Облік і аудит реалізації робіт та послуг в сучасних умовах господарювання

  • Вид работы:
    Дипломная (ВКР)
  • Предмет:
    Бухучет, управленч.учет
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    1,38 Мб
  • Опубликовано:
    2012-12-07
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Облік і аудит реалізації робіт та послуг в сучасних умовах господарювання










ВИПУСКНА РОБОТА

«Облік і аудит готової продукції та її реалізації на підприємстві»

Вступ

Відомо, що метою створення більшості підприємств є отримання доходу, прибутку від своєї діяльності, це можливе завдяки виробництву готової продукції, наданих послуг, виконань робіт. Адже потім за допомогою процесу продажу, реалізації зазначених цінностей можливо отримати дохід і навіть прибуток.

Важливим результатом діяльності кожного підприємства є виготовлення продукції, її реалізація та розрахунки з покупцями. В зв`язку з цим на підприємствах значне місце займає облік реалізації продукції. Продаж продукції впливає на фінансовий результат підприємства.

Для підприємств виробничої сфери, найбільш суттєве значення, має раціональна організація обліку готової продукції, її реалізація та розрахунків з покупцями, яка передбачає дотримання системного підходу, цілісності, всебічності, субординації, динамічності, випереджаючого відображення, системоутворюючих відносин окремих частин і елементів.

В умовах ринкової економіки, правильний, чіткий і своєчасний облік випущених, відвантажених і реалізованих виробів сприяє посиленню контролю за наявністю матеріальних цінностей, забезпеченню підприємств коштами і прискоренню обертання оборотних коштів.

Актуальність теми підтверджується і тим, що вона знайшла широке відображення в економічній літературі, зокрема в роботах наступних авторів Бутинця Ф.Ф. Бабич В.В., Грабової Н.М., Завгороднього В.П., Кузьминського А.М., Литвина Ю.Я., Мурашко В.М., Партина Г.О., Пархоменко В.М., Покропивного С.Ф., Савченко Г.В., Чумаченько М.Г. та багато інших.

Основними видами діяльності підприємства є: виробництво та реалізація через мережу фірмових магазинів, інших торговельних закладів кондитерських виробів. Цю продукцію вживають усі верстви населення майже кожен день. Асортимент цієї продукції дуже великий, це: печиво, торти, десерти та інші вироби. Максимальна потужність випуску продукції підприємства складає близько 50 тон кондитерських виробів на добу. Фактичний випуск цієї продукції складає від 10 до 12 тон на добу. Графік роботи цілодобовий.

Основними ринками збуту готової продукції є торгові підприємства, такі як: Ашан, Мегамаркет, Метро. Але головним ринком збуту є відправлення продукції за кордон (Ізраїль, Туркменістан, Казахстан, Білорусія, Турція та інші).

На кожному виробничому підприємстві повинні дотримуватись основних положень щодо охорони праці. Основними нормативно-правовими актами, що регламентують охорону праці є: Конституція України, Закони України «Про охорону праці», «Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та іншими.

За своєю суттю державний контроль за охороною праці був і залишається навіть більш дискримінаційним щодо власника підприємства ніж податкове законодавство. Пріоритет життя і здоров’я працівника відносно результатів виробничої діяльності записаний як один із принципів державної політики щодо охорони праці. Зі збільшенням кількості перевіряючих дотримання основних нормативних актів з охорони праці, можливо, убереже працівників від нещасних випадків, а власника і керівництво від санкцій з боку контролюючих органів.

Основною метою керівника підприємства є створення в кожному структурному підрозділі і на кожному робочому місці безпечних умов праці, проведення інструктажів з охорони праці та техніки безпеки.

Сьогодні йде жорстока конкурентна боротьба між виробниками однотипних видів продукції за ринки збуту свого товару, розширення кола споживачів, тому виграти і перемогти зможе те підприємство, чия продукція є якіснішою і дешевшою. Тому тема дипломної роботи «Облік і аудит готової продукції на підприємстві» є дуже актуальною сьогодні.

Мета дипломної роботи розкрити облік і аудит випуску готової продукції та її реалізації є актуальною і має важливе народногосподарське значення.

Завдання дипломної роботи:

·        висвітлити характеристику випуску готової продукції;

·        характеристику реалізації (збуту) готової продукції;

·        характеристику розрахунків з покупцями;

·        розкрити методику бухгалтерського обліку випуску готової продукції;

·        розкрити методику бухгалтерського обліку реалізації (збуту) готової продукції;

·        документальне оформлення господарських операцій, пов’язаних з рухом готової продукції;

·        розкрити синтетичний облік готової продукції;

·        розкрити методику аудиту готової продукції та її реалізації.

Предметом дослідження даної дипломної роботи є бухгалтерські документи, в яких відображається рух готової продукції та її реалізація на підприємстві.

Об’єктом дослідження є господарська діяльність ТОВ «КБФ».

При написанні дипломної роботи використано законодавчі та нормативні акти, інструкції, періодичні видання, навчальна література; дослідження за темою, первинні документи, рахунок - фактура, податкова накладна, товаротранспортна накладна, відомість випуску готової продукції, накопичувальна відомість готової продукції калькуляція, регістри бухгалтерського обліку.

1. Готова продукція та її значення у фінансово-господарській діяльності підприємства

1.1 Готова продукція як економічна категорія

аудит облік синтетичний продукція реалізація

Управління виробничими запасами має два основні аспекти. Один стосується забезпечення підприємства виробничими запасами для виготовлення необхідного продукту в достатній кількості, у визначені терміни та в потрібному місці.

Другий аспект пов'язаний з витратами на придбання певного виду виробничих запасів. Виходячи з цих положень на підприємстві регулюють придбання та використання виробничих запасів.

Виробничі запаси є однією з найбільших складових собівартості продукції, робіт, послуг. Від правильності ведення обліку виробничих запасів залежить достовірність даних про отриманий підприємством прибуток та збереження самих виробничих запасів.

Виробничі запаси є дуже важливою і значною частиною активів підприємства. Вони відносяться до складу оборотних активів, тому можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу.

Ефективність управління обіговими коштами підприємства, до яких відносяться виробничі запаси, обумовлюються багатьма чинниками: як зовнішніми, що не залежать від діяльності підприємства, так і внутрішніми, на які підприємство може, та повинно активно впливати.

До зовнішніх чинників належить загальний стан економічної ситуації в країні та регіоні, особливості та нестабільність податкового законодавства, умови надання кредитів та процентні ставки, наявність цільового фінансування.

Однак не меншу роль відіграють внутрішні чинники, які підприємство має активно використовувати з метою підвищення ефективності використання обігових коштів. Основні з них покладені в основу раціонального та економного використання виробничих запасів. [26]

Характеристику масштабу виробничої діяльності промислового підприємства, зокрема, її якісного результату дають показники виробництва продукції в натуральному вимірі (по встановленому асортименту) і загального об'єму продукції у вартісному виразі. Головною складовою промислової продукції є готові вироби, виготовлені основними цехами підприємства і призначені для продажу стороннім замовникам, а також своїм непромисловим господарствам і власному капітальному будівництву.

Для правильного відображення в обліку вартісних параметрів (характеристик) продукції треба виконати калькуляційну процедуру, калькуляційні розрахунки визначення її фактичної собівартості.

Калькулювання - визначення розміру витрат у вартісному вираженні, які приходяться на калькуляційну одиницю. За допомогою калькулювання обліковують собівартість. Метою калькулювання фактичної собівартості у виробництві є собівартість продукції. Для того щоб калькулювати фактичну собівартість готової продукції треба обліковувати її випуск. Для визначення собівартості продукції потрібно мати як кількісні, так і якісні її характеристики. Продукція може бути виробом, роботою, послугою.

Фактична собівартість продукції визначається для різних потреб: фактичних результатів діяльності господарства, ціноутворення, ефективності технологічних та організаційних рішень, встановлення раціональності витрат та ін.

При побудові обліку витрат за нормативним методом обов'язково обчислюють нормативну собівартість продукції.

Разом з тим калькуляційний процес не включає усієї складності калькуляції у господарстві, оскільки окрім основної продукції господарство повинно калькулювати також продукцію допоміжного виробництва. Собівартість продукції розраховують за калькуляційними елементами - статтями витрат. Статті витрат - це аспект побудови собівартості за видами діяльності. Номенклатура статей витрат на різних підприємствах різна і залежить від потреб управління.

Об'єктом калькуляції є собівартість продукції (виробів, послуг або робіт), але слід мати на увазі не тільки об’єкти, а й калькуляційні одиниці конкретного продукту, або непрямо через формування проміжних облікових комплексів видового групування: через рахунок №91 «Загальновиробничі витрати». Тому методика калькулювання фактичної собівартості окремих видів продукції тісно пов'язана з побудовою аналітичного обліку витрат на виробництво окремих видів продукції. Але аналітичний облік прямих витрат є лише основою побудови калькуляційного процесу обчислення фактичної собівартості окремих видів продукції через виникнення потреби розподілу непрямих витрат. Для калькулювання фактичної собівартості окремих видів готової продукції слід врахувати методику розподілу комплексних витрат на окремі види.

Разом з тим треба враховувати ще один важливий метод (прийом) калькулювання фактичної собівартості окремих видів продукції - порядок включення прямих витрат. На окремих виробництвах прямі витрати також включаються у собівартість продукції різними методами (прийомами): пряме віднесення витрат на окремі види продукції, так званий продуктивний прийом; прямі витрати включені у собівартість однорідних виробів відповідно до вибраної бази розподілу; коефіцієнтний метод розподілу. Національні стандарти з бухгалтерського обліку передбачають коефіцієнтний метод розподілу.

В окремих виробництвах собівартість деяких виробів визначають індексним або комбінованим методами.

Калькулювання собівартості продукції завершують розрахунком фактичної собівартості одиниць вимірювання окремих видів продукції. В усіх випадках це зводиться до простої арифметичної дії: загальну суму собівартості окремого виду продукції ділять на кількісні характеристики даного виду.

Вивчаючи склад елементів витрат робимо висновок, що це сукупність у вартісному вираженні, яка характеризує одночасно вартість таких елементів: готової продукції, відходів виробництва, браку виробництва, побічної продукції, незавершеного виробництва. Таким чином, ця сукупність не має конкретизації стосовно окремого елемента, яка досягається шляхом калькуляції. Але для цього потрібні кількісні характеристики усіх названих елементів. [23]

Готовою продукцією є вироби і продукти, повністю закінчені обробкою на даному підприємстві, які пройшли перевірку на відповідність до затверджених стандартів або технічних умов і оформлені приймально-здавальною документацією, а також виконані роботи й послуги, надані іншим підприємствам, наприклад, виконані ремонтні або налагоджувальні роботи, проведені перевезення вантажів вантажним транспортом та ін.

Випуск і реалізація готової продукції, здача виконаних робіт і наданих послуг є головною метою діяльності підприємства.

Основними натуральними показниками обліку готової продукції є показники, які характеризують кількість (шт., компл., метри та ін.), обсяг (куб. м, квадрат, м), масу (г, кг, ц, т та ін.)

Використовуються в обліку й умовно-натуральні показники, які застосовуються для отримання узагальнюючих (умовних) показників обліку однорідної продукції. Кількість такої продукції за видами перераховують за допомогою певних коефіцієнтів в умовну вагу, сорт, типорозмір тощо. Коефіцієнт співвідношення визначається залежно від вмісту корисної речовини в продуктах, рівнях витрат, тривалості виробничого циклу. Прикладом може служити вимірювання кількості виплавленого чавуну в перерахунку на передільний, консервів - в умовних банках, мінеральних добрив - в умовних туках діючої речовини.

Узагальнюючим показником виробленої продукції, виконаних робіт і послуг є вартісний показник, який вимірюється в гривнях. Продукція може оцінюватися таким чином:

·   за плановими (обліковими) цінами;

·   за цінами фактичної собівартості;

·   за ринковими (договірними) цінами.

Основними завданнями обліку готової продукції є:

· правильне і своєчасне оприбутковування і списання готової продукції на основі оформлених документів, що дозволяє забезпечити контроль за збереженням готової продукції;

-        отримання даних про кількість і вартість випущеної продукції, а також відомостей про залишки готової продукції на складах (за матеріально відповідальними особами) і контроль за відповідністю фактичних залишків з обліковими;

-   визначення стану розрахунків з покупцями за відвантажену продукцію;

-        визначення результатів від реалізації продукції, робіт. послуг;

         контроль за збереженням готової продукції та її реалізації. [38]

1.2 Законодавчо-нормативне регулювання обліку готової продукції та її реалізації

Ведення обліку готової продукції регламентується наступною нормативною базою:

. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996/XIV. Цим законом регламентуються правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Даним законом визначається ціль бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Згідно з законом ціль ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності являється надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів на підприємстві.

Також цим законом передбачаються загальні вимоги до фінансової звітності, а саме на підставі даних бухгалтерського обліку підприємство повинне складати фінансову звітність, яка підписується керівником і бухгалтером підприємства.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачає, що контроль за дотриманням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їхньої компетенції, передбачених законами. [1]

. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №283/97 ВР. Цим законом визначається об’єкт оподаткування, згідно якого, об’єктом оподаткування являється прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скорегованого валового доходу, визначеного згідно пункту 4.3 діючого Закону.

Також, що являється валовим доходом, а що валовими витратами, правила ведення податкового обліку, ставки оподаткування, а також порядок нарахування та строки сплати податку. [2]

. Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. Цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. [3]

. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Мінфіну України від 20.10.1999 р. №246.

Це положення визначає методологічні засади формування в обліку інформації про запаси і розкриття їх у фінансовій звітності.

Терміни що наведені в П(С) БО, мають таке значення:

Запаси - активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримують для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

Чиста вартість реалізації запасів - очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Визначення та первісна оцінка запасів:

Запаси визначаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають зокрема:

― готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Згідно з п. 10 П(С) БО - 9 первісною вартістю запасів що виготовляються власними силами підприємства, визначається собівартість їх виробництва, яка визначається за П(С) БО - 16

«Витрати».

Вибуття запасів здійснюється внаслідок відпуску у виробництво, реалізації, безоплатної передачі тощо. Оцінюватись запаси в процесі їх вибуття можуть по різному. У п. 16 П(С) БО - 9 наведені такі прийоми оцінки:

― ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів, який передбачає облік фактичної собівартості кожної одиниці запасів, що є можливим при забезпеченні об’єктів табличками з серійними номерами.

― середньозваженої собівартості, який передбачає розрахунок фактичної собівартості одиниці запасів виходячи з середньої вартості.

― спосіб перших за часом надходження запасів (ФІФО), базується на припущені, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони надходили па підприємство й відображені в бухгалтерському обліку.

― спосіб нормативних витрат.

― спосіб реалізаційних цін. [13]

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доходи» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. №290. Цим положенням (стандартом) визначаються методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкритті у фінансовій звітності. [14]

. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. №318. Цим положенням (стандартом) визначаються методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкритті у фінансовій звітності. [15]

. План рахунків обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій, затверджений наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. №291. [17]

. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, активів капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. №291. [18]

. Інструкція по бухгалтерському обліку податку на додану вартість, затверджена наказом Міністерства фінансів України №141 від 01.07.97 р. (зі змінами та доповненнями).

. Положення про порядок уцінки та реалізації продукції, що залежалась, із групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, затверджене спільним наказом Мінекономіки України та Мінфіну України від 15.12.1999 р. №149/300, зареєстроване в Міністерстві юстицій України 29.12.99 р. №921/4214. [20]

. Положення про порядок реалізації і ведення бухгалтерського обліку операцій пов’язаних з продажем товарів, затверджене наказом Міністерства фінансів України №14 - 401 від 05.07.1993 р. (з послідуючими змінами та доповненнями). [21]

. Порядок ведення в обліку приросту (втрат) балансової вартості покупних товарів (крім активів які належать амортизації, цінних паперів та дивідендів), матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, в незавершеному виробництві та залишків готової продукції (в тому числі малоцінних предметів на складах), затверджений наказом Мінфіну України від 11.06.1998 р. №124 зареєстрований в Міністерстві юстицій України 03.07.1998 р. №417/2857. [22]

. Наказ Міністерства Аграрної політики України «Про затвердження регістрів та Методичних рекомендацій з організації та ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу» від 07.03.2001 р. №49. Цей Наказ визначає основні вимоги щодо правильності ведення та списання залишків готової продукції відповідно до регістрів бухгалтерського обліку. [6]

. Наказ Міністерства Статистики України «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» від 21.06.1996 р. №193. Цей Наказ визначає основні вимоги щодо виконання заходів по реалізації державної програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики. В ньому зазначаються первинні документи, які необхідні для переміщення, відвантаження готової продукції на підприємстві та їх суть, а це акти (акт приймання матеріалів), картки (складського обліку, лімітно-забірні), накладні та інші документи. [7]

. Наказ Міністерства Фінансів України «Про інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків» від 11.08.1994 р. №69. [8]

. Закон України « Про державну контрольно-ревізійну службу» від 26.01.1993 р. №2939-XII.

Плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної контрольно-ревізійної служби не частіше одного разу на календарний рік.

Право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Проведення планових виїзних ревізій здійснюється органами державної контрольно-ревізійної служби одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів.

Позаплановою виїзною ревізією вважається ревізія, яка не передбачена в планах роботи органу державної контрольно-ревізійної служб. [4]

. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-ІV із змінами та доповненнями.

В розділі «окремі види зобов`язань» даються загальні положення про купівлю-продаж продукції, складання договору купівлі-продажу, обов`язки та відповідальність продавця, правові наслідки порушення умови договору, ціна товару, оплата і страхування товару.

цивільний Кодекс України (ЦКУ).

Статтею 208 цього Кодексу передбачено, що право чин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Порядок реалізації готової продукції регулюється умовами договорів. Невідповідності за якістю і асортиментом регулюється ст. 669 - 672 ЦКУ, а саме 336 дає право продукції (робіт, послуг) визначена згідно з П(С) БО 9 «Запаси». [48]

1.3 Готова продукція підприємства, її класифікація

У процесі виробництва людина, взаємодіючи із засобами виробництва створює конкретні матеріальні блага. Отже, останні є продуктами праці, тобто споживчою вартістю, речовиною природи пристосованою людиною для своїх потреб. У більшості випадків матеріальний результат праці виступає у ролі конкретного продукту - продукції (виробу).

У промисловому виробництві результат праці - продукція. Продукти праці є предметними для різних сфер використання. Продукти праці, що існують у грошовій для споживання формі, можуть знову стати сировиною для виробництва продукту.

У економічній літературі не має єдиного підходу до визначення предмету та об`єктів бухгалтерського обліку процесу виробництва готової продукції. Причинами цього є різні підходи до визначення, побудови бухгалтерського обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. Виходячи з суті системного підходу як комплексності, структуризації та розмежування понять щодо бухгалтерського обліку витрат процесу виробництва - це означає розробку класифікації та термінологічне єднання понять про категорії та елементи виробничого процесу, які характеризують його зміст.

Предметом обліку випуску готової продукції є облік списання запасів, витрат на оплату праці, облік грошових елементів, облік послуг, пов`язаних з процесом виробництва, визначення собівартості реалізованої продукції, облік витрат, які поділяються за елементами: витрати сировини та матеріалів; витрати куплених напівфабрикатів; витрати палива та й енергії; витрати тари й тарних матеріалів; і інших матеріальних витрат. Та за видами діяльності: собівартість реалізованої готової продукції; собівартість реалізованих робіт і послуг; загальновиробничих витрат; адміністративних витрат; витрат на збут; інші витрати операційної діяльності; фінансові витрати; надзвичайні витрати.

Виходячи з того, що «об’єкти обліку виробничих витрат і об`єкти калькулювання собівартості продукції» в багатьох видах діяльності між собою не співпадають, деякі автори розглядають ці процеси як два самостійні методи, два відносно відокремлені аспекти виробничого обліку. [42]

Основу побудови бухгалтерського обліку готової продукції становлять такі компоненти:

а) визначення поняття «готова продукція»;

б) класифікація готової продукції;

в) оцінювання готової продукції в поточному обліку;

г) документальне оформлення випуску, відвантаження та реалізація готової продукції;

д) система рахунків.

Усі елементи виробничого процесу - сировина, матеріали, які перебувають на різних стадіях технологічного процесу, утворюють незавершене виробництво та формують вид виробничого запасу
(Рис. 1.1).
















Рис. 1.1. Взаємозв’язок між виробництвом, залишками і реалізацією продукції

У поточному обліку наявність і рух готової продукції оцінюється по відпускним (оптовим) цінах підприємства (з відособленим обліком відхилень між фактичною виробничою собівартістю і відпускною вартістю продукції). Цей варіант забезпечує порівнянність оцінки готової продукції зі звітністю, а також дотримання єдності оцінки в документах на продукцію відвантажену і реалізовану.

Оцінка у звітному періоді здійснюється за фактичною собівартістю і за обліковими цінами з деяким відхиленням від фактичної собівартості. Наприкінці місяця обов’язковою умовою є облік готової продукції за фактичною собівартістю (визначається за даними аналітичного обліку).

У поточному обліку готову продукцію оцінюють за «твердими» обліковими цінами (середньорічною плановою собівартістю, договірними або оптовими цінами або за фактичною виробничою собівартістю). Оцінка продукції за «твердими» обліковими цінами дає змогу вести постійний поточний облік незалежно від калькуляції фактичної собівартості. Такі ціни є основою ведення бухгалтерського обліку готової продукції на складах оперативно-бухгалтерським методом.

Якщо готову продукцію оцінюють за середньорічною плановою собівартістю, то відхилення планової собівартості від фактичної обліковують окремо. На кінець місяця ці відхилення розподіляють між залишками нереалізованої продукції і реалізованими виробами.

При оцінюванні готової продукції за іншими цінами відхилення визначають як різницю між цими цінами та фактичною собівартістю.

Якщо облік готової продукції ведеться не за фактичними, а за договірними або оптовими цінами, то необхідно вести відокремлений облік відхилень фактичної виробничої собівартості від їх вартості в договірних чи оптових цінах підприємства. Облік готової продукції у вартісному вираженні ведуть за місцем їх зберігання із зазначенням матеріально відповідальних осіб. [27]

Готова продукція - це продукція, що повністю закінчена обробкою на підприємстві, пройшла всі стадії технічного випробування, відповідає технічним умовам і стандартам, не потребує подальшої обробки на підприємстві і здана на склад.

Готова продукція на підприємстві проходить такі операції:

)        Випуск продукції з виробництва і здача її на склад;

)        Зберігання продукції на складах підприємства;

)        Відпуск продукції на місці місцевим і відвантаження покупцям з інших міст, країн тощо;

)        Реалізація продукції (одержання грошей від покупців за відпущену продукцію).

Бухгалтерський облік має забезпечити інформацію про її кількість, якість, вартість. Для побудови обліку продукції основним є визначення її характеру. За цією ознакою продукцію групують за формою, ступенем готовності, конструкційною та технологічною складністю (рис 1.2).

Рис. 1.2. Класифікація готової продукції за характером

За формою, продукцію поділяють на таку, яка має уречевлену форму, виріб (наприклад, трактор, хліб, тощо); таку, яка має форму результату роботи (ремонт) або форму послуги перевезення вантажу.

За ступенем готовності продукцію поділяють на готову, напівфабрикати (напівпродукти) та незавершене виробництво. Готова - це продукція, обробка якої завершена та, яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовником і відповідає технічним умовам і стандартам, а при їх відсутності - технічним, договірним або іншим умовам; прийнята з цеху на склад, сертифікована і готова до реалізації.

Напівфабрикати - продукція окремих технологічних фаз (підрозділів, цехів, дільниць, бригад) що не пройшла всіх передбачених технологічним процесом стадій виробництва й потребує доопрацювання або укомплектування, але для даної стадії вони є закінченими. Незавершене виробництво - сировина і матеріали, які знаходяться у виробництві і підлягають подальшій обробці.

Продукція може бути простою або складною. Складна в свою чергу поділяється на основну, побічну або побіжну і супутню.

Проста - продукція, що отримується в результаті нескладного технологічного процесу, під час якого відсутні виробничі відходи.

Складна продукція - це продукція, яка поділяється на декілька паралельних видів продукції. Основна продукція - елемент виробничого процесу, який має якісні і кількісні параметри, які отримали вартісну характеристику і мають стадію завершеності. Доля елементу повинна складати більше ніж 90% від загальної вартості виробничого процесу.

Супутня продукція, як вихідний елемент виробничого процесу також має якісні і кількісні параметри, які повинні одержати вартісну характеристику. Вона оцінюється за твердими або за договірними цінами. її вартість вираховують з витрат основного виробництва. Але такий підхід не можна вважати правильним ні економічно, ні технічно через те, що фактичне одержання допоміжної продукції - це витрати на її одержання.

На відміну від допоміжної, побічна продукція не потребує додаткових витрат. Така продукція утворюється в комплексних виробництвах паралельно з основною. Для калькулювання собівартості основної продукції потрібно попередньо визначити кількісні, якісні та вартісні параметри побічної продукції.

Оскільки побічну продукцію одержують в одному технологічному процесі з основною, то краще її калькулювати як супровідну разом з основною, а не оцінювати на підставі окремих цінових даних. При цьому раціонально застосовувати метод коефіцієнтів, за якими можна встановити технічні пропорції та розподілити затрати між окремими видами продукції.

Наявність супутньої продукції зумовлює необхідність обліку цих витрат на її одержання, а наявність побічної продукції - розмежування витрат між готовою та побічною продукцією на основі калькуляції або виключення вартості побічної продукції, якщо вона не калькулюється, а оцінку проводити на підставі облікових цін.

За своїми технічними та іншими характеристиками побічна та супутня продукція мало чим відрізняється від основної, тому їх кількісні та якісні параметри визначають аналогічно основній продукції.

Отже, готова продукція класифікується в залежності від форми: уречевлена та у вигляді результатів роботи, тобто послуга. За ступенем готовності: готова, напівфабрикати, незавершене виробництво. За конструктивною і технологічною складністю - проста і складна. За характером: основна, супутня, побічна або побіжна.

В поточному обліку продукція групується за укрупненими позиціями: вироби основного виробництва; товари широкого вжитку; вироблені з відходів; запасні частини; виконані роботи та надані послуги. [43]

1.4 Готова продукція підприємства як об’єкт бухгалтерського обліку та аудиту

На кожному підприємстві здійснюють облік готової продукції.

Готова продукція обліковується за фактичною виробничою собівартістю.

Готова продукція, прийняття якої на склад оформлено накладними, обліковується за видами й сортами у натуральному та вартісному вираженні, тобто обліковується на підприємствах у місцях зберігання за окремими видами в установлених одиницях вимірювання.

Облік її на складах і в бухгалтерії організовують за аналогією до обліку матеріальних запасів у книгах або складських картках на підставі приймально-здавальних документів.

Передачу готової продукції на склад оформляють накладними, відомостями, приймально-здавальними актами або іншими первинними документами. У них зазначають: номер, дату, шифр цеху і складу, найменування продукції, її номенклатурний номер, одиниці вимірювання, кількість.

Відпуск (відвантаження) продукції покупцеві оформляють видатковою накладною або приймально-здавальним актом. У цих документах зазначають номер і дату оформлення, номер і дату договору із замовником, назву й реквізити замовника, назву й номенклатурний номер продукції, шифр складу, одиниці вимірювання, кількість, відпускну ціну та вартість. [24]

Документи виписують у трьох примірниках, їх підписують особи, які здають і приймають готову продукцію.

На складі в матеріально відповідальної особи оперативний облік продукції ведеться за кожним найменуванням у кількісному вираженні в одному з реєстрів:

· у картках складського обліку (форма №М-12);

· в оборотній відомості;

· у матеріальному звіті.

У картках складського обліку зазначають найменування продукції, її номер, облікову ціну (за обліку за плановими або відпускними цінами), норму запасу, залишок на початок звітного місяця.

За незначної номенклатури продукції облік її на складі ведеться в матеріальних звітах або в сортових оборотних відомостях. Наприкінці місяця матеріально відповідальна особа передає ці звіти разом із відповідними первинними документами в бухгалтерію.

Для забезпечення точності обліку руху готової продукції у бухгалтерії на підставі первинних документів із прибутку й видатку ведуть накопичувальні відомості випуску готової продукції у натуральному та вартісному вираженні, а також накопичувальну відомість відвантаженої продукції.

В аналітичному обліку можливе відображення готової продукції за обліковими цінами. При списанні готової продукції суму відхилень її фактичної виробничої собівартості від її вартості за обліковими цінами (надалі - відхилення) визначають як добуток рівня (відсотка) відхилень і вартості відпущеної зі складу продукції за обліковими цінами. Рівень (відсоток) відхилень визначають діленням суми відхилень на початок місяця та відхилень щодо продукції, яка надійшла на склад із виробництва протягом звітного місяця, на суму вартості (за обліковими цінами) залишку готової продукції на початок місяця і готової продукції, оприбуткованої з виробництва на склад протягом звітного місяця.

Аналітичний облік готової продукції ведеться за її видами. [44]

1.5 Організаційно-економічна характеристика ТОВ «КБФ»

Компанія ULKER GROUP - один з найбільших виробників продуктів харчування у світі. Заснована в 1944 році. В даний час в компанії працюють більше 30 000 чоловік. Продукцію компанії імпортують 111 країн світу.

Виробничі потужності компанії - це високотехнологічні автоматизовані лінії та автоматизована логістика.

У компанію ULKER GROUP входять:

Заводи з виробництва кондитерських виробів: в Туреччині, Об'єднаних Арабських Еміратах, Румунії, Казахстані, Україні, Алжирі, Узбекистані, Єгипті.

Заводи з переробки рослинних олій (соєва, оливкова, пальмова, соняшникова).

Заводи з переробки і виробництва молочних продуктів харчування.

Завод з виробництва прохолоджувальних напоїв.

Завод з виробництва дитячих продуктів харчування.

Заводи з переробки та виробництва кави.

Завод з виробництва комп'ютерів.

Зараз компанія ULKER GROUP випускає понад 1 000 найменувань кондитерської продукції і входить до десятки найбільших виробників у світі.

У Туреччині компанія ULKER GROUP обслуговує більше 200 000 торгових підприємств. ULKER GROUP - одна з небагатьох у світі, яка володіє трьома сертифікатами якості (ISO 9002, HACCP та BRC) в харчовій промисловості.

В даний час в м. Києві компанією «КБФ» розпочато виробництво бісквітних кондитерських виробів (печиво, рулети, снеки та ін.) На Україну випускається більше 80 найменувань ваговий і фасованої продукції під торговельними марками ULKER і ЛОРД.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КБФ» створене у відповідності з чинним законодавством України, зареєстроване 27 вересня 1999 року Жовтневою районною державною адміністрацією м. Києва, реєстраційний номер 07922. Товариство створене на невизначений строк та продовжує свою діяльність згідно з чинним законодавством України і цим Статутом, який є єдиним установчим документом Товариства. (Додаток А)

Найменування Товариства. Найменування Товариства: повне - Товариство з обмеженою відповідальністю «КБФ», скорочене ТОВ «КБФ».

Місцезнаходження Товариства. Товариство знаходиться за наступною адресою: вул. Пшенична 8, м. Київ, 03680, Україна.

Юридичний статус Товариства. Товариство є товариством з обмеженою відповідальністю та:

1.      Товариство має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнові і особисті немайнові права і нести обов’язки, бути позивачем та відповідачем в судах або в третейському суді.

2.      Засновниками Товариства були Каміран Шіхель Алі та Коннов Сергій Володимирович, які підписали установчий договір Товариства від 10 вересня 1999 року.

3.      Учасниками Товариства є: Біскот Біскюві Гида Санаї ве Тіджарет АС, юридична особа, створена і існуюча за законодавством Туреччини. Ісмаіл Тайяр, громадянин Туреччини.

4.      Може самостійно або разом з іншими українськими та іноземними юридичними і фізичними особами створювати на території України та за кордоном господарські товариства та інші організації з правами юридичної особи.

5.      Має у власності майно, гроші, цінні папери, об’єкти інтелектуальної власності та інші об’єкти права власності.

6.      Має поточні та інші рахунки в установах банку в національній та іноземній валютах, круглу печатку, знаки для товарів та послуг та іншу атрибутику, зразки якої затверджуються Директором товариства.

7.      Відповідає за своїми зобов’язаннями всім майном, яке належить йому на праві власності.

Цілі та предмет діяльності Товариства:

Цілями Товариства є здійснення будь-якої не забороненої законами діяльності, виконання робіт та надання послуг як на території України так і за кордоном з метою одержання прибутку.

Предметом діяльності Товариства є, зокрема:

         Виробництво харчової продукції;

         Виробництво товарів народного споживання та продукції виробничо-технічного призначення;

         Здійснення торгівельної діяльності, в т.ч. оптової та роздрібної торгівлі;

         діяльність автомобільного вантажного транспорту;

         діяльність нерегулярного пасажирського транспорту.

Структура підприємства

На сьогодні на фабриці працює 1200 чол. Число працівників скорочується природним шляхом та через те, що за останні кілька років не відбувалось заміни працівників, які залишили підприємство. Додаток Б містить існуючу організаційну структуру підприємства.

Згідно з цією структурою, десять посадових осіб представляють усі основні функції. Ці фахівці звітують безпосередньо Генеральному директору:

.        Головний інженер

.        Головний бухгалтер

.        Заступник Генерального директора з економіки та фінансів

.        Заступник Генерального директора з комерції, маркетингу та виробництва

.        Начальник відділу цивільної оборони та мобілізаційної роботи

.        Начальник відділу безпеки

.        Юрист підприємства

.        Начальник відділу кадрів

.        Начальник відділу техніки безпеки

.        Начальник господарської частини

Стиль керівництва має централізований характер, тобто Генеральний директор бере безпосередню участь у вирішенні щоденних питань та тих питань, які він вважає ключовими для управління виробництвом. Прийом на роботу потрібних людей дуже часто ускладнений через втручання місцевої влади у цей процес та брак кваліфікованих фахівців з нових бізнес-дисциплін.

Головний інженер відповідає за усю виробничу діяльність, технології, капітальне будівництво, контроль за якістю, розробку нових видів продукції, рекламу та просування продукції на ринку, та за усі технічні питання, пов'язані з процесом виробництва.

Головний бухгалтер відповідає за відвантаження готової продукції (а також управляє комерційним відділом) та заробітну платню.

Заступник Генерального директора з питань економіки та фінансів відповідає за планування, фінанси, роботу обчислювальної техніки, організацію роботи та зарплату (як і головний бухгалтер).

Крім того, є юристи та відділ кадрів, які звітують Генеральному директору.

Відділ збуту реєструє замовлення та звітує про їх виконання, а також має інші додаткові функції. Збір та аналіз інформації про вимоги споживачів, як поточні, так і майбутні, не входить до функцій відділу збуту. Інформація про споживачів практично відсутня. Керівництву КБФ відомо, що деякі продукти користуються більшою популярністю за інші, але ніхто не аналізує, чому так сталось, і що це означає для підприємства. Відділ збуту не володіє такою інформацією, а якщо і є така інформація, то вона знаходиться деінде.

На сьогодні робота відділу маркетингу здебільшого (на 80-90%) полягає у вирішенні митних питань на імпорт сировини та інших матеріалів.

Відсутнє чітке розуміння основного завдання та функцій відділу маркетингу, і відділу загалом приділяють мало уваги на підприємстві. На сьогодні рекламування продукції зводиться до статей у малотиражованих журналах, реклами у магазинних вітринах та періодичних відвідувань торгових виставок.

Ведення бухгалтерського обліку на ТОВ «КБФ»

Під формою бухгалтерського обліку розуміють певну систему облікових регістрів, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них.

Сучасними формами бухгалтерського обліку, що застосовуються на підприємствах і в організаціях України, є: меморіально-ордерна (контрольно-шахова), Журнал-головна, журнально-ордерна, автоматизована (комп'ютерна), спрощена форма обліку.

Основною формою бухгалтерського обліку у Товаристві з обмеженою відповідальністю «КБФ» є автоматизована (комп'ютерна) форма обліку.

Діалогово-автоматизована (комп'ютерна) форма бухгалтерського обліку ґрунтується на комплексному використанні швидкодіючих ЕОМ, які забезпечують автоматизований процес збирання, реєстрації й опрацювання облікової інформації, необхідної для контролю й управління. Порядок опрацювання первинної документації на ЕОМ визначається системою програмного забезпечення, яка керує цим процесом. Дані первинних документів накопичуються у запам'ятовуючому пристрої ЕОМ (магнітні диски, магнітні стрічки). При цьому для кожного синтетичного й аналітичного рахунка відводиться окреме місце зберігання інформації. У запам'ятовуючий пристрій ЕОМ вводяться також початкові залишки на рахунках, планові і нормативні дані, необхідні для обліку і контролю. Систематизація введеної інформації на рахунках здійснюється автоматично: досить ввести змінну інформацію один раз, тобто вказати код інформації і суму, як машина за її номером вибирає із класифікатора код рахунків, що дебетуються і кредитуються.

Первинна інформація вводиться у комп'ютерну систему програмістом або самим бухгалтером, який здійснює візуальний і машинний контроль, веде діалог, виправляє помилки, опрацьовує за допомогою комп'ютера інформацію; за допомогою друкуючого пристрою отримує відповідні машинограми (документів, регістрів синтетичного й аналітичного обліку, оборотних і сальдових відомостей, балансу та інших форм звітності).

Таким чином, діалогово-автоматизована форма забезпечує повноту автоматизованої обробки і систематизацію облікової інформації та видачу вихідної інформації як у вигляді друкованих документів, так і відеограм.

Вихідна інформація повинна, оформлятися в порядку, який забезпечує:

достовірність, тобто безпомилкове формування облікової і звітної інформації відповідно до методології бух­галтерського обліку і звітності;

системність, тобто взаємозв'язок інформації хронологічного і систематичного обліку, синтетичного й аналітичного обліку, облікової і звітної інформації;

обґрунтованість, тобто відповідність даних перевіреним і опрацьованим первинним документам;

повноту, тобто отримання всієї облікової і звітної інформації, необхідної для обліку і контролю;

юридичну повноцінність інформації, що формується.

Впровадження в обліковий процес комп'ютерної техніки зумовило заміну паперових носіїв інформації технічними з наданням їм, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджене наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 р. №88), юридичної сили.

Документи і машинограми, виготовлені машинним способом, для надання їм юридичної сили повинні відповідати вимогам стандартів і бути закодовані відповідно до затвердженої системи кодифікації. Підписи осіб, відповідальних за достовірність інформації, виконуються у вигляді пароля або іншим способом авторизації, що дає змогу однозначно ідентифікувати особу, що відобразила господарську операцію, і виключити можливість користуватися чужими кодами. Отже, система обліку, яка ґрунтується на використанні високоефективної обчислювальної техніки, є особливою формою бухгалтерського обліку, що відповідає сучасним вимогам управління і забезпечує: суміщення документації і реєстрації облікової інформації; зниження трудомісткості обліку з одночасним підвищенням достовірності й оперативності інформації; інтеграцію окремих видів господарського обліку - оперативного, бухгалтерського і статистичного; своєчасне надання інформації, необхідної для прийняття економічно обґрунтованих рішень.

Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємству надана можливість самостійно обирати одну із чотирьох форм організації бухгалтерського обліку:

.        Введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером. При цьому у разі потреби підприємство може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов’язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

.        Користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець без створення юридичної особи.

.        Ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою.

.        Самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

Головний бухгалтер або особа, в т.ч. юридична, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, виконує такі основні функції:

         забезпечення дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової та податкової звітності;

         організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

         бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;

         забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Керівник підприємства зобов’язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів. [31]

Облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Облікова політика є одним з найважливіших питань організації бухгалтерського обліку, правильне формування якого сприяє достовірному визначенню фінансового результату, оподаткованого прибутку і потребує правильного оформлення, повного розкриття у фінансовій звітності.

Тому визначення облікової політики означає, у першу чергу. Вибір методів обліку амортизації основних засобів, запасів, розподілу накладних витрат тощо, якщо П(С) БО надають можливість такого вибору.

Вiдповiдно до норм статті 8 Закону України №996-XIV «Про бухгалтерський облiк та фiнансову звітність в Україні», з метою забезпечення своєчасного надання достовірної інформації користувачам фінансової звітності, ТОВ «КБФ» видав наказ від 30.01.2000 року «Про облікову політику підприємства» (Додаток В).

Згідно iз вказаним наказом та враховуючи той факт, що національні Правила (Стандарти) бухгалтерського обліку на можуть суперечити Мiжнарожним стандартам бухгалтерського облiку, ТОВ «КБФ» при веденні бухгалтерського обліку та формуванні фiнансовї звітності застосовує вiдповiднi положення П(С) БО, затверджені Мiнiстерством фінансів України та норми системи мiжнародних стандартiв облiку та звiтностi МСБУ-МСФЗ. [9]

Таблиця 1.1. Основні економічні показники діяльності ТОВ «КБФ»

Назва показників

Од. виміру

2008

2009

2010

1.

Обсяг товарної продукції

тис. грн.

142201,4

152669,6

163423,1

2.

Собівартість товарної продукції

тис. грн.

104125

109008,9

111487,3

3.

Балансовий прибуток

тис. грн.

12747,4

141219

15462,7

4.

Продуктивність праці працівників

тис. грн./чол.

66,51

70,34

75,93

5.

Фондовіддача

грн./грн.

1,29

1,3

1,34

6.

Рентабельність продукції

%

0,14

0,14

0,15


Проаналізувавши економічні показники, можна сказати, що перш за все спостерігається тенденція до зростання обсягів виробництва продукції.

Загальний ріст обсягу випуску продукції зумовлений тим, що:

.        Існує попит на продукцію;

.        Продукція експортується за кордон;

.        Підприємство має відповідні можливості, щодо виробничих потужностей;

.        Щороку підприємство шукає нові ринки збуту та розширює давно освоєні.

Враховуючи те, що потреби потенційних споживачів на кондитерські вироби зростає, підприємство, крокуючи в ногу з часом, розширює асортимент продукції, нарощуючи обсяги виробництва.

2. Бухгалтерський облік і аудит готової продукції та її реалізації (на прикладі ТОВ «КБФ»)

.1 Первинний облік готової продукції та її реалізації

На ТОВ «КБФ» готовою продукцією, що повністю закінчена обробкою, пройшла всі стадії технічного випробування (якщо вимагають відповідні її особливості), відповідає технічним умовам і стандартам, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і здана на склад є: батони, булочки, тістечка, торти, хліб та інші.

На даному підприємстві облік готової продукції на складі ведеться комірниками (матеріально-відповідальними особами, з якими укладені договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність). Так як специфіка роботи даного підприємства виробництво кондитерських виробів - цілодобове виробництво то і склад готової продукції працює цілодобово. Облік готової продукції на ТОВ «КБФ» ведеться таким чином, що всі документи фіксуються у відповідних реєстрах комп`ютерного обліку.

Організовано роботу на складі таким чином, що кожний комірник веде окремі ділянки та підпорядковується завідуючій складу готової продукції, яка є також матеріально-відповідальною особою. На кожний вид готової продукції, яка надійшла на склад, бухгалтерія виписує картку кількісного обліку уніфікованої форми №м-12, що дається завідуючому складом під розписку в спеціальному реєстрі. Записи в картках (надходження, вибуття) завідуючий складом робить на підставі первинних документів (у день здійснення операцій: при надходженні - на підставі накладних, виписаних підрозділом (цехом) - здавачем готової продукції; при вибутті - на підставі вимог на відпустку, виписується підрозділом, котрому тимчасово входить в обов`язок дозволяти відпуск або це робить відділ збуту.

Облік прийому і відпуску готової продукції оформлюється прибутковими і видатковими документами.

Першою операцією є приймання документів на склад готової продукції із виробництва, яке відбувається за графіком надходження документів із вказанням назви осіб, які передають і приймають, строків та порядку передавання та строків перевірки. Готова продукція передається з виробництва на склад готової продукції відповідно приймально - здавальною накладною, у шапці якої відбиті номер накладній, дата накладний, назва виду продукції, номер бригади і номер паспорта, час виходу продукції з печі і кількість продукції у візку. У нижній частині приймально-здавальної накладної зазначена загальна кількість переданої продукції, а також підпису начальника зміни виробничого цеху і комірника складу готової продукції. Треба зазначити, що облік на складі готової продукції ведуть у натуральному виражені.

На підприємстві організовано контроль за якістю готової продукції, яка поступає на склад. Накладна на відпуск продукції у лабораторію виписується начальником лабораторії для перевірки якості готової продукції і містить перелік продукції, кількість і суму.

У випадку псування продукції на складі складається акт на брак із вказівкою причини псування продукції, кількості по асортименту.

Приймання документів підтверджується підписом про прийняття у супровідному документі. Після прийняття документів бухгалтером настає перевірка за всіма ознаками: за змістом операцій; за законністю операцій; за правильністю оформлення всіх документів; за арифметичними розрахунками.

При надходженні на склад готова продукція повинна бути оціненою за фактичною виробничою собівартістю.

Для обліку витрат виробництва у плані рахунків передбачено рахунок 23 «Виробництво» до якого відкривають субрахунки 231 «Кондитерські вироби». Облік ведуть за видами готової продукції.

На субрахунку 232 ведеться облік витрат картонажної дільниці і калькулювання собівартості паперової упаковки. [39]

На ТОВ «КБФ» брак класифікують, як виробничий і експедиційний. Браковані вироби пускають у переробку за вартістю борошна і іншої сировини, витраченої на її виробництво.

Виникнення браку у виробництві документально оформлюють актом на брак. У цьому документі зазначають дані про забраковану продукцію, винуватця, причини браку, використані матеріали, інші витрати.

Для обліку та узагальнення інформації про втрати від браку використовується рахунок 24 «Брак у виробництві». За дебетом цього рахунку відображаються витрати через виявлений брак, за кредитом - суми, що відносяться на зменшення втрат від браку та сума, що списується на виробництво.

Облік витрат та визначення фактичної собівартості випуску готової продукції, її руху та реалізації є на підприємстві надзвичайно складним та трудомістким об’єктом обліку.

Для виконання вимог бухгалтерського обліку облікові працівники мають бути добре обізнані у своїй справі набуваючи для цього необхідні теоретичні та практичні знання й постійно підвищуючи свою кваліфікацію.

Таким чином, можна стверджувати, що організація обліку готової продукції на складі в діяльності будь - якого підприємства повинно займати важливе місце як об’єкт обліку. На досліджуваному підприємстві даному питанню приділяється достатня увага, облік ведеться згідно вимог чинного законодавства.

Облік реалізації продукції є самостійною підсистемою в загальній системі обліково-економічної інформації. На ТОВ «КБФ» можна виділити наступні обліково-економічні завдання щодо обліку продажу готової продукції: облік товарів відвантажених; облік витрат на збут; облік реалізації та аналіз за виконанням планів реалізації та прибутку; робота бухгалтерії з обліку продукції, її реалізації та розрахунків з покупцями.

Облікові заходи полягають у виборі і впровадженні в практику прогресивних носіїв вхідної і вихідної інформації, розробці раціональних і економічних систем обробки даних, створенні системи оперативного, аналітичного та синтетичного обліку за випуском, реалізацією продукції, виконанням плану по прибутку від реалізації продукції на основі НОТ. Найважливішими з передумов раціональної системи обліку на підприємстві є: правильна робота збутового апарату підприємства (забезпечення усього випуску продукції нарядами на збут продукції, наявність прямих договорів з покупцями, поставлена належним чином претензійна справа, ритмічність відвантаження продукції, суворе дотримання договірної дисципліни сторонами по збуту продукції); забезпеченість підприємства кваліфікованим обліковим апаратом і засобами механізації обліку. [35]

Основними нормативними документами є: Положення по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції, Положення про постачання, Положення по реалізації, міжгалузеві форми первинних документів. На ТОВ «КБФ» з обліку товарів відвантажених і реалізації зважуються такі питання: визначення способу передачі бухгалтерії відділом збуту планів реалізації, місячних графіків відвантаження і відпустки продукції, нарядів і рознарядок реалізації, договорів з покупцями й іншими документами, що являються для відпустки і відправлення продукції покупцям; вибір первинних документів на відпустку товарів (товарно-транспортна накладна, акт здачі продукції - накладна) і документів, службовців обов'язковими додатками до них (специфікація, свідоцтво про якість, сертифікат). [10]

На даному підприємстві розроблена також система контролю та охорони по відвантаженню товарів, їхньою збереженістю на шляху до покупця, порядок оформлення відвантажувальних документів, їхня обробка і передача установам банку і покупцям, вибираються способи розрахунку за продукцію, розроблено порядок контролю за вивозом продукції на контрольно-пропускних пунктах «Про пропускний і внутрішньо об'єктний режим контролю на підприємстві».

На ТОВ «КБФ» реалізованою продукцією вважається продукція (товари, роботи, послуги), за яку покупцеві (замовникові) пред`явлені розрахункові документи. Пред`явленими розрахунковими документами (покупцеві, замовникові) вважаються документи з моменту подачі їх до установи банку (за умови здійснення розрахункових операцій через установи банків), або передачі їх покупцеві (замовникові) відповідно до умов, передбачених договором (контрактом), тобто без участі установ банків.

Якщо покупець (замовник), за умови договору, одержує продукцію безпосередньо на підприємстві - виготовлювачі, то така продукція вважається реалізованою після видачі і відповідного оформлення документів та пред`явлення покупцеві - замовникові розрахункових документів.

Реалізованою також вважається продукція за яку підприємство - продавець одержало плату або авансові платежі.

На ТОВ «КБФ» для більш швидкого одержання виторгу за реалізовану продукцію установлено графік задачі - прийому і подальшої обробки документів з моменту відвантаження продукції. У зв'язку з цим організована двозмінна робота облікового апарату, застосовуються бланки рахунків-фактур і інших документів з максимальною кількістю реквізитів, надрукованих типографським способом, що значно знижує трудомісткість складання документів.

Оформляється відвантаження готової продукції покупцеві товарно-транспортною накладною, яка містить в собі реквізити вантажовідправника, вантажоодержувача, відомість про вантаж. Час з моменту відвантаження продукції і пред'явлення документів в установи банку повинне бути мінімальним. Основними регістрами бухгалтерського обліку системи є загальносистемний журнал обліку господарських операцій і реєстр залишків по синтетичних і аналітичних рахунках.

По закінченню звітного періоду формується зведена відомість руху готової продукції та її реалізації.

У зв`язку з реалізацією продукції підприємство здійснює витрати, пов`язані з вивезенням цієї продукції своїм транспортом. Ці витрати відносяться за рахунок підприємства і включаються до складу витрат, на збут. Вивезення відвантаженої продукції можливе також і транспортом сторонньої організації.

Розглядаючи облік продажу продукції доцільно розкрити як проводяться розрахунки з покупцями.

Покупці - це фізичні або юридичні особи, які купують готову продукцію.

Розрахунки з покупцями та замовниками - розрахунки за відвантажену продукцію, виконані роботи і послуги тільки на тих підприємствах на яких реалізація продукції планується по мірі їх відвантаження, здачі замовникам виконаних робіт. Тут враховують і заборгованість покупцям за отриману від них часткову оплату продукції, яка рахується у відвантажених товарах.

Реалізація готової продукції та розрахунків з покупцями відігравала важливу роль, у різні періоди розвитку економіки, оскільки обсяг реалізації продукції є одним із основних показників діяльності промислового підприємства, то кожне підприємство намагається збільшити об'єм реалізованої продукції з метою збільшення прибутку.

Для того, щоб підприємство отримало як найбільше прибутку потрібно виконувати всі задачі поставлені перед відділом маркетингу: здійснювати презентаційні заходи щодо реалізованої продукції; виявлення факторів, що впливають на об'єм реалізації; контроль за своєчасністю надходження виручки на поточний рахунок підприємства; перевірка дотримання договорів поставок і їх виконання; розробка заходів по збільшенню об'ємів реалізації продукції та прибутку.

Взаємодія з клієнтами полягає в проведенні взаємозаліків заборгованості дебіторської заборгованості, оперативно контролювати розрахунки по договорах з відстрочкою платежів (договорам «під реалізацію»).

Важливою умовою в правильності ведення обліку розрахунків з покупцями є своєчасне оформлення відповідної документації та бухгалтерських записів.

Звичайно, покупець щодня або один-два рази на тиждень виписує платіжні доручення або чеки на обумовлену суму, але це може робити і постачальник шляхом оформлення платіжних вимог. Не рідше одного разу на місяць постачальник і покупець уточнюють стан своїх розрахунків і роблять доплати або повернення відсутніх або зайвих сум.

На даному підприємстві налагоджена робота з покупцями таким чином, що кожному покупцеві подекадно складається реєстр ТТН, по яких провадяться звірки розрахунків між підприємством і покупцями. [28]

На підприємствах випуск продукції з виробництва та передача її на склад оформлюється накладними, відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання, в яких вказується: дата, шифр цеху і складу, найменування продукції, номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю. Вони виписуються в двох примірниках, один з яких призначений для здавальника, а інший залишається на складі. Кількість виробів, що оприбутковуються на склад, їх вага та обсяг повинні вимірюватися, підраховуватися і, при необхідності, зважуватися.

На складі готова продукція обліковується в кількісному виразі за її видами на картках або в книгах складського обліку. В картці або книзі визначаються назва продукції, її номенклатурний номер, одиниця виміру, розмір, марка, ціна за одиницю. Облік готової продукції на складі ведеться в міру її надходження на склад або відпуску зі складу. В картках або книгах складського обліку робляться записи про надходження та відпуск готової продукції і щоденно виводяться її залишки. Рух первинних документів з обліку готової продукції наведено на рисунку 2.4.

На підставі здавальних накладних, що виписуються у двох примірниках, складається Відомість випуску готової продукції за звітний місяць, у якій випущена з виробництва продукція групується по видах і сортам (номенклатурним номерам) і відображається в двох оцінках: за обліковими цінами (як правило, по плановій собівартості) і по фактичній собівартості (яка визначається наприкінці місяця після складання звітної калькуляції).

Шляхом порівняння цих показників між собою визначають відхилення між плановою і фактичною собівартістю (економію, перевитрату) як по окремих видах продукції, так і по усьому випуску. Ці дані використовуються для контролю за виконанням плану по собівартості продукції.

Рис. 2.4. Рух первинних документів з обліку готової продукції

Дані Відомості випуску готової продукції з виробництва служать підставою для її оприбуткування. Синтетичний облік наявності і руху готової продукції по фактичній виробничій собівартості ведеться на активному рахунку 26 «Готова продукція». При оприбуткуванні випущеної з виробництва готової продукції в бухгалтерському обліку роблять запис по дебету рахунка 26 «Готова продукція» і кредиту рахунка 23 «Виробництво».

На підприємстві на кожний вид продукції складають виробничий акт, який використовують для складання накопичувальної відомості за місяць. Накопичувальна відомість потрібна для подальшого обліку готової продукції в бухгалтерії в натуральному і вартісному вираженні, яка заповнюється на підставі первинних документів протягом місяця. [41]

Залежно від виду випуск готової продукції з виробництва оформляється та відображається в обліку по-різному. Якщо продукція має речовий характер (виріб), то це означає, що її потрібно передати на склад. У такому разі на підставі первинних документів у бухгалтерському обліку буде зроблено запис, поданий на Рис. 2.5.

 

Рис. 2.5. Облік випуску готової продукції, що має кількісні та якісні характеристики і яку здають на склад

Якщо продукція не має натуральних параметрів - робота (монтаж) або послуга (транспортні послуги), то в бухгалтерському (обліку випуск рівнозначний передачі продукції замовнику, і то факт випуску відображається в бухгалтерському обліку (Рис. 2.6).

Рис. 2.6. Облік випуску готової продукції, що не має кількісних та якісних характеристик і яку не здають на склад

 

Коли продукція є унікальною (пароплав, будинок тощо), то відповідний випуск (передача замовнику) відображається записом, наведеним на рис. 2.7.

Відпуск продукції покупцю оформлюється видатковими накладними, приймально-здавальними актами із зазначенням номера накладної і дати оформлення, номера і дати договору з замовником, назви та реквізитів замовника, одиниць виміру, кількості, оптової ціни і вартості.

Рис. 2.7. Облік випуску готової продукції, яка не здається на склад

Документи на готову продукцію щодня надходять до бухгалтерії, яка веде кількісно-натуральний облік випуску продукції за її видами, сортами. Наприкінці місяця загальну кількість випущеної продукції оцінюють за прийнятими в обліку цінами підприємства і фактичною собівартістю. За даними відомості випуску готової продукції визначають результат роботи підприємства у процесі виробництва (різниця між фактичною і взятою для обліку собівартістю випущеної продукції), економію або перевитрати. Щомісяця звіряють дані облікових реєстрів з даними книги залишків готової продукції і напівфабрикатів свого виробництва, контролюють записи, стан запасів готової продукції на складі, своєчасне і правильне її оприбуткування, забезпечення зберігання, своєчасне відвантаження, а також виконання обов'язків за поставками продукції споживачам. [25]

.2 Синтетичний облік готової продукції та її реалізації

В бухгалтерському обліку готова продукція оцінюється у відповідності до П(С) БО 9 «Запаси» за первісною вартістю, яка визначається згідно з П(С) БО 16 «Витрати».

П(С) БО 16 «Витрати» визначає два поняття собівартості готової продукції:

) собівартість реалізованої продукції;

) виробнича собівартість продукції.

До виробничої собівартості продукції входять наступні витрати:

Рис. 2.1. Склад витрат виробничої собівартості готової продукції

Оцінка готової продукції при її продажу залежить від облікової політики підприємства, в частині оцінки запасів при їх вибутті. При цьому можуть застосовуватися методи, передбачені П(С) БО 9 «Запаси».

При відображенні продажу готової продукції в бухгалтерському обліку зазначаються дві її оцінки: оцінка, що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою, - первісна вартісна (по дебету рахунку 901 «Собівартість реалізації готової продукції»), та оцінка, що визначаються за домовленістю сторін (по кредиту рахунку 701 «Дохід від реалізації готової продукції»).

Собівартість реалізованої продукції складається з наступних витрат:

Рис. 2.2. Склад собівартості реалізованої готової продукції

Оскільки готова продукція в бухгалтерському обліку відображається за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації, то виникає необхідність в уцінці готової продукції, порядок проведення якої аналогічний уцінці виробничих запасів.

Випуск продукції з виробництва та передача її на склад оформлюється накладними, відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання, в яких вказується: дата, шифр цеху і складу, найменування продукції, номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю.

В бухгалтерії на підставі приймально-здавальних документів складається накопичувальна відомість випуску готової продукції, дані якої використовують для контролю за виконанням завдання по обсягу виробництва і для бухгалтерських записів на рахунках синтетичного обліку.

На складі в облікових регістрах (картках, відомостях, сальдових відомостях, оборотних відомостях або книзі складського обліку) готова продукція обліковується у кількісному вираженні. [33]

Кількісний облік готової продукції за її видами та місцями зберігання може бути організований декількома способами:

) в сортових картках складського обліку, при якому в бухгалтерії складають або обробляють групувальні відомості оприбуткування продукції за її видами в розрізі підрозділів-виробників та за місцями зберігання;

) безкартковим способом, при якому за допомогою ЕОМ кожен день складають оборотні відомості обліку випуску продукції з виробництва і руху готових виробів у розрізі складів та інших місць зберігання. Залишки готових виробів періодично інвентаризуються.

У картках або книгах складського обліку здійснюються записи про надходження і відпуск готової продукції та щоденно виводяться її залишки.

У кінці місяця за даними аналітичного обліку витрат на виробництво визначається фактична собівартість готової продукції.

Таблиця 2.1. Характеристика рахунку 26 «Готова продукція»

Назва та шифр

Призначення рахунку

По дебету відображається

По кредиту відображається

Облікові регістри

Місце у звітності

26 «Готова продукція»

Для узагальнення інформації про наявність та рух продукції, виготовленої підприємством

Надходження готової продукції власного виробництва за первісною вартістю

Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції

Журнал-ордер №10

Баланс (ф. №1) р. 130


Основні операції з руху готової продукції відображені на рис. 2.3.

Дт 26 «Готова продукція»                                      Кт

Рис. 2.3. Схема типових операцій по рахунку 26 «Готова продукція»

Продукція відвантажується згідно договорам. Робітник складу виписує накладну, яка разом з документами по транспортуванню надходить до бухгалтерії, де виписується рахунок - фактура на оплату продукції і податкова накладна. Покупець в свою чергу повинен надати довіреність на отримання продукції.

Облік розрахунків у постачальника ведуть на активно-пасивному рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками». На цьому рахунку відображають розрахунки за відвантажену продукцію, виконані роботи і послуги лише на тих підприємствах, у яких реалізація продукції планується в міру її відвантаження, здавання замовникам робіт та надання послуг. Тут обліковують також і заборгованість покупцям за одержану від них часткову оплату продукції, що знаходиться у відвантажених товарах або в платежах, що надійшли в оплату ще не відвантаженої продукції.

На даному підприємстві гроші отримані від покупців та замовників за реалізовану продукцію та послуги надходять через поточний рахунок, через внесення готівкових сум до каси.

Планові платежі прискорюють розрахунки, спрощують техніку проведення розрахунків. Варто мати на увазі, що при розрахунках у порядку планових платежів, на відміну від інших форм розрахунків, продукція рахується реалізованої, як правило, із дати її відвантаження покупцям.

Розрахунок із покупцями по експортно-імпортних операціях відбивають на окремому субрахунку №362 «Розрахунки з іноземними покупцями». Аналітичний облік ведуть по країнах, покупцям або номерам контрактів. Аналітичний рахунок відбиває суму розрахунку в іноземній валюті, її суму в грошовій одиниці, що діє в Україні, а також суми за строками платежу.

Бухгалтерський облік готової продукції ведуть на підприємстві в тісному контакті з планово-економічним і виробничими відділами та відділом маркетингу. Методика і техніка обліку розрахунків з покупцями розробляються на кожному підприємстві. Раціональна організація обліку розрахунків з покупцями передбачає наступні заходи: вибір форми розрахунків, найбільш придатний для розрахунків даного підприємства з покупцями; розробка картотек відвантажувальних, розрахункових, адресних і інших реквізитів покупців, методики і техніки синтетичного й аналітичного обліку розрахункових операцій; установлення порядку документування розрахункових операцій і оперативного контролю за станом розрахунків.

Можливість використовувати більш гнучкі системи знижок до цін на продукцію - залучення додаткових покупців. [49]

Облік руху готової продукції наведений в табл. 2.2.

Таблиця 2.2. Типові бухгалтерські записи обліку руху готової продукції

№ п/п

Зміст операцій

Кореспондуючі рахунки

Сума, грн.



дебет

кредит


1

Відвантаження готової продукції за ціною продажу

361

701

91309,12

2

Нараховано ПДВ

701

641

15218,20

3

Списана в реалізацію відвантажена продукція за фактичною собівартістю

901

26

77430,29

4

Списання у порядку закриття рахунку 70:





- чистого доходу;

701

791

76090,92


- собівартість реалізованої продукції

791

901

77430,29

5

Надходження коштів за реалізовану продукцію

311

361

37838,56

6

Списано суму непокритого збитку

442

791

1339,37

7

Використано готову продукцію для внутрішніх потреб допоміжних цехів

232

26

3065

8

Відображено вартість готової продукції, виданої зі складу підзвітній особі

372

26

1509

9

Виявлено при інвентаризації недостачу готової продукції, яку віднесено на винну особу

375

26

548

10

Відображено вартість готової продукції, переданої у спільну діяльність

201

375

548

11

Використано готову продукцію, отриману під звіт, для адміністративних потреб

92

372

1509

12

Списано на фінансовий результат первісну вартість готової продукції, використаної для адміністративних потреб

791

92

1509


На ТОВ «КБФ» існує такий асортимент готової продукції:

)        Печиво, що включає:

А) печиво цукрове «Вальс»;

Б) печиво цукрове «Танго»;

В) печиво цукрове «Темпо», «Максі танго»;

) Десерти, що включають:

А) Марбелла зі смаком полуниці, шоколаду;

Б) Пуфі зі смаком кокосу, полуниці;

) Цукрове печиво з начинкою маршмалоу;

) Крекери і соломка;

) Бісквітні рулети, що включають:

А) Бісквітний рулет з молочним кремом «Соната»;

Б) Бісквітний рулет з молочним кремом і вишневим, полуничним і абрикосовим наповнювачем «Соната»;

В) Двокольоровий бісквітний рулет з шоколадним кремом «Сонатік»;

Г) Двокольоровий бісквітний рулет зі смаком полуниця - вишня «Соната»;

Д) Двокольоровий бісквітний рулет зі смаком абрикос - молоко «Сонатік»;

Е) Міні - рулет з шоколадом і полунично - молочною начинкою «Алпелла»;

Є) Бісквітний рулет з молочним кремом і вишневим, полуничним і абрикосовим наповнювачами «Рулетте»;

) Печиво з ванільним, полуничним і апельсиновим кремом «Лорд»;

ТОВ «КБФ» реалізує свою продукцію покупцям на підставі укладених договорів (угод). Відпуск готової продукції покупцям оформляється накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей (ф. №М-20), яка є підставою для списання готової продукції підприємством-виробником. що здійснило її відпуск, для оприбуткування її підприємством-одержувачем та для дозволу на вивезення її з території підприємства-постачальника.

ТОВ «КБФ» реалізує свою готову продукцію за кордон. Реалізація готової продукції відбувається за допомогою залізниці, морських суден і вантажних автомобілів.

Для автомобілів:

Для відпуску готової продукції зі складу оформляються такі документи: Рахунок - фактура (Інвойс) (Додаток Д), пакувальний лист (Додаток Е), акт №32 до рахунку - фактури (Додаток Ж), специфікація №7 (Додаток З), шляховий лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні» (форма №1) (Додаток И), договір - доручення на транспортно-експедиторські послуги (Додаток К), вантажна митна декларація (Додаток Л).

Для морських суден:

Для відпуску готової продукції зі складу оформляються такі документи: рахунок фактура (інвойс) (Додаток М), фітосанітарний сертифікат (Додаток Н), вантажна митна декларація (Додаток П), сертифікат якості (Додаток Р), коносамент (Додаток С), договір (Додаток Т).

Для вагонів:

Для відпуску готової продукції зі складу оформляються такі документи:

накладна на відпуск готової продукції (ф. №М-20) (Додаток У), сертифікат про походження товару (форма СТ-1) (Додаток Ф), рахунок-фактура (Додаток Х), пакувальний лист (Додаток Ц), вантажна митна декларація (Додаток Ш).

2.3 Відображення у звітності підприємства готової продукції і її реалізації

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів у:

   Придбанні, продажу цінних паперів і володінні ними;

-        Участі в капіталі підприємства;

         Оцінці якості управління;

         Оцінці здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;

         Забезпеченості зобов’язань підприємства;

         Визначенні суми дивідендів, які належить розподілити;

         Регулюванні діяльності підприємства;

         Інших рішеннях.

Фінансова звітність має задовольняти потреби користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їхніх конкретних інформаційних потреб.

Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними стандартами.

Фінансова звітність складається з Балансу, Звіту про фінансові результати та ін.

Бухгалтерський баланс - це спосіб узагальненого відображення в грошовій одиниці стану господарських засобів та джерел їх утворення на певну дату у формі звітної таблиці, складеної бухгалтером для внутрішніх та зовнішніх користувачів з метою прийняття ними управлінських та інвестиційних рішень.

Зміст, форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С) БО 2 «Баланс». Норми П(С) БО застосовуються до балансів підприємств, організацій та інших юридичних осіб (надалі - підприємства) всіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).   

Особливості складання консолідованого Балансу визначаються П(С) БО 20 «Консолідована фінансова звітність».

Консолідована фінансова звітність - звітність, яка відображає фінансовий стан і результати діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці. [16]

Метою складання Балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

У Балансі відображають активи, зобов'язання та власний капітал підприємства.

Згортання статей активів і зобов'язань не припускається, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами).

Підсумок активу Балансу має дорівнювати сумі зобов'язань і власного капіталу.

Форма Балансу є додатком до П(С) БО 2 Для малих підприємств може передбачатися скорочена форма Балансу.

Актив відображають у Балансі за умови, що оцінка його може бути достовірно визначена і очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних із використанням активу.

Витрати на придбання і створення активу, які не можуть бути відображені в Балансі, включають до витрат звітного періоду і відображають у Звіті про фінансові результати.

Зобов'язання відображають у Балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Власний капітал відображають у Балансі одночасно з відображенням активів чи зобов'язань, що спричиняють його зміну.

В Балансі готова продукція відображається у розділі ІІ Оборотні активи в статті «Готова продукція» по найменшій з вартостей: по виробничій собівартості або по чистій реалізаційній вартості. [11]

Дохід (виручка) від реалізації готової продукції відображається у звіті про фінансові результати.

Зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей, визначаються П(С) БО 3 «Звіт про фінансові результати».

Норми П(С) БО стосуються звітів про фінансові результати підприємств, організацій та інших юридичних осіб (надалі - підприємства) всіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

Особливості складання консолідованого Звіту про фінансові результати визначаються П(С) Б0 20 «Консолідована фінансова звітність».

Метою складання Звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої і неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки та збитки від діяльності підприємства за звітний період.

Для малих підприємств передбачається можливість складання Звіту про фінансові результати за скороченою формою.

За умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена, дохід у Звіті про фінансові результати відображають у момент надходження активу або погашення зобов'язання, яке приводить до збільшення власного капіталу підприємства (крім зростання капіталу за рахунок внесків учасників).

За умови, що оцінка витрат може бути достовірно визначена, витрати відображаються у Звіті про фінансові результати в момент вибуття активу або збільшення зобов'язання, яке призводить до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення чи розподілу власниками).

Якщо актив забезпечує економічні вигоди протягом кількох звітних періодів, то витрати відображають у Звіті про фінансові результати на основі їх систематичного та раціонального розподілу (наприклад, у вигляді амортизації) протягом тих звітних періодів, у яких одержують відповідні економічні вигоди.

Витрати одразу відображають у Звіті про фінансові результати, якщо економічні вигоди не відповідають критеріям визнання їх активами підприємства.

Згортання доходів і витрат не дозволяється, крім випадків, передбачених відповідними П(С) БО.

«Звіт про фінансові результати» є другим звітом, який є складовою фінансової звітності. Вимоги до його змісту і форми встановлені П(С) БО 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України 31.03.99 р.

Звітним періодом для складання фінансової звітності, а отже, Звіту про фінансові результати, є календарний рік з 1 січня по 31 грудня включно. Складається наростаючим підсумком з початку року.

В статті «Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт послуг)» відображається загальний дохід від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг, без вирахування знижок, повернення проданих товарів та непрямих податків (ПДВ, акцизного збору і т. ін.). [12]

2.4 Аудит готової продукції та її реалізації

Організація проведення аудиту

Процес переходу України до ринкової економіки тісно пов’язаний з необхідністю удосконалення фінансово-економічного контролю та аудиту й обґрунтування його функціональних основ.

Відповідно до Закону «Про аудиторську діяльність» аудит - це незалежна перевірка(експертиза) публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої обліково-звітної інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності звітності, обліку, їх повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. [5]

Для проведення аудиту підприємство подає лист - пропозиція (Додаток Щ).на здійснення аудиторської перевірки аудиторській фірмі. Якщо аудитор погоджується прийняти клієнта і надати йому аудиторські послуги, він підтверджує умови та строки виконання, відправляючи «Лист - зобов’язання» (Додаток Ю).

Для того щоб встановити обсяг необхідних аудиторських робіт і калькулювання їх вартості, необхідно оцінити систему внутрішнього контролю, а також потрібно вивчити систему бухгалтерського обліку. Для цього складаються тести. Порядок оцінки системи внутрішнього контролю показано на рис. 2.8.

Рис. 2.8. Порядок оцінки системи внутрішнього аудиту

Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами своїх обов’язків та прийнятного ступеня відповідальності, необхідно ясно обумовити в договорі усі аспекти, зокрема це стосується ціни на аудиторські послуги. (Додаток Я).

Оскільки, аудит - це складний процес, який направлений на захист інтересів власника та зменшення до прийнятного рівня інформаційного ризику для користувачів бухгалтерської звітності, то важливою складовою проведення перевірки є визначення рівня ризику. Аудиторський ризик - це ризик того, що аудитор виражає невідповідну аудиторську думку, коли в фінансовій звітності є суттєві помилки.

Аудиторський ризик розраховується за наступною формулою ризик контролю помножити на невід’ємний ризик і помножити на ризик не виявлення. Також необхідно враховувати допустиму помилку (максимальна помилка в сукупності якій допускає аудитор). Обсяг допустимої помилки розраховується як загальна вартість генеральної сукупності множиться на фактор довіри і цей добуток ділиться на допустиму помилку). Фактор довіри визначається за встановленою таблицею. За даними бухгалтерської звітності аудиторський ризик складає 4.67% - низький, що говорить про те, що ризик контролю і невід’ємний ризик високі, а ризик не виявлення - низький. В такому випадку необхідно проводити більше тестів на суттєвість. Дана помилка знаходиться нижче мінімальної межі суттєвості. В такому випадку аудитор не модифікує свій, якщо містить додаткові пояснення, але у самому висновку про обмеження не йдеться. Його моменти: визнання або невпевненість у самій діяльності підприємства; пояснення про попередні аудиторські перевірки; зміни принципів обліку протягом періоду перевірки тощо. [32]

Аудиторський процес складається з таких стадій:

o   початкова,

o   дослідна

o   завершальна.

Початкова стадія включає визначення об'єкта аудиту й організаційно-методичну підготовку. При виборі об'єктів аудиторська фірма використовує складений план своєї діяльності. Для здійснення аудиту формується бригада або підбирається окремий аудитор, після чого видається наказ або розпорядження керівника аудиторської організації, в якому зазначаються найменування підприємства, що підлягає перевірці, період, за який воно обстежується, прізвище, ім'я, по батькові членів бригади (окремого аудитора), призначається керівник, котрий має кваліфікаційний сертифікат.

До виїзду на перевірку бригада вивчає економічний стан об'єкта аудиту, знайомиться з планами виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства та їх виконанням, з річною і періодичною фінансовою звітністю, актом (висновком) попередньої аудиторської перевірки, аналізує фінансовий стан, вивчає акти (довідки) перевірок з боку банків, податкових та інших державних органів, після чого керівник бригади складає програму аудиту, яку затверджує директор аудиторської фірми. У програмі вказуються об'єкт аудиту, зміст перевірки, періоди суцільного та вибіркового контролю. Конкретизується аудит у плані-графіку, де відображено строки перевірки кожного розділу теми і виконавців робіт. Завершується початкова стадія процесу аудиту складанням робочого плану аудитора, де передбачено об'єкт контролю, обсяг роботи і час її виконання (початок і закінчення).

Дослідна стадія аудиту проходить безпосередньо на підприємстві. Для здійснення якісної та своєчасної аудиторської перевірки мають бути створені відповідні умови, аудиторам надані засоби обчислювальної техніки тощо.

Завершальна стадія аудиту включає узагальнення і реалізацію результатів аудиту. На цій стадії аудиту слід згрупувати виявлені недоліки, скласти накопичувальні відомості порушень, аналітичні таблиці, розрахунки, графіки, узагальнити та відобразити результати перевірки в аудиторському висновку.

Таким чином, аудиторський процес і сам аудиторський висновок активно впливають на суб'єкт підприємницької діяльності у справі її оптимізації та нормативно-правового регулювання. [36]

У процесі аудиторської перевірки слід використовувати такі матеріали: річні звіти, інформацію про збори акціонерів, засідання ради директорів, внутрішні фінансові звіти підприємства, аудиторські звіти (висновки) за попередній період, матеріали внутрішнього аудиту тощо.

Необхідною умовою успішного виконання аудиторських робіт є договір на проведення попередньої експертизи.

Програма аудиту містить перелік питань за окремими темами, видами і напрямками очікуваних робіт, що підлягають перевірці, час проведення, види аудиторських процедур (за який період часу слід перевіряти, спосіб контролю). Наявність програми, крім того, забезпечує контроль за своєчасним і якісним виконанням аудиторських процедур. (Додаток Я-1)

Пропонується така робоча програма аудиторської перевірки підприємства (фірми) у вигляді переліку питань, що складається з трьох етапів.

Робоча програма аудиторської перевірки (додаток до договору):

Етап 1. Експертиза організації і стану бухгалтерського фінансового обліку, якості фінансової звітності, оцінка внутрішнього аудиту фірми.

Об'єкти експертизи:

·   реальність балансових даних за статутним капіталом;

·        вибіркова перевірка реєстрів синтетичного й аналітичного обліку;

·        матеріали інвентаризації необоротних активів, запасів, коштів і розрахунків, зобов'язань, дебіторської і кредиторської заборгованості;

·        акти податкової адміністрації й аудиторські висновки за попередні періоди;

·        дотримання законодавчих актів з обліку і фінансової звітності.

Етап 2. Аудиторська перевірка фінансово-господарської діяльності

Об'єкти контролю:

·   засновницькі (установчі) документи, у т.ч. статут підприємства;

·        наявність і використання кредитних коштів;

·        кошти у касі, на рахунках у банках;

·        основні засоби і нематеріальні активи;

·        товарно-матеріальні цінності;

·        розрахунки з оплати праці, за податками і платежами та з підзвітними особами;

·        власний капітал, витрати, доходи і фінансові результати та їх використання.

Етап 3. Консультаційні послуги і рекомендації щодо усунення виявлених недоліків з питань:

·   організації і методології бухгалтерського фінансового обліку;

·        використання поточного і перспективного аналізу для прогнозування подальшого функціонування підприємства.

За результатами попередньої експертизи між аудиторською фірмою і клієнтом укладається угода. За угодою одна сторона (виконавець) зобов'язується виконати відповідну роботу на завдання іншої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу. Угода вважається укладеною з часу досягнення сторонами згоди з усіх суттєвих пунктів, і від цього часу виникають права і обов'язки сторін. Виконуючи прийняту на себе за угодою роботу, виконавець зберігає самостійність, тобто сам організує свою роботу, визначає способи її виконання, черговість окремих операцій тощо.

Угода визначає основні права й обов'язки виконавця. Виконавець повинен організувати роботу і керувати нею. Він зобов'язаний виконати роботу протягом обумовленого терміну, який встановлюється згодою сторін. Основним обов'язком замовника є прийняття виконаної підрядником роботи відповідно до угоди. Замовник зобов'язаний оплатити виконавцю передбачену угодою винагороду. Дія угоди припиняється від часу її виконання.

Аудиторські процедури - це сукупність відповідних дій аудитора щодо перевірки фінансово-господарської діяльності, стану обліку і фінансової звітності юридичних і фізичних осіб, зайнятих підприємництвом. Аудитор спочатку збирає й аналізує інформацію, необхідну для оцінювання достовірності бухгалтерського балансу і фінансової звітності, вивчає статутні документи, виявляє відхилення стану діяльності підприємства від того, який передбачено статутними документами. Відтак він вивчає форму і методику бухгалтерського фінансового обліку, їх відповідність вимогам, що до них висуваються. Потім аналізу підлягають записи у Головній книзі й, зокрема, сумнівні записи, дані яких зіставляють з регістрами аналітичного обліку і первинними документами.

Перевіряючи первинні документи і регістри бухгалтерського фінансового обліку, слід виходити з таких вимог: повнота обліку, точність записів, правильність вартісних оцінок, об'єктивність, дотримання прав і обов'язків посадовими і матеріально відповідальними особами, відкритість даних (тобто аудитор не повинен сумніватись, що окремі господарські операції не записані на рахунках і в облікових регістрах).

Глибина і спосіб дослідження залежать від складності форми і методики обліку, а також від того, якою мірою аудитор може покладатися на дані внутрішнього контролю. Аудитору слід оцінити вплив змін у законодавстві на організацію і методику обліку, на аналіз звітів, визначити рівень роботи внутрішніх аудиторів.

12 лютого2010 року ТОВ «КБФ» замовив аудиторську перевірку в аудиторській фірмі «MGI Консалтинг». Об’єктом дослідження даної перевірки було дослідження фінансового стану підприємства та відповідності бухгалтерського обліку нормативним вимогам.

За взаємною згодою, була складено договір на проведення аудиторської перевірки. Згідно даного договору початок аудиторської перевірки датується 1 січня 2010 року, а закінчення - 31 грудня 2010 року.

Аудит на підприємстві складається із декількох етапів, тому аудитором складається план перевірки (Додаток Я-2).

В ході проведення перевірки аудитор складає робочі документи - це записи, за допомогою яких аудитор фіксує проведені процедури перевірки, тести, отриману інформацію та відповідні висновки, зроблені в ході аудиту.

Методика проведення аудиту готової продукції та її реалізації

Аудит готової продукції на ТОВ «КБФ» поділяється на чотири етапи:

·        аудит обліку готової продукції,

·        аудит неврахованої продукції,

·        аудит обліку відвантаження і реалізації готової продукції;

·        аудит обліку витрат на продаж.

Розглянемо більш детально кожен з цих етапів.

Аудит обліку випуску готової продукції

Існує шість основних способів оцінки готової продукції:

1.      По фактичній виробничій собівартості. Цей спосіб використовується порівняно рідко, в основному на підприємствах індивідуального виробництва, що випускають велике унікальне устаткування і транспортні засоби. Може застосовуватися на підприємствах з обмеженої номенклатурної масової продукції.

2.      По неповній (скороченій) виробничий собівартості продукції. У цьому випадку собівартість продукції визначається по фактичних витратах без загальногосподарських витрат.

3.      За оптовими цінами реалізації. Оптові ціни застосовуються як облікові ціни. Відхилення фактичної собівартості продукції враховуються на окремому аналітичному рахунку. При стійких оптових цінах цей варіант оцінки продукції є найпоширенішим, оскільки він дозволяє зіставляти оцінку продукції в поточному обліку і звітності, що важливо для контролю за правильним визначенням товарного випуску. При значному коливанні рівня оптових цін даний спосіб утрачає свої переваги.

4.      По плановій (нормативній) виробничій собівартості, що виступає в якості твердої облікової ціни. При цьому способі обумовлюється необхідність окремого обліку відхилень фактичної виробничої собівартості продукції від планової чи нормативної. Достоїнство даного способу оцінки готової продукції полягає в забезпеченні єдності оцінки в плануванні обліку. Однак якщо планова чи нормативна собівартість продукції змінюється часто, то оцінка залишків готової продукції ускладнюється. Варіантом цього способу оцінки готової продукції є оцінка по скороченій плановій виробничій собівартості.

5.      По вільних відпускних цінах і тарифам, збільшеним на суму податку на додану вартість. Цей спосіб використовується при виконанні одиничних замовлень і робіт.

6.      По вільних ринкових цінах. Цей варіант оцінки застосовується для обліку товарів, реалізованих через роздрібну мережу.

Аудитору необхідно перевірити:

·        правильність і своєчасність оформлення документів на здачу продукції з виробництва на склад;

·        правильність відображення в бухгалтерському обліку операцій, зв'язаних з випуском готової продукції;

·        правильність визначення виробничої собівартості готової продукції по видах видань і замовленням;

·        правильність розрахунків і списання сум відхилень фактичної собівартості від планової;

·        правильність складання бухгалтерських проводок по обліку випуску готової продукції (робіт, послуг);

·        відповідність записів синтетичного обліку по балансових записах рахунка «Готова продукція» записам у головній книзі і балансі;

·        правильність оцінки готової продукції.

Аудит неврахованої продукції

У випадку якщо продукція не оформляється приймально-здавальними документами цеху чи складу підприємства і не відбивається в бухгалтерському обліку, виникає неврахована продукція.

Заниження оцінки продукції дає можливість посадовим і матеріально відповідальним особам підприємств і торгових організацій вилучати частину виторгу, що складає різницю між продажною і заниженою в обліку вартості продукції.

Оскільки неврахована продукція не відбивається в бухгалтерських документах, у багатьох випадках її наявність визначається на підставі документації, що відбиває технологічні процеси виробництва цієї продукції (документи на виплату заробітної плати, дані оперативного обліку про закладку сировини і випуск готової продукції й ін.), а також підтверджуючий вивіз продукції з підприємства (пропуски, рахунки-фактури, накладні й ін.).

В окремих випадках неврахована продукція може бути виявлена шляхом звірення (зіставлення) документів, що відбивають одержання продукції: документальних даних складів і цехів - виробників продукції; даних інвентаризацій готової продукції в цехах і на складах підприємств - з обліковими даними на день проведення таких інвентаризацій і т. п.

При перевірці аудитор повинний вивчити всю документацію, що дозволяє зробити висновок про наявність чи про відсутність випадків випуску і реалізації неврахованої продукції.

При визначенні наявності матеріального збитку аудитор повинний мати на увазі, що виробництво продукції з неврахованих надлишків сировини і матеріалів не дає достатньої підстави для твердження про наявність матеріального збитку. Ця продукція може виявитися на складі підприємства. Матеріальний збиток буде мати місце лише в тому випадку, якщо неврахованої продукції в наявності не виявиться, тобто вона була вивезена з підприємства без відображення в обліку.

Для установлення факту випуску неврахованої продукції користаються різними способами аналізу і перевірки документів. До них, зокрема, відносяться зіставлення даних інвентаризацій складів готової продукції підприємства і даних обліку в місцях збереження (виявлення при цьому надлишків продукції власного виробництва, утворення яких за рахунок недовантаження споживачам виключається, підтверджує, що вся продукція на підприємстві враховується, якщо при цьому відсутні помилки в обліку); звірення документів, що підтверджують вивіз з підприємства готової продукції (товарно-транспортні накладні, пропуски, дорожні листи, залізничні й інші документи), з документами бухгалтерського й оперативного обліку продукції на складах. У результаті такого звірення можуть установлюватися випадки вивозу не оприбуткованої по складу продукції, що у витратах не була списана й у нестачі не виявилася.

Однак, у тих випадках, коли документально підтверджується вивіз неврахованої продукції з підприємства, що випускало таку продукцію в масовому порядку і сировини, що мало для цього запаси і матеріали, аудитор повинний визначити матеріальний збиток у розмірі вартості вивезеної неврахованої продукції.

Аудит обліку реалізації готової продукції

Готова продукція - це вироби і напівфабрикати, що відповідають діючим стандартам чи затвердженим технічним умовам, прийняті на склад чи замовником. Під відвантаженою продукцією розуміють продукцію і послуги, платіжні документи які здані постачальником у банк, але не оплачені покупцями. Реалізація продукції (робіт, послуг) може проводитися за наступними цінами: по вільних відпускних цінах і тарифам, збільшеним на суму ПДВ; по державних регульованих оптових цінах і тарифам, збільшеним на суму ПДВ; по державним регульованим роздрібним цінам і тарифам, що включають ПДВ.

Аудитору необхідно перевірити:

·        чи укладені договори на постачання готової продукції і правильність їхнього оформлення;

·        чи правильно оформлені документи на відвантаження продукції;

·        чи правильно оформлені ціни на відвантажену продукцію;

·        чи правильно установлені відпускні ціни з урахуванням оплати витрат по доставці продукції від постачальника до покупця відповідно до укладеного договору постачання;

·        чи вчасно пред'являлися в банк платіжні вимоги-доручення за відвантажену продукцію;

·        чи правильно оформлені документи по відпуску продукції, якщо продукція відпускається безпосередньо зі складу постачальника;

·        чи правильно організований складський облік готової продукції;

·        чи правильно ведеться аналітичний і синтетичний облік відвантаження і реалізації продукції.

Аудит обліку витрат на збут

Витрати, зв'язані з продажем продукції, товарів, робіт і послуг, враховуються на рахунку «Витрати на збут». До них відносяться: витрати на упакування виробів на складах готової продукції; витрати по доставці продукції на станцію відправлення, навантаженню у вагони, судна, автомобілі й інші транспортні засоби; комісійні збори і відрахування, що сплачуються збутовим і іншім посередницьким організаціям; витрати на рекламу; витрати на представницькі витрати й інші аналогічні по призначенню витрати.

Аудитору необхідно перевірити:

·        правильність включення витрат до складу витрат на збут;

·        дотримання встановлених нормативів витрат на рекламу (при перевищенні встановлених нормативів витрат на рекламу оподатковуваний прибуток повинний бути збільшений на суму перевищення);

·        дотримання основних положень по облік тари на підприємствах, а саме, правильне і своєчасне документальне відображення операцій по заготовлянню, надходженню і відпуску тари на складах, у цехах, ділянках і інших місцях її збереження;

·        правильність ведення аналітичного обліку по рахунку «Витрати на збут» і відомості;

·        правильність складання бухгалтерських проводок по операціях з тарою;

·        правильність відображення в бухгалтерському обліку товарообмінних операцій чи операцій, здійснюваних на бартерній основі;

·        відповідність записів синтетичного й аналітичного обліку записам у головній книзі (при журнально-ордерній формі обліку) і балансі.

Заключні процедури та рекомендації в результаті проведення аудиту готової продукції

Аудиторський висновок - це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається в уставному порядку за наслідками проведення аудиту і містить у собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Аудиторський висновок може складатися у вільній формі, але обов'язково в ньому мають бути такі розділи: заголовок; вступ; масштаб перевірки; висновок аудитора про фінансову звітність; дата аудиторського висновку; адреса аудиторської фірми; підпис аудитора.

У заголовку аудиторського висновку говориться про те, що аудиторська перевірка проводилась незалежним аудитором. Дається назва аудиторської фірми або аудитора. Також наводиться повна назва підприємства, яке перевірялося, та час перевірки.

Розділ «Вступ» повинен містити інформацію про склад фінансової звітності, дату її підготовки. У цьому розділі говориться також про відповідальність керівництва підприємства щодо правильності підготовки звітності; про відповідальність аудитора за аудиторський висновок, який обґрунтовується результатами проведеної перевірки. У вступній частині аудиторського висновку можуть бути використані такі формулювання:

«Згідно з договором №__ від 01 січня 20… року аудиторська фірма (наводиться назва аудиторської фірми) провела аудит поданого в додатку зведеного балансу акціонерного товариства (наводиться повна назва підприємства) (далі - «Товариство») станом на 1 січня 20… року, звіту про прибутки і збитки, використання прибутку, звіту про витрати на капітальні вкладення, звіту про наявність і рух основних засобів та амортизаційного фонду, звіту про розкрадання та прорахунки за 20… рік. Відповідальність стосовно зазначеної фінансової звітності несе керівництво товариства. Нашим обов'язком є висловлення висновку стосовно цієї фінансової звітності на підставі аудиту».

У розділі «Масштаб перевірки» аудиторського висновку необхідно вказати масштаб аудиту і зміст проведених робіт. Цей розділ дає впевненість його користувачам у тому, що аудиторська перевірка здійснена у відповідності з вимогами українського законодавства та нормами, які регулюють аудиторську практику і ведення бухгалтерського обліку, або у відповідності з вимогами міжнародних стандартів та практики.

У цьому розділі зазначається, що перевірка була спланована і підготовлена з достатнім рівнем впевненості в тому, що фінансова звітність не має суттєвих помилок.

Далі повідомляється, що аудитор використовував принцип вибіркової перевірки інформації та під час перевірки брав до уваги тільки суттєві помилки. Тут також дається інформація про принципи бухгалтерського обліку, які використовувалися на підприємстві у період перевірки.

У даному розділі можуть бути використані такі фрази:

«Ми провели нашу перевірку у відповідності до вимог Закону України «Про аудиторську діяльність» та «Міжнародних стандартів аудиту». Ці документи вимагають, щоб планування та проведення аудиту було спрямоване на одержання розумних підтверджень відсутності у фінансовій звітності суттєвих помилок. Під час аудиту здійснено дослідження шляхом тестування доказів на обґрунтування сум та інформації, розкритих у фінансовому звіті, а також оцінку відповідності застосованих принципів обліку нормативним вимогам щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні. Крім того, шляхом тестування здійснено також оцінку відповідності даних звітності меті оподаткування і бухгалтерського обліку. На нашу думку, проведена аудиторська перевірка забезпечує розумну основу для аудиторського висновку. «Висновок аудитора про перевірену фінансову звітність». У розділі дається висновок аудитора про фінансову звітність, про її правильність в усіх суттєвих аспектах, а саме:

«Ми підтверджуємо, що, за винятком невідповідностей, викладених у додатку №1, фінансовий (бухгалтерський) звіт в усіх суттєвих аспектах достовірно та повно подає фінансову інформацію про Підприємство станом на 1 січня 20… року, згідно з нормативними вимогами щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні».

«Дата аудиторського висновку» проставляється в той самий день, коли керівництво підприємства підписує акт прийому-передачі висновку. Вона може бути або перед вступною частиною висновку, або біля підпису аудитора.

Аудиторський висновок підписується директором аудиторської фірми або уповноваженою на це особою, яка має відповідну серію сертифікату аудитора України на вид проведеного аудиту.

В аудиторському висновку також вказується адреса місцезнаходження аудиторської фірми та номер ліцензії на аудиторську діяльність. Цю інформацію розміщують як наприкінці висновку, після підпису аудитора, так і в матриці банку аудиторської фірми.

Аудиторський висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним, або дається відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства. У двох останніх випадках в аудиторському висновку може наводитися короткий перелік аргументів, які підштовхнули аудитора видати такий висновок, який відрізняється від позитивного. За необхідності більш докладного опису цих аргументів аудиторський висновок може містити посилання на інформацію, що наводиться в додатку.

Позитивний висновок подається клієнту у випадках, коли, на думку аудитора, виконано такі умови:

·        аудитор отримав усю інформацію й пояснення, необхідні для цілей аудиту;

·        надана інформація достатня для відображення реального стану справ на підприємстві;

·        є адекватні й достовірні дані з усіх суттєвих питань;

·        фінансова документація підготовлена у відповідності до прийнятої на підприємстві системи бухгалтерського обліку, котра відповідає вимогам українського законодавства;

·        фінансова звітність складена на основі дійсних облікових даних й не містить суттєвих протиріч;

·        фінансова звітність складена належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку.

Ураховується також стан обліку та фінансової звітності підприємства. У позитивному висновку наводяться стверджувальні слова, такі як: «задовольняє вимогам», «належним чином становить», «дає достовірне й дійсне уявлення», «достовірно відображає», «знаходиться у відповідності з…», «відповідає».

У позитивному висновку рекомендується такий зміст розділу, у якому відбито ставлення аудитора до фінансової звітності.

«…У результаті проведення аудиту встановлено:

Надана інформація дає дійсне й повне уявлення про реальний склад активів та пасивів суб'єкта, що перевіряється. Система бухгалтерського обліку, яка використовувалася на підприємстві, відповідає законодавчим та нормативним вимогам.

Фінансову звітність підготовлено на підставі дійсних даних бухгалтерського обліку і достовірно та повно подано фінансову інформацію про Підприємство станом на 01 січня 20… року, згідно з нормативними вимогами щодо бухгалтерського обліку та звітності в Україні».

Якщо під час аудиторської перевірки в аудитора виникли заперечення або сумніви щодо правильності тих чи інших рішень, прийнятих керівництвом підприємства, але йому було подано аргументоване й переконливе їх обґрунтування, то в аудиторському висновку ці події та рішення наводити необов'язково, оскільки вони не міняють змісту, безумовно, позитивного висновку.

Умовно-позитивний висновок складається в тих випадках, коли в аудитора є незгоди щодо деяких господарських операцій, які мають обмежений вплив на фінансовий стан підприємства. Тоді до висновку вносяться певні обмеження та заперечення, які вказуються у розділі, де наводиться думка аудитора про фінансову звітність.»… Під час проведеної аудиторської перевірки встановлено, що операції (дається перелік операцій або пишеться: «які викладені у додатку №1 до аудиторського висновку») проведені з порушенням встановленого порядку. Проте зазначені невідповідності мають обмежений вплив на фінансову звітність і не перекручують загальний фінансовий стан підприємства.

Ми підтверджуємо, що, за винятком невідповідностей, викладених у додатку №1, фінансовий звіт в усіх суттєвих аспектах достовірно та повно подає фінансову інформацію про Підприємство станом на 1 січня 20… року, згідно з нормативними вимогами щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні».

Якщо заперечення в аудиторському висновку пов'язані з наявністю нефундаментальної незгоди, аудитор обумовлює наявні обмеження в аудиторському висновку або у додатку до висновку, який є невід'ємною частиною, і дає позитивний висновок стосовно фінансової звітності підприємства.

Але аудитор не може видати умовно-позитивний висновок під час існування фундаментальної незгоди і невпевненості. Основними причинами фундаментальної невпевненості є:

·        значні обмеження в обсязі аудиторських процедур у зв'язку з тим, що аудитор не може одержати всю необхідну інформацію;

·        невпевненість у правильності висновків у конкретній ситуації (наприклад, подвійне тлумачення окремих пунктів податкового законодавства, що може призвести до значних втрат у майбутньому).

Основними причинами незгоди є:

·        неприйнятність системи обліку на підприємстві або порядку проведення деяких облікових операцій;

·        розходження в думках стосовно відповідності фактів або сум у фінансовій звітності даним обліку;

·        фундаментальна незгода з повнотою і методикою відображення деяких фактів в обліку та звітності;

Будь-яка фундаментальна невпевненість або незгода є підставою для відмови від надання позитивного висновку.

Подальший вибір виду висновку залежить від рівня непевності або незгоди.

Непевність або незгода вважаються фундаментальними в тому випадку, коли вплив на фінансову інформацію факторів, які викликали непевність чи незгоду, настільки значний, що це може суттєво перекрутити дійсний стан справ у цілому або в основному. Необхідно також врахувати сукупний ефект усіх непевностей та незгоди на фінансову звітність.

Наявність фундаментальної незгоди може призвести до надання клієнту негативного аудиторського висновку.

Під час підготовки негативного аудиторського висновку доречні такі висловлення: «не задовольняє вимог», «перекручує дійсний стан справ», «не дає справжнього уявлення», «не відповідає», «суперечить».

У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного, він має дати опис усіх суттєвих причин своєї непевності й незгоди. Ці причини необхідно коротко висловити в окремому розділі висновку до того розділу, де аудитор дає негативну оцінку або відмовляється від аудиторського висновку. У цьому розділі можуть більш детально обговорюватися моменти негативного характеру або даватися посилання на додаток до аудиторського висновку, в якому наводиться опис цих моментів. В останніх розділах аудитор стисло формулює свій висновок стосовно достовірності й повноти фінансової звітності. У негативному висновку цей розділ може бути приблизно такого змісту:

«У результаті проведення аудиту встановлено, що за звітний період підприємством були допущені суттєві порушення і перекручення (дається перелік порушень або пишеться: «які викладені в додатку №1 до цього висновку». Допущені порушення суттєво впливають на фінансову звітність підприємства та перекручують реальний стан справ. Фінансова звітність має суттєві перекручення і недостовірно подає фінансову інформацію про Підприємство станом на 01 січня 20… року; не виконані такі вимоги щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні (в стислій формі дається перелік питань, стосовно яких не виконані вимоги з організації обліку, або пишеться: «з питань, які наводяться в додатку №1»).

Таким чином, відомості бухгалтерського обліку і фінансової звітності не дають достовірного уявлення про дійсний стан справ на підприємстві, який склався на 01 січня 20… року».

Наявність фундаментальної невпевненості може стати підставою для відмови від видання аудиторського висновку. Якщо аудитор відмовляється від надання аудиторського висновку, він аргументує про неможливість сформулювати висновок про фінансову звітність підприємства приблизно так:

«У зв'язку з неможливістю перевірки фактів, які стосуються (вказати факти) з причини (вказати причини неможливості), ми не можемо надати висновок стосовно вказаних моментів».

Вищенаведені моменти істотно впливають на дійсний стан справ у цілому (в основному). «У зв'язку з відсутністю достатніх аудиторських доказів, ми не можемо видати об'єктивний аудиторський висновок щодо фінансової звітності, підготовлений станом на 01 січня 20… року».

У випадку, коли фінансова звітність надається таким користувачам, як Національний банк України, Фонд державного майна або Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку, може існувати інша форма аудиторського висновку, яка не відповідає загальним вимогам. У такому разі, коли є спеціальні вимоги до форми аудиторського висновку, аудитор має самостійно оцінити форму такого висновку і внести в неї необхідні зміни з метою досягнення виконання спеціальних вимог замовника шляхом зміни висловлювань в аудиторському висновку або підготовки додаткової підсумкової інформації аудиту.

Додаткова підсумкова документація за результатами перевірки не є обов'язковим елементом аудиторської документації. Вона видається замовникові тільки в тому випадку, коли аудитор вважає це необхідним, або у випадку, коли це обумовлено в договорі на проведення аудиту.

Додаткова підсумкова документація оформляється як додаток до аудиторського висновку або як самостійний документ. Якщо аудитор у висновку посилається на додаткову підсумкову документацію, то вона оформлюється як додаток до аудиторського висновку. В іншому випадку додаткова документація є самостійним документом. Аудитор не може посилатися у висновку на додаткову документацію в тому разі, якщо викладене в ній не є настільки істотним, щоб вплинути на зміст аудиторського висновку.

Аудитор самостійно визначає необхідний зміст та форму додаткової підсумкової документації за результатами аудиторської перевірки. Додаткова підсумкова документація аудиту оформляється під одною з наведених далі назв: «Аудиторський звіт», «Звіт про проведення аудиту», «Звіт про результати проведення аудиту», «Звіт про експрес-огляд», «Експертний огляд», «Зауваження за результатами аудиторської перевірки», «Лист-інформування клієнта».

Після затвердження перевірки щонайменше один примірник всієї підсумкової документації (аудиторського висновку та додаткової документації) залишається в аудитора (аудиторської фірми).

Порядок зберігання підсумкової документації встановлюється аудиторською фірмою з урахуванням вимог повної конфіденційності. Підсумкову документацію не можна вимагати або вилучати в аудитора (аудиторської фірми), за винятком випадків, передбачених чинним законодавством. Термін зберігання підсумкової документації визначається, виходячи з практики аудиторської діяльності, юридичних вимог та інших додаткових міркувань. [37]

В цілому аудитором було дано умовно-позитивний висновок про ведення бухгалтерського обліку на підприємстві (Додаток Я-3).

2.5 Автоматизація обліку готової продукції та її реалізації

Основний прибуток виробничі підприємства отримують від реалізації продукції, що виготовляється. Тому визначення собівартості продукції має велике значення для керування витратами, для встановлення нижніх меж цін на кожному підприємстві.

Згідно з п. 6 П(С) БО 9 «Запаси», готова продукція з метою бухгалтерського обліку включається до запасів. Одиницею бухгалтерського обліку готової продукції є її найменування або однорідна група (вид). Собівартість виробництва готової продукції визначається на підставі П(С) БО 16 «Витрати», в п. 11 якого дано визначення двох понять собівартості готової продукції: собівартості реалізованої продукції та виробничої собівартості продукції. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції встановлює підприємство. У виробничу собівартість продукції входять:

1)      прямі матеріальні витрати;

2)      прямі витрати на оплату праці;

)        інші прямі витрати;

)        загальновиробничі витрати.

У собівартість реалізованої продукції, крім виробничої собівартості, включаються нерозподілені постійні загальновиробничі витрати та наднормативні виробничі витрати. [30]

Схеми визначення виробничої собівартості продукції показано на (рис 2.9.), (рис 2.10.), (рис 2.11.). Відображати витрати підприємства на виробництво продукції можна трьома способами - з допомогою рахунків класів 8 і 9 (рис. 2.9.), тільки 8 (рис. 2.10.) або тільки 9 (мал. 2.11.). Спосіб обліку витрат визначається константою Использовать счета расходов (меню Операции / Константы).

Рис. 2.9. Відображення витрат підприємства на виробництво продукції з допомогою класу рахунків 8 і 9

З рис. 2.9. видно, що протягом звітного періоду (місяця) витрати на виробництво відносяться в дебет рахунків класу 8 з кредиту рахунків матеріальних, трудових та грошових ресурсів. Витрати, накопичені протягом місяця на цих рахунках, закриваються документом «Финансовые результаты» в режимі Закрытие элементов затрат (счета класса 8). При цьому прямі виробничі витрати відносяться в дебет рахунка 23 «Виробництво». Загальновиробничі витрати відносяться в дебет рахунка 91.

Таблиця 2.3. Список документів конфігурації і операції, які вони виконують

Документ конфігурації

Вид витрат

«Калькуляция»

Прямі матеріальні витрати

«Начисление зарплаты»

Прямі витрати на оплату праці

«Начисление износа»

Амортизація

«Услуги сторонних организаций»

Інші прямі витрати


Рис. 2.10. Відображення витрат підприємства на виробництво продукції з допомогою класу рахунків 8

З рис. 2.10. видно, що протягом звітного періоду витрати на виробництво відносяться в дебет рахунків класу 8 з кредиту рахунків матеріальних, трудових і грошових ресурсів. При цьому використовуються ті самі документи конфігурації (табл. 2.3).

Накопичені витрати на рахунках класу 8 закриваються документом «Финансовые результаты» в режимі Закрытие элементов затрат на рахунок 23 «Виробництво». При цьому окремо накопичення загальновиробничих витрат у програмі не передбачено. Оскільки П(С) БО 16 передбачає такий розподіл, його можна організувати вручну, виділивши для цього спеціальний субрахунок, наприклад 841 «Загальновиробничі витрати».

Рис. 2.11. Відображення витрат підприємства на виробництво продукції з допомогою класу рахунків

На рис. 2.11. витрати виробництва протягом звітного періоду відносяться в дебет рахунка 23 «Виробництво» безпосередньо з кредиту рахунків матеріальних, трудових і грошових ресурсів. Загальновиробничі витрати відносяться в дебет рахунка 91 також безпосередньо з кредиту рахунків матеріальних, трудових і грошових ресурсів. Для цього використовуються ті самі документи конфігурації. Далі ці три схеми аналогічні:

Після закінчення періоду загальновиробничі витрати розподіляються між рахунками виробництва і собівартості готової продукції (за субконто Виды затрат) згідно з П(С) БО 16. Розподілені витрати відображаються за дебетом рахунка 23 (відповідний вид діяльності) і за кредитом рахунка 91. Нерозподілені витрати відображаються за дебетом рахунка 901 «Собівартість реалізованої продукції». Для цього в програмі використовується документ «Финансовые результаты» в режимі Закрытие общепроизводственных затрат (счет 91).

Проводиться оцінка незавершеного виробництва. інформація про це вводиться у програму документом «Незавершенное производство». [34]

Протягом звітного періоду випуск готової продукції відображається за обліковими цінами. Така можливість передбачається інструкцією №291, наприклад, за плановою виробничою собівартістю, на рахунку 26 «Готова продукція», на якому аналітичний облік ведеться в розрізі видів продукції. Використовується документ «Калькуляция» в режимі Предварительная. Для оцінки вартості матеріальних запасів, використаних для виробництва готової продукції, застосовується один із методів оцінки вибуття запасів, передбачених п. 16 П(С) БО 9. У програмі метод визначається константою Метод партионного учета.

Наприкінці звітного періоду, коли визначено фактичну собівартість готової продукції, розраховується відхилення фактичної собівартості продукції від її вартості за обліковими цінами (нормативною або плановою собівартістю) і списується в дебет рахунка 26 за видами продукції пропорційно до вартості за обліковими цінами. Таким чином, за рахунком 26 готова продукція оцінюється за фактичною виробничою собівартістю. У програмі це робить документ «Калькуляция» в режимі Окончательная.

Згідно з п. 6 П(С) БО 9 «Запаси», готова продукція для цілей бухгалтерського обліку включається до запасів. Планом рахунків бухгалтерського обліку передбачено застосовувати рахунок 23 «Виробництво» для відображення інформації про витрати на виготовлення продукції; рахунок 26 «Готова продукція» - для відображення руху готової продукції; рахунок 25 «Полуфабрикаты» - для відображення руху напівфабрикатів власного виробництва (рис. 2.12).

Рис. 2.12. План рахунків

Аналітичний облік на рахунку 23 «Виробництво» має давати можливість вирішити два завдання - можливість калькулювати собівартість окремого виду продукції (для цього використовується субконто Виды деятельности) і визначати структуру собівартості за економічними елементами, як вимагає п. 21 П(С) БО 16 (це дозволяє зробити субконто Виды затрат).

Звернімо увагу, що в програмі передбачено документи для методу нормативної калькуляції. Якщо говорити спрощено - усі прямі, змінні загальногосподарські та розподілені постійні загальногосподарські витрати збираються на рахунку 23 на один вид діяльності «Виробництво» і звідти списуються на конкретну номенклатуру продукції за нормами, зазначеними в калькуляції. Наприкінці місяця з урахуванням незавершеного виробництва собівартість продукції доводиться до фактичної. Такий метод зазвичай використовується в масовому виробництві, тобто там, де є сенс складати нормативні або планові калькуляції.

Як альтернатива, якщо підприємство займається випуском одиничної або унікальної продукції, під видом діяльності можна розуміти і конкретне замовлення, і конкретну одиницю продукції. Усі прямі витрати збираються на цей вид діяльності, між такими видами діяльності розподіляються загальновиробничі витрати, і таким чином здійснюється калькулювання. При цьому слід враховувати можливість визначення прямих витрат (матеріалів, заробітної плати) на кожен вид продукції. [29]

Для обліку витрат за елементами застосовують субконто «Види витрат» (рис 2.13). Це дворівневий довідник. На першому рівні витрати згруповані за видами відповідно до П(С) БО 16. На другому рівні витрати групуються за економічними елементами. Кожному елементу відповідає рахунок, на який будуть списані витрати (у цьому випадку - рахунок 23 «Виробництво»).

Рис. 2.13. Довідник Види затрат

Для формування собівартості продукції можна використати всі методи реєстрації інформації - операції, введені вручну, типові операції і документи «1С: Бухгалтерії» версії 7.7 реліз 7.70.027.

На (рис. 2.14) показано аналіз рахунка 91 «Загальновиробничі витрати», в дебеті якого в результаті закриття рахунків класу 8 зібрані фактичні витрати на зв'язок (10 грн), зарплата (278,12 грн) з нарахуваннями (102,92) і амортизація загальновиробничих основних засобів (7015,43 грн). Таке закриття рахунків класу 8 виконує документ «Финансовые результаты» в режимі Закрытие элементов затрат (счета класса 8). Ввести його можна через меню Документы / Прочие / Финансовые результаты.

Після того як закриті рахунки класу 8, можна розпочати розподіл загальновиробничих витрат відповідно до П(С) БО 16. Для цього призначений документ «Финансовые результаты» в режимі Закрытие общепроизводственных затрат (счет 91). Вибір режиму здійснюється на закладці Основные. Для реалізації алгоритму розподілу на закладці Дополнительно слід заповнити такі параметри, як Нормальная база распределения, Текущая база распределения, Нормальная сумма постоянных затрат і Текущая сумма постоянных затрат.

Рис. 2.14. Аналіз рахунку 91

Нормальна сума постійних витрат - планова сума постійних витрат за нормальної потужності. Плануємо, що постійні витрати є витратами на амортизацію загальновиробничих основних засобів і вони становитимуть 17573,92 грн. Поточну суму постійних витрат програма визначає автоматично як сальдо рахунка 91 за тими видами загальновиробничих витрат, для яких у формі елемента довідника Виды затрат увімкнено прапорець Относится к постоянным общепроизводственным затратам. У разі якщо постійних загальновиробничих витрат є кілька видів, розподіл відповідно до вимоги П(С) БО 16 здійснюється за кожним видом окремо. Змінні загальновиробничі витрати списуються за видами витрат на рахунок 23 «Виробництво». [45]

Розглянемо, як відобразити випуск готової продукції протягом місяця, внести інформацію про незавершене виробництво і довести собівартість готової продукції до фактичної. У програмі це робиться в три етапи - списання матеріалів у виробництво і прибуткування готової продукції протягом місяця проводиться документом «Калькуляция» в режимі предварительная. Наприкінці місяця, після розподілу загальновиробничих витрат, у програму вноситься інформація про залишки незавершеного виробництва документом «Незавершенное производство». На підставі даних про фактичні витрати проводиться розрахунок фактичної виробничої собівартості. На кожен вид витрат визначаються суми відхилень планової собівартості від фактичної і на кожен вид готової продукції виконуються коригування документом «Калькуляция» в режимі окончательная.

Оскільки протягом місяця фактична виробнича собівартість невідома, продукцію оцінюють за обліковою ціною. Найчастіше як облікову вибирають планову (нормативну) собівартість продукції. Її розраховують виходячи з планованих витрат на виробництво готової продукції. На основі планової собівартості розраховують, зокрема, відпускні ціни на продукцію протягом місяця.

Саме калькулювання собівартості не є бухгалтерським завданням. Для його вирішення на програмах «1С» можна використати спеціалізовані конфігурації. У типовій конфігурації вважається, що планова калькуляція вже відома. Звернімо увагу: калькуляція в програмі передбачає нормування не тільки прямих витрат, а й загальновиробничих за видами.

У полі Вид встановімо значення Продукция, при цьому на закладці Дополнительно буде встановлено рахунок обліку 26 «Готова продукція», рахунок витрат 809 «інші матеріальні витрати», і стане доступною кнопка Состав, що відкриває підлеглий довідник «Состав продукции». Перед початком роботи зі складом продукції слід зберегти запис елемента кнопкою ENTER.

Довідник «Состав продукции» доступний для кожного елемента довідника «Номенклатура» зі встановленим видом Продукция. Він містить список сировини, матеріалів та інших витрат, які використовуються для виробництва продукції. При цьому реквізит Затрата може набувати значення з довідника «Номенклатура» (для матеріалів, які йдуть на виробництво продукції) або з довідника «Виды затрат» (для інших витрат, які відносяться на собівартість продукції - витрати на оплату праці тощо). Реквізит Количество дозволяє задати кількість матеріалів за технологічними нормами, яка йде на виготовлення одиниці продукції.

Такий список витрат використовується надалі для заповнення документа «Калькуляция».

У програмі для оформлення операцій, пов'язаних з випуском готової продукції протягом звітного періоду, у типовій конфігурації передбачено документ «Калькуляция». Ввести його можна через меню Документы / Производство / Калькуляция. Створені документи потрапляють у журнал «Производство» (меню Журналы / Производство).

Документ «Калькуляция», створений у режимі введення нового, є попередньою калькуляцією. Документ, введений на підставі вже наявного документа «Калькуляция», - остаточною калькуляцією. Змінити режим калькуляції не можна.

У табличній частині зазначається перелік витрат, що включаються до розрахунку собівартості партії продукції. Як витрата можуть виступати матеріали з довідника «Номенклатура» і види витрат з довідника «Виды затрат». Для матеріалів зазначається партія (для середньозваженої ціни партія за умовчанням), яку треба списати, і кількість. У графі Сумма предварительная зазначається сума попередніх витрат за видами. Для матеріалів ця сума розраховується автоматично під час проведення документа. Графа Сумма окончательная містить суму за остаточною калькуляцією. Для попередньої калькуляції ця колонка завжди не заповнена.

Кнопка Заполнить у формі документа дозволяє заповнити табличну частину відповідно до кількості та складу продукції для виготовлюваного виробу.

За допомогою кнопки Подбор> можна додатково підібрати потрібні ТМЦ з довідника «Номенклатура», використовуючи механізм підбору. Кнопка Установить цену призначена для розрахунку продажної вартості виробу з урахуванням рентабельності, податків і нарахувань, зазначених на закладці Налоги и рентабельность. Оскільки собівартість списаних партій матеріалів визначається тільки під час проведення документа, реальну собівартість і ціну можна визначити тільки після проведення документа (кнопки Провести або ОК).

У бухгалтерському обліку можуть використовуватися різні способи списання матеріалів у виробництво - FIFO, «за середньозваженою собівартістю», ідентифікаційним методом (зазначення партії вручну). У конфігурації «Бухгалтерський облік для України» вибір методу списання визначається константою Метод партионного учета (меню Операции / Константы). Метод списання може змінюватися при зміні облікової політики.

Якщо технологічний цикл тривалий, передбачається незавершене виробництво, операції оформляються в іншому порядку.

Матеріали списуються на рахунки і види витрат, зазначені для кожного з них у формі редагування елемента довідника «Номенклатура» (група Затраты на закладці Дополнительно).

При такому режимі роботи можна рахунок витрат і статтю визначити безпосередньо в діалоговій формі документа, включивши прапорець Выбрать счет затрат. Найчастіше так оформляється списання сировини та матеріалів для непрямих витрат, для витрат, що не входять у собівартість (вибираються рахунки 91, 92, 93).

У табличній частині документа зазначаються матеріали, що списуються, їх партія і кількість - як у попередньому випадку. Фрагменти шапки, табличної частини та проведення документа наведено на (прямі матеріальні витрати будуть списані в дебет рахунка 23 автоматично документом «Финансовые результаты» в режимі Закрытие элементов затрат (счета класса 8)).

Переважна більшість документів з обліку руху сільгосппродукції заповнюється у віддалених підрозділах господарства (бригадах, на фермах, складах) і тільки після їх оформлення надходить у бухгалтерію для обробки.

Для максимальної автоматизації введення документів, зменшення кількості рутинних операцій у цій конфігурації при введенні нового документа реквізити автоматично заповнюються на підставі констант та індивідуальних настроювань.

Більшість аналітичних інформацій конфігурації міститься в довідниках. При обробці документів з обліку праці і його оплати серед довідкових реквізитів застосовуються: види сільгоспробіт, марки автомобілів, тракторів та інших сільгоспмашин, прізвища трактористів або водіїв, норми виробітку, розцінки за одиницю обсягу робіт або за годину роботи, норми витрати пального на одиницю роботи, коефіцієнти переведення в умовні трактори, процентні надбавки за виконану роботу й інші. Довідник витрат містить список витрат, за якими відбувається калькулювання собівартості.

У конфігурації використовуються додаткові аналітичні довідники, що суттєво спрощують облік. Так, у довіднику «Налоги и отчисления» зберігаються всі дані про податки, що використовуються у конфігурації. За кожним податком зберігається історія ставок і межі, до якої діє ця ставка. Автоматичне формування проведень здійснюється з використанням елементів, також винесених у довідники.

Конфігурація дозволяє вести облік доходів і витрат у розрізах кількох видів діяльності, а довідник «Подразделения» - вести облік за кількома підрозділами. Облік ВД і ВВ ведеться в розрізі довідника, що повторює структуру Декларації про прибуток (рис. 2.15).

Рис. 2.15. Довідник Валові доходи / розходи

 

Для зручності роботи з планом рахунків передбачено додаткові функціональні можливості, що до зволяють проводити аналіз рахунка за датами і субконто, відкрити оборотно-сальдову відомість рахунка або Головну книгу.

Отже, проаналізувавши даний розділ можна зробити висновок, що автоматизація ділянки безпосередньо виробництва продукції, у нашому випадку - мебельних комплектів, відбувається на програмі 1С версії 8.1, а бухгалтерська служба підприємства працює на програмі 1С Підприємство версії 7.7, компонента 1С Бухгалтерія. [50]

Висновки

В даній дипломній роботі висвітлено організацію бухгалтерського обліку і аудиту операцій пов`язаних з випуском готової продукції і її збутом на основі даних ТОВ «КБФ», де бухгалтерський облік ведеться по журнально-ордерній формі обліку.

Для забезпечення організації обліку випуску та реалізації продукції передбачено вирішення наступних питань: визначення способу випуску продукції і і які витрати були понесені при її виготовлені; визначення способу передачі бухгалтерським відділам збуту планів відвантаження в відпуску продукції; договорів з покупцями та інших документів, які є основою для відпуску і відправки продукції покупцям; вибір первинних документів на реалізацію товарів (товарно-транспортна накладна, акт здачі продукції, накладна) та документів які є обов`язковими додатками до них (свідоцтво про якість, сертифікат).

Поряд з цим актуальними є питання чіткої налагодженості і організації системи документального забезпечення випуску та реалізації (збуту) продукції, що потребує своєчасного оформлення цих операцій накладними видами готової продукції зі складу та іншими документами.

Правильна організація обліку випуску продукції (товарів, послуг) на внутрішньому ринку дає змогу дотримуватись установленого порядку обліку доходів підприємства, проводити аналітичний облік випуску та реалізації продукції і відвантаження готової продукції бухгалтерським записом і первинним документом, своєчасно розрахувавшись за вивезену продукцію, правильно нарахувати податок на додану вартість, одержати повну виручку від продажу продукції.

В першому розділі дипломної роботи розкрито поняття готової продукції. Готова продукція - це продукція що повністю закінчена обробкою на даному підприємстві, пройшла всі стадії технічного випробування, відповідає технічним умовам і стандартам, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і здана на склад.

Дана також класифікація готової продукції. Вона класифікується за формою, ступенем готовності і технологічною складністю. За формою є уречевлена, результати виконаних робіт і наданих послуг. За ступенем готовності - готова продукція, напівфабрикати і неготова. За технологічною складністю - проста, складна.

В цьому ж розділі дипломної роботи показано порядок формування первісної вартості готової продукції. Оцінюється готова продукція за первісною вартістю відповідно до П(С) БО 9 «Запаси» і П(С) БО16 «Витрати». Оцінка здійснюється за одним із таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів, середньозваженої собівартості, ФІФО, нормативних затрат, ціни продажу.

Проведена оцінка законодавчо-нормативної бази з обліку готової продукції яка діє на даний час.

Об’єктом дослідження в даній дипломній роботі виступило ТОВ «КБФ». Джерелом інформації для розкриття цієї теми стали фактичні дані підприємства за три останні роки.

В другому розділі дипломної роботи дана загальна характеристика діяльності підприємства, охарактеризовані види діяльності, показана потужність підприємства, його фінансовий стан.

В цьому ж розділі показано як проводиться документування господарських операцій пов’язаних з реалізацією готової продукції. Випуск продукції з виробництва та передача її на склад оформлюється накладними, відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання. Вони виписуються в двох примірниках, один з яких призначений для здавальника, а інший - залишається на складі. На складі в облікових регістрах готова продукція обліковується в кількісному вираженні.

Для синтетичного обліку готової продукції підприємство використовує рахунок 26 «Готова продукція». Реалізованою продукцією підприємства вважається готова продукція, за яку покупцеві (замовникові) пред’явлені розрахункові документи. Реалізованою вважається також продукція, за яку підприємство-продавець одержало оплату або авансові платежі.

Бартерною угодою називають товарообмінну операцію, яка передбачає передачу права власності на товари без платежу за участю грошових коштів (тобто натуральний обмін).

Порядок відображення у звітності здійснюється за допомогою таких статей з балансу: «готова продукція» і відповідно «Дохід (виручка) від реалізації (товарів, робіт, послуг)», «Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)».

Одним з найважливіших напрямів реалізації продукції є відображення результатів від реалізації, тобто виручка, яка відображається у ф - №2 «Звіт про фінансові результати».

В зв`язку з цим у дипломній роботі на основі аналізу первинних документів і інформаційних зв`язків була спроектована інформаційна система випуску та реалізації (збуту) готової продукції. Така інформаційна система дозволяє значно підвищити продуктивність і ефективність облікової роботи на основі використання сучасних засобів обчислювальної техніки, в зв`язку з цим висвітлені деякі методичні прийоми проектування інформаційної системи.

На досліджуваному підприємстві облік готової продукції організований у відповідності до вимог чинного законодавства. Вся документація заповнюється чітко, грамотно, охайно. На складі готової продукції є всі умови для її зберігання.

Також слід зазначити, що на досліджуваному підприємстві ведення бухгалтерії, в тому числі і облік готової продукції комп’ютеризоване. Використовується програма 1С: Бухгалтерія 7.7.

Таким чином все вище зазначене свідчить, що питання обліку готової продукції на підприємстві дуже важливе і на досліджуваному підприємстві йому приділяється належна увага.

Загалом, за даними бухгалтерської звітності за 2008-2010 роки ТОВ «КБФ» свідчить про ефективну роботу та його стабільний фінансовий стан.

В цілому ж для підприємства досить важливим є регулярне проведення науково-дослідних і проектних робіт, створення і освоєння нових та підвищення якості виготовлюваних видів продукції, впровадження прогресивної технології, модернізації та автоматизації виробничих процесів, вироблення рішень спрямованих на пошук нових ринків збуту та розширення вже існуючих.

Список використаних джерел

1.       Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996 - XIV.

.         Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №283/97ВР.

.         Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. №168/97 - ВР зі змінами і доповненнями.

.         Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу» від 26.01.1993 р. №2939 - ХІІ.

5.       Закон України «Про аудиторську діяльність» від 14 вересня 2006 року №140-V.

.        Наказ Міністерства Аграрної політики України «Про затвердження регістрів та Методичних рекомендацій з організації та ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу» від 07.03.2001 р. №49.

.        Наказ Міністерства Статистики України «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» від 21.06.1996 р. №193.

8.       Наказ Міністерства Фінансів України «Про інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків» від 11.08.1994 р. №69.

9.       Наказ «Про облікову політику» від 30.01.2010 р.

.        Наказ Міністерства Фінансів України «Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку» від 29.12.2000 р. №356.

.        Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. №87.

.        Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. №87.

.        Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Мінфіну України від 20.10.1999 р. №246.

.        Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доходи» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. №290.

.        Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. №318.

.        Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 20 «Консолідована фінансова звітність» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30.07.1999 р. №176.

.        План рахунків обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій, затверджений наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. №291.

.        Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, активів капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. №291.

.        Інструкція про інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей затверджено наказом Мінфіну України від 13.10.2010 №69.

.        Положення про порядок уцінки та реалізації продукції, що залежалась, із групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, затверджене спільним наказом Мінекономіки України та Мінфіну України від 15.12.1999 р. №149/300.

.        Положення про порядок реалізації і ведення бухгалтерського обліку операцій пов’язаних з продажем товарів, затверджене наказом Міністерства фінансів України №14 - 401 від 05.07.1993 р. (з послідуючими змінами та доповненнями).

.        Порядок ведення в обліку приросту балансової вартості покупних товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, в незавершеному виробництві та залишків готової продукції, затверджений наказом Мінфіну України від 11.06.1998 р. №124.

.        Бухгалтерський облік та звітність в Україні: Збірник нормативно-правових актів/ Калмик М.І. Видання 2-ге, доповнене і перероблене. - К: Атіка, 2005. - 800 c.

.        Бухгалтерський облік та фінансова звітність за міжнародними еталонами. Практичний посібник/ за ред. С.Ф. Голова. - Дніпропетровськ: ТОВ «Баланс-клуб», 2000. - 768 с.

.        Бухгалтерський фінансовий облік /за ред. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: Рута, 2001. - 672 с.

.        Бухгалтерський облік в Україні. Навч. посібник/ Р.Л. Хом’як - К.: Інтелект, 2001. - 142 c.

.        Бухгалтерський фінансовий облік: Навч. посіб. для ВНЗ /за ред. Чебанова Н., Василенко Ю. - К.: знання, 2002. - 672 с.

.        Бухгалтерський облік в Україні. Основи та практика - Лень В.С., Гливенко В.В. - Л: ЦУЛ, 2006. - 556 с.

.        Бухгалтерський облік з використанням комп. технологій На прикл. погр. 1С Бухгалтерія 7.7 для України - Крисюк В.І., Дякон В.М. - К.: Видавництво Європейського університету, 2005. - 175 с.

.        Васьковська М.С. Інформаційні системи обліку: навч. посіб. - Хмельницький: Поділля, 2003. - 170 с.

.        Звітність підприємств (фінан., консолід.) Навч. пос. - Гольцова С.М., Плікус І.Й. - Л.: ЦУЛ, 2004. - 292 с.

.        Демченко В.В., Попович В.В., Хомутенко В.П., Майер В.І., Максименко Н.Г. Організація та методика аудиту. - К.: Друк, 2003. - 288 с.

.        Журнал «Все про бухгалтерський облік» №18 від 23.02.2011 р.

.        Інформаційні системи бухгалтерського обліку. Підручник/ За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ПП «Рута», 2002. - 544 с.

.        Кругляк Б.С. Бухгалтерський облік на підприємствах. Навчальний посібник. - Хмельницький, 2006. - 631 с.

.        Кулаковська Л.П., Піча Ю.В.: Основи аудиту: Навчальний посібник для студентів вищих навч. закладів освіти. - Львів, 2000. - 504 с.

37.     Марущак Л.І. Оперативний контролінг виробничих запасів у системі управління діяльністю підприємства / Л.І. Марущак // Галицький економічний вісник. - 2006. - №4. - С. 144-150.

38.     Косміна Р.М. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. - Київ: Вища школа, 2003. - 255 с.

.        Нестеренко, Ж.К. Бухгалтерський облік промислових підприємств: Навч. посібник / Ж.К. Нестеренко. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 311 с.

.        Основи правового регулювання аудиторської діяльності в Україні ∕ укладач Т.В. Креза - К.: ІАМЦ АУ «Статус», 2005.

.        Паршин Г.О. Бухгалтерський облік: основи теорії та практики. - Київ, - 2000 р.

.        Пушкар М.С Фінансовий облік: Підручник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2002. - 628 с.

.        Слюсарчук Л.І. Облік і аналіз виробництва та продажу готової продукції. (Методолого - прикладний аспект) / Л.І. Слюсарчук. - К.: Альтерпрес, 2001. - 258 с.

44.   Сопко В.В. Бухгалтерський облік в управлінні підприємством: Навчальний посібник / В.В. Сопко. - Київ: КНЕУ, 2006. - 526 с.

45.     Терещенко Л.О. Інформаційні системи в обліку: Навчальний посібник / Л.О. Терещенко, І.І. Матвієнко. - Київ: КНЕУ, 2005. - 187 с.

46.   Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України [підручник для студентів вищ. навч. закл. екон. спец.] / Н.М. Ткаченко / 5 - те вид., доп. й переробл., - К.: А.С.К., 2000. - 784 с.

47.     Ткаченко А.М. Контролінг та контроль у системі управління підприємством / А.М. Ткаченко // Аудитор України. - 2004. - №2. - С. 21-27.

.        Цивільний кодекс України від 16. 01.2003, 435 - ІV.

.        Шумляєв Б.О. Бухгалтерський облік:Підруч. для студ. екон. спец. / Б.О. Шумляєв; заг. ред. Б.О. Шумляєв; Дніпропетровська філія Відкритого міжнародного ун-ту розвитку людини «Україна». - Д.: [б.в.], 2006. - 342 с.

50.     1С: Підприємство 7.7 Конфігурація для промислових підприємств України ∕ Метод. реком. З навч. курсу. - Черкаси: Кварц, 2005.

51.     www.alt.com.ua

Похожие работы на - Облік і аудит реалізації робіт та послуг в сучасних умовах господарювання

 

Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу
Без плагиата!