Особливості управління ліквідністю та платоспроможністю суб’єктів господарювання в Україні

Особливості управління ліквідністю та платоспроможністю суб’єктів господарювання в Україні

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО - МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ ЛІКВІДНОСТІ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

.1 Теоретичні аспекти забезпечення ліквідності і платоспроможності підприємства

.2 Основні показники оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства

.3 Інформаційне забезпечення оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ЛІКВІДНІСТЮ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНІСТЮ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ В УКРАЇНІ

.1 Аналіз ліквідності балансу підприємств галузі

.2 Аналіз платоспроможності підприємств

.3 Факторний аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ЛІКВІДНІСТЮ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНІСТЮ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ В УКРАЇНІ

.1 Чинники забезпечення ліквідності та платоспроможності вітчизняних підприємств у посткризовий період

.2 Шляхи покращення ліквідності та платоспроможності підприємства

.3 Вдосконалення державного регулювання платоспроможності суб'єктів господарювання в Україні

Висновки до розділу 3

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Глобалізаційні процеси у світовій економіці та євроінтеграційні прагнення України зумовлюють появу нових ризиків для вітчизняних підприємств. Здатність суб’єктів господарювання розраховуватись за власними зобов’язаннями перед партнерами зовнішнього середовища у коротко-та довготерміновій перспективі оцінюють за допомогою показників ліквідності та платоспроможності. Грамотне управління платоспроможністю підприємства є найефективнішим методом мінімізації комерційних ризиків бізнес-структур.

Функціонування підприємств України в умовах економічної активності і політичної нестабільності підвищують важливість своєчасного і повного здійснення розрахунків між економічними контрагентами в процесі господарської діяльності з метою мінімізації операційних і фінансових ризиків.

Проблеми оцінки забезпечення та управління ліквідністю та платоспроможністю підприємств у своїх працях досліджують провідні науковці серед яких: Артеменко В., Баканова М., Беллендир М., Ворст Й.,Гропеллі А., Гарасименко П., Ковальов В., Крейніна М., Лахтіонова Л., Міллер Р., Поддєрьогін А., Ревентлоу П., Роуз П., Савицька Г., Шеремет А.

Незважаючи на значну кількість праць, присвячених питанням оцінки та управління ліквідністю і платоспроможністю суб’єктів господарювання, вважаємо за доцільне більш комплексно підійти до проблематики управління ліквідністю і платоспроможністю підприємств в сучасних умовах. Для досягнення стійкого зростання вітчизняної економіки необхідно удосконалити механізм забезпечення ліквідності та платоспроможності суб’єктів господарювання.

Актуальність і практичне значення цих питань, потреба їх системного дослідження на сучасному етапі розвитку ринкової економіки в Україні обумовили вибір теми дипломної роботи, її мету, завдання та структуру.

Метою дипломної роботи є науково-теоретичне обґрунтування та визначення шляхів підвищення ліквідності та платоспроможності підприємств України.

Досягнення цієї мети зумовило необхідність вирішення таких основних завдань:

·з’ясувати сутнісні характеристики та економічну природу поняття «ліквідність» та «платоспроможність»;

·здійснити характеристику основних сутнісних ознак ліквідності та платоспроможності підприємств;

·охарактеризувати систему показників, що дозволяють оцінити ліквідність та платоспроможність підприємств;

·дослідити існуючу інформаційну базу забезпечення аналізу ліквідності та платоспроможності підприємств;

·здійснити порівняльний аналіз ліквідності та платоспроможності обраних підприємств;

·провести факторний аналіз ліквідності та платоспроможності суб’єктів господарювання;

·здійснити діагностику основних чинників впливу на платоспроможність і ліквідність суб’єктів господарювання;

·визначити основні характерні проблеми в управлінні ліквідністю та платоспроможністю підприємств;

·розробити основні пропозиції щодо оптимізації рівня ліквідності та платоспроможності підприємств;

·оцінити систему державного регулювання ліквідністю і платоспроможністю підприємств України.

Об’єктом дослідження у дипломній роботі є ліквідність та платоспроможність вітчизняних суб’єктів господарювання, предметом - механізм забезпечення ліквідності і платоспроможності підприємств України.

У дипломній роботі використано такі методи дослідження: синтез (для вивчення об’єкта і предмета дослідження); абстрагування та узагальнення (для з’ясування сутнісних характеристик поняття «ліквідність» та «платоспроможність» суб’єкта господарювання); аналіз (для порівняння статей балансу та певних економічних показників); порівняння (для зіставлення фактичних даних, наведених у звітності суб’єктів господарювання); групування (для встановлення залежностей економічних явищ та процесів); факторний аналіз (для визначення впливу факторів на результуючий показник), графічний (задля графічного зображення аналізованих даних), що дозволило узагальнити та систематизувати погляди вчених на проблему, яка вивчається.

Інформаційну базу дослідження становили законодавчі та нормативні акти України, наукові публікації, монографії, підручники, статистична звітність Державної служби статистики України, фінансова звітність аналізованих підприємств, дослідження автора.

Теоретичне значення результатів наукового дослідження полягає в узагальненні вітчизняного досвіду діагностики ліквідності та платоспроможності підприємств та розробленні моделі проведення аналізу ліквідності та платоспроможності, що включає систему показників для визначення їх рівня, визначенні основних пропозицій щодо оптимізації рівня ліквідності та платоспроможності вітчизняних підприємств.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у обґрунтуванні положень і практичних рекомендацій, що є основою для вирішення теоретичних та практичних проблем управління ліквідністю та платоспроможністю сучасного вітчизняного підприємства.

До результатів роботи, які містять елементи наукової новизни варто віднести наступні:

·запропоновано модель факторного аналізу ліквідності та платоспроможності суб’єктів господарювання, зокрема, запропоновано оцінювати вплив таких показників: частка податків у поточних зобов’язаннях, коефіцієнт податкоспроможності, співвідношення основних засобів та ліквідних активів, фондовіддача, відношення дебіторської заборгованості до виручки від реалізації, співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості, співвідношення оборотних активів та кредиторської заборгованості. Найбільше на ліквідність і платоспроможність підприємства впливають фондовіддача та частка податків у поточних зобов’язаннях;

·систематизовано та обґрунтовано окремі прикладні аспекти управління оборотними активами підприємства, зокрема, розширено перелік показників коефіцієнтного аналізу та запропоновано алгоритм оцінки якості та ефективності використання оборотних активів суб’єктів господарювання.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дослідження були оприлюднені та отримали схвальну оцінку на науково-практичних конференціях, серед яких:

- Міжнародна науково-практична інтернет - конференція «Концепції економічного розвитку країни» (м. Тернопіль, 16 листопада2016 року). Доповідь на тему: «Управління платоспроможністю підприємства»;

- Стратегічні орієнтири. Сучасні тенденції фінансового ринку 2016. Доповідь на тему: «Факторинг як інструмент вирішення фінансових проблем підприємства»

Публікації за темою дослідження: Рубаха М.В., Цюпа М.-М.П. Прикладні аспекти аналізу оборотного капіталу суб’єкта господарювання/ М.В. Рубаха, М.-М.П. Цюпа// Електронне наукове фахове видання «Ефективна економіка». - 2017. - Вип.4. - Режим доступу: #"906832.files/image001.gif">

Рис.1.1. Основні складові поняття «платоспроможність»

Джерело: [54, с.41]

Таким чином, основні відмінності між ліквідністю підприємства та його платоспроможністю полягають у наступному:

·ліквідність підприємства визначається розміром та складом поточних активів, а платоспроможність наявністю поточних активів у певній (грошовій, високоліквідній) формі;

·ліквідність підприємства визначає співвідношення всіх поточних активів та їх груп з поточними зобов'язаннями, а платоспроможність - високоліквідних активів із найбільш терміновими зобов'язаннями;

·платоспроможність більш динамічна, ніж ліквідність підприємства;

·платоспроможність характеризує поточний стан підприємства, а ліквідність не тільки поточний, але й перспективний;

·ліквідність підприємства визначається рухом фінансових потоків, а платоспроможність - рухом грошових потоків [23, с.13-14].

Якщо говорити більш коротко, на нашу думку, ліквідність відрізняється від платоспроможності, так як засоби обміну відрізняються від засобів платежу.

Багатоплановість змісту, різноманітність прояву та наслідків для підприємств явищ ліквідності та платоспроможності визначають необхідність розмежування їх видів і окремих характеристик, які слід враховувати в процесі їх оцінки та управління ними.

В економічній літературі розрізняють такі види ліквідності:

·товарну, або товарно-економічну;

·позикову, або ліквідність за позиками;

·майбутню, або перспективну;

·очікувану, або антиципировану [115,128].

Графічно наведені види ліквідності можна побачити на рисунку 1.2.

Такий поділ обумовлено, з одного боку, джерелом забезпечення ліквідності (активами або пасивами), а з другого - періодом оцінки ліквідності у часі (на поточну або звітну дату і на перспективу).

Під товарною (товарно-економічною) ліквідністю розуміють ліквідність підприємства, засновану на здатності товарів і благ, які є його виробничими потребами з різним ступенем інтенсивності, до обміну. Вона залежить від:

·технічних і страхових якостей товарів;

·періоду часу, необхідного для пошуку покупця та кінцевої реалізації товару;

·комерційних витрат на проведення операцій з покупцем;

·кон’юнктури ринку.

Цей вид ліквідності забезпечується відповідною величиною та складом активів підприємства на дату оцінки.

За джерелами забезпечення

Позикова ліквідність або ліквідність за позиками - це здатність підприємства отримати позику (залучити ліквідні засоби) під заставу наявних активів. Вона забезпечується приростом пасивів і може бути оцінена на даний момент.

Рис.1.2 Види ліквідності підприємства залежно від джерел забезпечення та періоду оцінки

Джерело: Складено автором на основі: [115, 128]

Зростання ліквідності за рахунок отримання позики має переваги:

1) майно, що закладається, не відчужується, а використовується підприємством-власником та часто залишається у його розпорядженні;

2) знижується ризик втрат від продажу активів з низьким рівнем ліквідності, оскільки підприємство звільняється від необхідності швидкого здійснення цього процесу;

3) з'являється можливість отримати додатковий виграш після повернення позики та продажу товарів, наданих у заставу, у разі сприятливої кон'юнктури товарного та фінансового ринків [1].

Разом із перевагами такий вид забезпечення ліквідності може мати і негативні наслідки при несприятливих умовах надання позик. Крім того, розмір позики обмежується банківськими установами і, як правило, менше можливої суми, яка може бути отримана у результаті реалізації закладеного майна.

Оцінка ліквідності підприємства, виходячи тільки зі стану майна, ліквідності активів, а також їх здатності бути заставою, на даний момент часу є односторонньою. Вона прийнятна у випадку, коли підприємство ліквідується і далі не працюватиме. Якщо підприємство функціонує, слід враховувати можливі надходження та виплати.

У зв'язку з цим виділяють перспективну, або майбутню, ліквідність, яка забезпечується можливими надходженнями і виплатами, що витікають з рішень теперішніх та майбутніх періодів. Вона дає уявлення про узгодженість зобов'язань і платежів протягом усього планового періоду, причому обліку підлягають як усі платежі, зафіксовані в плані на даний момент, так і очікувані платежі, які повинні надійти, виходячи з рішень, прийнятих у поточному періоді. Цей вид ліквідності припускає безперервне динамічне функціонування підприємства протягом планового (майбутнього) періоду.

Очікувана, або антиципирована, ліквідність - це здатність підприємства одержувати позики під заставу майбутніх надходжень (прибутку, нетто-надходжень тощо). Банк у цьому випадку надає підприємству кредит без забезпечення товарами і благами, тобто на довірі [2].

Також в літературі відділяють ліквідність балансу, ліквідність активів та ліквідність підприємства в цілому.

· Ліквідність балансу - це можливість суб’єкта господарювання перетворювати свої активи у готівку і погашати зобов’язання.

·Ліквідність активів - це їх здатність бути перетвореними на засіб платежу в короткі терміни і без втрати ринкової вартості.

·Ліквідність підприємства - характеризує можливість надходження грошових коштів не лише внаслідок реалізації активів, а й за рахунок залучення додаткових зовнішніх коштів, що є можливо за умови, якщо у підприємства хороша ділова репутація, висока кредитоспроможність та інвестиційна привабливість [78, с.71].

Одним із завдань вивчення платоспроможності підприємства на сучасному етапі є потреба у її всебічній та науково обґрунтованій класифікації.

У зв’язку з цим доцільним буде розглянути платоспроможність підприємства за її класифікаційними ознаками, які представлені в таблиці 1.1

У відповідності до інформаційної бази та характеру дослідження розрізняють статичну та динамічну платоспроможність.

Визначення статичної платоспроможності здійснюється на певну дату і є характеристикою здатності підприємства виконувати платіжні зобов’язання за рахунок реальних грошових коштів.

В основі дослідження динамічної платоспроможності розглядають аналіз грошового обороту підприємства, тобто визначення та порівняння обсягів вхідного (надходження коштів) і вихідного (витрачання коштів) грошових потоків підприємства протягом певного періоду часу[114, с.276].

Залежно від періоду оцінювання доцільно вирізняти фактичну та перспективну платоспроможність підприємства. Поточна (фактична) платоспроможність визначає наявність у підприємства грошових коштів та їх еквівалентів для виконання розрахунків за поточною кредиторською заборгованістю на певну дату або впродовж періоду оцінки. Перспективна платоспроможність характеризує здатність підприємства здійснювати виконання платіжних зобов'язань у майбутньому періоді[129].

Залежно від підходу щодо визначення обсягу платіжних засобів підприємства можна виділити наступні види платоспроможності:

·   грошова - тільки за рахунок наявних грошових коштів;

·   розрахункова - за рахунок наявних грошових коштів та можливих джерел їх зростання (коштів у розрахунках);

·   майнова (потенційна) - за рахунок усіх видів оборотних активів наявних на підприємстві (у разі їх умовного продажу).

Залежно від підходу до визначення необхідного обсягу платоспроможних потреб (грошових коштів) платоспроможність може використовуватися для:

·   оцінки можливості виконання зовнішніх (термінових) зобов’язань - боргова (бухгалтерська) платоспроможність;

·   оцінки можливості продовження фінансування поточної діяльності - поточна платоспроможність;

·   оцінки ступеня покриття зовнішніх термінових зобов’язань та планових витрат - загальна платоспроможність [24].

Таблиця 1.1

Класифікація платоспроможності підприємства

Джерело: Складено автором на основі: [55, с.43; 4, с.184]

Як видно з інформації, наведеної у таблиці 1.1, за видами господарської діяльності запропоновано розрізняти:

·Платоспроможність за операційною діяльністю, тобто здатність підприємства вчасно виконувати зобов’язання, які виникають перед кредиторами за поставлені матеріали, сировину, напівфабрикати, що використовуються у процесі виробництва продукції;

·Платоспроможність за інвестиційною діяльністю, як здатність підприємства розраховуватися за придбані машини, устаткування тощо;

·Платоспроможність за фінансовою діяльністю - здатність підприємства здійснювати платежі за отриманими кредитами[54].

Фактори, що впливають на платоспроможність підприємства, класифікують за двома основними групами - зовнішні (загальноекономічні) та внутрішні, в складі яких визначено найбільш значущі чинники - фінансові та нефінансові (рис.1 3).

Рис.1.3 Фактори впливу на платоспроможність та ліквідність підприємства

Джерело: Складено автором на основі:[45, 85]

Виходячи із того, що поняття ліквідність і платоспроможність є невід’ємними і більшістю вчених розглядаються як єдине ціле, більшість факторів впливу на них є спільними. Деякі автори поділяють фактори впливу на ліквідність на ті, що впливають на збільшення ліквідності і ті, що впливають на зменшення ліквідності. В таблиці 1.2 можна запропонувати можливі варіанти розподілу факторів впливу.

Таблиця 1.2

Фактори впливу на ліквідність підприємства

Джерело: Складено автором на основі: [51, 36, 66]

Дана класифікація факторів, що впливають на ліквідність є досить умовною, адже одночасно деякі фактори можуть впливати як на збільшення, так і на зменшення платоспроможності, а відповідно і ліквідності. На характер дії факторів впливають різноманітні чинники, які в багатьох випадках важко спрогнозувати.

Ліквідність і платоспроможність, як вже було неодноразово зазначено вище, близькі за змістом і на практиці взаємозв’язані між собою. Так, можна стверджувати, що саме ліквідність є основою, способом підтримки платоспроможності. З іншого боку, за умови наявності у підприємства високого іміджу та стабільного фінансового стану, йому легше підтримувати ліквідність. З цього твердження можна констатувати про залежність ліквідності від ступеня платоспроможності.

Виходячи з вищевикладеного на рис. 1.4. представлено взаємозв’язок між платоспроможністю, ліквідністю підприємства і ліквідністю балансу, яку можна порівняти з багатоповерховим будинком, у якому всі поверхи рівнозначні, але другий поверх не можна звести без першого, а третій - без першого і другого. Якщо завалиться перший, то розваляться і всі інші.

Рис 1.4Взаємозв’язок між показниками ліквідності та платоспроможності підприємства

Джерело: [92]

Окрім взаємозв’язку показників ліквідності та платоспроможності, існують також взаємозв’язки з іншими показниками фінансового стану підприємства, серед яких можна виділити взаємозв’язки з фінансовою стійкістю, діловою активністю, кредитоспроможністю, а також з іншими показниками оцінки майнового стану підприємства.

1.2 Основні показники оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства

ліквідність платоспроможність державний регулювання

Ліквідність і платоспроможність підприємств вважається однією з найважливіших характеристик їхньої діяльності в ринкових умовах функціонування, а також за умови нестабільності зовнішнього середовища. Вона визначає не тільки успішне функціонування чи банкрутство підприємства, а також його взаємовідносини з партнерами, суб’єктами фінансового ринку, державою.

Мета і зміст аналізу ліквідності і платоспроможності досить індивідуальні й частіше визначаються тим, хто використовує його результати. Результати аналізу ліквідності та платоспроможності цікавлять насамперед кредиторів підприємства, оскільки саме вони свідчать про його здатність погасити свої зобов’язання, а також є надзвичайно важливими для менеджерів та власників підприємств. Як було зазначено у попередньому питанні, аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства слугу є базою для визначення фінансового стану суб’єкта господарювання загалом. Зважаючи на це, вважаємо за доцільне у таблиці 1.3 відобразити фінансові показники, які мають особливий інтерес для трьох основних груп користувачів: менеджерів фірми, власників капіталу (великих акціонерів), кредиторів.

На основі аналізу напрацювань вчених-економістів, що досліджували дану проблему, можна сформулювати наступні основні функції аналізу ліквідності і платоспроможності підприємств :

·виявлення тенденцій, закономірних та локальних змін значень основних показників та їх інтенсивності, впливу факторів на ці зміни, відповідності цільовим орієнтирам;

·аналіз можливостей виникнення різноманітних ризикових та несприятливих ситуацій, їх інтенсивності та динаміки, а також факторів, що на них впливають;

·визначення різного роду відхилень від нормативних значень, структурних деформацій та диспропорцій;

·виявлення потенційних можливих змін та росту показників ліквідності та платоспроможності підприємств, явищ і процесів, які їм притаманні;

·нейтралізація та попередження відхилень від норм, структурних деформацій та диспропорцій, ризикових та несприятливих ситуацій, виявлення сукупності факторів, що підлягають регулюванню, шляхів і засобів їх реалізації;

·контроль за ефективністю використання ресурсів, дотримання різноманітних соціальних стандартів та норм, виконанням прийнятих управлінських рішень [75].

Таблиця 1.3

Цілі аналізу фінансового стану через призму оцінки ліквідності і платоспроможності підприємства

Джерело: Cкладено автором на основі:[70;84,с.13]

Для оцінки ліквідності і платоспроможності підприємства використовують такі основні прийоми:

·   Аналіз ліквідності балансу

·        Оцінку відносних показників ліквідності та платоспроможності

В аналізі ліквідності балансу використовують дві основні групи методів:

·   Метод групування активів за рівнем ліквідності, а пасивів - за терміном погашення зобов’язань. Для визначення ліквідності балансу відповідні групи активів і пасивів зіставляються між собою;

·   Метод коефіцієнтів, які характеризують різні рівні відносної ліквідності балансу (миттєвої, абсолютної, поточної) [75].

Окрім оцінки ліквідності і платоспроможності суб’єкта господарювання на основі системи показників не менш важливим для успішного управління підприємством є усвідомлення основних теоретичних методичних підходів, що класифікуються за низкою ознак:

·За глибиною проведення;

·За формуванням вихідної інформації;

·За вартісною оцінкою;

·За фактором часу;

·За структуризацією активів та пасивів[24].

Детальніша характеристика цих ознак схематично зображено у Додатку Б.

Перевірка синхронності надходження і витрачання фінансових ресурсів - основне завдання аналізу ліквідності балансу. Ліквідність балансу виявляється через ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами. Чим швидше актив трансформується в грошову форму, тим вища його ліквідність. Абсолютну ліквідність мають грошові активи.

Для того щоб здійснити аналіз ліквідності балансу потрібно порівняти статті активу, що розміщені в порядку спадання ліквідності та згруповані за ознакою ліквідності, зі статтями пасиву, що розміщені в порядку збільшення строковості зобов'язань і згруповані за ознакою термінів .

У міжнародній практиці, залежно від здатності активів набувати грошової форми розповсюджена наступна класифікація:

абсолютно ліквідні активи(А1) -це суми за всіма статтями коштів та їх еквівалентів, короткотермінові фінансові вкладення, цінні папери, які можна прирівняти до грошей, оскільки вони завжди готові для здійснення платежів;

високо ліквідні активи(А2)-це активи, для перетворення яких на грошові засоби потрібен деякий час. Включають дебіторську заборгованість, отримані векселі, а також готову продукцію та відвантажені товари ;

середньо ліквідні активи(А3)- запаси, дебіторська заборгованість, витрати майбутніх періодів, інші оборотні активи;

важко ліквідні активи(А4)- це активи, які передбачено використовувати в господарській діяльності протягом тривалого періоду [56].

Наведена класифікація активів є умовною, наповненість кожної з груп залежить від ряду факторів, а саме від виду продукції і запасів, умов договору, платоспроможності покупця, економічної ситуації тощо. Але логіка в даній класифікації така, що «дебітори» знаходяться ближче до отримання грошей, ніж «запаси». Це пов'язано з тим, що утворенню дебіторської заборгованості передував пошук покупця, укладання договорів з ним, визначення умов оплати тощо, в той час як стосовно «запасів» цього ще не робилося.

Пасиви балансу по мірі зростання строків погашення зобов’язань групуються наступним чином:

.Найбільш термінові зобов’язання (П1) - кредиторська заборгованість, розрахунки по дивідендах, інші короткострокові зобов’язання, а також позики не погашені в термін (за даними додатків до бухгалтерського балансу).

. Короткострокові пасиви (П2) -це короткотермінові кредити банків, поточна заборгованість за довготерміновими зобов’язаннями, векселі видані, доходи майбутніх періодів до року.

.Довгострокові пасиви (П3) - довгострокові кредити та інші довгострокові пасиви - статті ІІI розділу пасиву балансу «Довгострокові зобов’язання».

. Постійні пасиви (П4) - статті I розділу балансу «Власний капітал» [118].

Отже, активи і пасиви підприємства залежно від ступеня їх ліквідності можна згрупувати наступним чином (табл.1.4):

Таблиця 1.4

Джерело: Розроблено автором на основі [26]

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки з кожної групи активів і пасивів. Баланс Вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

А1 ≥ П1; А2 ≥ П2; А3 ≥ П3;А4 ≤ П4.

Невиконання однієї з перших трьох нерівностей свідчить про порушення ліквідності балансу, навпаки- їхнє виконання свідчить про те, що поточні активи перевищують зовнішні зобов’язання підприємства. В цьому випадку обов’язкове виконання останньо їз нерівностей, яка носить балансуючий характер. Економічний зміст останньої нерівності полягає в тому, що у підприємства наявний власний оборотний капітал і відповідно дотримуються мінімальні умови фінансової стійкості [38].

Зіставлення найбільш ліквідних активів і тих їх елементів, що швидко реалізуються, з найбільш строковими зобов’язаннями і короткостроковими пасивами дає змогу оцінити поточну ліквідність. Порівняння активів, що повільно реалізуються, з довгостроковими зобов’язаннями відображує перспективну ліквідність.

Поточна ліквідність свідчить про платоспроможність підприємства в найближчий до моменту проведення аналізу час.

Перспективна ліквідність являє собою прогноз платоспроможності на основі зіставлення надходжень і платежів.

Вивчення співвідношень зазначених вище груп активів і пасивів за кілька періодів можна встановити тенденції в структурі балансу та його ліквідності [13, с .238-240].

Матриця збалансування ліквідності є важливим інструментом управління ліквідністю балансу. Хоча визначення лише розривів ліквідності і напрямків їх збалансування замало для комплексного управління ризиком ліквідності (табл.1.5)

Елементом матриці збалансування ліквідності є сума відповідної групи активів, спрямована на покриття певної групи пасивів. У заголовку стовпчиків розташовані групи пасивів, які необхідно профінансувати. В матриці ліквідність активів спадає згори до низу, терміновість пасивів відповідно зростає зліва направо.

Алгоритм заповнення елементів матриці виглядає наступним чином. Активи з високим ступенем ліквідності спрямовуються на погашення найбільш строкових зобов’язань. Якщо є надлишок ресурсів, то він спрямовується на погашення пасивів з більшим терміном виконання, нестача активів для погашення відповідної групи пасивів компенсується використанням групи активів з меншим ступенем ліквідності.

Сутність відносних показників ліквідності вказують на збалансованість поточних зобов’язань та оборотних активів підприємства та свідчать про рівень ризику наявності розривів у платіжному календарі. Значення цих коефіцієнтів, що знаходиться в межах нормативних значень, свідчать про збалансованість структури капіталу суб’єкта господарювання, здатність підприємства відповідати за своїми короткостроковими зобов’язаннями, тобто вчасно погашати наявні борги та правильно організовувати готівкові та безготівкові розрахунки підприємства. Цей процес базується на перетворенні оборотних активів у грошові засоби для подальшого спрямування на розрахункові рахунки постачальників, зарплатні рахунки персоналу, у бюджетні фонди тощо.

Таблиця 1.5

Матриця збалансування ліквідності

Джерело: [6]

Визначення фінансових коефіцієнтів ґрунтується на співвідношенні між окремими статтями фінансової звітності. Загальна методика аналізу цих коефіцієнтів полягає у їх порівнянні із теоретично обґрунтованими величинами, середньогалузевими нормами або аналогічними даними підприємства за попередні роки.

Незважаючи на те, що в зарубіжній практиці схема розрахунку показників використовується вже тривалий часу, у цілому так і нема єдиного погляду серед вчених і практиків щодо цієї проблеми. Найпроблемнішими сферами в теоретичному і практичному плані є:

. відсутність чітко визначених відмінностей у поняттях «ліквідність» і «платоспроможність», і, як наслідок, часте їхнє ототожнення, яке нерідко супроводжується різноманітним порядком розрахунку показників платоспроможності та ліквідності;

. відсутність термінологічної єдності: коефіцієнти ліквідності і платоспроможності за однакових методів розрахунку мають різну назву;

. не вказуються рекомендовані значення цих показників з урахуванням галузевих особливостей (крім коефіцієнту загального покриття) [40].

Здійснюючи оцінку ліквідності та платоспроможності підприємств України, та їх порівняльний аналіз, слід звертати увагу на галузеві особливості. Так, наприклад, порівняння показників ліквідності металургійної та інноваційної галузі, зважаючи на нормативне значення буде недоцільним. Розглядаючи галузеві особливості діяльності підприємств України, варто відзначити, що серед них є суб’єктивні - ті, які обумовлені фактичним станом управління суб’єктами господарювання в Україні, та об’єктивні - спричинені особливостями певної галузі.

Негативний вплив на діяльність підприємства чинить як недостатня ліквідність, так і надлишкова. Надлишкова ліквідність є результатом негативного управління підприємством і говорить про неспроможність менеджменту суб’єкта господарювання ефективно розпоряджатися залученими ресурсами. Така ліквідність спричиняє зниження рентабельності діяльності й навіть може привести до збитковості підприємства. Крім цього, надлишкова ліквідність створює інфляційний навіс в економіці країни. Це пов’язано з тим, що інфляція є монетарним явищем, а тому без відповідного економічного зростання, розширення готівки в касі підприємств є невиправданим явищем.

Основними показниками, які доцільно використовувати при оцінці ліквідності підприємства є коефіцієнт поточної, швидкої, абсолютної ліквідності а також інтегральний показник ліквідності балансу.

Загальну оцінку платоспроможності дає коефіцієнт поточної ліквідності(Current Ratio), що в економічній літературі називають також коефіцієнтом покриття, коефіцієнтом загального покриття. Він показує, наскільки поточні зобов’язання можуть бути погашені за рахунок оборотних активів.

Коефіцієнт поточної ліквідності дорівнює відношенню поточних активів до короткострокових зобов'язань і визначається в такий спосіб:

де Кпл - коефіцієнт поточної ліквідності,

А1 - абсолютно ліквідні активи,

А2 - високо ліквідні активи;

А3 - середньо ліквідні активи;

П1 - найбільш термінові зобов'язання,

П2 - короткострокові пасиви.

В цілому, на думку фінансових менеджерів, цей показник характеризує достатність оборотних активів для покриття поточних зобов’язань Значення його залежить як від галузі, так і від виду діяльності.

Нормативне значення коливається від 1 до 2. Визнано, що поточні активи мають вдвічі перевищувати короткострокові зобов’язання, тобто нормативне значення цього показника дорівнює 2. В західній обліково-аналітичній практиці використовується критичне значення коефіцієнта покриття прийняте за 1.

Якщо значення коефіцієнта покриття значно перевищує норму, то можна стверджувати, що підприємство має значні оборотні кошти, сформовані завдяки власним джерелам. Щодо висновку, то його можна розглядати з двох позицій: з позиції кредиторів підприємства цей варіант є найбільш прийнятним, з позиції менеджера, відвернення грошей у дебіторську заборгованість може пояснюватися незадовільним управлінням активами [89].

У країнах з розвинутою ринковою економікою коефіцієнту загальної ліквідності надається особлива увага при оцінці фінансової стійкості підприємства, оскільки він має ряд позитивних рис:

по-перше, відношення відображає ступінь покриття поточними активами поточних пасивів (тому його і називають коефіцієнтом покриття);

по-друге, перевищення поточних активів над поточними пасивами, яке забезпечує буфер проти збитків, що можуть виникнути при продажу або ліквідації поточних активів (крім грошових коштів). Як наслідок, відношення вимірює поле безпеки для покриття будь-якого можливого знецінення поточних активів. Наприклад, страйки та інші випадкові, непередбачені обставини можуть тимчасово призупинити надходження коштів;

по-третє, це легкість отримання інформації для розрахунку, зручність та простота його обчислення.

Поряд із цим, існують і деякі обмеження використання даного показника:

при розрахунку коефіцієнта не враховуються такі важливі фактори, як обсяг реалізації, витрати, прибуток, зміни умов господарювання, а ліквідність лише в деякому ступені залежить від наявних грошових коштів і в суттєво більшому від майбутніх надходжень;

політика адміністрації підприємства в першу чергу спрямована на оптимізацію рівня виробничих запасів, витрат та дебіторської заборгованості, ефективне використання активів і, як наслідок, тільки в другу чергу, на ліквідність;

поточний коефіцієнт не враховує мобільність капіталу фірми.

Фірма, що має на рахунку значні кошти та велику кількість цінних паперів, має вищий рівень ліквідності ніж та, у якої в складі оборотних активів накопичені значні товарно-матеріальні запаси [118].

Коефіцієнт швидкої ліквідності (Quick Ratio, Acid test) (іноді його називають коефіцієнтом «лакмусового папірця») показує можливість погашення поточних зобов’язань найбільш ліквідними. Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення найбільш ліквідних оборотних засобів (грошових засобів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних зобов'язань підприємства. На відміну від попереднього, він враховує якість оборотних активів і є більш чітким показником ліквідності, тому що при його розрахунку беруться до уваги ліквідні поточні активи (запаси не враховуються). Цей коефіцієнт обчислюється за формулою:

Теоретично вважається, що нормативне значення повинно бути в межах від 0,7до 1. В західній економічній літературі цей коефіцієнт називають коефіцієнтом миттєвої оцінки. На практиці суб’єкти господарювання здійснюють свою діяльність із набагато нижчим коефіцієнтом швидкої ліквідності, наприклад 0,4. Тому для оцінки ліквідності необхідно проаналізувати тенденції зміни показника за певний період часу [132].

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Cash Ratio) показує, яка частина короткострокових позикових зобов’язань (боргів) підприємства може бути за необхідності погашена негайно (наприклад, у випадку критичної ситуації). Він обчислюється як відношення грошових засобів та їх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань і визначається за формулою:

Теоретичне значення, яке має бути не меншим 0,2 - 0,35. Тобто якщо підприємство на даний момент може на 20 - 35 % погасити всі свої борги то його платоспроможність вважається нормальною.

У більшості суб’єктів господарювання значення коефіцієнта є значно нижчим норми. Та це не є підставою формулювання висновку щодо неможливості підприємства негайно погасити свої борги, бо є дуже мала ймовірність того, що усі кредитори підприємства одночасно можуть пред'явити йому свої боргові вимоги [52, с.56].

Також при розрахунку цього показника потрібно враховувати факт інфляції, адже, застерігаючись від знецінення, підприємство намагається не тримати великих сум в грошовій формі.

Незважаючи на широке використання коефіцієнтів ліквідності, в науковій літературі немає однозначного підходу, щодо визначення їх нормативних значень (таблиця 1.6). Нормативними документами в Україні, якими зазначаються норми коефіцієнтів ліквідності, є Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, затверджене Мінфіном від 26.01.2001року зі змінами від 04.01.2013року [96], Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 23.02.1998 року [80], Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій, затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 27.06.1997 року [81], Методичні рекомендації щодо проведення аналізу фінансового стану підприємства-боржника при отриманні відстрочок (розстрочок) затверджені ДПА України (сьогодні ДФСУ) від 15.06.1998 року [82].

Таблиця 1.6

Нормативні значення показників ліквідності підприємства

* Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації

** Методичні рекомендації щодо проведення аналізу фінансового стану підприємства-боржника при отриманні відстрочок (розстрочок)

***Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій

Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій

Джерело: Складено автором на основі: [80, 81, 82, 96, 114, 45]

Слід також відмітити, що наведені у попередній таблиці нормативні значення різняться відповідно до мети аналізу. Так, банк, що оцінює кредитоспроможність підприємства, буде старатися завищувати нормативні значення показників платоспроможності з метою відбору надійних клієнтів. З іншої сторони, оцінюючи платоспроможність підприємства з метою оцінки ймовірності банкрутства, керівники навпаки занижують показники норми для запобігання процедури визнання підприємства банкрутом та впровадження санаційних заходів.

Узагальнену характеристику щодо сутності фундаментальних показників ліквідності підприємства можна побачити у таблиці 1.7.

Таблиця 1.7

Призначення показників ліквідності та їхні основні користувачі

Джерело: Складено автором на основі [33, 40, 57]

Для комплексної оцінки ліквідності балансу визначається інтегральний показник ліквідності, який визначається за формулою 1.2.

де А1, А2, А3 - групи активів за ступенем ліквідності;

У1, У2, У3- питома вага активів в структурі балансу;

П1, П2, П3- групи пасивів за терміном виконання;

Х1, Х2, Х3- питома вага пасивів в структурі балансу[71, с.326].

Крім відносних показників ліквідність можна оцінювати за розміром власних оборотних коштів або робочим капіталом. Робочий капітал -це величина оборотних коштів, що залишається у підприємств після розрахунків за короткостроковими зобов’язаннями.

Прийнято вважати, що величина робочого капіталу повинна перевищувати 30% загального обсягу оборотних активів підприємства. Зростання показника робочого капіталу розглядається як позитивна тенденція. Чим більша частка оборотних активів сформована за рахунок власних джерел, тим більш ліквідним є підприємство.

Значення обсягу робочого капіталу прийнято визначати двома способами:

1.Метод знизу-робочий капітал визначається як різниця між мобільними активами і короткостроковими зобов’язаннями. За цим методом робочий капітал визначається як величина оборотних коштів, яка залишається у підприємства після розрахунку за короткостроковими зобов’язаннями. Він розраховується за формулою:

де Рк(ВОК) - робочий капітал(власні оборотні кошти);

ОА - оборотні активи;

ПЗ - поточні зобов’язання[57].

.        Метод зверху - робочий капітал визначається як різниця між власним капіталом і сумою необоротних активів. У цьому випадку робочий капітал показує, яка частина власного капіталу спрямована на фінансування поточних активів.

В практиці розвинених країн довгострокові кредитні позики прийнято прирівнювати до власного капіталу, то величина робочого капіталу може визначатися так:

де Рк(ВОК) - робочий капітал(власні оборотні кошти);

ВК - власний капітал;

ДЗ - довгострокові зобов’язання;

НА - необоротні активи[73].

Рівень платіжної готовності - показник, що характеризує в якій мірі платоспроможність підприємства забезпечена грошовими коштами. Коефіцієнт платіжної готовності розраховується за формулою ( Кпл.г. ):

де ГК- грошові кошти, грн.;

КЗ, ДЗ - кредиторська і дебіторська заборгованості, грн.

Як правило одиницею виміру є відсотки.

Поточна платоспроможність характеризується такими величинами: коефіцієнт автономії, коефіцієнт фінансової стабільності, коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності.

Коефіцієнт автономії - показник, який характеризує частку власних активів у загальній вартості підприємства. Коефіцієнт автономії розраховується за формулою ( Кавт. ):

де ВК - власний капітал, грн;

ВМ - вартість майна, грн.[35]

Мінімальне (нормативне) значення коефіцієнта автономії Кавт. >0,5.Збільшення значення цього показника вказує на покращення фінансової стабільності підприємства.

В Україні у підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають кошти більш охоче, оскільки воно з більшою ймовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів, є більш фінансово стале, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів. За кордоном, зокрема у Японії, вважають, що переважання власного капіталу над позиковим є, навпаки, ознакою застою, погіршення фінансового стану та основою для подальшого банкрутства підприємства. Так, японським компаніям властива висока частка залученого капіталу (до 80%). Вважається, що підприємство, що нарощує позиковий капітал, паралельно нарощує масштаби своєї діяльності та підвищує показники прибутковості та рентабельності

Коефіцієнт фінансової стабільності - показник, який характеризується відношенням власних і позикових коштів підприємства, тобто він показує, скільки позикових коштів залучило підприємство в розрахунку на 1 грн, вкладених в активи власних коштів. Коефіцієнт фінансової стабільності визначається за формулою ( Кфс. ):

де ВК, ПК- кошти, відповідно власні і позикові, грн.

Нормальним (нормативним) вважається, Кфс. >1. Перевищення власних коштів над позиковими свідчить про те, що підприємство має стійкий фінансовий стан і відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел [130].

Для прогнозу майбутнього стану платоспроможності підприємства фахівці пропонують обчислювати коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності, який розраховується за такою формулою ( Кввп. ):

де Кпл1 - коефіцієнт поточної ліквідності на кінець періоду;

Кпл0 - коефіцієнт поточної ліквідності на початок періоду;

Кпл.н - коефіцієнт поточної ліквідності нормативний (встановлений нарівні 2);

У - період відновлення (втрати) платоспроможності ( для періоду відновлення платоспроможності беруть 6 місяців, для періоду втрати платоспроможності - 3 місяці);

Т - тривалість аналізованого періоду (в місяцях).

Коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності, який має значення більше 1 засвідчує про тенденцію відновлення (втрати) платоспроможності підприємства на протязі шести (трьох) місяців. Значення коефіцієнта менше 1 показує протилежну тенденцію в звітному періоді [105].

Для аналізу перспективної (середньострокової) платоспроможності застосовують коефіцієнти фінансового левериджу, забезпеченості власними коштами, покриття, залежності та фінансового ризику.

Коефіцієнт фінансового левериджу (коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів)показує скільки довгострокових позикових коштів використано для фінансування активів підприємства поряд із власними коштами та залежність підприємства від довгострокових зобов’язань. Обчислюється за наступною формулою:

де ДЗ - довгострокові зобов'язання, грн.

Нормальним (нормативним) вважається Кфл. >0,1[110, с.242].

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами - показник, який показує, наскільки підприємство забезпечене власними активами. Його значення має бути >0,1. Збільшення коефіцієнта забезпеченості означатиме, що у підприємства є надлишкові джерела формування оборотних активів, а його зниження свідчить про нестачу цих джерел. В обох випадках фінансовий стан підприємства буде нестійким .

Розрахунок виконується за формулою ( Кзвк. ):

де Кзвк- коефіцієнт забезпеченості власними коштами;

ПЗ - поточні зобов’язання, грн.;

ОА - оборотні активи підприємства, грн. [21].

Коефіцієнт покриття - універсальний коефіцієнт, який показує співвідношення поточних активів і пасивів, а також вказує нате скільки одиниць оборотних активів припадає на одиницю поточних зобов’язань Його значення має бути більше ніж 2 Отже, підприємство вважають платоспроможним за умови, якщо його загальні активи переважають надпоточними зобов'язаннями.

Коефіцієнт фінансового ризику (плече фінансового важеля) характеризує кількість залученого капіталу в розрахунку на 1 гривню власного капіталу і визначається за наступною формулою

Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим показником до коефіцієнта автономії та визначається за наступною формулою[33]:

Для комплексної оцінки платоспроможності варто розрахувати результативний показник, що розраховується на основі основних факторів, що впливають на успішність діяльності підприємства:

(1.15)

де К - результативний показник платоспроможності;

П/ПЗ - частка податків у поточних зобов’язаннях;

ЛА/П - співвідношення ліквідних активів та податків або коефіцієнт податкоспроможності;

ОЗ/ЛА - співвідношення основних засобів та ліквідних активів;

ВР/ОЗ - фондовіддача, яка характеризує ефективність використання основних засобів.

ДЗ/ВР - відношення дебіторської заборгованості до виручки від реалізації.

КЗ/ДЗ - співвідношення кредиторської до дебіторської заборгованості;

ОА/КЗ - співвідношення оборотних активів та кредиторської заборгованості [45].

Отже, основною метою процесу аналізу стану платоспроможності підприємства є визначити причини фінансових ускладнень, тривалість протермінованих боргів і частоту їх утворення, а також можливості усунення виявлених проблем.

1.3 Інформаційне забезпечення оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства

Інформаційне забезпечення виконує незамінну роль при здійсненні аналізу фінансового стану підприємства загалом та ліквідності і платоспроможності зокрема. Основною якісною характеристикою управлінський рішень є ефективність, що багато в чому залежить від обсягу, якості та змісту інформації.

Зважаючи нате, що ситуація в якій знаходиться підприємство постійно змінюється, ціна помилок при ухваленні управлінських рішень постійно зростає, і як наслідок, актуальнішою є проблема вивчення інформаційного забезпечення.

Більшість науковців серед причин банкрутства українських підприємств називають незбалансованість системи інформаційного забезпечення

Цінність інформації є загальновідомим фактом, проте, на практиці цьому не приділяється достатньо уваги та існує велика кількість підходів щодо визначення сутності поняття «інформаційне забезпечення».

Законом України «Про інформацію» термін «інформація» трактується як сукупність будь який відомостей та даней, що, як правило, зберігаються на матеріальних або електронних носіях [48].

Сьогодні інформація має цілком і повністю задовольняти потреби менеджерів усіх рівнів управління у прийнятті рішень, щодо управління підприємством. При цьому потрібно зважати на обсяг інформації, адже надлишок інформації, як і її нестача можуть негативно впливати на процеси управління компанії[116].

Інформаційне забезпечення, вчені визначають як сукупність процесів з підготовки, одержання, оцінки зберігання і надання спеціально підготовленої інформації для вирішення управлінських, наукових, технічних та інших завдань з метою ефективного виконання управлінських рішень. Інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану підприємства, а зокрема ліквідності і платоспроможності, складається зі сукупності трьох складових елементів:

·Інформаційні технології;

·Інформаційна система;

·Комунікативне середовище.

Вибір методів і методичних прийомів для оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства є найбільш складною та недостатньо досліджуваною проблемою. Їх вибір залежить від об'єкта, суб'єкта, мети, критерію та інформаційної бази. Щодо системи показників оцінки ліквідності і платоспроможності, то вона підбирається на основі підходу й глибини процесу оцінки (рис.1.5.)

Рис.1.5Місце інформаційного забезпечення в системі оцінкиліквідності і платоспроможності

Джерело: Розроблено автором на основі [113;90,с.40]

Інформація, як проведення аналізу ліквідності та платоспроможності, у своїй структурі містить дві групи:

·   Нормативно-довідкова інформація, що включає у своїй сукупності як нормативну, так і довідкову інформацію

·   Фактографічна інформація, що містить в собі облікову, звітну та поза облікову інформацію.

Нормативна інформація складає фундамент інформаційного забезпечення, і включає в собі основні законодавчі та нормативні акти, які регулюють діяльність підприємств. Довідкова інформація виконує допоміжну функцію і, в більшості випадків, використовується під час проведення аналітичної оцінки об’єкту дослідження.

З’ясовуючи місце інформаційного забезпечення аналізу ліквідності в системі інформаційного забезпечення управління, варто зауважити, що інформаційне забезпечення аналізу ліквідності є підсистемою інформаційного забезпечення аналізу фінансового стану, аналізу господарської діяльності й управління підприємством.

Основними вимогами до фінансової інформації є :

·   Значимість - інформація має бути потрібною та впливати на прийняття управлінських рішень, оцінку подій;

·   Достовірність - інформація має бути правдивою та об’єктивно відображати становище, максимально повно розкривати факти господарської діяльності;

·   Зрозумілість - має містити дані про діяльність підприємства, його фінансовий стан в форматі, що є зрозумілим для широкого кола осіб;

·   Порівнянність - інформація повинна слугувати основою для проведення порівняльного аналізу звітності за різні періоди [76, с.11-12].

Одним з елементів інформаційного забезпечення стосовно методу бухгалтерського обліку є звітність, як система результативних показників, на основі яких надають характеристику господарсько-фінансовій діяльності підприємства. Вона складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб як внутрішніх, так і зовнішніх користувачів [112, с.143]. Вчені вважають, що саме звітна інформація є найбільш оптимальним елементом інформаційного забезпечення аналізу фінансового стану підприємства.

Звітність можна класифікувати за видами, періодичністю складання і подання, ступенем узагальнення інформації та за користувачами інформації наведеної у звітності.

За видами звітність поділяють на:

1) Оперативна звітність підприємства складається на підставі даних оперативного облік. У даному виді звітності відображають інформацію про найбільш важливі показники за короткі проміжки часу, наприклад: виробництво та реалізація продукції протягом дня, денний прихід, використання сировини і матеріалів та ін. Ця звітність також включає статистичну звітність, яка відображає масові явища і процеси, ґрунтується на даних статистичного обліку.

2) Фінансова звітність відображає майнове та фінансове становище господарюючого суб‘єкта, результати господарської діяльності за звітний період (місяць, квартал, рік) наростаючим підсумком, дана звітність складається на підставі синтетичного і аналітичного обліку. Використовується тільки узагальнюючий грошовий вимірник.

3) Податкова звітність складається на підставі даних податкового обліку. Податкову звітність поділяють на поточну та річну. Поточна звітність - це звіти за місяць (або більш коротші терміни), квартал. Річна звітність охоплює відповідні звітні форми річного звіту підприємства [108, с. 324].

За користувачами інформації, звітність може бути двох видів:

·внутрішня (використовується для прийняття управлінських рішень);

·зовнішня (для зовнішніх користувачів)

Найбільш доступною, передбаченою і достовірною є фінансова звітність, яка регулюється нормативними документами. Метою складання фінансової звітності є забезпечення користувачів повною, правдивою, неупередженою інформацією про фінансові результати, діяльність і фінансовий стан підприємства.

Інші звітні форми мають істотні обмеження того чи іншого плану, та не можуть у повній мірі задовольнити потреби користувачів інформації про діяльність підприємства

Фінансова звітність у процесі використання під час діяльності підприємства виконує певний перелік завдань (рис.1.7)

Основними принципами, на яких ґрунтується фінансова звітність згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є:

·Повне висвітлення;

·Єдиний грошовий вимірник;

·Нарахування та відповідність доходів і витрат;

·Превалювання сутності над формою;

·Обачність;

·Безперервність;

·Послідовність;

·Історична (фактична) собівартість;

·Періодичність;

·Автономність [46].

Рис. 1.7Завдання фінансової звітності щодо аналізу ліквідності та платоспроможності підприємств

Джерело: Розроблено автором на основі[79]

Основною метою аналізу фінансових звітів є своєчасне виявлення, оцінка та ліквідація недоліків, що існують на підприємстві та пошук резервів оптимізації фінансового стану підприємства, його ліквідності та платоспроможності.

Більшість науковців до основних переваг фінансової звітності як базового джерела для аналізу ліквідності та платоспроможності підприємства відносять:

·відкритість, що дає змогу на основі звітності здійснювати оцінку підприємств як внутрішніми, так і зовнішніми користувачами;

·обов'язковість складання, що є позитивною стороною для підприємств, оскільки не накладає додаткових витрат на проведення аналізу;

·однаковість форм звітності для різних підприємств, дозволяє використовувати єдині методи розрахунку показників і забезпечує певний рівень порівнянності даних [113].

Відповідно до П(С)БО 1 фінансова звітність трактується як бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності підприємства і рух грошових засобів підприємства за певний проміжок часу [98]. Основні джерела інформації для аналізу ліквідності та платоспроможності підприємства зображені на наступному рисунку

Рис.1.8 Джерела фінансової інформації для аналізу ліквідності і платоспроможності

Джерело: Складено автором на основі [98]

Безперечно, найважливішим елементом інформаційної бази для аналізу формування і використання фінансових ресурсів є Баланс. Бухгалтерський баланс має величезне значення в діяльності будь-якого підприємства, оскільки він найважливіше джерело інформації про фінансовий стан організації за звітний період.

Баланс також називають важливим засобом комунікації, оскільки:

·аналітики досліджують структуру і динаміку фінансового стану підприємства; охоплюють багато важливих показників, що характеризують статистику і динаміку фінансового стану підприємства, визначають основні напрями фінансового аналізу

·аудитори отримують підказку для вибору правильного рішення в процесі аудіювання, планування своєї перевірки, виявлення слабких місць у системі обліку і зон можливих навмисних і ненавмисних помилок у зовнішній звітності клієнта;

·керівники отримують уявлення про успішність діяльності свого підприємства, конкурентну позицію в системі аналогічних підприємств-конкурентів, правильності обраної стратегії та позиціонування товару [92].

Наступним за значимістю є бухгалтерський документ під назвою Звіт про фінансові результати. У ньому відображаються усі доходи і витрати звітного періоду, що є основою для визначення основних причин прибутковості (збитковості) підприємства. Основним призначенням цього звіту є надання інформації користувачам про прибуток (збиток), що зароблений підприємством. Даний звіт включає чотири розділи:

 фінансові результати;

 сукупний дохід;

 елементи операційних витрат;

 розрахунок показників прибутковості акцій.

Доходи і витрати, шо наведені у формі № 2, повинні відповідати критеріям, визначеним в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку [49, с.13].

Звіт про рух грошових коштів (НП(С)БО 1) покликаний надавати користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період. Інформація, відображена у цьому звіті, є особливо цінною для потенційних кредиторів підприємства. У ньому відображаються надходження і вибуття грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності [64,с.105].

Головним джерелом інформації для здійснення аудиту операцій з руху власного капіталу є форма № 4 фінансової звітності «Звіт про власний капітал». Звіт про власний капітал - звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Його метою є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про стан та рух власного капіталу підприємства на певну дату[15, с.37].

УП(С)БО 1 примітки до фінансових звітів визначені як сукупність інформації, що включає в себе показники та пояснення до певних статей фінансової звітності [98].

У примітках до фінансових звітів , як правило, розкривають:

·інформацію, яка не розкрита безпосередньо у фінансових звітах, але є обов’язковою за відповідними положеннями (стандартами);

·облікову політику підприємства;

·інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості та доречності [63].

Кожна із проаналізованих вище форм звітності формує певні можливості щодо розрахунку показників, які аналізують діяльність підприємства та сигналізують про наявні проблеми (табл.1.8)

Не зменшуючи цінність фінансової звітності, як основного джерела, що формується із внутрішніх джерел, вважаємо за доцільне розглянути види джерел інформації, що формуються із зовнішніх джерел, основними з яких є:

·Дані державної служби статистики;

·Законодавча база;

·Нормативно-правові акти;

·Публікації звітних матеріалів у пресі, відповідні рейтинги з основними результативними показниками діяльності банків, страхових компаній, платні бізнес-довідки;

·Публікації періодичних комерційних видань, фондової та валютної біржі, електронні джерела.

Таблиця 1.8

Можливості різних форм фінансової звітності для оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства

Джерело: Розроблено автором на основі: [53; 98]

Кожне із джерел впливає на успішність управлінських рішень, оскільки є основою для розрахунку показників, що мають вплив на результати діяльності підприємства. В Додатку Д можна схематично побачити їх основні групи з переліком показників.

Отже, інформаційне забезпечення є важливим етапом та необхідною умовою організації і проведення аналізу ліквідності та платоспроможності підприємства зокрема та економічного аналізу загалом. Це пояснюється тим, що від складу, змісту, якості вихідних даних залежить ефективність аналітичного дослідження, об’єктивність і дієвість результатів.

Висновки до розділу 1

Дослідження теоретичних аспектів ліквідності та платоспроможності суб’єктів господарювання дозволило зробити такі висновки:

1.Ліквідність та платоспроможність - основоположні взаємопов’язані категорії, що впливають на успішність фінансово-господарської діяльності підприємства. Запропоновано розглядати платоспроможність як здатність підприємства здійснювати перманентну фінансово-господарську діяльність, що є найвищою метою функціонування будь-якого суб’єкта господарювання; ліквідність - спроможність своєчасно перетворювати активи на грошові кошти з метою виконання необхідних платежів.

2.Здійснено класифікацію ліквідності за видами ліквідності підприємства, за джерелами забезпечення та періодами оцінки; систематизовано та доповнено класифікацію станів платоспроможності підприємства, що підлягають оцінюванню.

3.Доведено, що аналіз ліквідності та платоспроможності є незамінним, оскільки дає можливість отримати сукупність результативних ознак, що слугують базою для дослідження фінансового стану підприємства загалом. Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства розглянуто як сукупність двох процесів: аналіз ліквідності балансу, а також аналіз на основі відносних показників. Основними зацікавленими особами щодо результатів аналізу є менеджери, керівники, аналітики, кредитори, власники акцій.

4.Основними відносними показниками, що використовуються при оцінці ліквідності підприємства є коефіцієнти поточної, швидкої та абсолютної ліквідності. Окрім відносних показників, також оцінюють зміну значень власних оборотних коштів протягом певного періоду. Основними показниками оцінки платоспроможності підприємства виступають: коефіцієнт автономії, фінансової стабільності, фінансового ризику, коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів, коефіцієнт забезпечення власними оборотними коштами, коефіцієнт залежності. Для аналізу ліквідності та платоспроможності підприємств також запропоновано використовувати інтегральний показник ліквідності та результативний показник платоспроможності, розрахований на основі факторного аналізу.

5.Розглянуто інформаційне забезпечення оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства. Основними джерелами інформаційного забезпечення є баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, дані державної служби статистики, публікації звітних матеріалів у пресі, відповідні рейтинги з основними результативними показниками діяльності банків, страхових компаній, платні бізнес-довідки, публікації періодичних комерційних видань, фондової та валютної біржі, електронні джерела.

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ЛІКВІДНІСТЮ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНІСТЮСУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ В УКРАЇНІ

2.1 Аналіз ліквідності балансу підприємств галузі

Результати діагностики ліквідності виступають вагомим інструментом визначення становища підприємства на ринку товарів, капіталів та цінних паперів. Проведені розрахунки допомагають підприємству визначати негативні чинники впливу на фінансові результати та фінансовий стан в цілому.

Під діагностикою ліквідності та платоспроможності підприємства більшість вчених розуміють комплексний, системний процес щодо ідентифікації загроз, причин їх появи, виявлення «слабких місць» та можливостей конкурентного розвитку суб’єкта господарювання за допомогою адекватної системи показників, що дає можливість прогнозу на майбутнє, прийняття на її основі управлінських рішень, розробки альтернатив для досягнення фінансової стійкості суб’єкта господарювання.

Основним завданням діагностики ліквідності є:

·   розподіл активів та пасивів на групи, залежно від рівня ліквідності та терміну повернення, відповідно;

·   розрахунок та оцінка коефіцієнтів ліквідності;

·   встановлення рівня платоспроможності підприємства.

Для аналізу були обрані три підприємства згрупованих за видом діяльності (код КВЕД - діяльність у сфері архітектури):

·Підприємство громадських організацій творчих архітектурно-проектних майстерень «Львівархпроект»

·Приватне акціонерне товариство Укргіпроцукор»

·Публічне акціонерне товариство «Діпрозаводтранс»

Підприємство громадської організації творчих архітектурно-проектних майстерень «Львівархпроект» Львівської обласної організації Національної спілки архітекторів України є підприємством, заснованим Львівською обласною організацією Національної Спілки архітекторів України у 1993 році.

До найбільших об’єктів ПГОТАПМ «Львівархпроект» можна віднести: Медичний центр «ІРИДОМЕД» у м. Стрий Львівської області, реконструкція з добудовою корпусу санаторію «Поляна», смт. Поляна, Закарпатської області, Реконструкція існуючої будівлі під склад-гуртівню в мЛьвові на вулиці Княгині Ольги, 95 (гуртівня «МАРК»), Реконструкція системи теплопостачання головного корпусу Львівської обласної дитячої клінічної лікарні «ОХМАДИТ», Проект та реконструкція готелю «НОТА БЕНЕ» ум.Львові, вул. Поліщука. та інші.

Фінансова діяльність ПГОТАПМ «Львівархпроект» характеризується відсутністю фінансового відділу на підприємстві і централізацією всіх управлінських функцій, у т. ч. і функції управління фінансами на рівні керівника підприємства. На 01.01.2017 року на підприємстві працює 11 працівників.

ПрАТ «Укргіпроцукор» було засноване у 1997 році. За 70 років існування підприємством було здійснено проектування та модернізацію цукрових заводів в Україні, Росії, Білорусії, Молдові Кубіта інших країнах. Товариство має виробничо - технічну базу і колектив висококваліфікованих працівників чисельністю 39 осіб.

ПАТ «Діпрозаводтранс» було засноване у 1996 році. Середньооблікова чисельність працівників становить 88 осіб. У теперішній час «Діпрозаводтранс» виконує проектну роботу по реконструкції та технічному переозброєнні заводів Укрзалізниці, а також заводів по ремонту рухомого складу залізничного транспорту Російської Федерації та Республіки Казахстан.

Аналіз фінансово - господарської діяльності здійснено на основі офіційної фінансової звітності ПГОТАПМ «Львівархпроект» (Додаток Е), ПрАТ «Укргіпроцукор»[93], ПАТ «Діпрозаводтранс» [92].

На наш погляд аналіз ліквідності варто розпочати із групування активів та пасивів підприємства за ознакою ліквідності, яке відображено у додатках Ж, З,И.

Розпочнемо із аналізу складу і структури активів ПГОТАПМ «Львівархпроект» за ознакою ліквідності. Серед активів підприємства за 2016 рік найменшу частку займають середньо ліквідні активи, а саме 0,23%, до складу яких входять запаси, матеріальні цінності та інше. Така тенденція є незмінною протягом усього періоду. Більш наглядно структуру активів за 2016 рік можна побачити на рисунку 2.1

Як видно з діаграми абсолютно ліквідні активи займають також незначну питому вагу, а саме 19,25%. Причиною є незначна сума готівки на підприємстві, якає недостатньою для задоволення негайно виникнувши зобов’язань і ПГОТАПМ «Львівархпроект» може задовольнити лише мізерну суму боргів. Проте, наявність грошових коштів на підприємстві з 2012 року взагалі є мізерною і коливається в межах до 10%. Задовільному значенні показника А1 у 2016 році слугувало поповнення статті «грошові кошти та їх еквіваленти 156,6 тис. грн.

Рис. 2.1Частка активів ПГОТАПМ «Львівархпроект» за ступенем ліквідності в загальній структурі за 2016 рік

Джерело: Розраховано автором на основі фінансової звітності ПГОТАПМ «Львівархпроект», ПрАТ «Укргіпроцукор», ПАТ «Діпрозаводтранс»

Третє місце в структурі активів займають важко ліквідні активи до складу яких входять необоротні активи. За аналізований період сума важко ліквідних активів зменшилась на 4,4 тис. грн., відповідно і частка цих активів зменшилась. Тенденція до зменшення зберігається з 2014 року.

Протягом 2012 - 2016 років високоліквідні активи мали найбільшу питому вагу в загальній структурі і становили більше 50%за рахунок нарощення обсягів надання послуг та зменшення необоротних активів.

Дана тенденція, що склалася на підприємстві ПГОТАМ «Львівархпроект» з переваженням високоліквідних активів не є позитивною, і водночас не є критичною. Її можна охарактеризувати як задовільну. Для перетворення даного виду активів необхідно триваліший період часу, щоб розрахуватися зі своїми зобов’язаннями, порівняно із грошовими коштами. Це в свою чергу погіршує платіжну дисципліну підприємства.

Провівши аналіз структури зобов’язань підприємства за терміновістю оплати можна сказати, що за останній 2016 рік найбільшу питому вагу займали короткострокові пасиви до складу яких входить власний капітал і доходи майбутніх періодів і становлять 39,87%. Після короткострокових пасивів значну частку займають важко ліквідні пасиви - 32,37% та найбільш термінові пасиви - 27,7% . Довгострокові зобов’язання взагалі відсутні на протязі 2012-2016 років.

Серед активів ПрАТ «Укргіпроцукор» найбільшу питому вагу займають важко ліквідні активи, а саме 70,06%, до складу яких входять необоротні активи. Така тенденція зберігається протягом усього аналізованого періоду (2012-2015 рр.). Це є негативним моментом, адже можна говорити про «важку» структуру активів.

Швидко ліквідні активи характеризуються найменшою часткою протягом 2012-2015 року. Це може свідчити про ефективну кредитну політику, обґрунтований вибір партнерів, покращення їх фінансового стану або ж про скорочення продажу в кредит, втрату споживачів продукції. Отож високоліквідні активи займають друге місце знизу по обсягу, зважаючи на незначну суму грошових коштів. Починаючи із 2012 року стаття «грошові кошти та їх еквіваленти» зменшилася на 101 тис. грн, що свідчить про поступове зменшення ліквідності балансу.

Щодо пасивів, то їх найбільшу частку становлять постійні пасиви, основу яких становить зареєстрований капітал (53,8%). Наступні за вагомістю - короткострокові пасиви, шо представлені в основному іншими поточними зобов’язаннями і становлять 44,9%.Довгострокові пасиви відсутні протягом аналізованого періоду, а найбільш термінові у вигляді кредиторської заборгованості на протязі 2012-2015 років коливаються близько 1% в загальній структурі пасивів. Структуру активів та пасивів ПрАТ «Укргіпроцукор», згрупованих задля аналізу ліквідності можна побачити на наступному рисунку (рис. 2.2. ).

Рис. 2.2 Структура активів та пасивів ПрАТ «Укргіпроцукр» за 2016рік

Джерело: Розраховано автором на основі фінансової звітності ПГОТАПМ «Львівархпроект», ПрАТ «Укргіпроцукор», ПАТ «Діпрозаводтранс»

На відміну від двох попередньо аналізованих підприємств у структурі активів ПАТ «Діпрозаводтранс» не має чіткого переважання однієї групи активів над іншою Так, важко ліквідні та середньо ліквідні активи займають приблизно біля 30% загальної структури активів. Наступною за вагомістю є високо ліквідні активи, що займають 24,2%. Така тенденція зберігається протягом аналізованого періоду, що свідчить про наявність напідприємствігрошовихкоштівтаїхеквівалентів,щоуразіпотребиможутьбути використані для погашення зобов’язань. Найменший, зате достатній обсяг мають швидко ліквідні активи, основну частину яких становить дебіторська заборгованість. На рисунку 2.3. відображено структуру активів та пасивів ПАТ «Діпрозаводтранс» у 2015 році.

Рис. 2.3 Структура активів та пасивів ПАТ «Діпрозаводтранс» у 2016році

Джерело: Розраховано автором на основі фінансової звітності ПГОТАПМ «Львівархпроект», ПрАТ «Укргіпроцукор», ПАТ «Діпрозаводтранс»

Основну частку пасивів становлять найбільш термінові пасиви, а саме 85,03%,щосвідчитьпро наявність у підприємства великої кількості кредиторської заборгованості у підприємства, шо має бути погашена негайно. Сталі пасиви становлять 13,22%, та покликані вберегти стійкість підприємства. На підприємстві також присутні довгострокові пасиви у розмірі 1,74%,щозалучені задля розвитку фінансово-господарської діяльності.

Ліквідність балансу на ПГОТАПМ «Львівархпроект» за останні 5 років на основі розрахунку груп активів та пасивів, показана в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Ліквідність ПГОТАПМ «Львівархпроект»

Джерело: Розраховано автором на основі фінансової звітності ПГОТАПМ «Львівархпроект», ПрАТ «Укргіпроцукор», ПАТ «Діпрозаводтранс»

Абсолютно ліквідним вважається підприємство, у якого виконується така умова:

А1≥П1, А2≥П2, А3≥П3, А4≤П4.

На ПГОТАПМ «Львівархпроект» ситуація за 5 попередніх років виглядає так:

2012 - А1≤П1, А2≤П2, А3≥П3, А4≥П4;

2013 - А1≤П1, А2≤П2, А3≥П3, А4≥П4;

2014 - А1≤П1, А2≤П2, А3≥П3, А4≥П4;

2015 - А1≤П1, А2≤П2, А3≥П3, А4≥П4;

2016 - А1≤П1, А2≤П2, А3≥П3, А4≥П4.

В жодному році не виконуються усі нерівності, отже підприємство не є абсолютно ліквідним та платоспроможним. Це свідчить про те, що у підприємства немає достатньо власних оборотних коштів, щоб покрити зобов’язання.

А1 ˂ П1. Протягом усього досліджуваного періоду найбільш строкові зобов’язання значно перевищували суму найбільш ліквідних активів, на приблизно рівну суму протягом всього періоду, що характеризується недостатністю абсолютно ліквідних активів на покриття найбільш строкових зобов’язань. З цього ми робимо висновок, що в підприємства виникають труднощі із негайною оплатою за товари роботи чи послуги. Негативною є присутня тенденція зростання найбільш строкових зобов’язань, які не покриваються найбільш ліквідними активами.

А2 < П2. Нерівність повторюється з року в рік і означає недостатність швидко ліквідних активів для покриття короткострокових кредитів ті інших поточних зобов’язань. Цікавим є той факт, що протягом аналізованого періоду в підприємства було нульове значення короткострокових пасивів (П2).

А3 ˃ П3 - єдина нерівність, що виконується протягом усіх років наданому підприємстві. Це показує що в довгостроковій перспективі підприємство може бути платоспроможним.

А4 ˃ П4 Постійні пасиви є меншими за активи, що важко реалізуються і мають тенденцію до зменшення, що є негативним для ліквідності і платоспроможності ПГОТАПМ «Львівархпроект» Це також може показати, що підприємство не є фінансово стійким.

Баланс ПрАТ «Укргіпроцукор» може бути охарактеризований наступними нерівностями:

2012 - А1≥П1, А2≤П2, А3≥П3, А4≤П4;

2013 - А1≥П1, А2≤П2, А3≥П3, А4≤П4;

2014 -А1≥П1, А2≤П2, А3≥П3, А4≥П4;

2015 - А1≥П1, А2≤П2, А3≥П3, А4≥П4;

Баланс 2012-2013 років можна назвати ліквідним, адже не справджується лише одна нерівністьА2≤П2, суть проблеми якої описана вище і притаманна також і у попередньому підприємстві. У 2014-2015 підприємству завадила стати абсолютно ліквідним ще одна нерівність А4≥П4.

Баланс ПАТ «Діпрозаводтранс» представлений наступною нерівністю, що повторюється на протязі 2012-2015року:

А1≤П1, А2≥П2, А3≥П3, А4≥П4

Позитивною особливістю балансу, що відображається у нерівності є те, що швидко ліквідні активи є більшими за короткострокові пасиви, що означає можливість підприємства швидко здійснити оплату за заборгованістю.

Більш точно оцінку ліквідності підприємства дає коефіцієнтний аналіз, який показаний в табл. 2.2.

Здійснивши аналіз наведеної нижче таблиці, можна здійснити ранжування аналізованих підприємств за ступенем ліквідності. Так, у найгіршій ситуації перебуває ПГОТАПМ «Львівархпроект», оскільки жодний коефіцієнт не входить в оптимальні значення за винятком коефіцієнта абсолютної ліквідності, що мав дуже низьке значення на протязі аналізованого періоду, тільки на кінець 2015 досягнув нормативної величини, це зумовлено різким збільшення грошей і їх еквівалентів на рахунках в банках.

Незважаючи на те, що значення цих коефіцієнтів не входять в нормативні інтервали, слід відмітити їх тенденцію до руху в бік нормального значення. Так, наприклад, коефіцієнт абсолютної ліквідності збільшився у 2016 році порівняно із 2012 роком на 0,016 пункти, коефіцієнт швидкої та поточної ліквідності - на 0,27 пункти. Отже, підприємство є слабо ліквідним і не в змозі в повному обсязі покрити поточні зобов’язання.

Таблиця 2.2

Коефіцієнтний аналіз ліквідності за 2012-2016 рр.(на кінець року)

Джерело: Розраховано автором на основі фінансової звітності ПГОТАПМ «Львівархпроект», ПрАТ «Укргіпроцукор», ПАТ «Діпрозаводтранс»

Щодо визначення місця двом іншим підприємствам, то це питання досить риторичне. Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності є позитивними, більшими за норму як для ПрАТ «Укргіпроцукор», так і для ПАТ «Діпрозаводтранс». Проте для ПрАТ «Укргіпроцукор» коефіцієнт абсолютної ліквідності має тенденцію до зменшення. Так, у 2015 році його значення зменшилося у 2 рази порівняно із 2012 роком. Для ПАТ «Діпрозаводтранс» навпаки характерне поступове збільшення показники абсолютної ліквідності протягом аналізованого періоду.

Коефіцієнт швидкої ліквідності для підприємства ПрАТ «Укргіпроцукор» ледь «торкаючись» нижнього нормативного значення у 2012 році зменшився вдвічі у 2015 році і становив 0,46. Для підприємства ПАТ «Діпрозаводтранс» значення коливається у межах від 0,43 до 0,6.

Значення коефіцієнта поточної ліквідності має тенденцію до зниження для обох підприємств. Нормативного значення цей коефіцієнт набирає у 2012 році у ПрАТ «Укргіпроцукор» і становить 1,92. Для даного підприємства його значення у2015роціпорівняно із 2012 роком зменшилося у 2,4 рази. Щодо ПАТ «Діпрозаводтранс», то жоден із коефіцієнтів покриття не попадає у проміжок нормативних значень.

Отже, за підсумками коефіцієнтного аналізу ліквідності, можна визначити ПрАТ «Укргіпроцукор», як таке, що є найбільш ліквідним серед аналізованих підприємств.

Найбільш загальне уявлення про стан ліквідності балансу дає нам показник загальної ліквідності. Узагальнюючий показник ліквідності балансу характеризує ступінь покриття платіжних зобов’язань підприємства сумою його ліквідних засобів за умови, що різні їхні групи мають різні вагові коефіцієнти що враховують їх значимість із погляду строків надходження коштів і погашення зобов’язань. Вважається, що даний показник дає змогу порівнювати баланси підприємств за різні періоди, баланси різних підприємств і визначати найбільш ліквідні баланси [86,с.444].

Найбільш дискусійним та складним є визначення вагових коефіцієнтів. Костирко Р.О., та Мошенський С.З. [65,с.129], [86,с.444]визначають їх, як частки окремих груп активів і пасивів в загальній їх кількості. Такий підхід є найменш обґрунтованим, оскільки частки є конкретним показником структури і ніяким чином не відображає значимість груп. Васильєва Л.С., Петровська М.В. [16,с.451], В.О. Подольська, О.В. Яріш [95,с.148] ] пропонують їх визначати як α1 = 1; α 2 = 5,0 ; 3,0 α 3 = . Такий підхід також немає наукового обґрунтування. Адже незрозуміло чому саме такі значення,

Обґрунтувати визначення вагових коефіцієнтів намагаються Н.Б. Кащена, Г.Г. Лисак [58,с.109], які відштовхуючи від підходу Є.В. Негашева наводять достатньо обґрунтовані аргументи та методику визначення вагових коефіцієнтів: α1=1; α 2 = 67,0 Проте, на нашу думку дана проблема залишається відкритою. Розрахуємо даний показник за формулою, що була подана у 1 розділі. З метою кращого візуального сприйняття вважаємо за доцільне відобразити значення узагальнюючого показника ліквідності за допомогою рисунку 2.4.

Рис.2.4 Динаміка загальної ліквідностіу 2012-2016рр

Джерело: Розраховано автором на основі фінансової звітності ПГОТАПМ «Львівархпроект», ПрАТ «Укргіпроцукор», ПАТ «Діпрозаводтранс»

Як видно з рисунку, на відміну від коефіцієнтного аналізу, показникзагальноїліквідностіпокликанийпоказатитенденціюрухуліквідності балансу або в бік збільшення, або -зменшення. Так, можна спостерігати стрімку тенденцію до поступового збільшення ліквідності балансу ПГОТАПМ «Львівархпроект», та навпаки тенденцію в бік зменшення ліквідності ПрАТ «Укргіпроцукор»

Одним із основних факторів ліквідності і платоспроможності є оборотність оборотних активів і поточних зобов’язань. тому після аналізу абсолютної та відносної ліквідності балансу необхідно здійснити аналіз оборотності оборотних активів та поточних зобов’язань. Розрахунок відповідних коефіцієнтів здійснений у додатку К.

Зважаючи на те, що аналіз оборотних активів проводиться у динаміці, вважаємо за доцільне відобразити коефіцієнт оборотності активів за допомогою рисунку 2.5:

Рис.2.5Динаміка коефіцієнтаоборотностіактивіввпродовж2012-2016 років

Джерело: Розраховано автором на основі фінансової звітності ПГОТАПМ «Львівархпроект», ПрАТ «Укргіпроцукор», ПАТ «Діпрозаводтранс»

Позитивною тенденцією є тенденція росту коефіцієнта оборотності активів. Пряма, що характеризує зміну коефіцієнта оборотності активів ПГОТАПМ «Львівархпроект» має чітко низхідне положення починаючи із2013року, що свідчить про зменшення оборотності активів. Так, тривалість 1 обороту оборотних активів у 2012 році становить 113 дні, а у 2016 році - 487 дні.

ПАТ «Діпрозаводтранс» з погляду тривалості одного обороту оборотних активів можна назвати підприємство з невисокою стабільністю, адже показник коливається від 0,95 до 3,6 і знову до значення 1,21.

Для ПрАТ «Укргіпроцукор» характерний істотно менший розмах значень даного показника, що обумовлено найвищою стабільністю оборотних активів серед аналізованих підприємств.

Отримані дані дозволяють відзначити, що з погляду тривалості одного обороту товарних запасів:

найбільш ліквідними є запаси товарів у ПрАТ «Укргіпроцукор», де середня швидкість їх обороту починаючи із 2013рокустабільно тримається на рівні 40-43 дні.

Товарні запаси ПАТ «Діпрозаводтранс» обертаються повільніше в середньому за аналізований проміжок часу, хоча слід відмітити їх пришвидшення у 2015році порівняно із 2013 роком на 91 день;

Запаси на ПГОТАПМ «Львівархпроект» є відсутніми протягом усього періоду, що може сигналізувати про припинення виробництва і велику загрозу втрати фінансової стійкості.

Отже, підсумовуючи вище сказане, можна відмітити тенденцію щодо зменшення ділової активності на усіх трьох аналізованих нами підприємствах, і я наслідок зменшення ліквідності цих підприємств

2.2 Аналіз платоспроможності підприємств

Аналіз платоспроможності підприємства є необхідною умовою забезпечення стабільності функціонування підприємств в сучасних умовах. Незважаючи на його актуальність та потрібність задля ефективного функціонування підприємства, методичне підґрунтя для розрахунку основних показників платоспроможності не є до кінця розробленим та пристосованим до діяльності вітчизняних підприємств.

Більшість науковців ототожнюють поняття ліквідності та платоспроможності. Зважаючи на це, у вітчизняній практиці, як правило, для оцінки й прогнозу платоспроможності підприємства використовується аналіз ліквідності балансу за групами активів та наступні показники ліквідності підприємства:

·коефіцієнт поточної ліквідності

·коефіцієнт швидкої ліквідності

·коефіцієнт абсолютної ліквідності

На нашу думку, методика аналізу платоспроможності за допомогою коефіцієнтів ліквідності має сенс, якщо мета аналізу - миттєва платоспроможність підприємства. Адже ліквідність - це спроможність активів за короткий проміжок часу перетворюватися з натурально-речовинної форми в грошову. Таким чином, використання показників ліквідності для аналізу перспективної платоспроможності має ряд недоліків, серед яких зокрема:

·не врахування перспективних надходжень або видатків

·можливість ігнорування потенційних зобов’язань.

Також поширеною серед науковців є думка щодо ототожнення платоспроможності і фінансової стійкості, а як наслідок, і інструментарію щодо оцінки платоспроможності та фінансової стійкості.

На наш погляд, платоспроможність - незалежна, визначальна категорія, яка повинна мати власний інструментарій оцінки, що тісно взаємодіє з іншими показниками діяльності підприємства, такими як: ліквідність, фінансова стійкість, кредитоспроможність.

Пропонуємо розпочати аналіз платоспроможності підприємства із коефіцієнта загальної платоспроможності за наступною формулою:

Розрахуємо коефіцієнт для аналізованих в попередньому питанні підприємств на протязі 2012-2016рр (табл. 2.3)

Таблиця 2.3

Коефіцієнт загальної платоспроможності у 2012-2016рр

Джерело: Розраховано автором на основі фінансової звітності ПГОТАПМ «Львівархпроект», ПрАТ «Укргіпроцукор», ПАТ «Діпрозаводтранс»

Показник загальної платоспроможності показує загальну здатність підприємства розрахуватися за своїми зобов’язаннями усіма наявними активами. Позитивною тенденцією є збільшення даного показника.

Для ПГОТАПМ «Львівархпроект» є характерним збільшення коефіцієнта у 2016 році порівняно із початком аналізованого періоду на 0,34 пункту, що свідчить про збільшення спроможності підприємством погасити всі свої зобов’язання порівняно із 2012 роком на30%. Важливим є дослідження фактору таких змін з особливим виокремленням чиннику інфляції. Щодо співвідношення цього показника у2016 році по відношенню до попереднього року можна відмітити незначне його зменшення, а саме на 0,01. Загалом динаміка зміни цього показника може бути оцінена як позитивна.

Значення коефіцієнтів загальної платоспроможності для ПрАТ «Укргіпроцукор» мають тенденцію до зменшення. Таку 2015 році цей коефіцієнт зменшився у 3,2 рази порівняно із 2012 роком, що є негативним моментом та свідчить про зменшення можливості погашати свої зобов’язання.

Динаміка коефіцієнта загальної платоспроможності для ПАТ «Діпрозаводтранс»оцінюєтьсяякпозитивна,оскількиспостерігаєтьсяпоступове збільшення коефіцієнта. На протязі аналізованого періоду даний показник змінився на 0,41 пункту, що свідчить про збільшення можливості погасити свої зобов’язання на 38 %.

Здійснюючи аналіз платоспроможності, було б хибним формувати висновок лише на підставі розрахунку цього показника, адже збільшення його значення могло бути спричинено збільшенням необоротних активів, що використовуються при розрахунку у даній формулі. З іншої сторони, реалізація необоротних активів задля розрахунку із кредиторами є свідченням банкрутства підприємства.

Одним з найбільш значущих показників, що характеризують платоспроможність підприємства, визнається робочий капітал, або власний (чистий) оборотний капітал.

Робочий капітал необхідний для підтримки фінансової стійкості підприємства, оскільки перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов'язаннями означає, що підприємство не тільки може погасити свої короткострокові зобов'язання, але і має резерви для розширення діяльності. Оптимальна сума чистого оборотного капіталу залежить від особливостей діяльності компанії, зокрема від її масштабів, обсягів реалізації, швидкості оборотності матеріальних запасів і дебіторської заборгованості. Динаміка зміни обсягу робочого капіталу відображена за допомогою рисунку 2.6.

Аналізуючи рисунок можна стверджувати, що жодне із запропонованих для аналізу підприємств незабезпечене в достатніх розмірах власними оборотними коштами. Так, на кінець періоду на усіх підприємствах спостерігається від’ємне значення показника, що означає, що вся вартість оборотних активів і, навіть частина необоротних активів, фінансується за рахунок поточних зобов’язань.

Найбільший дефіцит робочого капіталу мають підприємства ПАТ «Діпрозаводтранс» та ПрАТ «Укргіпроцукор», який на2015 рік становив відповідно -1749,4 тис. грн та -961,5 тис. грн.

Додатну суму робочого капіталу мало лише ПрАТ «Укргіпроцукор» у 2012 та 2013 роках. Для динаміки коефіцієнта цього підприємства є притаманна чітко виражене його зменшення починаючи із 2014року. Так власний оборотний капітал зменшився у 2015 році порівняно із 2012 роком на 1981,5 тис. грн. Ця сума є неприпустимо великою для подальшого ефективного функціонування підприємства

Рис.2.6Динаміка чистого робочого капіталу у 2012-2016рр

Розраховано автором на основі фінансової звітності ПГОТАПМ «Львівархпроект», ПрАТ «Укргіпроцукор», ПАТ «Діпрозаводтранс»

Обсяг робочого капіталу на підприємстві ПАТ «Діпрозаводтранс» на протязі аналізованого періоду теж зменшився (на 1142,9 тис. грн. у 2015 порівняно із2012 роком). Та, якщо порівнювати зміни порівняно із попереднім періодом (2015р.) можна відмітити збільшення робочого капіталу на 260,6 тис. грн.

Крива, що відображає зміну робочого капіталу на ПГОТАПМ «Львівархпроект», як бачимо з рисунку, є найбільш пологішою та немає чітко спрямованих тенденцій, що свідчить про низьку маневреність робочого капіталу протягом аналізованого періоду. Допозитивних моментів при характеристиці обсягу робочого капіталу для ПГОТАПМ «Львівархпроект» також можна віднести найменшу вартісну зміну даного показника в бік зменшення (таку2016 році порівняно із 2012 роком обсяг робочого капіталу зменшився на 85,9тис.грн.), та найбільшу - 277,1 тис. грн(2013р порівняно із 2012 р) в бік збільшення.

Окрім аналізу зміни вартості робочого капіталу протягом певного періоду прийнято оцінювати рівень забезпечення підприємства власними оборотними коштами. Динаміку зміни коефіцієнта забезпеченості власними оборотними коштами відобразимо за допомогою рисунку 2.7

Рис. 2.7 Динаміка зміни коефіцієнта забезпеченості власними оборотними коштами

Джерело: Розраховано автором на основі фінансової звітності ПГОТАПМ «Львівархпроект», ПрАТ «Укргіпроцукор», ПАТ «Діпрозаводтранс»

Нормативним значенням для даного показника є 0,1 і вище. Високе значення говорить про фінансову стійкість компанії і здатність проводити активну діяльність навіть в умовах відсутності доступу до позикових коштів і зовнішніх джерел фінансування компанії. І навпаки, значення нижче нормативного свідчить про значну фінансову залежність підприємства від зовнішніх кредиторів. В умовах погіршення ринкової ситуації компанія, в такому випадку, не зможе продовжити свою діяльність. Негативне значення показника говорить про те, що весь власний капітал і довгострокові джерела спрямовані на фінансування необоротних активів і в компанії немає довгострокових коштів для формування власного оборотного капіталу.

З рисунку видно, що найбільш «незабезпеченим» власними оборотними коштами є ПГОТАПМ «Львівархпроект» Свого мінімального значення коефіцієнт набуває у 2012 році, а саме-4,83. Починаючи із 2013 року можна побачити покращення стану підприємства, зважаючи на значне збільшення коефіцієнта забезпеченості власними оборотними коштами.

У діяльності ПАТ «Діпрозаводтранс» починаючи із 2012 року спостерігається нестача власного оборотного капіталу, що з кожним роком збільшується. Так, коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами зменшився протягом аналізованого періоду на 0,4пункти, що свідчить про неспроможність підприємства ефективно здійснювати свою діяльність без залучення довгострокових зобов’язань.

Діяльність ПрАТ «Укргіпроцукор» у 2012-2013 роках можна охарактеризувати як фінансово ефективну, адже коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами не тільки входить у нормативні проміжки, але й значно перевищує їх мінімальний поріг ( у2012 році - у 5 раз, у 2013-майже у4рази). У2014роціпідприємство стикнулося із рядом проблем, наслідком яких стало зменшення коефіцієнта на 0,4 пункти. У 2015 році коефіцієнт зменшився порівняно із 2012 роком на 0,81 пункти.

Для підвищення показника можна оптимізувати структуру оборотних і необоротних активів, залучити додаткові кошти власників, змінити поточну дивідендну політику і реінвестувати чистий прибуток в компанію і т.д.

При визначенні миттєвої платоспроможності найбільш вагоме місце посідає рівень платіжної готовності підприємства. Розрахунки цього коефіцієнта здійснимо на основі формули, поданої в 1 розділі ( табл. 2.4)

Основоположним фактором при розрахунку цього показника є обсяг наявних грошових коштів та коштів, які можуть бути вилучені при повернені коштів дебіторами.

Аналізуючи дані таблиці можна засвідчити, що ПАТ «Діпрозаводтранс» проводить найкращу, з точки зору ефективності, політику управління грошовими коштами. Про це засвідчує поступове збільшення показника рівня платіжної готовності протягом аналізованого періоду. Так, рівень платіжної готовності для цього підприємства з рісу 2015 році порівняно із 2012 роком на 0,19 пункти.

Таблиця 2.4

Розрахунок рівня платіжної готовності 2012-2016 рр

Джерело: Розраховано автором на основі фінансової звітності ПГОТАПМ «Львівархпроект», ПрАТ «Укргіпроцукор», ПАТ «Діпрозаводтранс»

Для показників рівня платіжної готовності ПрАТ «Укргіпроцукор» характерні від’ємні значення, що засвідчує неспроможність погасити непередбачувані зобов’язання вчасно та в повному обсязі.

Політику щодо управління грошовими коштами на ПГОТАПМ «Львівархпроект», на основі динаміки значень рівня платіжної готовності не можна назвати позитивною, та, водночас, недоцільно називати її критичною, зважаючи на позитивні показники протягом усього аналізованого періоду. У 2016 році рівень платіжної готовності збільшився порівняно із 2012 рокомна0,69пункти.

Характеризуючи поточну платоспроможність, слід дослідити коефіцієнти автономії, фінансової стабільності, ризику та залежності (табл.2.5).

Таблиця 2.5

Динаміка коефіцієнта автономії та фінансової стабільності

Джерело: Розраховано автором на основі фінансової звітності ПГОТАПМ «Львівархпроект», ПрАТ «Укргіпроцукор», ПАТ «Діпрозаводтранс»

Здійснивши аналіз наведеної вище таблиці можна відмітити ПрАТ «Укргіпроцукор», як єдине підприємство із проаналізованих, значення показників автономії та фінансової стабільності яких входить у нормативні значення, та навіть значно перевищує їх. Це свідчить про незалежність підприємства від фінансування із зовнішніх джерел. У 2015 році порівняно із 2012 роком значення коефіцієнта автономії зменшилося на 0,14пункти. Тому, незважаючи на позитивні значення коефіцієнтів, слід звернути увагу на їх поступове зменшення. Показник фінансової стабільності характеризується щорічним зменшення його значення, що свідчить про наявність тенденції до зростання частки позикових коштів в загальному обсязі власного капіталу підприємства.

Значення аналізованих показників для ПАТ «Діпрозаводтранс» не входять у нормативні проміжки, зате слід відмітити тенденцію щодо збільшення даних показників. Так, коефіцієнт автономії у 2015 році порівняно із 2012 роком збільшився у 5,5 рази, а коефіцієнт фінансової стабільності - майже у 7,5 разів. Такі зміни свідчать про направленість політики підприємства на відновлення фінансової стійкості підприємства у довгостроковій перспективі.

Показники фінансової стійкості та автономії для ПГОТАПМ «Львівархпроект» набувають від’ємних значень, що свідчить про стабільну залежність підприємства від додаткового фінансування, наслідком якого є від’ємне значення власного капіталу протягом усього періоду. Та, все ж таки, варто відмітити рух обох показників в сторону додатного значення. Так, коефіцієнт автономії у 2016 році збільшився порівняно із 2012 роком на 2,69, а коефіцієнт фінансової стабільності - 0,31.

Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим показником до коефіцієнту фінансової автономії. Цей показник для ПГОТАПМ «Львівархпроект» має від’ємне значення як на кінець 2012 року, так і на кінець 2016 року, тому будь-яке співставлення розрахованого значення з нормативним (менше 2) буде нелогічним, оскільки нормативне значення є адекватним лише за додатних значень коефіцієнту., і може лише підтвердити думку про недостатність власних джерел для нормальної фінансово-господарської діяльності.

Негативна тенденція, що склалася на підприємстві стосовно показника фінансової залежності свідчить про щорічне збільшення залежності підприємства від зовнішнього середовища, зокрема від позикових коштів.

Аналогічна динаміка була у коефіцієнта фінансового ризику, який протягом періоду 2012 - 2016 рр. був меншим від нуля, зважаючи на від’ємне значення власного капіталу. Коефіцієнт фінансового ризику покликаний показати власникам підприємства суму позикового капіталу, що припадає на 1 грн. власного капіталу. Так на1 грн.власногокапіталуу2016році припадає -2,08грнпозиковихкоштів. Зменшення показника у 2016роціпорівняно із 2012 роком свідчить про збільшення позикових коштів при одночасному зменшенні власного капіталу.

Для ПрАТ «Укргіпроцукор» значення показників фінансового ризику входять у нормативні проміжки протягом 2012 - 2016 років. Проте слід відмітити рух показників у бік збільшення. Так, у 2016 році показник збільшився порівняно із 2012 роком на 0,49 пункти, що свідчить про щорічне збільшення залежності підприємства від позикових джерел. Значення коефіцієнта фінансового ризику для даного підприємства знаходиться у межах норми окрім 2016 року та становить 0,65. Таке значення є свідченням надмірного збільшення позикового капіталу. Для коефіцієнта фінансового ризику характерна негативна динаміка, оскільки його значення у 2016 році збільшилося порівняно із 2012 роком більше ніж у 4 рази

ПАТ «Діпрозаводтранс» з погляду показників фінансового ризику та фінансової залежності знаходиться у найгіршій ситуації серед обраних підприємств, зважаючи на незадовільні значення обох показників. Так, у 2012 році коефіцієнт фінансової залежності перевищує норму більше ніж у 8 разів, а коефіцієнт фінансового ризику- більше ніж у 30 разів. Зате динаміка обох коефіцієнтів є позитивною, оскільки значення коефіцієнтів з кожним роком спадають у бік нормативних значень. Так, у 2016 році коефіцієнт фінансової залежності зменшився порівняно із 2012 роком на 13,64 пункти, а коефіцієнт фінансового ризику - на 13,11 пункти.

Важливим показником, який характеризує платоспроможність на основі фінансової стійкості підприємства є коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів, або коефіцієнт фінансового левериджу. Він покликаний допомогти підприємству оцінити ефективність залучення довгострокових позикових коштів.

Діяльність аналізованих нами підприємств характеризується відсутністю довгострокових кредитів, за винятком ПАТ «Діпрозаводтранс» у 2012-2014 роках. Проаналізуємо значення цього показника за вказаний період за допомогою рисунку 2.8.

Рис.2.8Коефіцієнт фінансового левериджу на ПАТ «Діпрозаводтранс» у 2012-2014рр

Джерело: Розраховано автором на основі фінансової звітності ПАТ «Діпрозаводдтранс»

Як видно з рисунку, ефективність залучення довгострокових зобов’язань підприємством у 2014 році зменшилася на 0,09 пункту, та в кінцевому результаті призвело до закриття підприємством кредитної лінії. Таку 2012 році на формування і підтримки 1 грн активу використовувалося 0,098 грн довгострокового кредиту, а в 2014році відповідно -0,04 грн.

При оцінці платоспроможності важливо є не тільки аналізувати попередні періоди, а й використовувати певні методики, що дозволяють спрогнозувати рух відповідних коефіцієнтів в найближчому майбутньому.

Найбільш простою в розрахунках та доступною для розуміння є модель розрахунку коефіцієнта відновлення/втрати платоспроможності за формулою 1.10.

Провівши відповідні розрахунки, коефіцієнт відновлення платоспроможності для ПГОТАПМ «Львівархпроект» становить 0,28, що засвідчує не спроможність за наявності ефективної політики управління фінансовою стійкістю відновити свою платоспроможність.

Зате, втратити платоспроможність на протязі трьох місяців ПГОТАПМ «Львівархпроект» також не зможе, адже коефіцієнт втрати платоспроможності становить 0,3. Зважаючи на приблизно однакові результати обох показників, можна говорити про приблизно однакову ймовірність втрати/відновлення платоспроможності.

Описана тенденція є характерною і для двох інших підприємств, так як коефіцієнт відновлення/втрати платоспроможності для ПрАТ «Укргіпроцукор» становить -0,42/0,41, а для ПАТ «Діпрозаводтранс» - 0,525/0,56.Аналізуючи дані цього показника для трьох аналізованих нами підприємств, можна засвідчити, що ПАТ «Діпрозаводтранс» є найбільш ризиковим з приводу відновлення/ втрати платоспроможності, зважаючи на найбільше значення цього показника серед підприємств.

2.3 Факторний аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства

Для всебічного оцінювання показників ліквідності та платоспроможності важливо вивчити взаємозв'язки з факторами їх формування.

Факторний аналіз - це методика комплексного системного вивчення і оцінки впливу факторів на величину результативних показників [106, с.80].

Роль факторного аналізу в управлінні економічними системами полягає в тому, що він дає можливість формувати та змінювати параметри досліджуваного об’єкта шляхом відповідного підбору та коригуванням чинників, які їх обумовили. Побудова факторної моделі є основою факторного аналізу. Фактори повинні знаходитися в причинно-наслідкових зв’язках із досліджуваним показником. За такої умови побудованій факторній системі можна дати економічну інтерпретацію, що сприяє проведенню аналізу та оцінки впливу кожного фактору на формування фінансових результатів підприємства.

За допомогою факторного аналізу не просто встановлюється зв'язок зміни однієї змінної з зміною іншої, а визначається міра цього зв'язку, і виявляються основні чинники, що лежать в основі зазначених змін.

Актуальність здійснення факторного аналізу випливає із негативної тенденції показників ліквідності в бік зменшення, а також не входження їх значень у нормативні проміжки. Для побудови факторного аналізу за результуючий показник візьмемо коефіцієнт покриття. Динаміка коефіцієнта покриття для аналізованих підприємств відображена на наступному рисунку 2.9.

Як видно з рисунку, коефіцієнт покриття для ПрАТ «Укргіпроцукор» та ПАТ «Діпрозаводтранс» має тенденцію до зниження та представлені кривими, що мають низхідну траєкторію. Шо до кривої коефіцієнта покриття ПГОТАПМ «Львівархпроект»,то вона має висхідний нахил, та все ж значення коефіцієнта жодне не входить у нормативні значення. Беручи за основу цей аналіз можна стверджувати про необхідність проведення факторного аналізу на даних підприємствах за для покращення фінансового стану підприємства загалом. Для того, щоб побудувати ефективну модель пропозицій та рекомендацій щодо покращення ліквідності і платоспроможності, необхідно виявити першопричину зміни показників, негативного - за для нівелювання можливих заподіяних збитків, позитивного- для стимулювання подальшого руху в бік покращення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Рис.2.9Динаміка коефіцієнта покриття протягом 2012-2016 рр для аналізованих підприємств

Джерело: Розраховано автором на основі фінансової звітності ПГОТАПМ «Львівархпроект», ПрАТ «Укргіпроцукор», ПАТ «Діпрозаводтранс»

Першим етапом при здійсненні факторного аналізу є визначення факторів, що мають вплив на результуючий показник.

Так, виходячи із формули, що подана нижче виокремлюємо наступні фактори, що більшою чи меншою мірою впливають на платоспроможність підприємства :

П / ПЗ - частка податків у поточних зобов’язаннях; позитивно оцінюється відносна стабільність цього показника;

ЛА / П - співвідношення ліквідних активів та податків або коефіцієнт податкоспроможності; характеризує готовність підприємства негайно сплатити за податковими зобов’язаннями до бюджетів усіх рівнів. Позитивним є невелике зростання показника в динаміці;

ОЗ / ЛА - співвідношення основних засобів та ліквідних активів; представляє собою структурний фактор, величина цього показника повинна не зростати, а коливатися в межах певного значення;

ВР / ОЗ - фондовіддача, яка характеризує ефективність використання основних засобів. Позитивним є зростання даного показника;

ДЗ / ВР - відношення дебіторської заборгованості до виручки від реалізації. Позитивним моментом є зменшення даного показника в динаміці, коли темпи зростання виручки від реалізації продукції випереджають темпи зростання дебіторської заборгованості;

КЗ / ДЗ - співвідношення кредиторської до дебіторської заборгованості, характеризує збалансованість чи синхронність розрахунків при операціях купівлі-продажу продукції. Зростання показника означає перевищення швидкості приросту кредиторської заборгованості над дебіторською. Позитивним є відносна стабільність показника;

ОА / КЗ - співвідношення оборотних активів та кредиторської заборгованості, що визначає здатність підприємства розраховуватися з кредиторами за рахунок оборотних активів.

На основі цих факторів слід розрахувати результативний показник платоспроможності, що обраховується за наступною формулою

 (2.2)

Для ПрАТ «Укргіпроцукор» результативний показникплатоспроможностіу2015році становить 0,75, для ПАТ «Діпрозаводтранс» - 0,67,для ПГОТАПМ «Львівархпроект» -0,4.Зважаючи на дані значення ПрАТ «Укргіпрцукор» може бути визначене нами як найплатоспроможніше у 2015 році із вибіркової сукупності підприємств. Динаміку зміни результативного показника платоспроможності відображено на наступному рисунку

Рис.2.10 Динаміка результативного показника платоспроможності

Джерело: Побудовано автором на основі фінансової звітності ПГОТАПМ «Львівархпроект», ПрАТ «Укргіпроцукор», ПАТ «Діпрозаводтранс»

Оцінюючи платоспроможність на основі результативного показника в динаміці можна відслідкувати наступні тенденції:

·ПрАТ «Укргіпроцукор», хоча назване нами як найплатоспроможніше, все ж характеризується різким спадом платоспроможності у 2013-2014рр порівняно із 2012роком.У 2015році підприємство спробувало посилити свою платоспроможність про що вказує підняття показника на 1,84 пункту в вверх;

·ПГОТАПМ «Львівархпроект» може бути охарактеризоване, як таке, що не має чітко окресленої тенденції розвитку, адже показник платоспроможності різко збільшившись у 2013 році, зменшується у 2014, а потім знову збільшується. Проте ,якщо порівнювати значення у 2016 році порівняно із 2012 роком, можна говорити про орієнтацію підприємства на збільшення платоспроможності, адже результативний показник збільшився у 12 разів;

·ПАТ «Діпрозаводтранс» характеризується відносною стабільністю зміни даного показника протягом аналізованого періоду(зменшився у 2015 році порівняно із 2012 роком на 0,03 пункта). Та, все ж таки, потрібно відмітити незадовільні значення цих показників та тенденцію до зменшення.

У Додатку Л здійснено розрахунок значень факторів, які чинять вплив на платоспроможність підприємств на протязі 2012-2016 років для аналізованих підприємств. Динаміка часток факторів у загальній їх сукупності для ПрАТ «Укргіпроцукор» відображена у наступній таблиці

Таблиця 2.6

Розрахунок факторів впливу на платоспроможність підприємства( у відсотках до загальної сукупності факторів)

Джерело: Розраховано автором на основі фінансової звітності ПГОТАПМ «Львівархпроект», ПрАТ «Укргіпроцукор», ПАТ «Діпрозаводтранс»

Розглянемо детальніше кожен із вищезгаданих факторів, зважаючи на їх вагомий вплив на ефективність діяльності підприємства загалом, та на його платоспроможність. Для аналізу факторів формування платоспроможності оберемо в якості прикладу ПрАТ «Укргіпроцукор», зважаючи на здійснене нами вище ранжування підприємств за ступенем платоспроможності.

Як видно з таблиці, найбільшу питому вагу серед факторів впливу на платоспроможність на протязі усього аналізованого періоду займає показник, що характеризує здатність підприємства розраховуватися за своїми зобов’язаннями оборотними активами. Питома вага цього фактору коливається від 76,65% у 2013 році до 85,56% у 2015 році.

Фондовіддача, як основний показник ефективності використання основних засобів теж чинить вагомий вплив на формування показника платоспроможності та має тенденцію до зростання на протязі аналізованого періоду. Частка цього фактору у загальній сукупності чинників є відносно стабільною та коливається у межах 5,8-6,94% на протязі аналізованого періоду.

Наступним за вагомістю фактором, що чинить вплив на значення платоспроможності є податкоспроможність, що характеризує негайну можливість підприємства розрахуватися за своїми зобов’язаннями. Питома вага цього фактору не має чітко окресленої тенденції руху та є нестабільною. Так, частка цього фактору зменшилася у 2015 році порівняно із 2012 роком більше ніж у 100 разів

Найменшою питомою вагою характеризуються фактори КЗ/ДЗ та ДЗ/ВР на формування показника платоспроможності, значення яких коливаються в межах 1 %, Оцінюючи значення фактору ДЗ/ВР, можна говорити про позитивну тенденцію, оскільки його значення зменшується, що свідчить про перевищення темпів росту виручки над темпами росту дебіторської заборгованості.

Оцінюючи співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованостей, можна відзначити перевищення дебіторської заборгованості над кредиторською на протязі аналізованого періоду, окрім 2013 року. Перевищення дебіторської заборгованості над кредиторською означає відволікання коштів з господарського обороту і в подальшому може призвести до необхідності залучення дорогих кредитів банку і позик для забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності підприємства.

Для розрахунку впливу окремих факторів на сукупний результат, пропонуємо використати метод ланцюгових підстановок. Метод ланцюгових підстановок полягає у послідовній заміні базової величини впливу фактору на його аналізоване значення за умови, що значення інших факторів залишаються незмінними. Визначений результат порівнюють з попереднім і розраховують ступінь впливу аналізованого фактору. Для детермінованої факторної системи з мультиплікативною залежністю буде мати наступний вигляд[109]:

Y = f ( (2.3)

Зміна її факторного значення ( стосовно базового () визначатиметься :

(2.4)

Зміна  під впливом фактора :

(2.5)

Зміна  під впливом фактора :

(2.6)

Зміна  під впливом фактора :

(2.7)

Отже:  (2.8)

Нехай визначені нами фактори приймуть значення відповідно х1, х2,х3, х4, х5,х6,х7. Детермінована фактора модель на основі результативного показника платоспроможності набуває наступного вигляду:

Y = f ((2.9)

Розрахуємо вплив факторів, що випливають із формули 2.1 для аналізованих підприємств на основі зміни результативного показника платоспроможності у 2016 році порівняно із 2015 роком для ПГОТАПМ «Львівархпроект» та у 2015 році порівняно із 2014 роком для ПрАТ «Укргіпроцукор»та ПАТ «Діпрозаводтранс» (табл. 2.7).

Таблиця 2.7

Факторний аналіз платоспроможності за допомогою методу ланцюгових підстановок

Джерело: Розраховано автором на основі фінансової звітності ПГОТАПМ «Львівархпроект», ПрАТ «Укргіпроцукор», ПАТ «Діпрозаводтранс»

Діяльність підприємства громадської організації творчих архітектурно-проектних майстерень «Львівархпроект» характеризується збільшенням значення узагальнюючого показника платоспроможності у 2016 році порівняно із 2015 роком на 0,04 пункти.

Найбільший позитивний вплив на результуючий показник платоспроможності ПГОТАПМ «Львівархпроект» згідно проведеного факторного аналізу чинять наступні фактори:

·Фондовіддача- 0,36;

·Частка податків у поточних зобов’язаннях - 0,13;

·Співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованостей - 0,01;

·Співвідношення оборотних активів та кредиторської заборгованості - 0,01.

Негативний вплив на результуючий показник платоспроможності чинять:

·Частка дебіторської заборгованості та виручки - 0,29;

·Податкоспроможність підприємства- 0,11;

·Частка основних засобів в ліквіднихактивах-0,07.

Для приватного акціонерного товариства «Укргіпроцукор» є характерним зменшення результуючого показника платоспроможності на 0,2 пункти.

Найбільш вагомий вплив на зміну результативного показника платоспроможності у 2015 році порівняно із 2014 роком чинить частка податків у поточних зобов’язаннях-0,3 пункти

Значний вплив на негативну зміну показника платоспроможності чинить співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості (-0,25). Значення цього показника зменшилося у 2015 році порівняно із 2014 роком на 0,06, що в основному стало наслідком збільшення дебіторської заборгованості.

Вагомий вплив на позитивну зміну узагальнюючого показника платоспроможності чинить співвідношення оборотних активів та кредиторської заборгованості (0,22).

Фактор фондовіддачі, а також співвідношення основних засобів та ліквідних активів викликають відповідно однакові негативні(-0,16) та позитивні (+0,16)зміни для результуючого показника.

Найменший вплив на результат показника платоспроможності чинять фактори співвідношення дебіторської заборгованості та виручки (0,04)і податкоспроможності (0,09)

На результуючий показник платоспроможності у 2015 році для ПАТ «Діпрозаводтранс» найбільший негативний вплив чинять фактори фондовіддачі(-0,62), частки податків у поточних зобов’язаннях (-0,29), співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованостей (-0,13) та співвідношення оборотних активів та кредиторської заборгованості (-0,08).

Позитивно на результативний показник платоспроможності впливають фактори співвідношення дебіторської заборгованості та виручки (0,61), співвідношення основних засобів та ліквідних активів (0,25), а також фактор податкоспроможності (0,23).

Пропонуємо здійснити ранжування факторів впливу на платоспроможність підприємств у порядку спадання. Нехай, наприклад, семи факторам присвоєні такі ранги (N): 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7. При цьому ранг 1 отримує найменш вагомий фактор, а ранг 7 - найбільш вагомий. Побудуємо таблицю 2.8, у якій відобразимо ранжування факторів впливу на платоспроможність ПГОТАПМ «Львівархпроект», ПрАТ «Укргіпроцукор», ПАТ «Діпрозаводтранс»

Таблиця 2.8

Ранжування факторів впливу на платоспроможність підприємств за величиною впливу на результуючий показник

Джерело: Складено автором на основі фінансової звітності ПГОТАПМ «Львівархпроект», ПрАТ «Укргіпроцукор», ПАТ «Діпрозаводтранс»

Як видно з таблиці 2.8. у загальній сукупності по трьох аналізованих підприємствах найбільш вагомими факторами, що чинять вплив на платоспроможність підприємства зокрема та на ефективність діяльності підприємства загалом є:

·Частка податків у поточних зобов’язаннях;

·Фондовіддача;

·Співвідношення дебіторської заборгованості та виручки;

·Співвідношення основних засобів та ліквідних активів.

На рисунку 2.11графічно відображено вплив обраних для аналізу факторів на платоспроможність підприємств.

Рис.2.11Вплив факторів на платоспроможність підприємств

Джерело: Складено автором фінансової звітності ПГОТАПМ «Львівархпроект», ПрАТ «Укргіпроцукор», ПАТ «Діпрозаводтранс»

Як видно з рисунку, найменший вплив на платоспроможність ПГОТАПМ «Львівархпроект», ПрАТ «Укргіпроцукор», ПАТ «Діпрозаводтранс» мають наступні фактори:

·Співвідношення оборотних активів та кредиторської заборгованості;

·Співвідношення кредиторської та кредиторської заборгованостей;

·Податкоспроможності;

·Співвідношення основних засобів та ліквідних активів.

Таким чином, за результатами факторного аналізу можна оцінити якість політики управління ліквідністю та платоспроможністю підприємства, визначити слабкі місця та можливі інструменти дії, які при правильному використанні можна спрямувати на підвищення платоспроможності

Висновки до розділу 2

Дослідження проведені у другому розділі магістерської роботи дали змогу зробити низку таких висновків:

1.Під діагностикою ліквідності та платоспроможності підприємства більшість вчених розуміють комплексний, системний процес ідентифікації загроз, причин їх появи, виявлення «слабких місць» та можливостей конкурентного розвитку суб’єкта господарювання за допомогою адекватної системи показників, що дає можливість прогнозу на майбутнє, прийняття на її основі управлінських рішень, розробки альтернатив для досягнення фінансової стійкості суб’єкта господарювання.

2.Здійснивши аналіз ліквідності та платоспроможності ПГОТАПМ «Львівархпроект», ПрАТ «Укргіпроцукор» та ПАТ «Діпрозаводтранс» можна відмітити наступні тенденції, а саме: спостерігаються незадовільні значення показників, що є меншими від нормативних значень. На основі інтегрального показника ліквідності можна спостерігати тенденцію до зменшення ліквідності ПрАТ «Укргіпроцукор» та ПАТ «Діпрозаводтранс» та відносне збільшення ліквідності ПГОТАПМ «Львівархпроект». Аналізовані підприємства не вдаються до розширення масштабів своєї діяльності та підвищення її ефективності за рахунок залучених коштів. Винятком є ПАТ «Діпрозаводтранс», однак показник фінансового левериджу свідчить про нерентабельне використання залучених коштів.

3.На основі факторного аналізу було виявлено, що основними факторами, що впливають на ліквідність підприємств в сучасних умовах є зменшення оборотних активів, збільшення поточних зобов’язань, зменшення дебіторської заборгованості за розрахунками, збільшення кредиторської заборгованості за розрахунками. Основними факторами, що впливають на платоспроможність підприємств є частка податку у сумі поточних зобов’язань, фондовіддача та співвідношення дебіторської заборгованості та виручки

4.Результативний показник платоспроможності, що розрахований на основі ключових факторів впливу, покликаний показати загальну тенденцію руху платоспроможності підприємств. Серед аналізованих підприємств, ПрАТ «Укргіпроцукор» є найбільш платоспроможним, зважаючи на значення показника протягом періоду. Проте, слід відмітити тенденцію до зменшення платоспроможності до кінця періоду. Для ПГОТАПМ «Львівархпроект» та ПАТ «Діпрозаводтранс» характерні незадовільні значення цих показників та тенденцію до зменшення.

5.Проведений аналіз свідчить про зменшення ліквідності та платоспроможності вітчизняних підприємств та необхідність розробки моделі управління цими процесами за для успішного функціонування підприємства в умовах мінливості зовнішнього середовища.

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ЛІКВІДНІСТЮ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНІСТЮ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ В УКРАЇНІ

3.1 Чинники забезпечення ліквідності та платоспроможності вітчизняних підприємству посткризовий період

У посткризовий період, коли в національній економіці ще не має чітких сигналів, що криза завершена, продавці сировини і матеріалів перебувають у невизначеності під час формування ціни на свою продукцію, зміна податкового законодавства та інші чинники погіршує інвестиційний клімат, що призводить до дефіциту ресурсів для суб’єктів господарювання. Враховуючи це, підприємства задля забезпечення власної конкурентоспроможності і платоспроможності змінюють структуру капіталу та фінансовий стан. Така структура потребує теоретичного дослідження і практичного моніторингу з боку як науковців, так і підприємства. Визначення чинників впливу і виділення основних напрямів моніторингу зовнішнього середовища забезпечить фінансову стійкість і платоспроможність у процесі його діяльності.

Організація проведення дослідження зовнішнього середовища для забезпечення платоспроможності підприємства передбачає створення ефективної схеми моніторингу, на основі діагностики основних факторів впливу, яка міститиме комплекс заходів, диференційованих за стадіями життєвого циклу підприємства й пов’язаних із визначенням цілей і завдань проведення моніторингу, здійсненням аналізу та прогнозування ліквідності та платоспроможності, а також контролем одержаних результатів та їх архівацією для подальших досліджень. Безперервний процес моніторингу зовнішнього середовища дає можливість розробити заходи протидії внутрішнім і зовнішнім чинникам, що здатні призвести до втрати стійкості [101].

Моніторинг - це система постійного спостереження за процесами і тенденціями, які протікають в зовнішньому і внутрішньому середовищі із метою своєчасної оцінки виникаючих ситуацій [59, с.89].

Пропонуємо процес моніторингу відобразити за допомогою схеми задля кращого його розуміння (рис.3.1)

Рис.3.1 Схема проведення моніторингу платоспроможності підприємства

Джерело: [107]

Суб’єкти моніторингу поділяють на дві групи: керуючу і керовану системи. Працівники керуючої системи управління, встановлюючи і керуючись цілями моніторингу бізнес-системи, обирають методи моніторингу, за допомогою яких вони досліджують бізнес-систему, її внутрішнє і зовнішнє середовища. В результаті використання методів моніторингу керівники бізнес-системи отримують інформацію про наявність або відсутність потреби застосовувати регулюючі заходи. Отже, суб’єкти керуючої системи фактично визначають рівень результативності моніторингу[71, с.122].

За наслідками комплексного аналізу даних моніторингу формується загальний аналітичний висновок про стан зовнішнього середовища й місце підприємства в ньому, тенденція його подальшого розвитку й можливі напрями підвищення ефективності його ліквідності та платоспроможності. Наявність повної своєчасної та достовірної інформації про процеси, що відбуваються в різних галузях і сферах зовнішнього середовища, є необхідною умовою успішного функціонування підприємства та відповідно покращення значень показників ліквідності та платоспроможності. Періодичність моніторингу залежить від стану зовнішнього середовища, чим нестабільнішою є ситуація, тим частіше потрібно здійснювати моніторинг впливу чинників зовнішнього середовища [101].

Так, якщо моніторингом виявлено недостатній рівень платоспроможності підприємства, то можна реалізувати такі дії:

·оптимізація руху фінансових ресурсів підприємства і врегулювання фінансових відносин, які виникають у процесі розрахункових відносин між господарюючими суб'єктами з метою ефективного їх розподілу;

·розробка стійкої фінансової стратегії підприємства;

·розробка проектів перспективних і поточних фінансових планів, прогнозних балансів та бюджетних коштів;

·розрахунок прогнозних значень реалізації продукції (план продажів) і план капіталовкладень, собівартості продукції тощо;

·визначення джерел фінансування господарської діяльності, включаючи бюджетне фінансування довго- та короткострокове кредитування тощо;

·координація фінансових підрозділів підприємства [5, с.85-86].

Усю сукупність чинників, що впливають на ліквідність та платоспроможність підприємства прийнято поділяти на зовнішні та внутрішні.

Внутрішні чинники - це компоненти, що залежать від внутрішньої структури організації та підлягають управлінню з боку підприємства. В сучасній науковій літературі зовнішнє середовище розглядають як складну багаторівневу структуру елементів, які знаходяться за межами підприємства та різним чином впливають на його діяльність. Зовнішні чинники утворюють зовнішнє середовище, коливання в якому можуть різко змінити фінансовий стан підприємства і навіть спричинити до її банкрутства. Пропонуємо більш детально закцентувати свою увагу на зовнішніх чинниках, адже саме вони є найбільш непередбачуваними та ризикованими[9, с.358].

Зовнішні чинники впливу на платоспроможність підприємства доцільно поділити на дві основні групи:

·чинники прямого впливу або чинники мезорівня відносно підприємства, як відкритої ланки господарських взаємовідносин;

·чинники опосередкованого (непрямого) впливу або чинники макрорівня. Зовнішні чинники непрямого впливу можуть впливати як на чинники мезорівня, так і на внутрішнє середовище функціонування підприємства [26].

Для успішної діяльності суб'єкта господарювання необхідно так управляти цими чинниками, щоб нівелювати негативний вплив зовнішнього середовища. У випадку, якщо підприємство має стійку внутрішню структуру й об'ємні запаси, але зовнішнє середовище занадто нестабільне, найбільш ефективними будуть дії з пом'якшення зовнішніх загроз на ринку шляхом диверсифікації (освоєння нових товарів і ринків) й інтеграції бізнесу. У випадку, якщо підприємство має більше слабких сторін, ніж сильних, доцільним є або концентрація на дуже вузькому сегменті ринку, або вихід із ринку [54].

В науковій літературі наводяться різні підходи до аналізу зовнішнього середовища. Для аналізу впливу зовнішнього середовища на платоспроможність підприємства як складову економічної стійкості доцільно використати методику дослідження зовнішнього середовища, яка включає такі етапи [111, с.119]:

1.    Структурування зовнішнього середовища підприємства, визначення найвагоміших елементів (чинників), що потребують дослідження.

2.       Визначення «критичних точок» та меж аналізу зовнішнього середовища.

3. Збирання інформації, необхідної для проведення дослідження.

4. Визначення методичного інструментарію дослідження.

5. Проведення дослідження та узагальнення отриманих висновків.

Для визначення найвагоміших елементів впливу на платоспроможність підприємства використовують різні методики, а саме:

·PEST - аналіз, розглядаються політичні, економічні, соціальні та технічні фактори;

·STEEP- окрім факторів, розглянутих за попередньою методикою, враховують ще й природні чинники;

·PESTLE - окрім розглянутих чинників у попередніх методиках, аналізують правові фактори;

·STEEPLE -до чинників, аналізованих за попередніми методиками, додають етнічні;

·T.E.M.P.L.E.S.- враховує технологічні, економічні, ринкові, політичні, нормативно-правові, екологічні, соціальні чинники.

Для кожної із вищенаведених методик характерними є певні недоліки. Спільною негативною рисою для усіх методик є важкість представлення їх величин у кількісному вимірі через важкість оцінки їх впливу на результуючий показник.

Для структурування зовнішнього середовища доцільно використати методику T.E.M.P.L.E.S. (Technology, Economics, Market, Politics, Laws, Ecology, Society), зважаючи на можливість оцінити найбільшу кількість елементів [34]. Основні фактори зовнішнього середовища та їх групування за даною методикою наведено в табл. 3.1

Основною перевагою даної методики є те, що вона в структурованій формі охоплює значний обсяг чинників зовнішнього середовища і в ній наведено напрями аналізу чинників для кожної групи

Зовнішні обставини, зазвичай, не підлягають регулюванню з боку керівництва окремого підприємства, тому, щоб забезпечити фінансову стійкість, необхідне гнучке пристосування до них.

Таблиця 3.1

Основні фактори зовнішнього середовища за методикою T.E.M.P.L.E.S.

Джерело: Складено автором на основі [10].

Усі фактори зовнішнього середовища можна поділити на ті, які чинять позитивний вплив на ліквідність та платоспроможність підприємства та, відповідно, дають можливості для розвитку підприємства і ті, які стримують розвиток фінансово-господарські діяльності підприємства та виступають загрозами успішного розвитку. У таблиці 3.2відображено можливості та загрози, що випливають із факторів зовнішнього середовища на ліквідність та платоспроможність підприємств.

Таблиця 3.2

SW - аналіз середовища функціонування підприємств, що мають вплив на ліквідність та платоспроможність

Джерело: Розроблено автором на основі[12, 126].

Окрім групування чинників за методикою T.E.M.P.L.E.S., багато із вітчизняних науковців використовують методику групування факторів впливу за трьома рівнями. Загалом механізм впливу чинників можна візуально побачити на рисунку3.2.

Рис. 3.2Чинники впливу на фінансову стійкість і платоспроможність підприємства.

Джерело:[102, с.284]

Чинники I рівня - це узагальнюючі (базові) чинники, які є результатом впливу чинників II і III рівнів і водночас виступають генератором взаємодії більш дрібних чинників.

До чинників I рівня відносять:

·фазу економічного розвитку системи;

·стадію життєвого циклу підприємства.

Фаза економічного циклу розвитку економічної системи є базовим зовнішнім чинником, що впливає на платоспроможність підприємства. Залежно від фази економічного розвитку системи будуть різними темпи реалізації продукції, виробництва, їх співвідношення, рівень інвестицій підприємства у товарні запаси, доходів підприємства та населення.

Другим базовим чинником I рівня виступає стадія життєвого циклу підприємства, що визначає потенційні його можливості щодо забезпечення обсягів діяльності, а отже, величини прибутку, формування приросту активів та їх фінансування за рахунок окремих видів джерел.

Чинники II рівня - похідні. Вони є результатом дії основоположних (базових) чинників (фази економічного розвитку системи та стадії життєвого циклу підприємства). До складу чинників II рівня (похідних) належать: середній рівень доходів населення; демографічна ситуація; соціальна політика держави; податкова політика держави; грошово-кредитна політика; амортизаційна політика; загальний рівень стабільності; стратегія управління обсягами діяльності; стратегія управління активами; стратегія управління капіталом; стратегія управління грошовими потоками.

Чинники ii рівня бувають як зовнішніми, так і внутрішніми.

Зовнішні чинники її рівня - це такі, вплив яких пов'язаний з характером державного регулювання (податкова, грошово-кредитна, амортизаційна, соціальна, демографічна політика тощо). Від ступеня відповідності видів, напрямів, методів цього регулювання і фази економічного циклу залежатиме характер та глибина впливу деталізуючих чинників, або чинників III рівня.

До внутрішніх похідних факторів другого рівня, що забезпечують фінансову стійкість, належать стратегія управління обсягами діяльності підприємства, політика управління його активами, власним і позиковим капіталом.

Чинники її рівня - є деталізуючими. За їх допомогою з'ясовують і деталізують механізм впливу на фінансовий стан підприємства похідних чинників. До їх складу відносять: середній рівень доходів населення; рівень конкуренції та інфляції; склад та структуру активів; стратегію управління власними фінансовими ресурсами та позиковим капіталом та управління ризиком.

Вплив чинників цього рівня є актуальним в сучасних умовах, зважаючи на низький темп росту платоспроможності населення, який нестимулює до розширення діяльності підприємства. Дефіцит коштів з дохідних джерел спонукає підприємства, задля забезпечення розвитку, залучати додаткові джерела фінансування тим самим впливати на фінансову стійкість.

Рівень інфляційних процесів у державі зменшує платоспроможність підприємства в наступних періодах діяльності через зменшення купівельної спроможності отриманого прибутку.

Кожен із вище названих чинників несе в собі певний ризик для підприємства, що проявляється в процесі його дії, наслідки якого можна побачити не відразу. З плином часу з губний вплив цих чинників буде лише посилюватися. Тому, з метою раннього ідентифікування факторів впливу та запобігання заподіянню шкоди підприємству пропонуємо модель управління ризиком втрати платоспроможності підприємства (рис.3.3).

Досліджуючи питання управління ліквідністю і платоспроможністю підприємства і продукції, найбільшу увагу, на нашу думку, потрібно приділяти тим зовнішнім чинниками, на які підприємство може впливати своїми діями. До таких чинників зараховуємо:

- споживачів (наявність споживачів, їх лояльність до підприємства і його продукції, купівельні уподобання тощо);

- поведінку конкурентів (форми конкурентної боротьби, які обирають конкуренти - цінову, комунікаційну, удосконалення товару тощо; наявність чи відсутність практик нечесної конкурентної боротьби тощо);

- ставлення до підприємства і продукції громадськості (наявність чинників забруднення підприємством навколишнього середовища, шкідливість впливу продукції чи її відходів на споживачів, співпраця підприємства із місцевими громадами та їх підтримка у вигляді корпоративної соціальної відповідальності);

- контактні аудиторії і наявність маркетингових каналів для поширення інформації контактним аудиторіям (можливість розповсюдження маркетингових комунікацій цільовим групам населення, доступність для підприємства контактних аудиторій засобів масової інформації, громадських організацій, навчальних закладів, державних установ тощо).

Постановка мети та цілей діагностики ліквідності та платоспроможності підприємства

Рис. 3.3Модель управління ризиком втрати платоспроможності підприємства

Джерело Розроблено автором на основі [121]

Підприємство, як відкрита система та самостійний учасник ринкових відносин має унікальну структуру внутрішнього та зовнішнього середовища, тобто «зіштовхується» із унікальним, властивим тільки йому набором чинників втрати платоспроможності, притаманним конкретному сегменту ринку, вплив яких потрібно мінімізувати з метою покращення фінансового стану підприємства. Отже, аналіз чинників платоспроможності та ліквідності підприємства дозволяє розробити унікальну, персональну систему управління підвищенням ліквідності і платоспроможності підприємством

3.2 Шляхи покращення ліквідності та платоспроможності підприємства

Сучасний етап розвитку економіки характеризується наявністю значної кількості чинників, які негативно впливають на функціонування підприємств, основні з яких були подані раніше у роботі. Дія цих чинників негативно впливає на економічну діяльність підприємства, що в результаті може призвести до втрати підприємством фінансової стійкості, а можливо, й до банкрутства.

Відповідно для подальшого розроблення заходів по відновленню та забезпеченню того чи іншого різновиду платоспроможності, необхідно визначити причини, наслідком яких стала втрата суб’єктом платоспроможності. Так, О.О. Непочатенко вбачає, що головними причинами настання неплатоспроможності підприємства, окрім чинників зовнішнього середовища, можуть бути [87, с. 366]:

- помилки у розрахунках планових обсягів виробництва і реалізації продукції, її собівартості;

- невиконання замовлень;

- неконтрольоване зростання собівартості продукції;

- втрата каналів реалізації та постійних замовників;

- неплатоспроможність покупців і замовників;

- брак власних джерел фінансування;

- значне відволікання коштів у дебіторську заборгованість й у надлишкові виробничі запаси;

- низька якість фінансового планування на підприємстві;

- низька оборотність оборотних коштів.

Питанням аналізу платоспроможності та ліквідності в економічній літературі, нормативних актах державних органів та організацій в останнє п’ятиріччя приділялася значна увага. За цей період була опублікована велика кількість підручників, навчальних посібників, наукових статей, методичних розробок, в яких описані методики аналізу ліквідності. Проте основна проблема полягає в тому, що до цього часу зберігаються суттєві суперечності в трактуванні й розрахунку показників ліквідності. Застосування різних методик може призводити до абсолютно протилежних результатів, з яких випливають суперечливі висновки. А це у свою чергу призводить до проблем, пов’язаних із викладенням зазначених питань в межах відповідних економічних дисциплін.

Тому, вважаємо за доцільне, обґрунтувати перш за все, основні методичні проблеми з якими стикається підприємство на шляху оцінки ліквідності та платоспроможності, та ефективної діяльності загалом.

До основних недоліків розрахунку відносних показників щодо оцінки ліквідності (коефіцієнт поточної, швидкої і загальної ліквідності) слід віднести такі

·По-перше, всі коефіцієнти є статичними, оскільки їх розраховують на основі балансу, який характеризує стан підприємства на певну дату. Виникає необхідність їх аналізу за декілька періодів.

·По-друге, коефіцієнти не дають реальної оцінки стану ліквідності і платоспроможності, бо є можливість завищення величин показників (коефіцієнта покриття та проміжного коефіцієнта покриття) у результаті включення до складу поточних активів неліквідних запасів товарно-матеріальних цінностей, «неліквідної» дебіторської заборгованості та ін. Оскільки неплатежі останнім часом стали масовим явищем, то значна частка дебіторської заборгованості прострочена, деяку її частину становить заборгованість, яка не буде погашена взагалі. У результаті цього сума дебіторської заборгованості збільшується в балансі саме внаслідок низької платіжної дисципліни, а не зростаючої ділової активності підприємства.

·По-третє, в сучасних умовах в Україні відсутні орієнтовні (нормативні) величини зазначених коефіцієнтів, розраховані на основі глибокого аналізу стану підприємств різних галузевих структур, рівень коефіцієнтів західних країн не відповідає вітчизняній практиці. Некоректним, на наш погляд, є при розрахунку коефіцієнтів ліквідності, розраховувати їх у вигляді процентів, оскільки це протирічить самому поняттю «коефіцієнт»[25].

Для стабілізації стану підприємства важливими є внутрішньогосподарські резерви. До внутрішньогосподарських належать ті резерви, які виявляються і можуть бути використані лише на досліджуваному підприємстві.

Здійснюючи пошук резервів, слід керуватися наступними принципами:

- пошук резервів повинен носити науковий характер: ґрунтуватися на положеннях діалектичної теорії пізнання, знаннях економічних законів, досягненнях науки і передової практики. Необхідно при цьому добре знати економічну суть і природу господарських резервів, джерела і основні напрями їх пошуку, а також методику і техніку їх підрахунку і узагальнення;

- пошук резервів має бути комплексним і системним. Комплексний підхід вимагає всебічного виявлення резервів по всіх напрямах господарській діяльності з подальшим їх узагальненням. Системний підхід до пошуку резервів означає уміння виявляти і узагальнювати резерви з врахуванням взаємозв'язку явищ, що вивчаються. Це дозволяє, з одного боку, більш повно виявляти резерви, а з іншого - уникнути їх повторного рахунку;

- принцип запобігання повторному рахунку резервів витікає безпосередньо з попереднього. Повторний рахунок резервів виникає при їх узагальненні, коли не враховується взаємодія і супідрядність різних чинників, від яких залежать результати господарської діяльності.

- однією з вимог до пошуку резервів є забезпечення їх комплектності, тобто збалансованості по трьох основних моментах процесу праці (засобів праці, предметів праці і трудових ресурсів). Резерв буде комплектним тоді, коли він забезпечений всіма необхідними ресурсами і не лише у вартісній оцінці, але і за натурально-речовим складом. Лише після досягнення необхідних співвідношень ресурсів по натурально- речовій формі виявлені резерви можна вважати комплектними і реальними;

- резерви мають бути економічно обґрунтованими, тобто при їх підрахунку необхідно враховувати реальні можливості підприємства, а розрахункова величина цих резервів має бути підкріплена відповідними заходами;

- пошук резервів має бути оперативним. Чим більш оперативно проводиться пошук резервів, тим більше ефективним є цей процес. Особливо важливе значення має скорочення часу між виявленням і освоєнням резервів;

- пошук резервів не має бути дискретним. Його необхідно здійснювати планомірно, систематично;

- резерви виявляються тим повніше, чим більша кількість працівників різних професій і спеціальностей бере участь в їх пошуку. Звідси виникає принцип масовості пошуку резервів, тобто залучення до цього процесу всіх працівників, розвиток і удосконалення суспільних форм економічного аналізу;

- при попередньому визначенні напрямів пошуку резервів слід виділяти “провідні ланки” або “вузькі місця” в підвищенні ефективності виробництва. За цим принципом виділяють ділянки виробництва, де систематично не виконуються плани, або спостерігаються великі втрати сировини, допускається виробничий брак, простої техніки і так далі [131].

Система заходів для підтримки фінансового стану на високому рівні, що ґрунтується на теоретично-методичних аспектах відображена на рисунку 3.4

Рис. 3.4Система заходів для підтримки ефективного функціонування підприємства

Джерело: Розроблено автором на основі:[62, с. 59; 104].

Оборотні активи, на нашу думку, є першопричиною зниження показників ліквідності, тому потребують особливої уваги.

Оборотні активи є одним з найважливіших елементів для успішного функціонування підприємства, розмір яких безпосередньо впливає на ефективність підприємства загалом. Саме оборотні активи є індикатором роботи усього підприємства. Наявність активів понад норму призводить до їх неефективного функціонування, невиправданого відволікання в запаси, не використання в подальшій операційній діяльності. При умові, якщо оборотних активів недостатньо, це призводить до невиконання підприємством своїх зобов’язань в повному обсязі.

Разом з тим, існує ряд недоліків в питанні управління оборотними активами, серед яких є проблема відсутності чітко визначеної методики, якою можуть слідувати підприємства для прийняття своїх управлінських рішень з питань оборотних активів, і тому як результат кожне підприємство змушене розробляти власну методику вирішення цієї проблеми самостійно.

Поліпшення використання оборотних коштів вивільняє їх. Це вивільнення може бути абсолютним і відносним. Абсолютне вивільнення оборотних коштів - це пряме скорочення потреби в оборотних коштах проти попереднього періоду при одночасному збільшенні обсягу виробництва (реалізації). Відносне вивільнення оборотних коштів виникає тоді, коли внаслідок поліпшення їх використання підприємство з тією самою сумою оборотних коштів або з незначним їх зростанням у плановому році збільшує обсяг виробництва. За нинішніх умов господарювання через інфляційні процеси найбільш реальним є відносне вивільнення оборотних коштів.

Прискорення обігу оборотних коштів дозволяє визволити значні суми і, таким чином, збільшити обсяг виробництва без додаткових фінансових ресурсів, а кошти, що вивільнилися, використовувати відповідно до потреб підприємства[44].

Управління оборотними активами більшість науковців визначають як важливу складову загальної фінансової стратегії підприємства, основною метою якої є раціоналізація та оптимізація структури джерел фінансування оборотних активів, а також формування оптимального обсягу і складу оборотних активів [42, с.231].

Підхід до фінансування оборотних активів обирається підприємством в залежності від умов діяльності компанії, а також схильності власників підприємства до ризику. Інколи, зважаючи на певні особливості окремих видів оборотних активів, політика управління розробляється окремо для кожного виду, наприклад: політика управління запасами ТМЦ, дебіторською заборгованістю, грошовими активами тощо.

Виходячи із різноманітності самого складу оборотних активів, екзогенних та ендогенних чинників, методики управління оборотними активами можна запропонувати алгоритм забезпечення ефективного управління оборотними активами на основі системи показників (Додаток М).

Незважаючи на велику кількість досліджень різних науковців щодо визначення методичних рекомендацій розрахунку показників щодо аналізу оборотних активів, вважаємо за доцільне систематизувати основні з них з метою покращення якості управління фінансовим станом підприємства (Додаток Н)

Основними пропозиціями щодо підвищення ефективності управління оборотними активами на підприємствах України, на нашу думку, є:

·оптимізація організації постачання та системи вибору постачальників;

·забезпечення оптимального обсягу та структури запасів для забезпечення стабільного виробничого процесу за мінімальних витрат на утримання запасів;

·прискорення оборотності оборотних активів, одним з основних шляхів визначення зайвих запасів та їх ліквідація;

·забезпечення єдиної методології щодо організації та ведення обліку окремих складових активів;

·впровадження прогресивних технологій і ,як наслідок, підвищення ефективності праці;

·поліпшення організації матеріально- технічного забезпечення та реалізації продукції;

·оптимізація збутової та кредитної політики;

·оптимізація обсягу дебіторської заборгованості, розрахунків та визначення оптимального залишку грошових коштів, складання бюджетів поточних надходжень і витрат;

·правильна організація складських приміщень;

·адекватна інформаційна база, яка має бути достатньою та достовірною для ретельного аналізу з метою управлінського впливу [103].

У рамках реструктуризації активів використовуються наступні заходи.

1. Мобілізація прихованих резервів. Більшість резервів відновлення платоспроможності відносяться до прихованих. Приховані резерви - частина капіталу, що не відображена в балансі.

На нашу думку, даний метод є найбільш ефективним для підвищення платоспроможності підприємства, оскільки він полягає у визначенні принципово нових технічних, технологічних, управлінських рішень стосовно діяльності підприємства, які забезпечують раціоналізацію витрат при одночасному збереженні їх якісних характеристик та споживчих властивостей.

2. Використання зворотного лізингу. Зворотній лізинг - господарська операція, що передбачає продаж основних фондів з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів в оперативний або фінансовий лізинг.

3. Продаж окремих низькорентабельних структурних підрозділів та об’єктів основних фондів. За рахунок цієї операції підприємство може отримати інвестиційні ресурси для перепрофілювання виробництва на більш прибуткові види діяльності.

4. Рефінансування дебіторської заборгованості - це форма реструктуризації активів, що полягає у перетворенні дебіторської заборгованості в інші ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення [61].

Основними формами рефінансування дебіторської заборгованості є:

·Факторинг - операція з перевідступлення першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи іншому кредиторові з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредиторові.

Наприклад, банк може придбати у підприємства-продавця право вимоги за поставлені товари та послуги, строк сплати за які минув[14, 123].

·Облік векселів. Зміст цієї операції полягає у тому, що банк, придбавши вексель, терміново його сплачує пред’явнику, а платіж отримує лише в строк, який визначений у векселі. Сутність операції дисконтування така: держатель векселя достроково реалізує його банку, за достроковий платіж банк утримує з номінальної суми векселя винагороду на свою користь, тобто оплачує вексель за мінусом знижки. Різниця між сумою, що її сплатив банк, придбавши вексель, і сумою, яку він отримує за цим векселем у строк платежу, називається дисконтом [27, с. 116].

·Форфейтинг - операція щодо рефінансування дебіторської заборгованості за комерційним кредитом, яка оформлюється шляхом індосаменту перехідного векселя на користь банку. У результаті цієї операції комерційний кредит перетворюється в банківський. За своєю сутністю форфейтинг поєднує у собі елементи факторингу та обліку векселів[94, с.133].

Неменш важливою є система управління платоспроможністю, оскільки виступає як механізм раннього виявлення та попередження кризових явищ, її функціонування спрямоване на вирішення таких завдань, як:

·   кількісна оцінка платоспроможності;

·   розроблення прогнозів і планування платоспроможності на різні періоди;

·   моніторинг платоспроможності;

·   виявлення факторів, що спричиняють погіршення платоспроможності і кризові ситуації, і розроблення заходів щодо їх усунення;

·   аналіз рівня платоспроможності;

·   контроль за реалізацією заходів із відновлення платоспроможності[88].

Основні напрями управління платоспроможністю та заходи спрямовані на досягнення ефективного функціонування підприємства шляхом підтримки нормального рівня платоспроможності зображені на рис. 3.5.

Отже, підсумовуючи все вище сказане, з-поміж багатьох різних заходів, які сприяють підвищенню платоспроможності та ліквідності й підтримуванню ефективної господарської діяльності на практичному рівні, зокрема на прикладі ПГОТАПМ «Львівархпроект», ПрАТ «Укргіпроцукор» та ПАТ «Діпрозаводтранс» можна виділити наступні:

·зміна складу керівників підприємства та стилю управління;

·інвентаризація активів підприємства;

·оптимізація дебіторської заборгованості, зниження витрат підприємства;

Зменшення поточних зовнішніх і внутрішніх фінансових зобов’язань

Збільшення суми грошових активів в поточному періоді

Напрями управління платоспроможністю підприємства

-скорочення суми постійних витрат (включаючи скорочення управлінського персоналу, витрат на поточний ремонт, тощо);

-скорочення рівня змінних витрат;

скорочення обсягів капітальних вкладень, у тому числі витрат на капітальний ремонт;

-прискорення оборотності оборотного капіталу;

-зниження обсягу виробництва продукції, що не користується попитом, з відповідним скороченням необхідного обсягу фінансових ресурсів, тощо);

-продовження термінів кредиторської заборгованості 30 товарними операціями (одержаному комерційному кредиту);

-пролонгація короткострокових банківських кредитів;

-відстрочення виплати нарахованих дивідендів, відсотків на паї, винагород за виробничі результати та інших.

-ліквідація портфеля короткострокових фінансових вкладень;

-реалізація окремих високоліквідних грошових і фондових інструментів портфеля фінансових вкладень;

-використання оберненого лізингу (операція, яка передбачає продаж основних фондів лізингової компанії з одночасним отриманням назад таких основних фондів в оперативний чи фінансовий лізинг);

-оптимізація структури оборотного капіталу (у тому числі за рахунок реалізації надлишкових запасів товарно-матеріальних цінностей, сировини, незавершеного виробництва);

-реорганізація маркетингових служб з метою підвищення ефективності їх функціонування в напрямі збільшення обсягів збуту продукції;

-рефінансування дебіторської заборгованості з метою зменшення загального її розміру;

-прискорення обороту дебіторської заборгованості, особливо по товарних операціях за рахунок скорочення термінів комерційного і споживчого кредиту, що надається;

-нормалізації розміру поточних запасів товарно-матеріальних цінностей:

-скорочення розміру страхових і сезонних запасів ТМЦ.

Рис.3.5 Основні напрями управління платоспроможністю

Джерело: Розроблено автором на основі [121, с.108; 127;122]

·продаж незавершеного будівництва;

·обґрунтування необхідної чисельності персоналу;

·продаж зайвого устаткування, матеріалів і залишків товарів;

·реструктуризація боргів перетворенням короткострокової заборгованості в довгострокові позики або іпотеки;

·запровадження прогресивної технології, механізації та автоматизації виробництва;

·удосконалення організації праці;

·проведення капітального ремонту, модернізації основних фондів, заміни застарілого устаткування.

·адаптувати методики аналізу до потреб підприємств;

·вдосконалювати теоретичні засади формування та реалізації інформаційної системи підприємства;

·розробляти методичне забезпечення процесу прогнозування фінансового стану підприємства (статистична математика);

·вивчення вітчизняного ринку збуту продукції та підвищення обсягу реалізованої продукції;

·збільшення грошових коштів на розрахунковому рахунку призведе до збільшення коефіцієнта абсолютної ліквідності і дозволить підприємству брати довго і короткострокові позики в банку для фінансування поточної діяльності, які видаються лише платоспроможним підприємствам, в яких коефіцієнт абсолютної ліквідності відповідає нормі;

·залучення іноземних спеціалістів (послуги аутсорсиногової компанії) ;

·послуги з аутсорсингу та краудсорсингу (рахунки-фактури, бухгалтерія, попередні замовлення), вивчення світового досвіду з даних послуг;

·кредити на розвиток бізнесу (поворотні - кредитні, безповоротні - гранти, мінігранти);

·Інші маркетингові заходи.

Отже, можна зробити висновки, що для кожного підприємства дуже важливо мати в своєму розпорядженні достатньо ліквідні кошти, так як це є запорукою їх процвітання та подальшого розвитку. Тому підприємства повинні обирати правильні та найбільш ефективні методи управління своїми коштами, які в майбутньому принесуть йому прибутки та забезпечать поточну і перспективну платоспроможність і ліквідність.

3.3 Вдосконалення державного регулювання платоспроможності суб'єктів господарювання в Україні

Сучасні умови господарювання вимагають від керівництва прийняття швидких рішень, які прямо відображаються на фінансовій стійкості підприємства та характеризуються особливою складністю, що спричинена відсутністю результативних, практичних дій з боку держави. Тому актуальним постає питання практичної сторони державного регулювання для забезпечення фінансової стійкості підприємств України.

У процесі становлення в Україні ринкової системи соціального спрямування зростає значення формування стійких економічних підприємницьких формувань як ефективних суб'єктів господарювання. Це викликано тим, що підприємство як самостійний елемент ринкової економіки істотно впливає на структурну перебудову національної економіки, сприяє збільшенню виробництва споживчих товарів, забезпечує стимулювання інноваційних процесів інвестиційного розвитку, створює конкурентне середовище економічних відносин і усунення монополізму в здійсненні фінансово-господарської діяльності.

Зовнішній аспект платоспроможності підприємства пов'язаний із стабільністю економічного середовища, в якому воно функціонує, що забезпечується відповідним державним макроекономічним регулюванням ринкової економіки. Вважаємо, що в довгостроковій перспективі одним із визначальних чинників платоспроможності господарюючих одиниць є ефективна система державного регулювання підприємницької діяльності. Роль держави у забезпеченні ліквідності та платоспроможності суб'єктів господарювання полягає у створенні сприятливих умов їхнього функціонування та передбачає проведення ефективної податкової, грошово-кредитної, амортизаційної, валютної, зовнішньоекономічної та бюджетної політики [97, с. 385-438].

Основними передумовами, що мали б «змусити» державу рішуче діяти є загострення ситуації щодо:

·зменшення частки власного капіталу в структурі капіталу підприємства,

·зростання потреби в залучених ресурсах,

·здорожчання ресурсів (як матеріальних, так і фінансових), складність їх залучення, що безпосередньо знижує платоспроможність та кредитоспроможність підприємств, а це в свою чергу призводить до втрати конкурентних позицій на національному та зовнішніх ринках, що в кінцевому результаті призводить до банкрутства,

·зростання рівня безробіття, тенденцій до появи схем від ухилення сплати податків та зменшення ВВП [28, с.74].

Важливість проблеми підвищення ефективності державної політики у сфері розвитку підприємництва в Україні обумовлюється також тим, що для економіки посткризового періоду характерними є

·розподільчий тип економіки;

·процеси трансформації власності;

·зміни форм та суб'єктів управління суспільно-економічними процесами;

·взаємопов’язаність інтересів бізнесу та влади;

·виникнення конфлікту інтересів суспільно-політичних груп;

·надмірна монополізація окремих товарних ринків та доступу до господарських ресурсів і сфер діяльності;

·криміналізація і тінізація підприємницької діяльності та суспільства;

·недостатньо керовані з боку держави процеси формування та розвитку сектору малого і середнього підприємництва, недостатня соціальна відповідальність бізнесу тощо [17, с.146].

Сьогодні, вітчизняні підприємства переживають нелегкі часи, і як наслідок знижується рівень фінансової стійкості та платоспроможності. Про це свідчить [18]:

·зменшення капіталу суб'єктів підприємництва. Так, станом на початок 2016 року, резервний капітал вітчизняних підприємств зменшився порівняно з аналогічним періодом попереднього року на 2525,1млн. грн. або на 4,4%;протягом2014 та 2015 років діяльність підприємств супроводжує нерозподілений збиток -у 2015 році цей показник збільшився порівняно із 2014 роком на 314933,9 млн. грн. або на 54,1%,у 2012діяльність підприємств характеризувалася нерозподіленим прибутком у розмірі57010,0 млн. грн.[22].

·вагома частка збиткових підприємств. Частка збиткових підприємств на початок 2016 року становила 32%. Ними допущено 230,6 млрд. грн збитків, що на 5,8 відсоткових пунктів менше ніжу попередньому році. Значна частка збиткових підприємств спостерігалась у таких видах економічної діяльності: операції з нерухомим майном (49,9%); транспорт, тимчасове розміщування й організація харчування (42,5%);мистецтво і розваги (42,5%) [124].

·зростання частки сумнівних та безнадійних боргів. За даними видання Forbes на 1 січня 2016 року рівень проблемних кредитів в банківській системі перевищив 50% [100].

·Невиправданий темп зростання обсягів реалізації продукції. Обсяг реалізованої продукції за 2015рік становив 5318957,7 млн. грн, це на24,3% більше ніж у 2012 році. Зважаючи на індекси інфляції(143,3% у 2015 році, 99,8% у 2012 році), можна стверджувати про застій у сфері виробництва;

·низькі показники рентабельності суб'єктів підприємництва. Станом на початок 2016 року показники рентабельності операційної та усієї діяльності становлять відповідно 1,0 та -7,3%. Ці показники на протязі 2012-2015 років мають тенденцію до зменшення. Так рентабельність операційної діяльності зменшився зменшиласьна4 %, а рентабельність усієї діяльності на 8,3%;

·погіршення доступу підприємств до зовнішніх джерел фінансування. Частка кредитів банків та інших позик у загальних обсягах капіталовкладень у 2015 році скоротилась на 1,5% порівняно з аналогічним періодом 2014 року і становила 7,3 %, а порівняно із 2012 роком частка кредитів зменшилася у 2,2 рази[124].

У випадку невтручання органів державного управління у вирішення проблемної ситуації, вірогідними видаються подальші негативні наслідки для підприємницького сектора економіки України [17]:

·критичне значення частки власного капіталу підприємств, збільшення кредиторської і дебіторської заборгованості, передусім, безнадійної дебіторської заборгованості, надмірне погіршення фінансової стійкості вітчизняних підприємств;

·зниження рівня платоспроможності і кредитоспроможності суб'єктів підприємництва;

·подальше зниження рівня конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на зовнішніх ринках внаслідок недостатніх обсягів фінансових ресурсів;

·підвищення рівня збитковості підприємств усіх форм власності і, як наслідок, збільшення кількості збанкрутілих підприємств;

·зростання соціальної напруженості в суспільстві внаслідок зменшення рівня реальної заробітної плати та збільшення заборгованості із виплати заробітної плати;

·зниження інвестиційного потенціалу економіки у зв'язку з ускладненим доступом суб'єктів підприємництва до зовнішніх джерел фінансування;

·зростання частки сумнівних та безнадійних боргів;

·формування у суспільстві негативного ставлення до ведення підприємницької діяльності, погіршення підприємницького середовища та подальше скорочення іноземних інвестицій в економіку України.

Для мінімізації негативно впливу чинників на діяльність суб'єктів господарювання та забезпечення довгострокової платоспроможності підприємств України необхідно здійснити заходи щодо [28, с.74]:

·спрощення процедури отримання підприємством кредиту на невелику суму з метою зростання оборотності та пожвавлення господарської діяльності;

·кредитування підприємств пріоритетних галузей економіки на пільгових умовах комерційними банками за рахунок їх довгострокового рефінансування НБУ;

·стимулювання альтернативних способів фінансування (лізинг, факторинг, форфейтинг, акціонування, фінансування по векселях) через урегулювання суперечностей та прогалин законодавства;

·практичного застосування методів податкового регулювання (інвестиційний податковий кредит, податкові канікули, податкова амністія, відтермінування та (чи) прострочення платежів, податкові вирахування);

·надання дотацій, субсидій експортоорієнтованим галузям;

·збільшення державних закупівель продукції, що виробляється пріоритетними галузями економіки;

·використання авансової форми платежів при розрахунках за сировину, матеріали;

·покращення інвестиційного клімату шляхом усунення суперечностей законодавства;

·адаптація законодавства у сфері господарської діяльності до європейських стандартів.

В процесі розвитку економіки України важливою є проблема залучення інвестиційних ресурсів, як для забезпечення ефективності конкретного виробництва, так і для досягнення певної стратегічної мети. В українській економіці надзвичайно актуальною є акумуляція фінансових ресурсів і їх цільове спрямування на здійснення великомасштабних інвестиційних проектів. Однією з найважливіших умов ефективності функціонування суб'єктів господарювання в Україні є формування низки базових засад їх нормальної роботи, серед яких важливе значення має належний рівень взаємодії банківського та промислового капіталів. Об'єднання банків і промислових підприємств здійснюється найрізноманітнішими способами і не базується на стандартних методиках. Найбільш ефективним організаційним оформленням цих інтеграційних відносин в світовій практиці є промислово-фінансові групи (ПФГ) [29, с.63].

Підсумовуючи аргументи економістів та юристів щодо необхідності та доцільності створення та діяльності ПФГ в Україні, слід зазначити, що [39, с.21]:

·у ПФГ залучення фінансових ресурсів пов'язане з процесом їх вкладення та концентрації за напрямами, що забезпечують закріплення і розширення власного сектору на внутрішньому ринку, а також активне проникнення, експансію на світовий ринок;

·об'єднання банків і промисловості, створення підприємствами власних банків полегшує для учасників ПФГ умови кредитування, взаємозаліків, сприяє пом'якшенню небезпеки неплатежів, спрощує процедуру прийняття рішень;

·за допомогою ПФГ уможливлюється пошук і залучення капіталу під великі проекти;

·ПФГ дає змогу диверсифікувати (розподіляти) фінансові ризики;

·ПФГ надає можливості ефективніше здійснювати фінансування науки, техніки й зміцнення обороноздатності країни;

·ПФГ забезпечують міжгалузевий і міжрегіональний переливи капіталу між підприємствами групи;

·ПФГ порівняно з малим та середнім бізнесом мають значно ширші можливості з проведення НДДКР, освоєння високотехнічних виробництв, здійснення великомасштабних проектів за рахунок потенціалу концентрації виробництва, науки і фінансових ресурсів;

·за допомогою створення ПФГ Україна зможе швидше вийти на рівень розвинених держав за рахунок науково-технічних «проривів», впровадження високоефективних ресурсозберігаючих технологій, освоєння випуску конкурентоспроможної продукції;

·перевагою ПФГ є можливість підприємств - учасників групи одного технологічного ланцюга використовувати механізм трансфертних цін;

·створення ПФГ з одним з ефективних шляхів розв'язання проблеми залучення інвестицій у вітчизняну економіку;

·створення ПФГ дає змогу вирішити проблеми забезпечення надійних поставок та збуту продукції, послаблення неплатежів, налагодження взаємозаліків між їх учасниками;

·ПФГ складає умови для реалізації державних програм, підвищення конкурентоспроможності, звуження сфери впливу «тіньової» економіки, посилення керованості економікою в цілому, боротьби із зарубіжними конкурентами;

·за допомогою ПФГ можлива реалізація пріоритетних загальнонаціональних програм, а також отримання учасниками ПФГ необхідної державної підтримки, освоєння довгострокових і перспективних інвестиційних проектів [120].

Варто зазначити, що існуючі співвідношення між власними та залученими джерелами фінансування українських підприємств призводять до зростаючої залежності їх від фінансово-кредитних установ і ринку позичкових капіталів, сприяючи тісній інтеграції банківського та промислового капіталу і створенню таких об'єднань, як промислово-фінансові групи. У результаті їх функціонування на теренах України забезпечуватиметься перерозподіл фінансових ресурсів на користь перспективних галузей, що позитивно вплине на стабілізацію виробництва, сприятиме покращенню інвестиційного клімату, прискоренню науково-технічного прогресу, фінансовій стабілізації підприємств, тобто стимулюватиме розвиток вітчизняної економіки, що зміцнить українську державу [74, с.144].

Отже, для забезпечення оптимізації рівнів ліквідності та платоспроможності підприємств України необхідні конструктивні зміни в організації управління, планування та регулювання економіки через створення специфічних бізнесових об'єднань - ПФГ, які сприятимуть оздоровленню фінансового стану виробничих підприємств [32, с.97].

В процесі розвитку ринкових відносин та інтегрування української економіки в європейську спільноту, проблема реформування податкової системи є надзвичайно актуальною. Діюча податкова система України не повною мірою відповідає вимогам нинішнього стану економіки та суспільних взаємовідносин, а, отже, вимагає кардинальних змін та удосконалення окремих елементів податкового механізму [31, с.95].

Механізм взаємовідносин суб'єктів підприємництва із державою з приводу нарахування та сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів - один із найвагоміших чинників підвищення платоспроможності підприємства. Забезпечити належне функціонування цього механізму дозволить грамотно і раціонально організоване планування податкових надходжень до бюджетів різних рівнів та цільових фондів держави [30,с.94].

Планування податкових надходжень, як чинник впливу на фінансову стійкість, являється інструментом податкового регулювання органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері законодавчої та нормотворчої діяльності з метою наповнення державного бюджету. Серед завдань, які стоять перед державними органами влади в процесі планування податкових надходжень, насамперед, необхідно виділити:

·розробку нормативно-правового забезпечення функціонування системи оподаткування;

·встановлення суспільно-ефективних пропорцій розподілу податкових надходжень між бюджетами різних рівнів, зокрема через підсилення стимулюючої функції оподаткування;

·оптимізацію податкових надходжень;

·контроль за надходженням податків і зборів;

·визначення обсягів податкових надходжень у межах регіону (території), виходячи з потужності податкового потенціалу та можливостей його розширення в перспективі;

·забезпечення збалансованого економічного і соціального розвитку по всій країні.

Чинники, які мають негативний вплив на якість планування податкових надходжень, можна згрупувати таким чином:

·відсутність належної методологічної основи планування податкових надходжень;

·відсутнє належне інституційне забезпечення процесу планування;

·мінливість і недосконалість податкового законодавства;

·нестабільність політичної та соціальної ситуації в державі;

·недосконалість інформаційно-аналітичної бази для розрахунку планових показників;

·відсутність податкової дисципліни платників податків;

·недостатня пропрацьованість чинного законодавства;

·велика кількість правових колізій та неоднозначних трактувань законодавства, які не дозволяють з достатньою точністю визначити законність чи незаконність того чи іншого способу мінімізації податків;

·відсутність в законодавстві України чітких критеріїв оцінки дій платників з податкового планування.

Податкова система України характеризується нестабільністю та громіздкістю податкового законодавства, його суперечністю, складністю в адмініструванні податкових платежів та значними витратами на утримання податкових органів. Усі ці недоліки виступають чинниками формування ризиків втрати платоспроможності, що у свою чергу породжує стимули для ухилення від сплати податків та зборів. Саме тому податкові органи, на нашу думку, повинні не тільки законодавчо усунути усі неточності та протиріччя, а й забезпечити ефективне планування податкових надходжень, базуючись на реальній ринковій ситуації [30, с.95].

У сучасних умовах органи державної влади повинні розробити низку засад державного регулювання суб'єктів господарювання для досягнення ними ліквідності та платоспроможності, як у сфері нормативно-правового регулювання з метою усунення подвійності трактування та неточностей законодавства, а також ряд практичних дій з метою адаптування нормативно-правової бази до умов сьогодення.

Отже, держава повинна зробити ряд комплексних дій, що дозволять суб'єктам господарювання не тільки виживати в сучасних умовах, а й ефективно здійснювати свою фінансово-господарську діяльність, підтримуючи на нормальному рівні показники ліквідності і платоспроможності,щоспричинитьподальшепроцвітанняпідприємницькихструктуртаінтеграцію в європейський простір.

Висновки до розділу 3

Здійснивши пошук шляхів зміцнення ліквідності та платоспроможності підприємств України, можемо зробити такі висновки:

.        Основними чинниками, що мають вплив на ліквідність та платоспроможність підприємств є фаза економічного розвитку системи, грошово-кредитна, амортизаційна, податкова політика держави, наявність споживачів та їх лояльність до підприємства і його продукції, поведінку конкурентів, наявність маркетингових каналів для просування продукції, стратегія управління активами, капіталом та грошовими потоками підприємства, рівень конкуренції, інфляції, низька оборотність оборотних коштів, низька якість фінансового планування на підприємстві, брак власних джерел фінансування.

.        Запропоновано модель управління ризиком втрати платоспроможності суб’єкта господарювання. Дана модель - система, що побудована на основі діагностики ліквідності та платоспроможності підприємства, оскільки будь який суб’єкт господарювання - відкрита система, що піддається впливу зовнішнього середовища та зміни у внутрішньому середовищі чи прийняття певного управлінського рішення знаходить своє відображення у фінансових показниках.

.        Основними шляхами оптимізації підвищення рівня ліквідності та платоспроможності підприємств є прискорення оборотності оборотних активів, оптимізація обсягу дебіторської заборгованості, скорочення суми постійних та змінних витрат, пролонгація короткострокових банківських кредитів, реалізація окремих високоліквідних грошових і фондових інструментів портфеля фінансових вкладень, збільшення грошових коштів на розрахованому рахунку, адаптація методики дослідження до потреб підприємства, поліпшення організації матеріально - технічного забезпечення та реалізації продукції, розроблення методичного забезпечення процесу прогнозування ліквідності та платоспроможності підприємства в найближчому майбутньому.

4. Способом стимулювання підвищення платоспроможності підприємства може бути: спрощення процедури отримання підприємством кредиту на невелику суму з метою зростання оборотності та пожвавлення господарської діяльності; кредитування підприємств пріоритетних галузей економіки на пільгових умовах комерційними банками за рахунок їх довгострокового рефінансування НБУ; стимулювання альтернативних способів фінансування (лізинг, факторинг, форфейтинг, акціонування, фінансування по векселях) через урегулювання суперечностей та прогалин законодавства; практичного застосування методів податкового регулювання (інвестиційний податковий кредит, податкові канікули, податкова амністія, відтермінування та (чи) прострочення платежів, податкові вирахування);надання дотацій, субсидій експортоорієнтованим галузям; збільшення державних закупівель продукції, що виробляється пріорітетними галузями економіки; використання авансової форми платежів при розрахунках за сировину, матеріали; покращення інвестиційного клімату шляхом усунення суперечностей законодавства, розробка законодавчих актів ідентичних для вітчизняного та зарубіжного простору.

ВИСНОВКИ

Результати дослідження за темою магістерської дипломної роботи дають можливість зробити такі основні висновки та пропозиції:

1.Проаналізувавши існуючі підходи до трактування поняття «ліквідність» та «платоспроможність» було ще раз підтверджено їх тісний взаємозв’язок, але разом з тим розмежовано ці поняття. Економічну категорію платоспроможності запропоновано розглядати як здатність підприємства здійснювати перманентну фінансово-господарську діяльність, що є найвищою метою функціонування будь-якого суб’єкта господарювання. Ліквідність більшістю вчених розглядається, як спроможність підприємства своєчасно перетворювати активи на грошові кошти з метою виконання необхідних платежів;

2.Визначення сутнісних характеристик дало можливість чітко виділити види ліквідності підприємства за джерелами забезпечення та періодами оцінки; систематизувати та доповнити класифікацію станів платоспроможності підприємства, що підлягають оцінюванню;

3.Запропонована модель діагностики ліквідності та платоспроможності підприємств передбачає систему абсолютних та відносних показників. Серед абсолютних показників ліквідності та платоспроможності для аналізу використано: надлишок або нестачу відповідних груп активів та пасивів, надлишок або нестачу власних оборотних коштів, а серед відносних: коефіцієнт абсолютної, швидкої, поточної ліквідності, коефіцієнт загальної платоспроможності, коефіцієнт забезпечення власного оборотного капіталу, рівня платіжної готовності та коефіцієнта автономії та фінансової стійкості, коефіцієнт фінансового левериджу. Узагальнюючим показником ліквідності та платоспроможності підприємств є інтегральний показник ліквідності, який дає змогу допомогти підприємству визначити тенденцію руху основних показників ліквідності та здійснити прогнозна найближче майбутнє.

4.Для забезпечення ефективного управління підприємством загалом, керівництву першочергово необхідно забезпечити належну по інформованість менеджерів для прийняття відповідних управлінських рішень, від лагодження процесу інформаційно-аналітичного забезпечення фінансової стійкості. Процес інформаційно-аналітичного забезпечення ліквідності та платоспроможності підприємства - це сукупність процесів, що передбачають визначення потреби в інформації, її збір, перевірку, обробку та зберігання для прийняття управлінських рішень щодо забезпечення ліквідності та платоспроможності підприємства.

5.У процесі аналізу ліквідності та платоспроможності визначених підприємств (ПГОТАПМ «Львівпрхпроект», ПрАТ «Укргіпроцукор», ПАТ «Діпрозаводтранс») було прослідковано тенденцію до зменшення ліквідності та платоспроможності з кожним роком (2012-2016 рр). За аналізований період значення показників не відповідають нормативам. Також можна стверджувати про недостатні обсяги чистого робочого капіталу, невідповідність нормативам показників, ділової активності, фінансової стійкості, структури активів, які мають прямий вплив на стан ліквідності та платоспроможності суб’єктів господарювання. На основі розрахунку відповідних показників, також можна стверджувати про неможливість покращення стану платоспроможності у найближчий період.

6.На основі здійсненого факторного аналізу, можна виокремити фактори, що мають найбільший вплив на ліквідність та платоспроможність підприємств. Основними факторами, що мають позитивний вплив на  стан платоспроможності підприємства є частка податків у поточних зобов’язаннях, фондовіддача, співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованостей. До числа факторів, що мають негативний вплив на платоспроможність підприємств, можна віднести: податкоспроможність підприємства, частка основних засобів в ліквідних активах, частка дебіторської заборгованості та виручки.

7.Для підприємства в умовах мінливості зовнішнього середовища особливо важливим є вчасно виявити чинники впливу на ліквідність та платоспроможність вітчизняних підприємств, як внутрішні, так і зовнішні, тому постає питання відлагодженості процесу моніторингу чинників впливу на ліквідність та платоспроможність підприємств. Автором запропоновано п’ять етапів даного процесу, щ охоплюють визначення суб’єктів моніторингу ліквідності та платоспроможності, вибір цілей, методів, об’єкту моніторингу, делегування відповідальності суб’єктів моніторингу ліквідності та платоспроможності та визначення результату моніторингу ліквідності та платоспроможності.

8.Головними причинами неплатоспроможності підприємства, окрім чинників зовнішнього середовища, можуть бути: помилки у розрахунках планових обсягів виробництва і реалізації продукції, її собівартості; невиконання замовлень; неконтрольоване зростання собівартості продукції; втрата каналів реалізації та постійних замовників; неплатоспроможність покупців і замовників; брак власних джерел фінансування; значне відволікання коштів у дебіторську заборгованість й у надлишкові виробничі запаси; низька якість фінансового планування на підприємстві; низька оборотність оборотних коштів.

9.У сучасних умовах господарювання можна виділити основні шляхи підвищення платоспроможності підприємства: розробка ефективної стратегії розвитку підприємства; відмова від капітальних вкладень, що перевищують фінансові можливості підприємства; зменшення змінних витрат за рахунок автоматизації виробничого процесу; відстрочка й реструктуризація по можливості кредитної заборгованості; прискорення оборотності дебіторської заборгованості та ефективне використання необоротних активів; проведення реорганізації або реструктуризації підприємства, вдосконалення його організаційної структури та корпоративного управління

10.Для мінімізації негативно впливу чинників на діяльність суб'єктів господарювання та забезпечення довгострокової платоспроможності підприємств України необхідно здійснити заходи щодо: кредитування підприємств пріоритетних галузей економіки на пільгових умовах комерційними банками за рахунок їх довгострокового рефінансування НБУ; стимулювання альтернативних способів фінансування (лізинг, факторинг, форфейтинг, акціонування, фінансування по векселях) через урегулювання суперечностей та прогалин законодавства; спрощення процедури отримання підприємством кредиту на невелику суму з метою зростання оборотності та пожвавлення господарської діяльності; практичного застосування методів податкового регулювання (інвестиційний податковий кредит, податкові канікули, податкова амністія, відтермінування та (чи) прострочення платежів, податкові вирахування);надання дотацій, субсидій експортоорієнтованим галузям; покращення інвестиційного клімату шляхом усунення суперечностей законодавства; приведення законодавчих актів у відповідність до вимог ЄС.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Miller F.The Theory of Finance / Fama Miller - Prentice Hall, 1993. - 402 p.

2.Revsine Lawrence. Finansial Analisis Upper Saddle River / Revsine Lawrence, Collins Daniel W., Jhonson Bruse. - N. J.: Printice Yfll, 1999. - 244 р.і:

3.Абрютина М. С. Анализ финансово-экономичес- кой деятельности предприятия: учеб.-практ. Пособие. / М. С. Абрютина, А. В. Грачев. - 2-е изд., испр. - М.: «Дело и Сервис», 2000. - 256 с.

4.Авраменко Т.П. Платоспроможність, контролінг, антикризове регулювання діяльності аграрних підприємств / Т.П. Авраменко// Глобальні та національні проблеми економіки. - 2015. - Вип.3-с. 185-187

5.Ареф’єва О.В., Городницька Д.М. Економічна стійкість підприємства: сутність, складові та заходи з її забезпечення/ О.В. Ареф’єва, Д.М. Городницька//Актуальні проблеми економіки. - 2005. -№5. - с.54-59

6.Багацька К.В. Діагностика і управління ризиком ліквідності підприємства / К.В. Багацька // Економічний аналіз: зб. наук. праць. - 2012. - Вип.11. - Частина 2. - С. 19-22 - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecan_2012_11%282%29__5

7.Базілінська О.Я. Фінансовий аналіз: теорія та практика:навч. посіб. / О. Я. Базілінська - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 328 с.

Бечко П.К., Непочатенко О.А. Сутність платоспроможності підприємств/ П.К.Бечко, О.А.Непочатенко //Вісник ХНТУСГ імені П.Василенка.-2016- Вип 98 - Режим доступу: http://www.khntusg.com.ua/files/sbornik/vestnik_98/16.pdf

1.Білик М.Д. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник / Білик М.Д., Павловська О.В., Притуляк Н.М., Невмежицька Н.Ю. - К.КНЕУ, 2005. - 592с.

Білоусько Т. Ю. Зовнішній моніторинг організацій в конкурентному середовищі / Т. Ю. Білоусько // Вісник Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва. Сер. : Економічні науки. - 2013. - № 7. - С. 55-64. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vkhnau_ekon_2013_7_11

1.Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. В 2-х томах / Игорь Александрович Бланк. - К.: Ника-Центр, 1999. - 592 с

2.Бланк И.А. Управление формированием капитала/ И.А.Бланк - К.:Ника - Центр, 2000. - 512с. - (Серия «Библитотека фінансового менеджера»,Вип 4)

3.Болюх М.А., Бурчевький В.З., Горбатюк М.І. Економічний аналіз: навч. посібник / за заг. ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. - [Вид. 2-е, перероб. і доп]. - К.: КНЕУ, 2008. - 412 с.

Бондаренко П. Факторинг як фінансовий важель суб'єктів господарювання / П. Бондаренко // Науковий вісник. - 2014. - № 2. - С. 5-19. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nv_2014_2_3

1.Варічєва Р.В. Звіт про власний капітал як джерело аудиту операцій з руху власного капіталу / Р. Варічєва // Міжнар. зб. наук. праць: Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу. - 2010. - Вип. 2 (17) - Житомир, 2010. - С. 37-43.

2.Васильева Л.С., Петровская М.В. Финансовый анализ: Учебник. - 3-е издание стереотипное. -М.: КНОРУС, 2008. -816 с.

Васильців Т. Г. Удосконалення методики оцінювання економічної безпеки підприємства / Т. Г. Васильців, Р. М. Микитюк // Науковий вісник НЛТУ України. - 2012. - Вип. 22.14. - С. 181-188. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvnltu_2012_22.14_33

Васильців Т.Г. Пріорітети державної політики сприяння посиленню фінансової стійкості суб’єктів підприємництва України в умовах фінансово-економічної кризи [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://niss.lviv.ua/analytics/134.htm

1.Вдовенко Л. Платоспроможність підприємств: сутність та методика розрахунку показників / Л. Вдовенко // Економічний аналіз: зб. наук. Праць. - 2012. - Вип. 10. - Частина 2. - С. 27-29.

2.Велкова І.Ю. Сучасні методики розрахунку показників ефективності використання оборотних активів підприємств АПК/ І.Ю. Велкова // Вісник соціально - економічних досліджень. - 2013. - Вип. 1.. - с.46-51

Весельська К. Методика визначення коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства / К. Весельська // Економічний аналіз. - 2012. - Т. 10(4). - С. 31-32.- Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecan_2012_10%284%29__8

Власний капітал за видами економічної діяльності станом на 31 грудня 2015 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua.

Власова Н. О.Стан ліквідності та платоспроможності підприємств у сучасних умовах / Н. О. Власова, П. В. Смірнова // Економічна стратегія і перспективи розвитку сфери торгівлі та послуг. - 2012. - Вип.2. - С.84-88. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/esprstp_2012_2_15

1.Власова Н.О. Оцінка ліквідності та платоспроможності підприємств роздрібної торгівлі [Текст] : монографія / Н.О. Власова, Т.С. Пічугіна, П.В. Смірнова; Харк. держ. ун-т харчування та торгівлі - Харків, 2010. - 222 с

2.Гавришко Н.В., Ярощук С.В. Аналіз ліквідності: проблеми узгодженості розрахунку показників //Наукові записки: Зб. наук. праць кафедри економічного аналізу. - Випуск 16. - Тернопіль: Економічна думка, 2006. - С. 91-93.

Гайдаєнко О, Швець О. Факторний аналіз ефективності використання основних засобів на прикладі ПАТ «ОДЕСАКАБЕЛЬ»/ О.Гайдаєнко, О.Швець // Міжнародний збірник наукових праць.-2016 - Вип 1(9) - Част 1 -107-114. - Режим доступу: http://dspace.oneu.edu.ua/jspui/ 123456789/4685/1/%DBB.pdf

1.Галушка Н. Вексель в обліково-аналітичній практиці / Н. Галушка // Галицький економічний вісник. - 2013. - №2(41). - с.110-118

2.Гануляк М. Вдосконалення державного регулювання фінансової стійкості суб’єктів господарювання Українив умовах фінансової кризи / М. Гануляк// матеріали наукової інтернет конференції «Міжнародна економіка ХХI століття: сучасні тенденції та перспективи розвитку» 6 грудня 2010р. Національний університет Державної податкової служби України - с.74-75

3.Гануляк М. Перспективи залучення інвестиційних ресурсів в умовах міжнародної інте рації інвестиційно о ринку фінансово-промисловими рупами економіки України / М. Гануляк // Фінансово-інвестиційна політика в Україні: стан, проблеми, перспективи: Збірник тез дев’ятої науково-практичної студентської конференції, 17 березня 2010 р. Львівський інститут банківської справи Університету банківської справи Національно о банку України - с. 6365.

4.Гануляк М. Планування податкових надходжень як гарант економічної стабільності в державі / М. Гануляк // Матеріали 4 міжнародної науково-практичної студентської конференції 17-18 листопада 2010 р. Львівський інститут банківської справи - с. 94-95.

5.Гануляк М. Податкова система як головна системо утворююча складова соціально-економічно о розвитку національної економіки / М.Гануляк // Світова економічна криза: причини, наслідки та перспективи подолання: Матеріали міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції, 14-15 травня 2010 р. Львівський національний університет імені Івана Франка - с. 95-96.

6.Гануляк М. Промислово-фінансові групи та їх необхідність в Україні / М.Гануляк // Економіка України в умовах посилення глобалізацій них процесів виклики і перспективи: Матеріали міжнародної наукової студентсько- аспірантської конференції, 15-16 травня 2009 р. Львівський національний університет імені Івана Франка - с. 96-97.

Гапак Н. М. Особливості визначення фінансової стійкості підприємства / Н. М. Гапак, С. А. Капштан // Науковий вісник Ужгородського університету. Сер. : Економіка. - 2014. - Вип. 1. - С. 191-196. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvuuec_2014_1_39

Гершун А.М. Анализ внешней среды бизнеса [Електронний ресурс] / Гершун А.М. - Режим доступу: http://www.cfin.ru/management/str ategy/plan/t_e_m_p_l_e_s. s.html

Глущенко В. В. Оцінка фінансової стійкості акціонерних товариств як основи забезпечення стабільного розвитку їх фінансово-кредитного механізму / В. В. Глущенко, А. В. Кравець // Управління інноваційним процесом в Україні/ Національний університет «Львівська політехніка» та ін. - Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2012. - С. 107-108. Режим доступу: http://ena.lp.edu.ua:8080/handle/ntb/14781

1.Горбатенко А.А. Оцінка платоспроможності підприємства в кризових умовах / А.А. Горбатенко // Вісник Української академії Банківської Справи. - 2009. - № 1(26). - С. 31-40.

2.Гудзь О. Є. Діагностика та управління платоспроможністю в аграрних підприємствах / О.Є. Гудзь // Сталий розвиток економіки. - 2011. - № 7 . - С. 323-326.

3.Дахно І.І., Бабіч Г.В., Барановська В.М. / Зовнішньоекономічний менеджмент: навчальний посібник / І.І. Дахно, Г.В. Бабіч, В. М. Барановська. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 568 c. - Режим доступу:http://pidruchniki.com/13820322/ekonomika/analiz_likvidnosti_platospromozhnosti_pidpriyemstva

4.Дерев’яненко Б. Щодо необхідності створення фінансово-промислових груп (економіко-правові аспекти)  / Б. Дерев’яненко //Підприємство, господарство і право. - 2003. -45. - с. 20-23.

Дорошенко А. П. Оцінка ліквідності та платоспроможності в контексті діагностики загального фінансового стану підприємтсва / А. П. Дорошенко. // Ефективна економіка. - 2013. - № 2. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/efek_2013_2_37

1.Економічний аналіз і діагностика фінансового стану підприємства / Видання 2-ге перероблене і доповнене: Навчальний посібник. -К.: ЦУЛ, 2007. -400 с.

2.Єйбоженко О. Система управління оборотними активами підприємства / О. Єйбоженко // Молодіжний науковий вісник УАБС НБУ. - 2013. - №5. - С. 230-239.

3.Єпіфанова, І. Ю. Фінансовий аналіз та звітність: збірник тестових завдань для організації самостійної та індивідуальної роботи студентів / І. Ю. Єпіфанова. - Вінниця : ВНТУ, 2016. - 85 с

Єропутова О.О., Ярошевська О.В. Підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства / О.О. Єропутова, О.В. Ярошевська // Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку: Зб. наук. пр. - Донецьк: ІЕП НАНУ, 2010. - С. 209-223.- Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/

1.Журавльова Ю. Ю. Платоспроможність підприємств та шляхи її забезпечення (на прикладі харчової промисловості) автореф. дис. К.е.н:08.00.08/Журавльова Ю. Ю. - Київ, 2007 - 18с. - Режим доступу:www.irbis-nbuv.gov.ua/.../cgiirbis_64.exe?...Журавльова%2

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV- Режим доступу: http://zakon3.rada.gov. ua/laws/show/996-14

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. - №2343-ХІІ. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2343-12

Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 р.- Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/2657-12

1.Звітність підприємства. Методичні вказівки до проведення практичних занять для студентів напряму підготовки 6.030505 - «Управління персоналом та економіка праці» всіх форм навчання / Укл.: Борисенко Л.І. - Чернігів: ЧНТУ, 2015. - 45 с

2.Золотухін Є. В. Оцінка ефективності використання оборотних активів підприємств електротехнічної галузі / /.В.Золотухін // Управління розвитком. - 2013. - № 18. С. 72-75

Зуб М.О. Особливостіаналізу фінансової стійкості та ліквідності бюджетних установ/ М.О.Зуб// Управління розвитком. -2014. -№4.- С.64-67.- Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Uproz_2014_4_26 <http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Uproz_2014_4_26>

1.Зубкова В.І, Миронович М.С. Використання різних методичних підходів до оцінювання ризику неплатоспроможності транспортного підприємств в АР Крим / В.І. Зубкова, М.С. Миронович // Культура народов Причерноморья. - 2012. - № 252. - С. 54-59. - Бібліогр.: 5 назв. - укр.

2.Зянько В.В., Єпіфанова І.Ю. Фінансовий аналіз та звітність. Практикум. - Вінниця: ВНТУ, 2008. - 83 с.

3.Іванов В. К. Управління платоспроможністю промислового підприємства : автореф. дис. канд. екон. наук : 08.00.04 / В. К. Іванов / Приазов. держ. техн. ун-т. - Маріуполь, 2010. - 20 с

4.Іванов В.К. Сутність платоспроможності промислових підприємств/ В. К. Іванов//Вісник економічної науки України. - 2009-№2- С.41-44

5.Іонін Є. Є. Розв’язання питань методологічного обґрунтування понять ,,платоспроможність” і ,,ліквідність” / Є. Є. Іонін // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 6. - С. 31-36.

6.Капітула С.В. Вплив показників фінансової стійкості на ймовірність банкрутства підприємства/ С.В. Капітула, С.Г.Лисевич, Н.Б. Кормич, М.О. Лосінська// Науковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі.- 2012. -№1- С.250-253.Режим доступу:http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvpusk_2012_1

7.Кащена Н.Б., Лисак Г.Г .Методичні підходи до аналізу ліквідності та платоспроможності підприємства // Економічна стратегія і перспективи розвитку сфери торгівлі та послуг. - Х.: 2005. - Вип.1. - С.105-112.

8.Кизим М.О., Забродський В.А., Зінченко В.А., Копчак Ю.С. Оцінка і діагностика фінансової стійкості підприємства : Монографія. - Х.: Видавничий Дім”ІНЖЕК”, 2003. -144с.

9.Ковалёв В. В. Введение в финансовый менедж- мент / В. В. Ковалёв. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 768 с

Командровська В. Е., Коваль О. В. Проблеми підвищення ефективності діяльності підприємства в умовах кризи [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbu v.gov.ua/portal/soc_gum/ppei/2010 _2 6/Koval .pd f

Конєва Н.О., Шаповалова І.О. шляхи покращення фінансового стану підприємств [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://mdu.edu.ua/spaw2/uploads/files/16_13.pdf.

Концептуальна основа фінансової звітності, видана РМСБО у вересні 2010 р. Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/929_009.

1.Корягін М. В. Звіт про рух грошових коштів: вітчизняний та міжнародний підходи / М. В. Корягін, О. С. Височан // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». - 2003. - № 484 : Проблеми економіки та управління. - С. 104-109

2.Костирко Р.О. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. -Х.: Фактор, 2007. - 784 с.

3.Котляр М. Аналіз ліквідності як важливий етап оцінки фінансової стійкості підприємства / М. Котляр // Вісник ТНЕУ. - 2008. - № 4. - С. 124.

4.Котляр М.Л. Платоспроможність та ліквідність в системі оцінки фінансової стійкості підприємства / Л. М. Котляр// Економічний простір - №11 - 2008. - c. 200

5.Крейнина М. Н. Анализ финансового состояния и инвестиционной привлекательности акционерных обществ в промышленности, строительстве и торговле / М. Н. Крейнина. - М. : АО «ДИС», «МВ - Центр», 2009- 256 с

6.Кривдюк. А.В. Дослідження економічної категорії платоспроможності підприємства / А.В.Кривдюк , С. Є. Яцишина // Економічний простір - №15 - 2008. - с. 200

Крупельницька І.Г. Проблематика економічного аналізу ліквідності і платоспроможності в сучасних умовах / І. Г. Крупельницька, Я. І. Юшко // Інноваційна економіка <http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9625888>. - 2013. - № 8. - С. 319-322. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/inek_2013_8_71 <http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=inek_2013_8_71>

1.Кулик Ю. Місце моніторингу у функціонуванні бізнес-системи / Ю. Кулик // Галицький економічний вісник. -2010. -№4(29). - с.120-124

2.Лагун М. І. Методичні аспекти аналізу платоспроможності підприємства / М. І. Лагун // Формування ринкових відносин в Україні. - 2006. - № 2 (57). - С. 53-57.

3.Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: [монографія] / Л. А. Лахтіонова. - К.: КНЕУ. - 2001. - 388 с.

4.Лещук В.П. Формування фінансового капіталу фінансово- промислових груп / В.П. Лещук // Науковий вісник НЛТУ України. - 2009. - Вип. 19.6.- с.142-146.

Лисун І. Ю. Економічна суть ліквідності та платоспроможності / І. Ю. Лисун // Управління розвитком. - 2014. - № 3. - С. 14-17. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Uproz_2013_3_7

1.Лукін В.О. Звітність підприємства: Опорний конспект лекцій. - Харків: ХІБС УБС НБУ, 2014. - 164 с.

2.Мазаракі А.А., Лігоненко Л.О., Ушакова Н.М. Економіка торговельного підприємства: Підручник / Під ред. Н.М. Ушакової. - К.: Хрещатик, 1999. - 800с

3.Максимова Н. О. Ліквідність та платоспроможність сільськогосподарських підприємств як індикатори їх фінансового стану / Н. О. Максимова // Вісник Східноєвропейського університету економіки і менеджменту. Серія : Економіка і менеджмент. - 2008. - № 1. - С. 68-74.

4.Максімова В. Ф. Бухгалтерський облік: Підручник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 6.050100 «Облік і аудит» - Одеса: ОНЕУ, 2012.

Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій: Наказ Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств і організацій від 23.02.98 № 22. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0214-98.

1.Методика проведення поглибленого аналізу фінансово- господарського стану неплатоспроможних підприємств і організацій, затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 21.03.1999 р. № 37.- Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0288-9

Методичні рекомендації щодо проведення аналізу фінансового стану підприємства-боржникапри отриманні відстрочок (розстрочок) затверджені ДПА України (сьогодні ДФСУ) від 15.06.1998 року Режим доступу: http://ukraine.uapravo.net/data/base53/ukr53399.htm

1.Мисак Н.В., Ященко О.І. Стратегічні аспекти досягнення фінансової стійкості підприємства / Н.В. Мисак, О.І. Ященко // Науковий вісник національного університету НЛТУ України. -2005. -Вип.15.5. -с. 384-389

2.Момот Т.В. Конспект лекцій з дисципліни «Фінансовий аналіз» (для сту- дентів 5 курсу денної і 6 курсу заочної форм навчання спеціальності 7.050106 «Облік і аудит») / Т. В. Момот; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. - Х.: ХНАМГ, 2010. - 183 с

Мороз В. Аналіз факторів, що впливаютьна платоспроможність підприємств / В.Мороз// Всеукраїнська студентська інтернет конференція. Ефективність бізнесу в умовах трансформації економіки , -2010- Режим доступу: http://conf-cv.at.ua/forum/39-187-1

1.Мошенський С.З., Олійник О.В. Економічний аналіз: Підручник / За ред. д.е.н. проф. Заслуженого діяча науки і техніки України Ф.Ф.Бутинця. - 2-ге вид., доповнене і перероблене. -Житомир: ПП «Рута, 2007. -704 с.

2.Непочатенко О. О. Фінанси підприємств [текст]: підручник / О. О. Непочатенко, Н. Ю. Мельничук - Київ : «Центр учбової літ», 2013.-504 с.

Непочатенко О.А. Підходи до управління платоспроможнісю сільськогосподарських підприємств / О.А. Непочатенко // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону.- 2013.Вип.9(2). - с.138-142. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/aprer_2013_9(2)__27........4

Олександренко І.В. Діагностика ліквідності та платоспроможності підприємства / І. В. Олександренко // Актуальні проблеми економіки <http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9623291>. - 2014. - № 6. - С. 419-426. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ape_2014_6_52 <http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=ape_2014_6_52>

1.Олійниченко О.М. Інформаційне забезпечення як важлива складова процесу підготовки, прийняття та контролю реалізації управлінського рішення на підприємстві / О.М. Олійниченко // Економіка харчової промисловості. - 2010. - № 3. - С. 38-42.

Орєхова К.В., Челомбитько М.Ю. Роль та місце ліквідності та платоспроможності підприємства в сучасному економічному середовищі/ К.В.Орєхова// Фінансово-кредитна діяльність, проблеми теорії та практики.-2011-Том 1- №10- Режим доступу: http://fkd.org.ua/article/viewFile/29210/26249

1.Офіційний сайт Публічного акціонерного товариства «Діпрозаводтранс» [Електронний ресурс].      - Режим доступу:http://www.gzt-project.com/

2.Офіційний сайт Приватного акціонерного товариства «Укргіпроцукор».[Електронний ресурс].      - Режим доступу:http://ugs.pat.ua/

3.Поддубная Т.Н. Форфейтинг: проблемы и перспективы/ Т.Н.Поддубная //Вісник Хмельницького національного університету.- Хмельницький: Вид-во Хмельницько НУ. - 2009.- №5.- с.132-134……..с.133 форф

4.Подольська В.О., Яріш О.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. -К.: Центр навчальної літератури, 2007. -488 с.

5.Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, затверджене наказом Міністерства фінансів та Фонду державного майна України від 26.01.2001 р. № 49/121.- Режим доступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0121-01

6.Приймак І.І. Державне регулювання фінансової стійкості суб’єктів господарювання в економіці україни / І.І. Приймак // Вісник Національного університету імені Івана Франка. -2008. -Вип. 39.-С. 438-443.

Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: Наказ Міністерства фінансів України від 07.02.2013 р. № 73- Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0336-13

1.Проблеми організації та методики аналізу ліквідності і платоспроможності підприємств / А.В. Кулик // Екон.-мат. моделювання соц.-екон. систем: Зб. наук. пр. - К.: МННЦІТС НАН та МОН України, 2009. - Вип. 14. - С. 300-332. - Бібліогр.: 33 назв. - укр.

2.Рейтинг життєздатності банків- 2015Електронний ресурс. - Режим доступу:http://forbes.net.ua/ua/business/1388299-rejting-zhittezdatnosti-bankiv-2015

Родіонова О.В., Чех С.О. Організаційна підтримка розвитку ділової репутації підприємства [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Nvdu/2010_1/10rovdrp.htm

1.Рубаха М.В., Нетак О.Б Моніторинг чинників впливунафінансову стійкість / М.В.Рубаха, О.Б.Нетак// Науковий вісник НЛТУ України. - 2013. - Вип. 23.4. - с. 278-285

Рубаха М.В., Цюпа М.-М.П. Прикладні аспекти аналізу оборотного капіталу суб’єкта господарювання/ М.В. Рубаха, М.-М.П. Цюпа // Електронне наукове фахове видання «Ефективна економіка». - 2017. - Вип.4. - Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua

1.Рудницька О.М., Біленська Я.Р. Шляхи покращення фінансового стану українських підприємств / Рудницька О.М., Біленська Я.А. // Вісник «Логістика», Львів: Вид-во НУ ЛП, 2009. - № 649 - С. 132-138.

Сабадаш В.В. Розроблення економічного профілю промислового підприємства: оцінки й показники / В. В. Сабадаш, Ю. М. Лобода // MechanismofEconomicRegulation <http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9670381>. - 2013. - № 3. - С. 100-110. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mre_2013_3_12 <http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Mre_2013_3_12>

1.Савицька Г. В.. Економічний аналіз діяльності підприємства: навч. посібник. - 3-тє вид., випр. і доп. - К. : Знання, 2007. - 668c.

2.Савицька Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 4-е изд., перераб. и доп. - Минск: ООО «Новое знания», 2009. - 80с.

3.Скирпан О.П., Палюх М.С. Фінансовий облік: Навчальний посібник. - Тернопіль: ТНЕУ, 2008. - 407 с. с. 324

4.Скромна О.Ю. Удосконалення методу ланцюгових підстановок при аналізі факторівформкування прибутку підприємства/ О.Ю.Савицька // Вісник аграрної науки Причорномор’я. - 2014. - Вип. 4. - Режим доступу: http:://vanp_2014_4_16.pdf

5.Слободян Н. Г. Аналіз і прогнозування фінансової стійкості підприємства в сучасних умовах: методологія і практика / Н. Г. Слободян // Економічний аналіз : зб. наук. праць .-2014. - Том 18. - № 2. - С. 239-245.

6.Тараненко О.О. Вплив зовнішнього середовища господарювання на економічну стійкість підприємства / О.О. Тараненко // Вісник Хмельницького національного університету. -2010. -4 2, т.1. - с. 118-121.

7.Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства: навч. посібник для студ. екон. спец. вищих навч. закл. / Н.В. Тарасенко / Національний банк України; Львівський банківський ін-т. - 2. вид., стер. - К.: Алерта, 2003. - 486 с.

Терен Г.М. До питання інформаційного забезпечення аналізу ліквідності сільськогосподарських підприємств / Г. М. Терен // Вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту. Економічні науки <http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9672705>. - 2014. - Вип. 1. - С. 358-367. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vchtei_2014_1_48 <http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Vchtei_2014_1_48>

1.Тютюнник Ю. М. Фінансовий аналіз: [навчальний посібник] ; частина І / Ю. М. Тютюнник; 2-гевид., перероб. і доп.- Полтава : РВВ ПДАА, 2014.- 358 с.

2.Унковская, Т. Е. Финансовое равновесие предприятия [Текст] : мо- нографія / Т. Е. Унковская. - К. : Генеза, 1997. - 328 с

Фаріон І.Д. Організація інформаційного забезпечення обліку / І. Д. Фаріон, А. І. Фаріон // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Сер. : Економічні науки <http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9670822:%D0%95%D0%BA.%D0%BD.>. - 2010. - Вип. 25(1). - С. 18-21 . - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Znpchdtu_2010_25%281%29

1.Федорович Р.В. Економічний аналіз: навч. посібник [Текст] / В.М. Серединська, О.М. Загородна, Р.В.Федорович. - Тернопіль: Астон, 2010 - 624 с.

Фещенко О.П. Розрахунок показників фінансового стану господарських товариств з урахуванням нових форм фінансової звітності / О. П. Фещенко // Бізнес Інформ <http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9614572>. - 2015. - № 2. - С. 229-236. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/binf_2015_2_39 <http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=binf_2015_2_39>

1.Финансовый анализ: методы и процедуры [уч.] / В. В. Ковалев - М.: Т-во «Финансы и статистика» - 2001. - с. 424

2.Фінансове забезпечення діяльності фінансово - промислових груп в економічній системі держави: Автореф. дис..канд. екон. Наук: 08.04.01/ Є.О Бесараб; Національна академіянаук України інститут економічного прогнозування. - Київ, 2003. - 21 с.:табл. - укр.

3.Фінансовий аналіз. Методичні рекомендації для проведення практичних занять та самостійної роботи студентів // Укл. Н.І. Синькевич., С.М. Співак - Тернопіль: ТНТУ ім. І. Пулюя, 2016. - с. 136.

Цюпа М-М.П. Управління платоспроможністю підприємства/ М.-М.П. Цюпа//Економічні наукові інтернет - конференції. Секція1.Економіка та підприємництво.- 2016. - Режим доступу: http://www.economy-confer.com.ua/full-article/2133

1.Цюпа М.-М.П. Факторинг як інструмент вирішення фінансових проблем підприємства/ М.-М.П Цюпа//Стратегічні орієнтири. Сучасні тенденції фінансового ринку 2016. - 2016. - Режим доступу:http://libfor.com/index.php?newsid=2680

Чистий прибуток (збиток) підприємств за видами економічної та промислової діяльності станом на31 грудня2015 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/

1.Шеремет А.Д., Негашев Е.В. Ш49 Методика финансового анализа деятельности коммерческих организаций. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ИНФРА-М, 2008. - 208 с.

2.Шершньова З.Є. Стратегічне управління: підручник/ З.Є. Шершньова - [2 - ге вид., перероб і доп]. - К.:КНЕУ, 2004. - 699с.

Шпильова В.О. Фінансовий менеджмент в кризових умовах господарювання[Електронний ресурс] / В.О.Шпильова// Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Сер: Економічні науки. - 2013. Вип.33(1). - с.160-164.- Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Znpchdtu_2013_33(1)__29

1.Экономика предприятия [Текст] : учебник для вузов / под ред. Ф. К. Беа, Э. Дихтла, М. Швайтцера ; пер. с нем., научн. ред. пер. А. Павлова, К. Рихтера, В. Антонова. - М. : ИНФРА-М, 1999. - 928 с.

Яремик Х.Я. Методичні підходидо оцінки платоспроможності підприємства/ Х.Я. Яремик// Ефективна економіка. - 2015. -№ 11. Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/11_2015/34.pdf

Ярошевська О. В. Методи оцінки ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства / О. В. Ярошевська // Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку. - 2013. - 2013. - С. 175- 193.Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/sim_2013_2013_16

Ярошевська О. В. Резерви поліпшення основних техніко-економічних показників діяльності підприємства / О. В. Ярошевська // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету. Економічні науки. - 2010. - Вип. 17. - С. 145 - 152. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Npkntu_e_2010_17_25

Яцишин Н. Методика аналізу фінансового стану підприємства / Н. Яцишин // Економічний аналіз <http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9670845>. - 2012. - Т. 10(4). - С. 439-445. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecan_2012_10%284%29__102 <http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=ecan_2012_10(4)__102>