Роль кредиту в діяльності підприємства

Роль кредиту в діяльності підприємства

Роль кредиту в діяльності підприємства

Вступ

Комерційний кредит - історично перша форма кредитних відносин.

Практика відстроченого платежу в обмін на негайно одержувані товари існувала ще на ранніх стадіях розвитку товарного обміну. Комерційний кредит (продаж товарів з відстрочкою платежу) виник й утвердився внаслідок сталого незбігу потреб економічних суб'єктів з їхньою наявною у даний момент платоспроможністю. Сукупність мікроекономічних відносин між господарськими суб’єктами з приводу надання (одержання) комерційного кредиту становить фундамент національної кредитної системи. Оформлений векселем, даний вид кредиту здатен стати важливим інструментом кредитних відносин в економіці, сприяти пожвавленню виробничих процесів, плідно впливати на зміцнення платіжної дисципліни.

На даний час не існує розробленої цілісної концепції організації комерційного кредиту в економіці як системи. Нема ясного бачення яким чином комерційний кредит має функціонувати в галузях народного господарства, яка роль векселя як інструмента комерційного кредиту, яким чином має бути організована взаємодія комерційного і банківського кредиту.

Як наслідок, актуальність даної теми обумовлена необхідністю систематизувати знання необхідності та сутності кредитування суб’єктів господарювання, дати аналіз і оцінку підприємства, визначити проблеми та напрямки вдосконалення кредитної діяльності суб’єктів господарювання.

Отже, мета роботи полягає у систематизації знань про комерційний кредит, аналізі його ролі в діяльності суб’єктів господарювання.

Таким чином, можна визначити основні завдання даної роботи:

з’ясувати необхідність та сутність кредитування суб’єктів господарювання;

дослідити форми та види кредитів, які використовуються у господарській діяльності;

проаналізувати і оцінити стан підприємства;

проаналізувати проблеми та напрямки вдосконалення кредитної діяльності суб’єктів господарювання;

Мета дослідження - розкрити значення комерційного кредиту в діяльності суб’єктів господарювання

Об’єктом даного дослідження виступає ТОВ «Юнігран».

Предмет дослідження - форми та види комерційного кредиту.

1.     
Необхідність та сутність кредитування суб’єктів господарювання

Діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення кредитів.

З економічного погляду кредит - це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення і обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує [29, c. 174].

Характерними ознаками кредиту в ринковій економіці є:

Ø позичальниками виступають суб'єкти господарювання, а кредиторами - банківські установи;

Ø  гроші, надані в позику, використовуються позичальником як капітал (на виробничі потреби);

Ø  джерелом позичкового процента є прибуток на позичені кошти;

Ø  кредит використовується як механізм перерозподілу капіталів у суспільному виробництві та для вирівнювання норми прибутку [1, c. 245].

Загальноекономічною причиною появи кредитних відносин є товарне виробництво. Основою функціонування кредиту є рух вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то підприємства - споживачі товарів із настанням моменту плати за них не завжди мають достатні кошти, що може зупинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то на підприємствах нагромаджуються тимчасово вільні кошти [9, c. 168].

Виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у оборотних коштів і потребою в постійному використанні матеріальних і грошових ресурсів.

Таким чином, виникнення і функціонування кредиту пов’язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і появою потреби в них у інших. При цьому виникнення кредитних відносин зумовлюється не самим фактом незбігу в часі відвантаження товару і його оплати, а узгодженням між суб’єктами кредитних відносин умови щодо відстрочки платежу шляхом укладання кредитної угоди. Але оборот товарів є не єдиною причиною появи кредитних взаємовідносин. Нині кредитні відносини виникають за будь-якої економічної чи фінансової операції, що пов’язана із заборгованістю одного з учасників такої операції.

Поряд з об’єктивною основою існують специфічні причини виникнення і функціонування кредитних відносин, що пов’язані з необхідністю забезпечення безперервності процесу відновлення (рис. 1).

Рис. 1. Причини виникнення кредитних відносин

Для розвитку кредитних відносин необхідні певні умови. По-перше, учасники кредитної угоди - кредитор і позичальник, мають бути юридично самостійними суб’єктами, які матеріально гарантують виконання зобов’язань. По-друге, інтереси суб’єктів кредитної угоди повинні збігатися.

Для забезпечення всього процесу відтворення необхідно, щоб підприємства мали необхідні оборотні кошти, які вони використовують для придбання оборотних виробничих фондів. Із стадії виробничих запасів оборотні кошти переходять у незавершене виробництво, а потім у готову продукцію. У свою чергу, готова продукція, призначена для продажу, стає товаром і реалізується. Виручка від реалізації поступає на рахунок підприємства.

За браком власних оборотних коштів підприємства залучають банківські кредити, кошти інших кредиторів та комерційний (товарний) кредит. Кредит дає змогу доцільніше організувати оборот коштів підприємств, не витрачати значних фінансових ресурсів на створення зайвих запасів сировини й матеріалів [30, c. 127 - 128].

У процесі кредитування підприємств насамперед ураховуються індивідуальні особливості їхніх оборотних коштів. Особливості індивідуального коштів підприємств проявляються у розбіжності в часі між вивільненням з обороту вартості в грошовій формі та авансуванням коштів у новий оборот. Такі розбіжності відбуваються, передусім, через сезонність виробництва. Сезонність виробництва зумовлює в одні періоди випереджаюче зростання виробничих витрат порівняно з надходженням коштів і спричиняє додаткову потребу в коштах понад ті, що є в розпорядженні підприємства. В інші періоди витрати виробництва зменшуються або зовсім припиняються, збільшується вихід готової продукції та надходження грошової виручки, частина якої виявляється тимчасово вільною.

Таке чергування зростання додаткових потреб у коштах і створення тимчасово вільних залишків їх на тому самому підприємстві створюють реальну економічну основу для використання кредитів на формування виробничих і оборотних фондів та погашення їх через певний час [28, c. 97].

Взагалі особливості індивідуального обороту коштів підприємства зумовлюються багатьма об’єктивними і суб’єктивними факторами.

До об’єктивних факторів належать:

Ø галузева належність підприємства;

Ø  характер виробничого процесу;

Ø  сезонність виробництва.

До суб’єктивних факторів належать:

Ø рівень організації виробництва;

Ø  рівень організації збуту й постачання;

Ø  інші фактори.

Розрізняють два види коштів підприємства: відносно рівномірний і переважно нерівномірний.

Перший вид властивий підприємствам нафтової, вугільної, металургійної та інших галузей промисловості. Для підприємств цієї групи характерна відсутність тривалого лагу (періоду) між надходженням і витрачанням коштів.

Другий вид характерний для підприємств легкої, харчової, лісової промисловості, сільськогосподарських підприємств. У них завжди виникає певна невідповідність між витратами коштів і надходженням коштів від реалізації продукції. У підприємств з нерівномірним коштів додаткова потреба в кредиті пояснюється сезонністю виробництва, значною тривалістю обороту оборотних коштів. Тривалість виробничого циклу може коливатися від кількох днів (виробництво деяких харчових продуктів) до кількох місяців і років (виробництво сільськогосподарської продукції, суднобудування).

Суб’єктами кредитних відносин можуть бути будь-які самостійні підприємства. Кредитні відносини характеризуються тим, що їх суб’єктами є дві сторони: одна з них у рамках конкретної кредитної угоди називається кредитором, інша - позичальником. Грошові чи товарно-матеріальні цінності, витрати або виконана робота та надані послуги, щодо яких укладається кредитний договір, є об’єктом кредиту.

Основними об’єктами короткострокового кредитування в оборотні кошти є:

Ø виробничі запаси (сировина, основні й допоміжні матеріали, запасні частини, паливо, інструмент);

Ø  незавершене виробництво та напівфабрикати власного виробництва;

Ø  витрати майбутніх періодів (сезонні витрати, витрати на освоєння випуску нових виробів тощо);

Ø  готова продукція і товари;

Ø  платіжні та розрахункові операції з постачальниками й покупцями.

На підприємствах виникає потреба в кредитах під виробничі запаси, якщо їх розміри перевищують власні кошти, тобто якщо створюються наднормативні запаси. Причиною таких можуть бути сезонність завезення, нерівномірна або дострокова поставка матеріальних ресурсів постачальниками та ін.

Наднормативні запаси сільськогосподарської сировини є основним об’єктом банківського кредиту на підприємствах, які переробляють цю сировину і працюють сезонно (цукрові заводи, консервні комбінати, інші підприємства харчової та легкої промисловості), або створюють великі сезонні запаси сировини на рік, тобто до нового врожаю.

Наднормативні запаси незавершеного виробництва і готової продукції можуть створюватися на підприємствах у зв’язку з прискоренням темпів зростання обсягів виробництва, некомплектністю постачання, транспортними утрудненнями щодо відправлення продукції споживачам, припиненням відвантажень продукції споживачам через їхню неплатоспроможність тощо.

У складі витрат майбутніх періодів банки видають підприємствам позики на покриття сезонних витрат, оскільки в періоди сезонного зменшення обсягів виробництва або міжсезонного простою витрати на виготовлення продукції тимчасово не покриваються виручкою від реалізації. Так, цукровий завод навіть у період міжсезонного простою (лютий-серпень) потребує коштів на ремонт обладнання, утримання постійного персоналу, проведення всіх підготовчих робіт до сезону цукроваріння. Ці витрати він покриває за рахунок банківських позик, а розраховується за них з виручки від реалізації цукру.

Витратами майбутніх періодів є також витрати, пов’язані з освоєнням випуску нових видів продукції, пусконалагоджувальні витрати. Якщо ці витрати кредитує банк, то в кредитних угодах називається конкретна продукція і витрати включаються в її собівартість [10, c. 214 - 216].

За допомогою кредитів підприємство, коли йому тимчасово бракує власних коштів, може розрахуватись зі своїми постачальниками.

Отже, кредит необхідний і для підтримування фондів діючих підприємств, що обслуговують процес реалізації продукції.

Об’єктами довгострокового та середньострокового кредитування є капітальні вкладення, пов’язані з реконструкцією підприємства, його технічним переозброєнням, упровадженням нової техніки, удосконаленням технології виробництва, та інші витрати, що приводять до збільшення вартості основних засобів. До таких кредитів підприємства вдаються, якщо відчувають брак власних коштів, призначених на ці цілі, а саме: прибутку й амортизаційних відрахувань [11, c. 369].

Використання різноманітних форм кредитування підприємства прискорює рух грошових і матеріальних ресурсів та сприяє підвищенню ефективності фінансово-господарської діяльності.

Визначаючи потреби в кредитах, підприємства виходять із загальної потреби у коштах і наявності таких.

Планування потреби в кредиті для формування оборотних коштів підприємства здійснюється таким чином. На першому етапі розраховується потреба в оборотних коштах у цілому та за окремими напрямками: формування виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції.

На другому етапі визначається необхідний розмір залучення кредитів банку на покриття збільшення потреби в оборотних коштах. Для цього можна користуватися формулою:

К_о.б = ОК - ОК_н - ОК_пр + КЗ,

де К_о.б - необхідний розмір кредитів, які залучаються в оборотні кошти;

ОК - потреба в оборотних коштах;

ОК_н - власні оборотні кошти на початок періоду;

ОК_пр - поповнення оборотних коштів за рахунок прибутку підприємства;

КЗ - зменшення кредиторської заборгованості.

Потреба підприємства в кредитах під інвестиційні проекти визначається на основі інвестиційної програми за окремими етапами її реалізації та з урахуванням власних джерел фінансування.

Власні кошти для фінансування інвестиційних програм складаються з амортизаційних відрахувань, частини прибутку, яка спрямовується на реконструкцію, технічне переоснащення, нове будівництво [21, c. 487].

2. Форми та види кредитів, які використовуються у господарській діяльності

Форми кредиту тісно пов’язані з його структурою, сутністю кредитних відносин. Залежно від руху позикової вартості виділяються дві основні форми кредиту:

) товарний.

) грошовий.

У товарній формі виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу. Прикладом такої форми є комерційний кредит [5, c. 231].

Комерційний кредит надається постачальником покупцеві тоді, коли товаровиробник прагне реалізувати вироблений товар, але у покупця немає грошей для його придбання. У такому випадку товар може бути добровільно переданий постачальником покупцеві в кредит, а сама передача може оформлюватися борговим зобов'язанням - векселем.

Мета комерційного кредиту - прискорити реалізацію товарів в умовах тимчасової нестачі грошових коштів у покупців. Продаж (реалізація) продукції на ринку - один із найважливіших етапів відтворювального процесу. Привабливість комерційного кредиту полягає в тому, що продавець (виробник) отримує можливість продавати свій товар, навіть за не сприятливої кон'юнктурної ситуації на ринку. Надаючи кредит, продавець (виробник) у межах укладеного договору та згідно з його умовами здійснює торговельні поставки своєму покупцеві. Відсоток за комерційним кредитом, як правило, нижчий, ніж за банківським кредитом. Один товаровиробник надає іншому товаровиробникові комерційний кредит не просто для отримання прибутку у вигляді відсотка, а насамперед для того, щоб прискорити реалізацію власної виробленої продукції [13, c. 234].

Комерційний кредит передбачає взаємозв'язок торговельної і кредитної угод. Він поєднує акт реалізації товарів (послуг, робіт) з відстрочкою платежу. Умови відстрочки платежу є важливою частиною торговельного контракту.

Економічні межі комерційного кредиту обумовлені, насамперед, фінансовим станом його суб'єктів: постачальник (кредитор) повинен мати відповідні фінансові можливості для того, щоб продавати свій товар з відстрочкою платежу, а платник (позичальник), отримавши товар, розраховує через певний строк нагромадити відповідні кошти, щоб повністю розплатитися з кредитором. Комерційний кредит обмежений строками і сумами, його обсяги залежать від розмірів фінансових ресурсів учасників торговельних угод.

Процес комерційного кредитування завершується при погашенні підприємством-платником (постачальником) заборгованості за даною позикою.

Цивільним кодексом України врегульовано порядок надання позики одним підприємством іншому. Йдеться про специфічну різновидність комерційного кредиту, коли одна сторона (позикодавець) передає іншій стороні (позичальникові) в оперативне управління або навіть у власність гроші або речі. Позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві ту ж суму чи рівну кількість речей того ж роду та якості. За користування такою позикою плата може не встановлюватися, тобто відсотки не нараховуватися. Необхідним й обов'язковим є лише її повернення. Таку позику можна вважати фінансовою допомогою на умовах повернення без нарахування відсотків, її не слід плутати з безповоротною фінансовою допомогою чи з безкоштовно одержаними цінностями.

У сучасних умовах на практиці застосовуються в основному такі види комерційного кредиту:

- кредит із фіксованим терміном погашення;

- кредит із поверненням лише після фактичної реалізації позичальником поставлених товарів;

- кредитування по відкритому рахунку, коли постачання наступної партії товарів на умовах комерційного кредиту здійснюються до моменту погашення.

До комерційного кредиту відноситься також попередня сплата поставок товарів, виконання робіт.

Різновидом комерційного кредиту є також лізинговий кредит, операції факторингу, форфейтинг, франчайзинг.

До переваг комерційного кредиту можна віднести:

Ø оперативність; відносну простоту оформлення;

Ø  активізацію процесів мобілізації вільних товарних ресурсів та їх перерозподілу;

Ø  розширення можливостей суб'єктів кредитування в маневруванні обіговими коштами;

Ø  позитивний вплив на підтримання фінансової стійкості підприємств;

Ø  зменшення обсягу грошових коштів, необхідних для обслуговування товарного обігу;

Ø  зменшення грошового банківського кредиту тощо.

В сучасних кризових умовах особливо важлива позитивна роль комерційного кредиту у пом'якшенні проблеми неплатежів у господарському обороті. В умовах нестачі обігових коштів у господарських суб'єктів для проведення взаємних розрахунків саме комерційний кредит може ефективно використовуватися для фінансового забезпечення торговельних угод [8, c. 256 - 257].

Розвиток комерційного кредиту має стати важливим чинником відновлення фінансової стабільності вітчизняних товаровиробників. Для будь-якого підприємства важливо мати власну кредитну політику на ринку, яка б забезпечувала органічний взаємозв'язок комерційного кредитування і маркетингової діяльності. Тим самим буде досягнуто позитивного впливу механізму комерційного кредиту як на прибутковість, так і на фінансовий стан вітчизняних підприємств у цілому.

Комерційний кредит з точки зору ліквідності є маневровою формою фінансування процесу виробництва, адже він значно розширює фінансові можливості підприємств (фірм), що кредитуються, щодо збільшення обсягів господарської діяльності.

У торговельній діяльності використовується такий специфічний вид комерційного векселя, як варант. Варант (англ. - повноваження) - це свідоцтво про прийняття товару на зберігання, який видається товарними складами і дає його власникові право отримувати банківську позику під заставу вказаного в ньому товару.

У процесі взаємного комерційного кредитування підприємств (фірм) виникає дебіторська і кредиторська заборгованості. Дебіторська заборгованість - це сума боргів, що належать підприємству (фірмі), від юридичних або фізичних осіб (дебіторів) у результаті господарських взаємовідносин з ними. Кошти, які знаходяться в дебіторській заборгованості, не беруть участі в господарському обороті підприємства, що негативно впливає на його фінансовий стан. Кредиторська заборгованість - це кошти, які тимчасово залучені підприємством (організацією) і підлягають сплаті відповідним юридичним або фізичним особам (кредиторам); заборгованість даного підприємства іншим підприємствам [6, c. 359].

Основним інструментом комерційного кредитування є вексель.

Вексельна форма розрахунків - це розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу, які оформлюються векселем.

Вексель - це письмове безумовне зобов'язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному місці [28, c. 123]. Поряд зі створенням нормативної бази, що регулює вексельний обіг, видаються нормативні акти, спрямовані на розвиток цієї форми розрахунків.

Дальшим кроком щодо впровадження векселя як інструмента фінансово-господарської діяльності підприємства став Указ Президента України «Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності» від 14.09.94 р. [22].

Цим Указом було запроваджено в господарську діяльність підприємства простий товарний вексель. Його можна було застосовувати як засіб оформлення взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності.

Традиційний механізм комерційного кредиту передбачає проведення вексельного кредитування. Платник (позичальник) надає постачальнику (кредитору) комерційний вексель, у номінальну вартість якого входить ціна товару (роботи, послуги) та відсотки за наданий кредит. При цьому постачальник надає платникові право погашати платежі частинами і протягом певного часу (тобто в розстрочку).

На практиці, як вже зазначалося вище, може використовуватися й механізм комерційного кредитування без оформлення позики векселем.

У деформованій економіці при попередній оплаті продукції виникає такий специфічний вид комерційного кредиту, як кредит покупця. Його механізм характеризується наданням комерційного кредиту покупцями постачальникам шляхом авансованих платежів (купувальних авансів).

Сучасний механізм комерційного кредиту характеризується поєднанням між фірмових розрахунків і кредитування за відкритим рахунком. Такі розрахунково-кредитні відносини (так званий фірмовий кредит) особливо активно використовуються у міжнародних економічних зв'язках.

На відміну від традиційного сучасний механізм комерційного кредиту відображає принципово новий рівень коопераційних промислових відносин: розширення прямих довгострокових господарських зв'язків, що охоплюють все більшу кількість підприємств (фірм), які виступають поперемінно в ролі продавців і покупців. Вексельна форма комерційного кредиту в цих умовах втрачає свій економічний сенс. Виникає необхідність регулярного здійснення взаєморозрахунків між підприємствами (фірмами) за взаємними (зустрічними) і товарними поставками шляхом поєднання кредитування і розрахунків за відкритим рахунком.

Поширений у світовій економіці й внутрішньо корпорацій ний комерційний кредит, який надається транснаціональними корпораціями (ТНК) своїм філіалам у вигляді розстрочки платежу за товарні поставки.

Сучасні види комерційного кредиту більш прості щодо технології здійснення. Вексельні ж операції є трудомісткими і складними за своїм змістом [15, c. 348].

Сучасний механізм комерційного кредиту включає в себе систему «Сконто», тобто торгові знижки з покупної ціни товарів. «Сконто» використовується при оплаті вартості товарів протягом певного терміну після виписки рахунків, що заздалегідь оговорюється в контрактах.

Виробники (продавці) постійно шукають нові механізми і технології комерційного кредиту, аби забезпечити безперебійну реалізацію своїх товарів (послуг, робіт). Конкретні умови комерційного кредитування залежать від кон'юнктури певного товарного ринку. Так, на світовому ринку з розширенням експорту машин і складного обладнання новим явищем стало подовження термінів їх комерційного кредитування. Довгострокові кредити у такому разі надаються продавцем покупцю на основі банківських гарантій [25, c. 248].

3. Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості на прикладі ТОВ «Юнігран»

Для проведення аналізу динаміки дебіторської та кредиторської заборгованості нам необхідні дані із «Балансу». Аналіз динаміки буде проводить за 2009, 2010 та 2011 роки. Аналіз динаміки дебіторської заборгованості по рокам представлено в таблиці 3.1 [19].

Таблиця 3.1. Аналіз динаміки розміру дебіторської заборгованості

Як бачимо з даних таблиці 3.1, розмір дебіторської заборгованості зріс у 2010 році, та продовжив тенденцію до зростання у 2011 році. Це не дуже добрий знак, тому що для підприємства краще, коли розмір дебіторської заборгованості постійно знижується. Також негативним явищем є той факт, що прострочена дебіторська заборгованість займає велику частку в загальній сумі дебіторської заборгованості: 71,0% в 2009 році; 79,0% в 2010 році; 81,6% в 2011 році. Як бачимо, тенденція до збільшення частки простроченої дебіторської заборгованості спостерігається протягом всього періоду що розглядається. Звісно, це дуже негативно впливає на загальний фінансовий стан підприємства, так як ці кошти, начебто належать підприємству, але є вилученими на довгий строк з обігу підприємства.

Для подальшого аналізу дебіторської заборгованості, необхідно розглянути, яку саме частку вона займає в загальному обсязі оборотних активів підприємства, тобто як її розмір впливає на обігові кошти підприємства. Ці дані висвітлені на основі даних розділу ІІ «Оборотні активи» активу балансу підприємства і представлені в таблиці 3.2 [19].

Таблиця 3.2. Аналіз частки дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних активів

З даних цієї таблиці видно, що основну частину оборотних активів підприємства складає дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги. У 2009 році ця частка складає 38,98%; у 2010 році дебіторська заборгованість склала 42783 тис. грн., що становить 62,1%. У 2011 році ця сума становила 55,5%. Так, як раніше було визначено, що основну її частку складає прострочена дебіторська заборгованість, то можна зробити висновок, що таке положення негативно впливає на загальну оборотність оборотних коштів підприємства, що призводить до затримки платежів і виникненню надлишкової кредиторської заборгованості.

Наступним етапом аналізу дебіторської заборгованості є розгляд періоду оборотності дебіторської заборгованості, кількості оборотів та коефіцієнту закріплення дебіторської заборгованості на 1 грн. реалізованої продукції. Оборотність дебіторської заборгованості визначається шляхом ділення суми дебіторської заборгованості за рік, помноженої на тривалість звітного періоду, на обсяг реалізації продукції. Обсяг дебіторської заборгованості визначається з «Балансу підприємства». Тривалість звітного періоду - року, береться як 360 днів. Обсяг реалізації продукції визначається значенням строки 035 «Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) «Звіту про фінансові результати» (додатки Г, Д, Е).

Кількість обертів, що виконує дебіторська заборгованість підприємства визначається діленням суми обсягу реалізованої продукції за рік на розмір дебіторської заборгованості підприємства також за рік. Коефіцієнт закріплення дебіторської заборгованості на 1 грн. реалізованої продукції визначається діленням розміру дебіторської заборгованості за рік по підприємству на суму обсягу реалізованої продукції (табл. 3.3) [19].

Таблиця 3.3. Розрахунок показників оборотності дебіторської заборгованості підприємства

Треба зробити висновок, що в 2009 році оборотності дебіторської заборгованості складав 65,3 дня, тобто 5,51 обертів на рік. Закріплення дебіторської заборгованості на 1 грн. реалізованої продукції складає 0,18 грн. Таке положення є досить нормальним, тому що дебіторська заборгованість обертається не досить швидко (більше ніж за рік), що спричинило велика сума простроченої заборгованості, а також повільне її погашення основними дебіторами.

В 2010 році ситуація дещо змінилась, що викликало збільшення швидкості обертання дебіторської заборгованості (65,9 днів на рік або 5,46 обертів). Також зменшилась частка дебіторської заборгованості, відносно до загальної суми реалізації продукції. Але такі позитивні тенденції вплинули на загальний фінансовий стан підприємства, тобто викликали зростання прибутку.

В 2011 році збільшилась швидкість обертання дебіторської заборгованості, у порівнянні з 2010 роком, і вона складає більшу величину, ніж у 2009 - 134,6 днів, або 2,67 обертів на рік. Також збільшення частки дебіторської заборгованості, по відношенню до обсягу реалізованої продукції (до 0,37 грн.) слугує прикладом зменшення рівня платоспроможності підприємства.

Аналіз дебіторської заборгованості потрібно доповнити аналізом кредиторської заборгованості підприємства за 2009-2011 роки (таблиця 3.4). Аналіз динаміки кредиторської заборгованості ТОВ «Юнігран» представлене в таблиці 3.4, дані для якої також мають бути взятими із «Балансу» (додатки А, Б, В).

Аналіз кредиторської заборгованості ТОВ «Юнігран», свідчить, що прострочена кредиторська заборгованість (в основному з одержаних авансів) складає дуже велику частку в загальному обсязі кредиторської заборгованості: 69,1% в 2009 році; 72,5% в 2010 році та 65,2% в 2011 році. Такому становищу сприяє занадто велика частка простроченої заборгованості в дебіторській. Тобто, затримки в платежах дебіторів до ТОВ «Юнігран», викликає за собою неможливість сплати підприємством своїх зобов’язань. Таким чином, бачимо, як пов’язані між собою дебіторська та кредиторська заборгованість [19].

Таблиця 3.4. Аналіз динаміки розміру кредиторської заборгованості

Для подальшого аналізу кредиторської заборгованості, необхідно розглянути, яку саме частку вона займає в загальному обсязі поточних зобов’язань підприємства, тобто як її розмір впливає на розмір поточних (тих, що мають бути погашені якнайшвидше) підприємства. Ці дані висвітлюються в розділі ІV «Поточні зобов’язання» пасиву балансу підприємства (додатки А, Б, В) і представлені в таблиці 3.5 [19].

Основну частину поточних зобов’язань підприємства, на протязі 2009, 2010, 2011 років, становить кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги (25,47%, 40,32%, 39,2% відповідно). Це пов’язано з тим, що при наявності великої суми дебіторської заборгованості за товари, роботи та послуги, підприємство не має можливості погасити свої власні зобов’язання.

Що стосується поточних зобов’язань по розрахункам з бюджетом (заборгованість підприємства по загальнодержавним податкам та зборам: податок на додану вартість, земельний податок та інші), то підприємство також має різну заборгованість по ним: 2878 тис. грн., 3648 тис. грн., 61 тис. грн. у відповідних роках.

Таблиця 3.5. Аналіз частки кредиторської заборгованості в загальному обсязі поточних зобов’язань

Розрахуємо коефіцієнти оборотності кредиторської заборгованості по роках, дані занесемо до таблиці 3.6 [19].

Таблиця 3.6. Розрахунок показників оборотності кредиторської заборгованості підприємства

Як бачимо з даних цієї таблиці, кредиторська заборгованість підприємства характеризується більш швидким обігом коштів (28,5; 33,3 та 47,1 днів), що набагато менше відповідних показників дебіторської заборгованості. Закріплення ж кредиторської заборгованості на 1 грн. обсягу реалізованої продукції підприємством також значно менше, ніж аналогічний показник по дебіторської заборгованості (0,08 грн. на 1 грн. реалізованої продукції, 0,09 грн. та 0,13 грн.).

Таке співвідношення між дебіторською та кредиторською заборгованістю підприємства свідчать про ще достатній рівень фінансової сталості та міцності підприємства. Тобто ТОВ «Юнігран», в змозі покрити всі свої поточні зобов’язання за рахунок отриманих доходів.

Для остаточного висновку про співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості підприємства, слід розрахувати коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості. Він дає повну картину того, чи зможе підприємство розрахуватися з поточними зобов’язаннями при реалізації всіх своїх оборотних активів:

-     в 2009 році цей показник становить: 46475 тис грн. / 20286 тис. грн. = 2,29;

-        в 2010 році - 68628 тис. грн. / 34630 тис. грн. = 1,98;

         в 2011 році - 84009 тис. грн. / 29403 тис. грн. = 2,86.

Тобто цей показник більше одиниці, що дає змогу зробити висновок про те, що підприємство має можливість погасити всі свої поточні зобов’язання за рахунок оборотних активів. Це свідчить про достатній рівень фінансової стійкості підприємства.

Висновки

Отже, комерційний кредит - це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних ресурсів і характеризує кредитну угоду між двома суб'єктами господарської діяльності. Комерційний кредит надається продавцем (виробником) покупцеві (споживачеві) у вигляді відстрочки оплати за продані товари (виконані роботи, надані послуги).

Об'єктом комерційного кредиту є реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, щодо яких продавцем надається відстрочка платежу. Отже, об'єктом комерційного кредиту є товарний капітал. Надання позик у товарній формі - специфічна риса комерційного кредиту.

Характерною особливістю комерційного кредиту є те, що він здійснюється підприємствами за їхнім власним розсудом і не підпорядковується банківській системі. При комерційному кредиті суб'єкти кредитних відносин регулюють свої господарські зв'язки і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів - зобов'язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін. Вексель є фінансовим інструментом комерційного кредиту.

Комерційний кредит відіграє важливу роль у розвитку економіки. Його поширеність у народному господарстві України є в сучасних умовах вкрай несприятливим чинником, який гальмує становлення цивілізованих ринкових відносин і пере хід до економічного зростання.

Розвиток комерційного кредиту має стати важливим чинником відновлення фінансової стабільності вітчизняних товаровиробників.

Недоліками комерційного кредиту можна вважати: обмеженість умов, обсягів і строків порівняно з банківським кредитом; надмірний ризик для продавця (постачальника); насичення грошового обігу так званими квазігрошима (векселями), що ускладнює регулювання грошової маси з боку Національного банку тощо.

Вексельна форма розрахунків - це розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу, які оформлюються векселем.

Традиційний механізм комерційного кредиту передбачає проведення вексельного кредитування. Платник (позичальник) надає постачальнику (кредитору) комерційний вексель, у номінальну вартість якого входить ціна товару (роботи, послуги) та відсотки за наданий кредит. При цьому постачальник надає платникові право погашати платежі частинами і протягом певного часу (тобто в розстрочку).

У розвинутих країнах з 40-50-х років XX ст. набув поширення новий механізм комерційного кредитування, основою якого і є надання кредиту продавцями покупцям шляхом простих записів вартості проданих у кредит товарів за відкритим рахунком.

Сучасний механізм комерційного кредиту характеризується поєднанням між фірмових розрахунків і кредитування за відкритим рахунком. Такі розрахунково-кредитні відносини (так званий фірмовий кредит) особливо активно використовуються у міжнародних економічних зв'язках.

Господарським кодексом України передбачено, що підприємство може поставляти продукцію, виконувати роботи, надавати послуги в кредит із сплатою покупцями (споживачами) відсотків за користування цим кредитом. Для оформлення таких угод підприємство застосовує векселі.

Удосконалення механізму комерційного кредиту спрямоване на найповніше стимулювання продажу (реалізації) товарів (послуг, робіт).

Список джерел

1. Алєксєєв I.В. Гроші та кредит: Навч. посібник / I.В. Алєксєєв. - К.: Знання, 2009. -553 с.

. Вексель [Електронний ресурс]: / Вікіпедія. Вільна енциклопедія. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/Вексель.

. Вексель, інструмент, затребуваний кризою [Електронний ресурс]: / Цінні папери України. - Режим доступу: http://www.securities.org.ua/securities_paper.

. Вексельний обіг в Україні: проблеми та перспективи розвитку [Електронний ресурс]. - Прага: Освіта і наука, 2010. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/7_NMIV_2010/Economics/60208.doc.htm.

5. Гроші та кредит: Посібник /Г.І. Войчук, І.В. Філон. - Харків. нац. аграрний ун-т ім. В.В. Докучаєва. - Харків, 2008. - 436 с.

6. Гроші та кредит: Підручник /М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіната ін.; за ред. М.І. Савлука. - К.:КНЕУ, 2001. - 602 с.

. Демківський А.В. Гроші та кредит: Навч. посібник/ А.В. Демківський. - К.: Дакор, 2007. - 528 с.

. Зятковський І.В. Фінанси підприємств: Навч. посібник / І.В. Зятковський. - 2-е вид., перероб. та доп. - К.: Кондор, 2003. - 364 с.

. Івасів Б.С. Гроші та кредит: Навч. посібник/ Б.С. Івасів. - 3-є вид., перероб. та допов. - Тернопіль: Карт-бланш, К.: Кондор, 2008. - 528 с.

. Коваленко Д.І. Гроші та кредит: теорія і практика: Навч. посібник/ Д.І. Коваленко. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 344 с.

. Кремень О.І. Фінанси: Навч. посібник/ О.І. Кремень. - К.: Центр. Учбової літератури, 2012 - 416 с.

. Кудряшов В.П. Курс фінансів: Навч. посібник / В.П. Кудряшов. - К.: Знання, 2008. - 431 с.

. Лагутін В.Д. Кредитування, теорія і практика: Навч. посібник/ В.Д. Лагутін. - 3-є вид., переробл. та доповн. - К.: Знання, 2002. - 415 с.

14. Малахова О.О. Тенденції розвитку та напрями вдосконалення кредитування підприємницької діяльності в Україні / О.О. Малахова // Наукові записки: Серія: Економіка. - 2002. - №12. - С. 8-12.

15. Петрович Й.М. Економіка виробничого підприємництва: Навч. посібник/ Й.М. Петрович.-К.: Знання, 2001. - 462 с.

16. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: Підручник /А.М. Поддєрьогін. - К.: КНЕУ, 2002. - 460 с.

17. Підприємництво стратегія, організація, ефективність: Підручник / С.Ф. Покропивний, В.М. Колот. - К.: КНЕУ, 1998. - 352 с.

. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання: Підручник / П.Я. Попович. - Тернопіль: Економічна думка, 2001. - 365 с.

19. Портал Фінансова звітність підприємств. [Електронний ресурс] - Режим доступу: www.zvitnist.com.ua

20. Рудненко Т.О. Вексельний обіг та перспективи використання фінансових векселів в Україні / Т.О. Руденко // Фінансовий ринок України. - 2009. - №7-8. - С. 14-17.

. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посібник/ О.О. Терещенко. - К.: КНЕУ, 2003. - 560 c.

. Україна. Указ Президента Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності: від 14.09.94 р. №610 [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. - (Офіційний веб-сайт Верховної Ради України). - Режим доступу: www.rada.gov.ua (Законодавча база).

. Україна. Закон. Про обіг векселів в Україні від 5 квітня 2001 року №2374 [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. - (Офіційний веб-сайт Верховної Ради України). - Режим доступу: www.rada.gov.ua (Законодавча база).

. Україна. Закон. Про цінні папери та фондовий ринок від 23 лютого 2006 р. №3480-IV [Електронний ресурс] /Верховна Рада України. - (Офіційнийвеб-сайт Верховної Ради України). - Режим доступу: www.rada.gov.ua (Законодавча база).

25. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навч. посібник/ О.С. Філімоненков. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002. - 360 с.

26. Фінанси підприємств: Навч. посібник / Азаренкова Г.М., Журавель Т.М., Михайленко Р.М. - 2-е вид., випр. і доп. - К.: Знання-Прес, 2006. - 287 с.

кредитування господарський дебіторський заборгованість