Оцінка фінансового стану підприємства і заходи для оздоровлення фінансового положення

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНБАСЬКА національна АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА

і АРХІТЕКТУРИ

КАФЕДРА “ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВ”

КУРСОВА РОБОТА

по дисципліні “Економіка підприємства”

Тема: “Оцінка фінансового стану підприємства і заходи для оздоровлення фінансового положення”

Виконавець:

студент Масолитіна Ірина Сергіївна

Спеціальність “Економіка підприємства”,

курс, ЕП-15б

Керівник професор Богачев С.В

.

Макіївка 2010

Реферат

Курсова робота містить:

сторінки, 9 таблиць, 14 літературних джерел, 6 додатків.

Назва курсової роботи «Оцінка фінансового стану підприємства і заходи для оздоровлення фінансового положення»

Предмет дослідження: фінансовий стан підприємства

Об’єкт дослідження - Комунальне підприємство “Макіївтепломережа”

Метою роботи є дослідження сутності, завдань і необхідності системного аналізу фінансового стану підприємств, та дослідження всіх існуючих методів, принципів і методик аналізу фінансового стану підприємства

Методи дослідження: методи системного аналізу, методи причинно-наслідкового аналізу, методи порівняльного аналізу.

За результатами роботи сформульовані висновки про фінансовий стан комунального підприємства “Макіївтепломережа”, а також запропоновані заходи щодо оздоровлення фінансового положення досліджуваного підприємства.

ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ

АНАЛІЗ ФІНАНСОВГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА, ФАКТОРИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ, ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА, ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРЄМСТВА, ПОКАЗНИКИ ОЦІНКИ ПІДПРИЄМСТВА.

Зміст

Вступ

Розділ I. Теоретичні аспекти дослідження фінансового стану підприємства

1.1    Поняття фінансового стану та фінансових ресурсів на підприємстві

1.2    Фактори фінансової стійкості підприємства

.3      Методологія і інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану і фінансових результатів на підприємстві

Розділ II. Дослідження фінансового стану КП “Макіївтепломережі”

.1 Організаційно - економічна характеристика підприємства

.2 Аналіз фінансового стану

.3 Шляхи вдосконалення фінансового положення

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Протягом останніх років тривало становлення ринкової системи господарювання активніше здійснювалися економічні реформи, виявлено нові аспекти реформування форм власності і структурної перебудови економіки України.

У сучасних умовах кожне підприємство повинно чітко орієнтуватися у складному лабіринті ринкових відносин, правильно оцінювати виробничий та економічний потенціал, стратегію подальшого розвитку, фінансовий стан як свого підприємства так і підприємств-партнерів.

У роботі розглядаються питання сутності і необхідності системного аналізу фінансового стану підприємства, а також методи, принципи і методики аналізу фінансового стану підприємств.

Господарська діяльність підприємства відбувається завдяки організованому, якісному, своєчасному та ефективному управлінню, що являє собою сукупність взаємопов'язаних послідовно здійснюваних функцій.

Вагомий внесок у розробку теоретичних та методичних засад оцінки фінансового стану вітчизняних підприємств внесли вчені-економісти: Л.Д. Білик, Л.Д.Буряк, С.О. Булгакова, А.П.КулішІ, К.В.Ізмайлова, І.М. Бойчик, П.С. Харів, М.І. Хопчан і інші.

Аналіз економічної літератури свідчить про наявність різноманітних тлумачень сутності фінансового стану та визначень фінансової стійкості, фінансового положення підприємства, про відсутність єдиної думки щодо групування та способу обчислення показників оцінки фінансового стану, саме тому віддаючи належне науковим напрацюванням вітчизняних та зарубіжних вчених, слід відзначити, що проблема пошуку нових шляхів удосконалення фінансової діяльності підприємства в умовах стрімких ринкових перетворень потребує подальшого науково-практичного дослідження. В значній мірі це зумовлено трансформаційними процесами в Україні, направленими на досягнення міжнародних стандартів економічної діяльності.

Метою роботи є дослідження сутності, завдань і необхідності системного аналізу фінансового стану підприємств та дослідження всіх існуючих методів, принципів і методик аналізу фінансового стану підприємства.

Відповідно до поставленої мети в роботі вирішуються наступні задачі:

дослідження економічної суті такого поняття як „фінансовий стан підприємства”;

визначення ролі фінансового стану у ефективності господарської діяльності підприємства;

комплексна оцінка фінансового стану діючого підприємства;

розробка заходів щодо вдосконалення фінансового стану.

Предметом дослідження виступають моделі фінансового стану підприємств.

Для розв’язання визначених завдань, досягнення мети використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження: методи системного аналізу, методи причинно-наслідкового аналізу, методи порівняльного аналізу.

Інформативною базою дослідження виступили праці вітчизняних та зарубіжних фахівців в галузі фінансового аналізу, матеріали спеціалізованої періодичної преси, нормативно-правові матеріали.

Розділ 1. Теоретичні аспекти аналізу фінансового стану підприємства

1.1 Поняття фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. В першу чергу на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.

Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан.

Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність.

Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі.

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства.

Метою оцінки фінансового стану підприємства в системі антикризового управління є розробка і реалізація заходів, направлених на швидке відновлення платоспроможності, відновлення достатнього рівня фінансової стійкості підприємства, встановлення можливості підприємства продовжувати свою господарську діяльність, подальшого розвитку, забезпечення прибутковості і зростання виробничого потенціалу і ухвалення відповідних рішень.

Фінансовий стан підприємства визначається такими елементами:

) прибутковість роботи підприємства;

) оптимальність розподілу прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства після сплати податків і обов’язкових платежів;

) наявність власних фінансових ресурсів не лише мінімально-необхідного рівня для організації виробничого процесу і процесу реалізації продукції;

) раціональне розміщення основних і оборотних фондів;

) платоспроможність та ліквідність.

Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити "больові точки" у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.

Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємства.

Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок.

У результаті фінансового аналізу ми одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства.

При цьому в ході аналізу ми може ставити перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансової перспективи підприємства.

Аналіз фінансового стану - це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу(рис. 1.1) [1, С.4].

Рис. 1.1. Види аналізу господарської діяльності

Розподіл аналізу на фінансовий та управлінський зумовлений розподілом системи бухгалтерського обліку, яка склалася на практиці, на фінансовий та управлінський облік. Обидва види аналізу взаємозв'язані, мають спільну інформаційну базу.

Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:

орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства;

множинність об'єктів-користувачів;

різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу;

максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів.

Основним змістом зовнішнього фінансового аналізу, який здійснюється партнерами підприємства, контролюючими органами на основі даних публічної фінансової звітності, є:

аналіз абсолютних показників прибутку;

аналіз показників рентабельності;

аналіз фінансового стану, фінансової стійкості, стабільності підприємства, його платоспроможності та ліквідності балансу;

аналіз ефективності використання залученого капіталу;

економічна діагностика фінансового стану підприємства.

На відміну від внутрішнього, відповідні складові зовнішнього аналізу більш формалізовані та менш деталізовані. Різниця у змісті зовнішнього і внутрішнього аналізу пов'язана з різницею інформаційного забезпечення і завдань, що їх вирішують обидва ці види аналізу.

Основним змістом внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового стану підприємства є:

аналіз майна (капіталу) підприємства;

аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства;

оцінка ділової активності підприємства;

аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають;

аналіз кредитоспроможності підприємства;

оцінка використання майна та вкладеного капіталу;

аналіз власних фінансових ресурсів;

аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;

аналіз самоокупності підприємства.

Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства і ґрунтується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані.

В традиційній практиці аналізу фінансового стану існують певні прийоми й методи його здійснення.

Можна назвати шість основних прийомів аналізу:

) горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

) вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

) трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);

) аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;

) порівняльний аналіз - внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками.

) факторний аналіз - визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

Предметом фінансового аналізу підприємства є його фінансові ресурси, їх формування та використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства - об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів - можуть застосовуватися різні методи аналізу. фінансовий стан ресурс

У процесі фінансового аналізу широко застосовуються традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів).

Використання видів, прийомів та методів аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу.

Таким чином, у ході аналізу фінансового стану підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу, їхня кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку.

У світовій практиці вже накопичений достатній досвід інтегральної оцінки фінансового стану підприємств. Це такі відомі комплексні показники, як індекс Альтмана, модель Спрингейта, модель Ліса, метод Creditmen Ж. Депаляна. Але всі ці моделі непридатні для вітчизняних умов господарювання, тому що їх розроблено з використанням вибіркових сукупностей підприємств інших країн, а тому враховані параметри істотно відрізняються від наших. На сьогодні українськими вченими вже розроблені такі моделі, як дискримінантна інтегральної оцінки фінансового стану підприємства [2, C.38], яка базується на застосуванні методології дискримінантного аналізу на основі фінансових показників вибіркової сукупності вітчизняних підприємств і комплексна оцінка фінансового стану підприємства на основі використання матричних моделей [3, С.24]. Цей метод оцінки дозволяє виявити тенденції у динаміці фінансового стану підприємства.

Недосконалість методів оцінки фінансового стану підприємства це не єдина проблема сьогодення. На сьогоднішній день також існують складності проведення аналізу фінансового стану, що обумовлено:

) нестабільністю економіки;

) кризовим станом;

) політичною невизначеністю.

В умовах постійної зміни інформації багато фінансово-економічних показників розрахованих на певний час, можуть надалі загубити свою цінність для аналізу у зв'язку з нестабільністю національної валюти.

Повну перешкоду аналізу фінансового стану підприємства дають:

) різні форми власності, наприклад, чимало показників, що характеризують фінансовий стан акціонерних підприємств не можуть бути розраховані по причині відсутності або слабкого розвитку у державі ринку цінних паперів, де б оберталися акції цих підприємств і по яким можна б було судити про положення емітентів.

) нестабільність законодавчої бази (фінансового податкового права), це також ускладнює проведення аналізу фінансового стану підприємства.

Для подолання даної проблеми необхідно, враховуючи умови фінансової кризи, розробляти нові методи оцінки фінансового стану, а також розробляти методи і способи покращення фінансового стану, підвищення платоспроможності і ліквідності.

На сьогоднішній день однією найголовнішою проблемою фінансової стійкості є наявність фінансових ресурсів.

Основним напрямом забезпечення досягнення точки фінансової рівноваги підприємством в кризових умовах є скорочення об'єму споживання фінансових ресурсів.

Перелік заходів з покращення фінансового становища є індивідуальним для кожного з підприємств та залежить від сфери в якій ведеться бізнес, груп продукції, кон’юнктури ринку, регіональної інфраструктури, системи управління підприємством, структури витрат на виробництво і управління, техніко-технологічних особливостей та інших факторів.

Тому актуальним постає завдання удосконалення форм і методів фінансового забезпечення функціонування підприємства, тобто пошук нових ефективних шляхів фінансової діяльності.

1.2 Фактори фінансової стійкості підприємства

Запорукою діяльності підприємства й основою його розвитку в конкурентному середовищі є стабільність (стійкість). На неї впливають різні чинники - як внутрішні, так і зовнішні:

Зовнішні чинники: політичні, економічні, соціальні.

Внутрішні: виробництво дешевої продукції та надання послуг, які мають попит; міцне становище підприємства на ринку; високий рівень матеріально-технічного забезпечення виробництва і застосування передових технологій; налагодженість економічних зв'язків із партнерами; ритмічність кругообігу засобів; ефективність господарських і фінансових операцій; незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо. Таке розмаїття чинників зумовлює різні аспекти стійкості підприємства, зокрема, внутрішній і зовнішній. Внутрішня стійкість підприємства відображає такий стан його трудового потенціалу, матеріально-речової і вартісної (грошової) структур виробництва і таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально-речові й фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами його діяльності. Зовнішню щодо суб'єкта господарювання стійкість слід визначати на основі стабільності економічного середовища, в рамках якого здійснюються його діяльність. Вона досягається відповідним макроекономічним регулюванням ринкової економіки.

Загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови стабільної реалізації продукції й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і всіх зобов'язань у нього залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво й виводити його на конкурентноздатний рівень, здійснювати соціально-культурні програми для своїх працівників, забезпечувати посилення стимулів для їхньої високоефективної праці.

Саме така ситуація виражає зміст фінансової стійкості, яка є головним компонентом загальної стійкості підприємства. Фінансова стійкість є наслідком стабільного перевищення прибутків над витратами, забезпечує вільне маневрування коштами підприємства і шляхом ефективного їх використання сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації продукції.

Зовнішнім проявом фінансової стійкості виступає платоспроможність підприємства, тобто здатність підприємства своєчасно і в повному обсязі виконати свої платіжні зобов'язання, що випливають з торгових, кредитних і інших операцій платіжного характеру.

Вищою формою стійкості підприємства є його спроможність розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позикові кошти, тобто бути кредитоспроможним. Кредитоспроможним є підприємство при наявності в нього передумов для одержання кредиту і спроможності своєчасно повернути взяту позику зі сплатою належних відсотків за рахунок прибутку або інших фінансових ресурсів.

За рахунок прибутку підприємство не тільки погашає свої зобов'язання перед банками, бюджетом, страховими компаніями та іншими підприємствами, але й інвестує кошти в капітальні витрати. Для підтримки фінансової стійкості важливий не тільки ріст абсолютної величини прибутку, але і його рівня щодо вкладеного капіталу або витрат підприємства, тобто рентабельності.

Успіх фінансово-господарської діяльності підприємства, а отже і його фінансова стійкість, багато в чому залежить від показників забезпеченості підприємства засобами та відповідними джерелами їх формування.

Враховуючи, що підприємство є одночасно і суб'єктом, і об'єктом відносин у ринковій економіці, а також те, що воно має різні можливості впливу на динаміку різних факторів, які визначають фінансову стійкість, найважливішим є поділ їх на внутрішні й зовнішні. Перші безпосередньо залежать від організації роботи самого підприємства, а другі є зовнішніми щодо нього, їх зміна не залежить від підприємства. Цим поділом і слід керуватися, моделюючи виробничо-господарську діяльність і намагаючись управляти фінансовою стійкістю.

Розглянемо насамперед внутрішні фактори. Очевидно, що успіх чи невдача підприємницької діяльності багато в чому залежать від вибору складу й структури продукції чи послуг, що створюються підприємством. При цьому важливо не лише правильно вирішити, що виготовляти, а й безпомилково визначити, як виробляти, тобто шляхом застосування яких технологій і яких моделей організації виробництва й управління. Від відповіді на ці запитання залежать фінансові результати і в кінцевому підсумку фінансова стійкість.

Інший істотний фактор фінансової стійкості підприємства, тісно пов'язаний з видами продукції чи послуг, що виробляються, - це оптимальний склад і структура активів, а також ефективне управління ними. Стійкість підприємства та потенційна результативність бізнесу багато в чому залежать від якості поточних активів, від того, скільки задіяно обігових засобів і яких зокрема, яка величина запасів і активів у грошовій формі тощо. Коли підприємство зменшує запаси і ліквідні засоби, то воно може більше задіяти капіталу у виробничому процесі і, таким чином, збільшити прибуток. Однак разом із тим зростає ризик неплатоспроможності підприємства і навіть його зупинки внаслідок недостатності необхідних напівфабрикатів, сировини чи матеріалів.

Наступний значний внутрішній фактор фінансової стійкості - склад і структура фінансових ресурсів, правильний вибір тактики і стратегії управління ними. Чим більше у підприємства власних фінансових ресурсів, насамперед прибутку і фондів, що формуються на його рахунку, тим більша впевненість у збереженні ним фінансової стійкості. При цьому важливий не лише загальний обсяг прибутку, а й структура його розподілу і особливо та частка, яка спрямовується на розвиток виробництва. Також важливо проаналізувати використання прибутку в двох напрямках:

по-перше, для фінансування поточної діяльності - на формування обігових засобів, зміцнення платоспроможності, посилення ліквідності тощо;

по-друге, для інвестування в капітальні затрати і цінні папери.

Істотний вплив на забезпечення фінансової стійкості підприємства справляють кошти, що додатково мобілізуються на ринку позичкових капіталів. Зрозуміло, що чим більше коштів може залучити підприємство, тим значніші його фінансові можливості. Водночас зростає і фінансовий ризик нездатності підприємства своєчасно і в повному обсязі розплатитися зі своїми кредиторами.

При управлінні фінансовою стійкістю визначальними внутрішніми факторами є:

галузева належність суб'єкта господарювання;

структура продукції чи послуг, які випускаються підприємством, її частка в загальному платоспроможному попиті;

розмір оплаченого статутного капіталу;

величина й структура витрат, їхня динаміка порівняно з грошовими доходами;

склад майна і фінансових ресурсів, включаючи запаси і резерви, їхній склад і структуру.

На фінансову стійкість істотний вплив справляє фаза економічного циклу, в якій перебуває економіка країни. У період кризи має місце відставання темпів реалізації продукції від темпів її виробництва, що спостерігається останніми роками в Україні. Зменшуються інвестиції в товарні запаси, що ще більше скорочує збут. Зменшуються в цілому доходи суб'єктів господарської діяльності, падають відносно і навіть абсолютно обсяги прибутку. Все це веде до зниження ліквідності підприємств, їх платоспроможності, що формує передумови для масових банкрутств.

Незадовільний платоспроможний попит, властивий кризовим явищам в економіці, призводить не лише до зростання неплатежів, а й до загострення конкурентної боротьби. Вона, в свою чергу, - істотний зовнішній фактор фінансової стійкості підприємств.

Важливими факторами фінансової стійкості є також податкова й кредитна політика, ступінь розвитку фінансового ринку, страхової справи й зовнішньоекономічних зв'язків тощо.

Практичне застосування всіх указаних факторів можно виразити у формулах, котрі подані у додатку А.

Таким чином фінансова стійкість підприємства є комплексним поняттям, що залежить від численних і різноманітних факторів. Якщо якийсь із них випадає з аналізу фінансової стійкості, то оцінка впливу інших, прийнятих у розрахунок факторів, а також висновки ризикують виявитися спотвореними і не спроможними забезпечити фінансову стійкість.

1.3 Методологія і інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану і фінансових результатів на підприємстві

Загальновідомо, що метод - спосіб чи засіб досягнення будь-якої мети, вирішення конкретного завдання. В процесі виконання даної роботи був здійсненний спеціальний підбір сукупності методів. Такий підбір називається методикою. При цьому, свідоме застосування науково обгрунтованих методів є істотною умовою отримання нових знань.

Будь-які методи базуються на загальних принципах наукового мислення [4, С.15].

За ознакою предмета методи та прийоми фінансового аналізу традиційно поділяють на такі: аналіз вертикальний, горизонтальний та відносних показників ( коефіцієнтів).

Вертикальний аналіз полягає у визначенні у відсотках структури досліджувального об'єкта, наприклад структури активів, пасивів, прибутку від звичайної діяльності, операційних витрат тощо.

За допомогою вертикального аналізу порівнюють відносні показники за підприємствами, що істотно різняться з абсолютними показниками обсягів виробництва і залучених фінансових ресурсів. Вертикальний аналіз зменшує вплив на вартісні показники інфляційного фактора.

Горизонтальний аналіз має на меті дослідити зміни показників у часі з розрахунків абсолютних і відносних відхилень (темпів).

Горизонтальний та вертикальний доповнюють один одного. На практиці складають аналітичні таблиці, де одночасно використовують прийоми вертикального та горизонтального аналізів.

Аналіз відносних показників. Відомо понад 200 відносних аналітичних показників, які можна розраховувати на основі фінансової звітності. Фінансовій аналітик не повинен намагатися розрахувати все, що можливо. Досвід свідчить, що кілька правильно вибраних коефіцієнтів містять потрібну інформацію. Користь кожного конкретного коефіцієнта суворо визначена метою аналізу. Тому до здійснення аналізу необхідно з'ясувати, з погляду якого користувача він виконується, його мету та регламентовані або рекомендовані кількісні значення показників.

Серед основних загальнонаукових методів виділяють такі:

індукція - умозаключення від фактів до деякої гіпотези;

дедукція - висновок за правилами логіки, ланцюжок умозаключень, ланки якого зв'язані логічною послідовністю;

аналіз - розчленування об'єкту явища на елементи;

синтез - поєднання, з'єднання різних елементів об'єкту, явища в єдине ціле;

аналогія - відповідність, подібність об’єктів, явищ в яких-небудь властивостях, умозаключення про менш знаний об'єкт, явище по більш знаному, якщо вони входять в однорідну группу;

спостереження - ціленаправлене вивчення, сприйняття, зумовлене поставленою задачею, систематичний збір даних по об'єкту, явищу;

порівняння - співвідношення між двома об'єктами, явищами, яке дозволяє виявити загальне і особливе;

В даній роботі застосовані такі методи:

Літературний метод - в процесі роботи відібрано і проаналізовані основні літературні джерела по цій темі, які в тій чи іншій мірі стосуються даного об'єкту вивчення.

Описовий метод - це один із найдавніших при вивченні об'єктів і процесів у будь-яких галузях знань. В роботі описані сучасний фінансовий механізм України та особливості його функціонування в умовах державного регулювання. Для опису використані літературні джерела та статистичні дані.

Але одним із найважливіших методів є методи кількісного фінансового аналізу, без застосування яких дослідження фінансового механізму є практично неможливими.

За допомогою кількісного фінансового аналізу розв'язується широке коло завдань - від елементарного нарахування відсотків і до складних інвестиційних, кредитних та комерційних проблем у різних постановках, які залежать від конкретних умов.

Ці завдання можна сформулювати так:

вимірювання кінцевих фінансових результатів операцій для кожної з двох сторін фінансової угоди,

виявлення залежності кінцевих результатів від основних параметрів операцій або угоди та вимірювання взаємозв'язків між параметрами,

розробка оптимальних планів здійснення фінансових операцій для примноження прибутків,

визначення параметрів еквівалентних змін умов фінансової угоди.

Інформаційною базою аналізу фінансового стану підприємства є, в основному, фінансова звітність.

Фінансова звітність являє собою систему показників, що відображають інформацію про фінансовий стан організації на звітну дату, а також фінансові результати її діяльності за звітний період.

З 1 січня 2000 р. на підприємствах України незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ) запроваджені перелічені далі форми фінансової звітності, що відповідають міжнародним стандартам [5]:

а) Форма 1 “Баланс” - звіт про фінансовий стан, що відображає активи,зобов'язання і капітал підприємства на встановлену дату [6].

б) Форма 2 “Звіт про фінансові результати”, що містить дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний та попередній періоди [7].

в) Форма 3 “Звіт про рух грошових коштів”, що відображає надходження та витрачання коштів у звітному періоді за операційним, інвестиційним і фінансовим напрямкам діяльності підприємста [8].

г) Форма 4 “звіт про власний капітал”, що відбиває зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду [9].

“Примітки до звітів” - сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обгрунтованість статей фінансових звітів, розкривають іншу інформацію.

Мета складання фінансової звітності - надати користувачам повну, правдиву та неупереджену інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття рішень.

Фінансова звітність забезпечує такі інформаційні потреби користувачів:

щодо придбання, продажу цінних паперів та володіння ними;

участі в капіталі підприємства;

оцінювання якості управління;

оцінювання здатності підприємства своєчасно виконувати свох зобов'язання;

забезпеченості зобов'язань підприємства;

визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

регулювання діяльності підприємства;

прийняття інших рішень.

Фінансова звітність має задовольняти потреби користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційний потреб.

Таким чином, кожний клас розрахунків має конкретне призначення і тісно пов'язаний з потребами зовнішніх і внутрішніх користувачів, а з класифікація користувачів фінансової звітності в Україні представлена у додатку Б [1, С.11].

Розділ ІІ. Дослідження фінансового стану КП «Макіївтепломережа»

.1 Організаційно - економічна характеристика підприємства

Комунальне Підприємство “Макіївтепломережа” засноване на комунальній власності територіальної громади міста на базі виробничої одиниці ОКП “Донецьктеплокомуненерго” “Макіївкатепломережа”. Засновником Підприємства є Макіївська міська рада. З питань основної діяльності Підприємство підпорядковане, підзвітне та підконтрольне органам місцевого самоврядування міста. Підприємство здійснює свою діяльність згідно чинного законодавства України та цього Статуту. Повна назва Підприємства - комунальне підприємство “Макіївтепломережа”, скорочена назва - КП “Макіївтепломережа”. Юридична адреса та місцезнаходження Підприємства: Україна. 86156 м. Макіївка Донецької обл. вул. Лебедева, Госпблок. Підприємство є юридичною особою і правонаступником усіх прав та обов'язків виробничої одиниці ОКП “Донецьктеплокомуненерго” “Макіївкатепломережа”. Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїми найменуванням і штамп. Підприємство є самостійним господарським суб'єктом, може від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем в арбітражному суді, укладати угоди. Участь Підприємства в асоціаціях, корпораціях, концернах та інших об'єднаннях здійснюється на добровільних засадах, за згодою засновника, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству та іншим нормативним актам України. Підприємство несе відповідальність за своїми забов'язаннями в межах майна, яке йому належить, згідно з чинним законодавством. До складу підприємства входять структурні підрозділи: служби, дільниці, цеха, теплові райони та інші господарства. Метою діяльності Підприємства є надання комунальних платних послуг, що до забезпечення постачання теплової енергії, пара та гарячої води споживачам власного виробництва; забезпечення економічних та соціальних інтересів трудового колективу Підприємства за рахунок отриманого прибутку. Основними напрямками діяльності підприємства є:

-     організація роботи теплопостачальних, ремонтних, налагоджувальних виробництв, підрозділів, ділянок, бригад, які входять до складу Підприємства,

-        виконання проектних, монтажних та налагоджувальних робіт , які пов'язані з енерговикористанням та енергоспоживанням на підставі договорів,

         науково-дослідні розробки, дослідно-конструкторські роботи,

         забезпечення ремонту котельного обладнання та теплових мереж, виготовлення нестандартизованого обладнання, яке експлуатується на об'єктах теплового господарства;

         забезпечення виконання завдань, щодо капітального будівництва, введення в дію основних виробничих потужностей;

         виконання капітального та профілактичного ремонту основних фондів, реконструкції та технічного переозброєння виробництва, будівництво житла та об'єктів соціально-культурного комплексу за рахунок власних коштів або кредитів банку, проведення робіт по обстеженню об'єктів котлонагляду з видачею висновків про можливість їх подальшої експлуатації;

         технічне обслуговування, ремонт, монтаж контрольно-вимірювальних приладів і автоматики котелень;

         надання консультативних, експертно-аналітичних, інформаційних, маркетингових, рекламних, науково-дослідних, проектно-конструкторських та технологічних послуг;

         розробка, придбання, реалізація та супроводження програмного забезпечення засобів обчислювальної техніки та зв'язку;

         здійснення торгово-закупівельної діяльності, спрямованої на забезпечення підприємства матеріалами та обладнаннями

         автотранспортні послуги в галузі вантажних і пасажирських перевезень, в тому числі міжнародні перевезення;

         експедиційні та складські послуги;

         автосервісне обслуговування Підприємств та населення, ремонт автотранспортних засобів;

         виробництво та придбання автотранспортних засобів їх вузлів, агрегатів, тощо;

         зовнішньоекономічна діяльність, здійснення прямих виробничих, науково-технічних та товарообмінних зв'язків в зовнішньоекономічній діяльності;

         науково-технічна діяльність;

         лізинг;

         операції з цінними паперами та іншими фінансовими документами;

         інвестиційна та інноваційна діяльність;

         придбання та реалізація енергонасосів, вугілля, мазуту, природного газу, тощо;

         розробка, виробництво, придбання та реалізація продукції виробничо-технічного призначення та надання послуг виробничого характеру;

         організація та реалізація побутових послуг населенню;

         розробка, виробництво, придбання та реалізація товарів народного споживання, предметів домашньої утворі та інших товарів;

         організація оптової та роздрібної торгівлі продукцією власного виробництва, товарами народного споживання вітчизняного та імпортного виробництва;

         комерційна, торгово-закупівельна діяльність;

         організація об'єктів громадського харчування;

         гарантійне та післягарантійне сервісне обслуговування технічних засобів, товарів виробничого призначення та народного споживання;

         інша діяльність, що не суперечить законодавству України.

Види діяльності, які вимагають ліцензії або спеціального дозволу, здійснюються лише після їх отримання.

Таблиця 2.1

Економічний паспорт КП «Макіївтепломережа»

Проаналізував економічний паспорт КП «Макіївтепломережа» можемо зробити висновок по деяким показникам, зокрема про їх зміу у порівнянні з базовим роком.

Чистий дохід від реалізації продукції у 2008 р складав 33'460,6, а в 2009 р. - 40'847,3,тобто прибуток підприємства склав 7'386,7.

Собівартість реалізованої продукції змінилася на 1'440,2 у порівнянні з 2009 роком. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування у 2008 р. склав 8'728,9, а в 2009 р. - 4'598,0, що має негативний характер. Збиток підприємства «Макіівтепломережа» у порівнянні з 2008 роком склав 4'130,9, що не свідчить про прибутковість. Що стосується майна підприємства,то вартість майна , у зрівнянні з базовим роком. Чисельність робітників у 2008 році склала 1365 осіб, а в 2009 році - 1854, тобто персонал має тенденцію до збільшення. У зв’язку с цим, фонд оплати труда теж збільшився на майже 29%. Що стосується рентабельності,то підприємство знаходиться у збитку на протязі декількох років,що знайшло свій вираз у зниженні продуктивності праці на 10%.

2.2 Аналіз фінансового стану КП «Маківтепломережа»

На основі показників, наведених в додатку А і представлених в паграфі 1.2 проведемо діагностику фінансового стану комунального підприємства КП “ Макіївтепломережа”.

З метою оцінки майнового стану підприємства розглянемо майновий стан підприємства в декількох показниках, зокрема розрахуємо частку оборотних виробничих фондів в обігових коштах (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Інформація про оборотні активи КП «Макіївтепломережа»

На основі данних таблиці, розрахуємо частку оборотних виробничих фондів в обігових коштах:

 =  =  =  

=  = =

Оцінивши частку оборотних виробничих фондів в обігових коштах за 2008 та 2009 рік бачимо відхилення на - 0,005, що говорить про негативні наслідки. При позитивних змінах, цей показник повинен був збільшитися, особливо в умовах інфляції.

Наступним етапом оцінки є розрахунок коефіцієнт зносу основних засобів (табл. 2.3)

Таблиця 2.3

Інформація про стан основних засобів КП «Макіївтепломережа»

2008

2009

Відхилення

Абсолютне

Відносне

1

2

3

4

5

Знос основних засобів

26103,8

30160,6

+4056,8

+15,5

Первісна вартість основних засобів

70629,3

77178,6

+6549,3

+9,2

Збільшення за звітний період первісної вартості основних засобів

2091,2

6549,3

+4458,1

+213,2

На основі даних таблиці розрахуємо коефіцієнт зносу основних засобів:

 =  =

 =  =

Оцінивши знос основних засобів за 2008 і 2009 роки, ми бачимо збільшення показника на 0,02. Ця частка хоча і не дуже велика, але має велике значення, коефіцієнт зносу мав би знижуватися для нормального функціонування підприємства.

На основі даних,приведених в таблиці 2.3 розрахуємо коефіцієнт оновлення основних засобів:

 = =

=  =

За наведеними розрахунками можемо зробити висновок, що коефіцієнт оновлення основних засобів збільшився на 0,055,що має позитивний вплив на основні засоби цього підприємства.

Розрахуємо коефіцієнт мобільності активів на сонові даних табл. 2.4

Таблиця 2.4

Інформація для розрахунку коефіцієнта мобільності активів КП «Макіївтепломережа»

 = =

 = =

Розрахував коефіцієнт мобільності можемо зробити висновок про кількість обігових коштів, які припадають на одиницю необігових, тобто потенційну можливість перетворення активів у ліквідні кошти. Збільшення показника у 2009 році на 0,11 говорить про позитивний результат.

З метою оцінки ділової активності розглянемо деякі показники, зокрема розрахуємо коефіцієнт оборотності запасів (табл.2.5).

==

==

Таблиця 2.5

Данні для розрахунку коефіцієнта оборотності запасів КП «Макіївтепломережа»

На основі розрахунків ми можемо зробити висновок, що збільшення коефіцієнта оборотності запасів на 0,7 говорить про позитивні зміни у зрівнянні з базовим роком.

Розрахуємо коефіцієнт оборотності власного капіталу, на основі наведених даних (табл.2.6).

Таблиця 2.6

Інформація про стан власного капіталу КП «Макіївтепломережа»

==

= =

Аналіз довів, що кількість чистої виручки від реалізації продукції на одиницю власного капіталу збільшилося на 0,45, що має позитивні наслідки.

З метою фінансової стійкості комунального підприємства слід ,перш за все визначитися з таким показником, як маневреність робочого капіталу (табл.2.7)

Таблиця 2.7

Інформація для розрахунку маневреності робочого капіталу

==

==

На основі розрахунків можна побачити, що зменшення показника на 0,016 має позитивний характер для підприємства.

Тепер розрахуємо коефіцієнт фінансової стійкості на основі даних наведених у таблиці 2.8

Таблиця 2.8

Інформація про фінансовий стан КП «Макіївтепломережа»

==

==

Аналізуючи наведені дані, ми бачимо зменшення показника фінансової стійкості підприємства на 0,05,що моє негативний вплив.

Далі розрахуємо коефіцієнт фінансової незалежності, тобто автономії підприємства. Для цього слід врахувати данні наведені в табл 2.8

==

==

На основі аналізу наведених розрахунків,ми можемо побачити зменшення показника на 0,06,що моє недобрі наслідки для підприємства.

Тепер розрахуємо ликвідность, щоб дізнатися про можливість підприємства розраховуватися по своїм боргам

Таблиця 2.9

Інформація для розрахунку коефіцієнта поточної ліквідності

==

==

На основі наведених розрахунків ми бачимо зменшення показника у зрівнянні з базовим роком на 0,08, що має негативний характер. Якщо <1, то підприємство має неліквідний баланс.

За такими основними показниками майнового стану, ділової активності, фінансової стійкості та ліквідності моно оцінити фінансовий стан комунального підприємства «Макіївтепломережа». На основі отриманих даних цілком впевнено можна запропонувати шляхи вдосконалення фінансового положення цього підприємства, а у деяких випадках пропозиції щодо вдосконалення існуючих показників.

2.3 Шляхи вдосконалення фінансового положення КП «Макіївтепломережа»

Оцінивши фінансовий стан комунального підприємства «Макіївтепломережа», можна сказати, що його фінансове і економічне становище залишає бажати кращого. На основі наведених статистичних даних, протягом 2002-2010 років всі підприємства комунального господарства практично знаходяться в зоні збитковості. Така тенденція безумовно негативно впливає і на технічний стан основних фондів підприємств житлово-комунального господарства. Серйозним чинником незадовільного фінансового стану підприємств є відсутність матеріальної відповідальності споживачів за несплату або несвоєчасну оплату послуги. Відсутня взаємна відповідальність сторін щодо якості надання послуг та оплати їх споживання.

Великих фінансових втрат галузь зазнала і зазнає до цього часу через систему фінансування пільг, які в значній мірі надаються державою за рахунок підприємств житлово-комунального господарства. Протягом останніх років питання соціальної політики мають безпосередній вплив на житлово-комунальне господарство. Розширення пільгових категорій громадян, які мають право на знижки в оплаті послуг, постійне недофінансування соціальних програм погіршує стан підприємств житлово-комунального господарства.

Отож, відповідно до поставленої в роботі мети було проведено аналіз фінансовго стану підприємства та виявлення причин виникнення кризових явищ на ньому. За результатами аналізу, можна запропонувати такі шляхи оздоровлення:

зниження витрат. Основними шляхами зниження витрат є економія усіх видів ресурсів, що споживаються у виробництві: трудових та матеріальних. Так, значну долю в структурі витрат виробництва займає оплата праці. Тому актуальною є задача зниження трудоємкості продукції, що виготовляється, зростання продуктивності праці, скорочення чисельності персоналу. Зниження трудоємкості продукції, збільшення продуктивності праці можна досягнути різними шляхами. Найбільш важливі з них - механізація та автоматизація виробництва.

оновлення застарілих фондів підприємства. Коефіцієнт зносу збільшується з кожним роком все більше й більше, майже на 0,02. На даному підприємстві дуже багато застарілого обладнання, яке можна продати без будь - якої шкоди для виробництва, це допоможе скоротити простої. Отримані кошти можна вкласти в нове, ресурсозберігаюче обладнання, яке підвищить фондовіддачу.

- скорочення витрат по амортизації основних виробничих фондів можна досягнути шляхом кращого використання цих фондів, максимізації їх загрузки.

-     впровадження нових технологій на підприємстві. Найбільш важливі з них - механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання. Це дозволить знизити витрати, та покращити якість надання комунальних послуг.

-        нарощування своїх виробничих потужностей за рахунок активної частини основних засобів. Певний резерв коштів для цього можна отримати за рахунок продажу надлишкової частини пасивних основних засобів.

         політика проведення розрахунків з дебіторами. Тут слід вжити усіх можливих заходів щодо мінімізації термінів здійснення таких розрахунків з метою зменшення суми оборотних коштів, що вилучаються з обороту підприємства. Якщо проведення таких заходів неможливо, то доцільно вдатися до процедури рефінансування дебіторської заборгованості через банки або інші фінансово-кредитні установи. У сфері управління кредиторською заборгованістю необхідно здійснити ряд заходів щодо її реструктуризації. Наприклад, укласти договір про продовження термінів користування кредитом і перевести частину позикових коштів з розряду поточних зобов’язань у довгострокові.

          розробка стратегії приваблення інвестиційного капіталу підприємства, шляхом вдосконалення структури управління і ефективності функціонування.

          збільшення ліквідності. Показник ліквідності даного підприємства відхиляється від норми, що має свої, негативні наслідки для діяльності підприємства. Тут два варіанта треба або збільшити активи , або зменшити пасиви підприємства.

         поповнення власного капіталу. Для поповнення власного капіталу треба, перш за все, оцінити вартість його залучення з різних джерел. До того, як звертатись до зовнішніх джерел формування власного капіталу, повинні бути реалізовані можливості його формування за рахунок внутрішніх джерел. А основні внутрішні джерела - прибуток та амортизаційні відрахування.

          оптимізація фінансової структури капіталу є одним з найбільш важливих та складних завдань фінансового менеджменту. Оптимальна структура капіталу - це таке співвідношення його власних і залучених джерел, при якому забезпечується оптимальне співвідношення між рівнем рентабельності власного капіталу та рівнем фінансової стійкості, тобто максимізація ринкової вартості підприємства. Хоча залучення кредитів можливо. Це дозволить зрівняти суми дебіторської та кредиторської заборгованості. Таким чином, в результаті розглянутих варіантів можна сказати, що політика оптимізації структури капіталу спрямована на підвищення долі власного капіталу

Як і у всіх інших, в умовах кризи неплатежів у даного підприємства є нестача грошових коштів. Щодо джерел отримання грошових коштів, то до них відносяться:

1) реалізація продукції з негайною оплатою або із знижкою;

) отримання дебіторської заборгованості;

) продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвих запасів);

) отримання банківських кредитів;

) залучення інвестицій, приватного капіталу та інших внесків до статутного фонду.

Таким чином, можна зробити висновок, що пошук ефективних механізмів управління фінансовими ресурсами та забезпечення їх реальної інтеграції в систему ринкових відносин зумовлює необхідність розробки певної фінансової стратегії на даному етапі розвитку комунального підприємства «Макіївтепломережа».

Висновки

У курсовій роботі на тему «Оцінка фінансового стану підприємства і заходи для оздоровлення фінансового положення» було проаналізовано комунальне підприємство «Макіївтепломережа».

Відносно першого розділу можна зробити наступні висновки. Фінансовий стан - найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Він відображає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів за фінансовими та іншими відносинами. Фінансово-стійким є такий господарюючий суб'єкт, який за рахунок власних засобів покриває засоби, вкладені в активи (основні фонди, нематеріальні активи, оборотні кошти), не допускає невиправданої дебіторської і кредиторської заборгованості і розплачується в строк по своїх зобов'язаннях. Головними у фінансовій діяльності є правильна організація і використання оборотних коштів. Тому в процесі аналізу фінансового стану питанням раціонального використання оборотних коштів приділяється основна увага. Фінансовий аналіз є однією з найбільш важливих функцій управління. Він дає можливість визначати конкурентоспроможність суб'єкта господарювання в ринковій економіці. Суб'єкт господарювання здійснює свою виробничо-господарську діяльність на ринку самостійно, але в умовах конкуренції. Ринкові регулятори разом з конкуренцією створюють єдиний механізм господарювання, який примушує виробника враховувати інтереси і попит споживача.

В роботі було проаналізовано основні поняття та практично здійснено діагностику фінансового стану КП «Макіївтепломережа». Загальні значення проаналізованих показників наступні:

майновий стан підприємства характеризується як стабільний. Знос основних засобів має негативну тенденцію, але коефіцієнт оновлення засобів частково покриває його;

про ділову активність можна судити з двох основних показників, які мають тенденцію до збільшення;

фінансова стійкість. Це одна из найбільш важливих груп показників, по якій можна оцінити ефективність функціонування підприємства в цілому. Фінансовий стан комунального підприємства «Макіївтепломережа» характеризується як нестабільний.

ліквідність підприємства має не дуже позитивні зміни у зрівнянні з 2009 роком.

Отже, загалом фінансовий стан комунального підприємства «Макіївтепломережа» характеризується як нестійкий, підприємство майже неліквідне, але успішно виконує свою основну функцію, постачання енергії населенню, що свідчить про злагоджену роботу колективу.

Для вдосконалення фінансово-економічної діяльності підприємства можна запропонувати наступне: зниження витрат підприємства; оновлення застарілих фондів; впровадження досягнень НТР; нарощування своїх виробничих потужностей; реструктуризація кредиторської заборгованості; розвиток інвестиційної привабливості.

Завдяки ефективно розробленій політиці керівництва, підприємство зможе реалізувати свій потенціал та вийти на новий рівень розвитку.

Список використаної літератури

1. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч.посіб. - К.: МАУП, 2000. - 152с.:іл. - Бібліогр.: с. 142 - 144.

. Терещенко О. Дискримінантна модель інтегральної оцінки фінансового стану підприємства / О. Терещенко // Економіка України. - 2003. - № 8. - С. 38-44.

. Хотомлянський О. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства на основі використання матричних моделей / Хотомлянський О., Перната Т., Северина Г. // Економіка України. - 2003. - № 4. - С. 35.

. Ковальов В.В. Финансовый анализ. - М.: Финанс и статистика, 1998. - 512 с.

. Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” від 16 липня 1999 р. № 996-XIV // Галицькі контракти. - 1999. - № 36.

. Положення ( стандарт ) бухгалтерського обліку форма 1 “ Баланс ”: Затв.наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87 // Галицькі контракти. - 1999. - № 32.

. Положення ( стандарт ) бухгалтерського обліку форма 2 “Звіт про фінансові результати“: Затв.наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87 // Галицькі контракти. - 1999. - № 32.

. Положення ( стандарт ) бухгалтерського обліку форма 3 “Звіт про рух грошових коштів”: Затв.наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87 // Галицькі контракти. - 1999. - № 32.

. Положення (стандар ) бухгалтерського обліку форма 4 “Звіт про власний капітал”: Затв.наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87 // Галицькі контракти. - 1999. - № 32.

. Поддєрьогін А.М., Білик М.Д., Буряк Л.Д., Булгакова С. О., Куліш А. П. Фінанси підприємств: Підручник. - 6.вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2006. - 552 с.

. Материалы V международной студенческой научной конференции "Экономика и маркетинг ХХI века" г.Донецк: ДонНТУ.

. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств: Навчальний посібник. - Л.: Сполом, 1999 - 211 с.

.Гончаров А.Б. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. - Х.:ВД «ІНЖЕК», 2003 р. - 240 с.

. Бланк И.А. Финансовій менеджмент: Навчальний посібник. - «Фінанси і статістіка», 2004 - 656 с.