель В.Я. Экономика предприятия, - М. 2001. - 718 с.

Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник - К., 1998. - 233 с.

Завгородній В.П. Бухгалтерський облік в Україні з використанням національних стандартів: Навчальний посібник для студентів. - 5-е вид., доп. та перероб.- К.: А.С.К., 2001. - 847 с.

Іванюта С.М. Діагностика виявлення кризових явищ на етапах життєвого циклу сільськогосподарських підприємств// Вісник ПДАА. 2005. - №2. - с.107 - 110.

Ковбасюк М.Р. та ін. Аналіз ефективності використання виробничих ресурсів, - М., 1985. - 135 с.

Котляр М.Л. Аналіз фінансового стану підприємства// Фінанси України. 2004. - №5. - с. 99 - 104.

Кужельний М.В., Лінник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник - К.: КНЕУ, 2001. - 334 с.

Лишиленко О.В. Бухгалтерський облік: Навч. Посібник - 2-е вид., перероб. І доп. - К., 2003. - 628 с.

Мельник Л.Г. Экономика предприятия: Учебное пособие - Сумы, 2003. - 638 с.

Мних Є.В. Економічний аналіз: Підручник - К., 2003. - 412 с.

Онищенко Т., Мякота В. Альбом бухгалтерских проводок. - 8-е изд., доп. и перераб. - Х.: Фактор, 2004. - 304 с.

Орлова П.А. Экономика предприятий. - Х.: ХГЭУ, 2000. - 400с.

Пархоменко В. Годовая финансовая отчетность.// Бухгалтерский учет и аудит. - 2004. -№1. - с.5 - 15.

Прокопенко Н.Д., Белый Е.Л. и др. Анализ и прогнозирование результатов производственной и финансовой деятельности предприятий, объединений и регионов./ методические положения. - Донецк, 1999. - 111 с.

Пилипенко І.І., Редько О.Ю. Основи бухгалтерського обліку за міжнародними стандартами (МСБО) / Навч. Посібник - К., 2001. - 184 с.

Рожнова О.В. Международные стандарты бухгалтерського учета и финансовой отчетности: Учеб пособбие - М.: Екзамен, 2003. - 256 с.

Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 5-е изд. Минск: ООО „Новое знание”, 2001. - 688 с.

Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч. Посібник. - 3-є вид., перероб. і доп. - К., 2000. - 578 с.

Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник для студ. екон. спец. вищ. навч. закладів - 6-те вид. - К.: А.С.К., 2001. - 784 с.

Чебанов Н.В., Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовій учт: Пособие. - К.: Видавничий центр „Академія”, 2003. - 688 с.

Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. - К.: Знання, 2004. - 447 с.

ГОСТ 12.1.002-84. ССБТ. Электрические поля токов промышленной частоты напряжением 400 кВ и выше. Общие требования безопасности. - Введ. 01.01.85.

ГОСТ 12.1.045-84 ССБТ. Электростатические поля. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля. Введ. 01.01.85.

НАОП 0.00-1.31-99. Правила охраны труда пользователей ЭВМ.

Нормы радиационной безопасности НРБУ-97. К: 1998.

НТП 24-86. Общесоюзные нормы технологического проектирования. Определение категорий зданий и сооружений по взрывопожарной и пожарной опасности. - М. : Стройиздат, 1987.

БН В.1.1 - Захист від пожежі. Пожежна безпека об’єктів будівництва. - К.: 2002. - 41 с.

         49 ГОСТ 14254-80. Изделия электротехнические. Оболочки. Степени защиты. Обозначения. Методы испытания (СТСЭВ 778-77).

ДСТУ 14001-97 - 14012-97 Система управления окружающей средой - К.:ДЕРЖСТАНДАРТ УКРАИНЫ - 225 с.

Закон України “Про охорону праці” Законодавство України про охорону праці , т.1.- К. - 1995. - 558 с.

Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” - К.: Україна. - 1991. - 59 с.

ГОСТ 12.0.003 - 74*. ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация. - Введ. 01.01.76.

ГОСТ 12.1.005 - 88. ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны.. - Введ.01.01.89

СНиП 2.04.05 - 92. Нормы проектирования. Отопление, вентиляция и кондиционирование. - М.: Стройиздат. - 1988. - 64 с.

СНиП II - 4 - 79/85 Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования. - М.: Стройиздат. - 1980. - 110 с.

ГОСТ 12.1.003 - 89. ССБТ. Шум. Общие требования безопасности. - Введ.01.07.89.

ГОСТ 12.1.012 - 90. ССБТ. Вибрация. Общие требования безопасности. - Введ. 01.01.90.

ДНАОП 0.03 - 3.14.-85 Санітарні норми допустимих рівнів шуму на робочих місцях №3223-85

ГОСТ 14255 - 69. Аппараты электрические напряжением до 1000В. Оболочки. Степени защиты (СТ СЭВ 778-77).- Введ.01.01.78.

ГОСТ 12.2.007.0 - 75. ССБТ. Изделия электротехнические. Общие требования безопасности. - Введ. 01.01.78.

ГОСТ 12.1.030 - 81*. ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление. Зануление. - Введ. 01.01.82.

ГОСТ 12.1.004 - 91. ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования. - Введ.01.07.91.

СНиП 2.09.02 - 85. Производственные здания промышленных предприятий. Нормы проектирования. - М.: Стройиздат. - 1987. - 16 с.

ДНАОП 0.03.-3.01-71 Санітарні норми проектування промисло-вих підприємств СН 245 - 71.

ДНАОП 0.03 - 3.18 - 98 Санитарні норми та правила для робітників обчислювальних центрів.

СНиП 2.01.02 - 85. Противопожарные нормы проектирования зданий и сооружений. Нормы проектирования. - М.: Стройиздат. 1985. -16 с.

РД 34.21.122 - 87 Инструкция по устройству молниезащиты зданий и сооружений / Минэнерго СССР. - М.: Энергоатомиздат. - 1989. - 58 с.

ДСТУ 14001-97 - 14012-97 Система управления окружающей средой - К.:ДЕРЖСТАНДАРТ УКРАИНЫ - 225 с.

ГОСТ 12.1.006 - 84 Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля.

ДНАОП 0.00 - 1.21 - 98 Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів.

Санитарно-гигиенические нормы допустимых уровней ионизации воздуха производственных и общественных помещений № 2152-80.

Юдин Е.Я. и др. Охрана труда в машиностроении. - М.: Машиностроение. - 1993. - 568 с.

Правила устройства электроустановок. ПУЭ - 87/ Минэнерго СССР. - М.: Энергоатомиздат. - 1987. - 648 с.

Долин П.А. Справочник по технике безопасности. - М.: Энергоатомиздат. - 1984. - 824 с.