Міжнародні торговельні спори і місце економічної дипломатії у їх врегулюванні

  • Вид работы:
    Статья
  • Предмет:
    Мировая экономика, МЭО
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    572,86 Кб
  • Опубликовано:
    2017-09-19
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Міжнародні торговельні спори і місце економічної дипломатії у їх врегулюванні















Міжнародні торговельні спори і місце економічної дипломатії у їх врегулюванні

Фліссак К.А.

Кандидат економічних наук, доцент, докторант кафедри міжнародного бізнесу Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Анотація

Розвиток та поглиблення міжнародного поділу праці призвели до зростання конкуренції на світових ринках. За такого стану справ національні уряди вимушені шукати способи захисту власних виробників та внутрішніх ринків від зарубіжних конкурентів. Одночасно з метою просування своїх товарів та послуг за кордоном, країни беруть участь в міжнародних об’єднаннях, покликаних лібералізувати торговельні контакти, найбільшим з яких є Світова організація торгівлі. Антагоністичний характер зазначених процесів призводить до виникнення значного ряду торговельних протиріч та суперечок, які потребують врегулювання.

Вагомим та ефективним засобом їх недопущення та розв’язання виступає економічна дипломатія. Її інструментарій дозволяє створити передумови для превентивного моніторингу торговельних процесів з метою попередження виникнення протиріч та суперечок, а в разі їх утворення - для максимально швидкого врегулювання із визначенням можливостей для пошуку взаємовигідного варіанту виходу з конфронтаційної ситуації.

Актуальним є вивчення практики врегулювання міжнародних торговельних спорів в країнах Європейського Союзу та США. Метою цього є впровадження передового зарубіжного досвіду в роботу українських органів державної влади з метою підвищення ефективності їх функціонування та захисту національних інтересів.

Ключові слова: міжнародна торгівля, експорт, імпорт, торговельні протиріччя, торговельні спори, СОТ, анти-демпінг, економічна дипломатія.

Постановка проблеми. В умовах інтернаціоналізації економіки, подальшого поглиблення міжнародного поділу праці та всебічного охоплення світогосподарської системи розгалуженою і всепроникаючою мережею універсальних, галузевих та територіально-регіональних міжнародних організацій в міжнародній торгівлі не відійшла на задній план і не втратила актуальності конкуренція. Глобалізаційні процесі супроводжуються не послабленням, а посиленням міжнародної конкуренції, суб’єктами якої виступають підприємницькі структури, національні економіки, транснаціональні корпорації, регіональні міжнародні організації наднаціонального типу. Конкурують в боротьбі за доступ до природних ресурсів, особливо енергетичних, за можливість бути суб’єктами транзиту ресурсів і товарів, за ринки збуту продукції і надання послуг. При цьому внаслідок конфлікту інтересів періодично виникають торговельні протиріччя та суперечки, які потребують вирішення.

Зазначене засвідчує, що важливою ділянкою роботи економічної дипломатії, яка обов’язково повинна виділятись в роботі її інституцій та входити в коло функціональних обов’язків суб’єктів є врегулювання торгових протиріч і торговельних суперечок як на макрорівні, так і на рівні безпосередніх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Метою статті є розгляд і систематизація підстав, причинних передумов та рівнів торгівельних протиріч і спорів, їх об’єктів в умовах сучасної міжнародної торгівлі і її регулюваннями нормами та правилами Світової організації торгівлі (СОТ). Крім того, необхідно привернути увагу щодо потенційних можливостей використання інструментарію економічної дипломатії в системі організаційного та інституційного забезпечення врегулювання торгівельних протиріч.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання врегулювання та вирішення торговельних протиріч та спорів у міжнародній торгівлі в умовах конкурентної політики розглядаються такими авторами як Т. М. Циганкова, Л. П. Петрашко, Т. В. Кальченко [1, с. 439-445], Ю. Г. Козак [2, с. 370-377], І. І. Лукашук [3, с. 260-280], А. С. Смбатян [4]. Разом з тим, дана проблематика залишається поза увагою дослідників сфер впливу сучасної економічної дипломатії і її ролі у попередженні, врегулюванні та вирішенні конфліктних ситуацій між партнерами зовнішньоторговельних відносин.

Основні результати дослідження. Об’єктивно в умовах конкуренції в боротьбі за доступ до природних ресурсів, за можливість бути суб’єктами транзиту ресурсів і товарів, за ринки збуту продукції і надання послуг міжнародні торговельні відносини супроводжує конфлікт інтересів, які виникають між суб’єктами експортно-імпортних операцій. Досягнення мети ефективного збуту продукції супроводжується діями щодо втримання вже освоєних ринків і завоювання нових. Особливо гостро ці процеси проявляються у міжнародній торгівлі, де зливаються в одне інтереси виробників продукції, торгуючих суб’єктів і національні економічні інтереси країни-експортера. Тут концентруються конкурентні переваги відповідних груп товарів за багатьма характеристиками (якісні і споживчі властивості, технічний рівень, безпека для споживання, цінові параметри). При попаданні на ринок подібних однотипних товарів з різних країн неминуче виникають конфлікти інтересів, які виступають у формах торговельних суперечок та спорів. Початково жодна з країн не ставить собі за мету створювати конфліктні ситуації та вступати в спори із партнерами. Проте, коли виникають протиріччя, їх необхідно врегульовувати. Забезпечується це завдяки прийнятим і діючим міжнародним принципам і нормам, які регулюють міжнародну торгівлю. В інших випадках може виникати спокуса вирішити суперечку силовими методами.

Порядок вирішення торговельних суперечок і протиріч залежить від рівня їх виникнення, серед яких наступні:

торговельні суперечки між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності-фізичними особами;

торговельні суперечки між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності-юридичними особами;

торговельні суперечки між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності-фізичними і юридичними особами;

торговельні суперечки і протиріччя у сфері зовнішньоекономічної діяльності між державами. У перших трьох випадках вирішення торговельних суперечок може і повинно здійснюватись на рівні суб’єктів комерційної діяльності в національних судових інстанціях або в обумовлених у договорах міжнародних судових органах.

При міждержавному характері торговельних суперечок і протиріч вступає в силу система регулювання міжнародної торгівлі, передбачена насамперед нормами і правилами СОТ, діяльність якої започаткована з 1995 р. Це, разом з тим, не виключає розгляду претензій і позовів до тих чи інших країн з питань міжнародного економічного співробітництва у відповідних судових інстанціях, а членство в СОТ ще не є гарантією від можливого виникнення торговельних суперечок або протиріч між країнами-партнерами по торгівлі товарами або послугами.

Норми і принципи СОТ, передбачені Маракеською угодою про створення СОТ [5, с.6- 7], спрямовані, передусім, на створення справедливого правопорядку у сфері міжнародної торгівлі, недопущення дискримінації в будь-яких проявах, забезпечення інтересів всіх членів організації, незалежно від економічного і політичного стану. Разом з тим, за час існування ГАТТ - СОТ практика експортно-імпортних відносин між країнами періодично ставила перед учасниками міжнародної торгівлі проблемні питання, наслідками яких, на основі зіткнення інтересів, ставали торговельні суперечки та протиріччя. У таких випадках відбувалось послідовно-логічне проходження подій за схемою «реалізація існуючих ризиків - виникнення торговельних суперечок - переростання їх у торговельні протиріччя - виникнення кризових явищ між країнами у сфері зовнішньої торгівлі».

В перші роки існування ГАТТ у випадку виникнення скарг у країни-учасника зовнішньоторговельних відносин та їх подання в ГАТТ, на рівні керівництва Генеральної угоди з тарифів і торгівлі приймались рекомендації з простою констатацією необхідності повернення даного питання до Протоколу про тимчасове застосування [6, с. 12]. Така практика не могла задовольняти сторін-учасників суперечок. Як наслідок, поступово став вироблятись механізм врегулювання торгівельних суперечок та протиріч. Особливо гостро потреба в цьому стала проявлятись в умовах загострення торговельних протиріч між Європейським Економічним Співтовариством (ЄЕС) та США у 70-80-х роках минулого століття.

За час існування ГАТТ і далі СОТ між країнами-учасниками організації предметом торгових протиріч і торговельних суперечок виступали експортно-імпортні операції. Класифікація підстав виникнення і об’єктів торговельних суперечок і протиріч в СОТ наведена на рис. 1 (стор. 155).

Підставами або чинниками, що обумовлювали виникнення і наявність торговельних протиріч та суперечностей між країнами були використовувані ними відповідні методи та форми регулювання зовнішньої торгівлі. Це, зокрема, наступні: тарифні режими стосовно відповідних сировинних ресурсів; дискримінаційні і обмежувальні заходи щодо імпорту; податкові режими відносно імпортованих товарів і продуктів; антидемпінгові заходи та субсидування; компенсаційні заходи, спрямовані проти окремих товарів.

В галузевому розрізі та в складі товарних груп експортно-імпортних операцій об’єктом торговельних протиріч за час існування ГАТТ-СОТ періодично є: бензин та продукти нафтопереробки; металопродукція і окремі види гарячекатаних стальних виробів; напівпровідники і окремі види комп’ютерного обладнання; м’ясо свіже та заморожене і м’ясопродукти; риба, креветки та інші морепродукти і вироби з них; зерна кави і алкогольні напої; текстильна продукція, одяг, взуття; фармацевтичні і агрохімічні продукти; порушення авторських прав і права інтелектуальної власності.

Впродовж останніх 15 років найбільша кількість протиріч спостерігалася у торгівлі металургійною продукцією та гарячекатаними стальними виробами; наступними за кількістю скарг, групами товарів, є сільськогосподарські товари та товари текстильної галузі. Відповідно до огляду СОТ про режим імпортного ліцензування, основними об’єктами дискусій у здійсненні ліцензування стали такі групи товарів, як транспортні засоби, сільськогосподарська продукція, взуття, іграшки, сталь, залізна та мідна руда та ліцензійні режими в загальному.

торговельний европейський врегулювання український


Хронологічний та причинно-наслідковий аналіз торговельних суперечок та протиріч в системі ГАТТ-СОТ свідчить, що основні причинні передумови їх виникнення можна згрупувати в 3 групи:

суперечки, які обумовлені невиконанням або порушення зобов’язань;

суперечки, які не зв’язані з порушенням зобов’язань;

суперечки і протиріччя, обумовлені наявністю певних ситуацій.

При цьому слід зазначити, що основна кількість зазначених конфліктів виникала і виникає саме через невиконання та порушення раніше взятих на себе зобов’язань учасниками експортно-імпортних операцій. Суперечки, які не пов’язані з порушенням зобов’язань, можуть виникати, передусім, через запровадження субсидування імпорту або надання відповідних тарифних уступок. Третя група причин - суперечки, які обумовлені наявністю певних ситуацій, можуть виникати виходячи з ситуацій макроекономічного характеру, таких як дефолт, масове безробіття тощо [4, с.12-17].

Прецеденти СОТ як у виникненні, так і у врегулюванні торговельних суперечок і протиріч розглядаються, передусім, як діяльність, спрямована на внесення ясності в положеннях системи Світової організації торгівлі, як конкретизація прав і обов’язків країн-учасниць відповідно до правил і норм цієї міжнародної організації. Особливий інтерес при цьому викликає механізм врегулювання суперечок у СОТ та його інституційна складова. За підсумками Токійського раунду діяльності ГАТТ (1973-1979 рр.) було досягнуто порозуміння і прийнято документ, який отримав назву «Домовленість про повідомлення, консультування, врегулювання суперечок і спостереження», а також додатки до цього документу під назвою «Узгоджений опис звичайної практики ГАТТ у сфері врегулювання суперечок» [7]. Цим документом уточнялись питання щодо механізму вирішення суперечностей в ГАТТ.

Інтернаціоналізація економіки, започаткування глобалізаційних процесів, з одного боку, та посилення конкуренції між країнами та економічними угрупуваннями і боротьба за ринки, з іншого, вимагали подальшого удосконалення системи врегулювання торгівельних суперечок і протиріч. Тому під час Уругвайського раунду у 1989 р. було прийнято рішення щодо удосконалення правил та процедур вирішення спорів ГАТТ. На цій основі учасники ГАТТ досягли домовленості про фундаментальні принципи нової системи вирішення торговельних суперечностей. Але головним тут стало те, що за підсумками Уругвайського раунду було прийнято документальну «Домовленість про правила і процедури, що регулюють вирішення спорів», яка містила 27 статей і 4 додатки. У відповідністю з цією домовленістю було створено «Орган з вирішення спорів СОТ» (ОВС) [8, Б.3-4]. У відповідністю з «Домовленістю про правила і процедури, що регулюють вирішення спорів» функції «Органу з вирішення спорів СОТ» виконує Генеральна Рада СОТ [9].

При цьому Орган по розв’язанню суперечок (ОРС) є вищим органом СОТ з врегулювання спірних питань, на який покладено функції реалізації «Домовленості про правила і процедури, що врегульовують розв’язання спорів» (далі ДВС). ОРС утворює третейські групи, приймає або відхиляє доповіді третейських груп та Апеляційного органу, здійснює моніторинг виконання прийнятих рішень, надає право на призупинення поступок та інших зобов’язань, а також виконує інші функції згідно ДВС.

Слід підкреслити, що основним принципом сучасного міжнародного права щодо вирішення міжнародних суперечок, спорів і протиріч є принцип мирного їх вирішення. Він передбачає, що:

• всі без винятку міжнародні суперечки, незалежно від їх предмету, часу, місця виникнення і гостроти, повинні вирішуватись мирними засобами;

•           ні одна суперечка не повинна залишатись невирішеною;

•           сторони повинні утримуватись від будь-яких дій, які можуть погіршити стан в такій мірі, що може бути поставлено під загрозу підтримання міжнародного миру і безпеки.

Організаційно вирішення суперечок в рамках СОТ проходить наступні етапи:

проведення консультацій;

робота спеціальних груп;

розгляд апеляції;

здійснення спеціальних процедур щодо врегулювання суперечок. Послідовність етапів та процедур врегулювання торговельних суперечок і протиріч наведена на рис. 2.


Процедура розв’язання суперечок в СОТ є комплексом дипломатичних, арбітражних та судових елементів, що покликані вирішити взаємні претензії сторін. В ДВС немає таких термінів, як позивач та відповідач. Це підкреслює той факт, що Орган з розв’язання суперечок (ОРС) не є міжнародною судовою інстанцією. Однак важливо мати на увазі, що ні третейські групи, ні Апеляційний орган не приймають рішень. Вони розглядають суперечку і приймають рекомендації, які набувають статусу рішення тільки після схвалення ОРС.

З позицій реалізації завдань економічної дипломатії важливо мати на увазі, що інституційне забезпечення вирішення торгових суперечок і протиріч в системі СОТ охоплює:

використання різних правових режимів;

застосування концепції диференційованого і більш сприятливого режиму щодо врегулювання суперечок з огляду на рівень економічного розвитку країни;

врахування інтересів і потреб країн, які розвиваються;

застосування концепції анулювання або скорочення переваг;

застосування механізмів надання компенсацій, призупинення уступок та інших зобов’язань.

В процесі торговельно-економічних відносин між країнами можуть виникати торговельні суперечки і протиріччя внаслідок застосування однією із сторін антидемпінгових заходів. Такі заходи можуть мати місце не тільки стосовно країн, які не є членами СОТ, але і незалежно від членства в цій організації. Періодично такі суперечки виникають між окремими країнами та ЄС всередині СОТ. При виникненні надзвичайних обставин до країн-суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності можуть застосуватись заходи правового регулювання і впливу (наведені на рис. 3).


В табл. 1 наведені дані, які кількісно характеризують відкриття нових антидемпінгових та антисубсидійних розслідувань в Європейському Союзі, і тих, що були продовженими, а також прийнятими за наслідками розгляду висновками та вжитими заходами.

При розгляді спірних питань у торговельних відносинах між країнами представляє інтерес галузева структура розслідувань проти імпорту. Як видно із даних табл. 2 (стор. 160), найбільше таких розглядів в Євросоюзі за 2010-2015 рр. стосувалось металопродукції (різного профілю стальний прокат та інша продукція із заліза та сталі) - всього за 2010-2015 рр. по даному галузевому сектору було відкрито 36 розслідувань. Це одне з підтверджень гострої конкуренції саме на ринку металу.

Таблиця 1. Антидемпінгові та антисубсидійні розслідування ЄС


2010

2011

2012

2013

2014

2015

Нові розслідування


Нові розпочаті розслідування

18

21

19

9

16

Розгляд розслідувань завершений:


запровадженням кінцевого мита або при йняттям зобов’язань

9

13

3

17

3

12

припиненням розслідування

10

11

9

11

4

3

Тимчасові заходи введені впродовж періоду

13

10

9

6

2

10

Заходи, які автоматично закінчуються через 5 років

14

21

10

6

2

4

Розгляд розпочатих розслідувань


Розслідування, ініційовані впродовж періоду

31

24

37

36

22

33

Висновки за результатами розслідувань:


підтвердженням заходу

10

7

9

5

8

13

призупинено / відмінено заходи

1

4

4

8

4

3

Інші види розгляду розслідувань, які закінчились:


підтвердженням / поправкою / повторним введенням / розширення заходів (залежно від типу висновків)

19

17

17

19

10

19

скасуванням заходів

3

8

2

7

5

1


Таблиця 2. Нові антидемпінгові та антисубсидійні розслідування Євросоюзу в галузевих секторах

Галузеві сектори

2010

2012

2013

2014

2015

Хімічна і суміжна продукція

7

11

-

1

2

6

Текстильна продукція

-

-

-

3

-

-

Деревина і папір

2

-

-

-

-

-

Електроніка

2

-

2

-

-

-

Інша продукція машинобудування

1

1

1

-

-

-

Залізо і сталь

3

6

11

1

9

6

Інша металева продукція

-

1

-

-

3

-

Інша продукція

3

2

5

4

2

2

Разом

18

21

19

9

16

14

з них:







Антидемпінгові розслідування

15

13

4

14

12

Антисубсидійні розслідування

3

4

6

5

2

2


Розглядаючи проблематику відстоювання національних економічних інтересів у випадках виникнення торгівельних спорів при експортно-імпортних операціях в контексті ефективного застосування економічної дипломатії з метою подолання конфлікту інтересів, не можна не згадати про сумнівну практику застосування як окремими країнами, так і їх регіональними об’єднаннями інструментів силового торговельно-економічного впливу проти конкурентів. Так, в лютому 2010 р. КНР звернулась в СОТ із скаргою на дії Євро- союзу, який наприкінці 2009 р. продовжив дії антидемпінгових мит на китайське і в’єтнамське взуття. Початково ЄС встановив загороджувальні мита в розмірі від 9,7% до 16,5% на взуття з Китаю і В’єтнаму у 1996 р., і з того часу термін їх дії неодноразово продовжувався. Протести В’єтнаму і Китаю ґрунтувались на тому, що вказані дії Євросоюзу суперечили етиці економічного лібералізму, проголошеного одним з основних принципів ЄС. Однак причина таких «загороджувальних» дій Євросоюзу крилась в тому, що частка китайського і в’єтнамського взуття, популярного в Європі за рахунок насамперед цінових параметрів, досягала на ринку ЄС 30% [12].

Загалом із 97 антидемпінгових та антисубсидійних розслідувань, розпочатих в ЄС впродовж 2010-2015 рр., 43 або 44,3% відкриті проти китайської продукції, 13 або 13,4% проти індійської продукції. За перших 2 місяці 2016 р. було відкрито 3 нових розслідування проти КНР і 1 проти Республіки Корея [10, р. 8; 11, р. 8].

Як приклад конкурентної протидії неконкурентними методами можна назвати розпочате Європейською Комісією у березні 2012 р. антидемпінгове розслідування стосовно імпорту з України, Туреччини і Македонії зварних труб і порожнистих профілів, виготовлених із сталі та заліза (коди 7306 61 92 і 7306 61 99). Причиною розпочатого розслідування стала скарга комітету Welded Steel Tubes Industry Євросоюзу від імені європейських виробників, на яких приходилось більше 25% обсягів виробництва зазначеної продукції в ЄС [13]. З боку Євросоюзу - це елемент силового захисту своїх товаровиробників, а для України - бар’єр для експорту і предмет торговельного спору, який необхідно вирішити засобами економічної дипломатії.

В грудні 2012 р. Аргентина подала в СОТ позов проти США та Євросоюзу через обмеження на експорт яловичини та лимонів у США і біодизелю в країни ЄС. Аргентині прийшлось звернутись із скаргою після того, як були вичерпані всі спроби врегулювати ситуацію, пов’язану із застосуванням проти її експорту протекціоністських заходів, які порушують норми СОТ [14].

Впродовж багатьох років США активно застосовували антидемпінгові заходи стосовно українських товарів. Так, станом на березень 2013 р. в США діяло 7 антидемпінгових заходів по імпорту з України стальних арматурних прутків, сухого карбаміду, нітрату амонію, гарячекатаного стального прокату та виробів з нього та ряду інших з обсягом поставок до застосування заходів понад 350 млн. дол. США. Перші з цих заходів були впроваджені ще у 1986 р., останні - у 2001 р., при цьому рівень антидемпінгового мита складав від 41% до 237%, фактично був встановлений заборонний рівень. Незважаючи на те, що представники України періодично брали участь у перегляді застосовуваних заходів, в американської сторони завжди знаходились підстави продовжити їх дію [15].

Станом на травень 2016 р. Україна бере участь у 13 торговельних спорах, зокрема, у двох - як позивач (до Молдови щодо збору за забруднення навколишнього середовища і до Австралії щодо заходів, які стосуються торгівельних марок та інших вимог простого пакування тютюнових виробів), у двох - як відповідач (щодо податку на алкогольні напої по позову Молдови і щодо остаточних захисних заходів по відповідних видах пасажирських автомобілів за позовом Японії), в інших спорах Україна задіяна як третя сторона [16].

Висновки

Завданням економічної дипломатії у розглянутій сфері є вжиття необхідних заходів щодо попередження формування обставин, при яких виникає загроза попасти під розглянуті заходи правового регулювання і впливу на експортно-імпортні операції. При цьому необхідно чітко враховувати особливості дії механізму врегулювання торговельних сперечок у зовнішній торгівлі. Тим більше, що в України у взаємовідносинах із країнами - партнерами в системі СОТ періодично виникають проблемні питання, які потребують врегулювання, а з боку Європейського Союзу впродовж останніх років було, крім названого вище, ще декілька спроб розпочати антидемпінгове розслідування. Головним для представників економічної дипломатії при цьому повинно бути спрямування активних дій щодо відстоювання інтересів української сторони.

Список використаної літератури

1.   Циганкова Т. М., Петрашко Л. П., Кальченко Т. В. Міжнародна торгівля. - К. : КНЕУ, 2001. - 488 с.

2.       Основи міжнародної торгівлі / За ред. Ю. Г. Козака, Н. С. Логвінової, К. І. Ржепіжевського. - К. : Центр навчальної літератури, 2005. - 656 с.

3.       Лукашук И.И. Международное право. - М.: Волтерс Клувер, 2008. - 544 с.

4.   Смбатян А.С. Международные торговые споры в ГАТТ/ВТО: избранные решения (1952-2005 гг.) / А. С. Смбатян - М. : Волтерс Клувер, 2006. - 344 с.

5.       Вступ до Світової організації торгівлі: нові можливості для України. - Науково-практичне видання. Підготовлено експертною групою Українського центру міжнародної інтеграції. - К. : УЦМІ, 2006. - С. 6-7.

6.       GATT Basic Instruments and Selected Documents (BISD). Vol. II. - 1952. - 125 p.

7.       GATT Basic Instruments and Selected Documents (BISD). 26th. Suрр. - 1980. 210 p.

8.       Kulessa M., Altmann J., Elsenhans H., Wildfuhr M. Mit der WTO ins nдchste Jahrhundert. Herausforderungen fьr die Globale Handelspolitik. - Policy Paper 1. - Stiftung Entwicklung und Frieden: Bonn, 1996. - S. 3-4.

9.       Результати Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів: Тексти офіційних документів. - К. : Вимір, Секретаріат Міжвідомчої комісії з питань вступу до СОТ, 1998. - 503 c.

10.     Anti-Dumping Anti-Subsidy Safeguard. Statistics Covering. (December 2015). European Commission. - 103 р.

11.     Anti-Dumping Anti-Subsidy Safeguard. Statistics Covering. (December 2014). European Commission. - 92 р.

Похожие работы на - Міжнародні торговельні спори і місце економічної дипломатії у їх врегулюванні

 

Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу
Без плагиата!