Технологія виробництва молока у ПАТ 'Полтаваплемсервіс'
Технологія
виробництва молока у ПАТ "Полтаваплемсервіс"
ЗМІСТ
РЕФЕРАТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД
ЛІТЕРАТУРИ
.1 Порода і
технологія
.2 Породи молочного
напряму продуктивності України
РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ
І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1 Характеристика
господарства ПАТ «Полтаваплемсервіс»
2.2 Земельні
угіддя, рослинництво, кормова база
.3 Характеристика
галузі тваринництва
2.4 Економічні показники
господарської діяльності
РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
.1 Організація відтворення та
підвищення продуктивності стада
.2 Одержання і вирощування
молодняку
.3 Годівля основного стада ВРХ
.4 Утримання основного стада
ВРХ
.5 Доїння корів і первинна
обробка молока
.6 Ветеринарно-санітарний режим
господарства
.7 Селекційно-племінна робота в
господарстві
.8 Удосконалення племінної
роботи шляхом застосування методу трансплантації ембріонів великої рогатої
худоби
РОЗДІЛ 4.
ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ДОСЛІДЖЕНЬ
РОЗДІЛ 5.
ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА
РОЗДІЛ 6. ОХОРОНА
ПРАЦІ
ВИСНОВКИ
ПРОПОЗИЦІЇ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ
ЛІТЕРАТУРИ
РЕФЕРАТ
Тема: Технологія виробництва молока
у ПАТ «Полтаваплемсервіс»
Бакалаврська робота: сторінки,
джерел літератури.
Об’єкт дослідження: поголів’я корів
і бугаїв-плідників української чорно-рябої молочної породи та голштинської
породи європейської селекції.
Мета роботи: аналіз
технології виробництва молока у ПАТ «Полтаваплемсервіс» Полтавського району
Полтавської області.
Методи дослідження: аналітичні та
статистичні, які включають вивчення технології виробництва молока, вивчення
генеалогічної структури стада, господарськи корисних ознак корів та
бугаїв-плідників; економічні та розрахункові - визначення середніх величин, їх
похибок та показників вірогідності результатів досліджень.
Зміст досліджень: встановлено, що в
господарстві ПАТ «Полтаваплемсервіс» Полтавського району Полтавської області
розводять велику рогату худобу української червоно-рябої молочної породи та
голштинської породи європейської селекції; проведено аналіз організації
технологічних процесів і операцій: технології годівлі, утримання й вирощування
корів і бугаїв-плідників, селекційно-племінної роботи, ветеринарно-санітарного
стану господарства; обґрунтовано розрахунки ефективності виробництва молока у
господарстві.
Пропозиції виробництву були
розглянуті з можливістю подальшого впровадження в ПАТ «Полтаваплемсервіс», на
базі якого проводилося дослідження.
Ключові слова: виробництво молока,
годівля, корова, молочна ферма, порода, технологія, техніка, утримання.
ВСТУП
Однією з провідних
галузей тваринництва є молочне скотарство. На сучасному етапі це актуальна і
важлива галузь сільського господарства. Це зумовлюється не тільки кількістю
худоби в господарстві України, а й високою вагою молока та яловичини у
структурі тваринницької продукції
За останні роки в
сільськогосподарських підприємствах обсяг виробництва молока зменшується.
Скорочення виробництва відбулося в 19 регіонах, з яких найбільше у Житомирській
(на 20%), Одеській (на 19,2%), Закарпатській (на 18,5%), Запорізькій (на
18,4%), Тернопільській (на 11,7%) областях. Зросло виробництво молока лише у
Полтавській (на 5,3%), Херсонській (на 4,1%), Харківській (на 3,4%),
Чернігівській (на 0,7%), Черкаській (0,6%), Сумській (на 0,3%>) областях.
Головним напрямком
розвитку скотарства в Україні є удосконалення матеріально-технічної бази, яка
дозволить галузь перевести на інтенсивний шлях розвитку, суть якого
заклечається в максимальному виробництві продукції при найменших трудових і
матеріальних витратах. Це направлення повинно бути засноване на досягненнях
науково-технічного прогресу та використанні системного підходу до виробництва
високоякісної продукції, все більшого застосування перспективних,
високоефективних технологій виробництва молока на основі наукових досягнень,
які зроблені в останні роки в скотарстві та дозволяють навіть в самих екстремальних
умовах організовувати та вести рентабельне молочне скотарство.
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД
ЛІТЕРАТУРИ
1.1 Порода і
технологія
Сучасна велика
рогата худоба походить від кількох різновидів дикого тура, який був дуже
поширений у Європі. Свійські тварини порівняно із дикими предками мають значні
відмінності. Основними причинами утворення доместикаційних змін тварин у
процесі одомашнення є:
) зміни умов
існування, обмеження території, на якій перебувають тварини, призвели до
зменшення фізичних навантажень, коригування кількості та якості кормів, режиму
годівлі тощо;
) значне
послаблення природного відбору за ознаками плодючості, міцності конституції,
стійкості проти захворювань;
) система
зоотехнічних прийомів, що проводяться з певною, чітко спрямованою метою [11,
18].
У давнину велику
рогату худобу розводили для одержання м’яса, потім почали використовувати як
тяглову силу, а пізніше - для одержання молока. Нині відбулася диференціація
худоби залежно від того, яку продукцію одержують - молоко, продукти його переробки
(масло, сири тощо) чи м’ясо [21].
Таким чином зміна
умов існування, послаблення дії природного відбору і різке підсилення штучного
відбору в основному за ознаками продуктивності поряд із спеціальною системою
розведення були вирішальними факторами в еволюції свійських тварин та створенні
нових порід [11].
На сьогодні в світі
налічується близько тисячі порід, але найбільшого поширення набули 250 [10].
Тривалість існування породи залежить від того, наскільки вона відповідає попиту
людини.
Одні породи використовуються
сотні років, у результаті селекційно-племінної роботи їхня продуктивність
зростає й розширюються зони їх розведення. Інші втрачають своє значення й
зникають, а частина із них використовується як генофонд для виведення нових
порід. Бурхливий процес породоутворення з використанням районованих та
імпортних порід сприяв створенню нових. Це такі, як українська червоно-ряба
молочна, українська чорно-ряба молочна, українська м’ясна, волинська м’ясна.
Нині потрібні тварини, здатні проявляти високу продуктивність в умовах
групового утримання, доїння на швидкодіючих доїльних установках, які мають
високу стійкість проти несприятливих факторів зовнішнього середовища (обмежений
моціон, недостатня інсоляція, тверде покриття підлог та ін.) [10].
Високі вимоги
ставляться і до якості молока та м’яса. Отже, поліпшення існуючих і виведення
нових порід є вимогою сьогодення.
У практиці ведення
галузі скотарства набула поширення класифікація порід великої рогатої худоби за
напрямом продуктивності. Тому розрізняють такі групи порід: молочні,
комбіновані, та м’ясні [29].
В Україні розводять
11 порід молочного напряму продуктивності, 7 комбінованого і 13 м’ясного.
Найчисленніші чорно-ряба та українська чорно-ряба молочна (36,3 %), червона
степова (34,5 %), українська червоно-ряба молочна разом із симентальською (23,9
%), лебединська (3,6 %), інші породи (1,7 %) [10].
1.2 Породи
молочного напряму продуктивності України
Основними породами
молочного напряму продуктивності в Україні є українська чорно-ряба молочна,
червона степова, українська червоно-ряба молочна, червона польська,
голштинська, джерсейська.
Чорно-ряба порода
найбільш поширена у світі й відіграла важливу роль у вдосконаленні й виведенні
багатьох нових порід чорно-рябої масті. Вона створена у Голландії [11].
Чорно-ряба худоба відзначається високими надоями, пристосованістю до машинного
доїння, доброю м'ясною продуктивністю, але низьким вмістом в молоці жиру.
Чорно-рябій худобі
належать світові рекорди за надоєм. Корова Урбе Бланка за лактацію (305 днів)
дала 24268,9 кг молока [6, 31]. Порода добре пристосована до умов промислової
технології [29, 33].
Українська чорно-ряба молочна порода
виведена схрещуванням тварин чорно-рябої худоби з голштинською і як самостійна
порода затверджена в 1996р. Тварини створеної породи переважають чорно-рябих
ровесниць за живою масою та промірами. Вони мають більшу висоту в холці, довший
тулуб і краще розвинену грудну клітку. Жива маса дорослих корів - 600 - 650,
бугаїв - 850 -1100 кг [11].
У кращих племінних
господарствах від корови надоюють по 6000 - 8000 кг молока з вмістом жиру 3,6 -
3,8 %, а витрата корму на 1 кг молока становить 0,9 - 1,1 к. од. [6].
Порода в цілому та
її внутріпородні формування достатньо консолідовані за типом, рівнем
продуктивності, технологічністю вимені. Ці ознаки успадковуються при розведенні
тварин "в собі". В українській червоно-рябій породі частка крові
голштинів червоно-рябих досягає 60-80 % [21].
Молодняк
відзначається високою інтенсивністю росту. У 18-ти місячному віці телиці
досягають живої маси 400 - 420, бугайці - 500 - 520 кг при витраті корму на 1
кг приросту 6,5 - 7,2 к. од.
Відтворна здатність
корів перебуває на рівні вихідних порід. Вік першого отелення коливається в
межах 27 - 29 міс, а сервіс-період триває 85 - 100 днів.
У племінних господарствах
України створено типові стада породи, які мають високу молочну продуктивність.
Кращими із них є племзаводи «Плосківський», «Бортничі», «Олександрівка»,
«Дзвінкове», «Чайка» Київської, «Велика Бурімка», «Україна», «Маяк» Черкаської,
«Кутузівка, «Україна» Харківської, «Пасічна» Хмельницької, «Оброшине»,
«Радехівський» Львівської, «Зоря» Рівненської областей, ПАТ «Полтаваплемсервіс»
Полтавської області, дослідні господарства Інституту сільського господарства
Полісся УААН та Вінницького НВО «Еліта» [11, 31].
У породі є три
внутрішньопородні типи (центрально-східний, західний і поліський), три
заводські (київський, подільський, харківський типи), шість ліній і 55
високопродуктивних родин [6].
Рис. 1.1. Корови
української чорно-рябої молочної породи
Тварин чорно-рябої
молочної породи розводять у всіх областях України. Загальний масив породи
становить 2565 тис. голів, у т. ч. 1800 тис. корів і 960 бугаїв-плідників.
Основні зони розведення тварин української чорно-рябої молочної породи - це
Лісостеп і Полісся України, генетичний потенціал їх може бути реалізований за
умов нормальної годівлі та утримання [31].
На сьогодні у
породі використовують тварин голландських, голштинських та власних ліній.
Встановлені міжлінійні відмінності за господарсько-корисними ознаками у різних
господарствах. Так, у ряді господарств Київщини найвищу молочну продуктивність
мають корови лінії Чіфа 1427381, у ВАТ «Племзавод «Степной»» Запорізької
області тварини лінії Валіанта достовірно переважають аналогів за надоєм і
кількістю молочного жиру [9].
Червона степова
порода створена на початку ХХ ст. у результаті складного відтворного
схрещування місцевої сірої степової худоби півдня України з червоними породами
Західної Європи, завезеними переселенцями, в основному з Німеччини
(остфрисляндська, англерська, вільстермаршська)[6].
Природним ареалом
худоби червоної степової породи є зона степу України. За чисельністю вона
посідає друге місце серед молочних порід після чорно-рябої.
Тварини червоної масті
з різними відтінками - від світло- до темно-червоного. Позитивні якості породи
- пристосованість до жаркого клімату, реагування підвищенням продуктивності на
поліпшення умов годівлі та утримання, добра оплата корму молоком і приростами.
На 1 кг молока втрачається 0,9 - 1,1 к. од. Недоліки: невисокий вміст жиру в
молоці, нерівномірність молоковіддачі, непропорційність розвитку часток вим’я
та деякі екстер’єрні вади [11, 33].
Жива маса корів у
племінних господарствах становить 500 - 560, бугаїв - 800 - 900 кг. Від корів у
середньому надоюють за рік по 3000 - 4500 кг молока із вмістом жиру 3,6 - 3,7
%. Молочна продуктивність тварин червоної степової породи недостатньо висока
[6].
Відтворювальна здатність червоної
степової худоби висока, в нормальних умовах годівлі й утримання в середньому на
100 корів одержують 90 і більше телят. Телички при народжені мають живу масу
24-35 кг, бугайці - 29-40 кг. Молодняк за умов доброї годівлі відзначається
задовільною енергією росту.
З огляду на те, що
порода за весь період свого існування удосконалювалась переважно або виключно у
напрямі підвищення молочної продуктивності та пристосованості до екстремальних
кліматичних умов зони розведення, забійні та м’ясні якості червоної степової
худоби розвинені недостатньо. Забійний вихід залежно від віку й вгодованості
тварин становить 48-57%.
Розведенням і вдосконаленням породи
займаються племінні заводи «Любомирівка», «Червоний шахтар» Дніпропетровської,
ім. Кірова Запорізької, «Диктатура» Донецької областей та ін. Серед заводських
типів найбільшою специфічністю за господарськими корисними ознаками та
екстер’єром відзначався асканійський, виведений ввідним схрещуванням із
молочними шортгорнами, і селекціонований як комбінований молочно-м’ясний тип
[11].
Рис. 1.2. Нетелі
червоної степової породи.
Червона степова
порода поліпшується чистопородним розведенням для збереження цінних
адаптаційних якостей, а також застосуванням відтворного схрещування корів
червоної степової породи з плідниками англерської, червоної датської та
голштинської порід. У результаті довгострокової і цілеспрямованої роботи по
формуванню бажаної заводської структури в умовах популяції червоної степової
худоби створено чотири внутріпородних зональних типи: запорізький, донецький,
кримський і дніпропетровський. Найвищу продуктивність забезпечує
дніпропетровський тип - 5497 кг молока і 3,87% жиру, жива маса 578 кг [21, 31].
Українська
червоно-ряба молочна порода виведена на основі сименталів відтворним
схрещуванням їх із червоно-рябими голштинами та частково з монбельярдами та
айрширами. Ця порода офіційно затверджена у 1993р. Варіантами схрещувань
передбачалось одержати масив тварин із часткою крові червоно-рябих голштинів 60
- 80 %. При виборі порід для схрещування враховувались їхня спеціалізація в
молочному напрямі продуктивності та високі технологічні властивості тварин [5].
Ареал породи
охоплює 14 областей України. Найчисельніший і найбільш генетично цінний її
масив створено у Вінницькій, Івано-Франківській, Київській, Луганській,
Полтавській, Харківській, Черкаській, Чернівецькій і Чернігівській областях
[11].
У новій породі
передбачалося поєднати високу молочну і м’ясну продуктивність, придатність до
машинного доїння, добру пристосованість до місцевих умов та високу оплату корму
продукцією.
Рис. 1.3. Корови
української червоно-рябої молочної породи.
Тварини мають міцну
конституцію, гармонійно збудовані, з рівномірно розвиненим вим’ям переважно
чашоподібної форми, з виповненими довгими молочними венами [21].
Вік першого
отелення в кращих базових господарствах коливається в межах 25,7-31,3 місяця.
Сервіс-період - 69-83 дні [14].
Породними ознаками
худоби є червоно-ряба масть, міцна конституція, гармонійність будови тіла,
ванно- і чашоподібна форма вим’я, міцне прикріплення його, великі й добре
розгалужені молочні вени.
Молочна
продуктивність корів у середньому становить 5496 кг, із вмістом жиру в молоці
3,94 %. Генетичний потенціал по молочності становить 6500-7500 кг молока за
лактацію. Жива маса корів повнолітніх - 630-680 кг. Шляхи подальшого
удосконалення породи: консолідація породи, удосконалення молочності, м’ясних
якостей тварин [6, 31].
Червона польська
порода розводиться у західних областях та поліській зоні України. Створена у
Польщі складним відтворним схрещуванням місцевої худоби з бугаями англерської
та червоної датської порід [6]. Таким чином, червона польська худоба веде свій
родовід від середньоєвропейської місцевої худоби, від якої походять такі
сучасні породи, як англерська, червона датська, бура латвійська, червона
естонська та ін.
Тварини невеликі,
мають щільну або міцну конституцію, витривалі, добре пристосовані до місцевих
умов [11]. За типом екстер'єру і конституції ці тварини належать до молочного
типу худоби із слабообмускуленим тулубом. Багато з них мають ряд істотних
екстер'єрних вад, наприклад, вузькогрудість, незадовільну будову заду, слабкий
розвиток кістяка. Ці недоліки нині усуваються використанням тварин імпортних
порід.
Молочна
продуктивність червоної польської худоби більше залежить від умов утримання,
годівлі та вирощування молодняку. Жива маса корів - 450 - 500, бугаїв - 700 -
850 кг, телята народжуються живою масою 25 - 35 кг. Надій корів - до 3000 кг, а
в племінних господарствах - 4000 - 5000 кг. Вміст жиру в молоці - 3,7 - 3,9 %.
М’ясні якості худоби невисокі, тому що вона вдосконалювалася у молочному
напрямі [6, 29].
Рис. 1.4. Корови
червоної польської породи.
Тварини добре пристосовані до
поліських умов. Провідне господарство - племзавод ”Олицький” [11]. Порода
поліпшується методами близькими до вдосконалення червоної степової, англерської
та червоної датської.
Худоба відноситься до локальних
порід. Розводять тварин цієї породи у Волинській, Тернопільській, Житотмирській
і Рівненській областях [21].
Голштинська порода. Початком
існування породи вважається 1861 р., коли були створені ферми, що мали змогу в
організаційному плані проводити селекційну роботу на території США і Канади
[11]. Голштинська (голштино-фризька) порода створена на основі вихідної
голландської чорно-рябої чистопородним розведенням шляхом відбору за надоями і
живою масою та застосуванням інтенсивної технології вирощування молодняка,
годівлі й утримання корів. З історії виведення цієї породи великої рогатої
худоби відомо, що її батьківщиною за походженням вважається Голландія, але всі
свої визначні якості вона набула на американському континенті.
Внаслідок тривалої селекційної
роботи, спрямованої на виведення тварин спеціалізованого молочного типу з
максимальною молочною продуктивністю і міцною конституцією, було створено
вузькоспеціалізований молочний тип худоби. Селекція була спрямована виключно на
підвищення молочної продуктивності з урахуванням вияву екстер'єрного типу
(спочатку як показника естетичного виду, потім і здоров'я). Заснування
асоціації, проведення різних конкурсів і аукціонів, виявлення й максимальне
використання рекордистів, цілеспрямована селекційно-племінна робота за понад
100-річний період в умовах достатньої годівлі сприяли створенню сучасного типу
голштинської худоби [29].
Голштини - це пізньоспіла порода,
тварини якої у 72-місячному віці закінчують свій ріст. Середня жива маса
дорослих корів 650-700 кг, а в окремих особин - 900 кг, висота в холці 142-145
см. У бугаїв-плідників жива маса - 1100-1200 кг, висота в холці 160-165 см. Для
голштинської породи характерні великі розміри тварин, добре розвинена грудина,
менше - мускулатура, чудово виражені молочні форми. Вим’я у голштинських корів
об’ємне, широке, міцно прикріплене до черева. 85-87% корів голштинської породи
мають ванно -і чашоподібну форму вим’я. Завдяки його великому об’єму тварини
добре витримують дворазове доїння. Індекс рівномірності розвитку вим’я в
середньому є не менше 42-44% при швидкості молоковіддачі 1,92-2,37 кг/хв.
Більшість тварин голштинської породи мають чорно-рябу (чорно-білу) масть.
Породі належить рекорд молочної продуктивності за добу (110,9 кг) за лактацію
(понад 25 тис. кг) і за все життя (понад 150 тис. кг молока). Надій
повновікових тварин у середньому становить 6500 кг молока із вмістом жиру в
молоці 3,6%. У кращих стадах 8-12 тис. кг молока. Завдяки високій молочній
продуктивності, пристосованості до різних кліматичних умов і економічності,
голштинська порода дуже швидко поширилася в багатьох країнах світу і за
численістю посідає перше місце [11, 21].
Голштинська худоба відзначається
задовільною відтворювальною здатністю. Показники відтворення зумовлюються
значною мірою фізіологічними особливостями тварин, які після високої
продуктивності потребують відпочинку для відновлення функції відтворення [21].
Генофонд голштинської породи широко
залучали й залучають досі для генетичного поліпшення молочної худоби в Україні.
Рис. 1.5. Корова голштинської
породи.
Голштинська худоба добре адаптується
в різних регіонах, проте вона дуже вибаглива до умов годівлі. Певна кількість
молочного поголів’я голштинської породи була завезена до багатьох регіонів
України, де були створені племінні господарства: ДПЗ “Славне” АР Крим, ДПЗ
“Малинівка” Донецької та “Восход” Запорізької областей, ПАТ «Полтаваплемсервіс»
Полтавської області та інші. Таким чином, голштинська худоба в умовах України
має високу молочність з підвищенним вмістом жиру в молоці та характеризується
задовільними технологічними якостями [4].
На сьогодні пріоритетами в
селекційному поліпшенні породи є подальше підвищення вмісту білка й жиру в
молоці, тривалості господарського використання, поліпшення типу будови тіла,
адаптаційної здатності та резистентності, збереження й підвищення плодючості тварин
[4, 31, 33].
Айрширська порода виведена в
Шотландії в ХVІІІ столітті в результаті тривалого схрещування місцевої худоби з
європейськими породами. Характерними її властивостями є хороший екстер’єр і
”машинне” вим’я, висока молочна продуктивність і жирномолочність, витривалість,
невибагливість до корму, здатність до акліматизації, висока запліднюваність,
уміння краще всіх інших порід використовувати пасовища [29].
Айрширська порода в Україні не має
чіткого ареалу розповсюдження і розводиться лише в окремих господарствах
Харківської, Луганської, Кіровоградської, Вінницької, Полтавської та Львівської
областей. Загальна чисельність чистопородних айрширів становить 1,8 тис. корів.
Рис. 1.6. Корови
айрширської породи
Тварини мають широкий, компактний,
середньої довжини тулуб, рівну холку, широку та рівну спину. Айрширські корови
відрізняються красивою головою з масивними рогами. Вим’я добре розвинене,
чашоподібної форми. До недоліків екстер’єру можна віднести вузькогрудість,
неправильну постанову ніг, недостатню довжину і товщину сосків. Середня
продуктивність корів - 5821 кг, жирність 4,45%, вміст білка в молоці 3,27%,
жива маса корів - 491 кг, а бугаїв - 700 кг і більше. Одним із недоліків є
низька жива маса тварин [33].
Перевагою худоби айрширської породи
є низький рівень затрат корму на одиницю продукції взагалі та концентратів
зокрема - відповідно 0,95 та 0,25 к.од. на літр молока. Це зумовлює високу
ефективність розведення тварин айрширської породи у фермерських господарствах
[36].
Рекордистками породи є корови Потіна
2523, надій за четверту лактацію склав 10122 кг молока жирністю 3,96 %; Аріоза
0942, надій за п’яту лактацію 8763 кг молока жирністю 4,38 %; Тайна 3636, надій
за другу лактацію 3136 кг молока жирністю 4,45 %.
За оптимальних умов годівлі та
експлуатації айршири характеризуються такими показниками рівня відтворної
здатності: строки статевої зрілості у телиць - 8-12 місяців, рекомендований їх
парувальний вік - 16-17 місяців, міжотельний період - 365 днів, сервіс-період -
50-55 днів.
Удосконалення худоби айрширської
породи ведеться у напрямку підвищення молочності та вмісту жиру в молоці,
поліпшення екстер’єрних якостей. Використовується метод чистопородного
розведення [21, 33].
РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ
І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
.1 Характеристика
господарства
Відкрите акціонерне товариство
«Полтаваплемсервіс» засновано за рішенням регіонального відділення Фонду
державного майна України по Полтавській області від 30 січня 1998 року №45-АТ
шляхом перетворення державного підприємства «Обласне виробниче підприємство по
племінній справі в тваринництві» - «Облплемпідприємство» у відкрите акціонерне
товариство. У вересні 2011 року відкрите акціонерне товариство
«Полтаваплемсервіс» реорганізувалось у публічне акціонерне товариство
«Полтаваплемсервіс».
Керівником підприємства є голова
правління, кандидат сільськогосподарських наук Іванченко Микола Іванович.
Уся господарська діяльність ПАТ
“Полтаваплемсервіс” проходить на основі Статуту, організаційна структура
товариства є відділковою.
Виробничі підрозділи ПАТ
“Полтаваплемсервіс”:
відділок №1. - с. Горбанівка;
відділок №2 - с. Абазівка; відділок №3 - с. Стехівка; відділок №4 - м. Гадяч.
Племпідприємство має такі основні
напрямки діяльності:
1) виробництво, зберігання і
реалізація сперми молочних та м’ясних плідників великої рогатої худоби з
високим генетичним потенціалом;
2) послуги по відтворенню
поголів’я великої рогатої худоби на племінних і товарних підприємствах, в
індивідуальних господарствах населення та в усіх господарствах інших форм
власності;
) проведення через службу
імуногенетики контрольних досліджень щодо достовірності походження племінних
тварин;
) вирощування і реалізація
племінної худоби;
) виробництво і реалізація
молока;
) виробництво кормів для
власних потреб;
) відгодівля великої рогатої
худоби;
) транспортні послуги по
перевезенню спермопродукції до споживачів.
На даний час стадо великої рогатої
худоби на ПАТ Полтаваплемсервіс” представлене чистопородними тваринами
української червоно-рябої молочної породи та голштинської породи (європейської
селекції).
Племпідприємство обслуговує більше
67% території області, де утримується 44,0 тисячі корів. Майже 30% території
Полтавської області (8 районів) знаходиться в зоні обслуговування ВАТ
“Лубенське племпідприємство”, де утримується 21,5 тисяч корів, або близько 33,0
% від загальної їх кількості в області.
За 11 місяців 2010 року спермою
бугаїв-плідників ПАТ “Полтаваплемсервіс” в області осіменили штучно 56869 корів
і телиць, що на 3057 менше відповідного періоду 2009 року. Ці показники мали б
бути вищими в тому випадку, якщо б на діяльність товариства суттєво не впливали
племпідприємства монополісти з інших областей України, такі як ТОВ “Генетичні
ресурси” Київської області, ВАТ НВО “Прогрес” Черкаської області, Сумський
Державний селекційний центр та інші.
2.2 Земельні
угіддя, рослинництво, кормова база
ПАТ “Полтаваплемсервіс” розміщене в
південно-східній частині лівобережного лісостепу України. Природно-кліматичні
умови сприятливі для вирощування всіх районованих сільськогосподарських
культур. Середньорічна кількість опадів в зоні розміщення підприємства
становить 485 мм з коливаннями від 200 до 800 мм. Найбільше їх припадає на
червень-липень (65-66 мм), найменше на лютий (25 мм). Середньорічна температура
повітря +7 0С. Рельєф широко хвильовий з окремими блюдце подібними
зниженнями. Переважаючі типи ґрунтів на підприємстві - чорноземи глибокі мало
гумусні і чорноземи деградовані.
ПАТ “Полтаваплемсервіс” забезпечує
певну частину своїх кормових потреб рослинними кормами, які вирощуються в
господарстві.
Сільськогосподарські угіддя
складаються із сінокосів, пасовищ і ріллі, на якій вирощуються ячмінь, пшениця,
гречка і кормовий буряк. Склад та структура земельних угідь господарства
наводиться в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1Динаміка складу та
структури земельних угідь по роках, га
|
Види угідь
|
Роки
|
2011 до 2009, %
|
|
2009
|
2010
|
2011
|
|
|
га
|
%
|
га
|
%
|
га
|
%
|
|
|
Загальна земельна площа
|
428,3
|
100
|
448,3
|
100
|
471,5
|
100
|
110,1
|
|
в т.ч. с. - г. угіддя
|
387,3
|
90,4
|
407,3
|
90,9
|
431,5
|
91,5
|
111,4
|
|
з них:рілля
|
319,0
|
82,4
|
339,3
|
83,3
|
319,5
|
67,7
|
100,1
|
|
сінокоси
|
52,0
|
13,4
|
52,0
|
12,8
|
52,0
|
11,0
|
100
|
|
пасовища
|
16,0
|
4,1
|
16,0
|
3,9
|
16,0
|
3,4
|
100
|
З даних таблиці 2.1. видно, що
загальна земельна площа у 2011 році збільшилась у порівнянні з 2009р. на 223,2
га. При цьому, протягом останніх трьох років площа, що відведена під сінокоси
та пасовища не змінюється і складає 52,0 га і 16 га відповідно, а площа ріллі
дещо збільшилася (на 0,5га, або на 0,1 %).
Перелік земельних площ, які
знаходяться у користуванні ПАТ “Полтаваплемсервіс”, а також динаміка
урожайності сільськогосподарських культур, що вирощуються в господарстві
зображені у таблицях 2.2 та 2.3 відповідно.
Таблиця 2.2. Перелік земельних площ,
що знаходяться у користуванні ПАТ “Полтаваплемсервіс” станом на 1.01.2011 року,
га
|
№п/п
|
Назва сільської ради
|
Рілля
|
Під госпо-дарськими шляхами і прогонами
|
Полезахисні лісосмуги
|
Землі для Видалення відходів
|
Під госпо-дарськими будівлями і дворами
|
Болота
|
Пасовища
|
Разом
|
|
1.
|
Абазівка
|
113,0
|
3,0
|
1,0
|
3,0
|
3,0
|
-
|
15,0
|
138,0
|
|
2.
|
Валківська
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
8,0
|
-
|
8,0
|
|
3.
|
Щербанівська
|
9,5
|
-
|
1,7
|
-
|
12,0
|
-
|
1,0
|
24,2
|
|
4.
|
Чорноглазівська
|
35,0
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
35,0
|
|
5.
|
Ковалівська
|
-
|
-
|
-
|
-
|
1,6
|
-
|
-
|
1,6
|
|
Всього по Полтавському району
|
157,5
|
3,0
|
2,7
|
3,0
|
16,6
|
8,0
|
16,0
|
206,8
|
|
6.
|
Сарська
|
0,9
|
-
|
-
|
-
|
2,8
|
-
|
-
|
3,7
|
|
7.
|
Краснолуцька
|
42,5
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
42,5
|
|
8.
|
Білеченківська
|
8,6
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
8,6
|
|
Всього по Гадяцькому району
|
51,9
|
-
|
-
|
-
|
2,8
|
-
|
-
|
54,7
|
|
Всього по підприємству
|
209,5
|
3,0
|
2,7
|
3,0
|
19,4
|
8,0
|
16,0
|
261,6
|
Таблиця 2.3 Динаміка урожайності
сільськогосподарських культур по роках
|
Продукція рослин-ництва
|
Роки
|
2011 до 2009, %
|
|
2009
|
2010
|
2011
|
|
|
Зібрана площа, га
|
Виробле-но про-дукції, ц
|
Урожай-ність, ц/га
|
Зібрана площа, га
|
Виробле-но про-дукції, ц
|
Урожай-ність, ц/га
|
Зібрана площа, га
|
Виробле-но про-дукції, ц
|
Урожай-ність, ц/га
|
|
|
Зернові, всього
|
71
|
1240
|
17,5
|
59
|
655
|
11,1
|
63
|
831
|
13,2
|
75,4
|
|
пшениця
|
-
|
-
|
-
|
19
|
193
|
10,2
|
21
|
229
|
10,9
|
-
|
|
ячмінь
|
67
|
1184
|
17,7
|
462
|
11,6
|
42
|
602
|
14,3
|
80,7
|
|
гречка
|
4
|
56
|
14
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
|
корм. буряк
|
3
|
736
|
245,3
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
У таблиці 2.2. наведений перелік
земельних площ по підприємству ПАТ “Полтаваплемсервіс”, включаючи Полтавський
та Гадяцький райони. Найбільшу увагу слід звернути на площу ріллі та пасовищ,
які відіграють основну роль у забезпеченні підприємства кормовою базою. Всього
по підприємству площа ріллі складає 209,5 га, що становить 80 % від загальної
земельної площі. Пасовища займають 16 га площі землі.
У Таблиці 2.3. наводяться дані про
те, які культури вирощувалися в господарстві протягом останніх трьох років та
їх урожайність.
Щодо урожайності
сільськогосподарських культур, яка в певній мірі залежить від погодних умов,
якості посівного матеріалу та ряду інших чинників, то з таблиці 2.3. видно, що
урожайність зернових у 2011 році в порівнянні з 2009 роком значно погіршилася.
На 24 % зменшилася урожайність всіх зернових, зокрема ячменю - на 19 %, що
звичайно негативно відображається на кормовій базі.
У 2011 році вирощують лише такі
культури, як пшениця та ячмінь. Гречку вирощували лише в 2009 році. Також у
2011 році не вирощувати кормовий буряк. Щодо площ, то у 2011 році, порівнюючи з
2010 р. площа під зерновими збільшилася лише на 4 га.
Розглянувши таблицю 2.3. можна
зробити висновок, що у 2011 році виробництво рослинних кормів збільшилося, але
все одно деякі корми необхідно закупляти.
.3 Характеристика галузі
тваринництва
2.3.1 Структура стада, породність,
класність
Сучасне стадо великої рогатої
худоби у ПАТ “Полтаваплемсервіс” складається з голштинської європейської
селекції та української червоно-рябої молочних порід. Поголів’я стада великої
рогатої худоби по роках наведена у таблиці 2.4. Структура стада зображена у
вигляді схеми 2.1.
Таблиця 2.4 Поголів’я великої
рогатої худоби у ПАТ “Полтаваплемсервіс”, гол.
|
Статево-вікові групи
|
Роки
|
2011 до 2009, %
|
|
2009
|
2010
|
2011
|
|
|
Бугаї-плідники
|
10
|
12
|
10
|
100
|
|
Корови
|
43
|
40
|
33
|
76,7
|
|
Нетелі
|
12
|
20
|
17
|
141,6
|
|
Молодняк і доросла худоба на відгодівлі
|
20
|
2
|
5
|
25
|
|
Ремонтні бугайці
|
18
|
19
|
19
|
105,5
|
|
Телиці ст. року
|
10
|
11
|
10
|
100
|
|
Телиці до року
|
22
|
25
|
24
|
109,1
|
|
Телята
|
26
|
25
|
15
|
57,7
|
|
Всього
|
161
|
154
|
133
|
82,6
|
У склад стада входять наступні
статево-вікові групи: бугаї-плідники, корови, нетелі, телиці старше 1 року,
телиці до року, бички старше 1 року і бички до року. Поголів’я корів на фермі
становить 33 голови, бугаїв-плідників - 10 голів.
Поголів'я худоби у господарстві
складається з чистопорідних тварин, з яких 126 голів (або 95% стада)
відповідають вимогам класу еліта-рекорд та 7 гол. (або 5% стада) першому класу.
Структура стада ВРХ у господарстві
пов’язана і відповідає основному напрямку роботи підприємства ПАТ
“Полтаваплемсервіс”. Корови складають менше 25 % стада, тоді як частки телиць і
нетелів досягають 25,5 % та 12,8 % відповідно. Отриманий молодняк
використовують для ремонту основного стада, а решту реалізовують через місцеву
торгову мережу.
Схема 2.1.
Структура стада великої рогатої худоби у ПАТ “Полтаваплемсервіс”
Таким чином ріст
виробництва молока в ПАТ “Полтаваплемсервіс” може відбуватися в основному у
результаті якісного поліпшення тварин, а також підвищення рівня повноцінності
раціону та покращенню умов утримання худоби.
2.3.2 Характеристика продуктивних
якостей стада
Корови голштинської породи -
найвисокопродуктивніші у світі. Ця тенденція спостерігається і у ПАТ
“Полтаваплемсервіс”. Вони переважають за надоями корів української
червоно-рябої молочної породи. Генетичні потенціали цих двох порід складають
відповідно 10000 кг і 6500 - 7500 кг молока за лактацію. У таблиці 2.5.
наведена продуктивність худоби за три останні роки (2009 - 2011 рр.).
Таблиця 2.5 Продуктивність худоби у
ПАТ “Полтаваплемсервіс” за 2009- 2011 роки
|
№
|
Показники
|
Роки
|
2011 до 2009, %
|
|
|
2009
|
2010
|
2011
|
|
|
1
|
Поголів’я ВРХ всього, гол.
|
161
|
154
|
133
|
82,6
|
|
2
|
В т.ч. корів
|
43
|
40
|
33
|
76,7
|
|
3
|
Надоєно молока на корову, кг
|
4713
|
5085
|
8402
|
178,2
|
|
4
|
Валовий надій молока, ц
|
2026,6
|
2034,0
|
2772,7
|
136,8
|
|
5
|
Продано молока, ц
|
1970
|
1560
|
1660
|
84,2
|
|
6
|
Товарність молока, %
|
77,0
|
81,6
|
85,1
|
110,5
|
|
7
|
Вироблено м’яса, ц
|
158
|
236
|
223
|
141,1
|
|
8
|
Продано м’яса, ц
|
139
|
120
|
126
|
906
|
|
9
|
Одержано приросту живої маси, ц
|
146,1
|
221,6
|
197,0
|
134,8
|
|
10
|
Число кормоднів на вирощуванні
|
20871
|
31650
|
21890
|
104,8
|
|
11
|
Середньодобовий приріст, г
|
700
|
700
|
900
|
128,6
|
|
12
|
Осіменіння корів і телиць, гол.
|
76
|
64
|
60
|
78,9
|
|
13
|
В т.ч. телиць
|
22
|
30
|
30
|
136,3
|
|
14
|
Коефіцієнт відтворювальної здатності, %.
|
88
|
81
|
86
|
97,7
|
|
15
|
Скільки введено первісток, гол.
|
6
|
5
|
6
|
100
|
|
16
|
Реалізовано племмолодняка, гол.
|
15
|
5
|
7
|
46,7
|
Аналіз таблиці свідчить про те, що в
середньому по стаду в 2011 році надій на корову складає 6151 кг молока, що
більше на 1076 кг ніж у 2010 році. Скоріше за все це обумовлено: вибраковкою із
стада низькопродуктивних корів та частковою заміною їх високопродуктивними
нетелями, задовільною кормовою базою, що відображається на молочній
продуктивності корів.
2.4 Економічні показники
господарської діяльності ПАТ “Полтаваплемсервіс”
Дані наведені у таблиці 2.6
відображають основні показники фінансово-господарської діяльності ПАТ
«Полтаваплемсервіс».
Таблиця 2.6 Фінансово-господарська
діяльність ПАТ “Полтаваплемсервіс”
|
Показники
|
Одиниця виміру
|
Роки
|
2011 до 2009,%
|
|
|
2009
|
2010
|
2011
|
|
|
ДОХОДИ
|
|
Чистий дохід (виручка) від реалізації
продукції
|
тис. грн.
|
3338
|
3775
|
5217
|
156,3
|
|
Інші операційні доходи
|
тис. грн.
|
1317
|
1013
|
1475
|
112
|
|
Усього доходи
|
тис. грн.
|
4655
|
4788
|
6692
|
143,7
|
|
ВИТРАТИ
|
|
Собівартість реалізованої продукції
|
тис. грн.
|
3042
|
3247
|
4286
|
140,9
|
|
Адміністративні витрати
|
тис. грн.
|
702
|
670
|
716
|
102
|
|
Витрати на збут
|
тис. грн.
|
8
|
3
|
1
|
12,5
|
|
Інші операційні витрати
|
тис. грн.
|
891
|
864
|
1674
|
187,8
|
|
Усього витрат:
|
тис. грн.
|
4643
|
4784
|
6677
|
143,8
|
|
Чистий прибуток
|
тис. грн.
|
+12
|
+4
|
+15
|
125
|
|
Дебітори
|
тис. грн.
|
697
|
607
|
282
|
40,5
|
|
Кредитори
|
тис. грн.
|
276
|
422
|
230
|
83,3
|
|
Середньооблікова чисельність штатних
працівників
|
чол.
|
118
|
109
|
106
|
89,8
|
|
Фонд оплати праці штатних працівників
|
тис. грн.
|
1556
|
1544
|
1820
|
117
|
|
Середньоміс. зарплата 1 штатного працівника
|
грн.
|
1098
|
1180
|
1430
|
130,2
|
|
Заборгованість по заробітній платі
|
тис. грн.
|
-
|
-
|
-
|
-
|
За даними таблиці 2.6. загальний
прибуток підприємства зріс від 3338тис. грн. у 2009 році, до 5217 тис. грн. у
2011 році. Собівартість реалізованої продукції у 2011 році також зросла, в
порівнянні з 2009 р. на 1244 тис. грн. Помітно знижуються витрати господарства
на збут продукції, якщо у 2009 р. вони складали 8 тис. грн., то у 2011 році - 1
тис. грн.
РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
.1 Організація відтворення та
підвищення продуктивних якостей стада
Молочна продуктивність безпосередньо
пов'язана з відтворною функцією організму, оскільки розвиток і секреторна
діяльність молочної залози знаходяться у тісному зв'язку з розвитком органів
розмноження, з періодом тільності й отелення. Під лактацією розуміють утворення
і виділення молочною залозою молока за проміжок часу від отелення до запуску на
сухостій, або ж проміжок часу між двома допоміжними отеленнями. Момент
припинення утворення молока в молочній залозі це запуск, а час від моменту
запуску до наступного запліднення уже через 20-30 діб. Проміжок часу від
отелення до плідного парування (осіменіння) називають сервіс-періодом.
Подовжений сервіс-період зменшує
валовий надій кожної корови за ряд років. За один день продуктивного життя
корови у господарстві одержують нижчі надої, ніж при короткому сервіс-періоді,
а це економічно невигідно. Подовжений сервіс-період призводить до зменшення
виходу телят.
Міжотельний період (МОП) - це період
від отелення до отелення. Тривалість МОП понад 365 днів призводить до
неплідності корів і зниження надоїв. Для оцінки плодючості корів у господарстві
використовують показник - заплідненість їх від першого осіменіння - це
виношення кількості тварин, які запліднилися, до всіх, яких осіменяли протягом
періоду.
Перше осіменіння теличок у
господарстві проводять у 19-місячному віці, при досягненні живої маси 405 кг.
Отже, у віці 2 років і 4 місяців
проходить перше отелення. Саме з цього моменту починається виробництво молока і
настає час першого сервіс-періоду.
Охоту виявляють за “рефлексом
нерухомості”, спостерігаючи за стадом під час його перебування на вигульних
майданчиках не менш як 3 рази. При встановленні рефлексу нерухомості тварин
відокремлюють від стада і тримають їх окремо до осіменіння і після нього до
завершення ознак охоти.
Осіменіння корів проводять штучно.
Для штучного осіменіння корів і телиць допускається сперма з рухливістю
сперматозоїдів не нижче 4 балів, наявністю у дозі не менше 15 млн.
сперматозоїдів з прямолінійним поступальним рухом.
Для осіменіння корів використовують
сперму племінних бугаїв голштинської породи європейської селекції та
української червоно-рябої молочної породи. Також у господарстві використовують
заморожені ембріони кращих представників червоної степової, англерської,
червоної датської, української червоної молочної, української чорно-рябої
молочної порід та їх помісей, які знаходяться у кріобанку ПАТ
«Полтаваплемсервіс».
Ефективність осіменіння та кількісні
показники одержаної сперми від поголів’я плембугаїв у ПАТ «Полтаваплемсервіс»
наведені у таблиці 3.1.
Таблиця 3.1 Показники одержаної
спермопродукції у ПАТ «Полтаваплемсервіс»
|
Показники
|
Одиниця виміру
|
Роки
|
2011 до 2009,%
|
|
|
2009
|
2010
|
2011
|
|
|
Середнє поголів’я плембугаїв
|
гол.
|
12
|
12
|
10
|
83,3
|
|
Одержано сперми від бугаїв
|
тис.с/доз
|
187
|
182
|
163
|
87,2
|
|
Одержано с/доз на 1 бугая з початку року
|
с/доз
|
15049
|
15170
|
16278
|
108,1
|
|
Собівартість 1 раелізованої с/дози плембугаїв
|
грн.
|
9,23
|
11,57
|
14,28
|
154,7
|
|
Осіменено ВРХ штучно, всього
|
т.гол.
|
64
|
60
|
93,71
|
|
Використано на осіменіння
|
тис.с/доз
|
148
|
156
|
171
|
115,5
|
|
Використано на осіменіння 1 гол.
|
с/доз
|
2,3
|
2,6
|
2,8
|
121,7
|
|
Реалізовано всього спермодоз
|
тис.с/доз
|
203
|
177
|
188,7
|
92,9
|
Дійних корів осіменяють до доїння,
оскільки подразнення нервових закінчень шкіри вим’я і сосків при масажі і
доїнні збуджує виділення із задньої частки гіпофіза гормону окситоцину, який
викликає скорочення матки і яйцепроводів, що сприяє проштовхуванню сперміїв до
місця зустрічі їх з яйцеклітиною і збільшує вірогідність запліднення. Частка запліднених
самок від першого осіменіння складає: корів - 70%, телиць - 60%. У господарстві
практикують рівномірні отелення протягом року, а значить, і рівномірне
виробництво продукції протягом року.
Відтворення поголів'я худоби у ПАТ
“Полтаваплемсервіс” зумовлено строками використання корів і їх плідністю.
Основними резервами збільшення
відтворення тварин є:
повноцінний раціон годівлі,
збалансований за багатьма поживними речовинами;
скорочення сервіс-періоду до 60
днів;
лікування гінекологічних захворювань
корів;
зменшення кількості абортів;
упорядкування системи вибракування
корів;
Для нормального відтворення
молочного стада у господарстві у групу корів переводять 25 - 30% нетелів та
вибраковують частину корів за показниками продуктивності за першу лактацію і
залишають лише 6 первісток. Щодо бугаїв-плідників, то кожного року ремонт стада
проводиться введенням двох бугайців (13% від даної групи).
У ПАТ “Полтаваплемсервіс” молока
продається значно менше, ніж виробляється, так як частина іде на випойку телят.
Тому, товарність молока у 2011 році складала 85,1%, але це більше ніж у
попередні роки, у середньому на 5%. За рахунок поступового збільшення числа
кормоднів збільшується з кожним роком одержання приросту живої маси. Молодняк,
який не використовується для ремонту стада, продається як племінний молодняк
або ставиться на відгодівлю.
Показники продуктивності корів
голштинської породи європейської селекції та української червоно-рябої молочної
породи, які складають основне стадо у ПАТ “Полтаваплемсервіс” зображені у
таблиці 3.2.
Таблиця 3.2 Кількісні та якісні
показники продуктивності стада ПАТ «Полтаваплемсервіс» за станом на 1 січня
2011 року.
|
Показники
|
Порода великої рогатої худоби
|
|
Голштинська (європейської селекції)
|
Українська червоно-ряба молочна
|
|
Поголів’я на звітну дату, усього голів
|
43
|
44
|
|
у т.ч. корів
|
15
|
18
|
|
Середня жива маса корів, кг.
|
|
|
|
після першого отелення
|
515
|
508
|
|
після другого отелення
|
515
|
565
|
|
після третього отелення і старше
|
617
|
612
|
|
Середній надій від 1 корови за даними річного
звіту, кг.
|
5061
|
5110
|
|
Поголів’я пробонітованих корів та молочна
продуктивність за 305 днів останньої лактації
|
|
|
|
усього по стаду :
|
|
|
|
голів
|
15
|
17
|
|
надій, кг.
|
7379,60
|
6301,83
|
|
молочний жир, кг.
|
302,57
|
249,55
|
|
молочний білок, кг.
|
231,72
|
199,13
|
|
Кількість корів з надоєм за 305 днів найвищої
лактації, гол.:
|
|
|
|
6001-7000кг.
|
3
|
3
|
|
7001-8000кг.
|
2
|
3
|
|
8001-9000кг.
|
1
|
6
|
|
9001-10000кг.
|
4
|
1
|
|
10000кг і більше
|
1
|
-
|
|
Жива маса телиць у віці, кг:
|
|
|
|
6 місяців
|
185
|
182
|
|
12 місяців
|
290
|
290
|
|
18 місяців
|
395
|
395
|
|
Жива маса бугайців у віці12 місяців, кг
|
375
|
370
|
Проаналізувавши дані таблиці 3.2.
можна зробити висновок, що серед поголів’я пробонітованих корів, худоба
голштинської породи має кращі показники молочної продуктивності ніж корови
української червоно-рябої молочної породи. Серед корів голштинської породи
найбільша кількість їх з надоєм за 305 днів найвищої лактації досягає 9-10 тис.
кг. молока, тоді як більшість корів української червоно-рябої молочної породи
мають надої 8-9 тис. кг молока найвищої лактації.
Проте, успіх роботи з підвищення
продуктивності молочної худоби залежить не тільки від породної приналежності
тварин, але й від організації всієї зоотехнічної роботи, в тому числі племінної
[38]. Щоб підвищити продуктивність стада, в господарстві необхідно прискорити
якісне поліпшення маточного поголів'я. Потрібно вибраковувати
низькопродуктивних корів, а високопродуктивних використовувати більш тривалий
час.
Існують певні технологічні фактори,
що найбільше впливають на підвищення молочної продуктивності корів та мають
різну ефективність при використанні тих чи інших елементів технології.
Технологічні фактори підвищення молочної продуктивності наведені у таблиці 3.3.
Таблиця 3.3 Технологічні фактори
підвищення молочної продуктивності корів
|
№ п/п
|
Елемент технології
|
Його ефективність
|
|
1
|
Комплектування технологічних груп за датою
отелення і продуктивністю
|
Підвищення удою на 7-10 % порівняно з
комплектуванням за удоєм і періодом тільності
|
|
2
|
Збереження постійності груп на протязі 6-7
місяців лактації
|
Підвищення удою за 7 місяців лактації на 8-9 %
|
|
3
|
Переміщення дійних груп у виробничій зоні не
більше 2 раз, новотільних корів на роздої - не раніше 120 днів лактації
|
Тривале збереження технологічного режиму,
підвищення удою на 10-14 %
|
|
4
|
Роздільне комплектування і утримання груп
первісток і дорослих тварин
|
Нормована годівля, підвищення удою на 10-14 %
|
|
5
|
Співвідношення місць годівлі і відпочинку у
всіх зонах 1:1
|
Одночасний доступ усіх тварин до кормів, ріст
удою на 6-8 %
|
|
Продовження таблиці 3.3
|
|
6
|
Підвищення рівня годівлі корів у цеху виробництва
молока на 7-10 % порівняно із існуючими нормами
|
Забезпечення планового удою та підвищення його
на 5-8 %
|
|
7
|
Фіксація корів на період годівлі
|
Скорочення втрат кормів на 10-20 %, підвищення
продуктивності на 7-12 %
|
|
8
|
4-6 кратна роздача об’ємистих кормів
|
Підвищення удою за період роздою на 15-17 %,
за лактацію - на 9-10 %
|
|
9
|
Випасання тільних сухостійних і новотільних
корів
|
Ріст удоїв за на 10-12 %, збільшення виходу
телят на 5-7%
|
|
10
|
3-кратне доїння корів не менше 120 днів
лактації
|
Підвищення удою на 10-12 %
|
|
11
|
Підготовка нетелів до отелення: масаж вим’я
протягом 50 дн. по 3 хв. і підгодівля концентратами по 0,7-1 кг
|
Скорочення періоду адаптації первісток до
доїльної установки на 2-3 дні
|
|
12
|
Привчання нетелів до доїльної установки
протягом 20-24 днів
|
Підвищення удою на 12-15 %
|
Отже, всі вище наведені технології
доцільно впроваджувати у ПАТ «Полтаваплемсервіс» з метою підвищення та
закріплення на високому рівні продуктивності корів, зокрема збільшення надоїв
молока, вмісту жиру та білку в складі молока, підвищення виходу телят та
скорочення втрат кормів.
.2 Одержання і вирощування молодняку
Система вирощування молодняку
передбачає ефективне використання біологічних закономірностей росту і розвитку
тварин в ембріональний і постембріональний періоди життя. Ріст і розвиток плоду
в ембріональний період значною мірою залежить від умов годівлі й утримання
корів нетелей під час тільності.
Для тільних сухостійних корів у
господарстві заготовляють сіно, силос, коренебульбоплоди, концентровані корми,
зелену масу. Передбачений раціон, який наведений у таблиці 3.4.
Таблиця 3.4 Раціони для сухостійних
корів і нетелей
|
Корми
|
Корови
|
Нетелі
|
|
Витрати кормів на 1 гол., кг
|
(+/-)
|
Витрати кормів на 1 гол., кг
|
(+/-)
|
|
Норма витрат
|
Фактичні витрати
|
|
Норма витрат
|
Фактичні витрати
|
|
|
Зима
|
|
сіно злаково-бобове
|
3
|
5
|
-0,5
|
3
|
2,5
|
-0,5
|
|
солома
|
1
|
2
|
+1
|
1
|
2
|
-1
|
|
силос кукурудзяний
|
10
|
11
|
+1
|
10
|
11
|
-1
|
|
кормові буряки
|
5
|
4
|
-1
|
4
|
3,5
|
-0,5
|
|
концкорми
|
2,5
|
2
|
-0,5
|
0,8
|
0,7
|
-1
|
|
Літо
|
|
зелені корми
|
30
|
29
|
-1
|
27
|
26
|
-1
|
|
концкорми
|
2,2
|
2
|
-0,2
|
1,5
|
1,3
|
-0,2
|
Аналізуючи раціони
годівлі сухостійних корів і нетелей, спостерігається тенденція до економії
кормів. Необхідно довести до норми видачу сіна, кормових буряків, концкормів,
зелених кормів, оскільки ріст і розвиток плода в ембріональний період вимагає
збалансованої, повноцінної годівлі.
Для отелення корів
і утримання новонароджених телят у перші 20 днів життя а фермі влаштоване
родильне відділення. Тут створені необхідні зооветеринарні мови для нормального
перебігу родів, післяродового періоду і одержання здорових телят. Цех
обладнаний в окремому приміщенні, розділеному на чотири секції: дородову,
родову, післяродову, профілакторій.
За 8-10 дні до
очікуваного отелення тварину переводять із сухостою у дородову секцію цеху
отелення. При цьому роблять її клінічний огляд із визначенням стану вим'я, з
настанням ознак родів тварину переводять у родову секцію.
Першими ознаками
родів є неспокій корови: вона часто лягає і встає, реве, оглядається. При такій
ситуації обмивають задню частину тіла, кінцівки й хвіст 2%-м содовим розчином,
а зовнішні статеві органи - теплим (1:5000) розчином калію перманганату,
забруднену і мокру підсталку замінюють чистою і сухою. Всі ці роботи проводять
і після родів.
У деннику корову
утримують разом із телям 12 год. Це позитивно впливає як на теля, так і на
корову, оскільки вона може проявити материнський інстинкт.
У господарстві
застосовують спосіб напування з відра для згодовування молозива. Для цього
способу використовують чисте, продезінфіковане відро.
Наливають молозиво
у відро, змочують ним соску і дають теляті. Як тільки воно почне ссати резинову
соску, її спокійно опускають у відро з молозивом і коли теля відчує смак
молозива і почне пити, соску забирають і воно п'є з відра самостійно. Молозиво
згодовують 5-6 разів за добу.
У ПАТ «Полтаваплемсервіс» телят до 6
місячного віку годують згідно схеми, яка наведена у таблиці 3.5.
Таблиця 3.5Схема годівлі телят до 6
місячного віку в ПАТ «Полтаваплемсервіс»
|
Вік декада
|
Жива масса у кінці періоду, кг
|
Добова норма корму, кг
|
Мінеральна підгодівля, г
|
|
|
Молоко незбиране
|
Комбікорм
|
Соковиті корми
|
Сіно
|
|
|
|
|
|
Силос
|
Корне-плоди
|
|
Сіль
|
Преци-пітат
|
|
1
|
|
7
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
|
2
|
|
7
|
-
|
-
|
-
|
-
|
5
|
5
|
|
3
|
|
7
|
-
|
-
|
привч
|
привч
|
5
|
5
|
|
Всього за 1-й місяць
|
30
|
210
|
-
|
-
|
-
|
-
|
100
|
100
|
|
4
|
|
7
|
0,3
|
-
|
0,2
|
0,2
|
10
|
20
|
|
5
|
|
7
|
0,6
|
привч
|
0,3
|
0,3
|
10
|
20
|
|
6
|
|
6
|
0,8
|
-
|
0,5
|
0,5
|
10
|
20
|
|
Всього за 2-й місяць
|
60
|
200
|
17
|
-
|
10
|
10
|
300
|
600
|
|
7
|
|
5
|
0,8
|
0,5
|
0,5
|
0,7
|
15
|
20
|
|
8
|
|
4
|
0,8
|
1
|
1
|
1
|
15
|
20
|
|
9
|
|
3
|
0,8
|
1,5
|
1,5
|
1,3
|
15
|
20
|
|
Продовження таблиці 3.5
|
|
Всього за 3-й місяць
|
90
|
120
|
24
|
30
|
30
|
3
|
450
|
600
|
|
10
|
|
3
|
1
|
2
|
1,5
|
1,5
|
15
|
20
|
|
11
|
|
3
|
1,2
|
2
|
1,5
|
1,5
|
15
|
20
|
|
12
|
|
3
|
1,5
|
3
|
1,5
|
15
|
20
|
|
Всього за 4-й місяць
|
120
|
90
|
37
|
70
|
50
|
45
|
450
|
600
|
|
13
|
|
2
|
1,7
|
3
|
2
|
2
|
20
|
25
|
|
14
|
|
2
|
1,7
|
4
|
2
|
2,5
|
20
|
25
|
|
15
|
|
2
|
1,7
|
5
|
2
|
3
|
20
|
25
|
|
Всього за 5-й місяць
|
150
|
60
|
51
|
120
|
60
|
75
|
600
|
750
|
|
16
|
|
1
|
1,6
|
5
|
2
|
3
|
25
|
30
|
|
17
|
|
1
|
1,6
|
6
|
2
|
3,3
|
25
|
30
|
|
18
|
|
1
|
1,6
|
7
|
2
|
3,5
|
25
|
30
|
|
Всього за 6-й місяць
|
180
|
30
|
48
|
180
|
60
|
100
|
750
|
900
|
|
Всього за 6 міс
|
700
|
177
|
400
|
210
|
260
|
2650
|
3550
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Профілакторний
період вирощування телят триває від народження до 20-денного віку. В цей період
господарство застосовує утримання телят в індивідуальних дерев'яних клітках.
При таких умовах утримання тварини не контактують з сусідами та менше хворіють,
але важко доглядати за ними, знижуються норми обслуговування та різко
збільшується вартість утримання.
Молочний період
триває до 4-місячного віку і за цей час випоюють не менше 500 кг незбираного
молока. Згідно зі схемами годівлі теличкам до 6-місячного віку передбачено
випоювати від 180 до 500 кг незбираного і 200-700 кг збираного молока. Збиране
молоко до раціону теляти вводять з 20-30-денного віку.
Концентровані корми
починають згодовувати поступово, невеликими порціями. За добу телята
1-2-місячного віку споживають 0,2-0,4 кг, а 2-3-місячного близько 0,8-1,6 кг
концкормів. Норму сіна збільшують поступово і в 3-місячному і доводять до
1,3-1,4, а в 6-місячному - до 2,5-3 кг на добу. Коренеплоди телятам починають
згодовувати з місячного, а силос - з 2-місячного віку. Згодовування соковитих
кормів з раннього віку підвищує біологічну повноцінність раціонів, поліпшує травлення
і сприяє повнішому засвоєнню поживних речовин. До зелених кормів телят
привчають з 20-денного віку. Добову даванку їх поступово збільшують, доводячи у
3-місячному віці до 7-8, а у 6-місячному - до 18-кг (разом з пасовищною
травою). На фермі застосовують прив'язне утримання телят до 6-місячного віку в
приміщенні для вирощування молодняку.
У післямолочний
період телиць вирощують на раціонах, що складаються тільки з рослинних кормів.
За структурою вони поступово наближаються до раціонів дорослої худоби, але
мають необхідну кількість енергії, перетравного протеїну, мінеральних речовин і
вітамінів. У стійловий період у раціони телиць включають (3 розрахунку на 100
кг живої маси), кг: силосу - 5-6 сінажу - 3-4, сіна .5-2 за добу. При нестачі
сіна частину його заміняють доброякісною соломою ярих культур. Кількість
концентрованих кормів залежить від якості грубих і соковитих.
Влітку телиць
підгодовують зеленими кормами, вирощеними у кормовій сівозміні, якщо
продуктивність пасовища невисока. При цьому загальна добова даванка зеленого
корму (разом з пасовищем) становить: у 7-9-місячному віці - 18-22 кг,
10-12-місячному - 22-26, 13-15-місячному - 36-30 кг.
.3 Годівля
основного стада ВРХ
В ПАТ
“Полтаваплемсервіс” використовується силосно-концентратний тип годівлі великої
рогатої худоби.
Норми годівлі корів
встановлюють залежно від їх живої маси, віку, стану вгодованості, рівня
молочної продуктивності і жирності молока, періоду тільності і запланованого
надою.
Оскільки велика
рогата худоба від природи є жуйною, то в основу її годівлі покладений принцип
максимального використання дешевих трав’яних об’ємних кормів, а концентрати
включаються в раціон як доповнення.
Годівля корів у сухостійний період.
Добре збалансований раціон сухостійної корови є необхідною умовою для одержання
високої продуктивності в наступній лактації, а також отримання здорового
потомства. В першій половині сухостійного періоду раціон має бути
низькоенергетичним, що знижує ризик ожиріння корів, запобігає важким отеленням
і сприяє підтриманню здоров’я тварин.
В останній місяць тільності
збільшується потреба в енергії та білку, водночас споживання сухої речовини
кормів зменшується. Для належного функціонування рубця потрібно згодовувати
достатню кількість волокнистих грубих кормів у даний період. Сухостійним
коровам різко зменшують дачу високоенергетичних та молокогінних кормів
(концкорми і коренеплоди). Отже, основні корми у раціонах тільних сухостійних
корів - гарне бобове сіно і силос високої якості.
Годівля корів у період лактації. В
раціон годівлі дійних корів включають об’ємисті (сіно, сінаж, силос, кормові
буряки) та концентровані корми. При складанні добових раціонів для дійних корів
дотримуються таких принципових положень: середній вміст протеїну в раціонах
корів з надоєм до 3000 кг молока планують 100 - 105 г на кормову одиницю, а з
продуктивністю 4000 кг і більше - 110 - 115г. Раціони балансують також за сухою
речовиною, клітковиною, легкоперетравними вуглеводами, кальцієм, фосфором і
каротином. Вміст сухих речовин у раціоні повинен становити 3 - 4 кг на 100 кг
живої маси. Співвідношення вмісту цукру і перетравного протеїну - 1 - 1,5 : 1.
У перші місяці лактації, в період
роздоювання корів норму збільшують на 1 - 2 корм. од. Добавку на роздоювання
дають доти, доки підвищується надій. Після припинення підвищення надою норму
поступово знижують до рівня фактичного надою. Також норму годівлі збільшують на
1,5 - 2,5 корм.од. дійним коровам першого і другого отелень, компенсуючи при
цьому додаткові витрати енергії на ріст.
У ПАТ “Полтаваплемсервіс” взимку
застосовується силосно-коренеплідний тип годівлі, а влітку буряк і силос
виключають із раціону, а додають траву бобово-різнотравну. Норми дачі кормів
залежать від того чи корова знаходиться у сухостої чи корова лактуюча. Добова
даванка лактуючим коровам, у свою чергу, залежить від їхніх надоїв. Сухостійним
коровам, на відміну від лактуючих, дають менше зеленої маси, а більше сіна - 5
і 10 кг відповідно.
Лактуючим коровам дають по 3 кг сіна
і в залежності від надоїв - від 15 до 25 кг зеленої маси. В якості
концентрованих кормів використовують соєву дерть, соняшниковий шрот (норма дачі
на добу по 0,5 кг) та зерносуміш (даванка зростає із зростанням надоїв від 5 до
13 кг).
У господарстві застосовують
чотирикратне протягом доби роздавання кормів. Роздавання кормів заплановано
перед початком і після закінчення кожного доїння. Вранці до доїння протягом
15-20 хв. доярки роздають коровам вручну ¼ добової
норми концкормів і більшу частину коренеплодів. По закінченню ранкового доїння
проводиться друге, механізоване роздавання кормів у вигляді силосу та сіна,
видаються концкорми. У другій половині для за 1-1,5 год. до вечірнього доїння
здійснюють третє, механізоване роздавання кормів у вигляді, сінажу та сіна.
Коровам видають концкорми. До початку вечірнього доїння в корівник завозять
концентровані корми і кормові буряки з врахуванням їх витрат на ранок
наступного а також сіно поточного дня, після закінчення вечірнього доїння корів
годують четвертий раз - роздають концкорми, буряки, які залишилися від добового
раціону, завершення закладають в годівниці сіно для поїдання коровами вночі.
Така черговість роздавання кормів
зручна щодо організації праці робітників і відповідає природній кормовій
поведінці тварин, їх біологічним потребам.
Таблиця 3.6 Кормовий раціон для корів
на літній період у ПАТ “Полтаваплемсервіс”, кг
|
Добовий надій
|
Зелена маса (бобово-злакове різнотрав’я)
|
Сіно бобово різнотравне
|
Дерть соєва
|
Шрот соняшниковий
|
Зерносуміш
|
Сіль
|
Поживність раціону
|
|
|
|
|
|
|
|
Кормові одиниці
|
Суха речовина, кг
|
Перетрав-ний протеїн, г
|
Цукор, кг
|
Кальцій, кг
|
Фосфор, г
|
|
|
|
|
|
|
|
фактично
|
відхилення від норми
|
фактично
|
відхилення від норми
|
фактично
|
відхилення від норми
|
фактично
|
відхилення від норми
|
фактично
|
відхилення від норми
|
фактично
|
відхилення від норми
|
|
8
|
15
|
3
|
0,5
|
0,5
|
5,0
|
0,1
|
11,4
|
+2,7
|
14,1
|
+1,8
|
1560
|
+740
|
488
|
-157
|
80
|
+23
|
42
|
+3
|
|
12
|
15
|
3
|
0,5
|
0,5
|
5,0
|
0,1
|
11,4
|
+0,3
|
14,1
|
-1,8
|
1560
|
+449
|
488
|
-512
|
80
|
+2
|
42
|
-12
|
|
16
|
18
|
3
|
0,5
|
0,5
|
6,5
|
0,1
|
13,8
|
+0,7
|
15,4
|
-2,1
|
1841
|
+531
|
587
|
-393
|
93
|
-1
|
49
|
-17
|
|
20
|
18
|
3
|
0,5
|
0,5
|
8,0
|
0,1
|
15,5
|
+0,4
|
18,0
|
-0,9
|
2022
|
+512
|
644
|
-716
|
96
|
-14
|
54
|
-24
|
|
24
|
20
|
3
|
0,5
|
0,5
|
10
|
0,1
|
18,3
|
+0,9
|
20,5
|
0
|
2330
|
+505
|
748
|
-1077
|
106
|
-20
|
62
|
-28
|
|
28
|
25
|
3
|
0,5
|
0,5
|
11
|
0,1
|
20,5
|
+0,6
|
23,5
|
+1,4
|
2616
|
+526
|
856
|
-1234
|
124
|
-18
|
68
|
-34
|
|
32
|
25
|
3
|
0,5
|
0,5
|
13
|
0,1
|
22,3
|
-0,2
|
25,2
|
+1,5
|
2858
|
+383
|
932
|
-1768
|
128
|
-30
|
75
|
-39
|
Таблиця 3.7 Кормовий раціон для
корів на зимовий період у ПАТ “Полтаваплемсервіс”, кг
|
Добовий надій
|
Сіно бобово різнотравне
|
Силос кукурудзяний
|
Кормовий буряк
|
Шрот соняшниковий
|
Зерносуміш
|
Сіль
|
Поживність раціону
|
|
|
|
|
|
|
|
Кормові одиниці
|
Суха речовина, кг
|
Перетрав-ний протеїн, г
|
Цукор, г
|
Кальцій, г
|
Фосфор, г
|
|
|
|
|
|
|
|
фактично
|
відхилення від норми
|
фактично
|
відхилення від норми
|
фактично
|
відхилення від норми
|
фактично
|
відхилення від норми
|
фактично
|
відхилення від норми
|
фактично
|
відхилення від норми
|
|
8
|
5
|
15
|
10
|
0,5
|
3,6
|
0,1
|
11,3
|
+2,6
|
12,6
|
+0,3
|
1239
|
+419
|
789
|
+144
|
67
|
+10
|
43
|
+4
|
|
12
|
5
|
15
|
13
|
0,5
|
4,2
|
0,1
|
12,4
|
+1,3
|
13,1
|
-2,8
|
1338
|
+227
|
932
|
-68
|
70
|
-8
|
47
|
-7
|
|
16
|
5
|
18
|
13
|
0,5
|
5,2
|
0,1
|
14,2
|
+1,1
|
15,1
|
-2,4
|
1501
|
+191
|
988
|
-192
|
76
|
-18
|
51
|
-15
|
|
20
|
5
|
20
|
0,5
|
6,2
|
0,1
|
15,8
|
+0,7
|
16,5
|
-2,4
|
1650
|
+140
|
1038
|
-322
|
81
|
-29
|
55
|
-23
|
|
24
|
5
|
23
|
16
|
0,5
|
7,2
|
0,1
|
17,9
|
+0,5
|
18,4
|
-2,1
|
1840
|
+15
|
1214
|
-611
|
88
|
-38
|
61
|
-29
|
|
28
|
5
|
26
|
18
|
0,5
|
8,4
|
0,1
|
20,3
|
+0,4
|
20,5
|
-1,6
|
2045
|
-45
|
1357
|
-733
|
107
|
-35
|
67
|
-35
|
|
32
|
5
|
30
|
20
|
0,5
|
9,5
|
0,1
|
22,6
|
+0,1
|
22,6
|
-1,1
|
2253
|
-222
|
1503
|
-1197
|
125
|
-33
|
73
|
-41
|
Кількість перетравного протеїну з
розрахунку на 1 к.од. має бути 100-120 г, а вміст клітковини - 18-22% за сухою
речовиною. Цукрово-протеїнове співвідношення - 0,8:1,2, а при високих надоях
-1,2:1,5. Потреба в макро- і мікроелементах також зумовлена продуктивністю і
нормується за рівнем надою або на 1 кг молока [29].
Раціон не нормується по вмісту солі
і усім коровам дається однакова її кількість - 100 г. Але ж коровам, які мають
низькі надої така кількість солі не потрібна, а високопродуктивним, навпаки, -
замала. Отже, дачу солі рекомендується нормувати. Коровам, які знаходяться у
сухостої дають по 10 кг сіна і знижують дачу силосу та кормового буряку до 10
та 3 кг відповідно.
Основними кормами узимку для
лактуючих корів є силос та кормовий буряк. Силосу дають 0,9 - 1,3 кг на 1 кг
надоєного молока (15 - 30 кг). Дача буряку складає 10 - 20 кг. Сіна лактуючим
коровам дають по 5 кг. Концентровані корми дають із розрахунку 300 - 400 г на 1
кг надоєного молока. Взимку використовують такі концкорми як соняшниковий шрот
та зерносуміш.
Аналізуючи раціон для корів
молочного стада, спостерігається нестача кормів та поживних речовин. Необхідно
збалансувати раціон за витратами поживних речовин, оскільки їх нестача веде до
зниження рівня молочної продуктивності. Так як високопродуктивні корови
отримують мало цукру, то їм потрібно давати ще мелясу або кормову патоку.
Цукрово-протеїнове співвідношення у літній період в середньому складає 0,8:2,5.
Для збалансування раціону коровам, які мають надої 8, 12, 16 кг на день
потрібно зменшити дачу концентратів до 310 г на 1 кг надоєного молока.
Раціон має велике відхилення від
норми за перетравним протеїном. Для зменшення його вмісту у раціоні
пропонується виключити дачу або соєвої дерті, або соняшникового шроту.
Для балансування раціону за вмістом
кальцію та фосфору потрібно ввести дачу кормової добавки дикальцій фосфат 40 -
200 г в залежності від недостачі у раціоні.
Виходячи із наведених даних, у
господарстві необхідно підвищити заготівлю концентрованих, грубих, зелених
кормів та кормових буряків за рахунок раціонального використання полів та
пасовищ. Повинні бути виконані основні принципи використання землі і кормів:
якомога повніше збереження природних якостей кормів за вмістом у них поживних
речовин; поліпшення цих якостей у процесі підготовки кормів (обробка, внесення
необхідних макро-мікродобавок і преміксів), створення однорідного за своїми
фізико-механічними властивостями корму; використання раціонів, насичених
високоякісними грубими і соковитими кормами при оптимальній витраті
комбікормів-концентратів; для поліпшення використання кормів і зниження витрат
праці на їх роздавання доцільно мати кормоцех; забезпечення групового
нормування й індивідуального дозування кормів залежно від продуктивності тварин
і фізіологічного стану; дбайливе й ощадливе відношення до кормів у процесі їх
заготівлі, збереження, використання [28, 31].
3.4 Утримання основного стада ВРХ
У ПАТ “Полтаваплемсервіс” корів
утримують на прив’язі. І хоча прив’язна система утримання є менш економічною і
фізіологічно невиправданою, та вона дозволяє якомога точніше виявити
індивідуальні фенотипові та генотипові особливості корів при індивідуальній
годівлі, догляді, утриманні і роздої, одержати максимальну продуктивність,
вести чіткий облік з комплексу ознак.
Корівники двохрядні, корови стоять у
стійлах головами до вікон, а посередині приміщення знаходиться гнойовий прохід.
Це забезпечує краще освітлення для тварин і запобігає можливості поширення
інфекції, що частіше спостерігається при центральному кормовому проході й двох
гнойових (під стінами).
Над стійлом кожної корови
прикріпляють таблички із зазначенням клички, номеру, дати народження, породи,
лінії, класу та продуктивності корови.
В умовах прив'язного утримання корів
велике значення має підстилка для стійл, її використовують для утеплення стійл
і поліпшення гігієнічних умов утримання тварин. Для підстилки використовують
солому з розрахунку 2-4 кг на корову за добу. Підстилка вбирає вологу та
шкідливі гази, а тому відіграє значну роль у створенні мікроклімату приміщення.
Одним з важливих технологічних
елементів утримання великої рогатої худоби є прив'язь. Вона забезпечує фіксацію
тварини з метою обмеження її руху, але не стискає тварину, а дозволяє їй
нормально стояти, лежати, поїдати корми, пити воду тощо. На фермі
використовують найпростіший прив'язний пристрій -короткий металевий ланцюг,
прикріплений одним кінцем внизу до стійлової рами, а двома верхніми - охоплює
шию корови і закріплюється за допомогою кільця та фіксуючої ланки.
В корівниках встановлені одночашкові
поїлки ПА - 1А. кількість води, яка надходить в автонапувалку, регулюється
спеціальною педаллю. Одна автонапувалка встановлена для двох суміжно розміщених
корів. Вони змонтовані над годівницями, щоб вода при переливанні не потрапляла
на стійловий майданчик. Корми роздаються вручну.
Гній видаляється скребковим
ланцюговим транспортером ТСН - 160. Для забезпечення надійної роботи
транспортерів їх не перевантажують гноєм. Вмикають їх тоді, коли оператор
прибирає гній зі стійл в гнойовий канав. Цим запобігається: перевантаження
транспортерів, забезпечується підтримання в чистоті тварин і нормального
мікроклімату в приміщенні.
На фермі застосовується вентиляція з
природним збудженням повітря. Повітрообмін відбувається через пори будівельних
матеріалів і нещільності в огородженнях через різницю тисків і температур
зовнішнього і внутрішнього повітря, швидкості вітру. Вітер з навітряної сторони
будинку створює підвищений тиск (повітря нагнітається в приміщення), а з
підвітряної - знижене (видаляється з приміщення).
У господарстві корів на пасовищах не
випасають. Натомість біля корівників обладнані вигульні майданчики, які надають
пасивний моціон. Прогулянки сприяють зміцненню здоров’я і нормальному
функціонуванню відтворної системи. Корів прив’язують і відв’язують вручну.
3.5 Доїння корів і первинна
обробка молока
Раціональна організація процесу
доїння корів є запорукою ефективної роботи будь якої сучасної молочної ферми.
Доїння - це складна технологічна
операція, основна мета якої полягає не лише в тому, щоб швидко, повною мірою,
без шкоди для здоров’я корови та з найменшими затратами праці добути молоко,
яке утворилося у вим’ї, а й створити добрі умови для подальшої секреції,
сприяти збільшенню продуктивності тварини. Тільки за умови якісної підготовки
корови та її вим’я до доїння, яке виконують вручну, а також при своєчасному
знятті апарата по завершенню видоювання досягають необхідної ефективності
машинного доїння.
При поганій переддоїльній стимуляції
молоковіддачі (неякісній підготовці корови), несвоєчасному підключенні
доїльного апарату до вим’я та несвоєчасному його відключенні й знятті у корів
недостатньою мірою проявляється рефлекс молоковіддачі, знижується швидкість
видоювання, підвищується сприятливість молочної залози до маститу та
зменшується молочна продуктивність.
Корів на фермі доять 2 рази на день.
Доїння проводять в один і той же час згідно з розпорядком дня, щоб не
гальмувати процес молоковіддачі. Розпорядок робочого дня операторів машинного
доїння у ПАТ «Полтаваплемсервіс» наведений у таблиці 3.8.
Таблиця 3.8 Розпорядок робочого дня
для операторів машинного доїння на осінньо-зимовий період
|
Назва роботи
|
Початок (год., хв.)
|
Кінець(год., хв.)
|
Тривалість (год., хв.)
|
|
Приймання поголів’я від нічного скотаря
|
5,40
|
5,45
|
0,05
|
|
Одержання концкормів
|
5,45
|
6,00
|
0,15
|
|
Очищення годівниць, роздавання концкормів та
соковитих кормів
|
6,00
|
6,15
|
0,15
|
|
Підготовка до доїння корів
|
6,15
|
6,30
|
0,15
|
|
Доїння корів
|
6,30
|
8,30
|
2,00
|
|
Миття доїльних апаратів та молочного посуду
|
8,30
|
8,50
|
0,20
|
|
Перерва
|
8,50
|
15,00
|
6,10
|
|
Випускання корів на прогулянку, організація
моціону
|
15,00
|
17,00
|
2,00
|
|
Роздача кормів
|
17,00
|
17,30
|
0,30
|
|
Підготовка до доїння корів
|
17,30
|
17,45
|
0,15
|
|
Доїння корів, миття доїльних апаратів та
молочного посуду
|
17,45
|
19,45
|
2,00
|
|
Передача поголів’я нічному скотарю
|
19,45
|
19,50
|
0,05
|
|
Тривалість робочого дня
|
|
|
8,00
|
У ПАТ “Полтаваплемсервіс”
використовують стаціонарні доїльні установки з переносними доїльними апаратами
Дуовак фірми Делаваль, що призначені для доїння корів у стійлах при прив’язному
утриманні ( рис 3.1.).
Найважливішою технологічною
особливістю доїння корів у стійлах корівника є те, що для його виконання не
потрібно зрушувати корів з місця, де вони поїдають корми і відпочивають на
прив'язі.
Першими видоюють молодих корів,
потім доять старих. Останніми доять корів, які лікуються, молоко від яких не
повинно потрапити до решти молока.
Перші 2 - 3 цівки молока з кожної
дійки здоюють у спеціальний кухоль і потім його оглядають. Далі вим’я обмивають
теплою водою і насухо витирають рушником. Підключають доїльний апарат.
Рис. 3.1. Доїльний апарат Дуовак
фірми Делаваль
Особливість та перевага доїльних
апаратів системи Дуовак полягає в тому, що апарат підключають відразу після
закінчення підготовки вимені не чекаючи початку молоковіддачі.
Під час доїння апарат постійно
виміряє потік молока, що надходить від корови. У початковій фазі доїння, коли
потік молока не перевищує 200 мл/хв, апарат працює в режимі переддійкового
масажу, який характеризується подовженим тактом масажу, 70% масаж та 30%
доїння, на фоні зниження рівня вакууму - 33 кПа.
З початком молоковіддачі, коли потік
молока перевищує 200 мл/хв, апарат автоматично переключається в режим
інтенсивного доїння, який характеризується нормальним відношенням тактів, 65%
доїння та 35% масаж, при дії на дійки повної сили робочого вакууму.
Після зменшення потоку молока до 200
мл/хв, апарат повертається у режим масажу і проводить додоювання корови.
Таким чином, доїльний апарат
забезпечує повне видоювання корови та виключає “сухе” доїння. Доїння однієї
корови проходить не більше 5 - 6 хв. Належний санітарний стан доїльних апаратів
забезпечує одержання високоякісного молока.
У господарстві значна увага
надається профілактиці маститів. У комплекс заходів по профілактиці входять:
організація раціональної годівлі,
напування і утримання тварин;
дотримання правил доїння, догляду за
тваринами (особливо за вим’ям);
попередження і лікування запалень
вим’я у передродовий та родовий періоди;
постійне ведення селекційно-племінної
роботи, що направлена на підвищення стійкості корів до маститу;
своєчасне виявлення та лікування
корів з різними захворюваннями кишково-шлункового тракту, органів розмноження
тощо.
Перед процесом доїння через доїльні
апарати пропускають гарячу воду температурою 85 - 95ºС
для дезинфекції апарата і підігрівання доїльних стаканів.
По закінченню доїння доїльні апарати
промивають спочатку теплою водою (25 - 35ºС),
щоб змити залишки молока, а потім - 0,5% - ним гарячим (55 - 60ºС)
розчином мийних і дезинфікуючих засобів фірми Делаваль з наступним
споліскуванням чистою теплою водою.
Після того як молоко отримали,
проводять його первинну обробку: фільтрування і охолоджування. Механічне
очищення здійснюють через пресовані ватяні фільтри у фляги. У доїльних установках
з молокопроводом за молочним насосом знаходиться молочний фільтр з лавсану або
інших матеріалів. Після кожного доїння фільтр виймають, миють і сушать. Потребу
матеріалів, що фільтрують, визначають з розрахунку на 1 т молока: фланель або
вафельна тканина - 0,09 м; марля - 1,26 м; лавсан - 0,017 м; ватяні фільтри -
25 штук по 1,5 р.
Молоко, яке видоєне у доїльний
апарат, переносять у молочну і виливають у танк-охолоджувач молока закритого
типу DXC (фірми Делаваль), який вміщає 2 т молока і охолоджує його до
температури +4ºС
за 30 хв. Проміжок часу між видоюванням молока і початком його охолодження не
перевищує 16-20 хв. Тривалість зберігання молока на фермі до надходження його
для реалізації:
не вище 4° С - 24 год.,
не вище 6° С- 18 год.,
не вище 8° С - 12 год.
Одержане молоко йде на реалізацію та
на випоювання телят. Таким чином товарність молока складає лише 75 - 80%.
Молоко ПАТ “Полтаваплемсервіс”
реалізовує у дитячі садочки, госпіталь, Гадяцький сирзавод.
Рис. 3.2.Танк-охолоджувач молока
фірми Делаваль.
.6 Ветеринарно-санітарний режим
господарства
Крім раціональної годівлі, напування
та оптимальних умов утримання, тварини потребують постійного догляду.
В санітарний день (1 раз на місяць)
персонал оглядає всіх дійних корів і особливо уважно вим'я та дійки. Перед
доїнням вим'я обмивають чистою водою (40-50°С), витирають рушником. .Одночасно
з підмиванням вим'я злегка масажують. В отворах дійок нагромаджується велика
кількість бактерій. Тому перед надіванням доїльних апаратів з кожної дійки
здоюють перші цівки молока в спеціальний кухоль, що дозволяє виявити корів,
хворих на мастит (наявність в молоці пластівців, домішок крові, слизу, інших
змін).
При обмиванні, масажі доярка оглядає
й прощупує вим'я корови. При виявленні змін у молоці або почервонінні,
ущільненні на вим'ї корову не можна доїти апаратом. її видають руками в
спеціальний посуд. Таку корову відокремлюють від основного стада і доять до
повного видужування вручну. Для профілактики маститів проводять заходи:
суворе дотримання правил машинного
доїння;
виконання зоогігієнічних і
санітарних умов утримання тварин;
дотримання санітарних правил при
доїнні, догляді за доїльною апаратурою та молочним посудом;
дезінфекція дійок, вим'я після
доїння;
правильний запуск корів;
своєчасне вибракування корів, хворих
на мастит і які не підлягають лікуванню;
лікування субклінічних маститів у
сухостійному періоді.
Профілактика травматизму в
господарстві.
Травматизм тварин може завдавати
господарству значних економічних збитків, тому проводять заходи з його
попередження:
звертають увагу на стан рогів у
корів і молодняку, і якщо вони загострені, кінчики зрізують;
упорядковують належним чином
тваринницькі приміщення до зимівлі худоби, проводять ремонт приміщень;
щоб запобігти виникненню
експлуатаційного травматизму, слідкують за справністю доїльних апаратів;
якщо з кормом в організм тварини
потрапили сторонні предмети, проводять раціональні розрізи під час операції і
належну організацію післяопераційного лікування, добру годівлю і утримання. Це
забезпечує швидке одужування й відновлення продуктивності тварини.
Ветеринарно-санітарний режим
господарства передбачає профілактику інфекційних хвороб. Для зменшення втрат
від цих хвороб господарство поповнюють власним молодняком, який має однотипний
імунобіологічний фон і характеризується підвищеною резистентністю до умов
навколишнього середовища. Тварин, що надійшли на ферму з
господарств-поставщиків, карантинують, проводять ретельний клінічний огляд,
підозрілих щодо захворювання вибраковують. Профілактика антропозоонозів полягає
в ретельному ветеринарно-санітарному нагляді, своєчасний ветеринарно-санітарній
обробці тварин і суворій ізоляції хворих, у дезінфекції приміщень, дотриманні
персоналом заходів особистої профілактики і санітарно-ветеринарних правил.
Ветеринарні обробки худоби забезпечують профілактику незаразних і заразних
хвороб.
Для боротьби з інвазійними хворобами
в кінці липня або на початку серпня змінюють ділянки випасання на пасовищі.
Профілактичну дегельмінтизацію великої рогатої худоби проводять у січні-лютому,
в разі потреби ще й за місяць до вигону на пасовище. їх витримують в тому ж
приміщенні 5-7 днів. Слідкують за напуванням тварин, санітарним режимом у
приміщенні.
У господарстві ведуть цілеспрямовану
боротьбу з гризунами й комахами, проводять очищення й дезінфекцію звільнених
приміщень, контролюють параметри мікроклімату, забезпечують гігієну годівлі,
вагітності, родів і вирощування молодняку.
У корівниках санітарний день
організовують один раз на місяць. Перелік робіт у приміщенні: очищають
огороджуючи конструкції будівлі і устаткування від пилу, павутиння, бруду,
гною; промивають годівниці, напувалки; видаляють залишки гною; підстилки
кормів; очищають дезкилимки; інвентар по догляду за тваринами очищають від
бруду, знезаражують; цементовапняним розчином замазують щілини; усувають всі
дефекти годівниць, напувалок, підлоги, дверей, воріт, устаткування; огороджуючи
конструкції підбілюють свіжо гашеним вапном. Виконуються інші роботи: проводять
більш ретельний огляд шкіри тварин; забруднені ділянки шкіри-обмивають водою;
обтирають. Молочний посуд і доїльна апаратура піддаються чищенню, миттю і
дезінфекції.
До загальних заходів боротьби з
крилатими комахами відноситься підтримання чистоти в приміщеннях, недопущення
нагромадження гною та кормових залишків. Винищувальні заходи проводять
хімічними засобами вигляді розчинів, порошків, емульсій. Для боротьби з вошами
тварин обробляють інсектицидними препаратами.
Для боротьби з гризунами
застосовують хімічні, біологічні та механічні методи. З хімічних методів
застосовують антикоагулянти: зоокумарин, криси, фосфід цинку, ратиндан. При
біологічних методах використовують препарат бактокумарин, що містить живі
бактерії тифу гризунів і натрієву сіль зоокумарину. До механічних методів відносять
верші й пастки.
3.7 Селекційно-племінна робота в
господарстві
Основним фактором поліпшення
генетичних якостей тварин служить відбір, тобто виділення у межах популяції
окремих груп тварин, відмінних за своїми господарськи корисними і біологічними
якостями, і, внаслідок цього, мають різне призначення в послідуючій племінній
роботі: найбільш цінні - для відтворення складу виробників, наступні за ними по
якості - для відтворення маточного складу, гірших - для отримання надремонтного
молодняку м’ясного призначення і найгірших - на вибраковку [38].
Оцінку і відбір корів та бугаїв
проводять за фенотипом (розвиток, продуктивність, відтворна здатність) та
генотипом (родовід, якість потомства). Відбором називають виділення в стаді
окремих груп тварин на основі оцінки їх продуктивних та племінних якостей для
різного використання в подальшій племінній роботі.
Племінна корова повинна мати високу
продуктивність, здоров’я, міцну конституцію, бути придатною для машинного
доїння, пристосованою до умов існуючої технології виробництва молока і стійко
передавати свої якості потомству.
Корів за розвитком оцінюють на
підставі живої маси, яка є узагальнюючим показником росту тварини і певною
мірою характеризує особливості її формування. Величина корів, яка досягається
за рахунок розвитку лінійних розмірів скелета (осьового і периферичного),
середньої частини тулуба і груднини є бажаною ознакою.
Оцінюючи корів молочних і
молочно-м’ясних порід за продуктивністю враховують надій, вміст жиру і білка в
молоці за кілька лактацій. Найбільшу точність має оцінка за середніми даними
перших трьох лактацій. Проводять також оцінку за прижиттєвим надоєм.
При оцінці корів за молочністю
беруть до уваги також максимальну продуктивність, яка відіграє позитивну роль у
селекції при відборі корів, як майбутніх матерів бугаїв. Відбираючи корів за
молочною продуктивністю, враховують вік тварин, умови годівлі та утримання.
Корів оцінюють за екстер’єром і
конституцією. Екстер’єр має відповідати бажаному типу. Знання екстер’єру
допомагає відібрати найбільш типових тварин конкретної породи, стада, лінії,
родини і певною мірою поліпшити популяцію за міцністю здоров’я та
продуктивністю. Недооцінка відбору за конституцією може призвести до зниження
плодючості й резистентності тварин. Оцінюючи корів необхідно враховувати їх
відтворну здатність, тобто кількість одержаного приплоду за час їх
використання. Ця властивість визначається за коефіцієнтом відтворної здатності.
Чим вищий цей показник, тим краща відтворна здатність у тварин.
Основні етапи і показники відбору
ремонтних телиць у молочному скотарстві можна зобразити у вигляді схеми.
Схема 3.1 Рекомендована схема
відбору ремонтних телиць у ПАТ «Полтаваплемсервіс»
Етапи і показники відбору
. При народженні:
походження;
жива маса;
розвиток.
. У 6-місячному віці:
жива маса;
розвиток.
. У 12-місячному віці:
тип тілобудови
жива маса.
. При осіменінні (у 18-міс.):
тип тілобудови;
жива маса;
відтворна здатність.
. Первістки:
добовий надій;
удій за скорочену лактацію
(60, 90 днів);
форма вим’я;
швидкість молоковіддачі;
жирномолочність.
Оцінку тварин за походженням
вважають попередньою, її можна проводити навіть до народження тварини на основі
заводських книг, племінних карток, свідоцтв та інших зоотехнічних записів про
родовід тварини. Дані родоводу дозволяють:
• прогнозувати рівень
продуктивності;
• вивчити особливості стада;
• виявити ефективність підбору
минулих років;
• визначити наслідки застосування
спорідненого парування;
• провести аналіз результатів схрещування.
Оцінка тварин за походженням
ґрунтується на закономірностях успадкування ознак і передачі потомству
спадковості від батьків і більш далеких предків. У практичній роботі, оцінюючи
тварин за походженням, багато уваги приділяють показникам продуктивності
матері. Ефективність відбору за цим показником підвищується, якщо враховують
продуктивність не за одну окремо визначену лактацію, а за декілька.
Крім оцінки за родоводом, слід
враховувати ще й показники продуктивності побічних родичів, тобто повних сестер
і напівсестер (загальний тільки батько або мати). Це доповнює дані про
походження. Оцінка й відбір за родоводом, сибсами і напівсибсами ґрунтується на
даних обліку походження тварин.
Оцінка і відбір бугаїв проводяться
поетапно. Спочатку їх оцінюють за походженням. При оцінці за родоводом
враховують племінні та продуктивні якості жіночих предків, продуктивність
дочок, батьків і дідів, а також напівсибсів батьків. На другому етапі
відібраних бугайців оцінюють за енергією росту, розвитком, екстер’єром, конституцією
і відтворною здатністю. Третій етап передбачає визначення племінних якостей за
продуктивністю їх потомства. У молочному скотарстві в першу чергу враховують
молочну продуктивність їх дочок. Поряд з оцінкою за молочною продуктивністю
дочок тепер у деяких країнах бугаїв молочних і молочно-м’ясних порід оцінюють
за м’ясною продуктивністю одержаних від них бичків.
Принципи підбору грунтуються на
відмінностях прояву важливих (бажаних) якостей у спаровуваних тварин. Ці
принципи підбору є незміними незалежно від методу розведення.
Основні принципи підбору:
• цілеспрямованість;
• перевага плідників над матками
щодо основних селекційних ознак;
• максимальне використання найкращих
плідників;
• виявлення і використання найкращих
поєднань пар, сувора послідовність у зміні плідників;
• збереження, закріплення й
посилення у потомства позитивних якостей батьків і водночас виправлення в них
недоліків;
• створення нової комбінації ознак,
перетворення якостей визначних тварин (за допомогою розведення за лініями,
племінної роботи з родичами) на якості, властиві групам, стадам, породам,
поліпшення конституції та екстер’єру;
• підвищення продуктивності,
скороспілості живої маси;
• подовження терміну господарського
використання тварин.
Підбір здійснюється при ретельному
вивченні родоводів спаровуваних тварин, екстер’єру, конституції та інтер’єру,
продуктивності (у молочному скотарстві - надій, вміст жиру і білка, придатність
до машинного доїння, шви- дкість молоковіддачі). Для підвищення ефективності
підбору важливе значення має тривале (в ряді поколінь) ведення його в одному і
тому ж напрямі. При підборі необхідно виконувати одну умову - плідник має бути
поліпшувачем селекційних кількісних і якісних ознак наступного покоління.
.8 Удосконалення племінної роботи
шляхом застосування методу трансплантації ембріонів великої рогатої худоби
Трансплантація ембріонів -
прогресивний напрям прискореного відтворення поголів’я, який дає можливість
розв’язувати такі завдання: інтенсивно використовувати генетичний потенціал
корів-рекордисток, прискорити створення високопродуктивних родин та ліній,
одержання двійнят шляхом пересадки двох ембріонів одному реципієнту, створення
банку ембріонів від видатних тварин способом глибокого їх заморожування
(кріоконсервації), збереження генетичних ресурсів нечисленних і зникаючих
порід, спрощення транспортування ембріонів у різні регіони земної кулі. [3]
Трансплантація ембріонів - це
вилучення їх з яйцепроводів або матки однієї тварини (самка-донор) і пересадка
в яйцепровід або матку іншої тварини (самка-реципієнт), яка перебуває на тій
самій фазі статевого циклу, що й донор. Теля-трансплантат успадковує тільки
генетичні якості батька і матері-донора. З допомогою сучасної гормональної
обробки можна за одну овуляцію, в середньому, отримати до п'яти ембріонів (за
рік - п'ять телят). [15]
Трансплантація ембріонів складається
з таких технологічних операцій: відбору донорів та реципієнтів, викликання у
корів-донорів суперовуляції, їх осіменіння, вилучення ембріонів, їх оцінки,
зберігання, пересадки ембріонів реципієнтам.
При відборі використовують лише
високопродуктивних, клінічно здорових корів з нормальною відтворювальною
здатністю. У якості реципієнтів беруть телиць парувального віку або корів, які
повинні бути не старші 7-и років, клінічно здоровими, з щорічними отеленнями
без ускладнень, з вираженими ознаками охоти.
Множинної овуляції досягають шляхом
проведення суперовуляції, коли гонадотропні гормони вводять після виявлення
функціонуючого жовтого тіла (як правило, на 10-12 день статевого циклу). На практиці
використовують два типи гонадотропінів: гонадотропін сироватки жеребих кобил
(ГСЖК) та фолікулостимулюючий гормон (ФСГ).
Осіменіння проводиться при
використанні сперми бугаїв-плідників згідно плану підбору. Ембріони вилучають
нехірургічним шляхом з рогів матки корови, шляхом вимивання, за допомогою
гумових катетерів на 6-й день після осіменіння.
Пересадку ембріонів здійснюють, в
основному, нехірургічним методом. Одному реципієнту трансплантують один або два
ембріони. На приживлення ембріонів великий вплив має синхронність статевих
циклів донора і реципієнта. Відхилення не повинні перевищувати 12 год. Ступінь
розвитку пересадженого ембріона повинен відповідати ступеню статевого циклу
реципієнта. Необхідною умовою успішної трансплантації ембріонів є висока
кваліфікація оператора по пересадці.
У 2009 році публічному акціонерному
товариству «Полтаваплемсервіс» присвоюється статус підприємства (лабораторії) з
трансплантації ембріонів. На сьогодні ембріотрансплантація - один із
пріоритетних напрямків діяльності ПАТ “Полтаваплемсервіс”. За 2009 - 2011 роки
створені мобільні пункти трансплантації в 7 господарствах, де були проведені
вимивання корів-донорів і пересадки одержаних ембріонів. Зокрема ДГ ПЗ«Степне»,
Полтавської обл., ПЗ«Владана», Сумської обл., ВАТ “Полтаваплемсервіс”
Полтавської обл., ПЗ«Степной», Запорізької обл., ТОВ «Калина», Полтавської
обл., ТОВ ПЗ«Крок - УкрЗалізБуд», Чернігівської обл., ПЗ «Маяк», Черкаської
обл.
За попередньо розробленим планом
селекційно-племінної роботи проводиться одержання ембріонів від
високопродуктивних корів. За період роботи було одержано 348 якісних ембріонів
від 15 постійних донорів з надоєм 8 000 - 13 000 кг молока за 305 днів
лактації. Проведено 303 ембріопересадки коровам і телицям-реципієнтам. Загальна
приживлюваність свіжих ембріонів становила в середньому 55,3 %, а
приживлюваність деконсервованих (попередньо заморожених) - 50-53 %.
Ще більші селекційні перспективи
відкриваються щодо зберігання яйцеклітин у глибоко замороженому стані. Саме це
дозволяє отримати цінне в генетичному відношенні потомство в потрібний час,
навіть у віддалений. [26]
Кріобанк генетичних ресурсів
підприємства “Полтаваплемсервіс” нараховує 186 ембріонів кращих представників
червоної степової, англерської, червоної датської, української червоної
молочної, української чорно-рябої молочної порід та їх помісей, у тому числі 99
ембріонів корів голштинської породи європейської селекції та української
червоно-рябої молочної.
На підприємстві застосовують також
метод мікрохірургічного поділу ембріонів на окремі бластомери, що дає
можливість одержання одно яйцевих близнят-двійнят та збільшує вихід телят при
трансплантації в два рази. Також монозиготні близнята є цінним матеріалом для
вирішення багатьох генетичних і селекційних питань. Приживлюваність розділених
половинок досягла 42,9 %.
Важливого значення у збільшенні
виробництва яловичини і молока набуває вирішення проблем регуляції статі
худоби. В основі поділу ембріонів на статі є аналіз їх каріотипу (хромосомного
складу клітин). У племрепродукторі “Полтаваплемсервіс” в 2011 році вперше в
Україні завідуючим лабораторією трансплантації Дувановим О.В. були одержані
ембріони шляхом штучного осіменіння донора сексованою спермою після гормонально
індукованої поліовуляції, що гарантує народження 90% телиць.
За 2009 - 2011 роки спеціалісти
лабораторії трансплантації розробили ефективну програму відтворення маточного
поголів’я ВРХ у ПАТ«Полтаваплемсервіс». Вона включає:
традиційні методи гінекологічної
диспансеризації, діагностики та лікування захворювань репродуктивних органів
корів і телиць;
сучасні високотехнологічні методи
стимуляції та синхронізації статевих циклів та штучне осіменіння спермою,
розділеною за статтю;
розмноження методом трансплантації
свіжих і заморожено-відталих ембріонів; - ембріональне клонування і отримання
монозиготних близнюків.
Програма пройшла практичну перевірку
в господарствах Полтавської та інших областях України.
РОЗДІЛ 4. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ
ДОСЛІДЖЕНЬ
Сільське господарство має свої
особливості факторів досягнення високоефективного господарювання. Особливе
значення має головний засіб виробництва, у тваринництві це продуктивна худоба.
Ефективність виробництва - складна
економічна категорія, яка показує кінцевий результат від застосування
виробничих ресурсів і зазначається відношенням ефекту до ресурсів (витрат), або
навпаки відношенням витрат до ефекту.
Економічна ефективність виробництва
продукції тваринництва здійснюється з урахуванням особливостей галузі, а саме:
валова продукція, валовий дохід, чистий дохід на 1 умовну голову худоби,
витрати кормів на 1ц, собівартість 1 кормової одиниці, прибуток на 1 голову,
рівень рентабельності в тваринництві.
Валова продукція - обсяг виробленої
продукції за певний проміжок часу. Товарність продукції - питома вага товарної
продукції в загальному обсязі виробленої.
Собівартість продукції - витрати
сільськогосподарських підприємств на виробництво продукції та її реалізацію в
грошовому виразі.
Валовий дохід - вартість валової
продукції за мінусом матеріальних витрат, тобто заново створена вартість.
Чистий дохід - різниця між валовим доходом і витратами на оплату праці. Чистий
дохід підприємства прийнято називати прибутком.
Прибуток від реалізації,
розраховують як різницю між товарною продукцією і матеріальними витратами,
оплатою праці та іншими грошовими витратами.
Рентабельність - це прибутковість чи
доходність виробництва. Рівень рентабельності - відношення прибутку до
собівартості реалізованої продукції, виражене у %.
Економічна ефективність виробництва
молока у ПАТ «Полтаваплемсервіс» розрахована за наведеними показниками і
представлена в таблиці 4.1.
Таблиця 4.1 Економічна ефективність
виробництва молока у ПАТ «Полтаваплемсервіс»
|
№ п/п
|
Показники
|
Роки
|
2011 до 2009, %
|
|
|
2009
|
2010
|
2011
|
|
|
1
|
Поголів’я корів, гол.
|
43
|
40
|
33
|
76,7
|
|
2
|
Надій молока на 1 корову в рік, кг
|
4713
|
5085
|
8402
|
178,3
|
|
3
|
Валове виробництво молока, ц
|
2026,6
|
2034,0
|
2772,7
|
136,8
|
|
4
|
Реалізовано молока, ц
|
1561
|
1660
|
2359
|
151,1
|
|
5
|
Товарність молока, %
|
77,0
|
81,6
|
85,1
|
110,5
|
|
6
|
Реалізаційна ціна 1 ц молока, грн.
|
251
|
274
|
421
|
167,7
|
|
7
|
Вартість реалізованої продукції, грн
|
391811
|
454840
|
993139
|
253,4
|
|
8
|
Затрати кормів на 1ц молока, ц к.од.
|
1,1
|
1,06
|
0,98
|
89,1
|
|
9
|
Затрачено кормів усього, ц к. од.
|
1717
|
1760
|
2312
|
134,6
|
|
10
|
Вартість 1 ц к. од. кормів, грн.
|
110,90
|
101,61
|
117,48
|
106,0
|
|
11
|
190411
|
178832
|
217615
|
114,3
|
|
12
|
Інші витрати, грн.
|
143643
|
134908
|
204903
|
142,6
|
|
13
|
Загальні витрати на виробництво молока, грн.
|
334054
|
313740
|
476518
|
142,5
|
|
14
|
Собівартість 1 ц молока, грн.
|
214
|
189
|
202
|
94,4
|
|
15
|
Одержано прибутку, грн.
|
57757
|
141100
|
516621
|
894,4
|
|
16
|
Рентабельність виробництва молока, %
|
17,3
|
45,0
|
108,4
|
626,5
|
Висока продуктивність корів у ПАТ
“Полтаваплемсервіс” являє собою передумову високої рентабельності. Виробництво
молока у господарстві економічно прибуткове.
Рівень рентабельності даної галузі в
значній мірі залежить від собівартості 1 ц продукції, яка більш ніж наполовину
залежить від витрат кормів. Як показують результати досліджень, рівень
рентабельності виробництва молока досягає 108,4 % у 2011 році. Такий високий
ріст рентабельності зумовлений різким підвищенням закупівельної ціни на молоко
у 2011 році.
Ефективність виробництва зростає не
лише за рахунок підвищення реалізаційної ціни на молоко, але і за рахунок
збільшення валового надою молока який склав 2772,7 кг у 2011 році. Це дало
змогу господарству у 2011 р. реалізувати 2359 ц молока, що більше в порівнянні
з 2009 роком на 798 ц.
РОЗДІЛ 5. ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА
Екологічна експертиза в Україні -
вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів,
еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується на
міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних,
проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно
впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована
на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної
діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного
середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів,
забезпечення екологічної безпеки [Закон України]. Завдання екологічної
експертизи полягають у регулюванні суспільних відносин в галузі екологічної
експертизи для забезпечення екологічної безпеки, охорони навколишнього
природного середовища, раціонального використання та відтворення природних
ресурсів, захисту екологічних прав та інтересів громадян держави.
Мета екологічної експертизи -
запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на природне середовище
та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської
діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях та об'єктах.
Вимоги до проведення екологічної
експертизи такі:
• дотримання пріоритету права
суспільства на сприятливе екологічне середовище.
• гармонійне поєднання екологічних
та економічних інтересів;
• екологічна сумісність об'єктів з
вимогами охорони довкілля;
• комплексна еколого-економічна
оцінка існуючого чи передбачуваного впливу на навколишнє середовище;
• альтернативні варіанти зменшення
негативних впливів об'єктів експертизи на оточуюче середовище;
• суворе дотримання законодавства та
державних норм природокористування.
Форми екологічної експертизи в
Україні: державна, громадська та інші. Основними завданнями екологічної
експертизи є:
визначення ступеня екологічного
ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності;
організація комплексної, науково
обґрунтованої оцінки об'єктів екологічної експертизи;
встановлення відповідності об'єктів
експертизи вимогам екологічного законодавства, санітарних, будівельних норм і
правил;
оцінка впливу діяльності об'єктів
екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища і здоров'я
людей;
підготовка об'єктивних, всебічно
обґрунтованих висновків екологічної експертизи.
Висновки державної екологічної
експертизи .обов'язкові для виконання, а громадської та інших видів екологічної
експертизи мають рекомендаційний характер, вони враховуються при проведенні
державної екологічної експертизи.
Порядок проведення екологічної
експертизи включає:
• перевірку наявності повноти
матеріалів екологічної експертизи.
• аналітичне опрацювання матеріалів
екологічної експертизи.
• узагальнення окремих експертних
досліджень та наслідків діяльності об'єктів експертизи.
• підготовку висновків.
Проведення екологічної експертизи
передбачено Законами України "Про корону навколишнього природного
середовища" (від 25.06.1991 р.), "Про екологічну експертизу"
(від 09.02.1995 р.).
За обсягами і чисельністю
використовуваних ресурсів (включаючи и природні) агропромисловий комплекс
належить до найбільш ресурсномістких ,і природо містких сфер господарської
діяльності людини. Водночас, за масштабами і характером впливу на навколишнє
природне середовище, його слід відносити до найпотужніших негативних
антропогенних чинників. Тому особливе значення для подолання екологічної кризи,
що охопила майже всю територію України, для зменшення антропогенних навантажень
на навколишнє середовище, для припинення його забруднення та виснаження мають
розробка й практична реалізація заходів спрямованих на екологобезпечну
організацію виробництва в агропромисловому комплексі.
Отже, по-справжньому науковий підхід
до сільськогосподарської діяльності повинен ґрунтуватися на всебічному
врахуванні екологічних чинників, вимог екологічної безпеки будь-якого
виробничого процесу, раціонального використання і охорони природних ресурсів,
тощо.
Своєчасна та швидка дія механізму
охорони навколишнього середовища залежить від працівників сільського
господарства і, перш за все, його спеціалістів.
ПАТ «Полтаваплемсервіс» знаходиться
у екологічно чистій частині Полтавського району Полтавської області, оскільки
досить віддалене від шкідливих промислових підприємств. Проте досить значним
джерелом забруднення атмосферного повітря і земельних ресурсів є транспортні
засоби, зокрема автомобілі, автобуси та маршрутні таксі. Часточки вихлопних
викидів транспортних засобів тривалий час знаходяться в повітрі, а потім,
поступово осідають на верхній шар ґрунту прилеглих до трас полів, а також на
посіви сільськогосподарських культур, які ростуть на них. Це досить негативне
явище. Тому, через кореневу систему та через надземну вегетативну частину,
рослини вбирають шкідливі речовини, які надходять до зерна, насіння та
коренеплоди, що в сою чергу погіршує якість товарної продукції і негативно
впливає на тварин, їх фізіологічний стан та продуктивність, а також на здоров'я
людей, споживачів.
Тваринницькі будівлі та приміщення
розташовані на санітарно-безпечній відстані від населених пунктів. З
підвітряного боку від них нижче за рельєфом. В умовах господарства гній
видаляють за допомогою системи транспортерів. Гній із транспортерів потрапляє
на рухомі засоби перевезення його до гноєсховища або вивозиться безпосередньо
на поля, де його буртують. Гноєсховища є місцями для складання, дозрівання
гною, та його зберігання, вони влаштовані біля ферми не ближче як за 50-100 м
від тваринницьких приміщень і 200 м - від житлового масиву. Гноєсховища
розташовані на місцях із водонепроникним ґрунтом, на ділянці, віддаленій від
джерел водопостачання. Всі види гною використовуються під сільськогосподарські
культури і вносяться у будь-яку пору року, за винятком зимового періоду, коли
температура повітря опускається нижче мінус 10°С.
Боротьба з забрудненням повітря в
приміщеннях для тварин і охорона повітряного басейну територій ферми включає
загальні заходи і спеціальні рішення, направлені на очищення, знезараження, і
дезодорацію повітря. До заходів по попередженню забруднення повітря відносяться
строге дотримання і своєчасне виконання всіх ветеринарно-санітарних і
зоогігієнічних правил і норм утримання і годівлі тварин, організація
безперебійної і чіткої роботи систем забезпечення мікроклімату, видалення гною,
старанного очищення і дезінфекції приміщень, правильної годівлі тварин сипучими
і грубими кормами.
При розробці ветеринарно-санітарних
заходів у господарстві ПАТ«Полтаваплемсервіс» керуються ветеринарним
законодавством і ветеринарною обстановкою в стаді і господарстві. Заходи
включають загальну профілактику, профілактику незаразних, інфекційних та
інвазійних захворювань. Загальна профілактика передбачає дотримання санітарного
режиму на фермі, створення оптимального мікроклімату в приміщеннях, контроль за
технологією і повноцінністю годівлі великої рогатої худоби. Робітники і спеціалісти
регулярно проходять медичне обстеження. Щоденно забезпечується прибирання гною,
очищення поїлок, годівниць, кормороздавачів, а також постійний контроль за
якістю кормів і годівлею тварин, станом пасовищ.
Один раз на місяць на фермі
проводять санітарний день. Це генеральне прибирання і чищення, коли з
приміщення і ферми видаляються накопичені нечистоти, які залишаються після
щоденного прибирання приміщення, апаратури, інвентарю, тварин. На території
ферми прибирають залишки гною, підстилки, кормів, сміття і інші непотрібні
матеріали і інвентар. У приміщенні виконують роботи: очищають огороджуючи
конструкції будівлі і устаткування від пилу, павутини, прилиплого бруду і гною;
вікна промивають і протирають вологою тканиною; стелю і стіни, особливо кутки
звільняють від пилу мітлами і щітками; гарячою водою промивають забруднені
місця годівниць, напувалок; цементно-вапняним розчином замазують щілини,
усувають всі дефекти годівниць, напувалок, підлоги, дверей, устаткування;
молочний посуд і доїльна апаратура піддаються чищенню, миттю і дезінфекції.
Після весняного обстеження й
очищення пасовища від усього наносного (трупів диких тварин, кісток) видаляють
залишки мінеральних добрив, металеві предмети, рідкі кущі, ремонтують прогони
для тварин, дороги.
Для підвищення рівня екологічної
безпеки на території ПАТ«Полтаваплемсервіс» необхідно забезпечити виконання
наступних заходів:
миття машин проводити лише у
спеціально відведених для цього місцях;
при заправці технічних засобів
паливо-мастильними матеріалами не допускати потрапляння їх у ґрунт;
проводити очищення стічних побутових
вод;
підтримувати густоту, і розмір
захисних лісосмуг, ширина яких повинна бути не менше 10 м;
проводити регулярні огляди
фізіологічного стану тварин, як на фермах господарства, так і худоби приватного
сектора і у разі виявлення збудників інфекційних захворювань, проводити
індивідуальне утримання тварин, організувати належний їх догляд та лікування;
здійснювати нагляд за недопущенням,
поширення карантинних бур'янів на території підприємства, і у разі виявлення,
організувати їх знищення та утилізацію решток.
Виробництво екологічно безпечної
продукції тваринництва можливе лише при створенні тваринам комфортних умов
утримання, наявністю якісних кормів. Особливо важливо контролювати стан мікроклімату
в тваринницьких приміщеннях.
Оскільки система вентиляції з
природним збудженням повітря не може забезпечити потреби тварин у свіжому
повітрі, необхідно обладнати приміщення спеціальними пристроями, завдяки яким
посилюється приплив повітря за рахунок природних сил збудження.
Необхідно систематично заправляти
дезінфікуючим розчином дезкилимки, які розміщені в тамбурах корівників та інших
виробничих приміщень. Дезінфікуючі килимки є надійним захистом від
розповсюдження заразних хвороб.
У господарстві потрібно проводити
постійний контроль за повітряним середовищем, ґрунтом, кормовими культурами,
водою. Він дозволяє виділити найбільш небезпечні забруднювачі в навколишньому
середовищі, які прямо або опосередковано потрапляють в живий організм і можуть
спричинити виникнення хвороб різної етології, зниження продуктивності тварин і
якості тваринницької продукції.
Розв'язання цих питань призведе до
значного поліпшення умов охорони навколишнього природного середовища ПАТ
«Полтаваплемсервіс».
РОЗДІЛ 6. ОХОРОНА ПРАЦІ
Охорона праці - це система
законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних,
гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на
створення безпечних умов, збереження здоров’я та працездатності людини в процесі
праці.
Охорона праці в нашій країні
ґрунтується в подальшому на полегшенні і оздоровленні умов праці на основі
механізації і автоматизації тяжких і шкідливих виробничих процесів, широкому
впровадженню сучасних засобів техніки безпеки, усуненню причин, що породжують
травматизм і професійні захворювання робітників і службовців, створенню на
виробництві необхідних гігієнічних і санітарно-побутових умов.
Україна у своїй політиці в галузі
охорони праці виходить з пріоритету життя і здоров’я працюючих по відношенню до
результатів виробничої діяльності підприємств. Держава ставить перед власниками
підприємств, організацій завдання по створенню сприятливих та безпечних умов
праці, недопущення нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань,
зведення до мінімуму впливу на працівників шкідливих та небезпечних факторів
матеріально-виробничого середовища та персональну відповідальність за їх
виконання.
Система управління охороною праці
(СУОП) - це сукупність взаємопов'язаних органів управління підприємством
/підрозділом/, які на під ставі комплексу нормативної документації проводять
цілеспрямовану, планомірну діяльність по здійсненню відповідних функцій і
методів управління трудовим колективом з метою виконання поставлених завдань і
заходів з охорони праці.
Створення СУОП здійснюється шляхом
послідовного визначення мети роботи об'єкта і органів управління, завдань і
заходів з охорони праці, функцій і методів управління, побудови організаційної
структури управління, складання організаційно-методичної документації.
Метою управління охороною праці є
збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці, поліпшення
виробничого побуту, попередження травматизму і профзахворювання.
Об’єктом управління охороною праці є
діяльність структурних підрозділів, функціональних служб і всього колективу
підприємства по забезпеченню здорових і безпечних умов праці на робочих місцях,
виробничих ділянках і підприємстві в цілому.
Управління охороною праці здійснюють
: на підприємстві керівник, виробничих ділянках і в службах - керівники
відповідних підрозділів і служб. Керівник забезпечує функціонування СУОП на
підприємстві.
Організаційно-методичну роботу по
управлінню охороною праці, організацію і контроль за функціонуванням СУОП на
підприємстві і в усіх структурних підрозділах здійснює служба охорони праці,
яка підпорядкована безпосередньо керівнику підприємства.
Нормативною базою СУОП є:
Національна програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого
середовища, Закон України "Про охорону праці", постанови Кабінету
Міністрів України, Кодекс законів про працю України, інші законодавчі
нормативні документи /діючі стандарти, правила, положення, інструкції,
постанови, вказівки Державного нагляду охорони праці.
Управління охороною праці повинно
здійснюватися на всіх стадіях життєвого циклу підприємства: при
науково-дослідних, проектних, будівельних, монтажних, налагоджувальних роботах,
під час експлуатації, а також при ремонтних і демонтажних роботах на всіх
етапах виробничої діяльності. Виходячи з цього визначаються відповідні завдання
управління охороною праці, встановлюється мета управління по кожному завданню,
підрозділ або функціональна служба, відповідальна за виконання даного завдання,
встановлюються критерії ефективності управління.
Директор і керівники підрозділів
розробляють за участю профспілок і реалізують комплексні заходи для досягнення
встановлених нормативів з охорони праці, впроваджують прогресивні технології,
досягнення науки, техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва,
позитивний досвід з охорони праці.
Процес управління виконанням завдань
охорони праці на підприємстві і в кожному підрозділі здійснюється керівником
підприємства /підрозділу/ шляхом послідовного виконання таких функцій
управління:
. Прогнозування і планування
робіт з охорони праці.
. Організація роботи.
. Оперативне керівництво і
координація.
. Стимулювання.
. Контроль, облік, аналіз
роботи з охорони праці.
Прогнозування роботи з охорони праці
на підприємстві і в його підрозділах здійснюється керівниками підприємства і
його підрозділів на підставі аналізу причин травматизму та профзахворювань, а
також шляхом збору пропозицій робітників та інженерно-технічних працівників,
враховуючи вимоги нормативної документації, а також по результатах атестації і
паспортизації умов праці, визначають необхідні заходи з охорони праці.
Планування робіт з охорони праці
підприємства включає розробку таких планів:
розділ "Охорона праці" у
колективному договорі;
оперативний/квартальні,
місячні/плани;
Вихідними даними для роботи і
розробки планів з охорони праці є результати паспортизації і атестації умов
праці на робочих місцях, результати вивчення причин травматизму і захворювань,
матеріали цільових перевірок стану охорони праці, виконання попередніх планів.
Організація процесу управління
охороною праці здійснюється шляхом розробки на підприємстві Положення "Про
обов'язки і відповідальність посадових осіб і працівників щодо охорони
праці" та його виконання.
Оперативне керівництво і координація
роботи з охорони праці здійснюється керівництвом підприємства і його
підрозділів шляхом застосування відповідних методів управління:
організаційно-розпорядчих; соціально-психологічних і економічних.
Організаційно-розпорядчі методи
включають в себе виконання посадових обов'язків з охорони праці, видання і
виконання наказів, розпоряджень, постанов.
Соціально-психологічні методи
управління включають в себе: навчання і виховання персоналу, проведення
інструктажів, моральне стимулювання, особистий приклад керівника щодо виконання
вимог охорони праці. Для попередження травматизму слід для відповідальних
професій застосовувати профвідбір і профорієнтацію, попереджувати допуск до
роботи людей у хворобливому і нетверезому стані, вести боротьбу зі шкідливими
звичками, підвищувати культуру виробництва.
Економічні методи управління
охороною праці полягають в матеріальному стимулюванні роботи з охорони праці.
Контроль, облік і аналіз роботи з
охорони праці у ПАТ “Полтаваплемсервіс”, здійснюють генеральний директор,
служба охорони праці, головні спеціалісти, керівники виробничих ділянок згідно
посадових обов’язків.
Основними видами контролю за станом
охорони праці є :
повсякденний контроль з боку
керівників, та інших посадових осіб;
контроль з боку служби охорони праці
підприємства;
контроль з боку уповноваженого з
охорони праці трудового колективу;
нагляд з боку інспекторів
Держнаглядохоронпраці.
Повсякденний контроль щодо
попередження травматизму і профзахворювань проводиться керівниками всіх рівнів
підприємства шляхом виявлення порушників безпечних методів праці і порушень
правил і норм з охорони праці і прийнятті до порушників заходів
дисциплінарного, громадського та матеріального впливу.
Керівник дільниці, механік перед
початком роботи перевіряє стан робочих місць, справність механізмів, машин,
обладнання і на протязі всього робочого дня здійснює контроль за виконанням
підлеглими робітниками правил і інструкцій з охорони праці, додержанням
встановленої технології виконання робіт.
У разі виявлення порушень інструкцій
з охорони праці керівник робіт зобов'язаний провести з порушником позаплановий
інструктаж, зробити запис в журналі оперативного контролю про прийняті до
порушника заходи і усунення недоліків.
При порушенні вперше застосовується:
позачергова перевірка знань з охорони праці; обговорення у трудовому колективі;
накладання дисциплінарного стягнення.
При порушенні протягом року вдруге,
відповідно: обговорення на зборах трудового колективу, комісії з охорони праці;
при раніше накладеному дисциплінарному стягненні - звільнення з роботи
Фінансування робіт з охорони праці
здійснюється генеральним директором на основі фонду охорони праці ПАТ
«Полтаваплемсервіс».
У ПАТ «Полтаваплемсервіс» розроблені
і затверджені наказами керівників відповідні положення підприємства про
навчання з питань охорони праці, формуються плани - графіки проведення навчання
і перевірки знань з питань охорони праці, з якими повинні бути ознайомлені
працівники.
Працівники підприємств при прийомі
на роботу і періодично в процесі роботи проходять навчання і перевірку знань.
Допуск до роботи без навчання і перевірки знань з питань охорони праці
забороняється.
Формою перевірки знань з питань
охорони праці працівників є іспит, що проводиться по екзаменаційних квитках у
виді усного чи опитування, шляхом тестування на автоекзаменаторі з наступним
усним опитуванням.
Результати перевірки знань
працівників з питань охорони праці оформляються протоколом.
Відповідальність за організацію і
здійснення навчання і перевірки знань працівників з питань охорони праці
відповідно до вимог «Типового положення» покладається на керівника
підприємства, у структурних підрозділах ( лабораторії, майстерні і т.п.) - на
керівників цих підрозділів, а контроль - на службу охорони праці.
Власник за рахунок коштів
підприємства організує проведення попереднього і періодичного медичних оглядів,
відшкодовує витрати на лікування, професійну і медичну реабілітацію осіб із
професійними захворюваннями, обстеження конкретних умов праці для складання
санітарно-гігієнічної характеристики.
Результати попереднього і
періодичного медичних оглядів, щорічних медичних оглядів осіб віком до 21 року
та висновки про стан здоров'я заносяться в "Картку особи, яка підлягає
медичному огляду" , та зберігаються на підприємстві.
Результати завершених медичних
оглядів протягом місяця оформляються заключним актом, який складається у
чотирьох примірниках (для лікувально-профілактичного закладу, власника,
профспілкового комітету, санітарно-епідеміологічної станції ).
На час проходження медогляду,
обстеження в профпатологічних центрах, клініках науково-дослідних і медичних
інститутах (університетах) для уточнення діагнозу або визначення ролі
виробничих факторів у розвитку захворювань за працюючими зберігається місце
роботи (посада) і середній заробіток.
Звітність за результатами медичних
оглядів здійснюється у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров'я
України.
У ПАТ “Полтаваплемсервіс” необхідною
умовою при здійсненні роботи є халат, змінне взуття, покрите волосся та інші
засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби.
Підприємство ПАТ “Полтаваплемсервіс”
забезпечує за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання
засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з
охорони праці та колективного договору.
Таблиця 6.1 Забезпеченість
працівників ПАТ “Полтаваплемсервіс” у засобах індивідуального захисту
|
Найменування професії та посади
|
Найменування спецодягу, спецвзуття та інших
засобів індивідуального захисту
|
Термін зносу засобів захисту, в місяцях
|
Необхідна кількість
|
|
Бригадир на дільниці виробництва молока (1)
|
Халат бавовняний
|
12
|
1
|
|
Чоботи гумові
|
12
|
1
|
|
Головний убір
|
6
|
2
|
|
Годувальник (2)
|
Фартух бавовняний
|
12
|
2
|
|
Рукавиці комбіновані
|
6
|
4
|
|
Чоботи кирзові
|
24
|
2
|
|
Плащ прогумований
|
24
|
2
|
|
Головний убір
|
6
|
2
|
|
Дояр (4)
|
Халат бавовняний
|
12
|
4
|
|
Чоботи гумові
|
12
|
4
|
|
Жилет утеплений із віскозно-лавсанової тканини
|
24
|
4
|
|
Головний убір
|
6
|
8
|
|
Ветеринарний лікар (1)
|
Халат бавовняний
|
12
|
1
|
|
Безрукавка утеплена
|
24
|
1
|
|
Фартух прогумований
|
24
|
1
|
|
Чоботи гумові
|
24
|
1
|
|
Рукавички гумові
|
6
|
2
|
У разі передчасного зношення цих
засобів не з вини працівника роботодавець змінює їх за свій рахунок. У разі
придбання працівником спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, мийних
та знешкоджувальних засобів за свої кошти роботодавець компенсує всі витрати на
умовах, передбачених колективним договором.
Типові норми безплатної видачі
спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального
захисту працівникам сільського господарства (Витяг з Наказу ДНОП від 10.06.98р.
№117) визначають для власника або уповноваженого ним органу обов'язків до
виконання мінімуму безплатної видачі засобів індивідуального захисту
працівникам сільського господарства. Засоби захисту видають згідно з
установленими нормами й строками носіння.
Фінансування охорони праці
здійснюється підприємством, витрати на охорону праці становлять 0,5 відсотка
від фонду оплати праці за попередній рік ( із ст.19 частини 3 Закону України
"Про охорону праці" ).
Важливим елементом охорони праці
робітників товариства є своєчасне і якісне проведення інструктажів. Всі посадові
особи до початку виконання своїх обов'язків проходять перевірку знань із
охорони праці. Перевірка знань включає проведення інструктажу, навчити
працівників правильно і безпечно для себе і оточуючих виконувати свої трудові
обов'язки. За часом і характером проведення, інструктажі поділяються:
. Вступний інструктаж - проводиться
з усіма працівниками, які щойно прийняті на роботу, незалежно від їх освіти,
інструктаж проводить інженер з охорони праці. Після його проведення працівники
розписуються в спеціальному журналі.
. Первинний інструктаж - проводиться
на робочому місці до початку роботи з прийнятим на роботу працівником.
Первинний інструктаж проводиться індивідуально. Програма інструктажу
розробляється керівником цеху і затверджується, роботодавцем, керівником. Усі
робітники після первинного інструктажу повинні пройти на робочому місці
стажування протягом 2-15 змін під керівництвом спеціалістів.
. Повторний інструктаж - проводиться
на робочому місці з усіма працівниками: на роботах з підвищеною небезпекою -
один раз на квартал. Проводиться інструктаж індивідуально або для групи осіб.
Для решти робіт проводиться позаплановий, цільовий інструктаж один раз на шість
місяців.
. Позаплановий інструктаж -
проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці у
випадках:
при введенні в дію нових або
змінених нормативних актів про охорону праці;
при зміненні технологічного процесу,
заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної
сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на охорону праці;
при перерві в роботі виконавця робіт
більше, ніж 30 календарних днів (для робіт із підвищеною небезпекою), а для
решти робіт - більше 60 днів.
. Цільовий інструктаж - проводиться
з працівниками у випадках: при виконанні разових робіт, що не пов'язані
безпосередньо з основними роботами працівника; при ліквідації наслідків аварії
і стихійного лиха; при виконанні робіт, що оформляються нарядом-допуском,
письмовим дозволом та іншими документами.
Пропозиції по зниженню виробничого
травматизму та захворювань у ПАТ “Полтаваплемсервіс”:
1) покращити навчання й
атестацію безпосередніх керівників робіт з боку керівника господарства та
служби охорони праці;
2) забезпечити керівників робіт
необхідною кількістю законодавчої та нормативної документації по охороні праці;
) розробити та затвердити
інструкції по заходах безпеки по всіх видах робіт в господарстві;
) контролювати додержання
правил внутрішнього розпорядку господарства, не допускати невиконання вказівок
керівника робіт;
) провести модернізацію
діючого технологічного обладнання;
) забезпечити своєчасне
проведення обов'язкового періодичного медичного огляду працівників господарства
для зниження числа захворювань.
ВИСНОВКИ
У ПАТ «Полтаваплемсервіс»
Полтавської області впроваджена і функціонує сучасна технологія виробництва
молока, яка забезпечує роботу підприємства на високому рівні та економічну
ефективність виробництва продукції.
. На підприємстві утримуються стада
корів голштинської та української червоно-рябої молочної порід, які характеризуються
високим генетичним потенціалом за молочною продуктивністю (від 4,5 до 8 тис. кг
молока) і жирномолочністю (від 3,78 до 4,06%). Поголів’я корів голштинської
породи складає 43 гол., української червоно-рябої молочної - 44 голів.
Загальний надій по стаду у 2011 році склав 2029 ц молока. В умовах ПАТ
“Полтаваплемсервіс” корови голштинської породи відчутно переважають корів
української червоно-рябої молочної породи.
. Підприємство має статус племінного
репродуктора і укомплектовано висококласним чистопородним поголів’ям тварин,
серед яких вимогам класу еліта та еліта-рекорд відповідають 126 голів, що
складає 95% від загального складу стада.
. Технологія виробництва молока у
господарстві включає такі елементи:
у господарстві застосовують
традиційний спосіб утримання корів, характерний тим, що худоба знаходиться в
стійлах приміщення, визначається простотою організації праці, забезпечує гарні
умови для догляду, на фермі обладнані вигульні майданчики, які надають пасивний
моціон;
використовується силосно-концентратний
тип годівлі великої рогатої худоби, влітку корів підгодовують зеленими кормами,
вирощеними у кормовій сівозміні. Технологія годівлі забезпечує отримання
середнього надою за лактацію на рівні 6000 кг молока;
впроваджено двохразове доїння корів
у стійлах з використанням переносних доїльних апаратів системи “Дуовак” фірми
«Делаваль»;
у господарстві використовують
чистопородне розведення, осіменіння корів проводять штучно, для осіменіння
використовують сперму високопродуктивних племінних бугаїв.
. У ПАТ «Полтаваплемсервіс»
функціонує лабораторія трансплантації ембріонів, що дає змогу одержувати значно
більше поголів’я з підвищеним рівнем продуктивності та жирномолочністі корів.
Ембріотрансплантація - один з пріоритетних напрямків діяльності ПАТ "Полтаваплемсервіс".
. При загальному високому рівні
ведення зоотехнічної роботи у господарстві відмічаються й деякі недоліки,
зокрема:
раціони годівлі корів не
збалансовані за вмістом цукрів, цукрово-протеїнове співвідношення складає
0,8:2,5 при бажаному 0,8:1,2. Спостерігається недостача кальцію, фосфору,
макро- і мікроелементів;
кормова база господарства
знаходиться на недостатньо високому рівні, більшість кормів закуповується, тоді
як в структурі собівартості виробництва молока більш ніж 60 % приходиться на
корма;
прив’язний спосіб утримання має
низький коефіцієнт використання для більшості машин і обладнання, високий
рівень затрат праці. У господарстві корів не випасають на пасовищах,
забезпечений лише пасивний моціон.
. В цілому виробництво молока у ПАТ “Полтаваплемсервіс”
є прибутковим, господарством у 2011 році отримано чистого прибутку у розмірі
516 тис. грн., а рентабельність виробництва молока склала 108,4 %, що вище у
порівнянні з 2009 роком на 63,4 %.
ПРОПОЗИЦІЇ
З метою підвищення продуктивності та
подальшої реалізації генетичного потенціалу корів голштинської та української
червоно-рябої молочних порід за молочною продуктивністю пропонується:
. Підвищувати генетичний потенціал
стада, у першу чергу української червоно-рябої молочної породи, довівши його до
рівня голштинської породи за рахунок більш якісної оцінки і жорсткішого відбору
бугаїв-плідників за кількістю і якістю молочної продукції.
. Проводити балансування раціонів
корів за цукром у зимовий період за рахунок введення кормової патоки чи меляси
(1 - 2 кг), у літній період - збільшити введення у раціон зеленої маси
кукурудзи, для ліквідації нестачі фосфору та кальцію давати кормову добавку
дикальцій фосфат (100 - 200 г).
. З метою підвищення міцності
конституції молочних корів, попередження захворювань кінцівок (особливо у
високопродуктивних корів), підвищення відтворної здатності у найближчій
перспективі організувати активний моціон маточного поголів’я.
молоко корова
виробництво
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Админ Е.И., Зюнкина Е.Н., Корсун
Б.А. Технология производства молока на промышленной основе. - К.: Урожай, 1983-
168 с.
. Бегучев А.П. Технология
молочного скотоводства. - М.: Колос, 1974. - 349с.: ил.
. Безуглий Д.В. Методи
біотехнології відтворення сільськогосподарських тварин. - Харків, 2002. - 155
с.
. Буркат В.П., Єфименко М.Я.,
Чехівський М.Й. Голштинська порода // Племінні ресурси України. - К.: Аграрна
наука, 1998. - С.17-21.
. Буркат В.П. Методи селекції
української червоно-рябої породи: монографія. - К.: 2005. - 436с.
. Бусенко О. Т., Столюк В. Д.,
Штомпель М. В. Технологія виробництва продукції тваринництва: Підручник. За
ред. О. Т. Бусенка. - К.: Аграрна освіта, 2001. - 432 с.: іл.
. Винников И.К., Забродина
О.Б., Кормановский Л.П. Технологии, системы и установки для комплексной
механизации и автоматизации доения коров. Под ред. Л.П. Кормановского, 2001. -
354 с. с ил.
. Владимиров В.Л., Григорьев
Ю.Н., Жиряков А.М. Основы интенсификации производства продуктов животноводства.
- М.: Агропромиздат, 1987. - 255с.
. Гиль М.І., Волков В.А.
Молочна продуктивність корів української чорно-рябої молочної породи різних
генеалогічних ліній // Аграрний вісник Причорномор’я. - 2010. - Вип. 50с.
. Данилевська О.Є. Розміщення
основних порід молочної худоби в Україні // Вісник аграрної науки. - 2002. -
№3. - С. 79-81.
. Засуха Т.В., Зубець М.В.,
Сірацький Й.З. Розведення сільськогосподарських тварин з основами спеціалізації
зоотехнії. - К.: Аграрно наука, 1999. - 512с.
. Зубець М.В., Сірацький Й.З.,
Данилків Я.Н. Вирощування ремонтних телиць. - К.: Урожай, 1993. - 135с.
. Иванов В.А., Обухов П.А.
Справочник животновода молочной фермы и комплекса. М.: Россельхозиздат, 1985.
. Карасик Ю.М., Буркат В.П.,
Зубець М.В., Українська червоно-ряба молочна порода // Науково-виробничий
бюлетень “Селекція”. - К. - 1994. - С. 16-21.
. Квасницкий А.В., Мартыненко
Н.А., Близнюченко А.Г. Трансплантация эмбрионов и генетическая инженерия в
животноводстве. - К. Урожай, 1988. - 264 с.
. Клейменов Н.И., Клейменов
В.Н., Клейменов А.Н. Системы выращивания крупного рогатого скота. - М.:
Росагропромиздат, 1989. - 320с.: ил.
. Коба В.Г., Брагинец Н.В.,
Мурусидзе Д.Н. Механизация и технология производства продукции животноводства.
- М.: Колос, 1999. - 528с.: ил.
. Козырь В.С. Биологические
закономерности роста и развития сельскохозяйственных животных. -
Днепропетровск: Делита, 2004. - 540с.
. Козырь В.С. Современные
проблемы животноводства, Курс лекций. - Днепропетровск: Делита, 2009. - 274с.
. Козирь В.С., Піщан С.Г.
Морфофункціональні властивості вимені корів: монографія. - Дніпропетровськ:
Деліта, 2010. - 440с.
. Костенко В.І., Бабійчук Н.В.
Скотарство і технологія виробництва та переробки молока та яловичини.
Практикум. - К.: Лібра, 1998, 368с.
. Кугенев П.В., Барабанщиков
Н.В. Практикум по молочному делу. Изд. 6-е, перераб. и доп. - М.:
Агропромиздат, 1988. - 224с. с ил.
. Кузнецов М.А. Механизация,
электрификация и автоматизация в животноводстве. Раздел 1. Машинное доение и
первичная обработка молока: Методические указания - Вологда-Молочное: ИЦВГМХА,
2009. - 98 с.
. Лотош М.М., Попов А.Я.
Племенная работа на молочно-товарных фермах. - К.: Урожай, 1972. - 159с.
. Мадисон В.Л., Дуксин Ю.П.,
Обухов П.А. Справочник бригадира отделения дойного стада. - М.:
Россельхозиздат, 1981. - 254с.: ил.
. Мадисон В.В. Ефективне
тваринництво - Отечественное разведение: от советского бамбука до ассоциаций
племенного скота - 2010, №3-7.
. Мазоренко Д.І., Науменко
О.А., Петруша Є.З. Технологічні карти з виробництва продукції тваринництва. -
Харків: ХНТУСГ, 2007.
. Норми годівлі, раціони і
поживність кормів для різних видів сільськогосподарських тварин. Довідник.
Навчальний посібник. Проваторов Г.В., Ладика В.І., Бондарчук Л.В. та ін. - К.:
2009.
. Підпала Т.В. Скотарство і
технологія виробництва молока та яловичини: Навчальний посібник. - Миколаїв:
Видавничий відділ МДАУ, 2007. - 369 с., іл. 1.
. Росоха И.В. Справочник
заведующего молочнотоварной фермой. - К.: Урожай, 1975, 200с.
. Рубан Ю.Д. Скотарство і
технологія виробництва молока та яловичини. - Х.: Еспада, 2005. - 576с.
. Симошенко А.А., Буробкин И.Н.
Книга машинного доения. - М.: Моск. рабочий, 1976. - 176с.
. Солдатов А.П. Полный каталог
пород домашних животных. - М.: ЄКСМО-Пресс, 2001. - 122с.
. Харчук Ю. Справочник
современного фермера. Птицеводство. Животноводство. Коневодство. - Феникс,
2007. - 256с.
. Читринов Е.И. Выбор и оценка
доильных аппаратов и молоковакуумных систем. - Харьков, 2002.
. Шкурко Т.П. Продуктивне
використання корів молочних порід: монографія. - Дніпропетровськ: ІМА-Прес,
2009, 240с.: іл.
. Эйснер Ф.Ф., Омельяненко
А.А., Шаповалов Ю.Д. Воспроизводство стада на молочно-товарных фермах
индустриального типа. - М. - Колос, 1978. - 203с. ил.
. Эйснер Ф.Ф. Племенная работа
с молочным скотом. - М.: Агропромиздат, 1986. - 184с.: ил.