Мова засобів масової інформації в аспекті культури мовлення
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Управління освіти і науки Донецької облдержадміністрації
Донецьке територіальне відділення МАН України
Донецький профільний ліцей №135
Відділення «Мистецтвознавства та філології»
Секція «Українська мова»
Базова дисципліна «Українська мова та література»
Мова засобів масової інформації в аспекті культури мовлення
Широка Марія Євгенівна, учениця 11-А класу
Донецького профільного ліцею №135
Науковий керівник: Касьяненко Наталя Євгенівна,
доцент кафедри загального мовознавства та історії мови
Донецького національного університету
Керівник: Бєляєва Катерина Сергіївна,
учитель української мови та літератури
Донецького профільного ліцею №135
Донецьк 2012
Зміст
Вступ
Розділ І. Загальна характеристика мови сучасних ЗМІ
1.1Масова інформація та її мова
1.2Українська та російська мови в радіоефірі
Розділ ІІ. Культура мовлення в теоретичному аспекті
.1 Правильність та норма мовлення
.2 Точність мовлення
.3 Логічність мовлення
.4 Чистота мовлення
.5 Виразність мовлення
.6 Достатність і ясність мовлення
.7 Доречність мовлення
.8 Поняття мовленнєвої помилки
Розділ ІІІ. Типи мовленнєвих помилок у мові сучасних теле- та радіопередач
.1 Орфоепічні помилки
.2 Лексичні помилки
.3 Морфологічні помилки
.4 Синтаксичні помилки
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Актуальність теми дослідження зумовлюється недостатньою культурою мовлення працівників сучасних засобів масової інформації. Один з елементів громадського життя, який активно реагує на суспільні процеси і віддзеркалює їх, - це засоби масової інформації. Телебачення, радіомовлення, преса та Інтернет є наймогутнішими інституціями суспільства, які тотально впливають на формування культури мовлення населення, вироблення смаку та сприяють укріпленню української мови як державної.
Мета роботи - висвітлити мовні особливості сучасних засобів масової інформації (радіо, телебачення, преси) в аспекті культури мовлення.
Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:
− вивчити науково-дослідну літературу з проблеми, зробити її огляд;
зібрати фактичний матеріал та зробити його аналіз;
визначити лінгвістичну сутність таких понять, як «культура мовлення», «мовна норма» та «мовленнєва помилка»;
систематизувати негативний мовний матеріал, створити конструктивну класифікацію мовленнєвих помилок;
− визначити частотність, різнотипність помилок;
з¢ясувати лінгвістичні та окремі позалінгвістичні причини появи помилок;
охарактеризувати провідні тенденції у мовленні працівників мас-медіа.
Об¢єктом дослідження є мовні одиниці, що засвідчують порушення норм сучасної української мови в мовленні працівників провідних українських радіо- та телеканалів, а також приватних каналів Донецька: 12-го каналу, ТРК «Україна», ТРК «Донбас», «Європа+», радіо «Точка», «МFM», радіо «Люкс», «Мега-радіо», «Авто-радіо», а також продукції загальнонаціональних каналів: телеканалу «Інтер», «1+1», «ICTV», «Нового» каналу, «М1», «СТБ», ТРК «Ера», «УТ-1»; радіостанцій: «Хіт FM», «Наше радіо», «Європа+», «Мелодія», «Русское радио. Україна ».
Предмет дослідження становлять орфоепічні (акцентуаційні та фонетичні), лексичні, морфологічні та синтаксичні помилки, зафіксовані в мовленні працівників мас-медіа.
Методологія дослідження базується на найважливіших положеннях загального мовознавства про взаємозвязок мови, мислення і реалій навколишньої дійсності, про діалектичний підхід до мови як до цілісної та взаємоповязаної системи, що перебуває в постійному розвитку та русі, усвідомлення мови як суспільного явища.
Основними методами дослідження є: описовий, з прийомами безпосереднього спостереження, слухового аналізу, моделювання, а також зіставний метод (зіставлення систем української та російської мов).
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх багатоаспектного використання у практиці редагування медіа-матеріалів, під час укладання довідників і порадників для працівників ЗМІ та при підготовці посібників з культури мовлення.
Структура роботи. Відповідно до завдань робота складається зі вступу, трьох розділів, списку використаних джерел та додатків.
Важливим науковим доробком дослідження проблеми культури мовлення сучасних засобів масової інформації є праці українських та російських мовознавців (Див. Ажнюк Б., Волощак М., Мацько Л., Лизанчук В., Нікітіна Н., Пономарів О., Сербенська О., Стишов О., Тараненко О.). Серед теоретичних мікростудій глибоким аналітизмом і фаховим знанням відзначаються праці Бабич Н., Бацевича Ф., Єрмоленко С., Головіна Б., Пилинського М., Русанівського В. та ін.
Перший розділ - «Загальна характеристика мови сучасних ЗМІ» - складається з двох підрозділів, у межах яких висвітлюється стан сучасної мовної політики, роль у ній засобів масової інформації; види та головне призначення ЗМІ у руслі відповідних законів про мову реклами, телебачення.
Другий розділ - «Культура мовлення в теоретичному аспекті» - містить вісім підрозділів (розглянуто головні якості мовлення: правильність, точність, логічність, чистота, виразність, доречність, достатність і ясність мовлення). Запропоновано дефініції таких понять, як «помилка», «анорматив», «девіація», подана типологія помилок у мові ЗМІ.
Третій розділ - «Типи мовленнєвих помилок у мові сучасних радіо- та телепередач» складається з чотирьох підрозділів: орфоепічні, лексичні, морфологічні та синтаксичні помилки. Перший підрозділ містить класифікацію орфоепічних помилок - вимова звуків з російським акцентом, вимова російського проривного ґ; акцентуаційні помилки.
У другому підрозділі - «Лексичні помилки» - значну увагу сфокусовано на виявленні та лінгвістичному описі різновидів лексичних помилок. Доведено, що поява значеннєво модифікованих лексем зумовлюється активізацією використання спільних із російською мовою компонентів синонімічного ряду, яка спричинена інтерференційним впливом.
У підрозділі «Синтаксичні помилки» передусім проаналізовано утворення, що засвідчують ненормативне вживання прийменників у сфері синтаксичних одиниць-конструкцій.
Залежно від частиномовної приналежності ненормативних одиниць представлено такі різновиди морфологічних помилок: анормативи у межах лексико-граматичного класу іменників, у системі прикметника, ненормативні утворення форм числівника, відхилення від морфологічних норм у межах лексико-граматичного класу займенників, помилки у системі дієслівних форм.
У Висновках запропоновано раціональні шляхи підвищення грамотності представників сучасних ЗМІ. Аналітичне дослідження на основі аналізу пропонованих у науковій літературі факторів появи помилок та зібраного негативного мовного матеріалу підсумовано, що основними причинами породження ненормативних одиниць є незнання норм сучасної літературної мови, потужний вплив російської мови, що позначився на всіх рівнях мовної системи.
Розділ І. Загальна характеристика мови сучасних ЗМІ
Один з елементів громадського життя, який активно реагує на суспільні процеси і віддзеркалює їх, - це засоби масової інформації. Вплив їх дуже великий на громадську свідомість. Здатність швидко і майже тотально охоплювати найширші аудиторії дає їм змогу формувати суспільну думку, визначати духовні цінності. Ось чому мова телебачення - важливий елемент державної політики. Державний статус української мови зафіксовано в Конституції і законах про діяльність ЗМІ [див. Додатки].
Проте в інформаційному просторі досі немає потужної системи узгоджених конструктивних ідеологем, здатних консолідувати суспільство для подолання сьогоденної мовної кризи. Політика відсутності мовної політики в умовах України, де позиції своєї мови і культури ослаблені внаслідок тривалого періоду дискримінації, означає фактичну підтримку панівного становища російської мови.
В.М. Терещенко зауважує, що мовна політика (М. п.) - 1) сукупність ідеологічних настанов і практичних дій держави, спрямованих на регулювання суспільних відносин у мовній сфері (державна М. п.); 2) сукупність ідеологічних настанов і практичних дій відповідних інституцій, спрямованих на розвиток мовної системи в певному напрямі. Державна М. п. є невід'ємним складником національної політики, ґрунтуючись на ідеології й принципах, що визначають політику держави в національному питанні та сфері міжнаціональних відносин. Найгостріше питання вибудови адекватної суспільним реаліям М. п. стоїть у багатонаціональних державах, де може втілюватися або принцип мовного плюралізму з урахуванням статусу й ролі як державної мови, так і мов нацменшин [92, с.6-8].
Відсутність механізмів контролю за виконанням закону про мови і 10-ї статті Конституції України, а також державної програми захисту української культури спричинило домінування російської мови в інформаційно-культурному просторі України.
1.1Масова інформація та її мова
Масова інформація - це публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація.
Академік А. Москаленко зазначає, що до ЗМІ належать також інформаційні служби: телеграфні агентства, агентства преси, рекламні бюро, прес-служби, агентства паблік-рілейшенз, професійні журналістські клуби й асоціації, органи управління системою журналістики, організації, що займаються підготовкою і перепідготовкою журналістських кадрів [54, с.217].
Як зауважує О.О.Тараненко, мовну політику України на загальнодержавному рівні загалом можна схарактеризувати як помірковано-обмежену й недостатньо послідовну з прагненням до уникнення радикальних заходів. У площині ж практичної реалізації, як уже відзначалося, навіть прийняті положення нормативних актів дуже часто не виконуються (наприклад, необхідність володіння державною мовою в обсязі, потрібному для виконання службових обов¢язків, для займання посад у державному апараті, зокрема для посад суддів).
З огляду на це далі актуальним залишається питання про мову нашого телебачення, про те, якою мовою спілкується телепростір, якою мовою засоби інформації звертаються до глядачів. Це потребує докладного вивчення. Спробуймо дослідити, бодай у першому наближенні, функціонування української мови в телепросторі, простежити сучасний стан і проаналізувати зміни, які сталися останніми роками.
Останнім часом мовну проблему на телебаченні досліджують і обговорюють на різних рівнях. Журналісти, письменники, громадські діячі у своїх виступах, статтях, закликають ужити конкретних заходів для виправлення конкретної ситуації з українською мовою в телепросторі. Час від часу лунають заяви політиків, урядовців з висловами занепокоєності ситуацією.
За визначенням С.Я.Єрмоленко, мова радіо і телебачення - це жанровий різновид публіцистичного стилю, який реалізується в усній формі літературної мови за допомогою технічних засобів передачі інформації. Характерні ознаки цього різновиду - усна природа інформації, використання монологів, діалогів, полілогів, чергування підготовленої та спонтанної, непідготовленої мови. Як засіб масової інформації мова радіо і телебачення відбиває насамперед офіційне, суспільне становище української літературної мови, її соціальні видозміни. Вона активно впливає на поширення мовно-літературної норми.
Радіо- і тележурналісти використовують комплексний, синтетичний вплив слова на слухача, глядача через музичний або зоровий супровід мовної інформації, через чергування чоловічих та жіночих голосів в ефірі. Радіо- і телеефір зберігають живе слово носіїв досконалої літературної мови - письменників, акторів, демонструють ораторське мистецтво, усне публічне спілкування політиків, державних і культурних діячів. Практика прямого ефіру виявляє особливості не лише індивідуального, а й соціального, територіального мовлення [ 34, с. 308].
На мові радіо та телебачення позначаються традиції публічних виступів, їх соціальна, психічна природа, зокрема вільне, розкуте або, навпаки, замкнено-стримане спілкування. Останнє часто спричинене дією мікрофона, камери, що впливають на характер мовної поведінки особи.
Ефірне мовлення − різновид публічного мовлення, заснований на використанні великих можливостей сучасної техніки. З одного боку, воно прагне максимально зберегти особливості усного мовлення, з другого − втягує в орбіту можливі для своєї сфери функціонування засоби музичного мистецтва, драматичного, кіномистецтва, малярства та ін., реалізується в радіо- та телемовленні [ 86, с.177].
.2 Українська та російська мови в радіоефірі
Через велику кількість радіостанцій та обсягів їхнього мовлення упорядникам Мовного балансу не вдалося обрахувати співвідношення мов в загальному обсязі радіомовлення. Офіційні дані стосуються лише державних радіокомпаній (т.зв. дротове радіо), де переважає українська мова. Однак на ці компанії припадає лише незначна частка радіомовлення.
На FM-радіостанціях, що неважко встановити емпірично, домінує російськомовний музичний продукт, хоча за останні два-три роки відчутно збільшилась і кількість музичних композицій україномовних виконавців.
У Києві та Донецьку сьогодні працює з півтора десятка ультракороткохвильових станцій, і майже всі вони є активними провідниками російської маскультури. Створюючи максимально сприятливі умови для російського шоу-бізнесу, FM-станції України знищують свій національний бізнес. В результаті чимало майданчиків України окуповано російською попсою [45, с.168].
Усі наведені факти - грубе порушення закону України Про телебачення і радіомовлення
На думку деяких вчених, до найбільших втрат останніх років слід віднести втрату свого інформаційно-культурного простору. Міста східної і південної України лишаються потужними центрами русифікації населення. Тривають процеси мовно-культурної креолізації, тобто змішування української і російської мов, що є глибоко деструктивним для суспільства явищем. Мова, культура й етнос становлять неподільну єдність, а тому змішування різних етнолінгвальних систем - це не просто заміна одних структур та елементів, чи так званих засобів спілкування, іншими мовленнєвими структурами й елементами. Це духовна руйнація, духовне спустошення, розмивання глибинних усталених структур нашого менталітету та закоріненого в історію, культуру, у саме єство народу й етнофора когнітивного, сенсорного, експресивного, творчого, інтерпретативного і комунікативного досвіду, який, без перебільшення, налічує трохи чи не два тисячоліття [45, с.178].
Таким чином, проаналізувавши лише обмежений обсяг інформації про стан українського теле- та радіопростору, доходимо висновку про необхідність дослідження процесу "оякіснення" продукції, складниками якого мають стати і відповідні теоретичні та практичні напрацювання.
Розділ ІІ. Культура мовлення в теоретичному аспекті
Існує чимало визначень лінгвістичного (стилістичного) поняття культура мовлення. Наприклад, Б. Головін пише, що поняття культура мовлення має два значення: 1) сукупність і система комунікативних якостей мовлення; 2) вчення про сукупність і систему комунікативних якостей мовлення [ 25, с.7]. М.Ілляш вважає: культура мовлення - це: 1) володіння літературними нормами на всіх мовних рівнях, в усній та писемній формі мовлення, уміння користуватися мовностилістичними засобами і прийомами з урахуванням умов і цілей комунікації; 2) упорядкована сукупність нормативних мовленнєвих засобів, вироблених практикою людського спілкування, які оптимально виражають зміст мовлення і задовольняють умови і мету спілкування; 3) самостійна лінгвістична дисципліна [ 36,с.5].
На думку О.А. Сербенської, під культурою мови слід розуміти дотримання літературних норм в усному та писемному мовленні [78, с.137]. У широкому значенні цей вислів пов¢язують з любов¢ю, прив¢язаністю до рідної мови, почуттям поваги до державної мови та багатовікової традиції, з турботою про її повноцінне функціонування, а також з діяльністю суспільства та індивідуума, спрямованою на якнайкраще пізнання, збагачення, вдосконалення та розвиток мови. У вужчому розумінні зміст поняття мовної культури охоплює: 1) ступінь ознайомлення суспільства з мовними нормами, вміння свідомо використовувати нормативні форми й вислови, критично ставитися до порушення норм, здатність висловлювати думку ясно, стисло, зрозуміло; 2) діяльність, яка має на меті піднесення рівня знань про мову, їх пропаганду і закріплення мовних норм; 3) лексико-фразеологічну, граматичну, орфоепічну нормативність, тобто уживання слів, їх форм, звуків, звукових комплексів, синтаксичних конструкцій відповідно до усталених форм, а також усунення мовних помилок, невиправданих запозичень, невдалих неологізмів, чужорідних елементів, вульгаризмів та ін.; 4) естетику мови, тобто здатність відчувати її красу, вишуканість, культурологічну довершеність.
Важливими складниками мовної культури є: а) комунікативна правильність мови, тобто здатність формувлювати думку лаконічно, чітко, однозначно; б) граматична правильність, тобто відповідність мовної форми до загальноприйнятих норм; в) естетика вислову, тобто вироблення чуття краси мови (чистота, точність, логічність, достатність і ясність, доречність, виразність). Розглянемо провідні якості мовлення детальніше.
2.1 Правильність та норма мовлення
Проблема мовної норми - одна з найактуальніших і найскладніших проблем сучасної лінгвістичної науки. Не зважаючи на те, що їй присвячено величезну кількість праць, тут є ще багато суперечливого, а то й зовсім недослідженого. Тільки в поодиноких роботах висловлюються ті чи інші думки, зауваження з приводу мовної (мовленнєвої) інтенсифікованої виразності, яка виникає внаслідок свідомого, стилістично заданого відхилення автора (мовця) від кодифікованої літературної норми [ Баранник Д.Х., Бабич Н.Д., Єрмоленко С.Я., Пилинський М.М, Сербенська О.А., Стишов О.А., Чередниченко І.].
Правильність - одна з визначальних ознак культури мовлення. За тлумаченням сучасних словників, правильний:
1)який відповідає дійсності;
2)який відповідає встановленим правилам, нормам;
)безпомилковий [ 82, с.503].
Норма (мовна) визначає літературну мову. Норма - це сукупність мовних засобів, що відповідають темі мови й сприймаються її носіями як зразок суспільного спілкування у певний період розвитку мови і суспільства [94, с.378]. Це прийняті в суспільно-мовленнєвій практиці освічених людей правила вимови звуків, наголошування слів, слововживання, словозміни, словопорядку тощо, орфографічні й пунктуаційні правила для писемного мовлення.
Таким чином, норма мовлення - це прояв у мовленні норми мови [63, с.63], тобто норма - категорія мови. Норма - це не сукупність правил: правила, або регламентації, кодифікації, відбивають у нашій свідомості реальні мовні норми.
.2 Точність мовлення
Точність - одна з головних ознак культури мовлення. Р.Будагов підкреслював: Сама суспільна природа мови забезпечує точність і недвозначність усіх її ресурсів, зокрема в галузі граматики [17,с. 65].
Найповніше точність (як і інші ознаки культури мовлення) визначив Б.М.Головін [25,с.27]. Здавна точність пов¢язувалася з умінням ясно мислити, зі знанням предмета мовлення і значення слова. Слово відтворює думку: незрозуміла думка - незрозуміле слово; слова є ніби точними найменуваннями понять, як зазначав М.Ціцерон, вони виникають майже одночасно з самими поняттями, слова слід відбирати. Як безкінечний світ, так безмежне пізнання його людиною: те, що здавалося беззаперечним учора може виявитися хибним сьогодні; що вчора ми споглядали з однієї позиції, сьогодні пізнається з іншої, внаслідок чого досягається всебічність оцінки, а відтак її точність. Отже, точність мовлення визначається рівнем знань навколишнього світу і мови як засобу спілкування людей у ньому, етикою мовця, яка не дозволить висловлюватися неточно.
.3 Логічність мовлення
Як відомо, процес мовленнєвої діяльності має три рівні: розумовий (йому властивий автоматизм та імпровізація), лексико-граматичний і фонологічний, адже в свідомості людини відбувається творення, розподіл, обмін, споживання знань [5, с.106]. Звичайно, ці процеси відбуваються по-різному, залежно від схильності людини до інтелектуальної праці, рівня знань, особистого досвіду і характеру практичної діяльності та ін. мовного матеріалу [5, с.101].
Отже, логічність - поняття як загальномовне, так і індивідуально-мовленнєве, що залежить від способу мислення, рівня знань, у тому числі і життєвого досвіду людини.
2.4 Чистота мовлення
Чистота мовлення - це його естетичність, а краса ніколи не набридає, не втомлює, зокрема тому, що вона змінюється відповідно до ситуації, а отже, й до потреб спілкування. Уміння відбирати, синтезувати мовні засоби із загальнонародної скарбниці формується і в процесі вивчення мови, і в процесі пізнання світу: його звуків, барв, динаміки (причиново-наслідкових зв׳ÿçê³â, ÷àñîâî¿ òà ïðîñòîðîâî¿ ä³àëåêòèêè).
.5. Виразність мовлення
Не може бути людини, котра не могла б навчитися добре говорити. Тим більше не може бути вчителя (передусім філолога), журналіста, юриста, який не володіє основними законами і методикою риторики, мистецтва доброго мовлення.
Як зауважує Н.Д. Бабич, журналіст повинен уміти:
1)читати чи промовляти кожен текст відповідно до його стильових, жанрових і колоритних особливостей (публіцистичний, науковий, офіційний стилі);
2)виразно розповідати матеріал, власні роздуми, спостереження, враження та ін.;
) уміти говорити взагалі - вільно, просто (невимушено), доречно, точно, володіти багатством словника, архітектоніки тексту, інтонацій та ін. [ 3, с.332]. Отже, виразне мовлення - невід¢ємна складова культури мовлення.
.6 Достатність і ясність мовлення
Ці комунікативні ознаки мовлення безпосередньо пов¢язані з усіма проаналізованими вище, особливо з точністю і логічністю.
Достатнім є мовлення, яке не викликає запитань щодо його змісту, зрозуміле до співрозмовника без додаткової інформації, не залишає нез¢ясованим жоден аспект розмови.
Äîñòàòí³ñòü ³ ÿñí³ñòü ìîâëåííÿ çàëåæèòü ÿê â³ä ñóòî ìîâíî¿ éîãî ñòðóêòóðè, òàê ³ â³ä ÷èñëåííèõ îáñòàâèí ñï³ëêóâàííÿ (óñíîãî ÷è ïèñüìîâîãî); â³ä ïñèõîëîã³÷íî¿ ñóì³ñíîñò³ ñï³âðîçìîâíèê³â, ñïîð³äíåíîñò³/ íåñïîð³äíåíîñò³ âèäó ä³ÿëüíîñò³, ð³âíÿ îñâ³÷åíîñò³, òåìè ñï³ëêóâàííÿ, îðäèíàðíîñò³/íåîðäèíàðíîñò³ ñï³ëêóâàííÿ òîùî ïî³íôîðìîâàíîñò³ ùîäî.
.7 Äîðå÷í³ñòü ìîâëåííÿ
Äîðå÷íèé - öå òàêèé, ùî â³äïîâ³äຠñèòóàö³¿ ñï³ëêóâàííÿ, îðãàí³çîâóº ìîâëåííÿ â³äïîâ³äíî äî âèñëîâëþâàííÿ. Îòæå, äîðå÷í³ñòü - öå îçíàêà êóëüòóðè ìîâëåííÿ, ÿêà îðãàí³çóº éîãî òî÷í³ñòü, ëîã³÷í³ñòü, âèðàçí³ñòü, ÷èñòîòó, âèìàãຠâ³äáîðó òàêèõ ìîâíèõ çàñîá³â, ÿê³ â³äïîâ³äàþòü çì³ñòîâ³ òà õàðàêòåðîâ³, åêñïðåñ³¿ ïîâ³äîìëåííÿ. Ïðîòå äîðå÷íîãî ìîâëåííÿ ëèøå ìîâíèõ çàñîá³â íåäîñòàòíüî - äîðå÷í³ñòü âðàõîâóº ñèòóàö³þ, ñêëàä ñëóõà÷³â, åñòåòè÷í³ çàâäàííÿ. Ð.À. Áóäàãîâ çàóâàæóº: Íà¿âíî äóìàòè, ùî îáðàçíå â³äòâîðåííÿ äóìêè ìåíø òî÷íå, àí³æ íåîáðàçíå. Âñÿ ñóòü ó òîìó, ùî ³ ÿê ïåðåäàºòüñÿ â÷åíèì àáî ïèñüìåííèêîì, ÿêî¿ âàðòîñò³, ÿêîãî ìàñøòàáó òà ÷è ³íøà äóìêà ôîðìóëþºòüñÿ [16, ñ.247].
Òàêèì ÷èíîì, ãîëîâíèìè òåîðåòè÷íèìè çàñàäàìè êóëüòóðè ìîâëåííÿ º îñìèñëåííÿ ìîâíî¿ íîðìè, çíàííÿ ïðî ôóíêö³îíàëüí³ ñòèë³ ë³òåðàòóðíîãî ìîâëåííÿ; óñâ³äîìëåííÿ âçàºìîâèâîä³â ñèñòåìè ìîâè, ñòðóêòóðè ìîâëåííÿ ³ íå ìîâëåííºâèõ (åêñòðàë³íãâ³ñòè÷íèõ) ñòðóêòóð.
.8 Ïîíÿòòÿ ìîâíî¿ ïîìèëêè
Îäíèì ³ç ðåçóëüòàò³â ôóíêö³îíàëüíî-êîìóí³êàòèâíî¿ çîð³ºíòîâàíîñò³ ñó÷àñíî¿ ë³íãâ³ñòèêè º ï³äâèùåííÿ ³íòåðåñó äîñë³äíèê³â äî îñîáëèâîñòåé ïðîöåñó ñï³ëêóâàííÿ, ïîðîäæåííÿ ³ ñïðèéíÿòòÿ ìîâëåííÿ, çîêðåìà, äî ð³çíîìàí³òíèõ ïîìèëîê, â³äõèëåíü â³ä íîðì, êîìóí³êàòèâíèõ íåâäà÷ (ïðîâàë³â òîùî), òîáòî äî òàê çâàíîãî íåãàòèâíîãî ìîâíîãî ìàòåð³àëó
²íòåðåñ äî öüîãî ÿâèùà çàêîíîì³ðíèé, îñê³ëüêè â áóäü-ÿê³é ëþäñüê³é ä³ÿëüíîñò³ ïîìèëêè º ïðèðîäíèì ÿâèùåì, ÿêå, ÿê ïðàâèëî, ñïðèéìàºòüñÿ íåãàòèâíî. Ñòîñîâíî ìîâëåííºâî¿ ä³ÿëüíîñò³ Î.Î.Ïîòåáíÿ çàóâàæèâ: Âñå, ùî çóïèíÿº óâàãó íà ñàìîìó ñëîâ³, áóäü-ÿêà íå ò³ëüêè íå÷³òê³ñòü, àëå ïîì³òíà íåçâè÷í³ñòü éîãî â³äâîë³êຠóâàãó â³ä çì³ñòó. Ëèøå ïðîçîð³ñòü ìîâè äຠçì³ñòó ìîæëèâ³ñòü âïëèâàòè ëåãêî, ñèëüíî, õóäîæíüî [68, ñ.28]. Ïîìèëêè, â³äõèëåííÿ â³ä íîðì, êîìóí³êàòèâí³ íåâäà÷³ º ðåãóëÿðíèì ÿâèùåì íå ëèøå â ðåàëüíîìó ëþäñüêîìó ñï³ëêóâàíí³ ëþäèíè ç ÅÎÌ [33, ñ.46].
Íà äóìêó Ô.Áàöåâè÷à, íà ðîëü ïîçíà÷åííÿ ðîäîâîãî ïîíÿòòÿ ñòîñîâíî âñ³õ ìîæëèâèõ àíîìàë³é, ïîìèëîê, íåòî÷íîñòåé, â³äõèëåíü â³ä íîðì, íåïðàâèëüíîñòåé òîùî ìîãëî á ïðåòåíäóâàòè ñëîâîñïîëó÷åííÿ ìîâíà/-ìîâëåííºâà äåâ³àö³ÿ [9, ñ.19].
Çà âèçíà÷åííÿì Î.À.Ñåðáåíñüêî¿, - ìîâí³ ïîìèëêè - â³äõèëåííÿ â³ä ÷èííî¿ ìîâíî¿ íîðìè, ïðèéíÿòî¿ ó ñåðåäîâèù³, ùî âèçíàíå ÿê êóëüòóðíå, ó ñåðåäîâèù³, äå ïëåêàþòü ãàðíó ë³òåðàòóðíó ìîâó, äáàþòü ïðî ôóíêö³îíóâàííÿ åñòåòè÷íî äîñêîíàëèõ òåêñò³â. Ïðè÷èíè ìîâíèõ ïîìèëîê: íåîá³çíàí³ñòü ³ç âñåóêðà¿íñüêîþ ìîâíîþ íîðìîþ, íåäîñòàòíº ï³êëóâàííÿ ïðî íîðìàòèâí³ñòü âëàñíîãî ìîâëåííÿ, ³íåðòí³ñòü, áàéäóæ³ñòü ó ñòàâëåíí³ äî ïðîáëåì êóëüòóðè ð³äíî¿ ìîâè.
Òèïè íàéïîøèðåí³øèõ ïîìèëîê äîñèòü øèðîêî ³ âëó÷íî âèñâ³òëåí³ â ñòàòò³ Ï. Êóëÿñà Òåîð³ÿ ïîìèëîê ³ ïðàêòèêà ¿õ ðåäàãóâàííÿ [48, ñ.80, äèâ. Äîäàòêè].
Îòæå, ïðîáëåìà ìîâíèõ ïîìèëîê õî÷ ³ ìຠ÷èñëåííó á³áë³îãðàô³þ, âñå æ ëèøàºòüñÿ â³äêðèòîþ ³ íåâè÷åðïàíîþ.
Ñïèðàþ÷èñü íà òèïîëîã³þ ìîâíèõ ïîìèëîê, ó íàñòóïíîìó ðîçä³ë³ ðîçãëÿíåìî íàéòèïîâ³ø³ òà ÷àñòîòí³ø³ ïîìèëêè, äîïóùåí³ ó ìîâëåíí³ ïðàö³âíèê³â ðàä³î òà òåëåáà÷åííÿ.
Ðîçä³ë ²²². Òèïè ïîìèëîê ó ìîâ³ ñó÷àñíèõ òåëå- òà ðàä³îïåðåäà÷
.1 Îðôîåï³÷í³ ïîìèëêè
¹ ç/ïÏîìèëêàÏðàâèëüíîÏîñèëàííÿ (ñëîâíèê/ïîñ³áíèê-äîâ³äíèê), ñòîð³íêà.1.2.3.4.Âèìîâà çâóê³â ç ðîñ³éñüêèì àêöåíòîì 1.... êîìàíäà, ùî óâèøëà äî ô³íàëó. Ôóòáîëüíèé óèê-åíä, ÒÐÊ»Óêðà¿íà»óâ³éøëà70; 647 2.Íîâè íàäõîäæåííÿ äî ìàãàçèí³â ìåðåæ³... <ðàä³î ªâðîïà +, ðåêëàìà. Îëåíà Ìåòåëüîâà.>íîâ³70;568 3.Ìèíóñ äâà ãðàäóñè. < ðàä³î Ëþêñ FM. Ïðîãíîç ïîãîäè..>ì³íóñ70;184 4.Äîâèäêè çà òåëåôîíîì íàøî¿ ðåêëàìíî¿ ñëóæáè: 8-062-332-22-33. <ðàä³î MFM. Ðåêëàìà>äîâ³äêè70;500 5.Íîâîðè÷í³ çíèæêè â ìåðåæ³ ìàãàçèí³â Áèòòåõí³êà. <ðåêëàìà >íîâîð³÷í³70;618 6.²íôîðìàö³éíî - àíàëèòè÷íà ñëóæáà êàíàëó ²íòåð. <²íòåð. Ïîäðîáèö³.>àíàë³òè÷íà8;147.Âñåóêðà¿íñüêèé ïðîäþñåðñüê³é öåíòð. <MFM >ïðîäþñåðñüêèé8;148Ïëóòàííÿ å ç º, ³; î ç ³8.Ï¢ÿòñîò òèñÿ÷ ãðèâ³íü. <Ðàä³îMFM.>ãðèâåíü82;256 9.²íôîðìàö³ÿ íà ïðàâàõ ð³êëàìè. <ªâðîïà+.>ðåêëàìè62;61610.Îòðèìàé ïîäîðîæ íà ÷óäîâå óçáåð³ææÿ ʳïðó. <Ìåãà-ðàä³î.>óçáåðåææÿ62;65211.Óñ³ ï³äðîáèö³ øóêàéòå íà íàøîìó ñàéò³ (Íîâèé êàíàë).ïîäðîáèö³62;59712.Çðàíêó äîù¢³òèìå. <Íàøå ðàä³î. Ïðîãíîç ïîãîäè. >äî<ø÷>èòèìå50;50413.Àëëî! - î÷ºâèäíà âèãîäà. < Àâòî-ðàä³î, ðåêëàìà.>î÷åâèäíà61;58214.Ñàìå òàêèì ÷³íîì ìîæíà íîðìàëüíî ðîáèòè ïîë³òèêó. < ²ÑÒV Ñâîáîäà ñëîâà >÷èíîì62;66515.Âèìîâà ðîñ³éñüêîãî ïðîðèâíîãî ¥ Áåçäî´àííèé çîâí³øí³é âè´ëÿä. <Õ³ò - FM. Ðåêëàìà. >áåçäîãàííèé âèãëÿä62469, 62;9816. Ìà´àçèí ìîëîä³æíîãî îäÿãó Young club. <12-é êàíàë. Êë³ï òîìàí³ÿ>ìàãàçèí62;54317.Ïðî´íîç ïî´îäè íà íàñòóïíó äîáó. <ðàä³îÌåëîä³ÿ. Ïðîãíîç ïîãîäè. Ïðîãíîç ïîãîäè58;456 58;44018.Íàÿâí³ñòü àêàííÿ: Îòæå, äà íàñ äàäçâàíèâñÿ... <12-êàíàë,Êë³ïòîìàí³ÿ..> Äî; äîäçâîíèâñÿ62;501, 58;49919.Òóðèñòè÷íà êîìïàí³ÿ Ãàìàë³ÿ ïðîïàíóº ïðàâåñòè äèâîâèæí³ êàí³êóëè. <Õ³ò - FM.>ïðîâåñòè58;49720.Ïîáàæàºìî íàøèì ãëÿ¢äà÷àì... <²íòåð.Ïîäðîáèö³.> ãëÿäà÷à¢ì 58;43921.Ëåãêî¢â³ àâòîìîá³ë³. <Ëþêñ FM. Ðåêëàìà>ëåãêîâ³¢79;44422.Óêðࢿíñüêà ñëóæáà íîâèí. <Ðàä³î Òî÷êà, íîâèíè> óêðà¿¢íñüêà 83;125623.Ìóçèêà, ÿêà íå çàáóâàºòüñÿ í³êîëè'. < «ªâðîïà+»>...ÿêà í³êî'ëè íå çàáóâàºòüñÿ82;110
.2 Ëåêñè÷í³ ïîìèëêè
Íàé÷àñòîòí³øà ïîìèëêà - ðóñèçìè (âæèâàííÿ ðîñ³éñüêèõ ìîâíèõ ôîðì) ²ìåííèêè 1.Ò³ëüêè äëÿ àáîíºíòîâ ÌÒÑ. <ðàä³î ªâðîïà+>Ðîñ. Àáîíåíòîâ; Óêð. àáîíåíò³â58;4 2.Ñëóõàþ Âàø çàêàç. < Ðóññêîå ðàäèî, Ñò³ë çàìîâëåíü, Ãåðìàí Òèòîâ>Ðîñ. çàêàç; Óêð. çàìîâëåííÿ58;13 3.Áåçíàêàçàí³ñòü áàãàòüîõ ïîë³òè÷íèõ ä³ÿ÷³â. <Ðàä³î Øàðìàíêà, íîâèíè. >. Ðîñ. Áåçíàêàçàííîñòü; Óêð. áåçêàðí³ñòü58;7 4. Çàðàç ò³ ñàì³ áåçïîðÿäê³ íà òðèáóíàõ. <Íîâèé êàíàë, Ãîë!,> Ðîñ. Áåñïîðÿäêè; Óêð. Áåçëàääÿ, áåçëàä.58;73 5.Âæèâàííÿ ñë³â ó íåâëàñòèâîìó ¿ì ëåñè÷íîìó çíà÷åíí³: Àâàð³ÿ âèíèêëà âíàñë³äîê óøêîäæåííÿ çàë³çíè÷íî¿ ïîëîòíèíè. (ÒÐÊ «Óêðà¿íà», «Ïî䳿».) çàë³çíè÷íà êîë³ÿ 58;26Ïîðóøåííÿ â ñèñòåì³ ä³ºñë³âíèõ ôîðì 6. Àíäð³é Âîðîí³í íàðóøèë ïðàâèëà.<²íòåð, Íîâèíè ñïîðòó, Ðîìàí Êàäºì³í>Ðîñ. Íàðóøèë; Óêð. ïîðóøèâ79;12 7. Áàãàòî äí³â ÿ ïîòðàòèâ, ùîáè âèâ÷èòè íàçâó ö³º¿ ï³ñí³.< Íàøå ðàä³î, Îëåêñàíäð Ðàñêàçîâ>Ðîñ. Ïîòðàòèë; Óêð. âèòðàòèâ58; 82 8. ³öå-ñï³êåð ï³ä÷åðêíóâ, ùî ãîëîñóâàííÿ ïðîéäå î 13-é.<Gala-ðàä³î, íîâèíè. >Ðîñ. Ïîä÷åðêíóë; Óêð. ï³äêðåñëèâ58;15 9. Ïðåñ-êîíôåðåíö³þ â³äëîæåíî íà 25 êâ³òíÿ. < Ì1. M onenews. Êàðîë³íà Àø³îí. > Ðîñ. Îòëîæåíî; Óêð. â³äêëàäåíî58;810. Îñîáëèâîãî çíà÷åííÿ Çåìô³ðà íå ïðèçâåëà. < Ì1. M onenews. > íå ñïðàâèëà64;67 Íåïðàâèëüíå âæèâàííÿ ÷èñë³âíèê³â: (÷èñë³âíèêè 5, 50, 500.., òà ÷èñë. íà -äöÿòü) 11.Çàô³êñîâàíî ïÿòüñîò ïîðóøåíü.<²íòåð, Íîâèíè.>ðîñ.ïÿòüñîò; óêð. ï¢ÿòñîò58;585 12.˳öåíç³ÿ ̳íòðàíñó Óêðà¿íè ¹ÀÀ òðè-âîñ³ì-ïÿòü, â³ä ïåðøîãî, äâ³íàäöÿòîãî íóëü òðåòüîãî <ðàä³î Ëþêñ, Íàñòÿ Íåêðàñîâà.>ðîñ. âîñåìü; óêð. â³ñ³ì; ðîñ. ïÿòü; óêð. ïÿòü; ðîñ. äâåíàäöàòîãî; óêð. äâàíàäöÿòîãî;58;146; 58;582
3.3 Ìîðôîëîã³÷í³ ïîìèëêè
Àíîðìàòèâè ó ìåæàõ ëåêñèêî-ãðàìàòè÷íîãî êëàñó ³ìåííèê³â
¹ ç/ï Ïîìèëêà Ïðàâèëüíî Ïîñèëàííÿ (Ñëîâíèê/ïîñ³áíèê-äîâ³äíèê)1.Ôóòáîë³ñòè çá³ðíîé Òóðå÷÷èíè.<²íòåð, ôóòáîë, Â.Âàöêî. >Çá³ðíî¿67;2202.² òîìó ñ êîðóïöèºé áóäåìî áîðîòèñü/ <²íòåð, íîâèíè>ç êîðóïö³ºþ50;5313. Ó âèñòóï³ Þð³ÿ Ëóöåíêî.. <ICTV,«Ôàêòè»>Ëóöåíêà 50;292. 4.À â ˳㺠÷åìï³îí³â ïðîâ³â âñ³ òðè ãðè. <²íòåð