Соціально-економічні наслідки інфляції

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Кафедра банківської справи

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Гроші та кредит»

(назва дисципліни)

на тему: «Соціально-економічні наслідки інфляції»

Студентки III курсу ЕФ14-1з групи

напряму підготовки 6.030508-

Фінанси і кредит

Кисельова Є. С.

Керівник  професор, д.е.н., професор

Семенча І. Є.

м. Дніпро - 2016 рік

РЕФЕРАТ

Курсова робота містить 58 сторінок, 14 таблиць, 9 рисунків, 22 літературних джерел.

Об'єкт дослідження: соціально-економічні наслідки інфляції.

Мета роботи: розглянути соціально-економічні наслідки інфляції та методи боротьби з нею.

Методи, застосовані в роботі: метод обробки та аналізу даних, порівняльний, метод синтезу, групування, статистичні, графічні, табличні.

 У роботі виконано огляд літературних джерел з питань економічних наслідків інфляції, соціальних, методи аналізу інфляційних процесів та їх наслідків та думки сучасних науковців щодо цього.

Ключові слова: ІНФЛЯЦІЯ, ІНДЕКС СПОЖИВЧИХ ЦІН, ІНДЕКС ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА, ПРОЖИТКОВИЙ МІНІМУМ, ВВП грошові агрегати, ДЕМОГРАФІЧНІ ЧИНИКИ.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЩОДО СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ НАСЛІДКІВ ІНФЛЯЦІЇ

.1       Економічні наслідки інфляції

.2       Соціальні наслідки інфляції

.3Методи аналізу інфляційних процесів та їх наслідків

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2АНАЛІЗ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ НАСЛІДКІВ ІНФЛЯЦІЇ В УКРАЇНІ

.1 Аналіз інфляційних процесів в Україні

.2 Аналіз демографічного стану в Україні за останні три роки

.3 Визначення прожиткового рівня населення країни

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3АНТИІНФЛЯЦІЙНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ

.1 Розробка загальних шляхів в антиінфляційній політиці

3.2 Регулювання цін в умовах інфляційної нестабільності

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

 Інфляція не є породженням сучасності, а мала місце й у минулому. Тепер інфляція стала явної, її масштаби наростають. Ми читаємо про неї в газетах і журналах, дивимося про неї передачі по телебаченню, і звичайно ж чуємо про неї на вулиці. Про неї говорять, з нею борються, її бояться. Поняття інфляція <#"907154.files/image001.gif">,

де P₁, Р₀ - рівень цін одиниці товару (послуги) поточного і базового періодів відповідно; g₀ - кількість товарів у базовому періоді, узятих до розрахунку. ІСЦ відображує зміну вартості фіксованого набору споживчих товарів і послуг постійної якості з постійними характеристиками в поточному періоді порівняно з базисним. ІСЦ, зазвичай, використовують як показник загального рівня І. в економіці [13].

 Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.( Стаття 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5463-VI від 16.10.2012 <#"907154.files/image002.gif">. На підставі цього індексу розраховуються індекси до попереднього місяця, відповідного місяця і періоду попереднього року[15].

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для  забезпечення нормального функціонування організму людини,  збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір  продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих  товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального  набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення  основних соціальних і культурних потреб особистості. Із Закону України «Про прожитковий мінімум», стаття 1 «Основні положення»: Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто  відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:  дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність [16]. У країнах з розвиненою економікою підвищення соціальних стандартів життя населення є результатом економічного росту. У той же час в Україні (останніми роками) підвищення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати носить директивний характер. Воно не є відповіддю на попередні інфляційні процеси, а стимулює різке підвищення цін внаслідок різкого зростання попиту на ринку.Неважко помітити зв’язок між підвищенням соціальних стандартів та наступним за ним витком інфляції: за кожним підвищенням прожиткового мінімуму і/чи мінімальної зарплати через 1-2 місяці відбувається зростання індексу споживчих цін.

 Дефлятор ВВП є одним з поширених показників підрахунку індексу споживчих цін, який відображає інфляційний рівень в країні. Дефлятор ВВП спирається на розмір споживчого кошика поточного періоду, але не базисного. Таким чином, дефлятор ВВП прийнято також вважати і індексом Пааше. Дефлятор ВВП включає в себе кінцеві продукти споживання, товари та послуги, що враховуються у ВВП. Приступаючи до розрахунку ВВП, відкиньте всі показники, що характеризують товари, придбані в попередні роки, і товари, що є посередником при виготовленні кінцевого продукту. Наприклад, їжа, приготована вдома, і вечеря, приготована в ресторані. Обидва страви можуть бути абсолютно однаковими, але кінцевим продуктом, вартість якого визначає рівень ВВП, стане вечеря з ресторану. Підрахунок ВВП спирається на наступний принцип: «Все, що виробляється в країні, буде обов’язково продано». Таким чином, найпростіший підрахунок ВВП відбувається шляхом додавання всіх сум, витрачених споживачами на купівлю виробленої кінцевої продукції. Іншими словами, ВВП можна представити у вигляді суми всіх витрат, необхідних для викупу на ринку всіх вироблених товарів. Дефлятор ВВП (I деф) характеризує <#"907154.files/image003.gif">*100,

де  - ціновий індекс у поточному і минулому періодах відповідно.

Висновки до розділу 1

 Отже, з опрацьованої інформації даного розділу я можу зобити висновки, що інфляція як багатофакторний процес - це прояв диспропорційності у розвитку суспільного відтворення, що зумовлено порушенням закону грошового обігу.

Серед методів аналізу інфляції широко розповсюджений індексний метод, головними показниками якого є: індекс споживчих цін , індекс промислового виробництва , прожитковий мінімум ВВП , грошова маса, демографічний чинник .

Важливим в даному розділі є вирішення питання щодо наслідків інфляції:

. Знижуються реальні доходи населення. Це стосується насамперед осіб, які отримують фіксовані номінальні доходи (працівники бюджетних організацій, пенсіонери).

. Знецінюються фінансові активи із сталим доходом. Інфляція знижує їхню реальну вартість. У цьому випадку скорочуються також і реальні доходи, що їх отримують власники таких фінансових активів.

. Порушується нормальний розподіл доходів між дебіторами та кредиторами. Від інфляції виграють дебітори, тобто позичальники кредиту, і програють кредитори (позичкодавці). Це обумовлено тим, що в умовах інфляції кредит надається за однієї купівельної спроможності грошей, а повертається за іншої, нижчої.

. Знижується мотивація до інвестування довгострокових програм. Довгострокові інвестиції стають ризикованими, тому що прибуток, який очікують отримати при поточних цінах, у майбутньому внаслідок інфляції може суттєво зменшитися в реальному вимірі.

. Прискорюється матеріалізація грошей. Під час інфляції зростають ціни на товарно-матеріальні ресурси і нерухомість. Тому домашні господарства і підприємства намагаються позбутися грошей і вкласти їх у запаси товарно-матеріальних цінностей та в нерухомість.

. Інфляція виступає як фактор зайнятості та безробіття. В умовах неповної зайнятості інфляція може виконувати й позитивну функцію, якщо вона набуває вигляду інфляції попиту. В цих умовах держава, збільшуючи сукупні витрати, може ціною помірної інфляції стимулювати збільшення виробництва та зниження безробіття. Але помірна інфляція попиту може також стати затяжною За цих умов до неї звикають продавці і тому автоматично наперед підвищують ціни на свої товари і послуги. До неї звикають і покупці, тому намагаються робити закупки заздалегідь.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ НАСЛІДКІВ ІНФЛЯЦІЇ В УКРАЇНІ

.1 Аналіз інфляційних процесів в Україні

Таблиця 2.1. Звідна таблиця індексів інфляції з 2013 по 2016 роки [18]

Розглянемо табл. 2.1.Аналіз проведено за даними [18],показники за 2013-2016 роки. В 2016 спостерігаємо спад в червні-серпні. Як бачимо, в 2015 років споживчі ціни на товари і послуги виросли на 43,3%, наша країна зіткнулась з галопуючою інфляцією, річні темпи якої в 2015 році були максимальними за останні 20 років, такий рівень інфляції в Україні є антирекордним. Індекс інфляції за 2014 рік в Україні продемонстрував середню статистику, яка виявляється кращим, ніж в 2015 році, але поступилася попередньому 2013 року, оскільки індекс склав на 24,4% більше, ніж в 2013 році.

Розрахуємо темп інфляції :

рік:100,5- 99,8/99,8*100%=0,7%

рік:124,9-100,5/100,5*100%=24,27%

рік:143,5-124,9/124,9*100%=14,89%

Представимо дані аналізу динаміки на рис. 2.1, спостерігаємо зріст індексу інфляції в Україні у 2013-2015 роках.

Рис.2.1Динаміка індексу інфляції в Україні 2013-2015 році

Рис. 2.2 Динаміка індексу інфляції в Україні в 2013-2015 році по місяцям

З рис.2.2 можемо спостерігати, що найбільший рівень інфляції був в квітні 2015, після чого відбувся значний спад. В 2013 році спостерігаємо більш стабільні показники протягом року.

 Привожу глобальний графік з динамікою зміни індексу інфляції в Україні за останніх 10 років де можна спостерігати підсумок стрімкого зростання індексу інфляції в Україні у період з 2006 по 2016 роки.

Рис. 2.3 Динаміка індексу інфляції в Україні з 2006 року (наростаючим підсумком) [18]

Таблиця 2.2 Звідна таблиця індексів промвиробництва з 2013 по 2016 роки[18]

·              значення індексів у % відповідно попереднього місяця

Індекс промислового виробництва - відносний показник динаміки обсягу промислового виробництва, показуючий його підйом або спад, в Україні в липні 2016 року склав 107,0% (відносно попереднього місяця) . Що показує нам таблиця 2. 2 "У вересні 2016 року в порівнянні з серпнем 2016 року індекс промислової продукції склав 104,4% (з врахуванням сезонного чинника - 101,6%) і вереснем 2015 року - 102,0% (скоректований на ефект календарних днів - 102,2%) . За дев'ять місяців цього року зростання промислового виробництва склало також 2%. В 2015 році спад в промисловості склав більше 13%. У січні 2016 року падіння склало 1,7%, але вже в лютому було зафіксовано зростання на 7,6%, в березні - на 4,8%, в квітні - на 3,5%, в травні - на 0,2%. У червні було падіння на 3,4%, в липні - на 0,2%. У серпні промислове зростання поновилося і склало 3,4%.

Додатково приводиться глобальний рисунок з динамікою зміни індексу промисловій продукції (промвиробництва) в Україні з 2010 року наростаючим підсумком( рис 2.4).

Рис.2.4 Динаміка індексу промислового виробництва в Україні з 2010[18]

Підсумок, на жаль, виходить не наростаючий, а убуваючий .

 ВВП - головний індикатор економічного розвитку і найповніший показник сумарного обсягу виробництва товарів та послуг за певний період.

Таблиця 2.3ВВП України в 2013 році[18]

 Таким чином дефлятор ВВП в 2013 році дорівнює: 1454931/1410609*100%=103,14%

Таблиця 2.4 3ВВП України в 2014[18]

 Таким чином дефлятор ВВП в 2014 році дорівнює: 1566728/1365123*100%=114,77%

Таблиця 2.5 3ВВП України в 2015[18]

Таким чином дефлятор ВВП в 2014 році дорівнює: 1979458/1430290*100%=138,40%

Таблиця 2.6. Індекси - дефлятори валового внутрішнього продукту

(у відсотках до попереднього року)

 Побудуємо аналіз динаміки змін індексу дефлятора ВВП в Україні за період 2013-2015 роки.

Рис.2.5Динаміка індексу дефлятора ВВП в Україні 2013-2015 році

Отже бачимо, що загальний рівень цін підвищується з кожним роком.

 Грошова маса, що перебуває в обігу, її структура і динаміка вважаються одними з головних макроекономічних показників стану народного господарства. НБУ останніми роками вживає заходи щодо зниження темпів зростання сукупної грошової маси, резервів, готівки, особливо у позабанківському обороті. Сучасна національна грошова система України має перехідний характер, вона перебуває у стадії становлення і переходу до розвинених грошових структур ринкового типу. [18].

Грошовий агрегат <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%B0%D0%B3%D1%80%D0%B5%D0%B3%D0%B0%D1%82%D0%B8> - це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності. У статичній практиці України визначаються і використовуються для цілей аналізу і регулювання чотири грошові агрегати: М0, М1, М2, М3.

Таблиця 2.7Динаміка грошових агрегатів в Україні у 2004-2014 рр. [1]

Динаміка грошових агрегатів показує, що протягом періоду з початку 2004 р. по серпень 2014 р. зросли всі грошові агрегати (Табл. 2.7) Аналізуючи дані таблиці, слід зазначити, що: на 368 2400 млн. грн. зросли наявні в обороті готівкові гроші (М1); грошова маса збільшилась на 829800 млн.грн, (М3); грошова база збільшилась на 830 900 млн.грн

 Безготівковий курс долара в Україні пробив нову психологічну відмітку - 30 грн../$. UBR зібрав інформацію про найбільш важливі курсові відхилення гривни за всю її історію порівняно з поточними заробітками населення. До 2013 року заробіток в доларовому вираженні досяг максимуму, а міжнародні резерви досягли позначки 31,543млд дол. [18].

1996 - при запуску гривни в звернення курс складав 1,75/$. Середньомісячна зарплата в той рік була на рівні 126 грн.

- до липня-1998 курс не перевищував 2,10 грн/$, проте унаслідок кризи за півроку піднявся приблизно на 60% і до кінця 1998 р. складав близько 3,4 грн/$. Середньомісячна зарплата виросла до 153 гривень.

- За рік долар виріс в ціні ще на 1,6 грн. - до 5,02 грн/$. Наступні 5 років він вагався між 5,00 грн. і 5,50 грн., а середньомісячна зарплата за цей час підскочила більш ніж в 3 рази - з 178 грн. в 1999 р. до 590 грн. в 2004 р.

- в квітні Нацбанк встановив офіційний курс на 5,05 грн/$. На цьому рівні він протримався 3 роки. Середньомісячна зарплата піднялася в 2,2 разу, з 806 грн. (2005 р.) до 1806 (2008 р.)

Рис. 2.6 Динаміка валютного курсу

2008 - В квітні гривна зміцнилася до 4,85/$, проте в грудні звалилася до 7,79/$. За наступних 5 років курс долара виріс всього на 20 копійок. Середньомісячна зарплата за підсумками 2013 р. виросла до 3265 грн., що в 1,8 разу перевищує рівень 2008 р. і досягла максимуму в доларовому еквіваленті - $408,63. В той же час, золотовалютні резерви почали падати: у 2013 р. він втратили 35% ($11,128 млрд) в порівнянні з 2008 р.

- Перші скачки почалися в лютому після втечі В. Януковича і зміни уряду. До кінця місяця "офіційний" долар піднявся до 9,42 грн. Курс американської валюти плавно зростав протягом всього року і до кінця-2014 перевищив відмітку в 15 гривень. Середня зарплата з початку і до кінця року виросла на 27%, з 3167 в січні до 4012 в грудні.

- З початку року американська валюта почала нестримно зростати в ціні. Якнайглибше падіння за всю історію гривни припало на лютий. Тоді офіційний курс перевалив за 30 гривень, а межбанк досяг 33 гривень за долар. Кількість курсів в нашій країні також досягла максимуму: у Україні одночасно діяли офіційний курс НБУ, офіційний межбанк, "сірий" межбанк (за рахунок прикручення до офіційних міжбанківських котирувань всіляких комісій), готівкові курси у відділеннях банків (не дивлячись на відсутність в них валюти) і "чорний" готівковий курс (продавці і покупці залишали заявки і контакти в інтернеті). Середня зарплата українців протягом року виросла на 30% (з 3455 до 4498 грн.).

- З початку року офіційний курс долара виріс на 1,06 грн. і досяг 24,84 грн/$. На міжбанківському валютному ринку котирування досягали 25,30 гривень.

Рис.2.7 Значення курсу USD НБУ

Національний банк України опустив курс гривні до нового історичного мінімуму з лютого 2015 року. Востаннє більш низький офіційний курс національної валюти щодо долара був зафіксований 27 лютого 2015 року. Тоді він становив він становив 27,76 гривень за долар.

.2 Аналіз демографічного стану в Україні за останні три роки

 Аналіз сучасної демографічної ситуації, а також її динаміки протягом останніх років свідчить про наявність в Україні поряд із соціально-економічними проблемами глибокої демографічної кризи. Кількість населення України зменшується, це пов’язано в першу чергу з тим, що кількість померлих переважає над кількістю народжених.

 У 2013 році природне скорочення чисельності населення в Україні становило 158,7 тис. осіб, або −3,5 на 1000. Міське населення внаслідок перевищення смерності над народжуваністю скоротилося на 82,3 тис. осіб

(-2,6 на 1000), сільське - на 76,4 тис. осіб (-5,4 на 1000).

Природний приріст міського населення у 2013 р. спостерігався у Києві та 8 областях західної України, найбільший коефіцієнт природного руху був у Рівненській (+3,2 на 1000 осіб), Закарпатській (+2,4) та Волинській (+2,2) областях. У решті областей смертність серед міського населення перевищувала народжуваність, найбільше природне скорочення було зафіксовано у Донецькій (-6,3 на 1000 осіб) та Луганській (-6,4) областях.Серед сільського населення народжуваність перевищувала смертність тільки у 4 регіонах - Закарпатській (+3,2 на 1000) та Рівненській (+1,9) областях, Автономній Республіці Крим (+0,6), та Севастопольській міськраді (+0,4). Найбільша перевищення смертності над народжуваністю було зафіксоване серед сільського населення Чернігівської (-18,5 на 1000) та Сумської (-13,5) областей.[20]. Загалом, природний приріст населення у 2013 р. спостерігався лише в 4 регіонах (у 2012 р. - 6) - Волинській (+1,0), Закарпатській (+2,9), Рівненській (+2,5) областях та Києві (+1,9). В решті регіонів зафіксовано природне скорочення, яке коливалося від −0,1 у Чернівецькій області до −9,4 у Чернігівській. У 2014 році природне скорочення чисельності населення в Україні становило 166,7 тис. осіб.

 Природний приріст міського населення у 2014 р. спостерігався у Києві та областях західної України, найбільший коефіцієнт природного руху був у Закарпатській (+2,8 1 на 1000 осіб), та Рівненській (+2,), Волинській (+0,9) областях,у Чернівецькій (+0,1) У решті областей смертність серед міського населення перевищувала народжуваність, найбільше природне скорочення було зафіксовано у Чернігівській(-10,2), Донецькій (-8,4 на 1000 осіб) обл.

Таблиця 2.8Природний рух населення у 2013 році [20]

Таблиця 2.9 Природний рух населення у 2014 році 1 [1]

¹Без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м.Севастополя

 Станом на 31 грудня 2015 року кількість населення України становила 42 545 059 осіб, з яких 19 570 332 це чоловіки та 22 974 727 - жінки

Таблиця 2.10 Чисельність населення України з 1990 по 2016 рр. [19]

 Проведемо аналіз обсягів та динаміки змін чисельності населення України рис.2.8. Сумна динаміка зміни чисельності населення ілюструється наступним: постійне зменшення чисельності населення за останні 20 років, починаючи з 1995 року. Особливо різке зменшення відбулося в 2015 році. За 20 років кількість населення України зменшилась майже на 7 млн. Тенденція зниження кількості населення в Україні пов'язана зі зменшенням народжуваності та зростом смертності (депопуляція).

Рис 2.8 Чисельність населення України (1990-2015рр) [19]

 У 2015 році природне скорочення чисельності населення в Україні становило 183 тис. осіб.

 Природний приріст міського населення у 2015 р. спостерігався у областях західної України: Закарпатській ,Рівненській та у Києві. У решті областей смертність серед міського населення перевищувала народжуваність. Найбільше природне скорочення було зафіксовано у Донецькій , Дніпропетровській, Харківській областях.

Таблиця 2.11 Природний рух населення у 2015 році ¹ [1]

 ¹ Без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м.Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції.

За оцінкою Державної служби статистики України <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B8_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8>, станом на 1 вересня 2016 року чисельність наявного населення <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F> України <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0> становила 42 642 434 осіб [9] <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8> (без врахування тимчасово окупованої території <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B8%D0%BC%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE_%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B0_%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8> Автономної Республіки Крим <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%BD%D0%B0_%D0%A0%D0%B5%D1%81%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0_%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC> і м. Севастополя <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D0%B2%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C>) За січень-липень 2016 року чисельність населення зменшилася на 110 330 осіб, зокрема природне скорочення становило 117 101 осіб, міграційний приріст 6 771 осіб. Міське населення становить 69,1%, сільське - 30,9%. Густота населення <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%82%D0%B0_%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F> - 74,3 осіб/км².

Таблиця 2.12 Чисельність населення (за оцінкою) на 1 серпня 2016 року та середня чисельність у січні-липні 2016 року[21] <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8>

2.3 Визначення прожиткового рівня населення країни

 З таблиці 2.13 можна зробити висновок, що у зв’язку з постійною інфляцією прожитковий мінімум в нашій країні постійно підвищується .

Таблиця 2.13 Прожитковий мінімум в Україні з 2013 року по 2016 рік[19] <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8>

інфляційний ціна демографічний

 У залежності від соціальної та демографічної групи люди отримують різний мінімальний прожитковий мінімум (табл.2.14). Найбільший мінімальній прожитковий мінімум отримуються діті у віці від 6 до 18 років та працездатні люди.

Таблиця 2.14 Прожитковий мінімум по соціальних і демографічних групах 2013-2015роки[19] <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8>

Висновок до розділу 2

Отже, рівень інфляції в Україні є достатньо нестабільнім и может різко змінюватись. Як бачимо, інфляційні процеси в Україні за досліджуваний період відбувалися за різних причин, як зовнішніх так і внутрішніх. Зокрема, це дефіцит бюджету, зростання державного боргу, надмірна емісія грошей, незбалансованість інвестицій, загострення соціально-політичної ситуації в країні тощо. До негативних наслідків інфляційних процесів можна віднести зниження реальних прибутків населення, знецінення заощаджень населення, втрата зацікавленості виробників у створенні якісних товарів, високий рівень інфляційних очікувань. Виснажені міжнародні резерви, підвищений попит на іноземну валюту як наслідок панічних настроїв населення у зв’язку з невизначеністю результату перебігу воєнних дій на Донбасі, згортання торговельних зв’язків з Росією та падіння експортної виручки призвели економічний простір до значної девальвації національної валюти. Ці обставини створили додатковий тиск на курс національної валюти через канал очікувань. При всій значущості скорочення державних витрат, поступового зменшення грошової емісії необхідне проведення широкого комплексу антиінфляційних заходів.

Аналізуючи індекси інфляції та демографічні показники, нажаль спостерігаємо більше негативні зміни, індекс споживчих цін (даний показник дозволяє оцінити рівень інфляції на споживчому ринку) в Україні за досліджуваний період постійно зростає, зростає і дефлятор ВВП, він дозволяє оцінити рівень інфляції по всій сукупності благ, вироблених і споживаних в державі, включаючи інвестиційні товари, експорт, імпорт.  Так, прожитковий мінімум постійно підвищується, але це призводить і до підвищення споживчих цін. Спостерігаємо той факт, що коли зростають ціни на споживчі товари, то це у свою чергу призводить до знецінення грошей, тобто знижується їхня купівельна спроможність (маючи на руках тугіше суму грошей, що і до інфляції ми можемо купити набагато менше продуктів або будь-яких інших товарів).

Для сучасної демографічної ситуації в Україні характерні:

різке зменшення народжуваності, збільшення смертності і відсутність природного приросту; постаріння населення, збільшення «навантаження» на працездатну його частину;скорочення тривалості життя як чоловіків, так і жінок;погіршення здоров’я нації;інтенсифікація міграційних процесів, вплив яких на демографічні та соціально-економічні показники суперечливий і нерідко негативний. Розглянемо форми прояву основних з них.

Основним чинником, що обумовлює скорочення чисельності населення України, є режим його відтворення, який характеризується тенденціями зростання депопуляції (смертність перевищує народжуваність), що не забезпечує навіть простого заміщення поколінь.

Важкі соціальні наслідки інфляції виявляються також у зниженні реальних доходів громадян. Незважаючи на позитивні показники зростання номінальної заробітної плати в Україні, говорити про високий рівень життя її населення не доводиться, оскільки показники реальної заробітної плати мають надто повільні тенденції до зростання.

РОЗДІЛ 3. АНТИІНФЛЯЦІЙНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ

.1 Розробка загальних шляхів в антиінфляційній політиці

Пом'якшити негативні соціально-економічні наслідки інфляції можливо лише в разі ефективного регулювання рівня інфляції, розробки науково обґрунтованої антиінфляційної політики. Розрізняють прогнозовану й непрогнозовану інфляцію. Особливу загрозу становить непрогнозована інфляція, у подоланні якої значну роль відіграє правильно визначена, зважена антиінфляційна політика.

 Мета антиінфляційної політики держави полягає у встановленні контролю за інфляцією і досягненні прийнятних для народного господарства темпів її зростання. Спроби впоратись з інфляцією шляхом грошової рестриктивної політики в наших умовах мають значно більші негативні наслідки, ніж сама інфляція, оскільки призводять до скорочення виробництва, зростання неплатежів у всіх секторах економіки, відкладання виплат за державним зовнішнім і внутрішнім боргами. Вкрай негативні наслідки має така політика й для соціальної сфери: зростає безробіття, своєчасно не виплачуються заробітна плата, пенсії, різко знижується рівень життя населення. Ефективна антиінфляційна політика має базуватись на об'єктивних економічно обґрунтованих системних прогнозах.

Системне прогнозування інфляційних процесів передбачає визначення тенденцій у динаміці індексу інфляції за допомогою аналітичних трендів, а також оцінки, з одного боку, - ступеня впливу причинно зумовлюваних монетарних, фінансових та інших макропоказників на індекс інфляції, з другого, оцінки впливу інфляції на динаміку реального валового внутрішнього продукту.

Щодо визначення тенденцій у динаміці індексу інфляції за період, що досліджується, то відсутній аналітичний тренд, який би з достатньою точністю описував зміну індексу інфляції, що свідчить про неможливість короткострокового прогнозування індексу інфляції за допомогою аналітичних трендів.

Засоби боротьби з інфляцією можна поділити на два типи: 1)антиінфляційна стратегія- тобто цілі та методи довгострокового характеру; 2)антиінфляційна тактика-заходи, що можна здійснити в короткостроковому періоді.

У сучасних умовах в Україні для подолання інфляційних процесів і здійснення виваженої антиінфляційної політики слід, передусім, навчитись точно прогнозувати інфляцію. Для цього необхідно на основі чіткого статистичного відображення основних макроекономічних показників у сфері товарного і грошового обігу розробляти моделі можливих інфляційних змін у грошовій сфері. Але розробка моделі розвитку інфляційних процесів з огляду на заплановані основні макроекономічні показники розвитку нашої економіки являє собою тільки теоретичне обґрунтування здійснення антиінфляційних заходів.

Для подолання інфляційних процесів потрібно вживати заходи: або безкомпромісної боротьби з інфляцією, або адаптації, пристосування до життя в умовах інфляційної нестабільності

 Важливим напрямком здійснення антиінфляційної політики мають стати операції центрального банку на ринку цінних паперів. Активний продаж цінних паперів і реанімація цього ринку в Україні - необхідна передумова зменшення інфляційних наслідків від збільшення заробітної плати, пенсій, стипендій тощо. Нині цей ринок в Україні малоефективний і слабкий. Посилення його роботи стає неодмінною умовою як розвитку економіки в цілому, так і вдосконалення системи антиінфляційних заходів держави. Суттєве місце в Україні щодо стримування інфляційних процесів має зайняти і організація державного управління. Як відомо, на сьогодні маємо великий і обтяжливий для країни управлінський апарат. І якщо його скорочення в більш-менш помітних масштабах на даному етапі мало реальне, то потрібно хоча би підвищити ефективність використання коштів, які виділяються на цей апарат з державного бюджету. Також великий резерв ще є і в царині функціонування всієї бюджетної сфери, де проблема не тільки в оптимізації витрат бюджетних коштів, але й в удосконаленні її організаційної структури.

Важливий антиінфляційний захід - це контроль за рухом іноземної валюти. Справа в тому, що перехідна економіка характеризується, як правило, високим рівнем доларизації. А це робить грошовий обіг дуже чутливим до всіляких зовнішніх і внутрішніх змін в економіці, і за певних умов може стати чинником посилення інфляції.

Важливе значення у боротьбі з інфляцією має такий чинник як продовження часового лагу впливу грошової маси на інфляцію. Це дає змогу зменшити інфляційний потенціал грошової маси на основі трансформації більшої частини її приросту у зростанні реального ВВП. До умов, що впливають на величину лагу віднесено інфляційні очікування економічних суб’єктів та швидкість обігу грошової маси, на яку серед інших чинників істотний вплив здійснюють частка довгострокових депозитів та частка довгострокових кредитів у кредитному портфелі банківської системи. Тому з огляду на позитивні макроекономічні наслідки подовження часового лагу, одним з пріоритетних завдань Національного банку України має бути сприяння залученню депозитних вкладів на довгостроковій основі та збільшенню їх частки і частки довгострокових кредитів у структурі портфелю банківської системи на збалансованій основі за сумами і строками.

 Я вважаю, що втілення в життя такої політики потребує від уряду розробки антиінфляційної програми, яка визначає мету, завдання та способи її реалізації, що залежить від стадії інфляційного процесу, його інтенсивності та інших чинників. Завдання боротьби з інфляцією чи обмеження масштабів інфляційних наслідків є різними і потребують різних методів регулювання.

Важливою частиною розробки антиінфляційної програми є встановлення кількісних показників, які визначають її кінцеві результати, до них відносять цінові показники (темп інфляції, індекс споживчих цін та ін.), динаміку грошової маси в обігу, розмір та динаміку державних витрат тощо. Вибір конкретних способів антиінфляційної політики залежить від багатьох чинників, у тому числі, від характеру інфляційних процесів. Здебільшого антиінфляційна політика охоплює політику управління чинниками попиту і пропозиції, а також факторами, які регулюють сферу грошового обігу. Головним важелем впливу на величину грошової маси є надання Центральним банком кредитів комерційним банкам. Установлюючи офіційну облікову ставку, Центральний банк визначає вартість залучення ресурсів банками і, тим самим, значною мірою формує вартість грошей. Так, за підвищення облікової ставки вартість кредитів комерційних банків зростає, що зумовлює падіння попиту на самі кредити, а через них і на величину грошової маси в обігу.

Бюджетний механізм антиінфляційної політики спрямовано на скорочення бюджетного дефіциту. Цього можна досягти за рахунок:

̶                збільшення доходів;

̶                скорочення державних видатків.

Збільшення надходжень до бюджету можна швидко домогтися за рахунок підвищення податків, що дає позитивний результат у короткостроковому періоді. Але надалі політика посилення податкового пресу призведе до приховування прибутків, руйнування стимулів до праці та інвестування, гальмування економічного розвитку і, як наслідок, до скорочення надходжень у державний бюджет. Тому видається доцільнішим розвивати податкову систему в напрямку зниження ставок оподаткування, що може стати дійовим інструментом антиінфляційної політики. Так, зниження ставок податку на прибуток заохочує до інвестування й пожвавлення виробництва, що в перспективі забезпечить збільшення доходів і відповідне зростання надходжень до бюджету від оподаткування.

Зменшення податкових ставок забезпечить також і зростання доходів населення, які спрямовуються на споживання та заощадження. Збільшення споживання дасть новий імпульс виробництву, що в перспективі також зумовить розширення бази оподаткування. Приріст заощаджень, у свою чергу, витрачатиметься як на фінансування економічного розвитку, так і на покриття дефіциту бюджету.

3.2 Регулювання цін в умовах інфляційної нестабільності

На мою думку, державний контроль над цінами грає важливу роль в період інфляційної нестабільності , особливо в умовах кризи економіки i виходу з нього.

Державне регулювання цін - комплекс прямого й опосередкованого впливу держави на механізм ціноутворення, являє собою діяльність держави, спрямовану на встановлення і збереження такого рівня цін, який забезпечував би рентабельну діяльність суб'єктів господарювання, паритет цін різних галузей народного господарства, реальність заробітної плати, стійкість валюти та інші економічні параметри в державі. Державне регулювання цін - це не разовий акт встановлення рівня цін, їх динаміки і співвідношення, а комплекс заходів щодо активізації всіх ціноутворюючих факторів.

Державне регулювання цін - об'єктивна необхідність в сучасних умовах, оскільки: безпосередньо пов'язане з проблемою формування, розподілу й перерозподілу доходів різних соціальних верств і труп населення, і від його ефективності значною мірою залежить соціальна стабільність у народному господарстві, виконуючи стимулюючу функцію, ціни впливають на розвиток виробництва, від динаміки цін, їх рівноваги залежить питання які товари і послуги виробляти, як і для кого їх виробляти, з проблемою цін органічно пов'язана проблема інфляції (дефляції), економічного циклу.

 Мета державного регулювання цін у будь-якій країні залежить від багатьох чинників: національних особливостей, кліматичних умов, наявності сировини, матеріалів, політичної ситуації в країні, становища держави у світовому поділі праці.

Метою державного регулювання цін в Україні на сучасному етапі розвитку економіки є: забезпечення такого співвідношення між монополією та конкуренцією, яке не призводило б до руйнівних наслідків для економіки; здійснення соціальної політики держави та захист окремих верств населення; стримування інфляційного підвищення цін через запровадження заходів, які усували б причини його виникнення; соціальний захист населення, тобто диференційований підхід до встановлення чи змін роздрібних цін на окремі товари або послуги. Це здійснюється з урахуванням ролі товарів у формуванні реальних доходів населення шляхом забезпеченості продуктами різних груп і верств населення, які мають різний рівень доходів. Такі заходи можуть передбачати надання пільг на житлово-комунальні послуги, проїзд у транспорті тощо; формування нового попиту населення та культури споживання завдяки встановленню знижених цін, податкових пільг на товари, обсяги реалізації яких держава прагне збільшити; запобігання споживанню соціально шкідливих товарів або тих, що можуть загрожувати життю та здоров'ю людини.

Досягти поставлених цілей (мети) державного регулювання цін можна, через вирішення основних завдань економічного розвитку країни, формування державної політики ціноутворення, визначення пріоритетів регулювання. Так, державному регулюванню і контролю в першу чергу підлягають ціни на продукцію і послуги підприємств державної власності. До них належать тарифи на залізничні перевезення, комунально-побутові послуги, квартирна плата, послуги зв'язку та ін. Крім того, фіксовані і регульовані ціни встановлюються на ресурси, що здійснюють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких сконцентроване на підприємствах, що посідають монопольне становище на ринку. Так, практика засвідчує, що найчастіше як в Україні, так і в світі ціни регулюються на електроенергію. Зростання цін на цей вид ресурсу означає однозначне підвищення цін на всі товари.

У разі надмірного зростання цін, раніше виведених з-під контролю за рішенням Кабінету Міністрів України, виконавчих комітетів обласних і міських (міст республіканського підпорядкування) рад, припускається тимчасове повернення до державного регулювання цін і тарифів. Зміна державних фіксованих та регульованих цін і тарифів може здійснюватись у зв'язку зі зміною умов виробництва і реалізації продукції, що не залежать від господарської діяльності підприємств.

Таким чином, державне регулювання цін - це гнучка виважена система заходів впливу на процеси ціноутворення, спрямована на забезпечення:

̶         рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств і регіонів;

̶         збалансування ринку засобів виробництва і предметів споживання;

̶         протидії монопольним тенденціям виробництва товарів;

̶         об'єктивних співвідношень у цінах на промислову і сільськогосподарську продукцію, що сприяє еквівалентному обміну;

̶         розширення сфери застосування вільних цін;

̶         підвищення якості продукції;

̶         соціальних гарантій, у першу чергу- для малозабезпечених прошарків населення;

̶         створення необхідних економічних гарантій для виробників;

̶         орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світових цін.

Механізм державного регулювання цін повинен складатися з:визначення завдань і цілей, вивчення попиту на товар, оцінки середніх витрат виробництва, аналізу поведінки різних протидіючих сторін, вибір методу ціноутворення, остаточні висновки щодо державного втручання в ціноутворення (зокрема можливе встановлення остаточної ціни).

Обидва елементи механізму ціноутворення (ринок і державне регулювання) орієнтуються на досягнення таких цілей: забезпечення рівноваги між пропозицією товарів та їх споживанням, формування рівноважної ціни, покриття суспільне необхідних витрат виробництва (майже до граничної одиниці виготовлюваного товару),стимулювання науково технічного прогресу та підвищення якості продукції, створення умов для впровадження нової техніки і технології, що позитивно впливає на раціональне використання ресурсів виробництва, забезпечення високого життєвого рівня населення, стимулювання інтеграційних процесів та взаємовигідного міжнародного поділу праці, підвищення ефективності зовнішньоекономічних зв'язків.

Реалізації таких цілей перешкоджають диспропорції розподілу доходів, монополізм економіки, коливання рівня безробіття тощо. Тому держава повинна намагатися знайти оптимальну пропорцію між централізацією й децентралізацією, між двома формами регулювання цін - економічною (ринковою) та адміністративною (що здійснюється на підставі урядових постанов).

Опосередковане державне регулювання цін здійснюється через: емісію грошей, регулювання кредитних відносин внаслідок здешевлення банківського відсотка та відшкодування платежів у рахунок основного боргу, регулювання податкових ставок, субвенції (державні дотації), що залежать від виконання обов'язкових умов, передбачених програмою, політику прискорення амортизації, спрямовану на придбання більш ефективної техніки та технології, при купівлі якої дозволяється списувати до 50% їх вартості протягом першого року, а решту - в наступні два роки.

Співвідношення між прямим і опосередкованим державним регулюванням цін залежить від особливостей економічного розвитку країни, традицій та інших факторів.

ВИСНОВКИ

За результатами можна зробити низку висновків.

Інфляція - це складний багатопрофільний процес, її наслідки завдають серйозної шкоди економіці країни та її населенню. Інфляція негативно впливає на суспільство в цілому, погіршує економічне становище, знижує реальні доходи і рівень життя, знецінює заощадження громадян.

Аналіз сучасної демографічної ситуації, а також її динаміки протягом останніх років свідчить про наявність в Україні поряд із соціально-економічними проблемами глибокої демографічної кризи.

Рівень інфляції в Україні є й достатньо нестабільнім и може різко змінюватись. Рівень інфляції в Україні за 2015 рік зріс до 43,3%, що є максимальним значенням за останні 20 років

Інфляційні процеси призводять до такого загострення економічних та соціальних суперечностей, що держава починає вживати заходів для подолання інфляції та стабілізації грошового обігу. Основні форми боротьби з інфляцією - грошові реформи , антиінфляційна політика та регулювання цін.

Інфляційні процеси в Україні за досліджуваний період відбувалися за різних причин, як зовнішніх так і внутрішніх. Зокрема, це дефіцит бюджету, зростання державного боргу, надмірна емісія грошей, незбалансованість інвестицій, загострення соціально-політичної ситуації в країні тощо.

До негативних наслідків інфляційних процесів можна віднести зниження реальних прибутків населення, знецінення заощаджень населення, втрата зацікавленості виробників у створенні якісних товарів, високий рівень інфляційних очікувань. Виснажені міжнародні резерви, підвищений попит на іноземну валюту як наслідок панічних настроїв населення у зв’язку з невизначеністю результату перебігу воєнних дій на Донбасі, згортання торговельних зв’язків з Росією та падіння експортної виручки призвели економічний простір до значної девальвації національної валюти. Ці обставини створили додатковий тиск на курс національної валюти через канал очікувань. За умов, які склалися у вітчизняній економіці, керування інфляцією є найважливішою проблемою грошово-кредитної і економічної політики взагалі. При всій значущості скорочення державних витрат, поступового зменшення грошової емісії необхідне проведення широкого комплексу антиінфляційних заходів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.       Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http:/www.ukrstat.gov.ua/

.        Фридман Милтон Количественная теория денег [Текст] / Фридман Милтон // Дело-1996. - 109 с.

.        Гальчинський А.С. Теорія грошей[Текст] / Гальчинський А.С.// Основа-1998-234с.

.        Базилевич В.Д. Економічна теорія [Текст] / Базилевич В.Д// Політекономія-2007.

.        Круш П. В., Клименко О. В., «Інфляція: суть, форми та її оцінка» [Текст]/ Круш П. В., Клименко О. В.// Київ, 2010. - 288 с.

.        Газета"Дзеркало тижня" . Вплив інфляції на інвестиційну активність у сучасному суспільстві. /Паливода К.В.//-2009р.

.        Марцин В. С. Інфляційні процеси, причини їх виникнення та шляхи подолання в Україні [Текст] /Марцин В. С //- 2012. − №1. - С. 21-29.

.        Козин И.В. Инфляция и уровень жизни населения в условиях формирования рыночной экономики/ Козин И.В. [Текст] // Орел ГАУ, 1999 .- 25 с.

.        Геєць В. Цінова конкуренція чи цінова стабільність: дуалізм політики економічного зростання [Текст] // Економіка і прогнозування / В. Геєць.// - 2010. -№ 4. -С. 9-31.

.        Мельник Л.М. Специфічні чинники та наслідки інфляції в Україні[Текст] // Л.М. Мельник, Ю. Козьмін /Збірник наукових праць: Випуск XVІІ, № 4. - Київ, СЕУ / Рівне, НУВГП, 2011. - С. 96-104

.        Петрик О. І. Стаття:Інфляція в Україні: проблеми, ризики, перспективи [Текст] / О. І. Петрик // Вісник НБУ. - 2007

.        Солонінко К.С. Макроекономіка [Текст] /Солонінко К.С. // - Київ. - 2002. - 320с

.        Індекс споживчих цін: сприйняття та реальність: Посібник для користувачів [Текст] / За ред. Ю.М.Остапчука. //- К.: Державний комітетстатистики України, 2006. - 56 с.

14.     Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» Стаття 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5463-VI від 16.10.2012 <http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5463-17/paran651> [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua

.        Публикація Державної Служби Статистики України : Інформація, що стосується Держстату України в цілому <https://ukrstat.org/imf/meta/dks.htm>.Концепції та визначення. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http:/www.ukrstat.gov.ua/

.        Закон України. Про прожитковий мінімум.Стаття 1. Основні положення[Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua

.        Валовий внутрішній продукт / Словник термінів / [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://finance.ua

.        Офіційне представництво Національного банку України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.bank.gov.ua

.        Фінансовий портал [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://index.minfin.com.ua

.        Демографічний паспорт регіонів України <http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Dialog/statfile_c.asp> [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://database.ukrcensus.gov.ua

.        Чисельність населення [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://www.ukrstat.gov.ua/operativ

22. Види інфляції та її наслідки [Електронний ресурс]. - Режим доступу :

 http://pidruchniki.com