Мислення як предмет логіки
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДВНЗ "КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВАДИМА ТЕТЬМАНА"
РЕФЕРАТ
Мислення як предмет логіки
Роботу виконала:
Студентка І курсу ОЕФ
Групи №2
Зарудна Владислава Ігорівна
Перевірив: Козлов Є.В.
КИЇВ 2010
План
1.
Мислення як предмет
логіки
2.
Види мислення:
1)
Правильне мислення
2)
Неправильне мислення
3.
Логічне мислення
1)
Традиційна логіка
2)
Сучасна логіка
3)
Класична логіка
4)
Некласична логіка
В спілкуванні, люди дуже часто почали використовувати
такий термін як "Логіка", але не в розумінні науки, а в якості людського
мислення. Відомі вирази як: "Жіноча логіка", "Чоловіча логіка",
"Немає логіки", "Логіка мислення" та інші, вживаються для доведення
або спростування своєї чи іншої думки, підтвердження певних фактів. Така "Логіка"
використовується для характеристики людського мислення.
Мислення - це особлива ідеальна діяльність
людини, яка виникає, формується, розвивається в суспільстві, коли людина перебуває
у певному соціокультурному середовищі і вступає в багатогранні відносини з природним
і соціальним світом, що її оточує.
Інакшими словами, мислення - розумовий процес людини, в ході якого
вже з наявних знань формуються нові знання.
Висловлювання наведені вище називають засновками, а отримане шляхом
осмислення - висновками. Щоб більш детально зрозуміти суть, розглянемо наступний
приклад:
У цьому умовиводі, що виводиться з простих суджень, такі слова
як "Всі люди є смертні" та "Кай - людина" є засновками, а
"Кай є смертним" - висновком.
Зазвичай, у спілкуванні люди опускають деякі засновки або висновки,
але для того щоб логічно аналізувати мислення, його необхідно виявити в повному
обсязі, тобто знайти всі його складові.
Сутність мислення осягається в межах ряду наук - філософії, психології,
кібернетиці тощо. У такій складовій частині філософії, як гносеологія (теорія пізнання),
формуються наступні важливі положення про мислення.
ü Мислення і свідомість є функцією головного мозку і відображають процеси
та явища об’єктивного світу.
ü На відміну від форм чуттєвого пізнання мислення є опосередкованим і узагальненим
відображенням дійсності і здійснюється в логічних формах понять, суджень, умовиводів.
ü За допомогою мислення можна осягти такі сторони реального світу, які не
можуть бути розкриті за допомогою форм чуттєвого пізнання.
ü Мислення не може існувати без мови, поза мовою. Без вираження думки в письмовому
вигляді, у вигляді символів, слів мислення неможливо передати, а отже довідатись
про існування його також є неможливим.
ü Критерієм правильності наших знань про дійсність є практика. Поряд з цим
існують і узагальнені критерії: естетичний (краса), прагматичний (корисність), етичний,
логічний і т.д.
Психологія також вивчає процес мислення індивіда. Закони, що вивчаються
психологією мислення, - це закони, в яких мислення є таким, яким воно визначається
усіма компонентами психіки індивіда. З позиції психології мислення нормальної людини
і марення божевільного розкривається таким, яким воно повинно бути, щоб не відхилитись
від істини. Логіку не цікавить питання про те, хто мислить, а для психології це
питання є дуже важливим.
Мислення буває правильним і неправильним. У правильному
мисленні висновок випливає із засновків із логічною необхідністю. Загальна схема
такого мислення виражає логічний закон, у ньому дотримуються усі правила логіки.
Мислити логічно правильно - це означає мислити у відповідності із правилами і законами
логіки.
Мислення, в якому допущені логічні помилки внаслідок
недотримання законів та правил логіки, називають неправильним. Логічні помилки у
процесі мислення можуть припускатися як ненавмисно (через незнання), так і навмисно,
з метою введення в оману опонента, обґрунтування неправдивого твердження, якоїсь
нісенітниці тощо. У першому випадку логічна помилка називається паралогізмом, у
другому - софізмом. Відмінною рисою софізму є те, що він, будучи неправильним мисленням,
видається за правильне.
На перший погляд це мислення здається правильним,
але в ньому допущена логічна помилка, яку людині, не знайомою з логікою важко пояснити.
Основним завданням логіки є аналіз правильних мислень.
Фахівці з логіки прагнуть виявити та дослідити схеми таких мислень, визначити їх
різні типи та ін. Неправильні мислення в логіці аналізуються лише з точки зору тих
помилок, які в них допущено.
Слід зазначити, що логіка не займається визначенням
істинності та хибності засновків та висновків мислень. Але в логіці існує таке положення:
якщо мислення побудоване правильно (відповідно до правил та законів логіки) і при
цьому воно спирається на істинні засновки, то висновок такого мислення завжди буде
безумовно істинним. В інших випадках істинність висновку не може бути гарантована.
Так, якщо мислення побудоване неправильно, то, навіть незважаючи на те, що його
засновки - істинні, висновок такого мислення може бути в одному випадку - істинним,
а в другому - хибним.
Мислити логічно - це
значить мислити послідовно і точно, не допускаючи протиріч в своїх міркуваннях,
вміти викривати логічні помилки. Ці якості мислення мають велике значення в будь-якій
області наукової і практичної діяльності, в тому числі і в роботі економіста, яка
потребує точності мислення, обґрунтованості висновків. Міркування, в якому відсутня
строга логіка, непослідовність і протиріччя, може стати причиною великого недоліку
в розрахунках. Мислення людини відбувається не хаотично, а підлягає певним логічним
законам. Під законом логіки розуміють внутрішній, необхідний, суттєвий звязок між
думками. Основними законами формальної логіки є: закон тотожності, закон достатньої
підстави, закон суперечності, закон виключеного третього. Логікою називають і науку,
яка досліджує впорядкованість людського мислення, його закони й форми, і відповідну
навчальну дисципліну. Розрізняють традиційну і сучасну логіку. Був час, коли чи
не головну відмінність між ними вбачали в тому, що перша зберігала в собі елементи
діалектичної логіки (при цьому часто зверталися до логіки Арістотеля, зокрема до
його вчення про категорії). Проте переважна більшість фахівців вважає, що специфіка
сучасної формальної логіки полягає у використанні ідеї наведення доводів, подібних
до обчислень у математиці, математичних методів, штучної мови тощо. Традиційна логіка
- перший ступінь формальної логіки, тобто її "арифметика", в ній досліджувані
структури думок і міркувань ще обтяжені змістом, оскільки виражені переважно засобами
природної (національної) мови. Сучасна ж логіка (так звана математична чи символічна)
- другий, вищий ступінь розвитку формальної логіки, своєрідна "алгебра"
логіки. Вона застосовує математичні методи та спеціальний апарат символів і досліджує
мислення з допомогою числення. А це відкриває дорогу до пізнання нових закономірностей
мислення, з якими доводиться стикатися при побудові складних логічних конструкцій,
зокрема в математиці, кібернетиці, теорії релейно-контактних систем, при проектуванні,
в роботі електронно-обчислювальних машин, різноманітних автоматів і керуючих пристроїв.
Розрізняють ще класичний і некласичний різновиди сучасної логіки. Одні вчені жорстко
протиставляють їх, інші - навпаки, розглядають як різні напрями і тенденції в її
розвитку. Класична логіка, як і традиційна, кожному висловлюванню приписує лише
одне з двох істинних значень - істину або хибу. Цю логіку започаткували Г. Фреге
і Б. Рассел. Дати однозначне визначення поняття некласичної логіки нелегко. Критика
класичної логіки, що розпочалася на початку XX ст., спричинила виникнення новітніх
розділів сучасної логіки, які в сукупності складають так звану некласичну логіку.
Окремими розділами некласичної логіки являються:
·
Алетична логіка - аналізує сенс термінів "необхідно",
"можливо", "випадково" та їх модифікації;
·
Деонтична логіка - вивчає логічні зв'язки нормативних
висловлювань, до складу яких входять терміни "дозволено", "обов'язково",
"заборонено" та їх різновиди;
·
Епістемічна логіка - досліджує сенс термінів "доведено",
"спростовано", "знаю", "сумніваюся" та ін.;
·
Логіка оцінок - вдається до термінів "добре",
"погано", "краще", "гірше", "байдуже";
·
Релевантна логіка - виділяє і систематизує тільки доречні
(релевантні) принципи логіки, виключаючи всі інші, зокрема парадокси імплікації;
·
Темпоральна (логіка часу) - досліджує логічні зв язки
між висловлюваннями про минуле, сучасне, майбутнє.
Знання логіки дозволяє орієнтуватися в законах
логіки, які в свою чергу, будучи специфічними законами мислення, неодноразово пов’язані
із законами об’єктивного світу, погоджуються з ними. Закони логіки є знаряддям пізнання
дійсності, необхідною умовою точного, адекватного відображення мисленням зовнішнього
світу. Щоб мислення приводило нас до істини, воно має відповідати вимогам формально-логічних
законів-закону тотожності, суперечливості, виключеного третього та достатньої підстави.
Порушення вимог законів логіки призводить до того,
що мислення стає неправильним, нелогічним. А отже і висновок в міркуванні буде хибним.
Список використаної літератури
1.
Артюнов В.Х., Кирик Д.П., Мішин В.М. Логіка: Навч.посібник
для економістів. - Вид.2-ге, допов, і перероб. - К.: КНЕУ, 2000.
2.
Конверський А.С. Логіка. - К., 2000
3.
Горський Д.П. Короткий словник з логіки. - Л., 2004
4.
Руденко К.П. Логіка. - К., 2002
5.
Тофтул М.Г. Логіка. - К., 2003