Облік грошових коштів і аналіз платіжних засобів

Облік грошових коштів і аналіз платіжних засобів

Вступ

Актуальність теми. Ринкові умови господарювання та проблеми фінансового забезпечення діяльності підприємств обумовлюють необхідність зміни фінансово-економічної політики та кваліфікованої оцінки фінансового стану з метою виживання їх в умовах кризи і подальшого економічного зростання. Тому вітчизняні підприємства все частіше починають використовувати фінансовий аналіз.

З позиції фінансової діяльності будь-якому підприємству доводиться вирішувати такі завдання:

·  підтримання спроможності своєчасно відповідати за своїми поточними фінансовими зобов’язаннями;

·          забезпечення фінансування в необхідних обсягах.

Ці питання вирішуються за допомогою аналізу платіжних засобів, який є запорукою платоспроможності підприємств в умовах кризи та основою його фінансово стійкого стану.

Аналіз платіжних засобів підприємства є однією із найважливіших характеристик. фінансового стану. Він характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання., рівень залежності від кредиторів та інвесторів.

Істотного впливу на рівень аналізу використання платіжних засобів набуває і облік на підприємстві, адже саме від нього буде залежати достовірність отриманих результатів.

Найбільш ліквідним активом серед платіжних засобів є саме грошові кошти, які першочергово йдуть на погашення заборгованостей підприємства. Тому питання обліку присвячено саме грошовим коштам.

Як бачимо, проблема обліку грошових коштів і аналізу платіжних засобі є досить актуальною для будь-якого підприємства в наш час. Це і зумовило вибір нами теми дипломної роботи “Облік грошових коштів і аналіз платіжних засобів на матеріалах ТОВ «Артема-9» Костянтинівського району Донецької області “.

Метою дипломної роботи є вивчення теоретичних і методичних питань, та дослідження стану обліку і аналізу ефективності використання платіжних засобів та розробка основних напрямків її підвищення. Для досягнення цієї мети було поставлено і вирішено такі завдання:

·  вивчити та узагальнити літературні джерела з досліджуваної проблеми;

·          провести аналіз основних показників діяльності підприємства;

·          дати об'єктивну характеристику стану обліку грошових коштів;

·          виявлення особливостей кругообороту виробничих запасів сільськогосподарських підприємств та їх вплив на процес виробництва;

·          розробити конкретні заходи щодо удосконалення обліку та аналізу виробничих запасів;

·          зробити відповідні висновки і пропозиції по темі дослідження.

Об'єктом дослідження дипломної роботи є ТОВ «Артема-9» Костянтинівського району Донецької обл.

Практичне значення. Внесені пропозиції щодо обліку грошових коштів, аналізу платіжних засобів, і пошук шляхів підвищення ефективності використання та обґрунтування заходів щодо їх впровадження в господарстві ТОВ «Артема-9»

Основні положення викладені в дипломній роботі і надані пропозиції можуть бути використані керівництвом ТОВ «Артема-9» в своїй подальшій роботі.

Апробація результатів дослідження. Розроблені автором пропозиції збільшення ефективності використання платіжних засобів схвалені керівництвом господарства і прийняті до впровадження ТОВ«Артема-9» . Основні висновки і пропозиції дипломної роботи на підприємстві.

Інформаційною базою дослідження стали закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів, та інші нормативно-правові акти, статична звітність Держкомстату України, наукові публікації вітчизняних та зарубіжних авторів, літературні джерела вчених аграрників-економістів, первинні документи, реєстри синтетичного та аналітичного обліку, статистична звітність за 2005-2007рр. ТОВ «Артема-9»

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є діалектична теорія та системний підхід до вивчення досліджуваної проблеми, фундаментальні положення економічної теорії, праці вітчизняних і зарубіжних учених з проблем бухгалтерського обліку, економіки, організації й управління виробництвом у сільськогосподарських підприємствах, законодавчі та нормативно-правові документи.

Дослідження проводились з використанням таких методів: економіко-статистичного, монографічного статистичних групувань, середніх величин, економіко-математичного моделювання.

Структура та обсяг роботи. Структура дипломної роботи підпорядкована загальним вимогам і визначена їх межами. Викладена на 94 сторінках комп’ютерного тексту. Складається із загальної характеристики роботи, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаної літератури, який включає в себе 71 найменування, містить 19 таблиць, 5 рисунків, 8 додатків.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи обліку грошових кошів та аналізу платіжних засобів підприємства

1.1 Теоретико-методологічні основи обліку грошових коштів

Для успішного здійснення підприємницької діяльності на кожному підприємстві ведеться бухгалтерський облік, єдині методологічні заходи якого встановлені Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [1]. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої, неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік являється обов`язковим видом обліку, який веде підприємство. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, які використовують грошовий вимірник, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Україна наприкінці ХХ століття задекларувала перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку. З цією метою було розроблено та прийнято Програму реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів що затверджені постановою Кабінету Міністрів України 28.10.1998 року № 1706. Дана програма передбачає врегулювання національного бухгалтерського обліку відповідно до вимог міжнародних стандартів з урахуванням економіко правового середовища та стану ринкових відносин в Україні [30].

Стандартизація бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні, на думку Є. Юліка [70] має дуже важливе значення в системі прийняття управлінських рішень. Введення в практику стандартизованих за основними параметрами форми фінансової звітності дає змогу розробляти і виконувати типові методики аналізу звітності. Проте, на сам перед раціональна організація бухгалтерського обліку, передбачає таку його побудову, при якій забезпечує своєчасне виконання важливих функцій у справі планування, контролю і управління. Найбільш прогресивною є комп`ютерна форма. Сучасна комп`ютерна форма обліку базується на використанні персональних комп`ютерів та обчислювальних мереж. Розробкою і створенням системи автоматизації бухгалтерського обліку на основі ПЕОМ займається велика кількість спеціалістів, які на жаль, не враховують особливості підприємницької діяльності в сільському господарстві [47].

В умовах ринкової економіки господарства постійно підтримують фінансові взаємовідносини з іншими підприємствами й організаціями, працівниками підприємства й окремими особами, тому зростає потреба всіх рівнів управління у своєчасній і достовірній інформації, що забезпечує прийняття обґрунтованих рішень. Нормальну виробничу діяльність ТОВ «Артема-9» може здійснювати лише при постійних зв’язках з іншими підприємствами з допомогою грошових коштів. Важливу роль у економічному і соціальному розвитку відіграють гроші. Гроші пройшли тривалий і складний шлях розвитку з точки зору не тільки ускладнення їх економічної суті та підвищення суспільної ролі, а й урізноманітнення їх форм. З розвитком ринкових відносин ускладнювалися вимоги до грошової форми з боку суб’єктів ринку. Відповідаючи на це, гроші змінювали свою форму, постійно вдосконалюючи її.

Основними завданнями обліку грошових коштів є:

·  виконання операцій з грошовими коштами і по розрахунках з постачальниками, покупцями; контроль за дотриманням касової і розрахункової дисципліни;

·          своєчасне і правильне документальне оформлення операцій по руху грошових коштів, щоденний контроль за збереженням готівки і цінних паперів у касі підприємства;

·          інвентаризація грошових коштів і відображення її результатів на рахунках бухгалтерського обліку;

·          дотримання стандарту бухгалтерського обліку №4 “Звіт про рух грошових коштів” та надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися в грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період.

З метою подальшого вдосконалення організації готівкового обліку, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб`єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та використання своїх зобов’язань перед бюджетом і державними цільовими фондами, був виданий Указ Президента України [2].

Усі розрахунки готівкою проводяться у касі. Каса - переміщення або місце проведення готівкових розрахунків, а також приймання, видача та зберігання грошових коштів, інших цінностей і касових документів Відповідно до ст.33 Закону України «Про Національний банк України» та з метою удосконалення готівкових розрахунків правління національного банку України постановляє: затвердити Положення України про ведення касових операцій у національній валюті України [42].

Основним Положенням, яке контролює діяльність каси є Положення про ведення касових операцій. В даному положенні зазначені основні найголовніші розділи [2].

Воно поширюється на усіх юридичних осіб, а також на фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, без створення юридичної особи, які зареєстровані і дають згідно з чинним законодавством України та здійснюють касові операції в національній валюті. Також даним нормативним актом визначається порядок ведення касової книги і зберігання грошей, порядок проведення ревізій каси і контролю за дотриманням касової дисципліни [3]. Боєнко Л. на основі цих даних розглядає та застосовує окремі норми та певні вимоги щодо Положення про ведення касових операцій [14].

На законодавчому рівні необхідності в наказі про організацію касової дисципліни немає, але він допоможе на підприємстві забезпечити ведення касових операцій, забезпечить дотримання відповідними працівниками норм Положення про ведення касових операцій, убереже від неприємних наслідків дій чи бездіяльності касира чи головного бухгалтера зазначає В. Кропивницький [34].

Готівка - грошові знаки, національної валюти України, які є дійсним платіжним засобом. До касових операцій відносять операції підприємств між собою та з підприємцями та фізичними особами, що пов`язані з прийманням та видачею готівкових коштів при проведенні розрахунків через касу підприємства [16]. Необхідно пам’ятати, що потрібно узгоджувати з банком строки здавання понадлімітної готівки. Робити це потрібно при укладанні договору на розрахунково-касове обслуговування між банком і підприємством [62].

Ведення касових операцій покладено на касира, якщо дана професія відсутня, на цю роль підходить будь-який співробітник фірми (бухгалтер, менеджер) з яким підписано договір про повну матеріальну відповідальність - адже йому доведеться мати справу з грошима [43]. Даний договір оформляють одночасно з прийняттям касира на роботу, при цьому керівник підприємства під розписку знайомить його з Положенням про ведення касових операцій. Текст даного договору змінюватися не може, оскільки він має характер нормативного акта. За обопільною згодою сторін його можна тільки доповнити необхідними умовами [66].

Вся готівка, що надходить на підприємство повинна повністю та своєчасно (у день надходження) оприбутковуватися. Оприбуткування готівки проводиться в касі на повну суму і фактичних надходжень у касовій книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій [54].

Всі операції, які відбуваються у касі, необхідно відображати на первинних документах. Підприємства мають право самостійно обирати форми первинних документів для відображення господарських операцій, при чому, як затверджені Наказом Держкомстату, так і розроблені ним самостійно. Обов`язковими для використання є тільки бланки суворого обліку, які не можуть виготовлятися підприємством самостійно. Кожен такий бланк має номер і серію та виготовляється на спеціально захищеному і високоякісному папері [13]. Якщо підприємство самостійно виготовляє документи, як зазначив М.Ф. Огійчук, то при створенні форм первинних документів у системі документування важливо врахувати принципи ідентифікації, згідно з якими всі фактори господарського життя повинні бути приведені у відповідності з визначеннями звітними періодами. Щоб уникнути сумнівів стосовно даних бухгалтерського обліку, необхідно застосовувати принципи контролю облікових даних, згідно яким інформація, що надходить, повинна бути підтверджена інвентаризацією [45].

Підприємство, яке розпочинає господарську діяльність, також повинно встановити ліміт залишку готівки в касі. На перші 3 місяці роботи воно встановлює ліміт каси на основі прогнозних показників. Після закінчення терміну (трьох місяців) ліміт встановлений на підставі прогнозних показників переглядається та перераховується з урахуванням фактичних показників діяльності підприємства [61]. Якщо ж ліміт каси на підприємстві взагалі відсутній, то його прирівнюють до нуля. В решті випадках спеціалісти податкової перевіряють правильність розрахунку. Коли ліміт перевищує граничні норми, зазначає І. Кучеренко [37] то його вважають встановленими на рівні граничного розміру, розрахованого перевіряючими, а всю суму перевищення понадлімітного. І ось тут виникає питання у ході перевірки касової дисципліни на підприємстві при самостійному визначенні ліміту каси, виручку за який період братимуть до уваги перевіряючи.

Як зазначає Т. Валентинова, всю свою підприємницьку діяльність необхідно базувати з дотриманням норм законодавства. Незважаючи на зміни, що відбулися у законодавстві, штрафні санкції за порушення ліміту каси залишаються. Державні органи, мають право, як і раніше застосовувати до порушників штраф у подвійному розмірі суми виявленої понадлімітної готівки, за кожен день [17].

Як відомо контроль за дотриманням порядку ведення операцій з готівкою, організація проведення порядок та відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладено на підприємців та керівників підприємств. Особи, винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягаються до відповідальності в установленому порядку. У разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі Указу Президента України від 12.06.95 № 436 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норми з регулювання обігу готівки» (зі змінами і доповненнями) [69].

Згідно з п 2.7 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні» підприємцям строки здавання виторгу в банк не визначаються. Це зовсім не випадково говорить О. Тетеріна, оскільки на них не поширюються норми законодавства про обов`язкове відкриття поточного рахунку в банку і вони вправі на свій розсуд проводити розрахунки як в готівковій, так і в безготівковій формі [64]. Аналізуючи діяльність підприємств, що виробляють та переробляють сільськогосподарську продукцію різних організаційно-правових форм, В.Кропивницька зазначає, що вони можуть установлювати ліміт каси на період заготівлі та перероблення сільськогосподарської продукції згідно з фактичними показниками їх касових оборотів за будь-які три місяці сезону виробництва переробки сільськогосподарської продукції попереднього року [35].

Касові документи, так як і інші документи мають свої терміни зберігання. Розглядаючи терміни зберігання касових документів С. Пісочний відмічає, що загальний строк зберігання касових документів - 3 роки, але він може бути іншим, оскільки підприємство не має права їх знищувати:

·  до проведення перевірки з питань дотримання податкового законодавства;

·          до ухвалення остаточного рішення у разі виникнення спорів, суперечок, судових справ [53].

1.2 Теоретико-методологічні основи аналізу платіжних засобів

Необхідною умовою діяльності підприємств у ринковій економіці є сталий стан платіжних засобів, оскільки від цього залежать своєчасність і повнота погашення його зобов'язань перед персоналом щодо розрахунків з оплати праці, бюджетом, банками, постачальниками, тому виникає необхідність у його дослідженні.

Одним з шляхів дослідження ефективності використання платіжних засобів є вивчення ліквідності й платоспроможності підприємств, тобто здатність своєчасно і в повному обсязі розраховуватися за короткостроковими зобов'язаннями. Оцінка платоспроможності необхідна не тільки для самої організації з метою аналізу й прогнозування її подальшої фінансової діяльності, а й для її зовнішніх партнерів і потенційних інвесторів [25].

Питання аналізу фінансового стану, зокрема ліквідності і платоспроможності підприємства, досліджувалися багатьма вітчизняними і зарубіжними вченими-економістами. Серед них відомі дослідження Макарчика І.М., Королішука Л.П., Білик М.Д., Бандурка О.М. ата інші. Проте теоретично ці особливості в науковій літературі висвітлені недостатньо, а практично потребують удосконалення у зв'язку з періодом реформування, наближенням до світових стандартів [11].

У науковій літературі не існує єдиної думки щодо визначення платоспроможності і ліквідності, їх тотожності й відмінності між ними. Так, О.М. Бандурка вважає, що не можна плутати поняття "ліквідність підприємства" і "платоспроможність підприємства". Платоспроможність - це здатність підприємства сплачувати кошти за своїми зобов'язаннями, що вже настали і потребують негайного погашення за рахунок наявних грошей на банківських рахунках або готівкою [8].

Білик М.Д. підтримує попередню думку, стверджуючи, що ліквідність у загальному розумінні означає здатність цінностей перетворюватися в платіжні засоби. Основною ознакою ліквідності як зазначає автор є формальне перевищення (у вартісній оцінці) оборотних активів над короткостроковими пасивами. Чим більше це перевищення, тим сприятливіший фінансовий стан підприємства з позиції ліквідності. Якщо величина оборотних активів недостатньо велика порівняно з короткостроковими пасивами, поточне положення є нестійким; і може виникнути ситуація, коли воно не матиме достатньо грошових коштів для розрахунків за своїми зобов’язаннями і змушене буде або порушити технологічний процес (наприклад, терміново продати частину запасів чи обтяжувати себе новими боргами), або розпродати частину довгострокових активів. [10].

Деякі науковці стверджують, що такі економічні категорії, як плат спроможність і ліквідність, мають єдину суть і тому вимірюються за допомогою одних і тих самих показників [24]. Інші замість терміна "платоспроможність" використовують „ліквідність". Це різні, хоча й близькі показники, у вузькому значенні платоспроможність - це наявність у підприємства грошових засобів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків з кредиторською заборгованості, які необхідно провести в найближчий час.

Досліджуючи питання платоспроможності Королішук Л.П. стверджує, що підвищення рівня платоспроможності підприємства залежить від поліпшення результатів його виробничої та комерційної діяльності. Не можна стверджувати, що повна відмова від банківських кредитів, позикових коштів с показником високої ліквідності: без позичених коштів зменшується можливість підприємств розвивати виробництво, знижуються показники ефективності використання власних фінансових ресурсів. Але залучення позикових коштів має певні межі в залежності від обсягу власних фінансових ресурсів. Тому необхідно постійно контролювати співвідношення між власними та позиковими коштами в загальному обсязі фінансових ресурсів, виважено підходити до прийняття рішень щодо одержання нових кредитів.

Основними ознаками платоспроможності на думку автора є:

а) наявність у достатньому обсязі коштів на поточному рахунку;

б) відсутність простроченої кредиторської заборгованості [33].

На думку Макорчука І.М. коефіцієнтному методу аналізу ліквідності та платоспроможності властиві певні недоліки. Слід зазначити, що це тільки звичайний засіб узагальнити велику кількість фінансової інформації та порівняти результати діяльності. Фінансові коефіцієнти допомагають сконцентрувати увагу на слабких та сильних характеристиках діяльності підприємства і правильно поставити необхідні запитання, але вони рідко дають відповідь на них. Коефіцієнти лише вказують на загрози та можливості, які мас підприємство, але не допомагають визначити тенденцію та структуру таких змін [39].

Дослідженням питання удосконалення аналізу ліквідності та платоспроможності у сфері сільськогосподарського виробництва займався Кривоконь О.С. На думку автора нормативні значення показників ліквідності потрібно розробляти для підприємств різних галузей окремо, при цьому слід враховувати напрям спеціалізації, місцерозташування групи підприємств однієї галузі. Нормативні значення можуть формуватися виходячи із статистичного дослідження ліквідності підприємств однієї області, району [36].

Платоспроможність та ліквідність підприємства безпосередньо залежать від його здатності своєчасно та в необхідному обсязі генерувати грошові потоки. Це потребує реалізації цілісної системи прогнозування, планування та контролю грошових потоків, що формуються при здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємства.

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства, яка пов’язана з рівнем його залежності від кредиторів та інвесторів є фінансова стійкість. фінансова стабільність.

Фінансовий стан підприємства необхідно аналізувати з позиції короткострокової та довгострокової перспективи, так як критерії його оцінки можуть бути різноманітні, запевняє Білик М.Д. [26], стан фінансів підприємства характеризується розміщенням його активів і джерел формування, і аналіз проводиться з цілю визначення, наскільки ефективно використовуються фінансові ресурси, які знаходяться у розпорядженні підприємства. З цього приводу Прищепа М.В. і Бондаренко Н.І. [55] зазначає, що головним фактором, що визначає фінансовий стан підприємства, стан його оборотних активів через низку показників, що визначають ефективність діяльності і забезпеченість власними оборотними засобами і їх зберігання, стан засобів товарно-матеріальних цінностей, стан і динаміка дебіторської заборгованості, оборотності оборотних активів, платоспроможність тощо.

З погляду ефективності оцінки фінансової стійкості підприємства система фінансових коефіцієнтів повинна давати рейтингову оцінку підприємства і в часі, і в просторі та відповідати таким вимогам: максимальна інформативна місткість, і направленість на один кінцевий результат, установлення нормативних значень дня коефіцієнтів [40].

На думку М.Л. Котляра головною проблемою ефективного функціонування підприємств України на сьогодні є відсутність комплексної системи оцінки фінансової стійкості, яка б дійсно допомагала користувачам об'єктивно оцінювати фінансовий стан підприємства [ 32].

Основними етапами комплексної оцінки діяльності підприємства як зазначає Хотомлянський О.Л. є: формування системи оцінних показників; оцінка одиничних показників діяльності підприємства; синтез одиничних оцінок для отримання підсумкової і комплексної оцінок його діяльності [67].

Одним з напрямів визначення фінансової стійкості підприємства як пропонує Посилаєва К.І є оцінка її рівня через структуру капіталу. Результати такої оцінки фінансової стійкості служать керівництву й інвесторам для надання аналітичної інформації про зміни в структурі балансу та, відповідно, попередження можливих негативних явищ, які можуть мати місце при фінансовій політиці [51].

Найпоширенішим прийомом оцінки фінансової стійкості підприємства є визначення рівня забезпеченості покриття матеріальних запасів джерелами їх утворення [71].

Вибір відповідних джерел фінансування оборотних активів в остаточному підсумку визначає співвідношення між рівнем ефективності використання капіталу та рівнем ризику фінансової стійкості і платоспроможності підприємства. В ситуації, що склалася на даний час, коли у підприємств немає впевненості у підтримуванні зобов’язань на визначеному рівні, найбільш доцільним буде помірний або навіть консервативний підхід до фінансування різних груп оборотних активів [15].

Муравський О.А. [41] зазначає, що раціональне формування джерел оборотних коштів має значний вплив на процес виробництва, на фінансовий результат і фінансовий стан підприємства, сприяє досягненню мети з мінімально необхідними за даних умов оборотними коштами.

Кисіль М.І. та Мазуренко О.В. [22,38] вбачають джерела формування оборотних засобів, як інвестиції, але нині у аграрній сфері має місце масштабна інвестиційна проблема, для вирішення якої слід запровадити економічні механізми, які б забезпечили еквівалентність відносин між сільським господарством та іншими галузями.

На думку Бечко В.П. використання лише власних джерел фінансування оборотних засобів, виходячи із специфіки сільськогосподарського виробництва, пов'язаної в основному з сезонністю виробництва, недоречно так як це сприяє накопиченню в період спаду витрат частини виробничих запасів, готової продукції, які тривалий час не будуть задіяні в процесі виробництва. Це призведе до відволікання з обороту певної частини авансованих оборотних засобів, що негативно вплине на фінансову стійкість підприємства [9].

Деякі вчені, що основними напрямами поліпшення фінансово-економічного стану сільськогосподарських підприємств є:

·  розробка та впровадження дієвої державної програми підтримки сільськогосподарського товаровиробника;

·          збільшення частки власних коштів сільськогосподарських Підприємств у фінансуванні інвестицій;

·          створення надійної розрахункової системи, здатної забезпечувати безперервність платежів, що є головною умовою функціонування організаційних принципів ринкової економіки;

·          розвиток пільгового кредитування сільськогосподарських підприємств, чільне місце в якому відвести комерційному кредитуванню;

·          розширення змішаного фінансування найважливіших об'єктів, удосконалення нормативної та правової бази з метою стимулювання залучення інвестицій і впровадження системи їх страхування [44].

Тільки впровадження комплексу заходів по підтримці сільськогосподарських підприємств як зазначає Корчак В.Я. та Дубовик А.В. дозволить стабілізувати їх економічний і фінансовий стан і вирішити продовольчу проблему країни [31].

Для реальної оцінки фінансового результату діяльності будь-якого суб'єкта господарювання насамперед необхідна інформація про стан його фінансових ресурсів та їхній рух у часі, тобто про грошові потоки. Використання таких даних є вкрай важливим у різних напрямках аналізу - при дослідженні фінансового стану суб'єкта господарювання його власниками, при визначенні кредитоспроможності позичальника банком, при оцінці інвестиційного проекту інвесторами тощо [12].

Рух грошових коштів тісно пов`язаний з бухгалтерським обліком, а саме через інформаційну базу, яку надає бухгалтерський облік у вигляді фінансової звітності. А саме стандарти бухгалтерського обліку характеризують основні положення, які необхідні для правильного ведення обліку та складання річної звітності, яка необхідна фінансовим аналітикам [60]. Грошовими коштами та готівкою, яка є на підприємстві слід вміти правильно розпоряджатися і завжди мати під рукою потрібну суму коштів [18].

Автор наступної статті висвітлює головні питання щодо готівки на підприємстві, а саме як надходить та куди витрачаються, та які штрафи передбачені за нецільове використання коштів. Автор наголошує на тому, що слід правильно аналізувати грошові потоки. Безпосередньо аналіз і прогнозування грошових потоків дозволяє прорахувати наслідки рішень, що приймаються в короткостроковому періоді в частині достатності коштів для забезпечення поточної діяльності [43].

Дослідженням питання функцій грошей та фінансів займався Полотенко Д.В. Питання зв'язку грошей і фінансів у нових умовах господарювання потребують окремих уточнень, обґрунтувань. Фінанси - це об'єктивна економічна категорія, особлива сфера економічних відносин, які тісно зв'язані з рухом вартості у грошовій формі, формуванням та використанням різних форм грошових фондів і тому вони не можуть бути ні соціалістичними, ні капіталістичними. Фінанси тісно зв'язані з грошима, хоча не всякі гроші є фінансами, зазначає автор [50].

Дослідження питання ефективності управляння грошовими потоками, їх планування присвячено багато статей.

Клочан В.П. та Костаневич Н.І. зазначають, що аналіз руху грошових потоків дає змогу оцінити перспективну платоспроможність і ступінь ризику укладення договорів, контрактів та угод і передбачає розрахунок сум надходжень і витрат у розрізі окремих видів діяльності [27].

Аналіз літератури дає змогу стверджувати, що проблеми організації управління грошовими потоками та забезпечення його ефективності не розв'язано.

Недостатнім є рівень теоретичної та методологічної розробки питань формування моделі управління грошовими потоками підприємства та забезпечення її ефективності.

З-поміж проблемних питань, що потребують розв'язання, слід виділити такі:

·  трактування поняття грошового потоку та визначення управління грошовими потоками;

·          формування ефективної моделі управління грошовими потоками та розробка її функціональних елементів;

·          обґрунтування критеріїв оцінювання ефективності управління грошовими потоками.

Слід наголосити, що існують різні підходи до визначення та трактування поняття "грошовий потік". Так, найпростіше визначення дає Е. Джонс: "...у бізнесі рух грошей є ключовим чинником його прогресу й успіху. Ми називаємо це потоком грошових коштів" [21]. Б. Коласс дає дещо інше, ширше визначення поняття "грошовий потік": "Під загальним грошовим потоком слід розуміти надлишок коштів, який утворюється на підприємстві в результаті всіх операцій, пов'язаних і не пов'язаних із господарською діяльністю. Таким чином, він складається з господарського залишку коштів (грошовий потік від господарської діяльності) та грошового потоку, не пов'язаного з господарською діяльністю" [29].

Є. Сорокіна вважає, що поняття "грошовий потік" є агрегованим, включає різноманітні види потоків, які обслуговують фінансово-господарську діяльність підприємства. З огляду на це, вона пропонує в кожному конкретному випадку використовувати уточнене поняття, наприклад "сукупний грошовий потік" або "грошовий потік поточної діяльності" [59].

Поддєрьогін А.М. та Невмержицький Я.Л. вважають що, грошовий потік має визначатися як сукупність послідовно розподілених у часі подій, які пов'язані з відокремленим та логічно завершеним фактом зміни власника грошових ресурсів через виконання зобов'язань між економічними агентами (суб'єктами господарювання, державою, домогосподарствами, міжнародними організаціями). Грошові потоки безпосередньо пов'язані з рухом коштів на підприємстві, який відображає надходження в розпорядження суб'єкта господарювання грошових ресурсів та їх використання [48].

Білик М.Д. та Надточій С.І. стверджують про те що, управління грошовими потоками має розглядатися комплексно, разом із іншими напрямами фінансового управління. Результатом комплексного підходу до організації управління грошовими потоками підприємства має бути формування відповідної моделі як цілісної системи однозначних цілей і завдань управління грошовими потоками грошовими потоками грошовими потоками, підходів до аналізу критеріїв та оцінювання показників управління грошовими потоками, принципів політики управління та інструментарію її реалізації, форми контролю ефективності практики управління грошовими потоками [12].

Аналіз і прогнозування грошових потоків дозволяє прораховувати наслідки рішень, що приймаються в короткостроковому періоді в частині достатності коштів для забезпечення поточної діяльності (поточної платоспроможності підприємства). Як показує практика, багато українських підприємств були ліквідовані через банкрутство не тому, шо отримували недостатні від реалізації продукції або послуг за даний період, що відображає як грошові, так і не грошові форми прибутку [20].

На думку Климчука С.В. актуальність дослідження грошових потоків можна пояснити тим, що керування фінансами є найважливішою сферою діяльності компаній, фірм, підприємств і домогосподарств. Діяльність і процвітання певного суб'єкта економіки пов'язані з функціонуванням груп суб'єктів у заданому колі зовнішнього середовища. Також автор у своїй статті наводить критерії оцінки грошових потоків серед яких від відокремлює :

·   час виникнення;

·   економічна вартість підприємства. (Застосовується як на законодавчому рівні, так і в наукових дослідженнях вітчизняних і зарубіжних вчених. Являє собою розрахункову величину, що характеризує вартість підприємства при проведенні різноманітних реорганізаційних заходів) [25].

 Дослідженням методів прогнозного аналізу грошових потоків займався Траменок Ю. Ю. Автор у своїй статті визначає наступну послідовність прогнозування аналізу грошових потоків : прогнозування грошових надходжень за підперіоди; прогнозування відтоків грошових коштів за підперіоди; розрахунок чистого грошового потоку (надлишок або нестаток) за підперіоди; визначення сукупної потреби у довгостроковому (короткостроковому) фінансуванні у розрізі під періодів [65].

Успішну діяльність і постійну платоспроможність підприємству неможливо гарантувати лише за рахунок прибуткових проектів і збільшення обсягів продажу продукції. "Криза ліквідності", тобто нестаток засобів для сплати за фінансованими зобов'язаннями, завжди загрожує підприємству [52].

Основним джерелом інформації для аналізу грошових потоків є "Звіт про рух грошових коштів" (форма фінансової звітності № 3). Додатковими джерелами інформації є "Баланс" (форма 1). [4] та "Звіт про фінансові результати" (форма 2) [5].

Починаючи з 2001-2002 років поступово усуваються нищівні наслідки макроекономічної кризи 90-х років, відроджується економіка сільського господарства, збільшуються обсяги виробництва, поліпшуються результати діяльності та фінансово-майновий стан сільськогосподарських товаровиробників, зростають обсяги інвестування. Водночас окремі аграрні підприємства продовжують потерпати від виникнення й негативного впливу фінансових криз мікроекономічного характеру [58].

Мікроекономічні фінансові кризи стають основною причиною банкрутства підприємств, а в сільському господарстві ще й негативно позначаються на соціально-економічному становищі сільської громади та екологічній ситуації у місцевості. Автор пропонує наступну методику аналізу банкрутства :

·  динаміки валюти балансу та його структури;

·          джерел власних коштів на основі коефіцієнтів автономії, фінансової стабільності, фінансового лівериджу, забезпеченості власними коштами;

·          структури кредиторської заборгованості. Особлива увага звертається на наявність простроченої заборгованості перед бюджетом, з оплати праці та соціального (у тому числі пенсійного) страхування та перед іншими кредиторами;

·          активів підприємства та їх структури як з погляду їх участі у виробництві, так і з погляду рівня їх ліквідності;

·          структури оборотних засобів на базі коефіцієнта оборотності оборотних засобів, часу обороту, коефіцієнта оборотності запасів та середньої тривалості одного обороту запасів;

·          власних обігових коштів і платоспроможності, що визначається такими показниками:

·          робочим капіталом (власні оборотні засоби); оптимальний розмір залежить від сфери діяльності, обсягу реалізації, кон’юнктури ринку тощо;

·          маневреністю робочого капіталу Мк - часткою запасів у його загальній сумі; коефіцієнтом покриття Кп (критичне значення Кп = 1); якщо Кп < 1, підприємство має неліквідний баланс; якщо К = 1-1,5, підприємство своєчасно ліквідовує борги;

·          витрат на виробництво;

·          прибутковості підприємства;

·          використання прибутку [56].

Послідовність запровадження системи антикризового управління фінансами сільськогосподарських підприємств як зазначає Коваль Л.П. передбачає реалізацію п'яти основних кроків: розробка антикризових заходів, визначення їх черговості й термінів впровадження; оцінювання потреби у ресурсах на впровадження антикризових заходів; визначення джерел фінансування антикризових заходів; оцінка спроможності підприємства щодо подолання проявів фінансових криз; визначення механізмів реалізації антикризових заходів [28].

Подальші наукові розвідки щодо розв'язання проблеми антикризового управління фінансами сільськогосподарських підприємств полягають в удосконаленні методичного інструментарію щодо оцінки видів і стадій фінансових криз з урахуванням специфіки діяльності сільськогосподарських підприємств; розробці методичних підходів до оцінювання спроможності сільськогосподарських підприємств; аналізі циклічності прояву фінансових криз мікроекономічного рівня та встановленні причин регіональних особливостей їх прояву; визначенні сукупності спеціальних антикризових заходів, а також розробці типової антикризової програми для сільськогосподарських підприємств [63].

.3 Організаційно-виробнича характеристика ТОВ «Артема-9»

Колгосп „Костянтинівський” було створено в 1950 році. За більш як 50 років існування господарство пережило 3 етапи реформування. Спочатку, в 1999 році з прийняттям Указ Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”, колгосп „Костянтинівський” було реформоване в колективне сільськогосподарське підприємство „Костянтинівський”, членами якого були працівники, власники земельних та майнових паїв. Але колективне сільськогосподарське підприємство „Костянтинівський” проіснувало недовго, і в кінці 2000 року за рішенням загальних зборів було створено сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Артема”. В 2002 році на базі СТОВ „Артема” було створене ТОВ „Артема-9”.

СТОВ «Артема-9» розташоване в південній частині Костянтинівського району Донецької області. Загальна площа землекористування становила у 2007р. 4875 гектарів, в тому числі сільськогосподарських угідь 4152 гектарів. Середня чисельність працівників склала у 2007 р. 92 особи.

Територія господарства відноситься до Північного Лісостепу і характеризується помірно-континентальним кліматом. Середня температура повітря за рік дорівнює 8^о-10^оС. Найнижчі температури спостерігаються в січні та лютому. Вони можуть досягати - 36^оС, що вказує на можливі випадки вимерзання озимої пшениці, та деяких сортів плодових дерев. Максимальна температура влітку сягає +36^оС і припадає на липень місяць, що призводить до “підгоряння” деяких видів сільськогосподарських культур. Тривалість без морозного періоду 166 днів і може коливатися в межах 135-191 день. Період з температурою вище 15^оС, коли найбільш інтенсивна вегетація становить 100 днів, що достатньо для вирощування районованих сільськогосподарських культур. По кількості опадів територія господарства відноситься до помірно вологої, де надходження вологи в ґрунті переважає над її випаровуванням. Максимальна кількість опадів припадає на червень, липень. Режим річних опадів характеризується невисокою стійкістю, іноді їх сума досягає 686 мм.

Найбільші площі в господарстві мають дернові, опідзолені, лучні та дерново-підзолисті ґрунти, тобто бідні на гумус і поживні речовини. Тобто виникає потреба у внесенні органічних і мінеральних добрив.

Центральна садиба ТОВ Артема-9 знаходиться в с. Артема. На землях господарства розташовані с. Артема, с. Степанівка, хутір Роскішний. На території підприємства мешкає близько 1200 чоловік. В с. Артема працює загально освітня середня школа, фельдшерсько-акушерський пункт, магазин, будинок культури, аптеки, бібліотека, відділення зв’язку і сільська рада. Відстань від центральної садиби до найближчої залізничної станції в м. Костянтинівка 10 км. Районний центр в м Костянтинівна розташований за 7 км., а обласний центр в м. Донецьк - за 60 км.

Сполучення центральної садиби з перерахованими вище населеними пунктами добре, в основному всі дороги заасфальтовані.

Оптимальним вважається розмір господарства, при якому можна отримати максимальний економічний ефект при інших рівних умовах. Здійснимо аналіз розміру господарства по економічному та територіальному признаках (таблиця 1.1).

Об’єм товарної продукції в 2007 р. порівняно з 2005-2006 роками збільшився і склав 6253,8 тис. грн. що на 81,4% більше за 2004 р. і на 66,8% більше за 2005 р. Валова продукція в господарстві також збільшилась. Так у 2007 у порівнянні з 2005 р. вона збільшилась на 876,8 тис. грн., або на 26,9%, а в порівнянні з 2006 р. - 664,3 тис. грн. або на 19,2% Площа сільськогосподарських угідь по підприємству в останньому році збільшилась і становила 4875га, що на 0,2% більше за попередній рік. З досліджуваний період можна спостерігати тенденцію щодо зменшення чисельності працівників, яких у 2007 р налічувалось 92 чол., що 36 чол. менше за 2005 р. та на 24 чол. - за 2006р. На підприємстві чітко можна спостерігати тенденцію щодо збільшення вартості основних і оборотних активів що свідчить про придбання нових засобів і предметів праці. Так середньорічна вартість основних виробничих фондів і оборотних засобів у 2007 р. обліковувалось на 94,1 % більше за 2005 р. та - на 82,7% за 2005р. Наявність вантажних автомобілів та тракторів за досліджуваний період не змінилась, проте кількість комбайнів на підприємстві зросла на 33 %.

Таблиця 1.1 - Динаміка розміру показників в ТОВ „Артема-9”

Аналізуючи структуру підприємства, його розміри, економічний стан перш за все необхідно визначити його спеціалізацію, а вона визначається структурою грошових надходжень від реалізації товарної продукції, яка аналізується за останні 3 роки в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 - Обсяг і структура товарної продукції в ТОВ Артема-9

Об’єм товарної продукції в 2007 р. порівняно з попередніми роками збільшився. Так об’єм товарної продукції в 2007 р. становив 6229,5 тис. грн., що на 2882,6 тис. грн. або на 86,1% більше за дані 2004 р. та на 2625,57 тис. грн. або на 72,8% більше за 2005 р. Згідно із проведеними розрахунками можемо сказати, що головними галузями в господарстві протягом досліджуваного періоду було рослинництво, питома вага якого становила у 2007 р. 93,4%. найбільшу питому вагу серед продукції рослинництва займало зернові та соняшник, питома вага яких у 2007 р. становила відповідно 37,5% та 53,4%.

Проведемо розрахунок індексу спеціалізації, з метою встановлення рівня спеціалізації (таблиця 1.3).

Розрахований на основі даних таблиці 2.3 індекс спеціалізації в 2007 р. становить 0,45, що дає право стверджувати, що ТОВ «Артема-9» має середній рівень спеціалізації, хоча і в попередні роки він був на рівні 0,35-0,45.

ТОВ «Артема-9» організація і ведення бухгалтерського обліку здійснюється відповідно до:

·  Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”;

·          “План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій”;

·          “Інструкція про застосування Плану-рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій;

·          Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

На початку кожного року в підприємстві складається Наказ про облікову політику підприємства, зміст якого заключається в тому, що всі без винятку господарські операції належать відображати в бухгалтерському обліку за встановленими правилами, які ґрунтуються на сукупності принципів, методів і облікових процедур.

В наказі про облікову політику підприємства вказується форма обліку за якою на протязі року ведеться облік. В ТОВ «Артема-9» облік ведуть за журнально-ордерною формою обліку.

Таблиця 1.3 - Розрахунок індексу спеціалізації в ТОВ Артема-9

В наказі про облікову політику підприємства вказується форма обліку за якою на протязі року ведеться облік. В ТОВ Артема-9 облік ведуть за журнально-ордерною формою обліку.

За журнально-ордерної форми аналітичних і синтетичний облік здійснюється одночасно в спеціальних бухгалтерських регістрах - Журналах-ордерах і відомостях. До окремих Журналів-ордерів ведуть “Аналітичні дані”, в яких деталізують проведені записи.

Журнал-ордер являє собою нагромаджувальний регістр, який побудований за кредитовою ознакою. Призначений він для відображення записів відповідних господарських операцій за місяць за кредитом одного або декількох синтетичних рахунків в дебет кореспондуючих з ним рахунків.

Шахова побудова журналів-ордерів дозволяє значно скоротити в них кількість записів, не порушуючи методику подвійного запису, бо кожна зафіксована один раз цифра одночасно відноситься до дебету і кредиту кореспондуючих рахунків.

В основу побудови журналів-ордерів покладено кредитову ознаку тому, що вона більш ніж дебетова відповідає характеру господарських операцій. Кредит здебільшого показує початок руху засобів, тобто звідки вони надходять, а дебет - його закінчення, тобто куди вони надходять (використовуються).

Більшість журналів-ордерів та відомостей до них поєднують синтетичний та аналітичний облік. Тому відпадає необхідність вести аналітичний облік в окремих реєстрах. Синтетичний та аналітичний облік здійснюється в одному обліковому процесі.

Журнально-ордерна форма обліку передбачає використання таких принципів:

         запис операцій в журналах-ордерах здійснюється за кредитом рахунку в кореспонденцій з дебетом інших рахунків;

         об’єднання, як правило, в єдиній системі записів синтетичного і аналітичного обліку;

         відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій в розрізі показників, необхідних для здійснення управління, контролю, аналізу і складання фінансової звітності;

         застосування журналів-ордерів із декількома рахунками, які мають між собою економічний і обліковий зв’язок;

         побудова облікових регістрів зі здалегідь вказаною кореспонденцією рахунків і показниками, які необхідні для складання фінансової звітності;

         застосування місячних, а в деяких випадках квартальних і річних журналів-ордерів з використанням необхідної кількості складних листків.

Послідовність записів при журнально-ордерній формі обліку показана на рис. 2.1.

Записи в журнали-ордери і відомості здійснюють в хронологічному порядку на підставі первинних документів. За великою кількості документів, які відображають однорідні операції, використовують накопичувальні (допоміжні) відомості, підсумки яких в кінці місяця переносять у журнали-ордери. Підсумки з журналів-ордерів щомісяця записують в Головну книгу, яка, на відміну від журналів-ордерів, побудована за дебетовою ознакою. Аналітичний облік ведеться в журналах ордерах та відомостях.

В ТОВ «Артема-9» ведуть не всі передбачені журнали-ордери, а лише №№ 1,2,6, 7, 8, 9, 10, 11, 13. Це можна пояснити складністю складання регістрів.

Ведення бухгалтерського обліку на підприємстві є справою важливою і відповідальною. Відповідальність за ведення бухгалтерського обліку несе керівник підприємства та головний бухгалтер, який здійснює розподіл обов’язків між працівниками бухгалтерії. В ТОВ Артема-9 обов’язки розподілено між шістьма бухгалтерами. Їх обов’язки (по веденню синтетичних рахунків) наведено в таблиці 1.4

грошовий кошти облік платіжний засіб

Таблиця 1.4 - Розподіл обов’язків працівників бухгалтерів ТОВ «Артема-9»

Будь-яка господарська операція на підприємстві оформляється первинними документами, що носить доказовий характер здійснення того чи іншого явища. Первинні документи після здійснення господарської операції надходять в бухгалтерію підприємства для відображення в обліку. Періодичність надходження первинних документів до бухгалтерії господарства регламентується розробленим Графіком документообігу.

РОЗДІЛ 2. Стан обліку грошових коштів у ТОВ «Артема-9 » Костянтинівського району Донецької області

2.1 Облік касових операцій

Для здійснення виробничої діяльності кожне сільськогосподарське підприємство повинно мати в необхідних розмірах оборотні засоби. У складі оборотних засобів важливе місце займають грошові кошти. Грошові кошти необхідні для придбання різних виробничих матеріалів, для оплати праці і різних господарських витрат, для платежів фінансовим органам, банку та іншим установам.

Грошові кошти є найбільш ліквідними активами. Вони присутні на початковому та кінцевому етапах виробничого циклу, який складається із придбання товарів, виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їх продажів і отримання виручки.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку "Звіт про рух грошових коштів" під грошовими коштами розуміють готівку, кошти на рахунках у банках і депозити до запитання.

Таким чином, грошові кошти в сільськогосподарських підприємствах можуть знаходитися як у готівкових, так і в безготівкових формах.

Облік у ТОВ «Артема-9» ведется згідно з наступними нормативними актами:

1. Порядком ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженим постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637. зі змінами та доповненнями;

2. Інструкцією про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, затвердженою постановою Правління НБУ від 20.06.95 р. № 149 зі змінами та доповненнями;

3. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87;

4. Інструкцією про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ № 527 від 18.12.98 р.;

5. Інструкцією № 22 "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті ", яка затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22;

6. Наказом Міністерства статистики України від 15.02.96 р. "Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій".

Відповідно до цих документів підприємства повинні всі вільні кошти зберігати на рахунках у банку, а в касі можуть мати готівку у межах ліміту. Готівка понад визначені розміри має здаватися ними до банків і вільно утримуватися з кас банків на цілі, вказані в чеку.

Сільськогосподарські підприємства мають право зберігати у своїх касах готівку, яка перевищує установлені ліміти, для виплати заробітної плати, допомоги у разі тимчасової непрацездатності, стипендій, пенсій, премій тільки протягом трьох днів, враховуючи день одержання готівки в банку.

Касові операції у ТОВ «Артема-9» оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток тощо, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Під час роботи з готівкою касири (особи, що виконують їх функції) керуються правилами визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України.

Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов’язковий.

У разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред’явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред’являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Оплата праці, виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності, стипендій, пенсій і премій виконується касиром за платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями, за складанням видаткових касових ордерів після закінчення видачі.

На титульному аркуші платіжної (розрахунково-платіжної) відомості робиться підпис керівника та головного бухгалтера, що дозволяє видачу готівки, і терміни видачі на загальну суму готівки. По закінченні видачі готівки в терміни, обумовлені Положенням про ведення касових операцій, касир зобов'язаний у платіжній відомості навпроти прізвища осіб, яким не виплачено зарплату, допомогу, стипендію, пенсію або премію, поставити штамп або зробити помітку від руки “Депоновано” і скласти реєстр депонованих сум. У кінці відомості робиться помітка про фактично виплачену суму готівки і суму, яку необхідно депонувати, звірити всі суми загальним підсумком за платіжною відомістю і скріпити цю суму своїм підписом. Депоновані суми належить здати в установу банку і на здані кошти складається один загальний видатковий касовий ордер.

Підприємства, які займаються закупівлею сільгосппродукції та заготівлею вторсировини, можуть проводити видачу готівки здавальникам сільгосппродукції та вторсировини за відомостями, в яких зазначаються їх прізвища, адреси, обсяги зданої продукції і сума виплаченої готівки, що засвідчуються підписом здавальника.

Якщо закупівля сільгосппродукції та заготівля вторсировини здійснюються під час відрядження, то відомості про це подаються одночасно з звітом про використання коштів, наданих на відрядження або підзвіт.

Всі підприємства незалежно від форми власності зобов’язані зберігати належні їм кошти в установах банків, а одержану суму готівки витрачати за цільовим призначенням.

Видача готівки з каси підприємства для здавання її до установи банку оформляється видатковим касовим ордером з відображенням цієї операції в Касовій книзі. Документом, що свідчить про здавання виручки до установи банку, є Квитанція до заяви на переказ готівки за підписами бухгалтера і касира установи банку, засвідчена печаткою (штампом) установи банку. Документом, що свідчить про здавання виручки інкасаторам банку, є копія супровідної відомості за підписом інкасатора, засвідчена печаткою (штампом) установи банку.

Всі прибуткові і видаткові ордери та документи, що їх замінюють, виписують у бухгалтерії чітко і ясно чорнилом або пастою кулькових ручок. Жодних виправлень, навіть застережених, у цих документах робити не дозволяється, забороняється також видавати прибуткові і видаткові документи особам, які вносять або одержують гроші.

Всі прибуткові і видаткові касові ордери та документи, що їх замінюють, до передачі в касу реєструють у бухгалтерії в Журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових документів (тип. ф. № КО-3).

Касові документи після складання касиром звіту та його оброблення в бухгалтерії комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються в окремі папки та зберігаються протягом 36 місяців після закінчення календарного року матеріально відповідальною особою, на яку покладено обов'язок зберігання документів, в окремому сейфі або спеціальному приміщенні, що передається під охорону.

Винесення з приміщення, що охороняється, касових документів дозволяється лише в окремих випадках і тільки за письмовим дозволом керівника або головного бухгалтера. До кінця робочого дня документи обов'язково повертають.

Довідки за касовими документами (підписані керівником і головним бухгалтером) видаються відповідним органам на їхню вимогу у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Касові документи можуть вилучатися у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Надходження і видачу грошей у ТОВ «Артема-9»обліковують у Касовій книзі (ф. КО-4), записи до якої робить касир відразу після одержання або видачі грошей за кожним ордером чи документом, який його замінює. Наприкінці кожного робочого дня касир підсумовує операції за день, визначає залишок грошей у касі на наступний день і передає до бухгалтерії відривний листок касової книги з копіями записів за день та доданими прибутковими і видатковими касовими документами, як звіт касира, під розписку в касовій книзі. Підприємство веде тільки одну касову книгу. Вона повинна бути пронумерована, прошнурована і скріплена сургучною печаткою. На останній сторінці Касової книги необхідно указати кількість пронумерованих сторінок, яка завіряється підписами керівника господарства та головного бухгалтера господарства.

Підприємства за умови забезпечення належного зберігання касових документів можуть вести касову книгу в електронній формі за допомогою комп’ютерних засобів. Програмне забезпечення, за допомогою якого ведеться касова книга, має забезпечувати візуальне відображення і роздрукування кожної з двох частин аркуша касової книги (“Вкладний аркуш касової книги” та “Звіт касира”), які за формою і змістом мають відтворювати форму та зміст касової книги в паперовій формі.

Записи в касовій книзі здійснюються на підставі відповідної інформації з касових документів. Записи в касовій книзі мають робитися до початку наступного робочого дня (тобто із залишками на кінець попереднього дня), а також містити всі реквізити, що передбачені формою касової книги. Сторінки касової книги мають нумеруватися автоматично в порядку зростання з початку року.

У разі роздрукування “Вкладного аркуша касової книги” у кінці місяця має автоматично роздруковуватися загальна кількість аркушів касової книги за цей місяць, а в разі роздрукування в кінці року - їх загальна кількість за рік.

Після роздрукування “Вкладного аркуша касової книги” і “Звіту касира” касир зобов’язаний перевірити правильність складання цих документів, підписати їх і передати “Звіт касира” разом з відповідними касовими документами до бухгалтерії під підпис у “Вкладному аркуші касової книги”.

“Вкладний аркуш касової книги” протягом року зберігається касиром окремо за кожний місяць. Після закінчення календарного року (або залежно від потреби) “Вкладний аркуш касової книги” формується в підшивки в хронологічному порядку. Загальна кількість аркушів за рік засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства - юридичної особи, а підшивки формуються в книгу, яка скріплюється відбитком печатки підприємства.

Після закінчення календарного року касова книга на електронних носіях має передаватися для зберігання відповідно до законодавства України.

Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Касир в кінці робочого дня складає звіт про одержання авансу і готівки, прийнятих (виданих) за відповідними касовими документами.

Про аванси, одержані для оплати праці та виплати стипендій, касир складає звіт у встановлений строк з урахуванням дня їх одержання.

Бухгалтерська обробка звітів касира полягає в старанності перевірки правильності оформлення прибуткових і видаткових касових документів, відповідності записів у звіті даним доданих до них документів, підрахунок підсумків операцій за день і залишків на початок і кінець робочого дня. Повинні бути також звірені суми одержаної і зданої готівки в установи банків з відповідними виписками банків по поточних рахунках. Після перевірки касового звіту в спеціальній графі проставляються кореспондуючі рахунки.

Для ведення обліку касових операцій призначено синтетичний рахунок 30 "Каса".

Рахунок 30 “Каса” у ТОВ «Артема-9» має субрахунок 301 “Каса в національній валюті”;

За дебетом рахунка 30 “Каса” відображується надходження грошових коштів у касу підприємства, за кредитом - виплата грошових коштів із каси підприємства.

Господарські операції з обліку грошей у касі ТОВ «Артема-9» за грудень 2007 року наведено у таблиці 3.1.

Операції, що їх відображують на рахунку № 30 записують до Журналу-ордера № 1 с.-г. та відомості підсумками за день на підставі звітів касира з доданими до них документами. З лицьового боку Журналу-ордера № 1 с.-г. та відомості відображують кредит рахунка 30, а зі зворотного - дебетові обороти по касі.

Таблиця 2.1 - Господарські операції з обліку руху грошей в касі ТОВ «Артема-9»

Схему запису в регістрах по обліку касових операцій та звірку Журналу-ордера № 1 с.-г. та відомості по рахунку 30 "Каса" з іншими журналами-ордерами наведено на рис. 3.1.

Веденню касових операцій в ТОВ „Артема-9” присутні певні порушення, а саме:

·      двері в касу під час проведення грошових операцій не зачинені з внутрішнього боку, що надає доступ у касу особам, які не мають відношення до її роботи

·        готівка і цінні папери на підприємствах зберігаються, як правило, у вогнетривких металевих шафах, які після закінчення роботи закривають ключем але не опечатуються сургучною печаткою касира.

Рис. 2.1 - Схема запису в регістрах по обліку касових операцій

2.2 Облік коштів підприємства на рахунках у банках

Безготівкові розрахунки в господарському обороті України проводяться у відповідності з Інструкцією “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/8976.

При здійсненні безготівкових розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форми розрахунків, а також форма розрахунків за розрахунковими чеками та з використанням розрахункових документів на паперових носіях та у електронному вигляді.

Встановлені чіткі правила використання при здійсненні розрахункових операцій платіжних документів (інструментів):

·  меморіального ордера;

·          платіжного доручення;

·          платіжної вимоги - доручення;

·          розрахункового чека;

·          акредитива

Використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів регулюється чинним Законодавством, у тому числі окремими нормативно-правовими актами Національного банку.

Підприємства для здійснення розрахунків самостійно обирають платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) і зазначають їх під час укладення договорів.

Більш детально розглянемо застосування окремих документів, які найбільш часто зустрічаються при безготівкових розрахунках у сільськогосподарських підприємствах.

У ТОВ «Артема-9» найчастіше розрахунки проводяться із застосуванням платіжних доручень. Платіжне доручення оформляється платником та подається в банк, що його обслуговує не менше чим у двох примірниках і приймається банком до виконання протягом десяти календарних днів з дати його виписки.

Банк приймає до виконання платіжне доручення за умови, якщо сума цього платіжного доручення не перевищує суму, що є на його рахунку.

Розрахунки дорученнями можуть здійснюватися:

·  за фактично відвантажену, продану продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо);

·          у порядку попередньої оплати - якщо такий порядок розрахунків установлено законодавством та / або обумовлено в договорі;

·          для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств, які складені не пізніше строку, установленого чинним законодавством;

·          для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії тощо), на їх рахунки, що відкриті в банках;

·          для сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та / або державних цільових фондів;

·          в інших випадках відповідно до укладених договорів та / або чинного законодавства.

Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Платник та отримувач у договорах між ними можуть установлювати додаткові вимоги до даних, які потрібно зазначати в реквізиті "Призначення платежу". Посилання на суму податку на додану вартість платник робить у випадках, передбачених чинним законодавством.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цьому розділі, лише за зовнішніми ознаками.

У реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу" (залежно від конкретного випадку) зазначається таке:

·  під час розрахунків за фактично відвантажену продану продукцію (виконані роботи, надані послуги) - назва, вид товарів (робіт, послуг), за які здійснюється оплата, номер і дата документа, на підставі якого вона здійснюється;

·          якщо платник перераховує кошти як попередню оплату, то зазначається, що це попередня оплата та назва, вид товарів (робіт, послуг), за які здійснюється оплата, а також назва, номер і дата документа, на підставі якого вона здійснюється;

·          при перерахуванні коштів за актом звірки взаємної заборгованості - назва, вид товарів (виконаних робіт, наданих послуг), дата і номер чинного акта звірки та дата, за станом на яку її здійснено;

·          у разі сплати платежів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів до державних цільових фондів, дата виплати заробітної плати, форма її видачі (у натуральній формі, виплати з виручки тощо) і період, за який здійснено виплату. Крім того, можуть зазначатись інші потрібні дані.

У цьому реквізиті зазначається, що податки до бюджету та збори до державних цільових фондів, які утримані із заробітної плати та нараховані на фонд оплати праці, перераховуються повністю або (у разі недостатності коштів на рахунку платника для перерахування утриманих сум повністю) що вони перераховуються пропорційно сумі виплаченої заробітної плати.

Відповідальність за повноту перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету та зборів до державних цільових фондів, несе платник.

Платіжне доручення на перерахування заробітної плати на рахунки працівників підприємств, відкриті в установах банків, грошові чеки на отримання заробітної плати платник подає в банк разом з платіжними дорученнями на одночасне перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів до державних цільових фондів або документальним підтвердженням їх сплати раніше.

Документальним підтвердженням про сплату платником утриманих із цієї заробітної плати сум є примірники платіжних доручень про їх перерахування, в яких банк платника заповнив реквізит "Дата виконання", або оригінал листа відповідного органу про звільнення цього платника від сплати податку чи збору, або наявність за ним переплати.

Перший примірник доручення виконує функцію меморіального ордера і поміщається в документ для банку платника, другий - видається платнику з відміткою банку про одержання і виконання документу.

Розглянемо розрахунки із застосуванням платіжних вимог - доручень. Платіжна вимога-доручення - це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин:

·  верхня - вимога постачальника безпосередньо до покупця оплатити вартість поставленої йому за договором продукції,

·          нижня - доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку суму, проставлену в рядку “Сума до оплати прописом”.

Вимога-доручення заповнюється отримувачем коштів і направляється безпосередньо платнику. Доставку вимог-доручень платнику може здійснювати і банк отримувача через банк платника. Для гарантованої доставки платникам вимог-доручень рекомендується передавати їх в комплекті з розрахунковими і відвантажувальними документами за поставлену згідно з договором продукцію.

Платник заповнює нижню частину вимоги-доручення (тобто доручення) і здає його в обслуговуючий банк. Банк приймає до оплати вимогу-доручення в сумі, яка може бути оплачена за наявністю коштів на поточному рахунку.

Готівка з поточного рахунку в касу господарства на оплату праці, пенсій, допомога по лікарняних листах, премій, командировочні і господарські витрати видається банком на підставі чеків.

Грошовий чек являє собою розпорядження підприємства банку видати указану в ньому суму готівки з його поточного рахунку. Підприємство одержує чекові книжки в обслуговуючій його установі банку. Чек заповнюється від руки чорнилом або кульковою ручкою. В ньому указується сума, дата видачі чеку, назва отримувача, а також відомість про призначення коштів (на оплату праці, на господарські витрати і т.п.) Чеки підписують посадові особи, яким надано право першого і другого підпису і скріплюють відтиском печатки. Одночасно з заповненням чеку його реквізити переносяться в корінець, який залишається на підприємстві в Чековій книжці.

Після прийняття чеку банк вертає контрольну марку, по якій в назначений час може бути отримано готівку. Слід знати, що підприємство в обов'язковому порядку на кожний квартал подає в банк касовий план, згідно якого планується видача готівки в назначені терміни.

Внесок готівки на поточний рахунок підприємства проводиться по Заяві на переказ готівки Заява - письмовий наказ про внески підприємства банку на зарахування на його рахунок готівки, заповнюється в одному примірнику і в ній обов’язково вказується джерело утворення готівки. На прийняті суми банк видає квитанцію, яка служить підставою для списання грошових коштів по касі. На поточних рахунках можуть здійснюватися також операції, зв’язані з акредитивною формою розрахунків і розрахунків з допомогою розрахункових чеків. Застосування їх буде розглянуто в наступних розділах.

При списанні грошових коштів з поточного рахунку підприємства за касове і розрахункове обслуговування здійснених господарських операцій банк виписує меморіальний ордер, форма якого наведена нижче.

Установи банків періодично, але не рідше одного разу на місяць надсилають підприємствам поштою або видають через уповноважену підприємством особу виписку з поточного рахунку додаючи копії документів, на підставі яких банк здійснював операції по рахунку. Після одержання з банку виписки з поточного рахунку головний бухгалтер повинен перевірити відповідність записів у ній документам та записам бухгалтерії підприємства. Виявивши помилку, бухгалтерія підприємства негайно у письмовій формі повідомляє про це відповідні установи банку.

Правила заповнення реквізитів розрахункових документів на паперових носіях. Розрахункові документи повинні відповідати вимогам установлених стандартів і мати в залежності від їх форми такі реквізити:

·  назва документа;

·          номер документа;

·          дата складання;

·          дата валютування;

·          сума платежу;

·          назва платника і отримувача коштів;

·          назва банків платника і отримувача;

·          призначення платежу.

На першому примірнику документа ставиться відбиток печатки, зразок якої заявлений платником банку платника в картці зі зразками підписів та відбитка печатки, а також підпису відповідальних осіб платника, які вповноважені розпоряджатися рахунком.

Для обліку наявності та руху грошових коштів, що знаходяться на рахунках в банку, які можуть бути використані для поточних операцій, у ТОВ «Артема-9» призначено рахунок 31 "Рахунки в банках". Для узагальнення інформації про наявність та рух грошових документів (у національній та іноземній валюті), які знаходяться в касі підприємства (поштових марок, сплачених путівок до санаторіїв) та про кошти в дорозі, призначений рахунок 33 "Інші кошти"

Операції по рахунках у банку відображають у бухгалтерському обліку на підставі виписок банку і доданих до них первинних документів на рахунку 31 "Рахунки в банках" і відповідних субрахунках:

У ТОВ «Артема-9» рахунок 31 має наступні субрахунки:

"Поточні рахунки в національній валюті";

"Інші рахунки в банку в національній валюті";

Облік операцій за рахунками 31 "Рахунки в банках" ведуть в Журналі-ордері № 2 с.-г. та відомості. Записи в журналі-ордері та відомості здійснюють по мірі надходження виписок банку після їх перевірки з документами. При бухгалтерській обробці виписок з поточного рахунку на її полях проставляють кореспондуючі рахунки по кожній господарській операції поряд з відповідною сумою. Сальдо поточного рахунку повинно бути тотожнім як в обліку банку, так і підприємства. Виписка банку замінює собою реєстр аналітичного обліку, а тому обов’язково повинна мати дату, номер документа, короткий зміст операцій і суми записів по дебету і кредиту, а також залишок коштів на початок і кінець звітного періоду (дня). По дебету у виписці банку буде показана сума коштів, яка списана з поточного рахунку, а по кредиту - зарахована на нього; відповідно сальдо у виписці буде по кредиту рахунка.

У виписках і перевірених документах проти кожної суми зазначають номер кореспондуючого рахунку. Суми з кожної опрацьованої виписки записують у журнал-ордер та відомість підсумками з деталізацією сум за кореспондуючими рахунками. Ведення відомості поряд з журналом-ордером обумовлено доцільністю спільного збереження всіх розрахунково-платіжних документів, що підтверджують записи у виписках банку.

У кінці звітного періоду в Журналі-ордері № 2 с.-г. та відомості підраховують підсумки оборотів в кореспонденції з іншими рахунками та визначають залишки на перше число наступного за звітним місяця, що повинен відповідати наведеному у виписці банку за останній день місяця.

Обороти за кредитом субрахунків 311 "Поточні рахунки в національній валюті" і 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті" Журналу-ордера № 2 с.-г. переносять в Головну книгу в колонку "Оборот за кредитом" відповідних субрахунків 311 та 313. Одночасно суми, що складають цей оборот, записують за дебетом відповідних кореспондуючих^; рахунків у Головній книзі в розділ "Обороти за дебетом".

На суми, що відображені в Журналі-ордері № 2 с.-г., з кредиту субрахунків 311 та 313 в дебет рахунків 23, 67, 68, 91, 92, 93 та інших складають аркуші-розшифровки. Суми, що відображені у відомості до Журналу-ордера № 2 с.-г., за дебетом субрахунків 311 та 313 з кредиту рахунків 70, 71, 72, 73, 74, 75 також складають аркуші-розшифровки (для занесення їх в інші журнали-ордери).

У тих випадках, коли аркуші-розшифровки не складаються, при занесенні сум з відомості до Журналу-ордера № 2 с.-г. в кінці журналу-ордера за належністю необхідно вказати, що підстава знаходиться при Журналі-ордері №2 с.-г.

Послідовність записів в регістрах по обліку готової продукції можемо бачити на рис 2.2

Рис. 2.2 - Схема запису в регістрах з обліку операцій по рахунках в банку

Залишок коштів на поточному рахунку в національній валюті та інших рахунках в банку в національній валюті (особовий рахунок за розрахунковими чековими книжками, спеціальний рахунок за капітальними вкладеннями та ін.) повинні дорівнювати даним останньої за місяць виписки банку і Головній книзі.

В таблиці 3.2 показано зміст господарських операцій, які впливають на зміну залишків за поточним рахунком і відповідні кореспондуючі рахунки

Облік операцій по рахунку № 31 "Рахунки в банку" здійснюється в Журналі-ордері № 2-с.г. (Додаток № ) в хронологічному порядку на підставі даних виписок банку по поточному рахунку і доданих до них документів за кожний день або інший період часу. Суми по кореспондуючих рахунках групують у виписці загалом, а потім відображають в журналі-ордері.

Таблиця 2.2 - Господарські операції з обліку операцій по рахунку в банку за грудень 2007 року

Залишок коштів на поточному рахунку на початок місяця переносять з журналу-ордера за минулий місяць. По закінченні місяця у відповідних розділах підсумовують дебетові і кредитові обороти по рахунку №31 за місяць і виводять залишок коштів на кінець місяця. Він повинен співпадати із залишком коштів, що наведений у виписці банку за останній день місяця.

Щомісячно оборот по кредиту рахунка № 31 Журналу-ордера № 2-с.г. та відомості звіряють з даними інших реєстрів (ф. № 1-с.г., 4-с.-г. та ін.) і переносять загальною сумою в Головну книгу в графу "Оборот по кредиту". Одночасно, суми що складають цей кредитовий оборот записують по дебету відповідних кореспондуючих рахунків в Головній книзі в розділі "Обороти по дебету" в графах з кредиту рахунків - з Журналу-ордера № 2 с.-г. та відомості.

Для обліку іноземної валюти призначені субрахунки 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті" та 314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті", облік якої ведеться згідно з Законом України від 23.09.1994 р. № 185 "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" і П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів".

Відображення в бухгалтерському обліку руху коштів здійснюється в гривнях шляхом перерахунку іноземної валюти за курсом Національного банку України.

Суми за кредитом субрахунків 312 і 314 з кожної опрацьованої виписки банку записують в окремому розвороті Журналу-ордера № 2 с.-г. Аналогічно записують дебетові обороти. При записах на кожний кореспондуючий рахунок відводять дві суміжні графи для запису сум в гривнях та іноземній валюті.

2.3 Удосконалення обліку грошових коштів

В останній час все більшого і більшого розповсюдження набувають розрахунки за допомогою дистанційного обслуговування банками підприємств.

Це сприяє оперативному веденню підприємством своїх рахунків у банку та обміну технологічною інформацією, визначеною в договорі між підприємством і банком.

Дистанційне обслуговування може здійснюватися за допомогою систем „клієнт-банк”, „клієнт-Інтернет-банк”, „телефонний банкінг” тощо.

Юридичною підставою для роботи підприємства за допомогою роботи дистанційного обслуговування і оброблення банком дистанційних розпоряджень підприємства є договір про розрахунково-касове обслуговування.

Системи типу „клієнт-банк”, „клієнт-Інтернет-банк”, „телефонний банкінг” тощо на підставі дистанційних розпоряджень підприємства можуть виконувати функції надання інформаційних послуг згідно з переліком, що зазначений в договорі між банком та клієнтом, здійснення операцій за рахунком клієнта.

Під час здійснення розрахунків за допомогою систем „клієнт-банк”, „клієнт-Інтернет-банк” тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та підприємством, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.

Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах „клієнт-банк”, „клієнт-інтернет-банк”, визначаються договором між банком та клієнтом, але обов’язково цей документ має містити такі з них:

·  дату і номер;

·          назву, ідентифікаційний код (номер) платника та номер його рахунку;

·          назву та код банку платника;

·          назву, ідентифікаційний код (номер) отримувача та номер його рахунку;

·          назву та код банку отримувача;

·          суму цифрами;

·          призначення платежу;

·          електронний цифровий підпис;

·          інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі „Допоміжні реквізити”.

Відповідальні особи платника, які вповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.

Платник може формувати електронні розрахункові документи на підставі належним чином оформлених платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, а також з використанням платіжних карток.

Не дозволяється формування підприємством електронних розрахункових документів на підставі розрахункових документів, які мають додатки (реєстр розрахункових чеків, реєстр документів за акредитивом тощо), а також формування стягувачем електронних розрахункових документів на підставі платіжних вимог на примусове списання, стягнення коштів, отримувачем - у разі договірного списання коштів. Ці платіжні вимоги стягувач/отримувач надсилає до банку на паперових носіях.

Під час використання систем „клієнт-банк”, „клієнт-Інтернет-банк” банк щоденно роздруковує реєстр електронних розрахункових документів, які відправлені підприємством. Реєстр має обов’язково містити відомості про дату і час подання власником рахунку електронних розрахункових документів до банку. Реєстр засвідчується підписом відповідального виконавця банку і відбитком штампа банку та підшивається до документів дня як первинний документ, що надійшов від підприємства до банку. Електронні розрахункові документи, які відправлені підприємством, щоденно архівуються і зберігаються в банку протягом установленого строку.

Після отримання від банку виписки з рахунку підприємство складає реєстр електронних розрахункових документів, які відправлені в банк каналами зв’язку і прийняті банком для оплати.

Для здійснення операцій за рахунком підприємства за допомогою системи „телефонний банкінг” підприємство у договорі з банком про розрахунково-касове обслуговування зазначає інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку підприємства.

Ідентифікація клієнта для доступу до системи „телефонний банкінг” здійснюється за допомогою засобів ідентифікації, що передбачені в договорі між банком та клієнтом.

Засоби ідентифікації (номер клієнта, особистий ПІН-код, сукупність цифрових та літерних компонентів тощо) банк надає клієнту після укладення договору.

Передавання дистанційного розпорядження та реєстрація його банком здійснюються за погодженим каналом доступу в автоматичному режимі.

Дистанційне розпорядження вважається таким, що передане клієнтом, та прийняте банком до виконання, якщо клієнт:

·  для доступу до системи ввів правильне значення засобу ідентифікації;

·          увів код операції та всі параметри, які записуються системою;

·          підтвердив це розпорядження.

Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі дистанційного розпорядження списання коштів з рахунку платника, оформляє розрахунковий документ, у реквізиті „Призначення платежу” якого зазначає інформацію про платіж і документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів.

Що стосується обліку грошових коштів в ТОВ “Артема -9” то йому притаманні ряд недоліків.

Первинні документи складають з порушенням норм: дуже часто без підписів, дат проведення операцій та номерів що ускладнює їх обробку, та не відповідає правилам їх заповнення, ще одним недоліком є використання журнала-ордера нетипової форми.

РОЗДІЛ 3. Аналіз ефективності використання платіжних засобів у ТОВ «Артема-9» Костянтинівського району Донецької області

.1 Аналіз складу і розміщення платіжних засобів підприємства та ефективність їх використання

Саме від структури платіжних засобів залежить ступінь ліквідності, платоспроможності підприємства. Аналіз платіжних засобів - невід’ємний елемент аналізу фінансової стійкості, платоспроможності, ліквідності, ймовірності банкрутства.

Основною ознакою ліквідності є формальне перевищення (у вартісній оцінці) оборотних активів над короткостроковими пасивами. Чим більше це перевищення, тим сприятливіший фінансовий стан підприємства з позиції ліквідності. У свою чергу, наслідками низького рівня ліквідності є неспроможність підприємства швидко розраховуватися за допомогою наявного на балансі майна за своїми зобов’язаннями, що призводить до зниження дохідності, неплатежів і банкрутства. Отже від структури оборотних активів за ступенем ліквідності залежить платоспроможність підприємства.

Досліджуючи цю взаємозалежність, слід зазначити, що в міру стабілізації виробничої діяльності підприємства в нього поступово складається певна структура активів і джерел коштів, різкі зміни якої порівняно рідкі..

Фінансовий стан з погляду платоспроможності може бути досить змінним: незважаючи на те, що підприємство на конкретну дату характеризується як платоспроможне, вже наступного дня ця ситуація може кардинально змінитися внаслідок настання строків розрахунку, з одного боку, і відсутності коштів, наприклад, в результаті їх надходження за відвантажену раніше продукцію - з другого.

Отже виникає потреба у аналізі платіжних засобів підприємства.

Розпочинати аналіз платіжних засобів доцільно з проведення попереднього експрес-аналізу балансу підприємства. Для цього скористаємось даними таблиці № 3.1.

Таблиця 3.1 - Порівняльний аналіз балансу ТОВ «Артема-9», тис. грн.

Аналізуючи дані таблиці 3.1, позитивним слід вважати збільшення волюти балансу у 2007р. майна у 2,8 рази в порівнянні з 2005 р. та у 2,2 рази -2006 р. В свою чергу це свідчить про зростання виробничих можливостей підприємства, ріст інтенсивності виробництва.

При детальному аналізі балансу підприємства були виявлені статті, які свідчать про певні недоліки у роботі підприємства це перш за все:

·  зростання дебіторської заборгованості з бюджету майже у 34 р в порівнянні з 2005 р. та у 7 р - з 2006 р.;

·          збільшення іншої поточної заборгованості перед дебіторами у 2007р. майже у 12 р в порівнянні з попереднім роком;

На здоровий фінансовий стан ТОВ «Артема-9» вказують залишки за такими статтями : грошові кошти в нац. валюті, який становив у 2007 р. 24,5 тис. грн., що у 5р. більше за 2005 р. ТОВ «Артема-9»; кредиторської заборгованості, яка у 2007 р. була 17,8 тис. грн., що на 77 % менше за дані 2005 р., збільшення загальної вартості виробничих запасів на 17,5% у 2007 р. в порівнянні з попереднім роком свідчить про поступовий зріст виробництва продукції.

Також треба відмітити про зростання вартості основних засобів майже у 3 рази порівняні з 2005 р., що сталося внаслідок придбання нових основних засобів. Досліджуючи статті нерозподілений прибуток можна зробити висновок про покрашення фінансового стану підприємства. Розмір статті у 2007 р. в порівнянні з 2005 р. зріс у 3 р і становив 4628,3 тис. грн.

Отже підсумовуючи всі вище перелічені показники можна зробити висновок про покращення фінансового стану підприємства.

Наступним кроком аналізу платіжних засобів є дослідження складу структури оборотних активів підприємства, та платіжних засобів.

При аналізі таблиці 3.2 ми дійшли висновку, що вартість оборотних активів підприємства на кінець року 2007 р. зросла на 2157 тис. грн. і склала 4037 тис.грн. Так найбільшу питому вагу в запасах займає незавершене виробництво - 31,37 % на кінець року та 47,47% на початок року. Значно зросла вартість виробничих запасів з 446,7 тис. грн. до 524,4 тис. грн.. Тенденцію до збільшення в складі запасів має готова продукція. Протягом року її вартість збільшилась на 465 тис. грн., а саме з 1,9 тис. грн.. до 466,9 тис. грн. Це вказує на те, що ТОВ «Артема-9» в 2007 р. значно збільшило кількість готової продукції, що зберігається на складі, а обсяг продажу при цьому скоротився.

Таблиця 3.2 - Склад і структура оборотних активів ТОВ «Артема-9»за 2007 р.

Що стосується іншої дебіторської заборгованості, то вона зросла в кінці року у 12 рази і на кінець року складає 869,4 тис. грн. Також збільшилась і дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом. На кінець 2007 року вона становила 429,3 тис грн., що на 370,2 тис грн.. більше за початок року. Частка грошових коштів в структурі оборотних коштів є незначною і складає 0,38 % на початок року і 0,61 % на кінець. Збільшення грошових коштів спричинене тим, що обсяги реалізації на підприємстві суттєво збільшились.

Підприємству пропонується вдосконалити фінансово - платіжну дисципліну у розрахунках з дебіторами.

Аналіз структури та динаміки платіжних засобів ТОВ „Артема-9” (табл. 3.3) свідчить, що в підприємстві за звітний 2007 р. основна їх частина припадає на дебіторську заборгованість, а саме 1298,7 тис. грн. (72,6%). Це також можна віднести до недоліків ведення розрахунків з покупцями і замовниками.

Таблиця 3.3 - Аналіз динаміки та складу платіжних засобів, тис. грн.

Невід’ємною частиною аналізу складу оборотних активів є аналіз забезпеченості їх джерелами фінансування важливе значення при цьому приділяється питомій вазі власних коштів у них. Дана величина отримала назву робочий капітал.

Для аналізу робочого капіталу побудуємо таблицю № 3.4.

Таблиця 3.4 - Розрахунок величини робочого капіталу ТОВ ”Артема-9“ за 2007 рік., тис грн.

Розрахунок величини робочого капіталу доцільно проводити саме 2 методами. Розраховуючи розмір робочого капіталу методом «знизу» дає змогу визначити яку частину оборотних активів підприємство сформувало за рахунок поточних зобов’язань. Метод « зверху» дає змогу визначити яку частину було сформовано за рахунок власного капіталу Розрахований робочий капітал у таблицях становив на кінець 2007 р. 3701 тис. грн., що на 2288,7 тис. грн. більше за робочий капітал, розрахований на початок року. Тобто оборотні активи ТОВ Артема-9 на кінець 2007 р. були сформовані за рахунок власних коштів на 91,7 %., що на 16,7 % більше за дані 2006р. Збільшення розмір робочого капіталу стало можливе за рахунок збільшення власного капіталу, а саме нерозподіленого прибутку, на 2893,7 тис. грн., коли необоротні активи зросли на 605 тис. грн. Та збільшенням вартості оборотних активів на 2157 тис. грн. та одночасним зменшенням поточних зобов’язань на 131,7 тис. грн.

Підприємство через фінансову недисциплінованість своїх дебіторів саме стає неплатоспроможним. Якщо затримка з надходженням платежу має короткостроковий або випадковий характер, то ситуація з погляду платоспроможності може найближчим часом змінитися на краще, однак, не виключені також інші менш сприятливі варіанти. Тому аналіз платіжних засобів неможливо проводити без аналізу дебіторської заборгованості.

Для цього скористаємося даними таблиць 3.5., 3.6.

У 2007 р. підприємство збільшило розмір дебіторської заборгованості на 1172,7 тис. грн., так розмір її на кінець 2007 р. становив 1298,7 тис. грн.

Найбільшу питому вагу у структурі дебіторської заборгованості за досліджуваний період займала інша поточна дебіторська заборгованість розмір якої коливався від 53,1% до 91,9% у 2005 р. до 66,94 % на кінець 2007р. Досить висока частка дебіторської заборгованості у структурі займає дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом, розмір якої на кінець 2007р. склав 429,3% або 33,06%, що на 370,2 тис. грн. більше за початок року.

Таблиця 3.5 - Склад і структура дебіторської заборгованості у ТОВ «Артема-9» у 2007 р. тис грн.

Дані таблиці 3.6 свідчать, що розмір дебіторської заборгованості за досліджуваний період постійно коливався. Так розмір іншої дебіторської заборгованості у 2007 р. становив 869,4 тис. грн., що на 729,9 тис. грн. або майже у 6 разів більше за дані 2005р.,та на 12 разів % більше за дані 2006 р. Дані таблиці свідчать також про досить малий період погашення, що є свідченням високої імовірності її погашення та відсутності сумнівних боргів.

Таблиця 3.6 - Склад і структура дебіторської заборгованості у ТОВ «Артема-9» за терміном виникнення, тис. грн.

Ефективність використання оборотних активів можна проаналізувати показниками ділової активності. Ділова активність підприємства - це комплексна характеристика, яка втілює різні аспекти діяльності підприємства. Вона визначається системою критеріїв зокрема : місцем підприємства на ринку конкретних товарів, географією ділових стосунків, репутацію підприємства як партнера, активністю інноваційною діяльністю.

Для аналізу показників ділової активності побудуємо таблицю 3.7.

Таблиця 3.7 - Динаміка показників ділової активності у ТОВ «Артема-9»

Аналіз таблиці показує, що тривалість обороту дебіторської заборгованості у ТОВ «Артема-9» за досліджуваний період коливався з 15 днів (2005р.) до 99 днів (2007р.) при нормативному значенні коефіцієнту 30- 60 днів.

Коефіцієнт тривалості кредиторської заборгованості дає можливість визначити середню тривалість періоду між моментом виникнення кредиторської заборгованості та її оплати. Оптимальним вважається рівень 30-60 днів. У ТОВ «Артема-9» цей показник у 2007 р. був на рівні 25 днів, що на 27 днів менше за дані 2005 р. та на 17 днів - за дані 2006р.

Коефіцієнт оборотності ТОВ «Артема-9» у 2007 р. становив 214 днів що на 49 днів більше за дані 2005 р. та на 48 днів за дані 2006 р. Таке збільшення свідчить про те, що період між моментом придбання виробничих запасів та їх реалізацією по підприємству збільшився.

Аналізуючи тривалість операційного циклу можна зробити висновок про те, що його рівень за досліджуваний період постійно коливався. У 2007 р. цей показник був на рівні 314 днів, що на 133 та136 днів більше за данні 2005. 2006 років відповідно.

Досліджуючи тривалість фінансового циклу можна зробити висновок, що господарство за досліджуваний період мало у достатній кількості власних коштів для фінансування операційного циклу.

Коефіцієнт достатності робочого капіталу у 2007 р. становив 1,7, що на 0,88 та 0,95 менше за 2005 та 2006 роки відповідно.

Підсумовуючи дані таблиці можна зробити висновок про те, що платіжні засоби в господарстві здебільшого використовуються ефективно.

3.2 Оцінка платоспроможності і фінансової стійкості підприємства

З позиції фінансової діяльності будь-якому підприємству доводиться вирішувати такі завдання:

·   підтримання спроможності своєчасно відповідати за своїми поточними фінансовими зобов’язаннями;

·   забезпечення фінансування в необхідних обсягах.

Ці завдання формуються з позиції коротко - та довгострокової перспектив.

Фінансовий стан підприємства з позиції короткострокової перспективи оцінюється показниками ліквідності та платоспроможності, які в загальному вигляді характеризують його спроможність своєчасно і в повному обсязі здійснювати розрахунки за короткостроковими зобов’язаннями перед контрагентами.

Незважаючи на те, що на практиці поняття ліквідності та платоспроможності тісно взаємозв’язані, вони не є тотожними. Ліквідність у загальному розумінні означає здатність цінностей перетворюватися в платіжні засоби.

Платоспроможність підприємства характеризується його можливістю і здатністю своєчасно й повністю виконувати свої фінансові зобов’язання перед внутрішніми та зовнішніми партнерами, а також державою.

Оцінка платоспроможності необхідна не тільки для підприємства з метою аналізу й прогнозування його подальшої фінансової діяльності, а й для його зовнішніх партнерів і потенційних інвесторів. Як правило, досліджують поточну і перспективну платоспроможність.

Поточна платоспроможність характеризує поточний стан розрахунків на підприємстві та аналізується на основі даних про його фінансові потоки: приток грошових коштів має забезпечити покриття поточних зобов’язань господарюючого суб’єкта.

Перспективна платоспроможність визначає можливість підприємства у майбутньому розрахуватися за своїми короткостроковими боргами і досліджується переважно за допомогою показників ліквідності. Саме від рівня ліквідності залежить як перспективна, так і поточна платоспроможність. Отже, ліквідність і платоспроможність не тотожні, хоча й дуже близькі поняття, причому ліквідність є більш місткою категорією, ніж платоспроможність.

Взаємозв’язок між платоспроможністю та ліквідністю підприємства, ліквідністю балансу і ліквідністю активів показано на рис. 3.1.

Рис. 3.1 - Взаємозв’язок між показниками ліквідності та платоспроможності

Ліквідність балансу виражається в ступені покриття боргових зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошову готівку відповідає строку погашення платіжних зобов’язань. Ліквідність балансу досягається установленням рівності між зобов’язаннями підприємства та його активами.

Ліквідність підприємства характеризує наявність у нього оборотних коштів у розмірі, теоретично достатньому для погашення короткострокових зобов’язань навіть з порушенням строків погашення, які передбачені контрактом. Зміст визначення полягає в тому, що якщо процес виробництва і реалізації продукції відбуваються в нормальному режимі, то грошових коштів, які надходять від покупців продукції, буде достатньою для погашення короткострокових зобов’язань навіть з порушенням термінів погашення, які передбачені контрагентом. Застереження про порушення строків погашення означає, що в принципі не є винятком збої в надходженні грошових коштів від дебіторів, однак в будь-якому разі ці кошти надійдуть і їх буде достатньо для розрахунків з кредиторами.

За ступенем ліквідності статті активів умовно можна розподілити на чотири групи:

Перша група (А₁) - це абсолютно ліквідні активи, такі як грошові кошти та короткострокові фінансові вкладення.

Друга група (А₂) - активи, що швидко реалізуються. Це готова продукція, відвантажені товари і дебіторська заборгованість. Ліквідність таких активів різна і залежить від низки чинників: своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообороту в банках, попиту на продукцію та її конкурентоспроможності, місцезнаходження контрагентів та їх платоспроможності, умов надання комерційних кредитів покупцям, форм розрахунків тощо.

Слід зауважити, що основним компонентом цієї групи є дебіторська заборгованість. З метою підвищення ліквідності підприємство деякою мірою може управляти активами другої групи, зокрема змінюючи строки кредитування покупців.

Третя група (А₃) - це активи, що повільно реалізуються. До них належать виробничі запаси та незавершене виробництво.

Оборотні активи взаємопов’язані в межах кругообороту коштів Зв’язки, показані на рис. 3.2, відображують послідовну трансформацію коштів з одної групи активів в іншу:

·   зв’язок 1 - технологічний процес виробництва продукції з відповідної сировини, матеріалу (перетворення напівфабрикатів у готову продукцію);

Рис. 3.2 - Трансформація оборотних активів

·   зв’язок 2 - надходження на поточний рахунок платежів за продукцію, боргів від дебіторів;

·   зв’язок 3 - реалізація сировини, матеріалів, напівфабрикатів стороннім організаціям.

Говорячи про меншу ліквідність запасів порівняно з іншими видами оборотних активів, ми виходимо саме із сутності кругообороту грошових коштів на підприємстві. Безумовно, якщо запаси сировини, матеріалів, розглядати як товар, їх ліквідність може бути надто високою. Однак в даному випадку запаси розглядаються як проміжний елемент технологічного процесу.

Четверта група (А₄) - це активи, що важко реалізуються. До них відносять основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові вкладення, незавершене будівництво.

Пропорція, в якій ці групи мають перебувати, визначається:

1) характером і сферою діяльності підприємства;

2) швидкістю обороту коштів підприємства;

3) співвідношенням оборотних і необоротних активів;

4) «якістю» - ступенем ліквідності поточних активів;

5) сумою та строковістю зобов’язань, на покриття яких призначені статті активів.

Оскільки в складі короткострокових пасивів можна одним із способів оцінки ліквідності на стадії попереднього аналізу є зіставлення певних елементів активу з елементами пасиву.

У зв’язку з цим усі зобов’язання підприємства залежно від терміновості їх погашення поділяють на чотири групи:

Перша група (П₁) - найбільш термінові зобов’язання (кредиторська заборгованість та кредити банку, строк повернення яких настав).

Друга група (П₂) - середньострокові зобов’язання (короткострокові кредити банку).

Третя група (П₃) - довгострокові зобов’язання (довгострокові кредити банку і позики).

Четверта група (П4) - власний (акціонерний) капітал, що постійно є в розпорядженні підприємства.

Баланс вважають абсолютно ліквідним, якщо: А₁ ≥ П₁; А₂ ≥ П₂; А₃ ≥ П₃; А₄ ≤ П₄.

При цьому, у ТОВ «Артема-9» на кінець 2007 року не виконуються перша умова ліквідності А₁ ≤ П₁, а друга та третя відповідають нормі А₂ ≥ П₂; А₃ ≥ П₃, також виконується і остання нерівність А₄ ≤ П₄, яка має балансуючий характер та підтверджує наявність у суб’єкта господарювання власних оборотних коштів і означає дотримання мінімальної умови фінансової стійкості.

Невиконання першої нерівності свідчить про порушення ліквідності балансу. При цьому нестача коштів по одній групі активів компенсується їх надлишком по іншій групі лише теоретично, оскільки при цьому має місце компенсація по вартісній величині. Однак, в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.

Тому якщо будь-яка з нерівностей має знак, протилежний зафіксованому в оптимальному варіанті, ліквідність балансу в більшій або меншій мірі відрізняється від абсолютної.

Зіставлення найбільш ліквідних активів і тих їх елементів, що швидко реалізуються з найбільш строковими зобов’язаннями і короткостроковими пасивами дозволяє оцінити поточну ліквідність. Порівняння ж активів, що повільно реалізуються, з довгостроковими зобов’язаннями відображає перспективну ліквідність. Поточна ліквідність свідчить про платоспроможність підприємства в найближчий до моменту проведення аналізу час. Перспективна ліквідність являє собою прогноз платоспроможності на основі порівняння майбутніх надходжень і платежів.

Вивчення співвідношень, зазначених вище груп активів і пасивів за декілька періодів, дозволяє встановити тенденції в структурі балансу та його ліквідності.

Аналіз ліквідності балансу підприємства та платоспроможності наведено у табл. № 3.8, 3.9.

Абсолютний коефіцієнт ліквідності показує, яку частину зобов’язань підприємство покриває відразу. Так, на кінець 2007 р. цей коефіцієнт зріс з 0.015 до 0.072 тобто лише 7,2 відсотка зобов’язань підприємство відшкодовує, що відповідає нормативному значенню (0.2 - 0.25). Цей показник істотно перевищує нормативне значення що свідчить про зменшення кругообігу коштів.

Таблиця 3.8 - Показники ліквідності балансу ТОВ Артема-9 за 2007 рр., тис грн.

Проміжний коефіцієнт ліквідності в ТОВ Артема-9 на протязі 2007 року збільшився на 3,644 пункти і становив 3,928, тоді як нормативне значення коефіцієнта 0.7 - 0.8. Він показує, яку частину зобов’язань підприємство відшкодує за рахунок грошових коштів, короткострокових фінансових вкладів та дебіторської заборгованості.

Перевищення оборотних активів над поточними зобовязанями забезпечують резервних запас для компенсування збитків підприємства . Чим вищим є цей показник тим більше впевненість кредиторів, у погашенні боргів.

Коефіцієнт загального покриття показує, яку частину платіжних зобов’язань підприємство покриває реалізувавши всі свої активи. Нормативним вважається значення 2 - 2.5. В господарстві цей коефіцієнт становить на кінець досліджуваного року - 8,076, що більше показника початку року у 2 рази.

За вищевикладеними даними господарству можна запропонувати формування оптимального співвідношення між оборотними активами господарства, дотримання якого суттєво покращить показники ліквідності балансу.

Таблиця 3.9 - Платоспроможність ТОВ «Артема-9» за 2006-2007 рр., тис. грн.

З розрахунку видно, що коефіцієнт платоспроможності в 2007р. становив 5,32, що на 5,016 більше за показник коефіцієнту платоспроможності 2005р., та на 5,031 менше за показник 2006р., що свідчить про покрашення рівня платоспроможності підприємства за рахунок скорочення платіжних зобов’язань в 2006р. Отже, в 2007р. господарство може покрити платіжними засобами всі свої зобов’язання.

Таке покращення рівня платоспроможності у господарстві стало наслідком наступних заходів : раціонального використання робочого капіталу, покрашення платіжної дисципліни, своєчасного сплата податків, покрашення забезпеченості власними джерелами фінансування.

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства, яка пов’язана з рівнем його залежності від кредиторів та інвесторів є фінансова стійкість. фінансова стабільність.

Так, в умовах кризи підприємство може досягати фінансової стабільності за такими етапами:

) ліквідація поточної неплатоспроможності підприємства;

) відновлення фінансової стійкості (фінансової рівноваги у короткостроковому періоді);

) забезпечення фінансової рівноваги у довгостроковому періоді.

Фінансова стійкість - це такий стан фінансових ресурсів підприємства, за якого раціональне розпорядження ними є гарантією наявності власних коштів, стабільної прибутковості та забезпечення процесу розширеного відтворення. Фінансова стійкість - один із головних чинників, що впливає на досягнення підприємством фінансової рівноваги та фінансової стабільності.

На фінансову стійкість підприємства впливає ціла низка чинників. З метою управління окремими з них, посилення чи послаблення їх впливу на фінансову стійкість підприємства їх можна об’єднати в групи залежно від рівня виникнення та ступеня значущості.

Значна кількість чинників, що впливає на фінансову стійкість підприємства, обумовлює відсутність в економічній літературі єдиного підходу до її визначення та оцінки. Передумовою оцінки фінансової стійкості майже у всіх методичних підходах визнається проведення аналізу фінансового стану підприємства та його оцінка за допомогою системи коефіцієнтів, які дають змогу зробити висновок про ступінь фінансової стійкості підприємства. В Україні використовують різні методики оцінки фінансового стану підприємств. Різні системи показників оцінки фінансового стану і стали причиною існування не одного підходу до визначення та оцінки фінансової стійкості. Методичні підходи до визначення фінансової стійкості підприємства об’єднують у три групи:1) коефіцієнтний; 2) агрегатний; 3) інтегральний.

Основою коефіцієнтного підходу оцінки фінансової стійкості підприємства є обчислення та аналіз низки фінансових коефіцієнтів. Методичний підхід до визначення фінансової стійкості за допомогою фінансових коефіцієнтів є найбільш поширеним. При використанні коефіцієнтного підходу кількість фінансових коефіцієнтів коливається від одного до шістнадцяти і більше. Зокрема, Положенням про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, затвердженим Наказом Мінфіну України та Фонду Державного майна України від 26 січня 2001 р. № 49/121, визначено лише чотири коефіцієнти фінансової стійкості, хоча на практиці доцільно брати не менш як сім.

Єдиного загальновизнаного підходу до кількісного визначення фінансової стійкості та побудови відповідних алгоритмів її оцінки немає. Існує два основних підходи до визначення фінансової стійкості, відповідно до яких диференційованою є база аналізу.

За першого підходу при оцінці фінансового стану підприємства орієнтуються винятково на дані Балансу про джерела фінансування, тобто на капітал. У цьому разі оцінку фінансової стійкості підприємства здійснюють тільки на основі даних пасиву балансу, таблиця № 3.10

На підставі даних таблиці 3.10 можна зробити висновок, що за рахунок прискорення оборотності капіталу в поточних активах, обґрунтованого зменшення запасів і затрат, поповнення власного оборотного капіталу за рахунок внутрішніх та зовнішніх джерел підприємство у 2007 р. змінило свою фінансову стійкість з критичного типу до абсолютного рівня стабільності

За другого підходу для оцінки фінансової стійкості підприємства аналізують взаємозв’язок між активом і пасивом Балансу, тобто простежують напрями використання коштів.

За першого підходу коефіцієнти, розраховані за даними пасиву балансу, є основними. Однак характеристика фінансової стійкості за допомогою таких показників буде не повною. Важливо не тільки знати, звідки залучено кошти, а й куди їх вкладено, яка структура вкладень.

Таблиця 3.10 - Фінансова стійкість ТОВ „Артема-9”за критерієм стабільності джерел покриття запасів, (на кінець року) тис. грн.

Більш повним і з економічного погляду більш виправданим є другий підхід. Тому повну оцінку фінансової стійкості підприємства слід здійснювати з використанням як коефіцієнтів, розрахованих за даними пасиву балансу, так і коефіцієнтів, що відображують взаємозв’язок між джерелами формування коштів підприємства і структурою вкладень (табл. 3.11).

Таблиця 3.11 - Аналіз фінансових показників фінансової стійкості ТОВ «Артема-9»

Аналіз таблиці 3.11 показує, в ТОВ «Артема-9», що за досліджуваний значіння коефіцієнту фінансової незалежності постійно коливався і становив у 2007 р. 0,93, що на 0,23 більше за 2005 р., та на -0,14 за 2006р.

Коефіцієнт фінансової залежності в господарстві у 2007 р становив 0,06 Що свідчить про високу незалежність підприємства.

Коефіцієнт фінансового ризику свідчить про співвідношення залученого капіталу до власного. В господарстві, цей коефіцієнт був на рівні 0,06, що свідчить про молу вагу залученого капіталу у загальній вазі капіталів.

Коефіцієнт фінансової стійкості протягом досліджуваного періоду в господарстві збільшувався і становив у 2007 р. 13,775, що у свою чергу свідчить про високу стійкість господарства. В порівнянні з попередніми роками цей коефіцієнт збільшився на 11,437 та на 10,07.

Досліджуючи коефіцієнт співвідношення мобільних і мобілізованих активів можна побачити чітку тенденцію щодо зменшення. Так значення коефіцєнта у 2007 р. Було на рівні 4,353, що на 30,97 меньше за дані 2005 р. та на 1,48 - 2006р.

Коефіцієнт маневреності робочого капіталу дозволяє оцінити міру забезпечення оборотних коштів власним капіталом. Цей показник у господарстві за досліджуваний період постійно зменшувався і становив у 2007р. 0,799, що на 0,032 менше за дані 2005р. та на 0,015 - за дані 2006р. Тобто у 2007 р. на 80% власні обігові кошти були забезпечені власним капіталом.

Коефіцієнт маневреності робочого капіталу у 2007 р. становив 0,733, що у свою чергу на 1,239 менше за дані 2005р. та на 0,505 - за дані 2006р.

Підсумовуючи дані можна визначити, що фінансова стійкістьза дослджуваний період по господарству покращилась

Рівновага фінансового стану може бути відновлена шляхом:

прискорення оборотності капіталу в поточних активах, в результаті чого пройде відносне його зменшення на гривень товарообороту;

обґрунтованого зменшення запасів і затрат (до нормативу);

поповнення власного оборотного капіталу за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.

3.3 Оцінка ймовірності банкрутства

Банкрутство - це визначена господарським судом неплатоспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів, не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Таким чином, головним критерієм для визначення підприємства банкрутом є його неплатоспроможність вчасно розрахуватися за своїми зобов'язаннями.

Під неплатоспроможністю розуміється неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати грошові зобов'язання перед кредиторами після настання встановленого терміну їх сплати, у Тому числі щодо заробітної плати, а також виконувати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через поновлення платоспроможності.

Боржник - це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого терміну сплати. Існують різні підходи діагностики можливого банкрутства підприємства.

В Україні розроблена й діє Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій, затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій 27 червня 1997 р.. Наведена методика відповідає положенням Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.95 № 2343-ХП.

Основним завданням аналізу є оцінка результатів господарської діяльності за попередній та поточний роки, виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники роботи підприємства, прийняття рішення про визначення підприємства платоспроможним (неплатоспроможним) та подання пропозиції щодо доцільності внесення цього підприємства до Реєстру неплатоспроможних підприємств і організацій.

Джерелами інформації для здійснення аналізу є форми фінансової звітності, розрахунки нормативу власних обігових коштів, розшифровка дебіторської та кредиторської заборгованості, бізнес-план, матеріали маркетингових досліджень, інша інформація.

Методика передбачає аналіз:

· динаміки валюти балансу та його структури;

· джерел власних коштів на основі коефіцієнтів автономії, фінансової стабільності, фінансового лівериджу, забезпеченості власними коштами;

· структури кредиторської заборгованості. Особлива увага звертається на наявність простроченої заборгованості перед бюджетом, з оплати праці та соціального (у тому числі пенсійного) страхування та перед іншими кредиторами;

· активів підприємства та їх структури як з погляду їх участі у виробництві, так і з погляду рівня їх ліквідності;

· структури оборотних засобів на базі коефіцієнта оборотності оборотних засобів, часу обороту, коефіцієнта оборотності запасів та середньої тривалості одного обороту запасів;

•власних обігових коштів і платоспроможності, що визначається такими показниками;

· витрат на виробництво;

· прибутковості підприємства;

· використання прибутку.

З метою визначення ознак неплатоспроможності розраховують такі показники:

•рівень платоспроможності;

•коефіцієнт забезпеченості власними засобами;

•коефіцієнт покриття.

Рівень платоспроможності розраховується як різниця між грошовими коштами та іншими платіжними засобами і поточними зобов'язаннями.

З метою своєчасного виявлення тенденції формування незадовільної структури балансу у прибутково працюючих суб'єктів господарювання проводиться розрахунок коефіцієнта Бівера:

Для розрахунку коефіцієнта Бівера побудуємо таблицю 3.12

Таблиця 3.12 - Показники неплатоспроможності ТОВ «Артема-9»

З даних таблиці можна зробити висновок про те, що у 2007 р. поточна неплатоспроможність підприємства становила 311,5тис. грн., що на 199,1 тис. грн., та на 149,1 тис. грн. було менше за 2005 р. відповідно. Коефіцієнт забезпеченості власними засобами по господарству у 2007 р. становив 0,92, що на 0,26та на 0,17 більше за попередні роки.

Характеризуючи коефіцієнт Бівера, визначено що в ТОВ «Артема-9» досить задовільна структура балансу. На протязі 2005 2007 рр. він постійно збільшувався і становив у 2007р. 8,66, що вказує на збільшення прибутку підприємства.

Дослідження методами мультиплікативного дискримінантного аналізу зв'язку між значеннями показників фінансового стану і подальшої долі (розквіту чи занепаду) підприємств дали змогу отримати регресивні рівняння для прогнозування ймовірності банкрутства.

Найпоширеніші нині методи діагностики банкрутства запропонував у 1968 р. відомий західний економіст Е. Альтман :

Виходячи з отриманої величини Z Альтман встановив такі можливі ситуації імовірності банкрутства:

·        до 1,8 - дуже висока;

·        від 1,81 до 2,70 -висока;

·        від 2,71 до 2,99 - можлива;

·        від 3,0 - можлива.

Для розрахунку індексу платоспроможності Альтмана побудуємо таблицю 3.13.

Таблиця 3.13 - Розрахунок індексу платоспроможності Альтмана

Виходячи з отриманої величини Z можна зробити висновок, що імовірність банкрутства в ТОВ «Артема-9» протягом досліджуваного періоду була дуже низька.

Висновки та пропозиції

Робота присвячена дослідженню обліку грошових коштів та аналізу платіжних засобів у ТОВ «Артема-9» Костянтинівського району Донецької області. Аналіз платіжних засобів підприємства є однією із найважливіших характеристик фінансового стану. Він характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання., рівень залежності від кредиторів та інвесторів.

ТОВ «Артема-9» розташоване в південній частині Костянтинівського району Донецької області. Підприємство у своєму розпорядженні у 2007 р. мало 4875 гектарів загальної площа сільськогосподарських угідь, з яких рілля займала 4152 га. Середня чисельність працівників за 2007 р. склала 92 особи.

Об’єм товарної продукції в 2007 р. порівняно з попередніми роками збільшився майже у 2 рази, тобто на 2828,6 тис. грн. в порівнянні з 2005 р. та 2625,5 тис. грн. - з 2006 р. Головними галузями в господарстві протягом досліджуваного періоду було рослинництво, питома вага якого становила у 2007 р. 93,4%. Найбільшу питому вагу серед продукції рослинництва займали зернові та соняшник, питома вага яких у 2007 р. становили відповідно 37,5% та 53,4%.

Розрахований індекс спеціалізації в 2007 р. становить 0,45, що дає право стверджувати, що ТОВ «Артема-9» має середній рівень спеціалізації, хоча і в попередні роки він був на рівні 0,35-0,45

У ТОВ «Артема-9» організація і ведення бухгалтерського обліку здійснюється відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, “Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій”, положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Згідно Наказу про облікову політику підприємства в ТОВ «Артема-9» облік ведуть за журнально-ордерною формою обліку.

Для ведення обліку грошових коштів у ТОВ «Артема-9» призначено синтетичні рахунки 301 "Касса в національній валюті", 311 "Поточні рахунки в національній валюті", 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті". Операції, що відображують на рахунках № 30 записують до Журналу-ордера № 1 с.-г. та відомості а по рахунку 31 "Рахунки в банках" ведуть в Журналі-ордері № 2 с.-г. та відомості.

Що стосується обліку грошових коштів в ТОВ “Артема -9” то йому притаманні ряд недоліків.

Також присутні певні порушення про веденні какосих операції, а саме: двері в касу під час проведення грошових операцій не зачинені з внутрішнього боку, що надає доступ у касу особам, які не мають відношення до її роботи;готівка і цінні папери на підприємствах зберігаються, як правило, у вогнетривких металевих шафах, які після закінчення роботи закривають ключем але не опечатуються сургучною печаткою касира; ключі від металевих шаф та дублікати, печатки зберігаються в касира.

В останній час все більшого і більшого розповсюдження набувають розрахунки за допомогою дистанційного обслуговування банками підприємств.

Аналізуючи склад і структуру платіжних засобів ТОВ «Артема-9» можна зазначити, що найвищу питому вагу серед платіжних засобів підприємства займала дебіторська заборгованість. Що стосується іншої дебіторської заборгованості, то вона зросла в кінці року у 12 рази і на кінець року складає 869,4 тис. грн. Також збільшилась і дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом. На кінець 2007 року вона становила 429,3 тис грн., що на 370,2 тис грн.. більше за початок року. Частка грошових коштів в структурі оборотних коштів є незначною і складає 0,38 % на початок року і 0,61 % на кінець. Збільшення грошових коштів спричинене тим що обсяги реалізації на підприємстві суттєво збільшились.

Підприємству пропонується вдосконалити фінансово - платіжну дисципліну у розрахунках з дебіторами.

Аналізуючи структуру дебіторської заборгованості за термінами виникнення, що розмір дебіторської заборгованості за досліджуваний період постійно коливався. Так розмір іншої дебіторської заборгованості у 2007 році становив 869,4 тис грн., що на 729,9 тис грн. або майже у 6 разів більше за дані 2005, та на 12 разів % більше за дані 2006 року. Дані таблиці свідчать також про досить малий період погашення, що є свідченням високої імовірності її погашення та відсутності сумнівних боргів.

Дані з ефективності використання платіжних засобів свідчать, що коефіцієнт тривалості кредиторської заборгованості дає можливість визначити середню тривалість періоду між моментом виникнення кредиторської заборгованості та її оплати. Оптимальним вважається рівень 30-60 днів. У ТОВ «Артема-9» цей показник у 2007 р. був на рівні 25 днів що на 27 днів менше за дані 2005 р. та на 17 днів - за дані 2006 р.

Коефіцієнт оборотності ТОВ «Артема-9» у 2007 р. становив 214 днів що на 49 днів більше за дані 2005 р. та на 48 днів за дані 2006 р. Таке збільшення свідчить про те, що період між моментом придбання виробничих запасів та їх реалізацією по підприємству збільшився.

Аналізуючи тривалість операційного циклу можна зробити висновок про те, що його рівень за досліджуваний період постійно коливався. У 2007 р. цей показник був на рівні 314 днів, що на 133 та136 днів більше за данні 2005 2006 рр. відповідно.

Досліджуючи тривалість фінансового циклу можна зробити висновок, що господарство за досліджуваний період мало у достатній кількості власних коштів для фінансування операційного циклу

Коефіцієнт достатності робочого капіталу у 2007 р. становив 1,7, що на 0,88 та 0,95 менше за 2005 та 2006 рр. відповідно.

Можна зробити висновок, що платіжні засоби в господарстві здебільшого використовуються ефективно.

Аналізуючи платоспроможність можна зробити висновок, що за рахунок прискорення оборотності капіталу в поточних активах, обґрунтованого зменшення запасів і затрат, поповнення власного оборотного капіталу за рахунок внутрішніх та зовнішніх джерел підприємство у 2007 р. змінило свою фінансову стійкість з критичного типу до абсолютного рівня стабільності.

Коефіцієнт платоспроможності в 2007р. становив 5,32, що на 5,016 більше за показник коефіцієнту платоспроможності 2005р., та на 5,031 менше за показник 2006р., що свідчить про покрашення рівня платоспроможності підприємства за рахунок скорочення платіжних зобов’язань в 2006р. Отже, в 2007р. господарство може покрити платіжними засобами всі свої зобов’язання.

Таке покращення рівня платоспроможності у господарстві стало наслідком наступних заходів: раціонального використання робочого капіталу, покрашення платіжної дисципліни, своєчасного сплата податків, покрашення забезпеченості власними джерелами фінансування.

За рахунок прискорення оборотності капіталу в поточних активах, обґрунтованого зменшення запасів і затрат, поповнення власного оборотного капіталу за рахунок внутрішніх та зовнішніх джерел підприємство у 2007 році змінило свою фінансову стійкість з критичного типу до абсолютного рівня стабільності.

Провівши аналіз ймовірності банкрутства за допомогою коефіцієнта Бівера та Альтмана можна зробити висновок про дуже малу ймовірність банкрутства підприємства.

Отже, провівши дослідження стану обліку у ТОВ «Артема-9» можна для сприяння оперативного ведення підприємством своїх рахунків у банку та обміну технологічною інформацією запропонувати, системи дистанційного обслуговування банками підприємств.

Провівши аналіз платіжних засобів підприємства можна зазначити, що підвищенню ефективності їх використання на підприємстві буде сприяти:

·   формування оптимального співвідношеня між оборотними активами господарства, дотримання якого суттєво покращить показники ліквідності балансу;

·        прискорення оборотності капіталу в поточних активах, в результаті чого пройде відносне його зменшення на гривень товарообороту;

·        обґрунтованого зменшення запасів і дебіторської заборгованості (до нормативу);

·        поповнення власного оборотного капіталу за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.

Ефективність використання платіжних засобі у ТОВ «Артема-9» характеризується через показники платоспроможності. У свою чергу основними шляхами покращення платоспроможності є:

·   усунення бути невиконання плану по виробництву і реалізації продукції, підвищення її собівартості, невиконання плану по прибутку і, як результат, нестача власних джерел самофінансування;

·        правильне використання оборотного капіталу: відволікання коштів в дебіторську заборгованість, а також вкладення в понадпланові запаси та на інші цілі, які тимчасово не мають джерел фінансування;

·        покращення розрахункової дисципліни.

Найбільше впливає на платоспроможність підприємств загальна економічна ситуація в Україні. З кризових явищ, що характеризують сучасний стан української економіки особливо необхідно виділити загальну платіжну кризу, якою на сьогодні охоплені практично всі галузі національного господарства.

Прогресивне зростання всіх видів неплатежів на певному етапі ринкового реформування економіки в Україні було викликане підвищенням цін і одночасним падінням обсягів виробництва, що, згідно з економічною теорією, є неминучим в умовах монополії при відсутності ринкового регулювання цін коливанням попиту і пропозиції та державного контролю за цінами. Це, в свою чергу, визначило структуру оборотних коштів підприємств, де став переважати залучений капітал. Через це підприємства регулярно опинялися перед вибором: чи своєчасно розраховуватися за зобов’язаннями, але тоді позбавити можливості фінансувати діяльність; чи продовжувати діяльність, але тоді відкласти погашення боргів на місяці і роки.

Отож, на сьогоднішній день виникає потреба у аналізі грошових потоків підприємств. Грошовим потоком вважають надходження і виплати коштів, пов’язані із змінами довгострокового капіталу. Він включає надходження від емісії акцій чи отримання кредитів, виплати основної суми боргу (якщо ці виплати не розглядалися як пріоритетні), викуп компанією власних акцій або погашення інших довгострокових фінансових інструментів.

Впровадження аналізу грошових потоків у ТОВ «Артема-9» надасть змогу оптимізувати рух грошових коштів, їх залишків, що у свою чергу призведе до раціонального їх використання.

Список використаної літератури

1. Проект Закону України „Про внесення змін до закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”// Облік і фінанси АПК. - 2005. - №10.

. Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні: Постанова НБУ України від 13.01.05. №40 // Все про бухгалтерський облік - 2005р. - №11.

. Про окремі норми Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні: Лист НБУ від 10.05.05р. №11-11/680// Агро баланс. - 2005р. - №7.

. П(С)БО 2 «Баланс» від 31.03.99 № 87 //Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку. Нормативна база. Нова редакція - Х.: Курсор, 2007.

. П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» від 31.03.1999р. №87//Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку. Нормативна база. Нова редакція - Х.: Курсор, 2007.

. П(С)БО«Звіт про фінансові результати» від 31.03.1999р. №87//Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку. Нормативна база. Нова редакція - Х.: Курсор, 2007.

. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. - 2-ге доп. і перероблене. / В.Г. Андрійчук. - К.: КМЕУ, 2002.

. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.Ї., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємства: Підручник. -К.: Либідь, 1998.

9. Бечко В.П. Формування джерел оборотних засобів с.-г. підприємств // Наук. вісн. ХНАУ. - 2006.- №9.

. Білик М.Д., Павловська О.В., Притуляк Н.М., Невмержицька Н.Ю. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2005.

11. Білик М.Д. Сутність і оцінка фінансового стану підприємств// Фінанси України, 2005р. - № 3.

12. Білик М.Д. Надточний С.І. Грошові потоки підприємства у мікро - та макроекономічному рівні // Фінанси України 2007. - №6.

. Бірюкова О. Первинні документи в сільському господарстві: реальність і перспективи// Баланс агро. - 2007р. - №14.

. Боєнко Л. Щодо застосування окремих норм Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні: Лист від 05.09.2006р. - №9817.// Все про бухгалтерський облік. - 2006р. - №107.

. Бєсєдін М.О., Нагаєва І. О. Розробка ефективної політики фінансування оборотного капіталу // 36. наук. пр. / ЛНАУ. - Луганськ, 2004. - №37/49.

. Валентинова П. Готівка на підприємстві: шукаємо відповіді на головні запитання// Все про бухгалтерський облік. - 2007р. - №17.

. Валентинова Т. Застосування штрафу за порушення ведення касових операцій// Все про бухгалтерський облік - 2008р. №18.

. Веменникова Т. Щоб фінанси не співали романси: або як забезпечити постійну готівку в касі// Все про бухгалтерський облік - 2007р. - №17.

. Гридчина М. В // Фінансовий менеджмент Курс лекцій К:, 2004.

. Додусенко В.І. Використання аналізу грошових потоків для визначення оптимальних умов кредитування // Облік і фінанси АПК 2006 №8.

21. Джонс Деловые финансы: Пер. с англ. - М.: Олимп-Бизнес, 1998.

22. Кисіль М.І. Деякі питання рішення інвестиційної проблеми в с.-г. // ЛНАУ. - Луганськ, 2004.- Т.3 №14.

. Ізмайлова К.І. // Фінансовий аналіз Навч посіб К.: 2001.

24. Козак П.Г. Удосконалення методики аналізу фінансового стану в підприємствах України // Економіка АПК. - 2005. - № 3.

25. Климчук С.В. Напрямки оцінки руху грошових потоків як визначальні компоненти фінансової стійкості // Економіка АПК. - 2006. - №9.

26. Климчук С.В. Сутність і оцінка фінансового стану підприємств// Фінанси України, 2005р. - № 3.

27. Клочан В.П. Костаневич Н.І. Аналіз грошових потоків сільськогосподарських підприємств //Економіка АПК. - 2007. - №9.

28. Коваль Л.П. Про застосування процедур банкрутства до сільськогосподарських підприємств // Економіка АПК. - 2007. - №7.

. Коласс Б. Управление финансовой деятельностью предприятия. Проблеми, концєпции и методи: Учеб. пособ.: Пер. с франц. / Под ред. проф. Я.В. Соколова. - М.: Финансьі; ЮНИТИ, 1997.

30. Костюкова Є.І. Модернізація бухгалтерського обліку і фінансова звітності// Аграрна наука. - 2006р. - №10.

. Корчак В.Я. Дубовик А.В. Оцінка фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств // Вісник ХНАУ -2006. - №1.

. Котляр М.Л. Оцінка фінансової стійкості підприємства на прикладі аналітичних коефіцієнтів // фінанси України. - 2005. - № 1.

33. Короліщук Л.П. Аналіз платоспроможності і ліквідності молокопереробних підприємств України // Вісник ХНАУ. -2006. - №1.

. Кропивницький. В. Яким має бути наказ про організацію касової дисципліни на підприємстві// Все про бухгалтерський облік. - 2008р. - №18.

. Кропивницька В. Ліміт каси для сільськогосподарських підприємств шукаємо особливості// Все про бухгалтерський облік - 2007р. - №99.

36. Кривоконь О.С. Удосконалення аналізу ліквідності та платоспроможності у сфері сільськогосподарського виробництва // Агроінформ. - 2007. -№ 5-6.

. Кучеренко І. Як розрахувати ліміт каси при переділі.// Все про бухгалтерський облік. - 2005р. - №115.

. Мазуренко О.В. Економічні відносини підприємств АПК // Економіка АПК. - 2004. - № 5.

39. Макорчук І. М. Платоспроможність і ліквідність аграрних підприємств // Фінанси України -2005. - №4.

. Мельник Г.В. Використання інтегрованих аналітичних показників для оцінки фінансової стійкості підприємства // Вісник ХНАУ - 2006. - № 9.

. Муравський О.А. Механізм формування оборотних коштів с.-г. підприємств // Наук. він. НАУ.- К., 2001.- Вип. 43 Муравський О.А. Залучення коштів для формування оборотних засобів // Наук. він. НАУ.- К., 2002.- Вип. 56.

. Назаренко І. Порядок оформлення касових операцій// Все про бухгалтерський облік - 2007р. - №54.

. Назаренко І.В. Що нам несе Положення про касові операції// Все про бухгалтерський облік .- 2005р. - №17.

. Назаренко Ю.С. Євлампіїв К. В. Методичні підходи до фінансового оздоровлення підприємств // Вісник ХНАУ-2006. - №11.

. Огійчук М.Ф. Побудова спеціалізованих форм первинних документів на засадах сучасних принципів бухгалтерського обліку// Економіка АПК і природокористування: Вісник ХНАУ, - 2006. - №11.

. Огійчук М.Ф., Плаксієнко В.Я., Панченко Л.Г. та ін. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах: підручник. -К.: Алерта, 2006.

. Панченко Л.Г. Проблеми автоматизації бухгалтерського обліку на сільськогосподарський підприємствах// Економіка АПК: природокористування: Вісник ХНАУ - Х. - 2006р. - №11.

48. Поддэрьогин А.М., Невмержицький Я.І. Ефективність управління грошовими потоками підприємства // Фінанси України - 2007. - №11.

49. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств // Підручник Третє видання :К:, 2001.

50. Полозенко Д.В. Гроші та фінанси в умовах трансформаційної економіки // Економіка АПК. - 2007. - №10.

. Посилаєва К.І. Оцінка фінансової стійкості підприємства за критерієм показників стабільності // Вісник ХНАУ -2006. - №11.

. Посилаєва К.І. Прогнозування грошових потоків - невід’ємний атрибут бізнес- планування // Наук. вісн. ХНАУ. - 2007 №8.

. Пісочний С.Які терміни зберігання касових документів// Все про бухгалтерський облік - 2008р. - №25.

. Пісочний. С. Як правильно оприбуткувати готівку// Все про бухгалтерський облік - 2008р. - №25.

. Прищепа М.В., Бондаренко Н.І. Теоретичні та методологічні аспекти визначення сутності фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств // Вісник ХНАУ - 2006. - № 9.

56. Пріб К.А. Особливості антикризового управління фінансами сільськогосподарських підприємств // Економіка АПК, 2007, № 7.

57. Савицька Г.В. Анализ хозяйственной деятельности. - М.: Статистика, - 1999.

. Сапранкова Н. Проблемы диагностирования банкротства сельскохозяйственных предприятий. // Международный сельскохозяйственный журнал 2007 №4.

59. Сорокина Е.М. Анализ денежных потоков предприятия: теория и практика в условиях реформирования российской зкономики. - М.: Финансы и статистика, 2003.

. Стандарти бухгалтерського обліку в Україні: Спец. Випуск// Все про бухгалтерський облік - 20007р. - №18.

. Стецюк Л.С. Особливості встановлення ліміту каси та облік інкасової готівки // Облік фінанси АПК. - 2005р. - №11.

. Сук Л. Бухгалтерський облік операцій в касі підприємства// Бухгалтерія в сільському господарстві - 2005р. - №10.

63. Танучко В.П. Точка беззбитковості теоретичні погляди на методологію розрахунків // Економіка АПК, 2006, № 10.

. Тетеріна. О. Чи є у підприємців ліміт каси // Все про бухгалтерський облік- 2008р. - №12.

. Траменок Ю.Ю. Фінансові потоки холдингу та їх облік // Економіка сільського господарства та переробки підприємств - 2006. - №8.

. Ульянченко І.С. Договір про повну матеріальну відповідальність коли і як укладаються// Все про бухгалтерський облік. - 2008р. - №14.

. Хотомлянський О.Л., Знахуренко П.А. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства // Фінанси України. - 2007. - № 1.

. Шиян Д.В., Строченко Н.І. Фінансовий аналіз : Навч. посібник - К.: Видавництво А.С.К.,- 2003.

. Щодо застосування штрафних санкцій за недотримання процедури оприбуткування готівки. Лист НБУ від 21.05.2003р. - №11-113/1123 // Баланс -агро - 2003р. - №7.

. Юлік Є.М. Проблеми впровадження в Україні міжнародних стандартів // Бухгалтерський облік і аудит - 2007р. №4.

. Яковлева Ю.С Оцінка фінансової стійкості підприємства за критерієм показників стабільності // Фінанси України. - 2006. - № 5.