Оподаткування малого бізнесу: проблеми та шляхи вирішення

Оподаткування малого бізнесу: проблеми та шляхи вирішення

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА”

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

Курсова робота

з дисципліни “ПОДАТКОВА СИСТЕМА”

на тему: «Оподаткування малого бізнесу: проблеми та шляхи вирішення»

Студента 9 групи 4 курсу

фінансово-економічного факультету

зі спеціальності “Фінанси”

Калініченко Катерини Юріївни

Науковий керівник: Корзаченко Олена Юріївна

КНЕУ-КИЇВ-2013

План:

Вступ

. Теоретичні основи оподаткування малого бізнесу

. Аналіз бюджетоутворюючої ролі спрощених режимів оподаткування

. Проблеми оподаткування малого бізнесу та шляхи їх вирішення

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Підприємництво є головним елементом ринкового середовища. Воно забезпечує вирішення багатьох соціально-економічних проблем перехідного періоду і до становлення ринкових відносин: сприяє насиченню ринку товарами та послугами, наповненню дохідної частини бюджету, стимулює структурні зміни в економіці, створює робочі місця.

Практично всі держави здійснюють регулювання підприємницької діяльності шляхом намагання оптимізувати дію двох протилежних її функцій: стимулюючої, яка сприяє свободі розвитку підприємництва, і фіскальної, яка забезпечує виконання державою своїх повноважень. Підприємництво в Україні розвивається вже понад 15 років, але воно ще не зайняло значної ніші в її господарському комплексі. Однією з головних причин цього є часті зміни фіскальної політики щодо даного сектора економіки, шо призводить до хвилеподібності періодів його розвитку.

Держава постійно шукає нові форми організації виробництва, щляхи підвищення розвитку економіки і зменшення податкового тягаря, що лягає на плечі підприємств. Для досягнення цієї мети держава постійно шукає нові прогресивні способи і системи оподаткування. На сучасному етапі розвитку економіки України великі підприємства переживають кризу, відбувається розукрупнення підприємств, і розвиток економіки залежить від діяльності малого бізнесу, малих підприємств всіх форм власності.

Питання доцільності збереження чинних спрощених режимів оподаткування набуває дедалі значнішого суспільного резонансу й особливої актуальності. Різним аспектам проблеми формування регуляторної політики реформування податкової системи України присвячені роботи таких відомих вітчизняних фахівців - науковців і практиків - як В.П. Вишневський, Ю.Б. Іванов, М.П. Кучерявенко та ін. але проблеми системного аналізу створення сприятливого бізнес-середовища шляхом впровадження спеціальних систем оподаткування та обґрунтування напрямків їх подальшого розвитку ще не знайшли достатнього науково-теоретичного та методичного вирішення,що сричиняє невизначеність та практичні складнощі їх застосування.

Вагомий внесок у дослідження впливу чинної податкової системи на діяльність українських підприємств зробили українські вчені Поддєрьогін А.М., Загорський В.С., Каламбет С.В., Онишко С.В., які піднімали проблеми удосконалення формування податкової системи, удосконалення податкового механізму, виконання податкових зобов’язань тощо.

Таким чином, практична значимість вказаних проблем для економіки України і зумовлює актуальність дослідження курсової роботи, а також предмет, об’єкт та мету дослідження.

Об’єтом дослідження курсової роботи є теоретичні аспекти оподаткування в Україні.

Предметом дослідження курсової роботи є особливості оподаткування малого бізнесу.

Метою курсової роботи є дослідження проблеми особливостей оподаткування малого бізнесу.

Метою курсової роботи зумовлено виконання таких завдань:

дослідження теоретичних основ оподаткування малого бізнесу;

зробити аналіз спрощених режимів оподаткування

- охарактеризувати проблеми оподаткування малого бізнесу та шляхи їх вирішення

Розділ 1. Теоретичні основи оподаткування малого бізнесу

оподаткування малий бізнес

Підтримка малого підприємництва здійснюється відповідно до Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні». Терміни "суб’єкти малого підприємництва" і "суб’єкти середнього підприємництва" вживаються у цьому Законі в значенні, наведеному у Господарському кодексі України, з урахуванням того, що в цілях цього Закону термін "суб’єкти малого підприємництва" охоплює також і суб’єктів мікропідприємництва.

Згідно Господарського кодексу України суб’єктами мікропідприємництва є:

         Фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом НБУ.

         Юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом НБУ.

Суб’єктами малого підприємництва є:

         Фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний перід (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом НБУ.

         Юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний перід (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом НБУ.

Згідно з Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 податкового Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цим законом, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150 000 гривень;

) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

         обсяг доходу не перевищує 1 000 000 гривень.

Дія цього підпункту Податкового кодексу України не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для третьої групи;

) третя група - фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

         не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб;

         обсяг доходу не перевищує 3 000 000 гривень;

) четверта група - юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

         середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб;

         обсяг доходу не перевищує 5 000 000 гривень.

При розрахунку загальної кількості осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку - фізичною особою, не враховуються наймані працівники, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю і пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку.

Під побутовими послугами населенню, які надаються першою і другою групою платників єдиного податку, розуміються такий перелік видів послуг. (Додаток 1) .

Податковим кодексом України також визначено перелік суб’єктів господарювання які не можуть бути платниками єдиного податку.

(Додаток 2).

Ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового (звітного) року (далі - мінімальна заробітна плата) або у відсотках до доходу.

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність залежно від виду діяльності з розрахунку на календарний місяць:

) для першої групи - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;

) для другої групи - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

У разі здійснення платниками єдиного податку першої та другої груп кількох видів діяльності застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений для таких видів господарської діяльності.

У разі здійснення платниками єдиного податку першої та другої груп господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної або міської ради застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений Податковим кодексом для відповідної групи таких платників єдиного податку.

Відсоткові ставки єдиного податку для третьої та четвертої груп платників єдиного податку встановлені у таких розмірах:

) 3 відсотки від доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з Податковим кодексом;

Додатково встановлено ставку єдиного податку для платників єдиного податку першої, другої і третьої груп (для фізичних осіб-підприємців) у розмірі 15 відсотків:

) від суми перевищення граничного обсягу доходу, визначеного для першої (150 тис.грн.), другої (1млн.грн.) та третьої (3 млн.грн.) груп;

) від суми доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку, віднесеного до першої або другої груп;

) від суми доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж у грошовій формі;

) від суми доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Для платників єдиного податку четвертої групи (для юридичних осіб) встановлені подвійні ставки єдиного податку (6% і 10% відповідно):

) від суми перевищення граничного обсягу доходу, визначеного для четвертої групи (5 млн.грн.);

) від суми доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж у грошовій формі;

) від суми доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

) податку на прибуток підприємств;

) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи;

) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 податкового Кодексу;

) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності;

) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

) збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву.

Зареєстровані фізичні особи - підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виписано свідоцтво платника єдиного податку.

Новостворені суб’єкти господарювання, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої або четвертої групи, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації.

Суб’єкт господарювання може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року шляхом подання заяви до органу державної податкової служби не пізніше, ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу.

Перехід на спрощену систему оподаткування може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб’єктом господарювання дотримано вимоги, установлені для відповідної групи платників єдиного податку.До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік.

Для відмови від спрощеної системи оподаткування суб’єкт господарювання не пізніше, ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до органу державної податкової служби заяву.

Платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом (за умови відсутності непогашених податкових зобов’язань чи податкового боргу з єдиного податку та/або інших податків і зборів, які платники єдиного податку сплачують відповідно до цієї глави), з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів.

Платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України, у таких випадках та в строки:

) у разі перевищення протягом календарного року, встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої та другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу 3млн.грн. платниками єдиного податку першої та другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

) у разі перевищення протягом календарного року, встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої та четвертої груп - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;

) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;

) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;

) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у свідоцтві платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;

) у разі сплати до закінчення граничного строку погашення податкового боргу, що виник у платника єдиного податку протягом двох послідовних кварталів, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому погашено такий податковий борг.

Оподаткування платників єдиного податку з 1 січня 2012 року. (Додаток 3).

Розділ 2. Аналіз бюджетоутворюючої ролі спрощених режимів оподаткування

Хочу зазначити, що єдиний податок з суб’єктів малого підприємництва завжди був і залишається вагомим джерелом надходжень місцевих бюджетів та є серйозним важелем державного регулювання діяльності підприємців та малих підприємств, що є суб’єктами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Не дивлячись на це, його функціонування в Україні є предметом тривалої дискусії як серед науковців, так і серед політиків та представників бізнесу. При цьому, представники одних наукових кіл відстоюють в своїх дослідженнях позицію щодо необхідності подальшого функціонування спеціального режиму оподаткування суб’єктів малого підприємництва, а інші дотримуються думки щодо недоцільності його подальшого використання.

Не зважаючи на наукову полеміку з цього приводу, єдиний податок як спеціальний режим оподаткування суб’єктів малого бізнесу, функціонує вже досить тривалий період. В той же час, з прийняттям Податкового кодексу України та внесенням суттєвих змін до цього нормативно-правового акту, що набрали чинності з початку та з середини 2012 року, механізм справляння єдиного податку суттєво змінився.

Хочу також зазначити, що єдиний податок формує значну частину доходів зведеного бюджету України. Дані таблиці 1 демонструють тенденцію до збільшення питомої ваги єдиного податку у податкових надходженнях зведеного бюджету.

Таблиця 1. Динаміка мобілізації єдиного податку та його питома вага у податкових надходженнях ДБУ

Також як ми можемо помітити за даними, що наведені в Таблиці 1, можна зробити висновок, що єдиний податок з суб’єктів малого підприємництва акумулює від 0,59 до 1,26% усіх податкових надходжень зведеного бюджету України.

Поряд з цим можна спостерігати поступове скорочення частки єдиного податку з суб’єктів малого підприємництва у питомій вазі податкових надходжень протягом досліджуваних шести років.

Також як можна бачити із даних наведених в таблиці 2 до зведеного бюджету збільшується частка надходжень єдиного податку саме з суб’єктів малого підприємництва, що є юридичними особами. Але при цьому як свідчать показники мобілізації єдиного податку за категоріями його платників більшу частку до податкових доходів зведеного держаного бюджету більші суми єдиного податку все ж надходять від суб’єктів малого підприємництва, фізичних осіб.

Таблиця 2. Надходження єдиного податку за категоріями платників. (млн.грн)

Таким чином можна зробити висновок, що діючий на даний момент в Україні механізм справляння єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва призводить до деякого дисбалансу податкового навантаження на юридичних і фізичних осіб, що є суб’єктами малого бізнесу.

Не дивлячись на суттєве вдосконалення механізму нарахування і сплати єдиного податку, слід зазначити, що порядок нарахування і сплати єдиного податку, який діє а Україні з 2012 року має певні недоліки, насамперед пов’язані з тим, що цей податок насправді за своєю економічною сутністю не є єдиним, оскільки платники єдиного податку, суб’єкти малого підприємництва, мають сплачувати також ще і інші платежі на користь держави (єдиний соціальний внесок, місцеві податки і збори, ПДВ тощо), а також з тим, що обмеження з приводу використання спрощеної системи оподаткування у схемах податкових оптимізацій, навіть з урахуванням змін, що були прийняті у 2012 році не є достатніми.

Схема 1

За даними наведеними у схемі 1 можна побачити, що обсяги надходжень єдиного податку суб’єктів малого підприємництва до місцевих бюджетів є досить суттєвим і мають циклічний характер. Також з наведеної статистики можна помітити, що із року в рік надходження єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва до місцевих бюджетів складає все більш питому вагу.

За даними офіційної статистики, у сфері малого підприємництва в Україні станом на 1 січня 2011 р. діяли 151,4 тис. підприємств, які забезпечували 7% ВВП. У той же час, у сусідніх з Україною Чехії, Словаччині та Угорщині, частка малих підприємств у ВВП визначалася на рівні 30 - 40%.

В Україні найбільша кількість малих підприємств працює у Києві, на другому місці - Автономна Республіка Крим. Так, станом на початок 2011 р. в українській столиці чисельність малих фірм становила 243 на 10 тис. населення. По областям України статистика була такою: найвищими показники концентрації малого бізнесу є у Київській, Дніпропетровській та Донецькій областях (72, 69, 54 підприємства на 10 тис. чоловік населення відповідно), найнижчими - у Рівненській, Чернівецькій та Волинській областях (41, 44, 45 підприємства на 10 тис. чоловік населення відповідно).

Статистика концентрації малого бізнесу в Україні за 2011 рік. (Додаток 4) .

Розділ 3. Проблеми оподаткування малого бізнесу та шляхи їх вирішення

Спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого бізнесу започатковано Указом Президента України ще 1998 року. З того часу не було і року, щоб не виникало спроб з боку державної влади змінити або зовсім скасувати спрощену систему (в цілому чи істотну частку). Кожного разу ці спроби закінчувались протистоянням підприємців і влади, які іноді виливались у масові акції прямої дії та громадської непокори. І кожного разу поставало питання: спрощена система оподаткування - це тимчасове явище перехідної економіки чи фундаментальна частина сучасної цивілізованої політики розвитку малого підприємництва?

Умови, в яких знаходиться мале підприємництво на загальній системі оподаткування в Україні, є одними з найгірших у світі. Так, за рейтингом Doing Business - 2012 Україна посідає 181 місце за рівнем оподаткування (як і в рейтингу 2011 року). З 2006-го по 2012 рік за даними цього рейтингу загальний податковий тиск зазнав незначних змін - з 57,3 до 57,1% (від прибутку). Прийнятий 2010 року Податковий кодекс України становища не покращив.

Ще гірша ситуація зі складністю та, відповідно, вартістю дотримання вимог податкового законодавства. За результатами дослідження «Вартість дотримання податкового законодавства в Україні 2009 року», проведеного Міжнародною Фінансовою Корпорацією, в Україні суб’єкт малого бізнесу з річним оборотом до 300 тисяч гривень на виконання норм податкового законодавства (без урахування суми сплачених податків) витрачає до 8,2% свого валового доходу. Ці витрати знижуються до 0,1% для суб’єктів із річним оборотом понад 35 млн. гривень. Дослідження встановило чітку залежність: що менший суб’єкт підприємницької діяльності, то більший відсоток валового доходу він витрачає на дотримання вимог податкового законодавства. Що вищі витрати суб’єкта бізнесу на виконання податкових правил, тобто що вищі витрати на податкове адміністрування, то в ринковій економіці менше ресурсу залишається у суб’єкта на безпосереднє забезпечення бізнес-процесів, то менше ресурсу на виплату заробітної плати найманим працівникам.

Слід визнати, що кількість і зміст податкових правил є виключною прерогативою державної влади, але за їхню неефективність і обтяжливість сплачує пересічний споживач. Тому обтяжливість податкових правил є штучним адміністративним навантаженням на все суспільство.

За таких умов загальної системи оподаткування стимулювати широке залучення населення з низьким рівнем доходу до самозайнятості або створення малого бізнесу з 2-3 робочими місцями - неможливо.

Загальна система завжди буде витратною з огляду на ведення податкового обліку і дотримання стандартів бухгалтерського обліку, завжди потребуватиме витрат суб’єктів бізнесу на дотримання вимог Податкового кодексу, але питома вага цих витрат суттєво (більше ніж у 100 разів!) зменшується зі збільшенням розміру суб’єкта бізнесу.

Отже, для стимулювання участі в малому бізнесі нових учасників та підтримання щорічних темпів їх приросту (важливо через високі темпи виходу з ринку для малого бізнесу) і, відповідно, забезпечення в національній економіці достатньої кількості робочих місць, необхідною умовою вбачається застосування простих правил оподаткування, які б мінімізували ризик помилки.

Це можливо шляхом застосування для малого бізнесу систем оподаткування, які базуються на оціночних, а не розрахункових (як у загальній системі оподаткування) методиках.

Шляхи вирішення проблеми. Спрощена система оподаткування є необхідною частиною державної політики розвитку малого підприємництва.

Вона має відповідати принципам простоти визначення бази оподаткування та розміру податкового зобов’язання, мінімізації облікових процедур до рівня, доступного пересічному громадянину із загальною середньою освітою. Важливою вимогою є стабільність спрощеної системи оподаткування протягом довгого часу. Лише за таких умов ця система виконає свою функцію із залучення широкого кола громадян до самостійної підприємницької діяльності та створення робочих місць.

Водночас спрощена система оподаткування є необхідною, але не достатньою умовою для розвитку і забезпечення конкурентоздатності національного малого бізнесу.

Також не можна забути і не сказати, що мають відбутися зміни в законодавсті які б вирішли ще й такі проблемі питання як:

         Вирівнювання податкового навантаження на суб’єктів малого бізнесу на спрощеному режимі оподаткування, що є фізичними та юридичними особами;

         Спрощення механізму проведення розрахунків підприємців та підприємств, що є суб’єктами малого підприємництва з бюджетами та держаними цільовими фондами.

Практичними шляхами реалізації поставлених проблем, на мою думку, можуть бути несуттєве зменшення ставок єдиного податку для тих його платників що є фізичними особами, а також включення єдиного соціально внеску до складу єдиного податку, що нині сплачується підприємцями.

Висновок

Серед суттєвих відмінностей нових правил спрощеної системи оподаткування від діючих до 1 січня 2012 року можна назвати такі:

         підвищення граничних розмірів річного доходу платників єдиного податку, а також збільшення кількості найманих працівників для відповідних груп підприємців;

         можливість фізичних осіб - підприємців - платників єдиного податку (лише третьої групи) зареєструватися платником ПДВ;

         для фізичних осіб - підприємців на єдиному податку, які мають найманих працівників, ставка єдиного податку не збільшується на 50% за кожного найманого працівника;

         зміна строків подання декларації платником єдиного податку;

         запровадження додаткових збільшених ставок єдиного податку, які застосовуються до перевищення обсягу граничного розміру річного доходу або до доходу, отриманого від інших ніж зазначені у свідоцтві видів діяльності чи від заборонених для єдиного податку видів діяльності, а також доходу, отриманого в іншій формі, ніж грошова;

         свідоцтво платника єдиного податку видається безстроково - за умови дотримання усіх вимог не потрібно щорічно подавати заяву і отримувати нове свідоцтво;

         звільнення за заявою від сплати фізичною особою - підприємцем (без найманих працівників) єдиного податку за один місяць у році на період відпустки та за один місяць хвороби (з підтвердженням листком непрацездатності);

         вимога щодо розрахунку за товари (роботи, послуги) виключно у грошовій формі (готівковій, безготівковій) поширюється на платників єдиного податків не лише юридичних осіб, а й на фізичних осіб - підприємців;

         змінено перелік податків і зборів, від яких звільнені платники єдиного податку - перелік доповнено збором на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, при цьому з переліку виключено збір за воду, за ліс та надра.

Список використаної літератури:

1.      Закон України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 3, ст.23)

.        Журнал «Податкова правда», №1 січень 2012 «Нові правила для малих підприємців»

3.      Всеукраинская газета "Консультант частного предпринимателя" електронний ресурс. Режим доступу: <#"601742.files/image003.gif">

Додаток 4