Регіональні аспекти зовнішньої торгівлі Мексики

  • Вид работы:
    Курсовая работа (т)
  • Предмет:
    География, экономическая география
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    1,82 Мб
  • Опубликовано:
    2013-04-06
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Регіональні аспекти зовнішньої торгівлі Мексики

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет









Курсова робота з дисципліни

Світова економіка

на тему: “ Регіональні аспекти зовнішньої торгівлі Мексики ”






.




Київ 2011

Вступ

Зовнішня торгівля є однією з складових економічної науки, що з розвитком соціально-економічних відносин набула важливого значення для кожної країни. Тому якщо досить ефективно буде розвиватися зовнішня торгівля то і можна досягти значних успіхів в економічному зростанні в інтересах зміцнення могутності держави та добробуту її населення. Тому, я вважаю, ця тема в наш час, коли відбувається прискорення темпів науково-технічного прогресу з одного боку та загострення ресурсно-екологічної кризи з іншого є надзвичайно актуальною. Темою моєї курсової роботи є регіональний аспект зовнішньої торгівлі Мексики, країни, що з давніх часів цікавила істориків. Адже, Мексика - одна з трьох найбільших держав Латинської Америки. В регіоні вона має найтісніші стосунки із США. Кордон між ними простягається на 2600 км і не має ніяких природних перешкод. У Латинській Америці за обсягом ВНП Мексика поступається лише Бразилії, а в розрахунку на душу населення - Аргентині та Уругваю.

Об’єктом дослідження моєї курсової роботи є міжнародна торгівля як один із видів зовнішньоекономічних зв’язків між країнами.

Предметом дослідження виступають регіональні аспекти зовнішньоторговельних зв’язків Мексики.

Основні завдання - це дослідити зовнішню торгівлю Мексики, передумови її формування, її товарну і територіальну структуру, міжнародні торгівельні та економічні союзи Мексики, проблеми та перспективи розвитку зовнішньої торгівлі Мексики.

Метою курсової є детальна характеристика та дослідження регіональних аспектів зовнішньої торгівлі Мексики.

Досліджуючи дану тему мною були використані такі методи:

·      Літературний Історичний Порівняльний

Значення і види зовнішньої торгівлі Мексики, загальні закономірності і принципи їх розвитку

Одним з першочергових завдань сучасних країн є створення відкритої економіки. Відкрита економіка - це економіка, яка у своєму розвитку спирається не лише на національні можливості, а й використовує переваги міжнародного розподілу праці та інших факторів виробництва. Властивістю відкритої економіки є цілісність національної економіки, її функціонування як єдиного економічного комплексу, інтегрованого завдяки наявності міжнародних зв’язків у світовий ринок і світове господарство. В економічній теорії для характеристики відкритості економіки оперують в основному показником відкритості ринку товарів. Таким чином, для кожної країни має дуже важливе значення розвиток зовнішньоторговельних зв’язків. Щодо Мексики, то у цій країні постійно збільшується зовнішньоторговельний обіг.

Мексика експортує нафту й нафтопродукти, готові вироби, продовольчі товари, морепродукти, текстильні вироби, бавовну, цукор, креветки, каву тощо. В імпорті переважають напівфабрикати, машини і устаткування, споживчі товари.

Основними торгівельними партнерами Мексики залишаються США, Канада (85% експорту) і ЄС. Українсько-мексиканські торгові відносини не відповідають потенційним можливостям, проте товарообіг між двома країнами постійно збільшується.

Ця система зовнішньої торгівлі формувалася протягом багатьох років.

В колоніальний період Мексика експортувала в метрополію золото, срібло, цукор, борошно, сухофрукти, мексиканське індиго, ваніль, деревину і перець, а імпортувала залізо, вироби з металу, одяг, тканину, спиртні напої. Об’єм зовнішньоекономічних зв’язків був досить невеликим. До 1765 року іспанським колоніям заборонялось вести особисту зовнішню торгівлю. Колонія майже не мала власного флоту. Основними центрами зовнішньоторговельних зв’язків в цей період були Веракрус і Акапулько.

У середині 70-х років у структурі експорту країни відбулися зміни на користь нафти. Якщо на початку 80-х років нафтовий експорт становив чверть загальних поставок, то на початку 90-х років його частка зросла до 35%. Проте Мексика і надалі залишається важливим експортером сільськогосподарської сировини - бавовни, кави, томатів, хенекену. За останнє десятиліття країна зазнала великих збитків у зв'язку зі зниженням цін на експортну сировину.

В експорті Мексики намітилася тенденція до розширення його структури за рахунок поставок на зовнішній ринок промислових товарів. Провідну роль відіграє експорт автомашин і запчастин до них, які надходять в основному на ринок США. В останні роки при активній участі японських фірм Мексика інтенсивно нарощує експорт електротехнічної продукції і електроніки.

Важливу роль в економіці країни відіграє імпорт, за рахунок якого задовольняється основна частина потреб країни у промисловій продукції. В структурі імпорту 2/3 припадає на машини і обладнання.

Зовнішня торгівля Мексики упродовж багатьох років мала від'ємне сальдо. Із середини 1990-х років воно збільшилося на користь експорту. Обсяг зовнішньої торгівлі (2010 р.) становив 182,2 млрд доларів, в т. ч. експорт - 95,5 млрд, імпорт - 86,7 млрд доларів. 2/3 товарообігу припадає на США. Розширюються торговельні зв'язки з країнами ЄС (Німеччиною, Францією), Японією, країнами Центральної Америки.

У 2009 р. зовнішньоторговельний оборот Мексики з Україною становив 8,8 млн доларів, в т. ч. експорт - 1,2 млн доларів, імпорт - 7.6 млн доларів. Його частка у загальній структурі зовнішньої торгівлі Мексики хоч і незначна, але має тенденцію до зростання.

Таким чином, на сьогодні Мексика є країною, що характеризується динамічним і стабільним розвитком. Вона посідає третє місце у світі поміж «ринків, що розвиваються» за привабливістю для іноземних інвестицій (після Китаю та Бразилії). У 2010 р. ВНП Мексики становив 1006 млрд. дол., або 9600 дол. на душу населення. Промисловість виробляла 27% ВНП, сфера послуг - 69%, на сільське і рибне господарства припадало лише 4%.

Із 80-х років XX ст. Мексика з аграрної країни з переважанням сільського населення перетворилася на аграрно-індустріальне суспільство і високоурбанізовану державу. Однак у 1982 р. розпочалася економічна криза, що характеризувалася падінням виробництва і високою зовнішньою заборгованістю. Уряд країни взяв курс на перебудову мексиканської економіки, що охоплювала приватизацію більшості державних підприємств, податкову реформу, фінансову стабілізацію, лібералізацію внутрішньої та зовнішньої торгівлі, усунення бар'єрів для іноземних інвестицій тощо. І вже наприкінці 80-х років було приватизовано малі і середні підприємства легкої, деревообробної, целюлозно-паперової і харчової промисловості, а у 90-ті роки - великі підприємства у промисловості і сфері послуг, кредитні й страхові компанії, транспортні мережі. Внаслідок такої політики економічна криза значною мірою подолана і розпочався етап економічного зростання.

Угода про створення НАФТА дала змогу поширити умови вільної торгівлі не тільки на промислові, а й на сільськогосподарські товари, а також побутові, транспортні, банківські й інвестиційні послуги. Основним завданням зовнішньої політики є залучення прямих іноземних інвестицій у прикордонні спеціальні економічні зони - «мекіладорас» (на США припадає 60% інвестицій, Велику Британію - 7%, ФРН -5%, Японію - 4,4%, Канаду - 2,5%).

Очікувалося, що утворення в 1994 р. Північноамериканської зони вільної торгівлі стане поворотним пунктом для Мексики. Однак перші роки після вступу угоди в силу були позначені нескінченними кризовими ситуаціями, до яких належать повстання в Чіапасі, девальвація песо, економічний спад, різке зростання злочинності, пов'язане з неконтрольованою торгівлею наркотиками, та політичні скандали. Втім за цей же ж період торгівля зі Сполученими Штатами суттєво зросла. Понад 85 % мексиканського експорту йде до США, які є поставником 75 % імпортованих до Мексики товарів. Мексика стала провідним торговельним партнером Сполучених Штатів, обійшовши в 1997 р. Японію, яка була другим експортним ринком США після Канади. Таким чином, коли в середині 1990-х років у країні розпочалася криза через девальвацію песо, Сполучені Штати відіграли вирішальну роль у стабілізації мексиканської економіки.

Отож, Мексика закінчує процес економічного відновлення і поволі повертає собі втрачені позиції, але не слід забувати, що НАФТА є першою рівноправною угодою між країнами з високим та країнами з середнім і низьким рівнями доходів. Як показали події, починаючи з 2008 р., перехід до нового наднаціонального економічного порядку супроводжується як внутрішніми, так і зовнішніми проблемами. Поза сумнівом, після вступу до НАФТА темпи розвитку Мексики прискорилися. Проте не можна не бачити того, що від угоди непропорційно більші вигоди отримали багаті північні штати країни.

Фактори територіальної організації та розвитку зовнішньої торгівлі Мексики

Існує досить багато факторів, які впливають на організацію зовнішньої торгівлі Мексики, проте серед них слід виділити два основних:

1.    Природно-ресурсний потенціал країни;

2.      Демографічний потенціал: статево-вікова структура населення, територіальна структура розселення населення, трудові ресурси та їх розподіл за галузями господарства і в регіонах Мексики, рівень зайнятості населення.

Розглянемо їх по порядку.

Природно-ресурсний потенціал Мексики.

Багаті і різноманітні природні умови і ресурси Мексики сприятливі для розвитку видобувної і обробної галузей промисловості, а також багатогалузевого сільського господарства.

Рельєф. Мексика - гірська країна. Більша частина її території лежить вище 1000 м над рівнем моря.

Близько 2/3 території країни займає Мексиканське нагір'я. З заходу і сходу нагір'я простягаються гори Західної і Східної Сьєрра-Мадре, а з півдня його оточують гірські хребти Поперечної Вулканічної Сьєрра-Мадре.

Територія Мексики відзначається високою сейсмічною активністю. У Вулканічній Сьєрра-Мадре знаходяться вулкани Орісава (5700 м) - найвища вершина країни, Попокатепегль (5452 м) та ін. У південній частині Тихоокеанського узбережжя Мексики часто відбуваються землетрус

Рівнини займають близько третини території країни. Найбільш обширна рівнина розташована на півострові Юкатан. Низовини тягнуться вузькими смугами вздовж узбережжя Мексиканської затоки і Тихого океану.

Корисні копалини Мексики характеризуються різноманітною компонентною структурою. В Латинській Америці вона виділяється великими запасами нафти і природного газу, марганцю, срібла, сірки, свинцевих і цинкових руд. На Мексику припадає 15% мінерально-ресурсного потенціалу регіону. Рудні корисні копалини генетично пов'язані з Тихоокеанським рудним поясом, який пересікає територію Мексики. Вони знаходяться у важкодоступних гірських або пустельних і напівпустельних районах, що ускладнює їх експлуатацію. Руди кольорових і благородних металів відзначаються високою якістю.

Паливні корисні копалини. Серед розвіданих паливних корисних копалин Мексика виділяється запасами нафти і природного газу. Запаси нафти в країні оцінюються у 7811,0 млн т, що становить 43% її загальних запасів в Латинській Америці. Основні родовища приурочені до узбережжя Мексиканської затоки. Нові родовища відкриті в штатах Табаско і Чіапас, а також на шельфі Мексиканської затоки.

Запаси природного газу в Мексиці оцінюються у 2,1 трлн м3, що становить 28% його загальних запасів в регіоні. Це третє місце в Америці (після СІНА і Канади) і десяте в світі. Основні родовища розташовані на північному сході, на узбережжі Мексиканської затоки, а також на південному сході країни.

Розвідані запаси кам'яного вугілля невеликі і оцінюються в 5 млрд т. Основні родовища розміщені на півночі країни в басейні Сабінас. Розвідано декілька великих родовищ урану.

Металеві корисні копалини. Запаси залізної руди незначні і оцінюються у 0,7 млрд т, що становить близько 1% загальних запасів регіону. Розвідані родовища залізної руди дуже високої якості (60-65% заліза), знаходяться на невеликій глибині і доступні для відкритої розробки.

За запасами марганцю Мексика посідає друге місце в регіоні (після Бразилії). На її частку припадає близько 40% загальних запасів Латинської Америки. Найбільше родовище марганцевої руди знаходиться в штаті Ідальго.

У Латинській Америці Мексика виділяється запасами свинцево-цинкових руд. Розвідані запаси свинцевих руд оцінюються у 8 млн т, що становить половину загальних запасів регіону. За їх запасами країна займає перше місце в регіоні. На півночі країни зосереджено також чверть загальних запасів цинкових руд Латинської Америки. За їх запасами Мексика поступається в регіоні тільки Перу.

Розвідані запаси мідних руд в країні невеликі. Вони оцінюються у 8 млн т, що становить тільки 6% загальних запасів регіону. Головні родовища мідних руд розміщені на півострові Каліфорнія і в північно-західній частині країни.

У країні відомо близько 200 родовищ ртуті. За її запасами Мексика посідає третє місце в світі. Найбільші з них розташовані на півночі. Запасами сурми Мексика в регіоні поступається тільки Болівії.

У Латинській Америці Мексика виділяється запасами коштовних металів - срібла і золота. Запаси срібла оцінюються у 65 тис. т, що становить майже половину запасів регіону. Вони розміщені повсюдно. Більша частина срібла зустрічається у комплексі з свинцево-цинковими рудами, хоча трапляються і самостійні родовища. В Мексиці зосереджено чверть запасів золота Латинської Америки.

Розвідані запаси сірки оцінюються у 89 млн т (близько 40% загальних запасів сірки Латинської Америки). Головні родовища сірки пов'язані з соляними куполами на Теуантепекському перешийку.

Клімат Мексики зумовлений її положенням у тропічних і субтропічних широтах між двома океанами. Північний тропік поділяє територію країни приблизно на дві рівні частини. Гірські системи перешкоджають проникненню вологих океанічних повітряних мас у внутрішні райони. Внаслідок цього Мексиканське нагір'я характеризується посушливим кліматом. Відсутність високих гір на півночі дає змогу холодним повітряним масам проникати у внутрішні райони країни.

На півночі Мексики середня температура липня - +25°С, а січня - 10°С. Влітку спека тут досягає +45°С. На Мексиканському нагір'ї різкі зниження температури взимку і нічні заморозки влітку завдають шкоди землеробству. В тропічній частині середні річні температури не перевищують +25°...27°С.

Опади розподіляються вкрай нерівномірно. Північні і внутрішні райони відчувають нестачу вологи. Там випадає від 100 до 200 мм опадів за рік. Мінімальна кількість опадів випадає на півострові Каліфорнія (20 мм), а максимальна (5000 мм) на південному сході країни. На Мексиканському нагір'ї випадає в середньому 300-500 мм, а на узбережжі Мексиканської затоки - понад 4000 мм за рік.

Південна частина Мексики, яка знаходиться під постійним впливом вологих повітряних мас з океану, характеризується надлишковим зволоженням. Основна кількість опадів припадає на квітень-жовтень.

Ґрунтові ресурси. Ґрунтовий покрив Мексики дуже різноманітний і змінюється зі сходу на захід, що зумовлено зменшенням кількості опадів у цьому напрямі.

Близько чверті території країни займають ґрунти тропічних і субтропічних пустель - сіроземи. їх освоєння для землеробства можливе тільки при зрошенні. Вони займають півострів Каліфорнія, значні території на півночі і північному заході країни. У степових районах з помірно-вологим кліматом поширені коричневі ґрунти, а в степових районах з посушливим кліматом - каштанові. У центральних районах країни переважають родючі червоно-бурі і коричнево-червоні гірські ґрунти, які утворилися на вулканічних породах. їх використовують в основному під традиційні споживчі культури. У південних рівнинних районах поширені червоно-жовті червоні латеритні ґрунти, які утворилися в умовах вологого тропічного клімату. Болотні ґрунти займають перезволожені ділянки на південному сході країни. Близько чверті території займають малородючі ґрунти високогірних областей, які майже не використовуються в сільському господарстві.

Половина території країни і майже всі оброблювані землі сильно еродовані.

Водні ресурси. Проблема забезпечення водою - одна з найважливіших. Близько половини людей проживає в населених пунктах з поганими умовами водопостачання. На більшій частині території землеробство неможливе без зрошення.

Густа річкова мережа розвинена тільки на півдні. У країні мало великих рік. їх довжина не перевищує 200 км. Найбільша річка - Ріо-Браво-дель-Норте - протікає в основному через посушливі райони.

Судноплавні тільки невеликі ділянки рік на рівнинах. Проте вони мають важливе значення для зрошення, особливо Ріо-Браво-дель-Норте, нижня течія Колорадо та ін.

Ріки багаті на гідроресурси. їх гідроенергетичний потенціал оцінюється в 15 млн кВт. Найбільше використовується енергія рік Східної Сьєрра-Мадре.

У країні багато малих озер. Найбільше з них - Чапала.

Ресурси підземних вод майже вдвоє перевищують поверхневий стік усіх рік. У північній частині країни і на півострові Юкатан вони є головним джерелом водопостачання.

Найбільшими ріками Мексики є Ріо-Гранде (Ріо-Браво-дель-Норте), Лерма (Ріо-Гранде-де-Сантьяго), Бальсас, Гвадалахара тощо. Рівень води у ріках різко збільшується у період дощів, під час яких відбуваються великі повені. У Мексиці є також багато озер (найбільше з них Чапала - 1038 км2). У долині Анагуак знаходиться кілька малих озер.

Лісові ресурси. Ліси вкривають 20,2% території країни. Найбільші масиви лісу збереглися в горах і в рівнинній частині тропічної Мексики.

Видовий склад лісів дуже різноманітний. Найбільш поширені хвойні і мішані ліси, які займають 60% лісопокритої площі, а тропічні ліси - близько 40%. Основними породами, з яких заготовляють деревину, є сосна, червоний кедр, дуб. Вони є головними статтями лісового експорту і використовуються в целюлозно-паперовій і лісохімічній промисловості. З деяких порід дерев видобувають красильні і дубильні речовини. В лісах збирають лікарські та інші дикорослі рослини. Мексика дає 80% світового видобутку соку чикле.

Для охорони природи відкриті заповідники і національні парки. Зараз в Мексиці нараховується понад 50 національних парків загальною площею близько 1 млн га.

Рослинні і тваринні ресурси. На півночі Мексики переважають пустелі і степи, рослинність яких своєрідна, тому й отримала назву «мексиканської». Вона сформована колючими чагарниками і деревцями (креозотовий кущ, різні акації і мімозові, мескит, каучуконоси, понад 500 видів кактусів, 140 видів агав тощо). У вологих центральних районах рослинність різноманітніша: у змішаних лісах ростуть граби, платани, липи, американський горіх гіко-рі; у хвойних лісах - рясні ялиці, кипарис, сосна Монте-суми.

Тваринний світ у пустелях і напівпустелях представлений гризунами і койотами; у гірських лісах водяться чорний ведмідь, єнот-полоскун, червона рись, пума; у савані - олені, дикобрази, мавпи, ягуари, тапіри.

Демографічний потенціал Мексики.

Статево-вікова структура населення.

У 60-70-ті роки XX ст. у Мексиці відбувся демографічний вибух. Однак завдяки демографічній політиці уряду, спрямованій на планування сім'ї, вже у 1985 р. приріст населення знизився до 2,3%, а у 2010 р. становив 1,17%, чому сприяла також еміграція мексиканців до СІЛА. Зменшилися народжуваність (з 43 %о у 1980 р. до 21,01%о у 2010 р.) і смертність (з 9%о до 4,73%о). Середній вік населення країни становить 24,9 років. Кількість мешканців віком до 15 років сягає 31%, більше 65 років - 5,6%. Як і у більшості латиноамериканських країн, у складі населення чоловіків дещо більше, ніж жінок (особливо у містах). Середня тривалість життя чоловіків становить 72,4 року, жінок - 78,1.

Територіальна структура розселення населення Мексики.

Більшість мексиканців мешкають у міжгірських басейнах центральних районів країни, майже 2/3 населення проживає на висотах понад 1000 м і вище. Мексика є середньозаселєною країною: середня густота населення становить 46 осіб/км2, але територія навколо столиці відзначається більшою густотою - 350 осіб/км2.

До 25% мексиканців мешкають у громадах з чисельністю менше 2500 осіб і вважаються сільським населенням, 75% - мешканці міст. Хоча міські агломерації Мехіко (понад 20 млн. осіб), Гвадалахари (3 млн.) і Монттерея (2,7 млн.) лай мають тільки 2% території країни, однак у них прожинає 25% громадян. Урбанізованими є райони навколо Мехіко, уздовж північного кордону і узбережжя Мексиканської патоки.

Трудові ресурси та їх розподіл за галузями господарства і в регіонах Мексики. Рівень зайнятості населення.

У 2010 р. у Мексиці працездатне населення становило 34,7 млн. осіб, з них майже 5% не працювали взагалі, а 35% працювали неповний робочий день. Проблема працевлаштування зумовлює велику міграцію населення до Мехіко, столиць штатів і до США (щороку туди виїжджає до 14 млн. осіб). Майже 18% працюючих зайнято у сільському господарстві, 24% - у промисловості, решта - у сфері послуг.

Товарна і територіальна структура зовнішньої торгівлі Мексики

Зовнішня торгівля кожної країни включає в себе як територіальну так і товарну структуру. Для розвитку цих двох структур і в цілому економіки Мексики велике значення має розвиток галузей промисловості.

Промисловість - найбільш динамічна галузь економіки країни. Тут створюється 29% ВВП і зайнято 26,3% економічно активного населення країни. За обсягом промислового виробництва Мексика посідає друге місце в Латинській Америці (після Бразилії) і третє місце серед країн, що розвиваються (після Індії, Бразилії).

У структурі промисловості домінують галузі обробної промисловості. Розвиваються такі сучасні галузі промисловості, як електротехнічна, приладобудування, виробництво синтетичних волокон та ін. З 70-х років зростає роль видобувної промисловості у зв'язку з включенням нафти в структуру експорту країни.

До найгостріших проблем розвитку промисловості Мексики слід віднести гіпертрофовану концентрацію промисловості в трьох центрах: Мехіко, Монтерреї і Гвадалахарі.

Видобувна промисловість - традиційна галузь промисловості, яка розвивалася ще в колоніальний період і була представлена, головним чином, видобутком дорогоцінних металів.

На Мексику припадає 15% вартості валової продукції видобувної промисловості Латинської Америки. Тут створюється 7,2% ВВП країни. У структурі галузі провідне місце займає паливна промисловість, в якій домінує нафтова промисловість.

Для місцевих потреб нафту почали видобувати ще в середині XIX ст. в штаті Табаско. В 1901 р. американська компанія почала розробку нафтових родовищ у районі м. Тампіко, так званий "Золотий пояс". У 20-х роках XX ст. цей район був одним з важливих районів світового нафтовидобутку. Мексика стала другим після СІЛА виробником нафти в світі. Та нафтові родовища експлуатувалися іноземними компаніями і понад 20 років Мексика не могла використовувати свої нафтові багатства для розвитку національної економіки.

У 1938 р. нафтова промисловість в країні була націоналізована і передана державній компанії "Пемекс". З цього часу нафту в країні видобували, головним чином, для внутрішніх потреб.

У 70-х роках в Мексиці були відкриті нові родовища нафти на узбережжі Мексиканської затоки. Головним районом нафтовидобутку став "Новий золотий пояс", який простягнувся від м. Рейноса на півночі до штатів Кампече і Табаско на півдні, а також шельф Мексиканської затоки. З 1975 р. Мексика стала експортером нафти.

У середині 90-х років в країні щорічно видобували близько 140 млн т нафти, що становило 38,6% загального її видобутку в регіоні. Майже половина видобутої нафти експортується. Головним імпортером мексиканської нафти є США. Збільшення видобутку нафти у 90-х роках пов'язане із зростанням внутрішнього споживання. Мексика є членом Організації країн-експортерів нафти ОПЕК. Причому вона координує з ОПЕК тільки свою нафтову політику і не зв’язана з обмежувальними квотами цієї організації на видобуток і продаж нафти.

Гірничовидобувна промисловість.

Мексика є світовим постачальником срібла (2368 т - перше місце у світі), залізної руди (9,7 млн. т), міді (303 тис. т), цинку (357 тис. т), сірки (2,3 млн. т), сурми, кадмію, марганцю, ртуті. Видобувають також золото, молібден, вольфрам, уран і високоякісне кам'яне вугілля (348 млн. т). Найважливішою є нафтова галузь національної економіки. Видобуток нафти (153 млн. т - сьоме місце у світі) й газу (26 млрд. м3) сконцентровано у прибережній зоні Мексиканської затоки і на Південному Сході. У країні експлуатують понад 4,5 тис. нафтових свердловин, нараховується 160 морських бурових платформ. Розвідкою і розробкою нафтових й газових родовищ займається державна компанія «Петролеос Мехі-канос» (1938).

Паливно-енергетичний комплекс.

Електроенергетика - найрозвинутіша галузь економіки країни. Загальне виробництво електроенергії становить 203,6 млрд. кВттод. Більша її частка (76%) виробляється на ТЕС, 17% припадає на ГЕС і 4% - на АЕС (два енергоблоки потужністю 1,3 млн. кВт). Мексика посідає третє місце у світі за промисловим використанням геотермальної енергії (34 енергоблоки потужністю 943 мВт). У штаті Оагака функціонує одна з найбільших і найрентабельніших у світі вітряних електростанцій «ЛаВента».

Металургія.

Металургійний комплекс зосереджений у північних штатах Мексики, які мають потужні ресурси залізних і кольорових металів (поліметали). Металургійні заводи забезпечують внутрішній ринок сталлю (10,2 млн. т). Заводи кольорової металургії розташовані у Мехіко (електролітична мідь) і Веракрусі (алюміній); чорної металургії - у Монтерреї, Монклові й Мехіко.

Машинобудування - нова галузь обробної промисловості. В галузевій структурі машинобудування провідне місце належить транспортному машинобудуванню, особливо автомобілебудуванню.

За темпами розвитку виробництва і експортом продукції - це одна з найбільш динамічних галузей промисловості. Щорічно в країні випускається 350 тис. автомобілів. За обсягом продукції автомобілебудування Мексики займає друге місце в Латинській Америці (після Бразилії) і входить де другої десятки країн світу.

Перше автомобілескладальне підприємство з'явилося в Мексиці і 1925 р. і належало американській компанії "Форд". У повоєнний період тут відкрили свої філіали американські, німецькі і японські компанії.

У 70-ті роки темпи розвитку автомобільної промисловості Мексики з два рази перевищували темпи розвитку економіки в цілому. Зросла її частка у створенні ВВП.

В автомобільній промисловості Мексики виділяються два сектори: сучасний, орієнтований на експорт, і традиційний, який випускає менш конкурентоздатну продукцію для внутрішнього ринку.

Для автомобільної промисловості Мексики характерний високий рівень концентрації підприємств у Мехіко, Пуеблі і Толуці.

Хімічна промисловість.

На базі власної нафтопереробки створено підприємства з виробництва синтетичних волокон, мінеральних добрив та ін. У нафтохімії Мексики функціонує понад 250 підприємств. Нафтопереробні заводи загальною потужністю до 100 млн. т розташовані на узбережжі та на Мексиканському нагір'ї. їх виробництво зорієнтоване на забезпечення паливом провідних промислових центрів країни (Мехіко та Саламанка).

Легка промисловість.

Підприємства текстильної промисловості сконцентровані у зоні Пуебла - Орісаба - Кордова, а також у Мехіко і Гвадалахарі. Для текстильної промисловості характерні малі і середні підприємства з невеликою кількістю зайнятих. Мексика славиться своєю середньоволокнистою бавовною, з якої виробляють високоякісні тканини. Мехіко є центром швейної промисловості. За виробництвом джинсової тканини (26 тис. т) Мексика посідає четверте місце у світі. На Юкатані зосереджені підприємства з переробки технічної культури хенекена, продукція яких повністю експортується.

Харчова промисловість - одна з важливих галузей промисловості як за вартістю продукції, так і за чисельністю зайнятих. її найдавнішою галуззю є цукрова промисловість, перші підприємства якої з'явилися ще в колоніальний період. До 60-х років цукрова промисловість працювала в основному на внутрішній ринок і тільки незначна частка цукру вивозилася до США. З другої половини 60-х років в Мексиці почався "цукровий бум", пов'язаний з тим, що США припинили ввіз цукру з Куби. Цукор став однією з важливих статей експорту Мексики. Експортне значення мають також консерви і кава. Мексика належить до першої десятки найбільших виробників кави і цукру, посідаючи відповідно третє і сьоме місця в світі.

Найбільший центр харчової промисловості - Мехіко, де зосереджена половина підприємств галузі.

Кустарна промисловість.

Промисли кустарних майстрів поширені переважно в індіанських районах у центральних і південних штатах (ткацтво, художнє ремісництво).

Текстильна промисловість в Мексиці почала розвиватися раніше, ніж в інших країнах регіону. Перші підприємства з'явилися у 30-х роках XIX ст. Працює в основному на місцевій сировині - бавовні, штучних і синтетичних волокнах. Тільки шерстяні тканини частково виробляють з імпортної сировини. Головні центри текстильної промисловості - Мехіко і Пуебла.

Що стосується сільського господарства, то рівень сільськогосподарського освоєння території в Мексиці невисокий. Питома вага сільськогосподарських угідь становить 50,7% загального земельного фонду. У структурі сільськогосподарських угідь на оброблювані землі припадає тільки 12,9%.

Рівень землезабезпечення на одного жителя невисокий, особливо якщо врахувати швидкий ріст населення. Якщо на початку XX ст. на кожну особу в Мексиці припадало 0,38 га оброблюваної землі, то в 90-х роках цей показник зменшився у 2 рази і становить 0,2 га.

Сільськогосподарські землі розміщені по території країни дуже нерівномірно. Високий рівень сільськогосподарського освоєння території спостерігається в Центральних, Центрально-Тихоокеанських і Південно-Тихоокеанських штатах, де проживає 3/4 сільського населення. У Північних штатах половину території займають пасовища. Освоєння земель на узбережжі Мексиканської затоки стримують нездорові кліматичні умови і заболоченість території.

Для збільшення площі оброблюваних земель важливе значення має зрошення, яке в Мексиці має багатовікову історію. Корінні жителі країни займалися зрошувальним землеробством ще до колонізації. Сьогодні в Мексиці зрошується чверть оброблюваних земель. За площею зрошуваних земель країна займає перше місце в регіоні і входить до першої десятки країн світу.

За постколоніальний період розвитку галузева структура сільського господарства не зазнала значних змін. Провідною галуззю сільського господарства надалі залишається землеробство. На його частку припадає 2/3 вартості валової сільськогосподарської продукції.

Рослинництво.

Спеціалізацію землеробства визначають бавовна, кава, цукрова тростина і томати. Для потреб внутрішнього ринку вирощують кукурудзу, рис, сорго, квасолю і цукрову тростину. Овочі і фрукти вирощують для внутрішніх потреб і на зовнішній ринок. Важливе експортне значення мають бавовна, кава, томати і хенекен.

У структурі посівних площ домінують продовольчі культури - кукурудза, пшениця, рис, сорго і квасоля. їх вирощують на невеликих ділянках по всій території країни. Серед продовольчих культур переважають зернові. Головна зернова культура - кукурудза.

Кукурудзу вирощують в Мексиці повсюдно до висоти 3000 м. Вона займає майже 2/3 загальної посівної площі. Основна частка посівів розміщена в Центральних штатах. За розмірами посівних площ кукурудзи Мексика поступається тільки США.

Пшениця займає друге місце у структурі посівних площ зернових культур, її вирощують у районах неполивного землеробства і на зрошуваних землях у північних і північно-західних районах країни.

Рис почали вирощувати ще в колоніальний період в гірських долинах в центральних районах. Сьогодні 2/3 валових зборів рису забезпечують Північно-Тихоокеанські штати і узбережжя Мексиканської затоки.

Зернове господарство Мексики характеризується досить високим рівнем розвитку. Урожайність пшениці є найвищою в регіоні - в середньому 42,0 ц/га. Щорічно в країні збирають понад 25 млн. т зерна, що становить третину валових зборів Латинської Америки. За виробництвом зерна Мексика посідає 15-те місце у світі (1996). Проте зернове господарство не задовольняє внутрішніх потреб країни.

Квасоля - друга за значенням продовольча культура Мексики. За розмірами посівної площі країна поступається тільки Індії та Бразилії. Основні посіви квасолі зосереджені на суходільних землях у центральних і південних штатах.

Картоплю вирощують з древніх часів у гірських долинах. Площі картоплі зустрічаються і в центральних штатах на висоті 2000 м. Невисока врожайність картоплі пояснюється несприятливими для вирощування цієї культури кліматичними умовами. В тропічних районах вирощують солодку картоплю - батат.

Мексика - батьківщина томатів. їх вирощують для внутрішнього споживання і на експорт, головним чином у США.

Повсюдно вирощують різні сорти перцю. Найбільші його посівні площі зосереджені у центральних штатах, де перець вирощують на висоті до 2000 м. Значна частина урожаю експортується у США.

Технічні культури вирощують на плантаціях і в селянських господарствах. Під ними зайнято близько третини посівних площ.

Бавовна - головна технічна культура Мексики, яку в Мексиці вирощують з давніх часів. Ще до колонізації корінні жителі вміли виготовляти тканини з волокна бавовни. В колоніальний період бавовник вирощували тільки в тропічних прибережних районах. З 30-х років XX ст. головним районом її вирощування в країні стали зрошувані землі у північних і північно-західних штатах. У повоєнний період бавовництво перетворилося у провідну галузь сільського господарства. Щорічно в країні збирають в середньому 150 тис. т волокна, що становить 10% загальних валових зборів у Латинській Америці. За цим показником Мексика в регіоні поступається тільки Бразилії. Мексиканські сорти бавовни поширені у багатьох країнах світу, перш за все у США. На внутрішньому ринку споживається тільки третина загального обсягу валових зборів цієї культури.

У сільському господарстві Мексики важливе місце займають агави. Це універсальна культура, з листя якої отримують грубе волокно, що використовується для покриття дахів і на корм худобі. Стебла агав у печеному вигляді вживають в їжу, а з соку виготовляють алкогольний напій пульке.

Кава - важлива плантаційна культура, яка отримала товарне значення ще в XIX ст. Мексика - другий виробник кави в Латинській Америці і третій у світі, після Бразилії і Колумбії. Щорічно в країні виробляють в середньому понад 300 тис. т кави, що становить 10% загального її виробництва в регіоні.

Кавове дерево в Мексиці вирощують в тіні інших дерев. Головним районом вирощування кави є південний схід країни. На тропічному узбережжі вирощують сорти кави, яка споживається на внутрішньому ринку. Експортні сорти кави вирощують на плантаціях, розміщених на гірських схилах висотою 500-1000 м.

У Мексиці сприятливі умови для вирощування цукрової тростини. Цю культуру завезли в країну ще на початку колонізації. Цукрову тростину вирощують на зрошених землях і в штаті Веракрус на узбережжі Мексиканської затоки.

Цукрова тростина - друга за вартістю експорту культура Мексики. За її виробництвом країна займає друге місце в Латинській Америці. Щорічно збирають близько 40 млн т цукрової тростини. Поблизу плантацій цукрової тростини розміщені цукрові заводи.

З олійних культур в Мексиці вирощують кунжут, арахіс, сою. Найбільш поширена в країні олійна культура - кунжут. Його вирощують в основному в Тихоокеанських штатах. Щорічно в країні збирають близько 170 тис. т насіння кунжуту. Мексика - третій у світі виробник цього насіння після Індії й Судану.

У повоєнний період в Мексиці розширено площі під арахісом та соєю. Значну кількість харчових і технічних жирів отримують при переробці плодів пальми.

Плантаційне плодівництво в Мексиці почало розвиватися ще наприкінці XIX ст. Найбільш важливі плодові культури - банани, ананаси і апельсини.

Велика увага приділяється виноградарству. Щорічно в країні збирають понад 500 тис. т винограду. Мексика - четвертий у Латинській Америці виробник винограду після Аргентини, Чилі і Бразилії.

Тваринництво - традиційна галузь сільського господарства країни, на яку припадає третина вартості сільськогосподарської продукції.

У Мексиці переважає екстенсивно-пасовищне скотарство, яке спеціалізується на розведенні ВРХ.

У другій половині 90-х років поголів'я ВРХ становило майже 30 млн. голів. За цим показником Мексика поступилася в Америці тільки США, Бразилії та Аргентині, займаючи восьме місце у світі. Найбільш розвинене скотарство в північних і центральних штатах. У центральних штатах продукція скотарства орієнтується на внутрішній ринок. У районах великих міст організовані сучасні спеціалізовані тваринницькі ферми. Вони забезпечують столицю та інші міста м'ясо-молочною продукцією. В північних і північно-західних штатах продукція скотарства має експортне значення.

Скотарство Мексики відзначається низькою продуктивністю. Вихід м'яса на одну голову великої рогатої худоби становить 190 кг, а надої молока на одну корову - 1050 кг. На Мексику припадає 15% виробництва яловичини і чверть виробництва молока в Латинській Америці.

У посушливих центральних і північних штатах зосереджено 2/3 поголів'я овець і кіз. В Мексиці переважають породи овець грубошерстного напряму.

У 2009 р. в Мексиці нараховувалося 15,0 млн голів свиней. За їх поголів'ям країна займає десяте місце у світі. Свинарство розвинене в центральних штатах, які відзначаються високим рівнем концентрації посівів кукурудзи. За виробництвом свинини країна вийшла на друге місце в регіоні. На Мексику припадає близько 40% виробництва свинини в Латинській Америці.

Рибальство. Вилов риби здійснюють уздовж берегів Каліфорнійської та Мексиканської заток. Ця галузь господарства країни є кооперативною. Рибний промисел задовольняє внутрішні потреби країни, лише невелику частину риби переробляють й експортують. На південному сході Мексики ведеться вилов креветок та устриць. Загальний вилов риби у країні становить 1,4 млн. т.

Лісове господарство.

Ліси зосереджені у Західній Сьєрра-Мадре (хвойні породи) і на південно-східних рівнинах. Заготівля промислової деревини становить 7,5 млн. м3. В якості палива використовують 70% деревини. У країні ростуть цінні червоне, рожеве, кампешеве, світле червоне дерева, капок і фустик. На півночі Мексиканського нагір'я збирають дикоростучі твердоволокнисті рослини (лечу-гіл'я, сакатон тощо).

Отже, можна зробити висновок, що за природно-географічними особливостями і за рівнем соціально-економічного розвитку в Мексиці можна виділити п'ять районів: Центральний, Північний, Узбережжя Мексиканської затоки, Пів-нічно-Тихоокеанський і Південно-Тихоокеанський.

Центральний район - найбільш економічно розвинений район країни. Він включає 11 штатів, займає 14% території, на якій проживає 50% загальної чисельності населення. Середня щільність населення тут становить 650 осіб/км2 (2008 р.), що майже в 13 разів перевищує середню щільність населення країни.

Територія району в основному гориста. Клімат в основному посушливий, проте частина району розташована у вологому тропічному кліматі. Дуже гострою є проблема водопостачання. Високогір'я вкриті хвойними лісами, а в штаті Морелос ростуть тропічні ліси. Район бідний на мінерально-сировинні ресурси.

Галузями спеціалізації району є машинобудування, хімічна, текстильна, швейна і харчова промисловість. Сільське господарство розвивається в основному для забезпечення потреб жителів столиці. Район має найбільш щільну мережу автомобільних доріг і залізниць у країні.

Ядром району є Федеральний округ зі столицею у м. Мехіко, в якому проживає чверть населення і виробляється близько половини промислової продукції Мексики.

Мехіко - столиця і найбільше місто не тільки країни, а й перше за кількістю жителів місто Латинської Америки і друге - світу. Великий Мехіко нараховує 16,9 млн осіб (2009 р.). Місто - важливий науково-культурний, фінансовий, торговельний і промисловий центр. Головний автомобільний і залізничний вузол країни, а також один з найбільших повітряних вузлів Латинської Америки.

Інші важливі міста району: Гвадалахара, Леон, Саламанка, Пуебла.

Північний район - найбільший за територією район країни, який включає сім штатів. Він займає 41% всієї території Мексики, де проживає 17,7% населення.

Територія району переважно гориста. Йому властивий посушливий клімат. Мішані і хвойні ліси вкривають гірські хребти західної частини району. Для понижених ділянок рельєфу характерні пустельний та напівпустельний рослинний покрив. Водні ресурси обмежені. Тут немає великих рік, крім р. Ріо-Браво-дель-Норте. З мінерально-сировинних ресурсів важливе значення мають залізна руда, кам'яне вугілля, поліметалеві руди, срібло, золото і ртуть. Тут знаходиться єдиний кам'яно-вугільний басейн Мексики - Сабінас. Історія господарського освоєння району пов'язана з розробкою багатих у минулому родовищ срібла.

Спеціалізацією району є традиційна гірничорудна промисловість і нові галузі - чорна і кольорова металургія, електротехніка, машинобудування. На зрошуваних землях вирощують пшеницю, бавовну. Природні кормові угіддя створюють сприятливі умови для розвитку пасовищного скотарства. Експортне значення має розведення ВРХ.

Економічне ядро району утворює місто Монтеррей - друге за значенням після Мехіко місто Мексики, з розвиненою чорною і кольоровою металургією, електротехнічною і хімічною промисловістю, а також харчовою і текстильною промисловістю.

Інші важливі міста району: Монклова, Дуранго, Сальтильбо, Чіуауа.

Район Узбережжя Мексиканської затоки включає п'ять штатів. Займає 12% території, де проживає 12,5% населення. Найбільша щільність населення в штаті Веракрус, де зосереджена половина населення району.

Територія району переважно рівнинна. Клімат вологий тропічний. Його територію перетинають досить великі ріки, які впадають в Мексиканську затоку. Район володіє великими потенціальними гідроресурсами. Значна частина території вкрита тропічними лісами. Густі ліси, обширні заболочені простори і часті розливи рік утруднюють освоєння району. З мінерально-сировинних ресурсів найбільше значення мають нафта і сірка.

Спеціалізацію району визначають видобуток і переробка нафти і природного газу. Тут діють великі нафтопереробні заводи і нафтохімічні комплекси. Сільське господарство спеціалізується на вирощуванні тропічних плантаційних культур - цукрової тростини, кави, тютюну, цитрусових. На півострові Юкатан вирощують хенекен. Багаті природні пасовища сприяють розвитку тваринництва. В районі добре розвинені майже всі види транспорту. Переважають широкі дороги, прокладені з внутрішніх районів до узбережжя.

Економічне ядро району утворює м. Веракрус. Воно сьогодні залишається головними морськими воротами на східному узбережжі. Це один з найстаріших портів країни, збудований іспанцями для вивозу дорогоцінних металів. В ньому розвинулися такі галузі, як суднобудування, чорна металургія, машинобудування, текстильна і харчова промисловість.

Важливі міста району: Мінатітлан, Коацакоалькос, Халапа, Кампече, Меріде, С'юдад-Пемекс та ін.

Північно-Тихоокеанський район включає п'ять штатів і займає 21% території, де проживає 8,4% населення країни.

Територія району переважно рівнинна, гори займають значну частину півострова Каліфорнія. Клімат посушливий, кількість опадів поступово зменшується у напрямі з пд.-сходу на пн.-захід. Територію перетинають ріки, які впадають в Тихий океан. Водні ресурси широко використовуються для зрошення. З мінерально-сировинних ресурсів найбільше значення мають марганцева і мідні руди, кухонна сіль.

Спеціалізація району визначається зрошуваним землеробством, яке дає товарну продукцію для внутрішнього та зовнішнього ринків - бавовну, пшеницю, томати, тютюн, цукрову тростину. Крім сільського господарства в районі розвивається гірничовидобувна промисловість, в основному видобуток руди кольорових металів.

У прикордонних зі СІНА районах розвивається обробна промисловість. Тут поширені так звані "макіладорас" - складальні підприємства, які залежать від головних заводів СІНА і спеціалізуються на виробництві експортної продукції.

Головні міста району: Мехікалі, Тіхуана, Ермосільбо.

Південно-Тихоокеанський район включає чотири штати і займає 12% території, де проживає 11,4% населення. Галуззю спеціалізації району є рибальство, значна частина продукції якого йде на експорт, в основному до СІНА. Більшість жителів району - індіанці. Тут проживає половина всіх корінних жителів Мексики.

Територія району гориста, рівнини простягаються вузькою смугою вздовж узбережжя Тихого океану. З мінерально-сировинних ресурсів важливе значення мають нафта і залізна руда. Це один з найбільш відсталих районів. Плантаційне сільське господарство спеціалізується на вирощуванні кави, цукрової тростини і тропічних фруктів. На узбережжі розвивається рибальство. Велике значення для економіки району мало будівництво одного з найбільших в Мексиці металургійного комплексу в Ла-саро-Карденас. Багаті родовища нафти, відкриті в штаті Чьяпас, відкривають району широкі перспективи розвитку. Великі можливості має район для розвитку туризму. Центром іноземного туризму є морський курорт Акапулько. Основними галузями промисловості в Мексиці є нафтова, чорна металургія, кольрова металургія,хімічна і нафтохімічна, машинобудування, металообробна, деревообробна текстильна, виробництво будівельних матеріалів, текстильна, харчова, коже-взуттева та інші.

мексика зовнішня торгівля

Картосхема N-1

АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ПОДІЛ І ЕКОНОМІЧНІ РАЙОНИ МЕКСИКИ (2010р.)

Відповідно до того як розвивається адміністративно-територіальний устрій так і розвивається структура промисловості.

СТРУКТУРА ПРОМИСЛОВОСТІ МЕКСИКИ (ПО ШТАТАХ) 2010р.

Валовий продукт

Валовий національний продукт(ВНП, в номінальному виражені, млн. US $)

915000

ВНП на душу населення з відповідності з купівельною спроможністю(ППС US $)

7660

Особисті споживчі затрати на кінцеву продукцію на душу населення (US $)

2110

Середньорічні темпи росту ВНП %

-0,3

Середньорічні темпи росту ВНП на душу населення

-2,1

Зовнішньоторгівельний платіжний баланс (млн. US $)

-1923




Міжнародні торгівельні та економічні союзи

Дуже важливе значення для розвитку економіки країни мають міжнародні та міжрегіональні торгівельні та економічні союзи. По відношенню до Мексики, слід розглянути деякі з них.

Латиноамериканська інтеграція (ЛАІ) - велике інтеграційне угруповання, створене у 1980 р., замінило ЛАВТ, що існувало до цього з 1961 по 1980 р.

Мета ЛАІ - створення латиноамериканського спільного ринку, на базі чого існувало ЛАВТ (ЗВТ).

Членами організації є 11 країн, що поділяються на 3 групи залежно від рівня розвитку:

§ Більш розвинені (Бразилія, Мексика);

§  Середній рівень (Венесуела, Колумбія, Перу, Уругвай, Чилі);

§  Найменш розвинені (Болівія, Парагвай, Еквадор).

Члени ЛАІ уклали між собою угоду про преференційну торгівлю, і менш розвиненим країнам з боку більш розвинених надаються преференції.

Вищим органом ЛАІ є Рада міністрів закордонних справ; виконавчим органом - Конференція оцінок і зближення, яка вивчає рівні економічного розвитку, можливі напрями інтеграції, її вплив на економіку, розробляє стадії і завдання інтеграційних процесів; збирається раз на рік. Постійний орган - Комітет представників. Штаб-квартира - у Монтевідео (Уругвай).

ЛАЕС. Особливість цієї організації полягає в тому, що вона є загальноконтинентальною організацією (37 держав, членами організації є 26).

Мета: розроблення скоординованої політики в області сільського господарства, виробництва продовольства, розроблення і реалізація загальних планів розвитку енергетики, машинобудування, валютно-фінансової інтеграції (створено Латиноамериканський банк). ЛАЕС виступає за загальну стратегію розвитку зовнішньоекономічних зв’язків з США.

У Північній Америці склався найбільший та найбагатший ринок після об’єднання національних ринків Канади, США та Мексики у рамках Північноамериканської угоди про вільну торгівлю (НАФТА). Розвиток економічних зв’язків у цьому регіоні відбувався переважно на корпоративному рівні, сформувався регіональний американо-канадський господарський комплекс. У 1988 р. була підписана Угода про вільну торгівлю між Канадою і США, що вступила в силу у 1989 р., в 1994 р. до Угоди приєдналася і Мексика, утворився союз з трьох держав: Канади, Мексики і США.

Створення НАФТА мало на меті:

1.    усунення митних обмежень у взаємній торгівлі;

2.      досягнення високого рівня інтеграції ринків товарів, капіталу, технологій, трудових ресурсів;

.        досягнення майже повної незалежності від зовнішнього постачання енергоресурсів;

.        посилення конкурентоспроможності північноамериканського центру порівняно із західноєвропейським та азіатсько-тихоокеанським центрами.

Табл. 2

Зовнішній державний борг (млн. US$)

159300,0

Зовнішній державний борг в розрахунку на душу населення

1517,7


Проблеми і перспективи розвитку зовнішньої торгівлі Мексики.

Материкова Середня Америка складається з двох регіонів: Мексики і Центральної Америки. Перший представлений однією країною, а другий - сімома. Мексика є гігантом Середньої Америки - завдяки як своїм територіальним розмірам, так і величині людності, розмаїттю культур, наділеністю природними ресурсами і геополітичному положенню. Спільний кордон зі Сполученими Штатами є благом для країни, оскільки це значно полегшує її економічні зв'язки. Але він є також і прокляттям, оскільки через сусідство зі США Мексика втратила величезні території. Між двома країнами також часто виникає тертя з приводу масової нелегальної еміграції до Сполучених Штатів. Відплив населення з Мексики пояснюється передовсім станом економіки в цій країні. Цей стан може згодом поліпшитися завдяки підписанню угоди НАФТА, яка сприятиме подальшому економічному розвиткові регіону.

Сім республік Центральної Америки не можуть змагатися з Мексикою ні щодо кількості населення, ні щодо території. Утім ці республіки утворюють окремий географічний регіон. Характерними його рисами є збройні конфлікти, боротьба за владу, економічна стагнація, швидкий ріст населення та криза довкілля. Спочатку зосередимо увагу на Мексиці, а потім звернемося до Центральної Америки.

Повстання у Ч'япасі збурило цілий шерег більш серйозних проблем, які можуть мати важливі наслідки для майбутнього Мексики. По-перше, воно продемонструвало, що деякі райони країни позбавлені участі в її економічному розвиткові. У просторовому вимірі ситуація, що склалася в Ч'япасі, є класичним прикладом конфронтації між центром та периферійною провінцією: населення цього найбіднішого віддаленого штату почало вимагати своєї частки національного пирога саме в той час (2005-2010 рр.), коли, згідно з урядовою статистикою, число мексиканців, що живуть в умовах крайньої бідності, зросло на вражаючі 53 %. Іншою проблемою, яка останнім часом постала перед багатьма країнами, в тому числі Мексикою, є деволюція. Вимога сапатистами «автономії» змодельована з автономних областей Іспанії і передбачає не відокремлення, а децентралізацію влади, якою федеральний уряд має ділитися з урядами штатів. Це дає останнім більше повноважень, особливо у культурній сфері.

Ще одна проблема, пов'язана з конфліктом у Ч'япасі, дуже важлива у плані соціальної географії Мексики. Боротьба НАВС пробудила до неї глибокі симпатії з боку тубільного населення п'яти інших південних штатів (Ґерреро, Оахака, Пуебла, Мічоакан та Мехіко, кожний з яких був ареною місцевої спорадичної партизанської активності починаючи з середини 1990-х років) і могла стати тою іскрою, що розпалила б вогонь боротьби за соціальні права індіанців країни. Як і в країнах басейну Карибського моря, в Мексиці від кольору шкіри безпосередньо залежить соціальний статус особи. Протягом усього сучасного періоду ставлення правлячої еліти країни до індіанського населення не було однозначним. З одного боку, спадщина ацтеків і майя прославляється як яскравий компонент мексиканської ідентичності, з іншого - відсталість американських індіанців вважається чорною плямою на модернізації країни, і всі зусилля щодо допомоги тубільному населенню зводяться до посилення їх асиміляції у національну культуру. Велика кількість мексиканців переважно індіанського походження (20 % населення країни) досягнула протягом останніх 100 років значних соціальних успіхів. Але від 10 % чистокровних індіанців, які вирішили зберегти свої доіспанські культурні традиції, расистське суспільство відсахнулося і продовжує дискримінувати, вважаючи їх громадянами другого сорту.

За останні десятиліття Мексика досягнула важливого прогресу в декількох секторах економіки. Протягом 1990-х років її економіка зазнала подальшого трансформування внаслідок буму, що передував вступу в дію угоди НАФТА, яка за наступні роки об'єднала економіки Мексики, Сполучених Штатів і Канади в єдину зону вільної торгівлі та ринок із більш ніж 400 млн споживачів. Мексика має отримати від угоди найбільше, оскільки очікується, що її членство в новій організації ліквідує економічний розрив між нею та її багатим північним сусідом, розрив, який продовжує бути причиною разючих контрастів по всій протяжності спільного кордону довжиною 3115 км.

Початок дії угоди НАФТА в 1994 р. був пов'язаний з рядом непередбачених для політичного істеблішменту і економічної системи Мексики потрясінь. Найбільш відчутним було значне знецінення песо під кінець цього року. Як результат, Мексика вступила в період рецесії, який тривав до кінця 1990-х років, ставши випробуванням на міцність для її компаній, лідерів бізнесу та іноземних інвесторів. Рецесія також стала занадто важким тягарем для уряду, що виявився неспроможним справитися з нею і відновити економічне зростання. Після 2005 р. правляча партія (ІРП), яка незмінно керувала країною протягом 71 року, почала здавати свої позиції і остаточно була позбавлена влади на виборах 2008 р. Огляд змін у мексиканській економічній географії було представлено вище на тлі щойно згаданих подій.

Хоча характер традиційного самодостатнього сільського господарства і продуктивність неефективних ехідос майже не змінилися у найбідніших районах Мексики, більш широкомасштабне товарне сільське господарство за останні три десятиліття диверсифікувалося і досягнуло деяких суттєвих результатів як на місцевих, так і на зарубіжних ринках. Південна частина Мексиканського плато використовується головним чином для вирощування продовольчих культур для внутрішнього споживання. У північній посушливій частині країни розгорнуте доволі масштабне зрошувальне сільське господарство з використанням води, яка надходить із високогірних внутрішніх районів. Уздовж процвітаючого північно-західного узбережжя, на відстані одного дня подорожі на автомобілі від Південної Каліфорнії, організовано механізоване виробництво бавовни, що є прибутковим експортним товаром. Тут також впрошуються пшениця, фрукти й овочі, культивування яких приваблює сюди іноземних інвесторів. Особливо це стосується таких культур, як банани та цукрова тростина. Відгодівля худоби є іншим масштабним проектом, який із внутрішніх північних теренів, де тваринництво є традиційним заняттям, поширюється на низинні райони узбережжя Мексиканської затоки.

Хоча видобувна промисловість Мексики вже не має такого важливого значення, як колись, від 1970 р. країна почала користуватися перевагами (а також страждати від недоліків) одного з найбільших у світі виробників нафти. її величезні родовища, зосереджені на південному узбережжі Мексиканської затоки (район затоки Кампече), принесли країні великі прибутки, коли світові ціни на нафту були високими під кінець 1970-х років. Але вони принесли й серйозні економічні труднощі, коли ці ціни впали після 1980 р. Відкриття багатющих родовищ нафти і газу зробили Мексику енергетично незалежною країною. Вони суттєво доповнили експлуатовані раніше нафтові запаси, розташовані навколо Мексиканської затоки на північний захід та у внутрішніх районах Юкатану на північний схід (рис. 5-9). Високі ціни на бензин у 1970-ті роки стимулювали економіко-географічні перетворення в країні, але нафтова криза 1980-х перервала зростання в цій галузі і відкинула її на десятиліття назад. Крах відбувся через те, що уряд залишився без очікуваних прибутків від продажу нафти, які були необхідними для оплати відсотків за величезні іноземні позики, отримані країною для фінансування внутрішніх програм розвитку Подібне лихо може статися знову, якщо майбутній нафтовий бум спокусить лідерів Мексики знов) ризикувати в такий спосіб.

Виробництво вважається новим епізодом у розвитку країни, але насправді цей сектор економіки мав розвиватися в Мексиці ще століття тому. Щедро наділена сировинними ресурсами, багато з яких зосереджені на півночі, Мексика розпочала свій шлях до індустріалізації у 1903 р. із завершенням будівництва сталеплавильного заводу (в наш час занедбаного) у місті Монтеррей на північному сході країни. Ще один сталеплавильний комплекс постав у 1950-х роках у розташованому поблизу місті Монклова. В цей період заводи будувалися в багатьох місцях Центральної Мексики, особливо в столиці та її околицях. З тих пір сектор промисловості невпинно зростав і за останню чверть століття давав роботу принаймні сьомій частині всієї робочої сили країни.

За останній час найбільш важливою подією у географії господарства Мексики стало будівництво заводів макіладорас у прикордонній зоні на півночі країни. Макіладорас - це заводи (половина яких є власністю Сполучених Штатів), що займаються складанням готової продукції з імпортованих, не обкладених податком компонентів та матеріалів. Принаймні 80 % продукції, яку вони виробляють, реекспортується до Сполучених Штатів, де імпортні тарифи обмежуються вартістю, доданою до продукції протягом періоду її мексиканського виробництва (згідно з угодою НАФТА ці тарифи мали бути відмінені до кінця 2009 р.). В той час як зарубіжні власники отримують прибутки головним чином за рахунок низьких витрат (для прикладу, розмір зарплати в Мексиці становить у середньому лише третину розміру зарплати у США), для Мексики така система організації виробництва має чимало економічних переваг. До них належать створення нових робочих місць і розширення існуючих, збільшення зарубіжних інвестицій, полегшення доступу до експортних ринків і отримання країною нових технологій. На жаль, є і негативні моменти: робітники на заводах макіладорас змушені працювати довгі робочі тижні; вони отримують дуже малі додаткові виплати або ж не отримують їх узагалі; більшість робітників живуть у злиденних нетрях і халупах, розташованих навколо заводів.

Хоча ця програма розвитку була ініційована ще в 1960-ті роки, до 1982 р. кількість макіладорас зростала досить помірно - до 588 заводів, на яких працювало 122 000 осіб. Згодом ця ініціатива дістала друге дихання, і до початку 1990-х років кількість заводів зросла вже до 1800, і на них працювало вже 500 000 робітників. До продукції, яка складається на макіладорас у наш час, належать електронне обладнання, електроприлади, запасні частини до автомобілів, одяг, вироби з пластику і меблі. Сьогодні в країні вже налічується майже 4000 макіладорас, на яких працює 1,4 млн осіб. Більшість заводів розташовано у прикордонній урбанізованій зоні на півночі країни (рис. 5-11). На частку розташованих тут підприємств припадає 30 % усіх робочих місць у промисловості, а також 52 % промислового експорту країни і 45 % її загального експорту.

Досягнувши успіхів у здійсненні програми макіладорас, уряд Мексики використовує цей досвід для розвитку промислового виробництва в інших частинах країни. Система макіладорас поступово поширюється в південному напрямі вже без урядового втручання. На заводах цього типу в центральних районах країни вже працює близько третини всієї робочої сили макіладорас Мексики. Проте мексиканські плановики більше хотіли би бачити в країні промислові комплекси замкнутого циклу, розташовані в центральних районах, а не обмежувати свої інвестиції тільки складальними заводами вздовж північного кордону. В останні роки подібні проекти були започатковані кількома багатонаціональними корпораціями. До них належать передусім три провідні автомобілебудівні компанії зі Сполучених Штатів та чотири їхні японські та німецькі конкуренти. Автомобілебудівна галузь є одним із лідерів серед виробничих та експортних секторів Мексики, а підрозділ компанії «Дженерал моторс», який виробляє автомобільні деталі, є найбільшим приватним працедавцем у країні.

Для прискорення розвитку решти країни уряд Мексики надає пріоритетного значення програмам, спрямованим на підняття мексиканської інфраструктури до рівня світових стандартів Особливо це стосується телекомунікаційної мережі, будівництва новітніх автострад і мереж сучасних електростанцій. У рамках регіональної! розвитку також розробляються індивідуальні проекти. Прикладом може бути надзвичайно амбіційний проект будівництва суходільного каналу, який має пройти через перешийок Теуантепек шириною 250 км. Це дасть змогу переправляти контейнери з товарами між тихоокеанським портом Саліна-Крус і портом Коацакоалькос на узбережжі Мексиканської затоки. Канал має стати не тільки суходільним конкурентом старіючого Панамського каналу, а й ультрасучасним автомобільним та залізничним коридором із розташованими вздовж нього заводами, що спеціалізуються на виробництві і складанні транзитних товарів, коридором між заможними азійськими країнами південної частини Тихого океану і Північноатлантичним басейном.

Вважається, що Мексика зможе знайти вихід з ускладнень, в тому числі економічних, шляхом поступового, але розумно швидкого здійснення структурних реформ і досягнення на цій основі достатньо високого росту ВВП і експорту та підвищення рівня життя свого населення.


Висновоки

Розвиток зовнішньої торгівлі Мексики на початку ІІІ тисячоліття характеризується зростанням якісних сутнісних змін, притаманних її змісту, як історично обґрунтованого явища.

Мексика є гігантом Середньої Америки - завдяки як своїм територіальним розмірам, так і величині людності, розмаїттю культур, наділеністю природними ресурсами і геополітичному положенню. Вона являється новою індустріальною країною з досить розвиненою економікою і зовнішньою торгівлею. Мексика займає:місце в світі по видобуванню срібла;місце по видобуванню нафти і газу;місце з розвитку цукрово-тростинної промисловості;місце з свинарства;місце в світі по виготовленню сталі низької якості, яку вона, до речі, експортує.

Мексика дуже багато пройшла, аби досягти свого теперішнього економічного рівня, хоч від і далекий від ідеалу. ЇЇ економіка формувалася впродовж багатьох років під суворим контролем. Адже між країнами існують різноманітні види відношень, але особливе значення мають саме економічні. Регулювання зовнішньої торгівлі і фінансових потоків на міжнародному ринку відносяться до найважливіших завдань кожної держави. На них, в свою чергу, впливає економіко-географічне положення країни, її демографічний потенціал тощо. Щодо Мексики, то її спільний кордон зі Сполученими Штатами є благом для країни, оскільки це значно полегшує її економічні зв'язки. Але він є також і прокляттям, оскільки через сусідство з США Мексика втратила величезні території. Між двома країнами також часто виникає тертя з приводу масової нелегальної еміграції до Сполучених Штатів. Відплив населення з Мексики пояснюється передовсім станом економіки в цій країні. Цей стан може згодом поліпшитися завдяки підписанню угоди НАФТА, яка сприятиме подальшому економічному розвиткові регіону.

Сім республік Центральної Америки не можуть змагатися з Мексикою ні щодо кількості населення, ні щодо території. Утім ці республіки утворюють окремий географічний регіон. Характерними його рисами є збройні конфлікти, боротьба за владу, економічна стагнація, швидкий ріст населення та криза довкілля.

Вступивши до НАФТА у 1994 р., Мексика стала набагато сильнішим конкурентом на ринку Сполучених Штатів для цих карибських товарів, оскільки тарифи на мексиканську торгівлю були встановлені на понижуючий курс із перспективою повної ліквідації. На початку нового тисячоліття ця порівняльна перевага почала зростати, і дедалі більше інвестиційних проектів почало надходити до Мексики, оминаючи країни Карібського басейну. Зібраним під прапором АС8 країнам спочатку вдавалося чинити колективний тиск на США з метою отримання більшого «паритету НАФТА». Але під кінець 1990-х АС 8 років Конгрес став щоразу відкидати їхні вимоги, змушуючи країни-члени самим вирішувати свої економічні проблеми. Водночас останні з привілеїв, отриманих згідно з угодою СВІ, було відмінено.

На мою думку становище Мексики можна оцінити, як таке коли країна стрімким розвитком йде вперед, тому вже через кілька років Мексика стане в один ряд з такими країнами як Англія, Німеччина, Японія та США.

Список використаної літератури

1. “Financial Times” об экономике Мексики // БИКИ №128.- 2010 [c. 5]

. В экономике Мексики // БИКИ №19.- 2011 [c. 4]

.“Financial Times” об экономике Мексики // БИКИ №128.- 2011 [c. 5]

.Гутник В. Мексика: дорога к подъему // МЭ и МО №8.- 2009 [c. 93-97]

.Гутник В. Тревоги и надежды мексиканской экономики // МЭ и МО №8.- 2010 [c. 90-92]

.Економічна і соціальна географія світу / За ред. Б.П. Яценка. - Зарубіжні країни- Київ, 2010

.Зовнішньоекономічні зв’язки: Мексика // Зовнішня торгівля №1.- 2010 [c. 48-49] К.: Артек, 1997

.Михайлова А. І. Чинники ефективного управління с/г підприємствами на землях Мексики // Економіка АПК №4.- 2010 [c. 114-118]

.Погорельская С. Внутреполитические аспекты новой Мексиканской внешней политики // МЭ и МО №7.- 2011 [c. 91-100]

.Прогнозы экономического развития Мексики // БИКИ №108.- 2008 [c. 4]

. Розміщення продуктивних сил: Навч. посіб. / В.В. Ковалевського та ін.- К.: “Знання”, 2008

. Социально-экономическая география зарубежного мира / Под ред. В. В. Вольского. - М.: Крон-Пресс, 2009

. Флісак А. Інвестиційна діяльність Мекиски в умовах міжнародного розподілу праці та виробничої кооперації // Економічний часопис - ХХІ, 2010.-№10 [c. 22-27]

. Мексика - Положение в отдельных отраслях промышленности // БИКИ №143.- 2010 [c. 5, 16]

.Экономическая карта Мексики, Москва-2008

. Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. 2008 р.

.www.fmb.org

19.www.trade.com <http://www.trade.com/>

Похожие работы на - Регіональні аспекти зовнішньої торгівлі Мексики

 

Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу
Без плагиата!