ясувати заключні етапи наукових пошуків.
Розділ І. Бакалаврська робота
.1 Бакалаврська робота
Бакалаврська робота - це кваліфікаційний документ, на підставі якого визначається рівень кваліфікації та здатність до професійної діяльності. Показником якості підготовки бакалаврів є розробка ними реальної проектної роботи, яка виконана на матеріалах конкретного об'єкту або виконання науково - дослідної роботи. Проектна робота містить пропозиції студента щодо вдосконалення існуючих алгоритмів, розробки нової інформаційної системи та технології розв'язання задач, а також повністю чи частково реалізована в практичній реальності.
Успішний захист кваліфікаційної роботи є підставою для присвоєння випускнику Державною екзаменаційною комісією (ДЕК) кваліфікації відповідно до чинного «Переліку кваліфікацій», розробленого Міністерством освіти і науки України та видання йому державного документа про вищу освіту [3].
Основними завданнями виконання бакалаврської роботи є:
- Закріплення та поглиблення теоретичних знань та набуття умінь самостійного вирішення конкретних завдань підприємств і установ туристської галузі;
Набуття умінь самостійного аналітичного опрацювання та обґрунтування конкретних технолого-економічних проблем галузі.
Розвиток умінь студента самостійно систематизувати та аналізувати літературу з теми, оволодіння методикою досліджень узагальнень та логічного викладу матеріалу.
В бакалаврській роботі студент повинен:
- Показати міцні теоретичні знання з обраної теми та вміння проблемно їх застосовувати.
Обґрунтувати актуальність теми, відповідність її сучасному стану розвитку науки, практичним завданням галузі.
Уміти критично аналізувати монографічні та періодичні видання з теми, узагальнювати матеріали діяльності підприємств і організацій, робити висновки і пропозиції.
Дати характеристику історії досліджуваної проблеми.
Показати уміння та навички в проведенні експерименту, аналізу і розрахунків, володіння сучасною обчислювальною технікою.
Уміти узагальнювати результати, застосовувати сучасні методи оцінки економічної і соціальної ефективності запропонованих заходів, лаконічності формулювати висновки і аргументації, обґрунтувати практичні рекомендації виробництву.
.2 Основні вимоги, що висуваються до бакалаврських робіт
До бакалаврської роботи висуваються такі основні вимоги:
актуальність теми, відповідність її сучасному стану певної галузі науки та перспективам розвитку, практичним завданням відповідної сфери;
вивчення й критичний аналіз монографічних і періодичних видань з теми;
вивчення й характеристика історії досліджуваної проблеми та її сучасного стану;
чітка характеристика предмета, мети й методів дослідження, опис та аналіз проведених автором експериментів;
узагальнення результатів, їх обґрунтування, висновки та практичні рекомендації [1].
Дипломна робота повинна бути виконана державною мовою. У дипломній роботі не повинно бути переписаних з підручників положень і формулювань, а допускаються лише посилання на них. До захисту дипломних робіт допускаються студенти, які виконали всі вимоги навчального плану, пройшли і захистили виробничу практику, подали в установлений термін дипломну роботу і позитивні відгуки на неї.
Всі матеріали, отримані у процесі дослідження, розробляють, систематизують і оформляють у вигляді наукової праці згідно з [2]. Це документ, що містить вичерпні систематизовані відомості про виконану роботу.
Загальні вимоги до науково-дослідної роботи: чіткість і логічна послідовність викладу матеріалу; переконливість аргументації; стислість і точність формулювань, що виключають можливість неоднозначного тлумачення; конкретність викладу результатів роботи; обґрунтованість рекомендацій і пропозицій.
Тематика бакалаврських робіт розробляється профілюючими та випускаючими кафедрами. Вона повинна бути актуальною і відповідати вимогам державного стандарту
Тема бакалаврської роботи обирається студентом згідно з напрямком його науково-практичної роботи під час навчання, на основі матеріалів бази практики. Після затвердження теми студент разом з науковим керівником складає завдання на виконання дипломної роботи та пише заяву на імя зав. кафедрою на затвердження теми випускної бакалаврської роботи, підписує її у керівника і за підписом зав. кафедрою формується наказ по інституту.
Структура бакалаврської роботи:
Титульний аркуш;
Завдання на виконання дипломної роботи;
Зміст;
Перелік умовних позначень (при необхідності);
Вступ;
Основна частина з декількома підрозділами;
Загальні висновки;
Список використаних джерел;
Додатки (при необхідності).
Цей процес можна представити на схемі 1 як алгоритм бакалаврської роботи.
Схема 1. Алгоритм написання та оформлення бакалаврської робот [3]
Вибір теми, ознайомлення з нею, обґрунтуванняВиявлення та підбір літера тури з теми, вивчення їїЗясування обєкта, предмета, завдань дослідженняСкладання робочої картотеки, літератури з неїСкладання потрібного плану роботи, узгодження з керівникомВикладання тексту роботи з її структуроюВивчення досвіду роботи, проведення експерименту чи анкетуванняФормування висновків та рекомендаційНаписання вступу та огляду використаних джерелПодання роботи науковому керівникові для написання відгукуДоопрацювання роботи з урахуванням рекомендацій наукового керівника, оформлення роботиПодання роботи на рецензування та захист, отримання рецензій
Виконання бакалаврської роботи організується відповідно до графіка, затвердженого кафедрою та деканатом.
Розділ ІІ. Етапи дослідження бакалаврської роботи
Весь процес роботи над дослідженням поділяється на три основні етапи:
підготовчий;
етап роботи над змістом;
заключний етап.
Підготовчий етап розпочинається з вибору теми бакалаврської роботи, її осмислення та обґрунтування актуальності. Вибір теми студент здійснює з науковим керівником, враховуючи особисті попередні напрацювання, зацікавленість певною проблемою та можливістю підбору практичного матеріалу роботи фірм, підприємства, організації галузі. При зясуванні обєкта, предмета і мети дослідження необхідно зважати на те, що між ними і темою бакалаврської роботи є система логічної увязки.
Обєкт дослідження - це вся сукупність відношень різних аспектів теорії і практики науки, яка слугує для дослідження джерелом інформації (це галузь, підприємство) або це явище, процес, який породжує проблему і прагне вивчення.
Предмет дослідження міститься в межах обєкта. Це лише суттєві звязки та відношення, властивості, аспекти, функції, які є визначальними для даного дослідження (управління, кадрове забезпечення, ефективність). Іншими словами, обєктом виступає те, що досліджується, а предметом - те, що в цьому обєкті має наукове пояснення, тобто як категорії наукового процесу вони співвідносяться між собою як загальне і часткове, предмет визначає тему дослідження.
Мета дослідження повязана з обєктом і предметом дослідження, а також його кінцевим результатом і шляхами його дослідження, вона співпадає з формулюванням теми.
Для досягнення поставленої мети дослідження студент визначає послідовне виконання відповідних завдань, як:
вирішення та обґрунтування теоретичних питань проблеми дослідження;
всебічне вивчення практики, при потребі проведення експерименту з даної проблеми, накопичення даних, аналіз і систематизація їх, математичне опрацювання, виявлення типового стану, недоліків, упущень, вивчення передового досвіду;
обґрунтування системи заходів щодо вирішення проблеми, розробка методичних рекомендацій та пропозицій щодо використання результатів дослідження в практиці відповідних установ і організацій.
Особлива відповідальність кафедри і наукового керівника за стан написання бакалаврської роботи, які:
видають завдання;
надають допомогу студенту в розробці календарного графіку на період виконання дипломної роботи;
рекомендують студенту необхідну літературу з теми;
проводять консультації відповідно до затвердженого графіку;
систематично контролюють хід роботи;
Науковий керівник дає детальний відгук на закінчену дипломну роботу.
Кафедрі надається право заслуховувати студентів з окремих розділів дипломної роботи за рахунок часу, виділеного на наукове керівництво. Консультанти запрошуються з науково-педагогічного складу вузу і фахівців підприємств та організацій відповідної професійної кваліфікації.
2.2 Етап роботи над змістом
Наступним процесом роботи є безпосереднє ознайомлення студента з основними літературними джерелами з теми кваліфікаційної роботи: каталогом і картотекою кафедри та бібліотеки, навчальною й іншою інформаційною літературою, формування робочої картотеки з теми. Складену картотеку необхідно дати на перегляд керівникові, який порекомендує праці, котрі треба вивчити в першу чергу, а також ті, які слід виключити з картотеки, або включити до неї. Після цього студент знаходить потрібну літературу і розпочинає вивчення, та конспектування літератури з теми дипломної роботи. Після вивчення і конспектування матеріалу його необхідно ще раз переглянути, щоб склалося цілісне уявлення про предмет вивчення та сформувати попередній план роботи, який обовязково погодити з керівником і доопрацювати завдання на виконання бакалаврської роботи.
Дипломна робота повинна бути оформлена відповідно до плану і правильно грамотно виконана.
Перед вступом при потребі необхідно дати перелік умовних позначень, термінів, скорочень, символів, використаних у науковій роботі. Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять - визначення, скорочення; справа - їх детальну розшифровку.
У вступі слід коротко викласти оцінку сучасного стану наукової проблеми, новизну та актуальність досліджуваної теми, сформулювати актуальність, звязок з науковими програмами, планами, а також вказати мету роботи, обєкт і предмет дослідження, обрані методи, розкрити сутність даної роботи та значущість отриманих результатів.
В основній частині, поділеній на окремі розділи, викладають зміст теми дослідження. В кожному розділі повинна бути завершеність змісту, головна ідея, а також тези підтверджені фактами, думками різних авторів, результатами анкетування, експерименту, аналітичних даних практичного досвіду. Думки мають бути повязані між собою логічно, увесь текст має бути підпорядкований одній головній ідеї. Кожний висновок повинен логічно підкріпляти попередній, один доказ випливати з іншого. Інакше текст втратить свою єдність. До кожного розділу роботи необхідно зробити висновки, а по закінченні роботи - формулюються загальні висновки до всієї роботи в цілому.
Таким чином, широке використання відомих у науці методів накопичення, вивчення, систематизації фактів та практичного досвіду в цілому дасть змогу виконати основне завдання бакалаврського дослідження: поєднати різні розєднанні знання в цілісну систему, вивести певні закономірності, визначити подальші тенденції розвитку теорії та практики відповідної сфери діяльності.
.3 Заключний етап роботи над бакалаврською роботою
На заключному етапі передбачається уточнення студентом вступу та формування висновків до дипломної роботи, оформлення списку літератури та додатків, редагування тексту, його доопрацювання з урахуванням зауважень наукового керівника, підготовка роботи до захисту. У висновках потрібно наголосити на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів дослідження, викласти рекомендації щодо їх використання. Основна вимога до висновків - не повторювати зміст вступу, основної частини і не дублювати висновки, зроблені до розділів дослідження. В заключних висновках подається результат нового рівня узагальнення вивідного знання автора бакалаврської роботи.
В стислій формі, в логічній послідовності викладаються зроблені автором узагальнення, пропозиції та їх значимість. Такий висновок повинен бути покладений в основу доповіді при захисті дипломної роботи перед ДЕК.
Особливе значення має оформлення дипломної роботи. Робота може бути в рукописному варіанті, надрукована на машинці або з використанням ПК. Найкращим є останній варіант, бо полегшується редагування і є можливість подальшого використання при написанні інших наукових праць. Загальний обсяг дипломної роботи має бути в межах 60-80 друкованих аркушів. Робота виконується на білому папері формату А-4 (210-297 мм). Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим текстом роботи.
Список використаних джерел складається на основі робочої картотеки і є «візитною карткою» автора роботи, його професійним обличчям, свідчить про рівень володіння навичками роботи з науковою літературою.
При складанні списку використаних джерел необхідно дотримуватися вимог державного стандарту. Кожний бібліографічний запис починають з нового рядка з порядковою нумерацією. Літературу розташовують в алфавітному порядку авторів та назв праць, спочатку видання українською мовою, потім - іноземною.
Звернути увагу на те, щоб посилання в тексті на використані джерела були позначені тим порядковим номером, яким воно записано у списку використаної літератури з виділенням двома квадратними дужками, наприклад «... у працях [1-7]...»
Про кожен документ (книжку) подаються такі відомості: прізвище та ініціали автора, якщо книжка написана двома чи трьома авторами, то їх прізвища перераховуються за таким порядком, в якому вони вказані в книжці, повна і точна назва книжки, яка не береться в лапки, підзаголовок, який уточнює назву (якщо він вказаний на титульному аркуші); дані про повторне видання; назва місця видання книжки в називному відмінку (для міст Києва, Харкова, Москви, Санкт-Петербургу) вживаються скорочення: К., X., М., Л., СПб; назва видавництва (без лапок); рік видання (без слів «рік» або скорочення «р.»); кількість сторінок із скороченням «с.».
Кожна група відомостей відокремлюються одна від одної знаком крапка і тире (.-).
Бібліографічний опис роблять мовою документа.
Документи, які мають більше трьох авторів, описують за назвою. При цьому за косою рискою, яку проставляють після останнього слова назви, наводять ініціали і прізвища чотирьох авторів (якщо книжку написано чотирма) або трьох «та ін.» (якщо книжку написано пятьма і більше авторами).
Якщо на титульному аркуші відсутнє прізвище автора (або авторів), то запис даних про книжку починають з назви, після чого за косою рискою вказують прізвище редактора та його ініціали, які ставлять перед прізвищем і всі останні елементи за прізвищем автора.
Відомості про статті, які опубліковані в збірниках, журналах та інших періодичних виданнях, повинні мати: прізвище та ініціали автора статті; назву статті, після чого ставиться дві косих риски, йде повна видання, в якому розміщена стаття, за викладеними вище правилами, а для журналу - назва, рік випуску, номер сторінок, на яких розміщена стаття.
Для нормативно-технічної та проектної документації вказують номер документа, його назву, термін дії.
При оформленні тексту дипломної роботи потрібно також витримати загальні вимоги до ілюстрацій, таблиць, форм, тощо.
Ілюстрації
Ілюструють бакалаврську роботу, виходячи з певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, який допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, повязаних із другорядними деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст - ілюстрації. Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).
Підпис під ілюстрацією звичайно має три основні елементи: найменування графічного сюжету позначається скороченим словом «Рис»; порядковий номер ілюстрації, який вказується без знаку номера арабськими цифрами; тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного.
Основними видами ілюстративного матеріалу в дипломній роботі є: креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма і графік. Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, повязана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках «(рис. 3.1)» або звороту типу: «...як це видно з рис. 3.1», або «...як це показано на рис. 3.1».
Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення (електрографічне копіювання, мікрофільмування). Ілюстрації виконують чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері.
Таблиці
Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць.
Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» розміщують в правому верхньому куті з зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: Таблиця 1.2 (друга таблиця першого розділу).
При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «таблиця» і її номер вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження таблиці» і вказують її номер.
Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки - з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.
Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину над іншою в межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її заголовок, а в другому випадку - боковик.
Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна замінити лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те ж», а далі - лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.
Формули
При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил.
Найбільші, а також довгі та громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.
Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починається зі слова «де» без двокрапки.
Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х), ділення (:).
Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в наступному тексті. Інші нумерувати не рекомендується. Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого берега сторінки без крапки від формули до її номера.
Додатки
Додатки оформлюють як продовження дипломної роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті.
Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках дипломної роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток» і велика літера, що позначає додаток.
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г,Є,Є,Ї,О,Ч,Ш, наприклад, додаток А, додаток Б тощо. Один додаток позначається як додаток А.
При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші під назвою дипломної роботи друкують великими літерами слово «ДОДАТКИ».
До додатків доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повного сприйняття дипломної роботи:
проміжні математичні доведення, формули і розрахунки;
таблиці допоміжних цифрових даних;
протоколи і акти випробувань, розрахунки економічного ефекту;
ілюстрації допоміжного характеру;
інструкції та методики, розроблені в процесі виконання роботи.
Зброшурована у твердій палітурі дипломна робота подається студентом завідувачу випускаючої кафедри, який приймає остаточне рішення щодо її допуску до захисту в Державній комісії з захисту дипломних робіт, про що робить відповідну позначку (ставить підпис біля висновку комісії з попереднього захисту).
Після одержання допуску до захисту студент отримує на випускаючій кафедрі направлення на зовнішнє рецензування.
Зовнішній рецензент - провідний спеціаліст галузі або науковець - ретельно ознайомлюється з дипломною роботою та складає рецензію.
При наявності листа-замовлення з підприємства студент має отримати також відгук на дипломну роботу від підприємства-замовника. Цей відгук та лист замовника треба також покласти в конверт.
Висновок
Бакалаврська робота в своїй основі має ґрунтуватися на опрацьованих студентом джерелах та основних дослідженнях з обраної теми. Завдання студента - виявити обізнаність з найважливішими науковими працями, що стосуються обраної теми, і показати це у формі посилань на використані труди інших дослідників. Науковий апарат виступає обовязковим компонентом усіх частин наукового дослідження.
Опрацювання джерел і літератури необхідно починати паралельно із складанням бібліографії. Спочатку слід проглянути спеціальну наукову літературу, бібліографічні покажчики та довідники, що дають можливість ознайомитись з рівнем розробки обраної теми в історичних дослідженнях. В першу чергу слід звернути увагу на ті роботи, що ближче за все стосуються обраної теми. Починати вивчення літератури доцільно з праць, виданих в останні 2-3 роки, а потім поступово звертатися до досліджень попередніх років.
Вивчаючи наукові праці, необхідно роботи виписки окремих положень, фактологічних даних. Всі витяги групуються за розділами чи параграфами і, як правило, занотовуються на окремих аркушах чи файлах в компютері з посиланням на ті джерела, звідки вони взяті. При написанні бакалаврської роботи це дасть можливість зробити точне посилання на використаний матеріал і сприятиме його систематизації, оскільки під час підготовчого періоду виписок накопичується дуже багато. Опрацьовуючи наукову літературу, студент дає самостійну оцінку досягненням попередніх дослідників, які розробляли чи торкалися окремих аспектів обраної теми і на цій основі визначає завдання свого дослідження.
Варто ще раз наголосити, що метою роботи є вивчення та аналіз тих питань, які до останнього часу не знайшли повного висвітлення чи були лише поставлені або означені у наукових працях попередників.
Отже, особливе значення для підготовки бакалаврської роботи має ретельне опрацювання джерел, зясування головного змісту і суті документів, їх критичний аналіз. Визначаючи вагомість того чи іншого факту, студенту необхідно повязувати його з критичним вивченням і узагальненням усього зібраного матеріалу. Слід прагнути до залучення і аналізу якомога більшої кількості різних за характером документів з теми роботи.
бакалаврська робота науковий пошук
Список використаної літератури
1. Бібліотека онлайн. А.Є. Конверський - Основи методології та організації наукових досліджень. - #"justify">. Вілкова О.Ю. Основи науково-дослідної роботи студентів: (Опорний конспект лекцій) - К.: ІПК ДСЗУ, 2008 - 74 с.
. ДСТУ 3008-95. Государственный стандарт Украины. Документация. Отчеты в сфере науки и техники. Структура и правила оформления [2].
. Науково-дослідна робота студента: конспект лекцій для студентів 4 курсу денної і 5 курсу заочної форм навчання спеціальності 6.090600 - «Світлотехніка і джерела світла». Укл.: Васильєва Ю.О., Ляшенко О.М. - Харків: ХНАМГ, 2008. - 85 с.
. Патика Н.І. Методичні рекомендації щодо виконання та захисту курсових робіт. - К.: ІПК ДСЗУ, 2008. - 34 с.
. Цехмістрова Г.С. Основи наукових досліджень. Навчальний посібник/Київ: Видавничий Дім «Слово», 2003. - 240 c, - #"justify">. Шейко В. М., Кушнаренко Н. М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2002. - 295 с.