Податковий менеджмент
«Податковий менеджмент»
ПЛАН
1. Фактори, які впливають на якість прогнозування і планування податкових надходжень
2. Податкове прогнозування і планування - складова частина державного податкового менеджменту
Використана література
1. Фактори, які впливають на якість прогнозування і планування податкових надходжень
Серед факторів, які впливають на якість прогнозування і планування, слід назвати такі.
1. В Україні немає методологічного забезпечення проектування дохідної частини державного і місцевих бюджетів, раціональної системи прогнозування і планування податкових надходжень. Для визначення оптимальних планових показників слід враховувати тенденції і загальні закономірності соціально-економічного розвитку суспільства, від яких, у першу чергу, залежить можливість виконання платниками своїх податкових зобов'язань. Тому на стадії аналітичної обробки та аналізу інформації, яка передує безпосередньому розрахунку планових показників, треба використовувати дані не лише офіційних органів, але й конкретних платників податків.
Як свідчить практика, вдосконалення потребує не тільки інформаційно-аналітична база, а й власне методи розрахунку планових показників та аналізу їх виконання. У процесі планово-аналітичної роботи слід застосовувати сучасніші методи, які виправдали себе у податковій практиці зарубіжних країн: кореляційно-регресивні та багатофакторні моделі, теорію експертних оцінок, імітаційні методи і методи оптимізації планових рішень. Зазначені методи ґрунтуються на застосуванні певних комп'ютерних програм, що передбачає уніфікацію і стандартизацію податкової звітності та її показників.
2. Окремі податкові закони часто змінюються і спостерігається значна кількість поточних змін до законів з питань оподаткування. Особливо це стосується Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
. Поведінка платників податків, які працюють в окремих галузях економіки: паливно-енергетичному, гірничо-металургійному комплексах, сільському господарстві, експортних напрямках, передбачувана.
. Обсяг надходжень до бюджету залежить від рівня податкової дисципліни і культури, а часто і від політичної ситуації.
. Робота над проектуванням доходів бюджету не повинна ґрунтуватися тільки на макроекономічних показниках і потребі збалансування бюджету. Необхідно враховувати реальний стан сплати податків та вплив законодавчих рішень з питань оподаткування, особливо у територіальному розрізі.
. Необхідно враховувати низку важливих економічних чинників, які відчутно знижують податковий потенціал держави. Це, насамперед, збитковість підприємств.
Суперечливим є і питання про ефективність рішень щодо списання та реструктуризації податкової заборгованості. З одного боку, завдяки можливості отримувати відстрочення чи "розстрочення" сплати податкової заборгованості, а також задекларованих платежів до бюджетів до настання строків їх сплати, платники можуть вільно користуватися власними коштами, уникати реалізації майна, що перебуває у податковій заставі. Суб'єкти господарювання отримують можливість використовувати обігові кошти для розвитку і нормального функціонування виробництва.
З іншого боку, ці фактори призводять не лише до незадовільного наповнення бюджету, але й завдають відчутної шкоди основоположним принципам, які є запорукою дієвості оподаткування. Порушуються принципи рівномірності, оскільки у кінцевому підсумку у програші залишаються законослухняні платники податків. Питання покращення фінансового стану платників податків при цьому залишаються невирішеними. Крім того, такі рішення ставлять платників у нерівні умови та провокують тенденції очікування реструктуризації та списання замість прагнення своєчасно виконати зобов'язання перед бюджетом.
. Спостерігається зростання обсягів наданих податкових пільг внаслідок:
розмаїття шляхів запровадження нових пільг. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування", податкові пільги в Україні можуть встановлюватись або скасовуватись лише рішенням Верховної Ради України, ВР АРК та сільських, селищних, міських рад пі ляхом внесення змін до відповідних податкових законів. Проте на практиці ця законодавча норма не виконується.
формування впливового галузевого та регіонального лобі, відображенням чого стало запровадження низки галузевих податкових експериментів.
гальмування податкової реформи. Оскільки для податкової системи України характерні досить високі податкові ставки, отримання пільг є основним легальним способом уникнення надмірного оподаткування. Замість проведення повномасштабної податкової реформи, спрямованої на зменшення загального податкового навантаження, уряд та законодавці займалися вирішенням перманентних фіскальних проблем окремих галузей, регіонів та навіть окремих підприємств.
переважно галузевого або групового характеру пільг, які надаються не на конкурсній основі, а часто з урахуванням критичного стану тієї чи іншої галузі економіки, незалежно від пріоритетів і конкретних програм (інвестиційних проектів).
невизначеності критеріїв надання пільг і методів контролю за цільовим використанням коштів, отриманих у результаті надання пільг.
надання суттєвих податкових пільг підприємствам окремих галузей, регіонів, форм власності, що, у кінцевому рахунку, часто призводить до ускладнення і нестабільності податкової системи, до правового нігілізму і розквіту "тіньової" економіки.
відсутності точних даних про надання податкових пільг внаслідок того, що зменшення бази оподаткування підприємств може відбутись як за рахунок прямих податкових пільг, що дають можливість визначити суму пільг, так і непрямих податкових пільг, що не дають можливості визначити розмір отриманої пільги.
. Виникла нагальна потреба у створенні територіальних економічно-податкових паспортів областей, які б допомогли визначити податкові можливості території, звернути увагу керівників місцевих органів виконавчої влади на резерви залучення додаткових коштів до місцевих бюджетів. До підготовки таких паспортів доцільно залучити місцеві органи міністерств економіки і фінансів, державної податкової служби, державної статистики та економічні наукові установи, а також використати досвід інших країн.
9. Удосконалення методів прогнозування і планування є вирішальним фактором, спроможним впливати на позитивне розв'язання проблеми неплатежів. Саме нереалістичність бюджетних параметрів поряд з широкою практикою внесення упродовж бюджетного року змін до системи оподаткування значною мірою формують підґрунтя для подальших неплатежів до бюджету. Доходи бюджету на кожен наступний рік затверджуються у більшому розмірі, ніж їх фактичне виконання у попередньому році. Фактичні макроекономічні показники (інфляція, ВВП, обсяги виробництва) на момент затвердження бюджету суттєво відрізняються від прогнозованих макроеко-номічних показників, взятих за основу при плануванні. Фактичний рівень доходів також свідчить про занадто нереальні цифри закладених до бюджету обсягів надходжень. Практика свідчить про методологічну слабкість процесу підготовки проекту державного бюджету України, наявність надто оптимістичних підходів до визначення показників дохідної частини бюджету, широке застосування хибного планування "від досягнутого", неврахування суттєвих економічних чинників.
2. Податкове прогнозування і планування - складова частина державного податкового менеджменту
прогнозування планування податковий державний
Прогнозування (грец. Prognosis - знання наперед) - це вид пізнавальної діяльності людини, спрямований на формування прогнозів розвитку об'єкта на основі аналізу тенденцій його розвитку.
Прогнози є інструментами фінансового управління, які можуть передбачити майбутній фінансовий вплив поточної політики, економічних тенденцій і припущень. Існує безліч можливих підходів до прогнозування, але не існує єдино правильних рішень. Прогнози зазвичай не збалансовані і причиною цього є методологія прогнозування, що базується на поточній політиці, програмах і економічних припущеннях.
Прогнозування слугує двом цілям:
) розраховує майбутній вплив поточних рішень, програм і політики (аналіз впливу);
) визначає і аналізує можливості збалансування доходів і видатків (аналіз дефіциту).
Правильний підхід до прогнозування залежить від періоду, який розглядається. Для того, щоб бути ефективними, прогнози не обов'язково мають бути точними.
Розробка податкових прогнозів для регіону включає:
оцінку дохідності регіональної власності (використовуються коефіцієнти фінансової забезпеченості регіонів і бюджетної ефективності), потреб технічного оновлення галузей, спеціалізації регіону, стан оплати праці, ресурсної бази регіону, участь регіону в експортно-імпортних операціях, якість виробничої і соціальної інфраструктури, забезпеченість транспортними магістралями, рівень зайнятості. Ці дані формують інформаційну базу методичного розрахунку сукупного доходу регіону, його економічного, фінансового і податкового потенціалу;
прогнозування обсягів податкових надходжень з урахуванням темпів економічного зростання регіону. Ці показники мають важливе значення для формування бюджетів усіх рівнів, оскільки в них можуть бути більш достовірно відображені потреби регіонів у фінансових ресурсах з центру у вигляді субсидій, субвенцій, дотацій і трансфертного фінансування. Знання потенціалу регіону дає змогу більш точніше сформувати пільговий режим оподаткування, що є також важливим при вирішенні питань удосконалення податкового законодавства;
прогнозування соціально-економічних потреб регіону на основі всеохоплюючої інвентаризації видів майна і ресурсної складової його економіки. Визначення частки коштів, які отримують від використання територіальної власності і спрямовують на задоволення внутрішніх потреб. Внесення об'єктивно необхідних коректив у відносини власності та у механізм погодження загальнодержавних, корпоративних і особистих економічних інтересів;
визначення сум бюджетного дефіциту, рівня інфляції, індексів цін, ринкових індикаторів.
Для прогнозування доходів необхідно:
зібрати фактичні дані про кожне джерело доходів принаймні за три останні роки;
визначити основу для прогнозу (виключити негрошові надходження чи відшкодування та переплати);
спрогнозувати дані й характеристики кожного джерела доходів для визначення найбільш придатної методики прогнозування;
вибрати та застосувати необхідний метод прогнозування;
визначити, чи прийнятний отриманий прогноз доходів, та відрегулювати його відповідно до змін, що можуть вплинути на доходи.
Податкове прогнозування і планування - це особливі елементи системи вироблення і прийняття рішень у сфері життєдіяльності держави у процесі перерозподілу валового внутрішнього продукту.
Основне завдання податкового прогнозування і планування - це необхідність економічно обґрунтовано забезпечити якісні й кількісні параметри бюджетних завдань і перспективних програм соціально-економічного розвитку країни, керуючись розробленою і прийнятою в законодавчому порядку соціально-економічною доктриною. Це завдання виконується у розрахунку на один фінансовий рік (поточне податкове планування) або на більш тривалу перспективу (податкове прогнозування).
Об'єктом прогнозування та планування у податковому менеджменті є обсяги податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів. Суб'єктами є держава в особі державних органів управління і платники податків.
Провідну роль у процесі прогнозування і планування податкових надходжень відіграє Державна податкова адміністрація України та її органи на місцях, адже на неї покладено реалізацію єдиної державної політики у сфері оподаткування. Згідно зі ст. 8 п. 14 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" податкова адміністрація та її структурні підрозділи на місцях прогнозують, аналізують надходження податків, інших платежів, джерела податкових надходжень, вивчають вплив макроекономічних показників і податкового законодавства на надходження податків, інших платежів, розробляють пропозиції щодо їх збільшення та зниження втрат бюджету. Міністерство фінансів України забезпечує проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики, спрямованої на реалізацію визначених завдань економічного та соціального розвитку України, здійснює координацію діяльності у цій сфері інших центральних органів виконавчої влади.
Завдання податкового планування неоднозначні. Вони відрізняються залежно від того, хто їх ставить - державні органи чи керівники підприємницьких структур. Відповідно, сфера податкового планування неоднорідна, вона поділяється на загальнодержавне податкове планування, основним завданням якого є регламентація оподаткування і контроль за сплатою податків, зборів і обов'язкових платежів, та корпоративне податкове планування, основним завданням якого є сплата податків, зборів і обов'язкових платежів, а також їх оптимізація. Між загальнодержавним і корпоративним податковим плануванням є органічний зв'язок, тому що незважаючи на протилежність їх економічних інтересів, загальна стратегія у них одна - створити стійкий економічний базис у межах країни в цілому.
При податковому плануванні та прогнозуванні реалізуються не тільки фіскальні завдання, але й закладаються основи оптимізації тактики і стратегії податкового регулювання і контролю.
Податкове прогнозування і планування базується на оцінці ефективності податкової системи в цілому з позиції виконання нею фіскальних завдань і впливу на економіку, а також на аналізі причин розходжень між плановими і фактичними показниками податкових надходжень.
Типовий процес прогнозування і планування включає:
) оцінку пропозицій щодо основних питань;
) визначення завдання, змісту програми, відповідальності і витрат для реалізації кожної ініціативи;
) визначення пріоритетів з-поміж різних пропозицій.
Процес державного податкового прогнозування і планування включає два основних напрями: прогнозування мобілізації сум контингентів податкових платежів на основі макроекономічних показників (обсяг ВВП, індекс інфляції, обсяг товарообороту) і розподіл регулюючих доходів за рівнями бюджетної системи з метою формування дохідної бази бюджетів територій.
Прогноз дохідної частини бюджету здійснюється з урахуванням очікуваного виконання бюджету поточного року, фактичного його виконання за січень-жовтень (листопад) поточного року, впливу зміни законодавчих актів, удосконалення системи справляння податків та з огляду на поліпшення у наступному році стану розрахунків з бюджетом окремих господарських комплексів, прогнозних макроекономічних показників на наступний рік, до яких відносять: валовий внутрішній продукт (номінальний); темпи зниження (зростання) валового внутрішнього продукту (реального); обсяг продукції промисловості у поточних оптових цінах; обсяг валової продукції сільського господарства; індекс споживчих цін; індекс цін виробників; офіційний обмінний курс гривні до долара США; темпи зростання монетарної бази; темпи зростання грошової маси; грошові доходи населення: номінальні та реальні; середньомісячна заробітна плата робітників і службовців; індекс реальної заробітної плати робітників і службовців; рівень зареєстрованого безробіття на кінець року; зовнішньоторговельний оборот; експорт товарів і послуг та імпорт товарів і послуг.
При складанні відповідних розрахунків доцільно використовувати програми соціально-економічного розвитку області, району, міста, бюджети відповідних регіонів, бізнес-плани основних платників до бюджету регіону, облікові дані про кількість зареєстрованих платників за кожним видом доходів, суми нарахованих платежів із урахуванням пільг. Метою відповідних розрахунків є аналіз бази оподаткування звітного періоду та повне розкриття можливостей регіону щодо наповнення дохідної частини бюджету у прогнозному періоді, вишукування додаткових джерел наповнення бюджету, шляхів ліквідації податкової заборгованості, залучення "тіньового" сектору до оподаткування тощо.
Важливою складовою податкового прогнозування і планування є аналіз факторів, які впливають на формування бази оподаткування за окремими видами податків. У державному податковому прогнозуванні і плануванні складно врахувати всі особливості формування бази оподаткування. Це призводить до огріхів у визначенні реальних сум податкових надходжень у бюджет.
Конкретне виконання місцевих бюджетів залежить не тільки від визначених пропорцій розподілу загальнодержавних податків, але і від реальних надходжень контингентів цих податків на відповідній території. Прогнозування контингентів податкових доходів на відповідній території здійснюється територіальними фінансовими управліннями разом з податковими органами на основі даних, які характеризують економічний потенціал регіону, включаючи показники, що визначають обсяг платежів за відповідними податками.
Разом з тим, оцінювання реальності надходження податків на будь-якому рівні планування неможливе без урахування специфіки податкового планування суб'єктів господарювання, яке, маючи прямо протилежні цілі, може внести суттєві корективи у загальнодержавні й регіональні прогнози. Таким чином, незважаючи на незбігання цілей, забезпечується єдність підсистем податкового планування.
І для прогнозування та планування податкових надходжень, і для управління податковим процесом необхідні дані не тільки про виконання бюджетних завдань з мобілізації податкових надходжень і результати діяльності податкової служби, а й про вплив оподаткування на економічний розвиток і його тенденції. Таку інформацію отримують у процесі аналітичної обробки та аналізу фактичних сум податкових надходжень шляхом порівняння їх з даними за минулі періоди, з Урахуванням передового досвіду, а також за допомогою оцінки впливу факторів макро- і мікроекономічного стану на кінцеві результати оподаткування. У процесі аналітичної роботи випиляються недоліки, невикористані можливості і перспективи податкового процесу.
Таким чином, прогнозування управлінських рішень у сфері оподаткування найбільш тісно пов'язано з плануванням. План і прогноз - це стадії планування, які взаємодоповнюють одна одну при визначальній ролі плану як провідної ланки управління. Терміни, обсяги робіт, кількісні характеристики об'єкта та інші показники прогнозів мають імовірнісний характер і обов'язково передбачають можливість внесення коректив. На відміну від прогнозу, план містить однозначно встановлені терміни здійснення події і характеристики об'єкту, який планується. Для планових розробок використовується найбільш раціональний варіант прогнозу.
Використана література
1. Іванов Ю.Б., Крисоватпий А.І., Десятнюк О.М. Податкова система: Підручник. - К.: Атіка, 2006. - 920 с.
. Іванов Ю.Б., Крисоватий А.І., Кізима А.Я., Карпова В.В. Податковий менеджмент: Підручник. - К.: Знання, 2008. - 525 с.
. Ісаншина Г.Ю. Податковий менеджмент: Навч. посіб. - К.: ЦУЛ, 2003. - 260 с.
. Загородній А.Г., Єлисєєв А.В. Податкове планування в системі фінансового менеджменту підприємництва // Фінанси України. - 2001. - № 8. С.131-135.
. Кізима А.Я. Податковий менеджмент: Навч.-метод, посіб. - Т.: Астон, 2002. - 166 с.
. Крисоватий А.І., Кізима АЛ. Податковий менеджмент: Навч. посіб. - Т.: Карт-бланш, 2004. - 304 с.
. Литвиненко Я. В. Податкова політика: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2003. - 224 с.