Технологія вирощування і селекція буряка цукрового
Міністерство аграрної політики і продовольства України
Полтавська державна аграрна академія
Агрономічний факультет
Кафедра рослинництва
Самостійна робота з буряківництва
Виконав: Нечвогало Олександр
Студент 4 курсу 4 групи
Полтава 2011
Зміст
1. Господарське значення, ботанічна характеристика та біологічні особливості буряка цукрового.
. Фотосинтез і дихання буряка цукрового.
. Розрахунок показників технологічних якостей коренеплодів буряка цукрового
. Післязбиральна обробка вороху насіння буряка цукрового. Технологічні схеми підготовки насіння до сівби
. Площа жилення і густота насадження рослин буряка цукрового. Способи механізованого формування густоти
. Система захисту посівів буряка цукрового від бур'янів
. Комплекс заходів захисту буряка цукрового від шкідників. Крихітка бурякова (Atomaria llneans Steph)
. Захист посівів буряка цукрового від хвороб
. Мінеральне живлення та методи розрахункку доз добрив під буряк цукровий
. Азотне, фосфорне, калійне чи борне голодування. Діагностика посівів буряка цукрового
. Оцінка стану посівів буряка цукрового (густота, повнота і рівномірність сходів, ураження їх коренеїдом)
. Особливості вирощування буряка цукрового на зрошуваних землях
. Особливості насінництва гібридів буряка цукрового, створених на основі ЦЧС
1. Господарське значення, ботанічна характеристика та біологічні особливості буряка цукрового
Господарське значення
Цукрові буряки-одна з основних технічних культур. При врожайності 400 ц/га забезпечують вихід 50-55 ц цукру, 150 - 200 ц гички, 260-280 ц сирого жому, 15-18 ц меляси, які використовуються на корм.
Цукор є цінним продуктом харчування. Він легко засвоюється організмом, висококалорійний. Фізіологічно обґрунтована норма цукру для людини не перевищує 100 г на добу.
За поживністю цукрові буряки значно перевищують кормові. 100 кг коренеплодів відповідають 26 корм. од. і містять 1,2 кг перетравного протеїну, а 100 кг листків-відповідно 20 корм. од. і 2,2 кг протеїну. Це одна з найпродуктивніших сільськогосподарських культур.
Вперше добув цукор з цукрових буряків німецький учений Маркграф у 1747 р. Власне цю культуру ще не можна було назвати цукровим буряком, оскільки цукор добули із листкової форми-мангольда, білокореневого листкового коренеплоду. В подальшому учень Маркграфа Франц Карл Ахард розпочав дослідження із селекції, агротехніки і технології переробки буряків на цукор (1784 р.).
Засновником бурякоцукрового виробництва в Росії вважається Яків Єсипов, який у своєму маєтку в Московській губернії (с. Нікольське) виробив 5 пудів чистого цукру з цукрових буряків. Правда, вихід цукру із сировини становив тільки 1% від маси буряків. Єсипов займався і технологією вирощування культури. В цей же час в літературі вперше зустрічається назва культури-«цукрові буряки»...
Морфобіологічні особливості. Цукрові буряки (Beta vulgaris S. V. saccharifera) належать до родини лободових (Chenopo-diaceae). Коренева система дорослої рослини складається з потовщеного головного кореня (коренеплоду) та сітки тонких кореневих розгалужень, які проникають на глибину до 2,5 м, а в ширину на 100-120 см. Розрізняють головку коренеплоду (вкорочене стебло), яка несе листки; шийку (гіпокотиль, або підсім'ядольне коліно) - частина коренеплоду, яка не має листків і бічних коренів; власне корінь-нижню конічну частину коренеплоду, на якій утворюються бічні корінці. На поперечному розрізі коренеплоду видно центральний судинно-волокнистий пучок, або «зірочку», й концентричні кільця провідних пучків, які чергуються. Між кільцями містяться клітини паренхіми відкладання цукру. Коренеплоди потовщуються за рахунок утворення нових кілець і розростання між-кільцевої паренхіми.
Листки у цукрових буряків великі, суцільні, черешкові, які стеляться або стирчать, пластинки їх округлі або серцеподібні, гладенькі чи гофровані. Для машинного вирощування найбільш технологічно придатними є рослини правильної конусоподібної форми коренеплоду з невеликою, рівномірно виступаючою з ґрунту голівкою, компактною розеткою прямостоячих листків.
Квітки буряків розміщені в пазухах листків групами по 2-6 у вигляді волотей; суцвіття - рихлий колос. В однонасінних буряків квітки розташовані по одній.
Цукрові буряки-дворічна рослина. В перший рік з насіння виростає потовщений коренеплід із запасами поживних речовин та розеткою прикореневих листків. Тривалість вегетаційного періоду у різних зонах бурякосіяння від 120-140 до 180-200 днів. На другий рік у висаджених у ґрунт коренеплодів із сплячих бруньок відростають листки і з'являються гіллясті високі (1,5 м і більше) стебла з квітками. Від висаджування до дозрівання насіння минає 100-125 днів. Рослини, в яких квітконосні стебла формуються вже в перший рік вегетації, називають цвітушними. Цвітушність спричинює зниження цукристості, здерев'яніння тканин і зменшення маси коренеплодів, утруднює переробку і зберігання буряків.
Рослини другого року вегетації, які не цвітуть і не формують насіння, називають «упрямцями». Основна причина їх з'явлення-фізіологічна непідготовленість до дальшого розвитку, яка буває внаслідок раннього збирання, підсихання маточних коренеплодів, високої температури їх зберігання, неглибокого висаджування.
При проростанні насіння вбирає воду і бубнявіє. В ньому активізуються ферменти, за допомогою яких запасні білки, жири та вуглеводи перетворюються на амінокислоти, цукор та інші речовини, необхідні для життєдіяльності рослини. Проростаюче насіння енергійно дихає, тому в цей час треба забезпечити більше надходження повітря у ґрунт. Під час проростання насіння першими починають рости і з'являються корінець і підсім'ядольне коліно. Потім на поверхню ґрунту виходять сім'ядолі, які зеленіють і виконують роль органів фотосинтезу в початковий період росту (фаза «вилочки»). Розміри сім'ядоль 2-3 см. Ушкодження сім'ядоль їх істотно знижує майбутній врожай, тому дуже важливо вчасно захистити молоді рослини від шкідників і хвороб.
Фаза сім'ядоль триває 6-8 днів, а потім з центральної бруньки виростають справжні листки. Строки появи першого і другого, третього і четвертого, п'ятого і шостого листків настільки збігаються, що здається, ніби вони ростуть водночас-парами. Звідси-фази першої, другої, третьої пари справжніх листків. На початку літа кожний листок з'являється через 2-3, а в середині-через 1-2 дні. За вегетацію рослина утворює 50-60 листків загальною площею в липні-серпні 3000-6000 см2. Найбільш інтенсивно ростуть листки у другій половині липня і в серпні. На час збирання частка листків становить 40-60% і більше від маси коренеплоду.
З появою перших справжніх листків починається потовщення головного кореня, первинна кора стає тісною і відмирає. Це так зване «линяння» кореня. Закінчується воно звичайно у фазі третьої пари листків. До цього періоду треба закінчити проріджування посівів. Тривале перебування їх у загущеному стані призводить до незворотних змін у будові коренеплодів. Рослини потерпають не тільки від нестачі води та поживних речовин, а й від дефіциту світла. Коренеплоди витягуються-«стікають», знижується їх продуктивність.
Ріст коренеплоду і кореневої системи тісно пов'язаний з формуванням листків: чим раніше й більше утворюється листків, тим інтенсивніше росте головний корінь. У перший рік виділяють три періоди вегетації буряків: формування асиміляційного апарату й кореневої системи-приблизно перші півтора місяці життя рослин; посилений ріст листків та коренеплоду, який триває більше двох місяців (добові прирости коренеплоду сягають 10 г і більше); інтенсивне нагромадження цукру-останній місяць вегетації, коли при порівняно високих приростах коренеплоду (5 г і більше) інтенсивно підвищується їх цукристість-до 0,07-0,1% за добу.
Насіння цукрових буряків активно проростає при середньодобовій температурі ґрунту 6-8°С на глибині 6-7 см. Сходи витримують заморозки до 4-5°С. Холодна погода на початку вегетації спричинює цвітушність. Фотосинтез та ріст буряків найкраще відбуваються при температурі 20-22°С, але активний ріст і нагромадження цукру тривають до настання періоду зниження температур восени до рівня нижче 6°С. Необхідна сума активних температур у різних районах бурякосіяння становить 1800-3000°С.
Цукрові буряки-рослина довгого дня, вибаглива до світла. Необхідна для них сумарна сонячна радіація становить до 3 тис, а ФАР-до 1,1-1,3 тис. МДж/м2. Цукристість значною мірою залежить від кількості сонячних днів у серпні-вересні.
Для бубнявіння і проростання насіння потрібно 150-170% води від маси клубочків. На формування 1 ц коренеплодів і відповідної кількості листя при урожайності 400-500 ц/га буряки використовують з ґрунту близько 80 ц води, або 3200-4000 м3/га. Тому при їх вирощуванні велике значення мають заходи, спрямовані на нагромадження і зберігання вологи в ґрунті. Найбільше води буряки потребують в період посиленого росту (в липні-серпні). Оптимальна вологість ґрунту для них 65-70% . Відносно менше зниження врожаю цукрових буряків у роки з недостатньою кількістю опадів порівняно з іншими рослинами пояснюється тим, що коренева система їх глибоко проникає в ґрунт (до 2 м і більше), а також тривалим періодом вегетації і здатністю використовувати пізньолітні опади.
Цукрові буряки потребують великої кількості поживних речовин. У середньому при утворенні 1 т коренеплодів і відповідної кількості гички вони виносять з ґрунту 5-6 кг азоту, 1,5-2 кг фосфору і 6-7,5 кг калію, а також значну кількість інших макро- та мікроелементів. На початку вегетації у них особливо велика потреба в азоті й фосфорі. В середині вегетації надходження усіх елементів живлення досягає максимуму. В другій половині вегетації рослини використовують понад 25% загальної кількості азоту і близько 40% калію. Потреба у фосфорі така сама, як і в середині вегетації.
В результаті фотосинтезу в цукрових буряках утворюється 90-95% органічної речовини і 100% сахарози. Порівняно з іншими рослинами вони краще використовують ФАР. Ефективність використання ФАР різними рослинами становить у середньому 0,2-0,4%, культурними - 0,55%. Для формування урожаю посівами буряків у господарствах України використовується 1-1,25% ФАР. Дослідження показують, що можливе використання ними ФАР до 7-10%.
Підвищенню інтенсивності й продуктивності фотосинтезу сприяють агротехнічні заходи щодо збільшення вмісту вуглекислоти в повітрі, підвищення температури, мінерального живлення й вологості. Основним є створення оптимальної асиміляційної листкової поверхні посіву за рахунок збільшення кількості листя, поліпшення його оптичних властивостей й безперервного функціонування. Цьому сприяють ранні строки сівби буряків, оптимальна густота посівів, рівномірність розміщення рослин на площі, обґрунтовані пізні строки збирання врожаю.
Близько 75-80% загальної маси коренеплоду становить вода, вміст сухих речовин - 20-25%. Суха речовина - це 17-20% сахарози, 3-5 клітковини, 1-2 азотистих і 0,8 безазотистих речовин, 0,5% золи. Вміст цукру в коренеплодах залежно від сортових особливостей і умов вирощування коливається від 15 до 22%. Сахароза становить 70-75% сухої речовини.
Існує зворотна кореляція між урожайністю й цукристістю. Основним показником продуктивності фабричних буряків є вихід цукру заводського з одиниці маси коренеплодів і з 1 га посіву. Вихід цукру залежить не тільки від цукристості коренеплодів, а й від вмісту і співвідношення в них зольних елементів, розчинного азоту, пектинових речовин, редукуючих цукрів та органічних кислот. Саме вони визначають всі основні показники технологічних якостей цукрових буряків (втрати цукру з мелясою, імовірний вихід цукру, чистота очищеного соку та ін.).
. Фотосинтез і дихання буряка цукрового
Оптимальна температура для фотосинтезу - близько 20°С. Однак вона коливається від 12°С при ослабленому освітленні до 34-36°С при підвищеному вмісті вуглекислого газу. Цукрові буряки інтенсивно засвоюють вуглекислий газ при температурі 30-40°С, тоді як в інших рослинах наситає депресія фотосинтезу. Цим пояснюється одна з основних особливостей їх відносно підвищена жаростійкість. Фотосинтез у цукрових буряків починається ранком при освітленні до 9000 лк і припиняється увечері при 1000 лк. максимальна продуктивність посівів спостерігається при змішаному освітленні. Нагромадження сухих речовин відбувається інтенсивніше при червоному освітленні, ніж при синьому. Якщо інтенсивність фотосинтезу в червоних променях прийняти за 100%, то в синіх вона становитиме 54%. Однак для синтезу білків, утворення вітамінів, каратиноїдів, діяльності ферментів і ростових речовин більш сприятливі сині і фіолетові промені.
У рослин, які виросли при недостатньму освітленні, менша маса коренеплоду і більша маса гички. Коренеплоди у добре освітлених рослин містять більше цукру, менше шкідливого азоту, хлору, щавлевої кислоти, калію, натрію, кальцію. При збільшенні площі живлення поліпшуються умови освітлення рослин. Але при цьому створюються сприятливі умови для кореневого живлення, що посилює ростові процеси і знижує цукристість коренеплодів.
В сонячні дні процеси асиміляції переважають у рослин буряків, які містять менше хлорофілу, а в звичайні - навпаки. Залежно від інтенсивності світла та інших факторів змінюється потреба рослин у вуглекислому газі. При збільшенні концентрації вуглекислого газу від 0 до 15% інтенсивність фотосинтезу підвищується прямопропорційно концентрації, від 1,5 до 20 - дуже повільно, а понад 20%- знижується.
На інтенсивність фотосинтезу значною мірою впливає вік листків і рослин, вміст у них вологи і хлорофілу, насичення тканин листків асимілятами і швидкість їх відтоку в коренеплід. У листків, які містять велику кількість розчинних асимілянтів фотосинтезу занижена. Тому створення умов для швидкого відтоку асимілянтів з листків у коренеплід сприяє підвищенню інтенсивності фотосинтезу.
Інтенсивність фотосинтезу значною мірою залежить від розміру клітин листків. У дрібноклітинних рослин велика загальна поверхня плазматичного шару і хлорфілоносного апарату, на поверхні яких засвоюється вуглекислий газ. Депресія фотосинтезу у них настає пізніше, ніж у крупноклітинних.
На інтенсивність фотосинтезу в оптимальних погодних умовах вирішальний вплив мають умови живлення. Численні досліди свідчать, що у першій половині вегетації вища інтенсивність фотосинтезу спостерігається при менших дозах поживних речовин, а в другій - при більш високих.
Дихання
Вивільнення енергії відбувається в процесі дихання, який пов'язаний з розкладом органічних речовин.
На практиці необхідно з одного боку створювати сприятливі умови для дихання, яке забезпечує енергією ріст рослин і нагромадження цукру в коренеплодах, а з другого - зводити до мінімуму дихання, пов'язане з непродуктивним витрачанням органічним речовин протягом вегетаційного періоду, під час збирання і зберігання коренеплодів. Лише при найбільш сприятливому співвідношенні фотосинтезу і дихання можна мати максимальну продуктивність цукрових буряків.
Протягом вегетаційного періоду інтенсивність дихання залежить від багатьох причин, більшість з яких можна регулювати агротехнічними заходами.
Період найбільшої інтенсивності дихання коренеплодів збігається з максимальною асиміляційною діяльністю листків, а в міру нагромадження цукру в них процес дихання уповільнюється. При відносно розвиненому листковому апараті і надмірному внесенні добрив у жаркі дні порушується водний баланс рослин, спостерігається депресія фотосинтезу і посилення процесу дихання.
Найбільш різко дихання посилюється при надмірному азотному живленні. Калій діє каталітично на дихальні ферменти і підвищує життєдіяльність рослин буряків, стійкість їх до коливань температури. Пошкодження рослин шкідниками, ураження хворобами активізує дихання і призводить до непродуктивних витрат енергії. Найбільш небажане інтенсивне дихання при зберіганні коренеплодів у польових кагатах і на цукрових заводах.
Хімічний склад буряка цукрового і фізіологічні основи підвишення цукристості коренеплодів
Середній хімічний склад коренеплодів цукрових буряків можна охарактеризувати такими даними:
Сахароза (С12Н22О11) є основною складовою частиною сухих речовин цукрових буряків. Вміст її у свіжозібраних коренеплодах найчастіше коливається в межах 16-20%.
Відомо, що в різних частинах коренеплоду міститься неоднакова кількість цукру. Це пояснюється неоднаковими фізіологічними функціями, які виконують різні групи клітин кореня. У вертикальному напрямі максимальна кількість цукру міститься в середній частині коренеплоду (18-19%) і особливо на межі кореня і шийки (19-20%). Менше цукру в головці (14-15%) і хвостику буряку (15%). У горизонтальному напрямі (поперечний перетин) найменше цукру в центрі кореня і частинах, які прилягають до покривних тканин.
Крім сахарози, в цукрових буряках є моноцукри-глюкоза і фруктоза. У свіжих здорових коренеплодах кількість їх становить 0,04-0,1%, а за несприятливих умов зберігання коренеплодів вміст моноцукрів може збільшуватись за рахунок зменшення вмісту сахарози.
Під дією ферментів та органічних кислот сахароза у водних розчинах гідролізується і розщеплюється на глюкозу та фруктозу. Цей процес називають інверсією, а утворюваний продукт-інвертним цукром. При виробництві цукру підвищений вміст цих речовин у буряках небажаний, тому що це утруднює кристалізацію сахарози і спричинює втрати її в патоці.
Половина всіх нерозчинних речовин (м'якоті), або 2,4-2,5% від маси коренеплоду, припадає на пектинові речовини. Порівняно з целюлозою (клітковиною) і геміцелюлозою це менш стійкі компоненти м'якоті. Вони сполучаються з целюлозою, утворюючи так званий протопектин.
У буряковому виробництві пектинові речовини гідролізуються з утворенням галактуронової кислоти, метилового спирту та інших речовин. Пектини буряків дуже чутливі до дії лугів. Галактуронова кислота, яку отримують при гідролізі, утворює з Са(ОН)2 драглистий осад, що утруднює фільтрування бурякового соку. Пектин бубнявіє у воді і збільшує в'язкість розчинів, утруднюючи дифузію соку.
Особливо небажані явища спостерігаються при переробці буряків, уражених грибними захворюваннями. У цьому разі ферменти, що виділяються мікроорганізмами, гідролізують протопектин, збільшуючи кількість розчинного пектину. При переробці підгнилих буряків у процесі дифузії виділяються значні кількості пектинових речовин, які переходять у сік, що різко знижує його якість. Крім того, наявність їх у соку призводить до закупорювання шпарин фільтрів, що утруднює фільтрацію.
Вміст азотистих органічних речовин у цукрових буряках становить 1,1-1,2% (азотисті речовини соку та азотисті речовини м'якоті). Серед них переважають білки (близько 0,7%). При нагріванні соку білки коагулюють і здебільшого видаляються. До складу небілкових азотистих речовин входять аміди та аміачні сполуки (0,15%), амінокислоти (0,2%), бетаїн (0,15%) та ін.
У цукробуряковому виробництві частина азотистих речовин (амінокислоти й органічні основи, переважно бетаїн) вважаються шкідливими. Від цих форм азотистих речовин у процесі виробництва цукру сік звільнити неможливо, тому вони проходять разом з цукром до останніх фаз технологічного процесу, потрапляють у патоку і збільшують втрати цукру. Загальна кількість шкідливих азотистих сполук становить у коренеплодах близько 0,4%.
Особливо різкі зміни в складі азотистих речовин спостерігаються у заморожених, а потім відталих буряках. У цьому разі кількість білкового азоту зменшується на 40-50% від початкової і відповідно збільшується вміст шкідливого при довгостроковому зберіганні коренеплодів.
Після збирання та під час зберігання в коренеплодах цукрових буряків продовжуються життєві процеси. Так, після відокремлення листків під час збирання пластичні речовини поповнюються. Водночас процеси розпаду цукру в корені не припиняються і під впливом нових умов різко посилюються. Замість безперервного надходження води до кореня, спостерігаються втрати її, які спричинюють підв'ялювання буряків. Це, у свою чергу, призводить до посилення дихання, а отже, до збільшення втрат цукру. Внаслідок випаровування вологи порушується тургор коренеплодів. Прямим наслідком втрати води є коагуляція колоїдів, тобто руйнування структури протоплазми, за якої знижується опірність коренеплодів до бактеріальних захворювань і посилюється гідролітична діяльність ферментів.
Тривале в'янення може призвести до незворотних процесів у клітинах і відмирання їх. Втрати вологи коренями залежать від температури зовнішнього повітря, його відносної вологості, якості укриття, ступеня стиглості, розміру коренеплодів.
Серед процесів, що відбуваються в коренеплодах буряків під час зберігання, винятково важлива роль як за біологічним значенням, так і за розміром втрат цукру, що спричинені ними, належить диханню. Під дією ферменту інвертази сахароза розпадається на глюкозу і фруктозу, дисиміляція яких відбувається за загальновідомим рівнянням аеробного або анаеробного дихання.
. Розрахунок показників технологічних якостей коренеплодів буряка цукрового
Основним показником технологічних якостей коренеплодів є цукристість (дигестія), яка визначається за допомогою цукрометрів (поляриметрів) у лабораторіях або на автоматизованих лініях під час приймання цукрових буряків на заводах.
Про якість коренеплодів роблять попередній висновок за показником доброякісності соку. Доброякісність, або чистота соку,- це вміст в ньому цукру з розрахунку на 100 частин сухих розчинних речовин. Вміст сухих розчинних речовин у соці визначають за допомогою рефрактометра (УРЛ). Розрізняють чистоту клітинного соку, віджатого з бурякової м'язги (кашки) і очищеного в лабораторних умовах дефекосатурацією (пропусканням через вапно і вуглекислоту).
У буряків з нормальними технологічними якостями доброякісність клітинного соку не нижче 86-88, а очищеного- не нижче 92-93%. При зниженні чистоти соку на 1% вихід кристалічного цукру зменшується мінімум на 0,2%.
Імовірний вихід меляси визначають за формулою:
М=2ПМ,
де М- вихід меляси,% від маси коренеплодів.
МВ-фактор - кількість меляси, яка буде одержана на заводі з розрахунку на 100 частин цукру. Цей показник, запропонований для визначення якості буряків чехословацькими вченими Драховською і Шандерою, достатньо повно характеризує фізіологічний стан рослини, оскільки одночасно беруться до уваги рівень нагромадження цукру і сумарний вміст катіонів і аніонів. Крім того, він також відображає технічну сиглість буряків.
МВ-фактор визначається за формулою:
МВ=М∙100/В,
де М- імовірний вихід меляси,% від маси коренеплодів;
В- розрахунковий вихід цукру,% від маси коренеплодів.
Цукрові буряки вважаються технічно стиглими, коли значення МВ- фактора досягає 18-30. Коефіцієнт натуральної лужності запропонований Кубадіновим і Вінжером (1971) для оцінки запасу ефективної лужності в буряках. Якщо його значення менше 1,8 у заводські соки додають соду, що збільшує втрати цукру в мелясі.
Коефіцієнт якості буряків є допоміжним показником. Чим він більший, тим вища чистота очищеного соку. Визначають коефіцієнт якості буряків за формулою:
К=В/Д∙0,9
де К- коефіцієнт якості коренеплодів;
В- імовірний вихід цукру,% від маси коренеплодів;
Д- цукристість,%
. Післязбиральна обробка вороху насіння буряка цукрового. Технологічні схеми підготовки насіння до сівби
Насіння у насінниках цукрових буряків, які комбайнували після дефоліації, або з великою кількістю недозрілих плодів вологе. Якщо насіння дозріло в суху й жарку погоду, то у воросі міститься багато дефектних плодів.
У воросі цукрових буряків після збирання переважають однонасінні коробочки, які складаються з трьох частин: оплодня, зародка й перисперму. В оплодні міститься насінина, яка прикрита кришечкою. В багатонасінних буряків насінини розділені прошарком здерев'янілої паренхіми, хоч бувають супліддя і без неї. Оплодень захищає насінину від травмування, маса його становить 65-70% від маси насінини. На оплодні може бути багато збудників різних інфекцій, він дуже гігроскопічний, тому шліфуванням поліпшують санітарний стан насіння, збільшують його сипкість.
Кожна насінина буряків має дві оболонки, одна з яких легко руйнується. Насіння містить значну кількість крохмалю, білка й жиру, тому вологість його під час зберігання не вище 12%. Через високі засміченість і вологість буряковий ворох (до 20%), який надходить на обробку, потребує термінового сушіння, інакше він почне самозігріватися. Для цього краще використовувати установки активного вентилювання з використанням тепловентиляційних агрегатів. Якщо вологість вороху вища за 22%, температура теплоносія має бути не вище 38-40°С, а за вологості менш як 22% - не більше 42°С.
Після підсушування (зменшення вологості на 3-5%) ворох пропускають через ворохоочисники ОВП-20А або ОВС-25. Якщо у воросі міститься менше 20% смітних або зернових домішок, то після попереднього просушування проводять первинне очищення на ЗАВ чи зерноочисних комплексах. Використовуючи різні парусність, розмірність, гігроскопічність та вологість компонентів насінного вороху, проводять вторинне та спеціальне очищення.
Насіння цукрових буряків сушать до вологості 12-13% на різних сушарках, у тому числі й на барабанних, дотримуючись режиму сушіння 42-43°С.
Контроль за якістю післязбиральної обробки насіння проводять постійно за такими показниками: температура, вологість, зараженість. Контроль за якістю зернової маси залежно від її цільового призначення здійснює лабораторія, дотримуючись прийнятих методик та періодичності. Так, температуру, вологість і зараженість свіжозібраного зерна визначають щодня.
Для обробки насіння буряків після очищення його на ворохоочисниках машини й комплекси певним чином переобладнують:
збільшують у КЗС і ЗАВ завальне вікно в бічній вертикальній стінці бункера до 60-65°, а у завальній ямі ставлять вібраційну решітку;
заміняють зернопроводи, які з'єднують завантажувальну норію з машиною попереднього очищення, на зернопроводи діаметром
см, а з повітряними решітними машинами на зернопроводи діаметром 15 см;
встановлюють додатково трієрний блок (діаметр отворів у циліндрах 11,2 мм) або дві бурякові гірки ОСГ-0,5;
регулюють паливну апаратуру на м'який режим сушіння (замість форсунки 0 2,2 мм ставлять форсунку 0 0,8 мм);
встановлюють в кінці лінії машини для затарювання (ваговибійний апарат та мішкозашивну машину з конвеєром);
встановлюють на повітрорешітних машинах решета Б1 і Б2 з незаштампованими полями.
Вторинне очищення насіння буряків проводять на повітрорешітних машинах та гірках, регулюючи їх залежно від стану маси. Після цього його калібрують на фракції 4; 3,5-4,45; 4,5-5,5 мм. Великі фракції насіння шліфують, при цьому видаляється близько 10% навколоплідника, повторно калібрують та обробляють захисно-стимулюючою речовиною чи дражують.
При вологості насіння буряків 12% його можна зберігати насипом або в мішках, складених у 12 рядів, час від часу переміщуючи їх (верхні мішки вниз, і навпаки). Засіки для зберігання насіння буряків насипом влаштовують на дерев'яній підлозі, а мішки складають на дерев'яних настилах.
. Площа живлення і густота насадження рослин буряка цукрового. Способи механізованого формування густоти
Для сівби і догляду за посівами буряків використовують комплекси 12-рядних (ССТ-12Б, ССТ-12В, СТВ-12, УПС-12, СУ-12, УСМК-5,4Б, УСМК-5.4В) і 18-рядних машин (ССТ-18Б, КОЗР-8,1-01, КРШ-8,1). Використовують також сівалки іноземного виробництва, зокрема ДжонДір1760, а також культиватори ДД-886. З метою зменшення витрати гербіцидів і поліпшення екології їх вносять стрічковим способом підживлювачем-обприскувачем ПОМ-630-1 одночасно з сівбою або міжрядним обробітком.
Господарства одержують насіння в посівних одиницях (100 тис. насінин), оброблене захисно-стимулюючими речовинами.
Сівалки ССТ-12Б і ССТ-12В обладнують слідоутворювачем та двома щілинорізами і колесами-копірами. Слідоутворювач кріплять між сьомою і восьмою посівними секціями. Місце встановлення щілинорізів залежить від того, з яким трактором агрегатують сівалку. При використанні колісного трактора класу 1,4 з колією 1,8 м їх кріплять між третьою і четвертою та дев'ятою і десятою посівними секціями. Якщо ж сівалку агрегатують з трактором Т-70С, то між третьою і четвертою та восьмою і дев'ятою посівними секціями.
Якщо насіння має лабораторну схожість не менше 90%, сіють 12-15 шт. на 1 м рядка. У цьому випадку одержують 8-10 сходів і застосовують механізоване формування густоти рослин. При високій культурі землеробства сіють на кінцеву густоту (8-10 насінин на 1 м рядка).
Науково обґрунтованою системою догляду за посівами передбачено виконання таких механізованих операцій: суцільне розпушування грунту до появи сходів культиваторами, обладнаними ротаційними робочими органами і роторами без шлейфів; перше розпушування грунту в міжряддях і захисних зонах рядків (шаровку) з використанням захисних дисків, односторонніх плоскорізальних лап і ротаційних батарей; формування густоти посівів механічними (УСМП-5,4) і автоматичними (ПСА-2,7, ПСА-5,4) проріджувачами або просапними культиваторами (УСМК-5,4Б); підживлення рослин (у зоні достатнього зволоження) рідкими мінеральними добривами (УСМК-5,4+ПОМ-630-1) і сухими (УСМК-5,4Б); міжрядні обробітки посівів культиваторами, обладнаними спеціальними підгортачами для присипання бур'янів ґрунтом у захисних зонах і рядках; хімічний захист рослин підживлювачами-обприскувачами типу ПОМ-630-1 тощо.
Агрегати водять по борозенці слідоутворювача (до появи сходів) з використанням знятих з сівалки і встановлених на просапний культиватор щілинорізів і коліс-копірів. Це дає змогу своєчасно і якісно обробити посіви, зменшити захисні зони рядка до 5 см, частково або повністю усунути затрати ручної праці.
За рекомендаціями НІЦ на період збирання густота насаджень буряків повинна становити: у районах достатнього зволоження 115-120 тис./га, нестійкого 110-115, а в районах недостатнього зволоження 100-105 тис./га рівномірно розміщених рослин.
За 25-30 днів до початку збирання врожаю посіви доцільно обробити фізіологічне активними речовинами, які збільшують вихід цукру на 3-5 ц/га. Для цього використовують 1,5-2,5 кг/га гідрозиду малеїнової кислоти (ГМК-натрій), розчиненої у 200-300 л води при наземному обприскуванні машинами типу ПОМ-630-1.
6. Система захисту посівів буряка цукрового від бур'янів
Розроблено два способи основного обробітку ґрунту - поліпшений та напівпаровий. Поліпшений спосіб включає дворазове лущення стерні дисковими і лемішними лущильниками та глибоку зяблеву оранку в кінці вересня на початку жовтня двоярусними плугами. У зоні достатнього зволоження рекомендується застосовувати напівпаровий обробіток ґрунту, який включає лущення стерні дисковими лущильниками в два сліди на глибину 5-6 см, внесення органічних і мінеральних добрив і оранку на глибину 28-32 см плугами з передплужниками в агрегаті з боронами або з кільчасто-шпоровими котками в кінці липня - першій половині серпня. По мірі з'явлення бур'янів поле обробляють 1-2 рази важкими зубовими боронами або культиваторами загального призначення. В кінці осені проводять безполицеве розпушування на глибину 16-20 см плугами або лемішними лущильниками без палиць.
Норми внесення гербіцидів
Посходові обприскування доцільно починати при появі сходів бур'янів. Перший обробіток посівів цукрових буряків проводять у фазі сім'ядоль у бур'янів такою композицією:
бетанал експерт або Біцепс Гарант, 0,75 л/га.
За умови теплої погоди за появи нової хвилі сходів бур'янів (орієнтовно через 6-10 днів) обприскування повторюють, застосовуючи композицію: - бетанал експерт (Біцепс Гарант), 0,8 л/га + карібу 0,03 кг/га + тренд 90, 0,2, л/га.
В умовах холодної погоди застосовують бакову суміш Бетанал експерт (Біцепс Гарант) + Пілот (1,0+1,0 л/га), або Бетанал експерт (Біцепс Гарант) + Пірамін Турбо (1,0+2,0 л/га).
Якщо з'являється нова хвиля бур'янів (10-14 днів після другого), таку ж композицію застосовують втретє. Проти однорічних і багаторічних злаків у суміш за другого внесення додають грамініцид, - це центуріон, 0,3-0,5 л/га, тарга супер, 1,0-1,5 л/га, Міура - 0,6-0,8 л/га, пантера, 1,0-2,0 л/га і інші.
Масові сходи щириць можна контролювати такими композиціями: Бетанал експерт, 1 л/га. Масові сходи щириць, гірчаків, жабріїв і пасльону: Бетанал експерт + Пілот (1+1 кг/га), Біцепс Гарант + Карібу + Тренд (прилипач) (0,7+0,03+0,2 л/га), Матрикс (Бетанал АМ) + Пірамін Турбо (2,0+2,0 л/га).
Наведені норми орієнтовні, їх необхідно уточнювати з урахуванням конкретних умов поля і погоди. При другому обприскуванні норми внесення препаратів можуть залишатись такими ж, як і при проведенні першого, або їх збільшують на 1/3. Норми внесення гербіцидів і їх композиції визначають для кожного поля індивідуально з урахуванням видового складу бур'янів, їх масовості, стану розвитку культурних рослин, погодних умов.
Якщо на посівах цукрових буряків є багаторічні види бур'янів, то з ними боротьбу здійснюють локальним внесенням гербіцидів. Традиційно пирій повзучий на перших етапах розселення на полях локалізується в долинках, блюдцях, осот рожевий і осот жовтий формують куртини. Обприскувати такі скупчення багаторічних бур'янів потрібно в оптимальні для дії гербіцидів фази розвитку бур'янів. Блюдця і долинки з пирієм необхідно обприскати Центуріоном + Аміго (0,7+2,1 л/ га), або Міура - 1,0 л/га, або Пантера - 2,0 л/га, або Тарга Супер - 2,0 л/га, чи Зеллек Супер - 1,0 л/га, коли рослини пирію повзучого матимуть 3-6 листків.
Куртини видів осотів потрібно обробити робочою рідиною Лонтрел - 300 (0,3 л/га), або Лонтрел Гранд - (0,12 кг/га). Оптимальні для внесення гербіцидів фази розвитку осотів: розвинена розетка-початок формування генеративного пагона. Рослини цукрових буряків повинні мати не менш 4-х листків. Обприскування грамініцидами проводять незалежно від фаз розвитку цукрових буряків. Як правило, площі багаторічних видів бур'янів становлять не більше 5-15% поля і тому обприскувати всю площу посівів цукрових буряків дорогими препаратами недоцільно. Якщо фази росту багаторічників і час обприскування співпадають з часом проведення обприскування проти однорічних видів, а поширення багаторічників має масовий характер, то їх проводять одночасно проти усіх видів бур'янів.
При визначенні строків застосування гербіцидів орієнтуються на фазу сім'ядоль у рослин переважаючих і особливо злісних бур'янів. У цій фазі можна використовувати найнижчі норми внесення гербіцидів. Щоб усі сходи бур'янів були охоплені саме в цей період розвитку, застосовують малі норми витрати у 2-4-кратній повторності. За такого послідовного внесення сучасних гербіцидів молоді рослини буряків витримують їх негативний вплив навіть у фазі вилочки. Вирішальним фактором для виконання такої концепції захисту від бур'янів є висока продуктивність і якість застосовуваної техніки.
Технологія внесення гербіцидів
Для внесення препаратів необхідно використовувати близько 200-280 л/га води з робочим тиском 2,0-3,0 атм. Застосовувати менші норми витрати рідини не рекомендується через небезпеку випаровування і пов'язане з цим зниження біологічної активності препаратів. Правильний вибір розпилювача визначає величину крапель, внесення оптимальної кількості гербіциду на цільовий об'єкт і втрати препарату випаровуванням і знесенням. Для діапазону витрати рідини 200 л/га особливо придатні розпилювачі з плоским конусом розпилу типу LU і ХR із соплами типу 11003 і 407-03. Уже за низького тиску від 1,5 до 2 бар вони забезпечують хороший розподіл краплин. буряк цукровий селекція насінництво
Для якісного розприскування розчину швидкість руху агрегату не повинна перевищувати 6-7 км/год. Оскільки на обсяг води, що витрачається, впливають розпилювачі, робочий тиск і швидкість, режим обприскування треба встановлювати відповідно до ширини захвату обприскувача, довжини поля і числа повних обробітків, для того щоб обприскувачі можна було заправляти на краю поля. Доцільно перевірити це заздалегідь з обприскувачами, заповненими водою. Обов'язково необхідно перевіряти під час кожного нового обприскування і відстань розпилювачів від листків. Підрахунки проводять безпосередньо перед першим обприскуванням.
Для прийняття правильного рішення про застосування гербіцидів проводять облік бур'янів. Визначення польової схожості небажаних рослин проводять на рядках, де виділяють майданчики по 0,25 м2 для підрахунку рослин бур'янів. Вносять препарати штанговими обприскувачами з широким (15-30 м) захватом. Наразі з вітчизняних машин найбільш зручним є ОП-2000-2-01, ОПШ-2000, ОСШ-2500, що обладнані щілинними розпилювачами, відсікаючими індивідуальними клапанами та фільтрами. Добрі результати відмічені також під час використання ОКН-18. З машин іноземного виробництва застосовують найбільш високоякісні агрегати марок "Рау", "Жакто", "Лемкен" та деякі інші.
Перед початком роботи штангу комплектують однотипними щілинними добре відкаліброваними розпилювачами. Допустиме відхилення норми витрати робочої рідини - ±5%. Перевіряють наявність фільтрів, чистоту ємкостей, справність насосів, манометрів, кріплень, з'єднань. Роботу обприскувача перевіряють з використанням води, регулюючи на норму витрати робочої рідини. У сучасних обприскувачів потрібний режим роботи задається бортовому комп'ютеру, що управляє роботою агрегату.
За умов смугового внесення пестицидів необхідно регулювати ширину смуги обробки. Для цього найзручнішими є плоскофакельні розпилювачі, поворот яких навколо вертикальної осі змінює ширину смуги обприскування. Для мінімальної ширини (10-12 см) вертикальна проекція на поверхню ґрунту площини розміщення факелу розпилювання повинна співпадати з напрямком рядка, а сам розпилювач - проходити над рядком паралельно йому. Ширину основи факелу регулюють зміною висоти закріплення розпилювача на грядилі культиватора.
Ширина смуги внесення післясходових гербіцидів повинна бути більшою від захисної зони рядка на 3-4 см. Висота розміщення розпилювачів, що забезпечує оптимальне розпилювання, становить 15-20 см. При цьому факел розпилювання за формою наближається до форми рівнобічного трикутника. Для смугового внесення найкраще застосовувати плоскофакельні розпилювачі з кутом розпилення 60°. Норму витрати препаратів встановлюють з урахуванням норми витрати робочої рідини за суцільного внесення та відповідно зменшенню площі обробки при смуговому внесенні. Для кожного розпилювача встановлюють вітрозахисний пристрій. За наявності бортового мікропроцесора на ньому задають програму та режим роботи агрегату. Головне завдання гербіцидів-забезпечити необхідний захист посівів від бур'янів до періоду змикання листків культури в міжряддях. Найкраще готувати робочу рідину на стаціонарних розчинних вузлах біля хімічних складів. За їх відсутності цю операцію проводять в місткості обприскувача. Бак заповнюють (обов'язково чистою і бажано м'якою) водою на 1/3 або 1/4 об'єму. Після цього в бак вносять за безперервної роботи мішалок гербіциди і після енергійного перемішування доводять вміст робочої рідини до повного об'єму водою. В заправленому обприскувачі мішалки повинні працювати постійно до закінчення процесу обприскування.
Наземне обприскування проводять у суху погоду за швидкості вітру до 5 м/сек і температурі не вище 24°С. В жарку суху погоду обробітки посівів доцільно проводити після 17 години. Допустиме відхилення фактичної норми витрати робочої рідини від розрахункової під час внесення гербіцидів не повинно перевищувати ±5%. Перевірку роботи обприскувача на норму виливу розчину проводять з використанням води. З урахуванням встановленої норми виливу рідини обприскувачем, швидкості руху та ширини захвату агрегату, витрату води на 1 га визначають за формулою:
Р= Рс∙600/V∙Мз,
Мз - ширина захвату агрегату, м.
Норми витрати гербіцидів на 1 га встановлюють за діючою речовиною.
Під час роботи штанга обприскувача не повинна коливатись у вертикальному напрямку. Рух агрегату повинен бути плавним, на постійній швидкості. Це забезпечує рівномірність внесення робочої рідини на поле. Не допускається проведення повторних проходів і перекриття та наявності огріхів на посівах.
На внесення посходових гербіцидів істотно впливають погодні умови. Так, прохолодна, хмарна погода з опадами протягом 5-7 днів перед обприскуванням сприяє тому, що рослини цукрових буряків і бур'янів формують на своїх листках тонкий і нещільний шар епікутикулярних восків, через які легко проникають діючі речовини гербіцидів. Рослини після такої погоди більш чутливі до препаратів.
Після сухої, сонячної і вітряної погоди рослини більш захищені, їх листки вкриває більш товстий і щільний шар епікутикулярних восків, що серйозно перешкоджають проникненню гербіцидів у тканини і провідні системи листків і стебел. Тому внесення стандартної норми гербіцидів без урахування реакції рослин на погоду в одній і тій же фазі розвитку у першому випадку може забезпечити високий рівень знищення бур'янів і пригнічення рослин культури, а в другому-низьку ефективність їх дії на бур'яни.
. Комплекс заходів захисту буряка цукрового від шкідників
Крихітка бурякова (Atomaria llneans Steph)
Жучок довжиною 1,2-1,5 мм, з вузьким сплощеним тілом і майже квадратною передньоспинкою. Вусики з 3-чле-никовою булавою. Тіло від буро-чорного до червоно-бурого кольору, вусики і лапки світліші. Личинка довжиною 2,5, шириною 0,5-0,7 мм, з плоскою головою, короткими ногами і двома хітинізованими гачкоподібними відростками на останньому членику, загнутими вгору і всередину. Знизу цього членика є м'язистий підштовхувач. Тіло личинки біле, напівпрозоре, з рудувато-жовтою головою, вкрите рідкими тонкими волосками. Лялечка біла, напівпрозора, вкрита розсіяними тонкими щетинками; довжина тіла 1,6-2 мм. Яйце довгасто-овальне, з одного боку трохи увігнуте, молочно-біле, блискуче, довжиною 0,4-0,44 мм, в поперечнику в межах 0,15-0,17 мм.
На Україні е повсюдно в зоні бурякосіяння, але частіше завдає шкоди у правобережному Лісостепу. Зимують жуки на старих бурячищах, а також на полях з-під бурякових висадків у верхньому шарі (від 1 до 10 см) і на поверхні ґрунту - під рослинними рештками. Лише в посушливі роки жуки залазять на зимівлю глибше, інколи до 100-130 см. Рано навесні вони з'являються на поверхні ґрунту і живляться спочатку рештками рослин буряків і бур'янами. При температурі 17-19° спостерігаються масовий літ жуків і міграція па посіви буряків. У Лісостепу це звичайно буває в середині або у другій половині травня. Тут же на посівах цукрових буряків жуки паруються. Відкладання яєць починається в другій половині травня і триває до вересня, проте найбільш масовим воно буває в кінці травня-червні. Яйця відкладають в ґрунт поблизу коренеплодів буряків звичайно на глибині 20- 30 см.
Одна самка відкладає 50 яєць, з яких через 5-6 днів виходять личинки. Вони ростуть протягом 33-42 днів, поступово заглиблюючись у ґрунт звичайно до 40-60, а в посушливі роки до 90 см. Личинки до середини серпня живляться дрібними корінцями буряків і, закінчивши живлення, заляльковуються.
Перші жуки з лялечок з'являються в червні, а масовий вихід в Лісостепу спостерігається з середини липня і в серпні. Восени жуки в масовій кількості з'являються на поверхні ґрунту, особливо після дощів. Повний цикл розвитку цього шкідника триває 55-60 днів. Протягом року дає одне покоління. Чисельність популяцій бурякової крихітки зменшують паразитичні нематоди, грибні й бактеріальні хвороби.
Пошкодження цукрових буряків крихіткою полягають у тому, що жуки вигризають на підземній частині молодих рослин дрібні круглі або овальні дірочки різного розміру-від поверхневих до глибоких, внаслідок чого рослинки надламуються. Таких пошкоджень жуки завдають як під час проростання клубочків, ще до виходу проростка на поверхню ґрунту, так і на підземній частині стебельця в фазі вилочки і трьох перших пар листочків. З настанням сухої погоди пошкоджені рослини гинуть, що інколи призводить до пересіву значних площ цукрових буряків. Особливо небезпечний цей шкідник у роки з холодною і вологою весною.
Ковалик темний (Agriotes obscurus L)
Темно-бурий матовий жук довжиною 7-9 мм, з світлішими, ніж у інших видів, вусиками і ногами. Тіло дуже опукле, передньоспинка широка, ширша за довжину, опукла, з спрямованими прямо назад бічними кутами. Надкрила рівномірно вкриті волосками, посередині трохи розширені.
Личинка довжиною до 25 мм, бурувато-жовта, блискуча, з одним вістрям на кінці черевця. Дихальця широкоовальні. Яйце довжиною 0,5 мм, кулястоовальне, біле, гладеньке. Жуки літають з кінця квітня до кінця червня. Під час відкладання яєць (у травні-червні) вони збираються на культурах з більш вологим і прохолодним приземним ярусом, зокрема на посівах злаків та багаторічних бобових трав. Удень вони ховаються під грудками землі і рослинними рештками. Яйця відкладають купками на прикореневі частини рослин. Залежно від вологості й температури навколишнього середовища фаза яйця триває від 12 днів до 1,5 місяця.
Влітку личинки живуть у верхньому шарі ґрунту, переміщуючись вище або нижче залежно від вологості різних його ярусів, а восени заглиблюються до 1 м і на цій глибині зимують. Протягом вегетаційного періоду дротяники підгризають коріння різноманітних польових культур. Розвиток їх триває більше чотирьох років. Наприкінці четвертого року в липні-серпні личинки заляльковуються. Тривалість фази лялечки-1,5-2 тижні. Жуки, що в липні-серпні виходять з лялечок, зимують у ґрунті. Цикл розвитку 5-річний. Віддає перевагу багатим на гумус, лучним і торфовим ґрунтам.
Ковалик посівний (Agriotes sputator L)
Тіло темно- або блідо-буре в сірому опушенні, довжиною 6-8,5 мм. Передньоспинка трохи темніша за надкрила. її довжина і найбільша ширина майже однакові. Краї передньоспинки, вусики і ноги бурувато-жовті. Яйце широкоовальне, 0,5 мм довжиною, біле і гладеньке. Личинка від жовтого до темно-жовтого кольору, довжиною до 18 і шириною до 1,4 мм. Останній сегмент тіла майже вдвічі довший за ширину, правильної конічної форми, закінчується маленьким шипиком.
Розвиток личинки триває протягом чотирьох років. Заляльковується в липні-серпні четвертого року. У квітні-травні п'ятого року на поверхню ґрунту виходять жуки, які літають до кінця липня. Яйця відкладають у травні-червні. Личинки тримаються дещо глибше, ніж у коваликів інших видів, переважно в шарі грунту з вологістю не менше 50%. Шкоди завдають личинки всіх віків, особливо старших. Один з небезпечних масових ґрунтових шкідників багатьох польових культур.
Ковалик блискучий (Selatosomus aeneus L.)
Тіло чорне, з металево-зеленим, металево-синім або бронзовим блиском, неопушене, довжиною 12-15 мм. Ноги рудо-червоні або чорні. Вусики, починаючи з четвертого членика, пилчасті. Довжина передньоспинки трохи більша за ширину. Личинка довжиною до 25 і шириною до 3,3 мм, звичайно блідо-жовта, верхній бік голови сплющений. На останньому сегменті зверху є поперечно-овальна, дуже заглиблена площадка, на бічних кілеподібних краях слабо-помітні горбочки. На кінці останнього сегмента черевця є два коротких товстих відростки із загостреними виступами, що спрямовані вершинами всередину; між кінцевими відростками є відкрита широка вирізка, яка звичайно вдвічі ширша за довжину.
Віддає перевагу піщаним та супіщаним вологим ґрунтам; у масовій кількості розмножується на заплавних ділянках. Генерація п'ятирічна. Личинки з яєць виходять у червні. Підгризають висіяне насіння і сходи багатьох рослин, але особливо небезпечні для кукурудзи, картоплі, різних коренеплодів і овочевих культур. У серпні-вересні четвертого року заляльковується.
За сильного ступеня загрози від звичайного та сірого бурякових довгоносиків після завершення сівби минулорічні бурячища та бурякові плантації, що межують з ними, обкопують крайовими ловильними канавками, які систематично затруюють дозволеними контактними інсектицидами. Слід зазначити, що цей захід буде ефективним і проти звичайного бурякового довгоносика за прохолодної затяжної весни під час його «пішого ходу», оскільки за швидкого наростання температур (до 20-25°С) в сонячні теплі дні жуки, розселяючись, розлітаються в різних напрямках.
Систематичні боронування та міжрядні рихлення покращують фізіологічний стан молодих рослин, обмежують розвиток коренеїду, парші, гнилей, чисельність ґрунтових шкідників, звичайного бурякового довгоносика, а також бур`янів. Використання яйцеїда трихограми на початку та за масового відкладання яєць листогризучими й підгризаючими совками, лучним метеликом ефективно знижує їх чисельність.
Препаратом нового покоління, який пройшов державні випробування у різних ґрунтово-кліматичних зонах України на низці культур, є МОСПІЛАН, 20% розчинний порошок (діюча речовина-ацетаміприд), виробництва фірми Ніппон Сода, Японія.
Інсектицидна дія МОСПІЛАНУ проявляється через його вплив на нервову систему комах. Він викликає у шкідників надмірне збудження та проявляє свою інсектицидну дію, порушуючи нормальну передачу нервового імпульсу. У результаті, у комах під впливом МОСПІЛАНУ починаються конвульсії та паралічі, які приводять до загибелі шкідників.
Препарат справляє системну і контактну дії, внаслідок чого шкідники гинуть як від безпосереднього контакту з препаратом, так і під час живлення токсикованою рослиною. МОСПІЛАН здатний проникати у тканини та розподілятись через судинну систему по всій рослині, включаючи коріння. Тому ефект від застосування препарату проявляється також і на необроблених частинах рослин, а сисні шкідники (попелиці, трипси, щитівки) швидко гинуть, поглинаючи отруєний сік.
МОСПІЛАН - швидкодіючий препарат: уже через 1 годину після обприскування можна спостерігати його ефект. Обробку слід проводити за появи личинок шкідника та перших ознак ушкодження рослин.
Завдяки новому механізму дії, у шкідників не виникає стійкості до препарату. МОСПІЛАН зберігає високу біологічну ефективність за нормальних і підвищених температур з періодом захисної дії 2-3 тижні. Препарат безпечний для навколишнього середовища. Порівняно з іншими інсектицидами, у тому числі фосфорорганічними та піретроїдними, МОСПІЛАН є найменш токсичним щодо медоносних бджіл та джмелів у період їх активного льоту та під час цвітіння рослин.
МОСПІЛАН зареєстрований для застосування на багатьох культурах у багатьох країнах світу, включаючи Японію. В Україні МОСПІЛАН має широку реєстрацію та дозволений для застосування на картоплі, огірках і томатах у закритому ґрунті, на яблуні, на сільськогосподарських угіддях-проти саранових, на зернових та цукрових буряках.
. Захист посівів буряка цукрового від хвороб
Цукрові буряки уражуються збудниками хвороб у всі фази свого розвитку і в період зберігання. Особливо поширені й шкідливі такі хвороби: коренеїд, церкоспороз, борошниста роса, пероноспороз. До великих втрат продукції цукрових буряків призводить кагатна гниль коренеплодів, яка розвивається у період зберігання.
Система захисних заходів цукрових буряків від хвороб включає загальні заходи, повязані з технологією вирощування культури, і спеціальні, спрямовані на профілактику появи та обмеження розвитку окремих хвороб під час вегетаційного періоду рослин і зберігання коренів.
Важливим заходом захисту цукрових буряків від хвороб є використання стійких сортів та гібридів, дотримання правильної сівозміни, вимог до обробітку ґрунту, внесення органо-мінеральних добрив та інших агротехнічних заходів, які підсилюють розвиток рослин і підвищують їх стійкість до хвороб.
На насіннєвих заводах насіння рослин обробляють захисно-стимулюючими речовинами: протруйник сульфокарбатіон К, 90-95% п. (4 кг/т) або тачигарен 70% з.п. (6 кг/т); інсектицид фурадан т.п.с. (2,5-3,0 л/т); мікродобриво-борна кислота (0,5 кг/т), плівкоутворюючий полімер NаКМЦ (0,2 кг/т), регулятор росту емістим С, в.р. (15 мл у 10 л води на 1 т насіння).
Перед висаджуванням коренів на насінники слід вибраковувати екземпляри з головкою, ураженою червоною, бурою, фузаріозною та іншими гнилями. Важливим запобіжним заходом у боротьбі з коренеїдом є раннє розпушування ґрунту. На маточних посівах протягом вегетації, на насінниках-на початку стеблоутворення знищують рослини, хворі на несправжню борошнисту росу та іржу.
Проти церкоспорозу, несправжньої борошнистої роси, іржі та інших плямистостей бурякові плантації обприскують одним із таких фунгіцидів: авіксил 70% з.п. (2,0-2,4 кг/га); акробат МЦ 69% з.п. (2,0 кг/га); альто супер 330 ЕС к.е. (0,5 л/га); рекс 49,7% к.е. (0,4-0,6 л/га); рекс Т к.с. (0,5-1,0 л/га); імпакт 25 CS к.с. (0,25 л/га); дерозал 50% к.с. (0,3-0,4 л/га); байлетон 25% з.п. (0,6 кг/га); топсин М 70% з.п. (0,6-0,8 кг/га); хлорокис міді 90% з.п. (3,2-4,0 кг/га); танго 50% к.е. (0,6-0,8 л/га); штефазал 50% к.с. (0,3-0,4 л/га); альто супер 330 ЕС к.е. (0,5 л/га); альто 400 SC к.с. (0,2 л/га); колфугосупер; в.с. (2 л/га). На маточних посівах знищуюь рослини, уражені вірусними хворобами, а на всіх посівах буряків та насінниках систематично проводять захисні заходи проти комах (зокрема, сисних), які є перенощиками вірусів.
9. Мінеральне живлення та методи розрахунку доз добрив під буряк цукровий
Оптимізація мінерального живлення рослин - найбільш істотний засіб регулювання фізіологічних процесів, які визначають формування врожаю. Рослинам цукрових буряків властива стійка здатність підтримувати постійне співвідношення між основними елементами живлення у своїх тканинах на окремих етапах органогенезу. Воно мало залежить від режиму мінерального живлення. Істотно змінюється лише кількість споживання елементів, що впливає на метаболізм рослин.
При недостатньому надходженні в рослину азоту в листкових пластинках і черешках зменшується вміст амінокислот, нуклеїнових кислот, білків. Це призводить до зменшення фотосинтетичного апарату і різкого зниження врожайності коренеплодів. Азотне живлення сприяє наростанню листкової поверхні до періоду максимальної інтенсивності фотосинтезу, швидкому змиканню листків у рядках і міжряддях, затіненню і пригніченню буряків. Раціональне використання азоту цукровими буряками залежить від наявності інших елементів живлення, генетичних особливостей і зовнішніх умов.
Фосфор рослини використовують з першого дня розвитку і до кінця вегетації на першому і другому оці життя. Нестача його впливає на міцність проростків, уповільнює ріст листя і коренеплодів. При температурі ґрунту нижче 10°С проростки дуже повільно засвоюють фосфор. Фосфорні добрива сприяють швидкому росту кореневої системи, підвищують врожайність, цукристість коренеплодів, прискорюють дозрівання висадків та утворення повноцінного насіння. Фосфор і калій сприяють інтенсивності фотосинтезу. Калій збільшує врожайність коренеплодів, підвищує їх цукристість і загальний вихід цукру. З підвищенням рівня живлення рослин роль калію зростає. Цукрові буряки використовують близько половини калію, внесеного з добривами. Вміст калію в гичці майже у 1,5 рази більший, ніж у коренеплодах.
При нестачі калію в рослин у польових умовах з'являються ознаки "зпалу". З'являється хлороз верхівок, бліде з антоціановим відтінком забарвлення листя, центральні листки розетки прямостоячі, кількість їх невелика, пластинка листка хрустка, повільно росте, на листі з'являються бурі плями.
Основним способом вибіркового поглинання елементів живлення рослинами цукрових буряків є метаболічний. Він характеризує взаємодію поживних речовин з поверхнею протоплазми і включенням їх в обмін речовин клітини. Метаболічний шлях надходження поживних речовин у рослину характеризується відсутністю антагонізму іонів, тоді як при неметаболічному він добре виражений. Надходження окремих елементів у рослину протягом вегетаційного періоду неоднакове і зумовлюється здебільшого специфічною його здатністю. Важливими факторами поглинання елементів живлення є такі: осмотичний тиск вмісту клітини і ґрунтового розчину, вбирна здатність плазми, адсорбційні процеси, форми застосованих добрив, наявність ґрунтової мікрофлори в зоні діяльності кореневої системи, реакція ґрунтового розчину.
До основних причин, які обмежують ефективне використання рослинами цукрових буряків високих доз мінеральних добрив, належать:
) доведення концентрації ґрунтового розчину до рівнів, токсичних для рослин;
) порушення нормального співвідношення хімічних речовин і іонів у ґрунті;
) дефіцит вологи;
) недостатній вміст вуглекислого газу в повітрі;
) надмірний розвиток листя, що погіршує освітлення всередині посівів і призводить до зниження інтенсивності фотосинтезу;
) підвищення кислотності ґрунту в зв'язку з внесенням фізіологічно і хімічно кислих мінеральних добрив;
Приступаючи до розрахунків норм і доз добрив, необхідно володіти потрібною для цього інформацією: 1) вияснити можливий рівень урожайності без добрив та з ними в конкретному полі; 2) знати характеристику ґрунту, вміст гумусу та NPK, реакцію ґрунтового розчину; 3) врахувати застосування органічних добрив, ланку сівозміни та рівень культури агротехніки; 4) знати нормативну окупність добрив.
Запланований рівень урожайності не повинен бути нижчим 200-250 ц/га, бо така врожайність при існуючих цінах на матеріально-технічні ресурси, є збитковою для господаря.
. Азотне, фосфорне, калійне чи борне голодування. Діагностика посівів буряка цукрового
Голодування азотне, або хлороз, проявляється в пожовтінні листків. Вони стають блідно-зеленими, хлоротичними, швидко відмирають. Нестача азоту насамперед затримує ріст рослин, особливо гички. Голодування азотне найчастіше проявляється після випадання значних дощів, коли легкорозчинні сполуки азоту вимиваються в глибші шари ґрунту.
Запобігти розвитку голодування азотного можна внесенням органо-мінеральних добрив в оптимальних дозах і правильним співвідношенням елементів живлення. При перших ознаках голодування азотного посіви фабричних буряків і насінники треба підживити азотними добривами.
Голодування калійне, проявляється на буряках при внесенні в ґрунт недостатньої кількості калійних добрив. Характерною ознакою хвороби є відмирання тканин листків, по краях вони стають хвилястими, тонкими і ніжними. Через деякий час на них з"являються сухі темно-бурі плями, які, зливаючись, утворюють буру кайму. При з"явленні плям у центрі листкової пластинки і на черешках листок відмирає.
Заходи попередження хвороби. Внесення калійних добрив у достатній кількості восени, навесні при сівбі буряків і садінні висадків, а також під час підживлень запобігає поширенню калійного голодування.
Голодування фосфорне, або буруватість листків , проявляється на буряках при нестачі в ґрунті фосфору. Листки при цьому стають темно-зеленими з металевим блиском, а на старших з"являються бурі плями, утворюючи так званий некроз міжжилкових тканин. Коли не вистачає фосфору, рослини припиняють ріст, що призводить до зменшення продуктивності фабричних буряків і насінників.
Запобігти голодуванню фосфорному можна внесенням рекомендованих для кожної зони доз добрив під буряки та інші культури сівозміни.
Голодування борне (гниль сердечка і гниль суха коренеплоду) проявляється у буряків при нестачі бору в ґрунті. У рослин відмирають точки росту і наймолодші листки, які чорніють і засихають. На старіших листках і черешках з"являються бурі плями. На черешках їх не завжди видно. У насінників голодування борне проявляється у вигляді почорніння і відмирання молодих пагонів і пазушних бруньок. Рослини з ознаками голодування борного мають меншу поверхню листків, послаблену активність фотосинтезу, менший урожай та вміст цукру. При значному розвитку хвороби недобір його становить 50% і більше. В уражених насінників маса насіння менша, ніж у здорових. Коренеплоди, дуже уражені гниллю сухою, часто гинуть.
Голодування борне починає проявлятися в липні, іноді в серпні. Розвиток хвороби посилюється при надмірній вологості навесні і на початку літа, а також при сухій і жаркій погоді в другій половині вегетації.
Запобігти голодуванню борному можна внесенням восени під оранку борно-магнієвих добрив (0,2-0,3 ц/га) разом з органо-мінеральними або борним суперфосфатом (2,5-3 ц/га).
Незалежно від вмісту елементів у рослинах кожний з них має специфічне значення і незамінний іншим. Бор, наприклад, необхідний рослинам у дуже незначних кількостях, але ні одним з випробуваних 52 елементів його не можна замінити. Без заліза життєдіяльність рослин буряків неможлива так само, як і без калію, хоча останнього в рослині незрівнянно більше. Азот і сірка разом з вуглецем, киснем і воднем входять до складу органічних сполук і є своєрідним "будівельним матеріалом". При нестачі фосфору затримується розвиток рослин, листя має темно-зелене забарвлення з характерним синюватим відтінком. Пізніше починають з'являтися червонуватий відтінок, темно-коричневі плями з наступним усиханням листя. Розетка листя при нестачі фосфору приземиста з увігнутими листковими пластинками.
. Оцінка стану посівів буряка цукрового (густота, повнота і рівномірність сходів, ураження їх коренеїдом)
Оптимальна густота посівів цукрових буряків залежить від зони вирощування, забезпеченості вологою і родючості ґрунту. Так, у зоні достатнього зволоження вона має бути більшою порівняно із зонами, де зволоження недостатнє. Науковими дослідженнями встановлено, що максимальний урожай з високими технологічними якостями сировини забезпечується при такій оптимальній кількості рослин на 1 га в період збирання:
у зоні достатнього зволоження - 115-120 тис. шт.;
у зоні нестійкого зволоження - 110-115 тис. шт.;
у зоні недостатнього зволоження - 100-110 тис. шт.
Така густота рослин дає можливість вирощувати більш рівномірні за масою коренеплоди розміром 600-1000 г. Ці коренеплоди не мають дуплистості, позбавлені кореневих гнилей, мають високу цукристість і з них легше вилучається цукор на заводі та вони краще зберігаються в кагатах на заводі.
Розміщення рослин буряків у рядку вважається оптимальним, якщо 80% їх знаходиться на відстані 16-20 см один від одного.
Завдання формування посівів при цьому способі полягає в надійному прогнозуванні польової схожості насіння, рівномірності розподілу його по довжині рядка, ступеня пошкодженості сходів хворобами і шкідниками. Велике значення при цьому має рівень засміченості. Цей спосіб формування густоти насаджень вимагає високої загальної культури землеробства і майстерності буряководів-механізаторів.
Оскільки не завжди можна передбачити очікувані значення факторів, що впливають на польову схожість, то сівба на кінцеву густоту пов'язана досить часто із ризиком зниження врожайності. Застосування механізованого проріджування пов'язане із висівом більшої норми насіння, ніж вимагається для отримання запланованої густоти сходів. Тому завдання механізованого проріджування полягає у формуванні оптимальної густоти з найбільш рівномірним розподілом рослин по довжині рядка. Вздовж рядні проріджувачі типу УСМІ-5,4 дозволяють довести середню густоту посівів до необхідного рівня, але не сприяють підвищенню рівномірності розподілу рослин, тому що чергування вирізів і букетів не залежить від кількості рослин у рядку. Саме тому виріз окремо розміщених рослин знижує рівномірність розміщення рослин, що негативно впливає на урожайність.
У автоматичних проріджувачах вирізується частина рядка за розмірами довжини ножа після виявлення рослини. Це дозволяє видаляти зайві рослини на загущених посівах і залишати на зріджених. Цей спосіб дає можливість більш точно регулювати густоту і дещо підвищувати рівномірність розміщення рослин. Найбільш висока якість роботи автоматичних проріджувачів досягається при наявності 2-3 пар справжніх листків у буряків, тобто протягом 10-12 днів, густоті 7-12 рослин на 1 м рядка з відносно рівномірним їх розміщенням.
Датчики виявлення рослин контактного типу сучасних проріджувачів (ПСА-2,7, ПСА-5,4) не відрізняють рослин буряків від бур'янів, якість роботи їх на забур'янених площах знижується. Тому кількість бур'янів у зоні рядка не повинно перевищувати 1-2 шт. на 1 м.
Автоматичні проріджувачі з кольоро-контактними датчиками поки що так само, як і з електроконтактними, не розрізняють рослин буряків від бур'янів. Але ці автоматичні проріджувачі розрізняють площу листків близько 1 см2, що дозволяє формувати густоту насадження у фазі розвинутої вилочки. В цей період рослини менш болісно переносять механічний вплив робочого органу на кореневу систему проростка.
Коренеїд (чорна ніжка)
(Phoma betce, Pythium ultimum Throw. Aphanomyces cochlioides Drechsler, Rhizoctonia solani Kuhn.)
Коренеїд досить розповсюджена хвороба. Назва «чорна ніжка» пов'язана з почорнінням кореня і гіпокотилю, росточки засихають і можуть загинути. Спочатку симптоми можна знайти на зародковому корені, як тільки насіння починає проростати і до появи 2-4 листочків (пізніше при поразці Aphanomyces). Деякі рослини виживають, але вони погано розвиваються далі. Збудником цієї хвороби є кілька видів грибків, головним чином Phoma betce, Pythium ultimum, Aphanomyces cochlioides і Rhizoctonia solani, Fusarium також був виявлений, ймовірно як вторинну інфекцію. Важко визначити який грибок є збудником на основі симптомів, за винятком того випадку, коли інфекція відбулася при поразці грибком Aphanomyces, коли верхня частина гіпокотилю стає меншою і чорніє, при цьому основа сім'ядолі також уражається.betce-це грибок, що переважно з'являється разом з насіннями, тому що він є паразитом або сапрофітом на повітряних частинах насіння цукрового буряка. Грибок попадає на насіння при вологих погодних умовах до збору врожаю і під час збирання, а пізніше він уражує паростки. Грибки Aphanomyces, Pythium і Rhizoctonia розмножуються в ґрунті і не виявляються в повітряних частинах рослин буряка.На Україні коренеїд розповсюджений у всіх зонах і завдає істотної шкоди бурякові. Застосування насіння, обробленого фунгіцидами, різко знижує ураження паростків.
. Особливості вирощування буряка цукрового на зрошуваних землях
В Україні значна частина зрошуваного буряківництва розміщена в Миколаївській, Одеській, Херсонській, Запорізькій та інших областях. Цей регіон має родючі чорноземні ґрунти, тут тривалий вегетаційний період, проте недостатня кількість опадів стримує розширення бурякових площ. Як показали польові дослідження Інституту зрошуваного землеробства в середньому за 10 років урожайність буряків становила 68,8 т/га, тобто вона майже подвоїлась від застосування зрошення.
В умовах зрошення при врожайності коренеплодів 40-60 т/га сумарне водоспоживання (транспірація+випаровування з ґрунту) становить в середньому 4500-7000 метрів кубічних а коефіцієнт водоспоживання (кількість води на 1 т врожаю)-112-130 метрів кубічних. З цією кількістю вологи на транспірацію витрачається близько 60, а на фізичне випаровування з грунту - 40%.
Вологозарядковий полив. Його проводять до або після глибокої оранки з таким розрахунком, щоб ґрунт зволожився до 0,7-1 м, поливна норма близько 1000-1200 метрів кубічних на гектар. Цю роботу виконують в прохолодний період осені. Полив до оранки зменшує тягове зусилля знарядь на 30-40%.
Вегетаційні поливи. Другий період вегетації буряків є найбільш відповідальним, оскільки в цей час створюється близько половини врожаю, буряки використовують майже 60% загальних витрат вологи. Тому слід застосовувати більш високі поливні норми 600-700 метрів кубічних на гектар. Для поливів використовують широкозахватні дощувальні апарати "Фрегат", "Дніпро", "Волжанка", ДДА-100МА, ДДН-100. Поливи по борознах здійснюють за допомогою поливних трубопроводів, сифонів-трубок, агрегатів ППА-165У та ін.
Борозни щілини мають у дні щілину завширшки 2-3 і по глибині 15-20 см. Їх нарізають начіпними щілорізами БШН-ЗУ або щілинорізом на рамі КЗУ-0,3. При поливі по борознах глибина їх має становити 12-22см, ширина у верхній частині 35-40 см, відстань між борознами 60-80 см.
. Особливості насінництва гібридів буряка цукрового, створених на основі ЦЧС
Останніми роками в Реєстр сортів рослин України занесена низка високопродуктивних диплоїдних і триплоїдних гібридів цукрових буряків, створених на цитоплазматичній чоловічо-стерильній основі-Білоцерківський ЧС-57, Білоцерківський ЧС-90, Верхняцький ЧС-63, УЛВ ЧС-37, Олександрія, Уманський ЧС-76, Уманський-90, Уманський-97, Ялтушківський ЧС-72, Алтій, Іванівсько-Веселоподільський ЧС-84, Український ЧС-72, Шевченківський, Явір, КВ-Дніпро, КВ-Степ, КВ-Збруч, КВ-Бар, КВ-Ялтушків, КВ-Буг, КВ-Вінниця, КВ-Умань, КВ-Десна, Словянський ЧС-94, Анічка, Ворскла, БЦ-СІД. Інститутом цукрових буряків розроблена технологія вирощування насіння гібридів. Вона передбачає розміщення маточних буряків і насінників в сівозміні після кращих попередників, дотримання просторової ізоляції (табл.) між посівами маточних цукрових буряків і насінників, між насінниками різних сортів і гібридів, а при розмноженні насіння компонентів схрещування-між насінниками батьківських форм. Технологія передбачає застосування науково обґрунтованих норм органічних та мінеральних добрив, високоякісне і своєчасне виконання всіх агротехнічних заходів з використанням машин як загального призначення, так і спеціальних, обробку насіння на високопродуктивних насіннєво-очисних агрегатах та насіннєво-очисних сушильних комплексах одночасно з обмолотом насінників.
Норми просторової ізоляції насінників цукрових буряків.
Площі маточних коренеплодів та насінників цукрових буряків порівняно з іншими сільськогосподарськими культурами досить великі. Тому тут актуальним є впровадження інтенсивної технології, яка передбачає застосування необхідної кількості добрив, пестицидів та інших необхідних матеріально-технічних ресурсів для отримання високої врожайності насіння та забезпечення високого коефіцієнту розмноження насіння.
Оригінатори гібридів-селекційні установи Інституту цукрових буряків (ІЦБ) (Білоцеркіська, Верхняцька, Веселоподільська, Іванівська, Уладово-Люлинецька, Ялтушківська дослідно-селекційні станції та філіал) - вирощують насіння батьківських компонентів (базових ліній) гібридів .
Гібридне (фабричне) насіння виробляють дослідні господарства ІЦБ і спеціалізовані насінницькі господарства, які атестовані згідно з Державним реєстром виробників насіння. Передпосівна підготовка фабричного насіння
Здійснюється на Тростянецькому, Вінницькому, Лебединському та Буринському насіннєвих заводах. У зазначених господарствах допускається вирощування насіння цукрових буряків лише тих категорій, на виробництві яких вони спеціалізуються згідно з Державним Реєстром виробників насіннєвого матеріалу, що визначається сортовою документацією, зокрема Державним стандартом.
Вирощування базисного насіння
Базисне насіння гібридів-однонасінний чоловічостерильний (ЧС) компонент та багатонасінний запилювач (диплоїдний або тетраплоїдний) - розмножують в різних селекційних установах (насіннєвих господарствах). Посіви репродукційних буряків чоловічо-стерильної форми і закріплювача стерильності розміщують в одному господарстві, але на різних дільницях. Технологія вирощування репродукційних буряків як чоловічо-стерильної форми так і закріплювача стерильності та багатонасінного запилювача аналогічна такій для маточних буряків.
Коренеплоди чоловічо-стерильної форми і закріплювача стерильності збирають і зберігають окремо. Садять їх у співвідношенні 1:2 смугами (8 : 4 рядків) з шириною стикових міжрядь 140 см. Догляд за насінниками такий же, як і для одержання гібридного насіння. Обовязковим заходом є вилучення рослин багатонасінних буряків на обох компонентах перед цвітінням. Після закінчення цвітіння рослини закріплювача стерильності скошують на кормові цілі.
Вирощування гібридного насіння. Вирощування маточних буряків
У зоні достатнього зволоження маточні буряки розміщують після озимини, яка йде після багаторічних трав однорічного використання (на один чи два укоси) гороху на зерно чи занятого пару. В зоні нестійкого зволоження маточні буряки висівають після озимини, яку розміщували після чистих чи зайнятих парів, кукурудзи на зелений корм чи багаторічних трав однорічного використання (на один укіс). В зоні недостатнього зволоження маточні буряки вирощують після озимої пшениці, яку висівають після чистого пару, однорічних чи багаторічних трав однорічного використання (на один укіс).
Щоб запобігти розповсюдженню хвороб і шкідників, у сівозміні передбачають просторову ізоляцію між маточними буряками і насінниками не менш 1 км. З цієї ж причини не можна висівати їх після цукрових буряків і їхніх насінників. Посіви маточних буряків чоловічостерильного компоненту і запилювача розміщають на окремих полях. Якщо їх розміщають на одному полі, то ділянки з компонентами розділяють незасіяною смугою розміром майже ширини захвату сівалки.
В системах обробітку ґрунту на маточних і фабричних цукрових буряках багато спільного. Але маточні буряки висівають пізніше, ніж фабричні, що обумовлює потребу в додатковому весняному обробітку для боротьби з бурянами та розпушування ґрунту. Для цього з застосовують культиватори УСМК-5,4Б, які обладнані плоскоріжучими робочими органами. Потім ґрунт прикочують легкими коточками. Для передпосівної обробки використовують тільки гусеничні трактори. Норма висіву насіння: чоловічо-стерильного компоненту-22-24 плода, батьківського-18-20 на 1 м довжини рядка. Для сівби застосовують бурякові сівалки точного висіву.
Під маточні буряки добрива вносять у три строки: основне-під глибоку оранку восени, рядкове-під час сівби, підживлення-кореневе та позакореневе-під час вегетації рослин. Заходи догляду за маточними буряками повинні бути спрямовані на формування і збереження високої густоти насадження, забезпечення рівномірності розміщення рослин в рядках. У початкових фазах росту маточних буряків у зоні достатнього зволоження на кожному метрі рядка повинно бути 12 рослин, в зоні нестійкого зволоження-10. Маточні буряки збирають з настанням стійкого похолодання при середньодобовій температурі повітря 6-8°С, строк закінчення збирання-до 20 жовтня. Маточні коренеплоди чоловічо-стерильного компонента та запилювача збирають і кагатують на зберігання окремо.
Вирощування насінників
У сівозміні насінники розміщують після тих же попередників, що й маточні буряки. При розміщенні насінників у сівозміні передбачають просторову ізоляцію: між насінниками цукрових буряків і кормових, столових, напівцукрових-не менше 10 км; між насінниками гібридів однієї біологічної форми (диплоїдні чи поліплоїдні) - не менше 3, різних форм - 5, стерильними за пилком і фертильними (з нормальним пилком) - не менше 10 км. Під насінники застосовують поліпшений зяблевий обробіток ґрунту, добрива вносять під осінню оранку.
Безпосередньо перед садінням коренеплодів ґрунт рихлять культиваторами-глибокорозпушувачами на глибину до 22 см без перемішування його шарів. Мета рихлення-забезпечити вертикальність розміщення висадків і оптимальну глибину заробки їх у ґрунт, щоб над голівкою коренеплоду було 2-2,5 см землі. При садінні коренеплодів масою до 250 г і довжиною 16-18 см для передсадильного рихлення застосовують також парові чи протиерозійні культиватори.