Продукція неорганічної хімії
План
1. Вступ
2. Неорганічні кислоти
3.Асортимент лугів та солей
4. Пакування, транспортування і
зберігання неорганічних хімічних матеріалів
5.Висновок
6. Список використаної літератури
Вступ
Неорганічна хімія
– розділ хімії, пов’язаний з вивченням строю, реаакційної здатності і
властивостей всіх хімічних елементів і їх неорганічних сполук . Ця область
охоплює хімічні сполуки, за виключенням органічних речовин . Різниця між органічними і
неорганічними сполуками склад вуглецю, являються за деякими припущеннями
довільними . Неорганічна хімія вивчає хімічні елементи і утворені ними прості
та складні речовини ( окрім органічних сполук вуглецю ) . Забезпечує утворення
матеріалів новітньої техніки . Кількість неорганічних
речовин наближається до 400 тис .
Теоретичним
фундаментом неорганічної хімії являється періодичний закон та заснована на
ньому періодична система Д.І. Менделєєва . Найважливіша задача неорганічної
хімії складається в розробці, та науковому обгрунтуванні способів створення
нових матеріалів з потрібними для сучасної техніки властивостями .
Неорганічні
кислоти
Кислоти – це
сполуки, які утворюються при електролітичній дисоціції іони водню і не дають
інших позитивних іонів . Кислоти підрозділяють затакими ознаками :
- походження –
органічні ( оцтова, лимона ) і неорганічні ( сірчана, соляна, плавикова )
- агрегатному
стані – тверді ( борна, лимона ) та жидкі ( соляна, азотна)
- основності -
однооснові ( азотна, соляна ), двоосновні ( сірчана ), трьох – основні (
ортофосфатна )
Сірчана кислота (
H2 SO4 ) – це масляниста безкольорова дуже
гігро –скопічна рідина, застигаюча при 10 .4 С в кришталеву масу . При температурі 296.2 С безводна сірчана
кислота кипить з розкладанням . Реагуючи з водою, сірчана кислота виділяє
велику кількість тепла .
Сірчану кислоту
отримують контактним чи башеним методом .За марками і складом її підрозділяють
на кмерну ( 65%), башену ( 75%), акомуляторну, реактивну, олеум, купоросне
масло, регенеруючу .Використовують у виробництві мінеральних добрив (
суперфосфатів, сульфату амонія), гід рометалургії, для отримання різних
мінеральних кислот та солей, органіч них продуктів, барвників, вибухових
речовин,в нафтовій, металообробній, легкій ( текстильній та кожних виробництвах
), та інших галузях промисло вості .Для перевезення і зберігання концентрованої
сірчаної кислоти використовують стальні ємності, для кислоти більш низької
концентрації – ємності, футеровані свинцем чи кисло витривалими матеріалами .
Цистерни для перевезення олеума викладають термоізоляційним матеріалом для
запобігання замерзанню ( таб. 7.1.)
Технічні вимоги
до сірчаної кислоти ( H2SO4)
Склад,%
|
Контакта кислота
|
Олеум
|
Башена
кислота
|
покращена
|
технічна
|
покращена
|
технічна
|
|
А
|
Б
|
А
|
Б
|
А
|
Б
|
А
|
Б
|
А
|
Б
|
Моногидрата
Вільного
сірчного
ангидрида
Заліза не
більше
Окислів
азота
Залишків
після проколювання
|
92.5
--
0,07
0.0001
0.2
|
94.0
----
0,015
0.001
0.3
|
92.5
----
0.02
----
0.05
|
92.5
------
----
-----
-----
|
---
24
0,0075
0.01
|
--
20
0.01
0.0005
0.03
|
--
18.5
-----
----
-----
|
---
---
0.02
0.03
0.1
|
75
---
----
----
-----
|
75
------
------
-----
------
|
Табл. 7.1
Сірчана кислота ( HCI ) – це безкольоровий, димлячий на повітрі розчин хлористого
водню у воді . Її отримують сульфатним методом чи синте зом хлору чи водню з
утворенням синтетичного хлористого водню, має різ кий запах, димить на повітрі
.Максимальна концентрація у водному розчині
- 36%, з
щільністю 1180 кг / м3 . Синтетична соляна кислота використовує ться в хімічній,
фотохімічній, харчовій, медичній промисловості, чорній та кольоровій металургії
та інших галузях . Виробляють технічну і технічно синтетичну ( марок А.Б.В )
соляну кислоту . Зберігають і транспортують її в сталевих герметично зачинених
поліетиленових чи ємностях зі скла . (таб.7.2)
Технічні вимоги
до соляної кислоти ( HCI)
Домішки %,
не більше
|
Технічно синтетична марка
|
Технічна сорту
|
А
|
Б
|
В
|
I
|
II
|
Заліза
Сірчаної
кислоти
Вільного
хлору
Миш’яку
|
0.003
0.005
0.005
0.0002
|
0.003
0.005
0.005
0.0001
|
0.02
0.03
0.01
0.0002
|
0.01
0.4
----------
0.055
|
0.03
0.8
-----------
0.01
|
Табл.. 7.2
Азотна кислота ( HNO3) – важка безкольорова димляча на
повітрі рі дина з температурою замороження - 47 С . Щільність безводної азотної
кис лоти складає 1522 кг / м 3, температура плавлення – 41 . 6 С, кипіння -82,
6
С . Технологічний процес її отримання
складається в окисленні аміаку і з’єд нанні останього з водою .Випускають азотну кислоту розчинену
(неконцент ровану ) і концентровану . Використовують для отримання азотних
добрив в гідрометалургії виробництві сірчаної і фосфатної кислот, ракетній
техніці як окисень пального і т.д. Розчинену кислоту зберігають і транспортують
в ємностях зі скла чи нержавіючої сталі, концентровану – в ємностях із алюмінію
( таб . 7.3 )
При кипінні і на
світлі азотна кислота розкладається, обарвлюючись в бурий колір і видялючи NO3 .
Технічні вимоги до азотної кислоти (HNO3)
Кислота
98.5 %
|
Кислота
97 – 98.5 %
|
Кислота особлива
|
Сорт
|
Вищий
|
I
|
II
|
I
|
II
|
Азотної
кислоти
Сірчаної
кислоти
Окиснів
азоту
Прокаленого
залишку
|
98.9
0.04
0.2
0.06
|
98.5
0.05
0.3
0.015
|
98.0
0.08
0.03
0.02
|
97.0
0.12
0.4
0.04
|
70-75
0.01
0.04
0.01
|
70-75
0.02
0.06
0.005
|
Табл.. 7.3
Асортимент лугів
та солей
Лугами називають
розчині у воді гідрати ( гідроксиди) окислів мета лів і складних радикалів (
наприклад амонію ) .
Типові луги –
гідроксид натрію ( NaOH ) і гідроксид
калію (KOH) .
Ці тверді
безкольорові милкі на дотик речовини, які мають велику гігроско пічність ; вони
легко розчиняються у воді, на повітрі вступають у взаємодію з вуглекислим газом
.Їдкий натр отримують хімічним чи електрохімічним методами ; випускають у
вигляді розчинів чи твердої речовини ( таб. 7.4 та 7.5).
Технічні вимоги
до твердого гідроксиду натрію
Склад %
|
Марка твердого гідроксида натрія
|
ТР
|
ТХ-1
|
ТХ-2
|
ТД
|
Їдкого натра
Вуглекислого
натра
Хлористого натрію
Заліза
Ртуті
|
98.5
0.8
0.05
0.005
0.0005
|
97.0
1.5
0.7
0.5
Не нормується
1.9
0.9
0.5
Не нормується
|
94.0
1.8
3.5
Не нормується
Не нормується
|
Табл.. 7.4
Технічні вимоги
до гідроксиду натрія в розчині
Склад %
|
Марка гідроксиду натрія в розчині
|
PP
|
PX-1
|
PX-2
|
РДУ
|
РД-1
|
РД-2
|
Їдкого натра
Вуглекислого
натра
Хлористого натрію
Заліза
Ртуті
|
42
0.6
0.05
0.00015
0.0005
|
45
1.2
1.0
0.015
Не нормується
|
43
2.0
1.5
2.0
Не нормується
|
50
1.0
2.2
0.03
Не нормується
|
44
1.2
3.8
0.03
Не нормується
|
42
2.0
4.0
0.04
Не нормується
|
Табл.. 7.5
Гідроксид калію
отримують електролізом водного розчину хлористого калію .
Луги
використовують для очищення нафтопродуктів, в миловарінні, паперовій та текстильній
промисловості .
Гідроксид натрію
технічний використовують в хімічній, нафтохімічній, целувево – паперовій
промисловості та кольоровій металургії, гідрок сид натрію очищений – у
виробництві хімічних ниток і волокон, чистих металів, в целулево – паперовій
промисловості та інших галузях .
Солями називають
хімічні сполуки, кришталеві речовини, які яв ляються продуктами заміщення водню
металами в кислотах . Їх поділяють на середні ( нейтральні ), кислі і основні,
а також подвійні, які мають катіони різних металів і змішані, в склад входять
аніони різних кислот . Розрізняють види солей : кальцинована, питна та
кришталева сода, нашатир, хлорне вап- но, барій сірчанокислий акумуляторний, біхромат калію, бура
технічна, нітріт натрію та ін .
Пакування,
транспортування і зберігання неорганічних хімічних матеріалів
Їдкі речовини
пакують в пляшки зі скла, металеві банки, сталеві ба рабани, полі етилові
балони та ебонітові баки . Речовини в скляній, ебонітовій і поліетиленовій тарі
поміщають для зручності пересування в дерев’яні чи пластмасові ящики . Ємності
герметично зачиняють .
Кислоти в скляній
розфасовці упаковують в ящики з гніздечками і герметично зачиняють запобіжними
ковпаками .Маса брутто одного місця не повинна перевищувати 50 кг .
Зовнішня упаковка
маркується словом "
Вгору ", а при наявності тари зі скла – " Обережно скло ", а також надписом " Бережись опіку ", " Небезпечно", " Їдка речовина ",
" Кислота " .
Хімічні матеріали
треба транспортувати та зберігати, як правило, в тарі постачальника, передбаченої
стандартом чи технічними умовами, якщо ця тара придатна для довгострокового зберігання хімічних
речовин без зниження їх якості .
Їдкі речовини
транспортують в спеціально обладнаних транспорт них засобах . Хімічні речовини в
залежності від їх властивостей і пожарної небезпеки зберігають в напівпідземних
і наземних сховищах ( резервуарах ), окремо від інших матеріалів і обладнання
.Забороняється зберігати хімічні матеріали в підвалах та житлових приміщеннях .
Склади для
зберігання хімічних матеріалів повинні відповідати вимогам техніки безпеки
промислової санітарії . Зберігати хімікати потрібно в сухих і чистих, які мають
надійну вентиляцію, ізольованих складських секціях при температурі 8 -12
градусів С . Електрообладнання складу хімікатів повинно відповідати спеціальним
вимогам . Скло віконних проміжків не повинно пропускати прямі сонцеві промені .
Завантажувально – розвантажувальні площадки і підлоги складу повинні мати відповідні
канавки для стоку рідких хімікатів . На складі у відповідності з вимогами
повинен бути захисний гумовий костюм, фартух, перчатки та окуляри . Ці засоби
призначенні для захисту шкіри від
потрапляння на неї їдких матеріалів .
Висновок
За останні два
десятиріччя неорганічна хімія вразливо змінилась завдяки тісній взаємодії з
фізичною хімією, фізикою твердого тіла, органічною хімією, біохімією, а також
використанню сучасних інструментальних методів дослідження .Незвичайно
розширилося коло об ‘ єктів неорганічної хімії . До них тепер прираховують не
тільки сполуки, але і матеріали, при тому окрім неорганічної складової вони
часто містять органічні, полімерні чи біополімерні фрагменти .
Велика кількість
об’єктів вивчаються на декількох рінях – окрім кришталевої чи молекулярної структури
досліджують електрону і магнітну, структуру дефектів кришталевого строю,
розподіл мікро домішок, структуру меж розділу в полі кришталевих речовинах, наноструктуру,
структуру мікро та мезопор, поверхностей, а також вплив всіх перерахованих
рівнів на властивості речовини .
1. Книга для чтения по неорганической
химии . Пособие для учащисхя
В.А. Крицман – М: Просвещение, 1983 с.109 – 120
2. Справочник Wikipedia, неорганічна хімія, Інтернет .