Податок на доходи фізичних осіб

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи оподаткування доходів фізичних осіб

1.1 Вітчизняний досвід оподаткування доходів фізичних осіб

1.2 Нормативно-правове забезпечення податку на доходи фізичних осіб

1.3 Основні елементи сучасної системи оподаткування доходів фізичних осіб

Розділ 2. Аналіз оподаткування доходів фізичних осіб та його місце у формуванні доходів бюджету

2.1 Методика розрахунку податку на доходи фізичних осіб та його адміністрування

2.2 Аналіз надходжень податку на доходи фізичних осіб у дохідну частину державного бюджету

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку податку на доходи фізичних осіб в україні

3.1 Світовий досвід оподаткування доходів фізичних осіб

3.2 Перспективи вдосконалення податку на доходи фізичних осіб в Україні

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Податки - це фінансова категорія, яка впливає на економічні явища та процеси розвитку суспільства. Вони, як знаряддя перерозподілу доходів юридичних та фізичних осіб, є обов'язковим атрибутом держави незалежно від моделі та політики її розвитку. Це дуже небезпечний інструмент у розпорядженні держави, так як без наукової концепції податкової політики, вони можуть гальмувати її економічний розвиток держави. Податкова політика виражається системою оподаткування яка повинна відповідати науково обґрунтованим принципам.

У сучасних умовах перебудови економіки України, становлення та розвитку ринкових відносин у державі важливе місце займає державне регулювання фінансово-господарської діяльності фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, а також накопичень громадян. Оподаткування доходів фізичних осіб є складовою частиною фінансового механізму держави. У результаті перерозподілу доходів (платежів) фізичних осіб, з одного боку, реалізується економічна доктрина щодо рівня добробуту різних верств населення, а з іншого - формується фінансова база держави. Сфера перерозподілу доходів фізичних осіб є одним з основних фінансових ресурсів держави. Одним із вагомих важелів регулювання розподілу між державою та населенням фінансових ресурсів є прибутковий податок з громадян та інші податки, які входять до складу податкової системи України.

В будь-якій державі громадяни зобов'язані віддавити частину своїх доходів на загальнодержавні потреби. Досконалість форм методів передавання цих коштів свідчить про рівень розвитку держави. Проте не слід забувати, що податки є й дуже небезпечною зброєю в розпорядженні держави. Без наукової концепції податкової політики вони можуть перетворитися на гальмо економічного розвитку держави. Тому досить важливо, щоб кожна країна мала розумну, досконалу та ефективну податкову політику.

Україна на етапі переходу до ринкових відносин повинна використовувати механізм оподаткування для стимулювання розвитку виробництва та збільшення ВНП.

Подоходний податок з громадян є одним із елементів поповнення державного бюджету. Оподаткування доходів фізичних осіб є складовою частиною фінансового механізму держави. У результаті перерозподілу доходів (платежів) фізичних осіб, з одного боку, реалізуються економічна доктрина щодо рівня добробуту різних верств населення, а з іншого - формується фінансова база держави. Подоходний податок являється одним із головних джерел надходження до бюджету в економічно розвинених країнах.

Стало очевидним, що система оподаткування населення потребує удосконалення і зниження податків (але не відміна) повинно чинитися по мірі накопичування суспільного багатства; податки повинні на ряду з іншими економічними важелями попереджати виникнення прихованих доходів.

Сьогодні головне завдання - створити систему оподаткування громадян, що повністю відповідає ринковим відносинам. Україна тільки приступає до побудови податкових відносин і реалізації нової для нас концепції оподаткування, чим зумовлена актуальність дослідження даної теми.

Метою курсової роботи є узагальнення теоретико-методичних засад механізму оподаткування доходів фізичних осіб та розробка пропозицій щодо його вдосконалення в напрямках посилення фіскального і регулюючого потенціалу в ринкових умовах.

Реалізація мети дослідження передбачає постановку та вирішення наступних завдань:

−       узагальнити історичні етапи розвитку оподаткування доходів фізичних осіб та дослідити його трансформацію;

−       розглянути теоретичні засади оподаткування доходів фізичних осіб;

податок доход фізична особа

−       розкрити суть механізму оподаткування доходів фізичних осіб та виділити його складові;

−       з’ясувати значення податків з особистих доходів фізичних осіб у формуванні доходної частини місцевих бюджетів;

−       оцінити стан податкового навантаження та регулюючий вплив оподаткування на доходи фізичних осіб;

−       узагальнити теорію і практику світового досвіду оподаткування особистих доходів в контексті можливостей його адаптації в Україні;

−       обґрунтувати необхідність і напрями вдосконалення механізму оподаткування доходів громадян.

Об’єктом дослідження є процес оподаткування доходів фізичних осіб.

Предметом дослідження є доходи фізичних осіб та механізми справляння податків з них.

Для написання курсової роботи використовувалися діючі законодавчі акти України, такі як Податковий кодекс та Бюджетний кодекс України, навчальні та навчально-методичні посібники з податкової системи та основ теорії оподаткування, матеріали науково-практичних конференцій, монографія Швабія К.І., статті періодичних видань України, таких як "Праця і зарплата", "Фінанси України", "Все про бухгалтерський облік" та матеріали електронних ресурсів мережі Інтернет.

Розділ 1. Теоретичні основи оподаткування доходів фізичних осіб

1.1 Вітчизняний досвід оподаткування доходів фізичних осіб

Податки - первинна умова існування й діяльності держави, неодмінна ознака цивілізації. Разом із тим, у більшості країн світу, за винятком небагатьох, де оподаткування вкрай лібералізоване, податки за силою дії на всі верстви, суспільства, по безпосередньому до всіх відношенню дошкуляють до живого усіх і кожного.

Елементи механізму оподаткування зародилися ще у первісних звичаях усіх без винятку народів. Уже у жертвоприношеннях силам природи, тотемам, а згодом богам, можна побачити початкові форми оподаткування. Спочатку це були, як правило, звичаєві положення, проте дотримання їх було таким же обов’язковим, як пізніше дотримання вимог і положень закону. Прикладом може служити відома ще з біблійних часів десятина. З розвитком знарядь виробництва, суспільних відносин, утворенням держав видозмінюються й елементи первісного оподаткування.

На території Київської Русі, в межах якої і були землі майбутньої України, ще в часи язичництва зародилися і утвердилися данина і полюддя, що можуть слугувати прообразом сучасного податку на доходи. Данина носила звичаєвий характер і саме звичаєві вимоги робили її чітко усталеною на відносно тривалий час. Поряд з цим потреби княжого двору вимагали все нових надходжень для його утримання і розвитку. Задоволення цих потреб князі Київської Русі здійснюють, вводячи так зване полюддя. Характерно, що уже в часи полюддя виділяються основні групи, які були звільнені від оподаткування, наприклад, князівську слуги, духовенство, дружинники. [37, с. 167]

Взагалі у розвитку форм та методів стягнення податків можна виділити три великих періоди. На початковому етапі розвитку від древнього світу до початку середніх віків держава не мала фінансового апарату для визначення та збору податків. Вона визначала лише загальну суму коштів, що бажає отримати, а стягнення податків доручалося місту чи громаді. Початок розвитку системи оподаткування на території України почалося за часів Древньої Русі. Основним джерелом доходу князів того часу була данина - це, по суті, не регулярний, а надалі все більш систематичний прямий податок. На другому етапі (XVI - початок XIX ст.) в країні виникає системи державних установ, у тому числі й фінансових, і держава бере частину функцій на себе: встановлює квоту оподаткування, спостерігає за процесом стягнення податків, визначає цей процес більш менш широкими рамками. З XVI століття до державної казни починають стікатися податки з публічних бань, шинків, за виготовлення горілки, меду, пива. Після смерті Петра I вся фінансова система країни почала занепадати. І, нарешті, третій, сучасний, етап - держава бере в свої руки всі функції управління і стягнення податків. Регіональні органи влади, місцеві громади грають роль помічників держави, маючи той чи інший ступінь самостійності.

Під час знаходження України у складі СРСР власної податкової системи у неї не було і на території України діяли загальнодержавна радянська податкова система. Дуже важливим в історії радянської податкової системи стало введення 16 листопада 1922 року прибутково-майнового податку. Він поклав початок розвитку прибуткового оподаткування громадян. У 1924 році оподаткування майна було відмінено, а прибутково-майновий податок реорганізовано в прибутковий. Прибутковий податок було поділено на дві частини: основну і додаткову, а його платників - на окремі категорії та групи. Податок утримувався у твердих ставках, диференційованих за категоріями та групами платників.

Становлення податкової системи незалежної України почалося з прийняття 25 червня 1991 року Закону України "Про систему оподаткування". Цим Законом було створено передумови для її наступного розвитку. Система оподаткування в Україні являє собою сукупність податків, зборів, платежів до бюджету та внесків до бюджетних цільових фондів. що стягуються у визначеному по рядку. Причинами, які привели до виникнення прямого оподаткування доходів населення, була гостра потреба держави в додаткових бюджетних надходженнях і забезпечення рівноспрямованості оподаткування на основі прямого визначення доходів платника.

Із середини 1991 року в Україні була прийнята власна система прибуткового оподаткування населення. Вона мала дві характерні відмінності від радянської. По - перше, замість неоподатковуваного мінімуму (розміру доходу, в межах якого податок не стягується) виділявся неоподатковуваний дохід (сума, яка при оподаткуванні вираховується із загального доходу). По-друге, були встановлені єдині умови та ставки податку для всіх категорій. Виділення категорій пов'язувалося тільки з різними умовами формування їх доходів, а тому й різними способами обчислення податку.

Прибутковий податок з громадян - резидентів України у 1992 - 2003 роках стягувався згідно законодавчим нормам Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян ” [4, c. 4].

Відповідно до Декрету, оподаткування прибутковим податком доходів громадян здійснювалось за групами або за категоріями платників та залежно від характеру отриманого доходу.

За категоріями платники прибуткового податку розподілялись за наступними ознаками:

−       робітники та службовці (наймані працівники);

−       фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та громадяни, які здійснюють незалежну професійну діяльність;

−       громадяни, які отримують інші доходи.

По характеру доходів платники податків розподіляються на:

−       доходи, отримані за основним місцем роботи;

−       доходи, отримані не за місцем основної роботи;

−       доходи, отримані від здійснення підприємницької або незалежної професійної діяльності;

−       інші доходи громадян;

−       пасивні доходи (дивіденди, відсотки, роялті).

Платниками прибуткового податку визначались фізичні особи незалежно від віку, громадянства, статі, раси, національності, сімейного, соціального і майнового стану, приналежності до громадських організацій та політичних партій, ставлення до релігії.

Доходи за місцем основної роботи - це сукупність доходів, отриманих фізичною особою від юридичних осіб усіх форм власності, з якими громадянин має трудові відносини, з обов'язковим веденням трудової книжки.

Окрім доходів за виконання трудових обов'язків, до сукупного оподатковуваного доходу працівників включаються і інші доходи, що утворилися в результаті надання за рахунок коштів цих юридичних осіб своїм працівникам матеріальних і соціальних благ у грошовій і натуральній формі, зокрема, вартість квартир, рухомого і нерухомого майна, у вигляді подарунків, оплата юридичною особою вартості лікування та утримання працівників у лікувальних закладах тощо.

Доходи, одержані громадянами не за місцем основної роботи, це доходи від підприємств, установ, організацій і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності за виконання разових та інших робіт, здійснюваних за договорами цивільно-правового характеру, доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які разом з доходами за місцем основної роботи одержують доходи від здійснення підприємницької діяльності

Оподаткуванню також підлягають доходи громадян від здійснення незалежної професійної діяльності (від приватної нотаріальної та адвокатської діяльності).

Інші доходи від регулярної діяльності це доходи від:

−       здавання в оренду або в найм рухомого і нерухомого майна;

−       збір та/або заготівля і продаж продукції флори і фауни;

Порядок обчислення і сплати прибуткового податку з громадян встановлено Декретом [4, c. 13].

Платниками прибуткового податку (суб’єктами оподаткування) в Україні визначалися громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні.

Об’єктом оподаткування прибутковим податком у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаних з різних джерел в Україні. Об’єктом оподаткування у громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, є дохід, одержаний з джерел в Україні.

Характерною рисою розвитку системи прибуткового оподаткування в Україні у 1991-1993 рр. була постійна зміна інтервалів та ставок прогресивного оподаткування. Так, у 1991 році ставки було встановлено у розмірі 13, 30, 35, 40,45 і 50%, а в 1992 році - 12, 15, 20 і 30%. Слід визначити, що за такими ставками оподатковувалися лише доходи громадян, одержані ними за виконання трудових обов’язків за місцем основної роботи. Доходи, одержувані за виконання разових робіт та інші виплати не за місцем основної роботи, а також доходи від підприємницької діяльності в разі, якщо є місце основної роботи, оподатковувалися за іншими ставками. В 1992 році вони становили 2, 3, 5, 6, 9, 10, 11, 12, 15, 20 і 30% залежно від розміру доходу в абсолютній величині.

У 1993 році у сфері прибуткового оподаткування відбулося декілька суттєвих змін. По-перше, впроваджена нова шкала ставок, побудована у відносних величинах. За відносний показник було прийнято "неоподатковуваний мінімум”. Він встановлювався в розмірі однієї або кількох мінімальних заробітних плат. Слід зазначити, що в умовах швидких темпів інфляції побудова шкали ставок у відносних величинах є доцільнішою, ніж в абсолютних, оскільки зі зростанням заробітної плати необхідно змінювати абсолютні розміри інтервалів доходу в шкалі ставок. По-друге, відбувся перехід до обчислення податку за сукупним річним доходом. Поточні розрахунки проводилися для робітників і службовців за місячним доходом, а по закінченні року складався пере розрахунок, який включав як доходи за місцем основної роботи, так і інші доходи. Необхідність такого порядку пов’язана з тим, що доходи в умовах ринкових відносин можуть суттєво коливатися протягом року. Річне обчислення доходів нівелювало коливання і вирівнює рівень оподаткування. По-третє, була встановлена єдина ставка для оподаткування доходів, одержаних не за місцем основної роботи, - 20%. Це значно спростило утримання податку з цих доходів. Ставки оподаткування протягом 1993 року змінювалися тричі за схемою: жорстка, відносно полегшена, ще жорсткіша. Так, з 1 січня 1993 року застосовувалися ставки 10, 20, 35, 50%, із 1 червня 1993 року - 10, 20, 30, 40 і 50 %, а з 1 грудня 1993 року - 10, 20, 30, 40, 60, 90%. [27, с. 327-333]. Ставки прибуткового податку за основним місцем роботи станом на 1994 - 1997 рр. наведено у таблиці 1.1.

Табл. 1.1. Ставки прибуткового податку за основним місцем роботи станом на 1994-1997 рр.

Із сум доходів, одержаних громадянами не за місцем основної роботи та громадянами, які не мають постійного місця проживання в Україні, податок нараховувався за ставкою 20 %.

Ставки прибуткового податку за основним місцем роботи станом на 1998 - 2003 рр. наведено у таблиці 1. 2.

Табл. 1.2. Ставки прибуткового податку за основним місцем роботи станом на 1998-2003 рр.

травня 2003 року Верховна Рада України прийняла принципово новий у системі оподаткування закон, який серйозно диференціював правила оподаткування фізичних осіб залежно від доходу. Цей документ містив чимало новаторських позицій, які стосуються кожного громадянина, оскільки йшлося в ньому про запровадження радикально нових схем і принципів в оподаткуванні доходів фізичних осіб.

З 1 січня 2004 року законодавчий простір нашої держави почав керуватися новими правилами оподаткування доходів фізичних осіб. Саме з цієї дати на зміну Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян” від 26. 12.1992 року № 13-92 прийшов Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 року № 889-ІV.

Головною метою прийнятої системи законодавства з питань оподаткування доходів фізичних осіб було істотне зниження податкового тиску через зменшення ставки податку та розширення бази оподаткування. Закон, працюючи на принципи зменшення податкового тиску та розширення бази оподаткування, всебічно сприяв збереженню захисту бюджетних інтересів. [21, с. 65-68]

Більшість учених-економістів вважає, що податок на доходи фізичних осіб виконує функцію перерозподілу доходів громадян. Тому переважна більшість дискусій рід час розроблення та прийняття Закону "Про податок з доходів фізичних осіб” виникала при визначенні оптимальної ставки, за якою б оподатковувалися доходи кожного пересічного громадянина України. В Законі було встановлено єдину ставку податку: з 1 січня до 31 грудня 2006 р. вона становила 13%, а з 1. 01.2007 р. - 15%. Проте окремі види специфічних доходів оподатковувалися за своїми ставками. Так, максимальна ставка податку - 26% (з 1. 01. 07 - 30%) встановлено для доходів нерезидентів, доходів, отриманих як призи, а також у вигляді спадщини від спадкодавця - іноземця. Тобто було запропоновано змінити систему оподаткування з прогресивної на пропорційну. Єдина ставка оподаткування спростила механізм справляння податку, хоча й не відповідала, на думку деяких економістів, законодавчо закріпленому принципу соціальної справедливості в оподаткуванні. Позитивом було також і те, що поміркована ставка оподаткування доходів фізичних осіб повинна сприяти вихованню правової культури у платників податків, змінити думки і ставлення громадян до податкового законодавства, допомогти їм усвідомити обов’язковість сплати податків. В умовах активного розвитку приватного сектору економіки застосування максимальної ставки оподаткування у розмірі 15 (13) % сприяло розвитку підприємницької діяльності громадян. Запропоновану Законом ставку можна вважати позитивним кроком ще й тому,що ефективність чинної сорокавідсоткової верхньої ставки прибуткового податку була дуже малою. Помірний податковий тягар - це один із економічних методів виведення з тіні як значної частини підприємців, так і фінансових ресурсів. [16, с. 55-56]

Зниження ставки не могло не позначитися на розмірі сплачуваного податку, тому законодавці значно розширили перелік доходів, які підлягають оподаткуванню.

Законом уведено низку нових термінів, що не лише наблизили Україну до європейських стандартів, а й привнесли нововведення у порядок обчислення об’єкта оподаткування. Так, центральне місце посідає податковий агент - особа, відповідальна за нарахування податку і внесення його до бюджету. Залежна від ситуації податковим агентом можуть виступати як юридичні особи, так і фізичні, що використовують найману працю. Тому фізичні особи, що отримують протягом року доходи винятково від податкових агентів, звільняються від потреби подання річної декларації. Об'єктом оподаткування в цьому разі виступає місячний оподатковуваний дохід.

1.2 Нормативно-правове забезпечення податку на доходи фізичних осіб

Основним документом, який регламентує оподаткування доходів фізичних осіб, є Податковий кодекс України, прийнятий 2 грудня 2010 р. №2755-VI. Іншими нормативно-правовими актами є:

·   Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22. 05.2003 р. за №889-IV у частині оподаткування доходів громадян-підприємців;

Постанова КМ України від 29. 12. 10 № 1227 "Про затвердження Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги" <#"601843.files/image001.gif">

Рис. 2.1. Суми надходжень ПДФО до місцевих бюджетів за 2007-2011 роки [25]

Отже, найбільшу питому вагу в доходах місцевих бюджетах становить податок з доходів фізичних осіб - більше 60% (а в I кошику - близько 94,4%). З урахуванням впливу світової фінансової кризи на економіку у 2008-2009 роках та очікуваних відновних процесів в економіці України у 2010-2011 роках прогнозний показник надходжень податку з доходів фізичних осіб на 2011 рік визначено у сумі 59,3 млрд. гривень. До очікуваного показника за 2010 рік (51,9 млрд. грн.), ріст прогнозного показника на 2011 рік становитиме 114,3%, що менше ніж ріст фонду оплати праці (115,3%).

Рис. 2.2. Податок на доходи фізичних осіб в абсолютному вимірі за 2002-2010 рр. [розраховано автором на основі даних джерел 8; 11]

Постійне зростання надходжень податку на доходи фізичних осіб свідчить про стабілізацію економічного становища в Україні, зростання доходів громадян, і, разом з тим, підвищення фіскальної ефективності даного податку.

Рис. 2.3. Частка податку з доходів фізичних осіб у ВВП за 2002-2010 роки [розраховано автором на основі даних джерел 8; 11]

Стала питома вага податку з доходів фізичних осіб у ВВП свідчить про відновлення економічних процесів країни. Важливим впливом на частку надходжень податку з доходів фізичних осіб до місцевих бюджетів базується на макроекономічних показниках розвитку країни, зокрема провідних галузей економіки країни.

Рис. 2.4. порівняння частки ПДФО у доходах бюджету, у податкових надходженнях до бюджету та у ВВП [розраховано автором на основі даних джерел 8; 11]

Наведені дані свідчать про спад у 2004-2005 рр. надходжень від податку на доходи фізичних осіб до бюджету та його частки у ВВП, що було пов’язано із запровадженням пропорційної ставки оподаткування. Цей крок, на думку багатьох вчених, був помилковим. Останнім часом спостерігається тенденція до зростання частки податку на доходи фізичних осіб у податкових надходженнях до бюджету, тобто відбувається покращення його фіскальної ефективності, однак частка у доходах бюджету та у ВВП знижується, що говорить про те, що доходи бюджету та ВВП зростають за рахунок інших джерел (неподаткових надходжень).

Для врахування особливостей формування надходжень податку використовуються дані про:

кількість платників податку та суми сплаченого податку в розрізі джерел оподаткування та видів доходів;

кількість платників, які отримали податкові соціальні пільги;

суми застосованих податкових соціальних пільг за видами пільг, які дають право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу;

суми документально підтверджених витрат, включених до складу податкового кредиту платників податку;

результати контрольно-перевірочної роботи щодо донарахування сум податку, штрафних санкцій та пені.

Враховуючи тенденцію росту надходжень податку з доходів фізичних осіб починаючи з червня 2010 року, на яку вплинуло проведення податковою міліцією спеціальних операцій "Бюджет" та "Боротьба з виплатами зарплат "в конвертах", спостерігається ріст надходжень податку у 2010 році на рівні 115,% (рис. 2. 1.)

Прогнозний розрахунок зменшення податку з доходів фізичних осіб від застосування податкової соціальної пільги на 2011 рік визначено в сумі 4372,2 млн. грн., що на 23,4 млн. грн. або на 0,5% менше, ніж в 2010 році,що в свою чергу свідчить про підвищення рівня доходів громадян. [25]

Прогнозна сума податкового кредиту на 2011 рік визначена на основі аналізу фактичних сум документально підтверджених витрат платниками податку за 2009 рік, очікуваної суми податкового кредиту у 2010 році та прогнозу на 2011 рік (за даними ДПСУ, обласних фінансових управлінь) і становить 1294,5 млн. гривень. А податок з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню платникам у зв’язку з нарахуванням податкового кредиту, на 2011 рік розраховано в сумі 156,2 млн. грн. (на 51,6 відсотка більше, ніж у 2010 році).

У розрізі регіонів України найбільший обсяг надходжень податку з доходів фізичних осіб спостерігається в м. Києві - 9,4 млрд. грн. (21,1% від загального обсягу надходжень цього податку, Донецькій - 5,0 млрд. грн. (11,2%), Дніпропетровській - 3,7 млрд. грн. (8,4%) та Харківській - 2,5 млрд. грн. (5,6%) областях. Найменший обсяг податку з доходів фізичних осіб має місце до бюджетів м. Севастополь - 428,9 млн. грн. (1,0%) та Чернівецької області - 443,1 млн. грн. (1,0%).

Поступовий вихід із кризи впливає не тільки на ріст фонду оплати праці, а й також на збільшення інших доходів населення з яких утримується податок з доходів фізичних осіб, наприклад: продаж рухомого і нерухомого майна, на вартість якого у свою чергу впливає індекс споживчих цін, отримання дивідендів та роялті, а також від інших видів діяльності. [38]

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку податку на доходи фізичних осіб в україні

3.1 Світовий досвід оподаткування доходів фізичних осіб

Із проголошенням незалежності Україна стала на шлях самостійного розвитку, на шлях побудови ринкової соціально-орієнтованої економіки. Це був період становлення податкової системи, в основу якої покладено класичну схему податків, характерну для країн із розвиненою ринковою економікою. Застосування такої класичної схеми в умовах перехідного періоду, на тлі системної кризи та спаду виробництва, призвело до виникнення низки істотних проблем: збільшувалась кількість збиткових підприємств, зростало безробіття, ускладнювалася соціально-економічна ситуація в країні. Зумовлювалося це насамперед тим, що акцент у податковій політиці було зроблено на фіскальній функції, а регулювальна була знівельована, тому проблема побудови ефективної податкової системи лишається однією з найактуальніших у процесі становлення ринкових відносин та закладення підвалин для економічного зростання в Україні. [34]

Центральною ланкою сучасної податкової системи є оподаткування особистих доходів населення. На сьогодні залишається актуальним питання вдосконалення оподаткування доходів громадян в Україні в напрямку забезпечення принципу соціальної справедливості з огляду на велике розшарування суспільства, де 90 % населення мають низькі доходи й 10 % надвисокі. Інша проблема пов’язана з розміром зборів до фондів соціального й пенсійного страхування, висока частка яких змушує роботодавців виплачувати заробітну плату в конвертах, що не дає змоги вийти заробітній платі з тіні. [18]

У сучасній економічній літературі проблеми оподаткування доходів фізичних осіб висвітлені в працях українських науковців, зокрема, В. Андрущенка, О. Василика, О. Данилова, Л. Демиденко, Н. Костіної, В. Суторміної, В. Федосова, Л. Шаблистої, С. Харкавої та інших.

Реформування подоходного податку розглядається в роботах зазначених дослідників у таких аспектах:

−       прогресивним чи пропорційним має бути оподаткування доходів громадян;

−       які ставки прогресії чи які ставки пропорційного оподаткування застосовувати;

−       можливість застосування єдиної ставки оподаткування;

−       який має бути неоподатковуваний мінімум (чи соціальна пільга);

−       яка має бути база оподаткування, тобто що вважати доходом і що оподатковувати. [32]

На особливості подоходного оподаткування в кожній конкретній державі впливає ряд факторів, серед яких можна виділити консервативність чи ліберальність економіки, ментальність та податкову культуру населення, економічну ситуацію в країні тощо.

Так, в Україні, виходячи з низького рівня ефективності функціонування податкової системи, постала проблема її реформування. У першу чергу - одного з основних податків: податку з доходів фізичних осіб. Як відомо, при виборі політики оподаткування доходів громадян перш за все визначається її характер: пропорційний чи прогресивний. Так, із січня 2004 року ставка прибуткового податку з громадян була встановлена в розмірі 15 % об’єкта оподаткування (у перехідний період до 31 грудня 2006 року - 13 %), замість прогресивної шкали ставок, що діяла до зазначеного часу, із граничною ставкою 40 % та середньою ефективною - 17 %. [15, c. 81] Із 2011 року запроваджено прогресивну шкалу обчислення податку з доходів фізичних осіб. Із частини місячного доходу, що не перевищує 10 мінімальних зарплат станом на 1 січня року, утримують 15% податку на доходи, а із суми перевищення - 17%. [13, c. 8]

Зрозуміло, що податкова реформа - це система впорядкованих заходів, вона може тривати не один рік, тому ці заходи повинні відповідати вітчизняним соціально-економічним реаліям, рівню розвитку виробничих сил, ураховувати існуючі накопичені проблеми. Проте існує й інший бік проблеми. Зокрема, запроваджувані реформаційні кроки повинні відповідати не лише внутрішнім економічним реаліям, а й, у більш загальному контексті, загальносвітовим вимогам і стандартам. До таких стандартів сьогодні у світі відносять вимоги сталого розвитку, сутність яких проявляється в зменшенні антропологічного тиску на зовнішнє природне середовище та врахування у поточний момент часу інтересів майбутніх поколінь.

Досвід розвинених країн засвідчує, що подоходне оподаткування - дієвий інструмент перерозподілу в умовах зрілої демократії із чітко визначеними умовами суспільного договору, із високим рівнем життя й доходів населення, тому вдосконалення оподаткування доходів громадян в Україні повинно відбуватися в напрямку забезпечення принципу соціальної справедливості. [26, c. 132]

На відміну від США, де подоходний податок сплачують заможні верстви населення, в Україні 95 % податку надходять із доходів до 1000 грн на місяць. По суті порушується головний принцип прибуткового оподаткування - принцип соціальної справедливості, що у свою чергу також впливає на частку надходжень із зазначеного податку. [12, c. 32]

У багатьох країнах світу виділяються певні тенденції та спільні риси при побудові системи оподаткування доходів фізичних осіб, однак кожна країна має свої характерні особливості.

Загалом же, існує проблема того, що подоходне оподаткування характеризується соціальною несправедливістю. У зв’язку із цим у різних країнах проходить поетапне реформування цього виду оподаткування: розширюється його база, відбувається перебудова ставок, створюється більш однорідний режим оподаткування різних джерел доходу.

Однією з найдавніших є податкова система Великої Британії. Подоходний податок із громадян становить близько 65 % від усіх прямих податків, що надходять до державного бюджету. Специфікою оподаткування доходів громадян є те, що їхні доходи поділяються на певні частки (шедули), які оподатковуються за окремою методикою. Ставка податку диференційована залежно від річного доходу: 20 %, 25 %, 40 % [26,c. 256].

Позитивна практика оподаткування доходів фізичних осіб у Німеччині також заслуговує на увагу. Основним податком, який сплачують громадяни Німеччини, є подоходний податок. Він встановлюється на всі види доходів, які отримує громадянин держави. Усі платники при визначенні податку із заробітної плати поділяються на класи. Ставка податку в цій країні встановлена в розмірі від 19 % до 53 %. Наприклад, для неодружених установлено значно меншу суму неоподаткованого мінімуму, ніж для одружених. Це пов’язано з важкою демографічною ситуацією в країні й спрямовано на стимулювання народжуваності, зростання чисельності населення. Однак специфіка й рівень проблем німецької економіки не відповідають українським реаліям, тому в близькій перспективі демографічна складова як основа прибуткового оподаткування громадян не є актуальною. [29, c. 381]

У Швеції діють окремі умови оподаткування резидентів та нерезидентів. Для останніх діє єдина ставка 25 % незалежно від суми доходу. Резиденти сплачують податок двох видів:

–       муніципальний - дохід до визначеної суми оподатковується за ставкою 32 %;

–       національний податок - понад 80 % працівників, які мають доходи, менші за визначену суму, звільнені від його сплати. Для громадян, які мають доходи, що перевищують визначену суму, ставка становить 20 %. Для тих, хто має великі доходи ставка становить 50 %, середні - 30 %, а для низькооплачуваних працівників - 24 %.

При розрахунку бази оподаткування з усіх доходів вираховуються витрати, які має робітник при одержанні цього доходу. Крім того, діє система персональних відрахувань. Досвід шведських колег варто переймати в тій частині, що стосується загальнонаціональної солідарності й справедливості. Шведська податкова культура, коли нерідко платник перераховує до казни більше половини доходу, є феноменом у світовій податковій практиці. [17, c. 23]

Позитивним є використання досвіду США. У сучасних умовах із усіх джерел доходів Федерального бюджету США найвагомішим є подоходний податок із громадян, що забезпечує понад половину загального обсягу федеральних податкових надходжень. Згідно з податковою системою США доходи фізичних осіб можуть оподатковуватися як окремо з кожного громадянина, так із доходу сім’ї загалом. Оподатковуваний дохід обкладається за прогресивною шкалою. При цьому платники податку поділяються на чотири категорії, які оподатковуються за різними ставками залежно від доходу. Ставка оподаткування коливається від 15 до 39,6 %. В останні роки з’явилася тенденція до зростання мінімуму доходів, що не обкладаються податком, та до зменшення його максимальної ставки. [12, c. 32]

Особливістю податкової системи України є те, що загальні риси для реформування системи прибуткового оподаткування були скопійовані з російської моделі пропорційного оподаткування зі ставкою 13 %, тобто не можна стверджувати, що це було економічно доцільно. Таке зменшення ставки податку, очевидно, є позитивним моментом для платників податків, хоча для бюджету означає зростання ризику його недовиконання. Плоска шкала податку з доходів фізичних осіб щодо вимог сталого розвитку не є раціональним вирішенням проблеми оптимального оподаткування. Її можна розглядати як певну сходинку на шляху досягнення основної мети - розбудови податкової системи, адекватної вимогам сталого розвитку. Адже навіть у Росії, незважаючи на позитивний досвід реформи саме цього податку, багато фахівців розцінюють існуючий податковий режим як тимчасовий та піддають дії уряду значній критиці. Згідно з постулатами сучасної економічної теорії державних фінансів, побудованої на класичних принципах Адама Сміта, встановлення плоскої шкали податку на доходи громадян можна розцінювати винятково як негативний захід або розглядати її як тимчасову альтернативу прогресивної шкали. [18]

Звичайно, не можна стверджувати, що деструктивна критика здійснюваних українським урядом реформ у податковій сфері також не може стати в нагоді. Однак існує прецедент, коли у фахівців виникає рідкісна можливість провести компаративний аналіз і порівняти, що дали економіці ці дві шкали податку (прогресивна й плоска) на доходи громадян. Як відомо, податок на доходи громадян з прогресивною шкалою був тим податком, який змушував підприємців приховувати заробітну плату та уникати оподаткування. Податок із доходів фізичних осіб за плоскою шкалою теоретично дозволяє розв’язати цю проблему, проте достатніх доказів з економічної практики в Україні поки що немає. Більше того, серед незалежних експертів навіть існують побоювання, що заходів у сфері реформування податку з доходів фізичних осіб може бути недостатньо для виведення коштів із тіньового сектора економіки.

На думку експертів, лише зменшення загального фіскального тиску на фонд оплати праці - шляхом зниження ставки податку на доходи - не може бути достатнім стимулом для такого кроку з боку платників податків, тому держава не повинна зупинятися на півдорозі. Адже в системі державних фінансів залишається нерозв’язаним цілий ряд проблем: високий рівень відрахувань до соціальних фондів, незавершеність реформи пенсійного забезпечення, відсутність передумов для значного збільшення обсягів заощаджень як основного інвестиційного ресурсу економіки та інше.

Зростання доходів населення в офіційному секторі економіки неможливе без реформування системи нарахувань на фонд оплати праці. При цьому тут необхідне як істотне скорочення обсягів нарахувань, так і реальне спрощення їх адміністрування. Більшість фахівців сходиться на думці, що вже давно необхідно запровадити єдиний соціальний податок замість відрахувань до діючих соціальних фондів і ввести його до складу податкової системи. Проте зростання заощаджень населення як результат послаблення податкового тиску - це тільки половина кроку на шляху до інвестицій. Можливість "капіталізувати" заощадження населення в цільовий спосіб дає пенсійна реформа. [26, c. 131]

Подібні приклади вже існують в історії. На початку 90-х років минулого сторіччя уряд США був змушений здійснити фундаментальну податкову реформу, головною метою якої було стимулювання зростання заощаджень. Основний принцип реформ полягав у звільненні від оподаткування заощаджень за порівняно значно більшого оподаткування споживання. На сьогодні в США в межах приватних пенсійних програм внески на накопичувальні рахунки не оподатковуються. Також не оподатковується накопичений на цих рахунках інвестиційний дохід. Оподатковуються лише кошти, котрі знімаються з накопичувальних рахунків. У результаті таких реформаційних заходів уже в 1994 році в США валова сума коштів, що зберігалися на накопичувальних пенсійних рахунках, становила 5 трлн. доларів.

Таким чином, одним із фундаментальних принципів реалізації податкової реформи в Україні також потрібно вибрати принцип, якого свого часу дотримувалися в США та застосування якого на практиці привело до найбільшого за всю історію економіки цієї країни періоду зростання ВВП. Варто зазначити, що цей принцип застосовано й у процесі створення накопичувальної системи пенсійного забезпечення України. Проте процес створення накопичувальної системи в Україні відбувається дуже повільно. Повільні темпи реформи можна пояснити такими причинами, як відсутність довіри населення до економічної політики держави, нічим не обґрунтоване обмеження розмірів внесків громадян до накопичувальних фондів, формальний характер податкових пільг, відсутність значного потенціалу заощаджень населення України. [12, c. 34]

Зробити прибуткове оподаткування не тільки ефективним, а й більш соціально справедливим дає змогу запровадження податку на нерухомість. В Україні велика кількість багатих людей, і всі вони мають сплачувати країні податки. Поки що наша податкова система не відповідає реаліям і вимогам ринкової економіки, у якій нерухомість повинна оподатковуватися. Відповідно до Податкового Кодексу України особи, які володіють нерухомим майном, площа якого перевищує встановлені норми (240 кв. метрів для квартир і 500 кв. метрів для житлових будинків), повинні платити податки на нерухомість. Для квартир і житлових будинків, площа яких не перевищує 240 і 500 кв. метрів відповідно, ставка податку не може перевищувати 1% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового періоду. Для квартир і житлових будинків з більшою площею ставка податку складає 2,7%. [2, c. 266] Однак на сьогодні в Україні не існує технічної можливості для запровадження цього податку, оскільки відсутня єдина кадастрова база земель. Крім цього, немає консенсусу щодо методів оцінки вартості будівель і споруд, відсутнє розуміння того, яким саме чином необхідно запроваджувати цей податок. Найбільш правильним варіантом вирішення зазначеної проблеми буде запровадження податку на будівлі й споруди, що не є технічною проблемою, виходячи зі змісту декларації про податок із доходів фізичних осіб. І лише після повної оцінки вартості земель та створення єдиної інформаційної бази даних слід запроваджувати податок на приватне користування землею.

Узагалі, розпочату реформу податку з доходів фізичних осіб можна оцінювати по-різному. З одного боку, зміни в системі податку на доходи громадян незначні, із іншого - перехід від пропорційної до прогресивної шкали оподаткування доходів громадян сприяє досягненню соціальної справедливості в країні. [24, c. 23]

Ставки індивідуального подоходного податку в окремих країнах світу представлені в таблиці 3. 1.

Таблиця 3. 1.

Ставки індивідуального прибуткового податку в окремих країнах світу

№ з/п	Країна	Ставка індивідуального прибуткового податку
1	Австрія	10-50
2	Бельгія	25-57
3	Великобританія	20-40
4	Німеччина	25,9-53
5	Ірландія	27-48
6	Іспанія	30-56
7	Італія	10-51
8	Нідерланди	6,35-60
9	Франція	12-54
10	Швейцарія	11,5
11	Швеція	30-50
12	Японія	10,5
13	Австралія	20-47
14	Нова Зеландія	24-33
15	США	15-39,5 Важливим завданням, яке необхідно вирішити для змін оподаткування доходів фізичних осіб у майбутньому, є визначення фактичного розподілу доходів громадян України з урахуванням тіньової складової їхніх доходів. Тільки на основі об’єктивної інформації про доходи громадян можна буде здійснити перехід від плоскої до прогресивної шкали. Очевидно, що становлення системи прибуткового оподаткування України та його реформування відбувається шляхом запозичення фрагментів як розвинених країн з ринковою економікою, так, зокрема, і Росії. Стає зрозумілим, що мало береться до уваги власний досвід та серйозні економічні розрахунки. [8]   3.2 Перспективи вдосконалення податку на доходи фізичних осіб в Україні Трансформаційні перетворення на шляху до соціально орієнтованої ринкової економіки України вимагають становлення такої системи оподаткування доходів фізичних осіб, елементи якої б відповідали сучасним принципам оподаткування, визначеним цілям економічної політики, світовим тенденціям та будувалися з урахуванням існуючих соціально-економічних умов. Науковці акцентують увагу на тому, що сьогодні є потреба у: визначенні більш справедливої бази оподаткування за допомогою оптимізації звільнень від оподаткування, удосконаленні механізму податкового кредиту; збільшенні купівельної спроможності малозабезпечених шляхом удосконалення податкової соціальної пільги; оптимізації податкових ставок з метою справедливого перерозподілу; покращанні податкової дисципліни через реформу податкового адміністрування та створення зручних умов сплати податків. [37, c. 283] В сучасних ринкових умовах його стратегічними завданнями є реалізація фіскального і регулюючого потенціалу особистого подоходного оподаткування. Це означає, що із ростом добробуту платників податків - фізичних осіб, розширенням бази оподаткування буде відбуватись збільшення надходжень до бюджету, що дасть змогу проводити активну соціальну політику Важливого значення набуває теоретичне обґрунтування і практична реалізація фіскального потенціалу оподаткування доходів фізичних осіб, який є найістотнішою складовою податкового потенціалу регіону в цілому і характеризує його податкові можливості. Отже, фіскальний потенціал оподаткування доходів фізичних осіб представляє собою комплекс правових, організаційних та економічних заходів щодо повного використання наявних і прихованих можливостей справляння податків з особистих доходів та нарощування податкових надходжень з усіх джерел доходів з метою фінансового забезпечення місцевого самоврядування. [15, c. 95] Другим важливим призначенням механізму оподаткування доходів фізичних осіб є реалізація регулюючого потенціалу оподаткування особистих доходів, під яким слід розуміти здатність впливати на рівень життя громадян шляхом застосування соціальної пільги та прогресивного оподаткування, що забезпечить, з одного боку, зниження податкового навантаження для малозабезпечених верств населення, а з іншого - його поступове підвищення для заможних громадян. Механізм оподаткування доходів фізичних осіб покликаний організувати, упорядкувати відносини з приводу мобілізації податкових платежів з громадян, які є одним з головних джерел доходів, до бюджету. Метою податкового регулювання є динамічне збільшення податкових надходжень з фізичних осіб тобто посилення його фіскального значення, а також активізація регулюючої функції. Для того, щоб оцінити ефективність механізму оподаткування доходів фізичних осіб потрібно визначити чи досягається в процесі оподаткування синхронізація інтересів держави і платників податків. З цією метою необхідно проаналізувати існуючі механізми оподаткування окремих доходів фізичних осіб, оскільки саме вони є підсистемами загального механізму оподаткування. Це допоможе встановити наскільки розкрито фіскальний потенціал оподаткування особистих доходів та виконується функція регулювання життєвого рівня населення. [18] Оскільки всі елементи механізму знаходяться в тісній взаємодії один з одним, формою прояву якої є діючий порядок розрахунку податку з доходів фізичних осіб та фіксованого і єдиного податку з підприємців, розглянемо їх з метою виявлення можливостей та резервів нарощування податкових надходжень з особистих доходів. На обсяг податкових надходжень від оподаткування доходів фізичних осіб впливають різні фактори. По-перше, це фактори, що закладені в самому механізмі оподаткування доходів фізичних осіб, зокрема, розширення податкової бази і регулювання ставок податку та інші. По-друге, об'єктивні фактори ринкового економічного середовища, головними з яких є зростання доходів населення, збільшення кількості працюючих, на що в свою чергу впливає низка чинників, таких як рівень безробіття, трудової міграції тощо. [20, c. 81] Отже, необхідним є проведення двоступеневої оцінки стану справляння податку з доходів фізичних осіб шляхом обчислення не тільки фактичного рівня сплати, а й потенційного. Комплекс організаційних, правових та економічних заходів спрямований на використання наявних і прихованих можливостей справляння податків з особистих доходів представляє собою фіскальний потенціал оподаткування доходів фізичних осіб. [27, c 349] Можливість зниження податкового навантаження на малозабезпечені верстви населення і громадян, що отримують заробітну плату в межах прожиткового мінімуму та його помірковане підвищення для платників, що мають середні та високі доходи можна розглядати як регулюючий потенціал особистого оподаткування. Такий підхід забезпечуватиме приведення особистого прибуткового оподаткування у відповідність з принципами вертикальної і горизонтальної рівності. Таким чином, прогресивне оподаткування, принаймні заробітної плати, є досить діючим засобом розв'язання як фіскальних, так і соціальних завдань державної податкової політики. [32] Важливою складовою податкової реформи в Україні має стати саме реформування справляння податку з доходів фізичних осіб на основі побудови більш досконалого механізму оподаткування кожного з доходів, що сприятиме реалізації як фіскального так і регулюючого потенціалу особистого оподаткування. Підсумовуючи вищевикладене можна зробити висновки, що основними напрямами вдосконалення оподаткування доходів фізичних осіб в Україні є: .        Необхідно відмовитися від спроб суто фіскального підходу до наповнення бюджету. Основним критерієм має слугувати максимізація функції суспільного добробуту. 2.      Потрібно виправити недоліки чинного законодавства щодо оподаткування доходів фізичних осіб, включаючи порушення існуючої ієрархії доходів. Для цього слід замінити податкову соціальну пільгу на неоподатковуваний мінімум доходів громадян (у розмірі, не меншому ніж прожитковий мінімум), що змусить уряд дотримуватись його законодавчо встановленого розміру, установленого на відповідний бюджетний рік, або хоча б поетапно до нього наближатися, та відновити економічну суть цього терміну, якою є мінімальна сума видатків на просте відтворення спроможності людини до праці. .        Система оподаткування доходів громадян має бути прогресивною (яка вже діє в Україні), однак прогресія повинна бути розрахована таким чином, щоб ураховувати реальний, наявний у цей час діапазон доходів громадян. .        Реформування оподаткування доходів фізичних осіб має відбуватися в комплексі з реформуванням усього податкового навантаження на фонд оплати праці, щоб мати оптимальне податкове навантаження й повну легалізацію доходів громадян. [36, c. 102] Отже, можна впевнено стверджувати, що оподаткування доходів населення в Україні потребує перебудови, яка має базуватися на використанні передового зарубіжного досвіду (Німеччини, США), а не зводитися до копіювання моделі оподаткування інших країн. Економіка кожної держави має свої особливості, які варто враховувати при побудові ефективної податкової системи. Звичайно, держави з високим рівнем розвитку економіки при оподаткуванні доходів громадян вирішують завдання, які не є ключовими для українського суспільства. Це пов’язано з тим, що рівень розвитку нашої економіки значно нижчий від розвинених країн, проте, спираючись на їхній досвід, можна вмонтувати певні світові здобутки в українську систему оподаткування. [35, c. 228] Висновки Економіка кожної держави має свої особливості, які варто враховувати при побудові ефективної податкової системи. Звичайно, держави з високим рівнем розвитку економіки при оподаткуванні доходів громадян вирішують завдання, які не є ключовими для українського суспільства. Це пов’язано з тим, що рівень розвитку нашої економіки значно нижчий від розвинених країн, проте, спираючись на їхній досвід, можна вмонтувати певні світові здобутки в українську систему оподаткування. Потрібна активізація державної політики високих доходів громадян, насамперед - для економічного активного населення, що забезпечує процес генерації первинних доходів як об’єкта оподаткування (доходи громадян різних категорій економічно активної частини населення). В умовах ринкової економіки перед податковою системою постають пріоритети забезпечення достатнього обсягу податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів та гарантій громадянам достатнього життєвого рівня. На сучасному етапі податок з доходів фізичних осіб представляє собою обов’язковий нецільовий платіж фізичної особи до місцевого бюджету для фінансування його видатків. Оподатковуваним доходом повинен бути сукупний доход, скоригований на суму податкових вилучень та зменшений на суму економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму та інших пільг. Всебічний вплив на соціально-економічний розвиток відбуватиметься за умови виваженого вибору елементів податкового регулювання. Встановлення, застосування або зміна певного податкового важеля, їх скоординована дія в потрібних напрямках перетворює просту сукупність податкового інструментарію на механізм оподаткування доходів фізичних осіб. В ринкових умовах механізм оподаткування доходів фізичних осіб представляє собою сукупність податкових важелів прямого та опосередкованого впливу на процес вилучення частини доходів до бюджету та елементів податкового регулювання особистих доходів. Його складовими є механізми оподаткування кожного виду доходів, справляння податків з яких передбачено законодавством. На обсяг податкових надходжень від оподаткування особистих доходів впливають: по-перше, фактори, що закладені в самому механізмі оподаткування доходів фізичних осіб, зокрема, склад об’єкту оподаткування, податкові ставки та інші. По-друге, значний вплив спричиняють об’єктивні фактори ринкового економічного середовища, головними з яких є, величина доходів населення, чисельність працюючих, на яку, в свою чергу, впливає низка чинників, таких як, рівень безробіття, трудової міграції тощо. Динамічне зростання надходжень ПДФО і високий рівень виконання планових показників (89,7 %) забезпечується, головним чином, податком із заробітної плати. Це зумовлено значним переважанням її частки у структурі об’єкту оподаткування, а також більш суворим контролем і відповідно найвищим рівнем сплати, оскільки відбувається утримання податку у джерела отримання доходу. Роль податку з інших доходів в наповненні місцевого бюджету залишається другорядною. Фіскальний потенціал оподаткування доходів фізичних осіб - це комплекс правових, організаційних та економічних заходів щодо повного використання наявних і прихованих можливостей справляння податків з особистих доходів та нарощування податкових надходжень з усіх джерел доходів для наповнення місцевого бюджету. З метою підвищення ефективності податкового планування, доцільно доповнити аналітичний інструментарій показниками фіскального потенціалу, що дозволить проводити більш повний і якісний контроль, а також вчасно вносити корективи в чинний порядок оподаткування. Нині фіскальний потенціал оподаткування доходів фізичних осіб реалізується лише частково, про що свідчить коливання зазначеного показника протягом останніх років в межах 70 %. Під регулюючим потенціалом оподаткування особистих доходів слід розуміти здатність впливати на рівень життя громадян шляхом застосування неоподатковуваного мінімуму та прогресивного оподаткування, що забезпечить, з одного боку, зниження податкового навантаження на малозабезпечені верстви населення, а з іншого - його поступове підвищення для заможних громадян. Пільгова політика не забезпечує соціальне регулювання і підтримку громадян із низьким і середнім рівнем доходу, а призводить до соціального розшарування і зростання напруженості у суспільстві. Чинний порядок надання податкової соціальної пільги суперечить податковому законодавству, а також призводить до вагомих бюджетних втрат. Тому регулюючі можливості особистого подоходного оподаткування використовуються частково. Вдосконалення особистого подоходного оподаткування повинно відбуватися на основі впровадження комбінованих технологій справляння податку з доходів фізичних осіб. Це передбачає, що кожен вид доходів повинен мати свій механізм оподаткування, який має максимально враховувати специфіку їх отримання, вагомість для платника та трудомісткість адміністрування. Враховуючи реалії сучасного податкового регулювання та досвід зарубіжних країн запропоновано модель оподаткування трудових доходів фізичних осіб на основі прогресивного оподаткування. Застосування помірних ставок прогресивної шкали від 10 до 25 % зменшить податкове навантаження на платників із низьким і середнім рівнем доходів та поступово підвищить його для заможних платників, що збільшить надходження до бюджету. Обґрунтовано необхідність відновлення ролі і економічного призначення неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Його застосування дозволить зменшити базу оподаткування кожного платника та знизити податкове навантаження. При обчисленні неоподатковуваного мінімуму необхідно застосовувати міжнародні норми, а саме метод мінімального споживчого бюджету. Для зниження податкового навантаження на соціально незахищених громадян та осіб, що мають заслуги перед державою, необхідно застосовувати пільги по зменшенню сукупного оподатковуваного доходу, пов’язавши їх із неоподатковуваним мінімумом. Список використаних джерел 1.      Бюджетний кодекс України станом на 10 січня 2011 року: - К.: Велес, 2011. - 112 с. 2.      Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI. - К.: ДП "ІВЦ ДПА України", 2010. - 336 с. 3.      Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" (Відомості ВРУ,2003р., №37, ст. 38 із наступними змінами). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"601843.files/image005.gif"> Додаток Г   Довідка про відсутність податкових зобов’язань ПОКАЗНИКИ Код рядка Сума (грн. коп.) 1 2 3 Сума доходів, які нараховані на користь фізичних осіб у звітному (податковому) періоді 01 Сума доходів, які виплачені (надані) на користь фізичних осіб у звітному (податковому) періоді 02 Сума податку на доходи фізичних осіб, яка нарахована (утримана) з цих доходів у звітному (податковому) періоді 03 Сума податку на доходи фізичних осіб, яка перерахована до бюджету у звітному (податковому) періоді 04 Сума податку на доходи фізичних осіб, яка нарахована за попередні звітні (податкові) періоди та перерахована до бюджету у поточному звітному (податковому) періоді 05 Сума податку на доходи фізичних осіб, яка нарахована (утримана) з цих доходів у звітному (податковому) періоді, але не перерахована до бюджету у зв’язку з невиплатою (ненаданням) доходів 06 Сума податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає перерахуванню в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 03 + рядок 05 - рядок 06) 07 Сума податку на доходи фізичних осіб, яка нарахована (утримана) за неуповноважений(і) відокремлений(і) підрозділ(и) 08 ПОКАЗНИКИ РОЗРАХУНКІВ ПОДАТКОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ У ЗВ’ЯЗКУ З ВИПРАВЛЕННЯМ САМОСТІЙНО ВИЯВЛЕНИХ ПОМИЛОК Код рядка Сума (грн. коп.) Сума податку на доходи фізичних осіб, яка підлягала перерахуванню до бюджету, за даними звітного (податкового) періоду, в якому виявлена помилка (рядок 07 раніше поданої податкової декларації) 09 Уточнена сума податкових зобов’язань за звітний (податковий) період, в якому виявлена помилка 10 Розрахунки у зв’язку з виправленням помилки: 11 збільшення суми, яка підлягала перерахуванню до бюджету (рядок 10 - рядок 09, якщо рядок 10 > рядка 09, та/або сума рядків 03.1 додатків до податкової декларації) (+) зменшення суми, яка підлягала перерахуванню до бюджету (рядок 10 - рядок 09, якщо рядок 10 < рядка 09, та/або сума рядків 03.2 додатків до податкової декларації) 11.2 (-) Сума штрафу, яка нарахована податковим агентом самостійно у зв’язку з виправленням помилки, ___ % (рядок 11.1 х 3% або 5 %) 12 Сума пені, яка нарахована податковим агентом самостійно відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 розділу ІІ Податкового кодексу України 13 ІНШІ ПОКАЗНИКИ Код рядка Сума грн. коп.) Сума заборгованості з виплати заробітної плати на перше число місяця, що настає за звітним (за якою термін виплати не настав) 14 Сума заборгованості з податку на доходи фізичних осіб станом на 01.01.2011 за даними обліку податкового агента 3 15 Пояснення (розкриття) окремих результатів фінансово-господарської діяльності на арк. Доповнення до податкової декларації (заповнюється і подається податковим агентом відповідно до пункту 46.4 статті 46 глави 2 розділу ІІ Податкового кодексу України) на арк. Кількість розрахунків податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб за звітний (податковий) період, у якому виявлено помилку 4 1 У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб, обов’язок подання податкової декларації за такий відокремлений підрозділ за його місцезнаходженням виконує юридична особа.   2 Періодом, що уточнюється, вважається період, за який податковий агент самостійно узгоджує суми податкового зобов’язання у зв’язку з виправленням самостійно виявленої помилки у раніше поданій податковій декларації та подає уточнюючу податкову декларацію відповідно до підпункту “а”        пункту 50.1 статті 50 глави 2 розділу ІІ Податкового кодексу України.   3 Заповнюється податковим агентом у податковій декларації за січень 2011 року.   4 Заповнюються окремо за кожний звітний (податковий) період, у якому виявлено помилку, та подаються податковим агентом у разі виправлення в складі звітної/звітної нової податкової декларації самостійно виявленої(их) помилки(ок) у раніше поданій(их) податковій(их) декларації(ях) відповідно до підпункту “б” пункту 50.1 статті 50 глави 2 розділу ІІ Податкового кодексу України. Похожие работы на - Податок на доходи фізичних осіб   ќсобливост? системи податкових п?льг в оподаткуванн? доход ?в ф ?зичних ос?б СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе ќсобливост? застосуванн¤ податкових п?льг щодо ф ?зичних ос?б в ”крањн? СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе Адміністрування податку на доходи фізичних осіб СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе Податок на доходи фізичних осіб: бюджетна та регулююча роль СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе триманн¤ з зароб?тноњ плати прац?вник?в —ерговськоњ ф ?л?њ “ќ¬ "Ћ?ќ" СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе правл?нн¤ ф ?нансами СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе јудит зв?тност? та податк?в СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе Нужна качественная работа без плагиата? Другие курсовые работы по финансам Не нашли материал для своей работы? Поможем написать уникальную работу Без плагиата! Узнайте © 2003 - 2022 «Библиофонд» Обратная связь Пользовательское соглашение Политика конфиденциальности Полная версия Помощь по учебным работам Консультация по курсовой работе Консультация по дипломной работе ВКР Консультация по реферату Консультация по отчетам о практике