Сучасна роль геополітичного чинника в безпекових процесах в Європі
Сучасна роль геополітичного чинника в безпекових процесах в Європі
Вонсович О.С.
кандидат політичних наук, доцент кафедри міжнародних відносин, ПрАТ Вищий навчальний заклад Київська гуманітарна академія (Україна, Київ)
Анотація
Метою дослідження є визначення сучасної ролі геополітичного чинника в безпекових процесах в Європі. Для цього автором проведено аналіз безпекової ситуації та визначено позиції США, Росії, НАТО, ЄС та ОБСЄ відносно питань європейської безпеки. Під час написання статті автором були використані наступні методи: аналіз, синтез, порівняння, індукція, дедукція. Основні одержані висновки полягають в наступному: існуюча система європейської безпеки потребує адекватної відповіді на нові виклики і, головне, має запобігти розширенню в Європі вакууму безпеки та послабленню безпосередніх партнерів цієї системи; колективний підхід щодо зміцнення ролі геополітичного чинника в безпекових процесах в Європі повинен стати основним на шляху подальшого стабільного розвитку європейського геополітичного простору.
Ключові слова: безпека, геополітичний простір, ЄС, НАТО, загрози.
Основною проблемою, яку аналізує автор в даній статті, - є дослідження впливу внутрішніх і зовнішніх геополітичних чинників на безпекові процеси в Європі. Такими, які раніше не були достатнім чином обґрунтовані, видаються наступні аспекти: сучасний аналіз безпекової ситуації в європейському геополітичному просторі, дослідження зміни геополітичних векторів НАТО, ЄС та США по відношенню до Росії, визначення позицій ОБСЄ, США та ЄС відносно ситуації на сході України, яка напряму впливає на стан загальноєвропейської безпеки та ряд інших.
Серед останніх досліджень і публікацій, присвячених досліджуваній тематиці, автор виділяє наступних авторів: О. Вонсовича, Д. Данілова, Г. Заворітню, М. Капітоненко, О. Снігир. В їх роботах було започатковано дослідження таких важливих питань як: розвиток безпекового виміру європейського геополітичного регіону, аналіз сучасного стану
Спільної європейської політики в сфері безпеки та оборони, аналіз основних тенденцій та пріоритетів розвитку безпекової та оборонної політики ЄС та ряд інших.
Метою даної статті - є визначення сучасної ролі геополітичного чинника в безпекових процесах в Європі.
Європейський безпековий простір, з точки зору географічного підходу, було визначено в Договорі про звичайні збройні сили в Європі від 19 листопада 1990 р., в якому встановлювались безпекові межі на сухопутних територіях держав-учасниць від Атлантичного океану до Уральських гір. З геополітичної точки зору даний простір мав стати центром розвитку безпекових процесів із подальшим їх поширенням на всю територію Європи. В рамках даного документу в просторовому відношенні запроваджувався режим безпеки, який передбачав розвинути та затвердити новий характер відносин безпеки між усіма державами-учасницями Договору на основі мирного співробітництва і тим самим зробити внесок у створення в Європі загального та неподільного простору безпеки [1].
Європейський геополітичний регіон є стратегічно важливим, адже в ньому пересікаються інтереси не тільки європейські, але й міжнародні. Даний регіон можна назвати транзитним, адже через нього проходять важливі транспортні та торгівельні шляхи, які сполучають Європу з іншими регіонами світу. Виходячи з цього, питанню безпеки з боку як європейських, так і євроатлантичних інституцій приділяється значна увага. Основними просторами в яких відбуваються безпекові процеси виступають європейський та євроатлантичний [2, с. 739].
В 2015 р. на розвитку воєнно-політичних та безпекових процесів в Європі та в світі суттєво позначається також характер відносин між США/НАТО/ЄС з Росією, у якої один з найбільших у світі військових потенціалів.
Враховуючи анексію Криму, конфліктні протиріччя на сході України, зміну геополітичного та зовнішньополітичного відношення європейських країн до Росії, значним чином змінилось відношення країн- членів НАТО та характер її воєнно-політичних відносин по відношенню до Російської Федерації. В 2015 р. неодноразово проголошувались заклики Генерального секретаря НАТО Й. Столтенберга по відношенню до Росії з метою припинення агресивних дій та тиску на Україну, адже це не тільки призводить до ускладнення ситуації в Україні, але і порушує загальноєвропейський геополітичний та безпековий баланс. Також він заявив про те, що у НАТО є підтвердження військової присутності РФ на Донбасі і що Росія підтримує сепаратистів, чим порушує територіальну цілісність України [3].
Північноатлантичний альянс все частіше розглядає Росію в якості агресора та можливого потенційного супротивника, на підставі чого було збільшено чисельність навчань і тренувань. Автор вважає, що з огляду на таку ситуацію, досягнути компромісу з питань безпеки в Європі найближчим часом буде дуже важко. Цьому, в першу чергу, перешкоджають значні розбіжності у поглядах між НАТО та Росією стосовно ключових питань європейської безпеки. По-друге, геополітичні амбіції Росії превалюють над європейськими цінностями, що, в свою чергу, дестабілізує внутрішню ситуацію в рамках Європи. По- третє, в умовах такої ситуації, НАТО змушене повертатись до силових підходів і механізмів врегулювання конфліктних протиріч. Виходячи з цього, такі обставини змушують вибудовувати новий формат відносин НАТО з Росією, в якому частка непорозуміння та розбіжностей у поглядах має високу ступінь.
Що стосується Сполучених Штатів Америки, то зовнішньополітична напруженість у відносинах з Росією залишається актуальною. Так, наприклад, під час візиту державного секретаря США Дж. Керрі до Сочі 12 травня 2015 р. не відбулось очікуваного перезавантаження відносин між двома країнами. Цей візит був продиктований необхідністю прямого діалогу із офіційною Москвою перед поїздкою на саміт НАТО у Туреччині 13-14 травня 2015 р., заявив представник Держдепартаменту США Дж. Ратке [4]. Ще одним прикладом розбіжності позицій США та Росії, стали результати візиту радниці Державного департаменту США В. Нуланд до Москви 18 травня 2105 р., в рамках якого вона мала зустріч із заступником глави МЗС Російської Федерації С. Рябковим. Підсумками їх розмови стала заява С. Рябкова, в якій він заявив про те, що відповідальність за деструктивний стан російсько- американських відносин лежить на Вашингтоні [5]. Це в черговий раз підтверджує тезу про те, що на сьогоднішній день пошук компромісних рішень та конструктивного порозуміння у ключових питаннях, в тому числі і в питаннях європейської безпеки, видається вкрай складним. На думку автора, подальша зростаюча напруженість у відносинах між США та Росією може призвести до того, що традиційні превентивні дипломатичні засоби зведуть свою практичну корисність нанівець і стане можливим використання силових інструментів та методів. Це, звичайно, крайня міра, але нинішня ситуація демонструє слабкість дипломатичних підходів, з огляду на що корисним та доцільним є пошук альтернативних шляхів переходу до конструктивного діалогу.
Потрібно також відзначити важливу роль Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), яка робить значний внесок не тільки в процес мирного врегулювання ситуації на сході України, але і робить все можливе для того, щоб підтримувати високий рівень безпеки на теренах Європи. На підставі даних ОБСЄ сьогодні розробляються рішення стосовно того, як і яким чином можна запобігти появі нових викликів і загроз на кордонах Європейського Союзу. На думку автора, в цьому відношенні обовязково потрібно враховувати ситуацію на сході України, а особливо ті дії, які вчиняються з боку російських військових. Постійний моніторинг ситуації в сфері безпеки з боку ОБСЄ надає можливість завчасно вживати превентивні дії та заходи з метою попередження небажаних дій, які можуть нанести шкоду країні або регіону вцілому. Конкретні практичні дії ОБСЄ підтверджують її зацікавленість в підтримці геополітичної та регіональної безпеки на теренах європейського простору. Так, наприклад, Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ в Україні 18 травня 2015 р. констатувала відсутність важкого озброєння в місцях дислокації, які підконтрольні українській владі [6]. На думку автора, можна стверджувати про достатньо вагомий і важливий внесок ОБСЄ в процес мирного врегулювання на сході України, який, в свою чергу, пов язаний із загальним процесом встановлення надійного безпекового клімату на теренах Європи.
Основними практичними механізмами здійснення політики в сфері безпеки в рамках ЄС - є Спільна європейська політика в сфері безпеки та оборони (СЄПБО), Спільна зовнішня та безпекова політика (СЗПБ) і Європейська безпекова та оборонна політика (ЄБОП).
З геополітичної точки зору, СЄПБО визначається як суто європейський механізм розбудови вищезгаданого виміру європейського геополітичного регіону, який розповсюджується на всі країни, що входять до складу ЄС, а також передбачає конструктивне співробітництво з іншими європейськими країнами, що не є членами Євросоюзу. Це дає можливість поширювати даний механізм на весь геополітичний простір Європи, тим самим дозволяючи в рівній мірі створювати власний осередок безпеки. Даний процес дозволяє в загальному відношенні ідентифікувати Європу в якості одного з основних центрів глобальної системи безпеки [2, с. 741]. Прагнення ЄС є довгостроковим завданням (у рамках зміцнення оборонної промисловості, розвитку технологій, а головне, політичних можливостей для інтенсифікації розвитку СЄПБО). Така політика Євросоюзу заохочується з боку США та НАТО, відповідає їхнім інтересам і є складовою нинішнього трансатлантичного діалогу.
Наступним механізмом, в якому визначено загальні риси спільної оборонної політики, яка має призвести до створення спільної оборонної структури, - є Спільна зовнішня та безпекова політика (СЗБП) (Common foreign and security policy (CFSP). На рівні ЄС та євроатлантичної спільноти у 2007 р. була вироблена згода щодо заходів, які необхідно вжити для того, щоб надати розвитку подій в Чорноморському регіоні позитивної динаміки [7]: досягти домовленості про виведення російських миротворчих контингентів з конфліктних зон та заміна їх на багатонаціональні миротворчі сили; виробити спільну політику щодо Росії, оскільки відсутність консенсусу та двосторонні домовленості окремих держав ЄС вже становлять небезпеку для Євросоюзу в цілому; активізувати політику ЄС у сфері розвязання заморожених конфліктів, як на політичному, так і на практичному рівнях (участь у спеціальних місіях, таких як моніторинг кордону та миротворчі операції); виробити якісно нову політику ЄС щодо східних сусідів, яка передбачала б не лише вертикальний (ЄС - держава- партнер), а й горизонтальний рівень співробітництва (між державами-учасниками ЄПС); досягти більшого взаєморозуміння та взаємодоповнюваності зусиль ЄС та США у Чорноморському регіоні. Передбачається, що платформою для кооперації двох світових акторів має бути співпраця в рамках НАТО [8].
Характеризуючи стан європейської безпеки вцілому, можна зазначити, що явних симптомів проблем у цій сфері не так багато: заморожені конфлікти на пострадянському просторі, етнічні й соціальні конфлікти всередині окремих країн, відмінність підходів до енергетичних питань та окремі проблеми на двосторонньому рівні. Проте водночас для європейської безпеки не менше значення мають непрямі, не явні на сьогодні, виклики структурного й нормативного характеру. До них належать, головним чином, біполярність та ідеологічні розбіжності, що намічаються. Саме вони несуть у собі основні ризики, і саме для їх нейтралізації найменш пристосовані наявні сьогодні інститути безпеки. Вплив цих тенденцій відчутний нині при розвязанні старих, традиційних проблем регіональних конфліктів, але вони також можуть призвести до виникнення нових.
Безпека в Європі може бути побудована на основі або загальних нормативних цінностей, або точного геополітичного розрахунку [10]. У першому випадку йдеться, по суті, про розширення позитивного досвіду інтеграції в Західній Європі на простір усього континенту. В основі такої моделі безпеки лежить високий рівень взаємозалежності, а її головні переваги загалом описуються теорією неолібералізму. У другому ж випадку безпека створюється на основі realpolitik. Силові співвідношення та коаліційні зобовязання відіграють ключову роль, а нормам, у тому числі демократичним, відведено другорядну роль.
Зростаюча взаємозалежність всередині європейської системи і на тлі глобалізації обєктивно вимагає відмови від взаємного стримування на користь формування Великої Європи. Разом з тим на практиці інтереси Сходу і Заходу, які є різними, змушують постійно підтримувати баланс між стримуванням і співробітництвом. Цей баланс, який можна охарактеризувати як взаємну стриманість, періодично зміщається в ту або іншу сторону - залежно від еволюції європейської політико-економічної ситуації. Причому найбільше відчутно ці коливання проявляються в сфері європейської безпеки:
-по-перше, це найбільш чутлива сфера забезпечення національних або групових суверенітетів і інтересів;
-по-друге, до української кризи ups & downs у цих відносинах не мали прямих, критично значимих економічних наслідків, а непрямі ефекти не завжди лінійні;
-по-третє, внесення тих або інших коректив у політику безпеки являє собою відносно більш легке завдання в інституціональному плані - і по процедурах узгодження і реалізації розвязків, і по строках [11].
Виходячи із цього, безпека Великої Європи повинна бути заснована, з одного боку, на всебічному співробітництві, з іншого боку - на кардинальному переформатуванні відносин у сфері безпеки, включаючи військово-політичну складову.
Аналізуючи нові підходи до зміцнення стабільності і безпеки в Європи, можна дійти висновку, що існуюча система європейської безпеки потребує адекватної відповіді на нові виклики і, головне, має запобігти розширенню в Європі вакууму безпеки та послабленню безпосередніх партнерів цієї системи. Важливим в цьому сенсі має бути дотримання базових принципів відносин між державами, які базуються на виконанні ними міжнародних зобовязань, в першу чергу Статуту ООН, а також положень Гельсінського заключного акту, Хартії європейської безпеки та інших документів, покликаних створювати єдину структуру міжнародної безпеки.
Важливість таких організацій як НАТО, ЄС та ОБСЄ в процесі забезпечення безпеки в Європі обумовлена їх прагненням до стабілізації ситуації та недопущення проявів нових викликів і загроз. Зменшення геополітичного тиску з боку Росії на європейський геополітичний простір повинно стати одним з ключових завдань для них.
Подальший розвиток європейського простору в якості одного з ключових геополітичних центрів, багато в чому залежатиме від того, наскільки ефективними та практичними будуть дії з боку країн членів ЄС та інших європейських країн відносно питань колективного безпекового співробітництва та залучення до нього світової спільноти. Колективний підхід щодо зміцнення ролі геополітичного чинника в безпекових процесах в Європі повинен стати основним на шляху подальшого стабільного розвитку європейського геополітичного простору.
Враховуючи низький науковий рівень наукової обґрунтованості досліджуваної проблематики, важливим видається подальше розширення спектру різного роду досліджень з метою більш глибокого вивчення впливу геополітичних процесів на безпекову ситуацію в Європі. Це надасть можливість на підставі наукових розробок в даному контексті використовувати дані для прийняття рішень на державному рівні. Матеріали даної статті можуть слугувати основою для подальших розробок в цьому напрямі.
європейський геополітичний безпековий
Список використаних джерел
1.Договір про звичайні збройні сили в Європі [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_314 (Ратифіковано Постановою ВР №2526-XII від 01.07.92.). - Назва з екрану.
2.Вонсович О. С. Безпековий вимір європейського геополітичного регіону / Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць / Гол. ред. В. М. Вашкевич. - К.: ВІР УАН, 2012. - Вип.59 (№4). - 850 с.
3.Столтенберг: у НАТО є підтвердження військової присутності РФ на Донбасі [Електронний ресурс] / Українська правда. - Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/news/2015 /02/13/7058519/ (13.02.2015). - Назва з екрану.
4.Візит Керрі до Сочі не означає перезавантаження у відносинах між США та Росією - Держдепартамент [Електронний ресурс] / 5 канал. - Режим доступу: http://www.5.ua/svit/Vizyt- Kerri-do-Sochi-ne-oznachaie-perezavantazhennia-u-vidnosynakh- mizh-SShA-ta-Rosiieiu-Derzhdepartament-80181.html. - Назва з екрану.
5.Відносини Росії з США гнітючі: РФ розчарована візитом
Нуланд [Електронний ресурс] / Громадсько-політичне видання Патріоти України. - Режим доступу: http://patrioty.org.ua
/vidnosini-rosiyi-z-ssha-gnityuchi-rf-rozcharovana-vizitom-nuland/. - Назва з екрану.
7.The Eastern EU Neighbourhood - An Area of Competing Policies: Shared Neighbourhood between The EU and Russia. Briefing Paper // Policy Department External Policies. Directorate General External Policies of the Union. European Parliament. September 2007; European Parliament Resolution of 5 June 2008 on the situation in Georgia.
8.Снігир О. Тенденції та пріоритети розвитку безпекової та оборонної політики ЄС [Електронний ресурс] / Аналітичні записки щодо проблем і подій суспільного розвитку. Національний інститут стратегічних досліджень. - Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/Monitor/desember08/9.htm. - Назва з екрану.
9.Заворітня Г. П. Міжнародно-політичні основи становлення і розвитку спільної європейської безпекової та оборонної політики: дис... канд. політ. наук: 23.00.04 [Електронний ресурс] / Заворітня Галина Петрівна; Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. - Л., 2006. - 222 c. - Режим доступу: http://disser.com.ua/content/336959.html. - Назва з екрану.
10.Капітоненко М. Загальна зовнішня політика ЄС: випробування Україною [Електронний ресурс] / Дзеркало тижня. - Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/international/zagalna- zovnishnya-politika-yes-viprobuvannya-ukrayinoyu-_.html. - Назва з екрану.
11.Данилов Д. Европейское пространство безопасности: украинский разлом [Электронный ресурс] / Российский совет по международным делам. - Режим доступа: http://russiancouncil.ru/inner/?id_4=4102#top (22.07.2014). - Название с экрана.