Вдосконалення системи менеджменту підприємства

Вдосконалення системи менеджменту підприємства

Зміст

 

Вступ

1. Теоретико-методичні основи дослідження управління ресурсами підприємства

1.1 Сутність процесу управління ресурсами підприємства

1.2 Види управління ресурсами підприємства

2. Аналіз системи управління ресурсами КП "Івано-франківськводоекотехпром"

2.1 Загальна інформація по підприємству

2.2 Аналіз техніко-економічного становища підприємства

2.3 Аналіз ресурсів підприємства

Розділ 3. Заходи щодо покращення діяльності підприємства

3.1 Вдосконалення системи менеджменту підприємства

3.2 Розрахунок ефекту від впровадження запропонованих заходів

Висновки

Використана література

Вступ

Менеджмент повинен забезпечувати успішне функціонування організації, результатом діяльності якої є прибуток, а також певні гарантії для її майбутнього, оскільки нагромадження прибутку у вигляді різноманітних резервних фондів дає змогу обмежувати й долати ризики, зумовлені змінами ринкової ситуації. Це передбачає необхідність надання менеджерам достатньої свободи й самостійності у господарській діяльності, без чого неможливо оперативно реагувати й адаптуватися до змінних умов, тобто досягати мети менеджменту.

Мета менеджменту - забезпечення прибутковості чи дохідності діяльності організації на основі раціонального налагодження виробничого процесу і процесу управління, розвитку матеріально-технічної і технологічної бази, ефективного використання кадрового потенціалу, власних та залучених коштів.

Прибутковість організації свідчить про ефективність її виробничо-збутової діяльності, яка досягається внаслідок мінімізації витрат (на сировину, матеріали, енергію, оплату праці, фінансування) і максимізації доходів від результатів виробництва - випуску продукції та подання послуг.

Досягнення мети неможливе, якщо її не конкретизувати й не деталізувати у формі завдань для працівників управління.

Завдання менеджменту - конкретизований у просторі й часі зміст мети менеджменту для окремих структурних підрозділів виконавців відповідно до їх функціонального призначення.

Найважливішим завданням менеджменту є організація виробництва товарів і послуг з урахуванням потреб споживачів на основі наявних матеріальних та людських ресурсів і забезпечення рентабельної діяльності організації, її стабільного становища на ринку. Із цього основного завдання витікають інші:

автоматизація виробництва й залучення висококваліфікованих працівників;

стимулювання працівників шляхом створення належних умов праці й установлення відповідної заробітної плати;

постійний контроль ефективності діяльності організації;

постійний пошук і освоєння нових ринків.

До завдань менеджменту належать також деталізація цілей розвитку організації; встановлення їх пріоритетності, черговості й послідовності вирішення; розроблення стратегії розвитку організації, господарських завдань і шляхів їх здійснення; розроблення системи заходів для подолання проблем; визначення необхідних ресурсів і джерел їх постачання; контроль за виконанням поставлених завдань. Завдання менеджменту безперервно ускладнюються із зростанням масштабів виробництва.

Зміст завдань менеджменту залежить від стадій його здійснення. Залежно від видів і послідовності діяльності у структурі менеджменту виокремлюють такі стадії: стратегічний менеджмент; оперативний менеджмент; контроль.

Актуальність теми роботи полягає в тому, що від якісного управління ресурсами підприємства залежить ефективність діяльності підприємства його розвиток і довголіття.

Метою дипломної роботи є дослідження управління ресурсами на ДП "Івано-Франківськ водоекотехпром"

Завданням визначити існуючі методи управління та виявити можливі шляхи покращення управлінням ресурсами.

Об’єктом дослідження є ДП "Івано-Франківськ водоекотехпром"

1. Теоретико-методичні основи дослідження управління ресурсами підприємства

 

1.1 Сутність процесу управління ресурсами підприємства

Суб'єкт управління - це органи або особа, яка здійснює управляючі дії. Суб'єктами управління є органи законодавчої та виконавчої влади.

Цілі, функції і зміст процесу управління передбачають систему методів управління, використання яких спрямоване на об'єкт для забезпечення ефективної діяльності служб з постачання і використання матеріальних ресурсів.

Методи управління матеріальними ресурсами - не поєднання різних способів, прийомів, дій на окремих працівників, на колектив у цілому для досягнення конкретної мети в процесі управління виробництвом.

В теорії та практиці управління застосовують такі методи управління матеріальними ресурсами:

адміністративні;

економічні;

соціально-психологічні.

Організаційні методи реалізують мотиви примусового характеру. Зміст регламентуючих методів полягає у формуванні структури та ієрархії управління, делегуванні повноважень та відповідальності членам організації, визначенні орієнтирів діяльності підлеглих, наданні методичної, інструктивної та іншої допомоги виконавцям.

Адміністративні методи управління - це комплекс способів та прийомів впливу на людей, які ґрунтуються на використанні організаційних відносин та адміністративній владі керівництва. Всі адміністративні методи управління поділяються на регламентуючі та розпорядчі.

Адміністративні методи на рівні держави застосовуються в сферах, які не охоплюються ринком, але залежать від нього: використання національного багатства, боротьба з монополізмом, розв'язання проблем екології, гарантований захист національних інтересів у зовнішньоекономічних зв'язках, забезпечення дотримання правил підприємництва і фінансово-кредитної діяльності.

Розпорядчі методи управління охоплюють поточну оперативну організаційну роботу, тобто визначення і розподіл конкретних завдань виконавцям, контроль за їх виконанням, проведення нарад тощо.

Економічні методи управління реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах шляхом використання товарно-грошових відносин. Ці методи мають два аспекти реалізації. Перший - це управління, орієнтоване на використання створеного на державному рівні економічного сегмента загального зовнішнього середовища. Зміст цього аспекту, зокрема, складає:

формування системи оподаткування;

визначення амортизаційної політики;

формування митної політики;

визначення мінімального рівня заробітної плати.

Другий аспект пов'язаний з управлінням, орієнтованим на використання різноманітних економічних категорій, таких, як податки, ціни, кредити, тарифи, інвестиції, цінні папери, відсотки, амортизація, бюджет, резерви, програми, пільги, державні замовлення, субсидії, мито. Проте ніякі економічні методи не зможуть існувати без організаційно-адміністративної дії, яка забезпечує чіткість, дисциплінованість, порядок роботи колективу. Важливо визначити оптимальне поєднання, раціональне співвідношення організаційно-адміністративних та економічних методів.

Організаційно-адміністративні методи чітко визначають права і обов'язки, регламентацію дії керуючої системи. їх конкретним проявом є накази, розпорядження, інструкції, правила, положення, методичні рекомендації.

Управління - це цілеспрямована діяльність управлінського апарату в соціально-економічних системах, пов'язана з виконанням специфічних функцій (планування, організація, мотивація і контроль). Воно характеризується науковістю, тобто використанням найновіших досягнень у науці управління, економічних науках при побудові системи управління та організації управлінських процесів.

Ефективність управління - успіх у досягненні мети при оптимальних затратах для одержання відповідного результату.

Таким чином, адміністративні методи базуються на системі законодавчих актів, системі нормативно-директивних і методичних документів підприємств і вищестоящих організацій, систем і планів, програм, завдань.

В систему законодавчих актів України входять закони, укази, постанови, положення, інструкції, методики, а також нормативні акти, стандарти.

Економічні методи базуються на основі економічних важелів нормативів, елементів податкової та кредитно-фінансової системи, системи матеріального заохочення та відповідальності за якість і ефективність роботи. Правильне використання всіх методів дозволить ефективно вирішувати проблеми управління як на рівні держави, так і на рівні підприємств.

Управління - це процес, тому що робота по досягненню цілей за допомогою інших людей - це сукупність безперервних взаємопов'язаних дій. Ці дії, кожна з яких сама по собі також є процесом, мають назву управлінських функцій. Процес управління є загальною сумою всіх функцій. А. Файоль, який вперше розглянув управління як процес, вважав, що управління включає в себе функції прогнозування і планування, організації, розпорядження, координації та контролю. Різні спеціалісти по менеджменту розглядають такі функції управління як планування, організацію, розпорядження (або командування), мотивацію, керівництво, координацію, контроль, комунікацію, дослідження, оцінку, прийняття рішень, підбір персоналу, представництво та проведення переговорів або укладання угод. К. Кіллен дає визначення: "Управління - це процес планування, організації, керівництва, мотивації та контролю роботи і робітників організації, що забезпечують досягнення її цілей". Мескон, Альберт та Хедоурі розглядають керівництво (лідерство) як самостійну діяльність.

У цьому розділі стисла характеристика функцій управління приведена відповідно до визначень К. Кіллена, а в подальшому, в зв'язку із значним об'ємом матеріалу, керівництво виділене в окремий (четвертий) розділ.

Функція планування дозволяє визначити цілі організації, а також те, що повинні робити члени організації, щоб досягти цих цілей. Вона фактично відповідає на три наступних питання:

) що являє собою організація в даний момент? Керівники повинні оцінити сильні і слабкі сторони організації в таких важливих сферах, як фінанси, маркетинг, виробництво, науково-дослідні роботи, трудові ресурси;

) куди організація хоче рухатися? Оцінюючи можливості і загрози у зовнішньому середовищі, такі як конкуренція, клієнти, закони, політичні фактори, економічні умови, технологія, постачання, соціальні і культурні зміни, керівництво визначає, якими повинні бути цілі організації і, що може перешкодити організації досягти цих цілей;

) як вона збирається це робити?

Необхідність планування пояснюється двома причинами:

тривалістю існування організації;

постійною невизначеністю майбутнього. По причині змін в оточуючому середовищі або помилок в міркуваннях, події можуть розвертатися не так, як передбачало керівництво при розробці плану. Тому плани необхідно переглядати.

ОРГАНІЗАЦІЯ. Організувати - це означає створити певну структуру. Елементи, які необхідно структурувати: робота, конкретні завдання організації, такі як будівництво житла, збирання машин тощо; процес управління: люди добираються згідно з конкретною роботою, пов'язаною із здійсненням певних функцій (структури управління організаціями тощо).

КЕРІВНИЦТВО - використання комунікацій і особистого впливу з метою орієнтації дій підлеглих на реалізацію планів організації. Ця функція передбачає використання менеджерами різних стилів поведінки та різних форм влади і впливу.

МОТИВАЦІЯ - це спонукання працівників до активної трудової діяльності. Завдання функції мотивації полягає в тому, щоб члени організації виконували роботу відповідно до делегованих їм обов'язків і згідно з планом. В стародавні часи для мотивації слугували батіг, погрози і нагороди. Школа наукового управління вважала, що мотивування - це просте питання, що полягає тільки у виплаті великої суми грошей при виконанні великих об'ємів робіт. В наш час керівники усвідомили, що мотивація с результатом складної сукупності потреб, які постійно змінюються.

КОНТРОЛЬ. Менеджер планує досягти мети в певний час. Але протягом планового періоду багато що може змінитися: працівники можуть відмовитися виконувати свої обов'язки відповідно до плану, можуть змінитися закони, або виявитися, що при плануванні була зроблена помилка. Ці непередбачені обставини примусять скоригувати цілі, сформульовані планом. І якщо керівництво виявиться нездатним знайти і виправити ці відхилення від первісного плану, перш ніж організації буде нанесена серйозна шкода, досягнення нею цілей, а можливо, навіть саме її виживання, буде поставлене під загрозу.

Рисунок 1.1 Функції управління

Контроль - це процес забезпечення того, що організація дійсно досягає своїх цілей. Ось чому па рис. 1.1 стрілки, що виходять від контролю, йдуть до планування.

ПОЄДНУВАЛЬНІ ПРОЦЕСИ. Названі вище функції управління мають дві загальні характеристики: всі вони вимагають прийняття рішень, а для цього необхідна комунікація. Оскільки ці характеристики пов'язують всі загальні управлінські функції і забезпечують їх взаємозв'язок, комунікацію і прийняття рішень називають поєднувальними процесами.

ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ. Щоб організація була здатна чітко працювати, менеджер повинен робити серію правильних виборів із кількох альтернативних можливостей. Вибір однієї з альтернатив - це рішення. Отже, прийняття рішення - це вибір того, як і що планувати, організовувати, мотивувати, контролювати. В самих загальних рисах саме це складає основний зміст діяльності менеджера. Основною вимогою для прийняття вірного рішення є наявність адекватної інформації. Коефіцієнт адекватності характеризує відповідність інформації властивостям і відношенням процесів, що потребують управління, а також їх елементів:

де тк - кількість параметрів керованого об'єкта, що контролюються;- фактична частота збору даних про параметри;

МіFі - кількість параметрів і частота їх виявлення, що характеризують істинний стан об'єкта.

Рисунок 1.2 Взаємозв'язок коефіцієнта адекватності інформації з її вартістю (Sі і втратами в процесі виробництва (Зі)

Зниження величини коефіцієнта адекватності інформації, зменшує її вартість (лінія 5, на рисунку 1.2), але підвищує втрати, що пов'язані з неефективними управлінськими рішеннями внаслідок неповної, невірної або несвоєчасної інформації (лінія Зі на рисунку 1.2). Оптимальним є такий коефіцієнт адекватності, при якій сума витрат на інформацію і втрат виробництва мінімальна. На рисунку 1.2 зона оптимального коефіцієнта адекватності інформації заштрихована.

Професор Ш. Латман (Швейцарія) вважає, що в системі управління є одна ведуча функція, якій підпорядковані всі інші. До Другої світової війни такою функцією був, наприклад, бухоблік, особливо облік і контроль витрат виробництва. В перші 20 років післявоєнного періоду, коли західне суспільство було чітко зорієнтоване на зростання об'ємів виробництва, ця роль перейшла до планування. Проте його методи, що грунтуються на принципах екстраполяції, виявилися неспроможними в умовах нестабільності і непередбачуваності, що було пов'язано з нафтовою кризою 1973 р.

Для менеджмента фірми це означає втрату перспективи. Горизонти планування суттєво звузилися. Замість дотеперішньої довгострокової орієнтації, звичайною стала практика управління "від випадку до випадку", коли в основі будь-якої акції підприємства лежали спеціальні оцінки і рішення. За таких умов потрібен пошук нових шляхів до уявлення всієї діяльності підприємства. В результаті, виникла нова функція менеджменту - розробка і реалізація стратегії підприємства. Був розроблений ряд засобів і процесів, які слугують специфічним цілям стратегії фірми. Серед них, в першу чергу, слід відзначити наступні:

стратегічне планування, що має характер загальної орієнтації і визначення рамкових умов. Положення, на яких воно базується, повинні суворо дотримуватися, тому що за допомогою їх оцінюються зміни, які можуть мати місце в дійсності;

використання сценаріїв в плануванні. За оптимістичним варіантом робиться спроба визначити максимально сприятливий, а за песимістичним - найбільш несприятливий хід майбутніх подій. Такий підхід повністю охоплює можливі результати. Як правило, буває достатнім розробити один із двох варіантів як бази рамкового планування;

розробка системи ранішнього попередження.

Перехід до ринкової економіки викликає кардинальні зміни орієнтирів в діяльності підприємств. У підприємства повинні бути тільки економічні цілі - підвищення ефективності виробництва, максимізація прибутку в довгостроковій перспективі, завоювання нових ринків. Суттєво підвищується відповідальність за стан справ і повноваження підрозділів підприємства.

Відмова від централізованого плану різко підвищує роль внутрішньовиробничого планування, розробки стратегії та тактики поведінки підприємства на ринку. Все це потребує зусиль всіх економічних служб, підрозділів по збуту та маркетингу, прогнозування і розробки стратегії розвитку, підвищення рівня внутрішньої організації виробництва і, разом з тим, нової якості кадрів керівників, швидкої реорганізації системи економічної освіти для наближення її до практичних потреб.

Майбутнє багатство (благополуччя) колективу підприємства прямо пов'язане з майбутнім рухом готівки до проекту, прийнятого до виконання. Людина заощаджує тільки тому, що існує для цього мотив. Стимулом є те, що майбутнє споживання стає більш привабливим (більш цінним), ніж сьогоднішнє споживання. Недоліком всіх наших економічних реформ та експериментів була їх нездатність забезпечити такий стимул. Нагородою для сьогоднішнього зберігання і, таким чином, перенесення споживання на майбутнє, забезпечується ринком капіталу і, головним чином, ставкою (нормою) процента.

Головною умовою виробництва в будь-якому суспільстві є робоча сила, під якою розуміють сукупність фізичних та духовних здібностей, якими володіє людина і які вона проводить в дію кожного разу, коли виробляє певні споживчі вартості.

 

1.2 Види управління ресурсами підприємства

Трудові ресурси - частина населення країни, що має здатність до суспільно-корисної праці в народному господарстві. Трудові ресурси - це найбільш активна в економічному відношенні частина населення, яка бере безпосередньо участь у розширеному відтворенні суспільного продукту. До трудових ресурсів відносять:

. Населення в працездатному віці, тобто чоловіків від 16 до 60 років, жінок від 16 до 55 років (за винятком непрацюючих інвалідів 1-ї і 2-ї групи і пенсіонерів, які одержують пенсії за віком на пільгових умовах);

. Населення, старше або молодше працездатного віку, зайняте в суспільному виробництві.

Вирішальну роль в трудових ресурсах відіграє працездатне населення в працездатному віці. Працездатне населення - це сукупність осіб переважно працездатного віку, здатних за своїми психофізіологічними даними до участі в трудовому процесі. В кожному суспільстві працездатне населення складається з двох груп: економічно активного та економічно неактивного населення, співвідношення між: якими залежить від соціальних, політичних та демографічних умов.

Економічно активне населення - це частина населення, яка зайнята суспільно корисною діяльністю, що приносить його дохід. Частина економічного активного населення залежить від частки населення працездатного віку, а також від рівня зайнятості окремих вікових груп.

Головною умовою виробництва в будь-якому суспільстві є робоча сила, під якою розуміють сукупність фізичних та духовних здібностей, якими володіє людина і які вона проводить в дію кожного разу, коли виробляє певні споживчі вартості.

Як об'єкт управління трудові ресурси виступають одночасно і виробниками, і споживачами матеріальних та духовних благ. У зв'язку з цим в міру поглиблення розподілу праці функція управління трудовими ресурсами безперервно ускладнюється.

Суб'єктом управління трудовими ресурсами виступають як промислові підприємства та організації різних форм власності, так і організації невиробничого характеру (центр зайнятості). Головною метою управління трудовими ресурсами на рівні підприємства ї задоволення потреб підприємства в кадрах, забезпечення їх раціональної розстановки, професійно-кваліфікаційного і посадового просування та ефективного використання.

Ефективність використання трудових ресурсів залежить від багатьох об'єктивних і суб'єктивних факторів: соціально-економічні, організаційно-технічні, природнокліматичні умови функціонування суспільної праці, професійно-кваліфікаційні характеристики трудових ресурсів, рівень її загальної і спеціальної освіти, тривалість стажу роботи і об'єм здобутого виробничого досвіду, дисципліна праці, поєднання морального і матеріального стимулювання.

Одним з найважливіших якісних показників ефективного використання трудових ресурсів є продуктивність праці, що характеризує ефективність використання праці в процесі виробництва, підвищення зарплати і реальних доходів працюючих, розміри зниження собівартості продукції і збільшення накопичень.

Ефективність виробництва передбачає посилення економічних методів управління трудовими ресурсами, оскільки вони дозволяють досягти найбільш гармонійного поєднання суспільних, колективних, особистих інтересів, забезпечити раціональне використання робочої сили.

Як об'єкт управління трудові ресурси виступають одночасно і виробниками, і споживачами матеріальних та духовних благ. У зв'язку з цим в міру поглиблення розподілу праці функція управління трудовими ресурсами безперервно ускладнюється.

Суб'єктом управління трудовими ресурсами виступають як промислові підприємства та організації різних форм власності, так і організації невиробничого характеру (центр зайнятості). Головною метою управління трудовими ресурсами на рівні підприємства ї задоволення потреб підприємства в кадрах, забезпечення їх раціональної розстановки, професійно-кваліфікаційного і посадового просування та ефективного використання.

Ефективність використання трудових ресурсів залежить від багатьох об'єктивних і суб'єктивних факторів: соціально-економічні, організаційно-технічні, природнокліматичні умови функціонування суспільної праці, професійно-кваліфікаційні характеристики трудових ресурсів, рівень її загальної і спеціальної освіти, тривалість стажу роботи і об'єм здобутого виробничого досвіду, дисципліна праці, поєднання морального і матеріального стимулювання.

Одним з найважливіших якісних показників ефективного використання трудових ресурсів є продуктивність праці, що характеризує ефективність використання праці в процесі виробництва, підвищення зарплати і реальних доходів працюючих, розміри зниження собівартості продукції і збільшення накопичень.

Ефективність виробництва передбачає посилення економічних методів управління трудовими ресурсами, оскільки вони дозволяють досягти найбільш гармонійного поєднання суспільних, колективних, особистих інтересів, забезпечити раціональне використання робочої сили.

Трудові ресурси, як складова соціально-економічна категорія є невід'ємними важливими елементами процесу виробництва, від ефективного використання якого залежить виробничо-господарська діяльність підприємства.

Фінансова політика - це сукупність заходів держави з організації та використання фінансів для забезпечення економічного і соціального її розвитку. Вона виявляється у формах і методах накопичення фінансових ресурсів та використання їх на різні потреби держави, розвиток економіки і соціальний захист населення; у фінансовому законодавстві; практичних діях у галузі фінансів різних державних структур.

Основною метою фінансової політики є оптимальний розподіл валового внутрішнього продукту між галузями народного господарства, соціальними групами населення, територіями.

Фінансова політика держави залежить від зовнішніх та внутрішніх факторів.

До зовнішніх факторів варто віднести: залежність держави від імпортних поставок сировини, матеріалів, інших видів природних ресурсів; рівень обміну технологіями; експортні можливості самої держави та ін.

Внутрішніми факторами, які суттєво впливають на фінансову політику, є: форма власності на основні засоби виробництва; структура економіки; соціальний склад населення; стан розвитку економіки і організація грошового обігу; стабільність грошової одиниці; розвиток форм кредитування.

Фінансова політика держави базується на таких загальних принципах:

) постійне сприяння розвитку виробництва, підтримання підприємницької активності та підвищення рівня зайнятості населення;

) мобілізація і використання фінансових ресурсів на забезпечення соціальних гарантій (освіта, оборона, охорона здоров'я, культура, соціальне страхування, допомога малозабезпеченим та ін.);

) вплив за допомогою фінансового механізму на раціональне використання природних ресурсів.

Залежно від тривалості періоду фінансову політику поділяють на:

) фінансову стратегію;

) фінансову тактику.

Фінансова стратегія - довготерміновий курс фінансової політики, розрахований на перспективу, який

передбачає вирішення великомасштабних завдань, визначених економічною та соціальною стратегією. У процесі її розробки прогнозуються основні тенденції розвитку фінансів, формуються концепції їх використання, розробляються принципи організації фінансових відносин.

Фінансова тактика спрямована на вирішення завдань конкретного етапу розвитку суспільства.

Стратегія і тактика фінансової політики взаємопов'язані. Стратегія створює сприятливі можливості для вирішення тактичних завдань.

У складі фінансової політики як самостійні чинники існують: податкова політика, бюджетна, грошово-кредитна та митна.

Податкова політика реалізує інтереси держави. її головне призначення - вилучення частини ВВП на загальнодержавні потреби та перерозподілення цих коштів через бюджет.

Під бюджетною політикою розуміють визначення державою:

джерел формування доходів державного і місцевих бюджетів;

пріоритетних напрямів видатків бюджету;

допустимих меж розбалансованості бюджету;

джерел фінансування бюджетного дефіциту;

принципів взаємовідносин між окремими ланками бюджетної системи.

Під грошово-кредитною політикою розуміють забезпечення стабільності грошового обігу через управління емісією, регулювання інфляції й курсу національної грошової одиниці; забезпечення своєчасності розрахунків у народному господарстві та в різних ланках фінансової системи через регламентацію і регулювання діяльності банківської системи; управління діяльністю фінансового ринку через регламентацію емісії та розміщення державних і корпоративних цінних паперів та регулювання їх дохідності.

Держава захищає свої інтереси через митну і валютну політику, основним завданням якої є примноження золотовалютних резервів держави.

Завдання фінансової політики реалізується через фінансовий механізм. Фінансовий механізм - це сукупність форм, методів і важелів фінансового впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Складовими елементами фінансового механізму є фінансове планування і прогнозування, управління фінансами, фінансовий контроль, фінансове забезпечення, фінансове регулювання, фінансові норми, нормативи, ліміти, резерви, стимули і санкції, фінансове законодавство.

За допомогою фінансового механізму здійснюється розподіл і перерозподіл створеного в державі ВВП відповідно до основних положень фінансової політики.

На стадії фінансового планування визначаються можливості держави щодо фінансового забезпечення розвитку її економіки і соціальної сфери.

Фінансовий механізм характеризують узагальнюючі та індивідуальні показники. Узагальнюючими показниками є загальний обсяг фінансових ресурсів, що створені в державі; обсяг доходів та видатків бюджету тощо. Індивідуальні показники - це величина витрат бюджету на одного мешканця; розмір податків, що сплачуються одним працюючим тощо.

Важливі елементи фінансового механізму - фінансові норми, нормативи, ліміти, резерви та стимули. Нормативи характеризують певний рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів. Ліміти - це певні обмеження на витрати в інтересах держави, підприємця або громадянина. Резерви повинні нейтралізувати дію непередбачуваних факторів, що можуть виникнути в майбутньому. Фінансові стимули передбачають застосування як матеріального заохочення, так і економічних санкцій. До стимулів належать заохочувальні фонди, які утворюються з прибутку; бюджетне фінансування ефективних напрямів розвитку народного господарства (у т. ч. дотації підприємствам, діяльність яких має важливе значення для економіки); фінансування за рахунок державних коштів державних програм, структурної перебудови економіки, підготовки і підвищення кваліфікації кадрів, науково-дослідних робіт, природоохоронних заходів.

Фінансовий контроль повинен забезпечувати відповідне формування та використання грошових фондів на макро- та мікрорівні.

Складовими фінансового механізму є фінансовий механізм комерційних підприємств, фінансовий механізм некомерційних організацій і установ, страховий механізм, механізм функціонування державних фінансів (бюджетний механізм, механізм функціонування позабюджетних фондів).

. Фінансове планування

Однією зі складових фінансового механізму є фінансове планування. Фінансове планування - це діяльність зі складання планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб'єктів господарювання, їх корпоративних об'єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць, країни загалом.

Об'єктом фінансового планування є фінансові ресурси, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу ВВП, а результатом - різні види фінансових планів і прогнозів.

Основними завданнями фінансового планування є:

визначення джерел і обсягів грошових ресурсів, необхідних для розширеного відтворення, та їх розподіл між виробничою та невиробничою сферами;

зосередження в руках держави централізованого фонду грошових ресурсів, необхідного для успішного виконання державних функцій;

забезпечення необхідних пропорцій у розподілі та використанні грошових ресурсів;

стимулювання найбільш ефективного використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів, зниження собівартості продукції й виявлення внутрішньовиробничих резервів.

Виконання цих завдань реалізується через:

) основний фінансовий план держави - Державний бюджет і бюджети усіх рівнів;

) кредитний і касовий плани Національного банку і комерційних банків;

) баланси і звіти підприємств;

) кошториси установ, які фінансуються з бюджету.

Формування фінансових планів і прогнозів базується на двох основних принципах:

) принципі наукової обґрунтованості;

) предметно-цільовому підході.

Наукова обґрунтованість планування передбачає економічну обґрунтованість фінансових показників, відображення реальних процесів економічного і соціального розвитку, збалансованість фінансових ресурсів.

Предметно-цільовий підхід передбачає конкретне цільове призначення фінансування.

Фінансове планування здійснюється з використанням трьох основних методів:

) методу коефіцієнтів;

) нормативного методу;

) балансового методу.

Метод коефіцієнтів базується на застосуванні відповідних коефіцієнтів щодо результатів певного проміжку часу. За цим методом здійснюється індексація.

Суттєвим недоліком цього методу є те, що він не стимулює виявлення резервів і не сприяє впровадженню режиму економії коштів.

Нормативний метод ґрунтується на використанні прогресивних норм і нормативів. При цьому враховуються особливості галузей виробничої й невиробничої сфер, а також відповідні зміни у попередньому періоді.

Цей метод дає можливість об'єктивно оцінити потреби галузей у фінансових ресурсах, створити реальні умови зацікавленості в ощадливому й ефективному використанні фінансових ресурсів. Але його ефективність залежить від певних факторів, а саме:

узгодженості методик визначення норм і нормативів на всіх рівнях у різні роки;

своєчасного коригування норм і нормативів.

Балансовий метод дає змогу збалансовувати джерела ресурсів зі запланованими витратами, встановлювати взаємозв'язок виробничих і фінансових показників, створювати фінансові резерви.

Найбільш оптимальним при здійсненні фінансового планування є поєднання нормативного і балансового методів.

. Управління фінансами

Управління державними фінансами - це сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу держави на формування і використання централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні державних органів управління.

Управління державними фінансами включає об'єкт і суб'єкт управління. Об'єктом управління є централізовані й децентралізовані фонди фінансових ресурсів, які створюються і використовуються в усіх ланках державних фінансів. Суб'єкт управління - фінансовий апарат, що зосереджений у фінансових службах міністерств, відомств, підприємств і організацій державної форми власності, податковій адміністрації, контрольно-ревізійному апараті. Усі зазначені підрозділи фінансового апарату держави мають свої функції, сфери впливу на фінансові відносини в державі.

До загальних функцій управління фінансами належать: фінансове прогнозування, регулювання, стимулювання, контроль.

Центральне місце в управлінні фінансами посідає прогнозування. У процесі прогнозування здійснюється оцінка стану фінансів у державі, виявляються можливості збільшення фінансових ресурсів, напрями їх найефективнішого використання, скорочення непродуктивних втрат.

Фінансове регулювання як елемент управління застосовується для підтримання оптимальної структури виробництва і розподілу. Воно базується на різноманітних інструментах впливу, до яких відносять податки, дотації, різноманітні виплати, за допомогою яких держава досягає поставлених цілей.

Стимулювання в системі управління дозволяє забезпечити розвиток тих явищ і процесів, які мають на даному етапі пріоритетне значення. Використовуючи фінансові методи, держава, передусім, через пільги, податки та пільгове кредитування створює сприятливі умови для їх розвитку.

Контроль як елемент управління здійснюється в процесі прогнозування, регулювання, стимулювання. Він дає змогу виявити відхилення фактичного використання фінансових ресурсів від запланованого, а також виявити резерви зростання фінансових ресурсів, спрямувати їх використання в найбільш раціональному напрямку.

Частиною загального управління фінансами є автоматизовані системи управління (АСУ), які базуються на використанні економіко-математичних методів та ЕОМ. Автоматизована система управління - це система, яка забезпечує автоматизований збір і обробку інформації, необхідної для оптимізації управління, зокрема, фінансами.

. Фінансовий контроль

Фінансовий контроль - одна з найважливіших функцій державного управління. За своєю сутністю фінансовий контроль - це комплекс заходів, які здійснюються державою з метою успішного досягнення поставлених нею цілей у сфері фінансів. Об'єктом фінансового контролю є всі господарські операції, які здійснюються з використанням коштів для економічного і соціального розвитку. Державні органи контролю, насамперед, перевіряють використання фондів фінансових ресурсів, які знаходяться в розпорядженні державних органів, тобто перевіряють дотримання вимог законодавства, які регулюють фінансові взаємовідносини різних суб'єктів господарювання з державою, взаємовідносини між господарськими суб'єктами, між державою і населенням. Важливим напрямом фінансового контролю є своєчасне і повне виконання фінансових зобов'язань юридичними і фізичними особами перед бюджетом, дотримання ними податкового законодавства.

Фінансовий контроль можна поділити на три види:

) державний;

) відомчий;

) контроль місцевих органів самоврядування.

Державний контроль здійснюється на рівні центральних органів державного управління. Сюди варто віднести Верховну Раду, яка виконує фінансовий контроль, розглядаючи та затверджуючи бюджет, а також звіт щодо його виконання. Контроль здійснюється через комісії та комітети Верховної Ради.

Від уряду контроль здійснює Міністерство фінансів - його центральний апарат і контрольно-ревізійна служба та податкова адміністрація.

Відомчий фінансовий контроль здійснюють фінансові служби міністерств, відомств, підприємств, організацій і установ державної форми власності. Об'єктом контролю тут є виробничо-фінансова діяльність виробничих структур.

Фінансовий контроль органів місцевого самоврядування здійснюється через відповідні комісії місцевих Рад народних депутатів і місцеві фінансові органи. Об'єктом фінансового контролю є місцеві бюджети, позабюджетні фонди, фінансово-господарська діяльність підприємств і організацій комунальної власності.

За формами проведення розрізняють:

попередній контроль;

поточний контроль;

наступний контроль.

Попередній контроль здійснюється на стадії складання, розгляду і затвердження бюджетів, фінансових планів і кошторисів витрат. Його мета - попередження неправильного і нераціонального використання коштів.

Поточний фінансовий контроль застосовують у процесі виконання бюджетів, фінансових планів і кошторисів. Він дає змогу виявити і попередити незаконні витрати, порушення фінансової дисципліни, забезпечити дотримання норм витрат.

Наступний контроль виконують після завершення звітного періоду або фінансового року. Його завданням є перевірка доцільності витрачання державних фінансових ресурсів, законності здійснення фінансових операцій, ефективності витрачання коштів.

За методами проведення фінансового контролю розрізняють:

) перевірки;

) обстеження;

) аналіз;

) ревізії.

Перевірки влаштовують для дослідження певних питань фінансово-господарської діяльності за звітними даними та іншими документами, що підтверджують здійснення операцій.

Обстеження, на відміну від перевірки, виконують у більш широкому обсязі. Його мета - визначити стан, що склався в окремих напрямах господарської діяльності об'єкта, що обстежується, і визначити перспективи його поліпшення і розвитку.

Аналіз, як правило, здійснюється регулярно по всьому колу запитань діяльності господарського суб'єкта. Його мета - виявити резерви додаткового одержання коштів, скорочення витрат, поліпшення фінансового стану.

Ревізії є найважливішим методом фінансового контролю. Ревізуючи, за бухгалтерськими документами перевіряють діяльність об'єкта за повний звітний період. Ревізії бувають повні, часткові, тематичні та комплексні. За ступенем залучення інформації розрізняють ревізії загальні та вибіркові.

На практиці застосовують різні способи ревізії: інвентаризацію, зустрічні перевірки, експертизи, лабораторні аналізи. За результатами ревізії складають акт, який є основою для прийняття відповідних управлінських рішень.

. Правове регулювання фінансових відносин.

Фінансове право - це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини в сфері формування, розподілу та використання органами державної влади та місцевого самоврядування коштів з метою забезпечення виконання покладених на ці органи завдань і функцій.

Фінансове право регулює певну сферу державного управління, пов'язану з розподілом і перерозподілом національного доходу країни.

Предметом регулювання фінансового права є:

) бюджетна система України та порядок розподілу доходів і видатків між її ланками;

) порядок складання, прийняття і виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів;

) система оподаткування, види, розміри та терміни сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету;

) засади створення фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків;

) надання фінансових послуг та функціонування фінансових установ;

) порядок державного фінансування та кредитування;

) утворення та погашення державного внутрішнього та зовнішнього боргу;

) статус національної валюти та статус іноземних валют на території України;

) порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види та типи.

Фінансово-правові відносини можуть виникати між державою загалом та її адміністративно-територіальними утвореннями; між центральними та місцевими органами виконавчої влади й місцевого самоврядування; між державними фінансовими органами та підприємствами, установами і організаціями; між державними фінансовими органами та населенням.

Фінансове право тісно пов'язане з конституційним та адміністративним правом.

Конституційне право регулює основні питання соціально-економічної системи і політичної організації суспільства, принципи діяльності держави та її органів у всіх галузях, у т. ч. й у галузі фінансів. Норми фінансового права конкретизують державно-правові норми в сфері фінансів.

Адміністративне право визначає основні принципи державного управління, повноваження органів виконавчої влади у сфері фінансово-кредитних відносин, закріплює права і обов'язки посадових осіб фінансових і кредитних органів.

Керуючись положеннями адміністративного права, норми фінансового права запроваджують організаційні форми управління фінансово-кредитною системою, структуру фінансових органів.

Як і всі галузі права України, фінансове право поділяють на загальну та особливу частини.

До загальної частини фінансового права включають норми, які закріплюють загальні принципи, правові форми і методи фінансової діяльності, а також норми, які регулюють відносини в сфері фінансового контролю.

До особливої частини фінансового права належать певні групи правових норм, які регулюють однорідні фінансові відносини, пов'язані між собою як самостійні відокремлені підгрупи. Це правові норми, які регулюють надходження в бюджет обов'язкових платежів, податкове право.

2. Аналіз системи управління ресурсами КП "Івано-франківськводоекотехпром"

 

2.1 Загальна інформація по підприємству

Комунальне підприємство "Івано-Франківськводоекотехпром” створено рішенням V сесії міської ради 04.02.2003 р. Статут підприємства затверджено рішенням виконкому міської ради від 15.04.2003 р. № 165 та зареєстровано його чинну редакцію виконкомом міської ради від 23.04.2003 р. № 30.

Комунальне підприємство "Івано-Франківськводоекотехпром” є комунальним по формі власності і належить територіальній громаді міста Івано-Франківська. Майно підприємства є комунальною власністю і передано йому на праві господарського відання. Підприємство несе відповідальність по своїх зобов’язаннях в межах закріпленого за ним майна згідно з чинним законодавством.

Середньоспискова чисельність персоналу: 723 особи (2009 р.)

Середньомісячна заробітна плата: 1050 грн. (2009 р.)

Кількість абонентів - у т. ч. з лічильниками - 63 803 (2009р.); 31 482

Споживачі/підключення: 68 952 квартир та 2 045 багатоквартирних будинків;

360 приватних будинків; 1 446 інших споживачів/підключень.

Чисельність населення, що обслуговується: 179 851 осіб (водопостачання) (2009 р.); 179 948 осіб (водовідведення) (2009 р.)

Обсяги виробництва води: 76 620 м3 на добу (2009 р.); 326 л/особу на добу (2009 р.)

Підприємство здійснює господарську діяльність, що не заборонена законодавством України, і відповідає меті та предмету діяльності, що передбачені у Статуті підприємства. Діяльність здійснюється за територіальним принципом та спрямована на:

безперервне постачання водою споживачів;

розвиток і вдосконалення системи водопостачання з метою забезпечення надійного водопостачання населення, комунально-побутових та інших організацій та громадських об'єднань;

розвиток і підвищення ефективності виробництва, прискорення науково-технічного прогресу, ресурсозбереження, збільшення прибутків та збільшення рентабельності управління;

виконання науково-дослідних, проектних, експертних, будівельно-монтажних, пуско-налагоджувальних робіт по водопроводах та спорудах пов’язаних з експлуатацією водопровідного господарства;

видача технічних умов на будівництво і реконструкцію водопроводів;

надання транспортних послуг і послуг по ремонту транспортних засобів;

організація і утримання стоянок автотранспорту;

надання послуг по миттю транспортних засобів;

ремонт і виробництво запасних частин і обладнання, виготовлення нестандартного обладнання;

встановлення, ремонт і повірка водяних лічильників;

надання лабораторних послуг;

надання юридичних послуг;

зайняття виробничою діяльністю;

здійснювання на базі господарських асоціацій та інших підрозділів, що входять у Підприємство зовнішньої економічної діяльності та інших операцій, що передбачаються діючим законодавством та не перечать йому.

Підприємство може здійснювати господарську і виробничу діяльність, що відповідає завданням Підприємства, його Статуту та діючому законодавству.

КП "Івано-Франківськводоекотехпром” є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші види рахунків в установах банків.

Існує проблема у визначенні та формуванні статутного капіталу підприємства, що призводить як до необґрунтованих фінансових втрат, так і до неефективного управління комунальним майном.

За згодою власника та в межах діючого законодавства підприємство має право передавати іншим підприємствам, здавати в оренду, списувати з балансу передане йому майно.

За погодженням із власником підприємство планує свою діяльність, визначає стратегію і основні напрямки згідно з місцевими програмами розвитку та з галузевими науково-технічними прогнозами і пріоритетами.

КП "Івано-Франківськводоекотехпром” самостійно здійснює господарсько-оперативну діяльність з управління технологічними процесами та матеріально-технічним забезпеченням, визначає кадрову політику. Підприємство самостійно формує обсяги реалізації послуг водопостачання та водовідведення, вартість послуг, розраховує декілька варіантів тарифів і визначає оптимальний, і подає їх на розгляд та затвердження виконкому міської ради. Однак відсутній перелік документів, які є необхідними як додаток до обрахунків варіантів тарифів, які здійснює підприємство.

Виконком міської ради здійснює контроль за економічними та технічними показниками діяльності КП "Івано-Франківськводоекотехпром”, ефективністю використання майна і прибутку підприємства.

Організаційні відносини між міською владою та підприємством носять формальний, загальний і, фактично, не визначений характер. Як результат, їх можна назвати неефективними.

Схема існуючої на сьогоднішній день системи водопостачання та територія надання послуг подані на рис.2.1 Джерелами централізованого водопостачання м. Івано-Франківська є поверхневі води річок Бистриці Надвірнянської і Бистриці Солотвинської.

Рис 2.1 - Схема системи водопостачання м. Івано-Франківська

Водозабір на р. Бистриці Надвірнянській з проектною продуктивністю 50 тис. м3/добу, збудований у 1977 р. і розташований на віддалі 8 км від міста.

Водозабір на р. Бистриці Солотвинській проектною продуктивністю 40 тис. м3/добу, збудований у 1985 р. і розташований на віддалі 20 км від міста.

Сумарна продуктивність обох водозаборів становить 90,0 тис. м3/добу. Загальний обсяг піднятої та поданої у мережу води у 2009 р. становив 76,6 тис. м.3/добу (за звітними даними).

Вода від водозабору на р. Бистриці Солотвинській гравітаційно надходить на комплекс водоочисних споруд Черніївської водоочисної станції (ЧКВС), розміщеної на території с. Черніїв.

Від водозабору на р. Бистриці Надвірнянській, при необхідності, вода подається за допомогою "Берегової" насосної станції на комплекс водоочисних споруд, і на поповнення додатково збудованих на цьому комплексі водосховищ - відстійників. Призначенням водосховищ - відстійників є акумулювання запасу води на період проходження паводків. Під час паводків вода забирається із водосховища насосною станцією "Кругла” і подається на комплекс водоочисних споруд.

Комплекс водоочисних споруд Черніївської водоочисної станції (ЧКВС) складається із: контактних камер, відстійників, фільтрів та реагентного господарства. Після водоочисної станції вода гравітаційно надходить в резервуари насосної станції ІІІ-го підйому "Ботанічна" і насосної станції "Хриплин”. Насосна станція ІІІ-го підйому "Ботанічна" забезпечує подачу води в розподільчу мережу. Для створення необхідних тисків в окремих житлових масивах використовуються насосні станції IV-го підйому ВНС-4 і "Каскад”.

В системі водопостачання використовуються 8 резервуарів чистої води із збірного залізобетону загальним об’ємом 36 400 м3, що становить 48% добової подачі води у мережу. Загальна довжина трубопроводів у системі водопостачання складає близько 511,4 км.

Схема системи каналізації та територія надання послуг подані на рис.2.2.

Система водовідведення переважної частини міста - загальносплавна (до 70%), і складається із самопливних колекторів, невеликих каналізаційних насосних станцій з короткими напірними трубопроводами та каналізаційних очисних споруд (КОС). На території КОС розташована головна каналізаційна насосна станція №2 (ГКНС-2).

Рис 2.2 - Схема системи каналізації м. Івано-Франківська

Стічні води самопливними колекторами надходять до ГКНС-2. Тільки близько 6% загальної кількості стоків, невеликих басейнів каналізування перекачуються вісьмома каналізаційними насосними станціями в систему головних колекторів. ГКНС-2 перекачує стічні води на каналізаційні очисні споруди. Після очисних споруд стічні води скидаються у річку Бистриця.

Загальна довжина каналізаційних мереж - 259,1 км, з них напірних трубопроводів - 6,8 км і самопливних колекторів - 252,3 км.

Загальна пропускна спроможність каналізаційних очисних споруд становить 145,0 тис. м3/добу.

Втрати води (витік та невраховані витрати води) визначаються як різниця між загальною кількістю води, поданої в систему (за звітними даними), і обсягом реалізації, визначеним як сума: показів індивідуальних (квартирних) лічильників та розрахованим за нормами водоспоживання при відсутності індивідуальних лічильників.

За звітними даними, величина розрахованих таким чином втрат становить 39% від поданої в систему води. Фактична величина втрат, або дійсна різниця між кількістю поданої в систему і спожитої користувачами води, вимагає додаткового дослідження.

Аналіз даних про водоспоживання 85% населення, яке отримує послуги централізованого водопостачання показав, що усереднене (по місту) водоспоживання становить 153 л/особу за добу, при цьому третина споживачів, де в квартирах встановлені індивідуальні лічильники, розраховується в середньому за 91 л/особу за добу, друга третина населення - розраховується згідно норм водоспоживання (усереднено 197 л/ особу за добу), а ще одна третина населення розраховується з використанням будинкових приладів обліку наступним чином:

·        37% цих споживачів розраховується за показами будинкових лічильників води по фактичному водоспоживанню - 323 л/ особу за добу;

·        63% цих споживачів розраховується за показами квартирних лічильників - 85 л/особу за добу.

В той же час, проведений підприємством аналіз подачі води та водоспоживання мікрорайонів "Пасічна”, "Каскад”, ЖЕО №5 свідчить про розміри втрат (різниця між поданою в мікрорайон водою, згідно лічильників, та виставленою до оплати) від 35,5% до 54%, що перевищує звітні дані в цілому по підприємству.

Враховуючи вище зазначене, можна твердити, що реальний розмір втрат води в системі значно перевищує затверджений на 2009 рік відсоток втрат - 38,9% при нормативному 23,7%. А це відбувається тому, що в різницю між поданою і реалізованою водою входять: безпосередньо втрати води в системі, витоки із внутрішньобудинкових мереж та сантехнічних приладів, та недооблік води.

Насосні станції були збудовані 25-30 років тому у 1970-80 роках. В насосній станції "Каскад” протягом 2009-2010 років були замінені чотири існуючих вітчизняних насоси на імпортні насоси фірми Wilo, які працюють в автоматичному режимі, підтримуючи 19 годин на добу тиск на виході - 50-58 м. Така реконструкція дала можливість підвищити ККД насосної станції до 85%. Стан будівельної та електричної частин всіх насосних станцій - добрий. Стан механічної частини всіх насосних станцій, за винятком НС "Каскад”, вимагає реконструкції та оновлення.

Для всіх насосних станцій (за винятком НС "Каскад”) характерним є наступне:

продуктивність встановленого обладнання значно перевищує фактичні обсяги перекачаної води;

низький ККД насосних агрегатів, що зумовлює завищене споживання електроенергії.

Технологія очищення стічних вод:

Стічні води, які надходять до КОС очищуються механіко-біологічним способом з наступним доочищенням та хлоруванням. В склад споруд входять:

·        І-ша черга.

         споруди механічного очищення:

чаша розподілу стоків, горизонтальні пісколовки, первинні радіальні відстійники;

         споруди біологічного очищення:

аеротенки - визискувачі трикоридорні, аеротенк-відстійник*, вторинні радіальні відстійники, контактні резервуари;

·        ІІ-га черга

         споруди механічного очищення:

чаша розподілу стоків, горизонтальні пісколовки*, первинні радіальні відстійники;

         споруди біологічного очищення:

аеротенк - витискувач чотирьохкоридорний, вторинні радіальні відстійники, контактні резервуари, повітродувна станція.

Технологія обробки осаду та мулу:

         мулоущільнювачі радіальні;

-        мулова насосна станція;

-        метантенки;

         цех мехзневоднення мулу;

мулові площадки.

Пройшовши всі етапи очистки питна вода подається споживачам.

Зношеність 39% водопровідних трубопроводів, відсутність їх внутрішньої ізоляції та відсутність зонування мережі по тиску зумовлюють аварійність та значні втрати води. Усереднена аварійність водопровідних мереж на підприємстві складає 63 аварії на 100 км за рік. У порівнянні із середньою по Україні (200 аварій на 100 км за рік) - це у 3 рази менше.

Аналогічні проблеми спостерігаються і в системі водовідведення.33% каналізаційних мереж є зношеними і знаходяться в аварійному стані, що зумовлює часті аварії, негативний вплив на екологію та загрозу громадському здоров’ю через можливість попадання стоків у водопровідні мережі. Аварійність каналізаційних мереж на підприємстві становить, в середньому, 572 аварії на 100 км за рік, і є високою у порівнянні із середньою по Україні - 300 аварій на 100 км за рік.

Реальні втрати води в системі перевищують звітні дані - 30,6%, і можуть сягати 50% від поданої в систему води. А це тому, що в різницю між поданою і реалізованою водою входять: безпосередньо втрати води в системі, витоки у внутрішньобудинкових мережах та приладах і недооблік води.

Таким чином, найбільш серйозними проблемами є:

для водопостачання:

) значні обсяги недообліку і втрат води, реальні втрати при встановленні на всіх будинках і об’єктах приладів обліку можуть сягати 50%;

) завищене енергоспоживання - питоме енергоспоживання - 0,29 квт-год/м3 через старе обладнання, низький ККД насосних агрегатів окремих насосних станцій та необхідність перекачувати додаткові обсяги води;

) зношеність 39% мереж, в т. ч.23,6% - ветхих та аварійних (особливо 13% сталевих).

для системи водовідведення:

) висока аварійність каналізаційних мереж - 572 ав. /100 км за рік;

) зношеність до 33% каналізаційних мереж, в т. ч.41,7% - ветхих та аварійних;

) зношеність насосного та технологічного обладнання і низький ККД насосів на КНС.

Керівництво підприємством здійснює генеральний директор, з яким власник уклав контракт терміном на один рік.

КП "Івано-Франківськводоекотехпром” має 7 структурних підрозділів, які не є юридичними особами.

Адміністративна, фінансова, юридична служба підпорядковуються заступнику генерального директора по економіці та фінансах, абонентська служба підпорядковується комерційному директору, технічні служби - першому заступнику генерального директора.

Головними підрозділами водоканалу є цехи водопостачання та каналізації, які виконують основне призначення підприємства: надання послуг водопостачання та водовідведення споживачам міста. Для забезпечення роботи цих цехів функціонують наступні допоміжні служби:

. В підпорядкуванні заступника генерального директора по економіці та фінансах 1 - юридичний відділ (забезпечує правову діяльність підприємства), бухгалтерія, відділ економіки (забезпечує роботу з економічного планування та аналізу діяльності підприємства), відділ АСУ (забезпечує розробку, впровадження та діяльність автоматизованих програм на виробництві), відділ кадрів.

. В підпорядкуванні начальника служби безпеки та охорони 2 - відділ по охороні праці, служба безпеки та господарський відділ.

. Директор по експлуатації має подвійне підпорядкування і йому підпорядковані - райони експлуатації водопровідних і каналізаційних мереж (центральний, північний каскад які займаються поточним ремонтом і обслуговуванням водопроводів), дільниця капітального ремонту (прокладка нових мереж), механічна майстерня (обслуговує виробничих процес підрозділів, виготовлення нестандартних деталей), цех насосних станцій (обслуговування насосних станцій та їх експлуатація).

. Перший заступник технічний директор йому підпорядковані - диспетчерська служба (забезпечує оперативне керівництво експлуатації систем водопостачання, водовідведення, центральних очисних споруд та контролює додержання ними заданих режимів), відділ аналізу втрат води (виявляє ділянки на яких є найбільші втрати води, виявляє прориви для забезпечення найшвидшої їх ліквідації), лабораторія КВПіА (ремонт контрольно-вимірювальної апаратури і приладів), хіміко-бактеріологічна лабораторія (проведення аналізу води і стоків на відповідність їх державним стандартам), технічний відділ (забезпечує технічну підготовку виробництва), служба головного енергетика, яка забезпечує обслуговування та ремонти електрообладнання, науково-технічне та технологічне енергозабезпечення діяльності підприємства;

. Директор по виробництву підпорядкований генеральному директорові та першому заступнику технічного директора. Чернігівський комплекс водоочисних споруд, де проходить підйом і очистка води, подача її в мережу.

Всі стоки з міста і Тисмениці попадають на станцію аерації де проходить їх механічна та біологічна очистка.

. Комерційний директор-начальник абонвідділу - займається встановленням і ремонтом будинкових та квартирних лічильників а також їх повіркою. Цьому відділу підпорядковані: абонентський відділ (забезпечує реалізацію послуг водопостачання і водовідведення, збір абонентної плати за надані послуги та, разом з юридичною службою, позовну діяльність при несплаті за спожиті абонентами послуги), відділ по налагоджуванню обліку, інспекція промислового водовідведення (контролює підприємства за додержання споживачами вимог "Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України”, "Правил приймання та очищення стічних вод підприємств у комунальну систему каналізації м. Івано-Франківська”).

. Заступник директора по загальних питаннях - йому підпорядковані: автотранспортний цех (забезпечує транспортування працівників та матеріали на центральні очисні споруди, виконання земельних, вантажних, монтажних робіт тощо), ремонтно будівельна дільниця (ремонти приміщень та споруд, підприємства), дендрогідропарк (обслуговування міських озер), дільниця фонтани (обслуговування міських фонтанів), дощова каналізація (обслуговування дощових колодязів міста), дільниця лімниця (обслуговування оздоровчого комплексу у с. Вістові, забезпечення водою та очисткою стоків), лазня (Бригада по реконструкції міської лазні).

Організаційні відносини між міською владою та підприємством носять формальний, загальний і, фактично, не визначений характер. Як результат, їх можна назвати неефективними.

Управління підприємством здійснює генеральний директор, з яким укладено МВК контракт.

Безпосередньо генеральному директорові підпорядковані 1-7 в підпорядкуванні яких знаходиться підрозділи відповідно до специфіки виконуваних функцій.

Відсутній перелік затверджених показників, за якими міська влада і підприємство можуть здійснювати оцінку та моніторинг як діяльності підприємства, так і відносин між собою.

Відсутня система оцінки ефективності використання комунального майна, яким оперує у своїй діяльності підприємство.

Організаційна структура, розподіл функціональних обов’язків потребують вдосконалення, оскільки не повною мірою відповідають меті та характеру поточної роботи підприємства.

Адміністративно-управлінський персонал виконує свої обов’язки згідно посадових інструкцій. Схема виробничої структури підприємства зображено на рисунку 2.1.

Ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства характеризується системою техніко-економічних показників, вибір котрих залежить від спеціалізації підприємства. Для аналізу вибрано такі техніко-економічні показники: обсяг товарної продукції, балансовий прибуток, собівартість товарної продукції, фондовіддача основних виробничих фондів, виробіток на одного працюючого, загальна рентабельність та чисельність працюючих.

В процесі аналізу виявляється динаміка змін даних ТЕП протягом останніх трьох років 2008-2010 рр. діяльності підприємства, визначаються в абсолютному та відносному вигляді відхилення цих показників в звітному році порівняно з попереднім.

Проаналізувавши динаміку основних техніко-економічних показників діяльності підприємства протягом певного періоду можна дати загальну оцінку роботи підприємства, виявити його сильні та слабкі сторони.

Рис 2.1 - Виробнича структура КП "Івано-Франківськводоекотехпром”

 

2.2 Аналіз техніко-економічного становища підприємства

Для виявлення основних тенденцій розвитку підприємства за аналізований період визначимо основні техніко-економічні показники його діяльності. Вони дозволяють уявити стан справ на об’єкті дослідження і сформувати основні напрямки дій стосовно покращення становища на підприємстві.

Для аналізу основних техніко-економічних показників промислового підприємства використовують метод рядів динаміки, приведений у теоретичній частині даної роботи. Проведемо розрахунок, результати якого заносимо в таблицю 2.1 На основі розрахункової таблиці для наочності зобразимо значення базових темпів росту на графіку (рисунок 2.3).

Таблиця 3. 1 - Аналіз ТЕП ДП "Івано-Франківськводоекотехпром

Показник	Рік	Абсолютне значення	Абсолютний приріст		Темп росту, %		Темп приросту, %		ланцюговий	базовий	ланцюговий	базовий	ланцюговий
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Доходи підприємтсва, тис. грн. без ПДВ, т. грн	2008	21401,90	0,00	0,00	100,00	0,00	0,00	0,00
	2009	22956,60	1554,70	1554,70	107,26	7,26	7,26	7,26
	2010	24798, 20	3396,30	1841,60	115,87	8,60	15,87	8,60
прибуток, тис. грн	2008	-4059,60	-1,00	0,00	100,02	100,00	0,02	0,00
	2009	-143,10	3915,50	3916,50	3,53	3,52	-96,47	-96,48
	2010	341,30	4399,90	484,40	-8,41	-238,50	-108,41	-338,50
Фонд оплати праці, тис. грн	2008	2644,70	0,00	0,00	100,00	100,00	0,00	0,00
	2009	5012,80	2368,10	2368,10	189,54	189,54	89,54	89,54
	2010	6560,40	3915,70	1547,60	248,06	130,87	148,06	30,87
Середня спискова чисельність робітників, чол.	2008	729,00	0,00	0,00	100,00	100,00	0,00	0,00
	2009	699,00	-30,00	-30,00	95,88	95,88	-4,12	-4,12
	2010	684,00	-45,00	-15,00	93,83	97,85	-6,17	-2,15
Середня заробітна плата, грн	2008	3627,846	0,000	0,000	100,000	100,000	0,000	0,000
	2009	7171,388	3543,541	3543,541	197,676	197,676	97,676	97,676
	2010	9591,228	5963,382	2419,840	264,378	133,743	164,378	33,743
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн	2008	21038,00	0,00	0,00	100,00	100,00	0,00	0,00
	2009	16985,50	-4052,50	-4052,50	80,74	80,74	-19,26	-19,26
	2010	19171,60	-1866,40	2186,10	91,13	112,87	-8,87	12,87
доходи від основної діяльності, тис. грн	2008	18052, 20	0,00	0,00	100,00	0,00	0,00	0,00
	2009	15731, 20	-2321,00	-2321,00	87,14	-12,86	-12,86	-12,86
	2010	20177,10	2124,90	4445,90	111,77	24,63	11,77	24,63
Інші доходи, тис. грн.	2008	3349,70	0,00	0,00	100,00	0,00	0,00	0,00
	2009	7225,40	3875,70	3875,70	215,70	115,70	115,70	115,70
	2010	4621,10	1271,40	-2604,30	137,96	-77,75	37,96	-77,75
Витрати підприємства (без ПДВ), тис. грн.	2008	25459,90	0,00	0,00	100,00	0,00	0,00	0,00
	2009	23099,70	-2360, 20	-2360, 20	90,73	-9,27	-9,27	-9,27
	2010	24456,90	-1003,00	1357, 20	96,06	5,33	-3,94	5,33
В т. ч інші витрати, тис. грн.	2008	4421,90	0,00	0,00	100,00	0,00	0,00	0,00
	2009	6114, 20	1692,30	1692,30	138,27	38,27	38,27	38,27
	2010	5285,30	863,40	-828,90	119,53	-18,75	19,53	-18,75
Продуктивність праці, т. грн	2008	29,72	-18841,78	0,00	100,00	0,00	0,00	0,00
	2009	27,01	-18844,49	-2,71	90,88	-9,12	-9,12	-9,12
	2010	35,40	-18836,10	8,39	119,12	28,24	19,12	28,24

Рис 2.3 - Динаміка зміни базового темпу росту ОТЕП "Івано-франківськводоекотехпром”

Доходи підприємства за 2008 рік склали 21401,9 тис. грн. (без ПДВ), витрати 25459,9 тис. грн. а в 2010 році доходи підприємства становили 24798,2 що на 3396,3 тис або 115,9 % більший порівняно із базовим.

Балансовий збиток склав за 2008 рік 4058,2 тис. грн., в т. ч. по Дендрологічному гідропарку 64,1 тис. грн.

Таблиця 2.3 - Балансовий прибуток по кварталах 2008-2010 років

Балансовий прибуток, тис. грн.	І кв.	ІІ кв.	ІІІ кв.	VI кв.	рік
2008	-1140,8	-1898,2	-1360,8	343,2	-4056,6
2009	+780,9	-1126,9	-53,3	+256,2	-143,1
2010	-76,3	22,7	+63,6	+331,3	341,3

Поквартальний аналіз динаміки балансового прибутку показує, що до ІV кв. 2008 року підприємство працювало збитково. Причиною збитків були збиткові тарифи для населення і ДМП "Теплокомуненерго”. Всього за 2008 рік збитки від надання населенню послуг водопостачання склали 1421,0 тис. грн. і від послуг водовідведення 2197,3 тис. грн. Збитки від реалізації послуг ДМП "Теплокомуненерго” склали 821,0 тис. грн. Так як населенню і ТКЕ надається 80,5% від загальної реалізації послуг водопостачання і 70% послуг водовідведення, то прибуток від надання послуг за регульованими тарифами іншим споживачам не в змозі перекрити таку суму збитків від населення і ТКЕ, тому в цілому за рік діяльність підприємства є збитковою. У 2010 році підприємство працювало прибутково, окрім 1 кварталу, це пов’язано із тим, що піднялися ціна на водопостачання та водовідведення, які дають можливість компенсувати затрати, а також покращилися розрахунки із ДМП "Теплокомуненерго”.

Проведений аналіз основних показників фінансово-господарської діяльності 2010 року в порівнянні з минулим роком показує, що доходи від надання послуг водопостачання та водовідведення за 2010 рік склали 24798,2 тис грн., що в порівнянні з минулим роком більше на 1841,6 тис. грн. або на 8,6%. В тому числі за період діяльності КП "Водоекотехпром" з квітня по грудень доходи зросли внаслідок вищих темпів падіння обсягів реалізації, ніж на початку року.

Зростання доходів при зменшенні обсягів надання послуг відбувається за рахунок підвищення тарифів для промислових, бюджетних та інших споживачів, а також тарифів для населення. Реалізація послуг безпосередньо населенню зросла також за рахунок зменшення виплат по пільгах і субсидіях і відшкодуванням споживачами більшої частки вартості послуг із змешенням навантаження на бюджет.

В таблиці 2.4 наведена динаміка доходів і оплати наданих послуг за 2008-2009 рр. по категоріях споживачів.

Таблиця 2.4 - Динаміка доходів і оплати наданих послуг в 2009 році.

Показники	І півріччя 2008 р.	І півріччя 2009 р.	Ріст, тис. грн	% росту
Доходи від послуг (з ПДВ), тис. грн., в т. ч.	8907,6	9275,5	367,9	4,1
-населення з пільгами і субсидіями) з них:	4817,6	5330,0	512,4	10,6
-населення	3957,7	4447,4	489,7	12,4
-пільги	307,3	364,2	56,9	18,5
-субсидії	552,6	-34,2	-6,2
Бюджетні організації	1153,0	992,7	-160,3	-13,9
-міський бюджет	185,2	185,4	0,2	0,1
-обласний бюджет	261,7	262,0	0,3	0,1
-державний бюджет	706,1	545,3	-160,8	-22,8
Промислові та інші споживачі	1827,5	1871,0	43,5	2,4
ДМП "Теплокомуненерго”	1109,5	1081,8	-27,7	-2,5
Оплата, тис. грн.	8025,3	8352,3	327,0	4,1
в т. ч. готівкою	6116,0	7311,1	1195,1	19,5
% оплати від нарахування	90	90

Крім доходів від основної діяльності, підприємство одержує додаткові доходи від обслуговування дощової каналізації, будівництва та ремонту водопроводів, виконання техумов та проектних робіт, надання транспортних послуг та інших видів діяльності. Всього за період з січня по червень 2009 року було надано додаткових послуг на суму 561,5 тис. грн.

Збір коштів в процентному відношенні до нарахувань залишився на рівні відповідного періоду минулого року і склав за І півріччя 2009 р.90%, хоча в гривневому еквіваленті збільшився на 327,0 тис. грн., в тому числі відсоток оплати послуг населенням знизився з 94% до 92%. Зріс відсоток оплати послуг готівкою з 69% до 79%. Всього за І півріччя 2009 року оплата послуг споживачами склала 8352,3 тис. грн., з них готівкою 7311,1 тис. грн. Збір коштів в порівнянні з минулим роком зріс із 99,1% до 101,7% %, в т. ч. відсоток оплати споживачами наданих їм послуг за період діяльності КП "Водоекотехпром” зріс в порівнянні з відповідним періодом минулого року із 102,0% до 109,3%, в тому числі від населення з 99,0 % до 110,5 %.

Зріс відсоток оплати готівкою з 64,5% у 2007 р. до 82,0% у 2008 р., в тому числі за червень грудень 2008 р. оплата готівкою склала 95,6% при минулорічному показнику 66,5%.

Ріст збору коштів є результатом проведеної роботи по вдосконаленню системи збору платежів, впровадженню комплексного підходу і матеріального стимулювання працівників за збір коштів.

Обсяг надання послуг водопостачання і водовідведення за 2008 рік склав відповідно 15676,4 тис. куб. м і 16402,9 тис. куб. м, тобто зменшився в порівнянні з минулим роком на 2,3 % по водопостачанню і на 6,5 % по водовідведенню. (Таблиця 2.5).

Таблиця 2.5 - Обсяг наданих послуг

Показники	2008	2009	2010	Ріст 2009-2008		2010-2009		2010-2008
	т. м3	т. м3	т. м3	т. м3	%	т. м3	%	т. м3
Обсяг надання послуг водопостачання	15676,4	14665,2	14876,7	-1011,2	106,89	211,5	98,57	-799,7
Обсяг надання послуг водовідведення	16402,9	15808,9	15566,6	-594	103,75	-242,3	101,55	-836,3

Основними причинами зменшення обсягів реалізації є:

) встановлення квартирних лічильників на холоду і гарячу воду (на 1 січня 2008 року лічильниками на холодну воду було обладнано 15451 квартири, на 1 січня 2009 року - 25221 квартир, ріст склав 63,2%) а на 1.01.2006 41070 шт що порівняно з 2008 більше на 165%

) зменшення кількості опадів в порівнянні з минулим роком з 668,8 мм до 466,3 мм або на 30,3% і, як наслідок, зменшення плати за дощові опади з підприємств та організацій.

Доходи підприємства за 2009 рік склали 22956,6 тис. грн. (без ПДВ), витрати 23099,7 тис. грн.

Балансовий збиток за рік склав 143,1 тис. грн., в т. ч. по основному підприємству 99,6 тис. грн. і по його структурному підрозділу Дендрологічний гідропарк, який фінансується з міського бюджету, 43,5 тис. грн.

В порівнянні з минулим роком видно, що становище підприємства покращилось, збитки зменшились (Таблиця 2.6).

Таблиця 2.6 - Прибуток від діяльності за 2009 р.

Показник	2008 рік	2009 рік	Ріст показника, тис. грн.	Ріст, %
Балансовий прибуток всього, тис. грн.	-4056,6	-143,1	-3913,3	-96,5%
- в т. ч. по основному підприємству	-3992,5	-99,6	-3892,9	-97,5%
- в т. ч. по Дендрогідропарку	-64,5	-43,5	-21,0	-32,5
Доходи (без ПДВ)	21401,9	22956,6	1551,7	7,3%
Витрати	25459,9	23099,7	-2358,8	-9,3%

Основною причиною зменшення збитків на таку велику суму є віднесення на доходи списання кредиторської заборгованості, в основному по податках, на 3711,4 тис. грн. Якщо не враховувати цього фактору, то фактично зменшення збитковості склало 201,9 тис. грн. за рахунок зменшення витрат на 2358,8 тис. грн. Це показує, що навіть при такому значному скороченні витрат при відсутності списання заборгованості збитки склали би 3854,5 тис. грн. Збитки підприємства пояснюються скороченням обсягів реалізації послуг споживачам, а також наданням послуг населенню і ДМП "Теплокомуненерго” за збитковими тарифами (Таблиця 2.7).

Таблиця 2.7 - розподіл прибутку (збитку) від надання послуг, тис. грн.

Показники	2009 р.
Збитки від населення, тис. грн., в т. ч.	-1978,4
-від послуг водопостачання	-850,0
-від послуг водовідведення	-1128,4
Збитки від надання послуг Теплокомуненерго, в т. ч.	-398,5
-від послуг водопостачання	-351,9
-від послуг водовідведення	-46,6
Збитки від тарифів разом (тис. грн.):	-2376,9

Всього за 2009 рік збитки від надання населенню послуг водопостачання склали 850,0 тис. грн. і від послуг водовідведення 1128,4 тис. грн. Збитки від реалізації послуг ДМП "Теплокомуненерго” склали 398,5 тис. грн. Так як населенню і ТКЕ надається 88,3% від загальної реалізації послуг водопостачання і 74,3% послуг водовідведення, то прибуток від надання послуг за регульованими тарифами іншим споживачам не в змозі перекрити таку суму збитків від населення і ТКЕ, тому в цілому за рік діяльність підприємства є збитковою.

Підйом води у 2009 році склав 27973,0 тис. м 3 при минулорічному 31411,8 тис. м 3, тобто зменшився на 3438,8 тис. м3 або на 10,9% при зменшенні обсягів реалізації води на 1011,3 тис. або на 6,5%. Втрати води в мережі в порівнянні з минулорічними знизились з 41,9% до 39% при нормативних 23,7%. Перевищення втрат над нормативними в основному має місце в літній період, коли відсутнє гаряче водопостачання (у ІІ кварталі 42% і в ІІІ кварталі 46,7%) за рахунок занижених норм споживання для населення при відсутності лічильника.

Відповідно, в порівнянні з минулим роком зменшився і пропуск стоків через очисні споруди з 38777,9 тис. м3 до 37033,6 тис. м3 або на 1744,3 тис м3, що становить 4,5%. Необліковані стоки склали 57,3% при минулорічних 57,7%, тобто зменшення незначне. Частково необліковані стоки збільшує те, що ДМП "Теплокомуненерго” розраховується за стоки не так, як це передбачено Правилами (кількість стоків відповідає кількості води, використаної згідно лічильника за мінусом використаної у вигляді гарячої води споживачами), а тільки за лічильниками, встановленими на котельнях. Тобто, якщо порахувати, скільки води взято цим підприємством по лічильнику і з власного джерела і співставити із тим, скільки фактично оплачує за стоки ТКЕ і споживачі за стоки від гарячої води, виходить, що за 2009 рік на ТКЕ недовиставлено 1368,5 тис. куб. м стоків, що в грошовому виразі за діючими тарифами складає 613,3 тис. грн.

Таким чином, можна зробити висновок, що КП "Водоекотехпром” оплачує втрати в мережах ТКЕ. Від підписання договору, який відповідає Правилам, ТКЕ відмовляється.

Проведений аналіз основних показників фінансово-господарської діяльності 2009-2010 року в порівнянні з 2008 роком показує, що доходи від надання послуг водопостачання та водовідведення за 2010 рік склали 20177,1 тис грн., що в порівнянні з минулорічним нарахуванням 15731,2 більше на 4445,9 тис. грн. або на 24,63%

 

2.3 Аналіз ресурсів підприємства

Підприємство займає монопольне становище на ринку надання послуг.

Виходячи із стратегічної цілі завоювати ринок збуту потрібно знижувати ціну та підвищувати якість продукції.

Сприятливими обставинами зараз є ріст будівництва та збільшення кількості абонентів.

Загрозами для підприємства в короткотерміновому періоді є політична нестабільність, несприятливі погодні умови, та стихійні лиха.

Складова SWOT	Визначальні фактори
1	2
Сильні сторони (S):	Чітко виявлена компетентність. Знання галузі та вимог ринку
	Розуміння потреб споживачів
	Чітко сформульована стратегія
	Кваліфікованість персоналу
	Налагоджена система маркетингу та збуту. Ефективна реклама
Слабкі сторони (W)	Відсутність аналізу інформації про потреби споживачів
	Відсутність чітко вираженої стратегії, непослідовність у її реалізації
	Великі виробничі втрати
Можливості (O)	Можливість збільшення частки ринку
	Можливість покращення якості послуг
	Зменшення собівартості продукції
Загрози (Т)	Уповільнення росту ринку, несприятливі демографічні зміни
	Несприятливі погодні умови
	Несприятливе зрушення в курсах валют. Коливання на валютному ринку
	Посилення вимог споживачів

Отже підприємству слід провести аналіз ринку, покращити якість продукції, розширити матеріальну базу.

Реалізація послуг населенню на прямому розрахунку зменшилась по водопостачанню з 8335,4 тис. куб. м до 8163,0 тис. куб. м або на 2,1%, і по стоках з 10196,6 тис. куб. м до 9864,5 тис. куб. м або на 3,3%.

В цілому по підприємству за рахунок зменшення обсягів реалізації послуг водопостачання і водовідведення по всіх категоріях споживачів недоотримано доходу в середніх цінах за 2010 рік в розмірі 1063,3 тис. грн. (з ПДВ)

Основними причинами зменшення обсягів реалізації є:

встановлення квартирних лічильників на холоду і гарячу воду (на 1 січня 2010 року лічильниками на холодну воду було зареєстровано 25221 лічильник, а на 1 січня 2005 року - 33164 лічильника, ріст за рік склав 31,5%;

встановлення будинкових лічильників (середнє споживання на 1 мешканця при будинковому лічильнику складає 4,4 куб. м при нормі 6,2 куб. м. Станом на 1 січня 2010 року було обладнано будинковими лічильниками 149 будинків, а на початок цього року - 403 будинки, з них встановлено в 2010 році 286 лічильників при тому, що за 2009 рік було встановлено 117 будинкових лічильників).

Підйом води у 2010 році склав 27973,0 тис. м 3 при минулорічному 31411,8 тис. м 3, тобто зменшився на 3438,8 тис. м3 або на 10,9% при зменшенні обсягів реалізації води на 1011,3 тис. або на 6,5%. Втрати води в мережі в порівнянні з минулорічними знизились з 41,9% до 39% при нормативних 23,7%. Перевищення втрат над нормативними в основному має місце в літній період, коли відсутнє гаряче водопостачання (у ІІ кварталі 42% і в ІІІ кварталі 46,7%) за рахунок занижених норм споживання для населення при відсутності лічильника.

Відповідно, в порівнянні з минулим роком зменшився і пропуск стоків через очисні споруди з 38777,9 тис. м3 до 37033,6 тис. м3 або на 1744,3 тис м3, що становить 4,5%. Необліковані стоки склали 57,3% при минулорічних 57,7%, тобто зменшення незначне. Частково необліковані стоки збільшує те, що ДМП "Теплокомуненерго” розраховується за стоки не так, як це передбачено Правилами (кількість стоків відповідає кількості води, використаної згідно лічильника за мінусом використаної у вигляді гарячої води споживачами), а тільки за лічильниками, встановленими на котельнях. Тобто, якщо порахувати, скільки води взято цим підприємством по лічильнику і з власного джерела і співставити із тим, скільки фактично оплачує за стоки ТКЕ і споживачі за стоки від гарячої води, виходить, що за 2010 рік на ТКЕ недовиставлено 1368,5 тис. куб. м стоків, що в грошовому виразі за діючими тарифами складає 613,3 тис. грн.

Таким чином, можна зробити висновок, що КП "Водоекотехпром” оплачує втрати в мережах ТКЕ. Від підписання договору, який відповідає Правилам, ТКЕ відмовляється.

Проведений аналіз основних показників фінансово-господарської діяльності 2010 року в порівнянні з минулим роком показує, що доходи від надання послуг водопостачання та водовідведення за 2010 рік склали 18837,6 тис грн., що в порівнянні з минулорічним нарахуванням 17446,9 більше на 1390,7 тис. грн. або на 8,0% (Таблиця № 4).

Зростання доходів при зменшенні обсягів надання послуг відбувається за рахунок підвищення тарифів для промислових, бюджетних та інших споживачів, а також тарифів для населення. Реалізація послуг безпосередньо населенню в грошовому виразі зросла також за рахунок зменшення виплат по субсидіях на 123,3 тис. грн. або на 12,9% і відшкодуванням споживачами більшої частки вартості послуг із зменшенням навантаження на бюджет. Виплати по пільгах зросли на 80,1 тис. грн. або на 12,5%.

В таблиці 2.8 наведена динаміка доходів і оплати наданих послуг за 2009-2010 рр. по категоріях споживачів. Таблиця 2.8 - Динаміка доходів і оплати наданих послуг за 2009-2010 рр. по категоріях споживачів

ПОКАЗНИКИ	Од. вим.	2009	2010	Ріст	% росту
ВСЬОГО:
Реалізовано стоків	т. куб. м.	16403,0	15808,9	-594,1	-3,6
Реалізовано води	т. куб. м.	15676,5	14665,2	-1011,3	-6,5
Нараховано з ПДВ	т. грн.	17446,9	18837,6	1390,7	8,0
Оплачено	т. грн.	17748,4	17586,9	-161,5	-0,9
% оплати	%	101,7	93,4	-5,7
в т. ч. через банк	т. грн.	14558	16262,6	1704,6	11,7
% оплати через банк	%	83	86,3	2,9
Реалізовано стоків без ТКЕ	т. куб. м.	15774,2	15171,9	-602,3	-3,8
Реалізовано води без ТКЕ	т. куб. м.	12311,2	11667,1	-644,1	-5,2
Нараховано з ПДВ без ТКЕ	т. грн.	15617,4	16989,8	1372,4	8,8
Оплачено без ТКЕ	т. грн.	16448,3	16932,9	484,6	2,9
% оплати	%	105,3	99,7	-5,7
в т. ч. через банк без ТКЕ	т. грн.	13563,8	15843,6	2279,8	16,8
% оплати через банк	%	87	93,3	6,4
Населення прямий розрахунок
Реалізовано стоків	т. куб. м.	10196,6	9864,5	-332,1	-3,3
Реалізовано води	т. куб. м.	8335,4	8163	-172,4	-2,1
по квартирних лічильниках	т. куб. м.	1664,7	2299,6	634,9	38,1
% реалізації води по лічильниках	т. куб. м.	20,0	28,2	8,2
без квартирних лічильників	т. куб. м.	6670,7	5863,4	-807,3	-12,1
Нараховано населенню на. прямому розрахунку, з них:	т. грн.	7227,4	8425,3	1197,9	16,6
Оплачено	т. грн.	7459,8	8133,4	673,6	9,0
% оплати	%	103,2	96,5	-6,7
в т. ч. через банк	т. грн.	7200,2	8100,6	900,4	12,5
% оплати через банк	%	99,6	96,1	-3,5
п і л ь г и	т. грн.	639,3	719,4	80,1	12,5
с у б с и д і ї	т. грн.	952,5	829,2	-123,3	-12,9
Бюджетні організації
Реалізовано стоків	т. куб. м.	1811,9	1665,8	-146,1	-8,1
Реалізовано води	т. куб. м.	1367,5	-203,5	-14,9
Нараховано з ПДВ	т. грн.	2179,1	2001,5	-177,6	-8,2
Оплачено	т. грн.	2354,9	2049,3	-305,6	-13,0
% оплати	%	108,1	102,4	-5,7
в т. ч. через банк	т. грн.	2298,5	2043,6	-254,9	-11,1
% оплати через банк	%	105,5	102,1	-3,4
Промислові та інші споживачі
Реалізовано стоків	т. куб. м.	3130,3	3257	126,7	4,0
Реалізовано води	т. куб. м.	1700,5	1530,3	-170,2	-10,0
Нараховано з ПДВ	т. грн.	3898,9	4303,1	404,2	10,4
Оплачено	т. грн.	4452,4	4320,3	-132,1	-3,0
% оплати	%	114,2	100,4	-13,8
в т. ч. через банк	т. грн.	2971,8	4038,7	1066,9	35,9
% оплати через банк	%	76,2	93,9	17,6
ТКЕ
Реалізовано стоків	т. куб. м.	628,8	637	8,2	1,3
Реалізовано води	т. куб. м.	3365,3	2998,1	-367,2	-10,9
Нараховано з ПДВ	т. грн.	1829,5	1847,8	18,3	1,0
Оплачено	т. грн.	1300,07	654	-646,1	-49,7
% оплати	%	71	35	-36,0
в т. ч. через банк	т. грн.	994,2	419	-575,2	-57,9
% оплати через банк	%	54	23	-31,0
К-сть угод на реструктуризацію	Од.	4102	5127	1025,0	25,0
Сума реструктуризації	т. грн.	2268,6	2714	445,4	19,6
Дебіторська заборгованість споживачів	31 грудня	10780,9	12031,6	1250,7	11,6
в т. ч. населення прямий розрахунок	т. грн.	4979,3	5271,1	291,8	5,9
ЖБК	т. грн.	344,6	311,9	-32,7	-9,5
Відомче житло	т. грн.	1004,9	977,8	-27,1	-2,7
ТКЕ	т. грн.	3106,8	4300,6	1193,8	38,4
Бюджетні організації	т. грн.	4,9	-42,9	-47,8	-975,5
Промислові та інші споживачі	т. грн.	1183,1	1165,9	-17,2	-1,5

Збір коштів в порівнянні з минулим роком зменшився із 101,7% до 93%. При цьому оплата послуг населенням на прямому розрахунку склала 97% до нарахувань при минулорічних 103%. Дебіторська заборгованість населення на прямому розрахунку зросла на 291,8 тис. грн. або на 5,9%. Дані про оплату споживачами наданих послуг та заборгованість по категоріях споживачів наведені в Таблиці № 4.

Значно зросла заборгованість ДМП "Теплокомуненерго” - за 2010 рік було проплачено тільки 35% до нарахувань, з них готівкою 23%, що спричинило зростання боргу на 38,4% - з 3106,8 тис. грн. до 4300,6 тис. грн., тобто на 1193,8 тис. грн. при загальному зростанні дебіторської заборгованості споживачів на 1250,7 тис. грн.

Станом на 1 січня 2005 року загальна дебіторська заборгованість споживачів за послуги водопостачання і водовідведення складала 12031,6 тис. грн., в тому числі заборгованість населення, включаючи відомче житло і ЖБК, склала 6560,8 тис. грн.

Крім доходів від основної діяльності, підприємство одержує додаткові доходи від обслуговування дощової каналізації, будівництва та ремонту водопроводів, виконання техумов та проектних робіт, надання транспортних послуг та інших видів діяльності. Всього за 2010 рік було одержано додаткових доходів на суму 1898,2 тис. грн., що дозволило частково перекрити збитки. Структура додаткових доходів наведена в таблиці 2.9.

Таблиця 2.9 - Структура додаткових доходів

Вид додаткових доходів	Доходи, тис. грн.
Утримання фонтанів	64,7
Дощова каналізація	98,9
Будівництво, ремонт і цементація водопроводів і каналізації, в т. ч. по програмі "Околиця”, і т.п.	897,9
Монтаж, ремонт та повірка лічильників	75,1
Видача техумов	108,0
Проектні роботи	35,6
Включення і відключення	3,8
Пеня і ліміт	144,9

Собівартість надання послуг водопостачання і водовідведення за 2010 рік склала 16790,9 тис. грн. при минулорічній 17565,0 тис. грн., тобто знизилась на 774,1 тис. грн. або на 4,4 %. Структура собівартості наведена в Таблиці 2.10.

Таблиця 2.10 - Структура собівартості

Показники	2009 рік		2010 рік		Ріст Т. грн.	% росту
	Тис. грн.	питома вага, %	Тис. грн.	питома вага, %
Собівартість всього, в т. ч.	17565,0	100	16790,9	100	-774,1	-4,4
Матеріали	566,0	3,2	520,9	3,1	-45,1	-8,0
Паливо	420,4	2,4	543,5	3,2	123,1	29,3
Електроенергія	4232,8	24,1	3408,7	20,3	-824,1	-19,5
Амортизація	2517,9	14,3	2237,8	13,3	-280,1	-11,1
Заробітна плата	5163,2	29,4	4839,9	28,8	-323,3	-6,3
Нарахування на зарплату	1900,4	10,8	1884,0	11,2	-16,4	-0,9
Інші	1405,2	8,0	1395,6	8,3	-9,6	-0,7
Капітальний ремонт	1359,1	7,7	1960,6	11,7	601,5	44,3

Стаття "Матеріали" зменшилась на 45,1 тис. грн. або на 8% за рахунок економії матеріальних витрат і раціонального використання матеріалів, а також внаслідок віднесення частини матеріальних затрат на статтю "Капітальний ремонт”, витрати по якій зросли на 601,5 тис. грн. або на 44,3%.

У 2010 році було виконано за рахунок власних коштів значний обсяг робіт по реконструкції та ремонту на Черніївському комплексі очисних споруд, на станції аерації та в інших виробничих підрозділах підприємства, робіт по прокладці, цементації та санації водопроводів, що також вплинуло на ріст статті "Капітальний ремонт”.

Витрати по статті "Електроенергія” у 2010 році в порівнянні з 2009 роком зменшились на 19,5%, хоча в кількісному виразі споживання електроенергії зменшилось на 29,7% (Таблиця 2.11).

Таблиця 2.11 - Витрати електроенергії

Показник	2009 рік	2010 рік	Ріст	Ріст, %
Тис. кВт	21652,2	15222,3	-6429,9	-29,7
Тис. грн. (з ПДВ)	5079,4	4090,4	-989,0	-19,5
Середньорічна ціна 1 кВт ІІ класу (з ПДВ)	0,280	0,314	0,034	12,1
Середньорічна ціна 1 кВт І класу (з ПДВ)	0,181	0, 2044	0,0234	12,9

Так як ціни на електроенергію у 2010 році зросли, то економія електроенергії в грошовому виразі менша, ніж в натуральних показниках.

Якщо порахувати кількість спожитої у 2010 році електроенергії за цінами 2009 року, то економія електроенергії склала би 1436,7 тис. грн. (з ПДВ).

Витрати по статті "Паливо” зросли в порівнянні з минулим роком на 123,1 тис. грн. або на 29,3% за рахунок росту цін на ПММ (Таблиця 2.12).

Таблиця 2.12 - Витрати палива

Ціни на ПММ	Січень 2010 р.	Грудень 2010 р.	Ріст, грн.	% росту
1 л дизпалива, грн. (з ПДВ)	1,70	2,80	1,10	64,7
1 л бензину А-76 (з ПДВ)	1,65	2,65	1,00	60,6
1 куб. м стиснутого газу (з ПДВ)	0,78	1,02	0,24	30,8

Стаття "Амортизація" у 2010 році в порівнянні з минулим роком зменшилась на 280,1 тис. грн. або на 11,1%. Загальна балансова вартість основних фондів станом на 1 січня 2010 року складала 103171,1 тис. грн., а на 1 січня 2005 року - 107390,2 тис. грн., тобто збільшилась за рік на 4219,1 тис. грн. або на 4,1%. Причина зменшення амортвідрахувань в тому, що в кінці 2009 року було проведено донарахування зносу на залишкову вартість основних фондів І групи (вартістю до 1700 грн.).

Стаття "Інші витрати" зменшилась на 9,6 тис. грн., або на 0,7%.

Витрати по статті "Заробітна плата" за 2010 рік склали 4839,9 тис. грн., і знизились в порівнянні з минулим роком на 323,3 тис. грн. або на 6,3%. Основною причиною є те, що у 2009 році проводились компенсаційні виплати працівникам при реорганізації двох підприємств в сумі 242,0 тис. грн., виплата винагороди за підсумками року 189,2 тис. грн. та виплата премії за додаткові доходи працівникам ВУВГ в розмірі 207,6 тис. грн.

Середня заробітна плата 1 працівника за 2010 рік, розрахована по чисельності працюючих в еквіваленті повної зайнятості, склала 597,6 грн. і в порівнянні з 2009 роком зросла із 545,2 грн. на 9,6 %.

На підприємстві діє система оплати робітників по тарифній сітці з встановленими галузевою угодою міжрозрядними коефіцієнтами. Оплата ІТР здійснюється за посадовими окладами. Структура заробітної плати за 2010 рік наведена в Таблиці 2.13.

Таблиця 2.13 - Структура заробітної плати за 2010 рік

	Вид виплат	Сума	Питома вага в нарахова ній зарплаті %
1	Зарплата (оклад)	2908013	56,0
2	Премія	1150790	22,2
3	Відпускні	334451	6,4
4	Лікарняні	136948	2,6
5	Надбавки і доплати (шкідливість, нічні, мат. допомога та ін.)	494353	9,5
6	Індексація	168523	3,2
7	5193078	100,0

Заборгованість працівникам по заробітній платі на час утворення КП "Івано-Франківськводоекотехпром” складала 696,4 тис. грн., станом на 1 січня 2010 р. - 352,2 тис. грн., і в червні 2010 року була повністю ліквідована. На даний час виплата зарплати проводиться вчасно, з виплатою авансу згідно колдоговору.

Заробітна плата працівників структурного підрозділу "Дендрологічний гідропарк" на собівартість послуг не відноситься, так як вказаний підрозділ фінансується з міського бюджету. Дані про заробітну плату керівника підприємства та його заступників додаються.

Частина структурних підрозділів підприємства (ЧКВС, станція аерації, бригада по капітальному ремонту мереж, автотранспортний цех, відділ збуту та ін.) переведено на оплату праці за положеннями, які стимулюють підвищення ефективності праці та економію енергоносіїв та товарно-матеріальних цінностей.

Спискова чисельність працівників при скороченні в зв’язку з ліквідацією ВУВГ та ДК "Екотехпром” і створенням КП "Івано-Франківськводоекотехпром” зменшилась на 132 чол., в тому числі інженерно-технічних працівників було скорочено 58 чол., що становить 44% від загального скорочення працівників. З врахуванням кількості працюючих по категоріях, було скорочено 22,2% від загальної кількості ІТР і 11,0% від загальної кількості робітників. Частину робочих при скороченні було оформлено на інші посади.

Середньоспискова чисельність станом на 1 січня 2010 року складала 746 чол., з них 145 ІТР, а станом на 1 січня 2005 року - 713 чол., з них 143 ІТР. Зменшення чисельності працюючих має місце, в основному, за рахунок ліквідації частини насосних станцій, де на початок року працювало 88 працівників, а на кінець року 58 працівників.

Плинність кадрів у 2010 році зменшилась. За 2009 рік звільнилось за власним бажанням 108 чол., а за 2010 рік - 97 чол. Всього за 2010 рік було звільнено 119 чол., з них 22 по скороченню.

В КП "Івано-Франківськводоекотехпром” на балансі знаходиться 8 одиниць легкового автомобільного транспорту, на його утримання в 2009 р. було витрачено витрачено 167,9 тис. грн., а у 2010 році 188,6 тис. грн., або на 12,3 % більше по причині подорожчання паливно-мастильних матеріалів та збільшення амортвідрахувань.

Таблиця 2.14

2009 рік	2010 рік
ремонт - 36,3 тис. грн.	ремонт - 38,2 тис. грн.
паливо - 43,1 тис. грн.	паливо - 62,8 тис. грн.
заробітна плата - 48,3 тис. грн.	заробітна плата - 43,3 тис. грн.
нарахування на зарплату - 18,0 тис. грн.	нарахування на зарплату - 16,8 тис. грн.
амортизація - 22,2 тис. грн.	амортизація - 27,5 тис. грн.

На підприємстві підключено 28 телефонних номерів, на послуги зв’язку використано за 2010 рік 103,8 тис. грн., в т. ч. на мобільний зв’язок 55,9 тис. грн. За 2009 рік витрати на зв’язок склали 67,1 тис. грн., в т. ч. на мобільний зв’язок 41,0 тис. грн. Збільшення витрат в порівнянні з минулорічними пояснюється підвищенням тарифів на послуги зв’язку. Для розмов по мобільних телефонах введено лімітування витрат і 8,4 тис. грн. або 20,5% всіх витрат на мобільний зв’зок оплачено самими працівниками.

На закордонні відрядження використано у звітному році 17,8 тис. грн. (відрядження в Росію (Серпухуво) за програмою МВК, у Швецію з питань установки і обслуговування насосів "Флюгт”, і у Німеччину для участі в професійній програмі Водної Академії).

Аналіз основних фондів подано в таблиці 2.15.

Таблиця 2.15 - Аналіз основних фондів

						тис. грн.	Тис. грн.	Тис. грн.
	Виробничі основні фонди					01.01.09р.	01.01.10р.	Ріст
1	Будівлі споруди передавальні пристрої					97315,4	97345,0	29,6
2	Силові машини та обладнання вантажно розвантажувальні механізми, прилади та устаткування					3223,3	7052,5	3829,2
3	Вимірювальні та регулюючі прилади та устаткування					185	297,4	112,4
4	Транспортні засоби					941,2	2042,2	1101,0
5	Інструмент виробничий, господарський інвентар, меблі та інші фонди					814,5	572,0	-242,5
6	Невиробничі фонди					691,7	81,1	-610,6
7	ВСЬОГО основних засобів					103171,1	107390,2	4219,1
8	Залишкова вартість					58863,4	59727,6	864,2
9	Коефіцієнт зносу					43	44,4	1,4
10	Коефіцієнт придатності					57	55,6	-1,4

Фінансування з бюджету в 2010 році збільшилось на 908,4 тис. грн. або на 56,9%. Виконання робіт зросло на 1490,4 тис. грн., або на 37,5% (Таблиця 2.16)

Таблиця 2.16 - Фінансування з бюджету

Показники	2009 рік	2010 рік	Ріст, тис. грн.	% росту
Виконано робіт (з ПДВ)	3975,0	5465,4	1490,4	37,5
Оплачено всього (з ПДВ):	3425,3	4413,4	988,1	28,8
В т. ч. власні кошти	1827,7	1907,4	79,7	4,4
-бюджетні кошти, з них	1597,6	2506,0	908,4	56,9
-міський бюджет	847,6	1344,0	496,4	58,6
з них пайові кошти	-	803,0
-державний бюджет	750,0	1162,0	412,0	54,9
з них екологічні кошти і надзвич. ситуацій	-	512,0

В тому числі на Черніївському комплексі водоочисних споруд було проведено капітальний ремонт і реконструкцію очисних споруд, розширення водоймища на Черніївському водозаборі з реконструкцією насосної станції "Кругла”. Виконано роботи по переходу водопроводу через р. Бистриця Надвірнянська і берегоукріплювальні роботи на ділянці водогону в с. Скобичівка. Розпочато будівництво двох ниток водогонів до НС ІV підйому, виконано реконструкцію дренажної системи фільтрів.

На станції аерації проводились роботи по реконструкції старої черги очисних споруд (аеротенк-витискувач і аеротенк-відстійник).

Проведено реконструкцію об’єктів дендрологічного гідропарку та каналізаційних мереж і споруд оздоровчого комплексу "Лімниця" в с. Вістова Калуського району.

В тому числі у 2010 році виконано ряд заходів по економії енергоресурсів. Проведено реконструкцію насосної станції в буд. № 10-б на вул.С. Бандери, заміну насосних агрегатів на КНС по вул. Левинського, Тополина та ПТУ 12, замінено трансформатори на ВНС "Хриплин”, на ЧКВС, на станції аерації. Загальна сума коштів на енергозберігаючі заходи склала 1233,4 тис. грн. По ремонту і прокладці водопровідних мереж в 2010 році було виконано робіт на 19,1% більше, ніж у минулому (Таблиця 2.17).

Таблиця 2.17

	2009 рік	2010 рік	Ріст до минулого року, м	% росту
Прокладка водопроводів, заміна уводів, м	4359	4499	140	3,2
Цементація, м	1445	2626	1181	81,7
Санація, м	1969	2143	174	8,8
Разом робіт по ремонту і прокладці мереж, м	7782	9268	1486	19,1
Вартість виконаних робіт, тис. грн.	514,3	872,5	358,2	69,6

Розподіл коштів з розрахункового рахунку за 2010 рік наведений в таблиці 2.18.

Таблиця 2.18 - Розподіл коштів з розрахункового рахунку

Розподiл коштiв	Тис. грн.	Фактично за 2010 рік %	Згідно рішення МВК, %
Всього:	15544,0	100,0	100,0
податки	1852,1	11,9	12
електроенергiя	3422,39	22,0	27,5
зарплата з нарах.	7392,1	47,6	40
iншi	2877,4	18,5	20,5

Сплата податків за 2010 рік становить 102,5% до нарахувань. Дані наведені в таблиці 2.19.

Таблиця 2.19 - Сплата податків за 2010 р.

		Нараховано	Оплачено	% оплати
1	ПДВ	2462634	2609407	106
2	Податок на прибуток	6500	1900	29,23
3	Податок на автотранспорт	16224	16244	100,1
4	Податок на водні ресурси	332625	381991	114,8
5	Використання радіочастот	155	520	335,5
6	Іноваційний фонд	0	0	0
7	Плата за перевищення ФС	59400	0	0
8	Податок на геологорозвідку	884	892	100,9
9	Облавтодор	0	0	0
10	Понижуючий К амортизації	0	0	0
11	Комунальний податок	8027	11597	144,5
12	Податок за землю	69790	14480	20,75
13	Плата за забруднення	116600	111870	95,94
14	Інші розрахунки з бюджетом	0	0	0
	В С Ь О Г О:	3072838	3148900	102,5

Аналізуючи роботу підприємства за 2010 рік, можна зробити висновок, що підприємство проводить наростаючими темпами діяльність по ремонту та реконструкції виробничих об’єктів, обладнання, ремонту і прокладці мереж. Впроваджуються енергозберігаючі заходи, має місце значна економія електроенергії. Повністю ліквідована заборгованість по заробітній платі, по електроенергії та податках платежі проводяться вчасно та оплачуються значні суми заборгованостей за попередні періоди.

Оплата споживачами заборгованості за минулі роки, незважаючи на заходи, що застосовуються до боржників, є незадовільною. Частково причиною цього стали президентські вибори з обіцянками погасити заборгованість за ком послуги за рахунок заощаджень громадян.

Проблематичним залишається питання своєчасного підвищення тарифів для населення і ТКЕ або вирішення цього питання через відшкодування різниці в тарифах з бюджету. Також необхідно врегулювати питання по заключенню договору з ДМП "Теплокомуненерго”, щоб на КП "Водоекотехпром” не лягали втрати в мережах ТКЕ, що також завдає значних збитків нашому підприємству. Необхідно також сприяння у своєчасній оплаті ТКЕ за надані їм послуги, так як це основна причина росту дебіторської заборгованості.

Є також проблеми із стягненням заборгованості споживачів через виконавчу службу, що впливає на несвоєчасність проплат і нестачу оборотних коштів у підприємства.

На даний час КП "Водоекотехпром” успішно відновило свою платоспроможність і на даному етапі основним завданням для підприємства є стабілізація його діяльності.

КП "Водоекотехпром” є основним постачальником води для всіх потреб міста, який забезпечує водою 95,2% загальної потреби у воді. Крім КП у місті займається водопостачанням дистанція водопостачання Львівської залізниці, і окремі підприємства мають власні свердловини. Другим основним видом діяльності є надання послуг водовідведення споживачам м. Івано-Франківська і м. Тисмениці.

Крім того, підприємство обслуговує 3 міських фонтани. На обслуговуванні підприємства знаходяться і 3 міських озера, експлуатацією яких займається структурний підрозділ Дендрологічний гідропарк.

На даний час на обслуговуванні підприємства знаходяться: водоочисний комплекс в с. Черніїві виробничою потужністю 90 тис. куб. м на добу, очисні споруди пропускною спроможністю 145 тис. куб. м. на добу, водопровідні мережі та водоводи протяжністю 512,4 км, каналізаційні мережі та колектори протяжністю 259,6 км, дощова каналізація протяжністю 182,4 км.

Таблиця 2.20 - Доходи підприємства за І півріччя 2010 року

Показник	І півріччя 2009 р.	І кв. 2010 р.	ІІ кв. 2010 р.	І півріччя 2010 р.	Зменшення збитків	% зменшення
Балансовий прибуток, тис. грн.	-3039,0	780,9	-1126,8	-345,9	2693,1	88,6

За І півріччя 2010 року на баланс було прийнято 1,6 км водопровідних мереж, 0,5 км каналізаційних та 0,2 км дощових мереж.

Доходи підприємства за І півріччя 2010 року склали 9496,6 тис. грн. (без ПДВ), витрати 9842,5 тис. грн., балансовий збиток - 345,9 тис. грн. В порівнянні з І півріччям минулого року збитки зменшились на 2693,1 тис. грн., що складає 88,6%.

Розділ 3. Заходи щодо покращення діяльності підприємства

3.1 Вдосконалення системи менеджменту підприємства

Обсяг отриманих доходів залежить від двох складових: розміру діючих тарифів та рівня збору платежів від споживачів послуг. За даними Мінекономіки, діючі тарифи для населення лише на 70-80% відшкодовують витрати на виробництво послуг, у тому числі в КП "ІФВЕТП” - 90%.

Аналіз динаміки рівня покриття витрат обіговими коштами свідчить про те, що упродовж 2009 року значних зрушень у цьому напрямі не відбулося. Середній рівень покриття зріс на 3% і складає 78,8% проти 75,7% у 2002 році. Це означає, що 1,1 млрд. грн. витрат підприємств не забезпечується отриманими доходами, у тому числі в КП "ІФВЕТП” 0,003 млрд. грн., що становить 0,27%.

Якщо ситуація зі збором платежів поліпшується, то недосконала тарифна політика місцевих органів влади є одним з головних чинників незадовільного фінансового стану галузі.

На державному рівні необхідно прийняти нормативно-правовий акт стосовно запровадження єдиного механізму перегляду та коригування тарифів на житлово-комунальні послуги і паливно-енергетичні ресурси, який би базувався на єдиних підходах і критеріях, єдиному терміні перегляду тарифів (цін) та забезпечував координацію діяльності державних органів і органів місцевого самоврядування щодо регулювання і встановлення цін на суміжних ринках послуг. Такі пропозиції вже готуються Держжитлокунгоспом.

Нині, крім послуг водопостачання, формування тарифів відбувається за принципом "витрати плюс рентабельність", така система ніяким чином не стимулює комунальні підприємства до зменшення собівартості виробництва, бо у разі зниження витрат тарифи також повинні бути знижені, відповідно зменшиться розрахункова сума прибутку, якщо він обчислюється як відсоток від собівартості. Навпаки, підприємства зацікавлені у зростанні собівартості виробництва послуг. Отже, слід констатувати, що галузева нормативно-правова база з питань ціноутворення не достатньо стимулює процесів зниження витрат і в першу чергу - заходів з енергозбереження. Зважаючи на це, слід розпочати пошук нових, альтернативних методів "заохочувального регулювання" тарифів на житлово-комунальні послуги.

У більшості регіонів відсутні затверджені принципи регулювання тарифів, де були б визначені конкретні терміни дії тарифів, перелік причин для їх перегляду, порядок розгляду заявок підприємств, а також процедура узгодження потреб підприємств - надавачів послуг і фінансових можливостей споживачів послуг, у першу чергу рівня платоспроможності населення, не враховуються і вимоги споживачів до якості житлово-комунальних послуг.

Усе це призводить до того, що на місцях практично не використовується такий ефективний механізм зниження соціальної напруги як громадські слухання при затвердженні нових тарифів. Продовжується практика перехресного субсидування, що збільшує навантаження на промислових споживачів та знижує конкурентоспроможність продукції.

Тарифна політика у сфері ЖКГ не пов'язана з бюджетним процесом. Вважаємо, що місцевим органам влади перед формуванням бюджету слід переглядати тарифи на житлово-комунальні послуги для населення та визначати необхідні річні обсяги пільг та субсидій.

Згідно з чинним законодавством витрати на реалізацію інвестиційних проектів з розвитку і модернізації основних фондів можуть бути здійснені тільки за рахунок прибутку після його оподаткування. Водночас існує проблема цільового використання амортизаційних відрахувань, що входять до складу собівартості, їх використання ніде і ніяк не регламентується.

Діюча система ціноутворення не стимулює процес інвестиційних надходжень у комунальну інфраструктуру. Навіть за умови добре прорахованого інвестиційного проекту головні ризики будуть пов'язані з діючою системою управління підприємством та тарифним регулюванням, процедура якого непрозора та незрозуміла потенціальному інвестору.

В КП "ІФВЕТП” також проблематичним залишається питання тарифів, які відшкодовують на сьогодні тільки 90% витрат, а також той факт, що у тарифи не було закладено інвестиційну складову, тому підприємство відчуває труднощі з проведенням робіт за власні кошти. В такій ситуації для своєчасного проведення необхідних робіт по реконструкції і будівництву об’єктів необхідно або збільшити фінансування з бюджету, або ввести у тарифи інвестиційну складову, щоб підприємство мало змогу виконувати ці роботи за власні кошти. Оплата споживачами заборгованості за минулі роки, незважаючи на заходи, що застосовуються до боржників, хоча і вище 100% (% збору коштів до нарахування у ІІІ кв. 2009 р. склав 122%, у ІV кв. - 108%), однак є недостатньою для того, щоб підприємство не відчувало кризи з необхідними проплатами.

Для фінансової стабілізації галузі потрібно по-перше - збільшення обсягів обігових коштів підприємств, по-друге - скорочення непродуктивних витрат. На цьому другому напрямі спинюся докладніше.

Слід зазначити, що зростання собівартості одиниці послуг, збільшення непродуктивних витрат та втрат у мережах, нецільове спрямування амортизаційних відрахувань, зниження ефективності використання матеріальних і трудових ресурсів стали негативними тенденціями, що погіршують фінансовий стан підприємств. І тут є ще значні невикористані резерви.

З метою оцінки ефективності господарювання тепло - та водопостачальних підприємств був проведений аналіз структури витрат операційної діяльності за статтями калькуляції, а саме: виробнича собівартість, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, не пов'язані з виробничою діяльністю.

Однією з причин збільшення обсягів управлінських витрат та витрат, не пов'язаних з виробничою діяльністю, є відсутність ефективного контролю з боку місцевих органів влади, на цьому фоні процвітає безгосподарність та свавілля керівників підприємств, нераціональне використання обігових коштів.

Упродовж останніх років намітилась стійка тенденція до зростання чисельності працюючих на водо - і теплопостачальних підприємствах, яке відбувається на фоні падіння обсягів виробництва послуг, що свідчить про низьку ефективність використання трудових ресурсів.

Наведемо дані щодо середньої чисельності персоналу водопостачальних підприємств у розрахунку на тисячу споживачів послуг: у Молдові - 4,48, у Росії - 4,61, в Україні - 5,65, у тому числі в КП "ІФВЕТП” 4,7, у США - 0,6 осіб.

Аналіз чисельності окремих категорій працюючих вказує, що для всіх підгалузей характерним є зростання питомої ваги інженерно-технічних працівників у загальній кількості працівників. Чисельність адміністративно-управлінського апарату, ІТР і службовців складає близько 19% у тому числі в КП "ІФВЕТП” 18%, від загальної чисельності працівників, їх зарплата у півтора рази вища, ніж у робітників, у тому числі в КП "ІФВЕТП” в 1,48 рази.

За матеріалами контрольно-ревізійного управління майже на всіх перевірених підприємствах виявлено фінансові порушення на загальну суму 1,1 млрд. грн.

Найпоширенішими з них є втрати фінансових і матеріальних ресурсів, порушення податкового законодавства та державної дисципліни цін, завищення фактичної собівартості послуг, боргових зобов'язань та обсягів наданих послуг. Масового характеру набули випадки неоприбуткування у бухгалтерському обліку вартості активів, розбазарювання та розкрадання матеріальних цінностей.

Щороку підприємства водо - і теплопостачання сплачують понад 20 млн. грн. штрафів та пені, у тому числі в КП "ІФВЕТП” 0,93 млн. грн., що становить 4,65%.

Однією з причин є те, що через недостатність обігових коштів несвоєчасно сплачується бюджетна заборгованість з ПДВ. Проте зазначені витрати - це переважно грошові стягнення державними контролюючими органами, пов'язані з порушенням певних вимог законодавства, які допущені посадовими особами комунальних підприємств. Рідко такі витрати відшкодовуються за принципом індивідуальної відповідальності.

За підсумками роботи у 2002 році підприємствами тепло - та водопостачання сплачено близько 40 млн грн. податку на прибуток, у тому числі в КП "ІФВЕТП” 0 млн. грн., не зважаючи на те, що майже всі вони працюють збиткова. Аналіз причин такої ситуації дозволив зробити такі висновки.

На підприємствах є непродуктивні витрати, які, крім того, що відволікають кошти з виробництва, підлягають оподаткуванню. В основному це адміністративні витрати в частині перевищення норм, встановлених податковим законодавством, представницькі витрати, благодійні внески неприбутковим організаціям, витрати на відрядження працівників, матеріальна допомога, витрати на експлуатацію легкових автомобілів, штрафи і пені, утримання об'єктів соціальної інфраструктури.

На основі статистичної звітності, з урахуванням показників технічного і фінансово-економічного стану, проведено аналіз роботи підприємств галузі і в таблиці наведено рейтинг регіонів за підсумками роботи 9 місяців минулого року.

Перші місця у рейтингу займають Сумська область, м. Севастополь, Волинська, Полтавська, Рівненська області, які досягли найкращих технічних показників щодо ефективного використання основних фондів, зменшення втрат у мережах, збільшення рівня обладнання лічильниками. У цих областях відбулися значні зрушення у фінансовому стані підприємств; найвищі рівні відшкодування витрат тарифами, відповідно покращився стан розрахунків зі споживачами послуг та енергопостачальниками. Що характерно - ці ж регіони були кращими і за підсумками 2002 року.

Останні місця займають Херсонська, Закарпатська, Харківська і Луганська області. Так, наприклад, теплопостачальні підприємства Сумської області мають термін кредиторської заборгованості 85 днів при середньому рівні по Україні - 418 днів, у тому числі в КП "ІФВЕТП” 504 дня, у Луганській області термін розрахунків з кредиторами становить 708 днів.

У місті Севастополі 64% абонентів обладнані водолічильниками, у Херсонській області цей показник складає лише 12%, у КП "ІФВЕТП” 39% абонентів обладнані водолічильниками.

Оцінювання ефективності менеджменту охоплює такі компоненти: визначення змісту ключових понять; вибір критеріїв оцінювання; розроблення методології оцінювання.

Ефективність (лат. effectivus - виконання, дія) менеджменту організацій - загальний результат, наслідок дій, реалізованих у процесі управління функціонуванням в організації.

Ключовими поняттями при оцінюванні ефективності управлінської діяльності є "ефект", "результат", "критерій ефективності", "показники ефективності (результативності)". Поняття "результат" і "ефект" ідентичні. Доцільніше користуватися поняттям "ефект", оскільки воно пов'язане з вимірюванням ефективності.

Щодо ефекту менеджменту в теорії менеджменту сформувалося три точки зору. Перша полягає в тому, що загальний ефект менеджменту виражається показниками діяльності організації загалом. Прихильники другої точки зору намагаються сконструювати систему показників ефективності менеджменту, виокремивши із загального ефекту саме те, що досягнуто завдяки функціонуванню системи менеджменту. Третя позиція синтезує обидва погляди, її автори вважають, що процес менеджменту можна розбити на окремі етапи та операції, виокремлюючи при цьому взаємопов'язані проміжні (локальні) та остаточні результати менеджменту загалом і його окремих ланок. Проміжними результатами діяльності керівника чи органу управління є узагальнення, втілені у рішеннях і планах нові ідеї, концепції. Остаточні (узагальнюючі) результати менеджменту збігаються з остаточними результатами керованого об'єкта, тобто підприємства, галузі, регіону, всієї економіки.

Отже, ефект менеджменту виявляється як у загальному результаті функціонування організації, так і в локальних результатах діяльності системи менеджменту загалом та її складових. При цьому загальний і локальні результати не обов'язково повинні бути однойменними.

За ринкових умов основним результатом (ефектом) виробничо-господарської та управлінської діяльності є прибуток. Завданням менеджменту є оптимізація складових прибуткоутворюючих елементів, виходячи з типової моделі функції прибутку:

де П - прибуток організації;- ціна одиниці продукції;- кількість проданих одиниць продукції;- загальна кількість реалізованої продукції;- ціна одиниці і-го чинника виробництва;- загальна кількість і-го чинника виробництва, що використовується у виробничому процесі;- сума чинників виробництва;- фіксовані платежі;- середня ставка відсотків, що виплачуються організацією за одержані кредити;

В - загальна сума одержаних кредитів;

Т - ставка корпоративного податку.

Уточнення поняття "ефект менеджменту" дає змогу визначити зміст категорії "критерій ефективності управлінської діяльності". Поняттям "критерій" позначають мірило для визначення чи оцінювання предмета або явища.

Критерій ефективності менеджменту (системи менеджменту) - ступінь відповідності фактичних параметрів системи управління сукупності стандартизованих вимог до неї.

У цьому розумінні критеріями ефективності системи менеджменту є цілеспрямованість, зв'язність, цілісність, відкритість, динамізм, прагнення до розвитку.

Ефективність (результативність) системи менеджменту оцінюють за певними показниками. Узагальненим показником ефективності є відношення ефекту до витрат, які забезпечують його досягнення:

де Ке - коефіцієнт ефективності;

Е - ефект;

В - витрати, пов'язані з досягненням ефекту.

Отже, під час конструювання показника ефективності результат (ефект) і затрати повинні мати кількісний вимір.

Існує два підходи до вибору показників ефективності управління:

) конструювання єдиного узагальнюючого показника. Однак його поки що не сконструйовано, і малоймовірно, що множина параметрів, які відображають досягнення цілей і співвідношення затрат і випуску, може бути втіленою в єдиному показникові ефективності;

) визначення системи кількісних та якісних показників ефективності. До кількісних належать трудові та фінансові показники, а також економія часу працівників управління. Якісними показниками ефективності менеджменту вважають підвищення науково-технічного рівня процесів менеджменту, кваліфікації працівників управління, рівня обґрунтованості управлінських рішень, культури менеджменту; надійність (безвідмовність) системи менеджменту; достовірність і повнота інформації, яка збирається, обробляється і зберігається в системі менеджменту; своєчасність виконання всіх функцій, операцій і процедур; поліпшення умов праці управлінського персоналу. Така громіздка система показників становить швидше теоретичний, ніж практичний інтерес, а конструкція деяких із них не збігається із загальним розумінням поняття "показник ефективності".

Оцінюючи ефективність менеджменту необхідно послуговуватися показниками економічної ефективності організації загалом та показниками, що характеризують ефективність процесів менеджменту.

Показники економічної ефективності організації. їх визначають як співвідношення між економічним ефектом діяльності організації загалом і затратами ресурсів на його досягнення. Виходячи з цього, основним таким показником є індекс віддачі (одержаного прибутку) на вкладений капітал. Існує два методи його розрахунку:

а) на базі акціонерного капіталу підприємства;

б) на економічній основі.

Розрахунок показника ефективності на базі акціонерного капіталу здійснюють за формулою:

де Ке - показник ефективності менеджменту; БП - балансовий прибуток; АК - вартість акціонерного капіталу; ФР - фінансові резерви; Пн - нерозподілений прибуток. Показник ефективності на економічній основі розраховують за формулою:

де УП - умовно-чистий прибуток;

ДП - заборгованість із довготермінових позичок;

ОД - овердрафт.

В обох випадках знаменник дробу можна виразити через суму активів підприємства. У першому випадку в знаменник включають вартість основного і оборотного капіталу за винятком усіх видів позичених коштів. У другому - основний і оборотний капітал за винятком заборгованості на поточних рахунках.

Отже, загальну ефективність менеджменту можна визначити і оцінити на підставі системи показників економічної ефективності організації загалом.

Фінансове планування та планування капітальних інвестицій

КП "Івано-Франківськводоекотехпром” запровадити практику стратегічного фінансового планування, як основу річного циклу господарської діяльності і з цією метою здійснить такі заходи:

. Запровадити практику стратегічного фінансового планування, як основи річного циклу господарської діяльності. Передбачається, що підприємство використовуватиме методику фінансового планування, розроблену спільно з консультантами компанії ПАДКО в рамках проекту "Реформування тарифів та реструктуризація комунальних підприємств в Україні”, для підготовки п’ятирічних стратегічних планів та їх щорічного перегляду. Процес стратегічного планування передбачає п’ять основних етапів:

Керівництво підприємства віддає розпорядження технічному відділам розробити програму капітальних інвестицій, яка б забезпечувала досягнення поставлених цілей.

Керівництво водоканалу віддає розпорядження керівникам структурних підрозділів підприємства розробити програму заходів, спрямованих на забезпечення досягнення операційних цілей підприємства.

Спеціалісти планово-економічного відділу оцінюється вплив капітальних та операційних заходів, визначених на вказаних вище етапах, на тарифи, використовуючи модель фінансового планування.

Керівництво водоканалу аналізує результати прогнозів, отримані із застосуванням моделі фінансового планування на попередньому етапі, і виносить на розгляд міських органів влади та громадськості пропозиції щодо стратегії поліпшення роботи підприємства та обґрунтування необхідних змін тарифів.

Спеціалісти планово-економічного відділу розробляють бюджет на впровадження схваленого керівництвом плану капітальних інвестицій (з урахуванням змін тарифів та джерел фінансування).

. Застосовувати Модель Фінансового Планування для цілей стратегічного планування. В рамках проекту "Реформування тарифів та реструктуризація комунальних підприємств в Україні" розробити Модель фінансового планування, що використовуватиметься підприємством для аналізу економічного ефекту від впровадження проектів капітальних інвестицій. Підприємство оновлюватиме Модель відповідно до змін умов господарювання. Модель використовуватиметься як ключовий інструментарій у процесі фінансового планування.

. Перехід до щорічного планування капітальних інвестицій, як складової частини процесу стратегічного планування. План капітальних інвестицій на 2010-2013 рр. був розроблений працівниками підприємства. План передбачає реалізацію інвестиційних проектів у галузі централізованого водопостачання та водовідведення і покликаний забезпечити досягнення однієї з головних цілей підприємства - поліпшення енергоефективності і скорочення виробничих витрат підприємства. Підготовка програми капітальних інвестицій є пріоритетним напрямком роботи підприємства, і тому керівництво водоканалу приділятиме їй належну увагу. Керівництво водоканалу активно залучатиме громадськість до обговорення планів капітальних інвестицій шляхом проведення громадських слухань. Керівництво підприємства усвідомлює, що залучення громадян є надзвичайно важливим для забезпечення громадської підтримки при необхідності підвищення тарифів, зумовлене впровадженням капітальних програм.

Проводячи вдосконалення менеджменту підприємства необхідно проводити в даному напрямку.

З метою вдосконалення системи адміністративного управління передбачається виконати низку заходів:

Удосконалити організаційну структуру підприємства. Внести зміни до штатного розкладу. З цією метою:

об`єднати водопровідні та каналізаційні мережі і створити райони водопровідно-каналізаційних мереж (райони "Каскад", "Північний", "Центральний").

Укласти Угоду з містом про надання послуг. Це дозволить вирішити наступні питання:

встановити умови та порядок забезпечення послугами мешканців міста (графіки, параметри якості та норми споживання послуг, вирішення спорів про неякісні послуги, тощо);

умови та порядок фінансування капітальних інвестицій;

поліпшити роботу зі споживачами міста (процедура обговорення тарифів громадськістю, порядок їх перегляду, відключення боржників);

посилити роль міської влади та процедуру відшкодування збитків (за умови встановлення тарифів на рівні нижчому від економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво);

розробити порядок та показники звітності підприємства перед міською владою та терміни їх надання;

визначити механізм контролю за ефективністю використання комунального майна підприємством.

Передбачається, що вирішення цих питань суттєво змінить взаємовідносини між підприємством та міською владою, підвищить їх відповідальність за виконання взятих на себе обов’язків, поліпшить якість надання послуг.

На виконання рішення виконкому провести інвентаризацію основних фондів та оборотних засобів з метою оцінки та затвердження розміру статутного фонду (капіталу) підприємства.

Мета підприємства полягає у поліпшенні спроможності залучати та утримувати кваліфікованих спеціалістів та робітників. Стратегія досягнення цієї мети передбачає підвищення заробітної плати із одночасним зменшенням загальної чисельності персоналу для мінімізації впливу підвищення заробітної плати на вартість послуг. Для цього підприємство планує:

Переглядати заробітну плату персоналу згідно чинного законодавства. Підвищувати заробітну плату працівників підприємств відповідно до умов Галузевої Угоди та колективного договору підприємства, частково за рахунок коштів, отриманих від економії матеріальних ресурсів.

Перерозподілити посадові обов’язки серед працівників структурних підрозділів з метою вивільнення їх керівників для виконання стратегічних задач. Зокрема, головному інженеру, заступнику директора з економіки, головному бухгалтеру, начальнику технічного відділу поступово передати своїм підлеглим функції поточного контролю з управління роботами, щоб мати можливість зосередитись на виконанні робіт, важливих з точки зору довгострокового розвитку підприємства.

Створити кадровий резерв спеціалістів та робітників основних професій на заміщення посад, де працюють працівники передпенсійного віку. Щоразу, коли хтось з працівників звільнюється чи йде на пенсію, з’ясовувати можливість виконання тих самих робіт меншою кількістю працівників

Вдосконалити чинну систему матеріального стимулювання співробітників підприємства. Після перегляду тарифів впровадити систему матеріального стимулювання за заощадження паливно-енергетичних ресурсів, вдосконалення технологічних процесів, виконання планів реалізації послуг водопостачання та водовідведення, преміювання за підсумками роботи за рік. Окрім того, переглянути перелік критеріїв чинної системи преміювання в цілому, акцентуючи увагу на індивідуальних успіхах і досягненнях.

Покращення послуг теплопостачання та поліпшення стану підприємства КП "Водоекотехпром” неможливо без поєднання зусиль усіх зацікавлених сторін:

підприємства, міської влади та громадськості на засадах партнерства, довіри та взаєморозуміння.

КП "Водоекотехпром” визнає необхідність роботи з громадськістю на постійній основі.

Програма залучення громадськості передбачатиме п’ять стратегічних напрямів:

. Вивчення пріоритетів та уподобань споживачів щодо послуг, які надаються підприємством.

. Покращення іміджу підприємства в масовій свідомості.

. Сприяння більш глибокому усвідомленню громадськістю проблем, які стоять перед підприємством.

. Формування виваженої громадської позиції щодо шляхів вирішення проблем водопостачання та водовідведення.

. Активізація участі громади у прийнятті владних рішень та в їх реалізації.

Стратегічні напрями будуть реалізовуватися через низку відповідних заходів:

. Для вивчення громадської думки щодо пріоритетів та проблем споживачів у водопостачанні та водовідведенні КП "Водоекотехпром” буде проводити анкетування споживачів за допомогою контролерів та обговорення у фокусних групах із залученням членів команди модераторів міста.

. Для формування образу відкритого, чесного, передбачуваного та кваліфікованого партнера, підприємство розробить та оприлюднить свою філософію: місію, бачення, кредо, норми, принципи діяльності та правила і стандарти роботи підрозділів, які безпосередньо контактують із споживачами. Керівництво підприємства буде контролювати дотримання працівниками норм, принципів та правил роботи.

. Для підвищення інформованості та обізнаності населення щодо стану та проблем комунального КП "Водоекотехпром” буде щорічно розробляти та впроваджувати план інформаційно-роз'яснювальної роботи, який включатиме: співпрацю із ЗМІ для оприлюднення інформації про стан та проблеми підприємства; виховну роботу із дітьми та молоддю; екскурсії на підприємство для депутатського корпусу; розробку інформаційно-рекламних матеріалів, проведення акцій та свят, тощо.

. Щоб допомогти громадськості сформувати свою точку зору на комунальні проблеми та шляхи їх вирішення з урахуванням думок експертів та широкого кола мешканців міста, підприємство буде брати участь у громадських форумах з обговорення комунальних проблем.

. Для залучення громадськості до прийняття рішень та спільних дій підприємство буде ініціювати проведення громадських слухань з обговорення проектів поліпшення комунальних послуг та визначення джерел їх фінансування.

 

3.2 Розрахунок ефекту від впровадження запропонованих заходів

Фінансування стратегічних заходів пропонується здійснювати за рахунок декількох джерел:

Фінансування операційної діяльності

за рахунок повного відшкодування собівартості послуг водопостачання та водовідведення усіма групами споживачів в тарифах;

Фінансування капітальних інвестицій

за рахунок амортизаційних відрахувань та підвищення тарифів для інших споживачів (в частині чистого планового прибутку);

часткового фінансування за рахунок міського та державного бюджетів.

Обсяги капітальних інвестицій та джерела фінансування представлені в таблиці (у тис. грн.):

Обсяги та джерела фінансування КІ	2010	2009	2010	2011	2012	2013
Водопостачання	70	3201	2621	1624	1550	950
Водовідведення	635	1100	500	1479	1549	2134
Разом	705	4302	3121	3103	3099	3084
Джерела фінансування
Кошти міського бюджету	70	471	1000	324
Кошти державного бюджету		2353	1000
Власні фінансові ресурси п-в	635	1478	1121	2779	3099	3084

Для населення підвищуються з 1 лютого 2010 р. до рівня беззбитковості, і змінюються щорічно протягом 2010-2012 рр. з метою відшкодування нормативних витрат, пов’язаних з виробництвом та реалізацією послуг.

Для інших споживачів тарифи підвищуються до рівня беззбитковості також з 1 лютого 2009 р. Протягом 2010-2012 рр. тарифи для цієї групи споживачів змінюються відповідно до інфляції і відшкодовують лише витрати, пов’язані з виробництвом та реалізацією послуг.

Витрати плануються в розмірі нормативних, окремі статті плануються з врахуванням фактичних витрат за 2009 р. Починаючи з 2009 р., витрати змінюються на прогнозну інфляцію.

Капітальні інвестиції та заходи по скороченню витрат не включаються.

Аналіз показує, що для досягнення беззбитковості тариф на послуги водопостачання для населення повинен підвищитися на 72% у 2009 р. і ще на 7% у 2010 р. Аналогічно, тариф на послуги водовідведення має підвищитися відповідно на 160% та 7%. Тарифи для інших категорій споживачів ("бюджетні” та "інші”) у 2009 році на послуги водопостачання необхідно знизити на 4% та 15% на послуги водовідведення. Після проведення таких змін тарифи для всіх груп споживачів будуть однаковими. У 2010 році тарифи для інших категорій споживачів будуть підвищені на той же відсоток, що і тарифи для населення. У подальші роки різких змін тарифів не очікується: у середньому, підвищення по водопостачанню становитиме 2% на рік, та зниження по водовідведенню на 3% на рік.

Щороку збільшується знос основних засобів, який на кінець 2012 р. приблизно складатиме 69% від первісної вартості, порівняно з 51% у 2009 р. Відповідно, скорочуватимуться обсяги амортизаційних відрахувань, що обмежуватиме можливості підприємства у оновленні основних засобів за рахунок цього джерела.

Проведемо розрахунок оптимальних параметрів управління

Для проектування параметрів управляючої системи в даній задачі використовується другий спосіб, коли відома кількість задач різних видів, які необхідно розв’язувати для якісного управління системою.

В даному випадку ми повинні спроектувати управляючу систему, тобто визначити її кількісні параметри.

Для розв’язання даної задачі потрібно мати інформацію про наступне:

Структура системи управління підприємством (кількість задач управління), додається.

Коефіцієнт прямих витрат (матриця додається).

Для спрощення приймемо, що управляюча система може бути описана ресурсами:

.        приміщення;

2.       меблі;

.        комп’ютери;

.        управлінський персонал;

.        фінансові ресурси.

Введемо наступні позначення:

і, j - ресурси, де i - ресурс, який споживається, j - ресурс, який споживає;,Yj - кількість ресурсу;- норма витрат ресурсу і, що споживається, для створення одиниці ресурсу j.

Довідник ресурсів:

№ п/п	Ресурс	Одиниця вимірювання	Код ресурсу i, j
1	Фінансові ресурси	грн	0
2	Персонал	чол.	1
3	Приміщення	м2	2
4	Комп’ютери	шт.	3
5	Меблі	грн	4
6	Час	год.	5
7	Задачі управління	шт.	6
8	Задачі планування	шт.	7
9	Задачі обліку	шт.	8
10	Задачі контролю	шт.	9

і j		0	1	2	3	4	5	6	7	8	9
		477090	38	950	28,5	26600	76000	10000	15000	9000	12000
0	477090			400	1540	2
1	38						0,0005
2	380		10
3	28,5		0,75
4	19000		500
5	128000							2	5	1	2
6	10000
7	15000
8	9000
9	12000

Отже оптимальними ресурсами для вирішення завдань підприємства будуть: фінансові ресурси 477090 грн, персонал - 38 чол, приміщення - 380, комп’ютери 28, меблі - 19000 грн, час - 128 000 год, задачі управління - 10000 шт, задачі планування - 15000 шт, задачі обліку - 9000 шт, задачі контролю - 12000 шт.

Таблиця 2. Тарифи для населення на послуги водопостачання і водовідведення за прогнозними сценаріями на період 2010-2013 рр. (з ПДВ)

Сценарії		2010			2011			2012			2013
		Тариф		ЧП*	Тариф		ЧП*	Тариф		ЧП*	Тариф		ЧП*
		Вода	В/в		Вода	В/в		Вода	В/в		Вода	В/в
(1)	Тарифи залишаються незмінними, витрати нормативні	0,85	0,60	(5501)	0,85	0,60	(5628)	0,85	0,60	(5839)	0,85	0,60	(6086)
	Можлива дотація на покриття збитків			(5501)			(5628)			(5839)			(6086)
(2)	Перегляд тарифів з 01.11.2009 для всіх споживачів до рівня беззбитковості	1,69	0	1,58	1,72	0	1,59	1,76	0	1,61	1,81	0
	Відсоток зміни до попереднього року	0%	1%		0%	2%		1%	2%		1%	3%
	Можлива дотація на покриття збитків
(3)	Перегляд тарифів з 01.11.2009 для населення + +перегляд для інших з 1.01.2010 +Витрати з податку на прибуток + Кап. інвестиції за рахунок інших та коштів держ. і місц. бюджетів	1,63	1,74	1000	1,65	1,79	1000	1,68	1,82	1000	1,70	1,90	1000
	Відсоток зміни до попереднього року	0%	2%		1%	3%		2%	1%		1%	4%
	Цільове фінансування капітальних інвестиції міськ. бюджетом			1000			324
	Цільове фінансування капітальних інвестиції держ. бюджетом			1000			0
(4)	Перегляд тарифів з 01.11.2009 для населення + +перегляд для інших з 1.01.2010 + кап інвестиції (амортизац. + держ. і місц. Бюджети)	1,63	1,74	0	1,65	1,79	0	1,68	1,82	0	1,70	1,90	0
	Відсоток зміни до попереднього року	0%	2%		1%	3%		2%	1%		1%	4%

*ЧНП - чистий нерозподілений прибуток (збиток) на кінець року наростаючим підсумком

управління ресурс система менеджмент

Висновки

Управління - це цілеспрямована діяльність управлінського апарату в соціально-економічних системах, пов'язана з виконанням специфічних функцій (планування, організація, мотивація і контроль). Воно характеризується науковістю, тобто використанням найновіших досягнень у науці управління, економічних науках при побудові системи управління та організації управлінських процесів.

Ефективність управління - успіх у досягненні мети при оптимальних затратах для одержання відповідного результату.

Підприємство є досить складною організацією, його діяльність не обмежується лише виробництвом і збутом.

Організаційна структура, розподіл функціональних обов’язків потребують вдосконалення, оскільки не повною мірою відповідають меті та характеру поточної роботи підприємства.

В процесі аналізу виявляється динаміка змін даних ТЕП протягом останніх трьох років 2008-2010 рр. діяльності підприємства, визначаються в абсолютному та відносному вигляді відхилення цих показників в звітному році порівняно з попереднім.

Проведений аналіз основних показників фінансово-господарської діяльності 2010 року в порівнянні з минулим роком показує, що доходи від надання послуг водопостачання та водовідведення за 2010 рік склали 24798,2 тис грн., що в порівнянні з минулим роком більше на 1841,6 тис. грн. або на 8,6%. В тому числі за період діяльності КП "Водоекотехпром" з квітня по грудень доходи зросли внаслідок вищих темпів падіння обсягів реалізації, ніж на початку року.

Підприємству слід провести аналіз ринку, покращити якість продукції, розширити матеріальну базу.

Аналіз показує, що для досягнення беззбитковості тариф на послуги водопостачання для населення повинен підвищитися на 72% у 2009 р. і ще на 7% у 2010 р. Аналогічно, тариф на послуги водовідведення має підвищитися відповідно на 160% та 7%. Тарифи для інших категорій споживачів ("бюджетні” та "інші”) у 2009 році на послуги водопостачання необхідно знизити на 4% та 15% на послуги водовідведення. Після проведення таких змін тарифи для всіх груп споживачів будуть однаковими.

Використана література

1.       Андрушків Б.М. Основі теорії та практики управління. - Львів, 1993.

2.       Ансофф И. Стратегическое управление: Сокр. Пер. с. англ. - М.: Экономика, 1989.

.        Блейк P. P., Моутон Д.С. Научные методы управления. - К., 1990

.        Гольянов В.П. Краткий курс менеджмента. - Самара, 1992.

.        Завадский И.С. Менеджмент. - К.: Украинско-Финский институт менеджмента и бизнеса, 1997.

.        Карданская Н.Л. Основы принятия управленческих решений. Учебное пособие. - М.: Русская Деловая Литература, 1998.

.        Кузнецов Ю.В. Проблемы теории и практики менеджмента. - С-Пб., 1994.

.        Кузьмін О. Є. Сучасний менеджмент. - Львів, 1995.

.        Мартыненко Н.М. Менеджмент фирмы: Кн. Для предпринимателя: Для студентов экон. Спец. Вузов. - К.: МП Леся, 1995.

.        Набиков B. C., Парховник Ю.М., Зубов И.И. Менеджмент: проблемы, программа, решение. - Л., 1990.

.        Оучи У. Методы организации производства: японские и американские подходы. - М., 1984.

.        Планкетт Л., Хейл Г. Выработка и принятие управленческих решений: опережающее управление. - М.: Экономика, 1984.

.        Румянцева З.П., СаломатинНА., Акбердин Р.З. и др. Менеджмент организации. Учебное пособие. - М.: ИНФРА-М, 1993.

.        Терещенко В.І. Організація і управління. - К.: Знання, 1990.

.        Бойчик І.М., "Економіка підприємства: навчальний посібник”, Київ, "Атіка”, 2007.

.        Зятковський І.В., "Фінанси підприємств: навчальний посібник ”, Київ, "Кондор”, 2005.

.        Закон України "Про підприємництво".

.        А.Д. Шеремет, Р.С. Сайдулин "Методика фінансового аналізу" Економические основы функционирования предприятия в современных условиях). - Київ. "УкрКоналтинг”, 2005р.

.        Л.І. Боженко, О.Й. Гутта. Управління якістю, основи стандартизації та сертифікації продукції. Видавництво "Афіша" - Л., - 2008. - 176 с.

.        Макаровська Т.П., Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. Посіб. - К.: МАУП, 2005. - 304 с.

.        Экономический анализ: Учебное пособие. - "Феникс", - 2004. - 448 с.

.        Мних Є.В. Економічний аналіз на промисловому підприємстві. - Київ. 2004р.

.        Орбан-Лембррик Л.Е. Психологія управління: Навчальний посібник. - Івано-Франківськ: "Плай”, 2001. - 695 с.

.        Осовська Г.В. Основи менеджменту: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: "Кондор”, 2003 - 556 с.

.        Поляков В.А. Технологія кар'єри: Практичне керівництво. - К.: Наука. 2000. - 278 с.

.        Протасова Н.Г., Грицяк Н.В., Глущенко В.О. Проблеми ефективності підвищення кваліфікації керівних кадрів: колективна монографія/ за заг. Ред. Розпутенко І.В. - К.: Вид-во "К.І. С.", 2003. - 224с.