Розвиток уяви молодших школярів за рекомендаціями Джанні Родарі

  • Вид работы:
    Курсовая работа (т)
  • Предмет:
    Педагогика
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    143,25 Кб
  • Опубликовано:
    2013-11-08
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Розвиток уяви молодших школярів за рекомендаціями Джанні Родарі















Курсова робота

Розвиток уяви молодших школярів за рекомендаціями Джанні Родарі

Коршенко Марія Вадимівна

ВСТУП

уява молодший школяр родарі

Актуальність дослідження полягає в тому, що уява є важливою передумовою для засвоєння знань, які потребують вміння уявити те, що в даний момент неможливо сприйняти безпосередньо.

Важливо розвивати уяву в молодшому шкільному віці, щоб школярі вчились швидко орієнтуватись в різних ситуаціях і вирішувати задачі без безпосереднього втручання практичних дій. Це особливо важливо коли практичні дії неможливі чи небажані.

Якщо не розвивати уяву в молодшому шкільному віці, то в майбутньому можуть виникнути проблеми з творчістю, з плануванням особистої діяльності, з відтворенням інформації.

Дослідженням розвитку уяви займались такі психологи та педагоги: А.Я. Дудецький, В.А. Крутецький, В.В. Давидов, В.С. Мухіна, Дж. Родарі, Д.Б. Ельконін, Л.М. Фрідман, Л.С. Виготський, О.М. Дьяченко, Р.С. Нємов, С.Л. Рубінштейн та інші.

Тема дослідження є актуальною в наш час. В молодшому шкільному віці провідним видом діяльності стає навчання, а засвоєння знань залежить від уяви. В молодшому шкільному віці уява досить активна. Отже, уяву можна якнайширше використовувати у навчальній діяльності. Крім того, уява включається в процеси сприйняття і мислення. Також уява тісно пов’язана з емоціями. Якщо правильно направляти фантазію молодших школярів, то можна успішно формувати у них культуру почуттів. Уява пов’язана з інтересами. Уява не тільки розширює коло інтересів, але і поглиблює уже сформований інтерес. Також уява тісно пов’язана з мовленням. Зокрема, таку думку підтримують Дж. Родарі і Л.С. Виготський. Саме визначення важливості розвитку уяви в молодшому шкільному віці зумовило вибір наступної теми курсової роботи: Розвиток уяви молодших школярів за рекомендаціями Джанні Родарі.

Об’єкт дослідження: уява молодших школярів.

Предмет дослідження: розвиток уяви молодших школярів.

Мета: теоретичне дослідження рівнів розвитку уяви молодших школярів, аналіз психолого-педагогічних засобів розвитку уяви молодших школярів, розробка спеціальної програми за технологією Джанні Родарі щодо підвищення рівня розвитку уяви молодших школярів.

Гіпотеза: якщо розробити та впровадити цикл занять за рекомендаціями Джанні Родарі, це може сприяти підвищенню рівня розвитку уяви молодших школярів.

Завдання:

1.   Проаналізувати психолого-педагогічну літературу з проблеми розвитку уяви молодших школярів.

2.      Проаналізувати вікові особливості розвитку уяви молодших школярів.

.        Виявити рівні розвитку уяви молодших школярів.

.        Розробити та обґрунтувати спеціальну програму щодо підвищення рівня розвитку уяви молодших школярів.

.        Впровадити розроблену програму.

.        На основі експериментального дослідження довести ефективність розробленої програми.

Методи дослідження: аналіз психолого-педагогічної літератури, узагальнення та систематизація матеріалу; тестування, кількісний та якісний аналіз даних; констатуючий та формувальний експерименти; формулювання висновків.

Дослідження проводилось в Новомиколаївській спеціалізованій загальноосвітній школі №1 з 20 учнями 2-го класу. Курсова містить 59 сторінок, з них - 43 сторінки основного тексту.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗВИТКУ УЯВИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ

уява молодший школяр родарі

1.1 Поняття уяви

Згідно з психологічним тлумачним словником, уява - це психічна діяльність, що полягає у створенні подумки уявлень і ситуацій, котрі ніколи не переживалися людиною в дійсності [3, 586].

За визначенням К.Д. Ушинського, уява - це психічний процес, який полягає у створенні нових уявлень, думок і образів на основі минулого сприйняття, набутого досвіду, наявних знань. Уява є специфічним видом людської діяльності, що виникає і розвивається в ході вирішення проблемної ситуації, уява виражається в побудові програми поведінки подумки. Важливе значення уяви також в тому, що вона дозволяє суб’єкту діяльності зримо уявити мету як передбачуваний результат до її початку, тим самим орієнтуючи його в побудові програми дій. Сильна і дієва уява є необхідною приналежністю розуму [31, 41].

Уява - це особлива форма організації психіки людини, яка проявляється у створенні нових образів і думок, на основі яких виникають нові дії та предмети. Основне завдання уяви - спрогнозувати очікуваний результат до його здійснення [4, 192].

Уява - здатність людини до побудови нових образів шляхом переробки психічних компонент, отриманих в минулому досвіді; психічний процес створення образу предмета чи ситуації шляхом перебудови існуючих уявлень. Частина свідомості особистості, один з пізнавальних процесів. В уяві своєрідно і неповторно відображається зовнішній світ, відбувається образне передбачення результатів, які можуть досягатись тими чи іншими діями; вона дозволяє програмувати не тільки майбутню поведінку, але і уявляти можливі умови, в яких поведінка буде реалізовуватись [20, 103].

Уява - це універсальна здатність людини до побудови нових цілісних образів дійсності шляхом переробки змісту вже складеного практичного, чуттєвого, інтелектуального та емоціонального досвіду [18, 55].

Уявлення того, що в минулому людина не сприймала, створення образів предметів і явищ, з якими раніше не зустрічалась, виникнення наочного образу того, що ще тільки буде створено, становить особливу форму психічної діяльності - уяву. Уява - це створення нового у формі образів-уявлень. Уява - це одна з форм відображення дійсності. Яким би новим не було те, що створено уявою людини, воно завжди виходить з того, що є в дійсності, тобто нові образи створюються з елементів старого, добре відомого минулого досвіду [2, 151].

Уява включається у сприйняття, збагачує образи, добудовує їх. Вона допомагає і процесу мислення. Зазвичай уява вмикається тоді, коли ресурси мислення вичерпані, так як невизначеність ситуації дуже велика. А.В. Петровський писав, що «цінність уяви в тому, що вона дозволяє приймати рішення і знайти вихід в проблемній ситуації навіть за відсутності необхідної повноти знань, що потрібні для мислення. Фантазія дозволяє обійти деякі етапи мислення і все-таки уявити кінцевий результат» [4, 195].

Уява - це образне конструювання змісту поняття про предмет ще до того, як складеться саме поняття. Зміст майбутньої думки фіксується в уяві у вигляді деякої суттєвої загальної тенденції розвитку цілісного об’єкту. Осмислити цю тенденцію людина може тільки завдяки мисленню [18, 55].

О.М. Леонтьєв визначає уяву як пізнавальний процес, що має у своїй основі аналітико-синтетичну діяльність людського мозку. Аналіз допомагає виділити окремі частини і ознаки предметів чи явища, синтез - об'єднати в нові комбінації, що досі не зустрічались. У результаті створюється образ або система образів, в яких реальна дійсність відбивається людиною в новому, перетвореному, зміненому вигляді і змісті.

Уява - універсальна здатність людини до побудови нових цілісних образів дійсності шляхом переробки змісту вже складеного практичного, чуттєвого, інтелектуального і емоціонально-смислового досвіду. Уява - це спосіб оволодіння людиною сферою можливого майбутнього, що надає її діяльності проектний характер, завдяки чому вона видилась із «царства» звірів. Будучи психологічною основою творчості, уява забезпечує як історичне створення форм культури, так і оволодіння ними в онтогенезі.

Уява - це образне конструювання змісту уявлення про предмет (або проектування схеми дій з ним) ще до того, як складеться саме уявлення. Зміст майбутньої думки (спосіб її побудови заданий через схему дій) фіксується уявою у вигляді деякої суттєвої загальної тенденції розвитку цілісного об’єкту. Осмислити цю тенденцію як генетичну закономірність людини можна тільки за допомогою мислення.

А.В. Петровський [23, 14] вказує, що уява - це психічний процес, в якому віддзеркалення дійсності відбувається в специфічній формі - об'єктивно чи суб'єктивно нового (у вигляді образів, уявлень, ідей), створеного на основі образів сприйняття, пам'яті, а також знань, придбаних у процесі мовного спілкування. Коли мова йде про об'єктивно нове, то мається на увазі, що даний продукт уяви взагалі вперше створюється в суспільстві. Коли ж мова йде про суб'єктивно нове, то це означає, що створений продукт є новизною тільки лише для самого творця, в той час як в суспільстві він вже відомий.

«Оперування образами, - писав П.П. Блонський, - починається з простої автоматичної репродукції і спонтанного фантазування, і кінчається свідомої репродукцією і творчою уявою».

Психолог О.М. Дьяченко [11, 78] пише: «Уява - це наче чутливий музичний інструмент, оволодіння яким відкриває можливості самовираження, вимагає від дитини перебування і виконання власних задумів і бажань».

Відомо, що фізіологічною основою уяви є залишкові процеси збудження і гальмування, іррадіації і концентрації, позитивної і негативної індукції, аналізу та синтезу в кіркових відділах різних аналізаторів. У результаті процесу нервової діяльності виникають нові, які раніше не мали місця в реальному процесі сприйняття, поєднання базових образів уяви.

У своїх працях Л.С. Виготський [8, 96] пише: «Сама істотна відмінність уяви від інших форм психічної діяльності людини полягає в наступному: уява не повторює в тих же поєднаннях і в тих же формах окремі враження, які накопичені раніше, а будує якісь нові ряди з раніше накопичених вражень».

Для уяви характерно, що знання ще не оформились в логічну категорію, тоді як своєрідне співвідношення загального и одиничного на чуттєвому рівні вже відбулося. Цілісний образ ситуації будується раніше розчленованої і деталізованої картини компонентів об’єкта. Компоненти образу поєднуються осмислено, а не формально. В результаті ці компоненти набувають у свідомості нову якісну визначеність. Тобто уява не являється ні наділенням об’єкта будь-якими якостями, ні просто комбінаторикою елементів минулого досвіду. Один з парадоксів уяви в тому, що предметне ціле відтворюється нею з самого початку адекватно, фактично безпомилково. Історії філософії і психології це не раз давало привід для її містифікації [34, 81 - 82].

Єдиної думки щодо поняття уяви в сучасній зарубіжній та вітчизняній науці немає. Подібності міркувань з приводу уяви полягають в наступному: природа саме сутності уяви властива, більшою мірою, людині; незримо об'єднує фізичну і психічну сторони її життєдіяльності; уяву неможливо звести воєдино до якого-небудь науковому закону чи теорії, в ній сходяться, часто - випадково , вивчені і перевірені факти; уява, в підсумку, є творцем нового, майбутнього.

Більшість філософів, спираючись на сучасні дослідження свідомості людини, стверджують, що уява грає велику роль у здатності людини до сприйняття навколишнього світу, вона володіє можливістю воскрешати в нашій пам’яті образи, бачені раніше, незалежно від давності, наче дублюючи їх у мозку конкретного індивіда. Уява в певному сенсі допомагає нам бачити, сприймати навколишній світ [23, 7].

Свого часу Платон не розділяв чітко уяву і відчуття, враження, ставлячи їх поряд біля «підніжжя свідомості». Аристотель в трактаті «Про душу» розділив уяву і відчуття, але все ж ставив їх поряд: уявляти - значить бачити відсутній предмет.

Їхні опоненти вважали, що уява заважає сприйняттю реальності. Людина, наділена уявою, відривається від реальної дійсності, наче виходить поза себе, поза свідомість: її уявленнями керує не дійсність, а уява. Сучасні раціоналісти орієнтуються на затверджений статус уяви як здібності свідомості. «Уява є не що інше, як споглядання людиною предметів чи зображень чогось тілесного, відсутнього поряд з нею в даний момент» (Декарт). Дослідження, розпочаті Декартом, продовжив Монбланш. В своїй праці «Пошуки істини» він стверджував: «Між уявою і свідомістю існує такий близький зв'язок, що розглядати їх окремо просто немислимо». З його точки зору, уява «є здатністю душі створювати образи об’єктів». Вона відриває людину від дійсності [23, 8 - 9].

Зовсім по-новому - як естетичну категорію - уяву розглядав Кант. Вивчення здатності людини сприймати і аналізувати що-небудь демонструє як уява породжує оцінку більшого чи меншого естетичного задоволення. Німецький ідеалізм трактував уяву в такому ж напрямку, але з іще більшим ступенем свободи: вона дає можливість свідомості людини вільно проявити себе, відштовхуючись від світу реальності і дозволяє нам мислити настільки широко, щоб не дублювати в наших судженнях навколишню дійсність. Уява трактується як динамічна творча сила, а не як другорядна здатність нашої свідомості. З іншого боку, естетична свобода уяви може бути певною мірою обмежена напрямком і ходом думки, сюжетом.

Ж.-П. Сартр в новелі «Уява» (1940 р.) розвинув ідею свобод и творчої сили уяви: «створити образ - значить створити якийсь предмет, який стає результатом синтезу фрагментів реальності. Створити образ - значить відірватись від реальності, звільнитись від неї» [23, 10].

Г. Башлар досліджував уяву з точки зору її впливу на творчі здібності свідомості, що проявляються в літературі і поезії. Він тонко підмітив, що з епістолярної позиції «нема нічого реального, все конструюється, створюється кожен раз знову».

Один із засновників і прихильник гештальтпсихології К. Коффка вивчав уяву через призму сприйняття цілісності структур - гештальтів (цілісних образів). На думку Коффки, М. Вертгеймера, В. Келера, предмети, що оточують нас, сприймаються нашими почуттями не у вигляді окремих, розчленованих теоретично і візуально об'єктів, а у вигляді організованих, завершених, цілісних структур, з чітко обмеженими контурами, що обумовлені ступенем різкості і замкнутістю або незамкнутістю обрисів, які є основою гештальтів.

Згідно з Фрейдом, фантазії являють собою певні сюжети з яким-небудь об’єктом в головній ролі. Неусвідомлені бажання людини вони відображають в рамках дійсності, реформованої розумом в більшій чи меншій мірі. Такий погляд провокує дисонанс між смислами, що зазвичай вкладають в поняття «уява» і «сприйняття дійсності». У зв’язку з цим про уяву доводиться говорити як про ілюзорне відтворення дійсності, не обмежене рамками реальності [23, 11].

Уява - це відображення реальної дійсності, але в інакших, незвичайних і неочікуваних поєднаннях і зв’язках. Потреби і бажання виступають в якості джерела уяви: при аналізі того чи іншого уявлення неважко побачити за ним ті потреби і бажання, які викликали його до життя [27, 5 - 6].

А.Я. Дудецький [5, 66] зазначає, що уява однієї людини може відрізнятись від уяви іншої рядом якостей, з яких найбільш суттєвими є сила, ширина та критичність.

Сила уяви характеризується рівнем чіткості і яскравості тих образів, які виникають у людини [5, 66].

Ширина уяви визначається кількістю образів, які здатна створити людина. Ширина уяви знаходиться в безпосередній залежності від масштабу знань людини.

Критичність уяви визначається згідно з тим, в якій мірі створені людиною фантастичні образи наближені до реальності. Критичною є така уява, фантастичні образи якої наближені до наукового передбачення, чи навіть виявляються такими. Некритичною вважається уява людини, яка здатна створювати лише нездійсненні вигадки [5, 71].

Уяву розділяють на кілька видів. Зокрема, В.М. Козубовський [12, 206] поділяє уяву на активну, пасивну, відтворюючу та творчу.

Активна уява формує образи за бажанням суб’єкта, пов’язані з якимись нереалізованими потребами людини. Вона спрямована в майбутнє і пов’язана з вольовим вирішенням творчих і особистих проблем.

Пасивна уява формує образи спонтанно. Ці образи не призначені для їх втілення в життя. Пасивна уява може проявлятись в гіпнотичних станах, у сновидіннях. Найчастіше цей вид уяви орієнтований на психологічне витіснення негативних емоцій чи збереження позитивних, тобто грає роль психологічного самозахисту. Пасивна уява в більшості випадків замінює людині необхідність діяти.

Відтворююча (репродуктивна) уява проявляється в ситуаціях відтворення образу об’єкта, що існував у минулому, але представлений словесно, в схемах, кресленнях, ескізах [12, 206].

Творча (продуктивна) уява формує образи, які не мають прообразів у реальному світі. Звичайно, ці образи спираються на життєвий досвід, засвоєні знання. У свідомості людини формується модель майбутньої ситуації, явища, предмету на основі існуючих елементів. Складність полягає в об’єднанні окремих елементів єдиний ланцюжок причинних взаємозв’язків [12, 207].

В.М. Козубовський [12, 208] також зазначає, що формування образів уяви може здійснюватись у різних формах: фантазіях, мріях, сновидіннях, уявних експериментах.

Уявний експеримент - це процес, за допомогою якого у свідомості людини здійснюється випереджене відображення дійсності. Він будується по типу реального експерименту, але має справу виключно з ідеальною «моделлю-образом» реального об’єкту. Ця форма уяви часто використовується, коли реальні експерименти неможливі через брак часу, нестачу матеріальних ресурсів чи пов’язані з небезпечними для життя людини умовами [12, 208].

Фантазія - це продукт уяви, майже повністю відірваний від реальності, але він не виключає можливість переходу до реальності. Фантазія змінює картину дійсності відображеної у свідомості людини, допомагає сформувати новий погляд на все усталене, традиційне [12, 209].

Мрія - це продукт уяви, який має під собою слабку можливість реалізації, відкладену на невизначений строк. Між мрією та її втіленням в життя розташовуються воля, рішучість і цілеспрямованість. Ці особистісні якості становлять рушійну силу мрії [12, 210].

Сновидіння - це пасивна форма уяви, яка викликається емоціональним ставленням людини до пережитого. Існує гіпотеза, що сновидіння здійснюють добудову уявних образів, початок формування яких було покладено ще у стані активної діяльності. Усвідомлення і суб’єктивне переживання сновидінь приходить, як правило, відразу після пробудження із фази швидко хвильового сну [12, 212].

Хотілось би звернути увагу на співвідношення уяви і фантазії. В філософській та психологічній літературі довгий час не було єдиного погляду на ці поняття, їх достатньо часто ототожнювали, вживаючи як синоніми. Деякі автори вважали, що фантазії притаманна «найбільша відчуженість від умов дійсності», інші характеризували її як різновид уяви, її вищу форму, що відрізняється особливою силою, яскравістю, незвичністю створюваних образів. На погляд радянських вчених, ці поняття не тотожні і виступають як різні сторони одного пізнавального процесу, надаючи йому смислові відтінки. В фантазії зв'язок образів набуває досить неправдоподібного вигляду. Це призводить до формування образів, які б не мали прямого аналогу в дійсності [25, 22].

Теорія Гегеля заснована на діалектичному методі розуміння єдності уяви і фантазії: «Уява діалектична: вся робота уяви відбувається шляхами діалектичної, спонтанної логіки, мова образна, іноді, тобто уява, оперуючи логікою, розвиває за допомогою фантазії свої споглядання, створюваний сенс».

Уява дитини з самого початку її формування має дві основні функції - пізнавальну і афективну [33, 302]. Основне завдання пізнавальної уяви - це відтворення об'єктивної реальності, добудовування цілісної картини світу, отримання нових вражень. За допомогою уяви діти можуть творчо опанувати схеми і смисли людських дій, будувати цілісний образ якої-небудь події або явища.

Афективна функція уяви спрямована на утвердження і захист свого Я. Такий захист може здійснюватися двома шляхами. По-перше, через багаторазове відтворення (або програвання) травмуючих впливів чи ситуацій дитина як би відсторонюється від них, починає бачити їх збоку. По-друге, діти створюють уявні ситуації, в яких вони можуть затвердити себе - почуваються сильними, сміливими, вправними, всемогутніми. Численні дитячі фантазії про власні перемоги і неймовірні успіхи, як і їх варіанти порятунку казкових героїв якраз і виконують цю функцію.

В.М. Козубовський [12, 208] пропонує ширший ряд функцій уяви: прагматичну, психотерапевтичну, психодіагностичну і пізнавальну.

Прагматична функція виявляється у використанні сформованих у процесі уяви образів реального світу у вирішенні практичних проблем, що виникають у різних сферах діяльності людей [12, 213].

Психотерапевтична функція уяви полягає в регуляції психічних процесів, станів, емоцій та фізіологічних процесів через психологічні технології різних типів. Психокорекційна функція покликана руйнувати віртуальні образи уяви, трансформуючи їх в образи сприйняття і уявлення реальних станів керованих об’єктів.

Психодіагностична функція використовує образи уяви в якості сигналів, що відображають поточні психічні стани людини. Тобто в продуктах діяльності уяви індивіда відображаються його психологічні характеристики [12, 215].

Пізнавальна функція забезпечує керування процесами сприйняття, мислення, уваги, пам’яті і мови шляхом їх асоціативного зв’язку зі сформованими в уяві образами [12, 216].

Гілфорд вважав уяву «дивергентним мисленням» і його критеріями оцінки уяви стали гнучкість, оригінальність, швидкість, точність. Саме гнучкість, пластика розумового процесу дозволяє легко і швидко «перемикати» увагу свідомості з одного образу на необхідний, потрібний інший, минаючи при цьому одиниці фізичного простору і часу. Оригінальність дозволяє проявитися яскравості, образності, креативності, незвичайності, нестандартності уяви в образах. Побіжність уяви дає можливість продукувати велику кількість ідей, образів, пропозицій. Можливість і здатність уяви найбільш точно, детально створювати об'єкт, що цікавить, призводить до більш швидкого і точного втілення результату в реальності. Природно, має місце коригування результату.

О.М. Дьяченко виокремлює сім основних механізмів уяви, що носять дієвий, перетворюючий характер:

) типізація (створення цілісного образу синтетичного характеру);

) комбінування (здійснення аналізу та синтезу елементів реальності);

3) акцентування (підкреслення, акцентування тих чи інших рис, особливостей об'єктів);

4) перебільшення або применшення предметів і явищ;

) конструкція (створення цілого по частині);

) аглютинація (поєднання різнорідних властивостей реальності);

) уподібнення (використання алегорій і символів) [11, 55].

Завдяки уяві людина щось створює, розумно планує свою діяльність і керує нею. Уява виводить людину за межі його існування саме в цей час, нагадує їй про минуле, відкриває майбутнє. Володіючи багатою уявою, людина може «жити» у різний час, чого не може собі дозволити жодна інша жива істота в світі [15, 261].

Уява - необхідний компонент творчої діяльності людини, який виражається в побудові образу чи наглядної моделі кінцевого чи проміжного продуктів праці, що стимулює предметне втілення цього образу чи моделі, а також забезпечує створення програми поведінки в тих випадках, коли проблемна ситуація відзначається деякою невизначеністю через недостатню кількість інформації [29, 81].

Згідно з думкою В.М. Козубовського, уява - психічний процес створення людиною в своїй свідомості образів об’єктів (предметів чи явищ), яких не існує в реальному житті. Продуктом діяльності уяви можуть бути:

-     образ кінцевого результату реальної предметної діяльності;

-        картина власної поведінки в умовах повної інформаційної невизначеності;

         образ ситуації, що вирішує актуальні для даної особи проблеми, реальне подолання яких неможливе в найближчому майбутньому [12, 197].

Отже, аналізуючи літературу, було визначено поняття уяви, виявлено види, функції та специфіку уяви. Уява - це психічний процес, який полягає у створенні нових уявлень, думок і образів на основі минулого сприйняття, набутого досвіду, наявних знань. Також ознайомились із основними напрямками вивчення уяви в різні історичні періоди за точки зору філософії та психології.

1.2 Загальна характеристика уяви в молодшому шкільному віці

Згідно з періодизацією психічного розвитку дитини Д.Б. Ельконіна, молодшими школярами вважають дітей віком від 6/7 до 10/11 років, які навчаються у 1 - 4 класах сучасної школи [9, 150]. Цей віковий період завершує етап дитинства. Опановуючи новий для себе вид діяльності - навчання, молодші школярі ще багато часу і енергії віддають грі. У цих видах діяльності розгортаються їх стосунки з ровесниками і дорослими, особистісне психічне життя і психічний розвиток, формуються психічні новоутворення, завдяки чому діти виходять на новий рівень пізнання світу і самопізнання, відкривають нові власні можливості і перспективи [1, 165].

Психічний і особистісний розвиток у молодшому шкільному віці зумовлюється особливістю соціальної ситуації розвитку - навчанням у початковій школі. Під впливом навчання починається перебудова всіх пізнавальних процесів, вони набувають тих якостей, які притаманні дорослим людям. Це пов’язано з тим, що школярі включаються в нові для них види діяльності і системи міжособистісних стосунків, що вимагають від них наявності нових психологічних якостей. Загальними характеристиками всіх пізнавальних процесів повинні стати їх довільність, продуктивність і стійкість [16, 105].

В навчальній діяльності під керівництвом вчителя школярі оперують навчальними поняттями, засвоюють їх. Результатом такої діяльності є, насамперед, зміна в самих школярах, їх розвиток. Ця зміна є надбанням нових здібностей. Таким чином, навчальна діяльність - це, насамперед, така діяльність, в результаті якої відбуваються зміни в самих школярах. Продуктом цієї діяльності є ті зміни, що відбулись в ході її виконання в самому суб’єкті. В цьому її основна особливість [22, 45].

Головною особистісною характеристикою молодшого школяра є сприйняття і усвідомлення своєї внутрішньої позиції, що дає підстави вважати цей вік зрілим дитинством [1, 165].

Внутрішня позиція - це свідоме ставлення дитини до себе, до оточуючих, подій і справ. Це таке ставлення, яке дитина може виразити словами чи діями. Факт становлення такої позиції внутрішньо виявляється в тому, що в свідомості виділяється система моральних норм, які виконуються завжди і всюди незалежно від обставин [16, 176].

В період навчання молодші школярі так швидко просуваються вперед у своєму розвитку, що між першокласниками і учнями третіх-четвертих класів утворюється помітний розрив. Разом з ним збільшуються й індивідуальні відмінності по досягнутому рівню розвитку [16, 111].

Уява в молодшому шкільному віці - це один з найважливіших психічних пізнавальних процесів. Справжнє засвоєння будь-якого навчального предмета неможливе без активної діяльності уяви, без уміння уявити те, про що пишеться в підручниках, про що говорить вчитель [13, 66].

В молодшому шкільному віці уява розвивається особливо інтенсивно. Цьому сприяє процес навчання і виховання, в ході якого школярі ознайомлюються з дуже широким колом предметів та явищ навколишнього світу.

Уява молодших школярів спирається на вже досить значний життєвий досвід і на знання. Уява розвивається так, що створювані образи все більше співвідносяться з практикою [2, 159].

Тут слід зазначити те, що довгий час в психології існувало припущення, згідно з яким уява більш продуктивна в дитинстві, а з віком підпорядковується інтелекту і згасає. Однак Л.С. Виготський показує неспроможність таких позицій. Усі образи уяви, якими химерними б не здавалися, ґрунтуються на уявленнях і враженнях, отриманих в реальному житті. І тому досвід дитини бідніший, ніж досвід дорослої людини. І навряд чи можна говорити, що уява дитини багатша. Просто іноді, не маючи достатнього досвіду, дитина по-своєму пояснює те, з чим стикається в житті, і ці пояснення часто здаються несподіваними і оригінальними [7, 23].

У дітей уява формується в грі, і спочатку не відділяється від сприйняття предметів і виконання з ними ігрових дій. У дітей 6-7 років уява вже може спиратися і на такі предмети, які зовсім не схожі на заміщувані.

Поступово необхідність у зовнішній опорі зникає і відбувається інтеріоризація - перехід до дії з предметом, якого насправді немає, до ігрового перетворення предмета, до надання йому нового сенсу і поданням дій з ним у розумі, без реальної дії. Це і є зародження уяви як особливого психічного процесу. Особливістю уяви молодших школярів, яка проявляється в навчальній діяльності, спочатку теж є опора на сприйняття (первинний образ), а не на представлення (вторинний образ).

С.Л. Рубінштейн стверджує, що уява пов'язана з нашою здатністю та необхідністю творити нове. Уява - це перетворення даного, здійснюване в образній формі. У дитині природним чином поєднуються як мінімум два напрямки, дві течії процесу уяви: відтворення і перетворення, репродукція і вільна творчість.

Насамперед, вдосконалюється відтворююча уява, пов’язана з уявленням того, що сприймалось раніше чи зі створенням нових образів у відповідності з даним описом, схемою, малюнком і т.д. Уявлення молодших школярів поступово стають більш реалістичними, все частіше правильно відображають зміст навчальних предметів, перестають бути фрагментарними, розірваними, об’єднуються в системи [13, 66].

Творча уява як створення нових образів, пов’язана з переробкою вражень минулого досвіду, їх з’єднанням в нові сполучення, комбінації також отримує подальший розвиток. І тут образи стають більш реалістичними, стримується фантазія. В уяві молодших школярів все частіше створюються образи, що не протирічать дійсності. Таким чином, уява молодших школярів, з одного боку, поступово звільнюється від впливу безпосередніх вражень, а з другого - посилюється реалізм уяви, пов’язаний з розвитком уміння контролювати і оцінювати образи уяви з позицій логіки, законів об’єктивного світу [13, 66].

Можна відзначити деякі тенденції розвитку уяви молодших школярів. Образи уяви, що виникають у школярів в І - ІІ класах у процесі творчої діяльності, ще дуже нестійкі і легко змінюються під впливом виниклих, іноді випадкових асоціацій. Ці образи потребують опори на сприйняття. Учням першого класу звичайно не вдається повністю відтворити в малюнку чи в словесному звіті образи прочитаного тексту. Відтворювані образи нестійкі, постійно змінюються. Доведено, що такий недолік процесу відображення може бути усунутий під час навчання. Велике значення для розвитку уяви молодших школярів має збагачення їхнього зорового досвіду [2, 159].

Відтворююча уява школярів у ІІ - ІІІ класах мало відрізняється від уяви першокласників, хоч вона стає більш якісною: набагато більше вражень зберігається пам’яттю і використовується уявою у відтворенні образів [2, 159].

Починаючи з третього класу процес уяви все більше вдосконалюється. Образи уяви покращуються під впливом активного пізнання предметів у процесі їх зображення з натури. В малюнку образ вдосконалюється не лише за рахунок приєднання нових деталей, як це буває у першокласників, а за рахунок наполегливої праці над формою зображуваних предметів. Перед школярами постає необхідність приводити форму зображуваних предметів у точну відповідність зі змістом, виникає проблема схожості зображення на зображуване [2, 160].

Створення нового образу з окремих елементів доступне молодшим школярам, але ускладнене. Поєднання різноманітних елементів в нове ціле передбачає необхідність трансформації відомого старого у відповідну нову образну ситуацію і підгонку деталей одну до одної, їх синтезування. У зв’язку з особливостями уявлень молодших школярів, це відбувається неточно. Неточність виражається в тому, що послідовність з’єднання частин в нове ціле здійснюється не у відповідності до нової образної ситуації, а у відповідності з наявними життєвими знаннями [19, 144].

Питання про реалізм дитячої уяви пов'язаний з питанням про ставлення що, виникає у дітей до образів до дійсності. Реалізм дитячої уяви проявляється у всіх доступних їм формах діяльності: у грі, в образотворчій діяльності, при слуханні казок і т.д. У грі, наприклад, у дитини з віком збільшується вимогливість до правдоподібності в ігровій ситуації.

Спостереження показують, що добре відомі події дитина прагне зобразити правдиво, як буває в житті. У багатьох випадках зміна дійсності викликається незнанням, невмінням складно, послідовно зобразити події життя. Реалізм уяви молодшого школяра особливо яскраво проявляється у виборі атрибутів гри. Відбір цей проводиться за принципом максимальної близькості, з точки зору дитини, цього матеріалу до справжніх предметів, за принципом можливості діяти з ними по-справжньому.

Слід звернути увагу на ще одну особливість уяви молодших школярів, яку часто сприймають як брехню. Іноді молодші школярі, щось переповідаючи, мимовільно вносять якісь доповнення від себе. Це явний випадок переплітання фантазії з реальністю, причому самі школярі щиро вірять тому, що кажуть. Так само вони фантазують, коли хочуть привернути увагу дорослих до своєї розповіді. Аналогічне відбувається, коли школярі відчувають своєрідну потребу у самоствердженні, бажають піднестися в очах дорослих чи однолітків [13, 66].

Основними функціями уяви в молодшому шкільному віці є:

) зображення дійсності в образах;

) регулювання емоційних станів;

) участь у довільній регуляції пізнавальних процесів і станів дитини;

) формування внутрішнього плану дій.

Отже, діяльність уяви в молодшому шкільному віці тісно пов’язується з діяльністю мислення і поєднується з великими вольовими зусиллями. На розвиток уяви молодших школярів впливає читання художньої літератури, перегляд картин, кіно, відвідування театрів та ін. завдяки знайомству з мистецтвом образи уяви стають більш повними і яскравими [2, 160].

При вивченні особливостей уяви в молодшому шкільному віці було визначено, що в цей період уява розвивається за рахунок накопичення досвіду, засвоєння нових знань. Існує певна взаємозалежність між успішним навчанням і розвитком уяви. Вимагаючи уяви, шкільне навчання сприяє разом з тим його подальшому розвитку. Завдяки оволодінню основами наук, завдяки накопиченню великих обсягів знань, відтворююча уява школяра стає більш точною, а творча уява більш цілеспрямованою, більш глибокою за своїм змістом. Уява розвивається не сама собою, а вимагає певних умов і перш за все організації правильної виховної роботи. При відсутності правильного педагогічного керівництва розвиток уяви затримується або ж починає йти в небажаному напрямку.

.3 Психолого-педагогічні засоби розвитку уяви молодших школярів

Уяву можна тренувати як і будь-яку сторону психіки людини. Леонардо да Вінчі радив, наприклад, розвивати фантазію розглядаючи різні плями, тріщини на стінах, хмари, і знаходити в них подібність на людей, тварин, пейзажі, битви і т.д. Просторова уява розвивається при уважному розгляді креслень і натуральних об’ємних тіл з різних ракурсів [27, 42].

Вважається, що уяву можна розвивати, але лише в рамках генотипно-зумовлених особливостей людини. Під розвитком уяви слід розуміти її можливе покращення і прогресивні зміни по ряду ознак:

. Різноманітність уяви людини. Вона виявляється в тому, що кожен раз з одного і того ж приводу людина вигадує щось нове.

. Оригінальність. Ця ознака виявляється в тому, наскільки вигадане даною людиною відрізняється від того, що вигадують інші люди.

. Деталізація уяви. Це те, наскільки опрацьовані, описані в деталях продукти уяви кожної людини.

. Інтелектуалізація уяви. Про неї можна говорити за тими думками, які у інших людей викликають продукти уяви даної людини.

. Емоційність уяви. Чим більше різноманітних емоцій, переживань, відчуттів викликають продукти уяви даної людини у інших людей, тим вище її емоційний заряд, насиченість почуттями чи просто емоційність [14, 128-129].

Уява має величезне значення в житті, тому що мрія, створена уявою, стимулює до діяльності, до активності, до того, щоб, уявивши собі втілення своєї мрії, з більшою енергією йти до її втілення в життя, боротися за її здійснення. Тому помилкою була б навіяна небезпеками безплідного фантазування думка про необхідність придушувати уяву. Уяву потрібно розвивати, але, розвиваючи, треба її належним чином формувати.

Суттєвою передумовою розвитку здорової, плідної уяви є розширення і збагачення досвіду учнів; тільки за цієї умови їх уява буде змістовною. Також важливе ознайомлення їх з новими сторонами об'єктивної дійсності, які на основі їх вузького повсякденного досвіду повинна представлятися їм незвичайною; треба, щоб дитина відчула, що дійсним може бути і те, що виходить за рамки побутового; в іншому випадку уява дитини буде боязкою і стереотипною [28, 273].

Батьків дітей молодшого шкільного віку особливо зацікавить розвиваюча роль казок, живих яскравих оповідей, віршів. Розвивати уяву можна різними способами, але обов’язково в такій діяльності, яка без фантазії не може привести до бажаних результатів [27, 42 - 43].

Формування здатності уявляти як здатності бачити раніше ціле, ніж частини, і бачити правильно, є не містичним процесом і не природним даром. Воно, тобто формування, відбувається через ігри дітей [26, 82].

У книзі Л.Ю. Субботіної «Розвиток уяви у дітей» зібрані конкретні ігри та вправи, розроблені психологами та педагогами для розвитку уяви дітей різного віку.

Гра, її правила, існування уявної ситуації - зовсім не випадковість в житті дитини, а наслідок її відриву від ситуаційної зв’язаності, наслідок виникнення і розвиток на цій основі уяви. Для гри характерний «відліт» від безпосередніх практичних дій. Але сама ігрова дія пов’язана з безпосередньою практикою. Зміст і порядок дій гри відповідає реальній дії. Тому у вихідних посиланнях гри нема фантастичних елементів, вони цілком реально пов’язані з навколишньою дійсністю. Уявною є лише ситуація, яку діти відтворюють у грі [25, 29].

Гра «Пантоміма» за рахунок уяви розвиває і оптимізує емоційний фон, вона доступна дітям будь-якої вікової групи.

Всі стають в коло. Кожен по черзі виходить в середину кола і за допомогою пантоміми показує яку-небудь дію. Наприклад, уявляє, як зриває уявні груші та сливи і кладе у кошик, пере білизну, тягне важкі предмети і т.п. Переможцями стають ті, хто найбільш точно зобразив пантомімічну картинку [21, 104-105].

Гра «Використання предметів» стимулює фантазію і загальний розвиток. Ця гра не має вікових обмежень. Її взято зі збірника під ред. В.В. Петрусинського «Ігри: навчання, тренінг, дозвілля» і модифіковано відповідно до завдання розвитку уяви та віку дітей.

Послідовно пропонуються картинки із зображеннями предметів. Завдання - перерахувати всі можливі способи використання зображених предметів, які школярі знають чи здатні уявити. Чим більше варіантів вони вигадують, тим більше у них розвинута уява [21, 34-35].

«Геній фантастики». Кількість гравців необмежена. Гравці повинні вигадувати сюжети, що відрізняються нереальністю. Темою вигадок може бути все, що завгодно, головне - щоб інші учасники могли визначити найправдоподібнішу історію. Гравець, що вигадав її, і буде переможцем.

Гра-конкурс «Натюрморт» розвиває не тільки фантазію, а й образне мислення, уявлення, сприйняття. Може використовуватись для непрямої діагностики художніх здібностей. Ця гра не має вікових обмежень.

Пропонується намалювати натюрморт на задану тему. Зазвичай художники малюють натюрморт з натури, але в цій грі учасники повинні створити свій натюрморт в уяві, а потім зобразити на папері. Тема дається для всіх одна.

Орієнтовні теми для натюрморту:

-   «Метелик на квітці»;

-        «Яблуко на фарфоровому блюдці»;

         «Чашка, біля неї гілка ялинки»;

         «Осіннє листя на холодній землі».

Можна вигадати будь-які інші теми. По закінченні роботи необхідно провести конкурс художніх робіт і вибрати переможця, чи просто влаштувати виставку [21, 154-155].

Є знаменита сюрреалістична гра: малюнок в декілька рук. Перший учасник групи змальовує щось, робить нарис, який може мати якийсь сенс, а може і не мати сенсу. Другий учасник гри, неодмінно відштовхуючись від первинної позначки, використовує її як елемент іншого зображення, з іншим значенням. Так само робить третій: він не заповнює малюнок перших двох, а міняє його спрямованість, трансформує задум. Кінцевий результат найчастіше є чимось незрозумілим, оскільки жодна з форм не завершена, одна переходить в іншу.

Діти захоплюються цією грою, на льоту схоплюючи її правила. Перший малює, скажімо, овал ока. Другий, інтерпретуючи овал по-своєму, примальовував до нього курячі ноги. Третій замість голови змальовує квітку. І так далі.

Кінцевий продукт цікавить тих, що грають менше, ніж сама гра, чим боротьба, що виникає при спробі оволодіти чужими формами і нав'язати свої, чим несподіванки і відкриття, що трапляються на кожному кроці, у вигляді руху.

Стимул-реакція до уяви і в цій грі теж народжується інтуїтивним уловлюванням нового зв'язку між двома елементами, волею випадку поставленими поруч; запозичивши лексикон у лінгвістів, це можна було б назвати «формами вираження» або «формами вмісту», по-різному себе що проявляють; але в основі взаємодії - все той же подвійний ритм. Влада діалектики поширюється і на область уяви.

«Відгадування тіней». Один з гравців сідає поблизу світлої, по можливості не заставленої стіни, лицем до неї. Ззаду, в декількох кроках, встановлюється свічка або тьмяна лампа. Хто-небудь з гравців повинен пройти між спиною того, що сидить і лампою. Лампа має бути поставлена так, щоб вийшла максимально різка тінь. Той, хто сидить, не обертається, по тіні повинен вгадати, хто пройшов у нього за спиною. Вгаданий сідає на його місце і починає відгадувати тіні інших, і т.д.

«Що там заховане». Ведучий бере картину і закриває основну частину, залишивши для огляду лише маленький фрагмент. Завдання учасників - зрозуміти, що там за прихованою частиною або домальовувати образ в думках. Коли варіанти озвучені, можна і поглянути, що ж там було насправді.

Таким чином, ми ознайомились з рядом методик, націлених на розвиток уяви. Ці методики підібрані із врахуванням молодшого шкільного віку і можливістю їх використання не професіональними психологами, а батьками та вчителями. Вони можуть використовуватись як ігрова діяльність і як елемент навчального процесу в школі.

Але дані методики розвивають не лише уяву, але й інші процеси, вміння, навички.

Уява тісно пов’язана з емоціями. В житті молодшого школяра вони взагалі нероздільні. Вплив почуттів на уяву і навпаки ще в минулому столітті з’ясував французький психолог Т. Рібо. Всі форми творчої уяви заключають в собі сильні емоційні моменти. Почуття наче збирає враження, думки, які потім втілюються в різних образах. Л. С. Виготський вивів «закон загального емоційного знаку», сутність якого висловив так: «... всяке почуття, всяка емоція прагнуть втілитися в образи, відповідні цьому почуттю ». . . Емоція хіба що збирає враження, думки і образи, співзвучні настрою людини. Отже, багате емоційна життя стимулює розвиток уяви. Другий закон, виведений Л.С. Виготським, називається «законом емоційної реальності уяви». Він говорить про те, що «всяка побудова фантазії має вплив на почуття, і якщо ця побудова і відповідає сама по собі дійсності, то викликані нею почуття є дійсними, реально пережитими захоплюючими почуттями людини». Використовуючи багатство емоційних станів в молодшому шкільному віці, можна успішно розвивати уяву і, навпаки, правильно організовуючи процес уяви, можна формувати культуру почуттів. Будь-які емоції мають зовнішній прояв. Молодші школярі вже мають свої уявлення про зовнішні ознаки тих чи інших почуттів. Вміння правильно розпізнавати стан людини по вираженню почуттів допомагає школярам краще орієнтуватись в різних ситуаціях. Існує багато вправ для паралельного розвитку уяви і емоціонального сприйняття молодших школярів. Прикладом розвиваючої гри в даному напрямку є гра «Пантоміма» [21, 83-85].

Уява тісно пов’язана з інтересами. Інтерес можна визначити як емоційний вияв пізнавальної потреби. Він виражається в направленості людини на певну діяльність, яка має особливе значення для особистості. Для молодших школярів характерне пізнавальне ставлення до оточуючого світу. Інтерес до всього розширює їх життєвий досвід, активізує різні здібності. Але пізнати все в дійсності не під силу в молодшому шкільному віці, і тут на допомогу приходить фантазія. Вона значно збагачує досвід, в уявній формі вводить в різні ситуації, які ще не відбувались в реальному житті. В кінцевому результаті фантазія формує різноманітні інтереси. Найяскравіше фантазія зливається з інтересом у грі. Саме тому багато методик, направлених на розвиток інтересів, будуються на принципі фантазування в ігровій діяльності [21, 113-114].

Ігри для молодших школярів розділяють на творчі та дидактичні [6, 6]. Творчі ігри створюються дітьми самостійно, без прямого керівництва дорослих. В них реалізуються мрії, прагнення, потреби [6, 6]. Дидактичною грою обов’язково керують дорослі. При цьому вони повинні пам’ятати, що поєднуючи гру і навчання, необхідно зберегти самостійний характер гри і задоволення, яке вона дає дітям, і разом з тим досягти формування тих знань, вмінь, навичок, як було заплановано [6, 17].

Уявляючи ігрові ситуації та реалізовуючи їх, дитина формує у себе цілий ряд особистісних властивостей - такі, як справедливість, сміливість, чесність, почуття гумору. Через роботу уяви відбувається компенсація недостатніх поки що реальних можливостей дитини долати життєві труднощі, конфлікти, вирішувати проблеми соціальної взаємодії.

Уява - це завжди створення нового в результаті переробки минулого досвіду. Творча діяльність неможлива без фантазії. Творчість - це складний психічний процес, пов'язаний з характером, інтересами, здібностями. Творча діяльність розвиває почуття молодших школярів. Творча діяльність сприяє більш інтенсивному розвитку вищих психічних функцій, таких, як пам'ять, мислення, сприйняття, увага.

Розвитку уяви сприяють:

         ситуації незавершеності;

         дозвіл і навіть заохочення безлічі питань;

         стимулювання незалежності, самостійних розробок;

         позитивна увага до дитини з боку дорослих.

Розвитку уяви перешкоджають:

         конформність;

         несхвалення уяви;

         жорсткі статево-рольові стереотипи;

         поділ гри і навчання;

         неготовність до зміни точки зору;

         схиляння перед авторитетами.

Тим, хто займається стимулюванням розвитку уяви молодших школярів, психологи та педагоги дають такі рекомендації:

)     Перш ніж приступити до розвитку уяви дітей, слід сформувати у них необхідні для цього мовні і розумові навички. Нові поняття повинні вводитися тільки в знайомому змісті.

2)      Не робіть поспішних висновків. Оцінюйте сильні і слабкі сторони уяви молодших школярів лише на основі спостережень і об’єктивного оцінювання. Зміст розвиваючих технік має орієнтуватися на особистість дитини та її взаємодію з іншими дітьми.

)        Забезпечуйте школярам максимальну самостійність. Не давайте прямих інструкцій, допомагайте діяти незалежно.

)        Не стримуйте ініціативу школярів, не робіть замість них те, що вони можуть виконати самостійно.

)        Намагайтесь не поспішати із судженнями про результати творчості молодших школярів.

)        Слід вчити дитину шукати рішення, враховуючи передусім можливі наслідки, а не гідний вихід із ситуації.

)        Пропонуйте дітям творчо вирішувати проблеми, які у них виникають [21, 166].

Необхідність стимулювати розвиток уяви поставила завдання пошуку засобів. Тож, в цьому розділі зібрано рекомендації щодо створення сприятливих умов та методи, які є достатньо простими у виконанні та доступними дітям і дорослим. В запропонованих методах можна змінювати умови, модифікувати завдання, ускладнювати їх.

В першому розділі курсової роботи відповідно до поставлених завдань було визначено поняття уяви, виявлено особливості уяви в молодшому шкільному віці та зібрано рекомендації щодо стимулювання розвитку уяви.

РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК УЯВИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗА РЕКОМЕНДАЦІЯМИ ДЖАННІ РОДАРІ

.1 Рівні розвитку уяви молодших школярів

Для дослідження рівнів розвитку уяви молодших школярів було обрано методику «Малюнок» із книги «Психодіагностика» Р.С. Нємова [17, 196]. В даній методиці дітям пропонується стандартний аркуш паперу і фломастери шести кольорів. Завдання - за 5 хвилин вигадати і намалювати будь-яку картину.

Малюнки необхідно оцінити за наведеними в методиці критеріями.

балів дитина отримує тоді, коли центральний об’єкт її малюнку зображено досить схематично, без детальної обробки його деталей.

бал - якщо деталізація об’єкту помірна.

бали - якщо головний об’єкт зображений з багатьма різноманітними деталями, що його характеризують.

Є 5 параметрів, по кожному з яких малюнок можна оцінити на 0, 1 чи 2 бали.

Враження і емоціональність образів оцінюється згідно з тим, чи викликають вони зацікавлення і емоції у глядачів.

Якщо образи банальні, нецікаві, не справляють враження на глядачів, то фантазія дитини оцінюється в 0 балів.

Якщо образи малюнку зацікавили глядача і викликали відповідні емоції, але цікавість разом з реакцією швидко ущухає, то уява дитини отримує оцінку 1 бал.

І, нарешті, якщо дитина використала яскраві, досить цікаві образи, реакція глядача не зникає так швидко, то уява оцінюється у 2 бали.

Таким чином, максимальна кількість балів, яку дитина може отримати за свою уяву дорівнює 10, а мінімальна - 0. Певна кількість балів дає можливість визначити рівні розвитку уяви молодших школярів.

балів - дуже високий рівень;

-9 - високий;

-7 - середній;

-3 - низький;

-1 - дуже низький.

Спосіб оцінювання розвитку уяви молодших школярів через малюнки вибраний не випадково. Даний вибір відповідає наглядно-образному і наглядно-дієвому видам мислення. В молодшому шкільному віці фантазія найповніше проявляється саме у відповідному виді творчої діяльності.

Дослідження рівнів розвитку уяви молодших школярів проводилось у Новомиколаївській Загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1. В дослідженні прийняли участь двадцять учнів 2-А класу. Кожен малюнок оцінено відповідно до вимог методики. Дані наведено в таблиці 2.1.1.

Таблиця 2.1.1. Рівні розвитку уяви молодших школярів


Дуже високий

Високий

Середній

Низький

Дуже низький

Відсотки (%)

0

10

55

35

0


Як видно з таблиці 2.1.1., 55% молодших школярів мають середній рівень розвитку уяви, 35% - низький, і лише 10% - високий. Такі показники свідчать про необхідність цілеспрямованого розвитку уяви молодших школярів.

Жоден учень не виконав завдання на дуже високий рівень.

До низького рівня можна віднести 7 робіт. Вони дуже посередні, не викликають зацікавленості у глядача. На малюнках зображено лише по одному об’єкту. Вони виглядають досить схематично, деталей дуже мало. Учні, які виконували ці роботи, не відразу почали роботу, вони не змогли самостійно зорієнтуватись з напрямом роботи і використали ідеї своїх сусідів.

До середнього рівня можна віднести 11 робіт. Ці малюнки мають більше образів, детальніше опрацьовані, але вони також не відрізняються оригінальністю. І незважаючи на більшу кількість зображених об’єктів, виглядають вони також схематично. Але ці малюнки отримали вищі оцінки за точніше передані форми, більш доцільно підібрані кольори. Вони яскраві, виглядають значно цікавіше, ніж ті, що виконані на низькому рівні. Та все ж зацікавлення ними триває недовго, вони нічим не вражають емоційно, не запам’ятовуються глядачеві.

На високий рівень була виконана лише дві роботи. Зображені об’єкти опрацьовані детально, виглядають яскраво, головний об’єкт викликає позитивні емоції і запам’ятовується глядачеві.

Отже, після аналізу результатів діагностики можна зробити висновок про необхідність цілеспрямованої роботи щодо розвитку рівнів уяви молодших школярів.

.2 Розробка і особливості циклу занять з розвитку уяви молодших школярів за рекомендаціями Джанні Родарі

Дослідження рівнів розвитку уяви молодших школярів показало, що 35% досліджуваних школярів мають низький рівень розвитку уяви, 55% - середній, і лише 10% - високий На основі цього було вирішено розробити спеціальний цикл занять, спрямований на розвиток уяви молодших школярів (додаток В).

В основу цих занять покладено педагогічний досвід дитячого письменника Джанні Родарі. За його рекомендаціями проводяться вправи та ігри пов’язані з мовленням, так як він вважав, що уяву дітей молодшого шкільного віку краще розвивати саме вербальними засобами. Таку ж думку підтримує і Л.С. Виготський [8, 26]. Він стверджує, що діти з затримкою в мовному розвитку виявляються надзвичайно відсталими і в розвитку своєї уяви. Діти, мовленнєвий розвиток яких іде по жахливому шляху, як, скажімо, глухі діти, які в силу цього залишаються повністю або частково німими, позбавленими мовного спілкування, стають в той же час дітьми з надзвичайною бідністю, убогістю, а іноді і позитивно рудиментарними формами уяви.

Заняття розраховані на учнів 1 - 4 класів загальноосвітніх закладів.

Головна мета таких занять - розвиток уяви молодших школярів. Крім того, вони сприяють збагаченню словникового запасу, активації творчого мислення.

Весь розроблений цикл складається із 10 занять. Виконання кожного заняття триває близько 45 хвилин. В ході занять учням пропонуються вправи та ігри зі словами: вигадування нових осмислених слів, колективне вигадування оповідань, читання казок Джанні Родарі та інші. Такі вправи спрямовані не лише на розвиток уяви молодших школярів, а й розширення словникового запасу, розвиток філологічних здібностей, творчого мислення.

Наприклад, у вправі «Біном» можуть проявлятись творчі можливості. Її можна з успіхом використовувати для розвитку не лише фантазії, а й абстрактного творчого мислення. За умовами кожному учаснику гри необхідно вигадати і записати два стовпчики із чотирьох слів кожен. Можна використати назви будь-яких предметів і явищ, імена людей, тварин. На наступному етапі для кожної пари необхідно вигадати асоціації, які їх можуть пов’язати, і чим більше, тим краще. Наприклад, між словами «кішка» і «лампа» можуть бути такі асоціації: кішка гріється під лампою; очі у кішки горять як маленькі лампи; форма голови кішки нагадує лампу, і т.д. Той, хто вигадає найбільше для всіх чотирьох пар слів, той стає переможцем.

Для впровадження циклу занять з розвитку уяви молодших школярів було складено план послідовної роботи - таблиця 2.2.1. Сам цикл занять представлено в додатку В.

Таблиця 2.2.1.План проведення розвиваючих занять

Зміст заняття

Вид діяльності

Орієнтовний час проведення (хвилини)

1

Техніка «фантастичних гіпотез». Вигадування неочікуваних ситуацій.

гра

40-45

2

«Складання осмислених слів з набору букв» «Складання розповіді з використанням окремих слів».

вправа  вправа

10-15  30-40

3

«Кола на воді». Визначення типових асоціацій з різними словами.

гра

45

4

«Біном». Пошук зв’язків між різними словами.

гра

40

5

«Довільний префікс». Словотворення, надання нових значень вже відомим словам.

гра

40

6

«Старі ігри». Складання коротких повідомлень із частин різних речень.

гра

40

7

«Винахідник». Вигадування способів дій відомих казкових персонажів у визначених ситуаціях. «Кольорові казки». Вигадування казки, де все повинно бути одного кольору.

гра   гра

30   20

8

«Навпаки». Уявлення відомої казки, де все відбувається навпаки. «Казки починаються з кінця». Розповідь подій відомої казки у зворотному напрямку.

гра  гра

20-25  30-40

9

«Казкова плутанина». Пропонується спочатку розібрати змішані сюжети казок, а потім вигадати таку ж свою.

гра

40

10

«Записочки». Колективне складання оповіді за схемою: питання-відповіді.

гра

30


Завершити цикл занять пропонуємо зачитавши школярам кілька казок Джанні Родарі. Має особливе значення читання саме його казок, так як основою більшості з них були дитячі розповіді. Значення слухання казок він обґрунтував у своїх літературних працях.

Уява і кмітливість в процесі слухання роблять одну загальну справу, і ми не можемо передбачити, що саме після закінчення розповіді утримається довше: деяка схвильованість або відношення, що визначилося, до дійсності.

Казки складають для дитини особливий світ, якийсь театр, відокремлений від нас щільною завісою. Світ не для наслідування, а лише для споглядання. Але споглядання активного, коли на перший план виступає не стільки вміст казки, скільки інтереси слухача. Примітно, що, коли дитинство вступає в реалістичну пору, коли найважливіше вміст, казка перестає цікавити дітей; і відбувається це саме тому, що її «форми» перестали поставляти сировину для його життєдіяльності. Створюється враження, що в структурі казки дитя бачить структуру власної уяви і що він в той же час його в собі розвиває, створюючи один з необхідних засобів пізнання світу, опанування реальності. Слухання - це тренування. Казка для дитини така ж серйозна і справжня справа, як гра: вона потрібна їй для того, щоб визначитися, щоб вивчити себе, виміряти, оцінити свої можливості.

Уява дитини, спонукувана до придумування нових слів, потім застосує той же метод до всіх інших видів досвіду, що вимагають творчого підходу. Казки потрібні математиці так само, як математика потрібна казкам. Вони потрібні поезії, музиці, утопії, політичній боротьбі. Отже, вони потрібні всякій цілісній особистості, а не лише фантазерові.

Як підкреслював Л.С. Виготський, потужний крок у розвитку уяви відбувається у зв'язку із засвоєнням мови. Спостереження показують, що затримки в мовному розвитку завжди ведуть до недорозвиненості уяви дитини. Мова звільняє дитину від безпосередніх вражень, сприяє формуванню та фіксації уявлень про предмет; саме мова дає дитині можливість уявити собі той чи інший предмет, якого вона не бачила, мислити про нього і подумки перетворювати його. Дитина може виражати словами те, що не збігається з її реальним сприйняттям; саме це дає їй можливість надзвичайно вільно поводитись у сфері вражень, що створюються і виражаються словами [32, 176].

Розроблений цикл занять було проведено в Новомиколаївській спеціалізованій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1. З 14.01.2013 до 25.01.2013 було проведено весь цикл занять згідно зі складеним планом. Заняття проводились з досліджуваною групою другого класу. Вся група відвідала повний цикл занять. Заняття проводились щодня, о 16 годині, тривали в середньому 45 хвилин.

Дуже активно школярі працювали на першому занятті. Але довелось обмежитись лише однією вправою - техніка «фантастичних гіпотез», бо всім учням хотілось обов’язково розповісти всі свої ідеї.

Найлегшими завданнями для школярів були «Складання осмислених слів з набору букв» та «Кола на воді», за умовами яких треба було знаходити якнайбільше слів, що починаються з однакового складу, знаходити римовані пари слів, складати слова із набору випадкових букв, тощо.

Вправа «Кольорові казки» виявилась невдалою. Школярі не змогли справитись із завданням - скласти казку, де все було б одного кольору. Тому довелось обмежитись зачитуванням зразка («Жовта казка» латиського письменника Іманта Зієдоніса).

Найвеселішими вправами школярам здались «Казкова плутанина», де вони складали одну казку із різних, і «Записочки». А схожа вправа «Старі ігри» не мала такого ж успіху.

Найбільше часу знадобилось для гри «Перетворення», де школярі за допомогою міміки, пантоміміки, імітації дій з предметами перетворювали звичайний предмет (наприклад, капелюх) в абсолютно інший предмет, з іншими функціями. Вони довго не могли вигадати, як інакше можна використовувати вже знайомі їм предмети.

Підводячи підсумки, можна сказати, що найбільш вдалими вправами виявились саме ті, які використовував в своїй педагогічній практиці Джанні Родарі.

Таким чином, головним засобом уяви, як і мислення, є мова. Уява стає можливою завдяки мові і розвивається разом з нею. Отже, вона є не первинною функцією, спочатку властивою дитині, а результатом її психічного і головним чином мовного розвитку. Виходячи з цього, можна припустити, що розроблена програма може сприяти підвищенню рівня розвитку уяви молодших школярів.

2.3 Ефективність впровадженого циклу занять з розвитку уяви молодших школярів засобами вербальних ігор Джанні Родарі

Щоб визначити ефективність впровадженого циклу розвиваючих занять, було проведено повторне дослідження за методикою «Малюнок».

Повторна діагностика проводилась в тій же формі, за тих же умов, що і первинна. Для аналізу результатів дослідження використовувались однакові показники.

Для порівняння в таблиці 2.3.1. наведемо показники первинної і повторної діагностик.

Таблиця 2.3.1.Порівняльний аналіз рівнів розвитку уяви молодших школярів до та після впровадження циклу розвиваючих занять (за результатами повторної діагностики)


Результати первинної діагностики

Результати повторної діагностики

Рівні

Дуже високий

Високий

Середній

Низький

Дуже низький

Дуже високий

Високий

Середній

Низький

Дуже низький

Відсотки (%)

0

10

55

35

0

0

25

60

15

0


За даними таблиці для наочності побудовано графік динаміки розвитку уяви молодших школярів.

Рис. 2.3.1. Динаміка розвитку уяви молодших школярів (за результатами первинної та повторної діагностики)

Порівнюючи дані діагностик, бачимо, що після впровадження розвиваючих занять рівні розвитку уяви підвищились. На дуже високому рівні не було виконано жодної роботи, зате кількість малюнків, виконаних на низькому рівні зменшилась на 20%. Відсоток досліджуваних з високим рівнем розвитку підвищився на 15%, а з середнім рівнем - всього на 5%. На підставі результатів повторної діагностики можна зробити висновок, що розроблений цикл занять є ефективним щодо підвищення рівнів розвитку уяви молодших школярів.

В першому дослідженні було помітно, що учні не надто переймались виконанням заданої роботи, їм було важко зібратись і вигадати щось незвичне. Багато хто дивився малюнок сусіда і використовував чужу ідею для своєї роботи. Малюнки були передбачувані: хлопчики зображували машини, а дівчата - квіти чи звірів.

Повторне дослідження показало, що проведені з учнями розвиваючі заняття мали значний вплив. Малюнки покращились за всіма показниками, заданими в методиці дослідження. Щодо головних об’єктів малюнків можна сказати, що вони стали різноманітнішими, цікавішими, більш незвичними і детально опрацьованими, без повторень. Спираючись на спогади про проведені заняття, учні використовували те, що вигадували, виконуючи завдання. Наприклад, один хлопчик намалював крилатий замок у хмарах. До того ж, у них більше не було потреби підглядувати чужі ідеї, бо завдяки виконаним вправам у кожного було достатньо своїх нових вигадок, або тих, що запам’ятали в процесі колективних занять. Тобто, за результатами дослідження можна сказати, що покращились показники відтворюючої уяви.

Дослідження підтвердили, що уява може розвиватися не тільки завдяки індивідуальним здібностям дитини, а й при цілеспрямованій роботі з ними щодо розвитку уяви. Отже, необхідно проводити подібні вправи, вносити розвиваючі моменти в повсякденну діяльність. Крім того, для розвитку уяви необхідне збагачення досвіду дитини, насичення його новими знаннями та відомостями про навколишній світ.

Таким чином, проведене дослідження повністю підтвердило висунуту в курсовій роботі гіпотезу: впровадження розвиваючих занять дає позитивну динаміку в розвитку уяви молодших школярів. Тому можна говорити про ефективність циклу занять, розробленого за порадами Джанні Родарі.

ВИСНОВКИ

В молодшому шкільному віці провідним видом діяльності стає навчання, а уява є важливою передумовою для засвоєння знань, які потребують вміння уявити те, що в даний момент неможливо сприйняти безпосередньо, тобто засвоєння знань залежить від уяви. В молодшому шкільному віці уява досить активна, отже, її можна якнайширше використовувати у навчальній діяльності.

.        Проаналізовано психолого-педагогічну літературу з метою обґрунтування поняття «уява», виявлення видів та специфіки уяви.

Дослідженням розвитку уяви займались такі психологи та педагоги: А.Я. Дудецький, В.А. Крутецький, В.В. Давидов, В.С. Мухіна, Дж. Родарі, Д.Б. Ельконін, Л.М. Фрідман, Л.С. Виготський, О.М. Дьяченко, Р.С. Нємов, С.Л. Рубінштейн та інші.

Уява - це психічний процес, який полягає у створенні нових уявлень, думок і образів на основі минулого сприйняття, набутого досвіду, наявних знань.

Уява - це особлива форма організації психіки людини, яка проявляється у створенні нових образів і думок, на основі яких виникають нові дії та предмети. Основне завдання уяви - спрогнозувати очікуваний результат до його здійснення.

Проаналізовано вікові особливості розвитку уяви молодших школярів. Згідно з періодизацією психічного розвитку дитини Д.Б. Ельконіна, молодшими школярами вважають дітей віком від 6/7 до 10/11 років, які навчаються у 1 - 4 класах сучасної школи. Цей період характеризується інтенсивним розвитком уяви, що зумовлюється процесом отримання різносторонніх знань і їх використанням на практиці. Молодший шкільний вік характеризується як найбільш сприятливий для розвитку уяви. Уява в молодшому шкільному віці - це один з найважливіших психічних пізнавальних процесів. Справжнє засвоєння будь-якого навчального предмета неможливе без активної діяльності уяви, без уміння уявити те, про що пишеться в підручниках, про що говорить вчитель. У молодших школярів вже розрізняють кілька видів уяви. Розвиток уяви в молодшому шкільному віці проходить дві основні стадії. На першій стадії особливістю уяви є опора на конкретні предмети і їх властивості. Відтворювані в даному випадку образи характеризуються незначною переробкою чуттєвого матеріалу і уявлень. Вони носять схематичний, фрагментарний характер і відображають лише зовнішні найбільш яскраві ознаки предметів. Інакше кажучи, на першій стадії переважає відтворююча уява. Друга стадія розвитку уяви характеризується збільшенням кількості розкритих ознак і властивостей. Уява стає все більш керованим процесом. До кінця молодшого шкільного віку, поряд з відтворюючою уявою, важливу роль у психічній діяльності учнів починає грати творча уява, посилюється реалізм уяви.

Молодший шкільний вік має найбільше можливостей для розвитку уяви. Активна уява - це ефективний спосіб пізнання навколишнього світу, можливість вийти за межі особистого практичного досвіду, важлива психологічна передумова розвитку творчого підходу до світу. Успішний розвиток уяви можливий при створенні певних умов, які сприятимуть цьому процесу. До таких умов можна віднести:

-    ранній фізичний та інтелектуальний розвиток дітей;

-        самостійне вирішення дітьми завдань, які вимагають максимального використання творчих здібностей;

         надання дітям свободи у виборі діяльності, чергуванні різних її видів, тривалості заняття однією справою;

         допомога дорослих, але не підказки;

-     комфортна психологічна обстановка, заохочення дорослими прагнень дітей до творчості.

Ми ознайомились із загальними аспектами розвитку уяви в молодшому шкільному віці. Уява дуже важлива для загального розвитку молодших школярів, для становлення особистості, формування життєвого досвіду. Отже, необхідно стимулювати розвиток уяви, і в той же час використовувати для оптимізації навчальної діяльності. Цьому сприяють наведені в курсовій роботі методи, які є достатньо простими у виконанні та доступними дітям і дорослим. В запропонованих методах можна змінювати умови, модифікувати завдання, ускладнювати їх для розширення «поля гри уяви». В молодшому шкільному віці найкращим методом для розвитку є ігрова діяльність. Ігри можна використовувати і під час відпочинку, і в навчальному процесі. Слід також пам’ятати, що розвиток уяви в молодшому шкільному віці можна стимулювати також читанням художньої літератури, переглядом картин, кіно, відвідуванням театрів та ін. Завдяки знайомству з мистецтвом образи уяви стають більш повними і яскравими.

.        Виявлено рівні розвитку уяви молодших школярів. Було проведено дослідження серед учнів другого класу Новомиколаївської спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1. Для діагностики обрано методику «Малюнок» із книги «Психодіагностика» Р.С. Нємова. Спосіб оцінювання розвитку уяви молодших школярів через малюнки вибраний не випадково. Даний вибір відповідає наглядно-образному і наглядно-дієвому видам мислення. Фантазія молодших школярів найповніше проявляється саме у відповідному виді творчої діяльності. Проаналізувавши отримані дані, дізнались, що 35% досліджуваних школярів має низький рівень розвитку уяви, 55% - середній, і лише 10% - високий. Це свідчить про необхідність цілеспрямованого розвитку уяви молодших школярів.

.        Розроблено спеціальний цикл занять щодо підвищення рівня розвитку уяви молодших школярів.

Було проаналізовано психолого-педагогічну літературу з проблем розвитку уяви молодших школярів. Виявлено зв'язок уяви з іншими психічними процесами. Зокрема, уява тісно пов’язана з мовленням. Таку думку підтримують Дж. Родарі і Л.С. Виготський.

Як підкреслював Л.С. Виготський, потужний крок у розвитку уяви відбувається у зв'язку із засвоєнням мови. Спостереження показують, що затримки в мовному розвитку завжди ведуть до недорозвиненості уяви дитини. Мова звільняє дитину від безпосередніх вражень, сприяє формуванню та фіксації уявлень про предмет; саме мова дає дитині можливість уявити собі той чи інший предмет, якого він не бачив, мислити про нього і подумки перетворювати його. Дитина може виражати словами те, що не збігається з її реальним сприйняттям; саме це дає їй можливість надзвичайно вільно поводитись у сфері вражень, що створюються і виражаються словами. Таким чином, головним засобом уяви, як і мислення, є мова. Уява стає можливою завдяки мові і розвивається разом з нею. Отже, вона є не первинною функцією, спочатку властивою дитині, а результатом її психічного і головним чином мовного розвитку.

Італійський дитячий письменник Джанні Родарі також вважав, що уяву дітей молодшого шкільного віку краще розвивати саме вербальними засобами. «Уява дитини, спонукувана до вигадування нових слів, потім застосує той же метод до всіх інших видів досвіду, що вимагають творчого підходу.»

Було розроблено спеціальний цикл занять, спрямований на розвиток уяви молодших школярів. В основу цих занять покладено педагогічний досвід Джанні Родарі.

Заняття розраховані на учнів 1 - 4 класів загальноосвітніх закладів.

Головна мета таких занять - розвиток уяви молодших школярів.

Весь розроблений цикл складається із 10 занять. Виконання кожного заняття триває близько 45 хвилин. В ході занять учням пропонуються вправи та ігри зі словами: вигадування нових осмислених слів, колективне вигадування оповідань, надання нових значень словам, дослідження можливостей слів, складання коротких оповідань із різних, ніяк не пов’язаних словосполучень, читання казок Джанні Родарі та інші.

.        Розроблений цикл занять було проведено в Новомиколаївській спеціалізованій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1. Заняття проводились з досліджуваною групою другого класу. Незважаючи на те, що всі вправи та ігри були обрані відповідно до рекомендацій Джанні Родарі, на практиці найбільш вдалими виявились вправи, запозичені саме з його особистого педагогічного досвіду.

5.      На основі порівняння даних первинної та повторної діагностик доведено ефективність розробленого циклу занять.

Таким чином, проведене дослідження повністю підтвердило гіпотезу: впровадження розвиваючих занять дає позитивну динаміку в розвитку уяви молодших школярів. Тому можна говорити про ефективність циклу розвиваючих занять, складеного за порадами Джанні Родарі. Таким чином, гіпотезу курсової роботи було доведено.

«Специфічна функція уяви полягає в здатності бачити дійсність так, як вона не може бути побачена при звичайному сприйнятті. Уява ставить своєю за мету виразно побачити те, що від нас далеко, те, що зараз відсутній, те, що затемнене. Мається на увазі не лише історія, література, географія, основи природних наук; геометрія і арифметика також містять багато такого, що можна зрозуміти лише за допомогою уяви.» (Джон Дьюї).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.          Василенко Л.П. Вікова психологія / Л.П. Василенко, М.В. Савчин - К.: Академвидав, 2006. - 360 с.

2.      Крутецький В.А. Психологія / В.А. Крутецький, Є.І. Ігнатьєв, М.Д. Громов, Н.С. Лунін - К.: Головне видавництво видавничого об’єднання «Вища школа», 1978. - 284 с.

.        Психологічний тлумачний словник найсучасніших термінів - Х.: Прапор, 2009. - 672 с.

.        Баданина Л.П. Психология познавательных процессов / Лариса Павлиновна Баданина. - М.: «Флинта», 2008. - 240 с.

.        Беркинблит М.Б. Фантазия и реальность / М.Б. Беркинблит, А.В. Петровский. - М.: Политиздат, 1968. - 128 с.

6.          Большой психологический словарь / [под ред. Б.Г. Мещерякова, В.П. Зинченко.] - М.: «ОЛМА-ПРЕСС», 2003. - 672 с.

7.      Выготский, Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте / Лев Семёнович Выготский. - СПб.: СОЮЗ, 1997. - 96 с.

8.      Выготский Л. С. Развитие высших психических функций / Лев Семёнович Выготский. - М.: Изд-во АПН РСФСР. - I960.- 500 с.

9.          Дудецкий А.Я. Воображение / Дудецкий А.Я. - Смоленск: Смоленский гос. Педагогический институт, 1969. - 96 с.

10.          Дьяченко О.М. Об основных направлениях развития воображения у детей / Ольга Михайловна Дьяченко // Вопросы психологии. - 1999. - № 6. - С. 52-59

11. Дьяченко О.М. Развитие воображения дошкольников / Ольга Михайловна Дьяченко. - М.: РАО, 1996. - 197 с.

12. Жатсель А. Воображение / Анна Жатсель. - М.: Гранд: Фаир-пресс, 2006. - 144 с.

13.          Игры и игровые упражнения с детьми шестилетнего возраста / [под ред. Е.И. Коваленко]. - К.: Радянська школа, 1987. - 144 с.

14.          Ильенков Э.В. Об эстетической природе фантазии / Эвальд Васильевич Ильенков // Вопросы естетики. - М., 1964. - 82 с.

. Карабанова О.А. Возрастная психология / Ольга Александровна Карабанова. - М.: Айрис пресс, 2005. - 240 с.

. Козубовский В.М. Общая психология / Валентин Михайлович Козубовский. - Минск: Амалфея, 2004. - 368 с.

17. Коршунова Л.С. Воображение и его роль в познании / Коршунова Л.С. - М.: Издательство Московского университета, 1979. - 146 с.

18. Крутецкий В.А. Психология обучения и воспитания школьника / Вадим Андреевич Крутецкий. - М.: «Просвещение», 1976. - 303 с.

. Немов Р.С. Общая психология / Роберт Семенович Немов. - М.: ВЛАДОС, 2008. - 396 с.

. Немов Р.С. Общие основы психологи / Роберт Семенович Немов. - М.: ВЛАДОС, 2000. - 688 с. - (Психология в 3 кн. - Кн.1).

. Немов Р.С. Психология образования / Роберт Семенович Немов. - М.: ВЛАДОС, 1995. - 496 с. - (Психология в 3 кн. - Кн.2).

. Немов Р.С. Психодиагностика / Роберт Семенович Немов. - М.: ВЛАДОС, 2000. - 640 с. - (Психология в 3 кн. - Кн.3).

23. Петровский А.В. Роль фантазии в развитии личности / Артур Владимирович Петровский. - М.: Издательство «Знание», 1961. - 48 с.

24. Практикум по возрастной и педагогической психологии / [авт.-сост. Е.Е. Данилова]. - М.: Академия, 1998. - 160 с.

. Психологический словарь / [под ред. Б.Г. Мещерякова, В.П. Зинченко]. - М.: Педагогика - Прес, 1999. - 440 с.

. Психология младшего школьника / [под ред. Е.И. Игнатьева]. - М., 1960. - 336 с.

27. Родари Дж. Грамматика фантазии: Сказки по телефону / Джанни Родари. - Алма-Ата: «Мектеп», 1982. - 208 с.

28. Рубинштейн С.Л. Основы Общей психологи / Сергей Леонидович Рубинштейн. - СПб: Издательство «Питер», 2000. - 573 с.

29. Словарь психолога-практика / [сост. С.Ю. Головин]. 2-е издание, перераб. и доп. - Минск: Харвест, 2003. - 976 с.

30. Словарь-справочник по педагогике / [авт.-сост. В.А. Мижериков]. - М.: ТЦ Сфера, 2004. - 448 с.

31. Субботина Л.Ю. Развитие воображения у детей / Лариса Юрьевна Субботина. - Ярославль: «Академия развития», 1997. - 240 с.

32. Урунтаева Г.А. Дошкольная психология: Учебное пособие для студентов / Галина Анатольевна Урунтаева. - М.: Академия, 1999. -336 с.

33. Филатов Ф.Р. Общая психология / Филипп Робертович Филатов. - Ростов н/Д: Феникс, 2003. - 448 с.

34. Эльконин Д.Б. Психология обучения младшего школьника / Даниил Борисович Эльконин. - Москва: «Знание», 1974. - 64 с.

ДОДАТКИ

Додаток А

Методика «Малюнок»

В цій методиці дітям пропонують стандартний аркуш паперу і фломастери (не менше шести різних кольорів). Діти отримують завдання вигадати і намалювати яку-небудь картину. На це відводиться 5 хвилин.

балів дитина отримує тоді, коли центральний об’єкт її малюнку зображено досить схематично, без детальної обробки його деталей.

бал - якщо деталізація об’єкту помірна

бали - якщо головний об’єкт зображений з багатьма різноманітними деталями, що його характеризують.

Враження і емоціональність образів оцінюється згідно з тим, чи викликають вони зацікавлення і емоції у глядачів. Якщо образи банальні, нецікаві, не справляють враження на глядачів, то фантазія дитини оцінюється в 0 балів. Якщо образи малюнку зацікавили глядача і викликали відповідні емоції, але цікавість разом з реакцією швидко ущухає, то уява дитини отримує оцінку 1 бал. І, нарешті, якщо дитина використала яскраві, досить цікаві образи, реакція глядача не зникає так швидко, то уява оцінюється найвищим балом - 2. Таким чином, максимальна кількість балів, яку дитина може отримати за свою уяву дорівнює 10, а мінімальна - 0.

Для аналізу малюнків рекомендується використовувати таку таблицю:

Параметри для оцінки уяви дитини

Оцінка цих параметрів у балах



0

1

2

1

Швидкість процесів уяви




2

Незвичність, оригінальність образів




3

Різноманітність образів




4

Деталізація образів




5

Емоційність, враження від образів




Висновки про рівень розвитку уяви молодших школярів:

балів - дуже високий;

-9 - високий;

-7 - середній;

-3 - низький;

-1 - дуже низький.

Додаток Б

Рівні розвитку уяви молодших школярів на етапі первинної діагностики

Ім’я учня

Оцінка (в балах)

Рівень розвитку уяви

1

Анастасія

4

середній

2

Антон

4

середній

3

Валерія

5

середній

4

Віктор

5

середній

5

Віталій

8

високий

6

Владислав

2

низький

7

Дарія

5

середній

8

Ірина

4

середній

9

Катерина

4

середній

10

Кирило

2

низький

11

Любов

7

середній

12

Микола

2

низький

13

Наталія

8

високий

14

Олег

2

низький

15

Олександр

4

середній

16

Ольга

2

низький

17

Ростислав

4

середній

18

Сергій

2

низький

19

Станіслав

6

середній

20

Яна

2

низький


Додаток В

Цикл занять з розвитку уяви молодших школярів за рекомендаціями Джанні Родарі

Заняття 1.

Техніка «фантастичних гіпотез» достатньо проста. Вона незмінно виражена у формі запитання. «Що було б якби...?» Для постановки запитання беруть перші підмет і присудок, що спадають на думку. Їх поєднання дає гіпотезу, на основі якої можна працювати.

Наведемо приклад. Нехай підметом буде «Москва», а підметом «літати». Що було б якби Москва почала літати? Всередині ситуації елементи розповіді можуть множитись до безкінечності. Можна уявити реакцію різних людей на подібну новину, уявити різні події, суперечки, що виникнуть і тому подібне.

Більше всього дітей цікавлять найдивніші і найбільш неочікувані питання, саме тому, що подальша робота, тобто розвиток теми, є не більш ніж освоєння і продовження уже зробленого відкриття… Тут фантазія використовується для встановлення активного зв’язку з дійсністю. На світ можна дивитись прямо, але можна і з захмарної висоти. У дійсність можна увійти з головного входу, а можна залізти в неї - і це куди цікавіше - через кватирку [24, 22 - 23].

Заняття 2.

Гра «Складання осмислених слів з букв» тренує уяву та збагачує словниковий запас. Вона доступна всім дітям, знайомим з грамотою. Особливо цікава для молодших школярів.

Пропонується набір букв, з яких потрібно скласти і записати як можна більше слів. Кількість запропонованих школярами слів слугує показником як рівня розвитку уяви, так і словникового запасу.

Наприклад, дається набір таких букв:

А Л Й

І А Р К

А Р О К Л

Можливий варіант відповіді семилітнього школяра: кар, рак, лак, Іра, Кіра, Лара, Алла, Клара, Карл, рок.

В середньому молодші школярі восьми - дев’яти років складають 9-11 слів [17, 22-23].

Вправа «Складання розповіді з використанням окремих слів». Дітям пропонуються окремі слова, наприклад: сонце, річка, вітер, дощ. Потрібно скласти розповідь, використовуючи ці слова. Спочатку число слів обмежується до 3-4, потім поступово збільшується до 7-10.Вправу можна проводити з обмеженнями, наприклад, придумати розповідь зі словами, що починаються тільки з букви А або Б і т.д [39, 96-97].

Заняття 3.

Гра «Кола на воді» - гра зі словами. Вона модифікована із вправи, запропонованої в своїй педагогічній практиці Дж. Родарі. Гра розвиває творчу уяву, філологічні здібності та словниковий запас.

Коли в воду кидають камінь, від нього по воді йдуть кола, чим далі, тим більше. Так і слово, що прийшло в голову, може наштовхнути на безліч асоціацій, викликати різні порівняння, спогади, уявлення, образи.

Пропонується будь-яке слово, наприклад «лимон». Які асоціації воно викликає? У які зв’язки вступає?

Наприклад, воно пов’язується зі словами на букву «л»: лис, ложка, літак, ластівка.

.        За 1 хвилину пропонується підібрати як можна більше слів на першу букву.

.        Пропонується за 1 хвилину підібрати слова, які починаються на склад «ли». Наприклад: ливень, липкий, липа, лице, лити.

.        Пропонується за хвилину підібрати якнайбільше рим до слова «лимон». Наприклад: лимон - батон, бутон, закон.

.        Завдання - розставити букви у стовпчик і записати перші слова, що спадають на думку до відповідних букв:

Л - літо

И - нема слів

М - може

О - олень

Н - няня.

Після кожного завдання результати підраховуються і додаються. У кого з учасників найбільша величина, той і виграє [17, 35-37].

Заняття 4.

У вправі «Біном» яскраво проявляються творчі можливості. Її можна з успіхом використовувати для розвитку не лише фантазії, а й абстрактного творчого мислення.

Кожному учаснику гри необхідно вигадати і записати два стовпчики із чотирьох слів кожен. Можна використати назви будь-яких предметів і явищ, імена людей, тварин.

На наступному етапі для кожної пари необхідно вигадати асоціації, які їх можуть пов’язати, і чим більше, тим краще.

Наприклад, між словами «кішка» і «лампа» можуть бути такі асоціації:

-     кішка гріється під лампою;

-        очі у кішки горять як маленькі лампи;

         форма голови кішки нагадує лампу, і т.д.

Той, хто вигадає найбільше для всіх чотирьох пар слів, той стає переможцем [17, 154].

Заняття 5.

«Довільний префікс». Один із способів словоутворення - це деформація слова за рахунок введення в дію фантазії. Діти люблять грати в цю гру, вона весела і в той же час дуже серйозна: учить досліджувати можливості слів, опановувати їх, змушуючи їх до невідомих раніше відмін, стимулює мовну свободу, заохочує антиконформізм. Один з різновидів цієї гри - довільне додавання префікса. Досить підставити префікс, що має негативне значення, щоб перетворити предмет буденний і не заслуговуючий уваги, в предмет фантастичний. Той же префікс дає щось зворотне.

Префікс «двічі» дарує нам подвійне перо, тобто перо, яке служить як подвійний термін (а може бути, двом школярам-близнятам), подвійну трубку - трубку для завзятих курців, другу Землю.

Для руйнівних цілей дивно підходить префікс «роз», за допомогою якого легко отримати «роззавдання», тобто таке домашнє завдання, яке учень, замість того щоб виконувати, розриває в клапті.

Особливо продуктивними представляються найбільш свіжі префікси, що народилися в двадцятому столітті. Такі, як «мікро». Або «міні». Або «максі». Ось вам - «мікрогіпопотам» (вирощується удома, в акваріумі) і «міні-хмарочос», що цілком поміщається в «міні-ящику» і заселений виключно «міні-мільярдерами». Або «максі-ковдра», здатна в зимову холоднечу укрити всіх, хто гине від холоду.

Заняття 6.

«Старі ігри». Теми для фантазії можна черпати і з ігор, якими так захоплювалися дадаїсти і сюрреалісти, але які виникли, звичайно, набагато раніше за ці течії в мистецтві. Сюрреалістичними ці ігри можна назвати швидше для зручності.

Одна з таких ігор полягає в наступному: вирізуються з газет заголовки статей, вирізки тасуються і групуються - виходять повідомлення про безглузді, сенсаційні або просто чудернацькі події як то:

«Купол собору святого Петра,

поранений ударом кинджала,

пограбувавши касу,

втік до Швейцарії».

Недоладності, що виходять в результаті вищеописаної операції, можуть дати і короткочасний комічний ефект, і зачіпку для цілого оповідання. Техніка гри така, що процес «відчуження» слів доводиться до крайності, народжуючи справжнісінькі «біноми фантазії». В даному випадку, можливо, доречніше називати їх «поліномами фантазії».

Заняття 7.

«Винахідник». Ця гра поряд з фантазією активізує мислення. Дана гра використовується при знайомстві з народними казками. Дітям пропонувалося кілька завдань, результатом яких повинні з'явитися винаходи. Наприклад, читаємо казку «Сестриця Оленка та братик Іванко», і вирішуємо завдання - треба придумати казкове закляття, за допомогою якого братик Іванко, перетворений на козеня, прийме людську подобу. Казка «Іван Царевич і Сірий вовк» - треба уявити, що вовк захворів і не зміг допомогти Івану Царевичу, тож треба придумати казковий вид транспорту, на якому б пересувався Іван Царевич.

Гра «Кольорові казки». Дітям пропонується придумати, наприклад, «рожеву» або «зелену казку. В якості ілюстрації читається казка латиського письменника Іманта Зієдоніса «Жовта казка».

Сонце, як яєчний жовток, висіло над землею. А по променям на землю йшли курчата, і всі вони були, звичайно, жовті.Жовта бджола підлетіла до курчати, стала запрошувати його в свій жовтий вулик. Але курчаті у вулик неможливо залізти: дірочка маленька.«Гаразд, - подумало воно, - ось жовті метелики літають, політаю з ними». Курча підстрибнуло, але тут же згадало, що у нього крил немає, смужки якісь замість крил. «Стану куркою, - мріяло воно, - буду літати високо».А сонце сяяло на небі, як жовтий млинець з такими смачними хрусткими краєчками. Бджоли летіли від кульбаби до кульбаби і поверталися в свій жовтий вулик. Він виглядав, як величезна жовта бібліотека. Рамки, ніби полиці до стелі, і всі наповнені стільниками. А стільники схожі на жовті шестикутні телевізори, тільки замість екранів блищить жовтий мед.До самого обрію жовтіли луки - це цвіли жовті анемони і примули, але найбільше було кульбаб. Всі пагорби як золотом сяяли від пухнастих ніжно-жовтих шапочок цих сонячних кольорів. Тут і сам я не втримався, взяв та й повалився на кульбаби. Запилюючи жовтим пилком. Підійшла жовта корова, подумала, що я кульбаба, та й з'їла мене, жовтого. Так що писати далі не маю можливості.

Заняття 8.

Гра «Навпаки». Згадуємо будь-яку казку, учні повинні розповісти її в оригінальному варіанті, а потім поміняти характери героїв і уявити, яка б вийшла казка, якби все в ній було навпаки.В новій розповіді слід використати прийом словесного малювання, яке проводиться з питань або завдань такого типу: "Як ви уявляєте собі обстановку в якийсь момент дії? Уявіть собі, що все це намальовано на картині. Розкажіть так, ніби все це знаходиться перед вашими очима ".Словесні картини (переважно - усні, рідше - письмові) "малюються" до тих епізодів, які найбільш істотні в розумінні ідейного задуму твору; так само ілюструвалися описи природи в поетичних творах, портрети героїв. До одного оповіданням "намалювати" дві-три ілюстрації, таким чином, виходить картинний план, який відображає найважливіші моменти твору.

Гра «Казки починаються з кінця». Розповідання казки починається не спочатку, а з кінця. Це вже складніше завдання, але діти справляються з ним досить швидко. Початкове використання прийому припускає опору на картинки-ілюстрації. Поступово можна переходити до розповідання без наочного матеріалу.

Заняття 9.

«Перетворення». Ця гра спрямована на розвиток винахідливості дитини, тобто уяви в поєднанні з творчим мисленням. Вона розширює область уявлення дитини про навколишній світ. Дана гра побудована на універсальному механізмі дитячої гри - імітації функцій предмета. Дітям пропонується за допомогою міміки, пантоміміки, імітації дій з предметами перетворити звичайний предмет (наприклад, капелюх) в абсолютно інший предмет, з іншими функціями.

Гра «Казкова плутанина». Спочатку дітям пропонують розплутати клубок з казок: «Жили-були дід та баба. Була у них курочка-ріпка. Дід їв, їв, не з'їв. Баба їла, їла, не з'їла. Покотилася ріпка далі. Котиться, а на зустріч їй хатинка на курячих ніжках. «Хатинка, хатинка, хто в теремі живе? Вигляни в віконце - дам тобі коритце ... »і т.д. Після того, як діти впораються із завданням, їм пропонують придумати власну казку-плутанку.Можна задавати будь-яку тему казки. Зміст придуманої казки діти при бажанні можуть проілюструвати за допомогою малюнків. Найбільш цікаві сюжети можна обіграти за допомогою ляльок або ролей.

Заняття 10.

Є ще одна гра, відома у всьому світі, - в записочки з питаннями і відповідями. Починається вона з низки запитань, що заздалегідь намічають якусь схему, канву оповідання. Наприклад:

Хто це був?

Де знаходився?

Що робив?

Що сказав?

Що сказали люди?

Чим кінчилося?

Перший член групи відповідає на перше питання і, щоб ніхто не міг прочитати його відповідь, край аркуша загинає. Другою відповідає на друге питання і робить другий загин. І так, поки не кінчаються питання. Потім відповіді прочитуються вголос як злита розповідь. Може вийти повна нісенітниця, а може намітитися зародок комічної розповіді.

Наприклад:

«Небіжчик

На Пізанській башті

В'язав панчоху.

Він сказав: «Скільки буде тричі три?»

Люди співали: «Почуй мій біль!»

Кінчилося з рахунком три - нуль».

Учасники гри зачитують відповіді, регочуть, і на тому все кінчається. Або ж отримана ситуація піддається аналізу, з тим щоб з неї вийшла розповідь. Кожному ясно, що, набивши руку, варіюючи і ускладнюючи питання, можна отримати вельми цікаві результати.

Завершити цикл занять пропонуємо зачитати школярам кілька казок Джанні Родарі. Має особливе значення саме його казок, так як основою більшості з них були дитячі розповіді. Значення слухання казок він обґрунтував у своїх літературних працях.

Додаток Г

Рівні розвитку уяви молодших школярів на етапі повторної діагностики

Ім’я учня

Оцінка (в балах)

Рівень розвитку уяви

1

Анастасія

5

середній

2

Антон

6

середній

3

Валерія

7

середній

4

Віктор

8

високий

5

Віталій

9

високий

6

Владислав

2

низький

7

Дарія

7

середній

8

Ірина

5

середній

9

Катерина

6

середній

10

Кирило

4

середній

11

Любов

8

високий

12

Микола

4

середній

13

Наталія

9

високий

14

Олег

4

середній

15

Олександр

5

середній

16

Ольга

4

середній

17

Ростислав

6

середній

18

Сергій

2

низький

19

Станіслав

8

високий

20

Яна

2

низький


Похожие работы на - Розвиток уяви молодших школярів за рекомендаціями Джанні Родарі

 

Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу
Без плагиата!