Шаріат
Чернігів-2005
Вступ
Іслам має сувору систему заборон і приписів, які викликають негативне ставлення до цієї релігії серед представників інших вірувань , зокрема на Заході. Ця назва цього віровчення перекладається з арабської
мови як “покірність волі Аллаха». Віруючі називають себе мусульманами ,себто покірними. Норми та правила шаріату не є для них обтяжливими,а становлять спосіб їх життя.
Існують різні методи оцінки стилів життя: спостереження за наслідками, експериментальна
перевірка (приміряння до себе ), вивчення думок авторитетів, аналіз
обґрунтування певного життєвого шляху та його порівняння з відомими та
близькими традиціями. Можливо, наші “цивілізовані” норми
моралі та поведінки для мусульман виглядають не менш дико, ніж
для нас приписи шаріату.
2. Священними книгами мусульман є Коран (послання Аллаха,
передане людям через пророка Мухаммеда
) і Суна (збірник переказів про життя і діяльність пророка ).
Для втілення
заповітів пророка у повсякденне життя потрібне було тлумачення цих священних
книг. Цим займалися мазхаби - релігійні школи ісламу. Найбільш
відомі стали чотири з них: халіфізм, малікізм, шафіїзм і ханбалізм. Вони
відрізняються між собою ступенем консервативності. Найконсервативнішими є
ханбалісти. Ханіфізм, навпаки, являє собою найтолерантнішу течію ісламу, котра
найсильніше змінюється з часом і здатна пристосовуватись до будь-якого
етнокультурного середовища.
Незважаючи на
зовнішні відмінності, усі ці школи мирно співіснують між собою навіть в межах
однієї країни Кожен мусульманин має право протягом життя змінювати свої
симпатії на користь якоїсь із шкіл відповідно до внутрішніх переконань .
На основі
вчень, вироблених цими школами, та
звичаєвого права (адату) виникла єдина система мусульманського права - шаріату.
У перекладі з арабської мови це слово означає “намічений”,
“приписаний”.
Мусульманське
право єдине. Воно не розділяється на цивільне, карне і релігійне, бо релігійне
і суспільно-правове життя мусульман тісно пов’язані між собою.
Основною
тенденцією цієї правової системи є оцінка різних життєвих обставин з точки зору
релігії:
Шаріат
складається з трьох блоків:
а) аб-адат (блок,що
визначає релігійні обов’язки мусульман );
б) муам-аят (цей блок
умовно можна назвати переліком свобод мусульман ) ;
в) ук-убат (система
покарань );
На основі
шаріату здійснюється правосуддя і будується законодавство у мусульманських
країнах, хоча останнім часом у громадсько-правовій сфері цих країн усе більш
відчутними стають світські впливи.
3. Існує п’ять “стовпів” ісламського віровчення:
Ø аш-шахада (сповідання віри )
Для переходу в іслам
потрібно тричі у присутності свідків виголосити на арабській мові формулу: ”Немає
Бога, крім
Аллаха, а Мухаммед - пророк Його”;
Ø ас-самат, намаз(молитва).
Мусульмани моляться
п’ять разів на день (на світанку, опівдні після-обід, при заході сонця і перед
сном ). Під час молитви читаються перша та деякі інші сури
Корану і фатіха .Окрім обов’язкових, існують і добровільні особисті молитви, які
читаються в інший час. Молитві передує ритуальне очищення (обмивання рук, ніг і
обличчя або усього тіла при серйозній нечистоті).
Під час молитви (як
колективної, так і індивідуальної ) мусульмани повертаються обличчям у сторону
Мекки ;
Ø ас-саум (піст).
У мусульман існує
лише один піст - піст протягом священого місяця рамазан. У зв’язку з тим , що
мусульмани користуються місячним календарем, цей місяць може припадати на різні
пори року. Мусульманський піст відрізняється від християнського тим, що вимагає
повного утримання від їжі, пиття й виконання подружніх обов’язків лише під час
світлого часу доби. Від посту і п’ятикратної щоденної молитви за певних умов
звільняються люди похилого віку, вагітні жінки, хворі та подорожні;
Ø аз-закат (податок на користь бідних) - прогресивний;
Ø аль-хадж(паломництво).
Останній обов’язок
почесний. Його протягом свого життя намагається здійснити кожен мусульманин,
але далеко не кожному це вдається. Хадін зараховується лише у певні дні і за
умов принесення відповідних жертв й виконання інших ритуалів. Особи, котрі
здійснили паломництво, отримують титул ходіні, право носити галму і
користуватися повагою й авторитетом серед одновірців.
Чотири з п’яти
фундаментальних положень ісламу містять моральні настанови та обрядові правила,
тому ісламське право значно розвиненіше за догматику. Воно визначає
переконання, формує моральні цінності та релігійну совісність, а також визначає
конкретні норми взаємин.
Вважають, що
причиною католицького юридизму є те, що під час панування єресі іконоборства у
Константинополі західноєвропейські філософи здобували освіту в мусульманських країнах.
Згідно з
шаріатом, дії мусульман можуть поділятися на п’ять
категорій:
·
обов’язкові,
невиконання яких карається;
·
рекомендовані;
·
дозволені;
·
ганебні (засуджуються, але
не караються);
·
заборонені, котрі
засуджуються й караються.
Вчинки оцінюються не
стільки з точки зору наявного факту, скільки з точки зору наміру. Таким чином,
мета могла виправдати засоби. Між іншим, джихад (саме слово у перекладі з
арабської мови означає ”справедливість”)—це не стільки священна війна проти
невірних джаурів, скільки стан підвищеної готовності здійснити будь-який вчинок
і принести будь-яку жертву для Аллаха і в ім’я Аллаха. Під час ведення
священної війни воїн міг узяти собі чотири п’ятих
здобичі, а у випадку смерті він потрапляв прямо в рай.
Окрім
військової здобичі, законними способами здобування багатства вважалися
наступні: мисливство; рибальство; освоєння цілини; “добування того, що в землі”;
обробіток сировини; праця в наймі; успадкування та отримання власності у
подарунок чи у якості нагороди.
4. Шаріат містить багато заборон, частина з яких
може видатись нам незрозумілими нелогічними, недоречними, негуманними, занадто
суровими, застарілими і в кінцевому випадку несправедливими.
Перш за все,
вражає широке застосування, різноманітність й витонченість тілесних покарань,
аж до смертної кари.
На смерть
каралися такі злочини як: подружня зрада жінки, зрада рабинею свого господаря,
проституція, сексуальні збочення, алкоголізм, розповсюдження і вживання
наркотиків, чотирикратне порушення посту, негідне життя на землі та незгода з
Аллахом. Останні два злочини тлумачились досить невизначено, що давало привід
для зловживань.
Щодо інших
злочинів, то крадіжки карались жорстокіше за вбивства із-за освячення кровної
помсти. Коран дозволяє помсту в межах еквівалента: вільного за вільного, раба
за раба… У деяких мусульманських країнах існують спеціальні клініки, які за
вироком, шаріатського суду завдають винним тих тілесних пошкоджень, які ті
чинили своїм ближнім. При завданні якихось матеріальних збитків винний повинен
відшкодувати їх у еквівалентному розмірі.
Значне місце
в шаріаті відіграють заборони (харам). Так у їжі, окрім заборон на свинину,
кров, падаль і м’ясо ракоподібних, існує заборона на і на м’ясо
чистих тварин забитих без відповідного ритуалу. Заборона на алкогольні напої
досить м’яка – забороняється лише цілеспрямоване і надмірне їх
вживання.
Таким чином,
жорстокість заборон і покарань являється вагомим чинником у формуванні
дисципліни.
5. У мусульманських країнах існує узаконене
багатоженство. Чоловікові дозволялось мати чотирьох дружин за умови можливості
їх утримання, а кількість рабинь необмежувалось.
Жінки все
своє життя проводили у гаремі. Їм був закритий шлях до здобуття освіти та
суспільної діяльності. У мечетях вони молилися у спеціально відведених
приміщеннях, хоча в Корані взагалі сказано, що жінці корисніше молитися вдома.
Вхід у гарем заборонений для сторонніх.
На вулиці
жінки повинні були носити спеціальний одяг – паранджа, - щоб приховати обличчя
і фігури (Зараз обмежуються носінням хусток чи спеціальних головних уборів).
Згідно з шаріатом, якщо заміжня жінка відкриє своє обличчя іншому чоловікові,
то це достатня підстава для розлучення.
Чоловік міг
змінювати жінок у ході шлюбів та розлучень, а жінка права на розлучення не
мала. Вона мусила погоджуватись з усіма рішеннями чоловіка, навіть при
розлученні. У юридичних відносинах дві жінки прирівнювались до одного чоловіка.
Окрім таких
обмежень, шаріат давав жінкам і певні права. Так жінку не могли позбавити
дитини, яка потребує її догляду. Зазвичай це були діти до семи років, але і
після цього віку батько не завжди і не за усіх умов міг забрати дитину.
За жінками не
давалось приданого. Навпаки, чоловіки мусили давати певну плату (калим) чи
відробляти за наречену в домі тестя. Фактично, дівчата (навіть неповнолітні)
використовувались родинами як товар.
6. При народженні дитини, особливо сина,
мусульмани приносять жертви , супроводжуючи жертвоприношення особливою молитвою
за дітей.
Важливим
сімейним торжеством було обрізання. Цей обряд здійснювали у семирічному віці.
Хлопця заздалегідь готували до ритуалу. Після операції хлопець уже не
повертався на жіночу половину дому і жив окремо від сестер.
Шаріат чітко
визначає ритуал шлюбу. Підчас вінчання молодим читається четверта сура Корану,
у якій роз’яснюється обов’язки жінки та її права.
Найдорожче
для мусульман обходиться похорон, бо потрібно заплатити служителям культу,
роздати милостиню дервішам (монахам) і біднякам, а також налаштувати
поминальний обід для родичів та гостей.
7. У мусульман існує п’ять
головних релігійних свят:
v
ураза – байрам
(розговіння) – у цей день правовірні збираються у мечеті, де кожен звітує про
те, чого він досягнув у духовному плані за час посту і які вчинив гріхи та
виплачує закят, а мулла визначає покарання для тих, хто згрішив;
v
курбан – байрам
(сімдесятий день після закінчення посту) – це час триденного жертвоприношення,
під час якого відбувається вшанування святині Кааби у Мецці;
v
день народження Мухаммеда
(12 рабн-аль-аввась ) припадає на третій місяць мусульманського року;
v
Раджиб-байрам (день
чудесного вознесіння пророка до Аллаха);
v
Двадцять сьомий день рамазану
(день передачі Корану ) – у цей день віруючі моляться до Аллаха про свої
житейські справи.
Висновок
Попри всі
упередженості і стереотипи, іслам по своїй суті - релігія миролюбна. Вона
об’єднує людей, а для того, щоб таке об’єднання мало творчий потенціал, його
потрібно організувати. Методом цієї організації у мусульманстві є дисципліна
вироблена шаріатом.
Існує версія,
що чим агресивніший по своїй природі є колектив, тим жорстокіші правила мають
підтримувати його стабільність. Можливо, з такої позиції можна оцінювати
справедливість чи доцільність шаріату.
Література
1.
Лубський В. І. “Релігієзнавство” –
К., 1997.-480с.
2.
Васильєв Л.С. “ История
религий Востока ” – М., 1988.-416с.
3.
Росс Ф., Хиллс Т. “Великие
религии человечества”- М., 1999.-322с.
4.
Философия и религия на
зарубежном Востоке: 20 век /Отв.
Ред. Степанян М. П., 1985- 272с.