Роль корпоративної культури в системі корпоративного управління підприємством
Вінницький торговельно-економічний інститут
Роль корпоративної культури в системі корпоративного управління підприємством
Лозовський О.М.
Петлінська Ю.О.
В статті, на основі дослідження поняття корпоративного управління, дається власне трактування даної економічної категорії. Проаналізовані існуючі підходи щодо визначення поняття корпоративного управління. Визначені відмінності між категоріями «корпоративне управління» та «управління організацією». Розглянуті основні фактори та елементи формування корпоративної культури на підприємстві. Розкрита роль корпоративної культури в системі корпоративного управління та її вплив на результативність господарської діяльності.
Ключові слова: управління підприємством, корпоративне управління, корпоративна культура, організаційні цінності, філософія компанії, організаційні принципи.
корпоративний управління культура
Постановка проблеми. В сучасних умовах розвитку управління, ефективність діяльності організацій, підприємств, установ багато в чому визначається рівнем розвитку корпоративного управління та корпоративної культури. Важливість ефективного корпоративного управління підприємством зростає, зокрема в наслідок впливу постійних змін зовнішнього середовища на діяльність організації, коли збут продукції та надання послуг стали значно складнішими за виробництво, як наслідок це поява нової практики управління, яка почала випереджати теорію. Більшість вітчизняних організацій лише розпочали формувати власну корпоративну культуру в системі загального управління, яка ґрунтується на кодексах етичної та корпоративної поведінки. Однак, необхідність формування корпоративної культури підприємства в умовах розвитку ринкових відносин не викликає сумнівів, адже в Україні навіть в останні десятиліття недооцінюють роль та значення корпоративної культури в системі корпоративного управління підприємством.
У процесі соціально-економічних реформ в Україні корпоративне управління та важливість такого аспекту як корпоративна культура в середині підприємства, поступово починає впроваджуватися у вітчизняний соціально-економічний простір.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний вклад у теоретичне обґрунтування формування механізму корпоративного управління внесли такі вчені, як С. Пішпек, С. Турнбул- ла, І. Храбова, О. Поважний, В. Євтушевський, Р. Капелюшніков, Д. Задихайло, Г. Козаченко, Н. Карачина, О. Кузьміна та ін. Зарубіжний досвід в області корпоративного управління відбитий в працях І. Ансоффа, Ф. Лопез, Т. Пітерса, Д. Кея, А. Сильберстона, А. Шлейфера та інших зарубіжних дослідників цієї проблеми.
Дослідження корпоративної культури, як однієї з ефективних сучасних форм управління розпочалися декілька десятиліть тому. Початківцями в цьому напрямі були Т. Пітерс, Р. Уо- термен. Дослідженнями в цій сфері займаються такі зарубіжні та українські вчені, як І. Ансофф, М. Армстронг, П. Вейл, М. Грачов, Г. Даулінг, К. Камерон, Є. Капітонов, Ф. Котлер, Р. Кри- чевский, А. Маслоу, Б. Мільнер, Р. Рюттенгер, Г. Саймон, В. Співак, В. Шепель, А. Пригожин та ін. Але взаємозвязок корпоративної культури і корпоративного управління у роботах науковців має загальнотеоретичний характер та потребує подальшого дослідження.
Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Аналіз останніх досліджень свідчить, що серед фахівців немає єдиного погляду щодо суті корпоративного управління. Досить часто під корпоративним управлінням розуміють систему взаємодій між учасниками корпоративних відносин, або специфічний процес управління корпораціями та акціонерними товариствами. Недостатність досліджень корпоративного управління в системі загального менеджменту призвела до чіткого відокремлення управління корпораціями від управління підприємствами інших організаційно-правових форм.
Мета статті полягає у визначенні сутності корпоративного управління підприємством, аналізі різних підходів щодо поняття «корпоративне управління», дослідженні місця і ролі корпоративної культури в системі корпоративного управління.
Виклад основного матеріалу. Корпоративне управління є невідємною частиною загального менеджменту, воно є одним з його базових елементів і визначає, в першу чергу узгодження відносин власників і менеджерів. Корпоративне управління виокремилося на певному історичному етапі соціально-економічного розвитку, в епоху відділення функцій управління від власності, коли почали виникати нові організаційні форми ведення господарства, які з плином часу отримали назву акціонерних товариств, або корпорацій.
На сьогодні не існує чіткого розмежування предмету вивчення загального менеджменту і предмету корпоративного управління. З точки зору стратегії корпоративне управління спрямоване на забезпечення стійкого розвитку організацій шляхом формування найбільш ефективної організаційної структури. Ця структура, в свою чергу, повинна ґрунтуватися на оптимальному співвідношенні компетенції і відповідальності учасників корпоративного управління.
Корпоративне управління розглядає виконання господарських операцій працівниками й управління менеджерами, виходячи з найбільшої ефективності діяльності корпорації, враховуючи інтереси менеджменту організації та її власників. Але не завжди інтереси власників і корпорації збігаються. Тому корпоративне управління в системі загального менеджменту направлене на досягнення оптимального узгодження інтересів суб'єктів корпоративних відносин - власників, менеджерів, працівників, товариства [1].
На сьогоднішній день можна виділити ряд підходів до визначення сутності корпоративного управління (табл. 1).
Таблиця 1
Підходи до визначення корпоративного управління
ПідходиТрактуванняПравовийСистема відносин між органами управління акціонерним товариством, його власниками та зацікавленими особами з питань функціонування компаніїЕкономічнийПроцес управління, спрямований на ефективне та раціональне використання ресурсів, націлений на отримання прибуткуСоціальнийУправління компанією як суспільним інститутом, якому суспільство надає ресурси для того, щоб воно забезпечило задоволення потреб соціумуПсихологічнийУправління, що породжує корпоративну культуру, тобто комплекс загальних традицій, установок, принципів поведінкиГалузь знаньНаука про управління, що досліджує досвід та особливості управління акціонерними товариствамиІз позиції компаніїЗабезпечення виживання компанії та її безперервного розвиткуІз позиції акціонераПолітика та практична діяльність наглядової ради компанії, що сприяє захисту прав акціонерів-її власниківІз позиції великого інституційного інвестораУправління, яке сприяє тому, щоб вкладення не були пов'язані зі значними ризиками та забезпечували довгострокові гарантії збереження та збільшення вкладеного капіталуІз позиції фінансової системиВизначено інституційні угоди, що забезпечують трансформацію збережень в інвестиції та розділяють ресурси серед альтернативних користувачів у індустріальному секторіНа сьогоднішній день не існує єдиного підходу до визначення сутності корпоративного управління у роботах як західних, так і вітчизняних науковців.
Цікавим на наш погляд є визначення даної економічної категорії американськими дослідниками Р. Монксом і Н. Міноу. Вони інтерпретують корпоративне управління як стосунки між різними учасниками у визначенні напрямів розвитку і діяльності корпорації. За цим визначенням до груп учасників віднесено акціонерів, менеджерів, членів ради директорів, працівників, покупців, постачальників, кредиторів й інші зацікавлені групи [3, ст. 18].
Серед українських вчених, заслуговує на увагу формулювання даного явища доктором економічних наук, професором Академії митної служби України Вакульчиком О.М., який вважає, що корпоративне управління - це сукупність дій менеджерів і власників акціонерного капіталу, які діють у межах чинного законодавства та забезпечують процес залучення фінансових і трудових ресурсів і їх ефективного використання з метою задоволення інтересів усіх учасників корпоративного управління відповідним розподілом створеної вартості [4].
Таким чином, у наведених вище трактуваннях корпоративне управління розглядається або як система взаємодій між учасниками корпоративних відносин, або як специфічний процесс управління, спрямований на одержання прибутку, або як поєднання цих двох підходів. Більшість нау-
ковців трактують поняття корпоративного управління досить вузько, акцентуючи увагу перед усім на такі ключові елементи, як «управління корпоративними правами», «система органів управління та їх взаємодія», «система взаємовідносин між учасниками корпорацій», «регламентація законодавчими та нормативними актами, внутрішніми документами та положеннями», «забезпечення максимально можливого прибутку».
Проте ми пропонуємо поглянути на процес корпоративного управління більш широко, не привязуючись до форм власності (корпорацій, акціонерних товариств і т.д.) та органів їх правління. Зважаючи на це, трактування корпоративної культури буде синонімом поняття «управління підприємством», що являє собою цілеспрямовану діяльність керівника, поєднання методів, засобів і форм ефективного координування роботи працівників для досягнення поставлених завдань або визначених цілей. Таким чином, «корпоративне управління» і «управління організацією» будуть ідентичними за своєю суттю, проте, відрізнятимуться реалізацією тих управлінських функцій, які притаманні різним організаційним формам підприємства.
Процес корпоративного управління стосується передусім формулювання стратегії, визначення цілей і завдань діяльності організації, планування і прогнозування поточної і майбутньої діяльності, питань контролю і моніторингу діяльності, мотивації праці її персоналу тощо. Усе перелічене вище відноситься до функцій корпоративного управління. Для виконання цих функцій необхідне використання ряду методів управління. Найбільш поширеними методами управління будь-якою організацією незалежно від її форми власності є організаційно-адміністративні, економічні та соціально-психологічні (табл. 2) [1].
Таблиця 2
Методи управління підприємством
Методи управлінняСкладовіХарактеристикаЕкономічні (орієнтовані на групові та індивідуальні економічні інтереси людей)Методи прямого економічного впливуорганізаційно-виробниче планування цільові комплексні програми бізнес-планування комерційний розрахунок система внутрішніх економічних регуляторівМетоди непрямого економічного регулюваннязагальнодержавні (галузеві) комплексні цільові програми система загальнодержавних, місцевих і внутрішніх економічних регуляторів господарської діяльностіОрганізаційно-розпорядчі (ґрунтуються на таких індивідуальних і групових властивостях людей, як почуття обовязку, відповідальності, дисципліни)Організаційно стабілізуючі методирегламентування нормування інструктуванняРозпорядчі методидирективи постанови накази розпорядженняСоціально-психологічніСистема засобів і важелів впливу на соціально-психологічний клімат у колективі, на трудову і соціальну активність працівників. Вони спрямовані на гармонізацію соціальних відносин у колективі шляхом формування єдиних цінностей та філософії конкретної організації
У пошуках шляхів більш ефективного розвитку підприємства, керівники здебільшого спираються лише на економічні фактори та методи управління, не враховуючи той факт, що будь яка організація - це люди які в ній працюють, на трудову поведінку та діяльність яких мають величезний вплив внутрішньо організаційнийклімат або, іншими словами, середовище в якому вони працюють. Тобто, поряд з такими факторами, як виробничі потужності, технології, фінансові ресурси, до найбільш вагомих факторів можна віднести і корпоративну культуру, яка являє собою певну сукупність правил і стандартів, які визначають взаємодію та узгодженість між членами колективу, управлінських ланок, структурних підрозділів і головними факторами розвитку компанії. В основі корпоративної культури лежать ті ідеї, погляди, основні цінності, що розділяються всіма членами компанії.
Ефективно визначену і побудовану корпоративну культуру слід розглядати як потужний стратегічний інструмент, що дозволяє координувати роботу усіх структурних підрозділів та окремих членів колективу для досягнення поставлених цілей організації.
В сучасних умовах зростає інтерес до корпоративної (організаційної) культури, як до феномену, що впливає на успіх бізнесу. Усвідомлення менеджерами того, що корпоративна культура є інструментом, що дає можливість орієнтувати всі підрозділи й окремих співробітників на загальні цілі, мобілізувати ініціативу працівників, забезпечити лояльність і полегшити спілкування, призводить до збільшення продуктивності і результативності діяльності підприємства [7].
В більшості передових компаній світу ведеться цілеспрямована робота з формування корпоративної культури і управління нею. Зважаючи на закордонний досвід, деякі вітчизняні компанії тільки починають усвідомлювати потребу у формуванні, введенні, поширенні і закріпленні корпоративної культури, що дозволить їм більш ефективно досягати цілей й економічного успіху (економічної першості) на ринку. Тим не менш, слід памятати що особливості формування корпоративної культури обумовлюються такими факторами, як національні особливості, менталітет, традиції, культура, конкретними політичними та економічними умовами в країні, а також стилем керівництва і професійною культурою. Тобто, культура в організації може формуватись свідомо її провідними членами - керівництвом і співробітниками компанії, або довільно з часом під впливом різних внутрішніх і зовнішніх факторів [8].
Враховуючи вище названі фактори, базовим елементом формування корпоративної культури в компанії, на нашу думку, повинні бути її організаційні цінності. Саме цінності, що базуються на спілкуванні працівників, їх інтересах і стимулах, цінності що є зрозумілими для підлеглих і збігаються з цінностями компанії, найчастіше стають тією ключовою ланкою, від якої залежить згуртованість співробітників, формується єдність поглядів і дій, а, отже, забезпечується досягнення цілей організації. До таких цінностей можна віднести:
єдність цілей організації з інтересами і цілями співробітників;
задоволення споживачів;
лідируючі ринкові позиції;
заохочення ініціативності та новаторства співробітників;
розвиток персоналу;
внутрішньо організаційні принципи;
знаково-символічна система (внутрішньо організаційні свята та традицій, статус, фірмовий одяг, гасла тощо) та інші.
Навряд чи можливо навести який-небудь узагальнений, вичерпний перелік корпоративних цінностей, оскільки корпоративна культура майже завжди є оригінальним поєднанням специфіки діяльності організації, філософії, цінностями, відносинами, нормами, звичками, традиціями притаманними кожній компанії.
На нашу думку, першочерговий вплив на формування корпоративної культури здійснює філософія компанії, яка включає етичні принципи, що лежать в основі мислення і діяльності керівництва цієї компанії. Формування ключових принципів діяльності організації має за свою головну мету створення в навколишньому середовищі та в очах співробітників компанії її певний образ, або імідж. Ці принципи повинні бути постійно у полі зору працівників, проголошуватися керівництвом у промовах, відображатися в документах, включаючи рекламні ролики, білдбор- ди тощо. Як приклад, можна привести принципи декількох відомих компаній. Так у компанії Nordstorm прагнуть «Бути частиною особливого», а головний принцип Sonny - «Бути новатором, не наслідувати інших, робити неможливе!». Безсумнівно можна стверджувати, що принципи організації, згуртовують співробітників, зміцнюють корпоративних дух, що в результаті сприяє більшій віддачі, підвищенню ефективності та продуктивності праці, результативності діяльності підприємства в цілому.
Отже, значення корпоративної культури для розвитку будь-якої організації визначається наступними обставинами:
вона надає співробітникам одночасно організаційну ідентичність та індивідуальність, визначає внутрішньо колективне уявлення про компанію, сприяє згуртованості колективу та зміцнює корпоративний дух. Це створює у працівників відчуття надійності самої організації та свого положення в ній, сприяє формуванню соціальної захищеності;
знання основ культури організації власної компанії допомагає новим працівникам правильно розуміти та сприймати події що відбуваються в ній, виокремлювати в них все найбільш важливе і суттєве;
внутрішня організаційна культура, більш ніж що інше, стимулює самосвідомість і високу відповідальність працівника, який виконує поставлені перед ним завдання. Визнаючи і нагороджуючи таких людей, організаційна культура виділяє їх як зразків для наслідування. Подібний підхід до формування рольових моделей (зразків для наслідування) у компаніях, що відрізняються сильною організаційною культурою, вважається однією з найбільш ефективних і постійно діючих форм просування корпоративних цінностей.
Висновки і пропозиції. З метою забезпечення стабільного розвитку підприємства та підвищення ефективності його діяльності, керівництву потрібно, перш за все визначити пріоритетні напрямки корпоративного управління, а саме формування відповідної корпоративної культури, не спираючись тільки на економічні методи управління.
Правильно сформовану і побудовану корпоративну організаційну культуру варто розглядати як могутній стратегічний інструмент, що дозволяє координувати роботу всіх структурних підрозділів та окремих членів колективу для досягнення поставлених цілей у рамках обраної місії. Тому корпоративна культура повинна знаходитися в центрі постійної уваги менеджерів. Вона має сприяти досягненню ефективних результатів діяльності підприємства на основі наближення інтересів адміністрації і персоналу. Формування позитивної корпоративної культури дасть змогу досягти загальних цілей організації, підвищити конкурентоспроможність підприємства як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.
Список літератури
Корпоративне управління: підручник / В.Ф. Пуртов, В.П. Третяк, М.М. Кудінова; Харк. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. - Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2011. - 363 с.
Довгань Л.Є., Пастухова В.В., Савчук Л.М. Корпоративне управління: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2007. - 180 с.A. Corporate Governance, Third Edition / Monks A., Minow N. - London: Blackwell Publishing, 2007. - 285 ст.
Вакульчик О.М. Корпоративне управління: економіко-аналітичний аспект / Вакульчик О.М. - Дніпропетровськ: Пороги, 2003. - 257 с.
Поважний О.С. Корпоративне управління: підручник / О.С. Поважний, Н.С. Орлова, А.О. Харламова. - К.: Кондор, 2013. - 244 с.
Євтушевський В.А. Основи корпоративного управління: Навч. посіб. / Євтушевський В.А. - К.: Знання-Прес, 2002. - 317 с.
Захарчин Г.М. Корпоративна культура [Текст]: навч. посібник / Г.М. Захарчин [та ін.]; заг. ред. Г.М. Захар- чин. - Львів: Новий світ-2000, 2011. - 342 с.
Лозовський О.М. Застосування світового досвіду мотивації праці на вітчизняних підприємствах / О.М. зовський, О.В. Хомко // Науковий вісник Херсонського державного університету. - Випуск 8, 2014 - Ч.