Державний бюджет і бюджетна політика

Державний бюджет і бюджетна політика

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ»

на тему «ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ І БЮДЖЕТНА ПОЛІТИКА»

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Державний бюджет як складова фінансової системи країни

1.1 Економічна суть і функціонування державного бюджету

.2 Принципи побудови бюджетного механізму

.3 Бюджетно-податкова політика: способи формування та реалізації

РОЗДІЛ 2. Аналіз бюджетних систем різних країн

2.1 Порівняльний аналіз бюджетних систем США і РФ

.2 Порівняльний аналіз бюджетних систем Німеччини та Великобританії

РОЗДІЛ 3. Проблеми та шляхи розвитку бюджетної системи України

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Із визначенням України самостійною ринковою орієнтованою державою з усією важливістю постають проблеми створення і функціонування власної бюджетної системи, що передбачають:

·   виділення ланок бюджетної системи;

·   наповнення бюджетів, розподіл податків і зборів між окремими бюджетами;

·   напрямки використання коштів окремих бюджетів;

·   питання збалансованості бюджетів;

·   внутрібюджетні відносини.

Останніми роками спостерігається тенденція до зниження загального обсягу фінансових ресурсів, що перерозподіляються через державний бюджет. Кошти державного бюджету України повинні перш за все скеровуватися на фінансування структурної перебудови економіки, комплексних цільових програм, нарощування науково-технічних програм, прискорення соціального розвитку і соціального захисту населення.

Тема становлення, розвитку та проблем бюджетної політики висвітлювалась у наукових роботах зарубіжних і вітчизняних вчених-економістів, таких як: В.Федосов, В.І.Кравченко, С.А.Буковинський, С.Хегрут, О. Василик, К. Павлюк, І. Алєксєєев, Н. Ярошевич.

Мета роботи - дослідити бюджетний процес, аналіз стану і руху бюджетних коштів, запропонувати рекомендації щодо наповнення бюджету.

У зв’язку з цим необхідно вирішити наступні завдання:

вивчення ролі, значення та сутності податків і зборів у сучасних умовах;

ознайомлення з системою державного оподаткування зарубіжних країн;

фінансування заходів передбачених бюджетом і внесення пропозицій до збільшення надходжень до бюджету.

Об’єктом дослідження в курсовій роботі є процес формування бюджету та бюджетної політики ринково орієнтованої держави.

Предмет дослідження - державний бюджет як централізований фонд коштів, бюджетна політика ринкової держави.

Результатом дослідження стали пропозиції щодо удосконалення надходження доходів до державного бюджету, податкової системи, а також скорочення видатків державного бюджету.

Для реалізації поставлених завдань були використані такі методи: діалектичний - при дослідженні закономірностей становлення та розвитку бюджетної системи; статистичний аналіз - при визначенні ролі держави у перерозподілі доходів населення.

Інформаційною основою дослідження є матеріали Державного комітету статистики, наукова література, законодавчі та нормативні акти України, Міністерство фінансів Німеччини, Великобританії, США, періодичні видання Федерального комітету державної статистики Російської Федерації.

РОЗДІЛ 1. ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ ЯК СКЛАДОВА ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ КРАЇНИ

.1       Економічна суть і функціонування державного бюджету

За понад 200-літній період фінансова наука запропонує чимало теорій стосовно бюджету і державних фінансів. На ранніх етапах фінансова наука вбачала своє завдання в обґрунтуванні пропозицій правителя для розумного введення державного господарства.

У ХVII - XVIII століттях найяскравішими представниками фінансової думки щодо бюджету і державних фінансів були камералісти - представники адміністративних і господарських знань. Німецькі вчені Д. Зоненфельді і Д. Бехер у своїх правах намагалися переконати правлячі еліти тодішніх державних утворень у доцільності керуватися під час мобілізації коштів ідеєю збереження потенціалу довгострокового економічного зростанню. Відстоюючи ідею помірного оподаткуванні, вони стверджували, що зниження податкових ставок, а також надання пільг у перспективі може привести до зростання податкової бази і надходжень по бюджетів. Аналогічно у сфері бюджетних видатків камералісти обґрунтовували ідею стимувальної функції витрат, які у довгостроковій перспективі мають сприяти зростанню доходів держави.

Погляди камералістів стосовно бюджету, податків, витрат держави суттєво вплинули на представників класичної політичної економії. А. Сміт, а пізніше Д. Рікардо, вбачали гарантію економічного розвитку й поліпшення життя народу в демократизації бюджетного процесу. Положення А. Сміта і Д. Рікардо щодо доходів держави й використання бюджетних коштів, стали фінансовою класикою, яка повністю може бути реалізована тільки в умовах демократії.

На початку XX ст. з'явилися перші наукові визначення бюджету. Енциклопедичний словник Брокгауза та Єфрона стверджує, що бюджет, з погляду держави, є загальним фінансовим законом, на якому будується розпис доходів і видатків держави.

У цей час зароджується ідея, що стала панівною у другій половині XX ст., згідно з якою за допомогою бюджету держава, поряд із розв'язанням класичних адміністративних, політичних і оборонних завдань, повинна виконувати соціальну функцію суспільного добробуту.

У наукових працях європейських авторів державні фінанси, і передусім бюджет, постають складною сферою, яка перебуває на перехресті економіки й політики та є невід'ємною складовою суспільно-економічної системи.

Сьогодні під державним бюджетом розуміють сукупність законодавчо регламентованих відносин між державою і юридичними та фізичними особами з приводу розподілу й перерозподілу ВВП, а за певних умов - національного багатства, з метою формування і використання централізованого фонду коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.

Бюджет як самостійна економічна категорія є формою реальних, об'єктивно обумовлених розподільчих відносин, які виконують специфічне призначення - задоволення потреб суспільства в цілому, так і його адміністративно-територіальних структур у фінансових ресурсах.

Головними ознаками бюджету є:

історичність. Бюджет як категорія склався історично і має свої специфічні риси зародження в кожній країні;

плановість. Основною ознакою бюджету є його плановий характер. Як фінансовий план бюджет має передбачати виконання всіх функцій. Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками: рівновага доходів і видатків, бюджетний надлишок, бюджетний дефіцит;

юридичний характер. Бюджет має силу правового акту;

терміновість. Бюджет завжди складається і виконується впродовж певного терміну;

Сутність бюджету реалізується через його функції. Більшість вчених схиляються до думки, що бюджет виконує дві функції: розподільчу і контрольну. В економічній літературі називають також і додаткові функції - економічної безпеки держави, забезпечення існування держави тощо.

Через розподільчу функцію проходить процес концентрації коштів у руках держави та їх використання з метою задоволення загальнодержавних потреб. Ні одна із інших ланок фінансової системи не здійснює такого багатогранного (міжгалузевого, міжтериторіального) і багаторівневого (обласного, міського, районного) перерозподілу коштів, як бюджет.

Контрольна функція сприяє формуванню уявлень про те, наскільки своєчасно і повно фінансові ресурси надходять у розпорядження держави, як складаються пропорції в розподілі бюджетних коштів і чи ефективно вони використовуються. Основу контрольної функції складає рух бюджетних коштів, які відображаються у відповідних показниках бюджетних надходжень і видаткових призначень.

Розрізняють економічне, політичне та суспільне значення бюджету.

Економічне значення полягає в можливості держави в особі органів управління впливати на хід економічних та соціальних процесів у державі.

Політичне значення бюджету полягає в тому, що його затверджує законодавчий орган, до складу якого входять обрані народом представники; таким чином реалізується воля народу.

Суспільне значення бюджету полягає в тому, що за допомогою бюджету вирішуються питання соціального характеру - через бюджет фінансуються наука, культура, спорт, охорона здоров’я, освіта, тощо.

Відповідно до цього на бюджет впливають економічні (ВВП, НД, економічне зростання (спад) виробництва, фінансова політика), політичні (обороноздатність країни, внутрішній правопорядок, ефективність діяльності законодавчої і виконавчої влади), соціальні (рівень заробітної плати, розмір споживчого кошика, мережа лікарень, поліклінік, шкільних закладів, вищих навчальних закладів тощо) фактори.

Участь держави в розподілі ВВП залежить від моделі фінансових відносин у суспільстві, яка визначається роллю і місцем в ній бюджету. У світовій практиці існують два варіанти послідовності розподілу ВВП:

)        в умовах ринкової економіки;

)        у межах адміністративної економіки.

У ринковій економіці створений ВВП спочатку розподіляється між виробниками. Після цього здійснюється формування централізованих фондів коштів. В адміністративній економіці держава спочатку централізує у бюджеті необхідну частину ВВП, а залишок розподіляється між виробниками.

За рівнем централізації ВВП у бюджеті умовно розрізняють 3 моделі:

)        американська (25-30% централізації ВВП у бюджет);

)        західноєвропейська (30-40%);

)        скандинавська (50-60%).

Американська модель, заснована на максимальному рівні самозабезпечення фізичних і самофінансування юридичних осіб, характеризується незначним фінансовим втручанням в економіку.

Західноєвропейська модель передбачає паралельне функціонування державних і комерційних установ у соціальній сфері.

Скандинавська модель передбачає досить високий рівень бюджетної централізації ВВП. Вона характеризується розгалуженою державною соціальною сферою. Однак така модель можлива тільки за умов високого рівня ВВП на душу населення.

У цілому бюджет держави як економічна категорія є складним явищем, яке відіграє важливу роль у суспільстві, урівноважує фінансові інтереси суб'єктів розподільних відносин. В усіх країнах світу бюджетні відносини регулюються в законодавчому порядку, що дає підставу розглядати бюджет як правову категорію.

1.2 Принципи побудови бюджетного механізму

Бюджетний механізм - це сукупність способів та форм організацій бюджетних відносин, що застосовуються суспільством з метою вирішення соціально-економічних проблем розвитку країни. Бюджетний механізм включає сукупність загальних та спеціальних методів, форм, важелів мобілізації, розподілу та використання бюджетних коштів - інструментів державного регулювання економіки у сфері бюджетних відносин.

За своєю економічною суттю бюджетний механізм - це правові, організаційні і методичні положення та заходи, які визначають функціонування бюджетної системи в економіці держави. У практичному плані бюджетний механізм - це складна економічна структура, яка визначає послідовність і методи дій органів влади при мобілізації і використанні бюджетних коштів.

Призначення бюджетного механізму зводиться до функцій фінансового забезпечення й фінансового регулювання економічних і соціальних процесів у державі.

Ефективність бюджетного механізму перебуває у прямій залежності від його структури, тобто від тих конкретних інструментів, заходів і дій, за допомогою яких мобілізуються і використовуються бюджетні кошти. Складовими частинами бюджетного механізму є бюджетне планування і прогнозування, бюджетні показники, нормативи, ліміти, резерви, стимули, санкції, бюджетне законодавство і система управління бюджетним процесом.

За допомогою бюджетного механізму здійснюється широкомасштабний розподіл і перерозподіл створюваного в державі ВВП відповідно до основних положень фінансової політики. На стадії бюджетного планування й прогнозування визначаються фінансові можливості держави щодо фінансового забезпечення розвитку її економіки й соціальної сфери. Показники прогнозних розрахунків є основою для приведення в дію відповідних стимулів та інструментів у формі різноманітних пільг, санкцій або обмежень, які забезпечують розвиток держави в заданому напрямку. Це можуть бути пільги з оподаткування, пільгове кредитування або надання дотацій на покриття збитків. Можуть застосовуватися також фінансові інструменти, що обмежують ту чи іншу форму діяльності. Це штрафи, відміна пільг, додаткове оподаткування тощо. Бюджетний механізм характеризують узагальнюючі та індивідуальні показники. Узагальнюючими є весь обсяг фінансових ресурсів, що створюється в державі, обсяг доходів та видатків бюджету тощо. Індивідуальні - це величина витрат бюджету держави на одного жителя, розмір податків, що сплачуються одним працюючим, тощо. Фінансові показники дають змогу визначити дієвість фінансового механізму.

Важливими елементами бюджетного механізму є фінансові нормативи, ліміти й резерви. Нормативи характеризують певний рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів. Ліміти є певними обмеженнями на витрати в інтересах держави, підприємця або громадянина. Резерви мають нейтралізувати вплив непередбачуваних факторів, що можуть виникнути в майбутньому.

Розмежування доходів і видатків між окремими бюджетами починається з розподілу видатків. Розподіл видатків може базуватися на двох принципах: відомчій підпорядкованості і територіальному розташуванні об'єктів фінансування. Розподіл доходів ґрунтується на встановленні загально державних податків і платежів та місцевих податків і зборів.

Загальнодержавні податки та обов'язкові платежі поділяються на:

         закріплені - доходи, які повністю або частково надходять до даного бюджету;

         регулюючі - такі доходи, від яких установлюються відрахування до бюджетів нижчих рівнів відповідно до їх потреб.

Місцеві податки і збори закріплюються за місцевими бюджетами відповідно до того, який орган їх установлює.

Бюджетне регулювання доходів - це надання коштів із загальнодержавних дохідних джерел, що закріплені за бюджетами вищих рівнів, бюджетам нижчих рівнів з метою їх збалансування на необхідному для виконання планів економічного та соціального розвитку певної території рівні. Система міжбюджетного розподілу доходів доповнюється їх бюджетним регулюванням.

Методи бюджетного регулювання:

) метод відсоткових відрахувань від територіальних надходжень загальнодержавних податків і зборів за нормативами;

) метод міжбюджетних трансфертів. Міжбюджстні трансферти - це кошти, що безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Міжбюджетні трансферти поділяються на дотації вирівнювання, субвенції та вилучення коштів, які передаються до бюджету вищого рівня.

Бюджетна дотація вирівнювання - міжбюджстний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує.

Субвенція - це міжбюджетпий трансферт, яка видається бюджету нижчого рівня з чітко визначеним призначенням як державна фінансова допомога для здійснення програм і заходів, спрямованих на підтримку гарантованого законодавством мінімуму соціальної забезпеченості населення.

Субсидія - грошова допомога, що надається державою за рахунок коштів бюджету, юридичним та фізичним особам, місцевим державним органам, іншим державам. Субсидія завжди передається безповоротно і безвідплатно з вищих ланок бюджетної системи нижчим ланкам. Субсидія може бути цільовою (на конкретні видатки) і знеособленою. Розрізняють прямі та непрямі державні субсидії. Прямі субсидії скеровуються на фінансування капітальних вкладень у галузі, розвиток яких необхідний для економіки в цілому. Непряме субсидіювання здійснюється шляхом податкової та кредитної політики.

Вивчаючи інструментарій розподілу щодо видатків бюджетів, слід розглянути бюджетне фінансування та бюджетне резервування.

Бюджетне фінансування - це сукупність методів та інструментів, за допомогою яких здійснюється реалізація бюджетних функцій держави, налагоджуються грошові відносини, що виникають між державою та підприємствами всіх форм власності та домогосподарствами. Формами бюджетного фінансування є: кошторисне фінансування, державне інвестування, позики з бюджету державним підприємствам, державні дотації збитковим підприємствам.

Особливе місце серед інструментів бюджетного розподілу займає бюджетне резервування, У складі видаткової частини бюджетів передбачається резервний фонд, який формується для здійснення видатків, що не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету. Резервний фонд бюджету не може перевищувати 1 % обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету.

Досвід розвитку економіки в умовах ринку в багатьох зарубіжних країнах підтверджує, що стабільність економічного зростання й підвищення суспільного добробуту потребують постійного вдосконалення бюджетного механізму в кожній із його складових. Економічною наукою завжди здійснювався пошук найефективніших форм і методів удосконалення бюджетного механізму, і в більшості наукових джерел він дістав назву системи державного макроекономічного регулювання.

бюджетний політика фінансовий податок

1.3     Бюджетно-податкова політика: способи формування та реалізації

Бюджетно-податкова політика (фіскальна)- це сукупність заходів держави щодо організації та використання фінансів для забезпечення економічного і соціального розвитку. Вона знаходить своє вираження у методах мобілізації бюджетних ресурсів, використання їх на потреби держави, у розвитку економіки і соціального захисту населення, у бюджетному законодавстві.

Бюджетно-податкова політика виконує три основних функції:

         фіскальну - полягає у забезпеченні необхідних ресурсів для урядової діяльності;

         економічного регулювання - полягає у використанні податків та видатків бюджету як інструментів управління економікою;

         вирівнювання доходів - полягає у використанні бюджетного регулювання як інструмента перерозподілу ВВП.

Залежно від тривалості періоду і характеру завдань, що вирішуються, бюджетно - податкова політика поділяється на бюджетну стратегію та бюджетну тактику.

Бюджетна стратегія - довгостроковий курс бюджетної політики, розрахований на перспективу, що передбачає вирішення глобальних завдань, визначених економічною стратегією.

Бюджетна тактика є швидкодіючим механізмом бюджетної політики в країні, гнучким методом пошуку короткострокової рівноваги, стабілізації та пристосування до умов, які постійно змінюються.

Основною метою бюджетної політики є оптимальний розподіл ВВП між галузями економіки, соціальними групами населення, територіями. На цій основі має забезпечуватися стійке зростання економіки, удосконалення її структури, створення умов для розвитку господарських одиниць різних форм власності, спільних з іноземним капіталом, акціонерних товариств, орендних і комерціальних підприємств.

Загальна фіскальна політика підрозділяється на два типи: дискреційну та недискриційну.

Дискреційна (франц. - той, що діє за власним розсудом) - політика, що викликана свідомими рішеннями уряду в області державних видатків та податків з метою впливу на реальний обсяг національного доходу, зайнятість та інфляцію. Дискреційна політика буває двох видів:

.        експансивна (стимувальна) - фіскальна політика, що охоплює збільшення державних видатків та скорочення податків з метою розширення сукупного попиту в економіці в період циклічного спаду;

.        рестрикційна (обмежувальна) - фіскальна політика, що стабілізує економіку в умовах інфляційного надлишкового попиту, який виникає внаслідок циклічного підйому.

Основні засоби дискреційної фінансової політики держави: державні інвестиції; соціальні трансферти; зміни у податковому регулюванні; фінансування державних програм, громадських робіт тощо.

Недискреційна (автоматична) - політика вбудованих регуляторів (стабілізаторів): податки, соціальні виплати, ефект надійності компаній, інерність схильності до споживання тощо.

Оскільки здійснення державних видатків означає використання засобів державного бюджету, а податки є основним джерелом його поповнення, фіскальна політика полягає у маніпулюванні державним бюджетом.

Адам Сміт стверджував: «Єдиним хорошим бюджетом є збалансований бюджет» (1776 р.). Таким чином, при формуванні державного бюджету основною задачею є його збалансованість або повне покриття витрат доходами й утворення залишку коштів.

Державні видатки являють собою витрати, пов'язані з діяльністю держави.

Функції видатків державного бюджету:

         регулювання (політичне, соціальне, господарське);

         забезпечення загальних умов життя суспільства (управління, юстиція, освіта, наука).

Сукупні державні видатки (G) поділяються на чотири категорії:

споживання в державному секторі (заробітна плата робіткам державного сектору, платежі за товари, що купуються для поточного споживання) - Сс;

соціальні трансферти - Тг;

проценти з державного боргу - i-DG;

державні інвестиції - IG.

Звідси,

= Ca+Tr + i-DG+IG (1.1)

Споживання в державному секторі може бути пов'язане з національною обороною, утриманням транспортної системи, освітою, енергетикою, наукою, системою, охороною здоров'я, житловим будівництвом тощо (Додаток В).

Соціальні трансферти охоплюють допомогу непрацездатним, пенсіонерам, безробітним, малозабезпеченим тощо.

Процентні платежі пов'язані з позичками (боргом) держави у зв'язку з перевищенням у попередньому періоді витрат над надходженнями.

Одним із ключових економічних питань теорії й практики фіскальної політики є вибір оптимального рівня державних видатків. До факторів, які визначають рівень державних видатків належать: рівень багатства країни; гострота проблеми бідності; трансфертна політика; процедури прийняття бюджетних рішень; уявлення про суспільне благо, витрати, які необхідно фінансувати з бюджету.

Держава фінансує свої видатки згідно доходами бюджету. Доходи складаються з податків, державних позик та надходжень їх внебюджетних фондів (наприклад, від продажу прав використання повітряного простору).

Податки - це обов'язковий платіж, який надходить у державний бюджет у визначених законодавством розмірах та встановлені строки. Види податкових надходжень:

         податок на доходи: прибутковий податок з громадян, податок на прибуток підприємств;

         платежі за використання природних ресурсів (лісових, водних, надр);

         внутрішні податки на товари і послуги: податок на додану вартість (ПДВ);

         акцизний збір (з вітчизняних та імпортних товарів);

         ліцензії на діяльність;

         податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції, інші податки.

         доходи від власності та підприємницької діяльності: рента за нафту, природний газ, кошти від приватизації;

         адміністративні збори і платежі: державне мито, штрафи.

         інші неподаткові надходження: від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки; амортизаційні надходження;

         надходження від продажу основного капіталу (дорогоцінних металів та каміння, продажу державних запасів та ін.).

В країнах з розвинутою економікою податки - це 80-90 % всіх доходів держави, інше джерело - прибуток державних підприємств, позики, емісія. В загальному обсягу ВВП питома вага всіх податків коливається від 26,7 % у США до 53,6 % у Швеції: Франція - 43 %, Австрія - 40,4 %, Італія - 38,9 %, Канада - 36,6 %, Великобританія - 35,9 %, Німеччина - 32,6 %, Японія - 30,7 %, Португалія - 29,4 %, Австралія - 29,4 %.

Існує три стану державного бюджету: нормальний, дефіцитний, надлишковий.

При нормальному стані державного бюджету витратна частина дорівнює доходній. Такий стан говорить про нормальний економічний розвиток держави та високу якість життя.

Дефіцитний стан державного бюджету виникає при перевищенні витратної частини бюджету над дохідною. Допустимим або відносно безпечним рівнем бюджетного дефіциту визнається його значення в межах 2-3 %. Економісти схильні вважати, що небезпеку для економіки представляє не дефіцит як такий, а джерела фінансування та природа дефіциту. Основна небезпека для економіки, що виходить з дефіциту державного бюджету, пов'язана з проблемою інфляції. Рівень бюджетного дефіциту визначається як відношення обсягу дефіциту до валового внутрішнього продукту, виражене у відсотках.

Існує три способи фінансування дефіциту державного бюджету:

грошово-кредитна емісія (монетизація);

внутрішні і зовнішні позики (боргове фінансування);

збільшення податкових надходжень до бюджету.

Перший спосіб передбачає монетаризацію дефіциту державного бюджету. Держава отримує сеньйораж - дохід внаслідок випуску в обіг додаткової кількості грошей. Сеньйораж посилює інфляцію та погіршує якість життя населення.

Іншим засобом покриття бюджетного дефіциту є метод державних позик - внутрішніх і зовнішніх. Заборгованість держави громадянам, фірмам і установам даної країни є внутрішнім боргом держави. Заборгованість держави іноземним громадянам, фірмам і установам є зовнішнім боргом держави.

Третій метод фінансування дефіциту державного бюджету - це збільшення податкових надходжень до державного бюджету. Даний метод виходить за рамки власне фінансування бюджетного дефіциту, оскільки реалізується у довгостроковій перспективі на базі комплексної податкової реформи, націленої на зниження ставок і розширення бази оподаткування.

Профіцит державного бюджету - перевищення доходів над державними витратами.

Бюджет з профіцитом затверджується виключно з метою погашення основної суми боргу та на збереження розміру оборотної касової готівки.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ БЮДЖЕТНИХ СИСТЕМ РІЗНИХ КРАЇН

.1 Порівняльний аналіз бюджетних систем РФ, США

Бюджетні системи зарубіжних країн будуються на загальних основних принципах. До них відносяться:

убирання бюджету у форму акту, що приймається показним органом влади;

повнота бюджету;

єдність бюджету;

пріоритетність публічних витрат;

достовірність і наочність бюджету;

щорічне затвердження бюджету.

Для порівняльного аналізу бюджетів різних країн необхідно визначити критерії цього аналізу, а саме:

         бюджетний устрій і чим він визначається;

         класифікація доходів бюджету;

         класифікація видатків бюджету;

         бюджетна рівновага.

Бюджетний устрій будь-якої країни визначаться її державним устроєм.

Бюджетна система Російської Федерації складається з трьох рівнів:

         перший рівень - федеральний бюджет Російської Федерації та бюджети державних фондів;

         другий рівень - бюджети суб’єктів РФ (89 бюджетів - 21 республіканський бюджет, 55 крайових та обласних бюджетів, 10 окружних бюджетів автономних округів, бюджет автономної Єврейської області, міські бюджети Москви та Санкт-Петербурга) і бюджети територіальних державних фондів;

         третій рівень - місцеві бюджети (близько 29 тисяч міських, районних, сільських бюджетів)

Державні фінанси США, як і бюджет РФ, складаються також з трьох частин:

         федеральний бюджет (бюджет центрального уряду);

         бюджети 50 штатів;

         бюджети місцевих органів влади (більш 82 тис. місцевих адміністративних одиниць, що включають більше 3 тис. округів, 19 тис. муніципалітетів, 17 тис. міст, більше 43 тис. учбових і спеціальних округів).

Бюджет країни складається з доходів та видатків. Проаналізуємо основні тенденції бюджетної політики на прикладі 2007-2008 року.

Склад бюджетних доходів, їх структура органічно пов'язані з об'ємами суспільного продукту і національного доходу і визначаються фінансовою політикою держави.

У Російській Федерації доходи бюджетів утворюються за рахунок податкових і неподаткових видів доходів, а також за рахунок безвідплатних перерахувань. Прибуткова частина бюджету має в основному податковий характер (податки складають близько 84% бюджетного фонду держави) (Додаток Д). Провідне місце серед податкових доходів федерального бюджету займає податок на додану вартість. Він перевищує 60% податкових доходів федерального бюджету на 2007-2008 роки. Серед неподаткових доходів в 2007-2008 роках половина доводиться на доходи від зовнішньоекономічної діяльності.

У США джерелами федеральних доходів є податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток корпорацій, податки соціального страхування, акцизи, податки на майно і на дарування, митні збори (Додаток Е). Податок на доходи фізичних осіб дає майже половину всіх доходів і складає майже 10% ВНП. Податки на соціальне страхування - це друге найважливіше джерело вступів, що становить приблизно третину загальних вступів і ледве менше 7% ВНП. Вклад податку на прибуток корпорацій - 10 % сукупних доходів (від 1.5 до 2 % ВНП). Вступи від останніх податків і інших джерел, що включають прибуток Федеральної Резервної Системи, доповнюють баланс і складають приблизно 1.5% ВНП.

У функції федеральних бюджетів США і РФ входять фінансування національної оборони, зовнішньоекономічної діяльності, фундаментальних наукових досліджень, державних управлінських витрат. Вони фінансуються за рахунок бюджетних надходжень. Але на відміну від РФ, у США "другорядні" функції (перш за все, фінансування соціально-економічної інфраструктури) входять переважно в компетенцію штатних і місцевих фінансів.

У США федеральні видатки можуть бути розділені на три категорії, відповідно до підходу до них в бюджетному процесі:

         дискреційні видатки - на оборону, транспорт, національні парки, міжнародну допомогу - складають приблизно третину бюджету. Свої плани Бюджетне управління будує з врахуванням ухваленого в 1985 році Закону про збалансований бюджет і контроль дефіциту, який свідчить, що поточні витрати повинні передбачатися відповідно до рівня інфляції в майбутньому.

         компенсуючі вступи - різні збори, які враховуються як негативні бюджетні повноваження і витрати. Компенсуючі вступи відрізняються від доходів тим, що доходи збираються як прояв верховенства влади уряду, тоді як компенсуючі вступи поступають з інших рахунків уряду або виплачуються суспільством в діловому звороті.

         Чистий відсоток - включає відсоток, що виплачується по коштовних паперах Казначейства і інші відсотки.

Структура державних витрат міняється з часом. Сьогодні, уряд США витрачає більше по дискреційних і обов'язкових напрямах. Дискреційні витрати складають більше 6% ВВП. Сукупні витрати федерального бюджету в 2007 році склали 1898,2 трильйонів доларів (Додаток Є).

Структура видатків федерального бюджету РФ майже та сама, як і у США (Додаток Ж). На відміну від США серед витрат пріоритетного характеру федерального бюджету РФ слід виділити наступні:

соціальні витрати, доля яких зростає в загальному об'ємі бюджету; у структурі соціальних витрат також виділяються пріоритети: витрати на виплату пенсій, культуру та мистецтво;

військові витрати. Серед військових витрат пріоритетні витрати на оборонні науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки, розробки новітніх зразків зброї.

Згідно з прогнозами на 2010-2012 роки видаткова частина федеральних бюджетів РФ і США буде постійно збільшуватися, таким чином буде збільшуватись бюджетний дефіцит.

У різних країнах засоби фінансування бюджетного дефіциту однакові. Федеральний уряд США фінансує дефіцит головним чином за рахунок публічних запозичень. Виплати боргу залежать від витратних програм уряду і змін в податковому законодавстві, від політики управління державним боргом. В разі значного дефіциту, можна з упевненістю передбачати виплати за внутрішнім боргом, або ж фінансування дефіциту за рахунок нових запозичень. За останніх 15 років сумарний дефіцит США склав 2 600 мільярди доларів, а публічний борг зріс на 1 579 мільярдів доларів.

Як і федеральний уряд США для покриття дефіциту бюджету РФ використовуються державні запозичення - позики, що залучаються від фізичних і юридичних осіб, іноземних держав, міжнародних фінансових організацій, по яких виникають боргові зобов'язання РФ як позичальника або гаранта погашення позик іншими позичальниками, виражені в іноземній або російській валюті. У будь-якому разі зовнішні або внутрішні запозичення сприяють зниженню рівня життя населення, розвитку інфляції та збільшенню державного боргу країни, і як наслідок, - зниженню її рейтингу.

Таким чином, не зважаючи на подібні державні устрої, бюджетна політика РФ та США має різні пріоритетні видатки у бюджеті, різні податкові системи, що обумовлюється різною політичною та економічною спрямованістю.

2.2 Порівняльний аналіз бюджетних систем Німеччини та Великобританії

Великобританія та Німеччина - країни-члени ЄС, які, не зважаючи на різні державні устрої, посідають одні з самих високих місць у рейтингу країн за рівнем життя населення. Доцільно розглянути відмінні та схожі тенденції розвитку їх бюджетних систем.

Великобританія є унітарною державою з дворівневою бюджетною системою. Система фінансових взаємин між центральними і місцевими органами влади залишалася в цій країні незмінною з вікторіанських часів до кінця 1980-х років, хоча реформи, проведені протягом останніх 15 років, значно понизили роль місцевих бюджетів в економіці Великобританії. Так, після Другої Світової війни за органами місцевої самоврядності були закріплені повноваження по фінансуванню соціальних послуг, транспорту, освіти, житлово-комунального господарства. Згодом, після позбавлення місцевих органів влади права на будівництво і придбання житла, виведення з-під їх контролю деяких типів освітніх установ, приватизацію місцевого транспорту і комунальних мереж, витратні зобов'язання місцевих властей істотно скоротилися. В даний час з місцевих бюджетів фінансується всього 36% всіх державних витрат Великобританії.

Бюджетна система ФРН включає:

бюджет федерації;

спеціальні урядові фонди;

бюджети земель;

більше 10000 общин.

Для німецької бюджетної системи характерна триступінчата система міжбюджетного вирівнювання. По-перше, здійснюється прибуткове вирівнювання через вступи ПДВ до бюджетів суб'єктів федерації: 25% від долі бюджетів земель в загальних вступах ПДВ розподіляється між всіма землями. Другий вигляд міжбюджетного вирівнювання полягає в перерозподілі бюджетних ресурсів між бюджетами земель без втручання з боку федерального уряду. Третім виглядом фінансової підтримки регіонів у ФРН є прямі федеральні гранти деяким територіям. Бюджетна система, що склалася у ФРН, передбачає, що усередині кожного суб'єкта федерації існує власна методика перерозподілу ресурсів між бюджетами муніципальних утворень. Зазвичай при складанні таких методик органи влади земель виходять в першу чергу з витратних потреб муніципалітетів, зважаючи на структуру регіональної економіки.

Формування доходів держбюджету - це потужний регулюючий процес, він визначає такий важливий для економіки показник як "квота держави" (його доля у ВНП). Формування доходів визначать цілу систему фінансових каналів, по яких в казну стікаються засоби від фізичних і юридичних осіб. Тут особливу роль грає податкова політика як найважливіша підсистема бюджетної політики.

Розглянемо доходи федерального бюджету ФРН. Податкові надходження становлять 4 / 5 усіх доходів бюджету ФРН, 2 / 3 з них формуються за рахунок прямих податків (податку на зарплату, корпораціонного, промислового). Однак їхня частка в бюджетах різних рівнів різна. В 2008 році їх обсяг в абсолютному вираженні склав 239,2 млрд. євро. У порівнянні з 2006 роком податкові доходи збільшилися на 9,2 млрд. євро, а до 2010р. планується їх збільшення ще на 8,9 млрд. євро. Загалом з 2006 і до 2010 податкові надходження мають чітку тенденцію до збільшення. Серед основних податків, які передбачені бюджетним кодексом ФРГ розрізняють:

. Податок на додану вартість обкладається вся система приватного та громадського споживання.

. Прибутковий податок. Частка прибуткового податку перевищує 1 / 3 загальної суми податкових надходжень. Прибутковий податок стягується з фізичних осіб. Його різновидами є податок на заробітну плату і податок на доходи з капіталу.

. Податок на прибуток. В даний час з початком функціонування єдиного європейського внутрішнього ринку у всіх країнах - членах Європейського Союзу вводиться однакова ставка: мінімальна - у розмірі 30%, максимальна - 40%. Частка податку на прибуток знижується в структурі податкових доходів, хоча і незначно з 8,69 в 2006 р. до 7,96% у 2010р.

. Податок на сиру нафту. У 2008 р. його питома вага склала 19,93%. Його питома вага з 2006 до 2008 р. скоротився з 21,03 до 19,93, до 2010 прогнозується скорочення до 18,8%. В абсолютному вираженні сума податку коливається незначно.

. Інші федеральні податки. Їх питома вага з 2006 р. по 2008р. знижується з 10,56 до 10,42%, але до 2010 планується збільшення його частки до 10,64%.

. Частка промислового податку невелика - менше 1%, але оскільки більша його частина перерозподіляється до бюджетів громад, то він відіграє важливу роль.

. Податок на тютюн в абсолютному і відносному вираженні в динаміці зменшується.

Крім податкових надходжень доходи центрального бюджету складаються з прибутку від економічної діяльності державних підприємств і рентних платежів. У цю статтю доходів регулярно включаються багатомільярдні прибуток центрального банку ФРН. Дещо менше значення мають надходження процентних виплат за надані міждержавні кредити, доходи від участі в капіталі, а також кошти від реалізації цих участей.

Розглянемо систему доходів Великобританії.

В цілому податкова система Великобританії повторює податкову систему Німеччини.

Як ми бачимо, сукупний дохід Великобританії досить значний і складає 572,2 млрд. євро у 2008 році. Це майже більше на 10% у порівнянні з 2006 роком. Основна тенденція, яку можна прослідити в доходах Великобританії - це подальше збільшення частки податкових надходжень у доходах країни. Питому вагу в надходженнях до доходу країни займають ПДВ (15%), податок на корпоративну діяльність (9%) та національні страхові внески (18%).

Одним із знарядь впливу держави на процес суспільного відтворення виступають державні видатки. За рахунок бюджету в першу чергу забезпечується фінансування традиційних сфер діяльності федерації. Розглянемо видатки Німеччини та Великобританії.

Питома вага витрат центрального уряду у ВНП залишається порівняно стабільним у ФРН: від 13% в підвищувальних фазах до 15% в роки криз. Найбільша питома вага належить витратам на соціальне забезпечення (45,9%). До 2010 планується збільшення на 2,4 млрд. євро. До цього розділу відносяться такі витрати: послуги пенсійного страхування, ринок робочої сили, послуги для сімей, дотації на оренду житла, премії за будівництво житла, послуги жертвам війни, відшкодування збитків, сільськогосподарська соціальна політика та інше. Серед соціальних видатків найбільша питома вага належить послуг пенсійного страхування (31,1%), ринку робочої сили (8%).

Як ми бачимо, структура видатків Великобританії суттєво відрізняється від структури видатків Німеччини. Наприклад, у Великобританії існують видатки на національну лотерею, побутові послуги, а видатки на соціальне забезпечення складають трохи більше третини усіх видатків. Значні видатки у порівнянні з іншими відводяться на обслуговування внутрішнього та зовнішнього боргів.

Таким чином, можна сказати, що між бюджетними системами Великобританії та Німеччини існують істотні відмінності цих країн. Країни дуже відрізняються один від одного за шляхами поліпшення життя населення. Це ще раз говорить нам про те, що кожна країна має свої особливості у бюджетній системі, які більш підходять до її державного устрою.

РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ РОЗВИТКУ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Державний бюджет України має досить тривалу історію становлення і розвитку. Вона бере свій початок у XVI ст., коли запорозьке козацтво набуло самостійної державності, до 1995р., коли Верховна Рада України прийняла редакцію Закону “Про бюджетну систему України”, де наведено визначення бюджетної системи України, її складових частин, детально регламентовано бюджетний процес, здійснено розмежування доходів і витрат між ланками бюджетної системи України. Згідно ст.2 п.5 Бюджетного кодексу - бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Бюджетна система складається з державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань, місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є зведеним бюджетом України.

На цей час бюджетна система України потребує значних реформ. В даній курсовій роботі розглянуті наступні проблеми:

. Визначення бюджетних відносин між центральними та регіональними рівнями влади на основі розмежування відповідальності за вирішення економічних і соціальних проблем країни та окремих адміністративно-територіальних утворень.

Щодо вирішення цієї проблеми існують різні підходи:

·   зберегти бюджетну систему і бюджетний устрій до виходу з економічної кризи, щоб мобілізувати використання фінансів у державі з метою подолання кризових явищ за рахунок розвитку приорітетних напрямків виробництва;

·   надати право місцевим органам влади і управління розпоряджатися коштами, що надходять від комунальної власності підприємств через податки, регулюючи бюджети за рахунок загальнодержавних податків та доходів;

·   надати самостійність місцевим бюджетам, консолідувавши у бюджеті України всі бюджети, що становлять бюджетну систему.

2.Проблема надходження коштів до бюджету. Звичайно, одним із важелів досягнення цього має бути ефективна податкова система. За даними Міністерства фінансів України «до загального фонду державного бюджету у 2008 році надійшло 185853,0 млн. грн., що на 47,4% (59751,9 млн. грн.) більше ніж у 2007 році. Незважаючи на невиконання у листопаді-грудні 2008 року планових показників надходжень до загального фонду державного бюджету, в цілому за 2008 рік рівень виконання дохідної частини становив 102,8% (перевиконання становить 5069,8 млн. гривень).

Перевиконання плану загального фонду державного бюджету за 2008 рік було забезпечено перевиконанням планових показників з податку на прибуток підприємств (на 13,1%, або на 5334,3 млн. грн.), надходжень від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України (на 72,4%, або на 3500,0 млн. грн.), ввізного мита (на 10,5%, або на 758,1 млн. грн.), плати за оренду цілісних майнових комплексів та іншого державного майна (на 24,3%, або на 133,7 млн. грн.), надходжень коштів від продажу землі (на 57,6%, або на 101,4 млн. грн.), надходжень доходів від операцій з кредитування та надання гарантій у сумі 363,7 млн. грн., що більш як у чотири рази перевищило річний плановий показник». Це показує, що податкова система не забезпечує належне виконання таких податкових надходжень, як податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств та інші.

3.Можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати соціальний захист населення залежить від стану надходжень до бюджету (Додаток Н). Відсутність належного законодавчого регулювання бюджетних правовідносин та механізму відповідальності за порушення бюджетного законодавства викликає цілий ряд негативних соціально-економічних наслідків.

Серед найнегативніших вплив мають:

·   постійне недовнесення протягом останніх років належних державному бюджету платежів і у зв¢язку з цим недофінансування або затримка у фінансуванні окремих видів видатків;

·   послаблення контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних коштів;

·   неповне відображення в бюджеті доходів, які одержують бюджети бюджети установи, органи виконавчої влади від використання власності й здійснення позабюджетної діяльності, що створює систему неконтрольованості у використанні державних коштів і майна.

Наша країна має потребу в сильному державному бюджеті, оскільки він повинен істотно впливати на економічний розвиток усіх регіонів, мати реальні інвестиційні зв¢язки із народним господарством, забезпечувати регіональну стратегію економічного розвитку країни.

.Однією з проблем у бюджетній сфері залишається питання державних видатків. Ще недостатньо зроблено змін щодо змісту, спрямування бюджетних видатків, методології їх планування і фінансування (Додаток Н).

При вирішенні проблем, пов’язаних із дефіцитом бюджету, Україна повинна спиратися на досвід Польщі, Хорватії, Чехії, Словаччини, Угорщини та країн Прибалтики, які вже здійснили відповідні реформи. Державні витрати не адекватні завданням, що покладаються на уряд в ринковій системі, отже, їм потрібно покращувати якість витратних програм, одночасно зменшуюучи державні витрати, тобто проводити ліберальну бюджетну політику.

Головну проблему серед державних видатків складають офіційні трансферти. Вони складають приблизно 25% від усіх доходів бюджету. Це велика сума, яку можна задіяти в покращення і заміну технологій виробництва.

. Мала дохідна база країни. Існує чимало радикальних ідей збільшення доходів в бюджет. Але ми зупинемось на більш простих:

1) в першу чергу потрібно розраховувати державний доход, виходячи з реалістичних уявлень про стан економіки;

2) також потрібно поступово зменшувати фіскальний тиск на економіку, що покращить економічну ситуацію і збільшить базу оподаткування (наприклад, різні джерела пропонують Україні зменшити його до 30-35% від ВВП);

3) потрібно ефективніше проводити приватизацію для того, щоб залучати нові гроші до бюджету, а також щоб зменшити державні витрати (які витрачаються на державні об’єкти);

4) доцільним також може бути введення нових і ефективних видів податків (розширення податкової бази), наприклад, для України пропонується введення податку на нерухомість;

5) потрібно також ввести більш жорсткий контроль над державним боргом та державними цінними паперами, щоб не допустити створення фінансової піраміди, подібної до російської, а також знизити іх процентну ставку, аби вона була меншою, ніж в економіці.

Такими є основні шляхи для подолання проблем бюджетної системи в Україні, хоча, звичайно, до кожної окремої проблеми існує безліч різних рекомендацій (наприклад, дуже поширена рекомендація для України внести зміни до порядку нарахування ПДВ).

ВИСНОВКИ

Державний бюджет як складна економічна категорія являє собою систему економічних відносин, що складаються в суспільстві в процесі формування, розподілу та використання централізованого грошового фонду країни, призначеного для задоволення суспільних потреб.

Найважливіше призначення бюджету - це створення матеріальної основи для реалізації державою своїх функцій: економічної, соціальної, політичної та оборонної.

В умовах реформування економіки України, пов¢язаної з функціонуванням різних форм власності, виникає потреба перегляду характеру і змісту бюджетних відносин. На сьогоднішній день виникають труднощі як із формуванням централізованого фонду коштів держави, так і з його використанням. Ці труднощі зумовлені недосконалістю законодавства України, традиційними, застарілими підходами організації бюджетних відносин. Реформування бюджетної системи перебуває на стадії становлення. Зумовлено це повільним процесом реформування системи власності, що докорінно впливає на зміст розподільного і перерозподільного процесів в Україні.

Основною метою України має бути зменшення в короткостроковій перспективі державних витрат шляхом підвищення ефективності основних програм і проектів, і завдяки цьому, забезпечення підтримання збалансованості бюджету.

Незбалансованість бюджету викликає збільшення неплатежів, кризу неплатежів, а також політичну та соціальну кризу. Ще одна дуже важлива проблема, пов’язана з високим рівнем бюджетного дефіциту - виникнення боргової кризи в державі.

Україні потрібно поступово лібералізувати бюджетну політику. Цей процес нелегкий, оскільки державні витрати нелегко скоротити через загрозу соціальних невдоволень, що можуть перерости в політичну кризу. Але такий процес необхідний, бо тільки він може в майбутньому збільшити рівень виробництва. Для кращого ефекту потрібно підвищити якість державних витрат. Разом із скороченням державних витрат потрібно зменшити податковий тягар, що підвищить ефективність податкової системи і звільнить економіку від непосильного навантаження та сприятиме її розвитку.

Отже, якщо узгодити величину державних витрат із можливостями економіки, що мало б звести бюджетний дефіцит до мінімуму, або й створити бюджетний надлишок, то це оздоровить економіку нашої держави і дозволить сподіватися на економічне зростання в найближчому майбутньому.

Перелік використаних літературних джерел

1.       Алєксєєв, Ігор Валентинович. Бюджетна система: навч. посіб. для вузів / І.В. Алєксєєв, Н.Б. Ярошевич, Чушак-Голобородько А.М. - К.: Хай-Тек Прес,2007. - 375 с.

.        Альвианская Н.В. Местные бюджеты в условиях бюджетной реформы // Финансы. - 2009.- №2 -С.15-25

.        Базедов П., Шахиджанян Р.Г. Справочник. Налоговая система Германии. Декларация налогоплательщика. - М.: Полиглоссум, 2005. - 208 с.

.        Балтина, А. М. Финансовые системы зарубежных стран : учеб. пособие для вузов / А. М. Балтина, В. А. Волохина, Н. В. Попова . - М.: Финансы и статистика, 2007. - 304 с.

.        Баранова К.К. Бюджетный федерализм и местное самоуправление в Германии. - М.: Дело и сервис, 2006. - 240 с.

.        Бодрова Т. В., Силантьев Ю. В. Налоговый учет и формирование учетной политики для целей налогообложения. М.: Дашков и К, 2006. - 259 с.

.        Бюджетный кодекс РФ.- Новосибирск: Сибирское университетское издательство, 2008. - 240 с.

.        Горегляд В.П. Бюджетная система и экономический потенциал страны // Вопросы экономики. - М., 2006. - 4. - С.67-77

9.       Ермасова / Мировые тенденции изменения подоходного налогообложения // Финансы и кредит.-2008.-№34.- с. 39-48

.        Загорський В.С. Бюджетна система та оподаткування в України: проблеми розвитку / В.С. Загорський. - Харків: Інжек, 2008. - 285 с.

.        Концептуальные основы управления внешним национальным долгом Украины / Т. Вахненко // Экономика Украины. - 2007. - №1. - с.14-24.

.        Лавров А. М. Межбюджетные отношения и финансовая стабилизация // ЭКО. - 2005. - №9. - с.19-23

13.     Мещерякова О. Налоговые системы развитых стран мира. Справочник. - М.: Фонд «Правовая культура», 2000. - 240 с.

14.     Налогообложение: теории, проблемы, решения / Под общ. ред. В.П. Вишневского. Донецк: ДонНТУ, ИЭП НАН Украины, 2006.- 504 с.

.        О взаимосвязи дефицита бюджета и макроэкономических показателей в Украине / Ю. Харазишвили, А. Любич // Экономика Украины. - 2006. - №6. - с.31-40

.        Павлов, Н. В. Германский федерализм: опыт реформирования // Мировая экономика и международные отношения. - 2007. - № 10. - с.57-61

.        Прокофьев, С. Е Организация исполнения федерального бюджета в ФРГ / С. Е. Прокофьев, И. В. Назарова // Финансы. - 2006. - № 9. - с.67-72

.        Рудый К.В. Финансово - кредитные системы зарубежных стран: учеб. Пособие.- М.: Новое знание, 2003.- 300 с.

.        Седов К. В. Распределение налогов между звеньями бюджетной системы // Финансы. - 2005. - №2. - с.30

.        Соловьев Налоговые системы зарубежных стран// Финансы и кредит.-2008.-№ 41.- с. 28-34

.        Финансовые проблемы бюджета-2005 (по материалам конференции Гильдии финансистов)//Финансы. - 2005. - №10.

22.     Cыраев О необходимости введения раздельного учета по НДС при совершении операций с векселями // Налоги и налогообложение. - 2008. - №9. - с. 23-25

23.     Федеральная служба государственной статистики РФ (<#"578489.files/image001.gif">

Додаток Б

Додаток В

Додаток Г

Додаток Д

Доходи федерального бюджету РФ на 2007-2008 роки (млрд. крб)

Додаток Е

Доходи федерального бюджету США у 2007 році (млрд. дол.)

Додаток Є

Видатки федерального бюджету США за 2007 рік

Додаток Ж

Структура видатків федерального бюджету РФ на 2007-2008 роки (млрд. крб)

Додаток З

Доходи федерального бюджету ФРН за 2006-2008 роки (млрд. євро)

Додаток И

Доходи бюджету Великобританії за 2006-2008 роки (млрд. євро)

Додаток К

Видатки Німеччини за 2006-2008 роки (млрд. євро)

Додаток Л

Видатки бюджету Великобританії за 2006-2008 роки

Додаток М

Показники виконання Державного бюджету за 2008-2009 роки (млн. грн.)