Бухгалтерський облік та аудит витрат діяльності на прикладі підприємства 'Успіх'

Бухгалтерський облік та аудит витрат діяльності на прикладі підприємства 'Успіх'

ВСТУП

Витрати підприємства є одним із найважливіших і одним із трудомістких об’єктів обліку, контролю, аналізу. Від правильності їх визначення залежить точність розрахунку фінансового результату діяльності підприємства. Отже, тема витрат є актуальною для будь-якого підприємства, яке здійснює будь-яку діяльність.

Обрана тема дипломної роботи «Організація бухгалтерського обліку та аудит витрат діяльності на прикладі ТОВ «Успіх» є дуже актуальною. У зв’язку з економічною кризою більшість заводів, фабрик, виробничих підприємств України взагалі, або припинили своє існування або працюють не на повну потужність. Разом з тим на ринку з’явилось багато невеликих роздрібних та оптових торгівельних, а також посередницьких фірм.

Тому підприємство, обране як Об’єкт дослідження і написання роботи, можна вважати типовим представником свого часу.

Питання витрат є дуже важливим. Правильність обліку витрат має ваелике значення. Дані про витрати використовуються для визначення собівартості товарів, обчислення податків та визначення фінансових результатів.

Посилаючись на такі принципи бухгалтерського обліку, як достовірність, точність, однозначність можна сказати, що правильне ведення обліку на кожній ланці є надзвичайно важливим. Але зміни в обліку, які з’явились з переходом на нові Міжнародні Положення (Стандарти) Бухгалтерського Обліку (М(С)БО), стосуються і визначення витрат.

В сучасних умовах від бухгалтера вимагається бути не просто обліковим працівником, але й і аудитором, і аналітиком, і економістом, і юристом: знати як вести облік, аналізувати попередню господарську діяльність, передбачати наслідки кожної господарської операції в майбутньому, приймати управлінські рішення, оптимізувати оподаткування на підприємстві, вміти відстояти свої права перед державними органами.

Метою даної роботи є проведення аналізу та аудиту витрат на прикладі досліджуваного підприємства.

Завдання роботи:

         висвітлити законодавчо-нормативні та теоретичні аспекти бухгалтерського обліку та аудиту витрат на підприємствах України;

         навести організаційно-економічну характеристику ТОВ «Успіх»;

         перевірити правильність та повноту оформлення операцій з витратами діяльності;

         підготувати та провести аудит витрат на досліджуваному підприємстві;

         визначити свої пропозиції по вдосконаленню обліку та аудиту витрат діяльності підприємства на ТОВ «Успіх».

Робота складається з чотирьох розділів.

В першому розділі дипломної роботи аналізується нормативно-законодавча база бухгалтерського обліку та аудиту витрат, висвітлюються теоретичні основи, літературні джерела, оцінка їх повноти,взаємоузгодження, достатність розв’язання проблеми та можливі шляхи її вирішення.

У другому розділі розкривається інформація стосовно досліджуваного підприємства ТОВ «Успіх», описується організаційно-економічна характеристика підприємства, здійснюється загальна оцінка економічного та фінансового стану розвитку досліджуваного підприємства. Також в цьому розділі дається характеристика стану облікової роботи, внутрішнього контролю на підприємстві. Описана організаційна структура підприємства та його документообігу.В цьому розділі відображена інформація про облік витрат діяльності на прикладі підприємства ТОВ «Успіх». Зокрема, облік витрат від реалізації готової продукції (товарів, робіт, послуг), облік інших операційних витрат та визначення фінансових результатів операційної діяльності підприємства та відображення їх в обліку. Наведені схеми, приклади, таблиці доповнюють основний текст, що дозволяє всебічно розглянути та розкрити тему роботи.

В третьому розділі дипломної роботи висвітлено організацію та методику проведення аудиту витрат на ТОВ «Успіх», досліджено стан обліку та проведено аудиту операцій по витратам на даному підприємстві.

Четвертий розділ дипломної роботи містить пропозиції по удосконаленню організації обліку та внутрішньогосподарського контролю операцій з витратами на ТОВ «Успіх», а також аудиту витрат які можуть бути корисними в практиці діяльності підприємства, пропозиції щодо зміни порядку відображення в обліку втрат, а також рекомендації щодо створення ефективної системи стратегічного управління та оперативного контролю операцій з витратами на торговельному підприємстві.

РОЗДІЛ 1. ЗАКОНОДАВЧО-НОРМАТИВНІ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ТА АУДИТУ ВИТРАТ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1    Законодавчо-нормативні основи регулювання обліку та аудиту витрат діяльності підприємства

Процес виробництва продукції (робіт, послуг) або реалізації товарів(робіт, послуг) потребує здійснення певних витрат. Визначення витрат дається у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»[28], а склад витрат у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»[35]. Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Витрати - це зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за вийнятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).Якщо хоча б одна з умов визначення активів не використовується, актив не визначається, а витрати з придбання цього активу списуються у поточному періоді на «Інші операційні витрати». Списані активи обліковуютя на позабалансовому рахунку 07 «Списані активи».

Методологічні засади формування, оцінювання і визнання у бухгалтерському обліку інформації про витрати діяльності підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначають такі нормативно-правові документи:

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XІV (зі змінами та доповненнями)[1]. Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності та поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність відповідно до чинного законодавства

2. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р.№291 [26]. План рахунків є перелікам рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку і є обов’язковим для всіх підприємств. В ньому передбачені всі необхідні рахунки для обліку операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємств.

3. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р.№291 [7].

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджено наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87 [28]. Цим Положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Норми цього Положення (стандарту) слід застосовувати до фінансової звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім бюджетних установ) і консолідованої фінансової звітності.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджено наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87 [29]. Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затверджено наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87 [30]. Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) стосуються звітів про фінансові результати підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім бюджетних установ).

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затверджено наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87 [30]. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерського обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

8. Закон України «Про податок на додану вартість» від 3.04.1997р. №168[4]. Цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.1994р. №334[2], який визначає платників податку на прибуток, об’єкт оподаткування, ставку падатку, валові доходи та валові витрати, амортизацію основних фондів та нематеріальних активів, порядок нарахування податку з прибутку підприємств та строки сплати податку тощо.

10. «Про затвердження типових форм первинного обліку» Наказ міністерства статистики України від 29.12. 95 №352[23] . Регламенує впровадження типових форм первинного обліку для правильності оформлення первинних документів по відображенню витрат виробництва.

. НАКАЗ № 193 від 21.06.96 МІНІСТЕРСТВО СТАТИСТИКИ УКРАЇНИ «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів»[24].

. Наказ № 88 від 24.05.95 МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»[25].

.Відповідно до П(С)БО 11 «Зобов'язання»[33 ] для оплати відпусток працівникам створюють забезпечення на виплату відпусток, включаючи відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне і соціальне страхування, з віднесенням суми забезпечення до операційних витрат підприємства.

. «Методичні рекомендації з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності»-Наказ Міністерства економіки від 02.03.2010 № 226 [8]. Ці Методичні рекомендації визначають склад поточних витрат торговельної діяльності і порядок їх планування в підприємствах усіх форм власності незалежно від організаційно-правових форм господарювання і носять рекомендаційний характер.Норми рекомендацій базуються на національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО).

.Головним документом при проведенні аудиту взагалі є Закон «Про аудиторську діяльність» [5] у, згідно з яким регулюється аудиторська діяльність у сфері фінансового контролю. Зокрема Закон визначає що аудиторська діяльність включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок(аудит) та надання інших аудиторських послуг.Крім того, в ньому дається поняття аудиту: «аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам»

Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноваженим суб’єктами господарювання на його проведення.

Визначення складу публічної фінансової звітності, поняття аудиторської фірми аудиторського висновку, випадків обов’язкового проведення аудиту, відповідальності за дотримання порядку ведення бухгалтерського обліку, сертифікації та ліцензування в аудиторській діяльності, повноважень Аудиторської палати України, порядку її створення та діяльності, прав та обов’язків аудиторів і аудиторської палати України - все це положення, визначені Законом, який використовує при проведенні перевірки аудитор.

Проведення аудиту перш за все потребує законодавчого підтвердження. При здійсненні аудиту витрат аудитор керується такими Міжнародними стандартами аудиту надання впевненості та етики:

. МСАНВЕ 200 «Мета і загальні принципи аудиту фінансової звітності»[10].

Призначення стандарту - надання рекомендацій по відношенню мети та загальних принципів аудиту фінансової звітності.Зміст стандарту: встановлені загальні цілі і принципи аудиту, обсяг аудиту; розкрита сутність аудиторського ризику і його взаємозв’язок з рівнем сутності; встановлена відповідальність за підготовку фінансової звітності.

. МСАНВЕ 230 «Документування»[12]. Стандарт відображає рекомендації по веденню документів в процесі аудиту фінансової звітності. В ньому відображені: порядок оформлення та основний зміст робочих документів, процедури забезпечення їх конфедінційності і збереження; визначено право власності на робочі документи аудитора і документи фірми клієнта.

. МСАНВЕ 300 «Планування аудиту фінансової звітності»[14]. Тут надані рекомендації з розгляду та здійснення діяльності з планування аудиту фінансової звітності. Зміст стандарту: розкрита сутність процесу планування і його призначення.

. МСАНВЕ 500 «Аудиторські докази»[18]. Метою стандарту є надання рекомендацій по відношенню до кількості та якості аудиторських доказів, які необхідно отримати при аудиті фінансової звітності, а також по відношенню до процедур, виконуємих з метою отримання аудиторських доказів. Зміст стандарту складається з : визначення поняття «достатність» та «доцільність» аудиторських доказів, поняття та класифікація процедур підготовки фінансової звітності.

. МСАНВЕ 520 «Аналітичні процедури»[19] надає рекомендації щодо застосування аналітичних процедур під час аудиторської перевірки. Аудитор повинен використовувати аналітичні процедури на стадії планування для кращого розуміння підприємницької діяльності клієнта, на стадії завершення аудиту для підготовки та формулювання загального висновку . Якщо аналітичні процедури виявляють значні відхилення або взаємозв’язки, що суперечить іншій відповідальній інформації, або відрізняються від прогнозованих сум, аудитор повинен провести дослідження та одежати відповідні пояснення і підтверджувальні докази.

. МСАНВЕ 700 «Аудиторський висновок про фінансову звітність»[21]. Стандарт призначений для надання рекомендацій по відношенню до форми і змісту аудиторського висновку. Зміст стандарту включає: надані основні елементи аудиторського висновку, надані його варіанти, описані обставини, які можуть здійснити вплив на висновок.

. МСАНВЕ 701 «Модифікація висновку незалежного аудитора»[22]. Метою даного стандарту є надання рекомендацій щодо форми і змісту незалежного аудиторського висновку, у випадках, коли він підлягає модифікації. В даному стандарті розглядаються такі питання: визначенні випадки, в яких аудиторський висновок являється модифікованим, описані фактори, які як впливають так і не впливають на думку аудитора, визначені обставини, які можуть привести до висловлення думки, яка відрізняється від безумовно позитивної.

1.2 Теоретичні аспекти обліку та аудиту витрат діяльності підприємства

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”[35].

П(С)БО 16 визначає, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Крім того, необхідне дотримання ряду умов. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Витрати діяльності знаходять своє відображення в Звіті про фінансові результати.

Загальні критерії визнання статей у фінансовій звітності - ймовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигод та достовірна оцінка.

Для визнання витрат необхідно не тільки надходження активу або зменшення зобов’язання, але і фінансовий наслідок цих подій. Таким наслідком виступає збільшення власного капіталу (крім внесків учасників) тобто витрати визнаються в момент збільшення активу або зменшення зобов’язань, які обумовлюють збільшення власного капіталу.

Витрати відображаються в обліку та звітності згідно з принципами нарахування та відповідності доходів і витрат.

Принцип нарахування полягає в тому, що результати господарських операцій визнаються, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться.

Принцип нарахування має застосовуватись одночасно з принципом відповідності, відповідно до якого витрати визнаються у Звіті про фінансові результати на основі прямого зв’язку між ними та понесеними витратами.

Чітке визначення та науково обґрунтована класифікація витрат надає можливість якнайповніше виконувати основні завдання бухгалтерського обліку витрат.

Сопко В.В. Бухгалтерський облік [70,c.254] Висвітлює загальні питання побудови управлінського обліку витрат та його взаємозв’язок з фінансовим обліком, розглядає основні аспекти бухгалтерського обліку витрат.

Ткаченко Н. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України [78,c.423]. Дається роз’яснення статті балансу торговельного підприємства “Незавершене виробництво”, яка включає в себе витрати на залишок нереалізованих товарів.

Класифікуючи ті чи інші витрати, особливу увагу, як підкреслено у Лень В.С. слід надавати правильному оформленню документів, в тім числі й договорів, щоб правильно їх відобразити у витратах виробництва чи витратах діяльності [50, с.98]. Правильно оформлені та перевірені документи систематизують і групують у зведені відомості (листки-розшифровки). Документи, за якими відпускались матеріальні цінності та видавались кошти понад встановлені нормативи (ліміти, кошторисні суми), групують і узагальнюють окремо. Безперервний поточний облік витрат в місцях їх виникнення, щоденного виявлення можливих відхилень від встановлених норм, причин і винних осіб цих відхилень повинен задовольняти потреби оперативного управління виробництвом.

Найважливішим підсумковим показником роботи підприємства за кожний період, є розмір та характер фінансового результату (прибутку, збитку). Стосовно оцінки роботи підприємств, - Вахруліна М.А.[51,c.263] - “результативність” означає баланс усіх факторів виробництва, який дає найбільшу користь при мінімальних зусиллях. На мікрорівні ефективність визначається показниками собівартості, прибутку та рентабельності, які вказують на те, з якими затратами досягнуто ту чи іншу корисність .

Бутинець Ф.Ф.»Організація бухгалтерського обліку» [49,c.452]. Розглянуті основні аспекти фінансового обліку витрат.

Найбільш економічно доцільний підхід до побудови системи обліку витрат - це виділення типових груп рішень і вибір відповідних об’єктів обліку витрат. У підручнику для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів авторів Бутинця Ф.Ф., Давидюка Т.В., Малюга Н.М., Чижевської Л.В. [46;с. 139] в основу наведеної нижче класифікації витрат покладено принцип: різні витрати для різних цілей. Виділяють три напрями класифікації витрат (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Класифікація витрат в системі управлінського обліку

Нашкерська В.Г. [62;с. 416] вважає, що формування витрат початкове здійснюється в системі управлінського обліку. Витрати збираються за окремими об'єктами: видами продукції, робіт, послуг, технологічними процесами та їх частинами тощо. Витрати в системі управлінського обліку збираються за калькуляційними статтями по мірі зменшення активів та зростання зобов'язань. Підприємство самостійно або за погодженням з материнською (вищестоящою) організацією формує статті витрат, виходячи з особливостей діяльності. Це можуть бути такі статті:

1. Сировина і матеріали (за видами).

2. Купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати.

3. Робота і послуги виробничого характеру.

4. Паливо і електроенергії на виробничі цілі.

5. Зворотні відходи.

6. Основна заробітна плата.

7. Додаткова заробітна плата.

8. Відрахування на соціальні заходи.

9. Амортизація інструментів і пристроїв спеціального при
значення.

10.Амортизація основних засобів.

11.Амортизація нематеріальних активів.

12.Супутня продукція (вираховується).

Автор Бутинець Ф.Ф. у підручнику «Економічний аналіз»[47,c.412] вважає, що економічний аналіз витрат на виробництво (собівартості продукції) є важливим інструментом управління витратами, що дозволяє надати узагальнюючу оцінку ефективності використання ресурсів і визначити резерви збільшення прибутку та зниження ціни одиниці продукції.

Мета аналізу витрат на виробництво продукції полягає у виявленні можливості раціонального використання виробничих ресурсів, інформаційному забезпеченні та всебічній оцінці досягнутих результатів щодо оптимізації витрат, обгрунтованні управлінських рішень.

У підручнику «Економічний аналіз» Чумаченко М. Г. [77,c. 562] вважає, що під час аналізу використовуються такі показники:

¾      валові витрати;

¾      повна собівартість продукції в цілому та за елементами,
калькуляційні статті витрат;

¾      витрати на одну гривню товарної продукції;

¾      собівартість окремих видів продукції;

¾      окремі статті витрат.

Автор Кононенко О. вважає, що під час аналізу використовують дані звіту про собівартість продукції, звіту про фінансово-майновий стан підприємства, звіту з праці. Залучаються також планові й звітні калькуляції по окремих видах продукції та відповідні дані бухгалтерського обліку (дані синтетичного та аналітичного обліку витрат), матеріали ревізій і спеціальних обстежень [59; 349].

Управлінська діяльність ефективна, якщо виконання прийнятого рішення своєчасно контролюється для установлення правильності, законності та доцільності проведених заходів. Автор Хамидуллина Т.Р.[76,c.185] підрозділяє контроль за витратами залежно від часу проведення на попередній, поточний і наступний.

Вітвицька І. Ю. [52,c.256] у навчально-методичному посібнику виділяє наступні джерела інформації для контролю собівартості продукції, виконаних послуг і робіт:

а) первинні документи: лімітні картки, відомості, накладні, акти, матеріальні вимоги на відпуск матеріальних цінностей для виробничої діяльності структурним підрозділам підприємства; розрахунково-платіжні відомості з оплати праці працівників, відомості розподілу трудозатрат і витрат на оплату праці працівників підприємства; авансові звіти підзвітних осіб, рахунки-фактури, акти про одержані послуги від інших підприємств і т. ін.;

б) облікові регістри з аналітичного та поточного синтетичного бухгалтерського обліку (картки аналітичного обліку в розрізі об'єктів витрат, групувальні відомості за видами витрат, журнал №5, Книга головних рахунків за рахунками 23, 24, 25; 90, 91,92, 93);

в) нормативні, планові калькуляції, розрахунки до них, кошториси
загальновиробничих та адміністративних витрат і витрат на збут, статистична звітність з окремих показників річного звіту (Форма №2 «Звіт про фінансові результати»);

г) дані податкового обліку про валові витрати на виробництво,
залишки незавершеного виробництва .

Існує дуже багато літературних джерел по аудиту витрат на підприємствах України. При визначенні економічної сутності витрат, порядку їх обліку та контролю, автори розглянутих літературних джерел по різному трактують ці питання.

Автор навчального посібника «Оптова торгівля» Руденюк Е.О.[68,с.78] у своїй праці комплексно розглянув питання організації і методології бухгалтерського обліку щодо форм обліку на підприємствах з різними формами власності та порядку складання бухгалтерської, податкової та статистичної звітності. В його іншій праці «Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу і аудиту» в доступній формі описано методологію бухгалтерського обліку в умовах автоматизованої обробки інформації, проведення внутрішнього та зовнішнього аудиту з використанням спеціального програмного забезпечення.

Питання організації та методики аудиту і контролю виробничих витрат наводяться в книзі Бутинця Ф.Ф. “Аудит і ревізія підприємницької діяльності” [48,c.366]. Автор пропонує виконувати його в двох напрямках: спочатку провести фактичний контроль (інвентаризацію незавершеного виробництва ), а вже потім документальний контроль. При документальному контролі перевіряється: дотримання умов визнання витрат, достовірність формування прямих матеріальних витрат, витрат на оплату праці, інших прямих витрат, а також загальновиробничих витрат, а також витрат діяльності підприємства.

В.М. Мурашко в підручнику “Контроль і ревізія” [ 85,с.45] контроль витрат пропонує проводити в таких двох напрямках: перевірка обгрунтованості витрат та ревізія обліку витрат. В даній темі автор приділяє значну увагу методу обліку витрат і калькулювання собівартості продукції.

Б.Ф. Усач в підручнику «Організація і методика аудиту» [ 75,с.325] методику проведення контролю витрат вбачає в контролі витрат за елементами і калькуляційними статтями, та в ревізії собівартості продукції.

Актуальною є праця П.М,Герасим «Фінансово-господарський контроль у системі управління» [53,с.52 ]. Вона присвячена актуальним питанням фінансово-господарського контролю витрат в умовах переходу до ринкових відносин. Розглянуті напрями контролю ґрунтуються на дослідженні і розробці його теорії, методології та практики з урахуванням накопиченого досвіду західних країн. Приділено увагу внутрішньогосподарському контролю витрат, спрямованому на попередження зловживань та обґрунтовується необхідність проведення інвентаризацій.

Питання контролю і аналізу також широко висвітлюється в періодичній літературі.

Зокрема, А.А. Мазаракі у своїй статті «Економіка торгівельного підприємства [61 ,с.452] досліджує взаємозв’язок між методом планування та обліку витрат та пов’язаного з ним контролю витрат .

Автор досліджує чотири методи обліку: стандарт-кост, директ-костінг, нормативний метод, чекова форма контролю витрат. Характеризуючи всі переваги та недоліки даних методів, він зазначає і багато прогалин в законодавстві України і визнає, що при належних засадах система контролю витрат виробництва в ринкових умовах потребує належної побудови інформаційного забезпечення та налагодження матеріального стимулювання за результатами діяльності підрозділів.

Онищенко Т. “Внутрішній аудит: перспективи розвитку і методика організації на підприємствах України”[63, с. 458] говорить про нерозвиненість в даній сфері законодавства, недооцінення на підприємствах внутрішнього аудиту.

Отже, ми бачимо, що серед вчених-економістів немає єдиної думки щодо методики проведення контролю витрат на підприємстві.

Досить цікавим та зрозумілим для вивчення є праця Бутинець Ф.Ф. «Економічний аналіз» [ 47,с.125], в якій розкривається програмний матеріал з теорії І практики економічного аналізу діяльності господарюючих суб'єктів. Автор виділив методологічні й організаційні засади аналітичних досліджень у сфері виробничої, фінансової, інвестиційної та інших видів діяльності підприємства.

Усач Б.Ф. в своїй праці «Аудит»[75,c.247] вважає, що аудит операцій з обліку витрат діяльності необхідно розпочинати з фактичного контролю, тобто з інвентаризації об'єктів обліку. Це дає можливість виявити нестачі або надлишки та правопорушення, якщо такі мають місце на підприємстві.

Перед тим, як перейти до основного етапу аудиту операцій з обліку витрат діяльності аудитору необхідно вивчити Наказ про облікову політику щодо питань, які відносяться до обліку витрат.

Аудит операцій з обліку витрат діяльності рекомендується проводити наступним чином:

)        перевірка дотримання умов визнання витрат діяльності згідно з П(С)БО 16 «Витрати»;

2)      перевірка правильності формування собівартості продукції (робіт, послуг)

)        згідно вимог законодавства;

)        перевірка повноти та достовірності відображення загальних витрат діяльності, як запорука належного формування фінансових результатів.

Вивчаючи достовірність формування прямих матеріальних витрат необхідно звернути увагу на:

правомірність віднесених витрат до прямих матеріальних. До складу прямих

витрат включаються тільки ті, що можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат;

- правильність оцінки виробничих запасів, які включені до собівартості продукції;

відповідність методу оцінки обраній облікові політиці;

- правильність відображення в бухгалтерському обліку процесу виготовлення продукції;

- наявність фактів списання на собівартість витрат, які не відносяться до матеріалів, що використовувалися у виробництві, а також випадки списання на витратні рахунки вартості ПДВ;

- наявність фактів включення до собівартості продукції (робіт, послуг) вартості сировини, матеріалів, переданих в цехи, дільниці тощо, але фактично не використаних у виробництві;

правильність встановлення норм витрат сировини та матеріалів відповідно до рівня технічного стану та технології виробництва продукції;

відповідність нормам списання сировини на вироблення продукції;

правильність оцінки та списання зворотних відходів. Зворотні відходи оцінюються за ціною їх можливого використання;

- правильність списання нестач і втрат в межах норм природного убутку;

- наявність фактів віднесення на собівартість продукції серійного та масового виробництва витрат на підготовку й освоєння виробництва нових видів продукції та технологічних процесів.

На думку Пшеничної А.Ж. [66, с.104] при аудиті операцій з обліку витрат діяльності наголос робиться на бухгалтерські рахунки, в яких відображено операції по формуванню витрат, перевіряються відповідні передумови в фінансовій звітності.

Перевіряючи правильність накопичення, розподілу та списання витрат аудитор, передусім, повинен перевірити правомірність віднесення витрат до тих чи інших.

Досліджуючи операції з обліку витрат необхідно перевірити правильність і достовірність їх розподілу. При цьому за все, перевіряється дотримання П(С)БО 16, щодо порядку розподілу загальновиробничих витрат. Після перевірки правильності проведення розподілу витрат, перевіряють відповідне відображення в бухгалтерському обліку результатів розподілу. Аудитору необхідно пам'ятати, що всі розподілені змінні та постійні витрати є елементами собівартості готової продукції(тоаврів, робіт, послуг) та незавершеного виробництва.

Нерозподілені постійні витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції(товарів, робіт, послуг) в період їх виникнення. При цьому загальна сума розподілених і нерозподілених постійних витрат не може перевищувати їх фактичної величини.

Увагу також необхідно приділити перевірці обґрунтованого вибору бази розподілу витрат і відповідності її зазначеній в наказі про облікову політику.

Аудитору слід звернути увагу на слабкі місця та типові помилки і порушення, які найбільш часто зустрічаються у обліку витрат, а саме:

·        розподіл адміністративних витрат до складу виробничих витрат;

·        списання загальновиробничих витрат у повному обсязі у собівартість реалізації;

·        списання постійних загальновиробничих витрат у повній сумі до витрат виробництва;

·        вся сума нарахованої амортизації основних засобів (не тільки виробничого призначення) включається до виробничої собівартості готової продукції;

·        відсотки за користування кредитами включаються до собівартості продукції;

·        собівартість реалізованої готової продукції, товарів, робіт і послуг списується не на рахунки фінансових результати, а на доходні рахунки;

·        собівартість реалізованих запасів відображається за дебетом доходів від

·        реалізації оборотних засобів, а необоротних активів за дебетом доходів від реалізації необоротних активів;

·        витрати на утримання легкового автотранспорту загальногосподар ського призначення відображаються у складі інших витрат операцій діяльності;

·        у складі загальновиробничих витрат відображаються транспортно-заготівельні витрати, які в подальшому розподіляються між виробничими витратами та фінансовими результатами;

·        списання нестач запасів здійснюється без використання витратних рахунків з відображенням збільшення заборгованості по відшкодуванню збитків та зменшенню вартості запасів;

·        витрати, що не включаються до складу валових згідно діючого податкового законодавства, відображаються без використання витратних рахунків дев’ятого класу, а формують дебетовий оборот використаного прибутку звітного періоду.

Ослбливу увагу аудитор має приділити аналізу Приміток до річної фінансової звітності, в яких розкривається облікова політика підприємства та інформація щодо окремих елементів фінансових звітів. Вимоги до розкриття інформації про Витрати в примітках до фінансової звітності визначено у П(С)БО 16 «Витрати». Примітки не мають уніфікованої форми, і кожний може творчо підійти до їх складання.

Таким чином, в першому розділі ми розглянули законодавчо-нормативні та теоретичні аспекти організації обліку та аудиту витрат на підприємствах України і переконалися в різноманітності підходів до вирішення цього питання як основи ведення обліку та проведення аудиту витрат.

Що стосується теоретичних аспектів організації обліку витрат, то в літературі вона визначається згідно П(С)БО 16, і тому у авторів однакові думки з цього приводу. Існують незначні відмінності лише з приводу того, на що в першу чергу потрібно звернути увагу аудитору при перевірці підприємства.

На мою думку, кожна позиція авторів має своє раціональне зерно. І все залежить від обґрунтованих дієвих внутрішньо фірмових стандартів аудиторської перевірки за об’єктами обліку.

Огляд спеціальної літератури з питань бухгалтерського обліку, аналізу і поточного контролю витрат спонукає до висновку, що багато з наявних публікацій мають ряд недоліків. Серед них необхідно назвати відсутність характеристик бухгалтерського обліку та контролю конкретних операцій, відсутність методики проведення аналізу витрат, недостатність розробки питань обліку витрат, проблемність і невирішеність багатьох з них, рішення яких можливо відбудеться з розробкою нормативних документів, які забезпечують перехід фінансового обліку на міжнародні стандарти.

В І розділі курсової роботи розглянута нормативно-правова база та літературні джерела, в яких дано оцінку витрат, наведені класифікації, методи обліку, судження окремих вчених з питань аналізу й контролю витрат. Дана тема є актуальною, тому що бухгалтерський облік та аналіз витрат діяльності сприяє збільшенню прибутку.

РОЗДІЛ 2. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ВИТРАТ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ «УСПІХ», ЯК ОБ’ЄКТА ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Організаційна та фінансово-економічна характеристика пвдприємства ТОВ «Успіх»

Об’єктом дослідження у Дипломної роботі стало Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Успіх», яке було створено 1 лютого 2009 року.

Товариство створено у формі Товариства з Обмеженою Відповідальністю з правом найму робочої сили, згідно Закону України «Про підприємства в Україні»[6], є юридичною особою у відповідності з законодавством України.

Статут ТОВ “Успіх” зареєстрований у міській адміністрації 01.02.2009р. В ньому вказані Учасники, Юридичний статус Підприємства (воно має статус юридичної особи, має свою печатку, самостійний баланс і рахунок в банку). Підприємство має право від свого імені укладати договори, бути позивачем та відповідачем у суді, арбітражі. Згідно Свідоцтва про реєєстрацію ТОВ “Успіх” зареєстровано 10.01.2009р. і йому присвоєно Ідентифікаційний код суб’єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій - 48366210.

Місцезнаходження: 54046, Україна, м. Миколаїв, вул. Кіровоградська, 23.

Основним видом діяльності організації, з якої воно отримує прибуток, є роздрібно-оптова торгівля запасними частинами та витратними матеріалами до офісної техніки.

Підприємство відноситься до числа підприємств малого бізнесу та займається торгівельною діяльністю . Аналіз обов'язків співробітників показав, що для такого невеликого підприємства складу служби та розподіл обов'язків носить оптимальний характер. На підприємстві відсутній наказ про облікову політику, який оновлюється на кожний фінансовий рік, але детально розроблені посадові інструкції працівників.

Отже, діяльність підприємства - продаж товарів, оговорена в Статуті і йому не протирічить.

Підприємство здійснює бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, веде статистичну звітність і представляє її органам державної статистики. Відповідальність за стан обліку та своєчасність подання звітності покладається на директора та бухгалтера ТОВ «Успіх».

Виконавчий орган Товариства (Директор) керує щоденно діяльністю Товариства. Він уповноважений вирішувати усі завдання, що торкаються діяльності Товариства.

На Товаристві існує чіткий розподіл функціональних обов’язків,хоча організаційною структурою підприємства орган внутрішнього контролю не передбачений. На Товаристві вже давно не використовують ручну обробку облікової інформації, а застосовується комп’ютерна обробка .

Що стосується системи оподаткування, то ТОВ «Успіх» користується загальною системою оподаткування. Згідно з Законом України «Про систему оподаткування , вона складається з сукупності податків і зборів (обов`язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку. Розмір та порядок обчислення та сплати податків встановлюється окремими нормативно-правовими актами.

На підприємстві використовується автоматизована форма ведення бухгалтерського обліку, зокрема доходів від операційної діяльності, з використанням програми „1С. Бухгалтерия 7.7».

Для того , щоб мати уявлення про економічний стан підприємства ТОВ «Успіх», треба навести ряд економічних показників.

Набір економічних показників, що характеризують фінансовий стан і активність підприємства, передбачає розрахунок таких груп індикаторів: ліквідності, рентабельності, платоспроможності, фінансової стійкості.

Методика аналізу така: попередньо ознайомитись з результатами роботи підприємства; розрахувати основні показники; порівняти розраховані значення з нормативними. Для аналізу використовується Фінінсова звітність «Баланс» та «Звіт про фінансові результати», які наведено в Додатку 1 та Додатку 2.

Джерела платоспроможності (ліквідності) відображають можливість клієнта погасити короткострокову заборгованість своїми засобами. Під час обчислення цих показників за базу розрахунку беруть короткострокові зобов'язання.

Показники ділової активності характеризують, наскільки ефективно клієнт використовує свої кошти. До них відносять різні показники оборотності.

Показники рентабельності характеризують прибутковість діяльності підприємства, розраховується як відношення отримуваного балансового чистого прибутку до витрачених коштів.

Одним з найважливіших показників підприємства є показник (коефіцієнт) ліквідності:

Коефіціент абсолютної ліквідності =

У розрахунках показників платоспроможності, ліквідності, обсягу оборотного капіталу визначається дебіторська заборгованість і запаси. Від того, наскільки швидко вони перетворюються у готівку, залежить фінансовий стан підприємства, його платоспроможність. З метою визначення цієї ситуації на підприємстві обчислюється оборотність рахунків дебіторів, що розраховується як відношення виручки від реалізації до суми заборгованості. Чим вищий цей показник, тим швидше дебіторська заборгованість перетворюється у готівку.

Організація розрахунків з постачальниками досліджується особливо ретельно, оскільки вона значною мірою визначає обсяг витрат на придбання товарів та стан кредиторської заборгованості. Поповнення готівки на підприємстві залежить від обороту запасів товарно-матеріальних цінностей, який розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічних запасів. Чим вищий показник обороту, тим швидше запаси перетворюються у готівку. Кредиторська заборгованість пов’язана з обсягами закупівель.

Оборотність кредиторської = заборгованості

У розумних межах чим більша кількість оборотів, тим краще.

З метою ефективного ведення виробництва і збуту продукції запаси мають бути оптимальними. Наявність менших за розміром, але мобільних запасів означає, що менша сума готівки підприємства перебуває у запасах. Наявність великих запасів свідчить про спад активності підприємства щодо виробництва і реалізації продукції.

Коефіціент

оборотності запасів =

Чим вищий коефіцієнт, тим швидше обертаються запаси.

Достатність оборотних коштів підприємства для погашення його боргів протягом року показує коефіцієнт покриття(або поточний коефіцієнт ліквідності).Його значення не повинно бути меншим за 1,0, адже це буде означати, що структура балансу є незадовільною.

Коефіціент покриття =

Підсумковою стадією аналізу фінансового стану є систематизація і групування результатів.

Рентабельність підприємства дає уявлення, скільки воно має прибутку з кожної гривні, витраченої на на виробництво та реалізацію продукції, товарів, робіт, послуг.

Рентабельність продажів =

Таким чином, маючи показники з Фінансової Звітності ТОВ «Успіх», наведеної в Додатку 1 та Додатку 2, розрахуємо показники фінансового стану даного підприємства. Отримані результати представлено в таблиці

Таблиця 2.1.1 Показники фінансового стану ТОВ «Успіх»

Аналіз Балансу ТОВ «Успіх» в динаміці за два роки дає змогу зробити висновки про те, що показники відображено згідно реальним даним. Тако ж ми бачимо, зростання таких показників, як дохід від реалізації товарів, прибуток та, разом з тим, зменшення кредиторської та дебеторської заборгованості.

Це свідчить про зростання ефективності діяльності підприємства.

Наявність даних на початок та кінець періоду дає можливість анализу баланса. Цей аналіз проводять, як правило, у два этапи.

На першому этапі проводиться аналіз основних тенденцій, а на другому этапі- докладний аналіз з використанням фінансових коэфіциентів.

З метою виявлення основных тенденцій проводять вертикальний та горизонтальний аналіз баланса.

Горізонтальний аналіз - це аналіз змін в часі статей баланса. Вони, як правило, фіксуються у відсотках до попереднього періоду.

Горізонтальний аналіз балансу ТОВ «Успіх» представлено в таблиці 2.1.2.

Висновки, які можна зробити, виходячи з отриманих даних, наступні:

.        Виручка підприємства скоротилася на 1,41%, але скоротився й дохід на 4,53%.Така небажана тенденція для підприємства обумовлена насам перед стрімким зростом собівартості товарів.

.        Підприємству вдалося скоротити витрати на 3,34% , завдяки чому зріс прибуток на 21,18%.

Вертикальний аналіз - це аналіз змін в часі долі кожної із статей баланса у спільному об’ємі активів (пасивів). За результатами вертикального і горизонтального анализу структури баланса вже можливо робити попередні висновки.

Вертикальний аналіз дозволяє зробити висновок про структуру балансу та проаналізувати динаміку цієї структури. Технологія вертикального анализу полягає в тому, що спільну суму активів підприємства (при аналізі балансу) та виручку приймають за сто відсотків, и кожну статтю фінансового звіту представляють у вигляді відсоткової долі від прийнятого базового значення.

Представлені результати вертикального аналізу балансу дозволяють зробити наступні висновки:

1.      Доля оборотных активів ТОВ «Успіх» складає близько половини активів підприємства, причому з кожним роком вона зростає. Це відбувається за рахунок збільшення долі грошових коштів та виробничіх запасів(товарів). Для торгівельного підприємства це може означати збільшення оборотності коштів, що підтверджує аналіз коєфіціентів фінансового стану ТОВ «Успіх», наведений у таблиці 2.1.1.

2.      Доля необоротних активів(основних засобів) зменшується за рахунок накопичення амортизації.

.        Доля короткострокових(поточних) забов’язань взагалі майже відсутня. Цього досягнуто завдяки підвищенню оборотності кредиторської заборгованості, що ми теж бачимо з таблиці 2.1.1.

.        Власний капітал знаходиться на рівні 88,66% від суми Пасивів ТОВ «Успіх», його доля зросла на 4,43%, що відбулося за рахунок прибутку. Це підтверджено показником рентабельності діяльності підприємства, теж наведеного в таблиці 2.1.1. Можна константувати те, що банкрутство даній компанії не загрожує.

Аналізуючи показники вертикального аналізу фінансових результатів з таблиці 2.1.5, робимо наступні висновки:

1.      Доля матеріальних витрат складає в 2011 році 79,21%, що трохи менше в порівнянні з попереднім роком (80,80%), що складає 1,59%.

2.      Дуже зросла доля собівартості реалізованих товарів, на 16,75%, з 58,60% у 2010 році до 75,35% 2011 році.

.        Доля чистого доходу майже не змінилась, зменшилась на 0,03% з 83,35% у 2010 році до 83,32% у 2011 році.

.        Але, не дивлячись на такі зміни, доля чистого прибутку по відношенню до виручки, збільшилась на 0,58%.У 2011 році вона склала 3,13% проти 2,55% у 2010 році.

На основі результатів вертикального аналізу керівництву ТОВ «Успіх» можна зробити наступні рекомендації:

. Безумовно, що можливості такого воду аналізу надзвичайно обмежені в умовах сильної інфляції, яку ми спостерігаємо в теперішній час в Україні. Та, не зважаючи на це, діяльність ТОВ «Успіх» має добрі тенденції.

2.      Знижувати витрати, які входять в собівартість реалізованих товарів. Шукати шляхи зменшувати витрати на доставку, зберігання.

.        Удосконалювати досвід попереднього року, в якому було отримано прибуток від основної діяльності.

2.2 Організація первинного обліку витрат на ТОВ «Успіх»

Основи організації бухгалтерського обліку на ТОВ „Успіх” регламентовано законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. Цей закон поширюється на всіх юридичних осіб, незалежно від їх організаційно-правових форм та форм власності.

Первинний облік - це початок облікового процесу, під час якого здійснюють спостереження, вимірювання господарських явищ і реєстрацію їх у первинних документах.

Первинний облік є основним джерелом економічної інформації, яка далі фіксується у носіях синтетичного та аналітичного обліку і використовується для контролю та аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації.

Підставою для здійснення записів у бухгалтерському обліку є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а коли це неможливо, то відразу після закінчення операції.

Первинні документи - бухгалтерські документи, що складаються безпосередньо в момент здійснення господарської операції, тобто фіксують ці явища вперше, складання яких є початком облікового процесу, юридичним доказом проведення господарських операцій і є єдиною підставою для відображення їх у реєстрах бухгалтерського обліку.

За порядком складання документи поділяються на первинні (які складаються в момент здійснення господарської операції) і зведені (їх складають на підставі кількох первинних документів). Первинні документи використовують для першої реєстрації господарських операцій, потім на їх основі роблять облікові записи.

Об'єктом дослідження є підприємство , яке займається роздрібно-оптовою торгівлею. Саме на його прикладі проведений аналіз стану обліку витрат та механізм формування фінансового результату діяльності торговельного підприємства.

Надходження товарів на підприємство здійснюється для подальшої їх реалізації. Товари, які надійшли на підприємство, оприбутковуються на підставі супровідних документів, які засвідчують факт отримання за кількістю та якістю, зокрема накладною, рахунок та іншими документами, та відображаються за дебетом субрахунку 281 «Товари на складі» за первісною вартістю. Так як аналізоване підприємство має значну і змінювану номенклатуру товарів, воно веде облік за цінами продажу, тобто відразу після оприбуткування товарів при передачі їх в торгівлю на первісну вартість нараховується торгова націнка, яка установлюється у відсотках до первісної вартості товарів. Торгова націнка є джерелом покриття витрат підприємства та забезпечує достатній (запланований) рівень прибутковості.

На підприємстві „Успіх” ведуться такі первинні документи: прибутковий касовий ордер, платіжне доручення, податкова накладна, накладна на отримання або відпуск товару, рахунок, довіреність. Перелік форм первинної облікової документації підприємства наведені в таблиці 1.

Бухгалтерські документи мають велике економічне та правове значення. Економічне значення полягає у тому, що вони дають оперативну інформацію з допомогою якої здійснюється оперативне управління підприємством. Правове значення документа полягає в тому, що своєчасно і правильно оформлений документ являється єдиним фактором, який підтверджує здійснення господарської операції і її законності. Документи мають доказуючу юридичну силу при виявлені різних претензій і суперечок.

Таблиця 2.2.1

Перелік форм первинної облікової документації на ТОВ «Успіх»

Обов’язкові реквізити первинних документів: назва документа, підприємства і його підрозділів, дата його складання; зміст і підстава господарської операції; вимірники операцій (натуральні та вартісні); підписи осіб відповідальних за здійснення господарської операції. У первинних документах відведено спеціальні графи для кодів, номенклатурних номерів та інших даних, потрібних для їх механізованого опрацювання.

Первинні документи надходять до бухгалтера, який їх перевіряє, групує, заносить дані у 1С.

Рух документів від моменту їх складення або одержання від інших організацій до використання для бухгалтерських записів і передання в архів називається документообігом.

На підприємствах і в організаціях перебуває в обігу багато різних документів. Тому для контролю за надходженням і своєчасним їх опрацюванням потрібно складати план-графік документообігу. Його розробляє головний бухгалтер підприємства, а затверджує керівник. У плані документообігу визначають терміни складання і подання документів у бухгалтерію, а також відповідальних осіб за складання, приймання та їх опрацювання.

Завдяки автоматизації відображаються господарські операції безпосередньо в момент їх здійснення, облік ведеться на основі первинних документів, які здаються в бухгалтерію згідно встановленого графіка, при цьому документація ведеться згідно вимог чинного законодавства.

При отриманні певних послуг від інших сторонніх організацій складаються рахунок-фактура, акт виконаних робіт та податкова накладна.

В рахунку-фактурі обов'язково зазначаються назва підприємства платника та постачальника, їх адреси, всі реквізити, а також адреси банків, що їх обслуговують і безпосередньо вказується за що сплачена певна сума коштів, одиниця виміру, ціна і розмір податку на додану вартість.

В податковій накладній також вказується назва покупця та продавця їх адреси та їх індивідуальні податкові номери і номери свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, а також номенклатура поставки товарів (робіт, послуг) продавця одиниця виміру, кількість, ціна продажу одиниці продукції без урахування ПДВ, розмір ПДВ, загальна сума коштів, що підлягає сплаті з ПДВ.

Видаткова накладна повинна містити всі зазначені реквізити, місце складання, прізвище особи, яка її склала. Також повинно бути зазначено № довіреності та фамілію особи, що отримує товар.Обов’язкова наявність підпису такої особи в накладній та самої довіреності. Те саме стосується і приходної накладної.

Витрати на розрахунково-касове обслуговування відображаються у банківській виписці, яку банк видає після здійснення банківської операції. На даному підприємстві наявна система «Клієнт Банк», завдяки чому бухгалтер у будь-який час має можливість контролювати рух коштів на банківському рахунку.

Крім того, при придбанні підзвітною особою товару підставою для оприбуткування таких цінностей може бути фіскальний чек (одночасно із поданням авансового звіту). При цьому дані фіскального чеку повинні ідентифікувати дату, найменування, кількість та вартість придбаних ТМЦ (лист Міністерства фінансів від 19.12.2002 року). Товари, придбані підзвітними особами за готівку, приймаються на склад за пред’явленням підтверджувальних документів (накладна, закупівельний акт, тощо). Завідуючий складом чи комірник підтверджує одержання товарів своїм підписом і повертає документи підзвітній особі, яка надає їх разом з авансовим звітом до бухгалтерії.

Матеріальні цінності, що надійшли від постачальника автомобільним транспортом, оприбутковуються на склад на підставі товарно - транспортної накладної, одержаної від вантажовідправника.

Специфікація може застосовуватися в якості додаткового, уточнюючого документу, який додається до одного з вищенаведених документів. В певних випадках безпосередньо до товарних документів також додаються документи, які підтверджують якість наданих товарів - сертифікати якості, засвідчення якості та інші.

Повнота та своєчасність оприбуткування товарів забезпечується дотриманням правил приймання товарів, правильним документальним оформленням та точним відображенням в обліку операцій, пов’язаних з оприбуткуванням товарів, а також розрахунків по ним.

Товарно-матеріальні цінності відпускаються покупцям лише при наявності належним чином оформленої довіреності у відповідності з Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на отримання цінностей, затвердженої наказом Міністерства України від 16.05.96 р. №99.

Для отримання товарів визначається матеріально-відповідальна особа (директор, експедитор), яким видаються довіреності. Довіреність видається в одному екземплярі під розписку цієї особи в журналі обліку виданих довіреностей. Вони видаються лише тим особам, з якими укладено договір про матеріальну відповідальність. Працівник, який отримав довіреність, повинен відзвітуватися перед бухгалтерією про виконане доручення та повернути невикористану довіреність.На ТОВ «Успіх» отриманням товарів займається уповноважена на це особа - Начальник зі збуту.

Строк дії довіреності, як правило, не перевищує 10 днів. Проте, у випадку отримання цінностей, розрахунки за які здійснюють в порядку планових платежів або доставка яких здійснюється централізовано-кільцевими перевезеннями, довіреність може видаватися строком на один місяць.

На підприємсті наявне складське приміщення, яке відповідає вимогам до зберігання товарно-матеріальних цінностей.

Складські приміщення пристосовуються для зберігання цінностей певного виду. Облік товарів на складі здійснюється завідуючим складом (комірником), який є матеріально відповідальною особою. З комірником укладається письмовий договір про матеріальну відповідальність. В даному випадку облік та наявність товарів на складі також суворо контролюється директором підприємства, а відповідальна особа- Начальник зі збуту.

Облік товарних цінностей на складі ведеться у кількісному виразі по назвах, сортах і розмірах. Обліковує матеріальні цінності завідувач складом на картках складського обліку матеріалів за формою № М-12. На складах з невеликою номенклатурою товарних цінностей замість карток можна вести книгу складського обліку (форма № 40).

Бухгалтерія підприємства у встановлені строки здійснює приймання і обробку первинних документів на товари. Всі документи сортуються і перевіряються. Систему документальної організації обліку запасів на підприємстві можна представити у вигляді схеми , наведеної на рисунку 2.4.

Рис. 2.2.1 Схема організації обліку товарних запасів

Важливою формою бухгалтерського контролю за схоронністю товарних запасів є проведення інвентаризації. При організації та проведенні інвентаризації слід керуватися Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно - матеріальних цінностей, грошових коштів, документів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 р. № 69 (зі змінами). Для проведення інвентаризації та при її проведенні складається ряд документів (рис. 2.2.1).

Документальне забезпечення інвентаризації включае такі документи:

-     Наказ про створення постійно діючої (робочої) комісії;

-        Наказ про проведення інвентаризації;

         Інвентаризаційні описи;

         Акти інвентаризації;

         Протокол засідання інвентаризаційної комісії;

-     Наказ про затвердження протоколу засідання інвентаризаційної комісії.

2.3 Організація синтетичного і аналітичного обліку витрат на ТОВ «Успіх»

Синтетичні або, як їх ще називають, об'єднуючі рахунки надають узагальнені дані з економічно однорідних груп засобів, джерел їх утворення і господарських операцій. Синтетичні рахунки на практиці визначені Планом рахунків.

Система синтетичних рахунків - це система вартісного обліку складових засобів (майна) підприємства. Відповідно до принципу єдиного грошового вимірника інформація, що відображається на синтетичних рахунках, містить тільки вартісну оцінку, яка дозволяє отримати узагальнені дані про різноманітні об'єкти бухгалтерського обліку.

Облік, що здійснюється на синтетичних рахунках, називається синтетичним (зведеним). Його дані використовуються при заповненні форм бухгалтерської звітності, передусім складанні балансу, а отже, служать для аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства.

Таким чином, в балансі відображаються сумарні, вартісні оцінки узагальнюючих показників або дані синтетичних рахунків.

Аналітичні рахунки використовуються для деталізації інформації про об'єкти, що обліковуються на синтетичному рахунку.

Аналітичні рахунки відкриваються в розвиток певного синтетичного рахунку в розрізі його видів, частин, статей і, де це вимагається, з оцінкою інформації в натуральному, трудовому та грошовому виразах.

Аналітичні (деталізуючі) рахунки є способом узагальнення і групування даних, що об'єднані синтетичним рахунком (вертикальні зв'язки). Система аналітичних рахунків узагальнює й водночас деталізує господарські операції за їх змістом.

Синтетичний облік неспроможний контролювати кожний вид господарських засобів чи процесів. Для одержання показників, необхідних для управління в певних розрізах, тобто для деталізованих записів синтетичного обліку за окремими його видами і процесами організовується аналітичний облік. З цією метою до окремих складних рахунків синтетичного обліку відкриваються рахунки аналітичного обліку.

Аналітичні рахунки формуються на підставі інформації, яка узагальнюється та об'єднується на відповідному рівні. Їх склад і, певною мірою, зміст визначаються конкретною характеристикою господарських операцій, завданнями контролю та аналізу господарської діяльності на підприємстві. За допомогою рахунків бухгалтерського обліку забезпечується однакове відображення господарських операцій в усіх галузях народного господарства України (на підприємствах з різними формами власності), що забезпечує зіставлення облікових показників окремих організацій, підприємств і навіть галузей народного господарства.

Крім синтетичних і аналітичних рахунків, у практиці організації бухгалтерського обліку використовують субрахунки.

Субрахунки - це проміжна ланка між синтетичним і аналітичним рахунками. За допомогою субрахунка здійснюється додаткове угрупування даних аналітичного обліку, з ціллю отримання загальної відомості про загальні об’єкти обліку.

Переліком рахунків і схем реєстрації у фінансовому обліку виступає план рахунків. У ньому за десятковою системою наведені коди й найменування синтетичних рахунків й субрахунків. В плані рахунків відбувається групування, згідно рахунків, фактів фінансово-господарської діяльності в бухгалтерському обліку. Робочий план рахунків ТОВ «Успіх» наведено в таблиці

аудиторський витрати звітність організаційний

Табл.2.3.1 Робочий план рахунків ТОВ «Успіх»

Після запису господарських операцій за місяць на рахунках бухгалтерського обліку здійснюють підрахунок обігів за дебетом і кредитом кожного синтетичного рахунку і визначають залишки на кінець місяця. Їх використовують для складання бухгалтерського балансу на перше число наступного місяця.

Крім того, обігові відомості за рахунками синтетичного і аналітичного обліку використовують при складанні бухгалтерської і статистичної звітності, в аналізі та оперативному керівництві господарською діяльністю підприємств.

Інформація яка вже міститься в первинних документа систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах аналітичного та синтетичного обліку. Регістри повинні містити такі реквізити: назва документа, період реєстрації, підписи та прізвище осіб що склали документи. Господарські операції повинні відображатися в облікових регістрах в тому звітному періоді, у якому вони були здійсненні. Аналітичний та синтетичний облік ведеться згідно стандартів бухгалтерського обліку. Підприємство є господарсько-розрахунковим, метою роботи якого є отримання прибутку та сплата платежів до бюджету.

Облік на підприємстві ТОВ «Успіх» ведеться звикористанням рахункив класу 9, які застосовуються для узагальнення інформації про витрати звичайної діяльності та витрати на запобігання надзвичайним подіям і ліквідацію їх наслідків. Структура рахунків класу 9 збігається з вимогами до визнання складу й оцінки витрат, викладених у П(С)БО 16 “Витрати”. Рахунки класу 9 активні, тому, за дебетом відображаються суми витрат, а за кредитом - списання суми витрат у кінці звітного року або щомісяця на рахунок 79 “Фінансові результати”.

Облік адміністративних витрат протягом звітного періоду здійснюється на дебеті рахунку 92 «Адміністративні витрати» в кореспонденції з кредитом відповідних рахунків.

В кінці звітного періоду відображені витрати списуються з кредиту рахунку 92 «Адміністративні витрати» на дебет рахунку 791 «Результат операційної діяльності».

Приклад відображення в обліку адміністративних витрат наведено в табл. 2.

Таблиця 2.3.2 Облік адміністративних витрат

Облік витрат на збут протягом звітного періоду ведеться на дебеті рахунку 93 «Витрати на збут» у кореспонденції з кредитом відповідних рахунків. У кінці звітного періоду відображені витрати списуються з кредиту рахунку 93 «Витрати на збут» на дебет рахунку 791 «Результат операційної діяльності».

Приклад відображення в обліку операцій, пов’язаних з витратами на збут, наведено в табл. 3.

Таблиця 2.3.3 Облік витрат на збут

Облік витрат іншої операційної діяльності торгових підприємств ведеться на рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності» за субрахунками (табл. 4).

Облік витрат операційної діяльності торгові підприємства мають право здійснювати:

·   з використанням рахунків класу 8 «Витрати за елементами» і класу 9

«Витрати діяльності» (всі підприємства);

·   з використанням рахунків лише класу 8 «Витрати за елементами» (суб’єкти малого підприємництва);

·   з використанням рахунків тільки класу 9 «Витрати діяльності» (всі підприємства, крім суб’єктів малого підприємництва).

Таблиця 2.3.4 Облік інших витрат операційної діяльності

Протягом звітного періоду всі витрати торгівлі списуються в дебет рахунків 92 і 93, в кінці періоду - з кредиту цих рахунків у дебет рахунку 791, що в загальному виглядіи наведено у таблиці 3.3.4

Таблиця 2.3.5 Кореспонденція рахунків з обліку витрат

Бухгалтерські проведення щодо реалізації товарів наведено у таблиці 2.3.6

Таблиця 2.3.6 Облік реалізації товарів

Підсумкові обороти повинні відповідати підсумковим оборотам податкового обліку ПДВ (книги обліку продажів). На нашу думку це необов'язково, оскільки операції по першій події в бухгалтерському обліку необов'язково відбивати в дохідній частині. Відповідність показників доходу по бухгалтерському і податковому обліку обрано підприємством з метою контролю показників бухгалтерського обліку і податкової звітності. З іншої сторони це веде до того, що бухгалтерський облік дає перекручену картину балансового прибутку, тобто оподатковуваний прибуток і балансовий прибуток рівні. На практиці це не завжди так. Оскільки при наявності попередньої оплати покупців за товар у звітному періоді, коли факт відвантаження не здійснений, а це буває найчастіше в останні дні звітного періоду, реального прибутку нема, і можливо що і взагалі не буде. Наприклад 1-го числа наступного місяця за звітним попередню оплату прийдеться повернути з якої-небудь причини.

Технічні несправності технологічного устаткування, зривши постачання сировини постачальників, стихійні лиха (на жаль не всі господарські договори «постачання і реалізації» містять пункти форс-мажорних зобов'язань) і ряд інших причин. А бухгалтерський облік подає перекручену інформацію про фінансовий стан підприємства. У такий спосіб можна зробити висновок: бухгалтерський облік фінансових результатів за визначені звітні періоди спотворюється в межах господарських оборотів які включені у валовий доход по податковому обліку.

2.4 Формування фінансової звітності в частині витрат на підприємстві

Фінансовий результат підприємства характеризують усі види його господарської діяльності. Загальний фінансовий результат, створений підприємством, визначається як сума фінансового результату від звичайної та надзвичайної діяльності до оподаткування та нарахованих відсотків за кредит.

Визначення прибутку (збитку) від звичайної діяльності, проводиться за формулою:

Чистий прибуток(збиток) = Фінансовий результат від звичайної діяльності (рядок 190-195) + (рядок 200, рядок 210, рядок 205)

Прибуток з метою оподаткування визначається як різниця між валовим доходом і валовими витратами, включаючи амортизаційні відрахування підприємства.

Узагальнення інформації про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій ведеться на рахунку 79 “Фінансові результати”, який є тимчасовим, результатним, має ознаки пасивного рахунку. По кредиту рахунку 79 на підставі довідок та розрахунків бухгалтерії відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, по дебету - суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, а також належна сума нарахованого податку на прибуток. Сальдо рахунку при його закритті списується на рахунок 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”.

Бухгалтерський облік фінансових результатів ведеться щодо кожного виду діяльності, для яких відкривається відповідний субрахунок. Планом рахунків передбачені субрахунки: 791 «Результат основної діяльності», 792 «Результат фінансових операцій», 793 «Результат іншої звичайної діяльності», 794 «Результат надзвичайних подій».

При складанні квартальних звітів порівнюються обороти за дебетом та кредитом рахунку 79 “Фінансові результати”, і якщо кредитовий оборот буде більше дебетового обороту цього ж рахунку, то підприємство на суму різниці має нерозподілений прибуток поточного року. Якщо дебетовий оборот рахунку 79 більше кредитового обороту даного рахунку, то підприємство здійснило більше витрат, ніж мало доходів і результатом такої діяльності є збиток.

Підприємство ТОВ «Успіх» для обліку витрат застосовує тільки рахунки 9 класу ”Витрати діяльності”, які кредитуються у кореспонденції з рахунком 79, а рахунки доходів дебетуються у кореспонденції з рахунком 79. Основні бухгалтерські проведення по рахунку 79 “Фінансові результати” ТОВ «Успіх» наведено нижче у таблиці 2.2.1.

Статті доходів і витрат, пов’язаних з господарсько-фінансовою діяльністю підприємства, розміщені в Звіті про фінансові результати відповідно класифікації діяльності підприємства.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. Проміжна (місячна та квартальна) звітність складається наростаючим підсумком з початку звітного періоду.

Фінансові результати господарсько-фінансової діяльності підприємства за звітний період відображаються у Звіті про фінансові результати, що складається згідно з П(с)БО 3. Методика заповнення форми №2 наведена в Додатку 3.

Метою складання Звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.

Для визначення фінансового результату підприємства в звіті необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи та витрати відображають в бухгалтерському обліку, а на підставі цього обліку в Звіті про фінансові результати у момент їх виникнення, а не в момент надходження або сплати грошей (спосіб нарахування). Для узагальнення інформації на ТОВ «Успіх» про фінансові результати від звичайної діяльності і надзвичайних подій Планом рахунків передбачено рахунок 79 «Фінансові результати», який ведеться за субрахунками:

«Результат основної діяльності»,

«Результат іншої звичайної діяльності»,

«Результат надзвичайних подій».

Таблиця 2.4.1 Характеристика субрахунків рахунку 79

На основі даних фінансово-результативних рахунків формуються вихідні дані для Звіту про фінансові результати, як показано у таблиці 2.4.2

Таблиця 2.4.2

Формування доходів і витрат у Звіті про фінансові результати

. У статті «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» показують виробничу собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) або собівартість реалізованих товарів. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) визначають згідно з П(с)БО 16 «Витрати» - ОбДт 90

. У статті «Інші операційні витрати» відображаються загально господарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства витрати підприємства, пов'язані з реалізацією продукції (товарів) витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції (товарів), рекламу, доставку продукції споживачам; відрахування на створення резерву сумнівних боргів і суми списаної безнадійної дебіторської заборгованості, відповідно до пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом МФУ від 08.10.99 р. №237 і зареєстрованого Мін’юстом України 25.10.99 р. за №725/4018; втрати від знецінення запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; відрахування для забезпечення наступних операційних витрат, а також усі інші витрати, що виникають у процесі оперативної діяльності підприємства (крім витрат, що включаються до собівартості продукції, товарів, робіт, послуг)(зі змінами, внесеними Наказом МФУ від 25.11.2002 р. №989) - Дт 791-Кт 92,93,94

.У статті «В тому числі» показують довідково суми та назви податків та зборів, які потрібно сплатити за звітний період.Суму з цієї строки не беруть для підрахунку фінансового результату − Дт 92-Кт64

. У статті «Інщі витрати» показуються витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу, відображається збиток, спричинений інвестиціями в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких провадиться методом участі в капіталі, відображаються собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; втрати від неопераційних курсових різниць; втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; інші витрати, які виникають у процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства -

Дт 95,96-Кт 79

. У статті «Податок на прибуток» показується сума податків на прибуток від звичайної діяльності, визначена згідно з Податковим законодавством -

Дт 98 Кт 64

Співвідношення бухобліку і форми №2

Відповідно до Iнструкції №291 для обліку й узагальнення інформації про фінансові результати підприємства призначено рахунок синтетичного обліку 79 «Фінансові результати».

За кредитом цього рахунка відображають суми у порядку закриття рахунків обліку доходів, за дебетом - суми у порядку закриття рахунків обліку витрат, також належну суму нарахованого податку на прибуток.

Це означає, що обороти за дебетом і кредитом рахунка 79 і є обліковим джерелом складання розділу Форми №2, адже саме у ньому мають бути відображені суми доходів і витрат, з яких складено фінансовий результат звітного періоду. При цьому у разі застосування рахунків обліку витрат класу 9 статті Звіту про фінрезультати майже повністю відповідають назві кореспондуючих рахунків (див. таблицю 1).

У Звіті про фінансові результати (форма № 2-м) розглядаються фінансові результати діяльності підприємства з позицій, відмінних від прийнятих при складанні Балансу. Так, якщо в Балансі відображений стан підприємства на певний момент часу, то в Звіті про фінансові результати показані підсумки діяльності підприємства за певний проміжок часу. Інвесторів або кредиторів (а в міжнародній практиці саме їм насамперед представляються фінансові звіти, а не контролюючим органам, як це робиться в Україні) цікавить, скільки отримало підприємство доходу і якою ціною, за рахунок чого воно має прибуток, чи можна сподіватися на подальшу прибутковість підприємства.

Слід зазначити, що в графі 3 наводяться показники за звітний період, а в графі 4 - за аналогічний період минулого року. Наприклад, при складанні Звіту про фінансові результати за 9 місяців 2010 року в графі 3 наводяться показники за 9 місяців 2010 року, а в графі 4 - за 9 місяців 2009 року.

Бухгалтерські проведення з обліку фінансових результатів операційної діяльності ТОВ «Успіх» (табл.2.4.3) Таблиця 2.4.3

В другому розділі дипломної роботи було наведено організаційно-економічну характеристику підприємства ТОВ «Успіх» та проведено аналіз фінансового стану, який має такі позитивні тенденції :

1). зростання таких показників, як дохід від реалізації товарів, прибуток та, разом з тим, зменшення кредиторської та дебеторської заборгованості, що свідчить про зростання ефективності діяльності підприємства;

2). відсутність дебеторської заборгованості свідчить про відсутність проблем з розрахунками за поставлені товари;

). підприємству вдалося скоротити витрати на 3,34% , завдяки чому зріс прибуток на 21,18%;

). Доля короткострокових(поточних) забов’язань взагалі майже відсутня. Цього досягнуто завдяки підвищенню оборотності кредиторської заборгованості;

5). Підприємство має добрі показники коефіцієнтів абсолютної та поточної ліквідності, фінансової стійкості, рентабельності та платоспроможності, які значно зросли за останній рік.

Також, в цьому розділі проаналізовано ведкння організацію первинного обліку витрат, та організацію синтетичного та аналітичного обліку витрат діяльності на на ТОВ «Успіх».

РОЗДІЛ 3. АУДИТ ОБЛІКУ ВИТРАТ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТОВ «Успіх»

3.1 Планування аудиторської перевірки витрат діяльності на підприємстві ТОВ «Успіх»

Аудиторська діяльність - це організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок та надання інших аудиторських послуг.

Аудиторська діяльність спрямована на дослідження фінансово-господарської діяльності підприємства з метою виявлення резервів зниження витрат та підвищення рентабельності відповідно до замовлень, виданих за договорами між аудиторськими організаціями і суб'єктами господарювання. Основне завдання аудиторських служб − перевірка дотримання законодавства, що регулює фінансово-господарську діяльність підприємств, ведення бухгалтерського фінансового обліку, складання фінансової звітності та забезпечення державних органів і власників інформацією про фінансовий стан суб'єкта підприємницької діяльності.

Мета аудиту витрат−висловлення незалежної думки щодо достовірності фінансової звітності в частині витрат підприємства, встановлення вірогідних даних первинних документів щодо визначення витрат. Повноти та своєчасності їх відображення в облікових реєстрах, відповідності методики обліку витрат чинним нормативним актам.

Завдання аудиту витрат − ознайомлення з бізнесом клієнта і його обліковою системою; оцінка ризику, пов’язаного з бізнесом, обліковою системою і внутрішнім контролем; визначення стратегії аудиту в відповідно до оцінки ступеня аудиторського ризику; координація роботи аудитора таким чином, щоб вона була виконана на високому професійному рівні й у визначений термін; розподіл бюджету часу, виділеного на аудиторську перевірку; визначення матеріально-технічного забезпечення аудиту тощо.

Згідно з МСА НВЕ 300 «Планування аудиту»[12] планування аудиторської перевірки - це система заходів, направлених на ефективне і своєчасне проведення аудиту. Відповідно до цього міжнародного стандарту були закладені методичні рекомендації діяльності аудиторської фірми, які спрямовані на якісне виконання аудиторських робіт. Завдання планування деталізують мету аудиту. Деталізація мети стосується критеріїв достовірності звітності, до яких відносять:

-     Реальність існування активів та пасивів підприємства на дату складання бухгалтерського балансу.

-        Права та зобов’язання, зазначені у балансі.

         Оцінка окремих статей балансу.

         Перевірка і підтвердження повноти господарських операцій.

         Наявність необхідних пояснень щодо складання звітності.

Ці завдання потребують подальшої деталізації щодо кожної статті фінансової звітності. Вона необхідна при складання загального плану та програми аудиту, зміст яких повинен ураховувати вимоги міжнародних стандартів аудиту.

«Планування аудиту», зокрема аудиту витрат діяльності, включає такі розділи:

1)    Термін проведення аудиту;

2)      Графік проведення аудиту;

)        Дата написання письмової інформації про результати аудиту і аудиторського висновку;

)        зміни та уточнення у загальному плані та в програмі аудиторської перевірки.

Аудиторський процес складається з таких стадій: підготовча, технологічна і результативна.

Підготовча стадія включає визначення об'єкта аудиту й організаційно-методичну підготовку. Що ж стосується технологічної стадії, то вона повинна базуватися на складеній програмі аудиту, де наводиться порядок та об’єкти проведення перевірки.

Важливим моментом на підготовчій стадії аудиторського процесу є також ознайомлення з бізнесом клієнта. Збір інформації про бізнес клієнта необхідний, щоб правильно інтерпретувати значення аудиторських доказів, одержаних у процесі аудиту. Знання бізнесу клієнта вимагає від аудитора детального вивчення видів діяльності. Крім цього, аудитор повинен добре володіти нормативною базою, що регулює діяльність та систему обліку підприємств різних галузей народного господарства.

На другому етапі початкової стадії процесу аудиторської перевірки аудитор ознайомлюється із статутом підприємства, його установчими документами та правовими зобов'язаннями.

Аудитор повинен дослідити і вивчити систему бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю клієнта для того, щоб зрозуміти, як готують бухгалтерську інформацію і мати певне уявлення про надійність цих систем, оскільки ця інформація знаходить відображення у фінансовій звітності підприємства.

Система внутрішньогосподарського контролю може давати надійну фінансову інформацію, забезпечувати збереження активів суб'єкта перевірки. Якщо у клієнта достатньо надійна система внутрішнього контролю, то ризик контролю буде незначним, а кількість аудиторських доказів може бути значно меншим, ніж при слабкому внутрішньому контролі. Крім цього, оцінка внутрішнього контролю і ризику дозволяє аудиторові виявляти конкретні контрольні моменти і знижує ймовірність того, що наявні помилки не будуть виявлені.

Дослідження системи обліку, оцінку внутрішнього контролю та ризику аудитор здійснює за допомогою вивчення організаційних структур, діючих на підприємстві посадових інструкцій, бесід із керівництвом і працівниками клієнта, ознайомлення із документообігом, спостереження за роботою менеджерів і внутрішніх аудиторів та ін.

Основною метою оцінки системи внутрішнього контролю підприємства є створення основи для планування аудиту та визначення часу й обсягу аудиторських процедур, а також суми оплати за надані послуги.

Завершальним етапом початкової стадії процесу аудиту є, складання плану та робочої програми.

Розглянуті вище етапи процесу аудиторської перевірки - передумова для складання загального плану і робочої програми аудиту. Плани повинні бути складені так, щоб вони передбачали:

) одержання знань про облікову систему контролю клієнта, політику і процедури внутрішнього контролю;

) визначення очікуваного рівня довіри внутрішньому контролю;

) визначення і програмування змісту, часу і обсягу процедур, які підлягають контролю;

) координацію виконуваних робіт .

Під час аудиторської перевірки витрат діяльності використовується наступна інформація:

-     умови договору (терміни, звітування перед клієнтами, вартість оплати за послуги тощо);

-        нормативно - правові документи, які регулюють аудит доходів підприємства;

         наявність аудиторських доказів;

         рівень довіри до системи внутрішнього контролю;

         облікова інформація підприємства;

         визначений рівень ризику та суттєвості.

План аудиту на підприємстві ТОВ «Успіх» представлено в кінці курсової роботи, в Додатку 4.

Для виконання плану аудиту із врахуванням набутої інформації на попередніх етапах процесу аудиторської перевірки аудитор складає у письмовій формі робочу програму. Аудиторська програма включає перелік конкретних процедур, спрямованих на одержання доказів щодо достовірності інформації у фінансовій звітності підприємств. У програмі визначають аудиторські завдання для кожного напрямку дослідження і вона може служити інструкцією молодшим аудиторам та бути використана як засіб контролю за своєчасністю і якістю робіт, які вони виконали.

Програма аудиту - це документ, що містить завдання аудиту для конкретного об’єкта, процедури, необхідні для виконання поставлених завдань, обсяг і терміни виконання.

Аудиторська програма включає:

-     тестування операцій;

-        аналітичні процедури;

         тестування статей балансу.

Тестування операцій необхідне для виявлення помилок і порушень, що впливають на правильне відображення показників фінансової звітності.

Аудиторські процедури є важливим засобом аудиторської перевірки. Це - способи перевірки, що використовуються для:

)     оцінки фінансової стабільності підприємства;

2)      виявлення помилок у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності;

)        скорочення обсягу тестів.

На стадії дослідження в умовах підтверджуючого аудиту доцільно виділити такі етапи процесу аудиту:

·    перевірка господарських операцій і облікових записів;

·        коригування плану і робочої програми;

·        перевірка (аналіз) фінансової звітності та збір аудиторських доказів.

Якщо за умов оцінки внутрішнього контролю і аудиторського ризику виявлено, що ризик є низьким, то, можливо, слід обмежитися тестуванням лише контрольних моментів. Якщо ризик внутрішнього контролю високий, то в цьому випадку аудитору доцільно здійснювати перевірку господарських операцій і облікових записів, тобто перевіряти первинні документи, облікові реєстри.

Коригування плану та внесення при потребі певних змін у робочу програму відбувається на стадії дослідження, тобто збору доказів, внаслідок об'єктивних і суб'єктивних причин. Рішення про внесення змін у план і програму аудиту приймає керівник аудиторської фірми або керівник групи аудиторів.

Завершальний етап процесу аудиту на стадії дослідження доцільно назвати - перевірка (аналіз) статей фінансової звітності.

Основним завданням цього етапу є одержання достатнього обсягу додаткових доказів для визначення того, наскільки об'єктивно відображено сальдо окремих рахунків у балансі та інших формах фінансової звітності.

Характер і обсяг цієї роботи значною мірою залежать від виявлених доказів на попередніх етапах.

Для виконання завдань, які поставлені на етапі перевірки (аналізу) фінансової звітності, у практиці аудиту використовують аналітичні процедури і процедури перевірки окремих статей балансу.

До аналітичних процедур належать:

аналіз співвідношень різних фінансових (або фінансових і нефінансових) показників;

порівняння фактичних даних із плановими або аналогічними даними попередніх років;

порівняння окремих показників з відповідними показниками аналогічних підприємств або середньогалузевими;

визначення відхилень;

факторний або регресійний аналіз.

Якщо в процесі аналізу фінансової звітності аудитор виявить суттєві відхилення від очікуваних, то в цьому випадку необхідно вдатися до додаткових процедур або провести перевірку окремих питань.

За допомогою процедур перевірки окремих статей балансу аудитори виявляють помилки у фінансовій звітності.

На завершальній стадії процесу аудиту виділяють три етапи: оцінка й аналіз результатів перевірки; складання звіту, підготовка пропозицій і ознайомлення з ними замовників; написання аудиторського висновку і оформлення та підписання акту виконаних робіт.

На етапі оцінки й аналізу результатів аудиторської перевірки керівник аудиторської фірми або керівник групи аудиторів повинен оцінити результати аудиту і проаналізувати, чи вистачає зібраних доказів для підтвердження достовірності фінансової звітності. Залежно від вагомості доказів буде визначений зміст аудиторського звіту і висновку. На цьому етапі аудитор уточнює спірні питання з керівництвом підприємства (організації), яке підлягало аудиту.

На наступному етапі завершальної стадії аудиторського процесу аудитор складає звіт, в якому розкриває сильні і слабкі сторони діяльності підприємства. Особливу увагу аудитор зосереджує на пропозиціях щодо поліпшення бізнесу клієнта, організації системи обліку, вдосконалення системи внутрішнього контролю. Залежно від потреб замовників, звіт аудитора зачитують на зборах засновників (акціонерів) або передають керівництву підприємства. Для оприлюднення фінансової звітності підприємств (організацій), згідно із Законом України «Про аудиторську діяльність», аудитор зобов'язаний скласти аудиторський висновок, який у десятиденний термін після завершення перевірки подає підприємству і в податкову адміністрацію. Форма і зміст аудиторського висновку розкриті у тимчасових нормах аудиту в Україні, які затвердила Аудиторська палата України.

У тимчасових нормах аудиту в Україні розкриті наступні види висновків: безумовно-позитивний, умовно-позитивний (із застереженнями), негативний. Якщо аудитор володіє достатніми доказами, які свідчать про вагомі помилки у системі обліку та звітності, що суттєво впливають на зміст статей балансу та інших форм звітності, то в цьому випадку він складає негативний висновок або відмовляється від складання висновку.

Після складання висновку аудитор оформляє і підписує разом із замовником акт виконання робіт, що є завершальним етапом процесу аудиту.

Розглянуті вище етапи характеризують процес аудиту фінансової звітності. Проте аудиторські фірми, крім цього, виконують різного роду послуги: аналіз фінансової звітності, відновлення обліку і складання звітності, консультації з економіко-правових питань, оподаткування тощо. Виходячи з характеру цих послуг, будуть змінюватися не тільки методика та процедури аудиту, а й етапи виконання цих процесів.

Тестування статей балансу базується на даних Головної книги. Їх основними завданнями є:

-     підтвердження сум з рахунків дебіторів і кредиторів;

-        перевірка грошової наявності у касі та на рахунках у банку;

         з’ясування відхилень у результаті перевірки бухгалтерських даних господарських операцій та результатів аудиторської перевірки.

Програма аудиту повинна бути настільки деталізована, щоб можна було використовувати як інструкцію для виконавців перевірки, зокрема аудиту витрат діяльності ТОВ «Успіх». Програма повинна служити засобом контролю за роботою виконавців аудиту.

Аудит операцій на підприємстві ТОВ «Успіх» буде здійснюватися шляхом використання необхідних аудиторських тестів, вибіркової перевірки бухгалтерських регістрів щодо обліку витрат діяльності, рахунків, первинної документації тощо.

Програму аудиторської перевірки витрат діяльності на підприємстві ТОВ «Успіх» наведено в кінці курсової роботи, у Додатку 5.

3.2 Аудиторська перевірка та узагальнення результатів перевірки обліку витрат на підприємстві ТОВ «Успіх»

Проведення аудиту завжди супроводжується відповідними ризиками. Аудитор повинен точно розуміти в чому суть аудиторського ризику, розуміти його сутність, знати його склад, процес визначення ризику та максимально допустимий його рівень.

Згідно з міжнародними стандартами аудиту 400 «Оцінка ризику і внутрішній контроль» і 330 «Аудиторські процедури відповідно до оцінених ризиків» визначаються методичні рекомендації щодо оцінки властивого ризику невідповідності внутрішнього контролю, їх вплив на незалежні процедури аудиту.

Загальний аудиторський ризик включає: властивий ризик, ризик контролю і ризик не виявлення помилок.

Властивий ризик - це ризик, пов'язаний з функціонуванням підприємства та наявністю виявлених помилок при перевірці бухгалтерського обліку та фінансової звітності, що виникають під дією зовнішніх та внутрішніх факторів.

Властивий ризик оцінюється на підготовчому етапі, коли аудитор знайомиться з підприємством.

Згідно з МСА НВЕ 400 ризик контролю - це ризик того, що викривленню залишку на рахунку (або класу операцій), які могли б виникнути і які могли б бути суттєвими, окремо або разом із викривленнями залишків на інших рахунках, не можна буде своєчасно запобігати за допомогою систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю.

Ризик системи бухгалтерського обліку залежить від помилок, що допускаються у результаті документування господарських операцій, неправильного відображення їх у регістрах бухгалтерського обліку при складанні фінансової звітності. Це дає змогу підтвердити, що система обліку не ефективна і не надійна. Такі помилки у системі обліку виникають, коли часто змінюється законодавство чи нормативні документи.

Складовою аудиторського ризику є ризик виявлення (невиявлення) помилок. Відповідно до міжнародного стандарту 400 ризик невиявлення помилок - це ризик того, що аудиторські процедури, по суті, не виявляють викривлення залишку на рахунку (або класу операцій), які можуть бути суттєвими, окремо або разом з викривленнями залишків на інших рахунках.

Ризик розраховується на підготовчому етапі. Він не є постійною величиною може змінюватись впродовж аудиторської перевірки. При цьому аудитор керує його величини. Загальний ризик повинен визначатися межею від 1 % до 5 % .

Для оцінки аудиторського ризику застосовується наступна модель розрахунку:

АР = ВР*КР* РН

де: АР - загальний аудиторський ризик;

ВР - властивий ризик;

КР - ризик контролю;

РН - ризик невиявлення.

Крім кількісної оцінки ризику, застосовується інший підхід. Компоненти ризику визначаються як «низький», «середній» і «високий».

Залежність між компонентами аудиторського ризику наведена у таблиці 2.2.1.

Таблиця 3.2.1 Залежність між компонентами аудиторського ризику

Дані таблиці показують: якщо вплив зовнішніх факторів на можливість помилок у звітності незначний (ВР - низький), система внутрішнього контролю достатня і функціонує ефективно (КР - низький), то ризик невиявлення помилок буде високим (РН - високий), аудиторський ризик при цьому буде теж високим.

На основі попередньої інформації можна розрахувати аудиторський ризик для об’єкта аудиту - ТОВ «Успіх».Треба зауважити, що це маленьке підприємство з невеликим документообігом, що значно впливає на рівень складності роботи аудитора.

Показник властивого ризику розраховуємо залежно від рівня фінансової звітності, тобто порівнюємо дану попередню оцінку розміру властивого ризику з найсуттєвішими залишками по бухгалтерських рахунках і певних категоріях операцій. Тому розмір властивого ризику буде дорівнювати 0,1%.

Ризик контролю встановлюємо на позначці 0,1 %, він показує ступінь довіри аудитора до внутрішнього контролю організації за формуванням економічних показників.

Що до ризику невиявлення, то він дорівнює 0,3%, тобто це суб’єктивна ймовірність того, що процедури, які застосовуються аудитором в процесі перевірки та дозволяють виявити існуючі в організації порушення.

Загальний аудиторський ризик в цьому випадку буде дорівнювати:

,1%*0,1%*0,3% = 0,3%

Цей показник є досить низьким, та показує, що аудиторська перевірка буде проходити у відповідності з договором, необхідна інформація буде надаватися для перевірки, аудитора буде допущено до документації та всі умови будуть сприяти перевірці.

Аудитор за результатами загального знайомства з системою внутрішнього контролю та обліку на підприємстві складає програму перевірки операцій з матеріальними цінностями. Програма аудиторської перевірки представлена в табл. 3.2.2.

Таблиця 3.2.2

Програма аудиторської перевірки операцій з матеріальними запасами

Першочергово, при проведенні аудиторської перевірки витрат діяльності підприємства, слід ознайомитися з:

обліковою політикою підприємства щодо обліку витрат;

підтвердження витрат відповідними первинними документами;

обґрунтованість відображення витрат згідно класифікації видів діяльності;

наявність окремого обліку витрат різних видів діяльності;

правильність розподілу операційних витрат на адміністративні, збутові та інші витрати операційної діяльності;

повнота розкриття інформації про витрати у фінансовій звітності.

З 01.04.11 р. набув чинності розд. IІІ Податкового кодексу (далі - ПК). Тому бухгалтерам необхідно було переглянути ряд положень у наказі про облікову політику підприємства. Адже даних бухгалтерського обліку не завжди буде достатньо для ведення податкового обліку.

Нагадаємо, що облікова політика може змінюватися тільки у випадках, якщо (п. 9 П(С)БО 6):

• змінюються статутні вимоги;

• змінюються вимоги органу, що затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку;

• зміни облікової політики забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Не вважається зміною прийняття облікової політики для операцій, які відрізняються за змістом від попередніх, або для операцій, що не здійснювалися раніше.

Наказ про облікову політику підприємства можна щороку не перевидавати. Досить прийняти зміни до облікової політики окремим наказом, який буде доповненням до наказу про облікову політику підприємства. Якщо ж змін багато і вони істотно змінюють наказ, то доцільно видати його заново в новій редакції.

При аналізі облікової політики на ТОВ «Успіх» було встановлено те, що ті положення, які впливають на податковий облік з податку на прибуток, не прописані досить ретельно. Але, не дивлячись на це, бухгалтерський облік на підприємстві ведеться з суворим дотриманням вищезазначених норм, і на показники фінансової звітності такий чинник не впливає.

Що стосується класифікації, оцінки та визнання витрат аудитор перевіряє дотримання чинного законодавства, зокрема П(С)БО 16 «Витрати».

Під час перевірки правильності відображення витрат діяльності від реалізації товарів повинно бути підтверджено, що операції належним чином санкціоновані; на рахунках бухгалтерського обліку відображені всі здійснені угоди з продажу; реалізація відображена своєчасно; вартісна оцінка операцій здійснена правильно. Для цього необхідно порівняти записи в регістрах обліку з первинними документами; дати, зазначені у відвантажувальних документах, з датами у регістрах обліку; перевірити арифметичну точність підсумків.

Перевіряючи первинні документи і регістри бухгалтерського фінансового обліку, слід виходити з таких вимог: повнота обліку, точність записів, правильність вартісних оцінок, об'єктивність, дотримання прав і обов'язків посадовими і матеріально відповідальними особами, відкритість даних (тобто аудитор не повинен сумніватись, що окремі господарські операції не записані на рахунках і в облікових регістрах).

Що ж до перевірки повноти надходжень грошових коштів до каси або розрахункового рахунку підприємства необхідно стежити за своєчасністю оприбуткування готівки. Він повинен за корінцями чеків встановити одержані суми і зіставити їх із сумами, вказаними у прибуткових касових ордерах та записах у касовій книзі. У разі виявлення розбіжностей у сумах необхідно зробити уточнення даних за тими чеками, які містяться. У разі виявлення розриву між датами фактичного оприбуткування по касі отриманих грошей та датою оплати чека, аудитор повинен з'ясувати причини та встановити, чи не були тимчасово вилучені кошти із господарського обігу в особистих корисливих цілях окремими посадовими особами підприємства.

Правильністю та повнотою заповнення первинних документів (а саме: рахунка-фактури, виписки банку, видаткової накладної, податкової накладної, довіреності, платіжного доручення, платіжної вимоги, довідки (розрахунка) бухгалтерії тощо), облікових регістрів та фінансовій звітності.

Купівля товарів на ТОВ «Успіх» здійснюється на підставі укладених договорів. Після оформлення договору постачальник виставляє рахунок для оплати. Оплата проводиться по перерахунку через установу банку (ПАТ «Кредобанк»). При проведенні аудиту слід звернути увагу на правильність оформлення договорів, наявність оригінальних рахунків, правильність посилання на рахунок в платіжних дорученнях.

Обов’язки перевезення вантажів спеціалізованим автотранспортним підприємством оформлюються Договором на перевезення згідно чинного законодавства. Взаємовідносини підприємства (як замовника) і автотранспортного підприємства (як виконавця-перевізника) регулюються чинним законодавством та умовами, визначеними сторонами в Договорі на перевезення. Такий порядок передбачений вимогами ст.59 Закону України про автомобільний транспорт від 05.04.1991 року №2344 (надалі - Закон №2344), де вказано, що вантажний перевізник надає послуги згідно з договором перевезення.

В основному підприємство укладає довгострокові договори з автотранспортними підприємствами на перевезення товарів. Проте, як і будь-який інший, цей договір повинен містити істотні умови передбачені чинним законодавством, без яких він не буде вважатися укладеним (ст.153 ЦК).

Методом логічної, формальної перевірки правильності укладення договорів на перевезення, та оцінки їх юридичної точки зору з’ясовано, що в договорах на перевезення дотримано законодавчі вимоги викладення істотних умов договору: повного найменування і місцезнаходження обох сторін; вартість перевезення; умови і терміни перевезення. В основному договір укладається строком на один рік. Окрім того, в договорі на перевезення сторони обговорюють умови перевезень (режим роботи з видачі та приймання вантажу, забезпечення збереження вантажу, виконання вантажно-розвантажувальних робіт тощо), вартість перевезень і порядок розрахунків; термін дії договору; обов’язки та відповідальність сторін, що повністю відповідає вимогам п. 3.5. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року №363.

Формальною перевіркою відповідності складення транспортної документації з доставки придбаних товарів з’ясовано, що транспортна документація ТОВ «Успіх» укладалася без порушень вимог до її оформлення.

Первинні документи по таких операціях: рахунок, ТТН, акт виконаних послуг, податкова накладна.

Проте, формальною перевіркою правильності оформлення прибуткових накладних були виявлені деякі невідповідності в їх оформленні. Наприклад, в накладній за 25.10.2011 року не вказано серію і номер довіреності на одержання цінностей, за 17.11.2011 року відсутні підписи осіб, що прийняли і відпустили цінності. Виявлені недоліки в оформленні не мають суттєвого впливу на загальногосподарський стан підприємства, проте мають бути враховані.

При видачі довіреності реєструються в Журналі реєстрації довіреностей (по формі №М-3) під розписку про одержання. Журнали реєстрації довіреностей на підприємстві оформлені належним чином, листки пронумеровані, журнали прошнуровані та скріплені печаткою та підписами керівника та головного бухгалтера ТОВ «Успіх».

Використана довіреність залишається у постачальника при першому відпуску товарів. Невикористані довіреності повертаються підприємству на наступний день після закінчення строку їх дії. За правилами, повернуті і невикористані довіреності гасять написом “невикористана” і зберігають протягом строку встановленого для зберігання первинних документів. Перевіряючи відповідність порядку оформлення і обліку довіреностей, з’ясовано, що підприємством не порушувалися правила використання довіреностей.

Товарні запаси, що надходять на склад підприємства, ретельно перевіряються за асортиментом, кількістю та якістю, зазначеними у супровідних документах (накладних, товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості).

Відповідає за приймання товарів на склад комірник, який є матеріально-відповідальною особою. З комірником укладено письмовий договір про повну матеріальну відповідальність. Комірник в обов’язковому порядку, у присутності особи, яка доставила вантаж, зважує товарні цінності, обмірює і оглядає їх.

Разом із накладною на оприбутковані товари постачальником в обов’язковому порядку надається податкова накладна, у якій крім інших реквізитів, вказується ціна товару, ставка і сума ПДВ, загальна сума до сплати. Податкова накладна виписується на кожну поставку товарів і підтверджує підприємству його право на податковий кредит з податку на додану вартість.

Формальною перевіркою правильності оформлення податкових накладних, прийнятих до обліку на ТОВ «Успіх» підтверджено належність оформлення документів чинному законодавству. Арифметичні розрахунки в документах складені вірно. В цілому прийнята до обліку податкова документація оформлена із вимогами законодавства і підтверджує підприємству його право на податковий кредит з ПДВ.

В обліку товарні запаси відображають за первинною вартістю (собівартістю), яку визначають згідно П(С)БО №9 «Запаси»[24]. Таким чином, при купівлі товарів, ТОВ «Успіх» до первинної вартості відносить суми сплачені за Договором купівлі-продажу постачальнику за вирахуванням непрямих податків (без ПДВ).

Не включаються до первісної вартості придбаних товарів ТОВ «Успіх»:

загальногосподарські та інші витрати, не пов’язані з доставкою товарів;

проценти за користування позиками тощо.

Варто звернути увагу на правильність переведення до базових одиниць обліку. Отже, перевіривши декілька накладних, можемо зазначити, що відхилень не знайдено.

При аудиті здійснюється перевірка правильності перенесення залишків по рахунках аналітичного обліку на синтетичні рахунки. Але оскільки облік ведеться за допомогою комп’ютера, який самостійно здійснює операції такого плану, такий вид аудиту є недоцільним. В даному випадку аудитору слід звернути увагу на правомірність бухгалтерських проводок, правильність віднесення до витрат тих чи інших сум.

Оскільки податковий облік не перетинається з бухгалтерським, тобто обчислення податків не має прямого зв’язку з бухгалтерськими записами, то зробити помилку в кореспонденції рахунків, яка б спричинила недоїмку по сплаті податку на прибуток можна лише по операціях, які впливають на залишки матеріальних цінностей. Адже матеріальні залишки впливають на скориговані валові витрати, а отже і на обчислення податку на прибуток.

Так само впливає на суму залишків матеріальних цінностей на кінець звітного періоду включення до балансової вартості товарів транспортних витрат.

Для обліку руху товарних цінностей, придбаних для їх подальшого продажу, за первісною вартістю ТОВ «Успіх»:використовує рахунок 28 “Товари”. За дебетом рахунка відображується збільшення вартості придбаних (отриманих) товарів, за кредитом - зменшення вартості на суму реалізованих (вибулих) товарів. На 281 субрахунку “Товари на складі” ведеться облік руху та наявності товарних запасів на складі підприємства. У бухгалтерському обліку надходження товарів на підприємстві відображують наступними бухгалтерськими записами (табл. 3.2.3) .

Таблиця 3.2.3 Облік придбання товарів на ТОВ «Успіх»

Таким чином, на основі аналізу порядку відображення господарських операцій із придбання товарів в системі бухгалтерських рахунків, можна зробити висновок, що записи по рахункам операції із придбання відповідає Інструкції по використанню Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій від 30.11.1999 року №291.

Наприкінці місяця підсумкові дані про надходження товарів із Оборотної відомості руху товарно-матеріальних цінностей переносять до синтетичного регістру “Оборотна відомість по товарно-матеріальним рахункам” і роблять в обліку запис: Дебет 281 “Товари на складі” Кредит 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками”. Інформація про розрахунки з постачальниками про оприбутковані цінності відображується в Журналі-ордері по рахунку 631 „Розрахунки з постачальниками”.

Для перевірки повноти оприбуткування запасів та наявності документального підтвердження їх надходження була проведена звірка даних аналітичного обліку по рахунку 281 „Товари” з даними первинного обліку. Для цього була використана відомість розрахунків з постачальниками та первинні документи - накладні.

Паралельно виконувалась перевірка правильності оформлення накладних постачальників з метою підтвердження їх юридичної сили. Для цього візуально оцінювалася наявність всіх необхідних реквізитів та правильність їх заповнення (печатки підприємства-постачальника, підписи уповноважених осіб, найменування матеріальних цінностей, їх кількість, ціна, загальна вартість тощо).

За результатами перевірки повноти оприбуткування виробничих запасів та наявності документального підтвердження їх надходження можна зробити наступні висновки:

.        Всі товарні запаси, які відображені по дебету рахунку 281 „Товари”, надійшли на підприємство на підставі дійсних накладних від постачальників. Представлені для перевірки накладні мають всі реквізити та правильно заповнені.

.        Серед накладних, які були надані для перевірки, відсутні такі, які б не знайшли відображення в бухгалтерському обліку.

.        Всі товарні запаси правильно оприбутковані в обліку за вартістю, що підтверджується даними накладних від постачальників, окрім однієї операції. Так, при відображенні надходження товарів від МП „Імпульс” за даними накладної №32 по дебету 281 рахунку помилково проводкою Дт281 Кт631 була відображена повна вартість придбаних запасів з урахуванням податку на додану вартість. Така помилка призводить до завищення первісної вартості запасів, що відображається на рахунку 281 ”Товари”, і відповідно, - витрат виробництва при їх подальшому списанні, а також до завищення кредиторської заборгованості перед постачальниками (в даному конкретному випадку - на 40 грн.).

Отже, за результатами дослідження стану обліку надходження товарів на ТОВ «Успіх» можна зробити висновок, що первинний, аналітичний та синтетичний облік в цілому організований на задовільному рівні.

При організації та проведенні інвентаризації на підприємстві керуються Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів та розрахунків від 11.08.1994 року №69.

Для проведення інвентаризації, наказом керівника по підприємству, призначається робоча комісія у складі не менш як трьох чоловік при обов’язковій участі матеріально-відповідальних осіб. До складу робочої комісії зазвичай включають робітників, які добре знають об’єкти інвентаризації, ціни і первинний облік.

Перевірку обліку реалізації товарів починаємо із вивчення порядку оформлення договірних відносин із покупцями.

Перед укладенням письмової угоди, щодо продажу товарів, керівники підприємств (покупця і постачальника) в усній формі домовляються про поставку товарів. Операція із продажу товарів відповідно оформлюється Договором купівлі-продажу, в якому обов’язково сторони обумовлюють істотні умови операції купівлі-продажу.

На відвантаження продукції покупцеві бухгалтерією підприємства виписується накладна на відпуск товарних цінностей і податкова накладна в двох екземплярах, оригінали яких передаються представнику покупця, а копії залишаються в бухгалтерії підприємства.

Представником покупця, що приймає товари, пред’являється довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей (ф. 1-М). Відповідно до накладної записуються інформаційні дані прізвища, ім’я, по-батькові відповідальної особи за отримання цінностей, серію і номер довіреності.

Формальною перевіркою правильності оформлення накладних на відпуск товарних цінностей, встановлено, що в цілому документація складена належним чином, без необумовлених виправлень, підчисток і помарок. Однак в накладних за 28.04.2011 року, 25.05.2011 року не вказано серію і номер довіреностей за якими відпущено цінності, хоча довіреності на оприбуткування товарів по цим накладним наявні і прикладені у підшивку до видаткових документів разом із накладними.

Окрім того, прийняті до обліку довіреності у деяких випадках були не повністю заповненими. Слід зазначити, що у даному випадку необхідно було б провести зустрічну аудиторську перевірку у покупців таких товарів. Однак, така перевірка проведена не була, внаслідок чого відсутні підстави для підтвердження реальності проведення зазначених операцій з реалізації.

За дозволом бухгалтерії на відпуск товарних цінностей за накладною, безпосереднє вибуття товарів зі складу підтверджує своїм підписом матеріально-відповідальна особа.

Вибуття товарів зі складу, їх кількість, вартість по накладній, комірник реєструє у Відомості складського обліку, за якою звітує бухгалтерії наприкінці кожного місяця.

Отже, за результатами дослідження стану обліку вибуття товарів на ТОВ «Успіх» можна зробити висновок, що первинний, аналітичний та синтетичній облік в цілому організований на задовільному рівні. В основному всі первинні документи, які використовуються містять необхідні реквізити, але в окремих з них (накладні, довіреності) відсутні необхідні дані, що не дає змогу підтвердити реальність проведених операцій з реалізації.

Для аналітичного та синтетичного обліку вибуття товарних запасів нормативно рекомендовані регістри не використовуються. Проте, регістри, які розроблені на підприємстві відповідають вимогам обліку та містять всі необхідні реквізити.

У третьому розділі дипломної роботи було наведено дані про аудит витрат на ТОВ «Успіх».

Дослідження стану обліку операцій з товарними запасами здійснювалося із використанням матеріалів товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх» Як свідчать результати огляду діяльності даного підприємства за 2010-2011 рр. в дане підприємство займалося роздрібно-оптовою торгівлею запасними частинами та витратними матеріалами до офісної техніки.

Дослідження стану обліку на підприємстві показало, що облік товарів в цілому організовано на належному рівні:

1)      договірна документація підприємства по оформленню операцій купівлі - продажу складена відповідним чином і задовольняє законодавчі вимоги по її оформленню;

2)      закупівельні операції підприємства оформлюються належним чином, дотримуючись необхідного порядку документування, вказаних операцій;

)        окрім того, при здійсненні доставки товарів власним автотранспортом або користуючись послугами спеціалізованих підприємств, ТОВ «Успіх» дотримується необхідного законодавчо встановленого порядку документування зазначених операцій;

)        з метою забезпечення умов збереження товарно - матеріальних цінностей, на підприємстві із працівниками, робота яких безпосередньо пов’язана із доставкою, збереженням і вибуттям (рухом) товарно - матеріальних цінностей, укладено двосторонні договори про індивідуальну матеріальну відповідальність цих осіб ;

)        облікові регістри, які розроблені і використовуються підприємством для відображення в обліку операцій із надходження, наявності і вибуття товарних цінностей, складені на належному рівні, містять всі необхідні реквізити і пристосовані для ведення системи обліку, налагодженої на підприємстві;

)        в обліку , товарні запаси, придбані підприємством, відображають за первісною вартістю, яка формується у відповідності з нормами П(С)БО 9 „Запаси” ;

)        відображення в обліку торгових операцій із зазначенням необхідної інформації в системі бухгалтерських рахунків, в цілому задовольняє положення Інструкції по застосуванню плану рахунків бухгалтерського обліку активів, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій від 30.11.1999 року № 291;

)        інвентаризація на підприємстві проводиться вчасно і оформлюється інвентаризаційними описами, які передбачені відповідними нормативним документами.

Поряд з цим, при аудиті надходження товарних цінностей на підприємстві, були виявлені наступні недоліки:

1)      прибуткова документація постачальників прийнята до обліку в деяких випадках була оформлена неналежним чином, в документах відсутні необхідні реквізити, що не дає змогу аудитору отримати всю необхідну повну інформацію щодо здійснених операцій;

2)      окрім того, транспортна документація по оформленню операцій із доставки товарів власним автотранспортом підприємства, була складена неналежним чином. В деяких документах, які оформлялися (дорожні листи, ТТН) відсутні всі необхідні реквізити і відомості здійснених операцій;

)        при аудиті вибуття товарних цінностей з’ясовано, що прийняті до обліку довіреності від покупців на отримання товарних цінностей у деяких випадках були не повністю заповненими і не містили в собі певних необхідних відомостей.

Отже, в процесі аудиту торгових операцій на ТОВ «Успіх», виникла незгода із повнотою і засобами відображення в обліку операцій внаслідок порушення вимог нормативних документів, а також, невідповідності порядку оформлення первинних документів діючому законодавству.

Сукупний ефект усіх невідповідностей та незгоди на фінансову звітність відсутній, оскільки виявлені порушення не спричинюють ефект на показники обліку та фінансової звітності. Таким чином, ТОВ «Успіх» за наслідками аудиту операцій з товарними запасами було видано умовно-позитивний аудиторський висновок, який наведено у Додатку 11.

3.3. Узагальнення результатів перевірки обліку доходів від операційної діяльності на підприємстві ТОВ «Успіх»

Результати аудиторської перевірки відображаються в аудиторському звіті. Аудиторський звіт містить відомості про стан обліку, внутрішнього контролю, достатність і достовірність фінансової звітності. У зв'язку з тим, що зміст аудиторського звіту залежить від конкретних обставин та наслідків перевірки, він складається за довільною формою. Аудиторський звіт складається тільки для замовника і може бути опублікований тільки за його дозволом.

Аудиторський звіт включає загальну (вступну), аналітичну і підсумкову частини.

Згідно МСА НВЕ 700 «Висновок незалежного аудитора щодо повного пакету фінансових звітів загального призначення» та 701 «Модифікація висновку незалежного аудитора» після закінчення аудиторської перевірки аудитор повинен скласти 2 документа - аудиторський звіт та аудиторський висновок.

Аудиторський звіт - це внутрішній підсумковий документ, складання якого, як правило, передує складанню аудиторського висновку.

Аудиторський висновок - це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), що складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить у собі висновок стосовно достовірності фінансової звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Зміст аудиторського висновку носить конфіденційний характер, й тому не підлягає публічному розкриттю перед третьою стороною. Інформація звіту повинна бути надійною, чіткою, реальною та достовірною і компетентною, а також незалежною, об’єктивною та правдивою. Необхідність формування аудиторського звіту визначається договором на проведення аудиту. МСА НВЕ не встановлюють спеціальних вимог щодо змісту та структури аудиторського звіту. Кожна аудиторська фірма самостійно розробляє та затверджує відповідні вимоги внутрішніми стандартами.

За структурою аудиторський звіт може мати три основних розділи:

         загальні відомості про перевірку;

         загальна характеристика системи внутрішнього контролю;

         результати виконаних процедур щодо отримання доказів стосовно тверджень у показниках фінансової звітності.

Другим документом, який складає аудитор по закінченню перевірки, є аудиторський висновок. Згідно Закону України «Про аудиторську діяльність» № 140 від 14.09.06р.[5] аудиторський висновок - це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається у вільному порядку за наслідками проведення аудиту і містить у собі висновок стосовно достовірності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово - господарської діяльності.

При вільній формі складання аудиторський висновок все ж повинен містити такі розділи: вступ, масштаб перевірки, висновок аудитора про фінансову звітність, дата аудиторського висновку, адреса аудиторської фірми, підпис незалежного аудитора.

Аудиторський висновок складається у трьох примірниках. Перший та третій передається замовнику, а другий - виконавцю.

Згідно з МСА 700[17] висновок аудитора може бути безумовно-позитивним та модифікованим (безумовно-позитивний з пояснювальним параграфом, умовно-позитивний, негативний, відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства), як це зображено на рисунку 1.

.        Безумовно - позитивний висновок видається лише тоді, коли аудитор впевнений у тому, що фінансові документи готувались правильно, на основі принципів обліку і контролю, що вони відповідають встановленим принципам, вимогам та інструкціям і за своїм змістом не заперечують відомим аудитору даним про одиницю, яка перевіряється, що в них відповідним чином розкриті всі питання, які мають відношення до фінансової звітності.

Позитивний висновок представляється клієнту у випадках, коли на думку аудитора виконано наступні умови:

         аудитор отримав всю інформацію й пояснення, необхідні для цілей аудиту;

         надана інформація достатня для відображення реального стану справ на підприємстві;

         є адекватні і достовірні дані з усіх суттєвих питань;

         фінансова документація підготовлена у відповідності з прийнятою на підприємстві системою бухгалтерського обліку, котра відповідає вимогам чинного законодавства;

         фінансова звітність складена належним чином, за формою, затвердженою у встановленому порядку.

Враховується також стан обліку та фінансової звітності підприємства. У позитивному висновку наводяться стверджувальні слова, такі як: «задовольняє вимогам», «дає достовірне й дійсне уявлення», «достовірно відображає», «знаходиться у відповідності з», «відповідає».

.        В усіх інших випадках згідно з МСА аудитор складає модифікований аудиторський висновок. Якщо аудитором виявлено окремі обставини (чинники), які є важливими, але не впливають на його думку, то видається безумовно-позитивний висновок з пояснювальним параграфом або так званими прикінцевими положеннями.

Якщо в ході аудиторської перевірки було встановлено певні факти, операції або виявлено окремі показники звітності, які спричинили заперечення (незгоду) аудитора, але потім керівництвом підприємства було надано вичерпні пояснення, які задовольнили аудитора, або зроблено відповідні коригування звітності, то в аудиторському висновку ці події та рішення наводити необов’язково, оскільки вони не змінюють зміст безумовно-позитивного висновку. Проте можуть бути випадки, коли користувачі звітності краще зрозуміють інформацію, якщо їх увагу буде привернуто до найважливіших моментів або надано додаткові пояснення (особливо якщо звітність складено правильно, але за нестандартними принципами). Включення пояснювального параграфа не впливає на думку аудитора.

Пунктами 30 - 35 МСА 700 рекомендовано включати цей параграф після параграфа, який містить думку аудитора. В ньому зазвичай наведено посилання на те, що цей чинник не є підставою для висловлення умовно-позитивної думки.

Прикладами необхідності доповнення безумовно-позитивного висновку пояснювальним параграфом або видозміненими формулюваннями можуть бути такі ситуації: частину роботи щодо проведення перевірки виконано іншим аудитором або висновок частково ґрунтується на висновку іншого аудитора; аудитор погоджується з відхиленням від загальноприйнятих принципів обліку i складання звітності (погоджується з обґрунтуванням керівництва підприємства); аудит за попередні періоди проводився іншим аудитором; аудит за попередні періоди не проводився (аудит здійснюється вперше); виявлено невідповідність між фінансовими бухгалтерськими звітами та іншою інформацією, наданою керівництвом підприємства; наявна суттєва невизначеність щодо припущення про безперервність діяльності підприємства; банкрутство або ліквідація підприємства.

В окремих ситуаціях аудитор не може видати безумовно-позитивний висновок через існування обмеження в обсязі його роботи або через невпевненість чи незгоду. Залежно від рівня суттєвості обмежень перевірки, незгоди чи невпевненості аудитор складає умовно-позитивний або негативний висновок чи дає відмову від висловлення думки. За наявності невпевненості аудитор не може сформулювати думку з окремих питань (елементів перевірки) або в цілому про фінансову звітність. При існуванні незгоди аудитор може сформулювати думку, але вона суперечить перевіреній фінансовій звітності.

Виходячи з виду невпевненості та незгоди щодо їх суттєвості, аудитор приймає рішення про те, який вид аудиторського висновку буде видано за результатами перевірки звітності (умовно-позитивний, негативний, відмова від думки).

Отже, умовно-позитивний аудиторський висновок складається за наявності несуттєвої невпевненості та несуттєвої незгоди. В усіх випадках слід дати детальне пояснення невпевненості та незгоди.

.        Негативний аудиторський висновок згідно з п. 39 МСА 700[17] слід висловлювати лише тоді, коли вплив будь-якої незгоди з керівництвом настільки суттєвий i глибокий для фінансової звітності, що, на думку аудитора, недостатньо модифікувати висновок, щоб розкрити викривлення або неповний характер фінансової звітності. Тобто, видаючи негативний висновок, аудитор вважає, що на його думку фінансова звітність не відповідає встановленим вимогам, не є достовірною й об’єктивною, показники її суттєво перекручені. При цьому повинна мати місце незгода, яка має суттєвий характер. Незгода може стосуватися як фінансової звітності в цілому, так i окремих її частин (конкретних звітних форм, певних їх розділів або показників). Виявлені аудитором суттєві порушення облікової політики, значні перекручення сум у фінансовій звітності, недостатнє розкриття інформації, порушення чинного законодавства призводять до видачі негативного аудиторського висновку, а виявлені незначні (несуттєві) порушення - до складання умовно-позитивного висновку.

.        Можливість видачі негативного аудиторського висновку в окремих випадках обумовлюють в договорі на аудиторську перевірку із зазначенням того, що це не впливає на виплату аудитору (аудиторській фірмі) гонорару за проведену перевірку.

Відмова від висловлення думки застосовується в разі якщо обмеження обсягу перевірки дуже значне (суттєве), внаслідок чого аудитор не може отримати достатню кількість необхідних аудиторських доказів i відповідно сформулювати обґрунтовану об’єктивну думку про фінансову звітність. Обмеження в обсязі перевірки можуть виникати як з вини підприємства (встановлення дуже стислих термінів перевірки, незгода керівництва на надсилання запитів для підтвердження дебіторської та кредиторської заборгованості; відмова аудитору у спостереженні за проведенням інвентаризації; незадовільне ведення обліку, внаслідок чого відбувається втрата інформації), так i через об’єктивні обставини (наприклад, непередбачений вплив подальших подій). Крім того, відмова від думки висловлюється в разі порушення умов незалежності аудитора від підприємства-клієнта. Аудитор повинен заздалегідь попередити керівника підприємства або обумовити в договорі на аудит, що існує можливість за результатами перевірки надати відмову від висловлення думки про фінансову звітність. Перед прийняттям рішення про видачу відмови аудитор повинен дуже ретельно проаналізувати результати перевірки, впевнитися, що не існує додаткових шляхів розширення обсягу перевірки i поповнення необхідних аудиторських доказів, переконатися, що складання негативного чи безумовно-позитивного висновку за даних обставин є неможливим.

У ході аудиторської перевірки обліку витрат діяльності на підприємстві ТОВ «Успіх» та паралельно з проведеними тестуваннями, які наведені у Додатках , було встановлено незначні порушення, а саме:

-   не в повному обсязі заповнені деякі первинні документи з обліку доходів (відсутні підписи керівництва, вказані неповні назви підприємств - замовників тощо);

-        не достатньо розкрита інформація про витрати в Обліковій політиці підприємства.

5. На основі результатів проведеного аудиту та виявлених помилок у веденні обліку на підприємстві ТОВ «Успіх», які є не досить суттєвими та не можуть негативно вплинути на фінансову діяльність підприємства, було також виявлено такий недолік - в Наказі про облікову політику недостатньо розкрито принципи, методи і процедури, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Але, не зважаючи на це, фінансові документи готувались правильно, на основі принципів обліку і контролю, що вони відповідають встановленим принципам, вимогам та інструкціям і за своїм змістом не заперечують відомим аудитору даним про одиницю, яка перевіряється, що в них відповідним чином розкриті всі питання, які мають відношення до фінансової звітності. Висновок аудитора є умовно - позитивний, з пояснювальним параграфом. В ньому наведено посилання на те, що цей чинник не є підставою для висловлення іншої (негативної) думки. Також, аудитор, на прохання кирівництва, в письмовій формі висловив свої рекомендації щодо уточнень до Облікової політики підприємства ТОВ «Успіх».

Кирівництво усунуло вище зазначені помилки до закінчення аудиторської перевірки, та прийняло рекомендації видати наступного фінансового року доповнення до Наказу про облікову політику.

РОЗДІЛ 4. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ВЕДЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ І АУДИТУ ВИТРАТ ДІЯЛЬНОСТІ НА ТОВ «УСПІХ»

4.1 Шляхи удосконалення обліку витат діяльності підприємства ТОВ «Успіх»

Облік є одним із найголовніших засобів отримання інформації і основою національного управління. Курс на ринкові перетворення в Україні супроводжується реформуванням бухгалтерського обліку.

Аналіз і вдосконалення досвіду дозволяють розвивати і обгрунтовувати методологічні засади побудови системи обліку.

В умовах жорсткої конкуренції між підприємствами більше шансів на перемогу має той, хто в будь-який момент може чітко уявити, яка продукція має найбільший попит, які товари є на складі і в якому обсязі слід здійснювати подальше їх виробництво або придбання. Ефективне рішення цих питань при великому обсязі інформації не можливе без використання комп'ютерних систем автоматизації оперативного і бухгалтерського обліку.

Тому саме зараз ТОВ «Успіх» намагається все більше удосконалювати свої системи автоматизації оперативного і бухгалтерського обліку всіх показників підприємства, особливо автоматизацію обіку доходів, витрат та фінансових результатів.

Для успішного ведення бухгалтерського обліку найважливіше завжди мати всю інформацію про нововведення та останні зміни Законодавства.

Суттєвим недоліком на досліджуваному підприємстві є те, що тут повністю відсутні будь-які джерела бухгалтерських видань, окрім мережі Internet.

Документообіг на підприємстві невеликий, тому бухгалтер та директор ретельно контролюють всі події діяльності.

При автоматизації обліку підприємство використовує інформаційні комп'ютерні системи, призначені для автоматизації ведення бухгалтерського обліку і системи, які призначені для виконання облікових робіт, пов'язаних з оперативним обліком продажу товарів.

Кінцевою метою комплексної автоматизації обліку на підприємстві є створення інформаційної бази, яка б сприяла прийняттю управлінських рішень, вибору стратегії на основі аналізу господарської діяльності за різними показниками та досягненню більшої конкурентноспроможності підприємства.

Крім того, більшості торговельних підприємств слід звертати увагу на впровадження методів та механізмів стратегічного управління товарними запасами, яке являє собою комплекс заходів, що спрямовані на формування та підтримання їх оптимального обсягу.

В умовах ринкової економіки торговельне підприємство повністю вільне у виборі постачальника необхідних товарних ресурсів. Вибір постачальника здійснюється на підставі основних та додаткових критеріїв, які визначають доцільність укладення угоди закупки з конкретним постачальником порівняно з іншими альтернативними варіантами.

В найбільш загальному вигляді оцінка ефективності комерційної угоди із закупівлі товарів покликана визначити результат даної комерційної операції шляхом співставлення доходів та витрат торговельного підприємства, пов'язаних з її здійсненням, оцінкою величини чистого прибутку підприємства від здійснення угоди.

Удосконалення системи управління витратами націлене на постійний пошук і виявлення резервів економії ресурсів, нормування їх витрат, планування, облік та аналіз витрат за їх видами, стимулювання ресурсо збереження і зниження витрат з метою підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства.

Рекомендуємо для оптового підприємства урегулювати порядок реалізації товарів зі знижками.

Для цього доцільно розробити “Положення про продаж товарів зі знижками”, яке затверджується наказом керівника підприємства.

Такий документ необхідний, щоб до підприємства не було претензій як від покупців-замовників, так і від контролюючих органів, а також щоб не допустити зловживань з боку матеріально відповідальних осіб і впорядкувати систему надання знижок.

4.2 Удосконалення аудиту витрат на ТОВ «Успіх»

Для цілей удосконалення аудиту витрат діяльності на підприємстві ТОВ «Успіх» можна надати декілька пропозицій:

)        посилити контроль при заповненні первинної документації з обліку витрат діяльності та інших видів витрат;

)        необхідно запровадити систему внутрішнього аудиту в середині підприємства, це дасть змогу попереджувати помилки та порушення в веденні обліку; для запровадження і успішного функціонування на підприємствах оптової торгівлі служби внутрішнього аудиту необхідно вирішити такі важливі завдання:

1. Розробка і затвердження нормативної бази, яка регулювала б діяльність внутрішніх аудиторів, а також стандартів (нормативів) внутрішнього аудиту.

. Забезпечення служби внутрішнього аудиту законодавчою і нормативною документацією, інструкціями та іншою довідковою інформацією, що стосується роботи внутрішніх аудиторів.

.Рекомендовано для оптового підприємства урегулювати порядок реалізації товарів зі знижками. Для цього доцільно розробити “Положення про продаж товарів зі знижками”, яке затверджується наказом керівника підприємства. Такий документ необхідний, щоб до підприємства не було претензій як від покупців-замовників, так і від контролюючих органів, а також щоб не допустити зловживань з боку матеріально відповідальних осіб і впорядкувати систему надання знижок.

. Запропоновано методику оцінки внутрішнього контролю товарних запасів, яка дозволяє визначити ступінь надійності системи їх обліку з урахуванням різної кількості можливих помилок.

Четвертий розділ Дипломної роботи розглядає шляхи вдосконалення організації бухгалтерського обліку та аудиту витрат підприємства на ТОВ «Успіх».

Для збільшення ефективності функціонування обліку та контролю на підприємстві на нашу думку доцільно зробити наступні кроки.

Торговельним підприємствам, а саме ТОВ «Успіх» слід звертати увагу на впровадження методів та механізмів стратегічного управління товарними запасами, яке являє собою комплекс заходів, що спрямовані на формування та підтримання їх оптимального обсягу.

В умовах ринкової економіки торговельне підприємство повністю вільне у виборі постачальника необхідних товарних ресурсів. Вибір постачальника здійснюється на підставі основних та додаткових критеріїв, які визначають доцільність укладення угоди закупки з конкретним постачальником порівняно з іншими альтернативними варіантами.

В найбільш загальному вигляді оцінка ефективності комерційної угоди із закупівлі товарів покликана визначити результат даної комерційної операції шляхом співставлення доходів та витрат торговельного підприємства, пов'язаних з її здійсненням, оцінкою величини чистого прибутку підприємства від здійснення угоди.

Удосконалення системи управління витратами націлене на постійний пошук і виявлення резервів економії ресурсів, нормування їх витрат, планування, облік та аналіз витрат за їх видами, стимулювання ресурсо збереження і зниження витрат з метою підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства.

Рекомендуємо для оптового підприємства урегулювати порядок реалізації товарів зі знижками. Для цього доцільно розробити “Положення про продаж товарів зі знижками”, яке затверджується наказом керівника підприємства. Такий документ необхідний, щоб до підприємства не було претензій як від покупців-замовників, так і від контролюючих органів, а також щоб не допустити зловживань з боку матеріально відповідальних осіб і впорядкувати систему надання знижок.

Для цілей удосконалення аудиту витрат діяльності на підприємстві ТОВ «Успіх» можна надати декілька пропозицій:

)        посилити контроль при заповненні первинної документації з обліку витрат діяльності та інших видів витрат;

)        необхідно запровадити систему внутрішнього аудиту в середині підприємства, це дасть змогу попереджувати помилки та порушення в веденні обліку; для запровадження і успішного функціонування на підприємствах оптової торгівлі служби внутрішнього аудиту необхідно вирішити такі важливі завдання:

1. Розробка і затвердження нормативної бази, яка регулювала б діяльність внутрішніх аудиторів, а також стандартів (нормативів) внутрішнього аудиту.

. Забезпечення служби внутрішнього аудиту законодавчою і нормативною документацією, інструкціями та іншою довідковою інформацією, що стосується роботи внутрішніх аудиторів.

. Рекомендовано для оптового підприємства урегулювати порядок реалізації товарів зі знижками. Для цього доцільно розробити “Положення про продаж товарів зі знижками”, яке затверджується наказом керівника підприємства. Такий документ необхідний, щоб до підприємства не було претензій як від покупців-замовників, так і від контролюючих органів, а також щоб не допустити зловживань з боку матеріально відповідальних осіб і впорядкувати систему надання знижок.

. Запропоновано методику оцінки внутрішнього контролю товарних запасів, яка дозволяє визначити ступінь надійності системи їх обліку з урахуванням різної кількості можливих помилок.

ВИСНОВКИ

Курсова робота була написана за показниками підприємства ТОВ «Успіх».

В Першому розділі Дипломної роботи розглянута нормативно-правова база та літературні джерела, в яких дано оцінку витрат, наведені класифікації, методи обліку, судження окремих вчених з питань аналізу й контролю витрат. Дана тема є актуальною, тому що бухгалтерський облік та аналіз витрат діяльності сприяє збільшенню прибутку.

Огляд спеціальної літератури з питань бухгалтерського обліку, аналізу і поточного контролю витрат спонукає до висновку, що багато з наявних публікацій мають ряд недоліків. Серед них необхідно назвати відсутність характеристик бухгалтерського обліку та контролю конкретних операцій, відсутність методики проведення аналізу витрат, недостатність розробки питань обліку витрат, проблемність і невирішеність багатьох з них, рішення яких можливо відбудеться з розробкою нормативних документів, які забезпечують перехід фінансового обліку на міжнародні стандарти. Дослідження нормативно-правової бази з питань визначення та обліку витрат дозволяє стверджувати, що категорія витрат широко використовується у чинному законодавстві. Це підкреслює виключну важливість формування витрат діяльності підприємства.

В Другому розділі було розкрито інформацію стововно підприємства ТОВ "Успіх", його організаційно-економічна характеристика, досліджено організацію первинного, синтетичного та аналітичного обліку витрат наТОВ «Успіх». Також в другому розділі дипломної роботи було проведено аналіз фінансового стану, який має такі позитивні тенденції :

1). зростання таких показників, як дохід від реалізації товарів, прибуток та, разом з тим, зменшення кредиторської та дебеторської заборгованості, що свідчить про зростання ефективності діяльності підприємства;

2). відсутність дебеторської заборгованості свідчить про відсутність проблем з розрахунками за поставлені товари;

). підприємству вдалося скоротити витрати на 3,34% , завдяки чому зріс прибуток на 21,18%;

).  доля короткострокових(поточних) забов’язань взагалі майже відсутня. Цього досягнуто завдяки підвищенню оборотності кредиторської заборгованості;

5). підприємство має добрі показники коефіцієнтів абсолютної та поточної ліквідності, фінансової стійкості, рентабельності та платоспроможності, які значно зросли за останній рік.

В Третьому розділі було розглянуто організацію і методику аудиту витрат діяльності, вивченні закономірності процесу планування аудиторської перевірки. На основі цього був складений загальний план аудиту витрат ї діяльності, який наведено в Додатку 4, та програму аудиту, яка представлена у Додатку 5. В результаті виконання запланованого аудиту був складений кінцевий документ проведення аудиторської перевірки - аудиторський висновок, який наведено в Додатку 11.

Аналізуючи дані підприємства, було встановлено, що воно працює згідно діючого законодавства, виконує всі зобов’язання як перед державою, так і перед своїми покупцями та замовниками. Проте були виявлені незначні порушення в організації та веденні бухгалтерського обліку витрат діяльності. Вони є незначними та не можуть кардинально впливати на фінансовий стан та звітність підприємства.

У ході аудиторської перевірки обліку витрат діяльності на підприємстві ТОВ «Успіх» та паралельно з проведеними тестуваннями, які наведені у Додатках , було встановлено незначні порушення, а саме:

-   не в повному обсязі заповнені деякі первинні документи з обліку доходів (відсутні підписи керівництва, вказані неповні назви підприємств - замовників тощо);

-        не достатньо розкрита інформація про витрати в Обліковій політиці підприємства.

На основі результатів проведеного аудиту та виявлених помилок у веденні обліку на підприємстві ТОВ «Успіх», які є не досить суттєвими та не можуть негативно вплинути на фінансову діяльність підприємства, було також виявлено такий недолік - в Наказі про облікову політику недостатньо розкрито принципи, методи і процедури, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Але, не зважаючи на це, фінансові документи готувались правильно, на основі принципів обліку і контролю, що вони відповідають встановленим принципам, вимогам та інструкціям і за своїм змістом не заперечують відомим аудитору даним про одиницю, яка перевіряється, що в них відповідним чином розкриті всі питання, які мають відношення до фінансової звітності.

Висновок аудитора є умовно - позитивний, з пояснювальним параграфом. В ньому наведено посилання на те, що цей чинник не є підставою для висловлення іншої (негативної) думки. Також, аудитор, на прохання кирівництва, в письмовій формі висловив свої рекомендації щодо уточнень до Облікової політики підприємства ТОВ «Успіх».

Кирівництво усунуло вище зазначені помилки до закінчення аудиторської перевірки, та прийняло рекомендації видати наступного фінансового року доповнення до Наказу про облікову політику.

Четвертий розділ Дипломної роботи розглядає шляхи вдосконалення організації бухгалтерського обліку та аудиту витрат підприємства на ТОВ «Успіх».

Для збільшення ефективності функціонування обліку та контролю на підприємстві на нашу думку доцільно зробити наступні кроки.

Торговельним підприємствам, а саме ТОВ «Успіх» слід звертати увагу на впровадження методів та механізмів стратегічного управління товарними запасами, яке являє собою комплекс заходів, що спрямовані на формування та підтримання їх оптимального обсягу.

В умовах ринкової економіки торговельне підприємство повністю вільне у виборі постачальника необхідних товарних ресурсів. Вибір постачальника здійснюється на підставі основних та додаткових критеріїв, які визначають доцільність укладення угоди закупки з конкретним постачальником порівняно з іншими альтернативними варіантами.

В найбільш загальному вигляді оцінка ефективності комерційної угоди із закупівлі товарів покликана визначити результат даної комерційної операції шляхом співставлення доходів та витрат торговельного підприємства, пов'язаних з її здійсненням, оцінкою величини чистого прибутку підприємства від здійснення угоди.

Удосконалення системи управління витратами націлене на постійний пошук і виявлення резервів економії ресурсів, нормування їх витрат, планування, облік та аналіз витрат за їх видами, стимулювання ресурсо збереження і зниження витрат з метою підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства.

Рекомендуємо для оптового підприємства урегулювати порядок реалізації товарів зі знижками. Для цього доцільно розробити “Положення про продаж товарів зі знижками”, яке затверджується наказом керівника підприємства. Такий документ необхідний, щоб до підприємства не було претензій як від покупців-замовників, так і від контролюючих органів, а також щоб не допустити зловживань з боку матеріально відповідальних осіб і впорядкувати систему надання знижок.

Для цілей удосконалення аудиту витрат діяльності на підприємстві ТОВ «Успіх» можна надати декілька пропозицій:

)        посилити контроль при заповненні первинної документації з обліку витрат діяльності та інших видів витрат;

)        необхідно запровадити систему внутрішнього аудиту в середині підприємства, це дасть змогу попереджувати помилки та порушення в веденні обліку; для запровадження і успішного функціонування на підприємствах оптової торгівлі служби внутрішнього аудиту необхідно вирішити такі важливі завдання:

1. Розробка і затвердження нормативної бази, яка регулювала б діяльність внутрішніх аудиторів, а також стандартів (нормативів) внутрішнього аудиту.

. Забезпечення служби внутрішнього аудиту законодавчою і нормативною документацією, інструкціями та іншою довідковою інформацією, що стосується роботи внутрішніх аудиторів.

.Рекомендовано для оптового підприємства урегулювати порядок реалізації товарів зі знижками. Для цього доцільно розробити “Положення про продаж товарів зі знижками”, яке затверджується наказом керівника підприємства. Такий документ необхідний, щоб до підприємства не було претензій як від покупців-замовників, так і від контролюючих органів, а також щоб не допустити зловживань з боку матеріально відповідальних осіб і впорядкувати систему надання знижок.

.Запропоновано методику оцінки внутрішнього контролю товарних запасів, яка дозволяє визначити ступінь надійності системи їх обліку з урахуванням різної кількості можливих помилок.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.      Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996 -XЙV. (зі змінами та доповненнями).

2.      Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства від 28.12.94 р. №334/94-ВР.

.        Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. №1252-XII (зі змінами та доповненнями).

.        Закон України «Про податок на додану вартість» від 3.04.1997р. №168.

5.     Закон України «Про аудиторську діяльність» № 140 від 14.09.2006р.

6.      Закон України «Про підприємства України»

7. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р.№291

8.      Методичні рекомендації з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності»-Наказ Міністерства економіки від 02.03.2010 № 226.

9.     Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики. - К.: ТОВ «ФПБАУ» Статус», 2006. - 1152 с.

10.   МСА НВЕ 200 «Мета та загальні принципи аудиторської перевірки фінансових звітів». -Рішення КМПА від 15.06.2006р.

11.   МСА НВЕ 220 «Контроль якості під час історичної фінансової інформації». -Рішення КМПА від 15.06.2006р.

12.    МСА НВЕ 230 «Документація з аудиту». -Рішення КМПА від 15.06.2006р.

13.   МСА 250 "Врахування законів та нормативних актів при аудиторській перевірці фінансових звітів"».-Рішення КМПА від 15.06.2006р

14.   МСА НВЕ 300 «Планування аудиту фінансових звітів». -Рішення КМПА від 15.06.2006р.

15.   МСА НВЕ 315 «Розуміння суб’єкта господарювання та його середовища та оцінка ризиків суттєвих викривлень».-Рішення КМПА від 15.06.2006р.

16.    МСА 320 "Суттєвість в аудиті".-Рішення КМПА від 15.06.2006р.

.        МСА 400 "Оцінка ризиків та внутрішній контроль".-Рішення КМПА від 15.06.2006р

18.   МСА НВЕ 500 «Аудиторські докази». -Рішення КМПА від 15.06.2006р.

19.    МСА НВЕ 520 «Аналітичні процедури». -Рішення КМПА від 15.06.2006р.

.        МСА НВЕ 530 «Аудиторські вибірки та процедури тестування». -Рішення КМПА від 15.06.2006р.

.        МСА НВЕ 700 «Висновок незалежного аудитора щодо повного пакету фінансових звітів загального призначення». -Рішення КМПА від 15.06.2006р.

.        МСА НВЕ 701 «Модифікація висновку незалежного аудитора». -Рішення КМПА від 15.06.2006р.

23.   Наказ Мінтранспорту України і Мінстату України “Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля” від 29.12.1995 року №488.

24.    НАКАЗ № 193 від 21.06.96 МІНІСТЕРСТВО СТАТИСТИКИ УКРАЇНИ «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів».

.        НАКАЗ № 88 від 24.05.95 МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»

26.    План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р.№291.

27.   Положення щодо підготовки аудиторських висновків, які подаються до ДК ЦПФР №1528 від 19.12.2006р.

28.    Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджено наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87.

29.    Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджено наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87.

.        Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затверджено наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87.

.        Положення(стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів», затверджено наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87.

.        Положення(стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджено наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87.

.        Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затверджено наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87.

34.   Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затверджено наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87.

35.    Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затверджено наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87.

36.   Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва», затверджено наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87

37.    Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2000р. №419 «Про затвердження порядку подання фінансової звітності».

38.   Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року №363.

39.   Аудит:навчальний посібник/Н.Л. Шкіря, Т,Г, Нікульнікова, Н.В. Залізняк/ - Львів: «Магнолія 2006», 2007.-224с.

40.   Аудит.Методика документування:Навчальний посібник/ За аг. Ред.. акад.. АЕНУ, д.е.н., проф. І.І. Пилипенка.- Інформаційно-видавничій центр Держкомстату України, 2003.-457 с.

41.    Бакун Ю.Облік транспортно-заготівельних витрат на підприємствах торгівлі // Бухгалтерія.2001.-№37/1.-539 с.

.        Барышников Н. Практикум внутреннего и внешнего аудита.- М.: Фиминь,2002.-616с.;

43.   Безушова Т.Г. Організація і методика аудиту:Навч.посібник для дестанційного навчання. За наук.ред. Л,Ф,Романенко.-К.:Університет «Україна», 2007.-372с.

44.    Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник.-К.:2003.-692 с.

45.   Білуха М.Г. Курс аудиту: Підручник. - К.: Вища школа, 1999. - 201 с.

46.    Бутинець Ф.Ф., Давидюк Т.В., Малюга Н.М., Чижевська Л.В. Бухгалтерський управлінський облік: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів.За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця; 2-е вид., перероб.і доп. - Житомир: ПП «Рута», 2002. - 480 с.

.        Бутинець Ф.Ф. Економічний аналіз. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних заходів спеціальності “Облік і аудит”- Житомир: ПП “Рута”, 2003. - 680 с.

48.   Бутинець Ф. Ф. Аудит і ревізія підприємницької діяльності.-Житомир: ПП Рута,2001.-416с.;

49.    Бутинець Ф. Ф. Організація бухгалтерського обліку .- Житомир: ЖІТІ,2001.-576 с.;

50.    Бухгалтерський облік в Україні: основи та практика: Навч. Пос. / В.С. Лень, В.В. Гливенко. - вид. 2-ге випр. - К.: ЦНЛ, 2006 - 556с.

.        Вахруліна М.А. Бухгалтерский управленческий учет: Учебник для вузов. 2-е изд., доп. и перед. - М.: Омега-Л, 2003. - 528 с.

.        Вітвицька Н.С., Чумакова І.Ю. Державний фінансовий контроль: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2003. - 408 с.

53.    Герасим П.М., Журавель Г.П., Бруханський В.Ф., Хомин П.Я. Первинний та аналітичний облік на підприємстві: Навчальний посібник. - Тернопіль: Астон, 2003 -463с.

54.   Гончарук Я.А. Аудит: навчальний посібник / Я.А. Гончарук, В.С. Рудницький. - 3-те вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2007. - 443 с.

55.    Губачова О. Інвентаризація в торгівлі : документальне оформлення , бухгалтерський і податковий облік // Все про бухгалтерський облік.2001.-№120.-с.6-14;

.        Дорош, Н.І. Аудит: теорія і практика: навчальний посібник / Н.І. Дорош. К.: Знання, 2006. - 495 с.

.        Ільїна С.Б. Основи аудиту:Навчально-практичний посібник.К:Кондор.-2006.-378с.

.        Кононенко О. Річна інвентаризація: стара пісня на новий лад // Податки і бухгалтерський облік.2001.-№103,560 с.

.        Кононенко О. Читаем годовую финансовую отчетность. Харьков : Фактор, 2000.-523 с.

.        Ліванський Ю. В яких випадках необхідна довіреність на одержання товарно-матеріальних цінностей //Все про бухгалтерський облік .2001.-№56.-с.29-30;

.        Мазаракі А.А. та ін. Економіка торговельного підприємства. Підручник для вузов (Під ред. проф.. Н.М. Ушаковой). - К.”Хрещатик”, 1999. - 800 с.

62.    Нашкерська Г.В. Фінансовий облік: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2005.- 503с.

63.    Онищенко Т., Піроженко О. Податковий та бухгалтерський облік - 2-ге вид., перероб. і доп. - Х: Фактор, 2003. -632с.

64.   Піскова Ж. Аудиторський висновок: методика вибору в світлі змін міжнародних стандартів аудиту/ Ж. Піскова-К.: Фактор. 2008.-382 с.

65.    Пичугин П. 1С: Бухгалтерия: доступно для бухгалтера. Полное практическое пособие для современного бухгалтера / П. Пічугін. - К. : Фактор. - 2007. - 452 с.

.        Пшенична А.Ж. Аудит: навчальний посібник / А.Ж. Пшенична; Мін-во освіти і науки України, Полтавський ун-т споживчої кооперації України. - К.: ЦУЛ, 2008. - 320 с.

.        Рядська В.В., Петраков Я.В.. Аудит: Практикум: Навч. посібник.-К:Центр учбової літератури,2009.-464с.

.        Руденюк Е. Оптовая торговля: порядок ведения бухгалтерского учета .-Х.: Фактор,2000.-34с.;

.        Савченко В.Я. Аудит: навчальний посібник / В.Я. Савченко; Мін-во освіти і науки України, КНЕУ. - К.: КНЕУ, 2005. - 322 с.

70.    Сопко В. В. Бухгалтерський облік. - К. : КНЕУ, 2004.

71.   Сопко В.В. Організація і методика проведення аудиту: навчально-практичний посібник. 2-ге вид., перероб. та доповн. - К. : ВД «Професіонал», 2006 р. - 576 с.

72.    Сук Л. Облік розрахунків з постачальниками і покупцями // Бухгалтерія в сільському господарстві.2002.-№7.-с.2-5;

73.    Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. - К.: А.С.К., 2006. -784с.

74.   Трухина Т. Торговая деятельность.−Днепропетровск, ООО „Баланс- Клуб”,2000.-96с.;

75.    Усач Б.Ф. Організація і методика аудиту: підручник / Б. Ф. Усач, З. О. Душко. - К. : «Знання», 2006. - 848 с.

76.    Хамидуллина Т.Р. Управление затратами: планирование, учет, контроль и анализ издержек обращения. - М.: Изд-во «Экзамен», 2004. - 352с.

.        М.Г.Чумаченко М.Г., Болюх М.А., Бурчевський В.З., Горбатюк М.І. Економічний аналіз: Навчальний посібник. За ред проф. Чумаченка М.Г. - К.: КНЕУ, 2001. - 540 с.

78.   Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посібник / Швець, В.Г.. - К., 2003. -289-302с.