Фінансовий аналіз витрат підприємства ГК 'Турист'

Фінансовий аналіз витрат підприємства ГК 'Турист'

Зміст

Вступ

1.   Теоретичні основи аналізу витрат підприємства готельного господарства

1.1 Економічна сутність витрат підприємства готельного господарства

.2 Класифікація та види витрат підприємства готельного господарства

.3 Валові витрати готелів і проблеми удосконалення законодавства

2. Економічний аналіз витрат ГК «Турист»

.1 Загальна характеристика ГК «Турист». Формування та планування витрат

в готелі

.2 Аналіз динаміки та структури витрат ГК «Турист»

. Пропозиції щодо зменшення витрат в ГК «Турист»

.1 Оптимізація за зменшення витрат в ГК «Турист»

3.2 Види витрат, які спрямовані на підвищення якості обслуговування в готелі

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Важливою складовою туристичної діяльності є готельне господарство. Розвиток вітчизняного та міжнародного туризму значною мірою пов’язується з рівнем матеріально-технічної бази, розгалуженістю та різноманітністю мережі, якістю обслуговування в готельному господарстві. Саме готельні підприємства виконують одну з основних функцій у сфері обслуговування туристів: забезпечують їх сучасним житлом і побутовими послугами.

Економічна сутність готельної діяльності полягає, насамперед, у тому що вона носить нематеріальний характер. Результатом виробничо-експлуатаційної діяльності готелів є не готовий продукт, а пропозиція особливого виду послуг. При цьому послуги не можуть вироблятися окремо від існуючого матеріального продукту, тобто експлуатація матеріально-технічної бази (будівель, споруд, устаткування, інвентарю) є основою виробництва та реалізації послуг.

Перехід до ринкової економіки потребує від підприємств готельного господарства підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва і т.п. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється діагностиці господарської діяльності підприємств. З її допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, обґрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і робітників.

Організація та розвиток управлінського обліку, а також проблеми обліку й аналізу витрат і калькулювання собівартості продукції, знайшли висвітлення у працях українських науковців - Ф.Ф. Бутинця, А. М.Герасимовича, С. Ф. Голова, З. В. Гуцайлюка, В.І. Єфіменка, Є. В. Мниха, Л. В. Нападовської, М. С. Пушкаря, В. В.Сопка, М. Г. Чумаченка та інших, а також зарубіжних вчених - К. Друрі, Т. Скоуна, Дж. Фостера, А. Яругової, Р. Ентоні, Дж. Ріса, Дж. Шима, Дж. Сігела, Я. В. Соколова, А. Д. Шеремета, С.А. Стукова, В. Б. Івашкевича, Т. П. Карпової та багатьох інших.

Проте питання управлінського обліку й аналізу витрат у готелях вимагають додаткового дослідження, оскільки напрацювання названих вчених стосуються, в основному, виробничих підприємств, а готельний бізнес відноситься до соціальної сфери і відзначається специфікою господарської діяльності. За період з 1970 р. і до наших днів питання обліку на підприємствах готельного бізнесу розглядали С. Я. Король, З. А. Балченко та інші автори.

Управління витратами в сучасних умовах вимагає нових підходів до вибору ознак класифікації витрат, які дозволяють організувати систему контролю за витратами.

В економіці України готельна індустрія вимагає приділення значної уваги задля того, щоб відповідати міжнародним зразкам міжнародної туристичної системи. На сьогодні стан галузі не можна вважати задовільним. Що стосується якісного рівня готельних послуг, то їх рівень постійно зростає, що є позитивною тенденцією, проте спостерігається невідповідність цін та рівня якості на них. Основним джерелом фінансового забезпечення процесів реструктуризації та оновлення матеріально-технічної бази підприємства є дохід від надання місця тимчасового проживання, який залежить від кількості реалізованих послуг і цін на них. Вирішальними факторами при встановленні цін на послуги є обсяг понесених витрат і рівень попиту. Ефективність управління ціновою політикою визначає рівень фінансового результату діяльності підприємств готельного господарства.

Організація обліку витрат, доходів і фінансових результатів діяльності підприємств готельної індустрії, як важливої інформаційної бази для проведення ґрунтовного аналізу, вимагає удосконалення системи класифікації витрат і доходів, а також самого алгоритму обліку фінансових результатів. Цей алгоритм повинен враховувати і базуватися на удосконаленій класифікації доходів та витрат відповідно для покращення забезпечення обліково-аналітичного процесу, а також має враховувати особливості формування фінансового результату на підприємствах готельного господарства.

1.    
Теоретичні основи аналізу витрат підприємства готельного господарства

1.1   Економічна сутність витрат підприємства готельного господарства

Від ефективності і якості обліку витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції залежать загальні результати діяльності.

Діяльність будь - якого підприємства завжди пов'язана з певними витратами матеріальних, трудових, інформаційних, грошових та інших ресурсів на виготовлення, зберігання, транспортування, сортування, пакування, фасування та реалізацію товарів. Сукупність всіх цих витрат і складає поточні витрати підприємства. Витратами називають грошове вираження витрат первинних факторів (капітал, праця, земля, підприємницькі здібності, інформація і т. п.) для здійснення господарської діяльності фірмою або підприємством. [13]

Розглянемо сутність категорії „витрат" з точки зору різних нормативних документів та літературних джерел.

. Національні стандарти бухгалтерського обліку П(С)БО 1 та П(С)БО 16 визначають витрати як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). В даному визначенні сутність витрат виражається не через їх економічну природу, а через наслідки операцій з активами та капіталом для фінансово - майнового стану підприємства.

. Згідно Методичних рекомендацій з формування складу витрат та порядку їх планування в торгівельній діяльності, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 22.05.2002р. № 145 поточні витрати підприємства - це грошове відбиття витрат живої та уречевленої праці на здійснення поточної торговельно-виробничої діяльності підприємства, що за натурально - речовим складом становлять спожиту частину матеріальних, нематеріальних трудових та фінансових ресурсів.

. Такі економісти як: М.І. Баканов, С.М. Капелюш, Л.П. Петров, A.M. Фрідман, А.А. Макарова та інші головну увагу приділяли витратам обігу, під якими розумілись суспільно - необхідні витрати живої та уречевленої праці. Таке тлумачення витрат було зумовлено тим, що витрати розглядалися у зіставленні з витратами виробництва з одного боку, та витратами споживання - з іншого, а також з домінуванням економічної теорії К. Маркса щодо економічної природи витрат.

Отже, розглянувши поняття „витрат" в нормативних джерелах та в спеціальній літературі, можна, сформулювати визначення поняття витрат підприємств готельного господарства як виражені витрати підприємств готельного господарства у грошовій формі різних ресурсів (праці, сировини, матеріалів, основних засобів, фінансових ресурсів) у процесі виробництва, обігу і розподілу продукції, товарів, послуг.

Можна використовувати два способи групування і включення витрат у собівартість реалізованих товарів, продукції і послуг: традиційний спосіб калькулювання повної собівартості і метод "директ-костінг". При традиційному способі враховується склад витрат по виробництву і реалізації послуг, що включають в повну собівартість.

Залежно від зміни обсягу діяльності різні статті витрат змінюються неоднаково, що дає підставу поділяти їх на постійні і змінні (такий підхід у закордонній практиці відомий як метод ("директ-костінг"). Рівень конкурентоспроможності продукції та загальний результат господарської діяльності підприємства багато в чому залежить від рівня витрат. Облік виробничих витрат займає центральне місце в бухгалтерському обліку, який відіграє значну роль в системі управління підприємством готельного господарства. Використовуючи дані про розмір та види витрат, управлінський персонал підприємства має можливість реагувати на зміни, регулювати фінансово-господарську діяльність і приймати важливі управлінські рішення.

З всієї безлічі витрат одні безпосередньо пов'язані з виготовленням і випуском продукції, інші - з управлінням виробництвом, треті не мають відношення до виробництва, але по чинному законодавству включаються у витрати виробництва (відрахування в фонди і т. п.).

За змістом і призначенню всі витрати групуються по економічних елементах і калькуляційних статтях.

По періодичності виникнення витрати діляться на поточні і одноразові (освоєння нової продукції і т. д.).

Групування витрат за економічним змістом здійснюється незалежно від форми використання у виробництві того або іншого виду продукції і місця здійснення цих витрат. Це групування застосовується при складанні кошторису витрат на виробництво всієї продукції, що випускається. Складання кошторису необхідне для того, щоб не тільки знати величину собівартості, але і планувати зниження собівартості по елементах витрат. Кошторис потрібен також для складання матеріальних балансів, нормування оборотних коштів, розробки фінансових планів і т.п.

Положенням про склад витрат по виробництву і реалізації продукції встановлена єдина для всіх підприємств (організацій) незалежно від форм власності і організаційно-правових форм номенклатура економічних елементів витрат, створюючих собівартість продукції: матеріальні витрати (за вирахуванням вартості поворотних відходів); витрати на оплату праці; відрахування на соціальні потреби; амортизація основних фондів; інші витрати.

Кожний готель прагне до отримання якомога більшого доходу від своєї діяльності. Він намагається не лише реалізувати свої послуги за вигідною високою ціною, але і скоротити свої витрати на надання послуг. Якщо перше джерело збільшення доходів готелю багато в чому залежить від зовнішніх умов його діяльності, то друге - практично виключно від самого готелю, точніше, від ступеня ефективності організації процесу надання та реалізації послуг.

Категорія витрати обертання пов'язана з процесом реалізації послуг. Додаткові витрати відшкодовуються після реалізації послуг з отриманої суми виторгу. Чисті витрати обігу - витрати на обслуговування (зарплата персоналу тощо), маркетинг (вивчення споживчого попиту), рекламу тощо. Чисті витрати не збільшують вартості послуг, а відшкодовуються після продажу з прибутку, створеного в процесі їх надання.

Витрати діяльності є якісним показником діяльності готельного підприємства, тому що їх розмір і рівень формуються під впливом факторів як зовнішнього, так і внутрішнього середовища підприємства.

Загальні фактори витрат підприємства наведені на малюнку 1.1.

Мал. 1.1 Загальні фактори, що визначають розмір і рівень поточних витрат підприємства

На внутрішні фактори в певній мірі може впливати керівництво підприємства своїми рішеннями. При стабільній економіці в країні саме внутрішні фактори є визначальними для рівня витрат підприємства.

Саме тому знання факторів, що впливають на розмір і рівень витрат підприємства, дає змогу визначити резерви зниження витрат, що є складовим елементом системи управління витратами торговельного підприємства.

.2 Класифікація та види витрат підприємства готельного господарства

Класифікація - це один із методів пізнання та вивчення явищ, процесів, об'єктів, який полягає в їх розподілі на класи на базі визначених ознак, властивостей та закономірних зв'язків між ними. Чим більше виділено ознак класифікації, тим вищий ступінь пізнання досліджуваних явищ, процесів, об'єктів та можливостей управління ними.

Теорія обліку та аналізу наводить більше двадцяти видів класифікації витрат за різними ознаками. Розглянемо класифікацію витрат за найбільш розповсюдженими в економічній теорії та практиці ознаками.

Таблиця 1.1

Класифікація витрат готельного підприємства [14]

Розглянемо більш детально наведену в таблиці класифікацію, характеризуючи кожен із видів витрат підприємства.

Класифікація витрат за періодичністю виникнення передбачає виокремлення таких видів витрат: одноразові витрати - такі, що здійснюються один раз і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу; поточні витрати - котрі здійснюються регулярно в процесі виробництва. Поточні витрати формують собівартість продукції.

Для цілей управлінського обліку використовується класифікація витрат за центрами відповідальності. Центри відповідальності витрат - це структурні елементи підприємства, керівники яких несуть відповідальність за доцільність здійснених витрат.

За єдністю складу (однорідністю) витрати поділяють на: одноелементні - складаються з одного елементу витрат, тобто вони однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними (матеріальні витрати, витрати на оплату праці, амортизаційні відрахування тощо); комплексні витрати - різнорідні за складом, охоплюють кілька елементів витрат (витрати на утримання і експлуатацію устаткування, загальновиробничі витрати тощо). їх групують за економічним призначенням у процесі калькулювання та організації внутрішнього обліку з метою ефективного управління.

Практичний інтерес для підприємства має розподіл витрат за критерієм доцільності їх здійснення на: продуктивні витрати - котрі передбачені технологією та організацією виробництва; непродуктивні витрати - які виникають у результаті певних недоліків організації виробництва, порушення технології тощо.

Існування такої класифікації зумовлене як потребами планування (непродуктивні витрати не плануються, або плануються укрупнено) та економічного аналізу, так і потребами бухгалтерського обліку, за правилами якого непродуктивні витрати (втрати) не включаються до виробничої собівартості.

Вважаємо, що класифікацію витрат за способами перенесення вартості на продукцію, ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат, за визначенням відношення до собівартості продукції, за роллю в процесі виробництва та за видами слід застосовувати лише до поточних витрат підприємства. Крім вище наведених способів класифікації витрат підприємства існує ще декілька, але вони є менш розповсюдженими, мають менш практичне значення для підприємства.

Витрати, що складають собівартість послуг, групуються за економічними однорідними елементами та за калькуляційними статтями.

Поелементна класифікація дозволяє визначити загальну суму витрат на виробництво та реалізацію всіх послуг. Незалежно від місця їх утворення та призначення, витрати поділяються на такі економічні елементи:

) основні матеріали;

) допоміжні матеріали;

) паливо;

) енергія;

) заробітна плата;

) відрахування на соціальне страхування;

) амортизація основних фондів;

) інші витрати.

Групування витрат за калькуляційними статтями відображає їх склад у залежності від напрямку витрат і місця їх утворення; застосовується для розрахунку собівартості одиниці послуг і встановлення тарифів. У готельному господарстві витрати класифікуються одночасно за статтями калькуляції та частково за економічними елементами.

Витрати на виробництво та реалізацію готельних послуг класифікуються й за іншими ознаками. Так, у залежності від способу включення до собівартості послуг витрати поділяються на прямі та посередні.

Прямі витрати характерні тим, що можуть бути безпосередньо віднесеними на собівартість одиниці готельних послуг (місце-день). До них слід відносити витрати на заробітну плату обслуговуючого персоналу, опалення, водопостачання, електроенергію, прання білизни, телефонізацію та ін.

Посередні витрати спочатку визначаються в цілому на підприємстві, а потім умовно розподіляються між підрозділами готельного комплексу та видами послуг. Це, насамперед, загальноексплуатаційні витрати та деякі інші прямі витрати.

У залежності від зміни у відношенні до обсягу реалізації готельних послуг розрізняють умовно-змінні та умовно-постійні витрати. Умовно-змінні витрати знаходяться у прямопропорційній залежності від обсягу послуг. До них належать витрати на водопостачання; прання білизни; паливо, що використовується на підігрів води, витрати на видачу туристам предметів гостинності (мило, шампунь, крем для гоління тощо).

Більшість експлуатаційних витрат готелю за своїм характером є умовно-постійними, що обумовлено специфікою готельних послуг.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 р. № 764 затверджено «Основні положення щодо складу витрат виробництва (обігу) та формування фінансових результатів на підприємствах і в організаціях України», на підставі яких встановлюється перелік статей витрат, що включаються до собівартості продукції (послуг), їх склад і методи розподілу за видами робіт і послуг.

Згідно з цією постановою та враховуючи особливості діяльності готелів, рекомендується враховувати витрати, що відносяться на собівартість готельних послуг, за наступними статтями витрат.

Стаття «Транспортні витрати» містить транспортні витрати на перевезення всіма видами транспорту, вантаження та розвантаження сировини та інших товарно-матеріальних цінностей. Сюди ж відноситься й вартість використання власного транспорту з виробничими цілями та залученого транспорту автотранспортних підприємств. Транспортні витрати на перевезення, вантаження та розвантаження основних фондів на витратах обігу не відображаються тому, що відносяться на зростання вартості основних фондів. Саме ця стаття свідчить про те, наскільки складно розділити транспортні витрати готельного комплексу між готелем і рестораном.

Стаття «Витрати на оплату праці» відображає витрати на оплату праці основного та виробничого персоналу, безпосередньо зайнятого обслуговуванням проживаючих у готелі, а також працівників, які займаються основною діяльністю, але не перебувають у штаті підприємства.

До складу витрат на оплату праці включаються:

§  виплати заробітної плати, нараховані згідно з тарифними ставками, посадовими окладами, відрядними розцінками;

§  усі види надбавок і доплат (за роботу в нічний час, за суміщення професій, розширення зон обслуговування та ін.);

§  премії за виробничі результати;

§  вартість безплатного фірмового одягу, що залишається в особистому постійному користуванні;

§  оплата чергових щорічних відпусток, навчальних відпусток;

§  оплата за роботу у вихідні дні та святкові дні, у понаднормовий час;

§  оплата робіт за трудовою угодою;

§  різниця між окладами, що виплачуються за тимчасове заступництво;

§  інші виплати, що включаються до фонду оплати праці (за винятком витрат на оплату праці, що фінансується за рахунок доходів, що залишаються у розпорядженні підприємства).

Стаття «Відрахування на державне соціальне страхування» включає відрахування за встановленими нормами на державне соціальне страхування та до пенсійного фонду (37% від фонду оплати праці), до державного фонду сприяння зайнятості населення (3% від фонду споживання) та на фінансування ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (12% від фонду оплати праці).

Стаття «Амортизація основних фондів» включає суму амортизаційних відрахувань на повне відновлення, визначену згідно з балансовою вартістю основних виробничих фондів і затверджених у встановленому порядку норм, включаючи й прискорену амортизацію їх активної частини. З метою прискорення оновлення активної частини фондів Мінфін, Мінекономіки дозволяють підвищувати норми амортизаційних відрахувань, але не більше, ніж у 2 рази. При цьому, на машини, обладнання та транспортні засоби нарахування амортизації припиняється після закінчення нормативного терміну їх служби за умови повного перенесення всієї їх вартості на витрати виробництва й обігу.

Підприємства, що здійснюють свою діяльність на умовах оренди, у статті «Амортизація основних фондів» відображають амортизаційні відрахування на повне відновлення як власних, так і орендованих основних фондів.

Стаття «Витрати на оренду та утримання будівель, споруд та інвентарю» включає витрати на опалення, освітлення, водопостачання; утримання в чистоті приміщень і прилеглої території; придбання миючих засобів, квітів тощо; обслуговування обладнання, ліфтів та ін.

До цієї статті відносяться також витрати на охорону праці в розмірі 1 % відрахувань від доходів. Крім того, тут же враховуються витрати на сплату податку за спеціальне використання прісної води за затвердженими розцінками згідно постанови Кабінету Міністрів України № 75 від 9.02.1994 р.

Характерною особливістю статті «Знос санітарного та спеціального одягу, малоцінного інвентарю, посуду» є те, що знос за малоцінними та швидкозношуваними предметами нараховується у розмірі 50% їх вартості під час передачі зі складу в експлуатацію й ренту 50% вартості після списання за непридатністю.

Стаття «Інші прямі витрати» у складі собівартості послуг включає: платежі з обов'язкового страхування майна підприємства; плата за відсотками за короткотерміновими кредитами банків; витрати на виробничі відрядження; оплата послуг зв'язку, обчислювальних центрів, поштово-телеграфні та інші витрати; витрати на прання білизни та спецодягу; витрати на рекламу; інші витрати, що включаються до собівартості послуг, але не відносяться до раніше перерахованих елементів.

На сьогодні підприємства готельного господарства створюють резерв коштів (ремонтний фонд) для забезпечення рівномірного включення витрат на проведення всіх видів ремонту основних виробничих фондів до собівартості послуг у складі статті «Інші прямі витрати».

Витрати, пов'язані з управлінням підприємством, як правило, відображаються в комплексній статті «Загальногосподарські витрати»: витрати на оплату праці та соціальне страхування адміністративно-технічного персоналу; витрати на утримання й обслуговування технічних засобів управління (обчислювальних центрів, вузлів зв'язку, засобів сигналізації та ін.); оплата інформаційних і аудиторських послуг; представницькі витрати, пов'язані з діяльністю підприємства, витрати на проведення офіційних прийомів іноземних представників та ін.

Правильна класифікація витрат та їх облік мають суттєве значення для аналізу планування собівартості послуг, виявлення джерел економії, а також для ув'язки собівартості з іншими розділами експлуатаційно-фінансового плану.

Собівартість одиниці послуг є основою розрахунку планово-розрахункових цін на проживання в номері готелю. Однак, планування собівартості поєднано з трудомісткими розрахунками витрат за кожною калькуляційною статтею. Тому, на практиці чимало підприємств готельного господарства визначають лише фактичну собівартість послуг і на її основі формують ціну за проживання на рік, що планується[19].

Витрати поділяються на незалежні і залежні від обсягу наданих послуг.

Постійні витрати не залежать від величини надання послуг, існують і при нульовому їх обсязі. Це попередні зобов'язання підприємства (відсотки по позиках та ін.), податки, амортизаційні відрахування, оплата охорони, орендна плата, витрати на обслуговування фондів та обладнання при нульовому обсязі надання послуг, зарплата управлінського персоналу тощо. Перемінні витрати залежать від кількості наданих послуг та складаються з витрат на сировину, матеріали, зарплату робітникам тощо. Сума постійних і перемінних витрат утворює валові витрати - суму грошових витрат на надання певного виду послуг. Для виміру витрат на надання одиниці послуг використовуються категорії середніх, середніх постійних і середніх перемінних витрат. Середні витрати дорівнюють відношенню валових витрат до кількості наданих послуг. Середні постійні витрати визначаються відношенням постійних витрат до кількості наданих послуг. Середні перемінні витрати утворюються діленням перемінних витрат на кількість наданих послуг.

Для досягнення максимального прибутку потрібно визначити необхідний розмір надання послуг. Інструментом економічного аналізу служить категорія граничних витрат. Граничні витрати являють собою додаткові витрати на надання кожної додаткової послуги в порівнянні з певним обсягом їх надання. Вони розраховуються відніманням сусідніх значень валових витрат.

Однією з найважливіших категорій в аналізі діяльності готелів є собівартість, що являє собою сумарні витрати на надання послуг. Теоретично до собівартості повинні включатися нормативні витрати готелю на надання послуг, але на практиці до неї відносять понаднормативні витрати сировини, матеріалів тощо. Собівартість визначають на основі додавання економічних елементів (однорідних за економічним призначенням витрат) або шляхом підсумовування статей калькуляції, що характеризують безпосередні напрямки тих або інших витрат. Для калькулювання собівартості застосовується класифікація прямих і непрямих витрат. Прямі витрати - це витрати, безпосередньо пов'язані з наданням послуг. Непрямі витрати необхідні для загального здійснення процесів з надання послуг даного виду. Загальний підхід не виключає розходжень за конкретною класифікацією деяких статей.

Розподіл витрат на прямі і перемінні дозволяє одержати показник-додану вартість, обумовлену відніманням із загального доходу (виторгу) готелю перемінних витрат. Додана вартість складається, таким чином, з постійних витрат і чистого прибутку. Цей показник дозволяє оцінити загальну ефективність надання та реалізації послуг поза залежністю від прямо залежних від величини обсягу надання послуг перемінних витрат[14].

Розподіл витрат на умовно- постійні та умовно-перемінні, що розраховуються за економічними елементами, застосовується при розрахунку економії від впливу техніко-економічних факторів. Подібні розрахунки виконуються для визначення майбутньої планової собівартості послуг на основі наявної фактичної собівартості. Такі розрахунки не завжди доцільні, оскільки дозволяють лише визначити збільшення витрат у випадку, коли умовно-постійні витратило зростання прямо пропорційно зростанню обсягу надання послуг (практично неможлива ситуація).

У реальній діяльності готелю необхідно враховувати не лише фактичні грошові витрати, але й альтернативні витрати. Останні виникають через можливість вибору між тими або іншими економічними рішеннями. Наприклад, власник може витратити наявні гроші різним способом: направити їх на модернізацію готелю або витратити на особисте споживання тощо.

1.3 Валові витрати готелів і проблеми удосконалення законодавства

З кожним роком росте дуже швидкими темпами кількість готелів, що відповідно створює на ринку жорстку конкуренцію. А це, у свою чергу, ставить перед готелями нові вимоги щодо поліпшення і впровадження нових підходів до ведення бізнесу. Виникає потреба швидко переорієнтуватися, реагувати на зміну споживчих настроїв і пріоритетів.

Малий та середній приватний бізнес вже довів свою здатність освоювати проекти обсягом до мільйона доларів, що в повніше достатньо для невеликого готелю на 20-30 номерів.

Першочергового вирішення потребують наступні проблеми:

. необхідність створення сприятливих умов для залучення додаткових джерел в інвестування матеріально-технічної бази підприємства.

. невирішеність питань законодавчого встановлення нормативів податкових платежів, які б враховували особливості галузі.

. невідповідність існуючої нормативно-правової бази для підприємств туристичної галузі України міжнародним вимогам і практиці функціонування аналогічних підприємств за кордоном.

. відсутність концепції фінансово-економічної підтримки підприємств галузі з боку держави та органів місцевої влади.

. відсутність механізму сприяння підвищенню завантаженості українських готелів на рівні держави і реклами туристичного продукту України за кордоном.

Вирішення питань стане можливим, якщо:

на рівні держави створити умови для забезпечення пільгового кредитування підприємств готельного комплексу;

створити сприятливий податковий режим для інвестора;

зменшити податковий тиск на підприємства готельного комплексу, ввівши диференційовану ставку ПДВ і знизити ставку готельного збору протягом певного періоду;

врахувати галузеві особливості формування складу витрат на послуги.

Враховуючи обмеженість коштів державного бюджету, було б наївно розраховувати на отримання найближчим часом пільгових кредитів підприємствами готельної галузі. У той же час найбільш реальним джерелом інвестицій можуть бути кошти, отримані внаслідок зменшення податкового тиску на підприємства готельної галузі.

за рахунок зменшення ставки готельного збору до 5 відсотків та встановлення єдиної ставки по Україні;

за рахунок зменшення ставки податку на додану вартість на послуги з проживання;

за рахунок збільшення відсотка витрат на поліпшення основних засобів, який відповідно до податкового законодавства можна буде відносити на валові витрати.

Також необхідно переглянути підхід до визначення складу витрат на послуги готельних підприємств, оскільки в даний час відсутня нормативна база визначення типових витрат для підприємств туристичної галузі.

Прикладом може служити такий факт. М'який інвентар для номерного фонду готелів (зокрема, рушники та постільну білизну) потрібної якості та розмірів в Україні не виробляють. Ми змушені закуповувати його за кордоном, значно втрачаючи на митних зборах.

Всі такою ж актуальною залишається проблема заповнення номерного фонду, оскільки на державному рівні практично не ведеться рекламної діяльності з туристичної привабливості України. Для вирішення цієї проблеми в нашому підприємстві планується створити нові підрозділи - відділи бронювання, маркетингу, а так само змушені витрачати значні кошти на рекламу, маркетингові дослідження та заходи. Найближчим часом очікується загострення цієї проблеми, оскільки на українському ринку скоро з'являться представники міжнародних готельних мереж зі своїм колосальним досвідом боротьби за клієнта і значним фінансовим капіталом.

Для вирішення цієї проблеми необхідно використовувати ті організаційні переваги, які відкрилися в результаті формування державного управління галуззю.

Сьогодні всі, хто пов'язаний з готельним справою, говорять про необхідність перемоги над таким вселенським злом, як місцевий готельний збір. Існування готельного збору явно дискримінує цей вид бізнесу в Україні, погіршуючи позиції наших готелів як на міжнародному, так і власне на внутрішньому ринку. Але, на жаль, однією лише скасуванням або зменшенням готельного збору проблеми прискореного розвитку сектора не вирішити. Ми настільки серйозно відстаємо в якісних показниках в порівнянні з нашими найближчими сусідами - вони ж і конкуренти на світовому туристичному ринку, - що при простому еволюційному розвитку інфраструктури засобів розміщення ми будемо просто неконкурентоспроможні. Потрібне стрімке і швидке поліпшення ситуації за рахунок революційних заходів - створення певних податкових канікул для сектора, який дозволить обновити готелі за рахунок зароблених власних коштів, і максимально стимулює залучення інвестицій.

Слід зупинитися ще на одному неврегульованому правовому аспекті - незаконної конкуренції офіційно діючих готелів та засобів розміщення, що знаходяться в тіні. Без сумніву, приватний сектор у багатьох країнах світу є важливою складовою туристичної індустрії. Враховуючи специфіку вітчизняного туристичного ринку, пріоритетний розвиток малих приватних готелів у ряді регіонів буде найбільш адекватною формою нарощування інфраструктурного потенціалу індустрії гостинності. У стадії розробки знаходиться низка пропозицій щодо пільгового кредитування власників сімейних готелів. Як держава, так і ряд серйозних міжнародних організацій мають намір допомагати розвитку малого готельного бізнесу. Але при цьому такий вид діяльності має визначатися як бізнес і знаходиться в чітко визначеному правовому полі.

Проблема може бути вирішена шляхом ліцензування послуги з розміщення туристів. При цьому для індивідуальних засобів розміщення має бути передбачена спрощена процедура отримання розміщення.

Саме тому сьогодні дуже актуальне завдання як проведення загальної інвентаризації всіх засобів розміщення, так і розробки на основі міжнародного досвіду єдиних критеріїв і стандартів як у визначенні категорії номерів, так і класифікації всієї готельної інфраструктури.

На нинішньому етапі розвитку туристичної галузі в Україні все більше приділяється уваги її матеріально-технічній базі, основу якої становить, насамперед, підприємства готельного господарства. Вимоги до рівня сервісу та якості послуг, які надають ці установи, стрімко зростає, що обумовлено, в першу чергу, розвитком ринкової інфраструктури в Україні, зростанням конкуренції як усередині країни, так і на міжнародному рівні.

На даному етапі калькулювання витрат при визначенні собівартості послуг, важливу роль відіграє питання про те, як буде оподатковуватися отриманий прибуток і в якій мірі законодавство допускає віднесення витрат виробництва в рахунок компенсації вартості товарів та послуг, придбаних платником податку для використання у власній господарській діяльності. Оскільки від того, якою мірою підприємство, в нашому випадку готель, віднесе свої витрати до валових витрат, залежить розмір оподатковуваного податку і в кінцевому підсумку істотно впливає на собівартість готельних послуг.

Податкове законодавство України далеко від досконалості в цьому плані. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлює цілий ряд обмежень у частині віднесення витрат підприємства до суми валових витрат виробництва. Це ставить у скрутне становище не тільки платника податків, а й, в першу чергу, споживача, вимушеного покривати витрати підприємства, оплачуючи надані послуги за високою ціною, що обумовлено збільшенням собівартості.

Актуальною проблемою є витрати готелів на забезпечення спеціальним одягом обслуговуючого персоналу. Готелі змушені нести витрати на її придбання за рахунок свого прибутку, що також суттєво впливає на собівартість наданих послуг.

Серед інших обмежень, встановлених чинним законодавством у питанні віднесення витрат готелю в рахунок валових, можна виділити обмеження суми валових витрат на поліпшення основних фондів. Наявність такої особливості валових витрат не дозволяє готелю забезпечити свій номерний фонд на рівні високого європейського класу. Оскільки від того, якою мірою підприємство, в даному разі готель, віднесе свої витрати до складу валових залежить розмір оподатковуваного прибутку, що в кінцевому підсумку істотно впливає на собівартість готельних послуг, інвестиційну привабливість готельної індустрії в цілому.

Такий стан речей ставить у скрутне становище не тільки суб'єктів готельного бізнесу, а, в першу чергу, споживачів готельних послуг, які змушені покривати витрати готелів, сплачуючи вищу ціну за послуги, що надаються, що в свою чергу зумовлено збільшенням їх собівартості внаслідок високих витрат на виробництво таких послуг.

Таким чином, на сучасному етапі свого розвитку готельний бізнес в Україні гостро потребує значного зменшення податкового тиску з метою надання суб'єктами готельного бізнесу можливості нарощувати темпи свого розвитку, підвищувати свою конкурентоспроможність і стати одним з найбільш інвестиційно привабливих напрямків економіки України.

Отже, готельний бізнес і туристична сфера в цілому повинні стати сферою реалізації ринкових механізмів, способом наповнення державного та місцевих бюджетів, що вимагає відповідного реальним умовам, ефективно опрацьованого податкового законодавства, орієнтованого на особливості розвитку економіки в перехідний період.

2. Економічний аналіз витрат ГК «Турист»

.1 Загальна характеристика ГК «Турист». Формування та планування витрат в готелі

Готель «Турист» - має 3 зірки, Будувався протягом 1970 <#"603107.files/image002.gif">

Мал. 2.1 Загальна схема складання плану витрат підприємства

Готель як суб’єкт підприємницької діяльності на сьогодні є платником великої кількості податків, зборів та обов’язкових платежів, у тому числі за результатами основної діяльності (надання місця для тимчасового проживання): податку на прибуток, податку на додану вартість, готельного збору, плати за землю, комунального податку, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, збору на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, збору на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, що зумовлені народженням та похованням, збору на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвело до втрати працездатності, тощо.

Звичайно, одним з основних серед названих платежів є податок на прибуток підприємства, нарахування та сплата якого здійснюється відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22.05.97 p. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями) [20].

В таблиці 2.1. представлена структура операційних витрат ГК «Турист»

Таблиця 2.1

Структура операційних витрат готелю «Турист»

Отже, планування витрат, як і їх фактичне формування, здійснюється знизу вверх, починаючи з місць витрат і центрів відповідальності. Закінчується цей процес складанням загального кошторису підприємства і визначенням собівартості продукції.

2.2 Аналіз динаміки та структури витрат ГК «Турист»

Номенклатура витрат підприємств готельно-ресторанної сфери є мінливою, але незважаючи на це, їх поділяють на 2 групи: умовно-постійні й змінні. До умовно-постійних відносять витрати, розмір яких при збільшенні обсягу виручки не змінюється, або змінюється незначною мірою. До них відносять: орендну плату, витрати на поточний ремонт, амортизацію основних засобів, витрати на утримання приміщень.

До змінних відносять такі витрати, які змінюються пропорційно до змін обсягу виручки. До них відносять: заробітну плату, транспортні витрати, знос спецодягу й малоцінних предметів, витрати на паливо, електроенергію, витрати на підготовку кадрів та ін.

Абсолютна сума витрат підприємств готельно-ресторанного бізнесу без урахування обсягу виручки є недостатньою величиною для здійснення аналізу витрат. Тому найчастіше використовується такий показник, як співвідношення рівня витрат виробництва до розміру виручки. Рівень витрат є важливим якісним показником діяльності підприємств, його зниження при одночасному підвищенні якості обслуговування свідчить про поліпшення роботи підприємства.

Аналіз витрат доцільно проводити по всій номенклатурі витрат у порівнянні з досягненнями попередніх років.

Таблиця 2.2

Динаміка основних показників господарської діяльності готельного комплексу „Турист ”

Зазначимо, що темпи росту загальних витрат менші від обсягів реалізації та чистого доходу. Завдяки цьому у звітному році спостерігається зменшення рівня поточних витрат до обсягів реалізації на 0,12. Зменшення рівня поточних витрат відбиває відносну економію витрат, сума якої може бути розрахована за формулою:

Економія витрат = дохід від реалізації послуг* рівень витрат/100

Економія витрат =32997,0*0,12/100=39,6 тис. грн.

Можна зробити висновок, що за рахунок зменшення рівня витрат підприємство заощадило 39,6 тис. грн.

Протягом 2009-2010 років готельний комплекс „Турист” господарював відносно прибутково. Так, у 2010 р. валовий прибуток становив 4450,0 тис. грн., майже однаково з попереднім роком. Разом з тим спостерігається незначне збільшення загальної величини витрат готельного комплексу „Турис” у 2010 р.- 4105,30 тис. грн., або на 9 % більше ніж у 2009 році. Чистий прибуток у поточному році зменшився на 68,25%, що відображає негативну динаміку. Проте у звітному році очікується збільшення рентабельності надання послуг на 0,78%.

Позитивним є збільшення чистого доходу (за відрахуванням податку на додану вартість та готельного збору) готельного комплексу на 19,3% до попереднього року. Зазначимо, що стабільне значення чистого доходу у готельному господарстві при збільшенні обсягів обслуговування та експлуатаційних доходів пов'язане з гнучкою ціновою політикою підприємства.

Проаналізуємо динаміку поточних витрат підприємства за 2009-2010 роки (табл.2.3). 

Таблиця 2.3

Динаміка поточних операційних витрат готельного комплексу „Турист”тис. грн.

Спостерігається зростання поточних витрат у готельному комплексі „Турист”. Так, у звітному році темпи росту поточних витрат становлять 107,74%. Як зазначалося вище, темпи росту поточних витрат поступаються темпам росту валового доходу готельного комплексу. В той же час по статтях витрат їх збільшення відбувається нерівномірно. Найбільш високі темпи росту спостерігаються по статтях витрати на оплату праці та інші витрати. По статтях матеріальні затрати, соціальні відрахування, амортизація темпи росту витрат є незначними. Можна зробити висновок про сталість витрат на матеріальні затрати соціальні відрахування та амортизацію, що повязане з стабільним кадровим складом підприємства та незначними змінами у складі основних фондів. В цілому можна зробити висновок, що склад та структура поточних витрат готельного комплексу „Турист” не змінилися. Ефективність використання основних фондів готельного комплексу „Турист” є складовою системи якості (табл. 2.4.).

Таблиця 2.4

Динаміка показників ефективності використання основних фондів готельного комплексу „Турист”

витрата доход готельний

Як видно з даних таблиці, спостерігається покращення показників ефективності використання основних фондів готельного комплексу. Так, показник фондовіддачі, який відбиває суму реалізації послуг на 1 грн. вартості основних фондів, зріс на 0,01, або 2,8%. Значно зменшилася фондомісткість, що також є позитивним здобутком. В той же час, показники фондоозброєності праці лишаються стабільними. Це пов'язане із незначними змінами вартості основних фондів, чисельності працівників. За рахунок значного покращення прибутковості спостерігається суттєве збільшення рентабельності основних фондів, яка в той же час лишається невеликою за абсолютним значенням. За рахунок збільшення фондовіддачі та рентабельності основних фондів, у звітному році значно покращилося значення інтегрального показника ефективності основних фондів. Таким чином, можна зробити висновок про більш ефективне використання основних фондів готельного комплексу „Турист”.

За прогнозом у поточному році фонд оплати праці має збільшитися на 30 тис. грн., або на 2,76%. Завдяки тому, що темпи росту витрат на оплату праці поступаються темпам росту доходу на підприємстві, спостерігається зменшення рівня фонду оплати праці, який відбиває частку заробітної плати у виручці від реалізації послуг.

За рахунок зменшення рівня фонду оплати праці готельний комплекс має отримати у поточному році відносну економію витрат на оплату праці.

Таким чином, спостерігається позитивна динаміка основних показників фінансово-господарської діяльності готельного комплексу „Турист”, що відбиває ефективність управління підприємством у напрямку дотримання вимог з якості.

3. Пропозиції щодо зменшення витрат в ГК «Турист»

.1 Оптимізація та зменшення витрат в ГК «Турист»

У період кризи необхідно продумано оцінити перелік витрат, максимально скоротивши ті з них, які не є першочерговими. Однак не можна заощаджувати на тих видатках, від яких прямо залежить одержання доходу: наприклад, недоцільно знижувати зарплату менеджерам, які мають безпосереднє відношення до збуту, а навпаки, збільшити її, прив’язавши рівень винагороди до економічних показників.

Отже, перед готельною структурою, що намагається подолати кризу, стоять два послідовні завдання:

§  усунути наслідки кризи - відновити платоспроможність і стабілізувати фінансове становище готельного підприємства;

§  усунути причини кризи - розробити стратегію розвитку і провести на її основі реструктуризацію готельного підприємства, щоб не допустити повторення кризових явищ в майбутньому. Сама реструктуризація - інструмент "нормального" управління, вона спирається на його принципи і майже не пов’язана з антикризовою специфікою. Інструментом антикризового менеджменту є стабілізаційна програма.

Ефективнішою є наступальна тактика стратегічними заходами. В цьому випадку крім ресурсозберігаючих заходів, застосовують активний маркетинг, завоювання нових ринків збуту, політику вищих цін, збільшення витрат на вдосконалення виробництва шляхом його модернізації, оновлення основних фондів, впровадження перспективних технологій.

Відповідно до нової стратегії переглядаються виробничі програми, маркетингова концепція, що втілюється в новій програмі фінансового, виробничого і кадрового оздоровлення.

Бізнес-план - основний зведений документом фінансового оздоровлення підприємства, в якому аналізуються процеси для зміни на фірмі, для подолання кризової ситуації в компанії.

Перше завдання, яке вирішує бізнес-план, необхідне керівництву і всьому персоналу підприємства, полягає в тому, щоб обґрунтувати правильність вибору мети, виробництва й реалізації продукції, шляхів виходу з кризової ситуації.

Друге завдання - переконати інвестора взяти участь у фінансуванні пропонованого проекту виходу з кризи. Саме для зовнішнього інвестора, а ним може бути комерційний банк, держава, будь-яка юридична чи фізична особа, і складається бізнес-план, якщо підприємство перебуває в стані неспроможності.

Таким чином, основне призначення бізнес-плану полягає в:

обґрунтуванні стратегії виведення підприємства з кризової ситуації;

визначення ринкових перспектив підприємства (обсягів продажів, завоювання певних сегментів ринків і категорій споживачів, очікуваних фінансових результатів);

визначенні джерел і обсягів фінансування намічених заходів, а також часу і порядку розрахунків з інвесторами.

Якщо немає можливості продовжувати виробництво, бізнес-план допоможе знайти нового власника, який візьме на себе ризик виведення підприємства з кризи [11].

Для того, щоб підприємство не зазнало краху, потрібно завжди мати свою стратегію. Стратегія досягається шляхом реалізації цілей і підцілей. У процесі постановки цілей для всіх рівнів управління необхідно врахувати, що вони повинні бути чітко сформульованими, вимірюваними, визначеними за часом та знаходитися у межах досягнення. Для ГК "Турист" стратегія може бути досягнута за допомогою наступних цілей:

закріпити та розширити існуючі позиції на ринку;

залучити нових посередників;

посилити стимулювання продажів за допомогою рекламної кампанії;

збільшити прибуток на 7% за допомогою новітніх технологій;

зменшити витрати на 9%;

удосконалити систему контролю якості.

Підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів обумовлює скорочення матеріальних витрат на виробництво продукції, зниження її собівартості і зростання прибутку. Всі матеріальні витрати на виробництві складаються з прямих матеріальних витрат і матеріальних витрат в комплексних статтях витрат, тобто в загальновиробничих і загальногосподарських витратах.

Економія і раціональне використання матеріальних ресурсів є одним з істотних чинників підвищення прибутковості готельного підприємства. Головними джерелами економії, застосування яких дозволяє зменшити витрати таких дорогих матеріальних ресурсів, як вода і електроенергія, є застосування нових технологій. Проте, варто відмітити, що перед тим, як упроваджувати такі системи, необхідно зіставити витрати, які понесе готель у зв'язку з цим і ті вигоди, які будуть отримані надалі. Але, майже завжди (особливо, якщо розглядаються крупні готелі) застосування нових ресурсозберігаючих технологій окупається, тобто досягається значна економія ресурсів, що покриває витрати. До таких технологій відносяться:

) система освітлення на фотоелементах (реагують на рух) - якщо встановити таку систему в коридорах на поверхах, де розташовуються номери можна добитися значної економії електроенергії, оскільки коридори повинні в обов'язковому порядку бути освітлені цілодобово незалежно від того, чи проживає хтось в номерах на даному поверсі, або він порожній.

) крани у ванних кімнатах на фотоелементах - діє за тим же принципом.

) система автоматичного відключення світла в номерах - світло гасне протягом 1 хвилини після того, як гість виходить з номера. Також в цілях економії інших видів ресурсів доцільно замінювати деякі з них, використання яких є витратним і нераціональним, на новий вигляд матеріальних ресурсів. Можна з упевненістю сказати, що процес пошуку нових можливостей і шляхів економії матеріалів це в деякій мірі процес творчий, такий, що вимагає від керівництва готелю не тільки хорошого знання про нові технології і матеріали, які є на ринку, але також іноді і неординарних рішень, ведучих до успіху.

Важливим моментом в розрахунку запасів є знання витрат, пов'язаних з ними. Найбільш істотними з них є:

. Вартість оформлення замовлення. Тут, як і у будь-якому випадку, виникають як постійні, так і змінні витрати. Постійні витрати - це заробітна плата працівників відділу постачання, вкладення в устаткування, накладні витрати, розраховані на певний об'єм сировини. Змінні витрати залежать від способу оформлення замовлення, вартості пересилки документів, збільшення числа замовлень і інших чинників.

. Витрати на поточні запаси. Відомо, що кожне підприємство з метою безперебійного функціонування повинне підтримувати мінімальні запаси. І в цьому випадку запаси стають до певної міри формою капіталовкладень. В даному випадку капітал зв'язаний в матеріалах, сировині і товарах. І, природно, якби він був вільний, то він знайшов би своє застосування: навіть помістивши його в банк, можна було б отримувати відсоток. Іншими словами, з погляду економічної науки, створення навіть мінімальних запасів викликає витрати у формі невикористаних можливостей. Поточні витрати на запаси повинні також включати складські витрати. Вони виникають із збільшенням запасів в порівнянні з нормованим об'ємом, оскільки в цьому випадку потрібне розширення складів і т.п. У поточні витрати також слід включити витрати на страхування, псування товарів, розкрадання і т.д.

Найважливішою умовою для вдосконалення управління матеріальними ресурсами є зниження їх витрат на одиницю продукції, зниження матеріаломісткості. У зв'язку з цим необхідно знижувати норми витрачання матеріалів. До матеріальних ресурсів, норми витрат на яких встановлюються в натуральних вимірниках, відносяться сировина і матеріали, паливо і енергія на технологічні цілі, напівфабрикати власного виробництва, пристосування цільового призначення і окремі види матеріалів допоміжного технологічного призначення. По решті матеріальних ресурсів (запасні частини, матеріали для догляду за технологічним устаткуванням і поточного ремонту будівель і споруд) витрати нормуються по укрупнених нормативах з урахуванням вигляду і об'єму робіт, вони є складовою частиною кошторисних ставок витрат по обслуговуванню виробництва і управлінню, включаючи витрати на зміст і експлуатацію інформаційно-технічних центрів. Під нормою витрати матеріальних ресурсів розуміються їх максимально допустимі величини, при яких забезпечується виробництво одиниці продукції (вироби) певного вигляду і встановленої якості в умовах налагодженого виробництва. Нормування матеріальних ресурсів включає розробку, твердження, впровадження і використання встановлених норм і нормативів витрати в конкретних виробничих умовах.

У системі матеріальних норм виділяють чотири основні групи норм:

норми витрати в основному виробництві;

норми витрати на допоміжні та інші потреби;

норми витрати паливно-енергетичних ресурсів;

норми витрати на ремонт і експлуатацію основних засобів.

Найпоширенішим і найефективнішим способом зменшення витрат на виробництво і реалізацію продукції (послуг) є їх планування. Мета планування витрат - визначення можливості найефективнішого витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції. Зниження собівартості за рахунок економії сировини, матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу виготовити значну кількість додаткової продукції, збільшити прибуток та розширити можливості самофінансування. Зменшення витрат на одиницю продукції є матеріальною підставою для зниження ціни, а, значить - прискорення оборотності оборотних засобів.

Плануючи витрати на виробництво та реалізацію послуг, необхідно враховувати резерви зниження її собівартості, до яких належать:поліпшення використання основних виробничих фондів та збільшення у зв'язку з цим випуску продукції на кожну гривню основних фондів;раціональне використання сировини, матеріалів, палива, енергії та скорочення витрат на одиницю продукції без зниження її якості;зменшення витрат живої праці на одиницю продукції на основі використання досягнень НТП, підвищення продуктивності праці;скорочення витрат на реалізацію продукції за рахунок удосконалення форм збуту;зменшення витрат від браку та безгосподарності, ліквідація непродуктивних витрат;економія в адміністративно-управлінській сфері на базі раціональної організації апарату управління підприємством;зменшення відсотків по залучених коштах та ін.

.2 Види витрат, які спрямовані на підвищення якості обслуговування в готелі

Управління якістю послуг - складний багатоаспектний процес, що вимагає системного підходу до вирішення багатьох питань, як внутрішнього, так і зовнішнього характеру по відношенню до організаційних, економічних і соціальних напрямах діяльності готельних підприємств. Мова йде про цілу систему управління якістю як сукупності взаємопов'язаних методів і засобів в управлінні підприємством по забезпеченню систематичного контролю, оцінки та аналізу ситуацій, пов'язаних з формуванням та організацією виконання цілеспрямованих управлінських рішень щодо задоволення вимог до якості і зниження витрат на якість.

Забезпечення якісного обслуговування пов´язане з витратами. Якість готельних послуг повинна забезпечувати клієнтам задоволення їх запитів та економію витрат.

Ці властивості формуються в процесі всієї обслуговуючої сфери діяльності готельного комплексу, на всіх її етапах і у всіх ланках. Разом з ними утворюється вартісна величина послуг, що характеризує ці властивості від планування розробки готельних послуг до їх надання.

Укрупнені витрати, пов´язані з якістю готельних послуг, можна розділити на науково-технічні, управлінські та виробничі. Науково-технічні та управлінські готують, забезпечують і контролюють умови управління якістю обслуговування, тобто ніби зумовлюють наявність і величину виробничих витрат.

Якщо розробка нових готельних послуг здійснюється зовнішніми організаціями, то витрати, що забезпечують якість в даному готельному комплексі, включатимуть тільки витрати на впровадження.

У загальному випадку управлінські витрати, пов´язані із забезпеченням якісного обслуговування, включають:

транспортні. Вони підрозділяються на організаційні, такі, що забезпечують безперебійну роботу транспорту, взаємозв´язок можливостей і необхідностей повноти його завантаження; технічні, тобто такі, що включають вартість транспортних засобів, обслуговування під´їзних шляхів і витрати на персонал транспортних підрозділів - його набір і оплату праці; скорочення цін на обладнання, наприклад, за рахунок скорочення транспортних витрат у зв'язку з вибором прилеглих постачальників сировини і матеріалів необхідної якості, забезпечить підприємству скорочення витрат на придбання основних фондів, а отже, скорочення витрат за статтями "Амортизація", "Податок на майно підприємства", "Інші витрати". Скорочення транспортних витрат за рахунок вибору прилеглих постачальників сировини і матеріалів необхідної якості призведе до скорочення середньодобового пробігу автомобіля, що спричинить скорочення витрат за статтею "Інші витрати". Економічний ефект від запропонованого заходу виразиться в отриманні додаткової чистого прибутку і скорочення терміну служби самоокупності проекту.

постачальницькі (закупівля запланованих по видах, кількості та якості напівфабрикатів і комплектуючих матеріалів). їх можна розділити на безпосередньо матеріальні -відповідність фактичних матеріальних ресурсів запланованим; технічні, - такі, що відносяться до закупівлі необхідного устаткування та інших видів основних фондів виробничого призначення і для цілей управління готельного комплексу; і витрати на персонал постачальницьких підрозділів, від діяльності та компетентності якого залежить надалі виконання програми надання послуг;

витрати на підрозділ, що контролює надання готельних послуг;

витрати, пов´язані з роботою економічних служб, від діяльності яких залежить якість готельних послуг: плановий відділ (своєчасне складання планів), фінансовий (своєчасне забезпечення проекту фінансовими ресурсами), бухгалтерія (виписка рахунків) і т.п.;

витрати на діяльність інших служб апарату управління готельним комплексом, які в різному ступені зв´язані та впливають на забезпечення якості обслуговування, особливо управління кадрами, у функції якого входить набір персоналу, підвищення його кваліфікації і перевірка відповідності необхідному рівню і умовам.

Виробничі витрати в свою чергу можна розділити на матеріальні, технічні та трудові. Причому всі вони прямо відносяться на вартість готельних послуг. І якщо величину управлінських витрат у витратах на якість можна визначити лише умовно, опосередковано, то розмір матеріальних піддається прямому рахунку. Значно простіше, ніж з управлінськими, розрахувати і розмір технічних виробничих витрат - через амортизаційні відрахування, і трудових - через заробітну плату (оплату нормо-годин).

З метою управління витратами, пов´язаними із забезпеченням якісного обслуговування, треба розрізняти базові, які утворюються в процесі розробки, освоєння і управління створенням наданням якісної нової готельної послуги та існує надалі до моменту її виключення з процесу обслуговування; і додаткові, пов´язані з її удосконаленням і відновленням загубленого (недоотриманого в порівнянні із запланованим) рівня якості обслуговування.

Основна частина базових витрат відображає вартісну величину чинників управління створенням якісного готельного обслуговування, а також загальногосподарські та загальновиробничі витрати, що відносяться на надання конкретних готельних послуг через кошторис витрат.

Додаткові витрати включають витрати на оцінку і витрати на запобігання.

До перших відносяться витрати, які несе готельний комплекс для того, щоб визначити, чи відповідають його послуги запланованим технічним, екологічним, ергономічним та іншим умовам. Звичайно їх неважко розрахувати. Частково вони включають витрати на контролюючий персонал, спеціальне устаткування і накладні витрати відділу технічного контролю (відділу якісного обслуговування). Іншу частину складають витрати на інформацію у сфері реалізації готельних послуг, на вивчення думки клієнтів про якість готельних послуг, а саме: розробку, організацію і проведення спеціальних вибіркових обстежень, включаючи інструментарій і витрати на оплату персоналу.

До других відносяться витрати на доопрацювання і удосконалення готельних послуг, що не відповідають стандартам, кращим світовим зразкам, вимогам постояльців, на перевірку, ремонт, удосконалення устаткування, оснащення, методи і технології обслуговування. У дану групу слід включити витрати на впровадження системи управління якістю, зокрема її технічне забезпечення, розробку стандартів, витрати на документацію, на персонал: його підбір, підготовку, оплату і т.д.

Існує ще одна група витрат, які при їх виникненні слід відносити або до базових, або до додаткових залежно від новизни готельних послуг. Це витрати на неякісне обслуговування(брак) і його виправлення, які складаються як з витрат на надання цих послуг, так і з витрат на їх виправлення, а може також включати оплату морального і (або) фізичного збитку, нанесеного клієнту неякісним обслуговуванням. В останньому випадку витрати, пов´язані з якістю готельних послуг, а точніше її відсутністю, можуть опинитися вельми великі.

Витрати по їх видах у взаємозв´язку із створенням нових готельних послуг і їх удосконаленням. При цьому витрати останньої групи виникають як в сфері управління наданням якісних готельних послуг, так і за її межами - у сфері споживання. Це висуває додаткові вимоги до інформації про якість, яка може позитивно вплинути на мінімізацію витрат на запобігання неякісному обслуговуванню і його виправленню.

Одним з внутрішніх видів даних, що дозволяють визначити структуру витрат на готельні послуги і мають велику перевагу перед іншими завдяки обов´язковості складання, спадкоємності вхідних у неї показників, достовірності та наочності, є кошторис витрат на надання готельних послуг. Він зручний для пошуку напрямів їх зниження і мінімізації ціни готельних послуг. Крім того, можна використовувати дані про витрати на надання готельних послуг по їх видах, що збираються на рахунках бухгалтерського обліку.

Крім того, витрати на якість звичайно поділяються на наступні категорії:

витрати на запобігання можливості виникнення виправлення помилки в обслуговуванні гостей, тобто витрати, пов´язані з якою-небудь діяльністю, яка знижує або повністю запобігає можливості появи виправлення помилки в обслуговуванні гостей або втрат (витрати на попереджувальні заходи або попереджувальні витрати);

витрати на контроль, тобто витрати на визначення і підтвердження досягнутого рівня якості обслуговування;

внутрішні витрати на виправлення помилки в обслуговуванні гостя - витрати, понесені усередині готельного комплексу, коли обумовлений рівень якості обслуговування не досягнутий, тобто до того, як послуги були надані (внутрішні втрати);

зовнішні витрати на виправлення помилки в обслуговуванні гостя - витрати, понесені поза готельним комплексом, коли обумовлений рівень якості обслуговування не досягнутий, тобто після того, як послуги були надані (зовнішні втрати);

сума всіх цих витрат дає загальні витрати на якість.

Категоризація цих елементів у основному умовна і незначні відмінності в деталях зустрічаються в різних готельних комплексах.

Висновки

Отже, розглянувши поняття „витрат" в нормативних джерелах та в спеціальній літературі, можна, сформулювати визначення поняття витрат підприємств готельного господарства як виражені витрати підприємств готельного господарства у грошовій формі різних ресурсів (праці, сировини, матеріалів, основних засобів, фінансових ресурсів) у процесі виробництва, обігу і розподілу продукції, товарів, послуг.

Номенклатура витрат підприємств готельно-ресторанної сфери є мінливою, але незважаючи на це, їх поділяють на 2 групи: умовно-постійні й змінні. До умовно-постійних відносять витрати, розмір яких при збільшенні обсягу виручки не змінюється, або змінюється незначною мірою. До них відносять: орендну плату, витрати на поточний ремонт, амортизацію основних засобів, витрати на утримання приміщень.

До змінних відносять такі витрати, які змінюються пропорційно до змін обсягу виручки. До них відносять: заробітну плату, транспортні витрати, знос спецодягу й малоцінних предметів, витрати на паливо, електроенергію, витрати на підготовку кадрів та ін.

Якщо проаналізувати витрати готельного комплексу «Турист», то велику частину витрат припадає на оплату праці, значну частину на амортизацію та адміністративні витрати.

Найпоширенішим і найефективнішим способом зменшення витрат на виробництво і реалізацію продукції (послуг) є їх планування. Мета планування витрат - визначення можливості найефективнішого витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції.

Головними джерелами економії, застосування яких дозволяє зменшити витрати таких дорогих матеріальних ресурсів, як вода і електроенергія, є застосування нових технологій. Проте, варто відмітити, що перед тим, як упроваджувати такі системи, необхідно зіставити витрати, які понесе готель у зв'язку з цим і ті вигоди, які будуть отримані надалі.

Але, майже завжди (особливо, якщо розглядаються крупні готелі) застосування нових ресурсозберігаючих технологій окупається, тобто досягається значна економія ресурсів, що покриває витрати.

Список використаних джерел

1.       Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. - К.: Знання України, 2002. - 352 с.

2.       Агафонова Л.Г., Ковешніков В.С. Економіка туризму // Туризмологія: концептуальні засади теорії туризму./ Збірник наукових праць. - К.: Київський університет туризму, економіки і права., Академія туризму України,2008. - с. 176 - 224.

.         Александрова А.Ю. Міжнародний туризм: Підручник / А.Ю. Александрова. - М.: Аспект Прес, 2002.- 470 с.

4.       Байлик С.І. Готельне господарство. Навчальний посібник. - К.: Віра-Р, 2001.

5.       Балченко З.А. Практикум. Бухгалтерський облік на підприємствах сфери послуг. Частина І. "Туристичні фірми та готельне господарство". - К.: КУТЕП. 2002. -124с.

6.       Дядечко Л.П. Економіка туристичного бізнесу. - Донецький державний університет економіки і торгівлі ім.. М. Туган-Барановського.- К.: Центр учбової літератури. 2007.- 280 с

.         Кабушкин Н.И., Бондаренко Г.А. Менеджмент гостиниц и ресторанов. - Мн.: Новое зание, 2003. - 409с.

.         Кузнецова Н.М. Основи економіки готельного та ресторанного господарства. - К.: Інститут туризму ФПУ, 1997.

9.       Мальська М.П. Основи туристичного бізнесу. - К.: ЦНЛ, 2004. -272 с.

10.     Менеджмент туризма: Экономика туризма: Учебник. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 320с.

11.     Нечаюк, Л. І. Готельно-ресторанний бізнес. Менеджмент: навч. посіб. / Л. І. Нечаюк, Н. О. Телеш. - К.: Центр навч. л-ри, 2003. - 348 с.

12.     Папирян Г.А. Менеджмент в індустрії гостинності. Економіка. - М., 2002.

13.     Пуцентайло, П.Р. Економіка і організація туристично-готельного підприємництва: навч. посіб. / П.Р. Пуцентайло. - К.: Центр навч л-ри, 2007. - 344 с.

14.     Роглєв, Х.Й. Основи готельного менеджменту: навч. посіб. / Х. Й. Роглєв. - К.: Кондор, 2005. - 408 с.

.         Ткаченко Т.І., Гаврилюк С.П. Економіка готельного господарства і туризму. Навч. Посібник. - К.:КНТЕУ, 2005, 179с.

16.     Чудновський А.Д. Туризм в готельному господарстві. Підручник. - М., 2000.

17.     Яковлев Г.А. Экономика гостиничного хазяйства / Учебное пособие. - М.: Изд-во РДЛ, 2005. - 224 с.

18.     www.hotel-tourist.kiev.ua <#"603107.files/image003.gif">