Облік та аналіз прибутку на підприємстві

ЗМІСТ

Вступ

1. Сутність прибутку у фінансово - гоподарській діяльності підприємства

.1 Методологічні основи формування прибутку підприємства

.2 Прибуток як фінансовий результат діяльності підприємства

1.3 Інформаційна база обліку фінансового стану та прибутку

1.4 Основні методи та етапи аналізу фінансового стану та прибутку

. Організація обліку прибутку на підприємстві ПАТ «Хіммаш»

2.1 Загальна характеристика підприємства

2.2 Організація бухгалтерського обліку на підприємстві

2.3 Облік фінансових результатів діяльності підприємства і використання прибутку

.4 Інформаційні системи в обліку

3. Аналіз прибутку та його оподаткування на прикладі ПАТ "Хіммаш"

3.1 Загальний аналіз фінансового стану ПАТ "Хіммаш"

3.2 Аналіз прибутковості діяльності підприємства

.3 Заходи щодо підвищення прибутковості діяльності підприємства

4. Охорона праці і навколишнього середовища

.1 Загальні питання охорони праці

4.2 Управління охороною праці на підприємстві

.3 Перелік небезпечних і шкідливих виробничих факторів

4.4 Промислова санітарія

.5 Електробезпека

.6 Пожежна безпека

.7 Охорона навколишнього середовища

Висновки

Список джерел інформації

ВСТУП

Побудова розвинутого ринкового господарства - процес досить складний і тривалий.

Досвід роботи в умовах ринкової економіки, який накопичено в промислово-розвинутих країнах, не можна автоматично перенести на управління економічними процесами в Україні.

В таких скрутних умовах, що склалися в Україні, в умовах глибокої економічної, фінансово-кредитної, паливно-сировинної, екологічної та інших криз перехід до реального ринку надзвичайно утруднений.

У сучасних умовах діяльність кожного суб'єкта ринкових відносин користується великою увагою широкого кола інших учасників ринкової економіки, які зацікавлені у результаті його функціонування. Для того щоб підприємство мало можливість функціонувати в сучасних умовах, управлінському персоналу необхідно, насамперед, вміти реально оцінювати фінансове становище, як свого підприємства, так і існуючих потенційних партнерів і конкурентів.

Фінансовий стан є найважливішою характеристикою економічної діяльності підприємства. Вона і визначає конкурентоспроможність, потенціал в ділової співпраці, оцінює, якою мірою гарантовані економічні інтереси самого підприємства і його партнерів в фінансовому і виробничому ставленні. Проте самого вміння реально оцінювати фінансове становище недостатньо для успішного функціонування підприємства та досягнення їм поставленої цілі.

Конкурентоспроможність підприємству може забезпечити лише правильне управління рухом фінансових ресурсів і капіталу, які перебувають у його розпорядженні.

Робота виконувалась на базі підприємства - Публічне Акціонерне Товариство «Хіммаш» на основі інформації, отриманої зі фінансової звітності підприємства за 2009-2010 рр. та інших облікових документів.

Фінансовим підсумком господарської діяльності підприємства є його прибуток.

Прибуток в узагальненому вигляді відображає результати господарювання, продуктивність витрат живої і матеріалізованої праці і тому служить важливою економічною характеристикою ефективності роботи підприємств. Він займає центральне місце в загальній системі вартісних інструментів і важелів управління економікою. Це виражається в тому, що фінанси, кредит, ціни, собівартість і другі економічні важелі прямо чи частково пов'язані з прибутком.

Аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства є важливим елементом для прийняття конкретних рішень, спрямованих на подальше збільшення прибутковості, виявлення причин збитковості, а також забезпечення стабільності фінансового стану. Саме це і зумовило актуальність вибраної теми.

Метою дипломної роботи є поглиблене вивчення утворення прибутку підприємства, основи формування та вплив різних факторів та формування прибутку. Предметом дослідження є економічний аналіз фінансових результатів промислового підприємства.

Для досягнення поставленої мети в дипломній роботі розглядаються такі питання:

обґрунтовуються методологічні основи формування прибутку підприємства;

обґрунтування стратегії формування прибутку підприємства на наступний період;

зроблені конкретні висновки і запропоновано пропозиції щодо управління утворенням прибутку використання його на ПАТ «Хіммаш».

Теоретичною і практичною основою даної дипломної роботи стали сучасні літературні джерела , періодичні публікації, законодавчі та нормативні акти, договори, закони та постанови Уряду України, фінансово - економічна звітність підприємства.

1.      СУТНІСТЬ ПРИБУТКУ У ФІНАНСОВО - ГОПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1    Методологічні основи формування прибутку підприємства

Фінансовий стан підприємства - це сукупність показників, які відображають наявність, розміщення та використання ресурсів підприємства, реальні та потенційні фінансові можливості підприємства. Також це здібність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними лицями, платоспроможністю та фінансовою стійкістю.

Фінансовий стан може бути задовільний та незадовільний. Здібність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його гарний фінансовий стан.

Задовільний фінансовий стан - це стійка ліквідність, платоспроможність та фінансова стійкість підприємства, його забезпеченість власними оборотними засобами та ефективне використання ресурсів підприємства.

Незадовільний фінансовий стан - характеризується неефективним розміщенням ресурсів та неефективним використанням їх, незадовільною платоспроможністю підприємства, наявністю простроченої заборгованості перед бюджетом, з заробітної плати, недостатньою фінансовою стійкістю у зв'язку з несприятливими тенденціями розвитку виробництва та збуту продукції підприємства.[1]

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансової діяльності. Якщо виробничий та фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансовий стан підприємства. І навпаки, у випадку невиконання плану по виробництву та реалізації продукції трапляється підвищення її собівартості, зменшення виручки та суми прибутку і як наслідок - погіршення стану підприємства та його платоспроможності.

Аналізувати фінансовий стан будь-якого підприємства є нагальною необхідністю, бо не можна вести господарство без міри ваги і рахунку, не добиваючись перевищення доходів над видатками. Оцінюванням і прогнозуванням фінансового стану підприємства займається фінансовий аналіз.

Фінансовий аналіз діяльності підприємства - це комплексне вивчення фінансового стану підприємства з метою оцінки досягнутих фінансових результатів, проведене за допомогою методів фінансового аналізу по даним бухгалтерської (фінансової) звітності підприємства.[1]

Метою фінансового аналізу підприємства є оцінка фінансового стану підприємства на останню звітну дату з урахуванням динаміки його змін, що зложилися за результатами господарської діяльності підприємства за два останніх роки; визначення факторів, що вплинули на ці зміни, і прогнозування майбутнього фінансового стану підприємства.

Основу інформаційного забезпечення оцінки фінансового стану складає бухгалтерська звітність. Крім того, може використовуватись додаткова інформація, в основному оперативного характеру, однак вона має допоміжний характер.

Основні напрямки аналізу фінансового стану підприємства наведено на рисунку 1.1[2]. Як можна побачити з наведеного рисунка, цими основними напрямками є:

економічна оцінка балансу підприємства;

аналіз фінансової стійкості підприємства;

аналіз фінансової стійкості підприємства;

аналіз ліквідності підприємства;

аналіз ділової активності підприємства;

аналіз фінансових результатів та їх використання.

Рисунок 1.1 - Схема аналізу фінансового стану підприємства

Фінансовим підсумком господарської діяльності будь-якого підприємства є його прибутковість.

Серед всіх економічних показників на підприємстві головна роль на підприємстві належить прибутку. Це пов’язано з тим, що в ньому концентрується ефект всієї господарської діяльності підприємства. Крім того прибуток являє собою основне власне внутрішнє фінансове джерело, яке забезпечує розвиток підприємства. Прибуток, як економічний показник, дозволяє поєднувати інтереси держави, підприємства, як господарюючого суб’єкту, робітників та власника підприємства. Об’єктом економічних інтересів держави є частина прибутку, яка виплачується у вигляді податків та обов’язкових платежів. Економічний інтерес підприємства, як товаровиробника знаходить своє узагальнення в обсязі прибутку, який залишається в розпорядження підприємства і використовується для вирішення виробничих та соціальних завдань його розвитку. Економічний інтерес робітників пов'язаний перед усім з розміром прибутку, яких спрямовується на матеріальне заохочення. Соціальні виплати та соціальний розвиток. Власника підприємства цікавить в першу чергу розмір фонду виплати диведендів, а отже та частина прибутку, котра пов’язана з приростом капіталу. Прибуток є якісним показником, в його розмірі відображається зміна обсягу товарообороту, доходів підприємства, рівня використання ресурсів, величин витрат обертання.

Прибуток синтезує в собі всі сторони діяльності підприємства, характеризує ефективність його господарської діяльності в цілому. Залежно від виду діяльності завдяки якій отримано прибуток виділяють:

         Прибуток від реалізації товарів та платних торгівельних послуг (прибуток від торгівельної діяльності)

         Прибуток від реалізації продукції не торгової діяльності (виробничої, транспортної, посередницької та інше)

         Прибуток від реалізації майна, що є власністю підприємства (основних фондів, нематеріальних активів)

         Прибуток від позареалізаційних операцій у складі якого виділяють: прибуток від інвестиційної діяльності; прибуток від орендних операцій; прибуток від інших позареалізаційних операцій.

Залежно від порядку визначення розрізняють:

         Балансовий прибуток, яких характеризує кінцевий результат проведення всіх видів діяльності та є сумою отриманих прибутків (збитків), обсяг балансового прибутку визначається за даними бухгалтерського обліку та відбивається на рахунку

         Оподаткований прибуток, обсяг якого визначається як різниця між валовими доходами та валовими витратами підприємства - платника податку на прибуток, зменшений на суму амортизаційних відрахувань. Розміри валових витрат та доходів з метою їх оподаткування визначаються шляхом організації спеціального податкового обліку на основі первинних документів. Визначений таким чином обсяг прибутку, що оподатковується фіксується в Декларації про прибуток підприємства, яка подається в податкові органи та є підставою для визначення суми податкових зобов'язань підприємства;

         Чистий прибуток, який характеризує обсяг прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток та інших податків, обов'язкових платежів та зборі, що сплачуються за рахунок прибутку.

Залежно від методики оцінки визначають номінальний та реальний прибуток.

Номінальний прибуток характеризує фактично одержану величину прибутку.

Реальний прибуток - це номінальний прибуток, перерахований з огляду на інфляцію. Він характеризує реальну купівельну спрможність чистого доходу, отриманого підприємством.

Залежно від мети визначення розрізняють бухгалтерський та економічний прибуток .

Бухгалтерський прибуток відповідає обсягу балансового прибутку.

Економічний прибуток являє собою різницю між виручкою від реалізації та всіма витратами підприємства, в тому числі витратами втрачених можливостей. Витратами втрачених можливостей ( або альтернативними ) в мікроекономіці прйнято називати втрати на споживання якогось ресурсу, які вимірені з точки вигоди, що втрачена через невикористання цього ресурсу найкращим альтернативним шляхом.

Невірний вибір ресурсів, а також і нераціональне використання власних ресурсів, призводить до збільшення витрат обертання підприємства і зменшує потенційно можливий розмір отримання прибутку при даному обсязі діяльності.

Залежно від розмірів прибуток підприємства характеризується як мінімальний, цільовий або максимальний прибуток.

Такі види прибутку пов’язані з визначенням обсягів діяльності, досягнення яких обумовлює знаходження підприємства в зоні збитковості, беззбитковості або прибутковості. Підприємство може мати об”єми діяльності, при яких доходи від реалізації менше за витрати. Але сума збитків може бути по розміру менша, ніж постійні витрати. Втакому разі підприємству вигідніше функціонувати, ніж нести збитки в розмірі постійних затрат.

Беззбитковості підприємство досягає при таких обсягах діяльності, коли при інших рівних умовах доходи від реалізації дорівнюють загальній сумі витрат обігу.

1.2 Прибуток як фінансовий результат діяльності підприємства

В умовах ринкових відносин важливе значення має спроможність підприємства працювати прибутково. Саме прибуток стає основним чинником, який впливає на можливість підприємства забезпечувати фінансування багатьох своїх програм, пов’язаних з розширенням потужностей, підвищенням якості продукції, зміщенням власної конкурентної позиції та виходом на нові ринки тощо.

По мірі розвитку економічної теорії визначення поняття «прибуток» постійно ускладнювались. Тому для початку добре було б засвоїти декілька простих ідей. Одною з таких простих, але очевидно неглибоких ідей являється юридичне визначення прибутку підприємства, яке кваліфікує його як дохід, отриманий від виробництва та реалізації будь-якого товару чи послуги.

Вивчення усіх аспектів, пов’язаних з прибутком, привело до розуміння того, що прибуток, який розраховується в бухгалтерському обліку, не відображає дійсного результату господарської діяльності. Це привело до чіткого розмежування таких понять, як бухгалтерський та економічний прибуток. Перший - результат реалізації товарів та послуг, другий - результат «роботи» капіталу. Ми будемо розглядати і аналізувати бухгалтерський прибуток, трактування якого необхідне для цілей оподаткування. Підприємства реалізують свою продукцію споживачам, отримуючи за неї грошову виручку. Проте це ще не означає отримання прибутку. Для визначення фінансового результату необхідно зіставити виручку з витратами на виробництво продукції і її реалізацію, тобто з собівартістю продукції.

Фінансування програм розвитку підприємства передбачає використання як власних (статутний капітал, прибуток, акумульована сума амортизаційних відрахувань), так і залучених зовнішніх джерел коштів (отримання позик та банківських кредитів). Потенційних кредиторів та інвесторів передусім цікавить результативність діяльності підприємства, тобто величина отриманого ним прибутку. Прибутковість є одним із показників кредитоспроможності підприємства, що враховується під час укладання кредитної угоди з банком. Прибуток також є джерелом виплати дивідендів за випущеними підприємством акціями; при цьому розмір сплачуваних дивідендів впливає на їхню інвестиційну привабливість на фондовому ринку.

Прибуток підприємства визначається з урахуванням фінансових результатів як операційної, так і іншої його діяльності.

Порядок визначення фінансового результату від звичайної діяльності підприємства надано на рисунку 1.2 Він складається з двох етапів: на першому обчислюється прибуток (збитки) від операційної діяльності, на другому - фінансові результати з урахуванням фінансової та інвестиційної діяльності.

Визначення фінансового результату від операційної діяльності підприємства передбачає здійснення таких кроків:

) обчислення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції, (товарів, робіт, послуг);

) визначення валового прибутку;

) обчислення прибутків (збитків) від операційної діяльності.

Розглянемо послідовність здійснення розрахунків.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - це загальний дохід підприємства від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з урахуванням сум непрямих податків (акцизного збору, податку на додану вартість) та без урахування наданих покупцям знижок, вартості повернених ними товарів. Він зменшується на такі податки, збори і відрахування.

Податок на додану вартість - це сума податку на додану вартість, яка була включена до складу доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, послуг).

Акцизний збір - це сума, врахована у складі доходу (виручки) від реалізації підакцизної продукції (товарів).

Рисунок 1.2 - Фінансовий результат від звичайної діяльності

Інші відрахування з доходу - це сума наданих покупцям знижок, вартість повернених ними товарів та інші суми, що підлягають вилученню з доходу від реалізації.

Зменшення доходу підприємства на суму зазначених податків, зборів і відрахувань дає змогу отримати чистий дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства.

Визначимо валовий прибуток (збиток) підприємства. Для цього необхідно від чистого доходу підприємства відняти виробничу собівартість реалізованої ним продукції.

До валового прибутку (збитку) додаються отримані підприємством інші операційні доходи. До них відносять доходи від реалізації іноземної валюти, інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій), доходи від надання в оренду майна тощо.

Для обчислення фінансового результату операційної діяльності підприємства валовий прибуток зменшується на:

адміністративні витрати - загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства: витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу; витрати на утримання основних засобів загальногосподарського призначення (орендні платежі, амортизація, страхування, поточний ремонт, комунальні послуги, охорона тощо); витрати на зв'язок; оплата послуг аудиторських та консалтингових фірм; інші витрати загальногосподарського призначення;

витрати на збут - це витрати, пов'язані з реалізацією продукції, товарів: витрати на пакувальні матеріали та ремонт тари; оплата праці та комісійні продавцям, торговим агентам, робітникам відділу збуту та складів, водіям тощо; витрати на рекламу та дослідження ринку; інші витрати, пов'язані зі збутом (відрядження, транспортування продукції підприємства покупцям, страхування доставки тощо);

інші операційні витрати включають: собівартість реалізованих виробничих запасів; витрати на формування резерву для покриття сумнівних (безнадійних) боргів дебіторів (боржників) підприємства; втрати від знецінення запасів; інші витрати, що виникають у процесі операційної діяльності підприємства, крім тих, які включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Різниця між валовим прибутком (збитком) та зазначеними витратами становить фінансовий результат від операційної діяльності підприємства.. Він коригується на суми таких доходів (збільшується) та витрат (зменшується), що пов'язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю:

дохід від участі у капіталі - це дохід, отриманий підприємством від здійснених ним інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких здійснюється за методом участі у капіталі;

інші фінансові доходи включають: отримані підприємством дивіденди та інші доходи від здійснених ним фінансових операцій;

інші доходи - це дохід від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів та майнових комплексів; інші доходи, не пов'язані з операційною діяльністю підприємства;

фінансові витрати включають витрати на сплату відсотків та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позичкового капіталу;

втрати від участі в капіталі - це збиток підприємства, спричинений його інвестиціями в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких здійснюється методом участі у капіталі.

Інші витрати підприємства включають: собівартість реалізованих фінансових інвестицій; балансову вартість необоротних активів, майнових комплексів; втрати від зниження курсу валюти , якою підприємство володіє на банківських рахунках (і яка є використовується ним під час операційної діяльності); втраті, від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; інші витрати, що виникають у процесі нормального функціонування підприємства, але які не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Таким чином, отримуємо фінансовий результат (прибуток або збиток) від звичайної діяльності підприємства до оподаткування.

Якщо підприємство отримало прибуток, він підлягає оподаткуванню. Різниця між отриманим підприємством прибутком та сумою податку на прибуток становить чистий прибуток підприємства або фінансовий результат його діяльності.

На рисунку 1.3 надано розгорнуту схему формування прибутку підприємства відповідно до чинних в Україні положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Як видно, загальний прибуток підприємства складається з прибутку, отриманого підприємством від звичайної діяльності та від надзвичайних подій. Прибуток від звичайної діяльності становить близько 95% загальної суми отриманого підприємством прибутку. Більша частка прибутку від звичайної діяльності припадає на прибуток від операційної діяльності, зокрема від здійснення основної діяльності підприємства (реалізації продукції, робіт, послуг). Прибуток від іншої операційної діяльності складається з прибутку від реалізації оборотних активів п (запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, залишків незавершеного виробництва тощо), реалізації іноземної валюти, якою підприємство володіє з метою забезпечення операційної діяльності (наприклад, імпортування сировини, комплектуючих), прибуток від операційної оренди та інших операцій підприємств, що не належить до фінансової або інвестиційної діяльності.

Важливе місце у фінансовій політиці підприємства посідає розподіл та використання прибутку як основного джерела фінансування його інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників. Основними принципами розподілу прибутку є такі:

прибуток, отриманий підприємством у результаті його господарської діяльності розподіляється між державою та підприємством як господарчим суб’єктом: частка прибутку, що находить до держави, визначається встановленими законодавством ставками податку;

визначення напрямів використання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, знаходиться у його компетенції.

Рисунок 1.3 - Загальна схема формування прибутку

Порядок розподілу та використання чистого прибутку, тобто прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати податків та обов’язкових платежів, фіксується у статуті підприємства

На прибуток підприємства впливають різноманітні фактори, які можна розподілити на дві великі групи: зовнішні та внутрішні (рисунок 1.4).

До зовнішніх факторів належать природні умови, державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок та пільг, штрафних санкцій тощо.

Ці фактори не залежать від діяльності підприємства, але суттєво впливають на його прибуток.

Рисунок 1.4 -  Класифікація факторів, що впливають на величину прибутку підприємства

Внутрішні фактори поділяють на виробничі та невиробничі. Виробничі фактори характеризують наявність та використання засобів і предметів праці, трудових та фінансових ресурсів. Ці фактори, у свою чергу, поділяють на екстенсивні та інтенсивні. Екстенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через кількісні зміни: обсягу засобів та предметів праці, фінансових ресурсів, тривалості роботи обладнання, чисельності персоналу, фонду робочого часу тощо. Інтенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через "якісні" зміни: підвищення продуктивності обладнання та його якості, використання прогресивних видів матеріалів та вдосконалення технології їх обробки, прискорення оборотності оборотних засобів, підвищення кваліфікації та продуктивності праці персоналу. Зниження трудомісткості та матеріаломісткості продукції, вдосконалення організації праці та ефективніше використання фінансових ресурсів.

До невиробничих факторів належать постачальницько - збутова та природоохоронна діяльність, соціальні умови праці та побуту тощо.

Таким чином, основними шляхами збільшення величини прибутку підприємства в умовах ринкової конкуренції є зростання доходу за рахунок збільшення обороту продукції, зниження собівартості продукції, зменшення інших витрат.

1.3 Інформаційна база обліку фінансового стану та прибутку

Інформаційною базою для проведення аналізу фінансового стану підприємства є фінансова звітність. Це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).

Склад фінансової звітності визначається залежно від періоду звіту:

) для річної фінансової звітності:

форма 1 “Баланс” - звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов’язання і капітал підприємства на встановлену дату;[6]

форма 2 “Звіт про фінансові результати”, що містить дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний та попередній періоди; ]

форма 3 “Звіт про рух грошових коштів”, що відображає надходження та витрачання коштів у звітному періоді за операційним, інвестиційним і фінансовим напрямками діяльності підприємства; [7]

форма 4 “Звіт про власний капітал”, що відбиває зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду; [8]

“примітки до звітів” - сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, розкривають іншу інформацію.[9]

) для квартальної фінансової звітності:

форма 1 “Баланс”;

форма 2 “Звіт про фінансові результати”.

Кожна форма фінансової звітності має своє призначення та містить визначену інформацію.

Фінансовий звіт суб’єкту малого підприємництва має скорочений варіант та складається з Форми №1 «Баланс» та Форми №2 «Звіт про фінансові результати».[10]

Форми фінансової звітності складаються зі статей, які об’єднуються в відповідні розділи. Стаття - це елемент фінансової звітності, який відповідає відповідним критеріям. Основними елементами фінансової звітності, безпосередньо зв’язаними з визначенням фінансового стану, є: активи, зобов’язання та капітал.

Визначення основних форм фінансової звітності представлено в таблиці 1.1[2]

Мета складання фінансової звітності - надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття рішень [9].

Таблиця 1.1 - Визначення основних форм фінансової звітності

Форми фінансової звітності	Зміст	Використання інформації
1	2	3
Баланс	Наявність економічних ресурсів та джерел їх створення, які контролюються підприємством, на дату балансу	Оцінка структури ресурсів підприємства, їх ліквідності та платоспроможності підприємства; прогнозування будучих потреб в займах; оцінка та прогнозування змін у економічних ресурсах, котрі підприємство, вірогідно, буде контролювати у бухгалтерському обліку
Звіт про фінансові результати	Доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства за звітній період.	Оцінка та прогнозування: прибутковості діяльності підприємства; структури доходів та витрат.
Звіт про рух грошових коштів	Генерування та використання кошт на протязі звітного періоду	Оцінка та прогнозування операційної; інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.
Звіт про власний капітал	Зміни у складі власного капіталу підприємства на протязі звітного періоду	Оцінка ті прогнозування змін у власному капіталі.
Примітки до річної фінансової звітності	Обрана облікова політика. Інформація, невідображена безпосередньо в фінансових звітах, але обов’язкову згідно з П(С)БО. Додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її ясності.	Оцінка та прогнозування: - облікової політики; - рисків або непевності, які впливають на підприємство, його ресурси та зобов’язання; діяльності підрозділів підприємства та інші.

Необхідно також окреслити коло користувачів фінансової звітності, рішення яких справляють вплив на підприємство і інформаційні потреби яких зумовлюють застосування при аналізі тих та інших прийомів і показників.

Основними користувачами фінансової звітності є:

працівники - для оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання перед ним;

керівництво підприємства - для оперативного контролю та регулювання діяльності підприємства;

власники - для оцінки якості керівництва підприємства з управління фінансовими ресурсами об’єкта;

акціонери та інвестори, яким необхідна інформація для визначення суми дивідендів, придбання та продажу цінних паперів підприємства;

замовники - для оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання з прийнятих до виконання замовлень, постачання продукції та надання послуг;

постачальники, банки та інші кредитори - для оцінки здатності підприємства виконувати свої зобов’язання з повернення кредиторської заборгованості та наданих кредитів;

органи державного управління та контролю для перевірки дотримання чинного законодавства з фінансових питань і повноти сплати податків, розробки макроекономічних показників та формування державного бюджету.[3]

Фінансова звітність забезпечує такі інформаційні потреби користувачів:

щодо придбання, продажу цінних паперів та володіння ними;

участі в капіталі підприємства;

оцінювання якості управління;

оцінювання здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;

забезпеченості зобов’язань підприємства;

визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

регулювання діяльності підприємства;

прийняття інших рішень.

Фінансова звітність має задовольняти потреби користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.[9]

Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів:

автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;

безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;

повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці. [5]

1.4 Основні методи та етапи аналізу фінансового стану та прибутку

Як вже зазначалося раніше, основними напрямами аналізу фінансового стану підприємства являються:

аналіз майна (капіталу) підприємства;

аналіз фінансової стійкості і стабільності підприємства;

оцінка ділової активності підприємства;

аналіз динаміки прибутку й рентабельності підприємства і чинників, які на них впливають;

аналіз кредитоспроможності підприємства;

оцінка використання майна і вкладеного капіталу;

аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства.

Оцінка майнового стану підприємства дає змогу визначити абсолютні й відносні зміни статей балансу за визначений період, відстежити тенденції їхньої зміни та визначити структуру фінансових ресурсів підприємства.

Починаючи аналіз стану підприємства за даними балансу, перше, на що варто звернути увагу, це те, що для проведення аналізу, як правило, даремно розглядати показники за один період. Набагато корисніше вивчити порівняльні дані, що охоплюють два періоди й більше. Простежуючи тенденції, можна знайти коштовні ключові моменти відносно росту й інших важливих факторів, що роблять вплив на діяльність підприємства.

Крім цього, лише деякі показники у фінансових звітах мають значення самі по собі. Важлива саме їхній зв'язок з іншими показниками або напрямок і величина зміни за період.

Аналіз структури статей балансу й динаміки змін проводиться за допомогою одного з наступних способів:

аналіз безпосередньо по балансі без попередньої зміни балансових статей;

складання ущільненого порівняльного аналітичного балансу шляхом агрегування деяких однорідних по складу елементів балансових статей.

проведення додаткового коректування балансу на індекс інфляції з наступним агрегуванням статей у необхідному аналітичному розрізі.

Аналіз безпосередньо по балансі - досить трудомістка й найчастіше мало ефектна процедура, тому що занадто велика кількість розрахункових показників не дозволяє виділити головні тенденції в зміні фінансового стану підприємств.

У більшості випадків дослідження структури й динаміки фінансового стану підприємства провадиться за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Такий баланс можна одержати з вихідного балансу шляхом ущільнення окремих статей і доповнення його показниками структури.

Схему побудови порівняльного аналітичного аналізу представимо в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 - Схема побудови порівняльного аналітичного балансу

Найменування Статей	Код рядка	На початок звітного періоду		На кінець звітного періоду		Зміни
		абсолют. значення	відносне значення	абсолют. значення	відносне значення	в абсолютн.	у структурі	базисні темпи росту, %
Актив

Валюта балансу (Б)                    

0
Пасив

 

Валюта балансу (Б)		1001000

Як видно з таблиці 1.2 порівняльний аналітичний баланс є цінний тим, що він зводить воєдино й систематизує розрахунки, які приводить аналітик при ознайомленні з балансом. Схемою порівняльного аналітичного балансу охоплені такі важливі показники, як:

відносна величина структури (графа 4 і графа 6), що показує яка частка тієї або іншої статті активу (пасиву) у майні підприємства (валюті балансу);

показник абсолютного приросту (графа 7), що показує на скільки збільшилася (зменшилася) величина статті в абсолютному вираженні;

базисний темп росту (графа 9);

показник, що відображає відносну зміну статей балансу за звітний період стосовно базисного (графа 8).

Для оцінки майнового стану доцільно розраховувати такі показники (коефіцієнти), які характеризують виробничий потенціал підприємства коефіцієнт зносу основних засобів та коефіцієнт вибуття основних засобів.

Коефіцієнт зносу основних засобів характеризує стан та ступінь зносу основних засобів і розраховується як відношення суми зносу основних засобів до їхньої первісної вартості.

Коефіцієнт оновлення основних засобів показує, яку частину від наявних на кінець звітного періоду становлять нові основні засоби, і розраховується як відношення первісної вартості основних засобів, що надійшли за звітний період, до первісної вартості основних засобів, наявних на балансі підприємства на кінець звітного періоду.

Коефіцієнт вибуття основних засобів показує, яка частина основних засобів вибула за звітний період, та розраховується як відношення первісної вартості основних засобів, що вибули за звітний період, до первісної вартості основних засобів, наявних на балансі підприємства на початок звітного періоду.

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства передбачає дослідження динаміки та структури фінансових результатів його діяльності, дозволяє визначити фактори, що вплинули на формування величини чистого прибутку (збитку) підприємства.

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється за даними балансу та дозволяє визначити спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов’язання.

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта покриття, коефіцієнта швидкості ліквідності, коефіцієнта абсолютної ліквідності та чистого оборотного капіталу.

Коефіцієнт покриття розраховується як відношення оборотних активі до поточних зобов’язань підприємства та показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов’язань.

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення найбільш ліквідних оборотних засобів (грошових засобів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних зобов’язань підприємства. Він відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов’язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності обчислюється як відношення грошових засобів та їхніх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов’язань. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно.

Чистий оборотний капітал розраховується як різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов’язаннями. Його наявність та величина свідчать про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов’язання та розширювати подальшу діяльність.

Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства здійснюється за даними балансу підприємства, характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової стійкості і незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності.

Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта платоспроможності (автономії), коефіцієнта фінансування, коефіцієнта забезпеченості власними оборотними засобами та коефіцієнта маневреності власного капіталу.

Коефіцієнт платоспроможності (автономії) розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльності.

Коефіцієнт фінансування розраховується як співвідношення заучених та власних засобів і характеризує залежність підприємства від залучених засобів.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами розраховується як відношення величин чистого оборотного капіталу до величини оборотних активів підприємства і показує забезпеченість підприємства власними оборотними засобами.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка - капіталізована. Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення чистого оборотного капіталу до власного капіталу.

Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства.

Аналіз ділової активності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта оборотності активів, коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості, коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості, тривалості обертів дебіторської та кредиторської заборгованостей, коефіцієнта оборотності матеріальних запасів, коефіцієнта оборотності основних засобів (фондовіддачі) та коефіцієнта оборотності власного капіталу.

Коефіцієнт оборотності активів обчислюється як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої величини підсумку балансу підприємства і характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їхнього залучення.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини дебіторської заборгованості і проказує швидкість обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини кредиторської заборгованості і проказує швидкість обертання кредиторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємству.

Строк погашення дебіторської та кредиторської заборгованостей розраховується як відношення тривалості звітного періоду до коефіцієнта оборотності дебіторської або кредиторської заборгованості і показує середній період погашення дебіторської або кредиторської заборгованостей підприємства.

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічної вартості матеріальних запасів і характеризує швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства.

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної вартості основних засобів. Він показує ефективність використання основних засобів підприємства.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства і показує ефективність використання власного капіталу підприємства.

Аналіз рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього використання.

Аналіз рентабельності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта рентабельності активів, коефіцієнта рентабельності власного капіталу, коефіцієнта рентабельності діяльності та коефіцієнта рентабельності продукції.

Коефіцієнт рентабельності активів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості активів і характеризує ефективність використання активів підприємства.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємств.

Коефіцієнт рентабельності діяльності розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) і характеризує ефективність господарської діяльності підприємства.

Коефіцієнт рентабельності продукції розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) до витрат на її виробництво та збут і характеризує прибутковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності.

Державними органами був розроблений свій підхід до порядку розрахунку даних показників, що викладений у Положенні про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, затвердженому спільним наказом МФУ й ФДМУ від 26.01.2001р. №49/121.

З метою аналізу та забезпечення ефективного управління формуванням прибутку розрізняють такі види прибутку підприємства.

) маргінальний прибуток (Пм) - це різниця між чистим доходом підприємства та змінними витратами, пов'язаними з виробництвом реалізованої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Він є джерелом покриття всіх постійних витрат підприємства. Обчислюється так:

(1.1)

де ЧД- чистий дохід підприємства, грн.;

 - сума змінних витрат підприємства, пов'язаних з виробництвом реалізованої продукції, грн.

) валовий прибуток (Пв), що обчислюється як різниця між чистим доходом підприємства та виробничою собівартістю реалізованої ним продукції, яка, крім змінних витрат, включає ще й накладні виробничі витрати (амортизацію виробничого обладнання, опалення приміщення виробі виробничого цеху тощо):

(1.2)

де  - виробнича собівартість реалізованої продукції, грн.

) операційний прибуток, або прибуток від операційної діяльності

підприємства  являє собою різницю між валовим прибутком та постійними витратами підприємства, пов'язаними з його операційною діяльністю у звітному періоді. Він визначається як алгебраїчна сума валового прибутку, іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат:

(1.3)

де  - інший операційний дохід, грн.;

 - адміністративні витрати, грн.;

 - витрати на збут, грн.;

 - інші операційні витрати, грн.

) прибуток від звичайної діяльності до оподаткування

- визначається як алгебраїчна сума загального прибутку від операційної діяльності (який підприємство отримало від , реалізації продукції, робіт, послуг) та доходів і втрат від іншої діяльності:

 (1.4)

де - доходи підприємства від участі в капіталі, грн.;

- інші фінансові доходи, грн.;

 - інші доходи підприємства, грн.;

 - втрати від участі в капіталі, грн.;

- інші фінансові втрати, грн.;

 - інші витрати підприємства, грн.

) прибуток від звичайної діяльності підприємства визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку з прибутку. Величину податку на прибуток визначають, виходячи з суми прибутку від звичайної діяльності до оподаткування та діючої ставки податку на прибуток:

 (1.5)

де % податку - ставка податку на прибуток (виражена у вигляді десяткового дробу).

) чистий прибуток підприємства  визначається як

алгебраїчна сума прибутку від звичайної діяльності, доходу, витрат та податку з прибутку від надзвичайної діяльності:

(1.6)

де  - доходи від надзвичайної діяльності підприємства, грн.;

 - витрати, пов'язані з надзвичайною діяльністю підприємства, грн.

Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками - прибутком і рентабельністю. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів. Тому для аналізу його доповнюють показником рентабельності.

Показники рентабельності є відносними характеристиками ефективності діяльності підприємства. До них належать:

рентабельність ресурсів (активів) підприємства за прибутком від звичайної діяльності  показує, скільки прибутку від звичайної діяльності припадає на одиницю коштів, інвестованих в активи підприємства, й обчислюється за формулою (1.1):

(1.7)

де  - прибуток від звичайної діяльності підприємства, при (ф. №2 р. 190);

 - середня вартість активів підприємства, грн. (ф. №1 р. 280)

Обчислюють цей показник виходячи як із загального (до оподаткування) , так і з чистого (після оподаткування) прибутку. Єдиного методичного підходу тут не існує. Тому треба обов’язково зазначити який саме прибуток узято.

) рентабельність ресурсів (активів ) за чистим прибутком (R2) показує, скільки чистого прибутку припадає на одиницю коштів, інвестованих в активи підприємства, й обчислюється за формулою (1.2):

(1.8)

де П2 - чистий прибуток підприємства за звісний період, грн. (ф. №2 р. 220);

) рентабельність власного капіталу  показує, скільки чистого прибутку припадає на одиницю власного капіталу підприємства, й обчислюється за формулою (1.3):

(1.9)

де  - середня сума власного та прирівняного до нього капталу підприємства, грн. (ф. №1 р. (380+430+630));

) рентабельність виробничих фондів характеризує скільки чистого прибутку припадає на одиницю вартості виробничих фондів підприємства, й обчислюється за формулою (1.4):

(1.10)

де  - середня вартість виробничих фондів підприємства, грн. (ф. №1)р. (030+100+120);

) рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності (Rпр) характеризує, скільки прибутку припадає на грошову одиницю повної собівартості реалізованої продукції підприємства, й обчислюється за формулою (1.5):

(1.11)

де По.д. - прибуток від операційної діяльності підприємства, грн. (ф.№2, р. 100);

Рентабельність продукції можна обчислювати також як відношення прибутку до обсягу реалізованої продукції. Саме такому випадку цей показник використовується в зарубіжній практиці.

) у багатономенклатурному виробництві поряд з рентабельністю всієї продукції обчислюється також рентабельність окремих Ії різновидів.

Рентабельність одного виробу  розраховується за формулою:

 (1.12)

де  - відповідно ціна й повна собівартість і - го виробу.

Застосування цього показника найбільш раціональне при внутрішньогосподарських аналітичних розрахунків, при контролі за прибутковістю окремих видів виробів, впровадженні у виробництво нових видів продукції і зніманні з виробництва неефективних виробів.

Показник рентабельності продукції характеризує зміни поточних витрат на виробництво і реалізацію як всієї продукції, так і окремих її видів. У зв’язку з цим при плануванні асортименту продукції враховується, наскільки рентабельність окремих видів продукції буде впливати на рентабельність всієї продукції. Тому дуже важливо сформувати структуру продукції в залежності від змін питомої ваги виробів з більшою чи меншою рентабельністю для того, щоб у цілому підвищити ефективність виробництва і отримати додаткові можливості збільшення прибутку.

2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ПРИБУТКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ ПАТ «ХІММАШ»

2.1 Загальна характеристика підприємства

Відкрите Акціонерне Товариство «Хіммаш» розташоване у північній частині м. Сніжне Донецької області. ПАТ «Хіммаш» створене на основі Заводу Хімічного Машинобудування (1964 рік) і згідно розпорядження Голови Донецької обласної ради народних депутатів від 16.02.1995 року та Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 5 червня 1993 року.

Товариство є правонаступником державного підприємства Сніжнянського заводу хімічного машинобудування.

Зареєстровано розпорядженням №144/2 від 10.03.95р. виконкому Сніжнянської міської ради народних депутатів. ПАТ «Хіммаш» - підприємство з колективною формою власності.

ПАТ «Хіммаш» спеціалізується на випуску:

хімічного устаткування (агрегати з мідною трубою, випарники, конденсатори, випарні апарати і теплообмінна апаратура);

великовагової і блоковій нафто апаратури (колонна апаратура, нафто газосепаратори, нафто конденсатовідділювачі, роздільники рідини, сепаратори різного призначення);

нафтопромислового устаткування (циркуляційні системи ЦС 5000, ЦС 6500, Кцбо 8000);

компресорно - холодильного устаткування (для повітряних компресорних установок, аміачно-холодильних).

Продукція, яку випускає завод, відповідає вимогам сучасних технологій.

Якість продукції підтверджується сертифікаційними центрами України, Росії, ліцензіями Держнаглядохоронпраці.

Нормативна і робоча документація на виготовлення встаткування створюється з використанням програмного комплексу автоматизованих систем конструкторсько-технологічного проектування "КОМПАС", що також дає можливість передавати й зберігати технічну інформацію в електронних базах даних. Тісне співробітництво з інститутом електрозварювання імені Е.О. Патона, наявність власних експертів Українського атестаційного комітету зварників, дозволяє застосовувати новітні досягнення й технології в області зварювання.

Існуюча система контролю якості дозволяє управляти якістю на всіх етапах виготовлення продукції - від замовлення до поставки, а структура контролю організована відповідно до міжнародних стандартів ИСО 9001 версії 2000 року.

Сьогодні ПАТ «Хіммаш» це:

Устаткування, що відповідає сучасним вимогам у сфері теплообмінних процесів і холодильних технологій;

Технологічне встаткування для нафтогазової, хімічної, нафтохімічної, металургійної, коксохімічної, енергетичної й харчової промисловості;

Тенденції розвитку, що дозволяють залишатися одним із провідних підприємств машинобудування;

Підприємство, потенціал якого - складова частина виробничої моці індустріального центра України - Донбасу;

Градообразующе підприємство, що щороку створює нові робочі місця, нарощуючи свій потенціал;

Вигідне географічне положення, що є одним з вагомих переваг заводу, що дозволяє в найкоротший термін поставляти продукцію в будь-яку крапку кулі(магістральна траса Ростов - Луганськ - Донецьк, власна гілка Донецької залізниці, близькість до Маріупольського морського порту);

Високошвидкісний бездротової доступ до мережі Інтернет дозволяє, за допомогою заводської локальної мережі, будь-якому підрозділу мати можливість використати у своєї роботі світові інформаційні ресурси, а також підтримувати оперативний зв'язок з партнерами.

Можливості ПАТ “Хіммаш:

Технічний парк поєднує обладнання провідних світових виробників (Німеччини, Італії) для всіх видів зварювання, термо і металообробки.

Виробничий потенціал підприємства дозволяє виготовити обладнання діаметром до 3800 мм., довжиною нерозбірних виробів - до 36 м., вагою одиниці виробу до 300 т.

Застосування передових способів зварювання й різання дає можливість порівнювати найпоширеніші марки сталі й сплави (вуглеводні, нержавіючі сталі, алюміній, латунь й ін.), а також здійснює різання листового прокату товщиною 300 мм.

Унікальні можливості механообробки - гнуття аркуша в холодному стані товщиною до 80 мм., глибина свердління до 1000 мм.

Наявність печей для термообробки готових виробів сприяє підвищенню якості продукції й відповідності пред'явленим до неї вимогам.

Під структурою управління розуміється упорядкована сукупність стійко взаємозалежних елементів, що забезпечують функціонування і розвиток організації як єдиного цілого.

Організаційна структура управління визначається також як форма поділу і кооперації управлінської діяльності, у рамках якої здійснюється процес управління по відповідним функціях, спрямованим на рішення поставлених задач і досягнення намічених цілей. З цих позицій структура управління представляється у виді системи оптимального розподілу функціональних обов'язків, прав і відповідальності, порядку і форм взаємодії між вхідними в його склад органами управління і працюючими в них людьми.

До організаційної структури підприємства відносяться відділи, які безпосередньо керуються генеральним директором підприємства.

Генеральний директор керує підприємством відповідно до законодавства всіма видами діяльності підприємства. Організує ефективну взаємодію виробничих одиниць, цехів й інших структурних підрозділів підприємства, направляє їх діяльність на досягнення високих темпів розвитку й удосконалювання виробництва, підвищення продуктивності праці, ефективності виробництва і якості продукції, на основі впровадження нової техніки й прогресивних технологій. Він призначається та звільняється радою акціонерів підприємства, згідно з трудовим законодавством та статутом.

До складу ПАТ «Хіммаш», входять наступні економічні підрозділи:

Планово - економічний відділ - займається ціноутворенням і нормуванням праці, аналізом виробничо-господарської діяльності підприємства.

Фінансовий відділ - проводить роботу з банком і податковими службами, розрахунки з постачальниками й споживачами продукції.

Структуру й штати затверджує директор підприємства відповідно до типових структур апарата керування й нормативами чисельності ІТР і службовців у межах установлених лімітів по праці з урахуванням обсягів роботи.

Бухгалтерія - веде облік виробничих і інших витрат, звітність, розрахунки по нарахуванню заробітної плати працівникам підприємства.

Головний бухгалтер - забезпечує організацію бухгалтерського обліку на підприємстві й контроль за раціональним, ощадливим використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Відділ маркетингу - проводить вивчення ринку збуту, рекламу виробів, що випускають, реалізує продукцію через торгівельні відділення й організації дилерської системи збуту продукції. Відділ маркетингу очолює директор по комерційних питаннях.

2.2 Організація обліку на підприємстві

Для забезпечення ведення бухгалтерського облiку на Пiдприємствi дiє спецiалiзована бухгалтерська служба в кiлькостi 3 осiб на чолi з головним бухгалтером. Пiдприємством обрано журнально-ордерну форму ведення бухгалтерського облiку на машинних носiях, частково на паперових носiях. Бухгалтерський облiк на Пiдприємствi здiйснюється в цiлому вiдповiдно Закону України "Про бухгалтерський облiк i фiнансову звiтнiсть в Українi" вiд 16.07.99р. № 996-XIV, Положень (стандартiв) бухгалтерського облiку в Українi. Основою для бухгалтерського облiку господарських операцiй є первиннi документи, якi фiксують факти здiйснення господарських операцiй. Для контролю та впорядкування оброблених даних на пiдставi первинних документiв можуть складатися зведенi облiковi документи. Iнформацiя систематизується на рахунках бухгалтерського облiку в регiстрах синтетичного та аналiтичного облiку шляхом подвiйного запису на рахунках бухгалтерського облiку.

З метою складання фiнансових звiтiв згiдно П(С)БО протягом 2007 року були встановленi такi принципи облiкової полiтики:

) ведення бухгалтерського облiку й складання фiнансової звiтностi (крiм Звiту про рух грошових коштiв) проводиться Пiдприємством за принципом нарахування, тобто результати господарських операцiй i подiй вiдображаються в облiкових реєстрах у момент їх здiйснення. Виходячи з цього принципу, доходи в звiтi про фiнансовi результати вiдображаються в тому перiодi, у якому вони були отриманi, а витрати - вiдповiдно до них, що забезпечує визначення фiнансового результату вiд господарської дiяльностi на основi порiвняння доходiв звiтного перiоду з витратами, понесеними для одержання цих доходiв. Такий пiдхiд до складання фiнансових звiтiв дає можливiсть iнформувати користувачiв не тiльки про надходження або сплату коштiв у минулому, а й про зобов'язання сплатити кошти або про їхнi надходження в майбутньому;

) основними засобами згiдно з П(С)БО №7 "Основнi засоби" визнаються матерiальнi активи, що утримуються Пiдприємством для використання у виробництвi, постачаннi товарiв, наданнi послуг, для адмiнiстративних цiлей i будуть використовуватися, як очiкується, протягом бiльш одного року. Одиницею облiку основних засобiв є об`єкт основних засобiв. Основнi засоби класифiкуються по групах. Первiсна оцiнка об'єктiв основних засобiв здiйснюється за фактичними витратами на їх придбання, доставку, встановлення, спорудження та виготовлення. Нарахування амортизацiї основних засобiв проводиться згiдно податкового законодавства методом зменшення залишку шляхом використання встановлених норм до залишкової вартостi основних засобiв. Вартiсна межа для розподiлення матерiальних активiв на основнi засоби та малоцiннi необоротнi матерiальнi активи встановлена в сумi до 1500 грн. Амортизацiя малоцiнних необоротних активiв нараховується у розмiрi 100% вiд первiсної вартостi при видачi в експлуатацiю;

) нематерiальними активами визнаються немонетарнi активи, що не мають матерiальної форми, можуть бути iдентифiкованi i утримуються Пiдприємством для використання в процесi виробництва, для адмiнiстративних цiлей. Первiсна оцiнка нематерiальних активiв здiйснюється за фактичними витратами на їх придбання, доставку. Нарахування амортизацiї нематерiальних активiв проводиться прямолiнiйним методом, виходячи iз строку корисного використання.

) запасами згiдно П(С)БО №9 "Запаси" вважаються активи, що використовуються для споживання в процесi виробництва, виконання послуг, для керування пiдприємством, для подальшого продажу в умовах звичайної господарської дiяльностi. Запаси включають сировину, матерiали, паливо, запаснi частини, малоцiннi та швидкозношуванi предмети, якi використовуються протягом не бiльш одного року, напiвфабрикати, незавершене виробництво, готову продукцiю, товари. Одиницею бухгалтерського облiку запасiв визнається їхнє найменування. Первiсна оцiнка запасiв визнається за собiвартiстю, до якої включаються витрати на придбання, передбаченi п.9-14 П(С)БО № 9 "Запаси". Не включаються до первiсної вартостi запасiв, а вiдображаються у витратах перiоду: нестача запасiв, витрати на збут, iншi витрати, не пов`язанi з придбанням запасiв. При вiдпустцi запасiв у виробництво, продажу та iншому вибуттi їх облiк здiйснюється за методом середньовзвiшенної собiвартостi. Вартiсть малоцiнних i швидкозношуваних предметiв термiном служби менш одного року списується на витрати перiоду в момент видачi їх в експлуатацiю з подальшою органiзацiєю оперативного кiлькiсного облiку таких предметiв у мiсцях їхньої експлуатацiї i визначенням вiдповiдальних осiб протягом термiну їхнього фактичного використання. Вартiсть незавершеного виробництва включає прямi та загальновиробничi витрати;

) дебiторська заборгованiсть визнається активом, якщо iснує ймовiрнiсть одержання.

Пiдприємством майбутнiх економiчних вигод та її можливо достовiрно визначити. Первiсна оцiнка дебiторської заборгованостi вiд реалiзацiї визначається за вартiстю вiдвантаженої готової продукцiї, товарiв, робiт, послуг. Дебiторська заборгованiсть вiд реалiзацiї визнається одночасно з визнанням доходiв вiд реалiзацiї готової продукцiї, товарiв, робiт та послуг. У балансi дебiторська заборгованiсть вiд реалiзацiї оцiнюється за чистою вартiстю, що дорiвнює сумi дебiторської заборгованостi. Iнша дебiторська заборгованiсть складається iз заборгованостi, що не пов`язана з реалiзацiєю.

) грошовими коштами i їхнiми еквiвалентами у фiнансовiй звiтностi приймаються грошовi кошти на розрахункових, поточних рахунках та грошовi кошти в касi Пiдприємства, на якi Пiдприємство не має обмежень у їхньому використаннi;

) до складу витрат майбутнiх перiодiв включаються суми витрат, що мали мiсце протягом поточного чи попереднiх звiтних перiодiв, але приналежнi до наступних звiтних перiодiв;

) зобов`язання вiдображаються тiльки тодi, коли актив отриманий, або коли Пiдприємство уклало безвiдмовну угоду придбання активу. Класифiкацiя зобов`язань здiйснюється згiдно пп. 4.4.6-11 П(С)БО №11 "Зобов`язання". Поточнi зобов`язання вiдображаються в балансi по сумi погашення;

) доходи визнаються згiдно вимог П(С)БО №15 "Доход". Визнанi доходи класифiкуються за такими групами: доходи (виручка) вiд реалiзацiї готової продукцiї, товарiв, робiт, послуг, iншi операцiйнi доходи, фiнансовi доходи, iншi доходи. Склад доходiв, що вiдносяться до вiдповiдної групи, визначений П(С)БО №3 "Звiт про фiнансовi результати";

) доходи майбутнiх перiодiв включають суми доходiв, нарахованих протягом поточного або попереднiх перiодiв, що призначенi до наступних звiтних перiодiв;

) класифiкацiя витрат на виробництво проводиться вiдповiдно вимог П(С)БО №16 "Витрати". До собiвартостi готової продукцiї включаються прямi та загальновиробничi витрати. Базою розподiлення загальновиробничих витрат на собiвартiсть готової продукцiї встановлена заробiтна плата робiтникiв основного виробництва. Витрати, не пов`язанi з операцiйною дiяльнiстю, якi не включаються до собiвартостi готової продукцiї, вiдображаються як витрати перiоду. Витрати вiдображаються в бухгалтерському облiку одночасно зi зменшенням активiв чи зi збiльшенням зобов`язаннь. Класифiкацiя адмiнiстративних витрат i витрат на збут здiйснюється вiдповiдно вимог п.п.18, 19 П(С)БО № 16 "Витрати";

) вiдстроченi податки визначаються згiдно П(С)БО № 17 "Податок на прибуток";

) податковий облiк здiйснюється вiдповiдно до чинного законодавства України: з податку на додану вартiсть - в книгах продажу та придбання товарiв, робiт, послуг та на рахунках бухгалтерського облiку; з податку на прибуток - в накопичувальних вiдомостях з облiку валових доходiв та валових витрат; з iнших податкiв, зборiв та обов`язкових платежiв - на рахунках бухгалтерського облiку;

) змiни облiкової полiтики вносяться, якщо: змiнюються вимоги Мiнiстерства фiнансiв України, змiнюються вимоги установчих документiв, змiни в облiковiй полiтицi забезпечать достовiрне вiдображення подiй в фiнансовiй звiтностi. У разi змiн в облiковiй полiтицi вiдображати вплив таких змiн згiдно П(С)БО №6 "Виправлення помилок та змiни у фiнансових звiтах".

2.3 Бухгалтерський та податковий облік прибутку підприємства

Фінансовий результат - це приріст (або зменшення) вартості власного капіталу підприємства, що виник у результаті підприємницької діяльності підприємства за звітний період. В результаті підприємницької діяльності виготовляється готова продукція, реалізуються товари, надаються послуги. Фінансовим результатом діяльності є прибуток або збиток.

Прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати.

Збиток - перевищення суми витрат над сумою доходу, для одержання якого були здійснені ці витрати.

Прибуток утворюється в тих випадках, коли отримані доходи перевищують витрати, здійснені підприємством.

Прибуток (збиток) - кінцевий фінансовий результат операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємства.

Згідно з П(С)БО для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно співставити доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для одержання визнаних доходів.

Для обліку і узагальнення інформації про фінансові результати використовується рахунок 79 «Фінансові результати», призначений для обліку й узагальнення інформації про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності і надзвичайних подій.

По кредиту рахунку 79 «Фінансові результати» відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, по дебету - суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, також належна сума нарахованого податку на прибуток.

Сальдо рахунку при його закритті списується на рахунок 44 «Нерозподілені прибутки(непокриті збитки)».

Визначення фінансового результату складається у визначенні чистого прибутку (збитку) звітного періоду.

Також існують субрахунки до рахунку 79 «Фінансові результати».

На субрахунку 791 «Фінансові результати від основної діяльності» визначається прибуток (збиток) від основної діяльності підприємства. По кредиту субрахунку обліковується в порядку закриття рахунків сума доходів від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг і від іншої операційної діяльності (рахунки 70 «Доходи від реалізації», 71 «Інший операційний доход»), по дебету - суми в порядку закриття рахунків обліку собівартості реалізованої готової продукції, товарів, робіт і послуг, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат: 90 «Собівартість реалізації», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності».

На субрахунку 792 «Результат фінансових операцій» визначається прибуток (збиток) від фінансових операцій підприємства. По кредиту субрахунку відображається списання сум в порядку закриття рахунків обліку доходів від участі в капіталі й інших фінансових доходів, по дебету - списання фінансових витрат із рахунку 95 «Фінансові витрати» і 96 «Втрати від участі в капіталі».

На субрахунку 793 «Результат від іншої звичайної діяльності» визначається прибуток (збиток) від іншої звичайної діяльності підприємства. По кредиту рахунку обліковується списання сум в порядку закриття рахунків обліку доходів від інвестиційної та іншої звичайної діяльності підприємства, по дебету - списання витрат по рахунку 97 «Інші витрати».

На субрахунку 794 «Результат надзвичайних подій» визначається прибуток (збиток) від надзвичайних подій. По кредиту субрахунку відображається списання доходів, отриманих від надзвичайних подій, по дебету - списання витрат від надзвичайних подій, що враховується на рахунку 99 «Надзвичайні витрати».

Рахунки доходів закриваються щомісяця або наприкінці звітного періоду, в наступному звітному періоді на цих рахунках початкове сальдо повинно бути рівним нулю.

Співставлення дебетового і кредитового обороту за звітний період на рахунки 79 «Фінансові результати» показує фінансовий результат - чистий прибуток (збиток).

Інформація про фінансові результати діяльності підприємства узагальнюються в Головній книзі і звітності.

Більш детально облік фінансових результатів відображено в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Облік фінансових результатів. Операційна діяльність

Зміст господарської операції	Дт рахунку	Кт рахунку
1	2	3
Закрито рахунки доходів від реалізації:
- товарів	702 «Доход від реалізації товарів»	791 «Результат основної діяльності»
- робіт, послуг	703 «Доход від реалізації робіт, послуг»	791 «Результат основної діяльності»
Відображено відрахування з доходу від реалізації на суму - наданих знижок покупцям; - вартість повернутих покупцем продукції, товарів; - суми, одержувані підприємством на користь комітента; - принципала; - інші суми, що підлягають відрахуванню з доходу	791 «Результат основної діяльності»	704 «Відрахування з доходу»
Закрито рахунки інших операційних доходів, зокрема: - доходів від реалізації іноземної валюти; - інших оборотних активів; - доходи від операційної оренди активів; - операційної курсової різниці; - кредиторської заборгованості з минулим терміном позову; - отриманих штрафів, пені, неустойки; - інших доходів від операційної діяльності	71 «Інший операційний доход»	791 «Результат основної діяльності»
- Списані на фінансові результати:
- виробнича собівартість реалізованої готової продукції	791 «Результат основної діяльності»		901 «Собівартість реалізованої готової продукції»
- фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок)	791 «Результат основної діяльності»		902 «Собівартість реалізованих товарів»
- виробнича собівартість виконаних робіт, наданих послуг	791 «Результат основної діяльності»		903 «Собівартість реалізованих робіт, послуг»
Адміністративні витрати	791 «Результат основної діяльності»		92 «Адміністративні витрати»
Витрати на збут	791 «Результат основної діяльності»		93 «Витрати на збут»

Облік нерозподіленого прибутку (збитку) розглядається в таблиці 2.3.

У фінансовому обліку чистий прибуток (збиток) формується в звітному періоді. Для визначення чистого прибутку (збитку) використовуються згідно з П(С)БО 3 такі поняття:

) чистий доход від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), який визначається шляхом вирахування з доходу відповідних податків, зборів, знижок;

Таблиця 2.3 - Облік нерозподіленого прибутку (збитку)

Зміст господарської операції	Дт рахунку	Кт рахунку
Закрито сальдо по рахунку 79:
- прибуток	79 «Фінансові результати»	441»Прибуток нерозподілений»
- збиток	442» Непокриті збитки»	79 «Фінансові результати»
За підсумками звітного періоду зменшена сума нерозподіленого прибутку на суму прибутку, використану в звітному році	441»Прибуток нерозподілений»	443 «Прибуток, використаний у звітному періоді»
За підсумками звітного періоду збільшені непокриті збитки на суму прибутку, використаного в звітному році	442» Непокриті збитки»	443 «Прибуток, використаний у звітному періоді»
Списано непокриті збитки за рахунок нерозподіленого прибутку	441»Прибуток нерозподілений»	442» Непокриті збитки»
Списано непокриті збитки за рахунок резервного капіталу	43 «Резервний капітал»	442» Непокриті збитки»

) валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) й собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг);

) прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, за вирахуванням адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат;

) фінансові результати (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), за вирахуванням фінансових та інших витрат (збитків);

) прибуток (збиток) від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування і сумою податків із прибутку. Збиток дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподаткування і сумі податків із прибутку;

) чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності і надзвичайного прибутку (збитку) і податків на надзвичайний прибуток.

Правила ведення податкового обліку, визначені Законом, полягають в тому, що датою збільшення валового доходу платника податку вважається (залежно від того, що відбулося раніше):

) дата зарахування від покупця в рахунок оплати товарів (робіт, послуг), що підлягають реалізації (на банківські рахунки або оприбутковування готівки в касі);

2) або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку для покупця.

Відповідно датою збільшення валових витрат платника податку вважається:

1)  дата списання засобів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а у разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

2)      або дата оприбутковування платником податку товарів, для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт отримання платником податку товарів (робіт, послуг).

Слід зазначити, що прибуток податковий і бухгалтерський практично не співпадають, що пов'язано з різницею в оцінках доходів і витрат для цілей бухгалтерського і податкового обліку. В результаті неспівпадіння дат відображення доходів і витрат в бухгалтерському і податковому обліку виникають тимчасові різниці. Або, використовуючи формулювання П(С) БО 17, тимчасова різниця - це різниця між оцінкою активу і зобов'язання за даними фінансової звітності і відповідно податковою базою цього активу або зобов'язання.

Якщо, на підприємстві до кінця звітного періоду існує зобов'язання (наприклад, одержаний від покупців аванс за продукцію, який враховується на субрахунку 681 "Розрахунки по авансах одержаним"), включене у валовий дохід і не відображене у складі бухгалтерських доходів, можна говорити про виникнення тимчасової різниці, що підлягає відніманню.

Отже, поточний податок на прибуток при цьому буде вищий за витрати на податок на прибуток в бухгалтерському обліку (має місце "переплата"). В цьому випадку відбувається визнання відстроченого податкового активу.

Відстрочений податковий актив - це сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в подальших податкових періодах унаслідок:

1)  тимчасової різниці, що підлягає відніманню;

2)      перенесення податкового збитку, не включеного в розрахунок зменшення податку на прибуток в звітному періоді;

)        перенесення на майбутні періоди податкових пільг, якими неможливо скористатися в звітному періоді.

Облік відстроченого податкового активу ведеться на однойменному рахунку 17.

Відстроченим податковим активом визнається також сума збитку, по якій визначається зменшення податку на прибуток поточного або попереднього періоду.

Якщо на підприємстві до кінця звітного періоду існує актив включений у валові витрати і не відображений у складі бухгалтерських витрат, можна говорити про виникнення тимчасової різниці, що підлягає оподаткуванню. Отже, поточний податок на прибуток при цьому буде нижчий за витрати на податок на прибуток в бухгалтерському обліку (має місце "не донарахування"). В цьому випадку відбувається визнання відстроченого податкового зобов'язання.

Відстрочене податкове зобов'язання - це сума податку на прибуток, який сплачуватиметься в подальших періодах від тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню. Облік відстроченого податкового зобов'язання ведеться на однойменному рахунку 54.

Відповідно до п. 7 П(С)БО 17 відстрочене податкове зобов'язання не признається у випадках:

) якщо амортизація гудвілу податковим законодавством не передбачена (гудвіл згідно Закону про прибуток не підлягає амортизації і не враховується при визначенні прибутку, оподаткування);

) первинного визнання активу або зобов'язання в результаті господарських операцій (окрім об'єднання підприємств), що не впливають на обліковий і податковий прибуток (збиток).

Отримані доходи, витрати та результати діяльності, підприємства відображають в «Звіті про фінансові результати» за формою № 2.

Заповнюючи Форму № 2, варто керуватися принципом бухгалтерського обліку нарахування і відповідності доходів і витрат. Відповідно до цього принципу для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, здійсненими для одержання цих доходів. Тому доходи і витрати відображаються у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їхнього виникнення, незалежно віддати надходження або сплати коштів. У такий спосіб доходи і витрати відображають з урахуванням ступеня завершення операційного циклу.

Форма № 2 складається з трьох розділів:

У розділі І відображається інформація про доходи та витрати в зв'язку з господарською діяльністю підприємства за звітний період. У результаті визначається величина чистого прибутку, що являється фінансовим результатом діяльності підприємства.

Розділ II представляє структуру витрат підприємства на виробництво, керування, збут і інші операційні витрати по економічних елементах.

У розділі ІІ «Елементи операційних витрат» Звіту про фінансові результати наводяться відповідні елементи операційних витрат (на виробництво і збут, управління та інші операційні витрати), які зазнало підприємство у процесі своєї діяльності і протягом звітного періоду, за вирахуванням тих витрат, які становлять собівартість продукції (робіт, послуг), що вироблена і спожита самим підприємством.

Розділ III заповнюється акціонерними товариствами, прості акції або потенційні прості акції яких відкрито продаються і купуються на фондових біржах. Дані цього розділу містять інформацію про чистий прибуток на одну акцію і про розмір оголошених дивідендів, що пригодяться на одну просту акцію.

2.4 Інформаційні системи та технології обліку прибутку

З появою на ринку аналітичних систем спеціалізованих комп’ютерних програм для аналізу фінансового стану усе більша кількість керівників розуміє, наскільки їхнє використання ефективніше, ніж застосування Excel.

У спеціалізованих програмах реалізовані зручні форми введення інформації, технологія її накопичення та зберігання, «правильні» алгоритми виконання розрахунків, подання результатів у вигляді звітів і діаграм та ін. Потрібно тільки вводити дані і одержувати готові результати.

У даний момент на ринку представлено чимало розробок подібного роду, але потенційному їхньому користувачеві доводиться неабияк потрудитися, щоб вибрати саме той програмний продукт, що підходить йому щонайкраще. Єдино правильним рішенням бачиться вироблення ряду формалізованих критеріїв, опираючись на які можна зіставити різні програми фінансового аналізу. Список критеріїв порівняння не повинен бути занадто деталізований, але в той же час у нього повинні входити всі значимі можливості систем. Ґрунтуючись на існуючій практиці фінансового аналізу, можна виділити два функціональних блоки: базові можливості системи і кошти розширення базових можливостей.

Перший блок - «Базові можливості» - однаково важливий як для досвідчених фінансових аналітиків, так і для тих, хто тільки починає працювати в цій області. До нього входять ключові властивості програм фінансового аналізу як готових рішень: автоматичне введення вихідних даних і експорт отриманих результатів, проведення експрес-аналізу, а також глибинного аналізу з використанням стандартних фінансових показників.

Властивості системи, що становлять другий блок, відповідальні за її здатність розвиватися і настроюватися під більше широкі, чим базові, вимоги користувача. У першу чергу це актуально для професіоналів в області фінансового аналізу. Тому практично всі серйозні програми економічного (і не тільки) призначення в цей час оснащуються інструментарієм, що дозволяють користувачеві самостійно доповнювати систему.

Для аналізу як приклад розглядаються три розробки в області фінансового аналізу - «ИНЄК: АФСП» (далі АФСП) фірми ИНЄК, Audit Expert фірми «Про-Інвест-ІТ» і «Абфі-підприємство» (далі АБФІ) фірми «Вестона».

Фінансовий аналіз базується на даних стандартної бухгалтерської звітності підприємств, і всі перераховані програми дозволяють вводити її вручну. Однак для багатьох користувачів (особливо тих, у кого фінансовий аналіз поставлений «на потік») дуже важливою характеристикою є можливість імпорту даних з бухгалтерських програм.

Програма АБФІ - завдяки убудованим інструментальним засобам - може бути настроєна для завантаження даних з форматів *.txt і *.dbf, однак таке настроювання досить складне.

Привести дані української бухгалтерської звітності за різні періоди до якогось «єдиного знаменнику» дозволяють всі програми. Без цієї функції виконання порівняльного аналізу було б неможливо через часту зміну форм звітності. Порівнянність даних може бути поліпшена й за рахунок переоцінки деяких фінансових показників. Єдиною програмою, що дає можливість повною мірою переоцінити баланс, є Audit Expert. Вона дозволяє задати коригувальні коефіцієнти окремо по кожній з його статей.

Механізми аналізу ліквідності, беззбитковості та рентабельності, реалізовані у всіх розглянутих програмах. Те ж можна сказати про типові механізми аналізу показників і коефіцієнтів (вертикальний, горизонтальний, трендовий і т.ін.).

АФСП і Audit Expert забезпечують використання широкого переліку регламентованих методик аналізу, рекомендованих державними органами та авторитетними недержавними фінансовими інститутами. В АБФІ є можливість розрахунку вартості чистих активів, імовірності банкрутства.

Ця можливість порівняння значень фінансових показників з нормативами реалізована в АФСП і Audit Expert. До програми вбудовані переліки значень, що рекомендуються, діапазони показників.

Для керівника підприємства завжди заманливо «передбачати» майбутнє. Таку можливість дає Audit Expert за рахунок прогнозування значень показників фінансового стану на кілька періодів уперед.

Формування експертних висновків за результатами аналізу забезпечують програми АФСП і Audit Expert. При цьому якщо в АФСП експертні висновки - це набір таблиць із коментарями або без них, то в Audit Expert більшість експертних висновків супроводжується також діаграмами та графіками, що дозволяють завдяки наочності швидко виявляти проблемні показники.

В АФСП складання звіту обмежується вибором таблиць і їхнього друку з використанням MS Word. В АБФІ формування звітів у вигляді відповідних таблиць виконується в Excel, що використовується далі для створення необхідних графічних форм (щоб зберегти звіт у форматі Word, програма вимагає спеціального настроювання).

Що ж стосується Audit Expert, в цій програмі ступінь деталізації звіту визначається користувачем.

Всі розглянуті програмні продукти дозволяють передавати результати в програми пакета MS Office.

У плані розширення базових можливостей Audit Expert і АБФИ мають істотні переваги перед програмою АФСП, що фактично є повністю закритою, і внесення яких-небудь змін до складу використаних у ній алгоритмів може здійснюватися тільки самим розроблювачем.Expert і АБФІ надають користувачеві можливість самостійно створювати нові вхідні форми й реалізовувати власні методики аналізу, описуючи алгоритми розрахунку використовуваних у них показників.

Можливість порівняння значень фінансових показників підприємства з показниками офіційної бухгалтерської звітності інших підприємств галузі надає програма Audit Expert. Додатково АБФІ та Audit Expert дають можливість створювати власні критерії ранжирування, а Audit Expert - і інтегральний критерій на основі формованих у цій програмі фінансових показників.

Отже, базові можливості розглянутих програм фінансового аналізу в цілому порівнянні. Однак АБФІ програє двом іншим програмам через відсутність вбудованих регламентованих методик аналізу та засобів інтерпретації показників, що, мабуть, не може не знизити інтерес до неї з боку органів державного керування і компаній.

прибуток фінансовий облік оподаткування

3. АНАЛІЗ ПРИБУТКУ ТА ЙОГО ОПОДАТКУВАННЯ НА ПРИКЛАДІ ПАТ "ХІММАШ"

 

3.1 Загальний аналіз фінансового стану ПАТ "Хіммаш"

.1.1 Загальні положення

Фінансовий стан підприємства є комплексним поняттям, що залежить від багатьох факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність і розміщення коштів, реальні й потенційні фінансові можливості. Його можна представити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами й ступінь раціональності їхнього розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності й своєчасного здійснення розрахунків за своїми обов'язками.

Фінансовий стан залежить від зовнішніх і внутрішніх факторів. До основних зовнішніх факторів можна віднести економічні умови господарювання, кон'юнктуру ринку, економічну, фінансово-кредитну й податкову політику держави. До внутрішніх факторів належать склад і структура продукції і рівень її конкурентоздатності, розмір витрат, ефективність організації процесів виробництва, постачання й збуту, стан і структура майна й фінансових ресурсів, кваліфікація управлінського персоналу й ін.

Основною цільовою настановою діагностики фінансового стану є його оцінка й виявлення резервів його стабілізації й поліпшення. Засоби реалізації даної установки є організація раціональної фінансово-економічної політики.

Аналіз фінансового стану складається з наступних етапів:

1)  оцінка майнового стану підприємства й динаміка його зміни;

2)      аналіз ліквідності;

)        аналіз фінансової стабільності (платоспроможності);

)        аналіз ділової активності;

)        аналіз фінансових результатів діяльності підприємства;

)        аналіз рентабельності.

3.1.2 Аналіз майнового стану підприємства

Аналіз майнового положення підприємства починається з аналізу статей балансу. Аналізуючи статті балансу, у першу чергу звертають увагу на такі показники:

) сума господарських коштів, що перебувають у розпорядженні підприємства (під нею розуміють підсумок балансу);

) частка необоротних активів у валюті балансу;

) частка активної частини основних засобів;

) структура власного й позикового капіталу;

) суми залучених довгострокових і короткострокових коштів.

Аналіз балансу проводиться такими способами:

) горизонтальний аналіз;

) вертикальний аналіз.

Сутність горизонтального аналізу складається в порівняння показників звітності попередній і поточний роки. При цьому здійснюється постатейне зіставлення звітів і визначається абсолютна й відносна зміна статей. Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей або груп, що входять до складу бухгалтерської звітності. У його основі лежить вирахування базисних темпів росту статей балансу.

На відміну від горизонтального, що показує динаміку статей фінансової звітності за ряд років, вертикальний аналіз є аналізом внутрішньої структури звітності. За допомогою цього методу аналізу з'ясовують, яку частку в групі або підгрупі становить конкретна стаття, що дозволяє визначити вплив показника цієї статті на діяльність підприємства.

Зведений аналітичний балансу ПАТ "Хіммаш», який характеризує зміни в складі майна та його джерел наведений в додатку В.

Як можна побачити з наведених даних, вартість майна ПАТ "Хіммаш" у 2010 р. у порівнянні з 2009 р. зменьшилась на 418 т. грн., темп зростання у 2010 р. у порівнянні з 2009 р. склав 96,73%, що може говорити про скорочення господарського оберту.

У структурі сукупних активів питома вага необоротних активів дорівнює 63,27% та 71,81% відповідно. Підприємство має «важку» структуру активів (частка необоротних активів становить більше 40% та спостерігається зріст коефіцієнту оборотності активів). Як бачимо з даних балансу підприємства, залишкова вартість основних засобів зросла з 7845 тис. грн. у 2009 р. до 8651 тис. грн. у 2010 р., що свідчить про приріст основних засобів, який, як правило, відбувається у результаті придбання основних виробничих фондів.

Вартість оборотних активів підприємства протягом 2010 зменшилась на 1210 т. грн., темп зросту складав 151,72% і 74,16% відповідно.

Виходячи з даних структури оборотних коштів, наведених в таблиці 3.1, можна зробити висновок, що найбільшу питому вагу займають запаси - 45,26 % та дебіторська заборгованість - 43,1 %.

Таблиця 3.1- Аналіз структури оборотних коштів ПАТ "Хіммаш"

Найменування статей	2009 р.		2010 р.		Відхилення
	Абсолютне, тис.грн.	Питома вага, %	Абсолютне, тис.грн.	Питома вага, %	+;-	%	в.п.
Оборотні активи
Запаси	2753	58,79	1572	45,26	-1181	57,1	-13,53
Дебіторська заборгованість	1522	32,5	1497	43,1	-25	98,4	10,6
Грошові кошти та їх еквіваленти	16	0,34	74	2,13	58	462,5	1,79
Інші оборотні активи	392	2,37	330	9,5	-62	84,2	7,13
Усього оборотні активи	4683	100	3473	100	-1210	74,2	Х

При цьому, якщо питома вага запасів зменшилася на 13,53 відсоткопих пунктів (в.п.), то питома вага дебіторської заборгованісті в структурі оборотних активі зросла на 10,6 в.п.

В 2010 році трохи збільшилися найбільш ліквідні активи - грошові кошти, їх остаток на кінець становить 74 т. грн.

В цілому, по результатам аналізу майна підприємства, можна зробити висновок, що його структура погіршилася,що свідчить про появу у підприємства проблем с платоспроможністю.

Відомості, які приводяться в пасиві балансу, дозволяють визначити, які зміни відбулися в структурі власного капіталу, скільки притягнуте в оборот підприємства довгострокових і короткострокових коштів.

Фінансовий стан підприємства багато в чому залежить від того, які кошти воно має у своєму розпорядженні і куди вони вкладені. Необхідність у власному капіталі (розділ 1 пасиву балансу) обумовлена вимогами самофінансування підприємств.

При аналізі джерел формування майна підприємства повинні бути розглянуті абсолютні та відносні зміни у власних і позикових коштах підприємства. Для аналізу структури пасиву балансу повернемося до нашого аналітичного балансу в додатку В.

Джерелом формування майна підприємства є власний капітал. На початок 2009 р. року його частка в структурі пасивів становила 53,97 %, на початок 2010 р. - 39,66 %, а на кінець 2010 р. вона вона становила - 35,97%. Така структура формування капіталу говорить про зменьшення рівня фінансової незалежності підприємства. Слід зазначити, що оцінка змін, що відбулися в структурі капіталу, може бути різною з позицій інвестора та підприємства. Для банків і інших інвесторів більш надійно, якщо доля власного капіталу в клієнта більш висока. Це виключає фінансовий ризик. Підприємство, як правило, зацікавлено в залученні позикових коштів. Діставши позикові кошти під менший відсоток, чим економічна рентабельність підприємства, можна розширити виробництво і підвищити прибутковість власного капіталу.

При аналізі фінансового стану необхідно вивчити динаміку структури власного та позикового капіталів, з’ясувати причини зміни окремих показників, дати оцінку цим змінам за звітний період (таблиця 3.2).

Таблиця 3.2 - Динаміка структури власного капіталу ПАТ "Хіммаш"

Найменування статей	2009 р.		2010 р.		Відхилення
	Абсолютне, тис.грн.	Питома вага, %	Абсолютне, тис.грн.	Питома вага, %	+;-	%	в.п.
Власний капітал
Статутний капітал	123	2,43	123	2,77	0	100,0	0,34
Додатковий капітал	6442	127,11	4858	109,27	-1584	75,4	-17,84
Непокриті збитки	-1430	-28,22	-468	-10,53	962	32,7	17,69
Вилучений капітал	-67	-1,32	-67	-1,51	0	100,0	-0,19
Усього власний капітал	5068	100	4446	100	-622	87,7	Х

Як бачимо з даних, приведених у таблиці 3.2., зменшилась частка додаткового капіталу (на 17,84%, або 1584 т. грн.), у той же час бачимо зменшення непокритих збитків - на 962 т. грн.. Статутний капітал незмінний і дорівнює - 123 т. грн.

Зменшення власного капіталу свідчить про те, що вартість бізнесу та інвестиційна привабливість організації стає меншою.

Аналізуючи позиковий капітал (Додаток В) можна побачити , що в 2009 році зобов’язання підприємства на 100% складалися з поточних, що свідчить про високий ризик втрати фінансової стійкості. На кінець 2010 р. ситуація де що змінилася - підприємство отримало довгостроковий кредит банка у розмірі 244 т. грн. (приблизно 3% від сумарних зобов’язань підприємства). Але й сума поточних зобов’язань в 2010 році зросла на 1590 тис.рн. та склала на кінець 2010 р. 7672 тис.грн.

В структурі поточних зобов’язань (таблиця 3.3) найбільшу питому займають кредиторська заборгованість перед постачальниками - 33,56% та кредиторська заборгованість перед банками по кредитам - 30,28 %. І, якщо поточна заборгованість перед банками трохи зменшилася за рахунок переведення частини кредиту до складу довгострокового, то заборгованість підприємства перед постачальниками зросла на 1942 тис.грн. й складає на кінець 2010 року 2575 тис.грн.

Таблиця 3.3 - Динаміка структури позикового капіталу ПАТ "Хіммаш"

Найменування статей	2009 р.		2010 р.		Відхилення
	Абсолютне, тис.грн.	Питома вага, %	Питома вага, %	+;-	%	в.п.
Поточні зобов’язання
Короткострокові кредити банків	2649	43,56	2323	30,28	-326	87,7	-13,28
Кредиторська заборгованість за роботи та послуги	633	10,41	2575	33,56	1942	406,8	23,15
Поточні зобов’язання по розрахунках	2666	43,83	1772	23,09	-894	66,5	-20,74
Інші поточні зобов’язання	134	2,2	1002	13,06	868	747,8	10,86
Усього за розділом 4	6082	100	7672	100	1590	126,1	Х

Таке становище свідчить про те, що у підприємства є проблеми з ліквідністю та з платіжною дисципліною.

В цілому, по результатам аналізу балансу, можна зробити висновок, що у підприємства тяжкий фінансовий стан проблеми з ліквідністю та платоспроможністю.

Аналізуючи майнове положення підприємства, необхідно також оцінити стан використовуваних основних засобів. Для цих цілей розраховують наступні показники:

1) коефіцієнт оновлення, який характеризує долю нових фондів у загальній їх вартості на кінець року:

 , (3.1)

де  - вартість основних засобів, що надійшли за звітний період;

 - вартість основних засобів на кінець звітного періоду.

2) коефіцієнт вибуття:

, (3.2)

де  - вартість основних засобів, що вибули за звітний період.

3) коефіцієнт приросту:

, (3.3)

де  - вартість приросту основних засобів.

4) коефіцієнт зносу:

, (3.4)

де  - сума зносу основних засобів;

 - первісна вартість основних фондів.

5) коефіцієнт придатності:

, (3.5)

де  - залишкова вартість основних засобів.

Розрахунок даних показників проводимо за 2009 і 2010 року. Результати розрахунків представлені в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4 - Показники стану основних фондів

Показники	2009 рік	2010 рік	±
Коефіцієнт оновлення (Кон)	0,087	0,084	-0,003
Коефіцієнт вибуття (Кв)	0,003	0,001	-0,002
Коефіцієнт приросту (Кпр)	0,084	0,083	-0,002
Коефіцієнт зносу (Кзн)	0,567	0,562	-0,005
Коефіцієнт придатності (Кп)	0,433	0,438	0,005

З розрахункових показників видно, що коефіцієнт зносу в 2010 року зменшився в порівнянні з 2010 роком і склав 0,562, тобто 56,2% основних фондів є фізично зношеними. Відповідно до цього збільшився коефіцієнт придатності до 43,8%, який також відображає стан фондів.

Також з таблиці видно, що 8,4% основних засобів протягом 2010 року були оновлені і тільки 0,1% виведені з експлуатації. Таке становище може свідчити про покращення роботи по технічному переобладнанню підприємства, що в свою чергу свідчить про зацікавленість підприємства в подальшому розвитку діяльності.

3.1.3 Аналіз ліквідності

Одніє з провідних характеристик фінансового стану підприємства є його ліквідність

Термін «ліквідний» передбачає безперешкодне перетворення майна в кошти платежу. Чим менше час, необхідний для перетворення окремого виду активів, тим вища його ліквідність. Таким чином, ліквідність підприємства - це його здатність перетворити свої активи в кошти платежу для погашення короткострокових зобов'язань.

Для діагностики ліквідності використовують як кількісну, так й якісну оцінку. При цьому, якісні оцінки розглядаються як необхідні умови гарантовані ліквідності й платоспроможності. Під якісною оцінкою ліквідності розуміють аналіз ліквідності балансу підприємства, що дозволяє зафіксувати ліквідність або неліквідність балансу розглянутого підприємства. Кількісна оцінка виконується на базі аналізу системи фінансових коефіцієнтів й характеризує ліквідність як підприємства в цілому, так й окремих його активів.

Якісна оцінка ліквідності, що носить попередній характер, виконується у вигляді аналізу ліквідності балансу. Під ліквідністю балансу розуміється ступінь забезпеченості зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у кошти платежу відповідають строку погашення зобов'язань.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активах, згрупованих за ступенем їхньої ліквідності й розташованих у порядку убування їхньої ліквідності, із зобов'язаннями по пасивах, згрупованими по строках їхнього погашення й розташовані в порядку зростання строків.

Залежно від ступеня ліквідності, тобто строків перетворення в кошти, активи підприємства в ході аналізу ліквідності балансу розділяються на наступні групи:) найбільш ліквідні активи - кошти і їхні еквіваленти, а також короткострокові фінансові інвестиції;

А2) швидко реалізовані активи - дебіторська заборгованість та інші поточні активи;) повільно реалізовані активи - товарно-матеріальні цінності, а також довгострокові фінансові вкладення;

А4) тяжко реалізовані активи - статті І розділу активу балансу за винятком статей, що ввійшли в попередню групу.

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їхньої оплати. При проведенні зовнішнього аналізу, у ході якого використовуються тільки дані балансу підприємства. Зобов’язання групуються відповідно до передбачуваних строків погашення. При проведенні внутрішнього аналізу таке угруповання можна зробити більш точним. Зобов'язання підприємства можуть бути згруповані в такий спосіб:

П1) найбільш термінові зобов'язання - кредиторська заборгованість, а також кредити й позики, не погашені в строк;

П2) короткострокові пасиви - короткострокові кредити й позикові кошти. Також до цієї групи належить частина пасивів, представлених у розділі «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» (суми, плановані до виплати протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу, або протягом одного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців), а також доходи майбутніх періодів, що належать до поточних зобов'язань;

П3) довгострокові пасиви - довгострокові кредити й позикові кошти, а також забезпечення майбутніх витрат і платежів і доходи майбутніх періодів, що не належать до поточних зобов'язань;

П4) постійні пасиви - статті І розділу пасиву. Для збереження балансу активу й пасиву підсумок даної групи варто зменшити на суму витрат майбутніх періодів.

Для визначення ліквідності балансу зіставляються підсумки наведених груп за активами й пасивами. Баланс уважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце співвідношення:

Al ≥ П1

А2 ≥ П2≥ ПЗ

А4 ≤ П4

Виконання перших трьох нерівностей з необхідністю тягне виконання четвертої нерівності, тому практично істотним є співставлення підсумків перших трьох груп за активами й пасивами. Четверта нерівність носить «балансуючий» характер й у той же час має глибокий економічний зміст: його виконання свідчить про дотримання мінімальної умови фінансової стабільності - наявності в підприємства власних оборотних коштів.

У випадку, коли одна або кілька нерівностей мають знак, протилежний вищенаведеній умові, ліквідність балансу не є абсолютною.

Л1. Найбільш ліквідні активи:

,(3.6)

Л2. Швидко реалізовані активи:

,(3.7)

Л3. Повільно реалізовані активи:

,(3.8)

Л4. Важко реалізовані активи:

,(3.9)

Пасиви балансу групуються за ступенем настання строку їхньої сплати. За даними балансу повну інформацію для проведення такого угруповання одержати неможливо. Для проведення цієї процедури можна користуватися даними, наявними в примітках до звітів.

Якщо ж у розпорядженні аналітика є лише дані, наведені в балансі, використається більше стандартний підхід: зобов’язання підприємства групуються відповідно з наведеними строками погашення. У цьому випадку угруповання пасивів буде досить умовне, тому що відсутній індивідуальний підхід до кожного підприємства та угруповання проводиться відповідно до загальновизнаних подань про терміновість погашення того або іншого виду зобов’язання.

Використовуючи цей критерій, зобов’язання підприємства можна згрупувати в такий спосіб:

П1. Найбільш термінові зобов’язання:

,(3.10)

П12009 = 633 тис.грн.

П12010 = 2323 тис.грн.

П2. Короткострокові пасиви:

,(3.11)

П3. Довгострокові пасиви:

,(3.12)

П4. Постійні (стійкі) пасиви:

,(3.13)

Для зручної характеристики ліквідності аналізованого підприємства у таблиці 3.5 наведені розраховані вище дані за 2009-2010 р.р.

Таблиця 3.5 - Аналіз ліквідності балансу ПАТ "Хіммаш"

Актив			Пасив			Платіжні надлишок або нестача
	На початок року	На кінець року		На початок року	На кінець року	На початок року	На кінець року
Al	16	74	П1	633	2323	-617	-2249
А2	2996	2076	П2	7079	5097	-4083	-3021
A3	1683	1318	ПЗ	1630	244	53	1074
А4	8085	8877	П4	5068	4446	3017	4431
Баланс	12780	12362	Баланс	12780	12362	Х	Х

Результати розрахунків по аналізованому підприємству показують, що в цій організації зіставлення підсумків груп за активом та пасивом має такий вигляд:

1) на кінець 2009 р. - ;

) на кінець 2010 р. -;

З даних наведених у таблиці 3.4 наочно можна побачити, що протягом 2009-2010 р.р. спостерігається недолік найбільш ліквідних активів - грошових коштів та їх еквівалентів - для покриття найбільш термінових зобов’язань - кредиторської заборгованості. На початок 2009 р. цей недолік склав 617 тис. грн., на початок 2010 р. - 2249 тис. грн. Необхідно контролювати ситуацію та приймати певні кроки до оздоровлення, бо ситуація, що склалася є критичною.

Нестача «швидких» активів для погашення короткострокових зобов’язань становить 4083 та 3021 тис. грн.

Для оцінки ліквідності підприємства розрахуємо загальний показник ліквідності (Fl):

;(3.14)

;

Загальний показник ліквідності відображає відношення суми всіх ліквідних коштів підприємства до суми всіх платіжних зобов'язань за умови, що різні групи ліквідних коштів і платіжних зобов'язань входять у зазначені суми з ваговими коефіцієнтами, що враховують їхню значимість із погляду строків надходження коштів і погашення зобов'язань.

Як можна побачити з наведених розрахунків середньозважена вартість зобов'язань перевищує середньозважену суму оборотних активів підприємства як на початок року так й на кінець, що свідчить про неліквідність підприємства.

Кількісну оцінку ліквідності підприємства виконують за допомогою системи фінансових коефіцієнтів, які дозволяють зіставити вартість поточних активів, що мають різний ступінь ліквідності, із сумою поточних зобов'язань. До них належать:

) коефіцієнт покриття;

) коефіцієнт швидкої ліквідності;

) коефіцієнт абсолютної ліквідності;

) чистий оборотний капітал.

Слід зауважити, що ці коефіцієнти характеризують тільки моменту поточну (короткострокову) ліквідність й не відображають загальної ліквідності.

Коефіцієнт покриття дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства доводиться на одну гривню поточних зобов'язань. Якщо поточні активи перевищують по величині поточні зобов'язання, підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче. Коефіцієнт розраховується по формулі:

 (3.7)

Коефіцієнт швидкої ліквідності враховує якість оборотних активів і є більше строгим показником ліквідності, тому що при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи. Він розраховується по формулі:

 (3.8)

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена негайно. Коефіцієнт розраховується по формулі:

 (3.9)

Чистий оборотний капітал визначається по формулі:

 (3.10)

Розрахунок показників ліквідності, що характеризують діяльність підприємства, представлений у таблиці 3.6.

З даних таблиці 3.6 видно, показники короткострокової ліквідності в 2010 році погіршилися тв.а їх значення за менші за нормативні значення. Зокрема коефіцієнт покриття на кінець 2010 року складає 0,453 при нормативі 1. Тобто підприємство може погасити свої поточні зобов’язання за рахунок оборотних активів тільки на 45,3%.

Таблиця 3.6 - Показникі ліквідності активів ПАТ "Хіммаш"

Показник	Норм. значення	2009 р.	2010 р.	Відхилення від
				нормативу	2009 р.
Коефіцієнт покриття	1	0,607	0,453	-0,547	-0,155
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,6	0,250	0,248	-0,352	-0,002
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	>0	0,002	0,010	0,010	0,008
Чистий оборотний капітал, тис.грн.	>0	-3017,0	-4094,0	-4094,0	-1077,0

Чистий оборотний капітал у підприємстві повністю відсутній, більш того має від’ємне значення, що свідчить про те, що джерелами іх формування є тільки запозичені джерела.

Такчим чином за результатами аналізу ліквідності можна зробити висновок, що в теперішній час підприємство є неліквідним.

3.1.4 Аналіз фінансової стійкості

Однієї з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є стабільність його діяльності в довгостроковій перспективі. Вона пов'язана із загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів і інвесторів. Тому для уточнення фінансового стану підприємства визначимо рівень його фінансової стабільності на підставі наступних показників:

1) Коефіцієнт фінансової автономії (незалежності) () характеризує частку власних засобів підприємства (власного капіталу) у загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність

2) Коефіцієнт фінансової залежності (Кзал) є зворотним щодо коефіцієнта фінансової автономії:

) Коефіцієнт фінансового ризику (Кфр) показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу, дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості:

4) Коефіцієнт маневреності власного капіталу () показує, яка частина власного оборотного капіталу перебуває в оберті, тобто в тій формі, що дозволяє вільно маневрувати цими засобами, а яка капіталізована:

(3.11)

Розраховані коефіцієнти наведемо таблиці 3.7.

Таблиця 3.7 - Розрахунок коефіцієнтів капіталізації ПАТ "Хіммаш"

Показники	Критичне значення	Рівень показника		Зміни
		2009 р.	2010 р.
1	2	3	4	5
Коефіцієнт фінансової автономії	0,5	0,3965	0,3597	-0.0368
Коефіцієнт фінансової залежності	2	2,52	2,79	0.27
Коефіцієнт фінансового ризику	Оптимальне ≤ 0,5, критичне = 1	1,52	1,73	0.21
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	Зріст в динаміці	-0,595	-0,997	-0.402

Як можна побачити з наведених даних, всі показники фінансової стабільності мають значення менш за критичне та за 2010 рік погіршилися, тобто можна сказати, що підприємство фінансово нестабільне.

Важливим показником, що характеризує фінансову стабільність підприємства є вид джерел фінансування матеріальних оборотних коштів. Матеріальні оборотні кошти підприємства являють собою запаси, вартість яких відображається в другому розділі активу балансу. Кількісне значення даного показника визначається підсумовуванням даних за наступними балансовими статтями: виробничі запаси, тваринні на вирощуванні та відгодівлі, незавершене виробництво, готова продукція, товари. Вартість матеріальних оборотних коштів підприємства розраховується за формулою:

,(3.12)

Значне зменшення цього показника обумовлено зменшенням готової продукції на складах підприємства більше ніж у два рази, а також зменшенням виробничих запасів до 976 т. грн.

Для характеристики джерел формування запасів використовується кілька показників, які і характеризують види джерел:

) власні оборотні кошти () - цей показник характеризує ту частину власного капіталу підприємства, що є джерелом покриття його поточних активів. Даний показник можна розрахувати за формулою 3.16:

,(3.13)

) власні оборотні кошти та довгострокові позикові джерела формування запасів (функціонуючий капітал) розраховуються за формулою 3.17:

,(3.14)

3)  загальна величина основних джерел формування запасів (формула 3.18):

Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідає три показники забезпеченості запасів джерелами формування ():

) надлишок (+) або недолік (-) власних оборотних коштів (формула 3.19):

,(3.15)

) надлишок (+) або недолік (+) власних оборотних коштів і довгострокових позикових джерел формування запасів (формула 3.20):

,(3.16)

ФТ2010= -4187-1572=-5759 (тис.грн.)

) надлишок (+) або недолік (+) загальної величини основних джерел формування запасів:

,(3.17)

ФО2009= -368-2753=-3121 (тис.грн.)

ФО2010= -1864-1572=-3436 (тис.грн.)

За допомогою цих показників визначається трикомпонентний тип фінансової стійкості підприємства:

,(3.18)

Для зручності визначення типу фінансової стабільності представимо показники у вигляді таблиці 3.8.

Таблиця 3.8 - Зведена таблиця показників за типами фінансової стійкості

Показники	Тип стійкості
	Абсолютна стійкість	Нормальна стійкість	Хитке положення	Кризове положення	2	3	4	5
ФС	ФС ≥ 0	ФС < 0	ФС < 0	ФС < 0
ФТ	ФТ ≥ 0	ФТ ≥ 0	ФТ < 0	ФТ < 0
ФО	ФО ≥ 0	ФО ≥ 0	ФО ≥ 0	ФО ≤ 0

У таблиці 3.9 визначений тип фінансової стабільності ПАТ "Хіммаш".

Як можна побачити з наведених в таблиці 3.9 даних, визначений трикомпонентний показник типу фінансової стійкості, також підтверджує цей висновок, що підприємство є фінансово нестабільним, тому що згідно з трикомпонентним показником фінансова стійкість підприємства визначається як кризова.

Таблиця 3.9 - Класифікація типу фінансової стійкості ПАТ "Хіммаш"

Показники	На кінець звітного періоду, 2009 р.	На кінець звітного періоду, 2010 р.
1. Загальна кількість запасів (З)	2753	1572
2. Наявність власних оборотних коштів (Кв.об.)	-3017	-4431
3. Величина функціонального капіталу (Кв.дп.)	-3017	-4187
4. Загальна величина джерел (Кзаг.)	-368	-1864
5. ФС= Кв.об. - З	-5770	-6003
6. ФТ=Кв.дп. - З	-5770	-5759
7. ФО=Кзаг. - З	-3121	-3436
8. Трикомпонентний показник типу фінансової стійкості	(0;0;0)	(0;0;0)

В цілому, за результати аналізу фінансового стану, можна зробити наступні висновки: частка власних коштів у загальній сумі коштів, які було авансовано у діяльність підприємства за аналізований період зменшилась на 3,68% (про це свідчить зменшення показника коефіціенту фінансової автономії з 0,3965 до 0,3597). Значення коефіцієнту на кінець 2010 р. знаходиться нижче норми, тобто стан підприємства можна характеризувати як стійка залежність від зовнішніх джерел фінансування.

Коефіцієнт фінансової залежності зростає в динаміці - протягом 2010 року він збільшився на 0,27, та становив 2,79, при притичном значенні 2.

Коефіцієнт фінансового ризику надає загальну оцінку фінансової стійкості та показує, скільки одиниць залучених коштів припадає на кожну одиницю власних. У 2009 р. на кожну гривню власних коштів підприємства припадало 1,52 грн. залучених коштів, а на кінець 2010 р. - 1,73 гривні. Це ще раз свідчить про погіршення фінансового стану організації.

Підприємство має дуже низький рівень маневреності власного капіталу, та, знов таки, на кінець аналізуємого періоду спостерігається тенденція до зниження.

Підприємство має дуже велику кількість короткострокових зобов’язань та в 2010 до них додались ще й довгострокові зобов’язання у розмірі 244 т. грн. З показників коефіцієнтів типу фінансової стійкості бачимо, що у 2009-2010 р.р. стан підприємства характеризується як кризовий - це обумовлено зростанням кредиторської заборгованості та зменшенням власного капіталу (за рахунок вилучення додаткового капіталу). Слід зазначити, що підприємству необхідно використовувати у своїй господарській діяльності позикові кошти довгострокового фінансування, що збільшить рентабельність власного капіталу. Але потрібно використовувати їх із розумом, щоб сума коштів, що може бути притягнута підприємством не потягла зо собою втрати фінансової стійкості. Нажаль в нашому випадку про підприємство не можна назвати фінансово незалежним.

Трикомпонентний показник фінансової стійкості говорить про кризовий стан, в якому знаходиться підприємство. В 2010 році підприємство зменшило суму непокритих збитків, але показники фінансової стійкості лише погіршилися.

3.1.5 Аналіз ділової активності підприємства

Аналіз ділової активності підприємства дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, яка характеризується швидкістю обігу фінансових ресурсів підприємства. Аналіз виконується на підставі даних балансу та звіту про фінансові результати за наступними показниками:

) Коефіцієнт оборотності активів (коефіцієнт трансформації)::

,(3.23)

За 2009 р. повний цикл виробництва та оберту, який приносить відповідний ефект у вигляді прибутку, було здійснено приблизно на 50% , а за 2010 р. - на 0,7 рази, тобто, кожна грошова одиниця активу за 2009 р. принесла 0,52 грн. реалізованих товарів, а за 2010 р. - 0,71 грн. Зріст коефіцієнту оборотності у динаміці (що і спостерігається по розрахунках) свідчить про ефективність використання майна з точки зору отримання доходу (прибутку).

) Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості:

3) Термін оберту дебіторської заборгованості:

,(3.20)

Середній строк сплати замовниками рахунків за надані послуги та тривалість відстрочки платежів, яка була надана замовникам, складає 36 днів у 2009 та 2010 р.р.

) Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості:

) Термін оберту кредиторської заборгованості:

,(3.21)

Виходячи з отриманих даних бачимо, що кількість обертів для сплати заборгованості за рахунками постачальників за матеріали, комплектуючі частини та обладнання з 6,48 у 2009 р. зменшилась до 5,56 у 2010 р., а кількість днів для погашення кредиту збільшилась з 56 до 65 днів. У порівнянні з періодом оберту дебіторської заборгованості бачимо, що умови, на яких підприємство працює зі своїми покупцями та замовниками набагато м’якше ніж із постачальники. Таким чином ми маємо наступні напрямки роботи - скорочення терміну оберту дебіторської заборгованості, та отримання більшого часу на погашення кредиторської заборгованості.

) Для характеристики ефективності керування запасами треба розрахувати коефіцієнт оборотності запасів:

Таким чином, у 2009 р. запаси здійснили 3,63 обертів на рік, тобто 3,63 раз запаси перенесли свою вартість на виконані роботи та послуги, відповідно, період оберту запасів складає 99,17 днів, у 2010 р. та спостерігаємо вже 2,85 оберти на рік, а період обороту запасів склав 126,12 днів. Дані свідчать про нераціональне використання адміністрацією ресурсів підприємства. В цілому, чим вище коефіцієнт оборотності запасів, а отже, менший період оберту, тим менше коштів залучено до цієї найменш ліквідній статті оборотних коштів. Як бачимо у 2010 році є тенденція до зменшення запасів.

Необхідно також визначити тривалість операційного циклу підприємства та тривалість оборотності оборотного капіталу.

7)      Тривалість операційного циклу підприємства:

,(3.22)

) Тривалість оборотності оборотного капіталу:

,(3.23)

У середньому, за 2009 рік, на випуск продукції, її продаж та оплату підприємство витрачало 110 днів, іншими словами, впродовж 110 днів грошові кошти були зв’язані у запасах. В 2010 році ця ситуація ще більш погіршилась - термін виріс до 137 днів. Підприємству треба прагнути скоротити тривалість операційного циклу.

Якщо провести аналіз усіх показників оборотності в цілому, можна зробити низку висновків: умови, за яких підприємство отримує поставки матеріалів та обладнання значно гірші, ніж умови, на яких підприємство надає послуги та виконує роботи замовникам. Збереження такої тенденції призвело до дефіциту грошових коштів (значення коефіцієнту тривалості оборотності оборотного капіталу у 2009 р. приблизно 54 дні , а у 2010 р. - 72).

Період оборотності запасів перевищує періоду оборотності дебіторської заборгованості, отже підприємство «зв’язує» гроші в запасах.

В цілому слід зазначити, що ділова активність підприємства погіршилася.

Загальний висновок за результатами аналізу фінансового стану - фінансовий стан ВАТ "Хіммаш" є дуже незадовільним. Фінансові ресурси використовуються нераціонально, активи вилучаються з обороту. Підприємство знаходиться на грані банкрутства.

3.2 Аналіз прибутковості діяльності підприємства

.2.1 Порядок формування прибутку підприємства

Узагальнююча оцінка фінансового стану підприємства виробляється на основі таких результативних показників, як прибуток і рентабельність. Ці показники характеризують усі сторони господарської діяльності підприємства.

В аналізі використовуються показники прибутку до оподаткування і чистого прибутку.

Прибуток до оподаткування містить у собі фінансові результати від реалізації продукції, від операційної, фінансової й іншої звичайної діяльності, від надзвичайних подій. Схема формування прибутку до оподаткування представлена на рисунку 3.1.

Чистий прибуток - це та частина прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток.

Задачею аналізу фінансових результатів є оцінка рівня і динаміки прибутку, а також виявлення і кількісна оцінка впливу різних факторів на її величину.

На зміну балансового прибутку впливають фактори, що поділяються по ступені підпорядкованості на фактори першого і другого порядку.

До факторів першого порядку відносяться зміни:

) прибутку від реалізації продукції;

) прибутку (збитку) від позареалізаційних операцій.

До факторів другого порядку відносяться зміни:

) обсягу реалізації продукції;

) структури реалізації продукції;

) собівартості реалізованої продукції;

) витрат на збут;

) адміністративних витрат;

) цін реалізації.

Обсяг реалізації продукції може робити позитивний і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажів рентабельної продукції приводить до пропорційного збільшення прибутку. Якщо продукція збиткова, то при збільшенні обсягу реалізації відбувається зменшення суми прибутку.

Рисунок 3.1- Схема формування балансового прибутку

Структура продукції також може робити як позитивний, так і негативний вплив на суму прибутку. Якщо збільшиться частка більш рентабельних видів продукції в загальному обсязі її реалізації, то сума прибутку збільшиться, і навпаки, при збільшенні питомої ваги низькорентабельної або збиткової продукції загальна сума прибутку зменшиться.

Собівартість реалізованої продукції, адміністративні витрати і витрати на збут знаходяться в зворотній залежності з величиною балансового прибутку: їхнє збільшення приводить до зменшення балансового прибутку.

3.2.2 Аналіз прибутку

Для аналізу і оцінки рівня і динаміки показників фінансових результатів діяльності підприємства складемо таблицю 3.10.

Інформаційною базою для аналізу прибутку підприємства ПАТ "Хіммаш" є:

) баланс підприємства (форма № 1) (Додатки А,Б);

) звіт про фінансові результати та їх використання за попередні та звітній періоди (форма № 2) (Додатки А,Б);

Аналізуючи рівень прибутку, необхідно звернути увагу на виявлення факторів і причин відхилення фактичного значення показника від запланованого або базисного. У ході аналізу також визначаються резерви збільшення прибутку підприємства.

Аналіз проводиться методом порівняння фактичних даних за звітний період зі звітними даними за попередній період. Результати аналізу наведені в таблиці.

Таблиця 3.10 - Аналіз рівня і динаміки показників фінансових результатів діяльності ПАТ "Хіммаш"

Показники	2009 р.	2010 р.	Відхилення
			абсол.	відн., %
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис.грн.	5919,0	8911,0	2992,0	150,5
Собівартість реалізованих продукції (товарів, робіт, послуг), тис.грн.	6152,0	8660,0	2508,0	140,8
Валовий прибуток від реалізації, тис.грн.	-233,0	251,0	484,0	-107,7
Адміністративні витрати, тис.грн.	1335,0	1510,0	175,0	113,1
Витрати на збут, тис.грн.	170,0	164,0	-6,0	96,5
Прибуток від реалізації продукції (за повною собівартістю), тис.грн.	-1738,0	-1423,0	315,0	81,9
Прибуток (збиток) від іншої операційної діяльності, тис.грн.	1824,0	-282,0	-2106,0	-15,5
Загальний прибуток (збиток) від операційної діяльності, тис.грн.	86,0	-1705,0	-1791,0	-1982,6
Прибуток (збиток) від фінансової діяльності, тис.грн.	-404,0	-484,0	-80,0	119,8
Прибуток (збиток) від іншої звичайної діяльності, тис.грн.	24,0	132,0	108,0	550,0
Прибуток (збиток) до оподаткування, тис.грн.	-294,0	-2057,0	-1763,0	699,7
Податок на прибуток, тис.грн.	115,0	43,0	-72,0	37,4
Чистий прибуток (збиток), тис.грн.	-409,0	-2100,0	-1691,0	513,4

З наведених даних можна побачити, що в 2010 році чистий доход від реалізації продукції збільшився на 50,5% та склав 8,9 млн.грн. Також зросла собівартість реалізованих товарів, але темпи її зростання (40,8%) були меншими за темпи росту доходу, що дозволило підприємству отримати валовий прибуток от реалізації 251 тис.грн. Але, як вже раніше зазначалося, цього прибутку було недостатньо для покриття адміністративних витрат та витрат на збут, тому підприємство отримало збиток від реалізації продукції за повною собівартістю в сумі в сумі 1423 тис.грн.

Також слід зазначити що на відміну від прибутку від іншої операційної діяльності в 2009 році, в 2010 році підприємство отримало збиток в сумі 282 тис.грн. Загалом збиток від операційної діяльності в 2010 р. склав 1705 тис.грн., порівняно з прибутком 2009 року в сумі 86 тис.грн.

За рахунок збільшення заборгованості за кредитами, у підприємства зросли збитки від фінансової діяльності з 404 тис.грн. до 484 тис.грн.

Тільки від іншої операційної підприємство отримало в 2010 році прибуток в сумі 132 тис.грн.

Але з урахуванням збитків по іншим видам діяльності в 2010 році в цілому підприємство отримало фінансовий результат до оподаткування в вигляді збитків 2057 тис.грн. що в 7 разів більш збитку 2009 р.

Вплив окремих видів прибутку на загальний фінансовий результат до оподаткування можна побачити на рисунку 3.2.

Рисунок 3.2 - Вплив окремих видів прибутку на загальний фінансовий результат до оподаткування ПАТ "Хіммаш"

Як можна побачити з даних рис.3.2, в 2010 році на формування від’ємного фінансового результату найбільш вплинули збитки від іншої реалізації продукції за повною собівартістю.

 

3.2.2 Факторний аналіз фінансових результатів

Як вже було сказано в підрозділі 3.2.1, на формування фінансових результатів, прибутку або збитку, впливають фактори першого та друго рівня, переліе яких наведений на ри. 3.1.

Взаємозв'язок цих факторів з прибутком прямий, за винятком собівартості, зниження якої приводить до зростання прибутку.

Для аналізу впливу цих факторів, а ток інших, на чистий прибуток підприємства визначемо їх значення за 2009 та 2010 роки в таблиці 3.11.

Таблиця 3.11 - Склад чинників, що впливають на прибуток ПАТ "Хіммаш"

Показники	На кінець 2009 р.	На кінець 2010 р.	2009 р. від 2010 р.
Чистий дохід (виручка) від реалізації послуг (В)	5919	8911	2992
Собівартість реалізованої продукції (С)	6152	8660	2508
Інші операційні доходи (ІОД)	4821	1662	-3159
Адміністративні витрати (АВ)	1335	1510	175
Витрати на збут (ВЗ)	170	164	-6
Інші операційні витрати(ІОВ)	2997	1944	-1053
Інші доходи (ІД)	37	154	117
Фінансові витрати (ФВ)	404	484	80
Інші витрати (ІВ)	13	22	9
Податок на прибуток (ПНП)	115	43	-72
Непокриті збитки (НП)	409	2100	1691

Вплив факторних показників на прибуток (результативний показник) можна представити у вигляді адитивної моделі:

,(3.24)

Використовуючи дані звітів про фінансові результати та за умови знання показнику індексу цін, можна визначити вплив на розмір чистого прибутку зміни цін, обсягу реалізованих послуг.

За даними Державного Комітету Статистики індекс роста цін в 2008 році склав 123,8%.

Визначимо вплив факторів на зміну виручки від реалізації. Загальна зміна виручки від реалізації визначається за формулою 3.32:

,(3.25)

Тобто, на кінець 2010 р. виручка від реалізації послуг збільшилася на 2992 тис. грн. Ця зміна є результатом впливу двох факторів: підвищення ціни реалізації і зміни об’єму реалізації продукції.

Розрахунок впливу цих факторів можна визначити в такий спосіб:

,(3.26)

,(3.27)

Таким чином, зростання цін сприяло збільшенню виручки від реалізації за 2010 р. на 1713.11 тис. грн., а за рахунок зміни об’єму реалізованої продукції, у вартісному виражені, за 2010 р. виручка збільшилася на 1278,89 тис. грн.

Аналогічно розраховується вплив факторів на зміну собівартості реалізованої продукції:

,(3.28)

Припустимо, що собівартість продукції змінилася лише за рахунок зовнішніх факторів, а саме за рахунок загальної зміни цін на сировину та матеріали:

,(3.29)

,(3.30)

Таким чином, у 2010 р. за рахунок збільшення обсягу випуску, собівартість змінилась на 843,15 тис. грн., за рахунок зміни цін - на 1664,85 тис. грн.

Виходячи з розрахунків, зміна цін вплинула на чистий прибуток у складі двох показників: виторгу та собівартості. Вплив зміни цін на розмір чистого прибутку у складі виручки від реалізації сприяє зростанню чистого прибутку, а зріст собівартості сприяє зменшенню прибутку. З огляду на це, вплив зміни цін на розмір чистого прибутку можна визначити в такий спосіб (формула 3.38):

,(3.31)

Отже, за рахунок збільшення цін непокриті збитки змінилися в 2010 р. на 37 тис. грн.

Розрахуємо вплив зміни розмірів інших операційних витрат, витрат на збут, адміністративних витрат, фінансових витрат та інших витрат на зміну розміру чистого прибутку (непокритих збитків).

При визначенні впливу даного фактора варто врахувати, що це фактор зворотного впливу стосовно прибутку. У зв’язку із цим у розрахункову формулу 3.39 додається знак «-».

,(3.32)

де- зміна чистого прибутку за рахунок зміни величини зазначених витрат.

Розраховані дані свідчать про те, що зменшення витрат призвело до збільшення прибутку у 2010 р. на 795 тис. грн.

Вплив величини інших операційних доходів на зміну розміру чистого прибутку розрахуємо за формулою 3.40:

,(3.33)

де- зміна чистого прибутку за рахунок зміни суми фінансових доходів.

Розмір чистого прибутку зменшився протягом 2010 р. на 3159 тис. грн. внаслідок зменшення інших операційних доходів.

Визначимо вплив інших доходів - формула 3.41:

,(3.34)

Розмір чистого прибутку збільшився на 117 тис. грн. у 2010 р. внаслідок збільшення інших доходів.

Визначимо вплив величини витрат на податок на прибуток. У цьому випадку справедливою є формула 3.42:

,(3.35)

де - зміна чистого прибутку за рахунок зміни величини витрат за податком на прибуток.

Зменшення розміру витрат з податку на прибуток спричинило зростання розміру чистого прибутку в 2010 р. - на 72 тис. грн.

Розраховані показники впливу факторів на чистий прибуток підприємства відобразимо в таблиці 3.12.

Таблиця 3.12 - Вплив факторів на чистий прибуток (збиток) звітного періоду

Показники	Значення, тис.грн.
Зміна цін	48,2
Обсяг реалізованої продукції	1278,9
Обсяг виробленої продукції	-843,2
Адміністративні, інші операційні, фінансові, інші витрати та витрати на збут	795,0
Інші операційні доходи	-3159,0
Інші доходи	117,0
Податок на прибуток	72,0
Усього	-1691,0

З даних таблиці 3.12 можна побачити, що найбільш негативно на фінансові результати вплинули зменшення інших операційних доходів - сума впливу - 3159 тис.грн. та зростання собівартості продукції - 843,2 тис.грн. Позитивно на прибуток вплинуло збільшення обсягу реалізованої продукції - на 1278,9 тис.грн., зменшення операційних витрат - на 795 тис.грн., зростання інших доходів - на 117 тис.грн. зменшення податку на прибуток - на 72 тис.грн. та збільшення цін на продукцію - на 48,2 тис.грн.

Загальний вплив складає 1692 тис.грн., на яку збільшився збиток підприємства.

3.2.3 Аналіз рентабельності підприємства

Аналіз рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього використання.

Аналіз рентабельності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників: рентабельності активів, рентабельності власного капіталу, рентабельності діяльності та рентабельності продукції. Для аналізу рентабельності застосовують дані звіту про фінансові результати підприємства - форма 2.

1) рентабельність активів показує, наскільки ефективне підприємство використає свої активи для одержання прибутку (формула 3.20):

РА (3.36)

) рентабельність власного капіталу характеризує ефективність вкладення коштів у дане підприємство (формула 3.44):

РВК  (3.37)

) рентабельність діяльності характеризує ефективність господарської діяльності підприємства (формула 3.45):

РД  (3.38)

) рентабельність продукції характеризує прибутковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності (формула 3.46):

РП  (3.39)

Розраховані показники рентабельності наведені в таблиці 3.13.

Таблиця 3.13 - Аналіз рентабельності підприємства

Показник	Норм. значення	2009 р.	2010 р.	Відхилення від
				нормативу	2009 р.
Коефіцієнт рентабельності активів	>0	-0,167	-0,167	-0,131
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	>0	-0,078	-0,441	-0,441	-0,364
Коефіцієнт рентабельності діяльності	>0	-0,069	-0,236	-0,236	-0,167
Коефіцієнт рентабельності продукції	>0	-0,227	-0,138	-0,138	0,089

Як можна побачити з даних таблиці 3.13, як в 2009 р. так і в 2010 році всі коефіцієнти рентабельності мають від’ємне значення. Тобто ці показники відображають не рівень рентабельності, а рівень збитковості підприємства. І , як можна бачити, збитковість діяльності підприємства зростає по всім показникам. Єдиним, по якому збитковість трохи зменшилася є збитковість продукції за повною собівартістю.

Проведений аналіз фінансового стану, показників прибутковості показав, що підприємство працює дуже неефективно й потребує застосування антикризових заходів з метою підвищення ефективності діяльності та недопущення банкрутства та ліквідації підприємства.

3.3 Заходи щодо підвищення прибутковості діяльності підприємства

Проблема вибору фінансової стратегії діяльності підприємства є актуальною, виходячи з необхідності прийняття рішень у ринкових умовах. Передусім потрібно визначити фінансову стратегію діяльності підприємства як рекомендацію відносної доцільної зміни його фінансово-господарського стану у довгостроковій перспективі, формованій на базі кількісних характеристик фактичного стану у поточному та наступних роках.

Вибір стратегії розвитку підприємства передбачає комплексне дослідження сукупності економічних показників, які охоплюють усі аспекти фінансово-господарського стану.

Виявлення та формування проблемної ситуації є одним з найбільш складних та відповідальних етапів процесу дослідження підприємства. Проблема, яка правильно сформульована є на пів вирішеною.

Виходячи з аналізу показників діяльності ПАТ "Хіммаш", які розраховані у пунктах 3.1 та 3.2 третьому розділі дипломного проекту, ми бачимо, що підприємство знаходиться на грані банкрутства і потрібні негайні кардинальні дії для збереження підприємства.

За даними звіту про фінансові результати підприємством у 2009 та 2010 роках отримано збитки у розмірі 409 та 2100 тис. грн.

Однією з причин збитків є реалізація продукції підприємства за цінами нижчими від повної собівартості. З урахуванням того, що ціна складається на ринку, підприємству необхідно виробляти й реалізовувати такий обсяг продукції, який би при діючих цінах забезпечив беззбиткову діяльність. Цього можна добитися за рахунок збільшення обсягів реалізації, так як при зростанні обсягів реалізації, собівартість продукції зменшується за рахунок розподілу умовно-постійних витрат на більшу кількість продукції.

Для визначення критичного об’єму для підприємства можна використовувати формулу 3.48:

(3.40)

де: Впост - умовно-постійні витрати;

Впер - умовно-перемінні витрати;

РПфакт - фактичний об'єм продаж.

Отже, можна побачити, що для забезпечення функціонування підприємства необхідно зробити та реалізувати продукції на суму 13535,5 тис.грн. тобто на 51,9% більш ніж фактично за 2010 рік.

З урахуванням того, що підприємство збільшило в 2010 році, в порівняні з 2009 р. обсяг виробництва та реалізації продукції на 51%, збільшення в подальшому реалізації продукції до 13535,5 тис.грн. є цілком можливим.

Крім цього, для рішення проблем, що склалися, підприємству необхідно:

1) Зниження трудомісткості та матеріалоємності продукції.

Зниження трудомісткості продукції, збільшення продуктивності праці можна досягнути різними шляхами. Найбільш важливі з них - механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання, а також збільшення кількості основних робочих. За даними на 2010 рік на підприємстві працює 88 чоловік, з яких 1/3 - основні робітники, 2/3 - допоміжні, тобто частка основних робітників дуже низька, тому на них лягає велике навантаження. Пропонується збільшити частку основних робітників до 1/2, щоб відношення між основними і допоміжними робітниками складало 50% : 50%.

Економне використання матеріальних ресурсів і зниження матеріалоємності виробів є одним з найважливіших важелів підвищення ефективності виробництва.

Матеріальні ресурси займають 60% в структурі витрат на виробництво продукції. Звідси зрозуміло значення економії цих ресурсів, раціонального їх використання. І знов на перший план виступає застосування ресурсозберігаючих технологічних процесів. Важливим є підвищення вимог та застосування вхідного контролю за якістю сировини, яка надходить від постачальників та матеріалів, комплектуючих виробів та напівфабрикатів.

) Реалізація зайвого майна та майна, що не використовується.

На даному підприємстві є виробничі площи та обладнання, що не використовуються, а також дуже багато застарілого обладнання, яке можна продати без будь - якої шкоди для виробництва, це допоможе скоротити простої. Отримані кошти можна вкласти в нове, ресурсозберігаюче обладнання, яке підвищить фондовіддачу. У такий спосіб у результаті одноразових капітальних вкладень підприємство може забезпечити собі високоефективну діяльність у майбутньому.

) Залучення коштів інвесторів.

Поєднання високого технічного та кадрового потенціалів ПАТ "Хіммаш", зручне географічне розташування підприємства, сучасна транспортна інфраструктура створюють сприятливі умови для залучення інвестицій.

Таблиця 3.14 - Основні показники проекту технічного переозброєння виробництва на ПАТ "Хіммаш"

Назва інвестиційного проекту	Проект технічного переозброєння виробництва для збільшення випуску агрегатів з мідною трубою, випарники, конденсатори, випарні апарати і теплообмінна апаратура
Суть та мета інвестиційного проекту	Збільшення об’ємів виробництва в до 35 тн на місяц.
Характеристика проекту	Термін досягнення проектного обсягу - 2010-2012 рр.
Вид діяльності, що інвестується	Машинобудування
Фінансові показники	Термін окупності - 7 років. Рентабельність - 10%. Планові розрахунки накопиченого прибутку на наступні 7 років (чистий прибуток), тис.: 1) $65; 2) $180; 3) $305; 4) $365; 5) $365; 6) $365; 7) $365
Загальна вартість проекту, тис. дол. США	2000
Потреба у інвестиціях, %	92 %
Форма власності, частка державної власності	Колективна власність (Відкрите акціонерне товариство)
Ресурсне забезпечення проекту, %	100%
Стадія готовності / розробки інвестиційного проекту	100%

Пропонується розробка інвестиційного проекту технічного переозброєння виробництва для збільшення випуску агрегатів з мідною трубою, випарники, конденсатори, випарні апарати і теплообмінна апаратура до 35 тн на місяць на ПАТ «Хіммаш». Реалізація даного проекту передбачає залучення коштів інвесторів з метою покращення виробничого процесу (автоматизації та модернізації обладнання, використання сучасних технологій, зменшенню простоїв, тощо), зниження собівартості, збільшення об’ємів випуску продукції, і, як наслідок, збільшення прибутку підприємства.

Основні показники проекту технічного переозброєння виробництва на ПАТ "Хіммаш" представлені в таблиці 3.14.

В результаті прийняття даного інвестиційного проекту обсяги виробництва продукції за 3 роки збільшаться до 35 тн, агрегатів з мідною трубою, випарники, конденсатори, випарні апарати і теплообмінна апаратура на місяць.

Це дозволить зменшити собівартість продукції та при збережені рівня діючих цін вийти на прибуток від реалізації продукції за повною собівартістю в сумі 365 тис.дол. США за курсом НБУ на дату складання проекту.

) Збільшення статутного капіталу.

Збільшення статутного капіталу підприємства здійснюється за рішенням засновників та учасників господарських товариств за умови оплати всіх раніше випущених акцій за номінальною вартістю та повного внесення учасниками своїх вкладів до статутного капіталу.

Збільшення статутного капіталу підприємства здійснюється з метою:

а)         мобілізації ресурсів для фінансування реальних інвестиційних та інноваційних проектів, планів санації;

б)      поліпшення ліквідності та платоспроможності підприємства;

в)      мобілізації капіталу для придбання корпоративних прав інших підприємств;

г)          зменшення ринкової ціни акцій для залучення коштів дрібних інвесторів.

Таким чином, ПАТ "Хіммаш" для зміцнення своєї фінансової стійкості і незалежності пропонується збільшити статутний капітал до 6 млн.грн. шляхом додаткової емісії акцій за існуючої номінальної вартості.

Отримані від підписки на акції кошти, може використати на фінансування операційної діяльності, зокрема на механізацію та автоматизацію обладнання.

) Реструктуризація кредитів із короткострокових в довгострокові.

Для забезпечення безперервного розвитку підприємства потрібен капітал. Потреба у капіталі зростає зі зростанням обсягів операцій, причому не рівномірно, а хвилеподібно, і задовольняється за рахунок як внутрішніх, так і зовнішніх джерел. Залучення довгострокових кредитів свідчить про продуману фінансову стратегію підприємства. Довгострокові фінансові кредити залучаються на такі цілі:

а)                збільшення оборотного капіталу при розширенні виробництва;

б)      фінансування капітальних вкладень для придбання, реконструкції, модернізації основних засобів;

в)      нове будівництво промислових об'єктів - будівель.

Для ПАТ "Хіммаш" доцільно буде залучати кредити з метою фінансування капітальних вкладень для оновлення основних засобів.

Реалізація всіх запропонованих заходів сприятиме:

1)  збільшенню продуктивності праці,

2)      притоку грошових коштів в поточну операційну діяльність;

)        зниженню собівартості продукції;

)        скороченню витрат по амортизації основних виробничих фондів;

)        зниження витрат на електроенергію, оскільки всі ковальські виробництва, що здійснюють електронагрів металу в процесі виробництва, є дуже енергоємними;

)        збільшення обсягів виробництва продукції;

)        скорочення витрат і часу освоєння та підготовки виробництва нових видів продукції, що сприятиме залученню нових потенційних замовників.

Наслідком цих змін виступає реальна можливість збільшення якості продукції, її конкурентноздатності, зниження її собівартості і за рахунок цього підвищення прибутковості та загальної ефективності діяльності підприємства.

4. ОХОРОНА ПРАЦІ І НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

4.1 Загальні питання охорони праці

Підвищення технічної оснащеності підприємств, застосування нових матеріалів, конструкцій і процесів, збільшення швидкостей і потужностей машин робить вплив на характер і частоту нещасних випадків і захворювань на виробництві. Праця людини в сучасному автоматизованому і механізованому виробництві є процесом взаємодії людини і машини, причому центральне місце належить людині - оператору. Поліпшення умов праці, підвищення його безпеки впливають на результати виробничої діяльності: продуктивність праці, якість і вартість продукції, що випускається, а також приводить до зниження виробничого травматизму, професійних захворювань, зберігає здоров'я працівників і одночасно приводить до зменшення витрат на оплату пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці.

В існуючому законодавстві [1] велику увагу надається питанням захисту працюючих від дії небезпечних і шкідливих чинників виробничого середовища. В законі України про охорону праці» (2002г.) сказано, що державна політика базується на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці.

Використовуються економічні методи для управління охороною праці на підприємстві. Створюються національні, галузеві, регіональні програми з питань охорони праці, враховуючі різні напрями економічної і соціальної політики держави. Встановлюються єдині нормативи по охороні праці для всіх підприємств, організацій незалежно від форм власності. Створюються страхові фонди.

4.2 Управління охороною праці на підприємстві

Працедавець зобов'язаний створити на робочому місці, в кожному структурному підрозділі, умови праці, відповідні нормативно-правовим актам.

З цією метою працедавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

створює відповідні служби і призначає посадовців, які забезпечують рішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права і відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх виконання;

розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів і підвищення існуючого рівня охорони праці;

організовує атестацію робочих місць на відповідність нормативним актам з охорони праці;

забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів у разі зміни умов праці;

упроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації і автоматизації виробництва, дотримує вимоги ергономіки, використовує позитивний досвід в області охорони праці і тому подібне;

забезпечує належний зміст будівель і споруд, виробничого устаткування і оснащення, моніторинг за їх технічним станом;

забезпечує усунення причин, які можуть привести до нещасних випадків, професійних захворювань, і забезпечує здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

організує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, дає оцінку технічного стану виробничого устаткування і оснащення;

розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти по охороні праці, які діють в межах підприємства (далі - акти підприємства). Встановлює послідовність виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів по охороні праці, забезпечує безкоштовно працівників нормативно-правовими актами і актами підприємства по охороні праці;

здійснює контроль за дотриманням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням і іншими засобами виробництва, використовуванням засобів колективного і індивідуального захисту, виконанням робіт щодо вимог по охороні праці;

організовує пропаганду безпечних прийомів праці і співпраці з працівниками в області охорони праці;

передбачає термінові заходи для надання допомоги потерпілим, привертає при необхідності професійні аварійно-рятівні формування у разі виникнення на підприємстві аварій і нещасних випадків.

Працедавець несе безпосередню відповідальність за порушення відзначених вимог[1 ].

4.3 Перелік небезпечних і шкідливих виробничих факторів

В даному розділі розглядається робоче місце з використанням персонального ЕОМ при виконанні дипломної роботи.

Характеристика приміщення, в якому знаходиться комп'ютер: розміри приміщення: - площа: S = 6 × 10 = 60 м2; - об'їм: V = 6 × 10 × 3,5 = 210 м3.

Згідно [2 ], норма площі на одного працюючого не повинна бути менше 6 м2. В приміщенні, що розглядається, вісім робочих місць, таким чином необхідна площа: Sнеобх. = 6 × 8 = 48м2. Отже, приміщення відповідає вимогам [2 ]. Приміщення розташовано на другому поверсі чотириповерхової будівлі.

Приміщення пожежонебезпечне, категорії В, оскільки в ньому знаходяться тверді матеріали, що згорають [3 ]. Відповідно до обліку категорії пожежонебезпечності і поверховості будівлі, в якій розміщено дане приміщення, ступінь вогнестійкості будівлі - ІІ [4 ].

Перелік основних небезпечних і шкідливих виробничих чинників, які зустрічаються на робочому місці, що розглядається, надано в таблиці 4.1 [5 ]

Таблиця 4.1- Небезпечні і шкідливі виробничі чинники

Найменування чинників	Джерела виникнення	Характер дії на організм людини	Нормований параметр
1	2	3	4
Шум	Принтери, сканери, системні блоки	Розлади ЦНС, зниження слуху	Рівень звуку Lр, дБА
Вібрація	Системні блоки ЕОМ	Розлади серцево-судинної системи, ЦНС	Рівень виброшвидкості Lv, дБ
М'яке рентгенівське випромінювання	Монітори ЕОМ	Стомлення, захворювання органів зору,	Еквівалентна доза, Р, мкР/ч
Електромагнітне випромінювання	Монітори ЕОМ	Пониження кров'яного тиску	Напруженість, Е, В/м
Ультрафіолетове інфрачервоне випромінювання	Монітори ЕОМ	Головний біль, сонливість, запаморочення.	Інтенсивність теплових випромінювань Е, Вт/м2
Електростатичне поле	Комп'ютерна техніка	Головний біль, погіршення зору	Напруженість, Е, кВ/м
Яскравість екрану	Монітор	Стомлення очей	Не більше 40 кд/м2
Підвищена іонізація повітря	Комп'ютер	Опромінювання	Кількість іонів в 1см3 n+ =1500 - 3000 n- = 3000 - 5000
Напруга в електромережі	Штучне освітлення	Поразка електрик-ним струмом	Uпр ≤ 36
Монотонність праці	Безперервна робота на ЕОМ	Стомлення ЦНС	-

4.4 Промислова санітарія

Метеорологічні умови вибираються відповідно до вимог [6 ]. При роботах операторського типу, пов'язаних з великою нервово-емоційною напругою, передбачені оптимальні значення параметрів мікроклімату в приміщенні. Енерговитрати складають 139 Вт, оскільки роботи виконуються сидячи. Категорія виконуваних робіт - Iа. Оптимальні норми температури, відносної вологості, швидкості руху повітря в приміщенні в холодний і теплий період року для категорії робіт Iа надані в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 - Оптимальні параметри мікроклімату

Период роки	Категорія виконуваних робіт по енерговитратах	Температура, 0С	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря, м/с
Теплий	I а	23 - 25	40 - 60	0,1
Холодний	I а	22 - 24	40 - 60	0,1

Для забезпечення параметрів мікроклімату в межах норми, оптимального рівня іонізації [n+ = (1500 ÷ 3000), n― = (3000 ÷ 5000)] в см3 повітря [2 ], концентрації пилу нижче встановленого значення ГДК = 4 мг/м3, в даному приміщенні передбачені прилади зволоження і штучної іонізації повітря, а також кондиціонування повітря [7 ]. Вид опалювання - центральний. Джерела надходження води - міський водопровід, діюча каналізація - господарсько-побутова [8 ] .

Передбачено природне і штучне освітлення в приміщенні, в якому розташовано робоче місце. За найменшим розміром об'єкту розрізнення, характеристики фону і контрасту об'єкту розрізнення з фоном встановлюємо розряд зорових робіт - IIIв

Природне освітлення - односторонньо бічне. Нормативне значення коефіцієнта природної освітленості визначаємо по наступній формулі:

 % ( 4.1 )

де еN - коефіцієнт природної освітленості;

eн - коефіцієнт природної освітленості для III розряду зорових робіт;

mN - коефіцієнт світлового клімату (0,9);

 номер групи забезпеченості природним світлом

Необхідну сумарну площу світлових отворів в приміщенні з одностороннім бічним освітленням, має розміри: L=10 м, В= 6 м, H=3,5 м визначаємо по формулі:

 м2; (4.2)

ок- світлова характеристика вікна ок = 13,5;

кз - коефіцієнт запасу, враховуючий зниження освітленості в процесі експлуатації скла, кз = 1,4;п - площа підлоги приміщення; Sп = L·В= 10 · 6 = 60м2;

кзд - коефіцієнт, що враховує затемнення вікон протилежними будівлями, кзд = 1;

 - загальний коефіцієнт світлопроникнення;

 (4.3)

коефіцієнт, що враховує вид матеріалу, що пропускає світло 0,8;

коефіцієнт, що враховує вид палітурки; 0,8;

коефіцієнт, що враховує вид несучих конструкційних матеріалів, при бічному освітленні; 1;

коефіцієнт, що ураховує втрати світла в сонцезахисних пристроях; 0,65;

- коефіцієнт, що враховує вплив відображеного світла при бічному освітленні, r1 =3,0;

0,8·0,8·1·0,65 =0,416

Сумарна площа світлових отворів S0 = 16,36 м2

Штучне освітлення - загальне рівномірне. Як джерела світла використовуємо люмінесцентні лампи типу ЛТБ 80-2. Нормативне значення освітленості для IIIв розряду зорових робіт Еmin складає 300 лк. Загальне освітлення виконано у вигляді переривчатих ліній світильників ЛП033 виконання 001 прямого світла (П) з дзеркальними екранними сітками і відбивачами. Основні характеристики освітлення, що передбачено в приміщенні надані в таблиці 4.3 [9 ].

Таблиця 4.3- Характеристика освітлення

Площа підлоги, м2	Розряд зорових робіт	Освітлення
		природне		штучне
		Вид освітлення (верхнє, бічне)	КЕО еN %	Мінімальна освітленість, Еmin, лк
60	IIIв	бічне	1,8	300

Шум є одним з найпоширеніших на виробництві шкідливих чинників. У відповідності з [10] на робочому місці при рішенні завдань потребуючої концентрації уваги рівні звуку і еквівалентні рівні звуку не повинні перевищувати 50 дБА. Відповідно з [11] рівень вібрації для категорії 3, тип „в”, в умовах „комфорту” не повинна перевищувати 75 дБ. Для зменшення рівня звуку і вібрації застосовуються демпфуючі матеріали (гумова прокладка під принтер). Шумопоглинальні засоби застосовуються не спаленні або тяжко спаленні спеціальні перфоровані плити, панелі, мінеральна вата та інші.

Комп'ютер і в першу чергу монітор є джерелами:

електростатичного поля;

слабих електромагнітних випромінювань в низькочастотному і високочастотному діапазонах (2 Гц …400 Гц);

рентгенівського випромінювання;

ультрафіолетового, інфрачервоного і випромінювання видимого діапазону.

Згідно [12], встановлюються гранично допустимі значення напруженості електричного і магнітного полів частотою 50 Гц залежно від часу перебування персоналу в приміщенні. Напруженість електричного поля не перевищує 5 кВ/м, напруженість магнітного поля на робочому місці не перевищує 8 кА/м, а напруженість електростатичного поля не перевищує 20 кВ/м [13], що дозволяє не регламентувати час перебування в приміщенні.

Потужність експозиційної дози рентгенівського випромінювання на відстані 0,05 м від екрану не перевищує 0,1 мбер/час [14]. Рівні всіх можливих випромінювань достатньо низькі і не перевищують діючі норми. На робочому місці, що вивчається, розміщений найбезпечніший монітор, в якому створений додатковий металевий внутрішній контур, замкнутий на вбудований захисний екран.

При організації робочого місця за комп'ютером дотримувалися наступні розміри:

відстань від підлоги до сидіння крісла дорівнює 440 мм;

відстань від сидіння крісла до нижнього краю робочої поверхні 330 мм;

відстань від очей до дисплея 550 мм;

простір для ніг 770 мм;

відстань від ніжки столу до краю робочої поверхні столу 640 мм;

М - відстань між передньою поверхнею тіла і краєм робочої поверхні столу 80 мм;

відстань від очей до документації 500 мм;

оптимальна зона моторного поля 360 мм;

висота робочої поверхні 800 мм;

кут огляду документів 30!.

Екран дисплея по висоті розташований на столі так, що кут між нормаллю до центру екрану і горизонтальною лінією погляду складає 20!. Кут спостереження екрану в горизонтальній площині не перевищує 60° [14,15]. Передбачені перерви, що регламентуються, для відпочинку тривалістю 15 хвилин після кожних двох годин роботи.

4.5 Електробезпека

При проектуванні систем електропостачання, при монтажі силової електроустаткуванні і електричного освітлення в будівлях і приміщеннях для ЕОМ необхідно дотримуватися вимог нормативно-технічної документації (ПУЕ, ПТЕ, ПТБ і ін.).

Рід струму - змінний, напруга в мережі 220 / 380В. ЕОМ є однофазним споживачем електроенергії від трифазної чотирьох провідної мережі з глухо заземленою нейтраллю змінного струму частотою 50 Гц. По ступені небезпеки поразки електричним струмом приміщення ставиться до приміщень з підвищеної небезпеки [16].

Працівник, що поступає на роботу, обов'язково проходить ввідний і первинний інструктаж по техніці безпеки в цілях профілактики нещасних випадків, а також знайомиться з інструктажем по дотриманню заходів техніки безпеки при роботі з ПЕВМ.

4.6 Пожежна безпека

Категорія приміщення по вибухо-пожежонебезпеки - В [3 ], вогнестійкість будівлі - II [4 ]. Зона класу приміщення П-IIа. Ступінь захисту оболонки для вказаної пожежонебезпечної зони - IР44[17].

Можливими причинами пожеж в приміщенні може бути несправність електропроводки і електроустаткування, коротке замикання в мережі, зберігання горючих матеріалів, блискавка і т.д.

Згідно [18] пожежна безпека забезпечується системами запобігання пожежі, пожежного захисту і організаційно-технічними заходами.

В системі запобігання пожежі передбачені наступні заходи: контроль і профілактика ізоляції, наявність плавких запобіжників в устаткуванні, блискавкозахист будівлі. Для даного класу пожежонебезпечної зони приміщення П-IIа, з урахуванням кількості грозових годин у рік (20 годин), встановлено ІІ категорію блискавкозахисту [19].

Система пожежного захисту передбачає забезпечення вогнегасниками -ВВК-8.

Організаційними заходами пожежної профілактики є навчання виробничого персоналу протипожежним правилам, видання необхідних інструкцій і плакатів, засобів наочної агітації.

4.7 Охорона навколишнього середовища

На робочому місці, що розглядається, відсутні відходи, що забруднюють навколишнє середовище, оскільки устаткування (ПЕВМ, принтер) не є джерелом забруднення навколишнього середовища. Проте при виробленні ресурсу устаткування стає повторною сировиною і підлягає утилізації[20].

ВИСНОВКИ

Прибуткові податки тісно пов'язані з оздоровленням фінансово-кредитних відносин, забезпеченням дохідних частин бюджетів різних рівнів. Разом з тим вони не повинні зводити нанівець зацікавленість підприємств і населення в економічній активності. Цим і визначається зміст і основні напрямки удосконалювання системи прибуткового оподатковування в Україні.

З огляду на наявність проблем керування прибутком і рентабельністю виробництва, підхід до механізму керування повинен носити комплексний характер. У першу чергу, це безпосередньо пов’язане з ефективним керуванням операційною системою в цілому. Планування господарської діяльності підприємства важливою складовою частиною містить у собі планування собівартості - систему обґрунтованих техніко-економічних розрахунків, які відображають величину витрат підприємства на виробництво й реалізацію послуг.

Проаналізувавши ситуацію, необхідно створювати програму в комплексі для кращої реалізації потенціалу організації. Головний упор робиться на конкретне вдосконалювання господарювання, особливо на тих ділянках, які приносили збиток (або були малорентабельні). У противному випадку варто порушити питання про їхню ліквідацію.

Керування прибутком підприємства зводиться до розробки механізму організаційно-економічного впливу за результатами роботи підприємства, на підвищення його ефективності в порівнянні з витратами, пошуку комплексу інструментів, що дозволяють зі стихійного одержання доходів підприємств перейти до регульованих доходів. Прибуток повинен бути настільки вагомим, щоб забезпечувати все розширене відтворення, рішення завдань підприємства.

ВАТ "Хіммаш" займається виробничою діяльністю, продажем товарів, наданням послуг. Виходячи з аналізу можна зробити висновок про те, що фінансовий стан підприємства на початок 2010 р. погіршився, зросли непокриті збитки, погіршилися значення фінансових коефіцієнтів. Кризовий фінансовий стан підприємства був же у 2009 році, протягом 2010 цього положення лише погіршилося. На даному етапі життєвого циклу ПАТ "Хіммаш" характеризується кризисним типом фінансової стійкості, це означає, що підприємство за крок від банкрутства.

З метою забезпечення беззбиткової діяльності в роботу був розрахований критичний обсяг виробництва та реалізації продукції в сумі 13535,5 тис.грн. тобто на 51,9% більш ніж фактично за 2010 рік.

З урахуванням того, що підприємство збільшило в 2010 році, в порівняні з 2009 р. обсяг виробництва та реалізації продукції на 51%, збільшення в подальшому реалізації продукції до 13535,5 тис.грн. є цілком можливим.

Крім цього, для підвищення прибутковості підприємству запропоновано:

1) зниження трудомісткості та матеріалоємності продукції;

) реалізація застарілого та невикористуємого майна;

) збільшення статутного капіталу;

) Реструктуризація кредитів із короткострокових в довгострокові.

Реалізація всіх запропонованих заходів, на нашу думку, сприятиме:

1)  збільшенню продуктивності праці,

2)      притоку грошових коштів в поточну операційну діяльність;

)        зниженню собівартості продукції;

)        скороченню витрат по амортизації основних виробничих фондів;

)        збільшення обсягів виробництва продукції;

)        скорочення витрат і часу освоєння та підготовки виробництва нових видів продукції, що сприятиме залученню нових потенційних замовників.

Наслідком цих змін виступає реальна можливість збільшення якості продукції, її конкурентоздатності, зниження її собівартості.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

1          Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 2.03.2000 року № 1533-III.

2       Закон України „Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 22.02.01 № 2272-III.

3          Про общеобязательное государственное пенсионное страхование: Закон Украины от 09.07.03 г. № 1058 - ІV \\ Бухгалтерский учет и аудит.- 2003.- № 14.- С.27-29.

4          Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» // Відомості Верховної Ради. - 2007. - №56. - С. 7 - 29.

5       Закон України від 18.11.2005 № 2190-ІV „Про внесення змін до деяких законодавчих актів” // Відомості Верховної Ради. - 2005. - №46. - С. 27 - 29.

         План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарчих операцій підприємств та організацій. Затв. Наказом МФУ від 30.11.1999 р. №291

         Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266

         Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності. Постанова КМУ від 19.03.93 р. №203 // Відомості Верховної Ради. - 1993. - №13. - С. 67 - 69.

         Постанова Кабінету Міністрів України від 02.02.93 № 74/28 "Про єдині тарифні умови оплати праці робітників і службовців за загальними професіями та посадами".

         Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник /За ред. Ф.Ф. Бутинця. - 5-те вид., доп. та перероб. - Житомир: ПП. „Рута”, 2004. - 726 с.

         Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами. Практичний посібник. - К.: Лібра, 2001. - 840с.

         Голов С.Ф. Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні. Підручник. - Дніпропетровськ: ТОВ „Баланс”, 2005. - 760 с.

         Дієсперова В.Д. Проблеми реформування заробітної плати // Україна: аспекти праці. - 1999. - № 4. - С. 18 - 22

         Завгородний В.П. Бухгалтерский учет в Украине с использованием национальных стандартов.- К.: АСК, 2001. - 622 с.

         Іванова Л.Б. Питання удосконалення організації оплати праці / Іванова Л.Б., Іванов Л. П., Деркач О. П. // Чернігівський технол. ін-т. Вісник. - Чернігів, 1998. - № 7: Економіка. - С. 134 - 139.

         Ивашкевич В. Б. Бухгалтерский управленческий учет. Учебник для вузов. - М.: Юрист, 2004. - 618 с.

         Кельдер Т.Л. Економічний аналіз господарчої діяльності. - К.: Вища школа, 2004. - 234 с.

         Колот А.В, Анішина Н.Н.Проблеми вдосконалення практики застосування мінімальної заробітної плати // Економіст. - 1999. - № 7. - С. 30 - 38.

         Кононенко О.П. Анализ финансовой отчетности - Харьков: Фактор, 2005. - 144 с.

         Копилюк О.О, Мисак Д.О.Стан і перспективи удосконалення організації оплати праці в Україні // Соціально-економічні дослідження в перехідний період: Щорічник наук. пр. - Львів, 1996. - С. 78 - 84.

         Кужельний М.І., Ліпник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. - К.: КНЕУ, 2001. - 332 с.

         Маляревский Ю.Д., Тютюнник П.С. Финансовый учет. Учебно-методическое пособие для самостоятельного изучения дисциплины. - Харьков: ИД «ИНЖЭК», 2004. - 288 с.

         Особливості бухгалтерського обліку в торгівлі. Курс лекцій. Навчальний посібник / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця та доц. Н.М. Малюги. - Житомир: ЖІТІ, 2000. - 608 с.

         Павленко Н.В. Организация труда и заработная плата. - Х.: Фактор, 2005. - 96 с.

         Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. - Минск: Новое знание, 1999. - 688 с.

         Савлук Н.В. Бухгалтерський облік. К.: ЛІБРА, 1997. - 388 с.

         Серікова Т.М. Теорія бухгалтерського обліку: Навчальний посібник. - Харків: ХДЕУ, 2005. - 372 с.

         Закон Украины «Об охране окружающей природной среды» от 25.06.91. (редакции 1993,1996, 1999, 2001)

         Закон Украины «Об охране труда» от 25.11.92.(новая редакция 2002 года).

         ГОСТ 12.0.003-74*. ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация. - Введ. 01.01.76.

         ГОСТ 12.1.002-84. ССБТ. Электрические поля токов промышленной частоты напряжением 400 кВ и выше. Общие требования безопасности. - Введ. 01.01.85.

         ГОСТ 12.1.003-83*. ССБТ. Шум. Общие требования безопасности. - Введ. 01.07.84.

         ГОСТ 12.1.005-88. ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны. - Введ. 01.0-1.89.

         ГОСТ 12.1.045-84 ССБТ. Электростатические поля. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля. Введ. 01.01.85.

         ГОСТ 14255-69. Аппараты электрические напряжением до 1000. Оболочки. Степени защиты (СТ СЭВ 778-78). - Введ. 01.01.78.

         ГОСТ 14254-80. Изделия электротехнические. Оболочки. Степени защиты. Обозначения. Методы испытания (СТСЭВ 778-77).

         ГОСТ 12.1.030-81.ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление. Зануление. - Введение 01.01.82.

         ГОСТ 12.1.004-91.ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования. - Введение 01.07.87.

         ДНАОП 0.00-1.31-99. Правила охраны труда пользователей ЭВМ.

         СНиП 11-4-79. Строительные нормы и правила. естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования. - М. : Стройиздат, 1980.

         СНиП 2.09.02.-85. Строительные нормы и правила. Производственные здания промышленных предприятий. Нормы проектирования. - М. : Стройиздат, 1986.

         СНиП 2.04.05-91. Нормы проектирования. Отопление, вентиляция и кондиционирование. М.: Стройиздат, 1992.-64 с.

         ДСТУ ISO14001-97 - 14012-97 Система управления окружающей средой - К.:ДЕРЖСТАНДАРТ УКРАИНЫ - 225 с.

         Долин П.А. Справочник по технике безопасности. - М.: Энергоатомиздат. - 1984. - 824 с.

         Основи охорони праці: Навчальний посібник / За ред. проф. В.В.Березуцького. - Х.: Факт, 2005. - 480 с.

         Санитарно-гигиенические нормы допустимых уровней ионизации воздуха производственных и общественных помещений № 2152-80.

47     http://portal.rada.gov.ua/

48     www.trud.gov.ua