Волоконный оптический гироскоп

Волоконный оптический гироскоп

ФЛАВОНОЇДИ З ГАСТРОПРОТЕКТОРНОЮ ДІЄЮ

РЕФЕРАТ

Цілющі властивості багатьох рослин зумовлені головним чином наявністю флавоноїдів, але також вони можуть бути під впливом інших органічних і неорганічних сполук таких як, кумарини, алкалоїди, терпеноїди, дубильні речовини, антиоксидантні мікроелементи, наприклад,  мідь, марганець.

Флавоноїди являють собою велику групу (більше 5000) поліфенільних сполук C₆-C₃-C₆-ряда. Через те, що ці сполуки володіють різноманітним спектром біологічної дії, а саме володіють антиоксидантною, антибактеріальною, противірусною, протизапальною, спазмолітичною, антисекреторною,  гастропротеторною , Р-вітамінною дією, також флавоноїди можуть поглинати ультрафіолетове випромінювання і частину видимого світла, таким чином захищаючи рослинні тканини від зайвої радіації,  їх використовують у лікуванні різних захворювань.

Об’єктом роботи було обрано клас флавоноїдів. Предметом  роботи є дослідження гастропротекторних властивостей флавоноїдів. Метою роботи є огляд вітчизняної та зарубіжної літератури стосовно гастропротекторних властивостей флавоноїдів.

Завданням роботи є:

1. Виконати загальний пошук на наявність літератури про гастропротекторні властивості флавоноїдів.

2. Визначити основні напрямки курсової роботи.

3. Ретельно обробити всі матеріали про гастропротекторні властивості флавоноїдів.

4. Зробити відповідні висновки.

Мною було опрацьовано 9 вітчизняних та 17 зарубіжних джерел щодо флавоноїдів. Було виявлено, що для  лікування хвороб шлунку застосовують препарати, що мають серйозні побічні ефекти. У зв’язку з цим у світі поширюється використання лікарських рослин для профілактики і лікування різних патологій. Вдале поєднання малої токсичності і високої фармакологічної активності робить флавоноїди надзвичайно перспективними для профілактики і лікування ряду серйозних захворювань.

Вміст флавоноїдів в рослинах різний: в середньому 0,5-5%, але може досягати 20% [10].

На нагромадження флавоноїдів у рослинах впливають різні чинники: вік і фази розвитку рослин. Найбільша кількість флавоноїдів у багатьох рослин накопичується у фазі цвітіння, а у фазі плодоносіння їхня кількість зменшується.

 Було виявлено, що основними флавоноїдами, що виявлять гастропротекторну дію є кверцетин, рутин, кемпферол, бутеїн, лютеолін та апігенін. Вони проявляють її в тому, що підвищують стійкість слизової оболонки шлунку і дванадцятипалої кишки до дії агресивних факторів. Слизова поверхня шлунку є предметом атаки фізичних, хімічних або мікробіологічних агентів, що діють на нього.

Кверцетин (2.1) може покращувати стан слизової шлунка і за рахунок зменшення інтенсивності перекисного окиснення ліпідів [15].

Рутин (2.2) є глікозидом кверцитину. Він володіє антиоксидатними властивостями, тому рутин виявляє гастропротектону активність.

Кемпферол (2.3) є біологічним маркером при багатьох запальних захворюваннях. Він також покращує бар’єрні функції кишкового епітелію завдяки підвищенню експресії білків, також кемпферол знижує проникність епітелію.

Бутеїн(2.4) є потужним антиоксидантом і протизапальним агентом, що має дуже важливе медичне значення.

Лютеолін (2.5) виявляє нейропротекторну дію [23]. Він  в індивідуальному стані, а також в комплексі із супутньою розмариновою кислотою(2.6) виявляє протиалергічні та протизапальні властивості.

Апігенін (2.8) має виражену спазмолітичну дію і саме цим допомагає при лікуванні хвороб шлунково-кишкового тракту.

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………..6

РОЗДІЛ І . Загальна характерника біологічної дії флавоноїдів та їх рослинні джерела……………………………………………………………………………….9

РОЗДІЛ II. Представники флавоноїдів, що виявляють гастропротекторну дію.

2.1. Кверцетин…………………………………………………………………....…12

2.2.Рутин…………………………………………………………………………….13

2.3. Кемпферол……………………………………………………………….……..14

2.4.Бутеїн……………………………………………………………………………16

2.5. Лютеолін……………...………………………………………………………...17

2.6. Апігенін……………………………………………………………...…………18

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...……20

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………..21

ВСТУП

Зараз використання натуральних продуктів для профілактики і лікування різних патологій зростає у всьому світі. Це особливою мірою стосується флавоноїдів.

Цілющі властивості багатьох рослин зумовлені головним чином наявністю флавоноїдів, але також вони можуть бути під впливом інших органічних і неорганічних сполук таких як, кумарини, алкалоїди, терпеноїди, дубильні речовини, антиоксидантні мікроелементи, наприклад,  мідь, марганець.

Флавоноїди являють собою велику групу (більше 5000) поліфенільних сполук C₆-C₃-C₆-ряда. Основою будови молекул флавоноїдів є трицикл флавана, в якому два бензольних ядра A та B з’єднані одне з одним пропановим мостиком із Оксигеном, утворюючи гетероцикл (1)  [1].

A

B

1

З урахуванням хімічної природи молекул і положенням замісників на кільцях вони поділяються на 14 різних груп, шість з них флавони, флавоноли, флаванони, ізофлавони, катехіни, і антоціани – особливо добре вивчені.

Флавоноїди захищають рослини від несприятливих факторів середовища, виконують аналогічні функції і у тварин, організм яких не виробляє цих речовин, але споживає їх з їжею. Хоча концентрація флавоноїдів в організмі тварин істотно менше, ніж у рослин, ці речовини зберігають свої захисні функції і в нормі постійно присутні в крові, лімфі і міжклітинних рідинах, діючи на рецептори сигнальної системи клітин. Вони потрапляють також у цитоплазму, допомагаючи роботі деяких ферментів. В даний час є безліч свідоцтв зміни експресії і функціонування різних білків у цитоплазмі та ядрі, хоча молекулярні механізми, що пояснюють механізми впливу флавоноїдів на функціонування білків, мало вивчені. Крім того, в організмі тварин флавоноїди піддаються різноманітним хімічним модифікаціям. Продукти метаболізму флавоноїдів також володіють біологічною активністю [2].

Флавоноїди володіють антиоксидантною, антибактеріальною, противірусною, протизапальною, спазмолітичною, антисекреторною,  гастропротеторною ,              Р-вітамінною дією, також флавоноїди можуть поглинати ультрафіолетове випромінювання і частину видимого світла, таким чином захищаючи рослинні тканини від зайвої радіації.

Флавоноїди також можуть діяти в шлунково-кишковому тракті, що мають спазмолітичну, анти-секреторну, протидіарейну і противиразкову дію [3].

Як відомо, система травлення виконує різноманітні функції, головна з яких полягає в розщепленні їжі до найдрібніших частинок і перенесення цих частинок у внутрішнє середовище організму. Ця функція здійснюється за рахунок механічних процесів (пережовування і перемішування їжі, просовування її по травному тракту), так і шляхом секреції травних соків.

У процесі переміщення по травному тракту, за участю ферментів, що потрапили з їжею білки, жири та вуглеводи розкладаються до речовин, що можуть всмоктуватися. В подальшому відбувається переніс кінцевих продуктів травлення, води, солей і вітамінів через слизову оболонку кишечнику  із травного тракту в кров і лімфу.

Таким чином, однією із важливих умов ефективної роботи шлунково-кишкового тракту являється цілісність слизової оболонки протягом всіх відділів травного каналу.

Дуже важливою є гастропротекторна функція флавоноїдів. Вона полягає в тому, що флавоноїди підвищують стійкість слизової оболонки шлунку і дванадцятипалої кишки до дії агресивних факторів. Слизова поверхня шлунку є предметом атаки фізичних, хімічних або мікробіологічних агентів, що діють на нього. Попередня обробка з різними речовинами, може ефективно зберегти оболонку шлунку від розвитку ерозій та виразок [4]. Це і є гастропротекторна дія,яка  може бути здійснена шляхом або активації природних механізмів, або з утворенням додаткового захисного бар’єру в області ерозії або виразки.

Для лікування хвороб шлунку застосовують препарати, що мають серйозні побічні ефекти. У зв’язку з цим у світі поширюється використання лікарських рослин для профілактики і лікування різних патологій.

Мета роботи: аналіз літератури про флавоноїди з гастропротекторною дією.

Об’єкт роботи: клас флавоноїди .

Предмет роботи: з’ясування гастропротекторних властивостей флавоноїдів.

Завдання роботи:

1. Виконати загальний пошук на наявність літератури про гастропротекторні властивості флавоноїдів.

2. Визначити основні напрямки курсової роботи.

3. Ретельно обробити всі матеріали про гастропротекторні властивості флавоноїдів.

4. Зробити відповідні висновки.

РОЗДІЛ I

Загальна характерника біологічної дії флавоноїдів та їх рослинні джерела.

Різноманітність функцій флавоноїдів, відомих в даний час, настільки величезна, що абсолютно неможна стверджувати напевно, коли, де і яким чином проявлять себе дані сполуки [5].

Цікаво, що флавоноїди та їх похідні володіють меншою тоскичністю і виявляють менше побічних ефектів, ніж аналогічні лікарські препарати, отримані з інших джерел. Так само необхідно враховувати, що надмірне споживання якогось продукту може викликати негативні наслідки. Флавоноїди не є вийнятками з цього правила, але аспекти негативної дії флавоноїдів ще мало вивчені. З високою обережністю треба відноситися до великої дози очищених флавоноїдів, що пропонуються в якості харчових добавок [2].

Високої біологічної дії флавоноїдам надають фенольні гідроксильні і карбонільні групи, які входять до складу цих сполук.

Біологічну дія флавоноїдів пояснюють регуляцією окисно-відновних процесів, стабілізацією клітинних мембран, модуляцією активності ферментів і рецепторів [1].

Інтерес до біологічної активності флавоноїдів пов’язаний з тим, що вони, будучи еволюційно адекватними організму людини, обумовлюють антиоксидантні, ангіопротекторні, гепатопротекторні, жовчогінні, діуретичні, нейротропні і інші найважливіші фармакологічні властивості [6].

Вдале поєднання малої токсичності і високої фармакологічної активності робить їх надзвичайно перспективними для профілактики і лікування ряду серйозних захворювань [7].

Дані природні сполуки та їх аналоги є ессенціальними для організму людини, тобто ті, що потребують постійного надходження з їжею, або у вигляді ліків чи харчових добавок [5].

Механізм дії флавоноїдів заснований на їх здатності обривати розгалужені ланцюгові реакції окислення: взаємодіючи з радикалом, вони віддають протон, перетворюючи радикал в молекулярний продукт, а самі перетвоюються в слабкий феноксил-радикал, не здатний приймати участь в продовженні ланцювої реакції [8].

У медицині флавоноїди застосовують переважно як Р-вітамінні та капілярозміцнювальні засоби. Найбільше використовують рутин. Уперше він був виділений із рути (Ruta graveolens), а потім знайдений у багатьох інших рослинах. Він, як і інші флавоноїди, підвищує еластичність кровоносних судин, знешкоджує важкі метали, має протипухлинну та протирадіаційну дію, нетоксичний і не спричинює побічної дії  [9].

Треба ще зазначити про позитивну дію флавоноїдних сполук на серцеву діяльність. Окремі флавоноїди збільшують амплітуду скорочень серця, відновлюють роботу його при втомі й отруєнні хлороформом, хініном, нормалізують порушений серцевий ритм.

Флавоноїди широко поширені в рослинному світі. Вони накопичуються у вигляді глікозидів багатьма лікарськими рослинами. У значних кількостях вони містяться у корені солодки (Glycyrrhiza glabra L.), траві собачої кропиви (Leonurus cordiaca L.), квітках цмину піскового (Helichryzum arenarium L.), плодах чорної смородини і відзначаються широкою терапевтичною дією.

Більш часто флавоноїди зустрічаються в тропічних і альпійських рослинах. Виявлені також і у нижчих рослинах: зелені водорості (ряски), спорові (мохи, папороті), хвощі (хвощ польовий), а також у деяких комахах (білий метелик). Знаходяться флавоноїди в різних частинах рослин, але частіше в надземних: квітках, листках, плодах; значно менше їх в стеблах і підземних органах  (солодка, шлемник байкальська, стальник польовий).

Вміст флавоноїдів в рослинах різний: в середньому 0,5-5%, але може досягати 20% [10].

На нагромадження флавоноїдів у рослинах впливають різні чинники: вік і фази розвитку рослин. Найбільша кількість флавоноїдів у багатьох рослин накопичується у фазі цвітіння, а у фазі плодоносіння їхня кількість зменшується.

Чинники зовнішнього середовища (світло, грунт, кліматичні умови, висота над рівнем моря й ін.) сильно впливають на нагромадження флавоноїдів. У південних районах рослини більш багаті ними. Збільшується вміст флавоноїдів у високогірних районах, а також під впливом світла і на грунтах, багатих мікроелементами.

Найбільш багаті ними молоді квітки, незрілі плоди. Знаходяться флавоноїди в клітинному соку в розчиненому вигляді.

РОЗДІЛ II

Представники флавоноїдів, що виявляють гастропротекторну дію.

2.1. Кверцетин

Назва IUPAC - 3, 3', 4', 5, 7-пентагідроксифлавон  (2.1).

2.1

Кверцитин, по своїй природі є флавоноїдом. Він має дуже широкий спектр біологічних властивостей, через це кверцетин може бути корисним для здоров'я людини, тому інтерес додавання цього флавоноїду з різних традиційних харчових продуктів зростає [11],  хоча він  утворений і накопичується виключно в рослинних організмах [3].

Кверцетин має різнобічні фармакологічні характеристики (протизапальну, антиоксидантну, радіопротекторну дії), виявляє елементи кардіо- , нефро -, гастро- та хондропротекції [12].

Кверцетин являє собою тверду кристалічну речовину жовтого кольору, без запаху і смаку, не розчинний у холодній воді, оліях та жиророзчинниках. Кверцетин добре розчинняється в гарячій воді та у водно-спиртових розчинах [13].

Природними джерелами 3, 3', 4', 5, 7-пентагідроксифлавону є цибуля, яблука, чай, ягоди, овочі, горіхи, листя, стебла і насіння багатьох рослин. Вміст кверцетину в добовому раціоні людини, багатому на овочі і фрукти, становить 20-35 мг.

Чорний чай, червоне вино і різні фруктові соки  також були визначені як багаті харчові джерела кверцетину [11].

Біологічна активність кверцетину та інших флавоноїдів є різноспрямованою, але кількість дослідницьких даних відносно їх використання для попередження і лікування хвороб шлунка до цього часу залишається незначною .

Багаторівнева фармакологічна активність кверцитину, а саме висока енергозберігаюча активність, реалізація високого антиоксидантного потенціалу, протизапальну дію, безсумнівно, дозволяє проводити корекцію більшості патологічних станів шлунково-кишкового тракту.

Кверцетин - модулятор активності ферментів. В основі біохімічних і фармакологічних ефектів кверцетина полягає виборча інгібуючи дія щодо безлічі важливих ензимів клітини, що дозволяє ставити його в ряд специфічних біорегуляторів багатьох ферментативних процесів. Цю унікальну властивість кверцитину необхідно брати до уваги, оскільки з його допомогою можливо врегулювати багато патологічних порушень, що відбуваються в окремих клітинних структурах або в цілому організмі [14].

Кверцетин може покращувати стан слизової шлунка і за рахунок зменшення інтенсивності перекисного окиснення ліпідів [15].

Регулярне споживання продуктів, які містять кверцетин, знижує ризик хронічних захворювань, у тому числі хвороб кардіоваскулярної системи, деяких видів раку та виразки шлунка.

2.2. Рутин

2.2

Назва IUPAC: 2-(3,4-дигідроксифеніл)-5,7-дигідрокси-3-[α-L-рамнопіранозил-(1→6)-β-D-глюкопіранозилокси]-4H-хромен-4-он

Рутин (2.2) - це зеленувато-жовтий дрібнокристалічний порошок без запаху і смаку; практично нерозчинний у воді, мало розчинний в етанолі, погано — у киплячому спирті, практично нерозчинний у розчинах кислот, ефірі, хлороформі, ацетоні та бензолі, розчинний у розчинах їдких лугів.

Рутин є глікозидом кверцитину (2.1) [2].

Вони є одними з найрозповсюдженіших та найкраще вивчених флавонолів.

Рослинні джерела рутину:

Ø Цитрусові - лимон, апельсин, грейпфрут, мандарин, помело;

Ø Ягоди - малина, лохина, черешня, чорна смородина, чорноплідна горобина;

Ø Фрукти - виноград, абрикоси;

Ø Овочі - капуста, томати, стручковий перець, зелений салат;

Ø Петрушка, кінза, кріп;

Ø Злаки - гречка;

Ø Чай, кава, живе пиво, вино;

Ø Чорний шоколад (не менше 70% какао).

Загальний вплив рутину на організм: забезпечує захист судин, зменшує проникність і крихкість капілярів, перешкоджає утворенню набряків і венозних кровотеч; знижує високий кров’яний тиск, перешкоджає розвиткові атеросклерозу, судинних ускладнень і діабету; розширює коронарні судини, поліпшує скорочуваність міокарда, а отже, й насосну функцію серцевого м’яза; перешкоджає утворенню артеріальних тромбів; знижує рівень холестерину; діє як сечогінний засіб; має бактерицидні, фунгіцидні, противірусні властивості; має гепатопротекторну, жовчогінну дію, полегшує біль при кишкових коліках; є протизапальним засобом [16].

Широкий спектр дії дає змогу використовувати рутин як основу для багатьох лікарських засобів, що робить його цінною біологічно активною речовиною і потребує вирішення проблем із легким і дешевим способом його отримання з рослинної сировини [17].

2.3. Кемпферол

Назва IUPAC : 3,5,7-тригидрокси-2-(4-гидроксифенил)-4H-хромен-4-он (2.3)

2.3

Як і інші флавоноїди, кемпферол має дифенілпропанову структуру С₆-С₃-С₆ (2.3).

Свою назву кемпферол отримав від деоративної квіткової рослини кемпферії (Kaempferia galanga), що відноситься до родини імбирних.

Кемпферол міститься в дуже багатьох  рослинах, що вживаються в їжу. До них відносяться різні цибулинні (цибуля-порей (Allium ampeloprasum), ріпчаста цибуля (А. сера)), хрін (Armoracia rusticana), естрагон (Artemisia dracunculus), пекінська капуста (Brassica campestri), брюсельська капуста, білокачанна капуста (B. Oleracea), гірчиця (B. Juncea),  броколі, огірок (Cucumis Sativus), гарбуз, полуниця або суниця (Fragaria vesca), салат латук, яблука (Malus Domestica), оливкова олія, петрушка, буряк (B. Napobrassica), ожина (Rubis fruticosus), малина, аґрус (Sauropus androgynus), помідори (Solanum Lycopersicum), брусниця, картопля (S. Tuberosum), шпинат (Cnidoscolus aconitifolius и С. chayamansa), виноград (Vitis vinifera) та багато інших [2].

Кемпферол присутній також в багатьох лікарських рослинах.

Кемпферол виявляє протиракові, протипухлинні,  антиоксидантні, протизапальні, антимікробні, гастропротекторні, знеболюючі, антидіабетичні  та інші біологічні властивості [18]. Слід відмітити, що він володіє активністю проти вірусу японського енцефаліту (енцефаліт В), що розповсюджується комарами в країнах Південної Азії і характеризується високою смертністю. 

Завдяки дуже сильній протизапальній властивості кемпферолу,  він може виступати медіатором, або так званим, біологічним маркером, при багатьох запальних захворюваннях [19].

3,5,7-тригидрокси-2-(4-гидроксифенил)-4H-хромен-4-он покращує бар’єрні функції кишкового епітелію завдяки підвищенню експресії білків, також кемпферол знижує проникність епітелію [2].

                                                               

2.4. Бутеїн

Назва IUPAC : 2',3,4,4',-тетрагідрокси-халкон (2.4)

2.4

Бутеїн отримав свою назву від деревної рослини сім’ї бобових Бутеї однонасінної (Butea monosperma), що росте в Пакистані, В’єтнамі, Малайзії. Він був виявлений також в тканинах лакового дерева (Toxicodendron vernicifluum или Rhus verniciflua – застаріла назва), і рожевого дерева (Dalbergia odorifera), які проростають в Китаї, Кореї та Японії.  Деревина  рожевого дерева використовується при виготовленні мебелі, а також в народній медицині [2].

Бутеїн є халконом, що належить до підкласу флавоноїдів. Халкони виявляють основну структуру з двома бензольними кільцями, що пов’язані L-ненасичену карбонільну групу. Вони являють собою групу вторинних рослинних метаболітів, що є загальними компонентами раціону людини. Хоча їх значення для здоров’я людини залишається не досить добре вивченим, деякі халкони виявляють протизапальну, антиоксидантну, антибактеріальну, протигрибкову та протипухлинну дію [20].

Бутеїн є потужним антиоксидантом і протизапальним агентом, що має дуже важливе медичне значення. Водночас,  бутеїн здатний ініціювати окислювальний стрес в клітинах злоякісних пухлин, завдяки продукуванню активних форм кисню, що викликає апоптоз, тобто сукупність процесів, що призводить до загибелі клітини  раку.

2.5. Лютеолін

Назва IUPAC: 2-(3,4-дигідроксифенил)- 5,7-дигідрокси-4-хроменон (2.5)

2.5

Лютеолін є одним з найбільш поширених флавоноїдів, присутніх в їстівних і лікарських рослинах (петрушка, артишоки, селера, зелений перець і зелена цибуля [21]),  що використовуються в традиційній медицині для лікування широкого спектру патологій [22].

Лютеолін, що виділяється з резиди жовтої (Reseda luteola), здавна використовується в якості барвника, що надає виробам помаранчевий колір. Попередні дослідження показують, що лютеолін, присутній, крім резиди у багатьох овочах і фруктах (морква, болгарський перець, м’ята, розмарин, ромашка, наперстянка, орегано), володіє протизапальною та антиканцерогенною дією. Він не тільки перешкоджає розвитку пухлин, але і підсилює дію протиракових лікарських речовин, володіє цитотоксичнею дією відносно клітин пухлин [2].

2.6

Лютеолін виявляє нейропротекторну дію [23]. Він  в індивідуальному стані, а також в комплексі із супутньою розмариновою кислотою(2.6) виявляє протиалергічні та протизапальні властивості. Дані комплекси із значним їх вмістом визначені в надземній частині розмарину лікарського - Rosmarinus officinalis L. та перилли чагарникової - Perilla frutescens Britt [24]

2-(3,4-дигідроксифенил)- 5,7-дигідрокси-4-хроменон, подібно іншим флавоноїдам і поліфенолам відображає різні фармакологічні ефекти in vitro та in vivo [21].

Лютеолін та його похідні в комплексі із кавовою кислотою (2.7) володіють терапевтичною дією в лікуванні або запобіганні бронхіальної астми, виразкової хвороби, запальних захворювань, гепатотоксичності, атеросклерозу, ішемічної хвороби серця, катаракти, раку [24].

2.7

2.6. Апігенін

2.8

Апігенін міститься в багатьох овочах і фруктах. Багаті апігеніном петрушка, селера, лимон та інші (2.8). Апігенін являється компонентом таких лікарських рослин як ромашка аптечна (Matri-caria recutita) і пижма (Tanacetum parthenium). Він володіє протизапальними та антиканцерогенними властивостями [2], а також спазмолітичною, антибактеріальною, жовчогінною,  седативною, гепатопротекторною та гіпотензивною дією [25].

Деревій звичайний	Деревій (рослина)
Селера пахуча	Селера (рослина)
Тархун	Естрагон (листя)
Камелія китайська	Чай (листя)
Ромашка римська	Ромашка (рослина)
Коріандр овочевий	Коріандр (рослина)
Наперстянка пурпурова	Наперстянка (квітка)
Ехінацея	Волошка (лист)
Гінгко Білоба	Білоба (листя)
Солодка гола	Солодка (корінь)
Льон-довгунець	Льон (рослина)
Шандра звичайна	Шандра (рослина)
Ромашка аптечна	Ромашка (рослина)
М’ята колосиста	М’ята (листя)
Базилік духмяний	Базилік (листя)
Материнка звичайна	Материнка (рослина)

2.9

Протягом багатьох століть, як народний засіб, для покращення метаболізму або лікування гастриту використовували ромашковий чай. Його споживали по 3-4 чашки на добу. Крім того, препарати на основі ромашки використовуються  щоб зменшити шкірне запалення та для лікування інших дерматологічних захворювань. 

Також, пасифлора, яка містить багато апігеніну, ефективно використовується для лікування астми, безсоння, хвороби Паркінсона [26].

Висновки

На основі проаналізованих 9 вітчизняних та 17 зарубіжних джерел було зроблено такі висновки:

1. На мою думку, гастропротекторні властивості не достатньо вивчені, хоча і мають дуже важливе значення для людського організму.

2. Основними флавоноїдами, що виявляють гастропротекторну дію є є кверцетин, кемпферол, бутеїн, лютеолін та апігенін.

3. Кверцетин (2.1) може покращувати стан слизової шлунка і за рахунок зменшення інтенсивності перекисного окиснення ліпідів [15].

4. Рутин (2.2) є глікозидом кверцитину. Він володіє антиоксидатними властивостями, тому рутин виявляє гастропротектону активність.

5. Кемпферол (2.3) є біологічним маркером при багатьох запальних захворюваннях. Він також покращує бар’єрні функції кишкового епітелію завдяки підвищенню експресії білків, також кемпферол знижує проникність епітелію.

6. Бутеїн(2.4) є потужним антиоксидантом і протизапальним агентом, що має дуже важливе медичне значення.

7. Лютеолін (2.5) виявляє нейропротекторну дію [23]. Він  в індивідуальному стані, а також в комплексі із супутньою розмариновою кислотою(2.6) виявляє протиалергічні та протизапальні властивості.

8. Апігенін (2.8) є потужним спазмолітиком.

Саме тому флавоноїди можуть бути більш ефективними і мати менш токсичний потенціал для лікування шнунково-кишкових захворювань.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Макаренко О. А., Левицкий А.П. Физиология и биохимия культ. растений. - Одеса: Державна установа «Iнститут стоматології Національної академії медичних наук України», 2013 – 439 с.

2. Тараховский Ю.С., Ким Ю.А., Абдрасилов Б.С., Музафаров Е.Н. Флавоноиды: биохимия, биофизика, медицина. - [отв. ред. Е.И. Маевский] – Пущино: Sуnchrobook, 2013. – 310 c.

3. Mota K. S., Dias G. E., Pinto M. E., Luiz-Ferreira A.,  Souza-Brito A. R., Hiruma-Lima C. A. , Barbosa-Filho J. M., Batista L. M. Flavonoids with Gastroprotective Activity - Molecules 2009, 14, 979-1012 

4. Zayachkivska O. S., Konturek S. J., Drozdowicz D., Konturek P. C., Brzozowski T., Ghegotsky M. R., Gastroprotective effects of flavonoids in plant extracts - Journal of physiology and pharmacology, Kraków, Poland, 2005. – 219-231

5. Цыдендамбаев П. Б., Хышуктуев Б. С., Николаев С. М. Биологические эффекты флавоноидов. Бюллетень ВСНЦ со рамн, 2006, №6 (52) – С. 229-233

6. Куркин В.А., Куркина А.В., Авдеева Е.В. Флавоноиды как  биологически активные соединения лекарственных растений. – Самара: ФУНДАМЕНТАЛЬНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ №11, 2013 – С. 1897- 1901

7. Ботиров Э. Х., Дренин А. А., Макарова А. В. Химическое исследование флавоноидов лекарственных и пищевых растений. – Сургут: Химия растительного сырья. 2006. №1. С. 45-48

8. Синютина С. Е., Романцюва С. В., Савельева В. Ю. Экстракция флавоноидов из растительного сырья и изучение их антиоксидантных свойств. - Вестник ТГУ, т. 16, вып. 1, 2011 – С. 345-347

9. Смірнов О. , Косик О., Флавоноїди рутин і кверцетин. Біосинтез, будова, функції.-  Київ: Вісник Львівського університету. Серія біологічна. 2011. Випуск 56. С. 3–11

10.  Борисова Г. Г., Ермошин А. А., Малева М. Г., Чукина Н. В. Основы биохимии вторичного обмена растений : [учеб.-метод. пособие]. М-во образования и науки Рос. Федерации, Урал. федер. ун-т. — Екатеринбург: Изд‑во Урал. ун-та, 2014. — 128 с.

11.  Harwood M., Danielewska-Nikiel B., Borzlleca J. F., Flamm G. W., Williams G. M., Lines T. C. A critical review of the data related to the safety of quercetin and lack of evidence of in vivo toxicity, including lack of genotoxic/carcinogenic properties. - Food and Chemical Toxicology 45 (2007) 2179–2205

12.  Ковалевська І. В Вивчення фізико-хімічних властивостей кверцитину. – Харків:  Актуальні питання фармацевтичної і медичної науки та практики (2014), №1 (14). С. 9-11

13.  Левицкий А. П., Скидан К. В., Скидан М. И. Применение кверцетина в стоматологии. – Харків: “Вісник стоматоло гії” , № 1 , 2010. С. 81-87

14.  Слесарчук В. Ю. Нейропротекторные свойства препаратов кверцетина. – Днепропетровск: Фармакологія та лікарська токсикологія, № 6 (41)/2014. С. 11-18

15.  Макарчук М. Ю., Гарник Т. П., Таран Н. Ю., Весельський С. П., Штанова Л. Я., Говоруха Т. М., Косян А. М., Вовкун Т. В.,            Бабан В. М.  Порівняльна характеристика гастропротекторної, антисекреторної і антиоксидантної дії кверцетину, омепразолу та ранітидину.- Київ: Фітотерапія. Часопис № 4, 2010 С. 10-17

16. Bent H. Havsteen, The biochemistry and medical significance of the flavonoids. Pharmacology & Therapeutics 96 (2002) 67– 202

17. Смірнов О., Косик О., ФЛАВОНОЇДИ РУТИН І КВЕРЦЕТИН. БІОСИНТЕЗ, БУДОВА, ФУНКЦІЇ. Вісник Львівського університету. Серія біологічна. 2011. Випуск 56. С. 3–11

18.  Calderón-Montaño J. M., Burgos-Morón E., Pérez-Guerrero C., López-Lázaro M. A Review on the dietary flavonoid kaempferol. Mini-Reviews in Medicinal Chemistry. - 2011, 11, 298-344

19. Young Park M., Geun Eog J., Mi-Kyung Sung. Dietary kaempferol suppresses inflammation of dextran sulfate sodium-induced colitis in mice. Dig Dis Sci (2012) 57:355–363

21.  Seelinger G., Merfort I., Wölfle U., Schempp C. M. Anti-carcinogenic Effects of the Flavonoid Luteolin. Molecules 2008, 13, 2628-2651;

22.  López-Lázar M. Distribution and Biological Activities of the Flavonoid Luteolin. Mini-Reviews in Medicinal Chemistry, 2009, 9, 31-59

23.  Jang S., Dalger R. N., Johnson R. W. Luteolin Inhibits Microglia and Alters Hippocampal-Dependent Spatial Working Memory in Aged Mic., The journal of nutrition 2010, 1892-1898

24.  Попова Н. В., Маслова Н. Ф., Дихтярев С. И., Литвиненко В. И., ЛЕКАРСТВЕННЫЕ СВОЙСТВА ЛЮТЕОЛИНА. Фітотерапія. Часопис № 3, 2010. С. 43-48

25.  Шарикіна Н. І., Коновалова О. Ю., Цуркан О. О., Дмитроца Т. В., Ковальчук Т. В., Гергель О. В., Гергель Є. М., Міщенко О. В., Колядич О. П., ФЛАВОНОЇДИ ЯК ПОТЕНЦІЙНІ ЛІКИ СУПРОВОДУ ЦИТОСТАТИЧНОЇ ТЕРАПІЇ В ОНКОЛОГІЇ. Фітотерапія. Часопис № 2, 2014. С. 4-14

26. Patel, D., Shukla, S., Gupta, S. Apigenin and cancer chemoprevention: progress, potential and promise (review), Int.J.Oncol., 30, 2007, 233–245.