Організація науково-дослідницької діяльності старшокласників у навчальному закладі нової формації

     ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи організації науково-дослідницької діяльності старшокласників у навчальному закладі нової формації

.1 Науково-дослідницька діяльність старшокласників як засіб розвитку їх творчого потенціалу та чинник самореалізації особистості в закладі нової формації

.2 Організаційна структура та основні етапи науково-дослідницької діяльності старшокласників

.3 Умови вдосконалення організації науково-дослідницької роботи учнів у навчальному закладі нової формації

.4 Висновки до розділу 1

Розділ 2. Практика вдосконалення організації науково-дослідницької діяльності старшокласників

2.1 Аналіз стану проблеми в Харківській гімназії № 23 Харківської міської ради Харківської області

.2 Комплексно-цільова програма щодо вдосконалення організації науково-дослідницької діяльності старшокласників: її зміст і структура

.3 Експертна оцінка комплексно-цільової програми

.4 Фінансово-економічне обґрунтування комплексно-цільової програми та визначення умов її реалізації

Висновки до розділу 2

Загальні висновки

Список використаної літератури

Додатки

    ВСТУП

старшокласник дослідницький науковий творчий

Актуальність проблеми. Сучасному суспільству з його швидкими змінами потрібні освічені, моральні, зацікавлені люди, які можуть самостійно приймати рішення в ситуації вибору, здатні до співпраці, відрізняються мобільністю, динамізмом, конструктивністю, готові до міжкультурної взаємодії, володіють почуттям відповідальності за долю країни, за її соціально-економічне процвітання, здатні оперативно сприймати й творчо працювати з інформацією, що постійно оновлюється. Відповідати цим високим вимогам сьогодні може лише людина, яка оволоділа навичками наукового мислення. Враховуючи те, що пріоритетні способи мислення формуються в ранньому підлітковому віці, стає зрозумілим, що навички науково-дослідницької діяльності необхідно формувати ще в загальноосвітньому навчальному закладі.

У часи швидких змін соціально-економічних умов змінюються і задачі в освітній сфері. Згідно з Національною стратегією розвитку освіти України на 2012-2021 роки основним із завдань декларується створення цілісної системи роботи з обдарованою молоддю, забезпечення умов для її розвитку, соціалізації та подальшого професійного зростання. Розвиток системи освіти у напрямку підтримки наукової та інноваційної діяльності ґрунтується на вивченні потреб і забезпеченні розвитку обдарованих дітей, розробленні індивідуальних методик організації їх навчання, проектуванні особистісно розвивального середовища. Крім того, ст.5 Закону України «Про загальну середню освіту» передбачено формування особистості учня, розвиток його здібностей і обдарувань, наукового світогляду.

Особливого значення організація наукової роботи набуває в школах нової формації - гімназіях, ліцеях, спеціалізованих школах, НВК, оскільки саме ці заклади посідають провідне місце у формуванні інтелектуального потенціалу України (за влучним висловом В. Кременя) - майбутньої еліти. Провідний напрямок їх діяльності - пошук, навчання й виховання здібних і обдарованих дітей, здатних діяти самостійно і приймати рішення у динамічних, нестандартних ситуаціях. Все це вимагає глибокого наукового осмислення філософії змісту шкіл нової формації, специфіки навчально-виховного процесу, постійного підвищення професійної майстерності педагогічних кадрів.

За радянських часів у школах певний період наукова та дослідницька робота у її сучасному розумінні існувала та розвивалася як одна зі складових навчального процесу. З появою у 80-90 роки мережі шкіл для обдарованих дітей (ліцеїв, гімназій, навчально-виховних комплексів) склався і викарбувався сучасний погляд на організацію такої роботи. У багатьох навчальних закладах з’явилася посадова позиція заступника директора, в обов'язки якої входили питання науково-дослідницької роботи як учителів, так і учнів, що, безумовно, не є одне й теж саме. Таким чином, сучасний навчальний заклад нової формації взяв на себе раніше не притаманні йому функції: допомогти учневі не тільки у здобутті базових знань для подальшого навчання, але й у його становленні як майбутнього науковця і дослідника. Наукова робота старшокласників у закладах такого типу стала розглядатися як окремий напрямок навчальної та позанавчальної діяльності.

Аналіз психолого-педагогічних досліджень, робіт з питань управління навчальним закладом показав, що питання організації науково-дослідницької роботи старшокласників висвітлено в роботах В. Лозової, О.Микитюка, В. Соловйова,С. Васильєвої, В. Редіної, В. Гнєдашева, В. Голобородька, Ю. Туранова, В. Уруського та інших. Практично розробкою даного питання займалися керівники майже всіх шкіл нової формації, в тому числі й харківських - Л. Безкаравайна, Н. Клименко,В. Гнєдашев, І. Бліох, С. Шепель, В. Рибальченко, О. Головченко, І. Дядченко, І. Івлева та інші. В сучасній літературі визначено сутність поняття “наукова робота учнів”, принципи науково-дослідницької діяльності, основні форми наукової роботи та методи їх реалізації. Науковці розглядають певні основні моменти історії формування науки, її роль у сучасному суспільстві. Також виокремленні головні напрями наукових досліджень старшокласників.

Дослідники А.Анцифорова, А. Ковальов, Ю. Орлов, Л. Рувинський, К. Абульканова-Славська, Е. Каган вказали окремі аспекти цієї проблеми стосовно умов сучасної школи і сучасного суспільства.

Значний вклад у теорію самореалізації взагалі і старшокласників зокрема внесли роботи Л. Рувинського, А. Ковальова, А. Кочетова, Л. Арістової, Ю. Орлова. Але й досі не існує єдиної програми чи рекомендацій щодо організації наукових пошуків у системі загальної середньої освіти.

Таким чином, виникає протиріччя:

·  між необхідністю в організації діяльності наукових товариств старшокласників та відсутністю норм організації цієї діяльності;

·   між наявним та необхідним рівнем підготовленості керівників і педагогічних працівників до організації науково-дослідницької роботи старшокласників;

·   між необхідністю підвищення рівня її організації в школах нової формації й незавершеністю теоретичної розробки відповідної процедури на основі програмно-цільового підходу.

Вищезазначені протиріччя зумовили необхідність вирішення наступних проблем: розробка механізму забезпечення педагогічних працівників якісною своєчасною інформацією, необхідною для організації науково-дослідної роботи в школах нової формації; розробка відповідного інструментарію оцінювання стану організації науково-дослідницької роботи старшокласників з урахуванням принципу об’єктивності; з’ясування технології розробки комплексно-цільової програми щодо вдосконалення організації науково-дослідницької роботи учнів та вчителів у школах нової формації; удосконалення управлінської майстерності керівників та педагогічної майстерності вчителів з означеної проблеми.

Отже, актуальність дослідження й вирішення даних проблем в умовах модернізації освітньої сфери, необхідність підвищення якості організації науково-дослідницької роботи в школах нової формації й удосконалення управління цим процесом з боку керівників та педагогів обумовили вибір теми дипломної роботи - “Організація науково-дослідницької діяльності старшокласників у навчальному закладі нової формації ”.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати і практично дослідити умови організації науково-дослідницької діяльності старшокласників у навчальному закладі нової формації та шляхом впровадження комплексно-цільової програми забезпечити вдосконалення цього процесу.

Мета дослідження обумовила вибір наступних завдань:

1. Здійснити аналіз наукової літератури з означеної проблеми та схарактеризувати організаційні заходи впровадження науково-дослідницької роботи старшокласників у навчальному закладі нової формації.

2.       Практично дослідити проблеми організації науково-дослідницької роботи старшокласників у Харківській гімназії № 23 Харківської міської ради Харківської області та розробити на діагностичній основі комплексно-цільову програму щодо вдосконалення цього процесу.

.        Розробити методичні рекомендації та здійснити фінансово-економічне обґрунтування процесу впровадження комплексно-цільової програми в практику роботи навчального закладу нової формації.

Об’єкт дослідження: науково-дослідницька діяльність старшокласників у навчальному закладі нової формації.

Предмет дослідження: організація науково-дослідницької діяльності старшокласників у навчальному закладі нової формації.

Відповідно до мети дипломної роботи, її об’єкту та предмету нами висунуто таку гіпотезу: якість організації науково-дослідницької діяльності учнів ймовірно підвищиться, якщо впровадити комплексно-цільову програму, яка розроблена на діагностичній основі, отримала позитивну експертну оцінку та належне ресурсне забезпечення.

Для досягнення мети і перевірки гіпотези нами використано такі методи дослідження:

·   теоретичні: аналіз психолого-педагогічної літератури, наукових робіт з проблем управління школою, порівняльний аналіз, синтез, узагальнення, кваліметричний підхід до розробки критеріїв і показників стану організації науково-дослідницької діяльності старшокласників;

·   емпіричні: метод експертних оцінок, спостереження, бесіда, анкетування, вивчення практичного досвіду роботи керівників і педагогів.

Практичне значення дипломної роботи полягає в тому, що розроблена комплексно-цільова програма та надані методичні рекомендації щодо її впровадження можуть бути використані в загальноосвітніх навчальних закладах нової формації з метою підвищення якості організації науково-дослідницької діяльності старшокласників.

Матеріали дослідження оприлюднювались на науково-практичній конференції в ІПО ХНПУ ім. Г.С. Сковороди «Науково-методичне забезпечення якості освіти та його психологічний супровід» та викладені у статті «Організація науково-дослідницької діяльності старшокласників у навчальному закладі нової формації»

База дослідження: Харківська гімназія № 23 Харківської міської ради Харківської області.

Структура роботи зумовлена логікою дослідження, відповідає поставленим меті та завданням; складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів та загальних висновків, списку використаної літератури на 8 сторінках із 100 найменувань, 5 додатків.

Основний зміст роботи викладено на 92 сторінках комп’ютерного тексту. Робота містить 10 таблиць, 10 рисунків. Додатки складають 16 сторінок.

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, проведено аналіз літературних джерел, визначено апарат дослідження: мету, завдання роботи, об’єкт, предмет, гіпотезу; описано методи та базу дослідження, з’ясовано його практичну значимість.

У розділі 1 «Теоретичні основи організації науково-дослідницької діяльності старшокласників у навчальному закладі нової формації» розкрито організаційні засади урочної та позаурочної науково-дослідницької роботи старшокласників; визначено організаційну структуру та основні етапи творчої самореалізації учнів, розроблено модель комплексної педагогічної підтримки їх у науково-дослідницькій практиці.

У розділі 2 «Практика вдосконалення організації науково-дослідницької діяльності старшокласників» здійснено аналіз стану досліджуваної проблеми, розроблено комплексно-цільову програму щодо вдосконалення організації науково-дослідницької діяльності старшокласників у навчальному закладі нової формації, проведено її експертизу, здійснено фінансово-економічне обґрунтування та надано методичні рекомендації щодо практичного впровадження.

Основним висновком дослідження є підтвердження гіпотези про те, що якість організації науково-дослідницької діяльності учнів ймовірно підвищиться, якщо впровадити комплексно-цільову програму, яка розроблена на діагностичній основі, отримала позитивну експертну оцінку та належне ресурсне забезпечення.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ У НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ НОВОЇ ФОРМАЦІЇ

1.1  Науково-дослідницька робота старшокласників як засіб розвитку їх творчого потенціалу та чинник самореалізації особистості в навчальному закладі нової формації

Терміни «наука», «наукова робота» вже протягом багатьох років супроводжують педагогічну діяльність у системі загальної середньої освіти. Але на різних етапах розвитку сучасної школи змістовне наповнення цих термінів щоразу змінювалося. За часів радянської школи за допомогою слова «наука», з одного боку, підкреслювали ідею про неперервність освіти, з іншого, - визначали тенденцію підвищення методичного рівня викладання, маючи на увазі, перш за все, педагогічну науку як теоретичне підґрунтя навчального процесу. Разом з цим, завдяки існуванню програм поглибленого вивчення окремих шкільних предметів, спеціалізованих класів і шкіл, підготовки учнів до участі в олімпіадах, наукова та дослідницька робота учнів у її сучасному розумінні існувала та розвивалася як одна зі складових навчального процесу. З появою у 80-90-ті роки мережі шкіл для обдарованих дітей (ліцеїв, гімназій, навчально-виховних комплексів) склався і викарбувався сучасний погляд на організацію такої роботи. У багатьох школах з'явилася посадова одиниця заступник директора, в обов'язки якої входили питання науково-дослідницької роботи як учителів, так і учнів, що, безумовно, не є одне й те же саме.

Таким чином, сучасний навчальний заклад нової формації взяв на себе раніше не притаманні йому функції: допомогти учневі не тільки у здобутті базових знань для подальшого навчання, але й у його становленні як майбутнього науковця і дослідника. Наукова робота старшокласників у закладах такого типу стала розглядатися як окремий напрямок навчальної та позанавчальної діяльності.

Сьогодні активне залучення учнів до науково-дослідницької діяльності - вимога часу. Останні тенденції розвитку науково-практичної педагогічної думки (Болонський процес) вимагають переусвідомити традиційні парадигми освіти: освіта сьогодні розглядається не як процес передання певної суми знань, процес кінцевий у просторі і часі, а як перманентний процес оволодіння основними освітніми принципами, в якому учень відіграє активну рівноправну роль. Він саме той, хто вчиться, а не той, кого навчають.

Почнемо з обговорення самого визначення поняття «науково-дослідницька робота учнів». Протягом останніх років у пресі, на конференціях і семінарах лунало чимало дорікань, що, мовляв, вживання слова «наука» стосовно школи дискредитує саме поняття про науку, адже школа за своєю суттю до наукової роботи не причетна. Але, якщо звернутися хоча б до тлумачного словника, стає очевидним, що поняття «наука» та «фундаментальна наука», яка дійсно за змістом та функціями відрізняється від загальної середньої освіти, ні в якому разі не слід ототожнювати. Взагалі, наука як система знань про закономірності розвитку природи, суспільства або мислення й є саме те, що дає учневі школа, адже шкільні предмети - це й є науки, які вивчає школяр. Можливо, більш містким та доречним терміном у нашому випадку був би термін «навчально-дослідницька робота», який можна зустріти в деяких з нечисленних джерел, присвячених нашій темі. Але, оскільки словосполучення «науково-дослідницька робота учнів» вже затвердилося в масовій практиці, надалі ми будемо дотримуватися саме цього терміна, скорочуючи його до «наукової роботи» (НР).

Таким чином, зупинимося на такому, певною мірою умовному, означенні: наукова робота учнів - це системна навчальна та позанавчальна діяльність учнів теоретичного та прикладного напрямків у галузі науки, яка за формою та змістом відповідає творчому рінню навчальних досягнень.

Зрозуміло, що таке означення (як, мабуть, і будь-яке інше) не дозволяє встановити чіткої межі для шкільного адміністратора між педагогічною підтримкою НР учнів та навчально-виховною роботою, і це цілком природно внаслідок щільного взаємозв'язку цих форм роботи. Взагалі, чимало спеціалістів-теоретиків, вважають навчально-дослідницьку діяльність лише однією з перспективних педагогічних технологій.

Науково орієнтована діяльність старшокласників сприяє ранньому виявленню й розвиткові професійних схильностей дітей і підлітків, формуванню лідерських якостей, умінню працювати в команді, умінню аргументовано доводити свою точку зору, залученню до наукової праці. Така діяльність розкриває також творчий та інтелектуальний потенціал особистості під час її розвитку, надає ранній успішний досвід творчої інтелектуальної праці. Адже дослідження свідчать, що вчитися мислити у вищому навчальному закладі, не навчившись цьому в школі, практично не можливо.

Виходячи з цього, виділимо основні форми НР і методи їх реалізації (рис. 1.1):

науково-дослідницька діяльність як складова навчального процесу: повідомлення, доповіді, реферати, учнівські проекти;

науково-дослідницька діяльність, що доповнює навчальний процес: факультативи, спецкурси, гуртки;

науково-дослідницька діяльність, що здійснюється паралельно навчальному процесу: конкурси-захисти науково-дослідницьких робіт Малої академії наук різного рівня, турніри та олімпіади.

При цьому науково-дослідницька діяльність розглядається нами як:

·   невід'ємна (а не додаткова) складова навчально-виховного процесу;

·   логічне продовження науково орієнтованої навчальної праці (а не принципово інший вид діяльності);

·   найбільш ефективний спосіб формування науково орієнтованого мислення - підґрунтя конструктивного існування особистості в системі безперервної освіти;

·   перманентний процес знаходить своє виявлення в різних формах залежно від віку, виду навчальної діяльності, особливостей мислення, специфіки навчального предмета, ступеня складності наукової проблеми;

·   особливий, специфічний вид навчальної діяльності, у процесі якої учень, використовуючи теоретичні та практичні знання, уміння й навички, знаходить розв'язання певної наукової (теоретичної або прикладної) проблеми, а також оригінально застосовує відомий науковий метод розв'язання будь-якої проблеми до аналізу схожих з нею.

    Рис 1.1. Форми і методи наукової роботи учнів.

Зрозуміло, що комплексна реалізація цих форм і методів передбачає створення системи організаційно-педагогічного забезпечення та підтримки НР учнів (ОПЗП НР), яка може мати наступну структуру (Рис. 1.2.).

Рисунок створено за принципом “організаційний блок - напрями діяльності”. Розподіл напрямів за блоками є певною мірою умовним (так, наприклад, напрямок «Виїзні наукові школи» можна віднести як до блоку «Додаткова освіта учнів», так і до блоку «Науково-практична робота», а напрям

Рисунок створено за принципом «організаційний блок - напрям діяльності». Розподіл напрямів за блоками є певною мірою умовним (так, наприклад, напрямок «Виїзні наукові школи» можна віднести як до блоку «Додаткова освіта учнів», так і до блоку «Науково-практична робота», а напрям «Методологічне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення» взагалі придатний до всіх оргблоків), але в основу такого розподілу напрямів за блоками покладено суто практичні спостереження автора, з якими фахівці можуть сперечатися. Зазначимо також, що, на відміну від рис. 1.1., який визначає напрямки діяльності учнів, рис.1.2. презентує діяльність педагогів.

Велика роль в успішній науковій роботі учнів надається мотивації цієї діяльності. Ця рушійна сила на різних рівнях має різну назву - допитливість, пізнавальний інтерес, жадання знань, пристрасть тощо. Пристрасна спрямованість до галузі пізнання, настанова на творчість визначають головний напрям науково-дослідницької діяльності учня. Цілеспрямованість припускає вміння правильно організовувати й розподіляти в часі свою працю, бачити перспективу роботи, її послідовні етапи. Цілеспрямованість учнів стає особливо продуктивною, коли переростає в пристрасть. І. Павлов у своєму листі до молодих учених писав: “Великої напруги і великої пристрасті вимагає наука від людини. Будьте пристрасні у своїй роботі і у ваших шуканнях”. К. Гельвецій також відзначав, що лише сильні пристрасті народжують великих людей.

Проникнення до світу невідомого, розкриття глибокої гармонії та дивовижної різноманітності явищ, захоплення красою пізнання закономірностей, що відкривається перед людиною, відчуття сили людського розуму, усвідомлення влади, яку людина завдяки науці набуває над природою і суспільством, породжує багату гамму відчуттів і сильних людських переживань, невід'ємних від творчих шукань учених: задоволення, захоплення, здивування (з якого, як вважав Аристотель, починається усяке пізнання).

В умовах науково-дослідницької діяльності у якості мотивів можуть виступати як безпосередній інтерес до завдання в процесі навчання, так і усвідомлення важливості отриманих знань у житті теперішньому і майбутньому, прагнення самоствердитися серед товаришів, випробувати й виявити свої здібності, знайти своє місце в ієрархії соціальних стосунків у колективі, дістати схвалення дорослих. Для багатьох прогресивних учених важливим стимулом науково-дослідницької діяльності є користь, яку вони можуть принести суспільству.

Окрім внутрішніх мотивів існують і зовнішні. Під зовнішніми мотивами розуміють прагнення до матеріальних вигод, до забезпечення свого пріоритетного становища в науковому суспільстві. До зовнішніх мотивів відносять також “тиск обставин”, наявність проблемної ситуації, пред'явлення завдань іншою особою тощо. До зовнішніх мотивів деякі зарубіжні вчені відносять також конкуренцію, прагнення перевершити колег, суперників тощо. Як незадоволеність своїм становищем, так і прагнення до самовираження, самоактуалізації можуть служити стимулами поведінки однієї і тієї ж людини.

Між внутрішньою і зовнішньою мотивацією складаються складні відносини. Зовнішня мотивація стає двигуном наукової діяльності лише за допомогою внутрішньої мотивації, оскільки на переваги, виражені в термінах зовнішньої мотивації (пріоритет, слава, матеріальна винагорода тощо), учений має право претендувати лише після відкриття, отримання нових фактів, до яких неможливо дійти без стимулюючої та направляючої дії внутрішніх мотивів, що створюються наочно-логічною структурою завдання.

На думку А. Маслоу, справжнє задоволення людина отримує лише при реалізації потреби в творчості та самоактуалізації. Саме в цьому випадку вона стає сама собою, індивідуальністю, яка досягає власної досконалості, самовираження. Задоволення потреби до самоактуалізації, яка залежить від задоволення естетичних, когнітивних потреб і потреб у самореалізації, не пов'язане з будь-якою потребою, заповненням будь-якого недоліку. Це творча діяльність, вона не заповнює щось, а створює нове в людині, постає як експресія, зростання й розвиток людини [ 100].

Науково-дослідницька діяльність старшокласників буде ефективною, якщо вона буде правильно вмотивована, буде приносити реальну наукову та прикладну користь. Формування ж позитивної мотивації до науково-дослідницької діяльності старшокласників буде успішним, якщо:

·   забезпечується реалізація особистісно-діяльнісного підходу до учнів, заснованого на емоційно-позитивній спрямованості навчально-виховного процесу і конструктивного змісту освітнього простору;

·   здійснюється наступність у формуванні досвіду науково-орієнтованої навчальної діяльності на всіх вікових етапах навчання, вибудовується система безперервної освіти, заснована на системності цілей і вимог;

·   забезпечується включення кожного учня до спеціально організованої діяльності, що передбачає її гуманістичну спрямованість, вільний вибір, задоволення потреб старшокласників у самореалізації творчих здібностей;

·   враховується наукова, гуманітарна й культурологічна спрямованість освіти, варіативність, проблемність, особиста значущість науково-дослідницької діяльності учнів для їх самореалізації і самоствердження;

·   здійснюється організаційно-методична підтримка педагогічних кадрів.

Підбиваючи підсумок аналізу мотиваційної функції науково-дослідницької діяльності, необхідно відзначити, що мотивами цієї діяльності можуть виступати знання, пов'язані з проблемною, афективною, вольовою і смисловою характеристикою суб'єкта, емоційні відносини, здатні спонукати до цієї діяльності. Ми згодні з думкою О. Леонтьєва, що і сам мотив як комплексний спонукач і регулятор науково-дослідницької діяльності володіє когнітивною функцією, яка посилюється в мотиві її зв'язком з іншими елементами підструктури мотиву.

Особистість людини формується в процесі її діяльності. Основним видом діяльності старшокласників є навчання. Навчання у навчальному закладі нової формації має свої особливості, основою яких є оволодіння методикою наукового пізнання, ознайомлення з передовим науковим досвідом, формування дослідницьких вмінь.

Завданням сучасного періоду розвитку навчальних закладів нової формації є забезпечення умов для того, щоб кожен старшокласник протягом навчання у навчальному закладові тією чи іншою мірою отримав навички дослідницької роботи, засвоїв відповідні методи науково-дослідницької діяльності.

Участь у науково-дослідницькій діяльності має свої специфічні особливості, які зводяться до індивідуальної діяльності старшокласників. Таким чином, виконується умова сучасного педагогічного процесу - індивідуалізація навчання. Поширення індивідуального підходу в освіті дає можливість поступово звести нанівець думку про неможливість розвитку у кожного учня дослідницьких навичок.

Поняття індивідуальний стиль діяльності вперше застосував В.С.Мерлін, який визначив його як «доцільну систему взаємопов’язаних дій, за допомогою яких досягається визначений результат»[58]. Творчий стиль діяльності виступає в якості об’єднуючого критерію, який синтезує в собі стійкі, що мають єдність, риси творчої діяльності.

Формування досвіду творчої діяльності - один з компонентів освіти. При організації навчально-пізнавального процесу необхідно органічно поєднувати соціальногрупові методи з творчим використанням індивідуального підходу до розвитку навчально-пізнавальної активності.

За час навчання у старшокласника необхідно максимально розвинути творче мислення. В цьому напрямку суттєве значення має зміст науково-дослідницької діяльності учнів, як в межах навчального процесу, так і в позаурочний час.

Головна особливість творчої особистості - потреба в творчості. Важливо так зорієнтувати навчальний процес, щоб учні перебували в атмосфері творчості, могли і бажали творити нове, залежно від свого рівня розвитку, бажань, стійкості інтересів, могли вибирати для себе форму прояву і участі в творчій самостійній діяльності, реалізуючи свою пізнавальну активність. Чим ширше діапазон участі старшокласників у творчому процесі, тим реальніші можливості у педагога активізувати розвиток творчих потенцій учня, тим якісніша співпраця, тим ефективніший процес навчання.

Відповідно творча робота старшокласника ефективна тоді, коли доцільна з погляду її корисної цінності, суспільної значущості. Мета творчості, що здатна стимулювати активну діяльність людини, полягає в самоствердженні за допомогою створення матеріальних і духовних цінностей. Опосередкована, власне, педагогічна мета - це розвиток у вихованців сутнісних сил, здатності здобувати й використовувати знання у процесі доцільної корисної діяльності. Ці завдання досягаються, коли в організації навчально-виховного процесу широко застосовуються методи наукової творчості.

У творчості особливого значення набувають як соціальні, так і особисті чинники. Важливою умовою творчості є сприйняття нових ідей, здатності знаходити і порушувати проблеми, незалежність поведінки та суджень і водночас уміння поступатися і відмовлятися від своїх думок, критичність, сміливість, терпимість.

Розвиток творчої особистості майбутніх випускників, раціональна організація навчально-виховного процесу, керівництво формуванням загальних і індивідуальних особливостей учнів, їх підготовка до майбутньої професійної діяльності, неперервна самоосвіта і самовиховання мають стати найважливішими проблемами організації життєдіяльності сучасного навчального закладу нової формації.

У ході проведення науково-дослідницької роботи в учнів розвивається творче мислення, виховується потреба застосовувати теоретичні знання у практичній діяльності. Діяльність з виконання дослідження сприяє формуванню свідомої особистої причетності до суспільно значущих справ.

Навчальний заклад повинен готувати випускника-дослідника, який намагається поширювати та досліджувати нові методи роботи, який має формувати нові ідеї і здатний реалізувати їх на практиці. Майбутній фахівець повинен розвинути навички самостійної творчої наукової роботи, сформувати коло своїх наукових інтересів, оволодіти нормами та науково-методичними принципами експериментальної та дослідної діяльності.

М. Князян пропонує використовувати поняття “самостійно-дослідницька діяльність”. Дослідницька діяльність розглядається науковцем “як один з видів організації самостійної роботи” [44].

Науково-дослідницька робота старшокласників в позаурочний час є одним із найважливіших засобів формування різнобічно розвиненої особистості. Нею передбачається:

участь у роботі наукових гуртків, проблемних груп, творчих секцій тощо;

участь у виконанні держбюджетних або госпрозрахункових наукових робіт, проведенні досліджень у межах творчої співпраці з установами та підприємствами міста;

написання статей, доповідей, інших публікацій.

Для формування особистості старшокласника як творчої, ініціативної людини, на нашу думку, необхідно залучити його до науково-дослідницької діяльності, яка привчає учня до самостійності, виробляє в нього вміння застосовувати отримані знання при розв'язанні конкретних завдань, вільно орієнтуватися в літературі за обраним фахом, а також виховує вибагливість до себе, зібраність, цілеспрямованість.

П. Підкасистий [72], В. Буряк [15] зазначають, що науково-дослідницька діяльність старшокласників визначається вищою формою самостійного навчального пізнання, оскільки воно набуває форм наукового передбачення (учень сам ставить мету та шукає шляхи її вирішення).

Проблеми активності й самостійності учня в навчанні вирішують творчі роботи, що потребують дослідницького підходу до вивчення. Така робота більш відповідає поняттю - дослідницька активність. «Дослідницька активність - це інтенсивна цілеспрямована пізнавальна діяльність пошукового характеру, обумовлена найвищим рівнем самостійності і творчого ставлення до неї» [72].

А. Яновський вважає, що пошуково-дослідницька діяльність є найбільш ефективною ланкою у переході від навчальної діяльності до науково-дослідницької, тому що містить у собі майже всі компоненти наукового пошуку та створення нового продукту з ознаками дослідницької роботи, спираючись на здобуті раніше знання, та розвиває навички й уміння для подальшої наукової діяльності [ 99].

В. Сластьонін справедливо зазначає, що «невичерпні, поки що не до кінця усвідомлені можливості для формування творчо-пошукової позиції особистості, яку має у своєму розпорядженні дослідницька діяльність старшокласників, організована в рамках навчального процесу» [84].

Мотивами пошуково-дослідної діяльності, за І. Карноуховою, є:

самостійний пошук нового матеріалу;

пошук альтернативних засобів і способів розв’язання проблеми, саморозвиток;

інтерес до дослідження;

співпраця з педагогом, іншими старшокласниками в ході дослідження;

підготовка до майбутньої професії;

відповідальність за результати творчого процесу;

практичні результати пошуково-дослідної діяльності [41].

Поняття «науково-дослідницька діяльність старшокласників» включає в себе два взаємопов’язаних елементи:

навчання старшокласників елементам дослідницької діяльності, організації та методики наукової творчості;

наукові дослідження, що здійснюють учні під керівництвом викладачів.

Можна стверджувати, що науково-дослідницька діяльність старшокласників як одна із форм пізнавально-творчої діяльності, забезпечує формування інтелектуальної активності, яка є складовою професійної компетентності майбутнього фахівця.

Науково-дослідницька робота старшокласників витікає насамперед із навчальних завдань навчального закладу і сприяє підготовці творчої особистості ХХІ століття.

Мета організації науково-дослідної діяльності старшокласника:

надання максимальної можливості для розвитку особистості, творчої індивідуальності майбутнього випускника;

розвиток творчих здібностей та активізація розумової діяльності;

формування потреби безперервного самостійного поповнення знань;

здобуття глибокої системи знань як ознаки міцності.

Завдання можна звести до наступних двох:

прогнозування або передбачення всього того, що створює найкращі умови для глибокого та всебічного засвоєння тієї чи іншої системи наукових знань;

прогнозування наукової діяльності або передбачення поступового переходу старшокласників від елементарних рівнів і форм пізнання до більш складних і глобальних.

Науково-дослідницька діяльність вдосконалює не лише інтелектуальний рівень, а й формує специфічні навички та звички, відповідний склад мислення та спілкування. У зв’язку з новими вимогами до якості підготовки випускників, відповідаючи потребам прискореного науково-технічного і соціально-економічного розвитку країни, науково-дослідницька діяльність старшокласників розглядається як важливий фактор удосконалення всієї системи підготовки спеціалістів для різних галузей народного господарства. Саме науково-дослідницька діяльність дозволяє поглибити професійне спрямування освіти, виховувати спеціалістів з високим творчим потенціалом і впливає на формування соціально-професійної зрілості майбутніх випускників.

Усвідомлення тенденцій розвитку швидкозмінного світу, розуміння потреби змінюватись, на думку С. Сисоєвої, вимагає від особистості готовності до навчання протягом життя [82]. Це є запорукою відповідності його як професіонала умовам сьогодення.

Хоча інтелектуальні здібності розвиваються протягом усього життя, проте, найбільш ефективно це відбувається в системі профорієнтаційного навчання, особливо в юнацькі роки, в період оволодіння професійними знаннями та навичками.

Науково-дослідницька діяльність старшокласників сприяє здійсненню співпраці педагога й учня в науковому обґрунтуванні окремих ідей і рішень, що мають суттєве значення для розвитку наукового мислення старшокласників, формування їх професійної компетентності. Також вона має суттєвий вплив на емоційний стан людини. Саме це сприяє поглибленню зацікавленості процесом пізнання, розвиває почуття задоволення від досягнення дослідницької мети, радість творчості. Важливим є також міжособистісне спілкування між учнем і педагогом під час здійснення науково-дослідницької діяльності. Такі стосунки дають можливість безпосередньо реагувати на дії і висловлювання, сприймати один одного як конкретну особистість. Відносини в процесі здійснення різних видів науково-дослідницької діяльності відбуваються на рівні співробітництва і співтворчості. Цілеспрямована, духовно збагачена взаємодія педагога з учнями активізує формування високого рівня комунікативних умінь і формує певний навчальний колектив як інструмент навчання й виховання. Спілкування педагога з учнями в процесі спільної науково-дослідницької роботи не тільки сприяє індивідуалізації навчання, а й забезпечує творчу співпрацю викладача й старшокласника, забезпечує вплив особистості викладача на зростання наукової компетентності учня.

Саме науково-дослідницька діяльність, як один із чинників, сприяє розвитку творчого потенціалу особистості, яка характеризується високою мотивацією до активної пізнавальної діяльності, розвитку творчих здібностей, досвіду творчої діяльності, характерологічних особливостей особистості [28].

В заохоченні старшокласників до науково-дослідницької роботи та її організації в навчальних закладах нової формації важливим є відбір і відтворення таких логічних конструкцій, які могли б виступати:

а) інструментом пізнавальної діяльності;

б) інструментом творчої діяльності;

в) засобом, що забезпечує перехід від фіксованих форм знань до творчих та наукових.

Таким чином, щоб успішно управляти науково-дослідницькою роботою старшокласників, динамікою її складових елементів, педагогу необхідно чітко уявляти її головні завдання: який об’єкт дослідження обрати і які методи дослідження застосовувати. Тому стратегічним завданням у цьому напрямку є передбачення таких умов, засобів, форм і змісту діяльності, які є найбільш сприятливими та оптимальними для розвитку й удосконалення науково-дослідницької роботи.

Відповідно науково-дослідницька діяльність повинна бути організована так, щоб старшокласники після закінчення навчального закладу прагнули до постійного підвищення свого професійного рівня. Людина має постійно навчатися, співвідносячи свої знання з новими вимогами, своїми потребами, потребами соціуму, ринку праці. Сама особистість і є її професійним інструментарієм.

Відзначимо, що в сучасних умовах жорсткої боротьби за “місце під сонцем” інтелектуальної та соціально-адаптовані здібності особистості набувають усе більшого значення. Досвід показує, що замислюватися про їх розвиток необхідно якомога раніше. В умовах, коли левова частка суспільного відтворення належить інтелектуальному продукту, прищеплення навичок його утворення є першочерговим завданням системи загальної середньої освіти. Основний шлях вирішення цього завдання - організація науково орієнтованої та науково-дослідницької навчальної діяльності.

Формування особистості, її розвиток та самореалізація відбувається не лише в стінах навчального закладу, а й у позашкільних установах. Дослідники проблем самореалізації особистості А. Анцифорова [7], А. Ковальов [45], Ю. Орлов [65], Л. Рувинський [78], К. Абульханова-Славська [2], на жаль, по суті не розвинули вказані вище ідеї і положення про самореалізацію особистості зростаючої людини, хоч і вказали окремі аспекти цієї проблеми стосовно умов сучасної школи і сучасного суспільства.

Так, К. Абульханова-Славська, розвиваючи у своїх дослідженнях концепції життєвого шляху С. Рубінштейна, розробила питання творчого самовираження особистості, безпосередньо пов'язані з проблематикою особистісної самореалізації. Вона висунула і обґрунтувала положення про те, що самореалізація є найважливішою складовою стратегії життєвого шляху людини. Самореалізація формується як життєва мета особистості, виражаючи найважливішу потребу людини у самовираженні, самоствердженні. Самореалізація одночасно і є засобом досягнення життєвої мети.

У дослідженнях К. Абульханової-Славської зроблено важливий висновок про роль самореалізації в суспільстві. Особистість у процесі самореалізації вступає в стосунки присвоєння - віддачі, які носять пошуковий характер. Пошуковість присвоєння обумовлена змістом самореалізації, активністю у виборі засобів самореалізації. Особистість, самореалізуючись, самоздійснюючись, не просто функціонує в суспільстві, а вкладає себе в його цінності, суспільне виробництво. Чим ширші можливості, що надаються особистості суспільством у пошуку адекватних засобів свого самоздійснення, тим вагоміша віддача, що отримує суспільство в результаті становлення ще однієї особистості. Безумовно, в цьому правилі можливі винятки, які лише підтверджують наявність цього правила.

Значний вклад у теорію самореалізації взагалі і старшокласників зокрема внесли роботи Л. Рувинського, А. Ковальова, А. Кочетова, Л. Лозової, Л.Арістової, Ю. Орлова.

Незважаючи на помітний вплив на концепції самовиховання і самореалізації підлітків Л. Рувинського і А. Ковальова ідей і принципів авторитарної педагогіки, ці автори навіть у жорстких умовах тоталітаризму та ізоляції від світового досвіду гуманістичної педагогіки і психології зуміли внести положення в ту широку картину людської самореалізації, яка створюється сьогодні педагогами всього світу.

Для сьогоднішньої ситуації характерне ослаблення інтересів старшокласників до діяльності політичних, суспільних організацій, включаючи неформальні молодіжні об’єднання. Позанавчальні інтереси, захоплення старшокласників пов'язані передусім із заняттями в гуртках, секціях, у тому числі спортивних, відзначаються високим рівнем інтересу до моди, сучасної музики, сексу, бізнесу, підприємництва. Світ цінностей старшокласників шкіл нової формації зосереджений в основному на цінностях, що мають індивідуальне значення.

Поки що нечисельні дослідження деяких аспектів самореалізації особистості старшокласників у позашкільних науково-дослідницьких і громадських об'єднаннях доводять доцільність і високу ефективність останніх, розкривають основні принципи і педагогічні умови їх діяльності.

Згідно з визначенням ЮНЕСКО, засвоєння і відтворення соціального досвіду (що й складає основу виховання особистості) відбувається трьома способами: формальним, неформальним, позаформальним. Так експерти цієї міжнародної гуманітарної організації представили нам уявлення про організоване офіційне (формальне) виховання, стихійний вплив на особистість (неформальний), що відбувається у різних підліткових і юнацьких групах, компаніях, стихійних об'єднаннях, а також ввели у виховне поле нове поняття - позаформальне (рос. - внеформальное) об'єднання. Останнє несе на собі ознаки і формального (клас), і неформального (товариська компанія, стихійні об'єднання "фанів", дворова команда), але за своєю соціальною сутністю відображає нові специфічні якості "...позаформальне засвоєння соціального досвіду - це пов’язане з певною соціальною групою, середовищем трактування виховних цілей у рамках, дозволених суспільством (наприклад, політичні, релігійні, екологічні організації…). Оскільки раніше ні соціальне середовище, ні тим більше група не мали можливостей "трактувати" державні ідеї виховання, то ясно, чому сьогодні позаформальний напрямок виховання для нас явище, загалом, нове" [6]. По суті вперше у психолого-педагогічній теорії і практиці автор названої праці обґрунтовує:

а)сутність і специфіку позаформальних об'єднань ;

б)їх потужний виховний потенціал, спричинений новою соціальною роллю кожного учасника, культурним і науковим базисом діяльності;

в)нові психолого-педагогічні умови діяльності, що сприяють швидкій позитивній соціалізації дитини.

Продуктивними при цьому нам вбачаються такі ідеї і технологічні знахідки різновікового об'єднання (РВО):

постійна взаємодія різного соціального досвіду, позитивних взірців неісторичного, а саме сучасного, що є поряд з дітьми;

- реальне самоврядування з повноцінними лідерами, які не поділені на формальних і неформальних і спроможні організувати спільну діяльність і спрямувати її згідно з суспільно корисними цілями і завданнями ;

-"природній вибір" найбільш прийнятних для дітей перспектив життя і діяльності. Цей вибір визначається добровільністю участі дітей у житті РВО (якщо практикувати те, що їх не приваблює, різновікове об'єднання просто розпадеться) ;

- романтизм та пов'язані з ним ігрові форми діяльності у сполученні з науковими спостереженнями і дослідами, оволодіння навичками виживання в екстремальних умовах, самообслуговування, створенням власного фольклору і літопису ;

- основна умова діяльності - творчість і в зв'язку з цим розвиток мотивації до творчої справи, творчих здібностей і вмінь, система заохочень і стимуляції творчого прогресу особистості ;

- кожному віку надається можливість використати свій потенціал, ніякого усереднення стосовно діяльності активності у РВО не відбувається.

1.2 Організаційна структура та основні етапи науково-дослідницької діяльності старшокласників

Сучасна школа завдяки спільним зусиллям учених і педагогів-новаторів піднялася до розуміння необхідності науково-дослідної, експериментальної діяльності як елемента практичної діяльності педагога. «Якщо ви хочете, - писав В.Сухомлинський, - щоб педагогічна праця давала вчителям радість, щоб повсякденне проведення уроків не перетворювалося на нудну, одноманітну повинність, введіть кожного вчителя на щасливу стежку дослідника

Ідея розвитку науки в школі не нова. Ще німецький педагог А. Дістервег наголошував на неприпустимості відриву педагогічної діяльності від науки. «Без прагнення до наукової роботи, писав він, учитель потрапляє до трьох педагогічних демонів: механістичності, рутинності, банальності; він дерев'яніє, кам'яніє, опускається, а навчання перетворюється на натаскування й дресирування».

І навпаки, участь учителя в розвитку педагогічної науки дає йому, натхнення, робить цю науку його власністю, допомагає не відставати від її розвитку, приносить радість і задоволення, отже, виступає не тільки як споживач науки, а й як її виробник.

Назвемо пріоритетні напрями експериментально-дослідної роботи в школі, які становлять її організаційну структуру:

·   створення та апробація нових навчальних програм з нових і традиційних навчальних курсів;

·   експериментальне випробовування нових концепцій освіти і виховання;

·   створення нових моделей педагогічної й навчальної діяльності, які сприятимуть ефективності оволодіння новим змістом освіти;

·   розробка варіативного компонента освіти і способів перевірки його результативності;

·   організація навчально-виховного процесу в гімназіях, ліцеях, колегіумах, навчально-виховних комплексах, мало комплектних школах тощо;

·   викладання поглиблених навчальних курсів;

·   організація навчально-виховного процесу в умовах п'ятиденного робочого тижня;

·   розробка нових методів і засобів позакласної роботи, виховання й розвитку особистості;

·   розробка нових принципів управління освітою, створення нових схем управлінської діяльності тощо.

Всі перелічені й неназвані теми можна згрупувати за такими напрямками:

·   розробка нового змісту освіти;

·   розробка нових методів, прийомів, засобів, методик, технологій, систем навчання, виховання й розвитку дітей ;

·   створення нових моделей навчальних закладів, навчально-виховних комплексів;

·   створення керівних структур, систем, механізмів управління (рис. 1.3.).

Для впровадження основних засад експериментально-дослідної роботи в навчальному закладі нової формації треба здійснити ряд організаційно-методичних заходів. Почати, на нашу думку, слід з навчання членів педагогічного колективу навичок аналізу своєї діяльності. Виконанню цієї роботи великого значення надавав В.Сухомлинський, який неодноразово підкреслював, що вчитель, який оволодів цими навичками, вже досяг принаймні половини успіху.

Наступний етап проведення в школі двічі-тричі на рік методичного фестивалю, мета якого залучити якомога більше педагогів до активного використання в навчально-виховному процесі елементів інноваційних технологій, інтерактивних методик, тобто залучати їх до творчої діяльності. В процесі проведення методичних фестивалів учителі, що розповідають і за можливості демонструють нові здобутки під час проведення уроків, виховних заходів, розповідають про використані нові, оригінальні методичні прийоми, тобто залучаються до творчої діяльності.

Рис. 1.3. Організаційна структура науково-дослідницької роботи з учнями в гімназії.

Значну увагу необхідно приділяти теоретичному навчанню вчителів, організувати роботу проблемних семінарів, творчих груп тощо, всіма можливими засобами стимулюючи творчу діяльність.

Будь-яке творче починання педагога має бути науково обґрунтованим. Саме наука вкладає в руки вчителя обґрунтовану, вивірену, цілісну методику творчої діяльності:

·   визначення проблеми, яка цікавить учителя, встановлення її актуальності, наукової новизни, практичної значущості;

·   вибір теми дослідження;

·   вибір об'єкта й предмета дослідження;

·   продумування провідної ідеї та задуму;

·   формування гіпотези дослідження;

·   постановка мети й робочих завдань;

·   вибір методів дослідження.

Ще одна деталь. Керівники кращих шкіл справедливо вважають, що сучасний директор та його заступник, незважаючи ні на які турботи, зобов'язані мати особисту тему для дослідження, показуючи тим самим приклад колективу, і домагатися того, щоб кожен учитель працював над певною проблемою саме як дослідник.

Розглянемо основні етапи й механізми організації науково-дослідницької роботи зі старшокласниками.

Етап І. Підготовка педагога і учнів до активної і науково доцільної дослідницької роботи. Цей етап вміщує два основних пов'язаних між собою види діяльності. По-перше, вибір теми дослідження у відповідності із загальною темою науково-експериментальної роботи навчального закладу нової формації і її замовленням певному дослідницькому колективу (групі, товариству); розробка мети, завдань, гіпотези, календарного плану, методів і засобів виконання, розподіл видів діяльності між творчими групами і окремими виконавцями. По-друге, освоєння теорії і технологій дослідження, що йде дещо випереджаючи перший напрямок і поруч з ним. Успішне здійснення такого етапу забезпечується певними умовами: наявністю концепції, програми, плану наукового дослідження у гімназії чи ліцеї, готовністю педагога кваліфіковано вести керівництво дослідженням, наявністю дослідницької групи, сформованої на засадах спільності професійно зорієнтованих інтересів і референтності. Організаційними і психолого-педагогічними механізмами виконання намічених завдань виступають: а) чіткий план дослідницької діяльності і періодична звітність про конкретні здобутки; б) наявність замовлення шкільною адміністрацією теми, змісту дослідження, терміну виконання, встановлення перспектив запровадження результатів роботи заохочення учасників творчого пошуку; в) забезпечення групи дослідників кваліфікованим науковим керівництвом, мінімально необхідним обладнанням, матеріалами тощо; г) виділення у рамках загального навчального плану певного для виконання роботи.

Таким чином, на першому етапі вирішувались конкретні завдання мотивації учасників дослідницьких груп і товариств до творчого пошуку, забезпечувались інноваційні заходи, уточнювався план діяльності, її науково-методичне забезпечення. На цьому етапі розв'язуються складні суперечності між завданнями інноваційного навчального закладу нової формації вести науково-експериментальне дослідження нарівні з освітнім процесом і сталими, досі ще сильними традиціями школи обмежуватись виключно навчально-виховною роботою за готовими, наданими ззовні зразками.

Етап 2. Побудова проекту дослідницького експерименту з конкретизацією обґрунтуванням його теми, проблеми, предмета, мети, завдань, з накресленням календарних строків виконання окремих констатуючих і перетворюючих станів експериментальною роботи. Ще раз підкреслимо, що ми розглядаємо згідно з темою тільки таку дослідницьку роботу учнів навчальних закладів нової формації, яка підпорядкована загальній науковій проблемі цих закладів і виконується в її рамках. Тому це перш за все − вибір і виконання певної експериментальної роботи як частини загального експерименту. У зв'язку з таким розкладом сил і завдань ми стикаємося з об'єктивною суперечністю між необхідністю для учнів і їх наукових наставників виконувати певне суспільне замовлення (у даному випадку замовлення школи чи через неї іншої установи органів освіти, МАН, вищого навчального закладу), з одного боку, і правом вільного вибору теми такої роботи, способів діяльності, з іншого. Розв'язання цієї суперечності вимагає високої професійної культури педагогів, активного діалогу з учнями, знаходження розумних компромісів. Практика реального експерименту показала, що вказана суперечність при компетентному її розв'язанні не тільки не перешкоджає процесу індивідуальної самореалізації старшокласників, але й, навпаки, сприяє активному пошуку, вибору найбільш раціональних способів і особистісного, і соціального розвитку людини. Відомо ж, справжня самореалізація, за дослідженнями А. Маслоу і К. Роджерса, та й за дослідженнями інших авторів, відбувається як потужне зростання соціально значущих якостей індивіда під час постійних занять творчістю. А технологічною сутністю творчості і є постійне розв'язання виникаючих суперечностей між вимогами суспільства і особистості. Не випадково, що видатні люди-творці відзначаються своєю спрямованістю на інтереси іншої людини, на покращення життя всього суспільства.

Далі на конкретних прикладах ми покажемо варіанти діяльності на цьому етапі, тепер же лише зауважимо, що процедури формулювання окремої теми експерименту і його завдань починаються з усвідомлення загальної наукової проблеми школи і того вкладу, який можуть внести до її розв'язання члени даного невеликого дослідницького об’єднання. Поступово у керівників таких осередків складалося переконання, що навчити учнів за порівняно короткий час всім деталям дослідництва немає змоги. Та й потреби такої об'єктивно не виникає. Учні виконують не масштабні, а досить обмежені за обсягом досліди, часто − тільки їх фрагменти, спираються на точно визначений педагогом список уривків з першоджерел, на запитання до них. Тільки поступово окремі з юних дослідників оволодівають більш складною і досконалою технікою наукового експериментування. Переконались ми і в тому, що на початковій стадії виправданим є застосування готових і перевірених методик діагностичних процедур. Введення власних діагностичних методів і систем відбувається поступово і дуже обережно.

Етап 3 − це безпосереднє виконання плану дослідницької роботи як процесу творчої взаємодії наукового керівника з учасниками наукового пошуку і останніх − між собою. Цей етап − основний у всій структурі, і йому присвячено окремий підрозділ. Тут же лише зазначимо, що ефективність цього етапу залежить і від якості попередніх, а, головне, від основних педагогічних умов науково-професійної компетентності керівника, його комунікативної культури, якості того дослідницького кругозору, що надала школа своїм вихованцям (спеціально виділений час, діалектичне поєднання свободи вибору теми і конкретного замовлення школи, поєднання інтересів дослідження з інтересами майбутньої професії, гласність результатів і заохочення учасників та інші позиції, викладені вище).

Етап 4 − підсумковий − завершує певний і достатньо тривалий період підготовки і виконання дослідницької роботи членів товариства. Підсумки діяльності підводяться, як правило, у кінці навчального року на засіданні товариства, а потім на засіданні науково-методичної ради школи. Завершальною ланкою є звіти заступників директорів з навчально-виховної роботи на науково-методичній раді районного відділу освіти, порівняльний аналіз досягнень окремих навчальних закладів нової формації і постанова ради щодо оцінки такої роботи та заходів її подальшого удосконалення.

Таким чином, створена модель (табл. 1.1) педагогічної підтримки самореалізації творчих сил здібних та обдарованих учнів шкіл, що обрали інноваційний аспект свого розвитку, поступово була перетворена у комплексну систему дій завершеного характеру. У структурі цієї системи можна виділити такі головні компоненти, як мотиваційний блок, соціально-педагогічні та психологічні умови, операційний та контрольний блоки. Кожний з названих елементів системи супроводжували певні організаційно-педагогічні механізми реалізації.

Таблиця 1.1

Модель педагогічної підтримки самореалізації творчого потенціалу старшокласників у науково-дослідницькій роботі навчального закладу нової формації

Успіх операційного (виконавського) етапу наукової роботи, як показало дослідження, в основному залежить від загальної і професійної культури педагога-дослідника, що включає його наукову, методичну і комунікативну компетентність, розвинуті творчі здібності і гуманістичну спрямованість.

Контрольний блок є природним і необхідним завершенням всього циклу науково-дослідницької діяльності взагалі та учнівської зокрема. Ефективність контролю, як з'ясовано в даній роботі, залежить не тільки від його своєчасності, об'єктивності, комплексного характеру, а, головне, від наявності стрункої системи оперативного управління, на чолі якої стоїть керівник науково-дослідницької служби у навчальному закладі нової формації − заступник директора. Саме заступник директора з навчально-виховної роботи, якщо він досяг достатнього рівня науково-педагогічної культури, став ключовою постаттю у ствердженні справжнього дослідництва педагога і учня-старшокласника як важливого і незамінного компонента всієї освітньої системи.

1.3 Умови вдосконалення організації науково-дослідницької роботи учнів у навчальних закладах нової формації

«Умова» в словнику С. Ожегова - це обставина, від якої що-небудь залежить; обстановка, у якій відбувається, здійснюється будь-що. Умови об'єктивні. Аналіз наукової літератури дозволяє виділити два підходи до дослідження умов. Критерієм першого підходу є відношення умов до суб'єкта: виділяють зовнішні умови (у меншому ступені залежні від суб'єкта) і внутрішні умови (належать суб'єктові). До зовнішніх умов організації науково-дослідницької роботи з учнями можна віднести стан суспільства, соціальний статус педагога в ньому, родинний стан, доступ до культурних і наукових цінностей. До внутрішніх умов відносяться задатки, загальні й спеціальні здібності, психологічні механізми (компенсаторні, механізми зняття внутрішньої конфліктності, індивідуалізації, персоналізації, інтеграції тощо), які дозволяють вчителеві продуктивно працювати з даною категорією дітей, та задатки й здібності самих дітей.

Другий підхід до дослідження умов зорієнтований на виділення напрямів оптимізації. Тут розглядаються матеріально-технічні, санітарно-гігієнічні, морально-психологічні, інформаційні та педагогічні умови.

Морально-психологічні умови продуктивної організації наукової роботи з дітьми передбачають створення умов для розвитку як особистості вчителя, так і особистості дитини, їх мотиваційної сфери, формування готовності до позитивної зміни, спрямованості на самовдосконалення, саморозвиток, реалізацію творчого потенціалу; системи морального й матеріального стимулювання вчителів та учнів до науково-дослідницької роботи, встановлення певних пільг, облік участі учнів у наукових заходах, облік результативності наукової роботи, рейтингове оцінювання вчителів, надання права пільгового користування науковими бібліотеками тощо.

Педагогічні умови продуктивної організації даного напряму роботи позв'язані в першу чергу з введенням посади заступника директора з навчально-виховної роботи, до функціональних обов’язків якого входить саме організація науково-методичної діяльності школи, удосконалення процесу науково-методичної роботи з учителями, змісту підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації вчителів з питань організації наукової роботи з дітьми, вивчення перспективного педагогічного досвіду з означеної проблеми, особливостей обдарованих дітей, які навчаються в закладах нової формації тощо.

Інформаційні умови передбачають збір, обробку та подальше використання інформації щодо організації наукових досліджень школярів, можливість широкого знайомства вчителів та учнів з темами дослідження, які визначені кращими, складання інформаційного банку даних з проблеми організації науково-дослідницької роботи учнів.

Матеріально-технічні умови передбачають наступне: наявність предметних кабінетів, де вчителі й учні працюють над науковою проблематикою, використовуючи для цього засоби, які не можна використати в домашніх умовах - прилади, устаткування, роздатковий матеріал тощо; наявність відповідного бібліотечного фонду й матеріалів у методичному кабінеті з питань наукової роботи (методологія наукових досліджень, теми наукових робіт, оформлення тощо); наявність засобів комп’ютерної техніки, кабінету психологічного розвантаження, де на базі гарних матеріальних та естетичних умов можна проводити аутогенні тренування, заняття з фахівцями і т.д.

Санітарно-гігієнічні умови передбачають організацію гарного, повноцінного шкільного харчування, в тому числі й у другій половині дня; організацію спортивно-оздоровчої роботи, групи здоров’я, загартовування; забезпечення нормального температурного, світлового, повітряного режимів.

Вище визначені різновиди умов щодо організації науково-дослідницької роботи з учнями ефективні в комплексі. Тому дослідження в цьому напрямку необхідно систематизувати й розробити програму супроводу даного напряму роботи. Таким чином, створення перелічених умов дозволяє оптимізувати процес організації науково-дослідницької роботи з учнями в навчальних закладах нової формації.

Адміністрація освітнього закладу повинна створити необхідні умови щодо організації науково-дослідницької роботи з учнями та науково-методичної роботи з вчителями задля розвитку компетентностей та здібностей учнів, підвищення рівня їхньої самостійності, творчості, розвитку педагогічної майстерності вчителів, їхніх здібностей, підвищення їхньої методичної, рефлексивної культури. Пропонуємо цю роботу проводити на засадах системного та програмно-цільового підходу, що передбачає:

·   розуміння наявності взаємозв’язку системи освітньої установи із зовнішнім середовищем - загальносовініми навчальними закладами, вищими навчальними закладами, науковими товариствами та установами тощо;

·   поділ цілого на складові елементи; визначення компонентів системи науково-дослідницької роботи - мети, змісту, засобів, діяльності керівників, вчителів, учнів;

·   виділення суттєвих (системоутворюючих) зв’язків, які існують між елементами системи;

·   формування уявлення про структуру й організацію власне науково-дослідницької роботи з учнями, яке грунтується на дослідженні елементів системи та зв’язків між ними;

·   управлінську діяльність керівника з впорядкування, вдосконалення зв’язків між елементами системи.

З’ясуємо основні дії керівника навчального закладу щодо організації науково-дослідної роботи учнів:

·   визначення мети і конкретних завдань діяльності адміністрації закладу щодо організації науково-дослідної роботи учнів та науково-методичної роботи вчителів;

·   системне і систематичне управління даним напрямом діяльності на діагностичній основі;

·   управління на демократичних засадах із залученням учителів до всіх етапів роботи - планування, організації, контролю, коригування, аналізу і т.д.;

·   розвиток зовнішньої мотивації вчителів та учнів - створення такого насиченого освітнього середовища, яке збуджує вчителя до розкриття його дійсних професійних можливостей та учня до прояву самостійного, творчого початку; наявність у цьому середовищі подій, що зможуть підштовхнути до кульмінацій у професійному та особистому розвитку; соціально-психологічне забезпечення організації науково-дослідницької роботи, яке виявляється у створенні системи моральних та матеріальних заохочень, наявності системи підвищення кваліфікації та педагогічної майстерності вчителів, спеціально організованих методичних заходів з проблем вдосконалення наукової праці в школі, врахуванні психологічних особливостей та можливостей учасників навчально-виховного процесу при складанні плану наукової діяльності, оптимізації діяльності шкільних психологічних служб;

·   розвиток внутрішньої мотивації педагогів і учнів - мотивації досягнення, підвищення пізнавальної активності учнів та професійної активності педагогів; професійне цілепокладання та побудова свого професійного зростання за висхідним вектором; прагнення людини досягти максимального рівня на всіх стадіях розвитку; мотивація самореалізації; здібність сконцентруватися на цілі, самовідновлюватися в умовах морального і психологічного виснаження, прагнення до збереження й примноження своїх досягнень;

·   виявлення умов, що заважають оптимальній організації наукової діяльності учнів; консультування педагогів про можливі психолого-педагогічні технології, які сприятимуть розвитку компетентностей учнів, професійному зростанню самих педагогів; організація роботи вчителів з обміну досвідом роботи та різноманітних конкурсів науково-дослідницьких робіт;

·   координація планів роботи всіх структурних підрозділів і ланок навчально-виховного процесу: педагогічної і методичної ради, науково-дослідного товариства учнів і методичних об’єднань та творчих груп учителів, психологічної й медичної служб, науково-практичних семінарів, консультаційних пунктів тощо;

·   визначення показників оцінювання результативності управлінської діяльності щодо організації науково-дослідницької роботи учнів;

·   визначення шляхів доведення отриманих результатів діяльності до відома учнів і педагогів, стимулювання їх до самоаналізу та подальшого проектування власної діяльності в обраному напрямку;

·   стимулювання цілеспрямованого розвитку в педагогів інтрагенної активності [25], завдяки якій учитель активно працює, прагне до прийняття рішень та їх здійснення.

Директор та його заступники глибоко та всебічно аналізують підсумки роботи навчального закладу за попередні роки, виявляють нерозв'язані проблеми, знайомляться з елементами перспективного досвіду, проводять робочі наради з керівниками методичних об'єднань, викладачами-методистами, керівниками творчих груп. Ця робота продовжується під час індивідуальних бесід, які проводять з викладачами керівники і досвідчені педагоги. Головне в організації науково-дослідницької роботи школи з учнями - робота на діагностичній основі.

Діагностика - це оціночна процедура, яка направлена на з’ясування ситуації, дійсного рівня розвитку вчителя та учня. Дані діагностичного дослідження спвіввідносяться з вихідними характеристиками, різниця між початковим та кінцевим результатом визначає ефективність процесу оптимізації науково-дослідницької роботи з учнями.

При вивченні вчителів та учнів треба дотримуватися наступних принципів [27]:

) принцип цілісного вивчення особистості, який означає намагання зрозуміти своєрідність кожної людини в цілому, спостерігати за нею у максимально широкому діапазоні занять, як колективних, так і індивідуальних - освітня діяльність, суспільна діяльність, самовдосконалення, самовиховання тощо;

) порівняння успіхів та недоліків особистості з її особистим досвідом, а не з досвідом іншої людини (різні типи темпераменту, фізичне здоров’я, здібності, темпи індивідуального розвитку - все це не може привести до об’єктивної оцінки особистості, якщо її порівнювати з іншою людиною);

) принцип урахування вікових особливостей педагога та учня.

Діагностування включає в себе аналіз шкільної документації, записи відвіданих уроків і позакласних заходів, засідань наукових товариств, результатів попередньої діяльності вчителя та учнів з підготовки наукового дослідження тощо.

Складаються діагностичні карти-анкети викладачів з різних предметів, в яких визначається все те, що заслуговує на поширення в колективі як перспективний досвід. Також указуються недоліки в професійній сфері викладачів, їхні утруднення, питання, з яких вчителі потребують допомоги.

Аналіз наслідків діагностування дає змогу адміністрації закладу:

1) виявити рівень професійної підготовки викладачів до науково-дослідницької роботи з учнями, рівень практичної діяльності, рівень майстерності;

2) спланувати раціональні форми науково-методичної роботи, оформивши це наказом по навчальному закладу;

3) визначити основні змістовні напрями діяльності педагогічною колективу щодо організації відповідного напряму діяльності в річному та перспективному планах навчального закладу.

Велику увагу слід приділити організації науково-методичної роботи з педагогічними кадрами, яка сприяє підвищенню рівня розвитку педагогічної майстерності вчителя. Визначаючи зміст методичної роботи в педагогічному колективі, директор повинен мати на увазі: поточні й перспективні завдання, які стоять перед навчальним закладом; результати діагностування вчителів, зокрема, виявлені при цьому труднощі в їхній роботі; кількісний і якісний склад педагогічного колективу; традиції навчального закладу; форми, методи і напрями методичної роботи, їх поєднання; наявність часу для здійснення наміченого; матеріальні, морально-психологічні та інші умови (технічні засоби, психологічний клімат, зацікавленість викладачів тощо); професійний та інтелектуальний потенціали для виконання програми дій з педагогічним колективом.

На цій основі визначається поточний і перспективний зміст науково-методичної роботи з колективом. Зрозуміло, що адміністрація закладу має бути добре обізнана з рівнем підготовленості колективу з важливих питань теорії і практики науково-дослідницької роботи. Діагностичний підхід у визначенні змісту методичної роботи дає змогу виявити слабкі сторони у навчально-методичній підготовці кожного вчителя, причини, що їх породжують, намітити на цій основі у кожному конкретному випадку індивідуальні заходи щодо їх усунення; визначити значущі для більшості членів педагогічного колективу питання вдосконалення професійного рівня; позбутися формалізму планування змісту й організації науково-методичної роботи.

Використання діагностики в значній мірі позначається і на структурі методичної роботи, зокрема стосовно оптимального вибору й поєднання різних форм організації методичної роботи, в яких реалізується її зміст.

Т. Шамова зазначає, що впровадження науково-педагогічних досягнень у практику - справа творча, пов'язана із складанням плану, його регулюванням, аналізом і контролем [95].

Розглянемо основні етапи організації науково-дослідницької роботи з учнями:

. Попередня підготовка - моральна, психологічна. Паралельно уточнюються педагогічні рекомендації, усвідомлюються ідеї і суть того, що впроваджується, здійснюється порівняльний аналіз практики. Вчитель оволодіває прийомами і методами подальшої роботи тощо. Завдання керівників полягає в конкретній допомозі педагогам порадами, зокрема щодо планування науково-дослідницької роботи, вибору тем наукових досліджень, самоосвітньої діяльності, рекомендаціями.

. Визначення і постановка цілей і завдань на основі аналізу існуючої практики та її зіставлення з накресленим для впровадження. Проаналізувати існуючу практику і виявити невідповідність з тим, що запроваджуватиметься, - складне і важливе завдання. Такий аналіз проводить як керівник закладу, так і вчитель. Аналіз існуючої практики, зіставлення її з новим досвідом, досягненнями науки дають змогу визначити мету впровадження і конкретні завдання для її реалізації.

. Планування роботи з розвитку науково-педагогічних здібностей вчителів, визначення програми дій, відповідальних, прогнозування майбутніх результатів. Це здійснюється в довільній формі, може бути проспект або схема. Найчастіше ж такій роботі присвячується розділ у річному плані закладу, де зазначаються етапи, строки впровадження, відповідальні особи, а також конкретні справи і заходи щодо реалізації програми дій.

. Складовою в організації науково-дослідницької роботи з учнями є регулювання, тобто коригування, виправлення процесу (як прямо, в особистому контакті, так і через накази, інструкції, рекомендації тощо). Регулювання доповнюється стимулюванням: моральним та матеріальним заохоченням педагогів і учнів, які досягли певних результатів у науковій діяльності.

. Завершальним етапом є аналіз результатів діяльності навчального закладу з організації науково-дослідницької роботи з учнями: 1) поточний аналіз (відвідування занять, засідань наукового товариства, бесіда з учнями і викладачами і т. ін.), що регулює реальну практику; 2) підсумковий аналіз, коли наслідки зіставляються з цілями і визначаються перспективи подальшої роботи в обраному напрямі.

Управлінський цикл на цьому закінчується. Новий цикл - повторне впровадження на вищому рівні.

Серед умов, які сприяють удосконаленню наукової праці в школі, є створення консультаційних пунктів, у яких можна було б одержати необхідну довідку - від більш загальної (як організувати таку роботу), до конкретних питань про вибір окремої теми і правилам оформлення готового дослідження. Формально такі пункти й люди є - в Обласній станції юних туристів, Палаці дитячої творчості й інших закладах. Але мова йде про більш широку мережу - у ВНЗ, окремих НДІ, школах, куди може звернутися вчитель, батьки, інші зацікавлені особи. Тобто наукові дослідження, особливо в навчальних закладах нової формації, повинні бути поставлені на таку ж основу як навчальний процес у цілому. Сучасний керівник повинен мати чіткі знання - які існують форми наукової роботи і як її організувати в своїй школі.

Також саме в навчальних закладах нової формації можна було б спробувати організувати проведення в невеликому обсязі занять - факультативного курсу “Наукові дослідження в школі” (робочу програму такого факультативу наводить О. Микитюк). При його проведенні, однак, потрібно прагнути не розтягти на багато годин розмову про історію науки, структуру наукового пошуку або зайнятися вивченням наукової термінології. Такі відомості повинні бути поданими лише в необхідному мінімумі. Головне ж на практиці, на конкретних прикладах показати - які питання можуть бути предметом таких досліджень, чим відрізняється наукова праця від твору й реферату, як підвищити доказовість певних положень та ін. І слухачами такого факультативу повинен бути не весь клас або педагогічний колектив, а загалом ті учні й вчителі, які займаються або могли б займатися такою роботою та її організацією.

Узагальнення наукових досліджень з означеної проблеми дало змогу визначити зміст управлінської діяльності керівника навчального закладу щодо організації науково-дослідницької роботи з учнями:

·   на основі вивчення досвіду і тенденцій його розвитку з'ясувати потреби практики в науково обґрунтованих рекомендаціях, організувати впровадження наукових досягнень і практичного досвіду інших навчальних закладів в роботу свого навчального закладу на основі закріплення зв'язку в системі: навчальний заклад - міський методичний центр - вищі навчальні заклади міста;

·   вивчати стан і перспективи розвитку діяльності навчального закладу з питань організації науково-дослідної роботи вчителів та учнів і на цій основі розробити перспективний і річний плани роботи закладу освіти;

·   контролювати впровадження в практику теоретичних рекомендацій наукових установ, методичних центрів тощо, надавати допомогу викладачам у вивченні досвіду з даної проблеми;

·   забезпечити навчальний заклад рекомендаціями з питань організації визначеного напряму діяльності, використовувати у роботі з різними групами викладачів різноманітні форми науково-методичної роботи, а саме лекції, інтерактивні методики, консультації, педагогічні мости, семінари, видання методичного журналу тощо;

·   проводити проблемні семінари, а також науково-практичні конференції

·   й педагогічні читання, створювати творчі групи для узагальнення кращого досвіду та його впровадження з проблеми наукової роботи в школах нового типу;

·   систематично обговорювати на методичній раді та засіданнях інших структурних підрозділів звіти вчителів про стан науково-дослідницької роботи з учнями, результативність даної роботи;

·   здійснювати на базі ІПО ХНПУ та інших установ перепідготовку педагогічних кадрів;

·   систематично виявляти, узагальнювати кращий досвід навчальних закладів нового типу, методкабінетів з означеної проблеми;

·   створювати матеріально-технічні, санітарно-гігієнічні, морально-психологічні, інформаційні та педагогічні умови для оптимізації науково-дослідницької діяльності вчителів та учнів.

Отже, організація науково-дослідницької діяльності з учнями в навчальних закладах нової формації передбачає колегіальну роботу з питань визначення мети і завдань такої діяльності, планування, прогнозування, контроль і координацію для надання дієвої допомоги вчителям з удосконалення наукової роботи, своєї діяльності з самоосвіти, саморозвитку. Головне - уникнути механічного впровадження в практику рекомендацій науки і педагогічного досвіду.

Висновки до розділу 1

Терміни «наука», «науково-дослідницька робота старшокласників» вже протягом багатьох років супроводжують педагогічну діяльність у системі загальної середньої освіти. Але на різних етапах розвитку сучасної школи змістовне наповнення цих термінів щоразу змінювалося. За часів радянської школи за допомогою слова «наука», з одного боку, підкреслювали ідею про неперервність освіти, з іншого, - визначали тенденцію підвищення методичного рівня викладання, маючи на увазі, перш за все, педагогічну науку як теоретичне підґрунтя навчального процесу. Разом з цим, завдяки існуванню програм поглибленого вивчення окремих шкільних предметів, спеціалізованих класів і шкіл, підготовки учнів до участі в олімпіадах, наукова та дослідницька робота учнів у її сучасному розумінні існувала та розвивалася як одна зі складових навчального процесу. З появою у 80-90-ті роки мережі шкіл для обдарованих дітей (ліцеїв, гімназій, навчально-виховних комплексів) склався і викарбувався сучасний погляд на організацію такої роботи. У багатьох школах з'явилася посадова одиниця заступник директора, в обов'язки якої входили питання науково-дослідницької роботи як учителів, так і учнів, що, безумовно, не є одне й те же саме.

Таким чином, сучасний навчальний заклад нової формації взяв на себе раніше не притаманні йому функції: допомогти учневі не тільки у здобутті базових знань для подальшого навчання, але й у його становленні як майбутнього науковця і дослідника. Наукова робота старшокласників у закладах такого типу стала розглядатися як окремий напрямок навчальної та позанавчальної діяльності.

У даному розділі теоретично обґрунтовано умовне означення поняття «наукова робота старшокласників» як системна навчальна та поза навчальна їх діяльність, теоретичного та прикладного напрямів у сфері науки, яка за формою та змістом відповідає творчому рівню навчальних досягнень.

Взагалі, чимало спеціалістів-теоретиків, особливо російських, вважають науково-дослідницьку діяльність старшокласників лише однією з перспективних педагогічних технологій. Ми поділяємо точку зору тих науковців, які розглядають науково-дослідницьку діяльність як найвищу форму прояву творчого рівня навчальних досягнень старшокласників.

Науково-дослідницька діяльність виконує важливі функції. Вона покликана, по-перше, забезпечити оволодіння методами наукового пізнання у процесі пошуку цих методів і їх застосування. По-друге, вона формує риси творчої діяльності. По-третє, є умовою формування інтересу, потреби в такій діяльності, адже поза діяльністю, мотиви, що проявляються в інтересі і потребі, не виникають. Однієї діяльності для цього недостатньо, але без неї ця мета не може бути досягнутою. По-четверте, науково-дослідницька діяльність дає повноцінні, добре осмислені знання, які можуть бути оперативно і гнучко застосовані.

З точки зору науково-дослідницької діяльності, принципово важливо пам’ятати, що готові висновки, які пропонуються до безумовного засвоєння в підручнику або викладені вчителем, створюють в учня враження закінченого і безперечного знання. Така подача знань економічна і компактна, але вона спростовує найважливішу рису інформації - її відносний характер, схильність до перегляду.

Продуктивність науково-дослідницької роботи зі старшокласниками залежить від її чіткої організації. В основу організації діяльності цього процесу було покладено з’ясування сутності понять «науково-дослідницька» й «експериментальна» діяльність. Для впровадження основних засад експериментально-дослідницької роботи в навчальних закладах нової формації було здійснено ряд організаційно-методичних заходів: розроблено структуру науково-дослідницької роботи зі старшокласниками (рис. 1.3.), двічі на рік проводиться методичний фестиваль, мета якого залучити якомога більше педагогів до активного використання в навчально-виховному процесі елементів інноваційних технологій, інтерактивних методик, тобто залучати їх до творчої діяльності; проводиться діагностична робота з метою виявлення проблемних питань щодо залучення старшокласників до творчої діяльності.

Адміністрацією закладу на засадах системного і програмно-цільового підходу було створено інноваційне освітнє середовище, що сприяло залученню старшокласників до науково-дослідницької роботи.

Зміст управлінської діяльності керівника навчального закладу нової формації здійснювався на основі зв’язку в системі: навчальний заклад - районний методичний центр - вищі навчальні заклади. Виходячи із сказаного вище, нами було розроблено основні етапи організації науково-дослідницької роботи зі старшокласниками на основі теоретичних узагальнень Т. Шамової (табл. 1.2):

Таблиця 1.2

Етапи організації науково-дослідницької роботи старшокласників

Отже, організація науково-дослідницької діяльності з учнями в навчальних закладах нової формації передбачає колегіальну роботу з питань визначення мети і завдань такої діяльності, планування, прогнозування, контроль і координацію для надання дієвої допомоги вчителям з удосконалення наукової роботи, своєї діяльності з самоосвіти, саморозвитку. Головне - уникнути механічного впровадження в практику рекомендацій науки і педагогічного досвіду.

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИКА ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ УЧНІВ

.1 Аналіз стану проблеми в Харківській гімназії № 23Харківської міської ради Харківської області

Харківська гімназія № 23 Харківської міської ради Харківської області розташована за адресою: м. Харків, вул. Якіра, 40.

Закладу освіти виповнилося 79 років. Заснований у 1930 році, за наказом Міністра освіти УРСР у 1956 році був переведений до розряду шкіл з викладанням ряду предметів німецькою мовою. З 1992 року школа реорганізована в український ліцей лінгвістичної та економічної освіти з поглибленим вивченням німецької мови.

У 1997 році ліцею надано статус гімназії № 23 гуманітарного та економічного профілю з поглибленим вивченням німецької мови. У 2002 році заклад освіти перереєстровано в ЗНЗ ІІ-ІІІ ступенів гімназію № 23. У 2005 році гімназію № 23 перереєстровано в Харківську гімназію № 23 Харківської міської ради Харківської області.

Робота закладу освіти у 2004-2009 роках була спрямована на реалізацію державної політики в системі освіти, Національної доктрини розвитку освіти України у 21 столітті, Постанов Уряду України, нормативно-інструктивних документів Міністерства освіти і науки України, державних, регіональних та міських програм у галузі освіти, комп’ютеризацію та інформатизацію навчального та управлінського процесу, роботу по створенню безпечних та комфортних умов для навчання та виховання дітей, розвитку їх творчих здібностей.

Законодавство України про загальну середню освіту базується на Конституції України і складається з Закону України «Про освіту», Закону України «Про загальну середню освіту» (1999 р.), державної національної програми «Освіта» («Україна 21 століття») та інших нормативно-правових актів та міжнародних угод. Це Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності (проект, 2000), Положення про державну підсумкову атестацію учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти (затвердженого наказом МОН України від 18.02.2008 р. № 94), Національної доктрини розвитку освіти (затверджено Указом Президента України від 17.04.2000 р. № 347).

Освітній заклад має власний статут та Концепцію розвитку. В гімназії навчається 319 учнів. Протягом останніх п’яти років 99 % випускників стають студентами ВНЗ м. Харкова і зарубіжжя.

П’ятдесят відсотків учителів мають дипломи з відзнакою, тридцять процентів викладачів німецької мови - випускники гімназії.

Голубнича Ірина Олексіївна - директор Харківської гімназії № 23 Харківської міської ради Харківської області.

Гордієнко Валентина Іванівна - заступник директора з навчально-виховної роботи, менеджер освіти, вчитель-методист.

Міхненко Інна Вікторівна - заступник директора з навчально-виховної роботи.

Конорева Надія Іванівна - заступник директора з навчально-виховної, відмінник освіти України, вчитель-методист.

Хорошилова Аліна Валентинівна - заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель-методист.

Із 40 педагогічних працівників вищу кваліфікаційну категорію має 14 осіб, спеціалістів І категорії - 8, спеціалістів ІІ категорії - 5, спеціалістів - 10.

Педагогічні звання «вчитель-методист» та «старший вчитель» встановлено 10 викладачам.

Вчителями гімназії № 23 розроблені авторські програми з німецької мови та літератури (автор - Раєвська І.К.),з німецької мови «Країнознавство» (автор - Бачкіс С.В.), з німецької літератури для 10-11-х класів (автор - Степанова Е.С.), програма гуртка «Юні інспектори дорожнього руху» (автор - Бикасова С.А.), програма для психолога «Здорово спілкуватися!» (автор - Цопа О.О.).

Гімназія, як і інші навчальні заклади, перебуває у стані модернізації навчально-виховного процесу і вбачає свою місію у вихованні особистості, здатної інтегруватись у світовий освітній простір, достойно представляти Україну за її межами, бути готовою до вирішення складних економічних, соціальних і політичних питань.

Реалізуючи місію, педагогічний колектив на 2011-2012 рік визначив таку генеральну мету: «Забезпечення умов для аналітичної діяльності учасників навчально-виховного процесу з урахуванням їхніх пізнавальних інтересів і схильностей в процесі викладання і засвоєння базових дисциплін».

З метою реалізації зазначеної мети перед педагогічним колективом поставлені такі пріоритетні завдання:

·   різнобічний розвиток індивідуальності учня на основі виявлення його задатків (здібностей), формування інтересів і потреб, формування інтелектуальної мобільності;

·   збереження і зміцнення морального і фізичного здоров’я;

·   виховання гімназиста як громадянина України, вільної, демократичної, життєво і соціально компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення у різноманітних життєвих ситуаціях;

·   становлення в учнів цілісного наукового світогляду, загальнонаукової, загальнокультурної, технологічної, комунікативної і соціальної компетентності на основі засвоєння системи знань про природу, людину, суспільство, культуру, оволодіння засобами практичної і пізнавальної діяльності, іноземними мовами, виховання розуміння ролі праці як умови життєвого й професійного самоутвердження.

Мікродослідження №1. Оцінка управлінської діяльності керівника щодо організації науково-дослідницької роботи з учнями

Мета: визначення оцінки якості управлінської діяльності щодо організації науково-дослідницької роботи з учнями в гімназії.

Відповідно до мети дослідження, нами було адаптовано кваліметричну модель Г.В. Єльнікової та О.М. Касьянової (додаток А) з метою здійснення оцінки якості управлінської діяльності щодо організації науково-дослідницької роботи з учнями [30].

Суть моделі, зокрема, зводиться до такого:

1. На основі загальної структури діяльності визначаються характерні фактори цієї діяльності, які становлять основу картки;

2. Після декомпозиції загальних цілей діяльності необхідно встановити критерії цієї діяльності;

3. Після декомпозиції кожного критерію за допомогою визначення часткових цілей конкретної управлінської структури необхідно визначити показники;

4. Визначення ваги факторів і показників встановлюється методом експертної оцінки або ранжування ( метод Дельфі );

5. Оформлення моделі діяльності у вигляді окремих карток [36].

На підставі сказаного, ми визначили такі фактори в структурі кваліметричної моделі: інформаційне забезпечення організації науково-дослідної роботи, системність організації науково-дослідної роботи в закладі, організація роботи науково-дослідного товариства учнів, організація науково-дослідної роботи вчителів, організація науково-методичної роботи з вчителями з питань науково-дослідницької діяльності учнів, психологічний супровід науково-дослідної роботи з учнями, результативність науково-дослідної роботи. Кожен з цих факторів, у свою чергу, вміщує критерії, які розкриваються показниками.

Основний метод кваліметрії − експертний. Для проведення групової експертної оцінки залучаються кваліфіковані управлінці, вчителі-експерти. Для них створюються умови для індивідуальної роботи. Експерти виставляють бали (бальну оцінку або ранг). Потім проводиться статистична обробка результатів, оцінювання. Завершується цикл повторним пред'явленням анкет експертам для остаточного узгодження за результатами обробки. Цикл експертизи повторюється 3-4 рази. Результати експериментів підтверджують велику надійність колективної експертної думки порівняно з індивідуальною [43].

У кваліметрії прийнято, що закон розподілу експертних оцінок наближається до нормального закону розподілу, якщо виконуються такі умови:

) число експертів N >10;

) значення показників експертної вірогідності сумарне для кожного експерта;

) опитування проводиться упродовж одного туру без обговорення. Тобто індивідуальні експертні оцінки незалежні [43].

Визначення ваги факторів та критеріїв нами було здійснено за методом, який запропонувала О.М. Касьянова (табл. 2.1). В експертизі взяло участь 25 чоловік. Оскільки факторів 7, то експертам було запропоновано за 7-бальною шкалою проранжувати вказані фактори моделі.

Як бачимо із таблиці 2.1, за першим фактором 6 експертів виставили 1 бал, 7 експертів - 2 бали, 1 експерт - 3 бали, 6 експертів - 5 балів, 2 експерти - 6 балів, 3 експерти - 7 балів. Далі підраховується загальна кількість балів для першого фактору: 6Ч1 + 7Ч2 + 1Ч3 + 6Ч5 + 2Ч6 +3Ч7 = 86. В аналогічний спосіб підраховується сума за кожним фактором (2 - 7).

Таблиця 2.1

Розрахунок ваги факторів кваліметричної моделі

Далі підраховується загальна кількість балів за всіма факторами: 86+106+98+104+89+103+114=700. Потім визначається вага (V₁) кожного фактора. Для цього кількість балів за фактором ділиться на загальну кількість балів:

 = 86 : 700 = 0,12; m2 = 106 : 700 = 0,15; m3 = 98 : 700 = 0,14; = 104 : 700 = 0,15; m5 = 89 : 700 = 0,13; m6 = 103 : 700 = 0,14; = 114 : 700 = 0,17.

Далі в такий самий спосіб підраховано було вагу кожного критерію, а також визначено показники.

Наступний крок - визначення ступеня показників управлінської діяльності щодо організації науково-дослідницької роботи з учнями. Коефіцієнт відповідності визначається за кожним критерієм за наступною шкалою:

- показник відсутній,

,25 - показник слабо виражений,

,5 - показник недостатньо виражений,

,75 - показник достатньо виражений,

1   - показник оптимально виражений.

Обчислювання значення кожного фактору здійснюється за формулою:

Фi = mi (V1K1 +…ViKi), де i - порядковий номер.

Загальна оцінка якості управлінської діяльності за означеним напрямом визначається за формулою:

О заг. = Ф1 + Ф2 + Ф3 + Ф4 + Ф5 + Ф6 + Ф7, де Озаг.  1,

при цьому рівень управлінської діяльності визначається за наступною шкалою:

< О заг. £ 0,5 - рівень критичний,

,5 < О заг. £ 0,65 - рівень недостатній,

,65 < О заг. £ 0,7 - рівень допустимий,

,7 < О заг. £ 0,85 - рівень достатній,

,85 < О заг. £ 1 - рівень високий.

Оцінку якості управлінської діяльності щодо організації науково-дослідницької роботи з учнями за кваліметричною моделлю здійснювала група з 5 експертів, до складу якої входили:

1. Черновол-Ткаченко Р.І. - к.п.н., професор, завідувач кафедри наукових основ управління та психології ІПО ХНПУ ім. Г.С.Сковороди (Е1)

2.       Гордієнко В.І. - заступник директора з навчально-виховної роботи Харківської гімназії № 23 Харківської міської ради Харківської області (Е2);

.        Хорошилова А.В. - заступник директора з навчально-виховної роботи Харківської гімназії № 23 Харківської міської ради Харківської області (Е3);

.        Верба Л.П. - завідувач методичним центром управління освіти адміністрації Московського району Харківської міської ради (Е 4);

.        Черновол -Ткаченко А.О. - практичний психолог Харківської гімназії № 23 Харківської міської ради Харківської області (Е 5);

Узагальнену експертну оцінку представлено в таблиці 2.2 та графічно зображено на рис.2.1, 2.2.

Рис. 2.1 Узагальнена експертна оцінка критеріїв за кваліметричною моделлю

За шкалою визначаємо рівень управлінської діяльності щодо організації науково-дослідницької роботи з учнями. Отже, коефіцієнт відповідності дорівнює 0,66. Це дає можливість зробити висновок, що якість організації означеного напряму роботи в Харківській гімназії № 23 Харківської міської ради Харківської області відповідає допустимому рівню, а значить потребує вдосконалення, зокрема:

1. Не прослідковується чіткий розподіл обов’язків щодо організації зазначеної діяльності.

2. Відсутня циклограма діяльності окремих підрозділів відповідно до моделі науково-дослідницької діяльності.

Таблиця 2.2

Результати розрахунків за кваліметричною моделлю

Не достатній психологічний супровід науково-дослідницької діяльності старшокласників (несистематична діагностико-корекційна робота з учнями у напрямі вивчення психологічної готовності старшокласників до здійснення такої роботи).

1. Майже не проводиться апробація вчителями наукових досліджень.

Рис. 2.2 Результати розрахунків за кваліметричною моделлю

Мікродослідження № 2. Саморозвиток вчителів в процесі професійно-педагогічній діяльності.

Мета: діагностика рівнів прагнення вчителів до саморозвитку в процесі професійно-педагогічної діяльності.

За основу оцінювання було взято діагностику рівня саморозвитку Л.Н.Бережнова, яка передбачає 7 рівнів прагнення педагогів до саморозвитку - від найнижчого до найвищого (додаток Б). Викладачам було запропоновано відповісти на 18 питань, вибираючи тільки один варіант відповідей.

Таблиця 2.3

Рівні прагнення до саморозвитку

Рис. 2.3 Рівні прагнення вчителів гімназії до саморозвитку.

Спираючись на отримані результати, які занесені до таблиці 2.3 та зображені на рис. 2.3, можна зробити висновок, що в педагогічному колективі немає вчителів з дуже низьким та низьким рівнем саморозвитку, більшість педагогів (близько 63%) мають вище за середній, високий та дуже високий рівень прагнення до саморозвитку, тому цей потенціал треба оптимально використовувати в організації науково-дослідницької роботи з учнями. А з 37% вчителями, що виявили середній та нижче за середній рівні, слід організувати індивідуальну роботу, стимулюючи та заохочуючи їх до саморозвитку в професійній діяльності.

Мікродослідження № 3. Професійно-педагогічна майстерність вчителів.

Мета: визначення рівнів професійно-педагогічної майстерності вчителів.

Дане дослідження здійснювалось за методикою рівневої диференціації педагогічної діяльності Н.В. Кузьміної. Виходячи з неї, визначено чотири рівні практичної діяльності педагогів та розроблено критерії кожного з них:рівень - репродуктивний. На ньому викладач використовує у своїй роботі вже накопичені знання, сформовані вміння, набутий досвід, не виявляє потреби у підвищенні рівня педагогічної майстерності, з року в рік повторює традиційну практику, не виявляє ініціативи і творчості, постійно потребує методичної допомоги з боку колег та адміністрації.рівень - адаптивний. Педагог вміє перебудувати свою роботу в нових умовах, використовує перспективний педагогічний досвід колег, автоматично переносить його у свою практичну діяльність, користується методичною літературою, організовує навчально-виховний процес в межах традиційних підходів, частково потребує методичної допомоги з боку колег та адміністрації.рівень - локально-моделюючий. Вчитель нагромаджує знання з окремих аспектів роботи, вносить елементи новизни в традиційну практику, виявляє інтерес до інноваційних процесів в освіті, активно включається в науково-методичну роботу та дослідно-експериментальну діяльність, апробовує на практиці нові педагогічні ідеї, здатний надавати методичну допомогу колегам з окремих аспектів практичної діяльності.рівень - системно-моделюючий. Вчитель виявляє потребу в постійному оновленні знань, розробляє індивідуальну програму підвищення рівня власної педмайстерності, активно займається дослідно-експериментальною роботою, структурно змінює традиційну практику, створюючи інноваційні освітні технології, прогнозує особистісний розвиток студентів, використовує наукову психолого-педагогічну літературу, здатний надавати допомогу колегам.

Вчителям Харківської гімназії № 23 Харківської міської ради Харківської області було запропоновано визначити свій рівень практичної діяльності. Паралельно таке вимірювання рівнів практичної діяльності вчителів проводилося членами адміністрації навчального закладу. Отримані результати занесені до таблиці 2.4 і для наочності зображені на рис. 2.4.

Таблиця 2.4

Рівні практичної діяльності вчителів гімназії

Рис. 2.4 Самооцінка та адміністративна оцінка рівнів практичної діяльності вчителів

Як видно з табл. 2.4 та на рис. 2.4, між оцінками керівної та керованої ланок майже немає розбіжностей. Це свідчить про достатньо адекватний рівень оцінювання. Велика частка педагогів здійснює свою практичну діяльність на локально-моделюючому та системно-моделюючому рівнях, тобто такі педагоги здатні самі працювати творчо, в режимі інновацій, та організувати науково-дослідницьку діяльність учнів. Посиленої уваги з боку адміністрації навчальної установи потребують вчителі, які перебувають на репродуктивному та адаптивному рівнях, їм необхідно надати можливість теоретичного і практичного оволодіння вищими рівнями практичної діяльності.

Мікродослідження № 4. Рівень готовності до науково-дослідницької діяльності старшокласників.

Мета: з`ясувати рівень готовності старшокласників до науково-дослідницької діяльності.

Вивчення проблеми здійснювалось адаптованою кваліметричною моделлю В.В. Григораша [23]: Рівень готовності до науково-дослідницької діяльності старшокласників (додаток Д) у складі експертів:

1. Черновол-Ткаченко Р.І. - к.п.н., професор, завідувач кафедри наукових основ управління та психології ІПО ХНПУ ім. Г.С.Сковороди (Е1)

2. Гордієнко В.І. - заступник директора з навчально-виховної роботи Харківської гімназії № 23 Харківської міської ради Харківської області (Е2);

3. Хорошилова А.В. - заступник директора з навчально-виховної роботи Харківської гімназії № 23 Харківської міської ради Харківської області (Е3);

4. Верба Л.П. - завідувач методичним центром управління освіти адміністрації Московського району Харківської міської ради (Е 4);

5. Черновол -Ткаченко А.О. - практичний психолог Харківської гімназії № 23 Харківської міської ради Харківської області (Е 5);

Результати інтерпретувались за класичною шкалою оцінювання:

-0,35 - недопустимий рівень;

,35-0,59 - критичний (низький) рівень;

,6-0,74 - достатній (середній) рівень;

,75-0,89 - високий (вище середнього) рівень;

,9-1 - відмінний (дуже високий, з відзнакою) рівень.

Результати дослідження подано на рис. 2.5. і табл. 2.5 і додатку Ж.

Результати дослідження засвідчили, що навчальна науково-дослідницька компетентність відповідає високому (вище середнього) рівню (0,7). Особливо слід відзначити вміння учнів сприймати інформацію (виділяти головне, аудіювати, абстрагувати). Гімназисти мають розвинені вміння знаходити необхідну інформацію, працювати з довідковою літературою, класифікувати інформаційні джерела.

Мотивація старшокласників до пізнавально-дослідницької діяльності, їх творча компетентність та процес здійснення цієї діяльності знаходяться на достатньому рівні (0,6). Потребують вдосконалення такі напрямки роботи з обдарованими учнями як: формування компетентності планувати власну дослідницьку діяльність; розвиток культури мислення (гнучкості, швидкості, аналітичності); слабкою ланкою в дослідницькій практиці старшокласників є недостатньо розвинені вміння узагальнювати інформацію, структурувати її, реферувати, конспектувати й систематизувати; потребує педагогічних зусиль робота з формування критичного мислення в учнів, які займаються дослідницькою роботою.

Виходячи з місії, яку визначив для себе навчальний заклад нової формації педагогічному колективу треба наполегливо працювати над розвитком особистісних пізнавальних інтересів і мотивів старшокласників, особливо тих, які здатні і прагнуть до дослідницької діяльності моделювання.

Таблиця 2.5

Узагальнена оцінка експертів рівня готовності до науково-дослідницької діяльності старшокласників

Рис. 2.5 Узагальнена оцінка експертів рівня готовності до науково-дослідницької діяльності старшокласників

Мікродослідження № 5. Діагностика рівня готовності вчителя до інноваційної діяльності.

Мета: з`ясування рівня готовності вчителя до інноваційної діяльності

Дослідження здійснювалось за картою діагностики рівня готовності вчителя до інноваційної діяльності В. Уруського групою експертів у складі:

1. Черновол-Ткаченко Р.І. - к.п.н., професор, завідувач кафедри наукових основ управління та психології ІПО ХНПУ ім. Г.С.Сковороди (Е1)

2. Гордієнко В.І. - заступник директора з навчально-виховної роботи Харківської гімназії № 23 Харківської міської ради Харківської області (Е2);

3. Хорошилова А.В. - заступник директора з навчально-виховної роботи Харківської гімназії № 23 Харківської міської ради Харківської області (Е3);

4. Верба Л.П. - завідувач методичним центром управління освіти адміністрації Московського району Харківської міської ради (Е 4);

5. Черновол -Ткаченко А.О. - практичний психолог Харківської гімназії № 23 Харківської міської ради Харківської області (Е 5);

Критерії оцінювання:

4 бали − показник наявний завжди;

3 бали − часто наявний;

2 бали − зрідка наявний;

1 бал − наявний інколи;

0 балів − відсутній.

% готовності до інноваційної діяльності відповідають максимальній загальній кількості балів − 56.

Рівень готовності до інноваційної діяльності високий − від 75% до 100%.

Рівень готовності до інноваційної діяльності середній − від 50% до 74%.

Інновації використовуються у діяльності епізодично − від 25% до 49%.

Інноваційна діяльність вчителя фрагментарна − менше 24%.

Узагальнені результати подано в таблиці2.6 та рис. 2.6

Як видно з таблиці 2.6. та рисунка 2.6 рівень готовності вчителів до інноваційної діяльності на 3% не дістає до високого по низовій лінії.

Таблиця 2.6

Експертна оцінка діагностики рівня готовності вчителів до інноваційної діяльності

Використані потенційні резерви педагогічного колективу. Заслуговує на увагу те, що показник творчого використання результатів педагогічних досліджень і моделювання нового педагогічного досвіду та володіння методами педагогічних досліджень досягає високого рівня. Однак, потребують удосконалення: мотиваційно-цільовий компонент у напрямку розвитку критичного мислення; регулятивно-корекційний не засвідчує якісні результати вмінь оцінити корекцію інновації та її цільове призначення. Статус навчального закладу потребує від педагогів розроблення авторської ідеї навчання та виховання в системі, а не епізодично.

Безумовно, виявлені проблеми в ході дослідження не знижують творчий потенціал педагогічного колективу гімназії, а сприяють віднаходженню необхідних заходів для подолання недоліків і покращення рівня загальної оцінки в опануванні інноваційною діяльністю та досягненні оптимальної професійної компетентності кожним викладачем.

Рис. 2.6 Експертна оцінка діагностики рівня готовності вчителів до інноваційної діяльності

Разом із зазначеним вище, не можна не засвідчити, що потенційні і реальні результати інноваційної компетентності педагогічного колективу сприяють тому, що вихованці гімназії щорічно виборюють призові місця не тільки на регіональних, а й на всеукраїнських учнівських олімпіадах з базових дисциплін.

Отже, перед адміністрацією гімназії стоїть завдання удосконалення фахової майстерності педагогів з усіх предметів з метою підвищення їх професіоналізму до акме, що забезпечить умови для формування випускника як особистості, здатної розширити кількісний склад еліти України.

2.2 Комплексно-цільова програма щодо вдосконалення організації науково-дослідницької роботи старшокласників: її зміст і структура

Проблема: недостатній рівень управлінської діяльності щодо організації науково-дослідницької роботи з учнями.

Бажаний результат: вдосконалення системи організаційно-педагогічного забезпечення та підтримки науково-дослідницької роботи старшокласників, її структури, підвищення рівня практичної діяльності викладачів на основі оновлення підходів, підвищення рівня управлінської діяльності керівника за означеним напрямом.

Термін: 2 роки (січень 2012р. - січень 2014р.)

І блок. Інформаційне та методичне забезпечення.

Мета: збір інформації про існуючий стан організації науково-дослідницької роботи з учнями, її обробка та подальше використання з метою розвитку даного напряму діяльності.

Координатори: бібліотекар, методист, психолог.

Програма виконання заходів за блоком І „Інформаційне та методичне забезпечення”.

ІІ блок. Робота з педагогічним колективом.

Мета: надання допомоги вчителям з питань організації й проведення наукових досліджень школярів, підготовки їх до участі у конкурсах, олімпіадах, турнірах, конкурсах-захистах науково-дослідницьких робіт Малої академії наук

Координатори: директор, заступник директора з навчально-виховної роботи.

Програма виконання заходів за блоком ІІ „Робота з педагогічним колективом”

ІІІ блок. Самоосвіта керівника.

Мета: виявлення проблем в організації науково-дослідницької роботи з учнями, їх розв’язання на основі саморозвитку, самовдосконалення, оновлення підходів до роботи за означеним напрямом діяльності.

Координатори: директор, психолог.

Програма виконання заходів за блоком ІІІ „Самоосвіта керівника”

ІV блок. Робота з учнями та батьками.

Мета: сприяння одержанню учнями загальних знань і уявлень з основ науково-дослідницької діяльності, залучення учнів до науково-дослідницької діяльності, їх підтримка та мотивація; організація співпраці педагогів і батьків у процесі психологічної корекції девіантної поведінки учнів; організація індивідуальної роботи з дітьми та їх батьками.

Координатори: заступник директора з навчально-виховної роботи, педагог-організатор, соціальний педагог.

Програма виконання заходів за блоком ІV “Робота з учнями та батьками”

V блок. Співробітництво із закладами науки та вищої освіти.

Мета: організація науково-практичної роботи учнів, залучення науковців до керівництва дослідницькою діяльністю учнів; забезпечення доступу учнів і вчителів до наукової, інформаційної та матеріально-технічної бази ВНЗ, профорієнтація і підготовка майбутніх студентів.

Координатори: заступник директора з навчально-виховної роботи, голова методичної ради школи.

Програма виконання заходів за блоком V “Співробітництво із закладами науки та вищої освіти”

.3 Експертна оцінка комплексно-цільової програми та методичні рекомендації щодо її впровадження

Після розробки програми вона була направлена на експертизу спеціалістам. До складу експертної групи ввійшли:

1. Черновол-Ткаченко Р.І. - к.п.н., професор, завідувач кафедри наукових основ управління та психології ІПО ХНПУ ім. Г.С.Сковороди (Е1)

2. Гордієнко В.І. - заступник директора з навчально-виховної роботи Харківської гімназії № 23 Харківської міської ради Харківської області (Е2);

3. Хорошилова А.В. - заступник директора з навчально-виховної роботи Харківської гімназії № 23 Харківської міської ради Харківської області (Е3);

4. Верба Л.П. - завідувач методичним центром управління освіти адміністрації Московського району Харківської міської ради (Е4);

5. Черновол-Ткаченко А.О. - практичний психолог Харківської гімназії № 23 Харківської міської ради Харківської області (Е 5);

Експертна комісія працювала за наступним алгоритмом:

1. Формування групи експертів;

. Визначення мети роботи експертної групи;

. Визначення критеріїв і показників експертизи;

. Визначення технології оцінювання;

. Проведення процедури експертизи;

. Заповнення протоколу результатів експертизи;

. Надання рекомендацій щодо впровадження програми в практику роботи навчального закладу.

Для експертизи комплексно-цільової програми членами комісії були використані критерії, запропоновані О.І. Мармазою [56]:

1. Актуальність;

2. Інноваційність;

3. Продуктивність;

4. Системність та впорядкованість в організації діяльності;

5. Психологічний супровід;

6. Оптимальність;

8. Результативність;

9. Прогностичність.

Технологія оцінювання. Експертні оцінки виставляються за кожним показником залежно від ступеня його реалізації:

бал - показник відсутній або дуже слабо виражений (до 25 % випадків);

2   бали - показник недостатньо виражений, виявляється епізодично (від 26% до 49 % випадків);

3   бали - показник виражений припустимо (від 50% до 70 % випадків);

4   бали - показник виражений достатньо (від 76% до 95% випадків);

5   бали - показник виявляється оптимально (більше 95% випадків).

Оцінка доцільності комплексно-цільової програми представлена в таблиці 2.6.

Загальна експертна оцінка за кожним критерієм визначається за формулою:

= n / N, K< 1,

де N - максимально можлива кількість балів,

n - кількість балів, виставлена експертами.

Загальна експертна оцінка всієї програми визначається за формулою:

де К - показник загального рівня програми, Кі - показник реалізації кожного окремого критерію i= 1,2,3...9.

Експертні оцінки комплексно-цільової програми представлено в таблицях 2.6, 2.7 та на рис. 2.5.

Відповідно до отриманих результатів визначається рівень програми на етапі планування:

< K < 0,5 - рівень незадовільний,

,5 < K < 0,65 - рівень критичний,

,65 < K < 0,8 - рівень припустимий,

,8 < K < 0,95 - рівень достатній,

,95 < K < 1 - рівень оптимальний.

Таблиця 2.7

Експертна оцінка комплексно-цільової програми

Рис. 2.7.Експертні оцінки критеріїв комплексно-цільової програми.

Якість комплексно-цільової програми та її загальна експертна оцінка представлена в таблиці 2.8 та для наочності подана на рис. 2.8.

    Таблиця 2.8

Якість комплексно-цільової програми

Рис. 2.8. Загальна оцінка критеріїв та загальна оцінка комплексно-цільової програми.

Як видно із таблиці 2.8 та на рис. 2.8, експерти визначили: якість комплексно-цільової програми дорівнює 0,939, що відповідає достатньому рівню.

2.4 Фінансово-економічне обґрунтування комплексно-цільової програми та визначення умов її реалізації

Фінансово-господарська діяльність навчальних закладів, які знаходяться у загальнодержавній або комунальній власності, здійснюється на основі єдиного кошторису доходів і видатків. Кошторис витрат є основним фінансовим плановим документом бюджетної установи, який визначає обсяг та цільове направлення коштів, що відпускаються з бюджету на утримання закладу освіти. В кошторис включаються тільки передбачені нормативними документами витрати.

Особливістю нової бюджетної класифікації є чітке розмежування видатків за економічними ознаками з детальним розподілом коштів за їх предметними ознаками (заробітна плата, нарахування на заробітну плату, всі види господарської діяльності, виплати населенню, що іменуються як трансферти населенню, та інші категорії). Такий розподіл дає можливість виділити захищені статті бюджету та забезпечує єдиний підхід до всіх отримувачів з точки зору виконання бюджету.

Під видатками розуміють державні платежі, які не піддягають поверненню. Вони бувають відплатними, тобто здійсненими в обмін на товар чи послугу, або невідплатними (односторонніми). Показники видатків, що передбачаються кошторисом, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками щодо кожного коду економічної класифікації. Для всіх бюджетних організацій затверджена єдина система кодів економічної класифікації (КЕК), згідно якої видатки навчальних закладів поділяються на поточні (видатки на товари і послуги; виплату процентів; субсидії і поточні трансферти) і капітальні (витрати на зміцнення матеріальної бази навчального закладу: капітальний та поточний ремонт, обладнання).

Виходячи з вище викладеного, ґрунтуючись на розроблену комплексно-цільову програму «Вдосконалення організації науково-дослідницької роботи старшокласників», зроблено розрахунки валових витрат та комп’ютерне обслуговування цієї програми.

Кошторис валових витрат на обслуговування комплексно-цільової програми терміном на 2 роки.. Оплата енергоносіїв, канцелярських витрат

1.1.Електроенергія: вартість 1 кВт/гх потужність однієї лампочки х кількість лампочок х кількість годин на день х кількість робочих днів =

, 19 х 0,1 х 30 х 6 х 126 = 430,92грн.

.2.Електроенергія ксерокс, принтер: вартість 1кВт/гх кількість машин х норма витрат електроенергії за 1 годину х кількість годин на день х кількість днів-0,19 х 2 х 0,2 х 2 х 60 =9,20грн.

1.3.Електроенергія ЕОМ: вартість 1кВт/гх кількість машин х норма витрат електроенергії за 1 годину х кількість годин на день х кількість днів=

,19 х 2 х 0,2 х 6 х 60=27,36грн.

.4. Папір офсетний: 10 пак. Х 20,00грн. =200грн.

.5. Ватман А-4:100 арк. Х 1, 00грн. =100грн.

.6. Канцелярські прилади (олівці, ручки, ластик тощо):

шт. х 1,00грн.= 100,00грн.

.7. Заправка картриджа: 75грн.х 2 = 150грн.

.8. Заправка ксерокса: 75грн.х 2 = 150грн.

Всього оплата енергоносіїв, канцелярських витрат:

,92+ 27,36+ 9,20 + 200 + 100 +100 +150 + 150 = 1167,48грн.

ІІ. Амортизація устаткування

2.1. ЕОМ: 3000,00 x 0,25:12 x 40 x 0,8 x 5=10,000грн.

.2. Ксерокс: 500,00x0,25:12х30х0,8х2=500грн.

.3. Принтер: 800,00x0,25:12x40x0,8x2=1,066грн.

.4. Відео: 500,00x0,25:]2х56х0,8х2=933,33грн.

.5. Аудіоапаратура: 700,00x0,25:12х30х0,8х 1=349грн.

Всього амортизаційні витрати: 12848,33грн.

ІII. Видання авторських програм, методичних наробок 500 екз. х 100,00=5000,00грн.

IV.Преміювання працівників навчального освітнього закладу

20х 0,5 ставки=20х 350,00=10000грн.

.Оплата праці лекторів ВНЗ (лекції, виступи)

Викладач к.пн.; погодинна плата-11,95 грн/год

5.1. Теоретичні семінари: 11,95х 6= 71,70грн.

.2. Семінари-практикуми: 11,95х 5=59,75грн.

.3. Участь в педагогічних радах: 11,95х5=59,75грн.

Всього оплата праці: 191,20грн.

VІ.Поточний ремонт і заправка ксерокса, картриджа

6.1. Поточний ремонт техніки: 200,00грн.

.2. Заправка картриджа: 20x50,00=1000,00грн.

.3. Заправка принтера: 20x50,00=1000,00грн.

Всього ремонт і заправка: 2200,00грн.

VІІ.Амортизаційні устаткування

7.1. Знос ксерокса: балансова вартість ксерокса х річна норма амортизації : 12 місяців у році х термін використання ксерокса (місяців) х знижуючий коефіцієнт х кількість ксероксів = 500,00грн. х 0,25:12x30 х 0,8х1=250грн.

.2 Знос комп’ютерів: балансова вартість комп’ютера х річна норма амортизації : 12 місяців у році х термін використання комп ‘ютерів (місяців) х знижуючий коефіцієнт х кількість комп'ютерів =3000, 00грн. х 0, 25:12х40х 0,8 х5=10,000грн.

.3. Знос принтера: балансова вартість принтерах річна норма амортизації : 12 місяців у році х термін використання принтера (місяців) х знижуючий коефіцієнт х принтерів=800,00грн. х 0,25:12 х 40 х 0,8 х 1= 533,3грн..

Всього амортизаційних устаткувань: 10,000+250+ 533,3 = 10783грн.

Проте при впровадженні програми необхідними умовами для ефективного управління її реалізацією є наступні:

-   чітка постановка цілей і завдань; своєчасний збір і обробка інформації про практичне виконання запланованих заходів;

-        корекція планів, доведення їх до виконавців;

         контроль виконання запланованих заходів;

         наслідки контролю: усунення відхилень, стимулювання педагогічних працівників, учнів до рефлексії особистої діяльності; аналіз виконаних дій, збір, обробка та наступне використання отриманої в ході аналізу інформації.

Серед головних задач розглянутої проблеми ми вважаємо доцільним відзначити такі:

1. Розвиток у навчально-виховному процесі гімназії та ВНЗ тієї роботи, що максимально буде сприяти розвитку мислення, не тільки сприйняттю поданої інформації, але й умінню нею скористатися, осмислювати й аналізувати її, тобто формування науково-дослідницьких компетентностей учнів і вчителів;

2. Потрібна розробка тематики, що могла б бути предметом наукових досліджень у школі й ВНЗ, була б зрозумілою й приваблевою;

3. Продовження вдосконалення структури тих підрозділів у системі організації науково-дослідницької роботи в гімназії, які організовують підготовку й проведення інтелектуальних конкурсів, захистів, олімпіад;

4. Налагодження цілеспрямованого навчання вчителів, які організовують наукову працю в школі шляхом проведення семінарів, конференцій, консультацій, самоосвітньої діяльності;

5. Розробка концепції подальшої роботи з творчо мислячими учнями, залучення їх до подальшої наукової діяльності;

6. Сприяння залученню до наукової роботи в гімназії працівників науки, ВНЗ, громадських організацій.

Висновки до розділу 2

Дослідження практики вдосконалення організації науково-дослідницької діяльності старшокласників в Харківської гімназії № 23 Харківської міської ради Харківської області дає підстави зробити наступні висновки:

.   Управлінська діяльність керівника щодо організації науково-дослідницької роботи з учнями знаходиться на достатньому рівні (0,66) і потребує вдосконалення.

2.       У ході діагностики виявлено наступні проблеми:

·  не прослідковується чіткий розподіл обов’язків щодо організації зазначеної діяльності;

·        відсутня циклограма діяльності окремих підрозділів відповідно до моделі науково-дослідницької діяльності»

·        не достатній психологічний супровід науково-дослідницької діяльності старшокласників (несистематична діагностико-корекційна робота з учнями у напрямі вивчення психологічної готовності старшокласників до здійснення такої роботи);

·        майже не проводиться апробація вчителями наукових досліджень.

3. Вивчення й аналіз рівня готовності вчителів до саморозвитку професійно-педагогічній діяльності засвідчили, що 63% педагогів мають вище за середній, високий і дуже високий рівні. 37% вчителів потребує певних індивідуальних диференційованих підходів, стимулів і заохочень щодо саморозвитку в професійній діяльності.

. Діагностика рівнів професійно-педагогічної майстерності вчителів засвідчила, що близько 80% педагогів здійснюють свою діяльність на локально-моделюючому та системно-моделюючому рівнях. Це люди креатині, здатні працювати в режимі інновацій та організовувати науково-дослідницьку роботу учнів.

. Результативність професійно-педагогічної діяльності педколективу засвідчує щорічне число учнів-переможців МАН, обласних і всеукраїнських олімпіад (від 15 до 20 учнів).

. Для усунення виявлених недоліків було розроблено комплексно-цільову програму, яка отримала позитивну експертну оцінку, належне ресурсне забезпечення. З метою успішної реалізації програмно-цільових заходів було визначено умови їх впровадження.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

На підставі вище зазначеного, можна стверджувати, що розвиток сучасної освіти і науки поставили перед загальноосвітнім закладом нову задачу - організувати проведення наукових досліджень учнів, виокремити науково-дослідницьку діяльність в навчальних закладах нової формації як самостійний напрямок діяльності педагогічного колективу, розвивати наукове мислення школярів.

Таким чином, сучасний навчальний заклад нової формації взяв на себе раніше не притаманні йому функції: допомогти учневі не тільки у здобутті базових знань для подальшого навчання, але й у його становленні як майбутнього науковця і дослідника. Наукова робота старшокласників у закладах такого типу стала розглядатися як окремий напрямок навчальної та позанавчальної діяльності.

Науково-дослідницька робота - це розширення поля навчальної та позанавчальної діяльності учнів. Вона є чинником самореалізації особистості, засобом реалізації інтересів та нахилів старшокласників, прищеплення інтересу до наукової думки. Особливого значення організація наукової роботи набуває в навчальних закладах нової формації - гімназіях, ліцеях, спеціалізованих школах, НВК, оскільки саме ці заклади посідають провідне місце у формуванні інтелектуального потенціалу України. Провідний напрямок їх діяльності - пошук, навчання й виховання здібних і обдарованих дітей, здатних діяти самостійно і приймати рішення у динамічних, нестандартних ситуаціях. Все це вимагає глибокого наукового осмислення філософії змісту діяльності навчальних закладів нової формації, специфіки навчально-виховного процесу, постійного підвищення професійної майстерності педагогічних кадрів.

Для підвищення якості роботи навчального закладу за означеним напрямом можна використовувати модель комплексної педагогічної підтримки творчої самореалізації школярів у науково-дослідницькій діяльності, яка передбачає:

·   підготовку учнів до наукового дослідження, починаючи з молодших класів та продовжуючи протягом всього навчання;

·   проведення такої підготовки шляхом створення проблемних ситуацій, постановки проблемних питань, проблемних задач, з використанням нових досягнень педагогічної й психологічної думки, урізноманітненням методів, прийомів і форм роботи з учнями та вчителями;

·   організацію співпраці з науковцями вищих навчальних закладів, координацію взаємодії наукових та просвітницьких установ і школи у справі навчання й виховання підростаючого покоління;

·   покладання основного навантаження щодо організації науково-дослідницької роботи з учнями на вчителів-предметників, класних керівників, психологів із зростаючою роллю керівника навчального закладу нової формації, який повинен надати цій роботі характеру системності, цілеспрямованості, координації дій всіх структурних підрозділів та ланок;

·   створення в навчальному закладі організаційно-педагогічних, морально-психологічних, матеріально-технічних, санітарно-гігієнічних та інформаційних умов щодо підвищення якості роботи за визначеним напрямком.

Впровадження теоретичних положень щодо організації науково-дослідницької роботи з учнями частково апробовано на базі Харківській гімназії № 23 Харківської міської ради Харківської області. Було проведено аналіз якості управлінської діяльності керівника щодо організації наукової роботи з учнями.

З метою вдосконалення організації науково-дослідницької роботи з учнями в закладі освіти було розроблено комплексно-цільову програму, яка отримала позитивну експертну оцінку (0,94), та надано методичні рекомендації і фінансово-економічне обґрунтування щодо її впровадження.

Основним висновком дослідження є підтвердження гіпотези про те, що якість науково-дослідницької діяльності учнів ймовірно підвищиться, якщо впровадити комплексно-цільову програму, яка розроблена на діагностичній основі, отримала позитивну експертну оцінку належне ресурсне забезпечення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.  Азаров Ю.П. Искусство воспитывать / Ю.П. Азаров. ─ М.: Просвещение, 1985.

2.      Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности / К.А. Абульханова-Славская. - М.: Наука, 1980. - 335 с.

3.      Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогики сотрудничества / Ш.А. Амонашвили. - К.: Освіта, 1991. - 111 с.

4.      Анатази А. Психологическое тестирование / А. Анатази. - Книга1. [пер. с англ.] - М.: Педагогика, 1982. - 320 с.

5.      Андреев В.И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности / В.И. Андреев. - Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1988. - 240 с.

6.      Анохина Е.В. Психолого-педагогичкие особенности деятельности детских разновозрастные объединений / Е.В. Анохина. - Сумы: СГПИ, 1998. - 44 с.

7.      Анциферова А.И. Концепция самоактуализирующейся личности А.Маслоу / А.И.Анциферова. - Вопросы психологии, 1970,№3.

8.      Бабанский Ю.К. Избранные педагогические труды / Ю.К. Бабанский. - М.: Педагогика, 1989. - 560 с.

9.  Байкова Л.А. Педагогическое мастерство и педагогические технологи / Л.А. Байкова, Л.К. Гребенникова. - М., 2001. - 256 с.

10.    Балагурова Т. Наукова робота учнів - міф чи реальність? // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2004. -№2. - С.96-100.

11.    Березняк Е.С. Руководство современной школой: (некоторые вопросы и проблемы) / Е.С. Березняк. - К.: Рад. Школа, 1977. - 167 с.

12.    Беспалько В. П. Слагаемые педагогической технологии / В.П. Беспалько. - М., 1989.

13.    Бондарь В.И. Управленческая деятельность директора школы: дидактический аспект / В.И. Бондарь. - К.: Радянська школа, 1987. - 156 с.

14.    Борова Т. А. Управління навчальною діяльністю на учнівському рівні // Управління національною освітою в умовах становлення і розвитку української державності: Матеріали Всеукраїнської науково- практичної конференції. - К.: МОН України, АПН України, ДАККО, ІЗМН, 1998. - С. 134-137.

15.    Буряк В.К. Навчальна науково-дослідницька робота студентів// Радянська школа. - 1990. -№11. - С.87-91.

16.    Васильев Ю. В. Педагогическое управление в школе: методология, теория, практика / Ю.В. Васильев. - М.: Педагогика, 1990. - 144 с.

17.    Внутришкольное управление: Вопросы теории и практики / Под ред. Т.И. Шамовой. - М.: Педагогика, 1991. -192 с.

18.    Выготский Л.С. Проблемы общей психологии / Л.С. Выготский. - Собр. Соч. в 6-ти т. Т.2. - М.: Педагогика, 1982. - 504 с.

19.    Голобородько В.В. Наукова робота учнів / В.В. Голобородько. Програма організації науково-дослідницької діяльності учнів // В.М. Гнєдашев. - Харків, 2005. - 208с.

20.    Гончаренко С.У. Методологічні характеристики педагогічних досліджень// Вісник Академії педагогічних наук України, 1993. - №1. - С. 11-23

21.    Гончаренко С.У. Педагогічні дослідження: методичні поради молодим науковцям / С.У. Гончаренко. - К., 1995. - 45с.

22.    Грехнев В.С. Культура педагогического общения / В.С. Грехнев. - М., 1987.

24.    Дахин А. Н. Педагогические технологии: мониторинг успешности и эффективности учебной работы // Школьные технологии. 2000. - № 1- 2. - С. 39- 41.

25.    Деркач А.А. Акмеологические основы развития профессионала / А.А. Деркач. - Воронеж, 2004. - 752 с.

26.    Диагностика успешности учителя: Сборник методических материалов для директоров и заместителей директоров учебных заведений, руководителям школ. - М.: Центр «Педагогический поиск», 2001. - 160с.

27.    Дмитренко Г. А. Стратегічний менеджмент: Цільове управління освітою на основі кваліметричного підходу / Г.А. Дмитренко. - К.: ІЗМН, 1996. - 140 с. - Навчальний посібник.

28.    Драч І.І. Оцінювання творчого потенціалу студентів вищих навчальних закладів // Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. / Кол. Авт. - К.: Наук.-метод. Центр вищої освіти, 2005. - Вип. 41.- С.153-160.

29.    Елканов С.Б. Профессиональное самовоспитание учителя / С.Б. Елканов. - М., 1986. -143 с.

30.    Єльникова Г.В. Науковi основи розвитку управління загальною середньою освітою в регіоні / Г.В. Єльнікова. - К., 1999. - 302 с.

31.    Єрмола А.М. Технологія організації науково-методичної роботи з педагогічними кадрами / А.М. Єрмола. - Харків: “Гімназія”, 1999.

32.    Загвязинский В.И. Учитель как исследователь / В.И. Загвязинский. - М.: Знание, 1980. - 96с.

33.    Закон України “Про освтіу”: прийнятий 23 берез. 1996р. № 100 // Освіта. - К 1996. - 21 серп. - 36 с.

34.    Засоби навчальної та науково-дослідної роботи. Зб. наукових праць / За заг. ред. В.І.Євдокимова, О.М. Микитюка. - Х.: ХДПУ, 2000. - 184с.

35.    Зверева В.И. Диагностика и экспертиза педагогической деятельности аттестуемых учителей / В.И. Зверева. - М., 1998.

36.    Зверева В.И. Организационно-педагогическая деятельность руководителя школы / В.И. Зверева. - М.: Нов.школа, 1997. - 320 с.

37.    Иванова И.П. Методика коммунарского воспитания / И.П. Иванова. - М.: Просвещение, 1980. - 144 с.

38.    Иванова И.П. Энциклопедия КТД / И.П. Иванова. - М.: Педагогика, 1989. - 208 с.

39.    Ильин Е.И. Путь к учению / Е.И. Ильин. - М.: Просвещение, 1988. - 224 с.

40.    Кан-Калик В.А. Педагогическое творчество / А.В. Кан-Калик, Н.Д. Никардов. - М.: Педагогика, 1990. - 140 с.

41.    Карнаухова И.Б. Поисково-исследовательская деятельность как средство развития творческой самостоятельности студентов в процессе профессиональной подготовки: дис. … кандидата пед.наук: 13.00.08 / Карнаухова Ирина Борисовна. -М., 2000 - 158 с.

42.    Касьянова О.М. Управлінський супровід моніторингу якості освіти / О.М. Касьянова. - Х.: Видав. Гр. “ Основа”, 2004. - 96 с. - ( Серія «Бібліотека журналу “ Управління школою”; Вип. 1 ( 13)).

43.    Касьянова О. М. Розробка і використання педагогічного моніторингу у навчально-виховному процесі / О.М. Касьянова // Рідна школа. - 2000. - № 4. - С. 36-38.

44.    Князян М.О. Самостійно-дослідницька діяльність майбутніх учителів іноземних мов : теорія і практика: [Монографія]. - Ізмаїл: Сміл, 2006. - 242 с.

45.    Ковальов А.Г. Психология личности / А.Г. Ковальов. - М.: Просвещение, 1970. - 391 с.

46.    Ландушкина Н. Мониторинг как аспект управленческой деятельности / Н.Ландушкина // Народное образование. - 2001. - № 8. - С. 17-22.

47.    Лазарев В. С. Системное развитие школы / В.С. Лазарев. - М.: Педагогическое общество России, 2002. - 304с.

48.    Лизинский В. М. Диагностико-аналитические процедуры и активно-игровые формы в управлении школой / В.М. Лизинский. - М., 1996. - 77с.

49.    Лозова В.І. Пізнавальна активність школярів: Спецкурс із дидактики: Навч. посібник для пед. ін-тів./ В.І. Лозова. - Х.: Основа, 1990. - 89 с.

50.    Лозова В.І.. Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання / В.І. Лозова, Г.В. Троцко. - Харків, 1997. - 338 с.

51.    Лудченко А.А. Основы научных исследований / А.А. Лудченко, Г.А. Примак, А.Я. Лудченко. - К.: Знание, 2000. - 133с.

52.    Лук А.И. Психология творчества / А.И. Лук. - М.: Наука,1987. - 127 с.

53.    Лутай В.С. Філософія сучасної освіти: навчальинй посібник / В.С. Лутай. - К.: Центр «Магістр» Творчої спілки вчителів України, 1996. - 256 с.

54.    Мальковська Т. Вчитель - учень / Т. Мальковська // Завуч. - 2000. - №16.

55.    Маркова А.К. Психология профессионализма / А.К. Маркова. - М., 1996. - 308с.

56.    Мармаза О.І. Проектний підхід до управління навчальним закладом / О.І. Мармаза. - Харків, 2003. - 80с.

57.    Методы системного педагогического исследования / под ред. Н. В. Кузьминой. - Л.: Изд-во Ленингр. Ун- та, 1980. - 172 с.

58.    Мерлин В.С. Очерк теории темперамента /В.С. Мерлин - М.: Просвещение, 1964. - 302 с.

59.    Микитюк О.М., Соловйов В.О., Васильєва С.О. Наукові дослідження школярів / [ О.М. Микитюк, В.О. Соловйов, О.С. Васильєа та ін.]; за ред. І.Ф. Прокопенка. - Харків, 2003. - 80с.

60.    Митина Л.М. Психология труда и профессионального развития учителя / Л.М. Митина. - М.: Издательский центр «Академия», 2004. - 320 с.

61.    Моисеев А.М. Заместитель директора школы по научной работе / А.М. Моисеев, О.М. Моисеев. - М.: Новая школа, 1996. - 144с.

62.    Науково-дослідна робота в закладах освіти: методичний посібник / за ред. Ю.О. Туранова, В.І. Уруського. - Тернопіль, 2001. - 140с.

63.    Наукові основи управління школою: навч. посібник / Г.В.Єльникова., І.Ф. Прокопенко., Г.Ф.Пономарьова. - Х.: ХДПУ, 1991. - 170 с.

64.    Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи / за ред. І.Я.Зязюна. - К.: Віпол, 2000. - 636 с.

65.    Орлов Ю.М. Восхождение к инидивидуальности: кн. для учителя / Ю.М. Орлов. - М.: Просвещение, 1991. - 287 с.

66.    Основы педагогического мастерства /под ред. И.А. Зязюна. - М.: Просвещение, 1989.

67.    Островерхова Н. М. Ефективність управління загальноосвітньою школою: соціально - педагогічний аспект. / Н.М. Островерхова, Л.І. Даниленко. - К.: Школяр, 1995. ─ 302 с.

68.    Павлютенков Є.М. Організація методичної роботи. / Є.М. Павлютенко, В.В. Крижко. - Х.: Вид. група “Основа”, 2006. - 80 с.

69.    Педагогика / Под ред. Ю. К. Бабанского. - М., 1988. - 416 с.

70.    Педагогічний пошук / Укл. Г.М.Баженова.- К.: Рад. Школа, 1989.- 544 с.

71.    Педагогическая энциклопедия. - М., 1965. - Т. 2.

72.    Пидкасистый П. И. Самостоятельная деятельность учащихся. Дидактический анализ процесса и структуры воспроизведения творчества. / П.И. Пидкасистый - М.: Педагогика, 1972. - 180 с.

73.    Поради юному науковцю: Методичний збірник. / Упор. О. Павленко. - К., 1999. - 82с.

74.    Поташник М.М. Управление развитием школы. / М.М. Поташник, В.С. Лазарев - М.: Новая школа, 1995. - С. 299.

75.    Робота з педагогічними кадрами. - Х.: Вид. група “Основа”, 2006. - 208 с.

76.    Рогов Е. И. Личность учителя: теория и практика. / Е.И. Рогов - Ростов-на - Дону, 1996.

77.    Рогов Е. И. Настольная книга практического психолога в образовании. / Е.И. Рогов - М., 1999.

78.    Рувинский Л.И. Психология воспитания: Учебн. Пособие по спецкурсу для студентов пед. Ин-тов. / Л.И. Рувинский, А.Е. Соловьева - М.: Просвещение, 1982. - 143 с.

79.    Сергеева В. П. Управление образовательными системами. Программно - методическое пособие. / В.П. Сергеева - М., 2001. - 160 с.

80.    Симонов В. П. Педагогический менеджмент: 50 НОУ-ХАУ в управлении педагогическими системами: Учеб. Пособие. / В.П. Симонов - М.: Пед. общ- во России, 1999. - 430 с.

81.    Сисоєва С. О. Підготовка вчителя до формування творчої особистості учня. / С.О. Сисоєва - К.: Поліграф. книга, 1996. - 406 с.

82.    Сисоєва С.О. Сучасні аспекти професійної підготовки вчителя // Педагогіка і психологія. - 2005. - № 4/49. - С. 60-66.

83.    Скаткин М.Н. Методология и методика педагогических исследований./ М.Н. Скаткин - М.: Педагогика, 1986. -152 с.

84.    Сластьонін В.О. Формування особистості вчителя в процесі професійної підготовки // Педагогічна творчість і майстерність: Хрестоматія / Укл. Н.В. Гузій. - К.: ІЗМН, 2000. - С. 103-107.

85.    Станкин М.И. Профессиональные способности педагога: Акмеология воспитания и обучения. / М.И. Станкин. - М.: Флинта, 1998.

86.    Сунцов Н. С. Управление общеобразовательной школой. / Н.С. Сунцов. - М.: Педагогика, 1982. - 144 с.

87.    Технологія експертизи управління процесом у загальноосвітньому навчальному закладі: [науково-методичний посібник] / А.М. Єрмола, О.Р. Москалець, О.Р. Суджик, О.М.Василенко. - Х.: Пошук, 2000. - 260 с.

88.    Троцко Г.В. Основи школознавства. / Г.В. Троцко, О.Я. Боданська. - Харків, 1998.

89.    Туріщева Л.В. Психологія управління: психологічний портрет учителя / Л.В.Туріщева, В.П. Мушинський. - Х.: Вид. група “Основа”, 2005. - 160с

90.    Управление развитием школы / Под ред. М.И. Поташника, В.С. Лазарева. - М.: Новая школа, 1995.

91.    Управління навчальним закладом: Навчально-методичний посібник / О.І. Мармаза, О.М. Касьянова, В.В. Григораш та ін. - Харків: Веста: Вид-во «Ранок», 2003. - 160 с.

92.    Уруський В.І. Формування готовності вчителя до інноваційної діяльності: Методичний посібник / В.І. Уруський - Тернопіль: ТОКІППО, 2005. - 96с.

93.    Учителю о педагогической технике / Под. Ред. Л.И. Рувинского М., - 1987.

94.    Філософський словник / За ред. В. І. Шинкарука. ─ К.: Гол. Ред. УРЕ АН УРСР, 1973. ─ 600 с.

95.    Шамова Т.И. Активация обучения школьников. / Т.И. Шамова. - М.: Педагогика, 1982. - 208 с.

96.    Щербаков А.И. Эффективность научной деятельности./ А.И. Щербаков. - М.: Экономика, 1982. - 222с.

97.    Эпштейн В.М. Наука и образование как развивающаяся система: Методическое пособие. / В.М. Эпштейн. - Х., 1992. - 27с.

98.    Юдин Э.Г. Системный подход и принципы деятельности./ Э.Г. Юдин. - М.: Наука, 1978. - 392 с.

99.    Яновський А.О. Зміст пошуково-дослідної діяльності. Збірник наукових праць: Наукові записки. - Випуск 83. - Серія: Педагогічні науки. - Кіровоград: РВВКДПУ ім. В.Винниченка, 2009. - С. 234.

100.  Maslow A.N. Motіvation and Personelity. N.Y. 1954.- 400p.

ДОДАТОК А

Кваліметрична модель оцінки якості управлінської діяльності щодо організації науково-дослідницької роботи з учнями.

ДОДАТОК Б

Діагностика рівня саморозвитку в професійно-педагогічній діяльності (Л.Н. Бережнова)

Шановний колего!

Даний тест включає 18 питань і по три передбачувані відповіді на кожне. Однозначно обрані відповіді дозволять Вам визначити рівень прагнення до саморозвитку, самооцінку своїх якостей, що сприяють саморозвиткові. Для цього необхідно обрати тільки один із запропонованих варіантів відповіді, а потім підрахувати суму балів.

Опитувальник:

.На основі порівняльної самооцінки виберіть, яка характеристика Вам найбільше підходить:

а) цілеспрямований;

б) працьовитий;

в) дисциплінований.

.За що Вас цінують колеги?

а) за те, що я відповідальний;

б) за те, що відстоюю свою позицію і не змінюю рішень;

в) за те, що я ерудований.

.Як Ви ставитеся до ідеї створення проекту педагогічної підтримки?

а) думаю, що це непродуктивне витрачання часу;

б) глибоко не осмислював проблему;

в) позитивно, візьму активну участь у створенні проекту.

.Що Вам найбільше заважає професійно самоудосконалюватися?

а) нестача часу;

б) відсутність необхідної літератури й умов;

в) недостатній рівень сили волі й завзятості.

.Які особисто Ваші типові утруднення в здійсненні ідеї педагогічної підтримки?

а) не ставив перед собою задачу аналізувати утруднення;

б) маючи великий досвід, утруднень не відчуваю;

в) точно не знаю.

.На основі порівняльної самооцінки виберіть, яка характеристика вам найбільше підходить:

а) вимогливий;

б) наполегливий;

в) поблажливий.

.На основі порівняльної самооцінки виберіть, яка характеристика Вам найбільше підходить:

а) рішучий;

б) кмітливий;

в) допитливий.

.Яка Ваша позиція у створенні проекту педагогічної підтримки:

а) генератор ідей;

б) критик;

в) організатор.

.На основі порівняльної самооцінки виберіть, які якості у Вас розвинені більшою мірою:

а) сила волі;

б) завзятість;

в) обов’язковість.

.Що Ви найчастіше робите, коли у Вас з’являється вільний час?

а) займаюся улюбленою справою;

б) читаю;

в) проводжу час із друзями.

.Яка з нижчеподаних сфер для Вас останнім часом становить пізнавальний інтерес:

а) методичні знання;

б) теоретичні знання;

в) інноваційна педагогічна діяльність.

.У чому Ви могли б себе максимально реалізувати?

а) якби працював так, як і колись;

б) вважаю, що в новому проекті педагогічної підтримки;

в) не знаю.

.Яким Вас найчастіше вважають Ваші друзі:

а) справедливим;

б) доброзичливим;

в) чуйним.

.Який із трьох принципів Вам є найближчим і якого Ви дотримуєтеся найчастіше?

а) жити треба так, щоб не шкодувати за безцільно прожиті роки;

б) у житті завжди є місце самовдосконаленню;

в) насолода життям у творчості.

.Хто найбільше наближається до Вашого ідеалу?

а) Людина, сильна духом, з міцною волею;

б) людина творча, яка багато знає і вміє;

в) людина незалежна й упевнена у собі.

.Чи вдасться Вам у професійному плані домогтися того, про що Ви мрієте?

а) думаю, що так;

б) швидше за все так;

в) як пощастить.

.Що Вас найбільше приваблює у створенні проекту педагогічної підтримки?

а) те, що більшість учителів схвалять ідею педагогічної підтримки;

б) не знаю ще;

в) нові можливості викладацької діяльності і перспектива самореалізації.

.Уявіть, що Ви стали мільярдером. Що б Ви зробили насамперед?

а) поїхав би у навколосвітню подорож;

б) побудував би приватну школу і займався улюбленою справою;

в) поліпшив би свої побутові умови і жив у своє задоволення.

Обробка результатів.

.За результатами тестування визначається рівень прагнення до саморозвитку. Відповіді на питання тесту оцінюються в такий спосіб:

Сумарне число балів розподіляється в такому порядку:

.Самооцінка особистістю своїх якостей, що сприяють саморозвиткові, визначається за відповідями на питання 1, 2, 6, 7, 9, 13. Сумарне число балів у визначених питаннях розподіляється в такому порядку:

ДОДАТОК В

Методика “Фактори, що впливають на розвиток і саморозвиток педагогів” (Н.В. Клюєва)

Шановний колего!

Оцініть за 5-бальною шкалою фактори, що стимулюють і перешкоджають Вашому професійному розвиткові:

- “так” (перешкоджають або стимулюють);

- скоріше “так”, ніж “ні”;

- і “так”, і “ні”;

- скоріше “ні”;

- “ні”.

II. Фактори, що перешкоджають:

1. Власна інерція.

2.       Розчарування в результаті невдач, що раніше траплялися.

.        Відсутність підтримки в цьому питанні з боку адміністрації.

.        Негативне ставлення оточуючих, що погано сприймають Ваше бажання змін і прагнення до нового.

.        Відсутність системи роботи в цьому напрямку в методичному об’єднанні.

.        Стан здоров’я.

.        Нестача часу.

.        Обмежені ресурси, скрутні життєві обставини.

9. Відсутність об’єктивної інформації про Вашу діяльність з боку керівництва і членів колективу.

10.     Втрата інтересу до педагогічної діяльності.

.        Відсутність фахівців, у яких можна було б повчитися.

III. Стимулюючі фактори:

1.Налагоджена система методичної роботи в школі.

2.Наявність фахівців (курсів), у яких можна повчитися.

.Приклад і вплив колег.

.Підтримка й увага до цієї проблеми керівника.

.Інтерес до педагогічної діяльності.

.Особистий приклад керівника школи.

.Можливість здобути визнання в колективі.

.Новизна діяльності, умови роботи, можливість експериментувати.

.Система матеріального стимулювання.

.Потреба в самовдосконаленні.

.Атмосфера співробітництва і підтримки, що склалася в колективі.

Бланк відповідей

Обробка результатів

Бали, отримані за розділом “Фактори, що перешкоджають”, сумуються:

максимум балів - 55;

мінімум балів - 11.

-27 балів - потреба в розвитку блокована. Усвідомлення неможливості професійного росту за сформованих обставин;

-33 бали - потреба в розвитку має слабко виражений характер. Сумнів щодо можливості професійного росту за сформованих обставин;

-44 бали - виражена потреба в розвитку. При організації відповідних умов педагог схильний до професійного росту;

-55 балів - явно виражена потреба в розвитку. Висока оцінка умов, що сприяють професійному росту.

Аналогічно обробляються дані за розділом “Стимулюючі фактори”.

ДОДАТОК Д