Організація товаропостачання торгівельного підприємства

Організація товаропостачання торгівельного підприємства

Організація товаропостачання торгівельного підприємства

Вступ

Перехід України від командно - адміністративної системи управління до ринкової економіки спричинив інтенсивністю процесів, пов’язаних із торгівлею товарами, роботами, послугами. Торгівля є однією із основних галузей економіки, оскільки вона забезпечує обіг товарів, їх рух зі сфери виробництва у сферу споживання, тобто це вид підприємницької діяльності, пов'язаний з купівлею - продажем товарів і наданням послуг.

В умовах ринкової економіки формування товарного забезпечення товарообороту підприємства торгівлі здійснюється на ринку товарних ресурсів шляхом вільного вибору постачальників необхідних товарів та укладання договорів (контактів, угод) поставки товарів з підприємствами роздрібної торгівлі. Для того, щоб належним чином управляти товарним асортиментом, підприємством торгівлі слід розробляти всебічно обґрунтовану товарному політику.

В сучасних умовах для багатьох вітчизняних торгівельних підприємств головним в їх діяльності є досягнення найбільшого обсягу продажу товарів та отримання бажаної суми прибутку. Глобальна стратегічна мета повинна полягати у всебічному задоволенні і отриманні потреб споживачів на товари та послуги, високоякісному їх обслуговуванні і отриманні довготривалого прибутку, що буде сприяти зростанню ринкової вартості підприємства.

Важливою складовою діяльності торгівельного підприємства є розробка товарної політики, спрямованої на розширення та оновлення асортименту, задоволення попиту конкретного потенційного споживача товарами.

Метою дослідження є з`ясування економічної сутності поняття «товаропостачання торгівельного підприємства» та визначенні вимог до його організації.

Об’єктом дослідження даної курсової роботи є маркетингова діяльність Публічного акціонерного товариства «Вінницький комбінат хлібопродуктів №2», основним видом діяльності якого є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

Предметом дослідження є організація товаропостачання торговельного підприємства ПАТ «Вінницький комбінат хлібопродуктів №2».

Теоретична основа досліджень побудована на базі сучасних економічних знань, наукових концепцій вітчизняних та зарубіжних вчених щодо економічної оцінки організації товаропостачання торгівельного підприємства. При вирішенні поставлених робіт завдань були використані загальнонаукові та прикладні методи досліджень: системний аналіз - для вивчення існуючих теорій оцінки товаропостачання торгівельного підприємства, статистичний аналіз виявлення основних тенденцій змін, маркетинговий аналіз та групування.

Практичне значення роботи полягає в можливості застосування проведених дослідження для покращення товаропостачання досліджуваного торгівельного підприємства, а саме відкритого акціонерного товариства «Вінницький комбінат хлібопродуктів №2».

1. Теоретичні засади системи товаропостачання торговельного підприємства

1.1 Суть товаропостачання роздрібної торговельної мережі

Товаропостачання роздрібної торговельної мережі - це комплекс комерційних і технологічних операцій, спрямованих на доведення товарів до роздрібної торговельної мережі в кількості та асортименті, що відповідають попиту населення.

Товаропостачання роздрібних торговельних підприємств є необхідною передумовою доведення товарів від виробництва до споживання, задоволення попиту населення та реалізації товарів. Тільки за умови, коли вся товарна маса, закуплена від постачальників торговельним підприємством з метою продажу населенню, буде доведена до пунктів роздрібного продажу товарів (роздрібних торговельних підприємств або їх структурних підрозділів - торговельних одиниць) в необхідному обсязі та асортименті, можна буде задовольнити попит населення згідно з його грошовими доходами. Завдяки раціонально організованому товаропостачанню торговельні підприємства мають можливість підтримувати повноту асортименту в магазинах, регулювати рівень і структуру товарних запасів, активно впливати на процеси реалізації товарів і рівень соціально-економічної ефективності власної торговельної діяльності загалом. Від організації товаропостачання залежить повнота і стабільність асортименту товарів на роздрібних торговельних підприємствах, розмір товарних запасів, швидкість обігу товарів, розмір витрат з доведення товарів до торговельної мережі, фінансово-економічні показники діяльності торговельних підприємств.

Товаропостачання роздрібної торговельної мережі з погляду теорії систем потрібно розглядати як складну динамічну систему, яка має свою морфологічну та функціональну структуру, основною цільовою метою якої є безперебійне доведення до роздрібної торговельної мережі товарів, необхідних для задоволення попиту населення. При цьому морфологічна структура даної системи формується сукупністю взаємозв'язаних і взаємодіючих між собою суб'єктів даної системи, якими є джерела товаропостачання і окремі постачальники товарів, транспортні підприємства й організації перевізники товарів. Які забезпечують просторове переміщування товарів у процесі товаропостачання і роздрібні торговельні підприємства, які є кінцевими пунктами завезення товарної маси яка виступає як основний об'єкт системи товаропостачання. Функціональна структура системи товаропостачання є складним багатоетапним процесом взаємодії зазначених суб'єктів, який включає різноманітні заходи із задоволення потреби роздрібної торговельної мережі в товарах споживчого призначення, що послідовно виконуються учасниками системи товаропостачання.

Зміст товаропостачання у найбільш стислому викладі зводиться до того, що підприємство-постачальник товарів за замовленням роздрібного торговельного підприємства повинне відібрати, скомплектувати партію товарів у кількості та асортименті, достатніх для безперебійної торгівлі ними в кожному магазині протягом певного обумовленого періоду, підготувати і доставити замовлені товари власним або найманим транспортом до відповідного пункту продажу або ж надати ці товари представникові роздрібного торговельного підприємства для самостійного їх вивезення. Процес товаропостачання завершується прийманням товарів у роздрібному торговельному підприємстві та документальним оформленням операції здавання-приймання товарів.

Організації процесу товаропостачання торговельним підприємствам доцільно здійснювати його на основі розроблених комерційною службою планів товарного забезпечення і завезення товарів у магазини.

До об'єктивних факторів належать групи виробничих, транспортних і торговельно-організаційних. На організацію товаропостачання впливають і суб'єктивні фактори, зокрема:

рівень управління процесом товаропостачання;

кваліфікація працівників, які визначають потребу в товарах;

достовірність комерційної інформації.

До групи виробничих факторів відносять розвиток і розташування виробництва, його спеціалізація, сезонність, наявність сировинної бази, наявність достатнього асортименту і запасів готової продукції у постачальників тощо. До транспортних факторів відносять: стан доріг, наявність транспортних зв'язків між магазинами та джерелами постачання, стан і структуру парку транспортних засобів, які застосовуються для завезення товарів. До найважливіших торговельно-організаційних факторів відносять чисельність і склад роздрібної торговельної мережі, її розташування на території районів, обсяги товарообігу підприємств, площі торгових залів і складських приміщень, рівень організації торговельно-оперативних і технологічних процесів, структуру й особливості асортименту товарів тощо.

Товаропостачання роздрібної торговельної мережі - це комплекс комерційних і технологічних операцій, спрямованих на доведення товарів до роздрібної торговельної мережі в кількості та асортименті, що відповідають попиту населення.

Товаропостачання роздрібних торговельних підприємств є необхідною передумовою доведення товарів від виробництва до споживання, задоволення попиту населення та реалізації товарів. Тільки за умови, коли вся товарна маса, закуплена від постачальників торговельним підприємством з метою продажу населенню, буде доведена до пунктів роздрібного продажу товарів. Роздрібних торговельних підприємств або їх структурних підрозділів - торговельних одиниць в необхідному обсязі та асортименті, можна буде задовольнити попит населення згідно з його грошовими доходами. Завдяки раціонально організованому товаропостачанню торговельні підприємства мають можливість підтримувати повноту асортименту в магазинах, регулювати рівень і структуру товарних запасів, активно впливати на процеси реалізації товарів і рівень соціально-економічної ефективності власної торговельної діяльності загалом.

Від організації товаропостачання залежить повнота і стабільність асортименту товарів на роздрібних торговельних підприємствах, розмір товарних запасів, швидкість обігу товарів, розмір витрат з доведення товарів до торговельної мережі, фінансово-економічні показники діяльності торговельних підприємств.

Товаропостачання роздрібної торговельної мережі з погляду теорії систем потрібно розглядати як складну динамічну систему, яка має свою морфологічну та функціональну структуру, основною цільовою метою якої є безперебійне доведення до роздрібної торговельної мережі товарів, необхідних для задоволення попиту населення. При цьому морфологічна структура даної системи формується сукупністю взаємозв'язаних і взаємодіючих між собою суб'єктів даної системи, якими є джерела товаропостачання. Роздрібні торговельні підприємства, які є кінцевими пунктами завезення товарної маси яка виступає як основний об'єкт системи товаропостачання.

Функціональна структура системи товаропостачання є складним багатоетапним процесом взаємодії зазначених суб'єктів, який включає різноманітні заходи із задоволення потреби роздрібної торговельної мережі в товарах споживчого призначення, що послідовно виконуються учасниками системи товаропостачання. Зміст товаропостачання у найбільш стислому викладі зводиться до того, що підприємство-постачальник товарів за замовленням роздрібного торговельного підприємства повинне відібрати, скомплектувати партію товарів у кількості та асортименті, достатніх для безперебійної торгівлі ними в кожному магазині протягом певного обумовленого періоду, підготувати і доставити замовлені товари власним або найманим транспортом до відповідного пункту продажу або ж надати ці товари представникові роздрібного торговельного підприємства для самостійного їх вивезення. Процес товаропостачання завершується прийманням товарів у роздрібному торговельному підприємстві та документальним оформленням операції здавання-приймання товарів.

У товаропостачанні роздрібної торговельної мережі виділяються такі основні заходи стадії процесу товаропостачання:

         визначення потреби в товарах; вибір джерел товаропостачання і постачальників товарів;

         встановлення раціональних схем постачання.

Для раціональної організації процесу товаропостачання торговельним підприємствам доцільно здійснювати його на основі розроблених комерційною службою планів товарного забезпечення і завезення товарів у магазини.

До об'єктивних факторів належать групи виробничих, транспортних і торговельно-організаційних. На організацію товаропостачання впливають і суб'єктивні фактори, зокрема:

·        рівень управління процесом товаропостачання;

·        кваліфікація працівників, які визначають потребу в товарах;

·        достовірність комерційної інформації.

До групи виробничих факторів відносять розвиток і розташування виробництва, його спеціалізація, сезонність, наявність сировинної бази, наявність достатнього асортименту і запасів готової продукції у постачальників тощо. До транспортних факторів відносять: стан доріг, наявність транспортних зв'язків між магазинами та джерелами постачання, стан і структуру парку транспортних засобів, які застосовуються для завезення товарів. До найважливіших торговельно-організаційних факторів відносять чисельність і склад роздрібної торговельної мережі, її розташування на території районів, обсяги товарообігу підприємств, площі торгових залів і складських приміщень, рівень організації торговельно-оперативних і технологічних процесів, структуру й особливості асортименту товарів тощо.

1.2 Вимоги і принципи товаропостачання

Організація товаропостачання ґрунтується на додержанні таких основних вимог:

завезення товарів у роздрібні торговельні підприємства відповідно до обсягів та структури попиту населення і змін кон'юнктури торгівлі;

ритмічне постачання товарів у роздрібну торговельну мережу в широкому асортименті і необхідній кількості з урахуванням товарного профілю торговельного підприємства;

встановлення розмірів партій завезення з урахуванням наявних товарних запасів, обсягів одноденної реалізації і прийнятої періодичності завезення;

визначення джерел постачання і найбільш ефективних у конкретних умовах форм і методів товаропостачання з урахуванням складності асортименту, обсягів виробництва товарів та територіальної віддаленості постачальників від торговельного підприємства;

визначення кількості товарів і частоти їх завезення відповідно до типу і потужності торговельного підприємства, забезпечення його відповідними площами для зберігання та технологічним обладнанням (особливо холодильним);

забезпечення мінімальних витрат на завезення та зберігання товарів у роздрібній торговельній мережі.

Організація постачання роздрібної торговельної мережі з урахуванням наведених вимог має базуватися на принципах:

1. плановості;

2. ритмічності;

3. оперативності;

4. технологічності;

5. економічності;

6. безперебійності;

Принцип плановості товаропостачання передбачає завезення товарів у магазини за графіками, які визначають раціональну частоту, періодичність доставки окремих товарів і оптимальні розміри партій, що підлягають завезенню в торговельні підприємства.

Принцип безперебійності товаропостачання полягає в регулярному завезенні товарів у пункти продажу в кількості та асортименті, які унеможливлюють перебої в торгівлі ними.

Принцип ритмічності товаропостачання полягає в завезенні товарів через визначені як правило - рівні проміжки часу. Завдяки цьому принципу не допускаються відхилення торговельних підприємств від установленого асортиментного профілю, утворення наднормативних товарних запасів і створюються передумови для раціональної роботи постачальників товарів.

Принцип оперативності товаропостачання передбачає завезення товарів у роздрібну торговельну мережу з періодичністю, яка відповідає динаміці роздрібного продажу товарів, його сезонних та інших коливань. Цей принцип передбачає періодичне поповнення запасів за певних умов: при рівномірному попиті товари завозяться через рівні проміжки часу; при нерівномірному попиті, який скорочується або зростає, ритм завезення товарів повинен зростати або сповільнюватися відповідно до коливань попиту.

Принцип технологічності товаропостачання передбачає застосування прогресивних технологічних рішень на всіх етапах та ланках товаропросування, включаючи транспортні, оптові і роздрібні торговельні підприємства. Основним напрямом забезпечення цього принципу є впровадження прогресивних технологічних рішень на основі застосування пакетно-модульних і контейнерних систем доставки товарів, що забезпечує індустріалізацію товаропостачання роздрібної торговельної мережі.

Принцип економічності товаропостачання передбачає мінімізацію коштів на організацію закупівель, завезення і зберігання товарів. Одним із можливих напрямів забезпечення цього принципу є оптимальне використання парку транспортних засобів, які застосовуються для завезення товарів від постачальників до роздрібної торговельної мережі, механізація завантажувально-розвантажувальних робіт, правильне та вчасне оформлення документів з відпуску та приймання товарів. Поряд з цим важливо забезпечити товаропостачання з мінімально можливими розмірами запасів товарів як у підприємствах роздрібної торгівлі, так і в інших учасників даної системи на складах виробничих та оптових торговельних підприємств - постачальників.

Для підприємств достатньо потужних торговельних систем з великою кількістю пунктів продажу товарів передумовою забезпечення цієї мети є дотримання принципу централізації товаропостачання, який передбачає здійснення товаропостачання магазинів силами і засобами постачальників, без відволікання працівників магазинів та інших пунктів роздрібного продажу товарів для виконання технологічних операцій із завезення товарів. При цьому з працівників роздрібної торгівлі не знімається відповідальність за комерційні аспекти організації товаропостачання.

1.3 Джерела та методи товаропостачання

Вибір джерел, форм і методів товаропостачання. В умовах ринкової економіки в організації товаропостачання беруть участь різноманітні суб'єкти ринку, які можна об'єднати в основні групи:

промислові підприємства - виробники товарів - підприємства харчової, легкої та інших галузей народногосподарського комплексу України, які забезпечують виробництво основної частини товарів споживчого призначення продукти харчування, одяг, головні убори, панчішно-шкарпеткові вироби, взуття, технічно складні товари та ін. До цієї групи можна віднести і підприємства місцевої промисловості, які забезпечують постачання товарів, що виробляються з місцевої сировини власне виробництво торгівлі та громадського харчування - власні виробничі підрозділи торговельних підприємств цехи з виробництва кондитерських виробів, м'ясних, рибних та овочевих кулінарних виробів, власні підсобні господарства й фасувальні цехи роздрібних торговельних підприємств та торговельних систем (наприклад, виробничі підприємства системи споживчої кооперації, які виготовляють хлібобулочні, ковбасні та копчені вироби, безалкогольні напої, столярні вироби, постільну білизну, робочий одяг та ін.) і підприємства ресторанного господарства, які частину виробленої продукції та напівфабрикатів відпускають у роздрібну торговельну мережу.

Інші джерела товаропостачання - громадяни-підприємці без створення юридичної особи які займаються виробництвом окремих видів продукції або індивідуальними промислами, навчальні, виховні заклади, громадські організації, які здають на реалізацію продукцію тощо. Характерною особливістю цієї групи джерел товаропостачання, як правило, нестабільний характер постачання виробів у незначних обсягах.

З метою формування широкого та стійкого асортименту товарів у підприємствах роздрібної торгівлі слід організовувати завезення товарів відрізних постачальників. Наприклад, хліб і хлібобулочні вироби, молоко і молочні продукти, м'ясо і м'ясопродукти, та інші продовольчі товари з обмеженими термінами зберігання в магазини завозяться безпосередньо з виробничих підприємств.

Додаткові товарні ресурси для забезпечення торговельної діяльності торговельні підприємства можуть отримувати від власних виробничих підрозділів, підприємств або цехів ресторанного господарства тощо. Товари у кожен з магазинів завозяться, як правило, одночасно з різних джерел і від багатьох постачальників (у середньому 5-8), що ускладнює процес організації та управління товаропостачанням. Водночас централізація товаропостачання завдяки зменшенню кількості постачальників дає змогу більш раціонально організувати весь процес товаропостачання, сконцентрувати потрібні товарні ресурси і забезпечити умови для безперебійної торгівлі з меншими запасами товарів у роздрібній торговельній мережі.

Тому під час вибору джерел товаропостачання враховують тини і розміри магазинів, обсяги їх товарообігу, специфіку асортименту товарів, географічне розташування постачальники, рівень транспортних витрат та ін. Навіть одне підприємство-постачальник може мати кілька поряд або відокремлено розміщених структурних одиниць, з яких товари завозяться у роздрібну торговельну мережу.

На основі доручення оформлюють відбірковий лист, рахунок-фактуру, за яким відпускають товари, товарно-транспортну і податкову наклади. Товари, отримані від матеріально відповідальної особи складу постачальника, завозяться у пункти їх роздрібного продажу.

Можливий і такий варіант організації цієї роботи, коли на основі договору з роздрібним торговельним підприємством автогосподарство надає транспортний засіб, а виконання експедиційних операцій бере на себе підприємство роздрібної торгівлі, яке направляє до постачальника власного експедитора, і той організовує приймання та завезення товарів у магазини.

Метод товаропостачання передбачає виконання силами працівників роздрібної торгівлі операцій завантажування товарів на транспортний засіб у постачальника. Тому роздрібні торговельні підприємства вимушені нести додаткові витрати па оплату праці вантажників і експедиторів, які забезпечують завезення товарів у магазини.

Застосування децентралізованого методу товаропостачання також веде до відволікання працівників роздрібних торговельних підприємств від виконання основних функцій з обслуговування покупців у магазинах з одним продавцем застосування цього методу викликає потребу в тимчасовому закритті на час, необхідний для поїздки за товарами.

Під час застосування децентралізованого методу товаропостачання значно зростають витрати обігу, зокрема транспортні оскільки більшість магазинів не мають власних транспортних засобів. Нераціонально використовується вантажопідйомність транспортних засобів через їх неповне завантажування товарами і збільшення часу простоїв автомобілів внаслідок невпорядкованості процесів відбору товарів, оформлення документації, вантажно-розвантажувальних робіт, одночасного прибуття до постачальників представників багатьох підприємств роздрібної торгівлі.

Водночас у разі організації постачання товарів складного і складнотехнічного асортименту працівники магазинів мають змогу безпосередньо оглянути товари на складі постачальника, ознайомитися з їх асортиментом і отримати кваліфіковані консультації від персоналу постачальника. Завдяки цьому є можливість сформувати оптимальний асортимент товарів і не допускати завезення в роздрібну торговельну мережу товарів, що не користуються попитом у споживачів. Додатковою перевагою децентралізованого методу товаропостачання є скорочення тривалості інтервалу між замовленням та завезенням товарів, оскільки отримання товарів за цього методу можливе у день відбору на складі.

Більша ефективність системи товаропостачання досягається за організації товаропостачання на основі централізованого завезення товарів.

Постачання товарів за їх централізованого завезення здійснюється силами і засобами постачальників або транспортних підприємств за заявками магазинів і на основі завчасно розроблених графіків і маршрутів.

Усі транспортно-експедиційні операції виконуються, як правило, централізовано, без участі представників роздрібної торговельної мережі; обов'язком постачальника є завантажування товарів на транспортний засіб, їх перевезення, забезпечення збереження і вчасної доставки у кожен магазин. Централізоване завезення товарів здійснюється згідно з поточними заявками магазинів.

У практиці вітчизняної торгівлі застосовуються й інші методи товаропостачання, зокрема постачання через пересувні склади, пересувні кімнати товарних зразків, роз'їзних товарознавців та ін.

Постачання через пересувні склади може використовуватися з метою забезпечення товарами щоденного попиту невеликих неспеціалізованих магазинів у сільській місцевості. Такі склади, як правило, обладнуються в автомобілях із закритим кузовом. Автомобілі завантажуються товарами простого асортименту і за встановленими графіками та маршрутами об'їжджають роздрібну торговельну мережу. Визначення потреби у товарах і оформлення їх відпуску для потреб магазину проводяться безпосередньо на місці комірником і працівником підприємства роздрібної торгівлі

Також потрібним є визначення частоти і розмірів партій завезення товарів з обмеженими строками реалізації. Запаси товарів зі строками реалізації 2-3 дні у магазинах не мають перевищувати потреб 1-2 днів торгівлі. Тому розмір партії завезення таких товарів визначають залежно від граничних строків реалізації таких продуктів у обсязі одно - чи дводенної реалізації.

1.4 Управління товаропостачанням торгівельного підприємства

Одним із важливих питань, які виникають під час проектування системи товаропостачання роздрібної торговельної мережі, є визначення моменту, в який потрібно поповнювати наявні запаси товарів, щоб не допустити перебоїв у торгівлі. Для цього також рекомендується використовувати теорію управління запасами, у якій враховується, що запас товарів у підприємстві торгівлі (наприклад, магазині) має складатися з двох частин - поточного запасу, який має витрачатися на покриття попиту покупців та страхового запасу, потрібного для гарантування продажу товарів у разі можливих затримок поповнення запасів.

У такій системі для безперебійності продажу товарів товарні запаси поповнюються шляхом завезення наступної партії товарів, замовлення на яку потрібно подавати, коли поточний запас товарів набуває мінімального значення точка замовлення.

Оформлення замовлення на постачання товарів є безпосередньою підставою для завезення товарів у роздрібне торговельне підприємство, яке працівники торгівлі ще називають «заявкою».

Як правило, замовлення складають у двох примірниках за встановленою формою; у ньому наводяться:

перелік назв товарів, які необхідно завезти в магазин;

їх основні асортиментні ознаки (вид, сорт, ціна одиниці за прайс-листом та ін.);

необхідна кількість товарів кожного найменування.

Найбільш досконалою формою організації доставки товарів є їх завезення за погодинними графіками. Час доставки товарів не має збігатися з часом обідньої перерви у магазині. Можлива форма графіка завезення товарів зображена на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Форма графіка завезення товарів

Графіки завезення розробляються на основі завчасно розрахованої частоти завезення і розмірів партій. Залежно від прийнятої системи подання замовлень графіки складаються на квартал, місяць, декаду або день.

Здебільшого, графіки завезення розробляються в розрізі днів тижня або чисел місяця; більш зручнішим є графік, складений за днями тижня, оскільки він забезпечує ритмічність і рівномірність доставки товарів. Водночас календаризація графіка за числами місяця дає можливість врахувати наявність особливих днів торгівлі (наприклад, вихідних і святкових), перед якими доцільно передбачити додаткові рейси автомобілів з товарами. Під час розроблення таких графіків важливо не допустити одночасного прибуття товарів від кількох постачальників; у разі завезення товарів за кільцевим маршрутом дати надходження товарів для всіх магазинів одного маршруту мають збігатися.

Одним із варіантів удосконалення організації процесів товаропросування є розроблення графіків, які передбачають доставку окремих товарів (молоко, хліб тощо) у магазини в нічний час, коли водій-експедитор залишає товари і документи в спеціальному приміщенні - шлюзі без участі у прийманні працівників магазину.

Для ефективної організації процесів товаропостачання розробляються графіки відбирання товарів. На практиці дні відбирання товарів передбачаються, як правило, лише для непродовольчих товарів; у зв'язку з меншою складністю асортименту продовольчих товарів у графіках зазначаються лише дні їх завезення. Найбільшого поширення такі графіки набули у системі споживчої кооперації (рис. 1.2).

У практиці торгівлі розрізняють два основні види маршрутів:

) маятниковий;

) кільцевий.

Рис. 1.2. Зразок графіків відбирання і завезення товарів

За маятникового маршруту товар на повністю завантаженому автомобілі доставляється в один магазин, після чого автомобіль повертається до постачальника, завантажується і відправляється в інший магазин.

Під час кільцевого маршруту повністю завантажений автомобіль доставляє одним рейсом товари у кілька магазинів, що розташовані на шляху його руху.

Маршрути розробляють з урахуванням вантажопідйомності автомобілів відокремлено з метою завезення продовольчих і непродовольчих товарів. Доцільність вибору того чи іншого виду маршруту визначається потребою у максимальному зниженні витрат на доставку товарів і підтверджується проведенням достатньо складних економічних розрахунків.

Після завезення товарів у магазини інвентарна тара зворотним рейсом автотранспорту має повертатися постачальнику. Контроль за рухом інвентарної тари та її облік покладається на матеріально відповідальну особу складу, з якого ведеться відпуск товарів (наприклад, комірника експедиційного складу), яка у спеціальному журналі записує дату відпуску товарів конкретному покупцеві, інвентарний номер тари і дату її повернення на склад. З метою організації централізованого завезення товарів потрібно також чітко визначити порядок оформлення супровідних документів і приймання товарів, які мають забезпечити повне збереження товарно-матеріальних цінностей. Варто зауважити, що різні постачальники в даний час можуть по-різному організовувати і порядок оформлення цих операцій, і перелік супровідних документів, але здебільшого основними документами у процесі організації товаропостачання є рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна і податкова накладна.

Рахунок-фактура, яка супроводжує товар під час його завезення у роздрібну торговельну мережу, виписується (роздруковується за допомогою комп'ютерної техніки) підприємством-постачальником на основі відбірних листів, оформлених товарознавцями. Рахунок-фактуру використовують з метою остаточної перевірки правильності комплектування партії товарів для конкретного замовника, після чого рахунок-фактуру разом з товаром укладають в інвентарну тару, закривають і опломбовують. Передачу інвентарної тари з товарних складів на експедиційний склад реєструють шляхом відмітки номерів окремих тарних місць у спеціальному журналі.

2. Аналіз організації товаропостачання ПАТ «Вінницький комбінат хлібопродуктів №2»

2.1 Загальна характеристика діяльності підприємства ПАТ «Вінницький комбінат хлібопродуктів №2»

Публічне акціонерне товариство «Вінницький комбінат хлібопродуктів №2» 2324 смт. Десна вул. Гагаріна, 6. Підприємство займається оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

Публічне акціонерне товариство «Вінницький комбінат хлібопродуктів №2» Ідентифікаційний код 00953208, яке було засновано Регіонального відділення Фонду державного майна України в Вінницькій області. Від 2 жовтня 1997 року шляхом перетворення «Вінницький комбінат хлібопродуктів №2». Тип товариства публічне акціонерне товариство.

Місцезнаходження Україна, смт. Десна Вінницького району Вінницької області, вул. Гагаріна, 6

Предмет діяльності товариства є:

         виробництво борошномельної, круп`яної, комбікормової та іншої продукції та її реалізація;

         проведення державних закупок зерна,

         обробка збереження і відпуск зернових культур;

         збереження та раціональне використання державних хлібних ресурсів;

         виробництво хлібобулочних виробів; автотранспортної техніки, обладнання та іншої техніки;

         сільськогосподарського виробництва;

Статутний капітал становить 6712 (Шість мільйонів сімсот дванадцять тисяч грн.) Товариство поділений на 26848000 (двадцять шість мільйонів вісімсот сорок вісім тисяч) штук простих іменних акцій.

Групування господарських операцій та витрат підприємства здійснюється на основі П(С) БО 16 «Витрати». Групування планових витрат підприємства ПАТ «Вінницький комбінат хлібопродуктів №2» за економічними елементами виконується за принципом поданим у табл. 2.2:

Таблиця 2.2. Групування планових за економічними елементами на підприємстві ПАТ «Вінницький комбінат хлібопродуктів №2»

№з/п	Назва економічних елементів	Сума, грн.
1	2	3
1	Матеріальні витрати	61227
2	Витрати на оплату праці	113285
3	Відрахування на соціальні заходи	39634
4	Амортизація	20491
5	Інші операційні витрати	80735
	Всього:	315372

Групування витрат підприємства за статтями калькуляції здійснюється за методикою групування витрат за економічними елементами.

Всі виробничі витрати розподіляються окремо за двома цехами, а операційні витрати загалом по підприємству. Відрахування на соціальне страхування обчислюється з суми основної та додаткової заробітної плати загалом згідно чинного законодавства.

Відомість зведеного обліку витрат на виробництво продукції складається на основі згрупованих планових витрат підприємства за статтями калькуляції. У графі 3 і графі 7 подано залишки незавершеного виробництва на початок і на кінець звітного періоду. Відрахування на соціальне страхування обчислюють від загальної суми основної і додаткової заробітної плати. Вкінці обчислюється загальна сума витрат незавершеного виробництва на початок і на кінець звітного періоду за вирахуванням зворотних відходів. Пізніше слід обчислити витрати разом із залишком витрат у незавершеному виробництві. Планова виробнича собівартість готової продукції обчислюється враховуючи залишки незавершеного виробництва на кінець звітного періоду.

Рис. 2.1. Схема організаційної структури управління ПАТ «Вінницький комбінат хлібопродуктів №2»

Планову калькуляцію витрат на виготовлення одиниці продукції Вінницького комбінату хлібопродуктів №2 застосовують системи калькулювання повних і змінних витрат, подано у табл. 2.2 і табл. 2.3 відповідно:

Система обліку змінних витрат ґрунтується на визначенні неповної собівартості продукції. Принципова відмінність між системами обліку повних і змінних витрат полягає у способі врахування постійних виробничих накладних витрат.

Таблиця 2.3. Відомість зведеного обліку витрат на виробництво продукції Вінницького комбінату хлібопродуктів №2 у плановому місяці

№	Стаття	Собівартість НВ на.	Витрати за звітний місяць, грн.	Разом із залишком витрат у НВ на початок місяця, грн.	Витрати на випуск продукції	Собівартість НВ на кінець місяця, грн.
з/п	Калькуляції
1	Сировина і матеріали	8000	43087	51087	42087	9000
2	Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств	2000	19640	21640	19140	2500
3	Паливо й енергія на технологічні цілі	500	10500	11000	10400	600
4	Зворотні відходи (вираховуються)	-100	-2000	-2100	-1900	-200
5	Основна заробітна плата	6000	46900	52900	45900	7000
6	Додаткова заробітна плата	1000	43750	44750	43550	1200
7	Відрахування на соціальне страхування	2660	34447	37107	33991	3116
8	Загальновиробничі витрати у т.ч.:	3000	55621	58621	54621	4000
	а) змінні;	1000	27430	28430	27230	1200
	б) постійні;	2000	28791	30191	27391	2800
	Разом	23060	251945	275005	247789	27216

Таблиця 2.4. Планова калькуляція витрат на виготовлення одиниці продукції за системою повних витрат Вінницького комбінату хлібопродуктів №2

№з/п	Статті калькуляції	На одиницю виробу, грн.
1	2	3
1	Прямі матеріальні витрати всього:
	у т. ч.: а) сировина і матеріали,	84,17
	б) купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби,	38,28
	в) паливо та електроенергія на технологічні цілі,	20,8
	г) зворотні відходи.	-3,8
2	Прямі витрати на оплату праці всього:
	у т. ч.: а) основна заробітна плата,	91,8
	б) додаткова заробітна плата.	87,1
3	Відрахування на соціальне страхування	67,98
4	Загальновиробничі витрати	109,24
Всього виробнича собівартість		495,58

При цьому як витрати періоду розглядаються не лише операційні витрати, а і постійні виробничі витрати. Вони не включаються у собівартість продукції.

Планова калькуляція витрат на виготовлення одиниці продукції за системою повних витрат складається на основі відомості зведеного обліку витрат. Виробнича собівартість складає суму всіх витрат на одиницю виробу за винятком зворотних відходів. Планова калькуляція витрат на виготовлення одиниці продукції за системою змінних витрат складається за такою ж методикою як попередня, відмінність полягає лише при визначенні суми загальновиробничих витрат. На території району міста розміщено 4 магазина одного власника, що торгують продовольчими товарами. Їх координати і місячний товарообіг наведено у табл. 2.5.

Таблиця 2.5. Товарообіг і координати магазинів ВАТ «Вінницький комбінат хлібопродуктів №2»

Номер магазину	Координати,	Координати, Y	Товарообіг, т/міс.
1	2	3	4
40	20	80	10
60	100	70	82
9	15	10	12

Цей метод дозволяє визначити оптимальне місце розміщення одного розподільчого центра. Для цього використовується метод накладення мережі координат на карту потенційних місць розміщення складів. Система мережі дає можливість оцінити вартість доставки вантажів від кожного постачальника до ймовірного складу і від складу до кінцевого споживача.

Основним завданням товарної політики є створення такого товару чи послуги і таке управління ними, щоб інші елементи маркетингової діяльності або були непотрібні взагалі, або ж використовувалися мінімально як допоміжні для досягнення поставлених фірмою цілей.

Товарна політика передбачає певний курс дій товаровиробника або наявність у нього наперед обдуманих принципів поведінки. Вона покликана забезпечити прийняття рішень стосовно формування асортименту й управління ним; підтримання конкурентоспроможності товару на певному рівні; знаходження для товарів оптимальних товарних ніш (сегментів); розробка та реалізація стратегії упаковування, маркування, обслуговування товарів.

Розробка й здійснення товарної політики вимагають дотримання наступних умов: чіткої уяви про мету виробництва й збуту на перспективу; наявності стратегії виробничо-збутової діяльності підприємства; хорошого знання ринку й характеру його вимог; чіткої уяви про свої можливості й ресурси Обслуговування - це забезпечення сталості відповідних характеристик товарів, що впроваджені на ринку і користуються попитом споживачів. Основним у цій частині маркетингової товарної політики є контроль за якістю продукції, своєчасне інформування виробництва про необхідність її поліпшення, збереження характеристик товарів у процесах розподілення та продажу.

Елімінування - це процес зняття застарілого продукту фірми з ринку. Його основне завдання - оптимізувати усунення з ринку товару, попит на який падає. Це означає узгодити витрати фірми на виробництво й реалізацію товару, який все важче знаходить свого споживача, з доходами від його продажу, які все ще наявні й можливі в майбутньому.

Послуги сервісу включаються до списку звичайно після вивчення думки покупців і складаються із забезпечення: надійності постачань, оперативності надання, можливості одержання технічної консультації, надання знижок, післяпродажне обслуговування та ін.

Рішення про рівень сервісу приймаються фірмою після вивчення думки клієнтів.

Сервісне обслуговування розглядається як знаряддя проти конкуренції. У зв'язку з цим багато фірм створюють відділи, що вивчають зауваження й скарги клієнтів, розробляють питання технічного обслуговування та інформації.

З урахуванням характеристик підприємства, а також досліджень відомого фахівця в області управління організацією Пітера Дойля, визначимо структуру управління збутом даної організації. У цю структуру входять наступні елементи:

-        задачі служби збуту;

-        стратегія служби збуту;

         розмір і структура служби збуту;

         розподіл ресурсів служби збуту;

         управління персоналом служби збуту;

         задачі торгового персоналу компанії;

Відповідно до цього, визначимо основні задачі підприємства:

-        пошук нових покупців;

-        забезпечення клієнтів необхідною інформацією;

         продажі і ведення переговорів;

         контроль обслуговування покупців;

         участь у ринкових дослідженнях;

         підтримка відносин із клієнтами.

Керівництво компанії, у даному випадку регіональний менеджер, визначає ступінь важливості кожної з задач і час, необхідний для їхнього виконання.

Кінцева мета управління збутом - досягнення компанією планових показників по росту та прибутковості через задоволення купівельних потреб. Менеджери вищої ланки упевнені в доцільності стратегічного партнерства з клієнтами, тому що в цьому випадку відпадає необхідність розробки конкурентних пропозицій про ціну, що ведуть до зниження прибутку, крім того, покупці є генераторами нових ідей. Однак стратегічне партнерство - це ідеал, до якого необхідно прагнути, але крім його існують і інші типи відносин з постачальниками.

Відмітні переваги товару, що поставляється	Високі	Обраний постачальник	Стратегічне Партнерство
	Низькі	Постійний постачальник	Постачальник великих партій стандартних товарів
		Низька	Висока
		Ступінь впливу на прибутковість покупця

Рис. 2.3. Типи відносин з постачальниками

Постійний постачальник - покупець робить регулярні закупівлі в невеликих обсягах. Він прагне скоротити число постачальників і спростити процедуру замовлення. Ціна постачань має значення, але через невеликий обсяг закупівель не є основним їхнім критерієм.

Постачальники великих партій стандартних товарів - їх положення найбільш уразливе. Невелике зниження цін вплине на прибуток покупця. Фахівці із закупівель мають могутні стимули для того, щоб змусити постачальника знизити ціни на товар і залучити до співробітництва альтернативних продавців.

2.2 Аналіз ефективності товаропостачання підприємства ВАТ «Вінницький комбінат хлібопродуктів №2»

Таблиця 2.6. Основні показники господарської діяльності підприємства за 2009-2011 роки ПАТ «Вінницький комбінат хлібопродуктів №2»

№	Основні показники господарської діяльності	Роки			Абсолютне відхилення тис. грн.		Відносне відхилення%
		2009	2010	2011	2010	2011	2010	2011
1.	Виручка від реалізації	280	302,1	606	-1061,9	125	-0,4	0,21
2.	Валовий дохід до товарообороту
3.	Витрати обігу тис. грн	2977,4	2579	1575,4	1177	0,31	2,32
4.	Прибуток від реалізації
5.	Балансовий прибуток тис. грн	324,5	507,7	2199	183,2	1691,3	0,29	1,6
6.	Прибуток підприємства	206,7	8,6	-216	-198,1	-252,4	-1,98	-0,6
7.	Виручка від реалізації
8.	Середня чисельність працівників	3	4	4	1	-	0,02	0,03
9.	Рентабельність товарообороту%	10	6	-4	-4	-2	0,0021	-0,0001
10.	Рентабельність, %	7	2	0	5	0	0,01	0

Описане в роботі рішення, засноване на мережах із зворотними зв'язками, є типовим в цьому відношенні. Все ж відповідь виходить так швидко, що в певних випадках метод може виявитися корисним. Виручка реалізації у 2010 році становила 302, 1а у 2011році стала 606 тис. грн, стало більше на 303,9 тис. грн.

Середня кількість працівників з порівняно минулими роками зросла у 2009 році 3 працівників, а стало 4 працівника, більше на 1 особи.

Прибуток підприємства у 2010 році зменшився, через різке подорожання бензину та солярки. Через великого зростання цін на муку, молока, яйця та ін.

Частка постійних операційних витрат згідно додаткових даних складає: адміністративних - 90%, витрат на збут - 80%, інших операційних витрат - 100%. Обчислено відповідні частки витрат, а після того вирахувано загальну суму цих витрат.

Обчислити собівартість реалізованої продукції.

Собівартість реалізованої продукції (Срп) визначається за формулою:

Срп = (520 * Свп на 1) + ∑ опер. витрат (грн.)                          (2.1)

Крп = ГПп + Квп - ГПк,                                                 (2.2)

де: Квп - кількість продукції виготовленої у плановому періоді, од.;

ГПп, ГПк - собівартість залишків готової продукції відповідно на початок і кінець місяця, од.

Крп=50+500-30=520 од.

Срп =(520*495,58)+52125,9=309826,5 грн

Спр =(520*440,8)+52125,9=281339,8 грн

Обчислити планову суму прибутку від реалізації продукції.

Планову суму прибутку визначають за формулою 2.3:

Пп =                  (2.3)

де: К - сума капіталу підприємства, грн.;

Рк - плановий показник рентабельності капіталу підприємства, %.

Пп = 450000*50/100 = 225000 грн

Д=309826,5+225000=534826,5 грн

Суми витрат для визначення собівартості реалізованої продукції при застосуванні системи повних і змінних витрат записуються з табл. 2.4 графа 6. Сума змінних операційних витрат при застосуванні системи змінних витрат визначається також на основі табл. 2.3., але обраховується змінна їх частка (адміністративні витрати складають 10%, витрати на збут - 20%).

Таблиця. 2.7. Оцінка забезпеченості підприємства трудовими ресурсами ПАТ «Вінницький комбінат хлібопродуктів №2»

Категорії персоналу і обсяг продукції	Фактично за минулий період	За звітний період		Відхилення абсолютне (±)		Фактично, %
		за планом	фактично	від плану	від минулого періоду	до плану	до минулого періоду
Усього персоналу, осіб	1415	1406	1354	-52	-61	96,3	95,69
у т. ч.:
1. Працівники основної діяльності (ПОД)	1400	1390	1340	-50	-60	96,4	95,71
із них:
- робітники	1010	1000	958	-42	-52	95,8	94,85
- службовці	390	390	382	-8	-8	97,95	97,95
у т. ч.:
- керівники	15	15	10	-5	-5	66,67	66,67
- спеціалісти	375	375	372	-3	-3	99,2	99,2
2. Непромисловий персонал (неосновної діяльності)	15	16	14	-2	-1	87,50	93,33
Обсяг товарної продукції, тис. грн	8000	8400	8500	+100	+500	101,19	106,25

3. Шляхи вдосконалення товаропостачання торговельного підприємства

Успішна організація оптового продажу продукції ПАТ «Вінницький комбінат хлібопродуктів №2» пов'язана з напруженою роботою комерційної служби підприємства, яка повинна вивчати джерела закупівель та постачальників товарів, споживчий попит та торгову кон'юнктуру, вести комерційні переговори, укладати договори, забезпечувати планомірну доставку товарів, вести оперативний облік закупівель та контроль за виконанням договірних зобов'язань.

Виконання цих функцій ПАТ «Вінницький комбінат хлібопродуктів №2» повинно здійснюватись таким чином, щоб у кінцевому підсумку досягалась економічна ефективність роботи не тільки даного оптовика, а й роздрібних торговельних підприємств, що обслуговуються. Це досягається за рахунок планування та раціональної організації усіх комерційних операцій щодо оптової закупівлі товарів.

Здійснюючи закупівлю товарів, оптові торговельні підприємства активно впливають на постачальників, збільшуючи виробництво товарів та розширюючи асортименту виробів, що користуються підвищеним попитом у покупців, впроваджуючи у виробництво нові моделі, фасони, підвищуючи їх якість [17].

Для підвищення ефективності господарських зв’язків із постачальниками продовольчих товарів в необхідно використовувати наступну методику комплексного дослідження даної проблеми, що використовує логічну послідовність етапів і процедур, представлених на рис.

На першому етапі необхідно виробити стратегічну мету аналізу, повинно бути регулярне і своєчасне надання керівнику підприємства різноманітної інформації про постачальників для усунення або зниження рівня ризиків при прийнятті управлінських рішень, а також при розробці стратегії подальшого розвитку організації [18].

Таблиця 3.1. Група підприємців постачальників ПАТ «Вінницький комбінат хлібопродуктів №2»

Група постачальників	Кількість постачальників у попередньому році		Кількість постачальників за звітний період
Укріїна	13	100	17	100
СНД	-	-	-	-
Зарубіжні	-	-	-	-

Таблиця 3.2. Групування постачальників зі формою власності

Державні підприємства	5	38	7	41
Колективні підприємства	3	23	2	12
Спільні підприємства	2	15	-	-
Приватні підприємства	3	24	8	47
Разом	13	100	17	100

Таблиця 3.3. Групи постачальників за тривалістю господарських зв’язків

Разові угоди	10	76	12	70
Угоди поставки до 1 року	3	24	5	30
угоди поставки до 1 і більше року	-	-	-	-
Разом	13	100	17	100

Таблиця 3.4. Групи постачальників за формою розрахунків

100% передоплата	6	46	7	41
Часткові розрахунки	2	15	1	6
Після реалізації, товарів	5	39	9	53
Разом	13	100	17	100

Висновки

Товарне постачання роздрібної торговельної мережі - це комплекс комерційних і технологічних операцій, спрямованих на доведення товарів до роздрібної торговельної мережі в кількості та асортименті, що відповідають попиту населення.

Зробивши економічний аналіз та оцінку Вінницького комбінату хлібопродуктів №2, я побачила що комбінат платоспроможний, рентабельний, має незначний прибуток. Показники порівняно з минулим роком зменшились. Чистий збиток став менший у 2010 році ін. становив 424,6 тис. грн., а у 2011 році став 574 тис.грн. на 149,4 тис грн., збільшився. Це пов’язано з великими витратами на комбінаті, обладнанням. Виробничі запаси у 2010 році становили 168,8 тис. грн., а у 2011 стали 263,8 тис.грн.

Показники ділової активності дають змогу оцінити, наскільки ефективно підприємство використовує свої кошти. До цієї групи відносять показники оборотності, які мають велике значення для оцінки фінансового стану підприємства, оскільки швидкість обороту коштів, тобто швидкість перетворення їх на грошову форму, безпосередньо впливає на платоспроможність підприємства.

Для аналізу використовують Баланс (ф. №1) та Звіт про фінансові результати (ф. №2).

Раціональна організація товаропостачання ґрунтується на додержанні таких основних вимог:

- завезення товарів у роздрібні торговельні підприємства відповідно до обсягів та структури попиту населення і змін кон’юнктури торгівлі;

ритмічне постачання товарів у роздрібну торговельну мережу в широкому асортименті і необхідній кількості з урахуванням товарного профілю торговельного підприємства;

встановлення розмірів партій завезення з урахуванням наявних товарних запасів, обсягів одноденної реалізації і прийнятої періодичності завезення;

визначення джерел постачання і найбільш ефективних у конкретних умовах форм і методів товаропостачання з урахуванням складності асортименту, обсягів виробництва товарів та територіальної віддаленості постачальників від торговельного підприємства;

визначення кількості товарів і частоти їх завезення відповідно до типу і потужності торговельного підприємства, забезпечення його відповідними площами для зберігання та технологічним обладнанням (особливо холодильним);

забезпечення мінімальних витрат на завезення та зберігання товарів у роздрібній торговельній мережі.

Раціональна організація постачання роздрібної торговельної мережі з урахуванням наведених вимог має базуватися на принципах плановості, безперебійності, ритмічності, оперативності, технологічності та економічності.

Розрізняють два методи товаропостачання; децентралізований так званий «самовивіз» і централізований в порядку централізованого завезення товарів - ЦЗТ.

З урахуванням порядку завезення товарів у роздрібну торговельну мережу розрізняють дві форми товаропостачання - транзитну і складську.

Під управлінням товаропостачанням розуміють систему управлінського впливу на процеси формування замовлень на товари, розробки та укладання угод з постачальниками, фізичного переміщення товарів від постачальників до торгових підприємств і формування товарних запасів та управління ними.

Важливою умовою підвищення ефективності товаропостачання роздрібної торговельної мережі є створення інформаційно-диспетчерських служб в роздрібних торговельних підприємствах та на оптових базах.

Виходячи з усього вище зазначеного, можна підбити підсумки, що підприємство розвинене та розвивається, рентабельне, самоокуповується та приносить сталий дохід. Для більш стійкого розвитку підприємству можна запропонувати:

· розширювати пошук можливих джерел закупки товарів, створювати додаткові джерела для поповнення товарних ресурсів;

· підтримувати постійний контакт з потенційними споживачами. З даною метою пропоную управлінському персоналу розробити і використати систему постійного спостереження за навколишнім середовищем і збереженням даних;

· налагодити використання прогресивних форм і методів вивчення попиту;

· проводити та брати участь у різноманітних виставках, конференціях, тестуваннях товарів, обладнання, тощо.

Список джерел

1.   Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності: Закон України // ВВР України. 1992. - №21.

2.       Про рекламу: Закон України // Закони України. Том 11. - К.: Юрінком, 1997. - С. 7-17.

.        Про захист прав споживачів: Закон України // Закони України. Том 10. - К.: Юрінком, 1997. - С. 85-90.

4.   Абчук В.А. Коммерция: Учебник / В.А. Абчук. - СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2007. - 475 с.

5.   Азоев Г.Л., Челенков Л.П. Конкурентные преимущества фирмы - М.: ОАО «Новости», 2004

.     Апопій В.В., Міщук І.П., Ребицький В.М., Рудницький С.І., Хом’як Ю.М. Організація торгівлі, підручник. 2-ге видання. К., 2005. - 613 с.

.     Армстронг Г. Котлер Ф. Маркетинг. - М.: Издательский дом «Вильямс», 2005

8.       Арташина И.А. Поведение потребителей: Учебное пособие. - Н. Новгород: Нижегород. гос. архит. - строит. ун-т, 2009. - 104 с.

.        Балабанова, Л.В. Коммерческая деятельность: маркетинг и логистика: моногр. /Л.В. Балабанова, А.Н. Германчук. - Донецк: ДонГУЭТ, 2003. - 231 с.

10. Берман Б., Еванс Д. Роздрібна торгівля: стратегічний підхід: Пер. з англ. - М.: Вид. дом «Вільямс», 2006. - 1184 с.

11. Бланк И.А. Управление торговым предприятием / И.А. Бланк. - М.: ТАНДЕМ, ЭКМОС, 1998. - 416 с.

12. Близнюк С., Онищенко В. Методичні підходи до розробки маркетингової стратегії торговельного підприємства // Вісник КНТЕУ. - 2009. - №1. - С. 83 - 90.

13.     Близнюк С.В. Стратегічний маркетинг торговельної фірми: Методичні і організаційні аспекти управління. - К.: Логос, 2008.

.        Большой экономический словарь. / Под ред. А.Н. Азрилияна. - М., 2008.

.        Боровиков О.В. Особливості сегментації внутрішнього ринку України щодо споживчих товарів. - В кн.: Маркетинг: стан і основні напрями розвитку. - К.: КДТЕУ, 1997, с. 13-17.

16. Боумен К. Основы стратегического менеджмента. - М: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2005. - 175 с.

17.     Винокуров В.А. Организация стратегического управления на предприятии. - М: Центр экономики и маркетинга, 2011. - 148 с.

.        Гаркавенко С.С. Маркетинг. - К.: Видавництво «Лібра», 2006

19. Гвоздик О. Ассортиментная и ценовая политика // Маркетинг и реклама. - 2010. - №5-6. - С. 60-61

20.     Гринев В.Ф. Товарно-инновационая политика: Учеб.пособие. - К.: МАУП, 2004. -160 с.

.        Дибб С., Симкин Л. Практическое руководство по сегментированию рынка.-С. Пб.: Питер, 2008

22. Дихтль Е. Практический маркетинг: Учеб. пособие / Е. Дихтль, Х. Хершген; Пер. с нем. А.М. Макарова; Под ред. И.С. Минко. - М.: Высш. шк., 1995. - 255 с.

23. Жеккер О. Цільові орієнтири торговельного підприємства на різних етапах його розвитку. - Xарків, 2008

24.     Зермати П. Практика управления товарными запасами. - М.: Экономика, 2007.

.        Зотов В.В. Ассортиментная политика фирмы. / Московская финансово-промышленная академия. - М., 2009. - 69 с.

.        Иванов Ю.Б. Конкурентоспособность предприятия в условиях формирования рыночных отношений. - X.: ХГЭУ, 2007. - 246 с.

27. Ігнатьєва І.А. Обгрунтування товарної політики підприємства в умовах ризику та невизначеності // Легка промисловість. - 2011. - №2. - С. 59.

.     Іспірян ГЛ., Нгуен А.К. Методологічний підхід і методика визначення конкурентної позиції фірми на ринку // Бізнес. - 2012. - №1-2. - С. 66-67.

29.     Кардаш В.Я. Маркетингова товарна політика. - К.; КНЕУ, 2005

30. Карнаухов С.Б., Гордон М.П. В чем может помочь логистика (эффективность и методы организации, товародвижения). - М.: Информцентр-Директор, 1996

.     Катлип С., Сентер А., Врум Г. Паблик рилейшиз. Теория и практика - М.: Издат. дом «Вильямс», 2004

32.     Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посібн. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2004. - 378 с.

33. Коротков А.В. Статистическая характеристика многообразия продукта в маркетинге / А.В. Коротков // Маркетинг. - 2011. - №3 (52). - С. 24-32.

34. Котлер Ф. Основы маркетинга / Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1990.

35. Кредисов А. Маркетинг у ХХІ ст.: особливості перспективного розвитку // Економіка України. - 2010. - №9. - С. 4 - 11.

товаропостачання торгівельний товар завезення