яті"
Київ 2011
Зміст
.Загальні відомості про память
.Процеси, що лежать в основі памяті
.Структури мозку, що задіяні в процесах памяті
.Основні форми порушень памяті
Список використаної літератури
1. Загальні відомості про память
У психологіі під поняттям память мають на увазі процеси організації і збереження минулого досвіду, що роблять можливим його подальше використання в діяльності або повернення в сферу свідомості.
Більш широко розглядається память у сумижніх медичних науках, що оцінюють її як властивість живої матерії, завдяки якій живі організми, сприймаючи зовніщній вплив, здатни закріплювати отриману інформацію.
Память - це здатність структур сприймати, зберігати та відтворювати інформацію.
Основною функцією нервової памяті є забеспечення індивідуальних форм пристосування до змін навколишнього середовища.
З фізіологічного погляду память поділяють на свідому і підсвідому.
Свідома (декларативна, пізнавальна) - повязана зі станом свідомості, чи, принаймні, неспання. За її зберігання відповідає морський коник та інші ділянки медіальних скроневих часток мозку. В свою чергу вона поділяється на епізодичну (память на події) та семантичну (память на слова, правила, мову тощо). Підсвідома (недекларативна, зворотня) - не повязана зі станом неспання, а за її зберігання в більшості випадків не повязане з морським коником. До підсвідомої памяті належать уміння, навичкі, умовні рефлекси.
нервовий пам'ять підсвідомий парамнезія
СвідомаПідсвідома· Епізодична· Неасоціативна· Семантичнанабування навичоксенсабілізація· Асоціативнакласичне вироблення умовного рефлексуІнструментальне вироблення умовного рефлексу· Навички та звички· Муштрування
За механізмами зберігання та відтворення інформації виділяють два види памяті: короткочасну і довготривалу.
Короткочасна - триває від кількох секунд до десятків хвилин. В основі її лежать зміни, що виникають у синаптичних структурах: це може бути пресинаптичне полегшення або інгібування завдяки нейромедіаторам, що виділяються у синапсах на персинаптичних терміналях. Можливий механізм синаптичної поетнціації, в основі якої є збільшення концентрації іонів калію, збільшення тривалості ПД, що призводить до тривалого виділення нейромедіатору у синаптичну щілину.
В свою чергу короткочасна память поділяється на сенсорну та первинну.
Сенсорна - її тривалість менше 1 секунди. В основі - фотграфування дійсності. Механізм забування - стирання або згасання.
Первинна - тривалість від кількох секунд до кількох хвилин. В основі - вербальне кодування інформації, реверберація збудження. Механізм забування - заміна на нову інформацію.
Довготривала - триває роки або все життя. Супроводжується структурними змінами у ЦНС, набута довготривала память зберігається в ділянках нової кори.
Під час консолідації (перехід короткочасної памяті в довготривалу) памяті інформації до нової кори потрапляє від морського коника, який має численні непрямі звязки як з новою корою, так із структирами лімбічної системи. Саме за участю морського коника можливе навчання.
Довготривала память поділяється на вторинну і третинну.
Вторинна - тривалість від кількох хвилин до років. В основі - утворення молекуд памяті РНК, ДНК; утворення нових синапсів та відростків...). Механізм забування - ретроактивне або проактивне інгібування.
Проактивне інгібування є наслідком накопичення раніше значного обсягу інформації.
Ретроактивне інгібування є наслідком введення пізініше новоґ інформації, яка витісняє попередню.
Третинна - довічна. Забування відсутнє. В основі - утворення слідів памяті, енграм.
Перехід інформації в довготривалу пам ять, ймовірно, здійснюється у фазі швидкого сну, після попередньої логічної обробки матеріалу в період дельта-сну.
Досить чітко встановлені періоди, у які після навчання з різною інтенсивністю у тварин відзначалось збільшення тривалості швидкого сну, так хваі "вікна" для швидкого сну. Депривація сну, що збігається за чсовм з цими "вікнами", призводить до порушення консолидациї матеріалу, який засвоювався при непідготовленному навчанні. (Під непідготовленним навчанням розуміється такая форма навчання, при якій субєкт не підготовленний до засвоєння матеріалу такого такого типу генетичною програмою або попереднім життєвим досвідом).
У людини аналогом такого навчання є запамятовування тексту з викривленою (перекрученою) змістовою структорою, чи парадоксальним за своїм характером. Іноді до цієї категорії відносять вивчення людиною інформації, що викликає асоціації з власними сімейними стосунками або торкається неусвідомлених мотивів або комплексів.
Передбачається, що роль швидкого сну полягає в усуненні у такій ситуації емоційно-негативної реакції на процедуру навчання.
2. Процеси, що лежать в основі памяті
За психологічними уявленнями виділяють процеси запамятовування, збереження і відтворення енграм памяті.
Відтворення ЕП - містить у собі декілька етапів: розпізнавання, спогади і власне пригадування.
Під відтворенням у даний час розуміють розумаову дію, що полягає у відновденні і реконструкції актуалізованого змісту в тій чи іншій знаковій формі.
Все почінається з актуалізації людиною тих чи інших способів діяльності. Актуалізація - здатність, при винекненні потреби, забеспечити можливість доступу свідомості до раніше непотрібної інформації, тобто під час її переігу відбувається зменшення порога відтворення памятних слідів. Ефективність і швидкість актуалізації залежіть від рівня збереження і ступеня забування матеріалу, що відтворюється.
Під розпізнаванням розуміють психічні дтї, повязані з пізнанням обєкта як відомого за життєвим досвідом; у його основі лежить порівняння наявного сприяняття зі слідами, що зберігаються в памэяті. Виділяють довільне і мимовільне розпізнавання.
Довільне розпізнавання - форма психічної діяльності, коли піддослідними усвідомлено вирішується надана задача на розпізнавання.
Мимовільне розпізнавання - може бути неповним, невизначеним, ілюзорним і здатне породжувати у людини задачу на пригадування.
Пригадування - розумові дії, повязані з пошуком, відновленням і відтворенням із довготривалої памяті необхідної для життєдіяльності інформації.
Спогади - відтворення із довогтривалої памяті образів минулого, які розумом локалізовані у часі і просторі. Можуть буті мимовільними (незалежними від характеру діяльності і бажання самого носія інформації) і довільними (пригадування).
У клініко-експериментальних дисциплінах процеси, що лежать в основі памяті, підрозділяють на фіксацію, консолідацію, збереження і відтворення (вилучення).
Відмінність у цьому розподілі полягає в наявності етапу консолідації. Даний етап кодування інформації в довготривалу память, ймовирно, повязаний з процесами переведення її у вербальну (словесну) форму.
Усе більшу актуальність набуває питання про встановлення механіхмів перебігу мнестичних реакціїі пошук матеріального субстрату енграм памяті.
Під час вивчення аспекту проблеми уявлення про характер енграм памяті розділилися на дві різні групи:
Перший підхід полягає в уявленні про памятний слід як багатонейронну систему, в якій зерігається стабільно підвищеною ефективність синаптичних звязківі відбувається реверберація (циркуляція) нервових імпульсів.
Другий підхід конкретизує точку зору про кодування індивідуального досвіду у різних хімічних сполуках. Почергово на роль такої молекули висувалися нуклеїнові кислоти, білки, особливі пептиди, ліпіди мембран нервових клітин та ін.
. Структури мозку, що задіяні в процесах памяті
Гіпокамп (або морський коник):
Виконує роль вхідного фільтру. Класифікує всі сигнали та відкидає випадкові, допомогаючи оптимальній організації сенсорних слідів у довготривалій памяті. Приймає участь в відтворенні слідів памяті із довготривалої під дією мотиваційного збудження. Забеспечує перехід памяті із короткочасної в довготривалу.
У людей двостороннє руйнування морського коника, або ж хвороба Альцгеймера, призводять до значних дефектів короткочасної памяті. Водночас подібні ушкодження не впливають на робочу память та память про минуле, неушкодженими залишаються процеси підсвідомої памяті. Такі люди здатні засвоювати нові знання та зберігати спогади про події, що відбулися до ушкодження, проте не можуть формувати нові довготривалі спогади.
Морський коник тісно повязаний із закруткою морського коника у медіальній лобовій частці кори. Приймають участь в забеспеченні довільного запамятовування або мнестичній діяльності: коли люди згадують слова, то підвищена активність спостережується у лівій лобовій частці та у лівій закрутці морського коника. Натомність, коли згадують образи чи сцени, то активність фіксують у правій лобовій частці та закрутках морського коника з обох боків.
У процесах памяті задіяні також звязки морського коника з проміжним мозком. У деяких алкоголиків із ушкодженням мозку погіршується память на недавні події. Таку втрату памяті повязують із наявністю патологічних змін у сосочкових тілах, що мають розгалужені еферентні зєднання, які йдуть через склепіння до морського коника, і проекційні нервові волокна, які через сосочково-таламічний шлях проходять до переднього таламусу.
У людини з пошкодженням дорсомедіального ядра таламуса память на події,що передувади травмі, повністю зберіглися, проте можливість засвоєння нового матеріалу - словесного - практично зникла, однак можливість запамятовування обличчь і деяких місць в оточуючому середовищі частково зберіглась. Швидкість забування просторової інформації при пошкодженні дорсомедіально ядра таламуса такаж, як і в звичайнх людей.
Пошкодження дорсомедіально та вентролатерального ядер таламуса призводять до труднощів у засвоєні нового матеріалу і збережені раніш вивченого. Вплив даних ядер звязують послабелнням ії активуючого впливу на лобні ділянки кори.
Мигдалеподібне тіло тісно повязане з морським коником і задіяне у кодуванні емоційних спогадів. Здорові люди запамятовують події, повязані з переживанням сильних емоцій, набагато ліпше, ніж події без емоційного навантаження.
В дослідах на мавпах зясовано, що тільки одночасне видалення гіпокампа та мигдалеподібного тіла знищую результати недавнього навчання і лишає можливості подальшого навечання.
В процесах переходу від короткочасної памяті до довготривалого збереження приймає участь увага (свідомий компонент), що контролюється ретикулятрою формацією. Вона здійснює активуючий вплав на структури мозку, що приймають участь в фіксації та відтворенні слідів памяті. Також вона включається в процеси формування енграм. Пригнічення її функцій супроводжується порушенням процесів консолідації.
В наш час добре відомі звязки між структурами мозку, що організують круги, які мають своє функціональне призначення. Одним з них є круг Пейпеса: гіпокамп - сосочкові тіла - передні ядра таламуса - кора поясної закрутки - парагіпокампова звивина - гипокам. Цей круг має пряме відношення до памяті та процесам навчання.
Довготривалі спогади зберігаються у різноманітних частинах нової кори. Очевидно, різні елементи спогадів - візуальні, нюхові, слухові тощо - містяться у відповідних ділянках кори, що повязані з такими функціями.
4. Основні форми порушень памяті
У наш час порушення памяті бувають кількісні і якісні.
Кількісні порушення памяті включають переважні розлади запамятовування, збереження і відтворення явищ навколишнього вередовища, фактів життя і особистого досвіду.
У випадках якісних порушень памті подібні зміни нервової діяльсності сполучаться з помилковими спогадами, змішуванням реального і уявного, минулого і сьогодення. Такі розлади часто називають парамнезіями.
Зустрічаються парамнезії декількох видів:
)Деякі форми помилкових розпізнавань, що відносяться до ілюзорного типу;
)Редуплікована парамнезія Піка - розлад, при якому людина переконана, що окремі обличчя або предмети обстановки подвоїлися, тобто існують дві однакові сесетри, квартири, вулиці та ін.;
)Розлади, пря яких пацієнт памятає слова, але втрачає розуміння іх значення.
Іноді до поняття парамнезії включають такі порушення психічної діяльності, як псевдоремінісценції, конфабуляції, кріптомнезії та ехомнезії, при яких порушення супроводжються патологічним вимислом.
Псевдоремінісценції (ілюзії памяті) - стан, при якому хворі, викладаючі реальні події, доповнюють ії або вигаданими фактами, або подіями, які відбулися в інший час і не мають відношення до суті бесіди. Можливе переміщення подій у часі з давнього минулого в сьогоднішніц або вчорашній день.
Конфабуляції - містять у собі помилкові спогади, повязані з подіями минулого життя. У залежності від змісту виділяють такі різновиди:
)Замищаючу - спостерігаються при тяжких розладах памяті, коли її дефекти заповнюються розповідями про недавні події повсякденного життя;
)Екмнестичні - містять помилкові спогади про події ранніх років життя;
)Фантастичні - містять у собі надзвичайні події або пригоди, що іноді являють собою барвисті картини, які створює оповідання хворого.
)Маревні - вид розладів, при якому хворий до часу, коли він був здоровий, відносить маревні епізоди, що виникли пізніше, у період захворювання.
)Галюцинаторні (псевдогалюцинаторні) - напади зорових або слухових псевдогалюцинацій, які дуже реалістично сприймаються хворим.
Криптомнезії (перекручування памяті) - являють собою тіп патології, при якому зникають розходження між подіями, що відбуваються, і явищами, про які хворий почув, прочитав або побачив уві сні.
Ехомнезії (редублюючі спогади) - особливий вид обману памті, при якому події, що вібуваються в наш час, здаються вже пережитими.
Умовню в цю групу також відносять екмнезії - явище, коли далеке минуле здається теперешним.
Кількісні порушення памяті підрозділяють на амнезії, гіпо- і гіпермнезії.
Гіпомнезія - ослаблення, зниження пам'яті або окремих її компонентів, недостатність спонукання до дій, може мати різне походження. Вона може бути пов'язана з віковими змінами, або бути вродженою, або з'явитися як наслідок будь-якого мозкового захворювання& Такі хворі, як правило, характеризуються ослабленням всіх видів пам'яті. Якщо хвороба поширюється тільки на поточні, недавні події, то застосовують термін фіксаціонная гіпомнезія.
При цьому захворюванні поряд з незадовільним запам'ятовуванням людина не може пригадати деякі події минулого. Розвиток гіпомнезія підкоряється закону Рибо-Джексона (зворотний хід пам'яті), У першу чергу при цьому страждає механічна пам'ять на імена, номери телефонів, точні дати, важливі життєві події. У таких випадках люди, не покладаючись на свою пам'ять, зазвичай користуються записниками.
Амнезії виявляються в повній неможливості відтворення попереднього досвіду, до цієї форми порушення памяті входять як генералізовані розлади памті, так і обмежені її пробіли, повязані з певним тимчасвоим інтервалом.
При тотальних порушення памяті виділяють:
)фіксаційну амнезію - виявляється в порушенні здатності запамтовувати і зберігати нову інформацію, тоді як память на навички, факти і події минулого залищається неушкодженою;
)прогресуюча амнезія - характеризується поступовим і глибоким спустоенням раніше придбаних відомостей, знань і досвіду. Втрата памяті відбувається від поодиноких явищ до узагальнюючих уявлень, вид пізніше придбаних до ранніх навичок, від менш міцних до стійких звязків (закон Рібо).
Конградна амнезія - втрата памяті на період порушення свідомості;
Ретроградна амнезія - розлади памті, що пошірюються на події, що передували порушенню свідомості або розвитку гострого псіхотичного синдрому.
Антероградна амнезія - втрата спогадів про події, ситуації, переживання, що відбивалися після закінчення розладів свідомості чи психотичного стану.
Антероретроградна амнезія - втрачаються спогади як про попердні, так і про явища, що відбулися після припинення розладів свідомости.
Гіпермнезія (загостерння памяті) - виявляються у вигляді напливу спогадів у великій кількості. При цьому спогади носять чуттєво-образний характер, можуть бути деталізовані до найдрібніших подробиць, виникають у вигляді сцен, переважно хаотичних, іноди повязаних між собою складною сюжетною лінією.
Список використаної літератури
.Вільям Ф. Ґаноґ "Фізіологія людини"
.Дроздов О. Л. "Анатомія памяті"
."Физиология человека". Под ред. Покровского В. М., Коротько Г. Ф.
."Физиология человека". В 3-х томах. Под ред. Р. Шмидта и
Г. Тевса
. "Основы нейрофизиологии". Шульговский В. В.
. The working of the brain; Rodolfo R. Llinas
7. Российский физиологический журнал им. И. М. Сеченова; т. 96, N3, 2010
. Iнтернет ресурси