Сучасне соціально-економічне становище Ісландії

Сучасне соціально-економічне становище Ісландії

Сучасне соціально-економічне становище Ісландії

Зміст

Вступ

1. Соціально-економічне становище Ісландії

2. Фінансова криза Ісландії 2008-2009 років

3. Ісландія відвернула можливість національного дефолту

4. Допомога Росії для Ісландії

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми. Ісландія — острівна держава, що знаходиться у північній частині Атлантичного океану (до північно-заходу від Великобританії). Територія держави складається з острова Ісландія і невеликих острівків біля нього. Назва країни означає «Льодяна країна». Триває стійкий технологічний розвиток рибальської галузі, незважаючи на скорочення рибних ресурсів. Фінансова криза в Ісландії 2008 - 2009 року - економічна криза в Ісландії, що був викликаний крахом трьох головних банків країни через труднощі в рефінансуванні їхніх короткострокових боргів і перетікання внесків у Великобританію. Щодо розміру економіки країни, криза 2008-2009 року в Ісландії - сама більша в історії економічна катастрофа в масштабах однієї держави.

Допомога Росії для Ісландії - що це - безглузда щедрість або далекоглядний геополітичний крок? І взагалі, 4 мільярди євро - це багато або мало? Доля Ісландії до недавніх пор росіян не хвилювала зовсім.

Мета роботи – розглянути особливості економіки Ісландії, вплив фінансової кризи 2008-2009 років на економіку держави, розглянути причини надання Росією кредиту для Ісландії.

Об’єкт дослідження – соціально-економічне становище Ісландії, особливо у 2008-2009 роки.

1. Соціально-економічне становище Ісландії

Раніше Ісландія була практично країною монокультурного господарства — основним джерелом доходів були рибальство й рибообробка (32% промисловості в 2001-му році).[1]

Органи контролю за біоресурсами, опираючись на постійний моніторинг морських акваторій, визначають квоти на вилов риби. Розподіляються вони через аукціони без втручання держави. Тверда конкуренція привела до зниження числа власників квот і значної концентрації капіталу, завдяки чому ісландські рибалки конкурентоспроможні на світовому ринку. Продуктивність на одного рибалку становить в Ісландії більше 200 т у рік, у той час як у наступної за нею Норвегії - 60 т, а в країнах ЄС - 30 т.

Уряд Ісландії оголосив про масштабну програму по будівництву алюмінієвих заводів. Також активно розвиваються біотехнології, туризм, банківський бізнес, інформаційні технології.[2] За структурою зайнятості Ісландія виглядає як промислово розвинена країна: у сільському господарстві 7,8 %, у промисловості 22,6 %, а в сфері послуг 69,6 %. ВВП склав в 2003 близько 9,5 млрд дол. США (36320 дол. США на душу населення).

Основна продукція - головним чином оселедець і тріска: морожена, солона (оселедець) і сушена риба, риб'ячий жир і рибне борошно.

Другим стовпом національного багатства є гідроенергія, запаси якої обчислюються в 30 млрд кВт/рік, а запаси геотермальної оцінюються в 1,5 млн Гвт/рік щорічно. Використовується тільки 1/8 енергопотенціалу рік. Виробництво електроенергії в 2001 8,02 млрд кВт (28 тис. кВт - 3-є місце у світі по споживанню на душу населення). Зроблено на ГЕС 16,7% енергії, геотермальної - 55,4%, а на імпортних нафті й вугіллі - 28%. 3/4 населення живе в будинках, що обігріваються геотермальними водами.

Ісландці прагнуть диверсифікувати на основі енергетики свою промисловість, у якій зайняте 1/3 населення. Головне промислове виробництво - алюмінієвий комбінат, що працює на місцевій електроенергії й імпортованій сировині.

Є багато дрібних судноверфей і судноремонтних підприємств, що обслуговують рибальський флот. Для внутрішнього ринку виробляється ряд товарів харчової, швейної, меблевої, електротехнічної промисловості й будівельних матеріалів. Країна бере участь у процесах глобалізації за допомогою інформаційних технологій, що належать до нової економіки: дизайнові й по виробництву програмного забезпечення. Ісландці прагнуть розвивати альтернативні джерела енергії, ведуться НИОКР по виробництву водневого палива шляхом електролізу води. Уряд субсидіює проект використання гідрогенної енергії за участю закордонних компаній. Протягом 20 років уряд має намір перевести автотранспорт і рибальський флот на так звані паливні елементи шляхом одержання з водню й вуглекислого газу метанолу, що може поширюватися через існуючу мережу авто-заправлень.

Сільське господарство орієнтується винятково на м’ясо-хутряне вівчарство й молочне тваринництво. Сільськогосподарські землі становлять 23% території (2,3 млн. га) і використовуються під луги й пасовища. На оброблюваних 1 тис. га вирощують кормові трави й картоплю. Значні успіхи в розвитку парникового господарства (на півдні острова) на базі використання термальних джерел. Країна забезпечує себе м'ясом, свіжими овочами й молочними продуктами, але імпортує зернові й інші види продовольства. Держава надає підтримку 6 тис. ферм, виділяючи субсидії й обмежуючи імпорт.

У транспортній системі провідну роль грає судноплавство - 1,2 тис. судів загальною водотоннажністю 233 тис. т, з них: торговельний флот - 40 судів тоннажем 10 тис. реєстрових тонн, 1 тис. траулерів і інших рибальських судів - 200 тис. т. Внутрішні перевезення здійснюються авто- і авіатранспортом, каботажними судами. Залізниць немає. Довжина автомобільних доріг 13 тис. км, з них із твердим покриттям 4 тис. км. Більшість доріг мають гравійне покриття. Кільцева дорога Hringvegur довжиною 1400 км. Налічується 160 тис. автомашин, 548 авто на 1 тис. чол. В 2001 році 12 аеропортів з бетонною злітно-посадочною смугою перевезли 1,36 млн. пасажирів.

Уряд, як в інших скандинавських країнах, проводить економічну політику, спрямовану на економічний ріст і повну зайнятість. Суспільний сектор 43,9% ВВП в 2000 році. Основними проблемами є обсяг вилову риби, коливання цін на неї й рівень витрат, пов'язаний із цінами на паливо, оскільки рибопромисловий флот залишиться головним споживачем імпортних нафтопродуктів. Тут орієнтуються на модель «держави загального добробуту», у якому широко діють соціальні програми (25,9% ВВП 2000 році). Ріст заробітної плати в 2002 році склав 5,6%. Завдяки політиці влади рівень безробіття не перевищує 3,9% при 43-годинному робочому тижні й рівні інфляції 6,7%.

Головною проблемою зовнішньої торгівлі є забезпечення позитивного сальдо зовнішньоторговельного балансу (в 2001 р. - 0,9% ВВП), що пов'язане з обмеженістю природних ресурсів і кон'юнктурою світового ринку. Загальний борг 96,2% від ВВП в 2001 р. Експорт 2 млрд. дол. (25% ВВП), а імпорт 2,5 млрд дол. (27,4%). Зовнішня заборгованість країни на рівні 2,2-2,6 млрд. дол. Географія експорту: країни ЄС 65%, США 13%, Японія 5%. Географія імпорту: ЄС 56%, Норвегія 9%, США 11%. Країна прийняла 1,2 млн. туристів. Товарообіг між Ісландією й Російською Федерацією - 43,8 млн. дол. при позитивному сальдо Російській Федерації.

Щодо соціальної політики держави, то заходи щодо страхування на випадок хвороби і при втраті працездатності було прийнято ще в кінці 19 ст., а в 1936 була затверджена розширена програма соціального страхування по хворобі і від нещасних випадків, особам літнього віку і інвалідам. Програма поширюється на всіх громадян Ісландії.

Ісландія - гарний приклад того, як бідна країна з мізерною кількістю населення близько 300 тисяч людей може досягти добробуту та стабільності. Динамічним розвитком економіки за останні десятиліття країна зобов'язана колишньому прем'єр-міністрові Девіду Оддсону. Отримавши в управління типову економічно відсталу скандинавську країну, Оддсон за короткий термін провів реформи. Відбулася приватизація державних підприємств; крім того, ринок робочої сили було лібералізовано, проведені реформи фінансової системи. Головним же успіхом Оддсона можна вважати масивне скорочення податків: наприклад, ставку податку на корпорації знизили з 50 до 18%, а податок на успадкування скорочений до 5%. Соціальна система Ісландії стала однією з найсильніших і найбільш успішних у світі після переходу від державної пенсійної системи до змішаної системи державного і приватного соціального страхування і успадкування.

Згідно з нещодавнім дослідженням міжнародної організації Transparency International, в Ісландії майже немає корупції. Індекс корумпованості цієї країни складає 9,6 - при 10-бальній шкалі, де 10 означає повну відсутність корупції. Індекс корумпованості України, для порівняння, складає 2,8 - таким чином, Україна знаходиться на однакових позиціях з Грузією, Малі, Домініканською Республікою, Монголією та Мозамбіком.

2. Фінансова криза Ісландії 2008-2009 років

В 2007 році ООН визнала Ісландію кращою країною для життя у світі. Світова фінансова криза 2008 року відбилася й на Ісландії. Курс ісландської крони впав на 60%, дуже сильно впав фондовий ринок. У банківській системі країни почалися дуже серйозні проблеми. Країна фактично виявилася на грані банкрутства. Країни Євросоюзу досить прохолодно поставилися до запитів про фінансову допомогу з боку Ісландії, займаючись рішенням своїх проблем. Більше того, частина ісландських активів була заморожена урядом Великобританії, з посиланням на антитерористичне законодавство.

Фінансова криза мала серйозні наслідки для ісландської економіки: вартість валюти країни впала щодо долара вдвічі, угоди по іноземній валюті були фактично припинені протягом багатьох тижнів, ринкова капіталізація ісландської фондової біржі, у якої 60% активів були акціями збанкрутілих банків - понизилася більш ніж на 90%.

Прем'єр-міністр Гейр Хаарде у звертанні до громадян попередив, що країна може стати банкрутом. Економічна ситуація в країні викликала масове невдоволення й протести, які привели 23 листопада 2008 року до масових безладь у Рейк'явіку. Поглиблення кризи підігрівало подальші безладдя, що привело до 25 січня 2009 року до відставки міністра торгівлі Ісландії Бьоргвина Сигурдссона, а 26 січня 2009 року прем'єр-міністр Ісландії Гейр Хорді оголосив про негайну відставку всього уряду країни.

1 лютого 2009 тимчасовий уряд очолила Йоханна Сигурдардоттир.

3 січня 2010 парламент Ісландії прийняв законопроект про виплату вкладникам з Великобританії й Нідерландів 3,4 млрд. дол., однак президент Ісландії Олафур Рагнар Гримссон (Olafur Ragnar Grimsson) наклав вето на законопроект. Парламент призначив на 6 березня всенародний референдум по прийняттю законопроекту про виплату вкладникам компенсації. Жителі Ісландії проголосували проти виплати компенсації.

У лютому 2009 року Голову Національного банку Ісландії Девіда Оддсона звинуватили у фінансовому банкрутстві країни. На ці закиди він відповів заявою на звільнення за власним бажанням. Що цікаве, заяву містер Оддсон написав за кілька хвилин до того, як парламент розглянув питання щодо його звільнення та призначення нового керівника Нацбанком. До речі, епопея зі звільненням тепер вже екс-керівника НБІ тривала майже місяць На початку лютого новий прем'єр-міністр країни Йоханна Сігурдардоттір заявила, що має намір виконати вимогу учасників багатоденних маніфестацій і звільнити Девіда Оддсона. Але чомусь голова Нацбанку затримався на своїй посади ще на три тижні. Додамо лише, що Ісландія через світову фінансову кризу зазнала чи не найсерйозніших втрат. Після кількох років підйому фінансова система країни опинилася на межі банкрутства. Влада країни, щоб врятувати ситуацію, націоналізувала три найбільші комерційні банки.

Рішення Ісландії приєднатися до ЄС головним чином виникло під руйнівною дією кризи ліквідності, котрої зазнала країна в жовтні 2008 року. Протягом лише декількох місяців після кризи державний борг Ісландії у 8 разів перевищив розмір внутрішнього валового національного продукту країни (ВВП).

"Це найісторичніше голосування в нашому парламенті після заснування республіки", - вважає Джоана Сігурдардоттір, Прем'єр-міністр Ісландії. Заяву Ісландії, ймовірно, розглянуть в Брюсселі протягом подальших двох років перед двома іншими кандидатами - Туреччиною та Хорватією, питання з якими повинно вирішитися до 2015.

"Я щасливий бачити, що перспективи розширення ЄС досягли також Північно-Західного кута Європи",[3] - сказав Олі Рейн, спеціальний уповноважений по розширенню ЄС.

"Вибір парламенту Ісландії показує "живучість" європейських програм, і видно, що з Європи прибуває надія", - заявив спеціальний уповноважений ЄС Жозе Мануель Баррозо.

З жовтня 2008 року ісландська крона втратила 85 відсотків своєї вартості по відношенню до євро. Ще до кризи кожен з трьох найбільших ісландських банків - Glitnir, Landsbanki і Kaupthing - мав непомірну кількість іноземного боргу. Нездатні сплатити борги у зв'язку з послабленням ісландської валюти, банки збанкрутіли, а за ними і весь ісландський фінансовий сектор потрапив у повне банкрутство.

Рішення приєднатися до ЄС пройшло певні протиріччя. Якщо воно буде схвалене, то Ісландія повинна буде розділити свої території рибного лову з іншими державами ЄС. Рибальство - безумовно, найбільша частина промислового сектора в Ісландії. Воно забезпечує 40 відсотків доходів країни.

До того ж, Ісландія відчуває нестачу в будь-яких інших важливих природних ресурсах. Проте замість того, щоб імпортувати нафту і газ, Ісландія компенсує 99 відсотків потреб енергії у вигляді електрики через поновлювані джерела - гідроелектричну та геотермічну енергії.

До економічної кризи за показниками Індексу розвитку людського потенціалу ООН розмістила Ісландію у списку розвинених країн під номером один. Вона також була 5-ою серед найпродуктивніших країн у світі з внутрішнім валовим продуктом у розмірі $54 858 на душу населення.

Для того, щоб боротися з інфляцією, що «знецінює» валюту країни, Ісландія підняла її процентну ставку до 18 відсотків у жовтні минулого року.

У 2009 році кількість туристів, що відвідали Ісландію, майже в 2 рази перевищила чисельність населення країни. «Немає лиха без добра» – в умовах кризи національної економіки з'являється гарна можливість для розвитку в'їзного туризму.

Ісландія вже більше року занурена у важку економічну ситуацію через банкрутства головних банків країни та необхідності повернення інвестицій іноземним компаніям і приватним особам, які вкладали кошти в ісландські фінансові інститути та різні сфери місцевого бізнесу в епоху економічного буму. Наслідком критичного становища в економіці стала різка девальвація національної валюти і через це – рекордний приплив туристів у 2009 році, що досяг рівня 566 тисяч чоловік. І це для країни з населенням трохи більше 300 тисяч!

Наприкінці 2008 року Ісландія вже пропонувала знижки туристам, тому 2009 став найбільш підходящим для відвідування країни гейзерів. Минулорічні статистичні дані підтвердили прогноз аналітиків – Ісландія продовжує залишатися досить «дорогий» країною, але вартість послуг і товарів в ній вже набагато нижче, ніж у її північних і, тим більше, південних європейських сусідів.

Економічна криза дозволила Ісландії зайняти перше місце в списку найбільш привабливих для туристів країн, який щорічно складає видавництво Lonely Planet, що спеціалізується на випуску путівників.

Подорож до Ісландії, чия економіка сильно постраждала від світової кризи, стало значно доступнішою, зазначають укладачі рейтингу Best In Travel 2010, опублікованого 2 листопада 2009.

3. Ісландія відвернула можливість національного дефолту

Ісландський уряд не буде оголошувати дефолт по національному боргу. Про це заявив міністр фінансів країни Стейнгримур Сигфуссон (Steingrimur Sigfusson), повідомляє Bloomberg. Заява міністра пролунала наступного дня після того, як Ісландія відмовилася виплачувати компенсації вкладникам потерпілий крах банку Icesave (інтернет-підрозділу провідної кредитної установи країни Landsbanki).[4]

5 січня агентство Fitch понизило суверенний рейтинг Ісландії до рівня "BB+", на один щабель нижче інвестиційного. У свою чергу, Великобританія, одна із країн, що зробили допомогу Ісландії, пригрозила останній заморозити її вступ у Євросоюз у майбутньому.

На виплату компенсацій по боргах Icesave повинне було бути виділене 3,8 мільярди євро з бюджету, так що на кожного жителя країни довелося б по 12 тисяч євро. У результаті ісландці виразили невдоволення цим рішенням парламенту. Під тиском суспільної думки президент країни Олафур Рагнар Гримссон наклав вето на відповідний законопроект. Тепер рішення про виплату компенсацій буде прийнято на всенародному референдумі.

Варто відзначити, що виплати по втратах від краху Icesave були однією з умов надання Ісландії стабілізаційного кредиту МВФ наприкінці 2008 року. Клієнтами Icesave були, у числі інших, 300 тисяч британців, загальна сума внесків яких досягала чотирьох мільярдів фунтів стерлінгів (близько 5 мільярдів євро).

Ісландія постраждала від світової фінансової кризи сильніше більшості країн світу. У вересні-жовтні 2008 року уряд змушений був націоналізувати три найбільших банки країни. Держава змогла запобігти можливий дефолт завдяки фінансовій допомозі з-за кордону, у тому числі й від МВФ. Серед можливих кредиторів Ісландії також називалася й Росія.

4. Допомога Росії для Ісландії

Росія погодилася допомогти Ісландії, маленькій острівній державі, надавши їй величезний стабілізаційний кредит за неймовірно низькою на сьогоднішній день ставкою. Що це - безглузда щедрість або далекоглядний геополітичний крок? І взагалі, 4 мільярди євро - це багато або мало? Доля Ісландії до недавніх пір росіян не хвилювала зовсім.

Тим часом, у Європі ісландська тема обговорюється вже давно. Ця «країна - хедж-фонд», країна-зразок ліберального економічного регулювання й зразкова модель економіки, що розвивається швидко, ще наприкінці 2007 року, першою у світі, зштовхнулася з повноцінною економічною кризою. Валюта Ісландії - крона - з початку 2008 року втратила вже третину своєї вартості стосовно євро. Провідні ісландські банки - Kaupthing, Glitnir і Landsbanki - впали жертвою атак міжнародних фінансових спекулянтів. Наприкінці вересня влади країни викупили (читай - націоналізували) банк Glitnir, 7 жовтня - Landsbanki, а банк Kaupthing у цей же день одержав від національного банку Ісландії кредит в 500 млн євро. Восени 2008 року стало очевидно, що Ісландія може виявитися першою у світі країною, доведеною поточною світовою кризою до стану країнового дефолта.

Чому так оглушливо лопається міхур ісландської економіки? Занадто швидко ріс - уважають у МВФ. За 2003-2007 роки внутрішній валовий продукт (ВВП) країни виріс на 25%, причому цей бадьорий ріст відбувався в основному за рахунок зовнішніх запозичень. Щоб залучити іноземні інвестиції, влади країни зміцнювали валюту й задирали процентні ставки (до початку 2008 року вони були найвищими в Європі - 15,5% річних). У результаті сформувався дивовижний дисбаланс: скромний ВВП, з одного боку, і величезні фінансові активи вкупі з дивовижними заборгованостями, з іншого. За підсумками 2007 року ВВП Ісландії становив усього $16 млрд., активи фінансового сектора - 1000% ВВП, зовнішній борг - 550% ВВП.

У травні 2008 року, коли Ісландія вже щосили тонула, центробанки трьох скандинавських країн - Швеції, Данії й Норвегії - створили спеціальний фонд для екстреної підтримки валюти Ісландії розміром в 2,3 млрд доларів. Зараз одна Росія готова на ті ж цілі дати Ісландії майже у два з половиною рази більше. Тобто 4 млрд. євро по ісландських мірках - це багато, дуже багато.

Судячи з повідомлення Нацбанку Ісландії, Росія обіцяла їм кредит по ставці LIBOR+ (0,3-0,5)%. Для порівняння: російський Центробанк буде кредитувати ВЕБ під LIBOR+1%. У ситуації, коли російські чи влади не щодня проводять екстрені наради по розробці антикризових мір, це виглядає як мінімум дивно.[5] Отут самим би впору врятуватися, а не кредитувати когось на пільгових умовах – скаже обиватель. І буде не цілком правий.

Є як мінімум кілька резонів, по яких Росії варто погодитися видати Ісландії цей кредит.

Перший і головний - геоекономічний.

Лідери різних країн поступово починають розуміти, що врятувати світ, що потопає в безодні фінансової кризи, можна лише усім світом. Зовсім недавно глава ВБ Роберт Зеллик уже виступив із пропозицією про розширення великої вісімки за рахунок країн БРИК, Мескики, Саудівської Аравії й ЮАР. Про необхідність забути на час про особисті амбіції, припинити політичні дрязги, світові лідери говорять все частіше. Пора вже щось і робити.

Прийти в такий момент на допомогу Ісландії для Росії - це рішення, продиктоване пекучою потребою. У Росії зараз є накопичені в період дуже дорогої нафти запаси. Міжнародні резерви ЦБ за станом на кінець вересня - це 566 млрд. доларів, ще 32 із зайвим мільярда доларів складено у Фонді національного добробуту й Резервному фонді.

Адже численні кредитори Ісландії, у яких вона набрала величезні кредити - це переважно європейські банки. Оголоси Ісландія дефолт - у штопор піде вся Європа. І обов'язково потягне за собою Росію, що має шанси вибратися із кризи, що називається, «малою кров'ю». Виходить, що, рятуючи Ісландію, Росія рятує насамперед себе.

Є менш глобальні й сугубо прагматичні міркування.

Кризи рано або пізно проходять. А союзники (іноді) залишаються. Та ж Ісландія, бурхливим розвитком якої з вигодою для себе кілька років користувалися підприємці з різних європейських країн, після такого жесту стане напевно більш прихильно ставитися до російських інвестицій. Поки російсько-ісландський товарообіг становить приблизно 100 мільйонів доларів у рік. А російський бізнес (в особі Романа Абрамовича й Олега Дерипаски) зовсім незадовго до кризи почав цікавитися можливістю інвестицій у цю країну. Зараз, до слова, ціна входження в ісландську економіку може виявитися досить низькою.

Висновки

Отже, основним джерелом доходів в Ісландії були рибальство й рибообробка. Однак в останні роки відбувається інтенсивна диверсифікованість промисловості на основі дешевої поновлюваної енергії (в основному — геотермальні джерела й гідроенергія). Ісландія – держава загального добробуту, в якому широко діють соціальні програми.

Ісландія може стати наступною країною, що приєднається до Європейського Союзу у зв'язку з критичним станом її економіки.

Економісти вважають, що якби Ісландія використовувала євро як свою основну валюту, цій кризі в значній мірі можна було б запобігти, оскільки євро може забезпечити стабільність щодо таких коливань валюти. І це, можливо, не завдало б економіці Ісландії такої сильної шкоди. Окрім сильного євро, приєднання до ЄС могло б надати країні кращу фінансову та політичну підтримку для того, щоб благополучно пережити економічну кризу.

Росія в допомогу Ісландії виділила 4 мільярди євро. Маючи на увазі преддефолтний стан Ісландії, згода Росії допомогти їй стабілізаційним кредитом у розмірі 4 млрд євро (міністр фінансів Олексій Кудрин все-таки зізнався, що Росія погодилася видати цей кредит, хоча до цього спростовував заяви ісландського нацбанку) - це рятувальне коло. Причому досить солідне коло.

Якщо б Ісландія оголосила дефолт, то у штопор піде вся Європа. І обов'язково потягне за собою Росію. Тобто, рятуючи Ісландію, Росія рятує насамперед себе.

Список використаної літератури:

1. Большая советская энциклопедии. – Исландия.

2. Ісландія подала заявку на вступ до Євросоюзу // Євробюлетень. Інформаційне видання Представництва Європейської Комісії в Україні. – №8-9, серпень-вересень 2009 року. – с.18.

3. Исландия отвергла возможность национального дефолта // Портал новостей Автоман [1] Сайт свободной энциклопедии Википедия [2] Сайт свободной энциклопедии Википедия [3] Ісландія подала заявку на вступ до Євросоюзу // Євробюлетень. Інформаційне видання Представництва Європейської Комісії в Україні. – №8-9, серпень-вересень 2009 року. – с.18.

[4] Исландия отвергла возможность национального дефолта // Портал новостей [5] Купим Исландию. Дорого. Звонить: Москва, Кремль // Елена Загородняя,  РИА Новости - 08 октября 2008.