Проблеми та перспективи розвитку рекреаційних комплексів Іспанії

Проблеми та перспективи розвитку рекреаційних комплексів Іспанії

Проблеми та перспективи розвитку рекреаційних комплексів Іспанії

Вступ

Сучасний рівень розвитку цивілізації та основні тенденції її трансформації у просторі і часі супроводжуються підвищенням емоційно-психологічної напруженості у суспільстві, зростанням екологічних проблем і збільшенням обсягу вільного часу людини. Відповідно виникає потреба у лікуванні, оздоровленні та просто проведенні вільного часу з метою розваг, що зумовлює постійний і випереджальний розвиток рекреації і туризму як галузі господарства.

Психологічний стан людини повноцінно можна відновити тільки на лоні природи. Ніщо так не заспокоює, як ніжне забарвлення трави і листя, приємне дзюрчання струмка чи споглядання за неповторними створіннями природи. Але важливою умовою для відпочинку є виділення так званих природних рекреаційних систем, тобто таких, що за рядом своїх властивостей придатні для використання з метою відпочинку. Тому постає необхідність виділення територій, придатних для організації дозвілля населення.

З одного боку, відпочинок людей на лоні природи сприяє підтриманню і зміцненню їх здоров'я. Фітонциди, які виділяються багатьма видами дерев, сприяють покращенню здоров'я хворих людей. Прогулянки лісом, спілкування з природою викликають у людини позитивні емоції. З іншого боку, при рекреаційному використанні природного середовища виникають деякі несприятливі для неї зміни, які при великій кількості рекреантів на певній території можуть бути небезпечними для продовження природного розвитку природних компонентів даної території. Отже, використання природних рекреаційних ресурсів повинно бути помірним, раціональним, плановим. Завданням дослідників стає визначення величини допустимих навантажень на той чи інший комплекс з метою збереження природи.

Зважаючи на актуальність даної проблеми, ми обрали наступну тему курсового дослідження: «Рекреаційні комплекси Іспанії».

Об’єкт дослідження - рекреаційні комплекси.

Предмет дослідження - тенденції, особливості, проблеми та перспективи розвитку рекреаційних комплексів Іспанії.

Мета дослідження - проаналізувати і дослідити особливості рекреаційних комплексів Іспанії, а також проблеми та перспективи їх розвитку.

Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:

1)  розглянути теоретичні аспекти дослідження рекреаційних комплексів;

2)       визначити чинники розвитку рекреаційних комплексів Іспанії;

)         охарактеризувати сучасний стан рекреаційних комплексів Іспанії;

)         дослідити проблеми та перспективи розвитку рекреаційних комплексів Іспанії.

Методи дослідження. Для розв’язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз літературних джерел, синтез, порівняння, картографічний, статистичний, прогнозування.

Курсова робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, літератури.

1. Теоретичні основи дослідження рекреаційних систем

.1 Основні поняття рекреаційної діяльності

рекреаційний активний відпочинок іспанія

До основних понять рекреаційної діяльності належать: дозвілля або відпочинок, вільний час, рекреація і туризм, рекреаційні ресурси, рекреаційний потенціал, територіальні рекреаційні системи.

Сутність відпочинку полягає в необхідності реалізації будь-якою людиною трьох видів потреб: 1) як біологічного виду; 2) як соціального організму; 3) як соціальної істоти, що прагне витратити вільний час.

До першого виду належать найелементарніші потреби у виживанні, збереженні біологічного виду, продовженні людського роду. До другого - фізичні, соціальні та інтелектуальні потреби вищого порядку (пізнання, саморозвиток і удосконалення). До третього - необхідність десь і якось витрачати, навіть без будь-якої користі, а то й зі шкодою для себе (казино, бар тощо) свій вільний час.

Є тут і певні психологічні установки, які змінюються залежно від часу, історичного періоду, віку людини. Так, люди поділяються на окремі категорії за психофізичними особливостями відношення до відпочинку. Деякі особи взагалі не можуть відпочивати (трудоголіки), інші поєднують інтенсивну працю з активним, насиченим відпочинком, а є люди, які можуть відпочивати і розважатися постійно. Кожна з цих категорій людей у принципі може задовольняти свої потреби в рекреації за вмілої, раціональної, в тому числі територіальної, організації рекреаційного господарства [7, 45].

Відпочинок відновлює працездатність людини, знижує нервову і психічну, а в людей фізичної праці - і фізичну втому. Відпочинок в широкому розумінні слова - це будь-яка людська діяльність, не спрямована на задоволення повсякденних потреб. Діяльність людини під час відпочинку може бути класифікована наступним чином:

. діяльність, пов'язана з певним фізичним навантаженням (заняття спортом, прогулянки);

. любительські заняття - мисливство, рибальство, збирання ягід і грибів, колекціонування та ін.;

. зацікавлення світом мистецтва (відвідування театрів, концертних залів, художніх галерей та ін., а також творчість у сфері мистецтва - художня самодіяльність, заняття живописом тощо);

. інтелектуальна діяльність (самоосвіта, читання літератури, газет, журналів);

. спілкування за інтересами і вільним вибором;

. розваги, що носять або активний (танці), або пасивний (відвідування видовищ) характер;

. подорожі заради задоволення.

Багато з перерахованих видів відпочинку проявляються комплексно та взаємопов'язане. Для рекреаційної географії важливо розкрити характер і зміст діяльності людини під час відпочинку.

Поняття вільний час є доволі неоднозначним. На думку більшості дослідників, це час протягом доби, якогось іншого періоду або життя людини, який не пов'язаний із виконанням нею професійних обов'язків та задоволенням фізичних потреб. Зрозуміло, що в різні періоди життя людини і залежно від її професії вільний час або чітко визначений, наприклад, до і після другої зміни на заводі, «від дзвінка до дзвінка», або його взагалі важко визначити, скажімо у людей творчих професій, «вільний» художник тощо.

У середньому до 25% доби у людини припадає на вільний час. Протягом розвитку людства спостерігається постійне збільшення вільного часу. У розвинених країнах тривалість робочого тижня уже менша за 40 годин. У XIX ст. він був більш як удвічі тривалішим. Протяжність і структура вільного часу надзвичайно територіально диференційовані, що робить це поняття одним з основних у рекреаційній географії [7, 46].

Рекреація і туризм - процес відновлення фізичних, духовних і нервово-психічних сил людини та її життєвого потенціалу шляхом певних заходів на основі відповідних установ у вільний час.

Таким чином рекреація - це система заходів, пов'язана з використанням вільного часу людей для їх оздоровчої, культурно-ознайомчої і спортивної діяльності на спеціалізованих територіях, які знаходяться поза їх постійним помешканням. Розрізняють рекреацію короткотермінову (з поверненням на ночівлю в постійне місце проживання) і тривалу.

Необхідною умовою розвитку рекреації є наявність рекреаційного потенціалу, який може оцінюватися в різних масштабах: на рівні світу, країни, району і т.д.

Рекреаційний потенціал - сукупність природних, культурно-історичних і соціально-економічних передумов організації рекреаційної діяльності на певній території.

Важливою складовою частиною рекреаційного потенціалу є рекреаційні ресурси, під якими розуміють об'єкти і явища природного і антропогенного походження, які використовуються для оздоровлення, відпочинку і туризму. Розрізняють рекреаційні ресурси природні (природно-територіальні комплекси, їх компоненти і окремі властивості) і культурно-історичні (наприклад, пам'ятки історії, архітектури, археології, мистецтва, пам'ятки природи і інші).

Рекреаційна територія - територія, що використовується для оздоровлення людей, масового відпочинку, туризму і екскурсій. В залежності від призначення виділяють дві групи рекреаційних територій: для короткочасної (лісопарки, зелені зони, приміські зони, водні об'єкти і ін.) і тривалої (Приморські райони, лікувально-санаторні курорти і курортні райони, туристичні комплекси) рекреації.

Рекреаційний об'єкт - місце з обмеженою площею, яке використовується для відпочинку: озеро, лісова поляна, пам'ятка природи і т.д. Наявність достатньої кількості рекреаційних об'єктів визначає рекреаційну ємність території або акваторії [13,12].

Рекреаційна ємність - здатність території, призначеної для відпочинку, забезпечити деякій кількості відпочиваючих психофізіологічний комфорт і можливість спортивно-зміцнюючої діяльності без деградації природного середовища або антропокультурних комплексів (сільськогосподарських, історичних) і швидкого зношення спеціального обладнання.

Рекреаційне навантаження - ступінь безпосередньої дії людини на рослинний покрив. Рекреаційне навантаження відбувається в результаті масового відвідування населенням місць відпочинку і розвитку туризму. До основних рекреаційних впливів належать витоптування, ущільнення ґрунту і його забруднення, нищення фітомаси, її видалення. Рекреаційне навантаження виражається в кількості людей або людиноднів на одиницю площі або рекреаційний об'єкт за певний проміжок часу (звичайно день або рік).

Рекреаційна охорона ландшафтів - охорона ландшафтів від негативних наслідків різних форм рекреації для створення кращих умов їх розвитку.

Ландшафт (як екосистема) - крупний підрозділ земної поверхні, її територіальна система, яка складається із взаємодіючих природних або природних і антропогенних компонентів, а також комплексів нижчого таксономічного рангу.

.2 Класифікація рекреаційної діяльності

Рекреаційні ресурси є матеріальною передумовою формування рекреаційної галузі народного господарства, її ресурсною базою. Вони потребують бережного і економного використання, охорони і примноження. Все це пов'язано з необхідністю їх кількісної та якісної оцінки, визначення придатності та альтернативності використання в тій чи іншій галузі народного господарства.

Виділяють три типи рекреаційних ресурсів: природні, історико-культурні та соціально-економічні. Кожний з них відіграє певну роль у формуванні галузевої і територіальної організації рекреаційних комплексів.

Під природними рекреаційними ресурсами слід розуміти фактори, речовину і властивості компонентів природного середовища, які володіють сприятливими для рекреаційної діяльності якісними та кількісними параметрами і служать або можуть служити для організації відпочинку, туризму, лікування і оздоровлення людей. До них належать лікувальні та оздоровчі фактори багатоцільового призначення (ліси, лікувальні кліматичні місцевості, поверхневі води), лікувальні речовини (мінеральні води, грязі, озокерит), а також рекреаційні властивості гірських і передгірських ландшафтів, заповідних територій.

Історико-культурні рекреаційні ресурси - це пам'ятки культури, створені людиною, які мають суспільно-виховне значення, пізнавальний інтерес і можуть використовуватись для задоволення духовних потреб населення.

Соціально-економічні рекреаційні ресурси включають матеріально-технічну базу рекреаційних об'єктів, частину матеріального виробництва, яка безпосередньо забезпечує потреби рекреації, використовувані рекреацією об'єкти інфраструктури, а також трудові ресурси, зайняті в рекреаційному господарстві.

Найчастіше в основі класифікації рекреаційної діяльності лежать: мета подорожі, характер організації, правовий статус, тривалість подорожі і перебування в певному місці рекреанта, сезонність, характер пересування рекреанта, його вік, активність занять і т.д.

За суспільною функцією і технологією виділяють лікувальну, оздоровчу, спортивну і пізнавальну рекреаційну діяльність.

Лікувально-курортна рекреація поділяється за основними лікувальними факторами: клімат, мінеральні джерела, лікувальні грязі. У відповідності з ними вона поділяється на такі групи: кліматолікування, бальнеолікування, грязелікування. В залежності від їх сполучення можуть бути виділені: бальнео-грязелікування, клімато-грязелікування, клімато-бальнео-грязеліку-вання [12, 15].

Умови лікувально-оздоровчої рекреації повинні строго відповідати медико-біологічним нормам.

Оздоровча і спортивна рекреація є найрізноманітнішою. Великою популярністю у всьому світі користується купально-пляжний відпочинок. Відпочинок біля і на воді включає різні рекреаційні заняття: купання, сонячні ванни, прогулянки по березі, ігри в м'яч на пляжі, водні лижі. Прогулянковий і промислово-прогулянковий відпочинок включає такі заняття, як прогулянки на відкритому повітрі, огляд краєвидів, збирання грибів і ягід, морських молюсків, коралів і інших дарів природи. Маршрутний туризм часто ототожнюється з туризмом взагалі. Він може бути спортивним і любительським. За характером перешкод він поділяється на рівнинний і гірський.

Великого розвитку набув водний туризм, як прогулянковий, так і спортивний. Ці види включають водно-моторний спорт, воднолижний спорт, греблю на каное, парусний спорт і т.д. Як правило, ці види туризму сполучаються з купально-пляжним туризмом на берегах морів, озер і річок.

До інших видів туризму долучаються підводний спортивний туризм, археологічний підводний туризм, риболовний туризм, полювальний туризм, гірськолижний туризм, альпінізм. Кожен з цих видів має свої особливості і поширення в різних регіонах.

Пізнавальна рекреація. Пізнавальні аспекти властиві значній частині рекреаційних занять. Однак виділяються суто пізнавальні рекреаційні заняття, пов'язані з інформаційним «споживанням» культурних цінностей, т.б. оглядом культурно-історичних пам'яток, архітектурних ансамблів, а також ознайомленням з новими районами, країнами, їх етнографією, фольклором, природними явищами і господарськими об'єктами.

Конгресовий туризм пов'язаний з розширенням міжнародних науково-технічних контактів між спеціалістами і вченими [12, 16].

Поділ вільного часу в залежності від характеру його використання на щоденний, щотижневий і щорічний є важливим в методичному відношенні, оскільки служить основою при вивченні структури відпочинку і використання вільного часу для рекреаційної мети. Диференційований таким чином вільний час дозволяє розглянути рекреаційну діяльність за періодичністю і територіальною ознакою. Використання щоденного вільного часу і повсякденна рекреація безпосередньо пов'язані з житлом і міським середовищем та їх просторовою організацією. Щотижнева рекреація залежить від розміщення приміських рекреаційних об'єктів. Використання щорічного вільного часу пов'язане з розміщенням рекреаційних об'єктів курортного типу. Виходячи з наведеної диференціації вільного часу, виділяють рекреацію всередині населеного пункту; щоденну у вихідні дні - приміську (місцеву); щорічну в період відпусток і канікул (може бути внутрішньо-районною, загальнодержавною, міжнародною).

За характером організації рекреація ділиться на регламентовану (або сплановану) і самодіяльну. Регламентована, або, як вона часто називається, планова, рекреація - це подорож і перебування за точним, раніше оголошеним регламентом. Рекреанти забезпечуються комплексом послуг згідно з попередньо придбаною путівкою на певний термін. Під самостійною неорганізованою рекреацією розуміють самостійну подорож рекреанта, не пов'язаного будь-якими взаємними обов'язками з рекреаційними закладами.

За кількістю учасників розрізняють індивідуальний і груповий туризм. Під індивідуальною розуміють подорож не тільки однієї людини, а й сім'ї.

За ознакою рухливості туризм ділиться на стаціонарний і кочовий. Це досить умовний поділ, оскільки туризм, по-перше, обов'язково пов'язаний з переміщенням з місця проживання в місце відпочинку, а по-друге, туристи навіть в так званих місцях відпочинку відрізняються великою рухливістю.

При визначенні стаціонарного туризму підкреслюється, що в даному випадку подорож здійснюється заради перебування на певному курорті. До стаціонарних форм туризму належать лікувальний туризм і окремі види оздоровчо-спортивного туризму [12, 17].

Кочовий туризм передбачає постійне переміщення, зміну місця перебування. Ступінь рухливості відображається на підходах до вивчення туризму, особливо до оцінки рекреаційних ресурсів. Наприклад, оцінка пейзажного різноманіття вздовж автотрас буде відрізнятися від оцінки ландшафтів для пішого і, тим більше, стаціонарного туризму.

Багато видів рекреації мають сезонний характер в силу як природних, так і соціально-економічних причин. Перш за все сезонність знижує рентабельність експлуатації рекреаційної інфраструктури, створює «піки» і «провали» в зайнятості трудових ресурсів і завантаженні сфери обслуговування і транспорту. Так, зайнятість в приморських рекреаційних районах в зимові місяці знижується в 3-4 рази в порівнянні з липнем-серпнем. Більшість людей намагається відпочивати влітку, в сонячний період. Сонце, таким чином, виступає найсуттєвішим об'єктивним фактором сезонності. Із зростанням тривалості відпусток проявляється тенденція поділу відпустки на дві частини. Сезонність в рекреації пояснюється тим, що промислові підприємства і заклади виробили такий ритм роботи, який передбачає надання відпустки більшості робітникам і службовцям саме протягом літа. Такий же ритм має і система освіти.

Ряд видів рекреації, особливо лікувально-курортного типу, має цілорічний характер, хоча і тут спостерігається нерівномірність рекреаційного потоку.

За характером використовуваних транспортних послуг туризм поділяється на автомобільний (індивідуальний), автобусний, авіаційний (рейсовий або чартерний), залізничний, теплохідний (морський, річковий, озерний).

1.3 Методологічні аспекти дослідження рекреаційної діяльності

Головною суспільною функцією ТРС є максимальне задоволення потреб населення у відпочинку, оздоровленні, лікуванні та підвищенні фізичного та духовного потенціалу. Центральним об'єктом функціонуючої ТРС є людина, рекреант.

ТРС - система велика і складна. Складність її полягає не тільки в тому, що вона включає різнобічні галузі і види діяльності, але, перш за все, в тому, що ця система впливає на різні сторони суспільного життя. Тому ТРС є об'єктом вивчення різних наук (соціології, фізичної та економічної географії, районного планування, економіки та ін.).

ТРС як функціональна система включає в себе наступні блоки, які є системами нижчого порядку: 1) група рекреантів; 2) природні і культурні комплекси; 3) технічна система; 4) група обслуговуючого персоналу; 5) система органів управління ТРС.

ТРС нормально функціонує при тісній взаємодії декількох галузей на певній території. Ці галузі виконують в ТРС різні функції. Для сформованої ТРС як міжгалузевого утворення необхідно мінімум п'ять функціональних галузей та їх груп [7, 53].

1. Група галузей, які виконують основну функцію системи. Сюди відносяться курортні, туристичні господарства, сфера відпочинку (у вузькому розумінні слова). Ці галузі складають центральне ядро системи. Єдність на деякій території вже тільки цих галузей (єдність їх цілей, функцій, загальне використання певних природних ресурсів і ін.) дає можливість трактувати ТРС як вид міжгалузевих систем. Кожна зі складових галузевих частин ТРС є системою досить різних галузей, підгалузей і видів діяльною і. Склад ядра ТРС свідчить про те, що вона є переважно міжгалузевою системою невиробничої сфери.

2. Група галузей переважно виробничого обслуговування ядра ТРС. Вона представлена будівництвом (в тому числі і капітальним, оскільки будь-яка ТРС є системою швидкозростаючою, як правило, вона збільшує свою ємність зведенням нових об'єктів); транспортом (в першу чергу пасажирським, оскільки для ТРС характерні потоки рекреантів). В ТРС можна включити культурне обслуговування, торгівлю, виробництво спеціального туристичного спорядження, сувенірів тощо. Ланцюжкові міжгалузеві зв'язки ядра ТРС прямо і безпосередньо впливають на сільське господарство, харчову, а також легку промисловість, викликаючи якісні і кількісні зрушення у розвитку і територіальній організації останніх. Таким чином, ТРС як міжгалузеве явище тісно пов'язана з іншими системами території і частково перекликається з ними.

. Галузі, які включають систему навчальних закладів, що готують спеціалістів вищої і середньої кваліфікації для курортно-туристичного господарства і сфери відпочинку. Тут ведеться підготовка не тільки лікарів, інструкторів фізичної культури, культмасовиків, але і інструкторів по туризму і альпінізму, екскурсоводів, економістів, плановиків для курортно-туристичних галузей і ін.

4. Галузі, які включають систему спеціалізованих проектно-конструкторських інститутів, бюро, а також науково-дослідних закладів, які орієнтуються на забезпечення потреб санаторно-курортного і туристичного господарства. Сюди входить і діяльність з планування рекреаційних зон, районів, вузлів, центрів і пунктів.

. Спеціалізовані органи управління, які отримують інформацію про стан інших підсистем ТРС, дають вказівки, які стосуються питань оптимального функціонування і подальшого розвитку ТРС [7, 54].

Щодо методичних основ дослідження ТРС можна виділити наступні положення: 1) вивчення ТРС повинно бути системним; 2) ТРС є в основному системою невиробничої сфери; 3) в залежності від мети вивчення, кількості учасників, які досліджують ТРС, їх складу система може вивчатися як велика і складна або як мала і проста.

Можливі два шляхи системного підходу до дослідження ТРС: 1) ТРС вивчається на міждисциплінарній основі колективом вчених різних спеціальностей, перед якими стоїть завдання не тільки власне вивчення, а й у першу чергу моделювання і проектування ТРС як великої і складної системи. 2) На початковому етапі формування ТРС доцільне вивчення її. одним вченим, перед яким стоїть завдання дослідити загальні тенденції і структуру (в тому числі просторову) ТРС, особливості її формування і територіальної організації із застосуванням традиційних методів економічної географії. У цьому випадку ТРС розглядається як мала і нескладна система. Прикладом такого вивчення ТРС є економіко-географічне дослідження. В даному випадку слід використовувати як методи загальнонаукові (аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, ідеалізацію і ін.), так і модернізовані стосовно до сучасних вимог традиційні методи економіко-географічного дослідження: літературний, польовий, балансовий, математичний, картографічний.

Вивчення закономірностей розвитку і функціонування територіальних рекреаційних систем (ТРС) нерозривно пов'язане з проблемою виявлення взаємовідносин як між окремими елементами цієї системи (рекреантами, природним комплексом, технічними будовами, системою обслуговування), так і між рекреаційними і нерекреаційними системами (розселенням, транспортом та ін.). Зараз вже можна назвати немало місць відпочинку, де ці відносини склались несприятливо і потребують втручання органів управління. Для покращення відносин, що склалися, їхнього управління, прогнозування і подальшого розвитку необхідні знання про характер існуючих між ними зв'язків, характер причин, які викликають те чи інше явище, а також про наслідки.

У зв'язку з необхідністю вирішення цієї проблеми в територіальному аспекті природно виникає питання про ефективність використання одного із засобів вивчення географічних об'єктів - карти, про те, які умови і можливості її використання для отримання нової інформації.

Одним з найефективніших методів дослідження може виступати картографічне моделювання - сукупність операцій з картами, спрямованих на отримання нових знань про рекреаційні системи. Картографічне моделювання включає і створення карт, але на перший план висувається розробка методів використання вже створених карт, їх спільний аналіз. Виходячи з цього, основну увагу слід приділяти складній картографічній моделі, яка являє собою набір карт або картографічних характеристик і дозволяє отримати таку додаткову інформацію про досліджуваний об'єкт, яку кожна карта зокрема дати не може.

Існуючі карти за функціональним призначенням можна поділити на три групи. Перша група - карти, які створюються для туристів, мисливців, рибалок - так звані туристичні. Вони містять специфічну рекреаційну інформацію про регіон, його привабливість. Друга група карт призначена для дослідників рекреаційної діяльності та організаторів відпочинку і містить інформацію про форми організації і обслуговування ТРС, про рекреаційні міграції (потоки рекреантів), об'єм і якість рекреаційних ресурсів, про відпочинок як соціально-економічне явище. Ці карти служать джерелом інформації, яка використовується для виконання проектно-планових робіт і для виявлення закономірностей територіальної організації відпочинку. Ця група карт найбільше відповідає поняттю рекреаційних.

Третю групу складають карти, які хоча і не призначені для дослідників і організаторів відпочинку, але можуть містити корисну для них інформацію. Це різноманітні економіко- і фізико-географічні карти, з допомогою яких можна отримати уявлення про зв'язки рекреаційного використання території; не рекреаційним [7, 58].

Таким чином, системна картографічна модель ТРС - це набір з двох або більше карт, які об'єднуються з допомогою загальнонаукової базової моделі рекреаційної системи. В залежності від призначення моделі змінюється її вигляд.

Якщо потрібно показати результат дослідження і представити його у лаконічній формі, то найзручніше використовувати синтетичну карту. Вона дозволяє передати узагальнені висновки, не вимагаючи складного і трудомісткого зіставлення та всебічного аналізу карт. Цій вимозі відповідає і набір комплексних карт.

Отже, територіальна рекреаційна система - внутрішнє складне утворення. Кожен елемент - природний комплекс, система обслуговування, інженерні споруди - може розглядатися як самостійна система, яка включає декілька компонентів. Наприклад, компонентами природного комплексу є кліматичні умови, водні об'єкти, рослинність і ряд інших. В свою чергу, кожен з них може характеризуватись кількома показниками; наприклад, ліс - віком деревостою, видовим різноманіттям, характером підліску і підросту та ін. Можна назвати багато конкретних характеристик, які є важливими для відображення даної ТРС. Крім того, функціонування ТРС нерозривно пов'язане з діяльністю інших нерекреаційних систем (впливає на них і само відчуває їхній вплив), в результаті чого до можливої кількості характеристик ТРС додаються ще характеристики тих систем, з якими вона пов'язана, а їх також багато.

2. Передумови виникнення рекреаційних комплексів Іспанії

.1 Історичні чинники

Іспанія привертає іноземних туристів великою кількістю рекреаційних ресурсів. Сюди входять сприятливі кліматичні умови Півдня Європи, наявність мережі курортів, численних природних пляжів: з трьох боків вона омивається морями. Природно-географічні особливості, культурно-історичні визначні пам'ятки й архітектурні пам'ятники служили «природними приманками» для туристів з-за кордону. У музеях країни, в архітектурних пам'ятниках відображена і представлена історія Піренейського п-ова з дохристиянських часів, періоди Римської імперії, конкісти і Реконкісти, великих географічних відкриттів. Про нову і новітню історію Іспанії можна судити по її досягненнях в області економіки і культури, зокрема в архітектурі та інших видах художньої творчості. В цілому за кількістю об'єктів, віднесених ЮНЕСКО до всесвітньої культурної спадщини людства, Іспанія є однією з провідних країн. Тільки цей факт робить привабливим образ країни, де історія реально втілена в пам'ятниках різних культур, архітектури та мистецтва.

Наявність сучасних об'єктів туристичної інфраструктури (аквапарки, центри розваг, спортивні споруди й атракціони) також сприяє залученню туристів й істотно поповнює прибуткову частину провінційних бюджетів. Основними напрямами функціонування цього сектора економіки є відвідини культурно-історичних пам'ятників і пляжний туризм. Другий поєднується в різних пропорціях з першим (відвідини культурно-історичних і природних пам'ятників). В кінці XX - початку XXI в. почав розвиватися так званий «сільський» туризм - поїздки в сільську місцевість, знайомство з життям провінції. Проте значення туризму цього типу, а також пригодницького поки що невелике. В той же час всі види туризму формують позитивний образ сучасної Іспанії як країни, де приїжджі відчувають себе комфортно і поза небезпекою, не дивлячись на невирішеність, деяких національних проблем, баскський сепаратизм і навіть тероризм. Крім того, ціни іспанських «турів» дуже конкурентні на європейському ринку туристичних послуг. Для росіян, наприклад, ціни на путівки в тризіркові готелі в 2006 р. були нижче, ніж в інших європейських країнах (Франція, Італія, Греція, Хорватія і Чорногорія), а в чотирьох - п'ятизіркові готелі нижчі, ніж у Франції й Італії. Разом з тим потрібно відзначити, що тенденція зростання цін на туристичні послуги охоплює всі держави світу, у тому числі й Іспанію.

Культурна спадщина представлена римською та мавританською епохами. В Іспанії налічується до 20 національних парків, розташованих у гірських районах на півночі та на Канарських островах. Крім пляжів і аквапарків, які приваблюють найбільшу кількість туристів, Іспанія все активніше використовує власний культурно-історичний потенціал, заглиблений у тисячоліття. У країні органічно поєдналися історичні пам'ятки римської і мавританської епох з чудовими архітектурними спорудами середньовіччя і сучасності [12, 347].

Особливо полюбляють туристи з усього світу музей Прадо і палац Ескоріал у Мадриді, знамениту Долину загиблих з грандіозним монументом і вибитим у скелі величезним храмом з могилою Ф. Франко, морський музей-пам'ятник Колумбу, архітектурні споруди Гауді у Барселоні та ін.

Характерною особливістю Іспанії є наявність тут державних підприємств з приймання туристів, підпорядкованих Державному міністерству з туризму, яке опікується переобладнаними у найдорожчі готелі замками, фортецями і палацами.

2.2 Соціально-економічні чинники

Своєрідність географічного положення, гори, плоскогір'я та низовини, вплив Атлантичного океану, привабливий середземноморський клімат, морські пляжі - важливі природні рекреаційні ресурси Іспанії.

Одним з найважливіших секторів іспанської економіки є туризм. Саме налагодження роботи цього сектора, більш ніж який-небудь інший пропагандистський метод, багато в чому допомогло створенню за кордоном образу іншої Іспанії, відмінної від тієї, що представлялася в період диктатури. Його формували якраз іноземні туристи, що поверталися з поїздок до Іспанії, а також туроператори і турфірми, які пропагували і оформляли ці поїздки.

Розвиток туризму (як внутрішнього, так і міжнародного) стало набувати значних масштабів в Іспанії в 60-і і 70-і роки. Цьому сприяв вихід країни з міжнародної ізоляції після смерті Франко і згаданий перехід до демократії. У 80-і і 90-і роки XX в. цей процес ще більше посилився, а країна стала одним з найважливіших центрів тяжіння туристів зі всього світу.

Іспанія за кількістю іноземних туристів поступається лише Франції. Нині важко уявити, що в 1950 р. цю країну відвідали лише 3 млн. осіб. З того часу кількість туристів зросла майже у 20 разів. У Європі Іспанія доволі чітко спеціалізується на масовому пляжному туризмі. Основна частина туристів приїжджає сюди з Франції, Німеччини, Італії та Нідерландів.

Швидкі темпи економічного зростання, входження країни до євроатлантичних структур, перш за все ЄС і НАТО, активне втручання держави в рекреаційно-туристичний комплекс, надання гарантованих кредитів для будівництва готелів, значні іноземні інвестиції перетворили Іспанію на один із провідних рекреаційних центрів світу [12, 349].

На сьогодні узбережжя Середземного моря Іспанії за рекреаційною привабливістю випереджає всі інші країни Середземномор'я, включаючи Італію і Францію. Крім того, Іспанія має великі потенційні можливості для розвитку туризму, які в інших державах майже повністю вичерпані. Нині найбільш рекреаційно освоєні Балеарські острови та узбережжя Середземного моря. В майбутньому залучення дуже перспективного Атлантичного узбережжя і розширення використання Канарських островів для зимового відпочинку на пляжах.

Зростання доходів населення привело до швидких темпів розвитку внутрішнього туризму. Найбільшою популярністю користуються прибережні курорти, а серед регіонів - Валенсія, а також Андалусія й Каталонія.

Виїзний туризм в Іспанії хоч і зростає, але донині розвинутий доволі слабо. Туристи з Іспанії відвідують переважно сусідні країни Португалію і Францію, а також віддають перевагу порівняно дешевим послугам у Марокко, Тунісі, Туреччині і Греції.

3. Характеристика рекреаційних комплексів Іспанії

3.1 Загальна характеристика рекреаційного комплексу Іспанії

Держава здійснює організаційну й орієнтуючу дію на процес розвитку туризму. Робиться це на основі законодавства і через Державне управління торгівлі і туризму при міністерстві промисловості, туризму і торгівлі. У його підпорядкуванні знаходяться Головне управління по туризму, Інститут туризму Іспанії, Інститут туристичних досліджень і Суспільство національних мотелів (державне підприємство, до складу якого входять чотирьох і п'ятизіркові готелі, розташовані в 83 історичних, монументальних і сучасних будівлях на всій території країни). Головне управління по туризму виробляє політику, загальну стратегію і плани співпраці місцевих властей з підприємствами туристичного сектора.

Інститут туризму Іспанії займається пропагандою і комерційним просуванням за межею національних рекреаційних ресурсів. У всіх провінціях, зонах і муніципальних утвореннях діють туристичні бюро, які безкоштовно дають інформацію і поширюють брошури для туристів з описом місцевих визначних пам'яток, а також розважальних центрів. Таким чином, держава, сприяючи розвитку туризму, побічно бере участь у формуванні позитивного образу країни за кордоном.

З одного боку, іноземний туризм сприяв формуванню позитивного образу Іспанії за кордоном, а з іншої - позитивний образ привертав ще більше іноземних туристів в країну. Дана взаємодія поступово приводила до зростання значення цього сектора для всієї економіки. Найкрасномовніше характеризують цей процес наступні цифри. У 1950 р. Іспанію відвідали 784 тис. чоловік (3,1% світового туристичного потоку), що відповідало 8-у місцю в світі. У 1970 р. ця цифра виросла до 13,2 млн., і частка Іспанії склала 8,3% всього потоку, а країна піднялася на 4-е місце. У 1996 р. вказані показники були такі: 41,3 млн., 7% і 3-є місце. У 2004 р., згідно даним Всесвітньої організації по туризму (ВОТ), кількість «гостей» Іспанії склало 53,6 млн. Країна зайняла друге місце в світі після Франції (75,1 млн.). А в 2005 р. країну відвідали вже 55,6 млн. іноземців. Частка Іспанії в європейському туристичному ринку з 1995 по 2003 р. зросла з 11% до 13%. Таким чином, постійне зростання притоки туристів з-за кордону є відбиттям змін іміджу Іспанії за кордоном, яких вдалося добитися за пару десятиліть з моменту початку перехідного періоду завдяки динамічному розвитку всієї туристичної інфраструктури [4, 14].

В країні сформувалася ціла галузь по обслуговуванню туристів як іноземних, так і національних. Таким чином, туристичний сектор вніс істотний внесок в розширення середнього класу країни, а, отже, і в забезпечення стійкості іспанського суспільства.

В 60-70-і роки XX в. будівництво готелів також відображало динаміку розвитку туризму. Якщо в 1959 р. в готелях розташовувалося 142 тис. місць, в 1965 р. - 328 тис. і в 1973 р. - 700 тис., то в 2005 р. в Іспанії налічувалося 17607 готелів всіх типів, в яких одночасно могли розташуватися 1 579 965 відвідувачів. В даний час по кількості місць в готелях, Іспанія знаходиться на четвертому місці в Європі після Італії (2028452 місця), Франції (1739518) і Німеччини (1621118).

Помітна роль в розвитку туризму в Іспанії і в створенні сприятливого образу країни належить гастрономічній складовій. Іспанське меню являє собою істотну частину середземноморського, яке вважається найбільш здоровим у всій європейській кухні. Велике значення має також надання послуг у сфері громадського харчування. Численна і різноманітна мережа ресторанів і кафе забезпечує задоволення попиту туристів по самих різних параметрах: ціновим і якісним особливостям, різноманіттю середземноморської кухні, а також по обслуговуванню на різних мовах. Попит, що росте, на харчові продукти аграрного сектора вимагає додаткових постачань машин і устаткування, а також збільшення виробництва і переробки згаданих продуктів [4, 15].

Турагентства, туроператори й гіди організовують культурно-історичні і спортивно-розважальні екскурсії, а також різні ігри і змагання. Турагентства надають як окремі послуги, так і пакет послуг. Учбові заклади різного рівня, що готують кваліфіковані кадри для даного сектора іспанської економіки, також входять в систему туристичного комплексу.

З вищесказаного виходить, що розвиток туристичного сектора безпосередньо або опосередковано пов'язано з цілим поряд інших секторів економіки і володіє ефектом мультиплікатора, що впливає на всі зв'язані галузі. У різних секторах даного комплексу, що забезпечують нормальне функціонування туризму як галузі, працює велика кількість людей різних професій. Значення туризму для всієї країни визначається тим, що в даній галузі створюється близько 11% ВВП Іспанії.

Згідно даним «Banco de Espaia», позитивне сальдо від туризму і поїздок мало тенденцію до зростання і з 1995 по 2003 р. зросло з 15,5 млрд євро до 27 млрд. Проте в 2004 р. відбулося його незначне скорочення до 26,6 млрд, а в 2005 р. - до 26,4 млрд. Дане явище мало місце, не дивлячись на збільшення кількості іноземних туристів. Це говорить про зменшення середніх витрат на одну людину в результаті скорочення середньої тривалості перебування туриста в країні. Таке пояснюється зростанням цін, що привело до скорочення покупок іноземними туристами. В цілому на певному етапі зростання цін на туристичні послуги здійснює негативну дію на доходи всієї країни, отримувані від цього сектора економіки. Особливо помітно ціни зросли після переходу Іспанії в 2002 р. на євро. В той же час зростання цін у сфері туристичного обслуговування - явище постійне, таке, що відображає не тільки інфляційні процеси, але і зростання доходів населення, зокрема у сфері туристичних послуг.

Відносне скорочення доходів Іспанії від туризму, головним чином іноземного, пов'язане із згаданими чинниками, а також з конкуренцією з боку інших країн, що знаходяться на середземноморському побережжі і надаючих пакети послуг, схожі з іспанськими, у тому числі і за нижчою ціною (Туреччина, Кіпр, Греція, Хорватія, Чорногорія і ін.) [4, 16].

Щороку країну відвідують від 55 до 65 млн. туристів. В Іспанії туризм приносить до 22 млрд. дол. прибутків, він створює 1,6 млн. робочих місць і частково покриває дефіцит зовнішньої торгівлі. Іспанія є привабливою для туристів завдяки морським узбережжям Атлантичного океану і Середземного моря з їх пляжами із середземноморським кліматом, внутрішній диференціації природних умов (високогірні та середньовисотні райони, плато та низовини, етнічній екзотиці та історико-культурній спадщині. Туристів приваблюють насамперед Мадрид і Барселона з їх історичними та архітектурними пам'ятками. Винятковою популярністю користується Севілья, заснована у VII ст. до н. е., в якій представлено велику кількість історико-культурних пам'яток світського та церковного призначення. На середземноморському узбережжі країни багато курортних міст і селищ (Коста-Брава, Коста-Дорадо, Коста-Бланку, Коста-дель-Соль). Серед приморських курортів Іспанії особливо популярна Мальорка. В Іспанії проводять також численні карнавали (наприклад, у Валенсії на День св. Иосифа) та ярмарки. Особливе та унікальне явище в країні - бій биків (корида), найбільшим центром якого є - Севілья.

Найбільшою популярністю користуються приморські курорти Іспанії. В Іспанії можна знайти відпочинок на будь-який смак. У 1998 році вперше за всю історію Іспанії тут було зареєстровано 47 743 000 туристів, що висунуло її на почесне друге місце в світі після Франції. США, протягом багатьох років що мали «срібло», були вимушені переміститися на третє місце. 91% всіх туристів, що відвідали Іспанію в 1997 році, склали громадяни європейських країн. На пострадянському ринку ця країна зберігає свої позиції в рейтингу туристичних центрів, де як і раніше займає п'яте місце. Вона поступається Туреччині (737,7 тис. чоловік), Китаю (646,7 тис.), Фінляндії (457,8 тис.) і Польщі (402,2 тис.). У 1998 році до Іспанії з країн СНД виїжджали 210,4 тис. туристів, що на 3,8% більше, ніж в попередньому році.

Які ж регіони найпривабливіші для туристів? За даними Іспанського інституту туризму, найбільший попит мають курорти Каталонії (52%), Канарські острови (17,4%), Андалусія (15,3%), Валенсія (8,2%) і Балеари (6%). 85% туристів приїжджають до Іспанії відпочивати.

В Іспанії щорічно приїжджають понад 50 млн. чоловік, приносячи економіці 40 млрд євро. Туризм забезпечує роботою 1,5 млн. чоловік. Іспанський уряд успішно розвиває і просуває туризм, в першу чергу - курортний: сьогодні кожен третій європеєць проводить свою відпустку на побережжі Іспанії [4, 17].

Кількість туристів з різних країн, що відвідали Іспанію (2006 рік)

Традиційні туристи в Іспанії - представники середнього класу, що приїжджають до моря на 2-3 тижні. Але ситуація міняється разом із змінами в суспільстві, реорганізацією праці, низькими цінами на авіаперельоти і появою безлічі нових місць відпочинку.

Більше половини іноземних туристів, відвідуючих Іспанію, - європейці. У 2005 р. зі всіх іноземців, що відвідали Іспанію (55 576 тис.), на долю туристів з Великобританії довелося 29%. Частка німців склала 18%, французів - 16, італійців - 5, голландців - 4, португальців - 4, бельгійців - 3%. На всі решта країни Європи і світу припало 21%. Відмічені показники постійно коливаються. Проте незмінним залишається бажання багатьох туристів повторити подорож до Іспанії і провести там свою щорічну відпустку або його частину. Слід зазначити, що імідж країни за кордоном майже не залежить від внутрішньополітичної боротьби і перебування у влади уряду тієї або іншої політичної партії.

Газета «Diari de Terragona» не без підстав назвала туристів з країн СНД «апетитними»: вони витрачають на відпочинку куди більше грошей, чим, скажімо, німці або англійці. Так, європейці вважають за краще зупинятися в тризіркових готелях або апартаментах, а наші співвітчизники частіше вибирають чотирьохзіркові. Причому приїжджають не поодинці і навіть не парами, а цілими сім'ями і на більший термін - в середньому, на дві-три неділі. За офіційною статистикою, багато хто витрачає більше 1800 євро. Іспанці підрахували, що дохід від туристів з країн СНД, наприклад в Каталонії, складає 9% від того, що приносять всі разом узяті туристи [4, 17].

Найбільш відвідувані іспанські регіони (у% туристів за 2006 рік)

Доходи Іспанії від іноземного туризму багато в чому залежать від середніх витрат на одну людину. Відповідно за даними Інституту туристичних досліджень, в 2004 р. вони склали 872 євро, а в 2005 р. - 855 євро, або на 2% менше. З сукупних витрат всіх туристів в 2005 р., що склали 46060 млн. євро, 21% були зроблені на Канарських о-вах, близько 20% - в Каталонії, 18,5% - на Балеарських о-вах, близько 15% - в Андалусії, майже 9% - у Валенсії і 7,5% - в Мадриді.

Високі доходи від туризму сприяють розвитку відповідної інфраструктури в згаданих провінціях. Проте розвиток туризму веде до урбанізації побережжя країни, що створює ряд екологічних проблем. За даними міністерства навколишнього середовища, 90% побережжя зазнало негативні зміни в результаті незаконної або ущільненої забудови, забруднення навколишнього середовища і зведення портів.

Останніми роками важливим джерелом інформації став Інтернет. Результати дослідження, проведеного за замовленням секретаріату у справах туризму і Управління туризму Іспанії, що входить до складу Міністерства економіки і фінансів, показали, що приблизно 70% користувачів Інтернету шукають інформацію в Мережі, перш ніж ухвалити рішення про те, де провести відпустку.

В Інтернеті немає недоліку в туристичній інформації, але вона неоднозначна, розкидана по безлічі веб-вузлів і абсолютно неструктурована. Для спеціалізованих ринків не існує централізованої системи резервування, а крупні турагентства, організуючі відпочинок в Іспанії, не задовольняють потреб в альтернативному туризмі. Охочі зробити подорож не можуть отримати по Інтернету докладну інформацію, яка дозволила б спланувати поїздку по країні і замовити квитки.

Карти і плани міст можна безкоштовно отримати в готелі, а також в бюро туристичної інформації, де не тільки видадуть карту, але і із задоволенням нанесуть на неї маршрут. Кращими і найбільш точними картами міст Іспанії заслужено вважаються карти, що видаються за підтримки найбільшої в Іспанії мережі універмагів «Эль Корті Інглес».

.2 Види активного відпочинку в Іспанії

В Іспанії можна не тільки пасивно відпочивати, але і займатися спортом, починаючи з водних видів, популярних в літній час, і закінчуючи гірськими лижами.

Альпінізм і піший туризм. Від Піренеїв до С’єрра-Невади можливості для альпіністів і любителів туристичних походів в горах практично безмежні. Єдиною проблемою залишається відсутність маркіровки на багатьох маршрутах. Той, хто вважає за краще не дотримуватися туристських стежок, повинен врахувати, що він запросто може потрапити на територію приватних володінь або нежданно-негаданно зустрітися з бродячими собаками, а то і стадом биків, що пасуться. Жодна з цих зустрічей не обіцяє нічого хорошого.

Укладені навхрест дерев'яні дошки означають: на шляху непереборна перешкода. Багато туристичних стежок позначаються або фарбованими мітками на деревах, або купами великих каменів. Райони, придатні для гірських туристів, - це, перш за все, С’єрра-де-Касорла (провінція Хаен), Національний парк Ордеса (провінція Уеська), місцевість навколо природного заповідника Монтго і Хавеї, що охороняється (Валенсія).

В адміністративних центрах провінцій відповідну інформацію можна отримати в туристичних агентствах або місцевому альпіністському клубі.

По місіонерському шляху до труни св. Іакова (протяжність близько 800 км. від країни Басків до Сантьяго-де-Компостіла) і сьогодні рухаються паломники пішки або на велосипедах. Для них побудовані спеціальні «харчевні» і «заїжджі двори», де можна смачно поїсти і добре виспатися. Є навіть спеціальні порожні хатини, де можна сховатися від негоди і безкоштовно переночувати [12, 389].

Екскурсія на найвищу гору Іспанії - до підніжжя вулкана Тейде (висота 3718 м над рівнем морить) дозволить не тільки помилуватися пейзажами, але і спостерігати, як змінюється рослинність і мікроклімат при сходженні на гору. Чим вище підніматися в гори, тим прохолодніше. Пишну тропічну рослинність змінюють ялицеві і соснові ліси, земля набуває сірого, червоного і синюватого відтінків, з'являються нерівності із застиглої лави, і нарешті відкривається кратер вулкана Тейде, останнє виверження якого відбулося в 1909 році. До речі, тут знімалися багато фантастичних фільмів, тому що пейзаж навколо дуже нагадує марсіанський.

«Зелений», або екологічний, туризм. З кожним роком в Іспанії все великої популярності набуває екологічний туризм. Іспанці всіх віків віддають перевагу відпочинку на природі поїздкам за рубіж або на побережжі. За останні роки відкрилася величезна кількість «сільських готелів» на 5-15 місць, які пропонують своїм гостям свіже повітря, первозданну природу і абсолютний спокій далеко від щоденної суєти і стресів великих міст. Більшість подібних закладів влаштовуються в старих маєтках місцевої знаті. Їх упорядковують і з вигляду непоказні будинки оснащують найсучаснішими зручностями. Але більшість будинків забезпечені тільки найнеобхіднішим для життя, в них навмисно уникають надмірностей і розкоші, щоб ті, що проживають могли насолоджуватися навколишньою природою, а не обридлою «цивілізацією». У цих готелях зазвичай пропонують живлення - натуральну сільську їжу, просту і без вишукувань, зате у великих кількостях і незвичайно смачну. Гості можуть вибрати повний пансіон або напівпансіон. Повний включає трьох - або чотирьохразове харчування, напівпансіон - сніданок і вечеря.

Сніданок в цих готелях зовсім не схожий на традиційний «європейський» - сік, кава, бутерброд або солодка булочка. Сільські сніданки включають всілякі домашні ковбаси і сири, масло, варива, сир і різноманітну здобу - плюшки, булочки, мадалени (печиво), тістечка. Багато городян насилу поглинають таку величезну кількість їжі, і їм цілком вистачає напівпансіон. У «вільний від їжі» час відпочиваючі здійснюють піші прогулянки в лісі або по горах, оглядають місцеві визначні пам'ятки, купаються в річці, збирають трави, гриби, ягоди або просто лежать в гамаку і насолоджуються «нічогонеробленням». Проте є і такі готелі - ферми, де охочі можуть скуштувати красу справжнього сільського життя: вставати зі сходом сонця, доїти корів, годувати кур, виганяти кіз на луг, полоти грядки і виконувати інші щоденні обов'язки будь-якого іспанського, та і не тільки, фермера.

Гольф. В Іспанії, як і у всьому світі, престиж гольфу як одного з видів спорту помітно росте. У 2002 році кількість виданих ліцензій досягла 176000, що на 14,6% більше в порівнянні з 2001 роком. Впродовж 2001-2002 років число членів федерації гольфу збільшилося в три рази. 45108 ліцензій видано членам федерацій автономного співтовариства Мадрид, в Каталонії отримано 36112 ліцензій, в Андалусиі 27504. На ці три співтовариства в сумі доводиться 61,7% із загального числа гравців, що мають ліцензії, і очікується, що їх буде значно більше.

У 1985 році Іспанія володіла 81 полемо для гольфу, а останніми роками їх число зросло до 254. Різке збільшення кількості майданчиків для гри в гольф зареєстроване в традиційних зонах: Коста-дель-Соль, Валенсійське співтовариство, Балеарські острови і Каталонія. 24,4% полів знаходиться на території Анадалусії, 15,4% - на території Каталонії і 9,8% - в співтоваристві Мадрид. Багато майданчиків зосереджено навколо Марбельї (Коста-дель-Соль). Чотири поля з 9 лунками, розташовані на площі 45 га біля лагуни Мар-Менор (провінція Мурсія) пропонує аристократичний клуб «Ла-манга» [12, 392].

Лижний спорт. Хоча Іспанію і не зараховують до «гірськолижних» країн, в ній налічується близько 30 гірськолижних курортів. Більшість європейців традиційно їдуть до «наполовину іспанської» Андорри, хоча останнім часом стає все більш популярною і С’єрра-Невада. Протягом зимового періоду в багатьох регіонах Іспанії створені прекрасні умови для відпочинку на гірськолижних курортах, причому є унікальна можливість сумістити відпочинок на побережжі із зимовими видами відпочинку, особливо в Андалусії і С’єрра-Неваде. Андалуська гірська система розділена на дві - північну і південну. До південної частини відноситься хребет С’єрра-Невада, який є найпівденнішим в Європі гірськолижним регіоном. Південні схили хребта, порізані ущелинами, протягнулися до самого побережжя. Великий вибір курортів, обладнаних всім найнеобхіднішим, безліч комфортабельних готелів, різноманітність трас у поєднанні із сліпучим сонцем і синім небом роблять зимовий відпочинок в Іспанії просто незабутнім.

Велосипедний спорт. Іспанські велосипедисти - одні з сильних в світі, що підтверджують, наприклад, їх успіхи в традиційній велогонці «Тур-де-Франс». Не тільки дорожні, але і гірські велосипеди можна узяти напрокат в більшості курортних районів. Клуб велоспорту «Junta de Andalucia» видає путівник гірських доріг, що містить 120 найцікавіших велосипедних маршрутів.

Кінні прогулянки. Андалусія, де розведення чистопорідних коней має давні традиції, представляє особливий інтерес для любителів кінних прогулянок. Але і в Каталонії, Галісії і Ла-Ріохе кінні заводи і школи верхової їзди охоче приймуть гостей.

Водні види спорту. Практично на всіх прибережних курортах Середземного моря відкриті так звані Clubes Nauticos (клуби водного спорту) і спеціальні школи, де для любителів водних видів спорту створені всі умови для занять. Початківців учать ходити під вітрилом, досвідченіші можуть узяти напрокат яхту або моторний човен. Кращою гоночною трасою для парусних судів всіх класів вважається спокійний і захищений від вітрів Мар-менор - Мале море.

Уздовж іспанського побережжя літом фланірує величезна кількість різних розважальних яхт і катерів. Для них та їх пасажирів є всі умови - обладнано безліч марин (спеціальних стоянок), де яхти і катери знаходять причал з «розетками» для заряджання акумуляторів і крани для поповнення запасів води, а команда і пасажири - душ, туалети, ресторани й інший сервіс. Для купальщиків обладнані пляжі, багато з яких нагороджені почесними призами за чистоту (Блакитний прапор Європейського співтовариства). Любителі віндсерфінгу вважають за краще Тарифу, найпівденнішу точку Європи [12, 394].

Готелі (Hoteles). Іспанія має в своєму розпорядженні мережу готелів, виняткову по кількості, різноманітності і рівню, що розкинулися по всій країні і відповідають будь-яким вимогам і матеріальним можливостям.

Іспанські готелі класифікуються по п'яти категоріях (від 1 до 4 зірочок) залежно від вигляду і якості послуг, що надаються. У відмінність, скажімо, від Туреччини або Єгипту, де сміливо можна відкинути по одній зірці, тут зірки - заслужені. Крім того, є обмежена кількість п'ятизіркових готелів, що надають виняткові умови і що мають найвищу категорію «Надлюкс». Можна сміливо селитися в двозіркових готелях, рівень обслуговування яких цілком гідний.

Готелі-пансіонати мають ту ж класифікацію, що й інші готелі, проте не мають ресторану, але забезпечують сніданком і мають в своєму розпорядженні кафетерій.

Готельне харчування: якщо вас цікавить тільки пляж і нічого більше, звичайно, можна замовляти повний пансіон (сніданок, обід і вечеря). Зрозуміло, шведський стіл. Готелі за принципом «все включено» - послуга на любителя, хоча один раз можна спробувати. Слід замовляти напівпансіон, причому, щоб був вибір між обідом і вечерею. Бути в Іспанії і не побувати в різноманітних і відносно дешевих іспанських (і не тільки) ресторанах - непробачно.

Осталі (Hostales - заїжджі двори). Найдешевший варіант проживання - остал (заїжджий двір). Це приватні пансіонати, які, як правило, займають поверх або під'їзд будинку в старій частині міст. Утримує остал іспанська сім'я, іноді пропонується недорогий сніданок. Ці заклади схожі з готелем, але вони скромніше і надають інший рівень сервісу. Діляться остали на три категорії (від 1 до 3 зірочок). Дуже зручний варіант невимогливої ночівлі при подорожі по містах Іспанії, особливо з обмеженими засобами [12, 395].

Пансіон (Pension). Також можна поселитися в пансіонах. Ці заклади, як правило, дуже затишні і зручні, їх кімнати і обслуговування коливаються від скромних до розкішних. Найчастіше їх обслуговують самі господарі, у вартість зазвичай входить розміщення і живлення хорошої якості. Пансіони ідеальні для охочих познайомитися з провінціями Іспанії, що знаходяться далеко від найбільш відвідуваних туристичних місць.

Парадори (Paradores). Державні туристичні готелі є найбільш оригінальною і цікавою готельною туристичною мережею Іспанії. Ця мережа складається з 86 парадорів, підлеглих Головному секретаріату у справах туризму: вони, як правило, надають ті ж послуги, що і сучасні готелі, але розміщуються в будівлях, що мають історичну і архітектурну цінність в замках, палацах і монастирях, що раніше руйнувалися, а зараз придбаних державою і пристосованих під готелі. Парадори майже завжди знаходяться в живописних місцях, де мало приватних готелів, як правило, вони прирівнюються до 3-4-х зіркових готелів.

Квартири під зйом (Alquiler depisos). Вельми зручно зняти вмебльовану квартиру, що дуже популярно у європейців. Квартири здаються туристам по всьому іспанському побережжю, особливо на Коста-Брава, у Валенсії, на Балеарських островах, Коста-дель-Солі, і представляють особливий інтерес для мандрівних груп. Ціни залежать від місця і пори року і встановлюються виходячи з людинодоби. В середньому вартість оренди невеликої квартири рівна вартості мешкання однієї людини в готелі. Якщо врахувати, що навіть односпальні (розрізняються за числом спалень, а не кімнат, як у нас) апартаменти вміщають до чотирьох чоловік і харчуватися можна сім'єю або з компанією, то вигода знімання квартири очевидна. Готують їжу зазвичай самі туристи (кухня і все необхідне є), іноді можна замовити їжу в недорогому ресторані. Апартаменти здаються в звичайних багатоквартирних будинках і в так званих «апарт-готелях» з власною зоною відпочинку, басейнами і т.д. Є апартаменти, які по рівню не нижчі за чотирьохзіркові готелі. Для спроможних любителів спокійного сімейного відпочинку, особливо на тривалий термін, ідеальний варіант - оренда вілли або бунгало. Ціна залежить від числа спалень, наявності власного басейну і місця розташування (особливо цінується красивий вигляд з тераси). Зазвичай раз в тиждень проводиться прибирання і зміна білизни. Для ледачих можна замовляти щоденну доставку їжі і зміну білизни хоч щодня (зрозуміло, за окрему платню) [12, 396].

При заїзді зазвичай доводиться вносити заставу, що повертається (100-300 $).

Пропозиція і наймання житла входить в асортимент послуг туристичних агентств.

Кемпінги. В Іспанії близько 800 кемпінгів із загальним числом місць - 400 тисяч.

Вони розташовані по всій національній території, особливо їх багато на побережжі, розділені по категоріях, так само як і готелі, залежно від зручностей і послуг, що надаються. Ціни теж залежать від кількості і якості послуг.

Ті, хто віддають перевагу табірному відпочинку рекомендується з'ясувати у місцевих властей, чи немає яких-небудь заборон відносно вибраного місця. Щоб розкинути табір на приватній території, слід отримати дозвіл власника.

Ресторани. В Іспанії ресторани діляться на п'ять категорій, категорії позначаються на вивісці відповідною кількістю вилок. Майже всі ресторани закриті раз в тиждень: найчастіше в неділю або понеділок. Біля входу в ресторан вивішується меню, де вказана вартість блюд. У більшості ресторанів є так зване Меню дель Діа - Menu del Dia (комплексний сніданок, обід або вечеря). Такий комплекс дешевший, ніж та ж кількість блюд, замовлених окремо. В цілому ціни на їжу в Іспанії відносно невисокі.

Іспанське пиво відрізняється високою якістю при відносній дешевизні. Місцеві сорти нітрохи не гірше за всесвітньо відомі марки. На думку знавців пива, іспанське буває двох видів: «хороше або дуже хороше». При замовленні пива: канья (Сапа) - невелика порція (стакан або келих); харра (Jarra) - великий кухоль.

3.3 Найвизначніші туристичні центри в Іспанії

Іспанія - прекрасна і дивовижна країна, яка притягає, як магніт, туристів, і це природно.

Де ще можна побачити такий сплав різних культур? Мавританські палаци Андалусії, єврейські квартали Толедо і Жірони, рицарські замки епохи Реконкисти, романські церкви пілігримів в Сантьяго-де-компостела, римські акведуки і арки, нові проспекти Барселони в стилі модерну - все це злилося в Іспанії в єдине ціле.

«Стародавні стіни» (Las murallas del origen remoto)

Місцезнаходження: Сеговія, Кастілія і Леон.

Період: X-XI століття.

Художній стиль: романський.

До нашого часу збереглася велика частина кріпосної стіни, яка, починаючи від Алькасара, оточувала Сеговію в середні віки. Стіни були зведені в X і реконструйовані в XI столітті. Вони зроблені методом кладки з великих обтесаних гранітних глиб, із сліпими вікнами і арками. Збереглися ворота Святого Андреса, що знаходяться між двома оглядовими баштами, а також ворота Святих Себріана і Іакова. Колись було ще двоє воріт, але сьогодні вони зірвані.

Акведук Сеговії (Acueducto de Segovia)

Місцезнаходження: Сеговія, Кастілія і Леон.

Період: I століття.

Архітектурний стиль: класичний римський.

Цей акведук є символом міста Сеговія. Ймовірно, він був однією з найзначніших подібних споруд римського світу. Побудований між другою половиною I і початком II століття, ймовірно під час правління імператорів Клавдія або Траяна, щоб транспортувати воду з річки до міста на відстань 18 км. Це вражаючий зразок інженерного мистецтва, який зберігся в чудовому стані. Він починається біля Палацу де-ла-Гранха простими арками, які проводять воду до цистерни. Зведений пізніше водопровід, зроблений з тесаних каменів, транспортує її до другої башти, потім на площу Діас Сані, де починаються дві монументальні лінії самих арок. Акведук складається з кам'яних 20,4 тисяч блоків, які не скріплені між собою ні цементом, ні якою-небудь іншою масою. Максимальна висота споруди - 28,5 м, довжина - 728 м, загальна кількість розташованих на двох рівнях арок - 166.

«Висячі будинки» (Casas Colgadas)

Місцезнаходження: Куенка, Кастілія - Ла-манча.

Період: Середньовіччя.

Архітектурний стиль: готика епохи Відродження.

Колись існувало безліч подібних будинків, але сьогодні збереглося і відреставровано тільки три. Ці будівлі побудовані в популярному в середні віки готичному стилі, в обробці внутрішніх приміщень панують дерев'яні компоненти. Зовнішній фасад скопійований із старовинного фасаду палацу Вільярехо-де-ла-Пеньюела.

Один із «висячих будинків»

Замок Оропеса (Castello de Oropesa)

Місцезнаходження: Кастілія - Ла-манча.

Період: XIII століття.

Архітектурний стиль: готика.

Військова християнська фортеця.

Кам'яний середньовічний християнський замок прямокутної форми вбудований в стіну, яка оточує старовинне місто Оропеса. З чотирьох круглих башт збереглося тільки дві. Замок - частина палацівського комплексу, що складається з декількох будівель. Колись в комплекс входили римські і мавританські споруди. Найвидатніші палаци - пані Ельвіри в готичному стилі і сімейства Альварес з Толедо (XVI століття). В даний час в замку знаходиться туристична гостиниця-парадор.

Римський театр Меріди (El teatro romano de Merida)

Місцезнаходження: Меріда, Эстремадура.

Період: II століття.

Архітектурний стиль: класичний романський.

Амфітеатр, емблема міста.

Місткість театру - 6 тисяч посадочних місць. Побудований на горбі Сан-Альбін, що сприяє хорошій акустиці будови. Імператор Марк Агріппа (зять імператора Августа) наказав спорудити його в 16-15 році до н.е. На арені, що є подіумом заввишки два з половиною метри, троє дверей.

Театр проіснував до другої половини IV століття, зазнавав деякі перебудови в I і II століттях н.е. Тут проводилися як театральні вистави, так і бої гладіаторів.

Амфітеатр роздільний на три сектори: «іма кавеа» - для середнього дворянства, «медіа кавеа» - для нижчого стану і «сума кавеа» - для вищого суспільства. Перед сектором «іма» знаходилася «оркеста» - напівкруглий майданчик для хору. Арена була повністю покрита деревом. Передня сторона складалася з двох лав колон, що досягають 18 метрів у висоту, між ними стояли скульптури. У задній частині розташовувалися убиральні акторів, невеликий садок і маленька базилика з бюстом імператора.

Театр занепадав, рушився, збереглася тільки та частина, яка називалася в народі «Сім стільців».

Амфітеатр - єдина стародавня будова, яка виконує сьогодні свою первинну функцію. З 1933 року тут проводиться Фестиваль класичного театру.

Мечеть Кордови (La Mezquita de Cordoba)

Місцезнаходження: Кордова, Андалусия.

Період: VIII століття.

Архітектурний стиль: мавританський.

Мечеть Кордови - споруда унікальна. За дев'ять століть будівництва і реконструкції тут змішалися різні архітектурні стилі. Вона розташована в історичному центрі міста і є одним з найпрекрасніших зразків мавританського стилю в Іспанії. Емір Абдаррахман I наказав побудувати мечеть в 785 році на розвалинах стародавньої вестготської церкви Святого Вісенте. У подальші століття мечеть кілька разів перебудовувалася. Еміри, що змінюють один одного, намагалися внести свій внесок до величної споруди: хто добудовував башту, хто прикрашав мечеть різьбленням зовні або розширював перший поверх. В результаті усередині храму з'явився лабіринт з красивих колон. У 1523 році після завоювання християнами Кордови мечеть стала кафедральним собором, головні визначні пам'ятки якого - два величезні різьблені іконостаси і різьблені стільці для хору, зроблені з дерева рідкісних порід. Декор - візантійська мозаїка і мармур. Перед входом знаходиться дворик з апельсиновими деревами.

Собор в Севільї (El Catedral de Sevilla)

Місцезнаходження: Севілья, Андалусія.

Період: XII-XV століття.

Архітектурний стиль: готичний, бароко.

Цей собор - один з прекрасних готичних храмів світу - побудований на руїнах мавританської мечеті XII століття, від якої збереглася тільки башта, відома як башта Хиральда. Камені мечеті з різьбленням були майстерно вбудовані в християнський храм. Велика мечеть Севільї, як вона називалася за часів маврів, стала християнським храмом в 1248 році, коли Фернанд III Кастільській відвоював місто в арабів. При будівництві і пізнішій реконструкції храм дещо змінив свою початкову зовнішність: мудехар, готичний, бароко. Вхід в собор з площі Святої Діви Королів. Розміри собору - 116 м в довжину і 76 м завширшки. Висота собору - 40 метрів.

Гордість храму - гробниця Христофора Колумба.

Севілья. Кафедральний собор

Священна гора Монтсеррат (Montserrat)

Місцезнаходження: Барселона, Каталонія.

Гора Монтсеррат розташована приблизно в 20 км на північний схід від Барселони, в географічному центрі Каталонії. У перекладі з каталонського «монтсеррат» означає «розпиляна гора». Ця назва пов'язана з оригінальною формою вершини гори, яка ділиться на безліч окремих вершин, що нагадують зуби пили, незвичайні гриби, або навіть пальці. Величезна кам'яна глиба площею близько 25 км кв. підноситься в абсолютно плоскій місцевості. Максимальна висота - пік Сан-жероні - 1235 м.

Священна гора Монтсеррат

Статус святилища ця гора придбала, коли в одній з її печер була знайдена дерев'яна фарбована скульптура святої Марії. Існує безліч легенд, пов'язаних з горою і скульптурою. У одній з них мовиться, що скульптура була вирізана святим Лукою, в іншій сказано, що сама Діва була пастухам на цій горі. Найцікавіше в скульптурі - її колір, з яким пов'язано її ім'я Моренета (Смуглянка). До недавнього часу вважалося, що Мадонна умисне була зроблена темношкірою, тільки недавно в результаті численних аналізів було доведено, що спочатку статуя була світлою, а дерево просочене спеціальним розчином, що запобігає псуванню деревини. Протягом століть розчин почорнів і дав характерне забарвлення дереву. Існує й інша версія: кіптява свічок, що скупчилася протягом століть, офарбувала руки і обличчя Мадонни в чорний колір.

Моренета зображена такою, що сидить, на голові - корона. На колінах вона тримає немовля, також в короні, лівою рукою він хрестить віруючих. Розмір скульптури всього 95 см. Повір’я свідчить, що якщо доторкнутися до правої руки святої Марії, виконається заповітне бажання.

В 1025 році був заснований перший монастир Монтсеррат абатом Олібой. До цього часу на горі вже були побудовані маленькі церкви. У XV столітті монастир відділяється від монастиря Ріполя, цього ченці добивалися довгий час.

Монастирський комплекс біля підніжжя гори Монтсеррат

3.4 Особливості туристичного побережжя Коста-Брава (Costa Brava)

У перекладі з іспанської Коста-брава означає «Дикий, скелястий берег». Це знамените побережжя Каталонії, що протягнулося на 160 км від кордону з Францією до курортного міста Бланес (Blanes).

Коста-Браво - «Дикий, скелястий берег»

Назва цього побережжя, одного з найкрасивіших на європейському Середземномор'ї, цілком відповідає характеру його пейзажів: дикі і неприступні кручі, поросші соснами та ялицями, ховають таємничі глибокі гроти і, несподівано розступаючись, відкривають невеликі затишні бухти і тихі затоки. Неповторна краса цих берегів відвіку вабила романтиків, художників і поетів. До 1950-х Коста-брава вже стала популярним літнім курортом. Сьогодні по відвідуваності в Іспанії з нею можуть лише порівнятися Коста-Дорада, Балеарські і Канарські острови. Коста-Брава славиться своїми дивовижними піщаними пляжами, що займають разом з живописними скелястими ділянками значну частину побережжя. У зоні найбільш обширних пляжів розташовані такі відомі туристичні центри, як Паламос (Palamos), Плайя-де-Аро (Platja D'Aro), Тосса-де-Мар (Tossa de Mar), Ллорет-де-Мар (Lloret de Mar) і Бланес (Blanes), які мають добре розвинену курортну інфраструктуру і які зберегли свій особливий національний колорит.

Пляжі Коста-Браво

Тосса-де-Мар (Tossa de Mar) по праву вважається найкрасивішою, світлішою і потопаючою в зелені частиною Коста-Браво. Це одне з найживописніших міст в Іспанії. Ще на початку 1920-х років воно було відоме як місце відпочинку багатих європейців. Обширний міський пляж межує з одного боку з порізаним скелястим берегом, де морські кручі утворюють глибокі гроти, вузькі протоки і відокремлені бухти, привертаючи увагу мрійників, романтиків і дослідників підводного світу. З іншого боку від міського пляжу розташований один з найзнаменитіших національних пам'ятників Коста-Браво - середньовічне місто-фортеця Віла Велла (Vila Vella) («Старе село»). Найцікавіший прогулянковий маршрут проходить по кам'яних сходах, що поступово піднімаються до цього міста-фортеці, і по його звивистих пішохідних доріжках, спеціально прокладених для відвідувачів. З висоти фортеці відкривається чудовий вигляд на море і довколишні околиці, а численні ресторани і кафе, розташовані по шляху, запрошують всіх охочих відпочити, послухати колоритні іспанські мотиви і покуштувати місцевих делікатесів.

Місто-фортеця Вілла-Велла

Завдяки добре розвиненій транспортній системі можна без зусиль відвідати сусідні курорти побережжя, скориставшись маршрутними автобусами або зробивши приємну і пізнавальну морську прогулянку на туристичному катері.

Бланес (Blanes) знаходиться в 60 км на північ від Барселони, це, мабуть, два міста в одному. Село, що колись було рибацьке, - нині один з найбільш відомих морських курортів Коста-Браво. В останні десятиліття він перетворився на великий туристичний центр з порівняно тихою і затишною атмосферою, що не заважає йому залишатися містом вічного свята. Бланес є старим і найпівденнішим зі всіх міст побережжя Коста-Браво. В даний час Бланес - це жвавий морський курорт, що має в своєму розпорядженні широку інфраструктуру першокласних готелів, ресторанів, барів, кафе і нічних розважальних центрів. Величезна самотня скеля, що врізалася в морі недалеко від берега, умовно розділяє місто на дві частини - північну і південну. Більшість готелів зосереджена в південній частині міста, недалеко від пляжу в спокійній парковій зоні. У північній частині розташований рибальський порт, який щодня забезпечує місто свіжими морськими продуктами, що є основою для приготування місцевих делікатесів, а також затишні кафе і ресторани з чудовим виглядом на морі і порт. У верхній частині міста, за портом, знаходиться один з кращих ботанічних садів в Іспанії - «Map і Мурта», в якому представлено більше 3 тисяч видів екзотичних рослин, привезених з різних провінцій Іспанії, а також з Африки і Південної Америки. Широкі піщані пляжі тягнуться уздовж всієї міської межі і мають в своєму розпорядженні все необхідне для відпочинку на морському березі і занять різними видами водного спорту. Туристичні катери, що регулярно відправляються з міського порту у різних напрямах, забезпечують можливість для любителів пізнавального відпочинку зробити приємну морську прогулянку уздовж берега, помилуватися живописними прибережними видами і відвідати сусідні курорти побережжя. 24-26 липня тут проводиться щорічний ярмарок. Змагання на кращий фейєрверк, що проходять в ці дні, - одна з найцікавіших подій на побережжі. Щодня проводиться рибний аукціон.

Бланес. Ботанічний сад

Ллорет-де-Мар (Lloret de Mar) - найбільший зі всіх курортів Коста-Браво. В розпал сезону на 20 тисяч жителів доводиться до 200 тисяч відпочиваючих. Вночі місто перетворюється, спалахуючи морем різноколірних вогнів. Жваві натовпи туристів заповнюють його вулиці; починають роботу численні нічні клуби, дискотеки, ресторани і бари, що не закриваються до самої зорі. У 10 хвилинах їзди від центру Ллорет-де-Мар знаходиться відомий аквапарк «Марінеланд» («Mirineland»), що пропонує своїм гостям дитячі атракціони і всілякі шоу з морськими тваринами. Тут також можна відвідати міні-зоопарк. У ресторанах радимо покуштувати рибні блюда, в основі яких - маленькі восьминоги, мідії, кальмари, омари і креветки.

Ллорет-де-Мар. Пальмова алея

В живописних околицях міста Pocac (Rosas) по відокремлених бухтах розкидані маленькі готелі-курорти. Це місця красиві, тихі і спокійні. Місто Л'Естартіт (L'Estartit) чудове тим, що напроти нього в морі лежать острови Медес, які складають невеликий архіпелаг, утворений з шести маленьких острівців. Тут дуже цікавий рослинний і тваринний світ, але виняткове значення цих островів полягає в їх морських глибинах. «Наутілус Старий» - це сучасний катамаран, оснащений двома кілями з вікнами, через які можна милуватися багатством морського дна. Він об'їжджає круту скелясту зону по всьому побережжю і зону островів Медес.

3.5 Парки розваг в Іспанії

Вдале розташування Іспанії між Середземним морем і Атлантичним океаном, велика кількість пляжів, теплий клімат і життєрадісний характер її жителів створюють особливий настрій гостям країни, що спонукає до веселощів, розваг і відпочинку. Основним джерелом доходу більшості іспанців є робота в туристичному бізнесі, саме тому величезні засоби вкладаються в розвиток туристичної інфраструктури і створення нових розважальних центрів і парків атракціонів.

Парк розваг «Терра Мітіка» («Terra Mitica») «Терра Мітіка» - найбільший в Європі тематичний парк розваг, розташований на популярному валенсійському курорті Бенідорм. В будівництво парку урядом Валенсії було вкладено близько 330 млн. євро, 1,05 млн. м кв. парку обслуговують 2 тисячі чоловік, а з представниками всіх суміжних компаній - в три рази більше. За підрахунками іспанських економістів, всі витрати повинні окупитися за 5 років. На величезній території розмістилися відразу п'ять захоплюючих тематичних зон. Потрапляючи сюди, забуваєш про свій вік. Тут є розваги на будь-який смак: атракціони, костюмовані шоу. Щоб вивчити всі «міфічні землі», знадобиться не менші три дні, хоча ледве можна буде побачити за цей час всі вистави і вуличні ходи, прокотитися на всіх атракціонах і пройтися по сувенірних лавках.

«Терра Мітіка»

«Терра Мітіка» - це не тільки парк атракціонів. Виявляючись на «міфічній землі» - так перекладається російською мовою «Терра Мітіка», відвідувач в одну мить переноситься за часів стародавніх цивілізацій Середземномор'я. Така назва дана парку не випадково. Його творці постаралися «відродити» в живих картинках цивілізації минулих епох. Тут запросто можна відчути себе єгиптянином, греком, римлянином, ібером. При цьому у вас є прекрасна можливість або залишитися спостерігачем, або стати одним з дійових осіб вистав, що розгортаються прямо на ваших очах. Щоб досягти достовірності в зображенні подій минулих століть, улаштовувачами використані самі новітні досягнення науково-технічного прогресу (спецефекти, роботи, голограми і т.д.), що створює унікальне відчуття достовірності того, що відбувається.

Посередині парку розкинулося велике озеро, символізуюче Середземне море. Його можна перетнути на шебеках берберів, пасажирських шхунах і торгових судах. Ці кораблі, по яких можна судити, як удосконалювалися морські судна на Середземному морі, одночасно доставляють відвідувачів в будь-яку з п'яти зон парка.

«Уорнер Брозерс парк» («Warner Brosers Park»). Цей парк, що недавно відкрився, знаходиться в Мадриді. Загальна площа складає 2,5 млн. м кв. У нього входять готелі, ресторани, комерційні центри і, звичайно ж, самі атракціони.

«Корнер Бразерс парк»

Тематика парку пов'язана з розвитком кінематографічної індустрії. «Уорнер Брозерс» ділиться на п'ять зон.

Парк атракціонів Тібідабо. В околицях Барселони на горі Тібідабо (Тібідобо) розташований один з найстаріших в Іспанії розважальних парків. Він володіє цілим комплексом цікавих атракціонів: деякі з них збереглися ще з початку минулого століття, наприклад великий літак, який літає навколо своєї осі на довгій жердині. Він розташований на околиці парка, тому частина його траєкторії проходить над відкритим простором, і видно, як далеко внизу лежить Барселона. На одному з нових атракціонів ви можете піднятися на небувалу висоту, де буквально захоплює дух від вигляду, що відкривається, на місто і сусідній собор, і якщо ви зважитеся брати участь в цьому атракціоні, то отримаєте ні з чим не порівнянне задоволення.

Майже через весь парк пролягає маршрут маленького потягу, за допомогою якого можна скоротити час переміщення між атракціонами. Для повноти відчуттів рекомендуємо скористатися для підйому на Тібідабо старовинним Блакитним трамваєм - справжнім символом старої Барселони, щоб дістатися до фунікулера, а потім піднятися на вершину гори. Залізнична вітка, що сполучає кінцеву зупинку Блакитного трамвая з парком атракціонів Тібідабо, відкрита тільки в години роботи парка і лише у вихідні і святкові дні. Дозволено безкоштовне провезення велосипедів.

Крім вищеназваних парків розваг, в Іспанії існує величезна множина інших, невеликих парків атракціонів, аквапарків, зоопарків і парків дикої природи. Багато хто з них входить до Групи об'єднаних парків (Grupo Parques Reunidos).

Серед аквапарків можна виділити парки «Акваполіс» («Aquapolis»), розташовані по всій країні: Картая, Коста-Дорада, Куйєра, Севілья, Сан-фернандо-де-Енарес, Торревьєха, Війя-Нуева-де-ла-Каньяда.

«Аквалеон» («Aqualeon») - великий тематичний парк, що поєднує в собі аквапарк і сафарі. На вершині гори розташований величезний аквапарк, шлях до якого лежить через великий сафарі-парк. У нім мешкають більше 600 тварин 50 різних видів. В'їзд на територію парку дозволений на автомобілях або спеціальних екскурсійних автобусах. Відкритий «Аквалеон» з початку червня по початок вересня. Вартість вхідних квитків для дорослих - 17,50 €, дітей від 3 до 12 років - 12,50 €.

Аквапарк «Марінеланд» - крупний парк на Коста-Брава з безліччю атракціонів, дитячим парком, полінезійським садом і невеликим зоопарком. Тут проводяться вистави за участю дельфінів, тюленів і папуг. Відкритий з 1 лютого по 15 грудня; у липні і серпні працює з 9.30 до 18.45, решта часу: 9.30 - 17.15. Вартість вхідних квитків для дорослих: 16,50 €, дітей - 11,25 €, діти до 3 років проходять безкоштовно. Пенсіонери платять за вхід 14,85 €.

Аквапарк «Марінеланд»

«Вестерн Парк» - новий і поки єдиний тематичний парк на Майорці. Відвідувачів зустрічають атракціони традиційні і водні, такі, що театралізуються уявлення, дитячі майданчики, ресторани. Час роботи: 1 травня - 15 червня, 16 вересня - 31 жовтня: 10.00 - 17.00; 16 июня - 15 вересня: 10.00 - 18.00. Вартість вхідних квитків для дорослих: 16,50 €, дітей 3-12 років - 11 €, діти до 3 років відвідують парк безкоштовно.

«Міні-Голлівуд» - тематичний парк, який знаходиться в пустелі Табернас, що займає площу майже 2 тис. км кв. і що протягнувся від гір Sierras de Alhamilla до відрогів альмерійської Альпухарри. У цих краях були зняті майже всі голлівудські ковбойські бойовики 70-х років минулого сторіччя і сцени для деяких сучасних фільмів, наприклад «Індіана Джонс і останній хрестовий похід». «Міні-Голлівуд» є детальною реконструкцією Дикого Заходу, включаючи американські села і форти, індіанські поселення і т. п. Щодня тут проводяться барвисті вистави, що театралізуються, на теми славного ковбойського минулого.

На території парку знаходяться: музей кіно, музей екіпажів, магазин костюмів, прокат коней, кафе-морозиво, дитячий сад, ігровий майданчик, салон розваг, дитячий парк, магазин сувенірів, тир, ресторан, бассейн, салун-бар.

Крім парку розваг, на території комплексу є гібрид зоопарку і національного парку, перший з яких можна обійти пішки, другою - тільки об'їхати на машині. У парку мешкають 700 видів різних тварин, серед яких білий носоріг, жирафи, тигри, північноафриканські газелі, безліч птахів і рептилій.

4. Проблеми та перспективи розвитку рекреаційних комплексів Іспанії

.1 Перспективи розвитку рекреаційних комплексів Іспанії

Туристична галузь є невід'ємною складовою світового ринку. Посідаючи друге місце в світовій економіці після комп'ютерної та електронної промисловості, вона випереджає такі галузі, як нафтопереробна та автомобілебудівна.

На сьогоднішній день туризм стає дійовим засобом формування ринкового механізму господарювання, джерелом надходження значних коштів до державного бюджету, однією з форм раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, вивчення історії рідного краю, залучення широких верств населення до пізнання історико-культурної спадщини.

Зважаючи на місце та роль туризму в житті суспільства, держава проголошує його одним із пріоритетних напрямків розвитку національної культури й економіки [8, 178].

В теперішніх умовах, на тлі зростання попиту і пропозиції на туристичні послуги в Європі і в світі і загострення конкуренції між різними країнами за залучення туристів на свої території, Іспанія вигідно має в своєму розпорядженні величезні рекреаційні ресурси і дуже ефективний туристичний сектор, навіть не дивлячись на деяке зниження конкурентоспроможності на початку XXI в. В перспективі суперництво між Іспанією й іншими середземноморськими країнами на ринку туристичних послуг загострюватиметься. А успіх в конкурентній боротьбі багато в чому залежатиме від цін на туристичні послуги, а також від їх якості (співвідношення ціна/якість).

В той же час туристичний сектор продовжуватиме грати важливу роль в економіці Іспанії, розвиваючись і створюючи нові робочі місця. Цей сектор, більш ніж який-небудь інший, може сприяти вирішенню проблеми зайнятості. Це пов'язано з тим, що попит на туристичні послуги у всьому світі зростає. Характерно, що проблема іміджу країни і привабливості для іноземних туристів перед Іспанією вже давно не стоїть. Її позитивна зовнішність і надалі служитиме важливим чинником притоки іноземних туристів в країну за умови підтримки конкурентних цін на туристичні послуги.

Агротуризм - це туристична діяльність на території сільськогосподарських угідь, тобто перетворених, змінених людиною територій. На цих територіях існують умови як для вироблення агропромислової продукції, так і для відпочинку населення з добровільним залученням до деяких видів роботи (збір фруктів, овочів, ягід, догляд за свійськими тваринами та ін.). Існують різні види поселень, на території яких реалізується агротуризм. Це, перш за все, агрорекреаційні села, агропарки, села з прилягаючою ландшафтною територією. Такі ж туристичні функції характерні для фермерських господарств [8, 180].

«Turismo rural» в Іспанії нині перебуває у тій стадії розвитку, коли кількість іноземних відвідувачів сільських агроосель країни зрівнялася і навіть перевищує внутрішні агротуристичні потоки.

Власники агроосель в Іспанії об'єднані в асоціації, основне завдання яких полягає в тому, щоб здійснювати категоризацію сільських осель залежно від рівня наданих послуг і контролювати їхню відповідність вимогам асоціацій.

В Іспанії існує поділ нічліжних закладів, розташованих у сільській місцевості, які підлягають оподаткуванню як суб'єкти агротуристичного підприємництва, на такі три класи:

HR (hotel rural) - сільський готель.

СА (castillo) - замок, історичне помістя.

CR (casa rural) - сільський будинок.

Асоціації сільського туризму Іспанії пропонують такі основні типи розміщення:

1. Розміщення на фермах і в садибах в одному будинку чи на одній території з власниками, в окремих кімнатах, спеціально обладнаних для прийому туристів. Спокій і невтручання в особисте життя туристів гарантуються.

2. Розміщення в номерах сільських готелів, спеціально обладнаних для прийому туристів (HR).

3. Розміщення в історичних будинках (замках, палацах, монастирях), розташованих у сільській місцевості чи невеликих містечках (СА).

4. Оренда цілого будинку однією родиною чи групою туристів (CR).

Загалом Іспанія має понад 5 тис. варіантів відпочинку в сільській місцевості сумарною місткістю близько 27000 ліжко-місць. Існує категоризація 750 сільських готелів за системою «INNS OF SPAIN», їм присвоюється від 1 до 4 тюльпанів. Частина цих сільських готелів існує у відповідно переобладнаних монастирях, помістях, історичних замках, андалуських постоялих дворах, чимало готелів відкриті на Канарських Балеарських островах. Орієнтовна вартість проживання в агрогуристичному секторі Іспанії становить 25-120 доларів з особи за добу [12, 489].

В офісах асоціацій агротуризму чи на офіційному веб-сайті нескладно переглянути каталоги сільських осель і вибрати щось для свого відпочинку в будь-якому куточку Іспанії. Крім того, працівники агротуристичних офісів країни займаються бронюванням авіаквитків, оформленням віз, орендою автомобілів тощо.

Іспанія утримує «пальму першості» щодо промоційності сільського зеленого туризму серед країн Європи.

З 1993 р. в країні (м. Сільєда, Галісія) щорічно відбувається престижна міжнародна виставка «Exhibition of Tourism, Sport and Rural Development» (Туризм, спорт і розвиток сільської місцевості).

У 2003 р. в іспанському м. Хаен відбувся Перший європейський Конгрес сільського туризму, організований Європейською федерацією фермерського та сільського туризму (EuroGites).

Щорічно послугами сільського туризму Іспанії користується близько 1,2 млн осіб.

.2 Проблеми використання рекреаційних комплексів Іспанії

Глобальний характер, стрімке просторове, соціокультурне, господарське поширення і прогнозування подальшого зростання дозволяють визначити глобальність проблем розвитку туризму. Ці проблеми можна звести до трьох основних взаємопов'язаних напрямків:

) Проблема безпеки в туризмі. Ця проблема є однією з основних, які вирішуються в процесі туристичної діяльності і на які протягом всієї історії розвитку туризму зверталась найбільша увага. Подорож ніколи не була безпечною і завжди пов'язувалась з певними труднощами (долання простору та забезпечення життєдіяльності) та небезпекою, яка чатує на людину, що опиняється в незвичних місцях і в незвичних ситуаціях. Можна з впевненістю стверджувати, що на ранніх етапах подорожування і тривалий час (до формування умов розвитку масового туризму) розбій на шляхах став невід'ємним його супроводом.

Розвиток масового туризму поставив безпеку подорожування на державний рівень, що значно унебезпечило подорожі, але не зняло проблеми, яка загострюється відповідно до військово-політичної стабільності у світі та в окремих регіонах [11, 94].

Забезпечення безпеки подорожування є одним з аспектів загальної державної безпеки і вирішується на державному рівні, а дотримання її вимог в туризмі є однією з нагальних, життєво важливих умов його стабільного розвитку, яка контролюється як державними, так і міжнародними угодами. Проблему безпеки подорожування можна умовно поділити на дотримання вимог особистої та колективної безпеки, а ризики переважно належать до дотримання санітарно-гігієнічних (отруєння, інфікування та перенесення хвороб, їх виявлення на ранніх стадіях захворювання тощо) та техніко-технологічних (технічний стан обладнання, транспортних засобів, дотримання технологій експлуатації та ін.) вимог. Кримінальні прояви відносно особи або групи осіб (пограбування в містах та на дорогах, піратські напади на яхти в окремих районах Атлантичного океану тощо) в Іспанії переслідуються відповідно до умов міжнародного та державного кримінального права.

В кінці XX - на початку XXI ст. загострилась проблема тероризму. Тероризм є насильницькими діями (переслідування, захоплення заручників, вбивства тощо), здійснюваними з метою залякування, підкорення політичних супротивників або конкурентів, нав'язування певних дій чи лінії поведінки. Терор може бути індивідуальний, груповий (наприклад, діяльність екстремістських політичних угруповань), державний (репресії тоталітарних чи диктаторських режимів), міжнародний (спрямований на глав держав та урядів, дипломатичні представництва та міжнародні організації, терористичні акти з великою кількістю жертв). Міжнародний тероризм, як форма боротьби шляхом особистих або колективних дій, в якій знаходить прояв невдоволеність тими чи іншими подіями, особами, діями певних громадських чи політичних діячів, державною політикою окремих країн, спирається на організовані, часто міжнародні за характером діяльності, організації, які сповідують радикальні методи боротьби. Загострення міжнародного тероризму ставить під загрозу саме існування сучасної цивілізації, тому міжнародним співтовариством прийняті численні багатосторонні конвенції та законодавчі акти з посилення боротьби з міжнародним тероризмом. Боротьба з тероризмом, який визнаний «загрозою №1» для сучасної цивілізації, визначена провідним завданням діяльності міжнародних та регіональних організацій, прогресивної світової громадськості, діяльності держав та урядів [11, 94].

2) Екологічна проблема є проблемою сталого (збалансованого) розвитку туризму. Взаємопов'язаність глобальних екологічних проблем людства з можливостями розвитку туризму викликала посилену увагу до екологічної функції туризму, сприяла екологізації туристичної діяльності, викликала розвиток окремого напрямку-екологічного туризму. Означена проблема постала не тільки у зв'язку з загальною екологізацією суспільної свідомості й осягненням глобальності екологічних проблем людства на межі століть, але у зв'язку зі зростанням значення екологічної функції туризму як природоохоронної та виховної.

Екологізація туристичної діяльності об'єктивно викликана геотори-зацією туризму, зміною попиту на ринку туристичних послуг в бік екологічно спрямованих видів та форм, що викликає «територіальну експансією» туристичної діяльності, освоєння нових територій до того слабо або зовсім не задіяних в туризмі. Такими територіями виступають передусім малозаселені, найчастіше економічно слаборозвинені райони, які, не відчуваючи значного антропогенного тиску, мають найкращі екологічні показники, і де туризм стає одним з активних стимуляторів економічного зростання, розвитку національних промислів та ремесел, збереження національних традицій. Позитивним є також подальший розвиток туризму в національних парках та інших природних резерватах.

Але екологізація туристичного попиту несе в собі й негативні впливи. Це перш за все переважання антропогенного тиску в зонах давньої рекреаційної експлуатації, яке призводить до їх деградації, часто спричинюючи хаотичну дегломерацію туристичних центрів та вузлів [11, 95].

) Соціокультурна проблема в туризмі набуває глобального характеру, оскільки туризм є глобальним комунікатором, який дозволяє спілкуватися представникам різних етносів і конфесій. Міжетнічні, міжконфесійні, міжцивілізаційні контакти стимулюють культурну дифузію, сприяють поширенню культурних здобутків та взаємозбагаченню культур, культурно-просвітницькому саморозвитку туристів. Саме соціокультурна функція туризму в сучасних умовах стає провідною, і в той же час постає проблема кроскультурних комунікацій.

Проявами етноцентризму є повне або часткове несприй-няття особливостей іншої культури з ознаками поведінки, яка може викликати аналогічну звороню реакцію і ставати основою конфлікту. Таким чином, постає проблема соціокультурної адаптації туриста до певного етнокультурного середовища.

Висновки

Для сучасного етапу суспільного розвитку характерне зростання ролі рекреації в процесі відновлення сил людини. Сьогодні вона впливає не тільки на відновлення робочої сили, а й на людину в цілому. Відновлення робочої сили охоплює комплекс суспільних відносин, пов'язаних з головною відновлювальною силою - людиною.

Рекреаційні ресурси є матеріальною передумовою формування рекреаційної галузі народного господарства, її ресурсною базою. Вони потребують бережного і економного використання, охорони і примноження. Все це пов'язано з необхідністю їх кількісної та якісної оцінки, визначення придатності та альтернативності використання в тій чи іншій галузі народного господарства.

Оскільки рекреація має перш за все велике соціальне значення і на ефективність суспільного виробництва впливає шляхом розширеного відновлення трудових ресурсів, економічна оцінка природних рекреаційних ресурсів застосовується тільки для тих лікувальних речовин, факторів, властивостей, народногосподарський ефект використання яких можна виміряти. Така оцінка можлива для мінеральних вод, лікувальних грязей, озокериту, лісу, поверхневих вод, природних національних парків.

Оцінка рекреаційних ресурсів буває диференційованою та інтегральною. Диференційована оцінка дається кожному окремому ресурсу, його властивості або особливості в межах регіону або країни в цілому. Інтегральна оцінка дається певній ділянці території, яка відрізняється однорідністю і набором дискретних за розподілом в її межах окремих видів ресурсів. Диференційована оцінка сприяє визначенню об'єму розвитку того чи іншого виду рекреації, який базується на даному ресурсі. Інтегральна оцінка дозволяє визначити оптимальне співіснування різних видів рекреації на певній території, з'ясувати обмеження і допустимі навантаження рекреантів на ландшафт.

Іспанія привертає іноземних туристів великою кількістю рекреаційних ресурсів. Сюди входять сприятливі кліматичні умови Півдня Європи, наявність мережі курортів, численних природних пляжів: з трьох боків вона омивається морями. Природно-географічні особливості, культурно-історичні визначні пам'ятки й архітектурні пам'ятники служили «природними приманками» для туристів з-за кордону. У музеях країни, в архітектурних пам'ятниках відображена і представлена історія Піренейського п-ова з дохристиянських часів, періоди Римської імперії, конкісти і Реконкісти, великих географічних відкриттів. Про нову і новітню історію Іспанії можна судити по її досягненнях в області економіки і культури, зокрема в архітектурі та інших видах художньої творчості. В цілому за кількістю об'єктів, віднесених ЮНЕСКО до всесвітньої культурної спадщини людства, Іспанія є однією з провідних країн. Тільки цей факт робить привабливим образ країни, де історія реально втілена в пам'ятниках різних культур, архітектури та мистецтва.

Щороку країну відвідують від 55 до 65 млн. туристів. В Іспанії туризм приносить до 22 млрд. дол. прибутків, він створює 1,6 млн. робочих місць і частково покриває дефіцит зовнішньої торгівлі. Іспанія є привабливою для туристів завдяки морським узбережжям Атлантичного океану і Середземного моря з їх пляжами із середземноморським кліматом, внутрішній диференціації природних умов (високогірні та середньовисотні райони, плато та низовини, етнічній екзотиці та історико-культурній спадщині. Туристів приваблюють насамперед Мадрид і Барселона з їх історичними та архітектурними пам'ятками. Винятковою популярністю користується Севілья, заснована у VII ст. до н. е., в якій представлено велику кількість історико-культурних пам'яток світського та церковного призначення. На середземноморському узбережжі країни багато курортних міст і селищ (Коста-Брава, Коста-Дорадо, Коста-Бланку, Коста-дель-Соль). Серед приморських курортів Іспанії особливо популярна Мальорка. В Іспанії проводять також численні карнавали (наприклад, у Валенсії на День св. Иосифа) та ярмарки. Особливе та унікальне явище в країні - бій биків (корида), найбільшим центром якого є - Севілья.

Найбільшою популярністю користуються приморські курорти Іспанії. В Іспанії можна знайти відпочинок на будь-який смак.

Література

1. Бейдик О.О. Рекреаційна географія: навч.-метод, комплекс дисципліни / О.О. Бейдик. - К.: Обрії, 2007. - 96 с.

. Дахно І.І. Країни світу: енциклоп. довідн. / І.І. Дахно. - К.: Мапа, 2004. - 606 с.

. Крачило Н.П. География туризма / Н.П. Крачило. - К.: Вища шк., 1987. - 208 с.

. Кузьмин В.В. Иностранный туризм в Испании // Мыжнародний туризм. - 2007. - №5. - С. 14-28.

5. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг / О.О. Любіцева. - К.: Альтпрес, 2003. - 435 с.

6. Масляк П.О. Країнознавство: підручник / П.О. Масляк. - 2-ге вид., виправл. і доповн. - К.: Знання, 2008. - 293 с.

. Масляк П.О. Рекреаційна географія: навч. посіб. / П.О. Масляк. - К.: Знання, 2008. - 343 с.

. Міжнародні ринки ресурсів: Навчальний посібник / А.Б. Яценко, Я.А. Дубинюк, Т.В. Марена, К.С. Мітюшкіна. Під загальною ред. проф. Ю.В. Макогона. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 194 с.

. Мироненко Н.С. Рекреационная география / Н.С. Мироненко, И.Т. Твердохлебов. - М.: МГУ, 1981. - 208 с.

10. Николаенко Д.В. Рекреационная география / Д.В. Николаенко. - М., 2001. - 321 с.

. Смалъ I.B. Основи географії рекреації та туризму: навч. посіб. / I.B. Смаль. - Ніжин: НДПУ, 2004. - 105 с.

12. Фельтина А.Н. Все об Испании / Предисловие Ю.В. Макарова; Худож.-оформители Б.Ф. Бублик, С.И. Правдюк. - Харьков: Фолио, 2006. - 543 с.

. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія. Навчальний посібник. - К. Центр навчальної літератури, 2007. - 312 с.