Валютне регулювання в Україні

  • Вид работы:
    Курсовая работа (т)
  • Предмет:
    Банковское дело
  • Язык:
    Украинский
  • Формат файла:
    MS Word
  • Опубликовано:
    2016-12-26
  • Размер файла:
    0
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Валютне регулювання в Україні

Черкаський інститут банківської справи Університету банківської справи Національного банку України (м. Київ)









КУРСОВА РОБОТА













м. Черкаси - 2015 рік

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи валютного регулювання

1.1 Сутність та призначення валютного регулювання

1.2 Характеристика методів валютного регулювання

1.3 Регулювання валютних обмежень, сфери їх застосування. Форми валютних обмежень

1.4 Механізм валютного регулювання в Україні

Розділ 2. Дослідження процесу валютного регулювання в Україні

2.1 Порівняльний аналіз динаміки курсів гривні до основних іноземних валют

2.2 Дослідження основних факторів валютного курсоутворення в Україні

2.3 Дослідження рівня доларизації економіки України

Розділ 3. Рекомендації щодо удосконалення валютного регулювання в Україні

3.1 Міжнародний досвід валютного регулювання

3.2 Шляхи підвищення ефективності валютного регулювання в Україні

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Актуальність теми. В умовах становлення ринкових відносин в Україні необхідною передумовою структурної перебудови економіки країни є активізація та модифікація валютної політики, вдосконалення повноцінного валютного ринку. Невідємною складовою валютного ринку є система валютного регулювання - діяльність держави та державних органів щодо врегулювання міжнародних розрахунків та порядку проведення операцій з валютними цінностями. Останнім часом важливого значення набуває питання подальшого розвитку валютного регулювання та поступової лібералізації валютних відносин в бік спрощення міжнародного обміну товарами, послугами, капіталами, переходу до гнучкого обмінного курсу. Дослідженням проблеми визначення поняття "валютне регулювання" займалися такі вітчизняні науковці, як: В.А. Ющенко, О.В. Дзюблюк, Ф.О. Журавка, Ю.М. Бездітко, В.О. Ткачук, Б.Б. Сас, О.А. Костюченко та інші.

Мета роботи - розкрити основні завдання, теоретично обґрунтувати механізми та процеси здійснення валютного регулювання в умовах ринкової економіки, а також здійснити оцінку ефективності використання інструментів валютного регулювання в Україні.

Поставлену мету можна досягти, виконавши наступні завдання:

·розкрити поняття валютного регулювання з точки зору різних

·наукових діячів та законодавства;

·визначити основні завдання валютного регулювання;

·окреслити механізм та процес здійснення валютного регулювання, а також визначити головні напрямки застосування;

·зробити аналіз динаміки курсів гривні до основних іноземних валют

·Провести аналіз основних курсоутворюючих факторів гривні

Об'єкт дослідження - процес здійснення валютного регулювання, який використовується для стабілізації валютного ринку держави.

Предметом дослідження є сукупність інструментів, методів та форм валютного регулювання за допомогою яких відбувається регулювання валютних відносин.

валютне регулювання курсоутворення україна

Розділ 1. Теоретичні основи валютного регулювання

1.1 Сутність та призначення валютного регулювання

Валютне регулювання є складовою частиною державного регулювання економіки, хоч і не може бути зведене до нього, бо пов'язане взаємодією різних країн, а ця взаємодія в цілому знаходиться за межами національного регулювання, хоч і тісно пов' язана з ним. З огляду на це валютне регулювання спирається на теоретичне підґрунтя, яке лежить в основі сучасної практики державного регулювання.

Починаючи з другої чверті минулого століття, пануючим напрямком економічної думки в теорії державного регулювання було кейнсіанство. Суть концепції державного регулювання економіки Дж. Кейнса і його послідовників базувалась на тезі про те, що сучасна ринкова економіка неспроможна до повної та ефективної саморегуляції. Цей її недолік, за висновками теоретиків цього напрямку, можна подолати за допомогою фіскальної і кредитної політики. У системі цього механізму певна роль відводилась і валютному регулюванню, але воно відігравало другорядну роль, бо провідною ідеєю була ідея забезпечення високоефективного функціонування економічного організму суспільства передусім за рахунок внутрішніх перерозподільчих процесів.

Кейнсіанство, зігравши помітну позитивну роль у розвитку економіки значної кількості держав, на кінець ХХ ст. вичерпало себе, і на зміну йому прийшов монетаризм. На відміну від кейнсіанства, представники цього напрямку в розвитку економічної думки вирішальним важелем забезпечення стабілізації й рівноваги суспільного виробництва вважають гроші. Відтак, монетаризм, як сучасна теорія державного регулювання економіки, відводить валютному регулюванню значно більше уваги. Це пояснюється не тільки тим, що для монетаристів гроші - вирішальний чинник досягнення збалансованості суспільного виробництва, а й тим, що кінець ХХ-початок ХХІ ст. характеризувались великими змінами в процесах розвитку економіки. На порядку денному стоять питання відкритості економік, дуже помітного впливу світової грошово-кредитної сфери на національну, глобалізації економічних процесів, яка чітко реалізується і в інтернаціоналізації валютних відносин. У цих умовах монетаризм як загальна теорія державного регулювання сьогодні не може не охоплювати валютне регулювання і валютну політику.

У результаті систематизації наукових поглядів щодо місця валютного регулювання у валютній політиці держави (додаток А) запропоновано уточнення понять "валютний ринок" та "валютне регулювання".

Сьогодні валютне регулювання є невід'ємною складовою валютної системи, яка реалізується як у межах окремої держави, так і поза нею. Виокремлюють два рівні валютного регулювання: наднаціональний (міжнародний) і національний.

Перший рівень валютного регулювання забезпечує МВФ. Саме він здійснює валютне регулювання, керуючись узгодженими світовою спільнотою, і найперше членами цієї організації, принципами регулювання міжнародних валютних відносин. Цей рівень і загальні основи його реалізації буде розглянуто в заключному розділі підручника.

Другий рівень - це національний рівень валютного регулювання. Він забезпечує регулювання валютних відносин у межах конкретної держави і виливається в поточне, повсякденне регулювання валютного ринку. Цей рівень тісно пов'язаний з першим, їхній зв'язок знаходить вираження в тому, що стратегічна складова національного валютного регулювання повинна бути якомога тісніше пов'язана з міжнародним валютним регулюванням. При цьому з огляду на значне посилення процесів інтернаціоналізації виробництва і глобалізації економічного життя всіх країн світу ця складова національного валютного регулювання буде постійно посилюватись.

Валютне регулювання, що розроблюється і здійснюється на національному рівні, визначається певними нормативними актами. Як правило, такі законодавчі акти визначають суб'єктів валютних відносин, порядок і особливості здійснення валютних операцій, механізм визначення валютного курсу національної грошової одиниці до інших валют, порядок утворення й механізм використання валютних резервів країни, особливості й загальну організацію валютного контролю в межах держави.

В Україні основні засади організації валютного регулювання вперше було викладено в Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (1991), який заклав перші правові основи організації управління валютною сферою. Але безпосереднім нормативним актом, що стосувався валютного регулювання, стали декрети Кабінету Міністрів від 19.02.1993 р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Ці документи визначали загальні принципи валютного регулювання, порядок здійснення валютних операцій і поклали на НБУ функцію організації управління й контролю за валютною сферою. У подальшому нормативна база поповнювалась новими законами, які містили норми стосовно валютного регулювання. Серед них слід назвати Закон України "Про Національний банк України" і деякі інші нормативні акти.

Об'єктом регулювання в кожній країні виступає валюта, її рух і самі валютні відносини. Але це регулювання найбільш сфокусоване, як правило, на забезпеченні курсоутворення і на відповідному регулюванні курсу національної валюти. Зрозуміло, що таким об'єктом є й відносини між суб'єктами, які вступають у ці валютні відносини. Так, держава в особі відповідно уповноважених на це органів, регламентує, наприклад, відносини між комерційними банками і господарюючими суб'єктами-резидентами країни, які проводять валютні операції. Окремо будуть регулюватись такі самі відносини з нерезидентами. Об'єктом регулювання будуть і ті відносини, які виникають між певними суб'єктами, наприклад, у процесі переміщення валюти через митний кордон держави та ін.

Суб'єктами регулювання виступають інституційні державні органи, які на це уповноважені відповідно до чинного законодавства країни. Як правило, це центральний банк, комерційні банки, Міністерство фінансів та інші спеціальні установи, яким держава надає ту чи іншу частку функцій для здійснення валютного регулювання.

У нашій державі, як і в інших країнах з ринковою економікою, головним суб'єктом, який здійснює валютне регулювання, виступає центральний банк - Національний банк України. Саме він визначає курс національної валюти стосовно до валюти інших держав, регламентує порядок і межі використання іноземної валюти на території нашої країни, нагромаджує і забезпечує відповідно до закону управління золотовалютними резервами країни, видає комерційним банкам ліцензії на здійснення валютних операцій та операцій з валютними цінностями, контролює валютні операції.

Важливим суб'єктом валютного регулювання виступають комерційні банки, які згідно з чинним законодавством України забезпечують контроль за проведенням валютних операцій, які здійснюються резидентами країни.

У процесі здійснення валютного регулювання, особливо в тій його частині, яка фокусує валютний контроль, суб'єктами виступають Міністерство фінансів, Державна податкова адміністрація, Державна митна служба України. Кожен із цих органів виконавчої влади забезпечує валютний контроль у межах тих повноважень, які закріплені за цим органом і входять у його безпосередні функції. Наприклад, Державна митна служба контролює порядок переміщення через митний кордон України валютних цінностей, а Державна податкова адміністрація контролює виконання норм чинних законів нашої держави щодо здійснення валютних операцій на нашій території як резидентами, так і нерезидентами.

Валютне регулювання спирається на певну низку конкретних дій, що їх виконують відповідні органи. Ці дії регламентуються законодавством країни і виявляються у формі певних напрямків або елементів валютного регулювання. Вони пов'язані між собою і в сукупності утворюють механізм державного регулювання валютних відносин.

З метою розкриття сутності і змісту поняття валютного регулювання запропоновано використовувати метод тетрабазисів, що являє собою структурну схему, яка, в свою чергу, включає обєкт дослідження та чотири компоненти: економічне, правове, організаційне та науково-методичне забезпечення СВР (рис. 1.1.).

Рис. 1.1 Визначення змісту поняття "валютне регулювання" згідно з методом тетрабазисів

1.2 Характеристика методів валютного регулювання

Валютні обмеження являють собою систему нормативних правил, що встановлені в адміністративному або законодавчому порядку та спрямовані на обмеження операцій з іноземною валютою та іншими валютними цінностями (зокрема, державний контроль над операціями, обмеження переказів за кордон, блокування валютної виручки тощо).

Девальвація - зменшення офіційного золотого змісту грошової одиниці країни або зниження її курсу по відношенню до валют інших країн, що здійснюється в законодавчому порядку. Ревальвація, навпаки, полягає в збільшенні золотого змісту грошової одиниці або підвищенню її курсу по відношенню до валют інших країн, що здійснюється державою в офіційному порядку.

Валютна інтервенція - втручання центральних банків у валютні операції з метою підвищення або зниження курсу валюти своєї країни або іноземної валюти. В тих випадках, коли країна зацікавлена в підвищенні курсу своєї валюти, центральний банк вдається до масового продажу іноземної і купівлі національної валюти. Якщо ж ставиться протилежна мета - зниження курсу національної валюти - здійснюється масова купівля іноземної та продаж національної валюти.

Валютний контроль - це контроль дотримання валютного законодавства, за порушення якого передбачається відповідальність головним чином у вигляді штрафів і позбавлення ліцензій. Сутність валютного контролю полягає в забезпеченні дотримання валютного законодавства, а основне завдання - у недопущенні незаконного відпливу капіталу з держави за кордон. Обєктом валютного контролю є валютні операції за участі резидентів і нерезидентів. Основний орган валютного контролю - Національний банк. Агенти валютного контролю - податкові та митні органи, а також інші організації, які відповідно до законодавства здійснюють функції валютного контролю.

Валютні обмеження мають на меті:

забезпечення держави валютою;

підтримання валютного курсу національної грошової одиниці;

підтримання платіжного балансу.

В умовах валютного регулювання регламентується діяльність валютного ринку. Основні зусилля спрямовуються на забезпечення стабільності валютного курсу грошової одиниці держави. Певна жорсткість валютного регулювання в Україні є вимушеною в нинішніх умовах економічних перетворень.

Валютні обмеження відзначаються певним дискримінаційним характером, оскільки сприяють перерозподілу валютних цінностей на користь держави чи певних підприємств за рахунок інших підприємств, головним чином великих експортерів. Звісно, обовязковий продаж частини валютних надходжень є вимушеним заходом, оскільки відмова від нього вже негативно позначилася на стані валютного ринку.

До основних обмежень, що визначають загальні принципи валютного регулювання і валютного контролю, належать:

централізація валютних операцій у центральному та уповноважених комерційних банках;

ліцензування валютних операцій (надання дозволу), при цьому має бути доведена необхідність виконання валютної операції; існує навіть повна заборона певних валютних операцій;

обмеження конвертованості валют - відповідно до цього вводяться різні категорії валютних рахунків;

обовязкове декларування зарубіжних авуарів;

контроль за валютними позиціями комерційних банків;

контроль за грою термінів операції на валютному ринку;

видача банкам ліцензії на здійснення валютних операцій лише за наявності певних обсягів статутного капіталу.

1.3 Регулювання валютних обмежень, сфери їх застосування. Форми валютних обмежень

Однією із форм валютних обмежень виступає валютна блокада - припинення або обмеження валютно-фінансових відносин з блокованою країною аж до заморожування в банках валютних цінностей держави та валюти приватних осіб з метою здійснення на неї економічного і політичного тиску.

Розрізняють односторонню, коли одна країна блокує іншу, та багатосторонню, коли вона здійснюється рядом держав, валютні блокади. Валютна блокада буває повна - при використанні всіх методів валютно-фінансового впливу аж до заморожування валюти країни, що піддається валютній блокаді, та часткова, коли використовуються лише окремі методи валютної блокади. Багатостороння валютна блокада часто здійснюється через міжнародні валютно-фінансові організації - Міжнародний валютний фонд, Світовий банк та ін.

Валютний кліринг - це угода між урядами двох або кількох країн про обовязків залік взаємних вимог і зобовязань.

Потрібно розрізняти форми валютних обмежень за сферами їх застосування. За поточними операціями платіжного балансу вони виступають у таких формах:

блокування валютного виторгу іноземних експортерів від продажу товарів у даній країні, обмеження їх можливостей розпоряджатись цими коштами;

обовязків продаж валютного виторгу експортерів повністю або частково Центральному або уповноваженому банкам;

обмежений продаж інвалюти імпортерам. У деяких країнах імпортер повинен внести на депозит у банк певну суму національної валюти для отримання імпортної ліцензії;

обмеження на форвардні купівлі імпортерами іноземної валюти;

заборона продажу товарів за кордоном на національну валюту;

заборона оплати імпорту деяких товарів іноземною валютою;

регулювання термінів платежів з експорту та імпорту в умовах нестабільності валютних курсів. При цьому суворо контролюються авансові платежі іноземним експортерам.

За фінансовими операціями платіжного балансу валютні обмеження бувають у формах, які перераховані нижче:

. при пасивному платіжному балансі застосовують такі заходи з обмеження вивозу капіталу і стимулювання приймання капіталу для підтримання курсу валюти:

лімітування вивезення національної і іноземної валюти, золота, цінних паперів, надання кредитів;

контроль за діяльністю ринку позичкових капіталів: операції здійснюються тільки з дозволу Міністерства фінансів і за представлення інформації про розмір кредитів, які надають, і прямих інвестицій за кордоном та залучення іноземних інвестицій за умови попереднього дозволу органів валютного контролю;

повне чи часткове припинення погашення зовнішньої заборгованості або дозвіл оплати її національною валютою без права переказу її за кордон.

. при активному платіжному балансі з метою стримування припливу капіталів і підвищення курсів національної валюти застосовують такі форми валютного контролю з фінансових операцій:

депонування на безпроцентному рахунку в ЦБ нових закордонних зобовязань банків (так в ФРН у 1948 р. національні резерви кредитних установ, які вони зобов'язані зберігати в Бундесбанку, були підвищені до 100% приросту іноземних зобовязань банків);

заборона на інвестиції нерезидентів, продаж національних цінних паперів іноземця.

1.4 Механізм валютного регулювання в Україні

За період незалежності України вітчизняна практика накопичила значний досвід управління валютним курсом, були сформовані основні засади валютно-курсової політики та апробовані певні методологічні підходи до регулювання та прогнозування валютного курсу. За цей час вдалося зупинити девальваційні процеси і досягти стабільності обмінного курсу гривні. З початком фінансової кризи стабільність гривні похитнулася - девальвація гривні в 2009 році склала 63% [2, с.1].

Зупинити процес девальвації змогли запозичення в міжнародних фінансових інститутах, що зараховувалися НБУ в золотовалютні резерви країни і підтримували стабільність ситуації. Згідно з Законом України "Про Національний банк України" в статті 1 зазначається, що золотовалютний резерв - це резерви України, відображені у балансі Національного банку України, що включають в себе активи, визнані світовим співтовариством як міжнародні і призначені для міжнародних розрахунків [1, с.1].

В2009-2013 роках стабільність грошової системи досягалась інтервенціями НБУ на міжбанківський ринок а також деякими адміністративними нормами, тобто застосовувалось інтенсивне державне регулювання. З практичного погляду державне регулювання є сферою діяльності держави щодо цілеспрямованого впливу на поведінку субєктів господарювання з метою забезпечення пріоритетів державної економічної політики [4, с.18-19]. Одним з основних напрямків державного впливу є валютне регулювання. Російський вчений Н.М. Артемов розглядає валютне регулювання у широкому та вузькому значенні, а саме:

у широкому розумінні валютне регулювання кваліфікується як один із найбільш дієвих механізмів, за допомогою якого держава має можливість впливати на обєктивні економічні процеси;

у вузькому розумінні валютне регулювання - це спосіб реалізації валютної політики держави, режим державного регулювання порядку зовнішніх розрахунків, операцій з валютою на внутрішньому ринку, золотом та інших схожих процесів [3, с.12].

Більш чітко визначає місце валютного регулювання в системі державного регулювання економіки поняття, що подається в економічній енциклопедії, яка розглядає валютне регулювання як одну з форм державного регулювання міжнародних економічних відносин, щодо регламентації валютних відносин економічних суб'єктів та їх діяльності на валютному ринку. [7]. Інструменти валютного регулювання, виходячи зі специфіки використовуваних методів і важелів, а також обєктів їх спрямування, можна умовно розділити на дві групи:

)інструменти прямого впливу;

економічні;

адміністративні.

)інструменти опосередкованого впливу.

До числа основних економічних інструментів реалізації валютної політики центрального банку належать:

девізна політика;

диверсифікація валютних резервів;

регулювання режиму валютного курсу;

політика девальвації і ревальвації валют [4].

Одним з основних інструментів валютного регулювання в Україні на сьогоднішній день є девізна політика: здійснюється вплив на валютний курс шляхом купівлі-продажу центральним банком іноземної валюти. Основною формою реалізації девізної політики є валютні інтервенції, під якими слід розуміти втручання центрального банку в здійснення операцій на валютному ринку держави з метою впливу на обмінний курс національної валюти шляхом продажу чи купівлі іноземної валюти [5].

Валютні інтервенції залишаються найдієвішим механізмом для контролю над валютним курсом, але на сьогодні склалась досить критична ситуація - рівень золотовалютних резервів впав до 16 млрд. $, що унеможливлює вихід на міжбанківський ринок для стабілізації гривні. Ускладнює ситуацію війна на Донбасі і питання прямого вторгнення Російської Федерації, а також зупинка підприємств металургійної галузі, що давали нашій економіці 40% валютних надходжень. Всі ці причини в сукупності призвели до входу гривні в "круте піке" і взяття нею нових "вершин" - 15.00 грн. за $, що може привести до повного падіння економіки, бо граничний рівень долара для неї зараз знаходиться на рівні 13 грн за долар.

Після виходу ситуацію з - під контролю, НБУ вдався до адміністративних заходів і ввів 20.08.14 р. постанову № 515 і 28.08.14 № 540, зміст яких полягає в тому, що експортери повинні продавати 100% доларової виручки на міжбанку, а також на додатковий контроль НБУ за діяльністю банків в сфері валютного регулювання, зміні валютної позиції банків з 5 до 1%, що дасть можливість підвищити надходження валюти до 540 млн. доларів. Управління валютною позицією банків, що мають ліцензію на право проведення операцій з іноземною валютою, здійснюється з метою мінімізації валютних ризиків та недопущення спекулятивного впливу на валютний курс. Це означає, що для власних потреб банки зможуть купувати менше валюти, ніж раніше, в результаті чого скоротиться попит на валюту на міжбанківському ринку та знизиться тиск на гривню.

Значний вплив на валютний ринок чинить стан платіжного балансу, який останні місяці 2014 р. майже є збалансованим. У липні 2014 р. дефіцит поточного рахунку скоротився до 330 млн. дол. США (порівняно з 1.7 млрд. дол. США у липні попереднього року). Товарний баланс залишається майже врівноваженим четвертий місяць поспіль (-205 млн. дол. США у липні). Таке ребалансування зовнішньої торгівлі відбулося внаслідок девальвації гривні послабився на 23.4% з початку року) та зниження внутрішнього попиту (виробництво промислової продукції скоротилося на 5.8% у січні - липні 2014 року). Водночас подальше покращення торговельного балансу стримується обмежувальними заходами у торгівлі з Росією та загостренням ситуації на сході країни.

Покращення ситуації з платіжним балансом відбулося за рахунок, експорту продовольчих товарів, який зріс (на 26.2%) переважно через збільшення поставок зернових культур нового врожаю (на 34.1%). Також зростання відбулося за більшістю товарних груп завдяки торговельним преференціям від ЄС. Зокрема внаслідок скасування обмежень на імпорт української соняшникової олії поставки олії, жирів та насіння олійних культур зросли на 35.0%. Темпи падіння імпорту товарів у липні (5.2 млрд. дол. США) прискорилися до 31.1% у річному вимірі (порівняно з 17.5% у червні) внаслідок припинення імпортних поставок природного газу із Росії. На скорочення неенергетичного імпорту (на 26.4% у річному вимірі) впливала низька купівельна спроможність домогосподарств, погіршення фінансових результатів підприємств та зниження державного фінансування. Реальна середня заробітна плата знизилася на 0.4% у першому півріччі, а оборот роздрібної торгівлі в липні скоротився на 10.1%1 у реальному вимірі.

Падіння імпорту відбулося за всіма основними товарними групами: машинобудування - на 37.0%, зокрема легкових автомобілів - у 2.6 раза; хімічної продукції - на 21.2%, переважно добрив (на 26.0%) та фармацевтичної продукції (на 38.0%); продовольчих та промислових товарів - на 23.6% та 36.3% відповідно [6].

Таблиця 1.1. Дефіцит платіжного балансу [6]

Квартал20132014Відхиленняквартал 1-3 134-1 3281806квартал 2-2 254-6041650

Дані таблиці 1.1 свідчать, що в 1 кварталі дефіцит платіжного балансу зменшився в 2,3 рази, а в 2 - 3,73 р. Таке зменшення відбулося за рахунок девальвації гривні з 8.2 грн. дол. до 14.4, що призвело до зниження купівельної спроможності населення, що, в свою чергу, негативно вплинуло на споживання імпортних товарів. Використання цих даних дає можливість прогнозувати, що дефіцит платіжного балансу має тенденцію до зменшення за рахунок експорту продовольчих товарів - зернових. Тому восени цей розрив може бути мінімальним, а значить це вплине на пропозицію валюти і приведе до укріплення гривні. Всі ці аспекти в сукупності, з продуманими адмінзаходами можуть привести до незначного укріплення національної валюти з подальшим стрімким падінням в зимово-весняний період.

Велике значення для курсу гривні матимуть також співпраця з МВФ а також зростання державного боргу України в відсотковому співвідношенні до ВВП країни. В МВФ спрогнозували, що якщо бойові дії продовжуться до кінця року, то реальний ВВП впаде до 7,25% в 2014 році.

Перший і другий транші кредиту МВФ в розмірі 4,59 млрд. доларів вже отримані. Загальна сума програми stаnd-by для України, що розрахований на два роки складає $17 млрд. Кредитна лінія МВФ вплине як на розмір ЗВР, що підвищить стабільність гривні, так і на обсяг держборгу.

Таблиця 1.2. Динаміка держборгу Україна млн. грн [6]

ДатаЗагальнийЗовнішнійВнутрішній1.01.2014584114,1300025,4284088,71.02.2014585298,5298581,3286717,21.03.2014683093,2371009,7312083,51.04.2014721837,2404882,2316954,91.05.2014743577,2420230,2323347,11.06.2014825412,5487820,2337592,31.07.2014821837,1486448,7335388,41.08.2014837445,6492883,9344561,7Відхилення1.01-1.08253331,5192858,560473млн. грн. Відхилення у%43,364,221.01-1.08Динаміка боргу у відношенні до ВВП [6] РікВВПБорг% боргу у ВВП20131454931584114,14020141357450,6854215,662,9

Використовуючи дані таблиць 1.2 та 1.3 можна дійти висновку, що державний борг зріс майже вдвічі в 2014 році та досяг критичного рівня - 62,9% від ВВП. Методологія МВФ визначає розмір боргу в 60% як критичний, оскільки держава не може ефективно їм оперувати. Згідно з вітчизняними й іноземними дослідженнями економічно безпечний рівень державного і гарантованого державою боргу для України наразі становить близько 35% від ВВП. Такий висновок базується на статистиці настання дефолтів у країнах з ринками, що формуються, та на власному досвіді України, яка вже двічі була не в змозі самостійно виконувати свої боргові зобов'язання при їх наближенні до рівня 30-35% відносно ВВП.

Таким чином ситуація з держборгом буде невпинно створювати натиск на гривню і в довгостроковій перспективі це може призвести до стрімкого її падіння. Що стосується короткострокового періоду, то в ньому національна валюта повинна вести себе стабільно завдяки запозиченням НБУ у МВФ, які будуть зараховані до ЗВР і сприятимуть підтримці курсу.

Розділ 2. Дослідження процесу валютного регулювання в Україні

2.1 Порівняльний аналіз динаміки курсів гривні до основних іноземних валют

Україна впродовж своєї короткої Історії чи не найбільше серед європейських країн потерпала від нераціональної і слабкої валютної політики. З середини 1996р. коли була впроваджена гривня, і до середини 2014р. гривня здешевшала практично на порядок (Із значення курсу 1.8 грн. /$1 до 12.5 грн. /$1). Тобто, можна стверджувати, що Україна перебуває у стані перманентного негативного валютного очікування. Більше того, продовження валютних негараздів і влітку 2014р. (вже за нового керівництва НБУ) означає збереження високих валютних ризиків.

Валютна політика і валютна динаміка в обидва кризові періоди (2008-2009 І 2013-2015 рр. має багато спільних рис. що й вказує на ігнорування (або слабку усвідомлюваність) уроків кризових явищ на валютному ринку України, а з тим ставить під сумнів можливості упередження валютних криз в Україні в найближчому майбутньому.

Хоча формально в Україні не застосовувався режим фіксованого валютного курсу, проте впродовж останнього десятиріччя (до весни 2014р.) НБУ й Уряд фактично реалізовували варіанти політики фіксованого курсу - офіційний курс змінювався лише адміністративно та обвально, а коливання на міжбанківському та готівковому ринку допускалися мінімальні. насамперед шляхом різноманітних адміністративних заходів (обов'язковий продаж частини валютної виручки експортерами, обмеження на купівлю населенням готівкової валюти, "паспортизація" готівкових обмінних операцій, посилення контролю над виконанням імпортних контрактів тощо).

Погіршення макроекономічної ситуації напередодні кризових шоків у 2008р. і 2013р. в Україні було достатньо виразним - спостерігалися високі зовнішньоторговельні дефіцити. посилювалося боргове навантаження, проявлялись дисбаланси між попитом і пропозицією на валютних ринках. Проте в жодний з періодів влада не допускала навіть найменших відхилень від обраної курсової фіксації. А відносно високі валютні резерви у 2008р. вводили в оману стосовно спроможності підтримати тогочасний курс, оскільки не ув'язувались із спроможністю влади впровадження раціональної валютної політики та упередження валютних шоків.

Тому, звичайно, перші ж напруження на валютних ринках України спонукали владу до значних І тривалих валютних Інтервенцій на підтримку "звичного" курсу (у 2008р. - 5 грн. /$1, у 2014р. - 8 грн. /$1). Проте накопичені дисбаланси не дозволяли знизити девальваційний тиск, тому, зрештою, гривня втрачала близько 50% своєї вартості (в жовтні-листопаді 2008р. обвал курсу з 5 грн. /$1 до 8 грн. /$1, в лютому-березні 2014р. - з 8 грн. /$1 до 12 грн. /$1).

Проте навіть такі значні знецінення вартості національної валюти не призводили до заспокоєння валютних ринків і ще довгий час НБУ був вимушений проводити різноманітні заходи (далеко не завжди успішні) £з "заспокоєння" ринків, оскільки не відновлювалася довіра до центрального банку країни та його спроможності проводити зважену валютну політику.

Зокрема, навіть після девальваційного "обвалу" потреби в інтервенціях не зникали, і влада вимушена продовжувати втрачати резерви з метою гальмування девальваційної "інерції" і "фіксації" нового рівня курсу. Так, після "заспокоєння" гривні наприкінці 2008р., Інтервенції продовжувались і зрештою, в першій половині 2009р. (вже після "обвалу") Україна втратила майже $10 млрд. валютних резервів (діаграми "Валові валютні резерви НБУ І курс. 2008-2009" див. рис. 2.1.)

Рис. 2.1 Валові валютні резерви НБУ і курс гривні до долара 2008-2010

Подібним чином, не досягалося стабілізації рівня резервів в 2014р. (після обвалу курсу навесні), хоча формально НБУ мінімізував свою присутність на валютних ринках, аргументуючи це відмовою від підтримки валютного курсу і переходу до т. зв. "інфляційного таргетування" (діаграми "Валові валютні резерви НБУ і курс … 2013-2014" див. рис. 2.2.), що призводило до подальшого ослаблення гривні. Між тим, в обох кризових випадках кредитні ресурси МВФ мали вирішальне значення для наповнення резервів, недопущення їх спустошення і підсилення макроекономічної стійкості.

Рис. 2.2 Валові валютні резерви НБУ і курс гривні до долара 2013-2014

Незважаючи на отримання у травні 2014 року кредиту від МВФ, курс коливався на рівні 11,6-12 грн. за долар.

Гривня лише за офіційним курсом (додаток Б) впала відносно долара до 27 грн. за долар, тобто на 125%. Цьому передували заяви про сповільнення темпу інфляції у другому півріччі 2014 року, перехід до ринкового курсу валют та інфляційного кредитування.

Не врятувало голову НБУ навіть використання золотовалютних резервів. Згідно статистики МВФ, Україна в жовтні 2014 року продала більше третини своїх запасів золота. На кінець жовтня Нацбанк володів 26 тоннами золота, що на 14 тонн менше, ніж наприкінці вересня. Заради справедливості зазначимо, що продавати золото Києву довелося, щоб сплатити рахунки за газ перед ЄС і погасити квартальні виплати за кредитами МВФ.

Прикладом безсилля та безпорадності НБУ є "чорна середа" 25 лютого 2015 року, коли курс національної валюти - гривні в обмінниках впав аж до 40 грн. за долар! (див. рис. 2.3.)

Станом на пятницю, 27 лютого 2015 року за офіційним курсом НБУ 27,76 грн. за долар, а готівковий курс банків коливається в коридорі близько 28 грн. за долар покупки та близько 33 грн. за долар продажу валюти. (див. рис. 2.3.)

Рис. 2.3 Динаміка офіційного курсу гривні до долара за період 2013-2015 рр.

У лютому 2015 року спостерігалося швидке зниження як офіційного, так і ринкового курсу гривні відносно долара США. Офіційний курс гривні відносно євро протягом місяця також зменшився. Упродовж лютого 2015 року офіційний курс гривні відносно долара США зменшився на 71.82% та на кінець місяця становив 2 776.31 грн. за 100 дол. США. Ринковий курс гривні до долара США за безготівковими операціями на МВРУ знизився на 71.82% - до 2 776.31 грн. за 100 дол. США. за операціями на готівковому ринку гривня знецінилася на 94.24% - до 3 245.66 грн. за 100 дол. США. (див. табл. 2.1.)

Таблиця 2.1. Обмінні курси 2015р.


Офіційний курс гривні відносно євро в лютому зменшився на 71.86% 3 141.95 грн. за 100 євро. У лютому РЕОК гривні порівняно з попереднім місяцем знизився на 31.1%. Здебільшого це було зумовлено зменшенням номінального ефективного обмінного курсу гривні на 33.8% за місяць. Відносно лютого 2014 року РЕОК гривні знизився на 40.6%. (див. рис.2.4 та рис. 2.5.)

Рис. 2.4 Офіційний курс гривні Рис.2.5 Середньозважений курс до євро та долара США гривні до долара США на МВРУ та готівковому ринку

Запровадження наприкінці лютого та на початку березня Національним банком комплексу заходів щодо запобігання деструктивним процесам на грошово-кредитному ринку та обмеження розповсюдження їх ефектів на загальноекономічну ситуацію дало змогу не лише стабілізувати ситуацію на валютному ринку, а й досягти в березні певного зміцнення обмінного курсу гривні. Офіційний курс гривні відносно долара США укріпився на 15.6%. Водночас посилення НЕОК гривні було меншим (на 7.6%) через одночасне укріплення курсу російського рубля відносно долара США (у середньому за березень на 6.9%). З урахуванням позитивного інфляційного диференціалу (10.1%) реальний ефективний обмінний курс гривні в березні укріпився на 18.4%. (див. рис. 2.4-2.5)

Проте в річному вимірі РЕОК знецінився на 20.3% за рахунок послаблення НЕОК гривні на 41.5%. Позитивний інфляційний диференціал (36.4%) обмежував знецінення РЕОК гривні. (див. рис. 2.6.)

Рис. 2.6 Індекс РЕОК гривні (12.1999=1, за міжбанківським курсом

2.2 Дослідження основних факторів валютного курсоутворення в Україні

У березні Національний банк мав змогу купувати іноземну валюту на ринку для поповнення міжнародних резервів (581.4 млн. дол. США в еквіваленті), водночас обсяг продажу становив 372.5 млн. дол. США (в еквіваленті), більша частина якого - адресні інтервенції НАК "Нафтогаз України".

На готівковому ринку вже другий місяць поспіль обсяги продажу іноземної валюти населенням перевищували обсяги її купівлі - у березні на 129,2 млн. дол. США. (див. рис. 2.7.)

Рис. 2.7 Середньозважені показники готівкового ринку (млн. дол. США)

У березні 2015 року темпи зростання монетарної бази уповільнилися до 0.9% у річному вимірі порівняно з 7.5% на кінець лютого 2015 року. На зменшення темпів зростання монетарної бази вплинуло:

·подальше нарощування залишків коштів Уряду в національній валюті на рахунках у Національному банку (протягом березня залишки збільшилися в 1.8 раза);

·зменшення обсягів операцій Національного банку з купівлі цінних паперів (ОВДП за сумою основного боргу). У березні приріст обсягу державних боргових цінних паперів у портфелі Національного банку становив лише 1.5% порівняно із середньомісячним приростом 3.1% на місяць протягом попередніх двох місяців.

Дія цих чинників компенсувала вплив зменшення обсягів мобілізаційних операцій та операцій з підтримки ліквідності порівняно з попередніми місяцями в умовах достатньо високого рівня ліквідності банківської системи протягом березня. Так середньоденний обсяг коррахунків банків у березні 2015 року становив 28.9 млрд. грн., що лише на 3.6% менше, ніж у попередньому місяці.

Темпи зростання грошової маси уповільнилися в березні до 8.2% у річному вимірі (порівняно з 21.6% на кінець лютого 2015 року), що значною мірою було повязано з подальшим відпливом депозитів із банківської системи та курсовою переоцінкою валютних депозитів.

У березні 2015 року дефіцит поточного рахунку (див. рис. 2.8.) зменшився до 13 млн. дол. США завдяки покращенню динаміки експорту та продовження скорочення імпорту високими темпами.

Рис. 2.8 Рахунок поточних операцій (млн. дол. США)

Загалом дефіцит поточного рахунку в І кварталі виявився на 0.2 млрд. дол. США кращим, ніж прогнозувалося, завдяки вищому експорту товарів та послуг у березні. Однак у подальшому ризики прогнозу залишаються високими через можливе загострення військового конфлікту, досить повільні процеси імпортозаміщення та зниження цін на основні експортні товари.

У березні дефіцит капітального та фінансового рахунку залишився на рівні попереднього місяця (див. рис. 2.9.) (292 млн. дол. США). Як і в попередні місяці дефіцит був зумовлений чистими виплатами за борговими зобовязаннями банківського (1.0 млрд. дол. США) та реального секторів (0.6 млрд. дол. США). Низькі залучення приватного сектору зумовлені очікуваннями рішення щодо початку процесу репрофайлінгу за суверенними та квазісуверенними єврооблігаціями, ризиками відновлення активних військових дій на сході країни, а також адміністративними обмеженнями на валютному ринку.

Рис. 2.9 Рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій (млн. дол. США)

Виплати банківського сектору здійснювалися переважно за довгостроковими зобовязаннями - 0.8 млрд. дол. США, частка фактичних погашень становила 59%, решта - прощення боргу материнськими банками. Реальний сектор майже не здійснював фактичних виплат, з 0.8 млрд. дол. США виплат за довгостроковими зобовязаннями 72% були покриті зростанням простроченої заборгованості.

Роловер приватного сектору за зовнішніми довгостроковими зобовязаннями в березні залишався низьким й становив 30% (порівняно з 20% у лютому). Незначне покращення відбулося як за рахунок збільшення роловера реального сектору (26% порівняно з 15% у лютому), так і банківського (36% порівняно з 29% у лютому).

На відміну від лютого в березні прямі іноземні інвестиції з метою докапіталізації банківського сектору майже не надходили. Чисті залучення становили 78 млн. дол. США, з яких 85.9% було спрямовано до реального сектору. Водночас третій місяць поспіль продовжилося скорочення готівкової валюти поза банками - у березні на 120 млн. дол. США, а за весь І квартал - на 342 млн. дол. США. Як наслідок капітальний та фінансовий рахунок також виявився на 0.1 млрд. дол. США кращим, ніж прогнозувалося.

Рис. 2.10. Зведений платіжний баланс, млрд. дол. США

Однак дуже низький рівень роловера в І кварталі створює значні ризики для подальшої динаміки фінансового рахунку.

У результаті дефіцит платіжного балансу в розмірі 305 млн. дол. США був профінансований за рахунок резервних активів. Однак завдяки отриманню першого траншу від МВФ у рамках програми ЕFF у розмірі 4.9 млрд. дол. США обсяг міжнародних резервів на 01.04.2015 зріс до 10.0 млрд. дол. США, або 2.1 місяця імпорту майбутнього періоду. (див. рис. 2.11)

Рис. 2.11. Валові міжнародні резерви, млрд. дол. США

За попередніми даними станом на 01 квітня 2015 року обсяг міжнародних резервів України становив 9 млрд. 969,9 млн. дол. США в еквіваленті.

Їх динаміка в березні поточного була обумовлена насамперед отриманням коштів від Міжнародного валютного фонду в рамках Механізму розширеного фінансування (ЕFF) у сумі 4 млрд. 872,5 млн. дол. США, у тому числі на користь Уряду у сумі 2 млрд. 633,2 млн. дол. США. Також збільшенню обсягу резервів у березні сприяло надходження коштів на користь Уряду у сумі 200 млн. канадських доларів.

Крім того, на рівень міжнародних резервів вплинули інтервенції Національного банку з купівлі іноземної валюти на суму 581,4 млн. дол. США. Обсяг інтервенцій з продажу валюти становив 372,5 млн. дол. США, з яких 281,3 млн. дол. США було продано за адресними інтервенціями державним підприємствам НАК "Нафтогаз України" та ДП НАЕК "Енергоатом".

Платежі Уряду та Національного банку України з погашення та обслуговування державного та гарантованого державою боргу в іноземній валюті становили 906,9 млн. дол. США в еквіваленті, у тому числі 221,9 млн. дол. США Міжнародному валютному фонду.

Обсяг міжнародних резервів України на сьогодні є достатнім для виконання зобовязань та поточних операцій Уряду і Національного банку України.

Щодо прямих іноземних інвестицій (акціонерний капітал) (див. рис 2.12-2.14.), станом на 31 грудня 2014 року найбільші країни-інвестори:

Кіпр - 13710,6 млн. дол. (29,9%),

Німеччина - 5720,5 млн. дол. (12,5%),

Нідерланди - 5111,5 млн. дол. (11,1%),

Російська Федерація - 2724,3 млн. дол. США (5,9%).

Рис. 2.12. Приріст (зниження) прямих інвестицій

Рис. 2.13. Прямі інвестиції на одну особу населення

Рис. 2.14. Обсяги та темпи зростання (зниження обсягів) прямих інвестицій

Обсяг операцій із безготівковою іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України (купівля та продаж у доларовому еквіваленті) становив 10 482.5 млн. доларів США (з урахуванням операцій Державної казначейської служби України).

Таблиця 2.2. Інтервенції Національного банку України на міжбанківському валютному ринку України

НазваКупівляПродажcередньозважений курс гривні (за 100 одиниць валюти) Обсяг (млн. одиниць валюти) cередньозважений курс гривні (за 100 одиниць валюти) обсяг (млн. одиниць валюти) Усі валютні цінності в доларовому еквіваленті, зокрема: 581.4 372.5 [1] <#"justify"> долар США2 289.4290581.42 296.1583313.4євро--2 314.3543 55.0інші валюти----

Зовнішній борг банківського сектору України на кінець 2014 року становив 18.7 млрд. дол. (додаток Г) США (14.1% від ВВП) (див. рис.2.15.). Борг українських банків скоротився на 3.8 млрд. дол. США (на 16.9%) завдяки зменшенню довгострокових зобовязань, у т. ч. за:

·кредитами (на 1.7 млрд. дол. США) та облігаціями (на 0.7 млрд. дол. США);

·депозитами і залишками на рахунках нерезидентів (на 1.3 млрд. дол. США).

Рис. 2.15. Борг банківського сектору на кінець 2014 року становив 18.7 млрд. дол. США (14.1% від ВВП)

Таблиця 2.3. Динаміку валового зовнішнього боргу, у грн. та % до ВВП 2010-2014р.

ПеріодВаловий зовнішній борг, на кінець періодумлн. дол. СШАу % до ВВП2010117 34686.02011126 23677.32012І квартал126 88475.7ІІ квартал128 95574.81 півріччя128 955 74.8ІІІквартал132 44775.99 місяців132 44775.9ІV квартал134 62576.4рік134 62576.42013І квартал135 83676.5ІІ квартал133 92975.31 півріччя133 92975.3ІІІквартал137 28176.89 місяців137 28176.8ІV квартал142 07978.1рік142 07978.12014І квартал137 38276.5ІІ квартал136 79081.81 півріччя136 79081.8

2.3 Дослідження рівня доларизації економіки України

В Україні зросла доларизація депозитів і кредитів. Нацбанк пояснює зростання показника курсовою переоцінкою депозитів. (додаток В)

Рівень доларизації депозитів в українських банках за оперативними даними на 1 березня становив 58,6%, (див. рис. 2.16.) що на 12,93 п. п. більше від показника на 1 лютого, повідомляється в монетарному огляді Національного банку України, розміщеному на сайті регулятора.


За інформацією НБУ, з початку року рівень доларизації депозитів зріс на 13,1 п. п. У річному вираженні, на 1 березня 2014, зростання становило 16,6 п. п.

Нацбанк пояснює зростання показника курсовою переоцінкою депозитів.

Також повідомляється, що рівень доларизації кредитів на 1 березня становив 60%, що на 13,14 п. п. більше від показника на 1 лютого. Порівняно з початком року показник підвищився на 13,4 п. п. У річному вираженні, на 1 березня 2014, зростання становило 20,36 п. п. Як повідомляв УНІАН, обсяг депозитів в українських банках у лютому знизився на 1,7% у гривні - до 352,7 млрд грн, на 3,7% у валюті - до 18 млрд дол. (див. рис. 2.17)

У тому числі депозити фізичних осіб знизилися на 6,4% (з початку року - на 13,7%) - до 19,8 млрд дол., юридичних осіб - на 9,0% (з початку року - на 15,0%) - до 6,6 млрд дол.

Рис. 2.17. Реальна динаміка депозитів в іноземній валюті 2008-2014р.

Залишки з гривневих кредитів знизились на 1,2% - до 533 млрд грн, з валютних - на 2,2%, до 28,8 млрд дол.

З моменту переходу Нацбанку до гнучкого курсоутворення на валютному ринку, за 2014 і два місяці 2015 гривня знецінилась до долара США за офіційним курсом в 3,8 раза - до нового історичного мінімуму на рівні 30,01 грн/дол.

Після введення Нацбанком низки жорстких обмежень на валютному ринку для імпортерів і підвищення облікової ставки до 30% річних гривня менше ніж за два тижні зміцнилась по відношенню до долара до рівня 21,7 грн/дол., який відповідає прогнозному рівню за новою програмою з Міжнародним валютним фондом і закладеному в держбюджеті на 2015 рік.

У листопаді динаміку грошової маси визначало збільшення депозитної складової в іноземній валюті (через зміну офіційного курсу гривні до долара США) та готівки поза банками. Водночас спостерігалося зменшення питомої ваги готівкових коштів у загальному обсязі МЗ. Другий місяць поспіль тривало зменшення грошової бази. Відновилося зростання внутрішнього кредиту як за рахунок зростання чистих вимог до центральних органів державного управління, так і за рахунок вимог до інших резидентів.

Залишки за грошовим агрегатом МЗ на кінець листопада 2014 року становили 971.2 млрд. грн. (див. табл. 2.3.). За місяць грошова маса збільшилася на 1.3%, або на 12.3 млрд. грн. (у вересні спостерігалось її зменшення на 3.6%). Порівняно з попереднім місяцем зростання грошового агрегату МЗ (див. рис. 2.18.) було зумовлено насамперед збільшенням інших депозитів в іноземній валюті на 11.7%. Сезонно скоригований грошовий агрегат МЗ зріс за місяць на 2.3%. У річному обчисленні темпи приросту МЗ прискорилися до 10.3% порівняно з 9.8% у жовтні 2014 року.

Таблиця 2.3. Грошові агрегати в 2014 р.


У листопаді відновилося зростання готівкових коштів в обігу поза депозитними корпораціями. За місяць залишки за ними збільшилися на 0.3%, або на 0.8 млрд. грн., - до 282.4 млрд. грн. Водночас частка грошового агрегату М0 в загальному обсязі грошової маси зменшилася на 0.3 процентного пункту і становила 29.1%. Темпи приросту готівки поза банками в листопаді в річному обчисленні залишалися на рівні попереднього місяця і становили 24.0%.

Збільшення грошового агрегату М1 у листопаді поточного року на 0.5%, або на 2.3 млрд. грн., відбулося через зростання обох його складових. Зокрема переказні депозити в національній валюті зросли за місяць на 1.0%, або на 1.5 млрд. грн. У річному обчисленні темпи приросту зазначеного агрегату прискорилися до 17.1% порівняно з 16.9% у жовтні 2014 року.

Грошовий агрегат М2 збільшився за місяць на 1.3%, або на 12.4 млрд. грн., - до 969.2 млрд. грн. як за рахунок зміни грошового агрегату М1, так і через зростання Інших депозитів в іноземній валюті на 22.6 млрд. грн. Залишки за іншими коштами в національній валюті та за переказними депозитами в іноземній валюті зменшилися за місяць на 3.4 та 4.6% відповідно. Темпи приросту грошового агрегату М2 у річному обчисленні в листопаді становили 10.5% порівняно з 10.0% у жовтні поточного року.

Залишки за коштами, вкладеними в цінні папери, крім акцій, зменшилися за листопад на 5.1%, або на 0.1 млрд. грн., - до 2.0 млрд. грн.

Другий місяць поспіль тривало зменшення грошової бази (див. рис. 2.19.). В листопаді порівняно з попереднім місяцем вона скоротилася на 1.2%, або на 4.1 млрд. гри., - до 328.4 млрд. грн.

Така динаміка грошової бази була зумовлена зменшенням готівкових коштів, випущених в обіг (на 0.5%, або на 1.6 млрд. грн., - до 302.0 млрд. грн.), та зобов'язань Національного банку України перед іншими депозитними корпораціями, що не включаються в грошовий агрегат МЗ (на 9.0%, або на 2.5 млрд. грн.) (див. табл. 2.4.).

У річному обчисленні зростання грошової бази уповільнилося до 13.8% у листопаді порівняно з 15.4% у жовтні 2014 року.

Рис. 2.18. Динаміка зміни грошового агрегату М3

Рис. 2.19. Динаміка зміни грошової бази

Таблиця 2.4. Огляд депозитних корпорацій у 2014 р.


Протягом 2014 року обсяг валового зовнішнього боргу України скоротився на 1.2 млрд. дол. США (на 0.9%) і станом на 1 жовтня 2014 року становив 135.9 млрд. дол. США. Обсяг боргу щодо ВВП зріс з 80.2 до 88.3% (див. рис. 2.20.). Фінансовий та корпоративний сектори економіки скоротили обсяги зобовязань перед нерезидентами на 2.1 млрд. дол. США, проте внаслідок залучення урядом офіційних позик на розвиток фінансового сектору та здійснення економічних реформ державний борг збільшився на 0.9 млрд. дол. США.

Рис. 2.20. Валовий зовнішній борг до % ВВП 2005-2014р.

Розділ 3. Рекомендації щодо удосконалення валютного регулювання в Україні

3.1 Міжнародний досвід валютного регулювання

Оскільки інтеграція України в світову систему пов'язана з налагодженням механізму взаємодії національної економіки зі світовим ринком капіталу, то практичне впровадження цього механізму можливо лише при активній взаємодії вітчизняних фінансових інститутів і корпорацій з аналогічними зарубіжними структурами, включеними в загальносвітовий ринок капіталів.

Валютний контроль і валютне регулювання впливають на формування світової господарської кон'юнктури, валютно-фінансові відносини, розподіл фінансових ресурсів у світі та перспективи розвитку міжнародної торгівлі в цілому. Специфічною особливістю валютного регулювання є те, що з його допомогою забезпечується взаємодія внутрішніх монетарних і фінансових процесів з міжнародними валютними і фондовими ринками.

Через систему валютного регулювання національна економіка перебуває під впливом світової економіки, у зв'язку з чим, доцільно звернутися до міжнародному та зарубіжного досвіду регулювання валютної сфери. Зараз відбувається активне міжнародне співробітництво у сфері валютного регулювання, як на світовому рівні (наприклад, Міжнародний валютний фонд), так і на регіональному рівні (Європейський валютний союз). Тому вдосконалення системи державного регулювання валютної сфери є чинником активної участі України в міжнародних господарських зв'язках.

Зарубіжний досвід регулювання валютних операцій свідчить, що розвиток національних валютних законодавств у більшості країн будувався в умовах зміцнення міжнародних зв'язків, створення і розвитку міжнародних валютно-фінансових інститутів. З розвитком масштабів міжнародної торгівлі збільшувалася і роль світових валютних ринків. Проте їх розвиток відбувався хвилеподібно, із кожною новою хвилею змінювалася роль і місце валютного регулювання в системі світового господарства, а також динаміка, обсяг і структура валютних потоків між країнами. Як зазначає М.Г. Кальней, можна виділити три режими національного валютного регулювання залежно від ступеня державного втручання:

Валютна монополія держави, при якій національна грошова одиниця не підлягає конвертації і є замкнутою валютою;

Наявність системи валютних обмежень при проведенні певних операцій, коли національна грошова одиниця має тенденцію до виходу за межі внутрішнього грошового ринку і стає обмежено конвертованою;

Відсутність валютних обмежень, коли національна грошова одиниця виходить на світовий валютний ринок і стає вільно конвертованою [1, с.14].

В даний час наявність валютних обмежень є характерною рисою більшості країн, що розвиваються та країн з перехідною економікою. Так, законодавча вимога обов'язкового продажу експортної валютної виручки існує в 75 країнах-членах МВФ. З яких у 42 країнах експортери зобов'язані продавати 100% валютної виручки, а в 33 - діє вимога часткового продажу валютної виручки в обсягах від 80% до 25% [2, с.273].

Найбільшими представниками в даному списку є Китай, Бразилія та Індія. У Китаї існує жорстка вимога 100% продажу валютної виручки. Тільки уповноважені національні підприємства можуть залишати у своєму розпорядженні 15% обсягу зовнішньоторговельного обороту попереднього року. Слід зазначити, що такі жорсткі вимоги, не перешкоджають економічному розвитку країни. У Бразилії вимога обов'язкового продажу валютної виручки пов'язане з високою вартістю обслуговування зовнішнього боргу і необхідністю відновлення рівня золотовалютних резервів. Урядом Індії дозволено залишати експортерам у своєму розпорядженні не більше 50% валютної виручки та зараховувати їх на валютні рахунки в банках Індії. Тільки підприємства, повністю орієнтовані на експорт, і виробники електронних компонентів і програмного забезпечення можуть залишати до 70% валютної виручки [3, с.7].

Таким чином, як свідчить міжнародний досвід, валютні обмеження можуть розглядатися як доцільні навіть необхідні заходи в певних економічних умовах. Особливе значення має застосування валютних обмежень і валютного контролю в країнах, економіка яких перебуває на стадії ринкової трансформації, оскільки ринкові інструменти валютного регулювання в цих країнах ще тільки формуються. У таких країнах економічні та політичні умови нестабільні, тому у експортерів виникає бажання не повертати валютні кошти в країну, а залишати їх за кордоном, що негативно відбивається на економіці країни в цілому, зокрема призводить до дефіциту платіжного балансу, різкого підвищення попиту на національну валюту на внутрішньому валютному ринку, зниження вартості національної валюти. Тому держава повинна встановлювати такі валютні обмеження, які б перешкоджали відтоку капіталів. Наприклад, законодавчо встановлювати терміни повернення в країну виручки від експортних операцій, а також товарів (робіт, послуг) по імпорту за умови попередньої оплати, обмеження вивозу валютних цінностей громадянами, заборона проведення розрахунків в іноземній валюті на території країни. Отже, валютні обмеження в період ринкової трансформації економіки є об'єктивною необхідністю і застосовуються з метою захисту національної економіки країни, регулювання платіжного балансу [4, с.50].

В даний час більшість промислово розвинених країн світу мають вільно функціонують валютні ринки і вільно конвертовану валюту. Однак для досягнення цієї мети, свого часу, вони проводили політику твердих валютних обмежень відносно поточних валютних операцій і операцій, пов'язаних з рухом капіталу. Більшість країн Західної Європи застосовували валютні обмеження в тій чи іншій формі до 80-х років. У США валютні обмеження були скасовані раніше. Зараз регулювання руху капіталу в цих країнах здійснюється за допомогою ринкового механізму та інструментів грошово-кредитної політики. Адміністративним методом забезпечення дотримання правил і норм регулювання валютних відносин є валютний контроль. Світовий досвід свідчить, що валютні відносини і внутрішній валютний ринок успішно розвиваються за активної участі держави та ефективному контролі уповноважених органів за валютними операціями [5, с.28].

Завданням валютного контролю є захист економіки країни від різких коливань грошово-кредитної системи і зменшення валютних резервів, пов'язаних з рухом капіталу, а також забезпечення національної безпеки. Треба відзначити, що навіть у разі формального скасування валютного контролю, як правило, в країні здійснюється статистичне спостереження за процесами, що відбуваються при русі капіталів, при цьому використовуються механізми валютного контролю (Німеччина, Японія). Ці ж механізми використовуються і для реалізації завдань, пов'язаних з боротьбою з "відмиванням брудних грошей".

Отже, механізм валютного регулювання та контролю в промислово розвинених країнах історично формувався з урахуванням специфічних умов розвитку кожної з цих країн. Він активно використовувався абсолютною більшістю держав у критичні для їх економіки періоди, з метою захисту фінансової самостійності, стабільності грошової системи, зміцнення курсу національної валюти, мобілізації валютних ресурсів. Відповідно до особливостей розвитку різних країн на певному етапі розвитку, валютний контроль служив одним з важливих елементів економічної політики держав, які забезпечують стабільність і поетапність ринкових реформ, збереження валютних ресурсів держави на стадії складного перехідного періоду. Позиція міжнародних фінансових інститутів щодо лібералізації капітальних потоків з 1946 р по теперішній час має ряд кардинальних змін. На першому етапі - до середини 1970-х рр. - валютний контроль розглядався як повноправний інструмент макроекономічної політики. Відповідна позиція була офіційно закріплена ст. VІ Статуту МВФ, згідно з якою країнам надавалася повна свобода вводити і використовувати заходи валютного контролю, спрямовані на підтримку платіжного балансу та стабільність обмінного курсу. Більш того, в певних ситуаціях сам Фонд міг вимагати введення валютного контролю [6].

З кінця 1970-х рр. розвинені країни стали вживати активні кроки в напрямку лібералізації капітальних потоків. Поштовхом до цього був прийнятий Організацією економічного співробітництва та розвитку в 1961 р Кодекс лібералізації. Цьому процесу сприяли такі об'єктивні фактори, як:

Перегляд цілей і принципів здійснення грошово-кредитної політики;

Наростання негативних тенденцій, пов'язаних з валютним контролем, в реальному секторі економіки;

Розвиток фінансової системи і посилення конкуренції на ринку капіталу;

Зниження дієвості валютного контролю в міру розширення спектру фінансових інструментів та розвитку інтеграційних процесів, збільшення масштабів "сірої" економіки;

Досягнення рівня розвитку, при якому переваги лібералізації капітальних потоків значно перевищували ризики.

Але численні кризи останніх років показали, що для успішної лібералізації необхідно виконання певних умов. Відповідно останнім часом більше уваги приділяється всебічному вивченню можливих негативних наслідків, пов'язаних з процесом лібералізації. Досвід багатьох країн дозволяє визначити наступні умови успіху лібералізації:

. Макроекономічна стабілізація допомогою повного переходу бюджету на казначейську систему і проведення жорсткої грошово-кредитної політики повинна передувати лібералізації ринків. Висока інфляція знижує інформативність цін, що в свою чергу впливає на ринки, підриваючи їх ефективність.

. Поступове скорочення втручання держави в функціонування ринків, починаючи з лібералізації торгівлі, реформування ринкупрац. Дерегулювання фінансового сектора повинно відбуватися пізніше, оскільки швидкість трансформацій тут набагато вище, ніж на інших ринках.

. Перед тим, як зняти обмеження на рух капіталу, повинна бути проведена реформа фінансової системи з метою мінімізації проблем, пов'язаних з неефективним розподілом ресурсів, які багаторазово посилюються в умовах вільного ринку капіталу.

Таким чином, обов'язковими умовами успішної лібералізації є економічна стабільність і завершеність процесу реформ. Слід зазначити, що сучасна політика Міжнародного валютного фонду щодо свободи переміщення капіталу і неприпустимість введення будь-яких обмежень на приплив або відплив іноземних капіталів, істотно змінилася. Зараз МВФ рекомендує урядам стримувати спекулятивні потоки, якщо це загрожує фінансовій стабільності країни. Рада МВФ підкреслює, що тимчасові обмеження можуть бути обґрунтовані і корисні під час економічних шоків, а також коли інші засоби грошово-кредитної політики вичерпані [7].

Рекомендації Фонду спрямовані на зниження припливу спекулятивного капіталу і процентних ставок (особливо в умовах перегріву економіки і значного тиску на інфляцію), зміцнення курсу національної валюти та нарощування міжнародних резервів. У той же час МВФ підтримує заборону на використання обмежень для штучного заниження валютного курсу. Відносно відтоку капіталу, МВФ підкреслює доцільність введення прямих обмежень лише в разі гострого економічного шоку, щоб пом'якшити негативні ефекти рецесії. В останні роки подібні заходи застосовують Аргентина, Ісландія та Україна.

3.2 Шляхи підвищення ефективності валютного регулювання в Україні

Аналіз правового регулювання валютних операцій в Україні свідчить, що держава здійснює валютне регулювання з метою упорядкування валютних відносин, спрямування їх для задоволення загальнодержавних потреб, а також потреб суб'єктів підприємництва. З цією метою вона використовує певні інструменти валютного регулювання, режим обмежень валютних операцій, застосовуючи при цьому заходи нормативно-правового регулювання та індивідуального впливу.

У цілому аналіз сучасного регулювання валютних операцій свідчить, що в Україні даний процес характеризується переважно негативними рисами (таблиця 1).

Таблиця 1. Проблеми регулювання валютних операцій в Україні та шляхи їх вирішення

ПроблемиНаслідкиШляхи вирішення проблемВідсутність єдиного нормативного документа, який поєднував би в собі всі аспекти валютного регулювання і контролюАбсолютна кількісна та об'ємна перевага у загальному масиві джерел законодавства підзаконних нормативних актів (нормативно-правових актів НБУ), до яких у свою чергу постійно вносяться зміни та доповнення, що іноді є досить несподіваними та суперечливимиНеобхідно прийняти окремий закон у сфері валютної політики та валютного регулювання. Відтак, прийняття єдиного нормативного документа, що регулюватиме всі основні питання у валютній сфері на заміну чинним чотирьом нормативним актам, дозволить: визначити понятійний апарат, а також чітко описати механізми валютного регулювання і контролю, що застосовуватимуться в Україні; розмежувати повноваження і обов'язки державних органів, що здійснюють валютне регулювання і валютний контроль, описати функції кожного з цих органів, виключивши їх дублю- вання; зробити валютний ринок більш упорядкованим і прогнозованим, підвищити ефективність діяльності національних і іноземних компаній, а також дієвість державних установ, що здійснюватимуть валютний контрольВ існуючій нормативній базі немає чіткого розподілу функцій валютного регулювання та валютного контролю між державними органамиСтатті законів носять в основному декларативний характер і містять взаємні посиланняВідсутнє визначення системи валютного курсу, немає чіткого визначення режиму валютного курсу та механізмів його встановленняЗначно ускладнює можливості прогнозування розвитку валютного ринку суб'єктами валютної та підприємницької діяльностіУ нормативних актах не наведене чітке тлумачення валютної політики, її складових і механізмівЗ усіх існуючих форм валютної політики в законодавстві України описано лише дві: валютну дисконту політику та валютну дивізну політикуНемає чіткості й у визначенні валютного регулювання, валютних обмежень, відсутнє єдине визначення поняття валютних цінностейУ різних нормативних документах, зустрічаються три тлумачення терміна "валютні цінності", а валютні обмеження, що застосовуються в Україні описані у різних нормативних актах, що є досить незручним для всіх учасників валютного ринкуВідсутність системного та науково обґрунтованого підходу до правової регламентації валютних відносинСпричинило появу в законодавстві значних прогалин, дозначностей, колізій та до видання для їх усунення підзаконних актів або навіть юридично нікчемних роз'яснень у формі листів. Суттєві недоліки містяться навіть у нормативному визначенні таких основоположних термінів, як "валютні цінності", "валютні операції" тощо. Ці прогалини, з одного боку, зменшують ефективність валютного регулювання і зводять нанівець окремі успіхи у цій галузі, а з іншого боку заважають нормальній діяльності фізичних та юридичних осіб, насамперед - у сфері господарюванняОчевидне відставання норм законодавства, якими регулюються валютні відносини, від розвитку економічних процесів у державі та розвитку суміжних галузей права: конституційного, цивільногоНаслідком є непоодинокі випадки прийняття НБУ нормативно-правових актів із перевищенням наданих йому законом повноважень, ігнорування основоположних засад реалізації в Україні права власності та створення в системі валютного регулювання непрозорих і незрозумілих контрольних механізмів

Значна частина засобів валютного регулювання мають рівень законодавчого закріплення і є суттєвим інструментом впливу на інтереси суб'єктів підприємницької діяльності, що, власне кажучи, і визначає необхідність такого високого рівня їх правової регламентації. Водночас, регулювання валютної позиції майже не відображені на законодавчому рівні, а обов'язковий продаж валюти, який є одним із найгостріших засобів впливу на суб'єктів господарювання, запроваджено за рішенням Національного банку України, а не законом.

Таким чином, найбільш загальною пропозицією є прийняття основного акту валютного законодавства у формі Закону України "Про валютне регулювання та валютний контроль".

Правові акти, що регулюють валютні відносини, мають імперативний характер, і є нормами публічного права. В Україні валютне регулювання базується на [9]: Конституції України; Законі України "Про Національний банк України"; Декреті Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" [1]; Митному кодексі України; Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність"; нормативних актах Національного банку України, що визначають правові засади організації валютного регулювання й контролю.

Основними правовими актами Національного банку України, що регулюють валютні операції, є [9]: інструкції "Про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських документів і платіжних карток через митний кордон України"; інструкції "Про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон"; положення "Про валютний контроль"; положення "Про відкриття і функціонування кореспондентських рахунків банків-резидентів в іноземній валюті і кореспондентських рахунків банків-нерезидентів в гривні"; "Правила використання готівкової іноземної валюти"; "Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України".

Висновки

Узагальнюючи вище викладене дослідження, можна зробити висновок, що валютне регулювання є невідємною частиною державної політики на валютному ринку. На сьогоднішній день в економічній літературі не існує загального поняття "валютне регулювання", тому різні науковці трактують його по - різному. Але все ж таки найбільш повним можна вважати наступне: валютне регулювання - це діяльність держави та уповноважених нею органів спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків та порядку проведення операцій з валютними цінностями.

Основним завданням валютного регулювання є організація системи курсоутворення, забезпечення потрібного ступеня конвертованості національної валюти, регламентація поточних операцій платіжного балансу, організація внутрішнього валютного ринку, регламентація банківських операцій з валютними цінностями, регулювання процесів утворення та руху валютного капіталу, захист іноземних інвестицій, встановлення обмежень на вивезення та ввезення через кордон валютних цінностей тощо.

Механізм валютного регулювання являє собою сукупність спеціальних інститутів, осіб, органів, що приймають участь у відносинах валютного регулювання (субєктивна складова), а також набір форм і методів їх діяльності

До сфери валютного регулювання входить досить широке коло питань, але в цілому виділяють три основні напрями валютного регулювання: регулювання валютних ринків, управління валютним курсом, регулювання руху капіталу.

Наразі валютний ринок України перебуває в стресовому стані, що насамперед повязано з негативними очікуваннями на фоні продовження військових дій на сході країни. З початку року знецінення обмінного курсу гривні відносно долара США становило 80%.

Навіть ураховуючи екстраординарні умови функціонування української економіки, таке знецінення гривні є надмірним і таким, що не відповідає фундаментальним макроекономічним параметрам.

Зазначене потребує вжиття Національним банком України комплексних заходів зі зниження напруги на грошово-кредитному ринку та нівелювання ризиків для цінової стабільності в середньостроковій перспективі.

З урахуванням вищезазначеного, разом з посиленням адміністративних заходів на валютному ринку Національний банк України має намір активно застосовувати процентну політику для стримування девальваційного тиску на гривню.

З огляду на це, Національний банк України підвищує процентні ставки за своїми операціями та готовий здійснювати таке підвищення за необхідності і надалі для підтримання внутрішньої вартості національної грошової одиниці.

Суттєве посилення жорсткості грошово-кредитної політики необхідне для запобігання деструктивним процесам на грошово-кредитному ринку та обмеження розповсюдження їх негативних ефектів на загальноекономічну ситуацію.

Негативні очікування серед економічних агентів за таких макроекономічних умов призвели до зниження депозитної бази банків, збільшення попиту на ресурси та уповільнення кредитування. Водночас курсова переоцінка активів та зобовязань банків через зниження курсу гривні до основних іноземних валют зумовила збільшення основних показників грошово-кредитного ринку. За підсумками лютого депозити резидентів зросли на 29.0% (у тому числі в іноземній валюті - на 65.1%) - до 855.8 млрд. грн. Тривало погашення випущених банками боргових цінних паперів. Насамперед зменшилися зобовязання банків перед ДГ через погашення ощадних (депозитних) сертифікатів на предявника. Грошовий агрегат М3 за підсумками лютого збільшився на 21.4% - до 1 136.1 млрд. грн. за рахунок зростання депозитної складової в іноземній валюті та готівкових коштів в обігу поза депозитними корпораціями. Водночас спостерігалося зменшення питомої ваги готівкових коштів у загальному обсязі М3 до 25.0%. Грошова база за місяць зросла на 1.5% - до 331.6 млрд. грн. Залишки за кредитами, наданими резидентам, на 01.03.2015 становили 1332.1 млрд. грн. Серед кредитів спостерігалося зростання короткострокової кредитної підтримки недержавних нефінансових корпорацій. Кредитна заборгованість практично за всіма видами кредитів ДГ зменшувалася.

Міжнародний досвід у сфері валютного регулювання свідчить про взаємозалежність національних, регіональних і світових валютних систем. На стабільність національної валюти впливає не тільки внутрішня економічна ситуація в країні, але й ситуація на світових фінансових, у тому числі валютних ринках. Крім того, можна говорити про широкий спектр тактичних підходів у регулюванні та контролі валютних операцій в зарубіжних країнах, якими може скористатися Україна з метою вдосконалення нормативно-правового забезпечення механізму валютного регулювання і валютного контролю.

Ураховуючи викладене, можна дійти висновку про те, що необхідність здійснення валютного регулювання обумовлюється роллю держави за умов ринкової економіки, яка певною мірою потребує єдиного централізованого начала, узгодження питань, які ринок не в змозі розв'язати самостійно. Державне управління валютними операціями не слід розуміти як безпосереднє управління здійсненням кожної окремо взятої операції - воно лише означає їх підпорядкування загальнодержавним нормам і правилам. Законодавство України на сьогодні знаходиться на важкому шляху свого оновлення. Цей процес у майбутньому безперечно торкнеться валютного законодавства, яке повинно регулюватись невеликою кількістю нормативних актів, узгоджених між собою та іншими актами законодавства України.

Список використаних джерел

До п.1.1.

. Дзюблюк, О.В. Валютна політика [Текст]: підручник / О.В. Дзюблюк. - К.: Знання, 2007. - 422 с. - ІSBN 966-346-289-2.

. До питання сутності валютного регулювання [Електронний ресурс]: Режим доступу: httр://www.іcр-uа.com/ru/nodе/523.

До п.1.2.

. Гроші та кредит [Текст] / [Савлук М.І., Мороз А.М., Лазепко І.М., та ін.]; під ред. М.І. Савлука. - К.: КНЕУ, 2006. - 744 с. - ІSBN 966-574-356-8.

. Костюченко, О.А. Правові засади валютного регулювання в Україні [Текст]: навчальний посібник / О.А. Костюченко. - К.: КНТ, 2009. - 224 с. - ІSBN 978-966-373-488-0.

. Щетинін, А.І. Гроші та кредит [Текст]: навч. посіб. / А.І. Щетинін. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 432 с. - ІSBN 978-966-364-663-3.

До п.1.3.

Національний банк України: Закон України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: httр://zаkon1. rаdа.gov.uа/cgі-bіn/lаws/ mаіn. cgі? nrеg=679-14

. Валютно-курсова політика та механізм її реалізації в Україні: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.02.03 /О.В. Пасічник / Київ. нац. екон. ун-т. - К., 2004. - 19 с.

Александрова М.М. Гроші. Фінанси. Кредит [Текст]: навч. метод. посібник / М.М. Александрова, С.О. Масло-ва. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: ЦУЛ, 2002. - 336 с.

Журавка Ф.О. Валютна політика в умовах трансформаційних змін економіки України [Текст]: монографія / Ф.О. Журавка. - Суми: Ділові перспективи; ДВНЗ "УАБС НБУ", 2008. - 334 с.

Кредісов А.І. Управління зовнішньоекономічною діяльністю [Текст] / А.І. Кредісов, С.М. Березовенко, В.В. Во-лошин. - К.: ВІРА-Р, 2002. - 544 с.

Щоквартальне аналітично-статистичне видання Національного банку України / Гальчинська Т.А., Чепурнова Н.І., Ніколайчук С.А., Рябокінь М.І., Троїцька О.Б., Сивак О. В.; Київ. - 2013. - 121 с.р://uk. wіkіреdіа.org/wіkі/Валютне_регулювання

до 2 розділу

httр://www.bаnk.gov.uа/control/uk/аllіnfo <#"center">Додатки

Додаток А

Місце валютного регулювання у валютній політиці держави

Додаток Б


Додаток В

Основні показники, що характеризують стан грошово-кредитного ринку, млн. грн. Показники01.01.201301.01.201401.01.201501.02.201501.03.201501.04.2015*ПрирістТемп приросту, %до попереднього місяцядо відповідного місяця попереднього рокудо попереднього місяцядо відповідного місяця попереднього рокуМонетарна база 255 283307 139333 194326 732331 608331 9913832 9290,10,9Грошова маса773 199908 994956 728936 2161 136 1331 022 023-114 11077 194-10,08,2 у тому числі готівка203 245237 777282 947274 366283 872284 75187916 1330,36,0Коррахунки24 69133 04127 22433 86827 46826 661-807-4 964-2,9-15,7Депозити567 881668 460672 402660 728851 341735 477-115 86464 618-13,69,6 у національній валюті319 828422 351365 890358 708352 300345 202-7 098-34 579-2,0-9,1 в іноземній валюті248 053246 109306 512302 020499 041390 275-108 76699 198-21,834,1 в іноземній валюті в доларовому еквіваленті31 03430 79119 43818 69217 97516 648-1 327-9 923-7,4-37,3 Депозити юридичних осіб202 027231 279260 138256 027321 583288 773-32 81056 823-10,224,5 у національній валюті136 042168 797169 875167 228168 519168 90138210 4790,26,6 в іноземній валюті65 98562 48290 26288 799153 064119 872-33 19146 344-21,763,0 в іноземній валюті в доларовому еквіваленті8 2557 8175 7245 4965 5135 113-400-1 599-7,3-23,8 Депозити фізичних осіб365 854437 181412 264404 701529 758446 703-83 0557 796-15,71,8 у національній валюті183 786253 554196 015191 480183 781176 301-7 480-45 058-4,1-20,4 в іноземній валюті182 068183 627216 249213 221345 977270 402-75 57552 854-21,824,3 в іноземній валюті в доларовому еквіваленті22 77822 97313 71413 19612 46211 535-927-8 324-7,4-41,9Кредити 809 339904 8741 015 7411 014 6881 327 5061 176 489-151 018180 520-11,418,1 у національній валюті509 777596 868543 061539 584530 792516 428-14 365-62 974-2,7-10,9 в іноземній валюті299 562308 006472 680475 104796 714660 061-136 653243 494-17,258,5 в іноземній валюті в доларовому еквіваленті37 47838 53429 97629 40428 69728 156-540-9 870-1,9-26,0 Кредити, надані юридичним особам 626 223716 341809 060807 3131 051 612931 756-119 855143 583-11,418,2 у національній валюті410 297475 090436 079433 213425 257411 742-13 515-46 370-3,2-10,1 в іноземній валюті215 926241 251372 981374 100626 355520 015-106 340189 953-17,057,6 в іноземній валюті в доларовому еквіваленті27 01430 18323 65323 15322 56122 182-378-7 948-1,7-26,4 Кредити, надані фізичним особам183 117188 533206 681207 376275 895244 732-31 16336 937-11,317,8 у національній валюті 99 480121 778106 982106 372105 536104 686-850-16 604-0,8-13,7 в іноземній валюті83 63766 75599 700101 004170 359140 046-30 31353 541-17,861,9 в іноземній валюті в доларовому еквіваленті10 4648 3526 3236 2516 1365 974-162-1 923-2,6-24,3Заборгованість за депозитними сертифікатами Національного банку3343 12619 59419 13218 11514 124-3 9917 839-22,0124,7Заборгованість за кредитами Національного банку, наданими банкам та ФГВФО75 09876 122119 144120 402129 267130 26099325 8130,824,7Доларизація в % депозитів43,736,845,645,758,653,1-5,55 9,68 -9,522,30 кредитів37,034,046,546,860,056,1-3,91 14,28 -6,534,14Міжнародні валютні резерви Національного банку (за поточним курсом), млн. дол. США24 54620 4167 5336 4205 6259 9704 345-5 01277,2-33,5Інтервенції Національного банку, млн. дол. обсяг купівлі 4 3661 1159810145581437529301,7 обсяг продажу 11 8644 26113 246518651372-279372-42,8 у тому числі енергоринок1 27108 906464560281-279281-49,8 Готівковий валютний ринок, млн. дол. США обсяг продажу 25 24519 2098 0231096840-28-927-41,3-95,9 обсяг купівлі 15 05816 3305 61390194169-25-440-13,0-72,3Облікова ставка (на кінець періоду), % річних7,56,514,014,019,530,010,50 23,50 Процентна ставка за наданими кредитами на міжбанківському ринку (середньомісячна), % річних3,814,4523,1416,2321,1224,873,75 20,45 у національній валюті 8,1011,0524,6217,2222,3926,013,62 15,76 в іноземній валюті0,860,737,285,105, 194,98-0,21 3,59 Процентна ставка за кредитами в національній валюті (середньомісячна), % річних17,5517,4616,6316,9818,6424,165,51 4,46 фізичні особи27,3226,1129,8329,2728,6828,16-0,52 1,57 юридичні особи16,6716,6015,8716,4418,1223,985,86 5,14 Процентна ставка за кредитами в іноземній валюті (середньомісячна), % річних9,308,748,398,457,877,63-0,24 -0,93 фізичні особи12,6515,4511,7214,0013,7129,8416,12 16,93 юридичні особи9,308,748,398,457,877,63-0,24 -0,93 Процентна ставка за строкововими депозитами в націонільній валюті (середньомісячна),% річних14,8813,7810,868,329,3413,654,31 0,39 фізичні особи21,2418,6720,0320,1319,8221,401,58 1,62 юридичні особи12,0311,227,655,006,5811,875,29 2,19 Процентна ставка за строковими депозитами в іноземній валюті (середньомісячна), % річних7,037,117,727,767,146,89-0,24 -0,76 фізичні особи8,127,788,828,858,448,930,49 0,33 юридичні особи4,405,025,085,345,254,60-0,66 -0,72 Примітки: * Оперативні дані. Інформація щодо депозитів і кредитів уключає дані тільки щодо резидентів та містить нараховані доходи. Прирости процентних ставок та доларизації надані в процентних пунктах.

Додаток Г

Зовнішній сектор: основні показники БерезеньСічень-БерезеньБерезеньСічень-Березень 201020112012201320142014201420152015Сальдо поточного рахунку (у млрд. дол. США) -3,0-10,2-14,3-16,5-5,3-0,6-1,50,0-0,8Експорт товарів і послуг (у млрд. дол. США) 69,388,890,085,568,56,318,04,412,1Імпорт товарів і послуг (у млрд. дол. США) 73,299,0104,4101,1-73,8-6,7-19,5-4,5-13,1Експорт товарів (у млрд. дол. США) 52,269,470,265,055,35,214,43,59,7 Експорт чорних металів, млрд. дол. США14,618,515,314,312,91,13,50,82,2 - фізичні обсяги, млн. т27,027,725,626,524,62,26,61,94,9 - ціна, дол. США за т541,1667,9599,7540,3525,4530,2527,5428,0450,8 - вартісні обсяги, річна зміна, %42,726,3-17,0-6,7-9,9-6,9-2,5-28,1-36,6 - фізичні обсяги, річна зміна, %5,82,4-7,63,6-7,3-1,91,0-11,0-25,8 - ціна, річна зміна, %34,923,4-10,2-9,9-2,8-4,9-3,4-19,3-14,5 Експорт зернових культур, млрд. дол. США2,53,67,06,46,50,61,80,41,4 - фізичні обсяги, млн. т13,914,127,127,132,63,19,02,68,3 - ціна, дол. США за т177,4255,6258,2235,1200,9210,5204,3167,5171,5Імпорт товарів (у млрд. дол. США) 60,685,789,785,061,35,616,43,710,9 Імпорт природного газу, млрд. дол. США9,414,014,011,55,70,51,60,51,8 - фізичні обсяги, млрд. м куб. 36,544,832,928,019,52,06,11,75,8 - ціна, дол. США за 1000 м куб. 256,7313,5426,0412,5292,6268,5268,5296,6308,9 - у % до загального імпорту товарів15,516,415,613,69,39,410,013,316,4Сальдо рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій (у млрд. дол. США) 8,07,810,118,5-8,00,4-2,8-0,3-1,1Прямі іноземні інвестиції (у млрд. дол. США) 5,87,07,24,10,3-0,3-0,70,10,5Готівкова валюта поза банками (у млрд. дол. США) -5,6-11,4-8,0-2,7-2,7-0,3-2,60,10,3Зведений баланс (у млрд. дол. США) 5,0-2,5-4,22,0-13,3-0,2-4,3-0,3-1,9Використання ресурсів МВФ (чисте) 3,40,0-3,4-5,60,9-0, 193-1,24,74,5Розрив у фінансуванні/резервні активи (мінус: зростання) (у млрд. дол. США) -8,52,57,63,612,40,45,5-4,4-2,5 Сальдо поточного рахунку (у % до ВВП) -2,2-6,3-8,1-9,0-4,0-5,3-4,3-0,2-4,8Експорт товарів і послуг (у % до ВВП) 50,854,451,046,651,752,951,073,969,5Імпорт товарів і послуг (у % до ВВП) 53,760,659,155,1-55,6-56,1-55,2-75,5-75,3Сальдо рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій (у % до ВВП) 5,94,85,710,1-6,13,6-7,8-4,9-6,3Прямі іноземні інвестиції (у % до ВВП) 4,24,34,12,20,2-2,9-1,91,32,6Зведений баланс (у % до ВВП) 3,7-1,5-2,41,1-10,0-1,7-12,1-5,1-11,1 Експорт товарів (зміна вартісних обсягів у %) 29,233,01,2-7,5-15,0-1,4-7,7-32,2-32,9Імпорт товарів (зміна вартісних обсягів у %) 35,541,44,7-5,3-27,8-21,3-17,1-33,9-33,7 Міжнародні резерви (на к. п., у млрд. дол. США) 34,631,824,520,47,5 15,1 10,0 (у місяцях імпорту товарів і послуг майбутнього періоду) 4,23,72,93,31,62,72,1 (у % до короткострокового боргу за залишковим терміном погашення) 70,753,637,435,113,7 Чисті міжнародні резерви (на к. п., у млрд. дол. США) 20,317,613,815,21,8 11,0 0,03 Валовий зовнішній борг (на к. п., у млрд. дол. США) 117,3126,2134,6142,1126,3 (у % до ВВП) 83,174,673,774,5895,11 Зовнішній борг державного сектору (на к. п., у млрд. дол. США) 32,533,332,231,735,1 Зовнішній борг банківського сектору (на к. п., у млрд. дол. США) 28,125,221,522,618,7 Зовнішній борг інших секторів (на к. п., у млрд. дол. США) 56,767,780,987,872,5 Короткостроковий зовнішній борг за залишковим терміном погашення (на к. п., у млрд. дол. США) 48,959,465,658,155,1 (у % до валового зовнішнього боргу) 41,747,048,740,943,6 Прямі іноземні інвестиції в Україну (акумульований обсяг, у млрд. дол. США) 58,066,375,078,963,8 (у дол. США на 1 особу) 1 266,61 453,01 647,21 736,61 486,8 Размещено на Аllbеst.ru

Похожие работы на - Валютне регулювання в Україні

 

Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу
Без плагиата!