Методика і техніка складання бухгалтерського балансу підприємства

Методика і техніка складання бухгалтерського балансу підприємства

ЗМІСТ

ВСТУП

. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ БАЛАНС ЯК ОСНОВНА ФОРМА ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

.1 Визначення бухгалтерського балансу. Історія виникнення та розвитку

.2 Визначення, оцінка і класифікація активів та пасивів балансу

. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ТА АУДИТУ НА ПІДПРИЄМСТВІ ВАТ «СМЗ» ДЛЯ СКЛАДАННЯ, ПОДАННЯ ТА АНАЛІЗУ ЙОГО БАЛАНСУ

.1 Загальна характеристика діяльності підприємства

.2 Організація обліку та аудиту на підприємстві

.3 Облік результатів діяльності та аудит балансу підприємства ВАТ «СМЗ»

. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ВАТ «СМЗ» ЗА 2010 - 2011 РОКИ

.1 Горизонтальний та вертикальний аналіз активу та пасиву балансу

.2 Аналіз фінансової стійкості підприємства

.3 Аналіз ліквідності балансу

.4 Факторний аналіз прибутку підприємства

.5 Заходи щодо покращення фінансового стану підприємства

. ОХОРОНА ПРАЦІ І НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

.1 Загальні питання охорони праці

.2 Управління охороною праці на підприємстві

.3 Перелік небезпечних і шкідливих виробничих факторів

.4 Промислова санітарія

.5 Електробезпека

.6 Пожежна безпека

.7 Охорона навколишнього середовища

Висновки

Список джерел інформації

ВСТУП

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» усі підприємства та організації повинні на основі даних бухгалтерського обліку складати і подавати фінансову (бухгалтерську) звітність. Ця необхідність зумовлена тим, що користувачі фінансової звітності потребують систематизованої інформації про діяльність підприємства, інвесторами або власниками якого вони є або бажають стати. Економічні рішення, які приймають користувачі фінансових звітів, вимагають оцінки здатності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, а також часу та впевненості в їх генеруванні. Власне цим і визначається, наприклад, спроможність підприємства здійснювати виплату заробітної плати або розраховуватися із постачальниками, своєчасно повертати позики, сплачувати дивіденди тощо.

Користувачі можуть краще оцінювати здатність підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, якщо мають у своєму розпорядженні узагальнену та систематизовану інформацію у вигляді фінансової звітності, сфокусовану на фінансовому стані та результатах діяльності підприємства.

Щоб забезпечити успіх на ринку, створити належний імідж підприємства, потрібний якісний системний комплексний аналіз усіх показників фінансово-господарської діяльності, який відповідає сучасним вимогам розвитку ринкової економіки. Результати такого аналізу надають можливість виробити рекомендації щодо прийняття правильних управлінських рішень, спрямованих на ліквідацію «вузьких місць», підвищення конкурентоспроможності підприємства. Інформаційною базою для такого аналізу, особливо для потенційних інвесторів, виступає фінансова звітність підприємства.

Дослідженню питань техніки та методології складання фінансової звітності суб’єктів підприємництва і аналізу її показників, було присвячено низку праць вітчизняних і зарубіжних науковців у галузі бухгалтерського обліку і фінансового аналізу. Більшість вчених дотримуються думки про необхідність вдосконалення фінансової звітності відповідно до вимог національних та міжнародних стандартів. Враховуючи міжнародний досвід, систематично вдосконалюється і нормативна база, яка регламентує питання складання фінансової звітності, що викликає певні труднощі у практичних працівників.

Одною з основних форм фінансової звітності є баланс. Баланс - це не тільки один з елементів методу бухгалтерського обліку та документ бухгалтерської звітності, а й суттєве джерело інформації для управління, планування, організації виробництва, аналізу та контролю як для внутрішніх так і для зовнішніх користувачів.

Вся вище наведена інформація дає підстави вважати, що дослідження методики і техніки складання балансу, його аудит а також аналіз показників є актуальними процедурами на сьогоднішній день.

Метою дипломної роботи є: дослідити теоретичні аспекти складання бухгалтерського балансу суб’єктів підприємництва, встановити відповідність фінансової звітності, в усіх суттєвих аспектах, законодавчим джерелам, які регламентують порядок підготовки і представлення фінансових звітів, вивчити методику аналізу і аудиту показників а також здійснити їх практичне впровадження на досліджуваному підприємстві, з метою подальшого вдосконалення фінансової звітності підприємства як інформаційної бази для прийняття рішень.

Виходячи із мети дослідження основним завданням дипломної роботи є:

1 формулювання визначення бухгалтерського балансу;

2 визначення характеристики балансу, як основної форми фінансової звітності, розгляд видів балансу та його представлення;

3 вивчення структури балансу;

4 вивчення порядку складання балансу та змісту його статей;

5 проведення аудиту балансу;

6 проведення аналізу фінансового стану, фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності підприємства на основі даних балансу;

7 позиції щодо шляхів вдосконалення аналізу фінансового стану підприємства.

Об’єктом дослідження обрано ВАТ «СМЗ», яке є суб’єктом середнього бізнесу і складає звітність за «повним переліком».

Предметом дослідження є питання відображення в обліку, а також аудит і аналіз показників фінансової звітності суб’єкта підприємництва.

Методи дослідження: теоретичною та методологічною базою роботи є досягнення вітчизняної і зарубіжної науки у галузі техніки та методології складання фінансової звітності суб’єктів підприємництва, аудиту і аналізу її показників. Вихідною інформаційною основою для обґрунтування напрямків вивчення балансу підприємства і аналізу його основних показників є офіційні статистичні дані, фахові літературні джерела, власні аналітичні розрахунки.

В роботі використано законодавчі та нормативні акти України у галузі бухгалтерського обліку, аудиту та економічного аналізу.

1. Бухгалтерський баланс як основна форма фінансової звітності

1.1 Визначення бухгалтерського балансу, його характеристика та основні його види

Бухгалтерія та звітність виникли тоді, коли почалась реєстрація фактів господарської діяльності. Вже біля 4000 років до н.е. у Древньому Єгипті на папірусі складались звіти про рух цінностей. В Древньому Вавилоні суворої регулярності в складанні звітів не було, але у Древні Греції звіти подавались суворо періодично, контролювались, мали прилюдний характер.

В епоху еллінізму (V ст. до н.е.) з появою окремо обліку хліборобства, тваринництва, виноградарства вимагалась і самостійна звітність з даних галузей. Вона передбачала відомості про стан запасів, доходів і видатків господарства. За періодичністю звітні форми поділялися на місячні, річні, трирічні. Звітність була обов’язковою та містила матеріал, який міг бути використаний для управління господарством. У Римі багато уваги приділялось письмовій звітності керуючого, висувались вимоги до письменності матеріально відповідальних осіб. Епоха середньовіччя передала в спадщину сучасній бухгалтерії не тільки Інвентаризацію, а й капітулярій Карла Великого, який вказує на необхідність один раз на рік подавати звіт про доходи. До звітності того часу ставилися вимоги щодо правильності та законності, чесності її складання.

В побутовому розумінні баланс означає рівновагу, тотожність надходжень і витрат; балансувати - дотримувати відповідності наявних господарських засобів і джерел їх утворення.

Зародження капіталізму, застосування нових методів, прийомів у господарському обліку при вели до якісного стрибка - виникнення подвійної бухгалтерії. В звітності цей стрибок проявився у виникненні найважливішої її форми - балансу. В XIV ст. баланс використовується не тільки для контролю оборотів, а й як знаряддя контролю та управління господарством. Щодо часу появи самого терміну «баланс» думки науковців розходяться. Р. де Рувер вважав, що слово «баланс» вперше зустрічається в фінансових звітах у 1427 р. незалежно від того, чи були на справді дані звіти балансами в сучасному розумінні цього терміну, А. Чмиреллі вказував, що термін «баланс» вперше зустрічається в звіті банку Медичі за 1495 рік. Типовим для того часу було те, що звітність складалась нерегулярно - від 1 до 5 років. Цікавим моментом середньовічної практики було те, що різниця між дебетовими і кредитовими оборотами, що виникала в результаті арифметичних помилок, списувалась на прибутки чи збитки. Лука Пачолі вважав, що баланс - процедура, пов’язана з встановленням тотожності обігів по дебету і кредиту рахунків Головної книги, а також зробив висновок, що баланс є наслідком подвійного запису.

Розглядаючи історію розвитку бухгалтерії, доходимо висновку, що вперше поняття «звітність» було застосовано А. ді Пієтро (1586 р.) який розкрив суть бухгалтерської звітності та порядок її подання. Перші достовірні відомості про застосування терміну «баланс» в бухгалтерській практиці подаються в розрахунковій книзі певного італійського банкірського дому в 1408 р. У літературі слово «баланс» уперше з'являється в праці відомого італійського математика Луки Пачолі, що побачила світ в 1494 р., та в книжці Бенедикта Котрульї, яку було написано в 1458 р., але видано тільки в 1573 р. у Венеції. У законодавстві про баланс уперше згадує Торговий кодекс Наполеона, який було видано 1807 р.

Щодо виникнення та розвитку обліку і звітності в дореформені й Росії, то основним його принципом була приблизність. Прибутком в Росії вважався приріст майна за якийсь період і визначався він шляхом інвентаризації. При цьому порівнювались обсяги майна на поточний момент та початок звітного періоду, причому облікові залишки звірялись з натуральними. Взагалі, для господарств Росії XVII ст. характерно, що облікові регістри одночасно були і звітному документами. Реформи Петра І сприяли розвитку ринкової економіки. Почалась епоха запозичень: західноєвропейські економісти здійснюють суттєвий вплив на розвиток бухгалтерської думки в Росії.

Наприкінці XIX - початку XX ст. виникає новий напрям в обліку - балансоведення. Воно розвивається за трьома основними напрямами: економічний аналіз балансу, юридичний аналіз балансу та популяризація знань про баланс серед користувачів.

У Росії розквіт науки про аналіз балансу припадає на першу половину ХХ ст. А.К. Рощаховський вважається першим бухгалтером, який зрозумів та оцінив роль економічного аналізу. Він підкреслював, що результат, виведений з балансу, з’ясовується лише при уважному вивченні балансу.

Новим етапом розвитку вітчизняного обліку та звітності було видання ВРНГ від 6 квітня 1922 року «Положення про рахівництво і звітність», яке з багатьма змінами дожило до наших днів. Даний документ підкреслював необхідність ведення бухгалтерського обліку подвійною системою, встановлював нові форми звітності, передбачав складання зведеної звітності.

Правилами публічної звітності від 24 серпня 1926 р. державні підприємства, акціонерні товариства, банки, спілки кооперативів були зобов’язані публікувати свої звіти в газеті «экономическая жизнь».

Надбанням непу була вимога до всіх підприємств складати та подавати щомісячний баланс та передбачено спеціальну звітність про собівартість основних видів продукції.

В цей час здійснюються спроби реформації балансу: баланс перегруповують - міняють місцями актив і пасив; пропонують заміну деяких понять у трактуванні балансу - «основні засоби» на «засоби праці», «власні засоби» на «внутрішні ресурси підприємства», пропонують введення поряд зі звітними показниками планових. Але більшість науковців визнають головним балансом сальдовий баланс.

У наступні роки методологія складання звітності неодноразово змінювалася. У 1938 році була проведена балансова реформа, під час якої з балансу були вилучені деякі регульовані статті - відхилення від планової собівартості матеріалів та готової продукції.

Основні новації 40-х років стосувались зміни складу балансових статей та їх перегрупування: введено статті по переоцінці активів у зв’язку з грошовою реформою 1947 року тощо.

На початку 50-х років науковці знову зробили спроби вдосконалити форму балансу, але внесених змін у діючу форму балансу було небагато, і схема балансу майже без змін проіснувала близько 20 років.

Однак на цьому еволюція балансу не скінчилася і баланс 70-х років стає вже повністю уніфікованим, в нього введено додаткові показники, що розширило його інформативну ємність.

Звітність в Україні в прорадянський період засновувалась на принципах, що значно відрізняються від прийнятих у більшості розвинених країн.

Поширення зв’язків із зарубіжними партнерами показало, що бухгалтерська звітність, відповідна радянському законодавству, не давала необхідної вичерпної інформації для визначення реальної віддачі від потенційних інвестицій в діяльність підприємства. Першими відчули потребу в переході до загальноприйнятих принципів і стандартів бухгалтерського обліку спільні підприємства, оскільки іноземний інвестор вимагав подання звітності у прийнятному для нього вигляді, та підприємства енергетики, тому що Світовий Банк Реконструкції та Розвитку вказав на обов’язкове подання їх звітності із загальноприйнятними принципами бухгалтерського обліку.

В зв’язку з цим починається новий етап розвитку звітності - реформація її відповідно до прийнятих у світовій практиці правил.

Формування бухгалтерського обліку пройшло тривалий еволюційний шлях. Його зміст і будова змінювались залежно від форм власності, рівня продуктивних сил та розвитку виробничих відносин суспільства. Кожному етапу розвитку суспільства властива своя побудова балансу, який поділявся за відповідними ознаками. До найтиповіших ознак (починаючи з 1925 року) в Україні відносять: джерела складання; строки складання; обсяг даних; зміст; форму.

Весь шлях розвитку бухгалтерської звітності можна поділити на наступні періоди:

         Зародження звітності та її перші кроки (4000 р. до н.е. - VІІ ст. н.е.). звітність як завершальний етап реєстрації фактів господарської діяльності. Характерні риси: обов’язковість, поступовий перехід до суворої періодичності, орієнтація на інтереси державної казни.

         Становлення звітності (VIII-XII cт., ХІІІ-XVІІІ ст.). Характерні риси: складання звітності на основі інвентаризації, нерегулярність. Виникнення та розвиток балансу як основної форми звітності. Виникнення передумов для виникнення вчення про бухгалтерський баланс. Розвиток вчення про звітність як наслідок її юридичної регламентації. Основні представники: Л. Пачолі, Ж. Саварі, Ж. Андре та ін.

         «Народження» науки (ХІХ - початок ХХ ст.). Три напрями розвитку балансоведення, західноєвропейський вплив на розвиток балансоведення в Росії. Основні представники: Н. Д’Анастасіо, Р. Коффі, Ф. Віллє, Д. Чербоні та ін., в Росії: К.І. Арнольд, І.Б. Ахматов, Е.О. Мудров, П.Н. Худяков, Н.Р. Вейцман, А.П. Рудановський та ін.

         Розвиток звітності в прорадянський період (20 - 80і роки), поступовий перехід від «мистецтва» відображення, підсумовування діяльності підприємства (30 - 50і роки) до забезпечення інформації про економічні проблеми для прийняття економічних рішень (70і роки). Основні представники на Заході: Р. Антоні, Дж. Ріс, Б. Нідлз, Д. Колдуелл, Ч. Хорнгрен та ін. підпорядкованість звітності державним інтересам - на терені колишнього СРСР. Основні вимоги - сувора уніфікація, орієнтація на показники, що відображали виконання держзамовлень, розрахунок бази оподаткування та інших відрахувань у бюджет. Вітчизняні науковці цього періоду - Б.С. Вайсбейн, С.Г. Струмілін, Я.М. Гальперін, В.А. Басманов, М.Г. Бєлов та ін.

         «Переорієнтація» звітності (80і роки - теперішній час). Приведення якості звітної інформації у відповідності до фінансово-економічних інтересів суб’єктів ринкових відносин. Звітність розглядається як засіб взаємодії підприємства та ринку і важливий інструмент для налагодження ефективного управління. Основні вимоги до звітності на цьому етапі - достовірність, доречність, порівнянність, зрозумілість та ін. Наукові представники цього періоду: П.Я. Хомин, В. Сопко, С. Голов, М.Г. Чумаченко та ін.

Баланс - це не просто складова методу бухгалтерського обліку, його елемент; це найважливіший документ бухгалтерської звітності, суттєве джерело інформації для управління, планування, організації виробництва, нормування, аналізу, контролю. Баланс є обліковою категорією, синтезом облікових записів, а тому його треба вміти читати і критично оцінювати з погляду змісту, будови, раціонального використання даних.

Слово «баланс» походить від латинського слова «bilanx», що означає «двошальковий»; bilanx разом зі словом «libra» (терези) означало у римлян двошалькові терези (libra bilanx). Відтак у багатьох мовах з'явились слова, близькі до слова «bilanx», які означають «терези»: італійське - la bilancia, французьке - 1а balance, англійське - balance і т.д.

Як обліковий термін слово «баланс» має два значення:

1 рівність, рівновага двох підсумків протилежного значення, що має місце в рахунках, відомостях і таблицях: рівність сум чи кількості прибутку і витрат, дебету і кредиту, активу і пасиву. У цьому розумінні слово баланс зберігає близький зв'язок зі своїм первісним значенням: однакові підсумки ніби відповідають збалансованим шалькам терезів;

2 таблиця, яка відображає результат облікової реєстрації, майновий стан підприємства в грошовій оцінці на відповідний момент, тобто стан його активів і пасивів.

У своєму другому значенні, тобто як таблиця, що відображає майнову статику, а інколи й динаміку господарства, баланс є тісно пов'язаним із поточним обліком господарської діяльності, його організацією, формами і методами. Відомий український учений-економіст О.П. Рудановський більш ґрунтовно визначає поняття балансу, розглядаючи його не просто як таблицю чи форму вираження результатів облікової реєстрації, а як сукупність конкретних властивостей господарства, притаманних йому реально, незалежно від того, наскільки і як вони відображуються рахівництвом. Такий баланс репрезентує в кожному господарстві сукупність усього обчисленого, усього того, що в господарстві підлягає грошовій оцінці.

Такій оцінці підлягають основні й оборотні засоби, самі гроші, що перебувають на даний момент у господарстві, його юридичні відносини до третіх осіб і до власника господарства: інакше кажучи - це права й обов'язки господарства, його витрати й доходи. Сукупність виражених у грошовій формі матеріальних засобів, прав господарства і його витрат - з одного боку, і сукупність зобов'язань та доходів господарства з другого - на кожний момент перебувають у рівновазі, тобто балансуються, незалежно від того, як обліковуються ці об'єкти.

Слово «баланс» має ще й третє - цілком інше значення, коли його застосовують для кількісних зіставлень певних економічних явищ. У таких балансах може і не бути рівності активу й пасиву: їх називають активними, наприклад, активний торговий баланс, коли вивіз перевищує ввіз, чи пасивними, коли потреби перевищують наявність відповідних ресурсів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів.

Кожне підприємство повинно здійснювати фінансово-господарську діяльність відповідно до свого статуту. Для цього йому необхідно мати основні й оборотні засоби, нематеріальні активи, певні кошти, здійснювати фінансові вкладення тощо. Інформація про наявність і рух майна та джерела його утворення має надходити своєчасно, а періодично її треба узагальнювати для більш ефективного використання в управлінні, для здійснення контролю за збереженням засобів виробництва, вивчення складу та цільового використання господарських засобів. З цією метою засоби господарства та джерела їх утворення на підприємствах об'єднують в економічно однорідні групи, що знаходить відображення в бухгалтерському балансі.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07099 р. №996-xiv усі юридичні особи, які створені відповідно до чинного законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництва іноземних суб’єктів господарювання зобов’язані вести бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність [1].

Фінансова звітність містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових коштів підприємства та інші показники діяльності за звітний період.

Мета, зміст та структура бухгалтерської фінансової звітності регламентується національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку - нормативно-правовими актами, затвердженими Міністерством фінансів України. Вони визначають принципи, процедури обліку та складання фінансової звітності, що не суперечить міжнародним стандартам.

Метою фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових коштів підприємства.

Згідно ст. 12 П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік [5]. Звітність підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Відповідно до Постанови «Про затвердження порядку подання фінансової звітності» затвердженої Кабінетом Міністрів України від 28 лютого 2000 р. №419, підприємства та установи складають місячну, квартальну й річну бухгалтерську звітність, в якій відображають склад майна і джерела його формування. Квартальна бухгалтерська звітність подається підприємством не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним періодом. Річна бухгалтерська звітність - не пізніше 15 лютого року, наступного за звітним [3].

Згідно зі статтею 14 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підприємства зобов'язані подавати баланс разом з квартальною та річною фінансовою звітністю органам, до сфери управління яких вони відносяться, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом, органам виконавчої влади та іншим користувачам. Баланс підприємств не є комерційною таємницею, крім випадків, передбачених законодавством. Датою подання фінансової звітності для підприємства вважається день фактичної її передачі за належністю, а у разі надсилання її поштою - дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата. У разі, коли дата подання звітності випадає на неробочий день, термін подання переноситься на перший після вихідного робочий день. Перед складанням річної фінансової звітності обов'язкове проведення інвентаризації активів та зобов'язань підприємства [1].

Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції, подають консолідовану фінансову звітність власникам (засновникам) у визначені ними терміни, але не пізніше 45 днів після закінчення звітного кварталу та не пізніше 15 квітня наступного за звітним року.

Перед складанням річної фінансової звітності обов'язкове проведення інвентаризації активів та зобов'язань підприємства.

Річна фінансова звітність підприємства містить наступні форми:

)        Баланс ф. №1 - це звіт про фінансовий стан підприємства, що відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал;

)        Звіт про фінансові результати ф. №2 - подає інформацію про доходи, витрати і результати діяльності підприємства;

)        Звіт про рух грошових коштів ф. №3 - відображає надходження і видаток грошових коштів у процесі діяльності підприємства у звітному періоді;

)        Звіт про власний капітал ф. №4 - містить дані про зміни в складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду;

)        Примітки до річної фінансової звітності ф. №5 - це сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію й обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням наступних принципів:

1 автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно та зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

2 безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов’язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме і надалі;

3 періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства, на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

4 історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

5 нарахування та відповідності доходів і витрат, за якими для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були понесені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку та звітності на момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;

6 повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення та розкриття у фінансовій звітності;

7 послідовності, який передбачає постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

8 обачності згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

9 перевалюванню змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності;

10єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці. Основним компонентом фінансової звітності є баланс.

За джерелами складання розрізняють інвентарні, книжні та генеральні баланси. Інвентарні баланси складають тільки на підставі повного опису інвентарю і є його скороченим та спрощеним викладом. Такі баланси виконуються або при створенні нового господарства на певній майновій основі, або при зміни господарством форми власності, або при впровадженні в господарстві нової, більш раціональної системи обліку.

Книжні баланси складають на підставі записів у книгах, попередня перевірка яких з допомогою інвентаризації не проводилась. Такі баланси ще називають пробними, попередніми.

Генеральний баланс, що його як виняток заміняють інвентарні та книжні баланси, є синтезом того й іншого. Він складається за рік і тільки на підставі опису інвентарю та пробного балансу.

За строками складання баланси поділяють на вступні, операційні, ліквідаційні.

Вступний баланс має виключно внутрішньогосподарське призначення. Він складається на момент створення підприємства. Однак досвід свідчить, що для поліпшення інформаційного забезпечення системи управління та контролю за збереженням майна починати виробничу та фінансово-господарську діяльність краще, коли є вступний баланс. На це треба звертати особливу увагу в процесі організації бухгалтерського обліку і звітності, бо дані вступного балансу мають відповідати даним на початок звітного періоду затвердженого кінцевого балансу.

Операційні баланси складають періодично протягом року і охоплюють окремі аспекти (як правило, виробничі) діяльності підприємства.

Ліквідаційний баланс складають на день початку ліквідації підприємства, припинення ним свого нормального існування. Операційні баланси, які складають протягом усього періоду ліквідації, називаються ліквідаційними, а останній - завершальним ліквідаційним балансом.

Залежно від обсягу інформації баланси поділяють на прості, консолідовані і зведені. У простому балансі відображають майновий стан (а інколи й динаміку) простого господарства, тобто господарства, в якому немає структурних підрозділів, допоміжних виробництв та допоміжних підприємств із самостійним обліком. У таких господарствах провадиться єдине самостійне рахівництво і єдиний, простий баланс.

Консолідований баланс - складається на підставі балансів підприємств, юридично самостійних та дочірніх підприємств, як єдиної економічної одиниці. Консолідований баланс потребують складні господарства, що мають відділи, філії чи підприємства, які самостійно ведуть рахівництво і складають прості баланси. Простих балансів у цих структурах складається стільки, скільки було окремих самостійних систем рахівництва.

Зведений баланс - складається шляхом об’єднання сум, відображених на окремих статтях простих балансів. Його отримують за допомогою механічного постатейного підсумовування даних з простих балансів і підбиття в особливій колонці загальних підсумків активу і пасиву. У такому балансі окремі колонки характеризують стан окремих самостійних одиниць господарства, а колонка «Усього» відображає загальний стан господарства в цілому. Якщо окремих одиниць забагато, їх можна згрупувати - «Філії», «Виробничі підприємства» і т.п.

За змістом баланси поділяють на сальдові, оборотні, результатні, проміжні, шахові та порівняльні. Сальдові баланси включають тільки сальдо рахунків, що характеризують майновий стан господарства на відповідний момент. Оборотні баланси включають, крім сальдо, і обороти за рахунками. Відтак за формою вони є оборотними відомостями за певний період, а за змістом - дають уявлення не тільки про стан господарства, а й певною мірою і про динаміку його господарських оборотів. Результатний баланс - це баланс прибутків і збитків або доходів і витрат господарства, що визначає своїм сальдо чистий прибуток або чистий збиток.

Проміжні баланси складають тільки за потреби. Це особливої форми пробні баланси, які за формою, змістом і структурою наближаються до кінцевого балансу.

Шаховий баланс, що отримав свою назву від своєрідної форми, яка нагадує шахову дошку, можна називати й динамічним балансом, бо він відображає як стан господарства на початок і кінець звітного періоду, так і рух майна. При цьому обороти в шаховому балансі подаються в розрізі кореспондуючих рахунків, що уможливлює визначення його економічного змісту, оскільки зрозуміло, звідки надійшла сума на рахунок і на що саме її було витрачено. А тому шаховий баланс, складений за звітний період після річного звіту, можна вважати і сальдовим, і оборотним, і результатним балансом.

Шахові баланси є дуже наочними. Але їх доцільно застосовувати тільки на невеликих підприємствах, бо збільшення кількості використовуваних рахунків бухгалтерського обліку робить ці баланси громіздкими і незручними для практичної роботи.

Порівняльний баланс має на меті порівняти статті звітного балансу з минулими періодами. Ці порівняння даються в абсолютних і відносних величинах, тобто статті активу й пасиву балансу показуються у відповідних сумах і відсотках на початок і кінець звітного періоду.

Крім шахових, за формою розрізняють ще й баланси двосторонні та односторонні. Найбільш поширеними є двосторонні баланси, що в них ліворуч розміщувалися активи, а праворуч - пасиви. Односторонні баланси відрізняються від двосторонніх за зовнішнім виглядом - у них пасив розміщується не поряд з активом, а після нього, під ним. Отже, ця форма балансу менш наочна, бо вона ніби приховує ідею протиставлення активу і пасиву, яка характерна для самої природи балансу.

Всі перелічені види балансу називаються бухгалтерськими, бо складаються на підставі даних бухгалтерського обліку. Але кожному виду балансів притаманні специфічні особливості, що безпосередньо пов'язані з джерелами, строками, способами, методами і технікою складання, підпорядкуванням підприємств, використанням даних балансів в управлінні.

Кожний сучасний баланс можна також назвати і порівняльним, бо в ньому всі показники наводяться в абсолютних величинах на початок року і на кінець звітного періоду. Це дає змогу протягом календарного року оцінювати показники балансу в динаміці, осмислювати їхні зміни.

Потреба в складанні проміжних балансів визначається тільки внутрішніми потребами самого підприємства. Підставою для складання таких балансів можуть бути процеси реструктуризації, реорганізації, ефективнішого використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, забезпечення збереження майна, зміцнення фінансового стану підприємства. Характерною особливістю проміжних балансів є їхній спрощений вигляд: інвентаризації основних і оборотних засобів, нематеріальних активів, розрахунків з дебіторами і кредиторами не проводяться; необхідні обчислення виконуються наближено; записи на розподільних та порівняльних рахунках роблять оперативним способом.

Діючий в Україні бухгалтерський баланс призначається не тільки для відображення стану господарських засобів та джерел їх формування на певну дату, а й для одержання інформації, необхідної для управління діяльністю підприємства, а також для задоволення потреб зовнішніх користувачів - статистичних, податкових, фінансових органів, банків, інвесторів та ін.

Відповідно до статті 11 «Загальні вимоги до фінансової звітності» Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996-ХIV баланс, разом зі звітом про фінансові результати, звітом про рух грошових коштів, звітом про власний капітал та примітками до звітів визнано фінансовою звітністю підприємства.

Формування бухгалтерського обліку пройшло тривалий еволюційний шлях. Його зміст і будова змінювались залежно від форм власності, рівня продуктивних сил та розвитку виробничих відносин суспільства.

Сьогодні в Україні бухгалтерський баланс базується на даних бухгалтерського обліку як системі суцільного, безперервного, документального відображення фінансово-господарської діяльності підприємства. Баланс підприємства надає зовнішнім і внутрішнім користувачам корисну, повну, правдиву та неупереджену інформацію про майновий і фінансовий стан підприємства, його фінансові результати та ефективність господарювання за звітний період. Таким чином, бухгалтерський баланс є інформаційним джерелом для прийняття управлінських рішень.

Принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності є правилами, що вироблені теорією і практикою бухгалтерського обліку, є обов’язковими для всіх суб’єктів господарювання при складанні ними фінансової звітності, в тому числі балансу.

Оперативне управління господарюючим суб’єктом вимагає достовірних і точних даних про стан і наявність господарських засобів, їх склад і розміщення, а також про джерела їх формування і цільове призначення. Саме таку інформацію, узагальнену і згруповану певним чином, отримують за допомогою бухгалтерського балансу. Звідси випливає, що баланс є синтезом професійних дій фахівців з обліку, рушієм правильного ведення обліку, інструментом визначення економічних, юридичних та господарських відносин підприємства, передумовою для ефективного нормування, поточного та перспективного планування, найважливішим звітним документом. На підставі показників балансу найчастіше проводять оцінку фінансового стану підприємства за допомогою фінансових коефіцієнтів. За допомогою цього способу вивчаються такі важливі аспекти результатів діяльності підприємства, як фінансовий стан підприємства, його ліквідність, платоспроможність, рентабельність тощо. Головною метою аналізу фінансового стану є своєчасне виявлення та усунення недоліків у діяльності підприємства і пошук резервів зміцнення його фінансового стану.

.2 Визначення, оцінка і класифікація активів та пасивів балансу

Форму балансу підприємства та зміст його статей визначено П(С)БО 2 «Баланс». Згідно з цим нормативно-правовим документом баланс складається за формою №1 (код за ЦУКЦД 1801001), затверджено наказом міністерства фінансів України від 31.03.99 р. №87 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.99 р. за №39113684.

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Як і будь-яка форма фінансової звітності, баланс включає заголовок, основні її елементи (класи) та підкласи. У заголовку наводиться:

11назва підприємства, його організаційно-правова форма та місцезнаходження;

12назва звіту;

13дата, на яку складено звіт;

14валюта, в якій складено звіт та рівень її точності.

Для вивчення фінансового стану підприємства необхідна інформація про економічні ресурси, що ним контролюються, його фінансову структуру, ліквідність та платоспроможність, а також здатність адаптуватися до змін середовища, в якому воно функціонує. Ці важливі фінансово-аналітичні характеристики підприємства можна отримати з бухгалтерського балансу.

Оцінка ліквідності активів підприємства в загальних рисах здійснюється шляхом розрахунку показників, де в чисельнику наводять дані активів за ступенем їх ліквідності (кошти та їх еквіваленти, оборотні активи, необоротні активи), а у знаменнику - дані про поточні зобов’язання підприємства.

Оцінка фінансової стійкості (залежності) підприємства здійснюється шляхом зіставлення основних розділів пасиву балансу: власного капіталу і залучених коштів (довгострокових і поточних), тобто знаходження співвідношення між джерелами власних і залучених засобів. Допоміжним є показник частки власного капіталу в активах підприємства.

Крім цих характеристик бухгалтерський баланс дає змогу розрахувати вартість власних оборотних активів, що необхідно для здійснення контролю їх використання, та показник ефективності використання активів, що дає оцінку результатам господарської діяльності підприємства.

Інформація стосовно економічних ресурсів, контрольованих підприємством і здатності його в минулому змінювати ці ресурси є корисною для визначення спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти у майбутньому. Інформація щодо структури капіталу є корисною при прогнозуванні майбутніх потреб у позиках, при визначенні розподілу майбутніх прибутків та потоків грошових коштів серед власників підприємства, а також при визначенні ймовірності залучення фінансів у майбутньому. Інформація щодо ліквідності та платоспроможності підприємства є корисною для прогнозування спроможності підприємства вчасно виконувати свої фінансові зобов'язання. Ліквідність свідчить про наявність грошових коштів у найближчому майбутньому після виконання фінансових зобов'язань даного періоду. Наявність грошових коштів упродовж більшого періоду часу для вчасного виконання фінансових зобов'язань свідчить про платоспроможність підприємства.

Елементами балансу, безпосередньо пов'язаними з визначенням фінансового стану підприємства та змін в ньому, є:

)        активи. Актив визнається та відображається в балансі за умови, що:

         оцінка його може бути достовірно визначена;

         у майбутньому очікується отримання економічних вигод, пов’язаних з його використанням.

)        зобов'язання. Зобов’язання визнається та відображається в балансі за умови, що:

         його оцінка може бути достовірно визначена;

         існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення;

)        власний капітал визнається і відображається в балансі одночасно з відображенням активів чи зобов’язань, які призводять до його зміни.

Активи і зобов'язання не підлягають згортанню, за винятком випадків, передбачених окремими стандартами.

Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань та власного капіталу.

За формою баланс - таблиця, на лівій стороні якої відображають склад і розміщення господарських засобів і яка називається активом, а на правій стороні, що називається пасивом, відображають джерела формування господарських засобів (у перекладі з лат. слово «актив» означає дійовий, діяти, діяльний; слово «пасив» - утримуваний, бездіяльний). Слова «актив» і «пасив» означають відповідні сторони бухгалтерського балансу. Це так звана горизонтальна форма побудови бухгалтерського балансу, як правило, характерна для Німеччини, Італії, Росії. Для України така побудова практична і традиційна. Скажімо, в Англії, США використовують вертикальну форму побудови бухгалтерського балансу: спочатку показують склад активу, а потім - пасиву.

Беручи загалом, можна сказати, що актив - це система показників, які відображують склад і розміщення засобів господарства, згрупованих у якісно однорідні групи; пасив балансу - це система показників, які відображають джерела утворення й цільове призначення засобів господарства, також згрупованих в якісно однорідні групи. З погляду політичної економії пасив є сумою вартостей, отриманих із різних джерел, а актив - це конкретні форми існування цих вартостей.

У порівнянні зі звітними формами баланс містить найбільшу кількість показників. Господарські засоби та джерела їх утворення групуються в балансі за економічно однорідними групами - статтями балансу. До кожної статті балансу включаються однакові за економічним змістом засоби господарства чи джерела їх утворення. Статті балансу мають загальну назву, окремий код, їх записують окремими сумами. Статті бухгалтерського балансу поділяють на активні (ті, що розміщені в активі балансу) і пасивні (ті, що розміщені у пасиві балансу). Статті активу завжди характеризують господарські засоби: основні засоби, запаси, кошти, дебітори та ін. Статті пасиву завжди характеризують джерела власних і залучених коштів: статутний капітал, прибуток, кредити банку, розрахунки з постачальниками тощо.

Статті балансу розподіляються на однойменні та комплексні. Однойменні статті відображають стан якогось одного виду господарських засобів чи джерел їх утворення. Наприклад, основні засоби, нематеріальні активи, готова продукція, статутний капітал, пайовий капітал. Комплексні статті відображають стан кількох видів господарських засобів чи джерел їх утворення. Наприклад, стаття «Виробничі запаси» об'єднує матеріали, паливо, запасні частини, напівфабрикати, комплектуючі вироби тощо.

Кількість статей балансу не регламентується нормативними актами, але їх має бути стільки, щоб відобразити стан майна не тільки в цілому, а й згідно з його галузевими особливостями, щоб створити передумови для забезпечення контролю за збереженням майна, раціональним та ефективним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, бути важливим джерелом інформації для аналізу та управління діяльністю підприємства. У зв'язку з цим Міністерство фінансів України розробляє та затверджує номенклатуру статей балансу, погоджуючи її з Держкомстатом України.

Для одержання узагальнених даних про стан та використання господарських засобів статті об'єднують в групи та розділи. При цьому назва і кількість статей балансу тісно пов'язані з класифікацією майна та джерел його утворення. А тому слід відрізняти три способи групування господарських засобів та джерел їх утворення, які відображаються на різних статтях балансу:

перший - за функціональною роллю господарських засобів (актив) та порядком утворення й цільовим призначенням (пасив);

другий - за способом перенесення вартості засобів виробництва на продукт, у створенні якого вони брали участь, а джерел - за формами утворення та цільовим призначенням;

третій - за цільовим призначенням засобів господарства і джерел їх утворення.

Групування статей балансу за першим способом відбувається для отримання даних про обсяг ресурсів підприємства в цілому з виокремлюванням закріплених за сферою виробництва засобів праці, предметів праці; сферою обігу - предметів обігу, коштів, коштів у розрахунках; невиробничою сферою - засобів довгострокового споживання, засобів короткострокового споживання. Відтак, для визначення обсягу матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, закріплених за сферами виробництва, обігу і невиробничою сферою, за першою ознакою групують статті: основні засоби; виробничі запаси (матеріали, паливо, устаткування, запасні частини); незавершене виробництво; готова продукція; товари; кошти, цінні папери; дебіторська заборгованість покупців за відвантажену продукцію, векселі отримані, заборгованість підзвітних осіб та інших дебіторів; матеріальні цінності невиробничої сфери - актив балансу.

За порядком утворення й цільовим призначенням джерел утворення господарських засобів за першим способом групування об'єднують статті: джерела власних коштів (основної діяльності та спеціального (цільового) призначення) - статутний капітал, пайовий капітал, додатково вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, забезпечення наступних витрат і платежів; джерела позичених коштів - довгострокові кредити банків, довгострокові позикові кошти, короткострокові кредити банків, короткострокові позикові кошти, розрахунки з постачальниками, векселі видані, розрахунки з оплати праці, розрахунки з бюджетом, розрахунки зі страхування, розрахунки з іншими кредиторами, інші короткострокові пасиви.

З метою поліпшення використання даних балансу в управлінні, посилення аналітичної роботи на підприємстві групування статей балансу за другим способом здійснюється так, щоб отримати відомості про склад і обсяг основних і оборотних засобів. При цьому основні й оборотні засоби беруться з кожної сфери діяльності підприємства - виробництва, обігу, невиробничої сфери. Це дає змогу на підставі показників складу й обсягу основних засобів уявити загальний стан матеріально-технічної бази господарства. Нормальні показники оборотних засобів - це необхідна передумова нормального фінансового стану підприємства, який безпосередньо залежить від структури, обсягу й стану виробничих запасів, незавершеного виробництва, коштів, розрахунків та інших активів.

Кінцеві результати виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства значною мірою залежать від того, наскільки господарські засоби та джерела їх утворення використовуються за цільовим призначенням. А тому на кожному підприємстві має бути створено дійовий контроль, чітко визначено об'єкти й суб'єкти контролю за цільовим використанням господарських засобів та їх джерел. У цих випадках об'єкти контролю здебільшого збігаються з назвами статей балансу, за винятком комплексних статей, які розподіляються на складові частини. Наприклад, організувати ефективний контроль за використанням оборотних засобів, що їх згруповано в статті балансу «Виробничі запаси», - неможливо. Тоді цю статтю розподіляють на такі підстатті (елементи): матеріали - сировина та інші матеріали, покупні напівфабрикати й комплектуючі вироби, конструкції та деталі, тара й тарні матеріали, мінеральні добрива та отрутохімікати, біопрепарати й медикаменти, матеріали, передані в переробку на сторону, інші матеріали; паливо - нафтопродукти, тверде паливо, інші види палива; будівельні матеріали й обладнання до встановлення - матеріали, конструкції та деталі, обладнання до встановлення вітчизняне, імпортне; запасні частини - запасні частини, обмінний фонд; насіння та корми - насіння, садивний матеріал, корми.

Статті дають можливість усебічно оцінити діяльність підприємства. А щоб ця оцінка була об'єктивною, треба дотримуватись єдності в оцінці самих статей балансу. Оцінку статей балансу регламентовано Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [1], а також відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку [П(С)БО], затвердженими Міністерством фінансів України.

Об'єднання статей балансу в економічно однорідні групи не є завершальним процесом їх групування. Усі статті балансу ще згруповують у розділи, яких в активі є три, а в пасиві - п'ять.

Отже, статті балансу згруповано так, щоб порівнюючи підсумки розділів активу і пасиву та окремих їх показників, можна було робити загальні висновки про фінансово-господарську діяльність підприємства.

Природа балансу потребує рівності його активу й пасиву. Це зумовлено тим, що і в активі, і в пасиві відображаються ті самі засоби. Звідси випливають такі правила:

         актив дорівнює пасиву балансу, тобто підсумки активу і пасиву мають бути однаковими;

         загальний підсумок активу дорівнює сумі показників всіх його статей;

         сума показників усіх статей активу дорівнює сумі показників усіх статей пасиву балансу.

Загальні підсумки активу і пасиву балансу рівні між собою. Це обов’язкова умова правильності його складання. У цьому виявляється балансове рівняння. Рівність підсумків активу і пасиву балансу зумовлена тим, що в обох його частинах відображено у вартісній оцінці одні й ті ж господарські засоби, тільки згруповані за різними ознаками: в активі - за складом і розміщенням, у пасиві - за джерелами їх формування. Кожна група господарських засобів, розміщених в активі, має відповідне джерело їх формування, відображене в пасиві балансу. Відсутність рівності підсумків активу і пасиву балансу свідчить про наявність помилок, допущених при його складанні. Отже, бухгалтерський баланс - це фіксування на певну дату (як правило, 1-ше число місяця) активів і пасивів, які складаються з окремих статей, рівність активів і пасивів у грошовій оцінці.

Бухгалтерський баланс - це не тільки метод узагальнення інформації про стан та склад господарських засобів підприємства і джерел їх формування, а й форма фінансової звітності, яка містить важливу інформацію про фінансовий стан підприємства. Тому необхідно вміти не тільки складати баланс, а й розуміти його, вміти його читати з метою економічного аналізу.

Читати баланс - це вміти всебічно розуміти й аналізувати його статті, в яких на певну дату відображаються майновий стан підприємства, розміщення засобів і джерел, розмір власних коштів, стан розрахунків та платоспроможність. Вміння читати баланс - це економічне і правове розуміння змісту кожної його статті, способу її оцінки та взаємозв’язку з іншими статтями.

Читати баланс повинні вміти керівники, власники, працівники економічних, фінансових і бухгалтерських служб підприємства, менеджери, акціонери, кредитори з метою прийняття управлінських рішень.

Балансове рівняння Активи - Пасивам є необхідною умовою розгляду балансу як за формою, так і за змістом. Власне з цього розпочинається ознайомлення з бухгалтерським балансом.

Зміна частки власних і залучених засобів буде свідчити про ступінь фінансової залежності підприємства від власників, акціонерів та кредиторів. За структурою бухгалтерського балансу можна визначити належність підприємства до певної галузі (виду) економічної діяльності (промисловості, сільського господарства, торгівлі, банківської, бюджетної діяльності тощо); організаційно-правових форм господарювання (приватне, колективне, комунальне, державне підприємство, господарське товариство тощо), за економічним призначенням продукту (продукція, виконані роботи, надані послуги).

Ще одне співвідношення завжди характеризує вартість чистих активів, тобто майна, яке остаточно, після вирахування зобов’язань, є власністю підприємства і може бути об’єктом розподілу між засновниками чи акціонерами при ліквідації підприємства чи його закритті.

Змістовна частина бухгалтерського балансу визначається його будовою та структурою. У побудові активу і пасиву є як вітчизняна, так і світова практика. Вітчизняна практика: актив будують у порядку зростання ліквідності:

         нерухомість;

         запаси;

         кошти.

Пасив будують за зобов’язаннями перед власниками коштів: спочатку своїми, а потім чужими.

Світова практика: актив будують у порядку убування ліквідності:

         грошові кошти;

         товари і запаси;

         нерухомість;

         акціонерний капітал.

Пасив будують за ступенем погашення:

         поточні рахунки до оплати;

         довготермінові Пасиви;

         акціонерний капітал.

Як відомо з попереднього, баланс - це моментний показник зафіксованих на певну дату активів і пасивів підприємства. Причому у звітній формі балансу є дві дати: на початок звітного періоду і на кінець звітного періоду. Ця обставина дає можливість зіставляти показники балансу як у цілому, так і складові активу і пасиву в часі, визначати динаміку активів, зміни частки окремих статей чи розділів балансу, тобто структурні зрушення.

Проте, в процесі господарської діяльності відбувається безперервний рух засобів, зміна їх складу, розміщення та зміни у джерелах їх формування. Засоби та їх джерела під впливом господарських операцій збільшуються або зменшуються. Внаслідок чого змінюються і окремі статті балансу. В окремих випадках ці зміни зумовлюють появу нових статей балансу або зникнення інших.

Усі господарські операції за характером змін, які вони викликають у стані засобів та джерелах їх утворення (в активі і пасиві балансу), поділяються на чотири типи:

Операції першого типу характеризують зміни у складі господарських засобів і зумовлюють зміни в активі балансу: одна стаття активу збільшується, а друга зменшується на однакову суму. До операцій такого типу належать: відпуск матеріалів у виробництво; надходження заборгованості від дебіторів у касу або на поточний рахунок підприємства; видача коштів із каси підзвітним особам; оприбуткування готової продукції із виробництва тощо.

Операції другого типу викликають зміни у джерелах формування господарських засобів, що призводить до змін двох статей пасиву балансу: одна стаття пасиву збільшується, а друга - зменшується на одну і ту ж суму. До операцій такого типу відносять: погашення заборгованості постачальникам за рахунок отриманих кредитів банку; утримання податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати робітників і службовців, що підлягає перерахуванню до бюджету та ін.

Операції третього типу характеризують надходження, додаткове залучення господарських засобів в оборот підприємства, зумовлюють збільшення залишків на одну і ту же суму на відповідних статтях активу і пасиву балансу. Загальний підсумок при цьому теж збільшується, але рівність підсумків активу і пасиву не порушується. До операцій такого типу можна віднести: зарахування кредиту, наданого банком, на рахунок підприємства; зарахування на баланс основних засобів, введених в експлуатацію, з одночасним збільшенням статутного капіталу, як джерела їх утворення; нарахування заробітної плати працівникам з одночасним збільшенням витрат виробництва тощо.

Операції четвертого типу характеризують вибуття засобів із підприємства, призводять до зменшення на ту саму суму залишків відповідних статей активу і пасиву балансу. Загальний підсумок балансу при цьому також зменшується, але рівність підсумків активу і пасиву зберігається. До операцій такого типу відносять: списання з балансу основних засобів і, відповідно, зменшення статутного капіталу; погашення заборгованості (з поточного або іншого рахунка) постачальникам за матеріали, підрядникам за послуги; перерахування до бюджету податків та інших платежів.

Розглянуті чотири типа операцій охоплюють всі можливі варіанти змін у балансі і дають змогу зробити наступні висновки:

)        кожна господарська операція вносить зміни не менше ніж у дві статті балансу. Це зумовлено особливостями кругообігу засобів, у процесі якого відбуваються зміни або в складі засобів господарства, або в складі їх джерел, або одночасно і в складі засобів і в складі джерел їх формування;

)        підсумки активу і пасиву балансу змінюються тільки у тому випадку, коли господарська операція стосується одночасно і засобів господарства і джерел їх утворення. Тобто при надходженні засобів або при їх вибутті (операції третього і четвертого типів). Операції ж, що зумовлюють тільки перегрупування засобів у активі або зміни їх джерел в пасиві балансу, на підсумок балансу не впливають.

)        рівність підсумків активу і пасиву балансу зберігаються після будь-якої операції. Ця рівність зумовлена тим, що всі операції викликають або перегрупування залишків у статтях активу чи пасиву або одночасне збільшення або зменшення на однакову суму статей активу і пасиву.

Отже, застосування в бухгалтерському обліку балансового узагальнення при якому кожна господарська операція відображається у постійному порівнянні наявних засобів та їх джерел, забезпечує можливість контролю за правильністю використання засобів.

При аналітичному вивченні бухгалтерського балансу слід пам’ятати його моментну природу і враховувати цю обставину, формулюючи висновки. Щоб висновки були коректними, з такої ситуації можна легко вийти, якщо в аналітичних розрахунках використовувати середні величини: середньоарифметичну просту або середню хронологічну, обчислені за даними на початок і кінець звітного періоду, на кінець кожного кварталу чи місяця.

2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ТА АУДИТУ НА ПІДПРИЄМСТВІ ВАТ «СМЗ» ДЛЯ СКЛАДАННЯ, ПОДАННЯ ТА АНАЛІЗУ ЙОГО БАЛАНСУ

.1 Загальна характеристика діяльності підприємства

Сніжнянський машинобудівний завод - підрозділ ВАТ «Мотор Січ», який зараз крім продукції оборонного значення збільшує виробництво товарів народного споживання

Сніжнянський машинобудівний завод був створений як філія ордена Леніна Запорізького машинобудівного заводу імені 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції в 1970 році. У 1974 році філія була перетворена в Сніжнянський машинобудівний завод. В даний час СМЗ входить до складу ВАТ «Мотор Січ» як структурний підрозділ.

Підприємство створювалося як вузькоспеціалізоване, основним завданням його було виробництво комплектуючих на авіаційні двигуни, що випускаються головним заводом. Виробничі потужності і вживані технології були збалансовані під конкретну номенклатуру виробів.

Зараз СМЗ бере участь в роботах по виробництву і ремонту 55 типів і модифікацій двигунів, які виготовляються ВАТ «Мотор Січ». Всесвітньо відомі авіабудівні фірми є споживачами моторної продукції акціонерного товариства. 61 вид літальних апаратів з двигунами ВАТ «Мотор Січ» експлуатуються в 105 країнах світу.

Колектив заводу бере активну участь у виготовленні авіаційних газотурбінних двигунів для сучасних літаків і наземних установок. Так ведеться освоєння і підготовка до серійного виробництва двигунів для літаків ТУ334-100, ТУ334-200, БЕ-200, ТУ-324, ЯК-130, L-59, L-159, АН-38, БЕ-32 АН-148 і гелікоптерів МІ-34, МІ-24, МІ-17, МІ-14.

Крім того на заводі освоєний серійний випуск більше 40 найменувань продукції промислового призначення і споживчих товарів, які можна умовно розділити на декілька напрямів.

За весь час існування заводу було проведене і реалізоване більше 4500 казанів парових автоматичних КПА-500 Г (Ж), які знаходять своє застосування у всіх галузях, де є технологічна потреба в насиченій парі. Вони експлуатуються у всіх республіках колишнього Радянського Союзу, окрім Вірменії, Естонії і Киргизії.

Завод випускає для потреб гірської промисловості ланки сполучні підвищеної надійності трьох модифікацій (ПН-24, ПН-26, ПН-30). Конструкція ланок дозволяє застосовувати їх як на вітчизняному, так і на зарубіжному устаткуванні, зокрема ланка ПН-24 може використовуватися на конвеєрах СПЦ-163, СП-301М, СП-88; установка стругових ВУСТ-4; перевантажувачах ПТК-1000, ПС. Ланка ПН-26 - на конвеєрах СП-326, СПЦ-261, СПЦ-262, СПЦ-271, СПЦ-273. Ланка ПН-30 - на конвеєрі СП-230.

Для потреб фермерів, сільських жителів СМЗ проводить мотоблоки «Мотор Січ МБ-4,05», які агрегатуються з цілим рядом навісного устаткування до них і дозволяють істотно полегшити сільськогосподарські роботи.

Сніжнянський машинобудівний завод пропонує для використання при ремонті дорожнього покриття засоби малої механізації власного виробництва - це вібромашина «Мотор Січ ВБ-2С» і асфальтобетоноріз «Мотор Січ АБР-1С». Дані вироби дозволяють якісно і в короткі терміни здійснювати латочний ремонт асфальтового покриття.

Для потреб залізничного господарства «Укрзалізниці» СМЗ випускає засоби малої механізації - це домкрат гідравлічний «Мотор Січ ДГ-20» і розгонщик гідравлічний «Мотор Січ РГ-04С». Вони використовуються при середньому і капітальному ремонтах залізничного полотна.

Підприємство освоїло виробництво декількох модифікацій воздухонагрівачів, які відрізняються потужністю і можуть застосовуватися для обігріву ангарів, цехів, нежилих приміщень, а також сушки зерна, бетону і т.п.

Крім всього вище перерахованого СМЗ випускає велику гамму споживчих товарів - це м'ясорубки, соковижималки, паяльні лампи, врізні замки, набори слюсарного інструменту, автомобільні домкрати. І ці вироби мають великий попит на ринку.

Юридична адреса: 86600, Донецька область, м. Сніжне, вул. Трудова, буд.83.

Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, поточний т і інші рахунки в установах банків.

Пiдприємство займається виробничою дiяльнiстю, продажем товарiв, наданням послуг. Фiнансування дiяльностi здiйснюється за рахунок власних коштiв, отриманих вiд реалiзацiї готової продукцiї, товарiв, послуг.

Органiзацiйна структура ЗАТ «СМЗ» представлена:

) апарат управлiння (займається управлiнням виробництва, забезпеченням замовлень та фiнансування замовлень);

) економiчний вiддiл (розрахунки собiвартостi продукцiї, та економiчної доцiльностi виконання замовлень як окремих так i рiчних);

) бухгалтерiя (бухгалтерський облiк, поточна бухгалтерська, а також налогова звiтнiсть);

) виробничо-технiчний вiддiл (керує виробничим процесом, формує та керує технологiчним процесом);

) вiддiл матерiально-технiчного постачання;

) служба технiчного контролю (забезпечує контроль за дотриманням технологiчних режимiв на всiх стадiях виробничого процесу. Приймає заходи по попередженню виробництва i запобiганню випуску продукцiї, не вiдповiдної встановленим вимогам, виявляти причини i винуватцiв браку, органiзовувати облiк браку. Запобiгання випуску (постачання) пiдприємством продукцiї, не вiдповiдної вимогам стандартiв i технiчних умов, затвердженим зразкам (еталонам), проектний-конструкторськiй i технологiчнiй документацiї, умовах постачання i договорiв або некомплектної продукцiї, а також змiцнення виробничої i пiдвищення вiдповiдальностi всiх ланок виробництва за якiсть продукцiї, що випускається.);

) лабораторiя (вiдповiдає за вивчення вiдповiдностi вживаних на пiдприємствi засобiв i методiв вимiрювань вимогам забезпечення оптимальних режимiв технологiчних процесiв i контролю якостi продукцiї; розробка пропозицiй по вдосконаленню засобiв i методiв вимiрювань);

) служба охорони працi (здiйснює контроль за створенням безпечних i здорових умов працi i проведенням заходiв в цiй областi, iнструкцiй, правив, норм по ВIД, промисловiй санiтарiї, за наданням працiвникам пiдприємства встановлених пiльг i компенсацiям за умовами працi. Органiзує вивчення умов працi на робочих мiсцях, роботу по проведенню паспортизацiї санiтарно-технiчного стану цеху, перевiрку технiчного стану устаткування, запобiжних i захисних пристроїв, здiйснювати контроль за ефективнiстю роботи вентиляцiйних i аспiрацiйних систем);

ЗАТ «СМЗ» складається з таких структурних пiдроздiлiв:

) цех №1, який спецiалiзується на виробництвi авіаційних, газотурбінних двигунів;

) цех №2, який спецiалiзується на виробництвi товарів народного споживання.

Ще iснують допомiжнi цехи, якi забеспечують нормальну роботу пiдприємства:

) ремонтно-механiчний

) транспортний

) ремонтно-будiвельний

) енергетичний

) пароводопостачання.

Номенклатура продукції, що випускається Сніжнянським машинобудівним заводом представлена у табл.2.1

Таблиця 2.1 - Номенклатура продукції

Підприємство володіє багатьма сучасними технологіями виробництва деталей авіаційних газотурбінних двигунів, такими як: вакуумне осадження зносостійких покриттів (нітриду титану на поверхню лопаток), точне штампування лопаток, що забезпечує мінімальні припуски під механічну обробку, глибинне шліфування профільних поверхонь з використанням правки абразивних кругів діамантовими правлячими роликами; електрохімічні і електрофізичні методи обробки; зварка деталей в середовищі захисних газів і вакуумних камерах; вакуумне осадження жаростійких покриттів на лопатках турбіни; фінішні операції віброабразивної обробки і ультра звукового зміцнення пера і хвостовика робочих лопаток компресора і турбіни. Є устаткування для зварки (у камері з контрольованою атмосферою, контактною, в середовищі захисних газів) і паяння(пічній і струмами високої частоти).

Завод має в своєму розпорядженні спеціалізований корпус для електрохімічної обробки лопаток. Застосування автоматизованого проектування за допомогою систем EVCLID, ACAD, ADEM, системи автоматизованої розробки технологічних процесів «TECHCARD», наявність в крупному інструментальному цеху сучасних і високоточних верстатів, можливість точної електроерозійної обробки складно-фасонних деталей і штампів електродами і інструментами дозволяють забезпечити високий організаційно-технічний рівень підготовки виробництва лопаток нових виробів в задані терміни. На СМЗ прагнуть забезпечити високу надійність і якість деталей і вузлів авіаційної техніки, що виготовляються. Цій меті служать спеціальні лабораторні дослідження із застосуванням сучасних технічних засобів. Організована на підприємстві система метрологічного забезпечення повністю відповідає вимогам ICO-9001-2000

Електротехнічна лабораторія Сніжнянського машинобудівного заводу ВАТ «Мотор Січ» акредитована на право проведення випробувань і вимірювань: силових кабельних ліній; силових трансформаторів; трансформаторного масла. КРУ і КРУН; масляних і електромагнітних вимикачів; вимикачів навантаження; електроустановок, апаратів, вторинних ланцюгів і електропроводки напругою до 1 КВ; електродвигунів змінного і постійного струму; засобів захисту.

Сніжнянський машинобудівний завод у 2012 р. виготовив 24 двигуни АН-148. При цьому 8 двигунів виготовлені для 4 літаків, збірка яких у 2013 р. планується на київському заводі «Авіант» і 12 двигунів для 6 АН-148, які у 2013 р. планується зібрати на Воронезькому авіазаводі. Крім того, 4 авіадвигуни планується зібрати у вигляді ремкомплектів для Індії і Китаю.

Основними ринками збуту являються Україна та Росiя. Основними споживачами у 2011 роцi були:

1)      Алчевський меткомбiнат г. Алчевськ;

)        ВАТ «Марiупольский завод тяжкого машинобудування»;

)        ТОО «Гiдроелектромаш», Казахстан;

)        ТОВ «Регiонпромгрупп», г. КиЇв;

)        ТМ ВЕЛТЕК м.Київ;

)        ЧП Шишов, Росiя;

)        ВАТ «Запорiжський механiчний завод»

Загальні показники діяльності підприємства наведені в таблиці 2.2.

Як можна побачити з наведених даних в 2011 році виробництво та реалізація продукції збільшилися в 1,5 рази. При цьому собівартість зростала меншими темпами, що дозволило підприємству отримати в 2011 році валовий прибуток від продукції в сумі 251 тис.грн. Але слід зазначити, що цього прибутки було замало, щоб покрити адміністративні та збутові витрати. В результаті підприємство отримало збиток від реалізації продукції за повною собівартістю в сумі 1,4 млн.грн. Загальний же збиток підприємства становить 2,1 млн.грн. й збільшився в порівнянні з 2010 роком на 523,4 тис.грн. Таке становище, на нашу думку, є результатом неефективної цінової політики, що призводить до занадто великих знижок в ціні і, як наслідок, до збитків підприємства.

Це висновок підтверджує той факт, що інші господарсько-виробничі показники діяльності підприємства покращилися - заробітна плата зросла на 20,%, продуктивність праці на 58,9%. Зменшення фондовідачі пов’язане з проведенням в кінці року часткової модернізації виробництва та встановленням більш продуктивного, але й більш коштовного обладнання.

В цілом ж слід зробити висновок, що незважаючи на покращення окремих показників діяльності, підприємство ще не взмозі покращити фінансові показники діяльності. Як таке становище вплинуло на фінансовий стан підприємства, розглянемо при відповідному аналізі.

Таблиця 2.2 - Основні показники діяльності ЗАТ «СМЗ»

2.2 Організація обліку та аудиту на підприємстві

Для забезпечення ведення бухгалтерського облiку та аудиту на Пiдприємствi дiє спецiалiзована бухгалтерська служба в кiлькостi 3 осiб на чолi з головним бухгалтером. Пiдприємством обрано журнально-ордерну форму ведення бухгалтерського облiку на машинних носiях, частково на паперових носiях. Бухгалтерський облiк на Пiдприємствi здiйснюється в цiлому вiдповiдно Закону України «Про бухгалтерський облiк i фiнансову звiтнiсть в Українi» вiд 16.07.99р. № 996-XIV, Положень (стандартiв) бухгалтерського облiку в Українi. Основою для бухгалтерського облiку господарських операцiй є первиннi документи, якi фiксують факти здiйснення господарських операцiй. Для контролю та впорядкування оброблених даних на пiдставi первинних документiв можуть складатися зведенi облiковi документи. Iнформацiя систематизується на рахунках бухгалтерського облiку в регiстрах синтетичного та аналiтичного облiку шляхом подвiйного запису на рахунках бухгалтерського облiку.

З метою складання фiнансових звiтiв згiдно П(С)БО протягом 2010 року були встановленi такi принципи облiкової полiтики:

) ведення бухгалтерського облiку й складання фiнансової звiтностi (крiм Звiту про рух грошових коштiв) проводиться Пiдприємством за принципом нарахування, тобто результати господарських операцiй i подiй вiдображаються в облiкових реєстрах у момент їх здiйснення. Виходячи з цього принципу, доходи в звiтi про фiнансовi результати вiдображаються в тому перiодi, у якому вони були отриманi, а витрати - вiдповiдно до них, що забезпечує визначення фiнансового результату вiд господарської дiяльностi на основi порiвняння доходiв звiтного перiоду з витратами, понесеними для одержання цих доходiв. Такий пiдхiд до складання фiнансових звiтiв дає можливiсть iнформувати користувачiв не тiльки про надходження або сплату коштiв у минулому, а й про зобов'язання сплатити кошти або про їхнi надходження в майбутньому;

) основними засобами згiдно з П(С)БО №7 «Основнi засоби» визнаються матерiальнi активи, що утримуються Пiдприємством для використання у виробництвi, постачаннi товарiв, наданнi послуг, для адмiнiстративних цiлей i будуть використовуватися, як очiкується, протягом бiльш одного року. Одиницею облiку основних засобiв є об`єкт основних засобiв. Основнi засоби класифiкуються по групах. Первiсна оцiнка об'єктiв основних засобiв здiйснюється за фактичними витратами на їх придбання, доставку, встановлення, спорудження та виготовлення. Нарахування амортизацiї основних засобiв проводиться згiдно податкового законодавства методом зменшення залишку шляхом використання встановлених норм до залишкової вартостi основних засобiв. Вартiсна межа для розподiлення матерiальних активiв на основнi засоби та малоцiннi необоротнi матерiальнi активи встановлена в сумi до 1500 грн. Амортизацiя малоцiнних необоротних активiв нараховується у розмiрi 100% вiд первiсної вартостi при видачi в експлуатацiю;

) нематерiальними активами визнаються немонетарнi активи, що не мають матерiальної форми, можуть бути iдентифiкованi i утримуються Пiдприємством для використання в процесi виробництва, для адмiнiстративних цiлей. Первiсна оцiнка нематерiальних активiв здiйснюється за фактичними витратами на їх придбання, доставку. Нарахування амортизацiї нематерiальних активiв проводиться прямолiнiйним методом, виходячи iз строку корисного використання.

) запасами згiдно П(С)БО №9 «Запаси» вважаються активи, що використовуються для споживання в процесi виробництва, виконання послуг, для керування пiдприємством, для подальшого продажу в умовах звичайної господарської дiяльностi. Запаси включають сировину, матерiали, паливо, запаснi частини, малоцiннi та швидкозношуванi предмети, якi використовуються протягом не бiльш одного року, напiвфабрикати, незавершене виробництво, готову продукцiю, товари. Одиницею бухгалтерського облiку запасiв визнається їхнє найменування. Первiсна оцiнка запасiв визнається за собiвартiстю, до якої включаються витрати на придбання, передбаченi п.9-14 П(С)БО № 9 «Запаси». Не включаються до первiсної вартостi запасiв, а вiдображаються у витратах перiоду: нестача запасiв, витрати на збут, iншi витрати, не пов`язанi з придбанням запасiв. При вiдпустцi запасiв у виробництво, продажу та iншому вибуттi їх облiк здiйснюється за методом середньовзвiшенної собiвартостi. Вартiсть малоцiнних i швидкозношуваних предметiв термiном служби менш одного року списується на витрати перiоду в момент видачi їх в експлуатацiю з подальшою органiзацiєю оперативного кiлькiсного облiку таких предметiв у мiсцях їхньої експлуатацiї i визначенням вiдповiдальних осiб протягом термiну їхнього фактичного використання. Вартiсть незавершеного виробництва включає прямi та загальновиробничi витрати;

) дебiторська заборгованiсть визнається активом, якщо iснує ймовiрнiсть одержання.

Пiдприємством майбутнiх економiчних вигод та її можливо достовiрно визначити. Первiсна оцiнка дебiторської заборгованостi вiд реалiзацiї визначається за вартiстю вiдвантаженої готової продукцiї, товарiв, робiт, послуг. Дебiторська заборгованiсть вiд реалiзацiї визнається одночасно з визнанням доходiв вiд реалiзацiї готової продукцiї, товарiв, робiт та послуг. У балансi дебiторська заборгованiсть вiд реалiзацiї оцiнюється за чистою вартiстю, що дорiвнює сумi дебiторської заборгованостi. Iнша дебiторська заборгованiсть складається iз заборгованостi, що не пов`язана з реалiзацiєю.

) грошовими коштами i їхнiми еквiвалентами у фiнансовiй звiтностi приймаються грошовi кошти на розрахункових, поточних рахунках та грошовi кошти в касi Пiдприємства, на якi Пiдприємство не має обмежень у їхньому використаннi;

) до складу витрат майбутнiх перiодiв включаються суми витрат, що мали мiсце протягом поточного чи попереднiх звiтних перiодiв, але приналежнi до наступних звiтних перiодiв;

) зобов`язання вiдображаються тiльки тодi, коли актив отриманий, або коли Пiдприємство уклало безвiдмовну угоду придбання активу. Класифiкацiя зобов`язань здiйснюється згiдно пп. 4.4.6-11 П(С)БО №11 «Зобов`язання». Поточнi зобов`язання вiдображаються в балансi по сумi погашення;

) доходи визнаються згiдно вимог П(С)БО №15 «Доход». Визнанi доходи класифiкуються за такими групами: доходи (виручка) вiд реалiзацiї готової продукцiї, товарiв, робiт, послуг, iншi операцiйнi доходи, фiнансовi доходи, iншi доходи. Склад доходiв, що вiдносяться до вiдповiдної групи, визначений П(С)БО №3 «Звiт про фiнансовi результати»;

) доходи майбутнiх перiодiв включають суми доходiв, нарахованих протягом поточного або попереднiх перiодiв, що призначенi до наступних звiтних перiодiв;

) класифiкацiя витрат на виробництво проводиться вiдповiдно вимог П(С)БО №16 «Витрати». До собiвартостi готової продукцiї включаються прямi та загальновиробничi витрати. Базою розподiлення загальновиробничих витрат на собiвартiсть готової продукцiї встановлена заробiтна плата робiтникiв основного виробництва. Витрати, не пов`язанi з операцiйною дiяльнiстю, якi не включаються до собiвартостi готової продукцiї, вiдображаються як витрати перiоду. Витрати вiдображаються в бухгалтерському облiку одночасно зi зменшенням активiв чи зi збiльшенням зобов`язаннь. Класифiкацiя адмiнiстративних витрат i витрат на збут здiйснюється вiдповiдно вимог п.п.18, 19 П(С)БО № 16 «Витрати»;

) вiдстроченi податки визначаються згiдно П(С)БО № 17 «Податок на прибуток»;

) податковий облiк здiйснюється вiдповiдно до чинного законодавства України: з податку на додану вартiсть - в книгах продажу та придбання товарiв, робiт, послуг та на рахунках бухгалтерського облiку; з податку на прибуток - в накопичувальних вiдомостях з облiку валових доходiв та валових витрат; з iнших податкiв, зборiв та обов`язкових платежiв - на рахунках бухгалтерського облiку;

) змiни облiкової полiтики вносяться, якщо: змiнюються вимоги Мiнiстерства фiнансiв України, змiнюються вимоги установчих документiв, змiни в облiковiй полiтицi забезпечать достовiрне вiдображення подiй в фiнансовiй звiтностi. У разi змiн в облiковiй полiтицi вiдображати вплив таких змiн згiдно П(С)БО №6 «Виправлення помилок та змiни у фiнансових звiтах».

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану є бухгалтерський баланс підприємства. Його значення настільки велике, що аналіз фінансового стану нерідко називають аналізом балансу [24].

Баланс - це групування інформації на початок і кінець звітного періоду, тобто підсумок господарських операцій на певну дату. Тому, вивчаючи баланс, керівники підприємства набувають уявлення про місце свого підприємства в системі аналогічних підприємств, пересвідчуються у правильності вибраного стратегічного курсу, ефективності використання ресурсів тощо.

Важливу інформацію з балансу черпають і аудитори, які мають змогу вибирати правильне рішення щодо проведення перевірок, виявлення слабких місць у системі обліку, різних помилок у зовнішній звітності клієнта. І нарешті, аналітики для аналізу фінансового стану підприємства використовують передовсім дані балансу. Для аналізу фінансового стану підприємства важливо вміти читати баланс, тобто знати зміст кожної зі статей, спосіб її оцінки, взаємозв'язок з іншими статтями, якісну характеристику.

Уміння читати баланс дає можливість [24]:

-       одержати необхідний обсяг інформації про підприємство;

-       розрахувати рівень забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

-       установити, за рахунок яких чинників змінилася величина оборотних коштів;

-       оцінити фінансовий стан підприємства за звітний період.

Отже, бухгалтерський баланс дозволяє оцінити фінансовий стан підприємства на даний момент часу, але виявити причини виникнення такого стану можна, тільки користуючись методами економічного аналізу фінансового стану.

2.3 Облік результатів діяльності та аудит балансу підприємства ВАТ «СМЗ»

фінансовий звітність бухгалтерський баланс

Фінансовим результатом діяльності підприємства є прибуток або збиток.

Прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати.

Збиток - перевищення суми витрат над сумою доходу, для одержання якого були здійснені ці витрати.

Прибуток утворюється в тих випадках, коли отримані доходи перевищують витрати, здійснені підприємством.

Прибуток (збиток) - кінцевий фінансовий результат операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємства.

Згідно з П(С)БО для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно співставити доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для одержання визнаних доходів.

Для обліку і узагальнення інформації про фінансові результати використовується рахунок 79 «Фінансові результати», призначений для обліку й узагальнення інформації про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності і надзвичайних подій.

По кредиту рахунку 79 «Фінансові результати» відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, по дебету - суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, також належна сума нарахованого податку на прибуток.

Сальдо рахунку при його закритті списується на рахунок 44 «Нерозподілені прибутки(непокриті збитки)».

Визначення фінансового результату складається у визначенні чистого прибутку (збитку) звітного періоду.

Також існують субрахунки до рахунку 79 «Фінансові результати».

На субрахунку 791 «Фінансові результати від основної діяльності» визначається прибуток (збиток) від основної діяльності підприємства. По кредиту субрахунку обліковується в порядку закриття рахунків сума доходів від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг і від іншої операційної діяльності (рахунки 70 «Доходи від реалізації», 71 «Інший операційний доход»), по дебету - суми в порядку закриття рахунків обліку собівартості реалізованої готової продукції, товарів, робіт і послуг, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат: 90 «Собівартість реалізації», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності».

На субрахунку 792 «Результат фінансових операцій» визначається прибуток (збиток) від фінансових операцій підприємства. По кредиту субрахунку відображається списання сум в порядку закриття рахунків обліку доходів від участі в капіталі й інших фінансових доходів, по дебету - списання фінансових витрат із рахунку 95 «Фінансові витрати» і 96 «Втрати від участі в капіталі».

На субрахунку 793 «Результат від іншої звичайної діяльності» визначається прибуток (збиток) від іншої звичайної діяльності підприємства. По кредиту рахунку обліковується списання сум в порядку закриття рахунків обліку доходів від інвестиційної та іншої звичайної діяльності підприємства, по дебету - списання витрат по рахунку 97 «Інші витрати».

На субрахунку 794 «Результат надзвичайних подій» визначається прибуток (збиток) від надзвичайних подій. По кредиту субрахунку відображається списання доходів, отриманих від надзвичайних подій, по дебету - списання витрат від надзвичайних подій, що враховується на рахунку 99 «Надзвичайні витрати».

Рахунки доходів закриваються щомісяця або наприкінці звітного періоду, в наступному звітному періоді на цих рахунках початкове сальдо повинно бути рівним нулю.

Співставлення дебетового і кредитового обороту за звітний період на рахунки 79 «Фінансові результати» показує фінансовий результат - чистий прибуток (збиток).

Інформація про фінансові результати діяльності підприємства узагальнюються в Головній книзі і звітності.

Більш детально облік фінансових результатів відображено в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 - Облік фінансових результатів. Операційна діяльність

Облік нерозподіленого прибутку (збитку) розглядається в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 - Облік нерозподіленого прибутку (збитку)

У фінансовому обліку чистий прибуток (збиток) формується в звітному періоді. Для визначення чистого прибутку (збитку) використовуються згідно з П(С)БО 3 такі поняття:

) чистий доход від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), який визначається шляхом вирахування з доходу відповідних податків, зборів, знижок;

) валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) й собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг);

) прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, за вирахуванням адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат;

) фінансові результати (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), за вирахуванням фінансових та інших витрат (збитків);

) прибуток (збиток) від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування і сумою податків із прибутку. Збиток дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподаткування і сумі податків із прибутку;

) чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності і надзвичайного прибутку (збитку) і податків на надзвичайний прибуток.

Правила ведення податкового обліку, визначені Законом, полягають в тому, що датою збільшення валового доходу платника податку вважається (залежно від того, що відбулося раніше):

) дата зарахування від покупця в рахунок оплати товарів (робіт, послуг), що підлягають реалізації (на банківські рахунки або оприбутковування готівки в касі);

) або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку для покупця.

Відповідно датою збільшення валових витрат платника податку вважається:

1)      дата списання засобів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а у разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

)        або дата оприбутковування платником податку товарів, для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт отримання платником податку товарів (робіт, послуг).

Слід зазначити, що прибуток податковий і бухгалтерський практично не співпадають, що пов'язано з різницею в оцінках доходів і витрат для цілей бухгалтерського і податкового обліку. В результаті неспівпадіння дат відображення доходів і витрат в бухгалтерському і податковому обліку виникають тимчасові різниці. Або, використовуючи формулювання П(С) БО 17, тимчасова різниця - це різниця між оцінкою активу і зобов'язання за даними фінансової звітності і відповідно податковою базою цього активу або зобов'язання.

Якщо, на підприємстві до кінця звітного періоду існує зобов'язання (наприклад, одержаний від покупців аванс за продукцію, який враховується на субрахунку 681 «Розрахунки по авансах одержаним»), включене у валовий дохід і не відображене у складі бухгалтерських доходів, можна говорити про виникнення тимчасової різниці, що підлягає відніманню.

Отже, поточний податок на прибуток при цьому буде вищий за витрати на податок на прибуток в бухгалтерському обліку (має місце «переплата»). В цьому випадку відбувається визнання відстроченого податкового активу.

Відстрочений податковий актив - це сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в подальших податкових періодах унаслідок:

1)      тимчасової різниці, що підлягає відніманню;

)        перенесення податкового збитку, не включеного в розрахунок зменшення податку на прибуток в звітному періоді;

)        перенесення на майбутні періоди податкових пільг, якими неможливо скористатися в звітному періоді.

Облік відстроченого податкового активу ведеться на однойменному рахунку 17.

Відстроченим податковим активом визнається також сума збитку, по якій визначається зменшення податку на прибуток поточного або попереднього періоду.

Якщо на підприємстві до кінця звітного періоду існує актив включений у валові витрати і не відображений у складі бухгалтерських витрат, можна говорити про виникнення тимчасової різниці, що підлягає оподаткуванню. Отже, поточний податок на прибуток при цьому буде нижчий за витрати на податок на прибуток в бухгалтерському обліку (має місце «не донарахування»). В цьому випадку відбувається визнання відстроченого податкового зобов'язання.

Відстрочене податкове зобов'язання - це сума податку на прибуток, який сплачуватиметься в подальших періодах від тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню. Облік відстроченого податкового зобов'язання ведеться на однойменному рахунку 54.

Відповідно до п. 7 П(С)БО 17 відстрочене податкове зобов'язання не признається у випадках:

) якщо амортизація гудвілу податковим законодавством не передбачена (гудвіл згідно Закону про прибуток не підлягає амортизації і не враховується при визначенні прибутку, оподаткування);

) первинного визнання активу або зобов'язання в результаті господарських операцій (окрім об'єднання підприємств), що не впливають на обліковий і податковий прибуток (збиток).

Отримані доходи, витрати та результати діяльності, підприємства відображають в «Звіті про фінансові результати» за формою № 2.

Заповнюючи Форму № 2, варто керуватися принципом бухгалтерського обліку нарахування і відповідності доходів і витрат. Відповідно до цього принципу для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, здійсненими для одержання цих доходів. Тому доходи і витрати відображаються у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їхнього виникнення, незалежно віддати надходження або сплати коштів. У такий спосіб доходи і витрати відображають з урахуванням ступеня завершення операційного циклу.

Форма № 2 складається з трьох розділів:

У розділі І відображається інформація про доходи та витрати в зв'язку з господарською діяльністю підприємства за звітний період. У результаті визначається величина чистого прибутку, що являється фінансовим результатом діяльності підприємства.

Розділ II представляє структуру витрат підприємства на виробництво, керування, збут і інші операційні витрати по економічних елементах.

У розділі ІІ «Елементи операційних витрат» Звіту про фінансові результати наводяться відповідні елементи операційних витрат (на виробництво і збут, управління та інші операційні витрати), які зазнало підприємство у процесі своєї діяльності і протягом звітного періоду, за вирахуванням тих витрат, які становлять собівартість продукції (робіт, послуг), що вироблена і спожита самим підприємством.

Розділ III заповнюється акціонерними товариствами, прості акції або потенційні прості акції яких відкрито продаються і купуються на фондових біржах. Дані цього розділу містять інформацію про чистий прибуток на одну акцію і про розмір оголошених дивідендів, що пригодяться на одну просту акцію.

3. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ВАТ «СМЗ» ЗА 2010 - 2011 РОКИ

.1 Горизонтальний та вертикальний аналіз активу та пасиву балансу

Приведення звітного балансу до такої форми, що, з одного боку, уможливлює об'єктивний аналіз, а з другого ¾ є максимально зручною для проведення аналітичних розрахунків є необхідним етапом, що передує проведенню аналізу [25]. Аналіз балансу починається з експрес-аналізу, метою якого є поточна і достатньо швидка оцінка фінансового стану і динаміки розвитку підприємства. Експрес-аналіз балансу проводиться в кілька етапів:

-       підготовчий;

-       попередній огляд бухгалтерської звітності:

-       читання балансу.

Мета першого етапу - переконатися в тому, що баланс готовий до читання. Для цього проводиться проста рахункова перевірка балансу за формальними ознаками і по суті. На цьому етапі необхідно перевірити правильність заповнення граф, наявність усіх необхідних форм і додатків, перевірити валюту балансу і всі проміжні підсумки, а також перевірити, чи всім вимогам П(С)БО відповідає складений баланс. Експрес-аналіз показників балансу підприємства здійснюється в динаміці за допомогою персональних комп’ютерів. При цьому застосовується проста система аналітичних таблиць, послідовний перегляд яких даватиме повну інформацію про фінансовий стан підприємства [26].

На другому етапі необхідно ознайомитись з примітками до звіту, оцінити тенденції основних показників діяльності, можливу якісну модифікацію в майбутньому фінансового стану підприємства.

Основний етап в експрес-аналізі - третій, тобто читання балансу. Він передбачає попереднє загальне ознайомлення з результатами роботи підприємства і його фінансовим станом безпосередньо за бухгалтерським балансом, а також розрахунок коефіцієнтів, що характеризують фінансовий стан підприємства. Читання балансу починають зі встановлення зміни валюти балансу за період, що аналізується. Для цього порівнюється валюта балансу за звітній і попередній періоди.

Сутність горизонтального аналізу складається в порівняння показників звітності попередній і поточний роки.

Горизонтальний аналіз балансу полягає в порівнянні кожної статті балансу і розрахунку змін абсолютних і відносних величин, а також якісній характеристиці виявлених відхилень. Горизонтальний (динамічний) аналіз цих показників дає можливість установити абсолютні відхилення й темпи зростання за кожною статтею балансу.

При цьому здійснюється постатейне зіставлення звітів і визначається абсолютна й відносна зміна статей. Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей або груп, що входять до складу бухгалтерської звітності. У його основі лежить вирахування базисних темпів росту статей балансу.

Вертикальний (структурний) аналіз балансу дає можливість зробити висновки про співвідношення власного і позичкового капіталу, що свідчить про рівень автономності підприємства за умов ринкових відносин, про його фінансову стабільність. На відміну від горизонтального, що показує динаміку статей фінансової звітності за ряд років, вертикальний аналіз є аналізом внутрішньої структури звітності за допомогою цього методу аналізу з’ясовують, яку частку групи або підгрупи становить конкретна стаття, що дозволяє визначити вплив показника цієї статті на діяльність підприємства.

Зведений аналіз активу балансу, який характеризує зміни в складі майна підприємства, наведений у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 - Горизонтальний та вертикальній аналіз активу балансу

Таблиця 3.1 - Горизонтальний та вертикальній аналіз пасиву балансу

На відміну від горизонтального, що показує динаміку статей фінансової звітності за ряд років, вертикальний аналіз є аналізом внутрішньої структури звітності. За допомогою цього методу аналізу з'ясовують, яку частку в групі або підгрупі становить конкретна стаття, що дозволяє визначити вплив показника цієї статті на діяльність підприємства.

Як можна побачити з наведених даних, вартість майна ЗАТ «СМЗ» у 2011 р. у порівнянні з 2010 р. зменшилась на 418 т. грн., темп зростання у 2011 р. у порівнянні з 2010 р. склав 91,6%, що може говорити про скорочення господарського оберту.

У структурі сукупних активів питома вага необоротних активів дорівнює 63,27% та 71,81% відповідно. Підприємство має «важку» структуру активів (частка необоротних активів становить більше 40% та спостерігається зріст коефіцієнту оборотності активів). Як бачимо з даних балансу підприємства, залишкова вартість основних засобів зросла з 7845 тис. грн. у 2010 р. до 8651 тис. грн. у 2011 р., що свідчить про приріст основних засобів, який, як правило, відбувається у результаті придбання основних виробничих фондів.

Таблиця 3.1- Аналіз структури оборотних коштів ВАТ «СМЗ»

Вартість оборотних активів підприємства протягом 2011 зменшилась на 1210 т. грн., темп зросту складав 151,72% і 74,16% відповідно.

Виходячи з даних структури оборотних коштів, наведених в таблиці 3.1, можна зробити висновок, що найбільшу питому вагу займають запаси - 45,26 % та дебіторська заборгованість - 43,1 %.

При цьому, якщо питома вага запасів зменшилася на 13,53 відсоткових пунктів (в.п.), то питома вага дебіторської заборгованості в структурі оборотних активів зросла на 10,6 в.п.

В 2011 році трохи збільшилися найбільш ліквідні активи - грошові кошти, їх остаток на кінець становить 74 т. грн.

В цілому, по результатам аналізу майна підприємства, можна зробити висновок, що його структура погіршилася, що свідчить про появу у підприємства проблем с платоспроможністю.

Відомості, які приводяться в пасиві балансу, дозволяють визначити, які зміни відбулися в структурі власного капіталу, скільки притягнуте в оборот підприємства довгострокових і короткострокових коштів.

Фінансовий стан підприємства багато в чому залежить від того, які кошти воно має у своєму розпорядженні і куди вони вкладені. Необхідність у власному капіталі (розділ 1 пасиву балансу) обумовлена вимогами самофінансування підприємств.

Джерелом формування майна підприємства є власний капітал. На початок 2010 р. року його частка в структурі пасивів становила 53,97 %, на початок 2011 р. - 39,66 %, а на кінець 2011 р. вона становила - 35,97%. Така структура формування капіталу говорить про зменшення рівня фінансової незалежності підприємства. Слід зазначити, що оцінка змін, що відбулися в структурі капіталу, може бути різною з позицій інвестора та підприємства. Для банків і інших інвесторів більш надійно, якщо доля власного капіталу в клієнта більш висока. Це виключає фінансовий ризик. Підприємство, як правило, зацікавлено в залученні позикових коштів. Діставши позикові кошти під менший відсоток, чим економічна рентабельність підприємства, можна розширити виробництво і підвищити прибутковість власного капіталу. При аналізі фінансового стану необхідно вивчити динаміку структури власного та позикового капіталів, з’ясувати причини зміни окремих показників, дати оцінку цим змінам за звітний період (таблиця 3.3).

Таблиця 3.3 - Динаміка структури власного капіталу ВАТ «СМЗ»

Як бачимо з даних, приведених у таблиці 3.3., зменшилась частка додаткового капіталу (на 17,84%, або 1584 т. грн.), у той же час бачимо зменшення непокритих збитків - на 962 т. грн.. Статутний капітал незмінний і дорівнює - 123 т. грн.

Зменшення власного капіталу свідчить про те, що вартість бізнесу та інвестиційна привабливість організації стає меншою.

Аналізуючи позиковий капітал можна побачити , що в 2010 році зобов’язання підприємства на 100% складалися з поточних, що свідчить про високий ризик втрати фінансової стійкості. На кінець 2011 р. ситуація де що змінилася - підприємство отримало довгостроковий кредит банка у розмірі 244 т. грн. (приблизно 3% від сумарних зобов’язань підприємства). Але й сума поточних зобов’язань в 2011 році зросла на 1590 тис.рн. та склала на кінець 2011 р. 7672 тис.грн.

В структурі поточних зобов’язань (таблиця 3.4) найбільшу питому займають кредиторська заборгованість перед постачальниками - 33,56% та кредиторська заборгованість перед банками по кредитам - 30,28 %. І, якщо поточна заборгованість перед банками трохи зменшилася за рахунок переведення частини кредиту до складу довгострокового, то заборгованість підприємства перед постачальниками зросла на 1942 тис.грн. й складає на кінець 2011 року 2575 тис.грн.

Таблиця 3.4 - Динаміка структури позикового капіталу ВАТ «СМЗ»

Таке становище свідчить про те, що у підприємства є проблеми з ліквідністю та з платіжною дисципліною.

В цілому, по результатам аналізу балансу, можна зробити висновок, що у підприємства тяжкий фінансовий стан проблеми з ліквідністю та платоспроможністю.

.2 Аналіз фінансової стійкості підприємства

Однієї з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є стабільність його діяльності в довгостроковій перспективі. Вона пов'язана із загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів і інвесторів. Тому для уточнення фінансового стану підприємства визначимо рівень його фінансової стабільності на підставі наступних показників:

1) Коефіцієнт фінансової автономії (незалежності) () характеризує частку власних засобів підприємства (власного капіталу) у загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність:

К_авт= =(3.1)

К_{авт 2010}=  = 0,3965

К_{авт 2011}=  = 0,3597

) Коефіцієнт фінансової залежності (К_зал) є зворотним щодо коефіцієнта фінансової автономії:

К_зал==  (3.2)

К_зал2010= = 2,52

К_зал2011= = 2,78

) Коефіцієнт фінансового ризику (К_фр) показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу, дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості:

К_фр= =  (3.3)

К_{фр2010 =  =} 1,52

К_фр2011 =  = 1,73

) Коефіцієнт маневреності власного капіталу () показує, яка частина власного оборотного капіталу перебуває в оберті, тобто в тій формі, що дозволяє вільно маневрувати цими засобами, а яка капіталізована:

(3.4)

К_{ман 2010}=  = - 0,595

К_{ман 2011}= = - 0,997

Розраховані коефіцієнти наведемо таблиці 3.5.

Таблиця 3.5 - Розрахунок коефіцієнтів капіталізації ВАТ «СМЗ»

Як можна побачити з наведених даних, всі показники фінансової стабільності мають значення менш за критичне та за 2011 рік погіршилися, тобто можна сказати, що підприємство фінансово нестабільне.

Важливим показником, що характеризує фінансову стабільність підприємства є вид джерел фінансування матеріальних оборотних коштів. Матеріальні оборотні кошти підприємства являють собою запаси, вартість яких відображається в другому розділі активу балансу. Кількісне значення даного показника визначається підсумовуванням даних за наступними балансовими статтями: виробничі запаси, тваринні на вирощуванні та відгодівлі, незавершене виробництво, готова продукція, товари. Вартість матеріальних оборотних коштів підприємства розраховується за формулою:

З = р.100ф.1 + р.110 ф.1 + р.120 ф.1 + р.130 ф.1 + р.140 ф.1, (3.5)

З₂₀₁₀ = 2753 (тис.грн)

З₂₀₁₁ = 1572 (тис.грн)

Значне зменшення цього показника обумовлено зменшенням готової продукції на складах підприємства більше ніж у два рази, а також зменшенням виробничих запасів до 976 т. грн.

Для характеристики джерел формування запасів використовується кілька показників, які і характеризують види джерел:

1) власні оборотні кошти () - цей показник характеризує ту частину власного капіталу підприємства, що є джерелом покриття його поточних активів. Даний показник можна розрахувати за формулою 3.6:

,(3.6)

К _{в.об. 2010} = 5068 - 8085 = -3017 (тис.грн)

К _{в.об. 2011} = 4446 - 8877 = - 4431 (тис.грн)

) власні оборотні кошти та довгострокові позикові джерела формування запасів (функціонуючий капітал) розраховуються за формулою 3.7:

К_впд. = (р.380ф.1 - р.080ф.1) + р480ф.1,(3.7)

К_впд.2010 = - 3017 (тис.грн)

К_впд.2011 = - 4431 + 244 = -4187 (тис.грн)

3)      загальна величина основних джерел формування запасів (формула 3.8):

К_зак = К_впд. + короткострокові кредити - необоротні активи = р.380ф.1 + +р.480ф.1 + р.500ф.1 - р.080 ф.1(3.8)

К_зак2010 = 5068 + 2649 - 8085 = -368 (тис.грн)

К_зак2011 = 4446 + 244 + 2323 - 8877 = -1864 (тис.грн)

Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідає три показники забезпеченості запасів джерелами формування ():

) надлишок (+) або недолік (-) власних оборотних коштів (формула 3.9):

,(3.9)

Ф^С₂₀₁₀ = -3017 - 2753 = -5770 (тис.грн)

Ф^С₂₀₁₁ = - 4431 - 1572 = - 6003 (тис.грн)

) надлишок (+) або недолік (+) власних оборотних коштів і довгострокових позикових джерел формування запасів (формула 3.10):

Ф^Т₂₀₁₀= - 3017 -2753 = -5770 (тис.грн)

Ф^Т₂₀₁₁= -4187-1572=-5759 (тис.грн.)

) надлишок (+) або недолік (+) загальної величини основних джерел формування запасів:

,(3.11)

Ф^О₂₀₁₀= -368-2753=-3121 (тис.грн.)

Ф^О₂₀₁₁= -1864-1572=-3436 (тис.грн.)

За допомогою цих показників визначається трикомпонентний тип фінансової стійкості підприємства:

,(3.12)

Для зручності визначення типу фінансової стабільності представимо показники у вигляді таблиці 3.6.

Таблиця 3.6 - Зведена таблиця показників за типами фінансової стійкості

У таблиці 3.7 визначений тип фінансової стабільності ВАТ «СМЗ».

Як можна побачити з наведених в таблиці 3.7 даних, визначений трикомпонентний показник типу фінансової стійкості, також підтверджує цей висновок, що підприємство є фінансово нестабільним, тому що згідно з трикомпонентним показником фінансова стійкість підприємства визначається як кризова.

Таблиця 3.7 - Класифікація типу фінансової стійкості ВАТ «СМЗ»

В цілому, за результати аналізу фінансового стану, можна зробити наступні висновки: частка власних коштів у загальній сумі коштів, які було авансовано у діяльність підприємства за аналізований період зменшилась на 3,68% (про це свідчить зменшення показника коефіцієнту фінансової автономії з 0,3965 до 0,3597). Значення коефіцієнту на кінець 2011 р. знаходиться нижче норми, тобто стан підприємства можна характеризувати як стійка залежність від зовнішніх джерел фінансування.

Коефіцієнт фінансової залежності зростає в динаміці - протягом 2011 року він збільшився на 0,27, та становив 2,79, при критичному значенні 2.

Коефіцієнт фінансового ризику надає загальну оцінку фінансової стійкості та показує, скільки одиниць залучених коштів припадає на кожну одиницю власних. У 2010 р. на кожну гривню власних коштів підприємства припадало 1,52 грн. залучених коштів, а на кінець 2011 р. - 1,73 гривні. Це ще раз свідчить про погіршення фінансового стану організації.

Підприємство має дуже низький рівень маневреності власного капіталу, та, знов таки, на кінець аналізуємого періоду спостерігається тенденція до зниження.

Підприємство має дуже велику кількість короткострокових зобов’язань та в 2011 до них додались ще й довгострокові зобов’язання у розмірі 244 т. грн. З показників коефіцієнтів типу фінансової стійкості бачимо, що у 2010-2011 р.р. стан підприємства характеризується як кризовий - це обумовлено зростанням кредиторської заборгованості та зменшенням власного капіталу (за рахунок вилучення додаткового капіталу). Слід зазначити, що підприємству необхідно використовувати у своїй господарській діяльності позикові кошти довгострокового фінансування, що збільшить рентабельність власного капіталу. Але потрібно використовувати їх із розумом, щоб сума коштів, що може бути притягнута підприємством не потягла зо собою втрати фінансової стійкості. Нажаль в нашому випадку про підприємство не можна назвати фінансово незалежним.

Трикомпонентний показник фінансової стійкості говорить про кризовий стан, в якому знаходиться підприємство. В 2011 році підприємство зменшило суму непокритих збитків, але показники фінансової стійкості лише погіршилися.

3.3 Аналіз ліквідності балансу

Однією з провідних характеристик фінансового стану підприємства є його ліквідність.

Термін «ліквідний» передбачає безперешкодне перетворення майна в кошти платежу. Чим менше час, необхідний для перетворення окремого виду активів, тим вища його ліквідність. Таким чином, ліквідність підприємства - це його здатність перетворити свої активи в кошти платежу для погашення короткострокових зобов'язань.

Для діагностики ліквідності використовують як кількісну, так й якісну оцінку. При цьому, якісні оцінки розглядаються як необхідні умови гарантовані ліквідності й платоспроможності. Під якісною оцінкою ліквідності розуміють аналіз ліквідності балансу підприємства, що дозволяє зафіксувати ліквідність або неліквідність балансу розглянутого підприємства. Кількісна оцінка виконується на базі аналізу системи фінансових коефіцієнтів й характеризує ліквідність як підприємства в цілому, так й окремих його активів.

Якісна оцінка ліквідності, що носить попередній характер, виконується у вигляді аналізу ліквідності балансу. Під ліквідністю балансу розуміється ступінь забезпеченості зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у кошти платежу відповідають строку погашення зобов'язань.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активах, згрупованих за ступенем їхньої ліквідності й розташованих у порядку убування їхньої ліквідності, із зобов'язаннями по пасивах, згрупованими по строках їхнього погашення й розташовані в порядку зростання строків.

Залежно від ступеня ліквідності, тобто строків перетворення в кошти, активи підприємства в ході аналізу ліквідності балансу розділяються на наступні групи:) найбільш ліквідні активи - кошти і їхні еквіваленти, а також короткострокові фінансові інвестиції;

А2) швидко реалізовані активи - дебіторська заборгованість та інші поточні активи;) повільно реалізовані активи - товарно-матеріальні цінності, а також довгострокові фінансові вкладення;

А4) тяжко реалізовані активи - статті І розділу активу балансу за винятком статей, що ввійшли в попередню групу.

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їхньої оплати. При проведенні зовнішнього аналізу, у ході якого використовуються тільки дані балансу підприємства. Зобов’язання групуються відповідно до передбачуваних строків погашення. При проведенні внутрішнього аналізу таке угруповання можна зробити більш точним. Зобов'язання підприємства можуть бути згруповані в такий спосіб:

П1) найбільш термінові зобов'язання - кредиторська заборгованість, а також кредити й позики, не погашені в строк;

П2) короткострокові пасиви - короткострокові кредити й позикові кошти. Також до цієї групи належить частина пасивів, представлених у розділі «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» (суми, плановані до виплати протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу, або протягом одного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців), а також доходи майбутніх періодів, що належать до поточних зобов'язань;

П3) довгострокові пасиви - довгострокові кредити й позикові кошти, а також забезпечення майбутніх витрат і платежів і доходи майбутніх періодів, що не належать до поточних зобов'язань;

П4) постійні пасиви - статті І розділу пасиву. Для збереження балансу активу й пасиву підсумок даної групи варто зменшити на суму витрат майбутніх періодів.

Для визначення ліквідності балансу зіставляються підсумки наведених груп за активами й пасивами. Баланс уважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце співвідношення:≥ П1

А2 ≥ П2≥ ПЗ

А4 ≤ П4

Виконання перших трьох нерівностей з необхідністю тягне виконання четвертої нерівності, тому практично істотним є співставлення підсумків перших трьох груп за активами й пасивами. Четверта нерівність носить «балансуючий» характер й у той же час має глибокий економічний зміст: його виконання свідчить про дотримання мінімальної умови фінансової стабільності - наявності в підприємства власних оборотних коштів.

У випадку, коли одна або кілька нерівностей мають знак, протилежний вищенаведеній умові, ліквідність балансу не є абсолютною.

Л1 Найбільш ліквідні активи:

Л1 = р.220 ф.1 + р. 230 ф.1 + р.240 ф.1,(3.13)

Л1₂₀₁₀ = 16 (тис грн.)

Л1₂₀₁₁ = 74 (тис грн.)

Л2 Швидко реалізовані активи:

Л2 = р130 ф1 + р140 ф1 + р150 ф1 + р160 ф1 + р170 ф1 + р180 ф1 + р190 ф1 + р200 ф1 + р210 ф1,(3.14)

Л2₂₀₁₀ = 1474 + 386 + 1136 = 2996 (тис грн.)

Л2₂₀₁₁ = 596 + 1358 + 2 + 120 = 2076 (тис грн.)

Л3 Повільно реалізовані активи:

Л3 = р.100ф1 + р110 ф1 +р120 ф1 + р250 ф1 + р 270 ф1,(3.15)

Л3₂₀₁₀ = 1279 + 392 + 12 = 1683 (тис грн.)

Л3₂₀₁₁ = 976 + 330 + 12 = 1318 (тис грн.)

Л4 Важко реалізовані активи:

Л 4 = р080 ф1,(3.16)

Л4₂₀₁₀ = 8085 (тис грн.)

Л5₂₀₁₁ = 8877 (тис грн.)

Пасиви балансу групуються за ступенем настання строку їхньої сплати. За даними балансу повну інформацію для проведення такого угруповання одержати неможливо. Для проведення цієї процедури можна користуватися даними, наявними в примітках до звітів.

Якщо ж у розпорядженні аналітика є лише дані, наведені в балансі, використається більше стандартний підхід: зобов’язання підприємства групуються відповідно з наведеними строками погашення. У цьому випадку угруповання пасивів буде досить умовне, тому що відсутній індивідуальний підхід до кожного підприємства та угруповання проводиться відповідно до загальновизнаних подань про терміновість погашення того або іншого виду зобов’язання.

Використовуючи цей критерій, зобов’язання підприємства можна згрупувати в такий спосіб:

П1 Найбільш термінові зобов’язання:

П1 = р530 ф1,(3.17)

П1₂₀₁₀ = 633 тис.грн.

П1₂₀₁₁ = 2323 тис.грн.

П2 Короткострокові пасиви:

П2 = р620 ф1 - р530 ф1 + р430 ф1 + р630 ф1 = р640 ф1 - р380 ф1 - р480 ф1 - р530 ф1,(3.18)

П2₂₀₁₀ = 12780 - 5068 - 633 = 7079 (тис грн.)

П2₂₀₁₁ = 12362 - 4446 - 244 - 2575 = 5097 (тис грн.)

П3 Довгострокові пасиви:

П3 = р480 ф1 + р430 ф1 + р630 ф1,(3.19)

П3₂₀₁₀ = 1630 (тис грн.)

П3₂₀₁₁ = 244(тис грн.)

П4 Постійні (стійкі) пасиви:

П4 = П1 = р380 ф1,(3.20)

П4₂₀₁₀ = 5068 (тис грн.)

П4₂₀₁₁ = 4446 (тис грн.)

Для зручної характеристики ліквідності аналізованого підприємства у таблиці 3.8 наведені розраховані вище дані за 2010-2011 р.р.

Таблиця 3.8 - Аналіз ліквідності балансу ВАТ «СМЗ»

Результати розрахунків по аналізованому підприємству показують, що в цій організації зіставлення підсумків груп за активом та пасивом має такий вигляд:

) на кінець 2010 р. -; (Л1П1;Л2П2;Л3П3;Л4П4)

) на кінець 2011 р. -;(Л1П1;Л2П2;Л3П3;Л4П4)

З даних наведених у таблиці 3.4 наочно можна побачити, що протягом 2010-2011 р.р. спостерігається недолік найбільш ліквідних активів - грошових коштів та їх еквівалентів - для покриття найбільш термінових зобов’язань - кредиторської заборгованості. На початок 2010 р. цей недолік склав 617 тис. грн., на початок 2011 р. - 2249 тис. грн. Необхідно контролювати ситуацію та приймати певні кроки до оздоровлення, бо ситуація, що склалася є критичною.

Нестача «швидких» активів для погашення короткострокових зобов’язань становить 4083 та 3021 тис. грн.

Для оцінки ліквідності підприємства розрахуємо загальний показник ліквідності (Fl):

;(3.21)

;

Загальний показник ліквідності відображає відношення суми всіх ліквідних коштів підприємства до суми всіх платіжних зобов'язань за умови, що різні групи ліквідних коштів і платіжних зобов'язань входять у зазначені суми з ваговими коефіцієнтами, що враховують їхню значимість із погляду строків надходження коштів і погашення зобов'язань.

Як можна побачити з наведених розрахунків середньозважена вартість зобов'язань перевищує середньозважену суму оборотних активів підприємства як на початок року так й на кінець, що свідчить про неліквідність підприємства.

Кількісну оцінку ліквідності підприємства виконують за допомогою системи фінансових коефіцієнтів, які дозволяють зіставити вартість поточних активів, що мають різний ступінь ліквідності, із сумою поточних зобов'язань. До них належать:

) коефіцієнт покриття;

) коефіцієнт швидкої ліквідності;

) коефіцієнт абсолютної ліквідності;

) чистий оборотний капітал.

Слід зауважити, що ці коефіцієнти характеризують тільки моменту поточну (короткострокову) ліквідність й не відображають загальної ліквідності.

Коефіцієнт покриття дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства доводиться на одну гривню поточних зобов'язань. Якщо поточні активи перевищують по величині поточні зобов'язання, підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче. Коефіцієнт розраховується по формулі:

 (3.22)

Коефіцієнт швидкої ліквідності враховує якість оборотних активів і є більше строгим показником ліквідності, тому що при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи. Він розраховується по формулі:

 (3.23)

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена негайно. Коефіцієнт розраховується по формулі:

(3.24)

Чистий оборотний капітал визначається по формулі:

 (3.25)

Таблиця 3.9 - Показники ліквідності активів ВАТ «СМЗ»

З даних таблиці 3.9 видно, показники короткострокової ліквідності в 2008 році погіршилися а їх значення за менші за нормативні значення. Зокрема коефіцієнт покриття на кінець 2011 року складає 0,453 при нормативі 1. Тобто підприємство може погасити свої поточні зобов’язання за рахунок оборотних активів тільки на 45,3%.

Чистий оборотний капітал у підприємстві повністю відсутній, більш того має від’ємне значення, що свідчить про те, що джерелами їх формування є тільки запозичені джерела.

Таким чином за результатами аналізу ліквідності можна зробити висновок, що в теперішній час підприємство є неліквідним.

3.4 Факторний аналіз прибутку підприємства

Узагальнююча оцінка фінансового стану підприємства виробляється на основі таких результативних показників, як прибуток і рентабельність. Ці показники характеризують усі сторони господарської діяльності підприємства.

В аналізі використовуються показники прибутку до оподаткування і чистого прибутку.

Прибуток до оподаткування містить у собі фінансові результати від реалізації продукції, від операційної, фінансової й іншої звичайної діяльності, від надзвичайних подій. Схема формування прибутку до оподаткування представлена на рисунку 3.1.

Чистий прибуток - це та частина прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток.

Задачею аналізу фінансових результатів є оцінка рівня і динаміки прибутку, а також виявлення і кількісна оцінка впливу різних факторів на її величину.

На зміну балансового прибутку впливають фактори, що поділяються по ступені підпорядкованості на фактори першого і другого порядку.

До факторів першого порядку відносяться зміни:

) прибутку від реалізації продукції;

) прибутку (збитку) від позареалізаційних операцій.

До факторів другого порядку відносяться зміни:

) обсягу реалізації продукції;

) структури реалізації продукції;

) собівартості реалізованої продукції;

) витрат на збут;

) адміністративних витрат;

) цін реалізації.

Обсяг реалізації продукції може робити позитивний і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажів рентабельної продукції приводить до пропорційного збільшення прибутку. Якщо продукція збиткова, то при збільшенні обсягу реалізації відбувається зменшення суми прибутку. Структура продукції також може робити як позитивний, так і негативний вплив на суму прибутку. Якщо збільшиться частка більш рентабельних видів продукції в загальному обсязі її реалізації, то сума прибутку збільшиться, і навпаки, при збільшенні питомої ваги низькорентабельної або збиткової продукції загальна сума прибутку зменшиться.

Собівартість реалізованої продукції, адміністративні витрати і витрати на збут знаходяться в зворотній залежності з величиною балансового прибутку: їхнє збільшення приводить до зменшення балансового прибутку.

Взаємозв'язок цих факторів з прибутком прямий, за винятком собівартості, зниження якої приводить до зростання прибутку.

Для аналізу впливу цих факторів, а інших, на чистий прибуток підприємства визначимо їх значення за 2010 та 2011 роки в таблиці 3.10

Вплив факторних показників на прибуток (результативний показник) можна представити у вигляді адитивної моделі:

П = В - С + ІОД - ІОВ - ВЗ + АВ - ІД - ФВ - ІВ - ПНП(3.26)

П₂₀₁₁ = 8911-8660+1662-1944-162-1510+154-484-22-43 = -2100 (тис грн.)

Таблиця 3.10 - Склад чинників, що впливають на прибуток ВАТ «СМЗ»

Використовуючи дані звітів про фінансові результати та за умови знання показнику індексу цін, можна визначити вплив на розмір чистого прибутку зміни цін, обсягу реалізованих послуг.

За даними Державного Комітету Статистики індекс роста цін в 2011 році склав 123,8%.

Визначимо вплив факторів на зміну виручки від реалізації. Загальна зміна виручки від реалізації визначається за формулою 3.27:

(3.27)

ΔВ _{заг 2011} = 8911 - 5919 = 2992(тис грн.)

Тобто, на кінець 2011 р. виручка від реалізації послуг збільшилася на 2992 тис. грн. Ця зміна є результатом впливу двох факторів: підвищення ціни реалізації і зміни об’єму реалізації продукції.

Розрахунок впливу цих факторів можна визначити в такий спосіб:

(3.28)

ΔВ₂₀₁₁ = 8911-8911/1,238 = 8911-7197,89=1713,11 (тис грн.)

(3.29)

ΔВ₂₀₁₁ = 8911/1,238-5919 = 7197,89-5919=1278,89 (тис грн.)

Таким чином, зростання цін сприяло збільшенню виручки від реалізації за 2011 р. на 1713.11 тис. грн., а за рахунок зміни об’єму реалізованої продукції, у вартісному виражені, за 2008 р. виручка збільшилася на 1278,89 тис. грн.

Аналогічно розраховується вплив факторів на зміну собівартості реалізованої продукції:

(3.30)

ΔС₂₀₁₁ = 8660-6122 = 2508 (тис грн.)

Припустимо, що собівартість продукції змінилася лише за рахунок зовнішніх факторів, а саме за рахунок загальної зміни цін на сировину та матеріали:

(3.31)

ΔС₂₀₁₁ = 8660-8660/1,238 = 1664,85 (тис грн.)

(3.32)

ΔС₂₀₁₁ = 8660/1,238-6152 = 843,15 (тис грн.)

Таким чином, у 2011 р. за рахунок збільшення обсягу випуску, собівартість змінилась на 843,15 тис. грн., за рахунок зміни цін - на 1664,85 тис. грн.

Виходячи з розрахунків, зміна цін вплинула на чистий прибуток у складі двох показників: виторгу та собівартості. Вплив зміни цін на розмір чистого прибутку у складі виручки від реалізації сприяє зростанню чистого прибутку, а зріст собівартості сприяє зменшенню прибутку. З огляду на це, вплив зміни цін на розмір чистого прибутку можна визначити в такий спосіб (формула 3.33):

(3.33)

ΔП₂₀₁₁ = 1713,11-1664,88 = 48,23 (тис грн.)

Отже, за рахунок збільшення цін непокриті збитки змінилися в 2011 р. на 37 тис. грн.

Розрахуємо вплив зміни розмірів інших операційних витрат, витрат на збут, адміністративних витрат, фінансових витрат та інших витрат на зміну розміру чистого прибутку (непокритих збитків).

При визначенні впливу даного фактора варто врахувати, що це фактор зворотного впливу стосовно прибутку. У зв’язку із цим у розрахункову формулу 3.39 додається знак «-».

ΔП = - ,(3.34)

де- зміна чистого прибутку за рахунок зміни величини зазначених витрат.

ΔП_Р2011 =  = 795 (тис грн.)

Розраховані дані свідчать про те, що зменшення витрат призвело до збільшення прибутку у 2011 р. на 795 тис. грн.

Вплив величини інших операційних доходів на зміну розміру чистого прибутку розрахуємо за формулою 3.35:

ΔП_іод = ІОД₁ - ІОД₀,(3.35)

де- зміна чистого прибутку за рахунок зміни суми фінансових доходів.

ΔП_іод2011 = 1662 - 4821 = -3159 (тис грн.)

Розмір чистого прибутку зменшився протягом 2011 р. на 3159 тис. грн. внаслідок зменшення інших операційних доходів.

Визначимо вплив інших доходів - формула 3.36:

ΔП_ід = ІД₁ - ІД₀(3.36)

ΔП_ід2011 = 154 - 37 = 117(тис грн.)

Розмір чистого прибутку збільшився на 117 тис. грн. у 2011 р. внаслідок збільшення інших доходів.

,(3.37)

де - зміна чистого прибутку за рахунок зміни величини витрат за податком на прибуток.

ΔП_пнп2011 = -(43-115) = 72 (тис грн.)

Зменшення розміру витрат з податку на прибуток спричинило зростання розміру чистого прибутку в 2011 р. - на 72 тис. грн.

Розраховані показники впливу факторів на чистий прибуток підприємства відобразимо в таблиці 3.11.

Таблиця 3.11 - Вплив факторів на чистий прибуток (збиток) звітного періоду

З даних таблиці 3.11 можна побачити, що найбільш негативно на фінансові результати вплинули зменшення інших операційних доходів - сума впливу - 3159 тис.грн. та зростання собівартості продукції - 843,2 тис.грн. Позитивно на прибуток вплинуло збільшення обсягу реалізованої продукції - на 1278,9 тис.грн., зменшення операційних витрат - на 795 тис.грн., зростання інших доходів - на 117 тис.грн. зменшення податку на прибуток - на 72 тис.грн. та збільшення цін на продукцію - на 48,2 тис.грн.

Загальний вплив складає 1692 тис.грн., на яку збільшився збиток підприємства.

3.5 Заходи щодо покращення фінансового стану підприємства

Проблема вибору фінансової стратегії діяльності підприємства є актуальною, виходячи з необхідності прийняття рішень у ринкових умовах. Передусім потрібно визначити фінансову стратегію діяльності підприємства як рекомендацію відносної зміни його фінансово-господарського стану у довгостроковій перспективі, формованій на базі кількісних характеристик фактичного стану у поточному та наступних роках.

Вибір стратегії розвитку підприємства передбачає комплексне дослідження сукупності економічних показників, які охоплюють усі аспекти фінансово-господарського стану.

Виявлення та формування проблемної ситуації є одним з найбільш складних та відповідальних етапів процесу дослідження підприємства. Проблема, яка правильно сформульована є напіввирішеною.

Виходячи з аналізу показників діяльності ЗАТ «СМЗ», які розраховані у третьому розділі дипломного проекту, ми бачимо, що підприємство знаходиться на грані банкрутства і потрібні негайні кардинальні дії для збереження підприємства.

За даними звіту про фінансові результати підприємством у 2010 та 2011 роках отримано збитки у розмірі 409 та 2100 тис. грн.

Однією з причин збитків є реалізація продукції підприємства за цінами нижчими від повної собівартості. З урахуванням того, що ціна складається на ринку, підприємству необхідно виробляти й реалізовувати такий обсяг продукції, який би при діючих цінах забезпечив беззбиткову діяльність. Цього можна добитися за рахунок збільшення обсягів реалізації, так як при зростанні обсягів реалізації, собівартість продукції зменшується за рахунок розподілу умовно-постійних витрат на більшу кількість продукції.

Для визначення критичного об’єму для підприємства можна використовувати формулу 3.38:

РП_кр = (3.38)

де: В_пост - умовно-постійні витрати;

В_пер - умовно-перемінні витрати;

РП_факт - фактичний об'єм продаж.

Отже, можна побачити, що для забезпечення підприємства необхідно зробити та реалізувати продукції на суму 13535,5 тис.грн. тобто на 51,9% більш ніж фактично за 2011 рік.

З урахуванням того, що підприємство збільшило в 2011 році, в порівняні з 2010 р. обсяг виробництва та реалізації продукції на 51%, збільшення в подальшому реалізації продукції до 13535,5 тис.грн. є цілком можливим.

Крім цього, для рішення проблем, що склалися, підприємству необхідно:

1) Зниження трудомісткості та матеріалоємності продукції.

Зниження трудомісткості продукції, збільшення продуктивності праці можна досягнути різними шляхами. Найбільш важливі з них - механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання, а також збільшення кількості основних робочих. За даними на 2008 рік на підприємстві працює 88 чоловік, з яких 1/3 - основні робітники, 2/3 - допоміжні, тобто частка основних робітників дуже низька, тому на них лягає велике навантаження. Пропонується збільшити частку основних робітників до 1/2, щоб відношення між основними і допоміжними робітниками складало 50% : 50%.

Економне використання матеріальних ресурсів і зниження матеріалоємності виробів є одним з найважливіших важелів підвищення ефективності виробництва.

Матеріальні ресурси займають 60% в структурі витрат на виробництво продукції. Звідси зрозуміло значення економії цих ресурсів, раціонального їх використання. І знов на перший план виступає застосування ресурсозберігаючих технологічних процесів. Важливим є підвищення вимог та застосування вхідного контролю за якістю сировини, яка надходить від постачальників та матеріалів, комплектуючих виробів та напівфабрикатів.

) Реалізація зайвого майна та майна, що не використовується.

На даному підприємстві є виробничі площі та обладнання, що не використовуються, а також дуже багато застарілого обладнання, яке можна продати без будь - якої шкоди для виробництва, це допоможе скоротити простої. Отримані кошти можна вкласти в нове, ресурсозберігаюче обладнання, яке підвищить фондовіддачу. У такий спосіб у результаті одноразових капітальних вкладень підприємство може забезпечити собі високоефективну діяльність у майбутньому.

) Залучення коштів інвесторів.

Поєднання високого технічного та кадрового потенціалів ЗАТ «СМЗ», зручне географічне розташування підприємства, сучасна транспортна інфраструктура створюють сприятливі умови для залучення інвестицій.

Пропонується розробка інвестиційного проекту технічного переозброєння виробництва для збільшення випуску наплавочних порошків, порошкових стрiчкок та дротів до 35 тн на місяц на ЗАТ «СМЗ». Реалізація даного проекту передбачає залучення коштів інвесторів з метою покращення виробничого процесу (автоматизації та модернізації обладнання, використання сучасних технологій, зменшенню простоїв, тощо), зниження собівартості, збільшення об’ємів випуску продукції, і, як наслідок, збільшення прибутку підприємства.

Таблиця 3.12 - Основні показники проекту технічного переозброєння виробництва на ВАТ «СМЗ»

В результаті прийняття даного інвестиційного проекту обсяги виробництва продукції за 3 роки збільшаться до 35 наплавочних порошків, порошкових стрічок та дротів на місяць.

Це дозволить зменшити собівартість продукції та при збережені рівня діючих цін вийти на прибуток від реалізації продукції за повною собівартістю в сумі 365 тис.дол. США за курсом НБУ на дату складання проекту.

) Збільшення статутного капіталу.

Збільшення статутного капіталу підприємства здійснюється за рішенням засновників та учасників господарських товариств за умови оплати всіх раніше випущених акцій за номінальною вартістю та повного внесення учасниками своїх вкладів до статутного капіталу.

Збільшення статутного капіталу підприємства здійснюється з метою:

1 мобілізації ресурсів для фінансування реальних інвестиційних та інноваційних проектів, планів санації;

2 поліпшення ліквідності та платоспроможності підприємства;

3 мобілізації капіталу для придбання корпоративних прав інших підприємств;

4 зменшення ринкової ціни акцій для залучення коштів дрібних інвесторів.

Таким чином, ВАТ «СМЗ» для зміцнення своєї фінансової стійкості і незалежності пропонується збільшити статутний капітал до 6 млн.грн. шляхом додаткової емісії акцій за існуючої номінальної вартості.

Отримані від підписки на акції кошти, може використати на фінансування операційної діяльності, зокрема на механізацію та автоматизацію обладнання.

) Реструктуризація кредитів із короткострокових в довгострокові.

Для забезпечення безперервного розвитку підприємства потрібен капітал. Потреба у капіталі зростає зі зростанням обсягів операцій, причому не рівномірно, а хвилеподібно, і задовольняється за рахунок як внутрішніх, так і зовнішніх джерел. Залучення довгострокових кредитів свідчить про продуману фінансову стратегію підприємства. Довгострокові фінансові кредити залучаються на такі цілі:

5 збільшення оборотного капіталу при розширенні виробництва;

6 фінансування капітальних вкладень для придбання, реконструкції, модернізації основних засобів;

7 нове будівництво промислових об'єктів - будівель.

Для ВАТ «СМЗ» доцільно буде залучати кредити з метою фінансування капітальних вкладень для оновлення основних засобів.

Реалізація всіх запропонованих заходів сприятиме:

1)      збільшенню продуктивності праці,

)        притоку грошових коштів в поточну операційну діяльність;

)        зниженню собівартості продукції;

)        скороченню витрат по амортизації основних виробничих фондів;

)        зниження витрат на електроенергію, оскільки всі ковальські виробництва, що здійснюють електронагрів металу в процесі виробництва, є дуже енергоємними;

)        збільшення обсягів виробництва продукції;

)        скорочення витрат і часу освоєння та підготовки виробництва нових видів продукції, що сприятиме залученню нових потенційних замовників.

Наслідком цих змін виступає реальна можливість збільшення якості продукції, її конкурентоздатності, зниження її собівартості і за рахунок цього підвищення прибутковості та загальної ефективності діяльності підприємства.

4. ОХОРОНА ПРАЦІ І НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

4.1 Загальні питання охорони праці

Підвищення технічної оснащеності підприємств, застосування нових матеріалів, конструкцій і процесів, збільшення швидкостей і потужностей машин робить вплив на характер і частоту нещасних випадків і захворювань на виробництві. Праця людини в сучасному автоматизованому і механізованому виробництві є процесом взаємодії людини і машини, причому центральне місце належить людині - оператору. Поліпшення умов праці, підвищення його безпеки впливають на результати виробничої діяльності: продуктивність праці, якість і вартість продукції, що випускається, а також приводить до зниження виробничого травматизму, професійних захворювань, зберігає здоров'я працівників і одночасно приводить до зменшення витрат на оплату пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці.

В існуючому законодавстві [1 ] велику увагу надається питанням захисту працюючих від дії небезпечних і шкідливих чинників виробничого середовища. В законі України про охорону праці» (2002г.) сказано, що державна політика базується на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці.

Використовуються економічні методи для управління охороною праці на підприємстві. Створюються національні, галузеві, регіональні програми з питань охорони праці, враховуючі різні напрями економічної і соціальної політики держави. Встановлюються єдині нормативи по охороні праці для всіх підприємств, організацій незалежно від форм власності. Створюються страхові фонди.

4.2 Управління охороною праці на підприємстві

Працедавець зобов'язаний створити на робочому місці, в кожному структурному підрозділі, умови праці, відповідні нормативно-правовим актам.

З цією метою працедавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

створює відповідні служби і призначає посадовців, які забезпечують рішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права і відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх виконання;

розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів і підвищення існуючого рівня охорони праці;

організовує атестацію робочих місць на відповідність нормативним актам з охорони праці;

забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів у разі зміни умов праці;

упроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації і автоматизації виробництва, дотримує вимоги ергономіки, використовує позитивний досвід в області охорони праці і тому подібне;

забезпечує належний зміст будівель і споруд, виробничого устаткування і оснащення, моніторинг за їх технічним станом;

забезпечує усунення причин, які можуть привести до нещасних випадків, професійних захворювань, і забезпечує здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

організує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, дає оцінку технічного стану виробничого устаткування і оснащення;

розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти по охороні праці, які діють в межах підприємства (далі - акти підприємства). Встановлює послідовність виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів по охороні праці, забезпечує безкоштовно працівників нормативно-правовими актами і актами підприємства по охороні праці;

здійснює контроль за дотриманням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням і іншими засобами виробництва, використовуванням засобів колективного і індивідуального захисту, виконанням робіт щодо вимог по охороні праці;

організовує пропаганду безпечних прийомів праці і співпраці з працівниками в області охорони праці;

передбачає термінові заходи для надання допомоги потерпілим, привертає при необхідності професійні аварійно-рятівні формування у разі виникнення на підприємстві аварій і нещасних випадків.

Працедавець несе безпосередню відповідальність за порушення відзначених вимог[1 ].

4.3 Перелік небезпечних і шкідливих виробничих факторів

В даному розділі розглядається робоче місце з використанням персонального ЕОМ при виконанні дипломної роботи.

Характеристика приміщення, в якому знаходиться комп'ютер: розміри приміщення: - площа: S = 6 × 10 = 60 м²; - об'їм: V = 6 × 10 × 3,5 = 210 м³.

Згідно [2 ], норма площі на одного працюючого не повинна бути менше 6 м². В приміщенні, що розглядається, вісім робочих місць, таким чином необхідна площа: S_необх. = 6 × 8 = 48м². Отже, приміщення відповідає вимогам [2 ]. Приміщення розташовано на другому поверсі чотириповерхової будівлі.

Приміщення пожежонебезпечне, категорії В, оскільки в ньому знаходяться тверді матеріали, що згорають [3 ]. Відповідно до обліку категорії пожежонебезпечності і поверховості будівлі, в якій розміщено дане приміщення, ступінь вогнестійкості будівлі - ІІ [4 ].

Перелік основних небезпечних і шкідливих виробничих чинників, які зустрічаються на робочому місці, що розглядається, надано в таблиці 4.1 [5 ]

Таблиця 4.1- Небезпечні і шкідливі виробничі чинники

4.4 Промислова санітарія

Метеорологічні умови вибираються відповідно до вимог [6 ]. При роботах операторського типу, пов'язаних з великою нервово-емоційною напругою, передбачені оптимальні значення параметрів мікроклімату в приміщенні. Енерговитрати складають 139 Вт, оскільки роботи виконуються сидячи. Категорія виконуваних робіт - Iа. Оптимальні норми температури, відносної вологості, швидкості руху повітря в приміщенні в холодний і теплий період року для категорії робіт Iа надані в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 - Оптимальні параметри мікроклімату

Для забезпечення параметрів мікроклімату в межах норми, оптимального рівня іонізації [n+ = (1500 ÷ 3000), n― = (3000 ÷ 5000)] в см3 повітря [2 ], концентрації пилу нижче встановленого значення ГДК = 4 мг/м3, в даному приміщенні передбачені прилади зволоження і штучної іонізації повітря, а також кондиціонування повітря [7 ]. Вид опалювання - центральний. Джерела надходження води - міський водопровід, діюча каналізація - господарсько-побутова [8 ] .

Передбачено природне і штучне освітлення в приміщенні, в якому розташовано робоче місце. За найменшим розміром об'єкту розрізнення, характеристики фону і контрасту об'єкту розрізнення з фоном встановлюємо розряд зорових робіт - IIIв

Природне освітлення - односторонньо бічне. Нормативне значення коефіцієнта природної освітленості визначаємо по наступній формулі:

 % ( 4.1 )

де еN - коефіцієнт природної освітленості;н - коефіцієнт природної освітленості для III розряду зорових робіт;

m_N - коефіцієнт світлового клімату (0,9);

 номер групи забезпеченості природним світлом

Необхідну сумарну площу світлових отворів в приміщенні з одностороннім бічним освітленням, має розміри: L=10 м, В= 6 м, H=3,5 м визначаємо по формулі:

 м²; (4.2)

_ок- світлова характеристика вікна _ок = 13,5;

к_з - коефіцієнт запасу, враховуючий зниження освітленості в процесі експлуатації скла, к_з = 1,4;_п - площа підлоги приміщення; S_п = L·В= 10 · 6 = 60м²;

к_зд - коефіцієнт, що враховує затемнення вікон протилежними будівлями, к_зд = 1;

 - загальний коефіцієнт світлопроникнення;

 (4.3)

коефіцієнт, що враховує вид матеріалу, що пропускає світло 0,8;

коефіцієнт, що враховує вид палітурки; 0,8;

коефіцієнт, що враховує вид несучих конструкційних матеріалів, при бічному освітленні; 1;

коефіцієнт, що ураховує втрати світла в сонцезахисних пристроях; 0,65;

- коефіцієнт, що враховує вплив відображеного світла при бічному освітленні, r₁ =3,0;

0,8·0,8·1·0,65 =0,416

Сумарна площа світлових отворів S₀ = 16,36 м²

Штучне освітлення - загальне рівномірне. Як джерела світла використовуємо люмінесцентні лампи типу ЛТБ 80-2. Нормативне значення освітленості для IIIв розряду зорових робіт Е_min складає 300 лк. Загальне освітлення виконано у вигляді переривчатих ліній світильників ЛП033 виконання 001 прямого світла (П) з дзеркальними екранними сітками і відбивачами. Основні характеристики освітлення, що передбачено в приміщенні надані в таблиці 4.3 [9 ].

Таблиця 4.3- Характеристика освітлення

Шум є одним з найпоширеніших на виробництві шкідливих чинників. У відповідності з [10] на робочому місці при рішенні завдань потребуючої концентрації уваги рівні звуку і еквівалентні рівні звуку не повинні перевищувати 50 дБА. Відповідно з [11] рівень вібрації для категорії 3, тип „в”, в умовах „комфорту” не повинна перевищувати 75 дБ. Для зменшення рівня звуку і вібрації застосовуються демпфуючі матеріали (гумова прокладка під принтер). Шумопоглинальні засоби застосовуються не спаленні або тяжко спаленні спеціальні перфоровані плити, панелі, мінеральна вата та інші.

Комп'ютер і в першу чергу монітор є джерелами:

електростатичного поля;

слабих електромагнітних випромінювань в низькочастотному і високочастотному діапазонах (2 Гц …400 Гц);

рентгенівського випромінювання;

ультрафіолетового, інфрачервоного і випромінювання видимого діапазону.

Згідно [12], встановлюються гранично допустимі значення напруженості електричного і магнітного полів частотою 50 Гц залежно від часу перебування персоналу в приміщенні. Напруженість електричного поля не перевищує 5 кВ/м, напруженість магнітного поля на робочому місці не перевищує 8 кА/м, а напруженість електростатичного поля не перевищує 20 кВ/м [13], що дозволяє не регламентувати час перебування в приміщенні.

Потужність експозиційної дози рентгенівського випромінювання на відстані 0,05 м від екрану не перевищує 0,1 мбер/час [14]. Рівні всіх можливих випромінювань достатньо низькі і не перевищують діючі норми. На робочому місці, що вивчається, розміщений найбезпечніший монітор, в якому створений додатковий металевий внутрішній контур, замкнутий на вбудований захисний екран.

При організації робочого місця за комп'ютером дотримувалися наступні розміри:

відстань від підлоги до сидіння крісла дорівнює 440 мм;

відстань від сидіння крісла до нижнього краю робочої поверхні 330 мм;

відстань від очей до дисплея 550 мм;

простір для ніг 770 мм;

відстань від ніжки столу до краю робочої поверхні столу 640 мм;

М - відстань між передньою поверхнею тіла і краєм робочої поверхні столу 80 мм;

відстань від очей до документації 500 мм;

оптимальна зона моторного поля 360 мм;

висота робочої поверхні 800 мм;

кут огляду документів 30^!.

Екран дисплея по висоті розташований на столі так, що кут між нормаллю до центру екрану і горизонтальною лінією погляду складає 20^!. Кут спостереження екрану в горизонтальній площині не перевищує 60^° [14,15]. Передбачені перерви, що регламентуються, для відпочинку тривалістю 15 хвилин після кожних двох годин роботи.

4.5 Електробезпека

При проектуванні систем електропостачання, при монтажі силової електроустаткуванні і електричного освітлення в будівлях і приміщеннях для ЕОМ необхідно дотримуватися вимог нормативно-технічної документації (ПУЕ, ПТЕ, ПТБ і ін.).

Рід струму - змінний, напруга в мережі 220 / 380В. ЕОМ є однофазним споживачем електроенергії від трифазної чотирьох провідної мережі з глухо заземленою нейтраллю змінного струму частотою 50 Гц. По ступені небезпеки поразки електричним струмом приміщення ставиться до приміщень з підвищеної небезпеки [16].

Працівник, що поступає на роботу, обов'язково проходить ввідний і первинний інструктаж по техніці безпеки в цілях профілактики нещасних випадків, а також знайомиться з інструктажем по дотриманню заходів техніки безпеки при роботі з ПЕВМ.

4.6 Пожежна безпека

Категорія приміщення по вибухо-пожежонебезпеки - В [3 ], вогнестійкість будівлі - II [4 ]. Зона класу приміщення П-IIа. Ступінь захисту оболонки для вказаної пожежонебезпечної зони - IР44[17].

Можливими причинами пожеж в приміщенні може бути несправність електропроводки і електроустаткування, коротке замикання в мережі, зберігання горючих матеріалів, блискавка і т.д.

Згідно [18] пожежна безпека забезпечується системами запобігання пожежі, пожежного захисту і організаційно-технічними заходами.

В системі запобігання пожежі передбачені наступні заходи: контроль і профілактика ізоляції, наявність плавких запобіжників в устаткуванні, блискавкозахист будівлі. Для даного класу пожежонебезпечної зони приміщення П-IIа, з урахуванням кількості грозових годин у рік (20 годин), встановлено ІІ категорію блискавкозахисту [19].

Система пожежного захисту передбачає забезпечення вогнегасниками -ВВК-8.

Організаційними заходами пожежної профілактики є навчання виробничого персоналу протипожежним правилам, видання необхідних інструкцій і плакатів, засобів наочної агітації.

4.7 Охорона навколишнього середовища

На робочому місці, що розглядається, відсутні відходи, що забруднюють навколишнє середовище, оскільки устаткування (ПЕВМ, принтер) не є джерелом забруднення навколишнього середовища. Проте при виробленні ресурсу устаткування стає повторною сировиною і підлягає утилізації[20].

ВИСНОВКИ

Робота була присвячена вивченню методики складання, аудиту і аналізу балансу підприємства на прикладі фактичної звітності ВАТ «СМЗ».

Проведені дослідження з питань дозволяють зробити наступні висновки і пропозиції.

Бухгалтерський баланс - це основний фінансовий звіт, який відображає майновий та фінансово-економічний стан підприємства на визначену дату, як правило, на закінчення звітного періоду.

Бухгалтерський баланс як один з основних елементів методу бухгалтерського обліку і найважливішої ф. фінансової звітності, відображає вартість майна підприємства в цілому за активами і обсяги вкладеного в це майно власного та залученого капіталу за пасивами. Адресна частина балансу містить як мінімум назву компанії, її юридичний статус і дату складання звіту.

Бухгалтерський баланс базується на даних бухгалтерського обліку як системи суцільного, безперервного, документального відображення фінансово-господарської діяльності підприємства. Таким чином, бухгалтерський баланс є важливим інструментом управління.

Баланс підприємства має два основних розділи: активи та пасиви. Активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до одержання економічних вигод у майбутньому.

Основою для заповнення балансу досліджуваного підприємства є бухгалтерські записи про залишки (сальдо) на кінець звітного періоду на синтетичних рахунках і субрахунках 1-6 класів Плану рахунків. Усі ці записи підтверджені відповідними первинними документами і відображають узагальнену інформація про активи, капітал та зобов'язання підприємства на кінець звітного періоду.

Аудит представляє собою незалежну експертизу і аналіз публічної фінансової звітності господарюючого суб’єкта уповноваженими на те особами (аудиторами) або фірмою з метою визначення її достовірності, повноти і реальності, відповідності діючому законодавству і вимогам, пред’явленим до ведення бухгалтерського обліку і стану фінансової звітності.

Так як баланс є одною з форм фінансової звітності підприємства, то аудит балансу розглядається в рамках аудиту фінансової звітності. Метою аудиту фінансової звітності є надання аудитору можливості висловити думку про те, чи підготовлено фінансову звітність у всіх суттєвих аспектах відповідно до встановлених стандартів її складання.

При аудиті ведення бухгалтерського обліку на досліджуваному підприємстві не було виявлено випадків розбіжностей записів в первинних документах, а також помилок у веденні і оформленні первинних документів і виправлення у Головній книзі. Тому можна зробити висновок про те, що баланс відповідає даним бухгалтерського обліку, господарська діяльність відображена правильно згідно із законодавством України і чинними нормативними актами про бухгалтерський облік і звітність.

Аналізуючи динаміку основних економічних показників, видно, що за звітний період фінансовий стан підприємства покращився. Порівняння даних загальної вартості майна (валюти балансу) протягом звітного періоду на 86,0 тис.грн. свідчать про розширення господарської діяльності. В звітному періоді значно збільшився дохід від реалізації продукції (товарі, робіт, послуг), сукупний валовий прибуток.

З аналітичних розрахунків видно, що ВАТ «СМЗ» на кінець звітного періоду має нормально стійкий фінансовий стан. Це забезпечується достатньою кількістю власного капіталу, питома вага якого в майні підприємства на кінець звітного періоду - 74,3%, що на 13,5% більше значення на початок року, та загальним зменшенням поточних зобов’язань на 624,0 тис.грн. (12,7%). Обчислення коефіцієнта прогнозу банкрутства показує, що досліджуваному підприємству банкрутство не загрожує. Значення цього коефіцієнта збільшилось протягом року, що є позитивним.

Підприємство має дуже високі показники ліквідності і платоспроможності, які характеризують його як високоліквідне та здатне витримувати збитки, але свідчать про невикористання потенціалу та можливостей фірми з метою розширення обсягів діяльності, і, як наслідок, - збільшення прибутку підприємства.

Негативною тенденцією звітного року було зменшення реальної вартості основних засобів та інших оборотних матеріальних активів та незначного приросту реальних активів, що характеризують виробничу потужність - 6,5%. Для подолання цієї тенденції можна запропонувати отримання довготермінових кредитних коштів з метою скорочення поточних зобов’язань і отримання власних коштів в обороті.

Отже, ми можемо зробити висновок, що на досліджуваному підприємстві дотримуються всі принципи забезпечення обліку, аналізу та аудиту, а розрахунки характеризують підприємство як фінансово стійке і платоспроможне.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

1       Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р., № 996-XIV // Все про бухгалтерський облік. - 2000. - №11 (436), 7 лютого. - С. 3-6.

         Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні (зі змінами та доповненнями, внесеними постановами КМУ) // Все про бухгалтерський облік. - 1999. - № 12, 8 лютого.

         Постанова КМУ «Про затвердження порядку подання фінансової звітності» від 28.02.2000 р. № 419. // Нова бухгалтерія. Спец. додаток до тижневика Дебет-Кредит. Документи: усі нові документи про новий бухоблік. - 2000. С. 21-22.

         Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затверджений наказом міністерства фінансів України від 31.03.99 р. №87.

         Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджене наказом міністерства фінансів України від 31.03.99. №87.

         План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений МФУ від 30.11.99 р. №291

         П(С)БО

         Інструкція по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99. №291.

         Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 р. №3125-ХІІ. З наступними змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 23. С. 224.

         Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навчально-практичний посібник / Під ред. С.Ф. Голова, - Дніпропетровськ, ТОВ «Баланс-Клуб», 2001. 832 с.

         Антикризисное управление: от банкротства к финансовому оздоровлению / Под. ред. Г.П. Иванова. - М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1995.

         Астахов В.П. Анализ финансовой устойчивости фирмы и процедуры, связанные с банкротством. - М.: «ОСЬ-89», 1996. - 80 с.

         Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємства: Підручник. - К.: Либідь, 1998. - 312 с.

         Економіка виробничого підприємства. Навчальний посібник / Й.М. Петрович та ін. - Львів: Оксарт, 1996. - 416 с.

         Кейлер В.А. Экономика предприятия: Курс лекций. - М.: ИНФРА - М., Новосибирск: НГАЭ и У, 1999. - 132 с.

         Сергеев И.В. Экономика предприятий: Учеб.пособие. - М.: Финансы и статистика, 1997. - 304 с.

         Терещенко С.І. Моделі оцінки платоспроможності підприємств // Фінанси України. - 2001. - № 7. - С. 69-74.

         Уткин Э.А. Финансовый менеджмент. Учебник для вузов. - М.: Из-во «Зерцало», 1998. - 272 с.

         Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. 2-ге вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 1999. - 384 с.

         Аудит. Методика документування: Кол. авторів. За заг.ред. академіка АЕНУ, д.е.н., проф. І.І. Пилипенка. - К.: Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України. - 2003. - 457 с.

         Финансы: Учебное пособие / Под ред. проф. А.М. Ковалёвой. - М.: Финансы и статистика, 1997. - 336 с.

         2001 МФБ. Стандарти аудиту та етики. - К.: ТОВ «Парітет-інформ», Методичні рекомендації щодо перевірки порівнянності показників форм річної фінансової звітності підприємств, затверджені наказом Міністерством фінансів України від 10.01.02 р. № 053-43.

         Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / За ред проф. Ф.Ф. Бутинця, - Житомир: ЖІТІ, 2000. - 608 с.

         Савченко В.Я. Аудит: Навч.посібник. - К.: КНЕУ, 2002. - 322 с.

         Верхогляд В., Коваленко А. Баланс як «дзеркало» підприємства // Баланс. - 2002. - № 11 (396), 12 березня. С. 43-51.

         Гаврон А. Аналіз фінансової стійкості підприємства // Матеріали міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції «Актуальні проблеми формування економічної системи України». - Львів, 16-17 травня 2002 р. С. 42-44.

         Гончарук Я.А., Рудницький В.С. Аудит: Навч.посібник. - Львів: Світ, 2001. 296 с.

         Горицька Н. Фінансова звітність суб‘єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб‘єктів господарської діяльності на підставі П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб‘єкта малого підприємництва» // Дебет-Кредит. - 2000. - № 17. С. 8-13.

         Гринів Б.В. Аналіз бухгалтерської звітності споживчого товариства. - Київ, НМЦ «Укоопосвіта», 1998. - 133 с.

         Губачова О., Ночовна Ю., Господарські операції та річна фінансова звітність за новим планом рахунків і національними стиндартами в роздрібній торгівлі. // Бухгалтерський облік і аудит. - 2000. - № 10. С. 3-39.

         Губачова О., Ночовна Ю., Складання фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва // Бухгалтерський облік і аудит. - 2002. - № 1. С. 15-28.

         Гусев В., Вончай А. Реструктурирование предприятий: причины и стратегии // Вестник ФСФО России. - 2000. - № 11. - С. 18.

         Давидов Г.М. Аудит: Навч. посібник. - 3-тє вид., стер. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. - 363 с.

         Добровський В. Коментарі до змін ПБО 25 «Фінансовий звіт суб‘єкта малого підприємництва» // Бухгалтерський облік і аудит. - 2001. - № 4. С. 24-

         Добровський В.М. Звітність підприємств: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2001. - 195 с.

         Долгоруков Ю., Редіна Н., Єрмократьєва О. Мале підприємництво у Дніпропетровській області // Економіка України. - 2002. - № 6. - С. 32-35.

         Економіка виробничого підприємства. Навчальний посібник / Й.М. Петрович та ін. - Львів: Оксарт, 1996. - 416 с.

         Економічний аналіз: Навч.посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбаток; За ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. - К.: КНЕУ, 2001.

         Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч.посіб. - К.: МАУП, 2000. - 152 с.: іл. - Бібліогр.: с. 142-144.

         Калюга Є. Перевірка правильності складання фінансового звіту суб‘єктів малого підприємництва (відповідно до ПБО 25) // Вісник податкової служби України. - 2000. - №29. С. 37-41.

         Карєв В. Звітність малого підприємства значно скорочена за рахунок об’єднання статей // Дебет-Кредит. Документи для роботи. - 2000. - №14.

         Кейлер В.А. Экономика предприятия: Курс лекций. - М.: ИНФРА - М., Новосибирск: НГАЭ и У, 1999. - 132 с.

         Киселев А. Теория и практика современного бизнеса. - К.: Либра, 1995.

         Кондрат І.Ю. Регулювання розвитку малих форм підприємництва в Україні // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Фінансові механізми активізації підприємництва в Україні (Збірник наукових праць). Випуск 2(ХХХІІІ) / НАН України, Інститут регіональних досліджень. Редкол.: відповідальний редактор М.І. Долішній. Частина 2. - Львів, 2002.

         Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. - К.: «Каравелла»; Львів: «Новий світ - 2000», 2002. - 504 с.

         Курилас О. Суб‘єкти малого підприємництва: особливості ведення обліку та звітності у роздрібній торгівлі // Тези міжнародної науково-практичної конференції «Бухгалтерський облік в Україні на початку ХХІ століття». - Львів, Україна, 26-27 квітня 2001 р. С. 106-112.

         Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб‘єктів господарювання: Монографія. - К.: КНЕУ, 2001. - 387 с.

         Лісова О. Аналіз критеріїв визнання підприємства суб‘єктом малого підприємництва // Матеріали міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції «Актуальні проблеми формування економічної системи України». - Львів, 16-17 травня 2002 р. С. 168-169.

         Літаш І. Звітність для суб‘єктів малого підприємництва // Все про бухгалтерський облік. - 2000. - № 37(462), 21 квітня. - С. 7-9.

         Маліновська О.Я. Тенденції розвитку малого бізнесу на сучасному етапі // Вісник Львівської комерційної академії - Серія економічна, випуск 8 - Львів: видавництво ЛКА, 2001. - 304 с.

         Малишкін О. Бухоблік для «малюків» // Дебет-кредит. - 2001. - № 29.

         Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання економіки / За ред. д-ра екон. наук, проф., акад. АН Вищої школи України І.Р. Михасюка. - Львівський національний університет ім. І. Франка, Львів: «Українські технології», 1999. - 640 с.

         Моісеєнко Р.Я., Заяць В.Р. Проблеми розвитку суб’єктів підприємницької діяльності та основні напрямки підвищення їх активізації // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Фінансові механізми активізації підприємництва в Україні (Збірник наукових праць). Випуск 2(ХХХІІІ) / НАН України, Інститут регіональних досліджень. Редкол.: відповідальний редактор М.І. Долішній. Частина 2. - Львів, 2002. - С. 253

         Павліковський А. Ліквідність і платоспроможність підприємницьких структур // Фінанси України. - 1999. - № 6. - С. 127-130.

         Павлова Л.Н. Финансы предприятий: Учебник для вузов. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998. - 639 с.

         Павлюк І. Довгоочікувані результати: як заповнити бухгалтерський звіт про фінансові результати господарсько-фінансової діяльності // Дебет-Кредит. - 2002. - № 6. С. 30-34.

         Петрик О. Проблеми перевірки аудитором початкових залишків за рахунками обліку і статтями балансу підприємств в період реформування системи бухгалтерського обліку та звітності в Україні // Бухгалтерський облік і аудит. - 2000. - № 11. С. 55-59.

         Полійчук О.З. Розвиток малого підприємництва в Україні на зламі тисячоліть // Матеріали міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції «Україна в ХХ ст.: Формування економічної системи». - Львів, 3-5 травня 2001 р. С. 266-268.

         Полякова Л.М., Полякова В.В. Проблеми організації та ведення бухгалтерського обліку суб‘єктів малого підприємництва // Вісник державного університету «Львівська політехніка» Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення та проблеми розвитку. - 2000. - № 384. С. 61-68.

         Потапенко А. Державна підтримка та стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу // Матеріали міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції «Україна в ХХ ст.: Формування економічної системи». - Львів, 3-5 травня 2001 р. С. 275-279.

         Прийма С.С. Малий бізнес і інф.ційні системи управління регіоном // Матеріали міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції «Актуальні проблеми формування економічної системи України». - Львів, 16-17 травня 2002 р. С. 252-253.

         Реверчук С.К., Крупка М.І. Анатомія малого бізнесу. - Львів: Приватне видавництво - поліграфічне підприємство «Діалог», 1996. - 116 с.

         Редченко К.І. Аудит стратегічних управлінських рішень, прогнозів та проектів: Монографія. - Львів: Видавництво ЛКА, 2001. - 402 с.

         Річна фінансова звітність - збірник систематизованого законодавства // Бухгалтерія. - 2000. - № 4 (471), 28 січня. - 226 c.

         Рудницький В.С. Методологія і організація аудиту. - Тернопіль: «Економічна думка», 1998. - 192 с.

         Рудницький В.С. Внутрішній аудит: методологія, організація: Монографія. - Тернопіль: «Економічна думка», 2000. - 108 с.

         Сергеев И.В. Экономика предприятий: Учеб.пособие. - М.: Финансы и статистика, 1997. - 304 с.

         Сисмонди С. Новые начала политэкономии. - М.: Соцэкгиз, 1936. - 374

         Современный бизнес: Учеб. в 2 т. / Пер. с англ. Д. Дж. Речмен и др. - М.: Республика, 1995. - Т. 1. - 188 с.

         Терещенко О. Санаційний аудит - необхідна передумова фінансової санації підприємств // Вісник НБУ. - 2000. -№ 5. - С. 57.

         Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник для студ. вищ. навч. закл. екон. спец. - 5-те вид., доповнене й перероблене - К.: А.С.К., 2000. - 784 с.

         Усач Б.Ф. Аудит: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2002. - 223 с.

         Усач Б.Ф., Дячишин Я.В., Шмикова Л.М. Аудит і Судово-бухгалтерська експертиза / Під заг. ред. д.е.н. Б.Ф. Усача. - Львів: Каменяр, 1998. - 134 с.

         Уткин Э.А. Финансовый менеджмент. Учебник для вузов. - М.: Из-во «Зерцало», 1998. - 272 с.

         Фінансова звітність за національними положеннями (стандартрми) бухгалтерського обліку. Практичний посібник. - К.: Лібра, 1999. - 336 с.

         Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А.М. Поддерьогін. 2-ге вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 1999. - 384 с.

         Харченко Н. Фінансова звітність СМП // Баланс. - 2002. - № 4, 22 січня. С. 68-73.

         Харченко Н. Фінансова звітність СМП: складаємо по-новому // Баланс. - 2001. - № 15, 10 квітня. С. 51-57.