Концерн - сучасна форма об'єднання

Концерн - сучасна форма об'єднання

Вступ

концерн організаційний законодавчий

Концерн є виробничо-господарським комплексом, учасники якого взаємопов’язані технологічними та коопераційними зв’язками. Вони передають концерну значно більше повноважень, ніж асоціації та корпорації, створюючи централізовані фінансові фонди та підпорядковуючись централізованій організаційній структурі. При інтеграції у формі концерну відбувається об’єднання усіх сфер діяльності, досягнення ефекту досягається шляхом горизонтального або вертикального, технологічно взаємопов’язаного виробничого комплексу. Концерн можна охарактеризувати як сучасна ефективна форма інтеграції суб’єктів господарювання

Концерн представлений в законодавстві України як статутне об’єднання промислових підприємств, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі на умовах повної фінансової залежності від одного або групи підприємств. Прикладами концернів є «GeneralMotors», «FordMotor», «DaimlerChrysler». В Україні ‒ це концерни «Стирол», «Електромашзавод», «Хлібпром».

Об’єктом дослідження роботи є концерн як організаційно-правова форма об’єднання підприємств.

Предметом дослідження роботи є економічні відносини у процесі функціонування концернів.

Метою роботи є дослідження функціонування концернів як сучасної форми об’єднання.

Відповідно до поставленої мети, завданнями роботи є:

–       охарактеризувати теоретичні аспекти функціонування концерну як сучасної організаційно-правової форми об’єднання підприємств;

–       проаналізувати функціонування концернів в Україні протягом 2012-2015 рр.;

–       вивчити зарубіжний досвід та виявити можливі шляхи вдосконалення функціонування концернів як сучасної форми об’єднання в Україні.

Інформаційна база дослідження: законодавство України, статистична інформація, наукові праці сучасних вчених, теоретичні дослідження провідних економістів у галузі функціонування концернів, офіційна інформація щодо діяльності ПАТ «Концерн Хлібпром».

При написанні курсової роботи були використані наступні методи: загальноекономічні та специфічні, а саме: методи фінансового аналізу, порівняння, статистичні, системні.

1. Теоретичні аспекти функціонування концерну як сучасної організаційно-правової форми об’єднання підприємств

.1 Сутність поняття «концерн» та його характеристика

У вітчизняній та зарубіжній літературі викладено багато визначень поняття «концерн». Даний термін запозичений з німецької мови (куди прийшов з англійської, а початок бере від латинського «concernere» − змішувати) і тісно пов’язаний з історією розвитку економіки Німеччини та особливостями німецького законодавства. Проте перші концерни з’явились не там. Вважається, що перший концерн у світі і прообраз майбутніх конгломератів створив у Флоренції КозімоМедічі. Група його компаній ще в кінці XIII − початку XIV століття мала представництва в тому числі в Ісландії і в Африці, відправляла співробітників і транспортувала товари з Азії по Великому шовковому шляху, включала в себе банки і торгові доми. Саме поняття «концерн» виникло тільки через кілька сотень років. Спочатку виникли утворення схожі на сучасні біржі (хоча прообрази існували з 1351 р. у Венеції, перша біржа відкрилася в Амстердамі в 1602 р.), потім з розвитком індустріалізації активізувалася банківська діяльність і приватні підприємства почали об’єднуватись в групи, концерни і конгломерати [13, с. 23].

Різні погляди щодо визначення поняття «концерн» наведено у табл. 1.1. Усі вони зводяться до того, що концерн є фінансово-промисловою групою суб’єктів господарювання. Типовою характеристикою є збереження юридичної і господарської самостійності учасників, але з урахуванням координації з боку домінуючих структур. Учасники концернів об’єднують не лише економічний потенціал, але і зусилля в ринковій стратегії.

Таблиця 1.1. Різні трактування поняття «концерн»

Засновником концерну може бути лише юридична особа. Мінімальна кількість учасників - 2. Концерн як організаційно-правова форма об’єднання підприємств не здійснює підприємницької діяльності, а реалізовує представницькі функції учасників.

Концерни характеризуються високим ступенем централізації широкого кола функцій науково-технічного, виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової та зовнішньоекономічної діяльності, наявність цілого ряду власних виробництв і відокремленого виконавчого апарату. Більшою мірою − це складні комплекси промислових, торгових, сервісу та інших підприємств, що функціонують на принципах господарського самоврядування [26, С. 166].

Отже, основною перевагою концерну є концентрація фінансових та інших ресурсів. Концерн визначається як юридична особа, що є об’єднанням підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту тощо з метою спільного просування інтересів. Важлива ознака концернів − єдність власності вхідних фірм, підприємств, банків.

1.2    Законодавче регулювання діяльності концернів в Україні

Відповідно до законодавства України [7, 12], концерн є однією із форм об’єднання підприємств. Об’єднання підприємств (юридичних осіб) − господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств (юридичних осіб) з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Характерні ознаки концерну як об’єднання підприємств:

−       утворюються підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, мають право утворювати об’єднання підприємств;

−       в об’єднання підприємств можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об’єднання підприємств, утворені на території інших держав;

−       утворюються на невизначений строк або як тимчасові об’єднання;

−       є юридичною особою;

−       державна реєстрація об’єднання підприємств здійснюється відповідно до статті 58 Господарського кодексу України.

У додатку А наочно представлено ознаки концерну як об’єднання підприємств.

Таким чином, діяльність концернів в Україні регламентується Господарським кодексом України (далі - ГКУ). Відповідно до статті 120 ГКУ, концерн є господарським об’єднанням, окрім якого виокремлюють: асоціації, корпорації, консорціуми, інші об’єднання підприємств, передбачені законом. Також зазначено, що державні і комунальні господарські об’єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об’єднання (комбінат, трест тощо).

Концерном визнається статутне об’єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну [7].

Можливі результати перебудови організаційно-економічного механізму з метою утворення концерну (Додаток Б):

−       дезінтеграція і утворення самостійно господарюючих підприємств;

−       трансформація із збереженням контролю над підприємствами;

−       трансформація з частковою дезінтеграцією, коли окремі підприємства виділяються з концерну і не входять в нове утворення [16].

Утворення концерну може потребувати попередньої згоди Антимонопольного комітету України. Державна реєстрація здійснюється з урахуванням вимог Положення про концентрацію [20]. В свою чергу, Положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України щодо попереднього отримання дозволу на концентрацію суб’єктів господарювання (Положення про концентрацію) розроблено відповідно до Законів України (далі - ЗУ) «Про захист економічної конкуренції» [21], «Про Антимонопольний комітет України» [22] з метою запобігання монополізації товарних ринків, зловживанню монопольним (домінуючим) становищем, обмеженню конкуренції.

Згідно з Положенням по концентрацію, попереднє одержання дозволу Антимонопольного комітету України (далі - Комітет) або Адміністративної колегії Комітету на концентрацію є обов’язковим, коли сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 12 мільйонам євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року, і при цьому, у разі формування концерну:

− вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів, у тому числі за кордоном, не менш як у двох учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року, у кожного;

−       вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів Україні хоча б одного учасника концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року.

Завдяки великомасштабної концентрації капіталу, виробничих потужностей і можливості диверсифікації концерни володіють певною стійкістю до коливань кон’юнктури, здатні вигідно перерозподіляти інвестиції, концентрувати їх на найбільш рентабельних напрямках [19, С. 138].

Отже, діяльність концернів строго регулюється нормативно-правовою базою у зв’язку з ризиком монополізації ринку шляхом об’єднання підприємств. При цьому, головним джерелом монополізації є не сам процес концерноутворення, не зростання абсолютних розмірів підприємств, а перевищення попиту над пропозицією. Поки потреба не задоволена, навіть невелике вузькоспеціалізоване підприємство може диктувати умови і бути не меншим джерелом монополізації, ніж великий концерн.

1.3 Організаційні засади функціонування концернів

Утворення концернів значною мірою зумовлене необхідністю переміщення капіталу з менш перспективних галузей промисловості в більш перспективні, а також для реалізації значних фінансових проектів.

На сучасному етапі розвитку економічних відносин концерни здійснюють значний вплив і на розвиток економіки високорозвинених країн Північної Америки і Західної Європи. Під словом «концерн» тут розуміють об’єднання групи підприємств (дочірніх фірм) навколо одного підприємства (материнської компанії), яка володіє контрольним пакетом акцій цих підприємств.

Другою ознакою концернів є те, що вони діють на підставі статутів, затверджених власниками або уповноваженими ними органами, і не мають установчих договорів. Отже, предмет і цілі їх діяльності визначають власники або уповноважені ними органи, а не самі члени об’єднань. Об’єднання капіталу та зосередження адміністративних функцій у руках центрального органу управління надає змогу більш ефективно реалізовувати значні фінансові проекти та оперативно реагувати на зміну ринкової кон’юнктури [3]. Переваги та недоліки концерну показані в табл. 1.2.

Таблиця 1.2. Переваги та недоліки концерну [3, С. 9]

Форма об’єднання, характерна для концерну, передбачає посилення контролю за діяльністю учасників, низький рівень їх самостійності та високий ступінь централізації діяльності, що здійснюється ними на постійній основі. Наведені вище визначення поняття «концерн» характеризують головним чином мету діяльності учасників об’єднання підприємств, проте, не дають змоги проаналізувати основні відмінності між об’єднаннями підприємств. Останнє, зокрема, негативно впливає на організацію бухгалтерського обліку [5, С. 67].

Таблиця 1.3. Аналіз організаційно-правових форм об’єднань підприємств [5, С. 68]

Особливе місце в проблематиці концернів як суб’єктів господарювання займають питання класифікації. Для цілей аналізу та вдосконалення організаційно-економічного механізму управління концернами у зарубіжній практиці розроблено морфологічний класифікатор концернів. В якості підстави поділу запропоновано одинадцять первинних ознак:

)  види діяльності;

2)      засновники концерну;

)        приналежність до галузей виробництва;

)        приналежність до території;

)        ступінь охоплення циклу відтворення кінцевої продукції;

)        форма власності;

)        механізм об’єднання ресурсів підприємства;

)        масштаб здійснення господарської діяльності;

)        орган, що приймає рішення;

)        метод прийняття рішень вищим органом;

Вибір раціонального варіанту повинен здійснюватися виходячи з конкретних умов функціонування підприємств, а також ряду організаційних та економічних передумов [16].

Залежно від характеру інтеграційних зв’язків між компаніями розрізняють такі види концернів: вертикальний, горизонтальний, змішаний (конгломерат).

Вертикальні концерни ‒ зв’язують підприємства з послідовних рівнів одного технологічного ланцюжка. Будь-яке з величезних нафтових підприємств можна розглядати як приклад вертикального концерну. Наприклад, концерн «Лукойл», в якому в єдину структуру поєднані нафтовидобувні підприємства, нафтопереробні підприємства і торговельна мережа ‒ десятки або сотні автозаправок по країнах СНД. Так як технологічний процес одного з підприємств вертикального концерну залежить від дій іншого, їх виробничі плани завжди або погоджені, або просто «доведені» зверху. Нафтодобувне підприємство повинно видобувати не менше, ніж стільки, скільки може переробити нафтопереробне, а нафтопереробне має забезпечити бензином всі заправки. По суті, вертикальний концерн ‒ це одна фірма, просто настільки величезна, що існувати їй доцільніше у вигляді окремих підприємств.

Горизонтальний концерн, як і вертикальний, об’єднує підприємства однієї галузі. Тільки не послідовних ланок технологічного ланцюжка, а одного. Якщо вертикальні холдинги частіше існують для повного контролю циклу виробництва кінцевого продукту, то мета горизонтальних ‒ посилення позицій у конкурентній боротьбі. Це може відбуватися за рахунок збільшення географічного охоплення території або за рахунок розширення асортименту продукції, сегмента цільового ринку. Горизонтальним концерном є мережа магазинів або мережа готелів, що охоплює півкраїни (географічний розподілений горизонтальний концерн), або такий гігант «Укртелеком», розподілений не тільки географічно, а й за видами послуг.

У чистому вигляді горизонтальні і вертикальні концерни зустрічаються не часто. Більшість концернів ‒ змішані (конгломерати). Наприклад, ті ж самі нафтові концерни, з одного боку, що об’єднують підприємства різних рівнів ‒ вертикальними зв’язками, а з іншого ‒ підприємства одного рівня ‒ ті ж самі численні бензозаправки.

Якщо управління технологічним концерном нагадує управління підприємством, то управління конгломератом нагадує управління портфелем інвестицій. Конгломерат утворюється якщо підприємець або група підприємців, у яких з’являються вільні гроші, починають скуповувати все, що здатне принести ще гроші, тобто, здатне генерувати фінансовий потік. У конгломерат може входити одночасно сільськогосподарське підприємство, фабрика з виробництва білизни і агентство нерухомості. Діяльність цих підприємств важлива для власника з точки зору отримання прибутку. Такі конгломерати в єдиному господарському плані не потребують. Їх спільний господарський план позбавлений сенсу, так як всі підприємства конгломерату планують свою діяльність самостійно. Їх загальним планом є зведений фінансовий план, в якому зазначено дохід, що принесе кожне з підприємств конгломерату.

У світі відомим конгломератом є «General Electric». Спеціалізація цього конгломерату здійснюється у двох галузях: енергетична та електротехнічна. Отже, основними напрямками діяльності конгломерату є: виробництво електротехнічних, електронних, медичних устаткувань, а також техніки та комплектуючих в авіаційній сфері, різноманітна побутова техніка тощо. В основі діяльності цієї компанії значна увага зосереджується на розвитку та реалізації основних здобутків інноваційної діяльності [28, С. 88-89].

З погляду системи участі в капіталі можна виділити два види концернів: концерн підпорядкування і концерн координації. Концерн підпорядкування означає технологічну взаємозалежність виробництв. Концерн координації поєднує різні види діяльності, що має на меті здійснення єдиної політики: фінансової, наукової, технічної, кадрової тощо [10, С. 120].

Отже, концерн - це форма об’єднання (як правило, багатогалузевого) самостійних підприємств, зв’язаних за допомогою системи участі в капіталі, фінансових зв’язків, договорів про спільність інтересів, патентно-ліцензійних угод, тісного виробничого співробітництва.

Основні особливості концернів:

–       досить жорстка форма інтеграції компаній;

–       концерн є об’єднанням виробничого характеру;

–       компанії, які входять до концерну, номінально залишаються самостійними юридичними особами, а фактично підпорядковані єдиному господарському керівнику;

–       централізоване фінансово-економічне управління, проведення науково-технічної політики, ціноутворення, використання виробничих потужностей, кадрова політика;

2. Аналіз функціонування концернів в Україні протягом 2013-2015 рр.

2.1 Аналіз тенденцій функціонування концернів як сучасної форми об’єднання в Україні за 2013-2015 рр.

Загальновідомо, що світова тенденція характеризується глобалізацією ринку та укрупненням бізнесу. За останні роки спостерігаються процеси злиття крупних корпорацій, поглинання крупними корпораціями маленьких підприємств, тимчасові об’єднання в альянси для досягнення короткотермінових цілей. Роль інтеграційного формування підприємств як найскладнішої та найперспективнішої організаційної форми підприємництва зростає в епоху постіндустріального, інформаційного суспільства, оскільки об’єднання підприємств є найбільш конкурентоспроможним елементом висококонцентрованої та інтегрованої світової економіки.

Посилення конкуренції, реструктуризація економіки, підвищення цін на українські товари на світовому ринку, жорсткі зовнішні фінансові обмеження стали підставою для появи установ корпоративного управління. Економічне зростання значною мірою зосереджується у великих фінансово-промислових групах, у яких є можливості обійти формальні інституції. Вони використовують зв’язки власності, приватні відносини з державними керуючими органами, здійснюють прямий тиск на державні виконавчі та регуляторні установи. Ці групи роблять певний позитивний внесок в економіку України та відіграють значну роль у розвитку інституцій корпоративного управління та фінансового посередництва. Поряд з тим вони створюють певні перешкоди для розвитку України:

–       інтеграційні об’єднання обмежують чесну конкуренцію;

–       заохочують до непрозорості та корупції;

–       ускладнюють доступ до іноземних ринків, інтеграцію до світової економіки;

–       послаблюють зв’язок між економічним зростанням країни та підвищенням добробуту широких верств населення.

Так, концентрація багатства в руках невеликої кількості привілейованих груп може зумовити поляризацію розподілу доходів. Разом з тим, зниженню рівня бідності та підйому доходів населення перешкоджають обмеження можливостей для підприємництва та доброчесної конкуренції збоку організаційно-правових об’єднань підприємств [24].

Збільшення кількості бізнес-груп та об’єднань підприємств в Україні створює ситуацію, за якою стабілізуються умови конкурентної боротьби, нівелюється нечесна бізнесова практика та приховані інсайдерські схеми. Посилення конкуренції та інші позитивні зміни в українському бізнес-середовищі потребують від фінансових коаліцій працювати в межах закону та підвищувати свої стандарти відкритості та прозорості. Концерни та інші об’єднання проявляють підвищену увагу до свого іміджу для використання міжнародних ринків капіталу та забезпечення доступу до більш широкого ринку товарів.

Об’єднання менших підприємств дедалі активніше відстоюють свої вимоги щодо забезпечення справедливих умов співіснування. Найважливішими сферами швидкого інституційного розвитку в Україні за останнє десятиліття є комерційна банківська діяльність, корпоративне управління, реструктуризація, конкуренція та зростання й розширення діяльності організаційно-правових форм об’єднання підприємств.

Концерни згідно класифікації державного комітету статистики відносяться до об’єднань юридичних осіб, куди також входять корпорації, асоціації, консорціуми, концерни, інші об’єднання юридичних осіб [8].

Спостерігається негативна тенденція кількості інтегрованих форм підприємств, у т.ч. і концернів. Кількість концернів у 2015 році зменшилась на 155 од. (або на 44,3%) порівняно з 2014 роком та на 164 од. (або на 45,7%) порівняно з 2013 роком. Таким чином, наведені показники свідчать про повільний хід процесів об’єднання підприємств в Україні.

Вищенаведений аналіз проведений на підставі статистичних даних Державної служби статистики. Але більшість підприємств в Україні, що позиціонують себе як концерни чи інші види об’єднань, не мають в назві «корпорація», «консорціум», «асоціація», «концерн». Так як на законодавчому рівні об’єднання підприємств, що ведуть асоційований бізнес, не мають ніяких пільг в оподаткуванні, а ведення консолідованої звітності потребує не тільки досвідчених фахівців, але й додаткових витрат, підприємства зовсім не заінтересовані афішувати та легалізувати свої «корпоративні відносини». Так, в склад підприємств, що випускають продукцію під торговельною маркою «Олком», входять Мелітопольський міський молокозавод, Київський маргариновий завод. Харчові підприємства іншого спрямування - олійно-жирові - Мелітопольський олійно-екстракційний завод, Мелітопольський елеватор, Мелітопольський консервний завод - ще в 90-х роках утворили промисловий холдинг. Ці об’єднання фінансово допомагають один одному, налагодили ланцюг внутрішньо-холдингового постачання сировини, мають змогу агресивно лобіювати свої інтереси в органах влади та на ринках збуту. При чому форма юридичного існування кожного з підприємств, що входить до об’єднання - незалежна юридична особа у вигляді ПАТ. Відповідно, при ідентифікації даних підприємств в органах статистики вони розглядаються як незалежні юридичні особи, а не як концерн або холдинг.

Це одна з важливих причин недостовірного відображення ходу процесів глобалізації бізнесу в Україні, наслідком якої є значна кількість невідображених в статистиці концернів та інших об’єднань підприємств.

Зауважимо, що іноземні компанії під терміном «корпорація» розуміють всі види об’єднань підприємств, а також всі підприємства з акціонерним капіталом. Офіційна статистика України розмежовує окремо концерни, корпорації, асоціації, консорціуми та інші форми об’єднання [6]. Тобто проведення аналізу даної сфери є відносним та не достатньо об’єктивним.

Під час оцінки зазначених тенденцій слід врахувати, що організаційно-правові форми утворюються під впливом різних факторів, зокрема:

–       цілей, які ставить підприємець (група підприємців) і шляхів їх виконання;

–       форми власності і способу утворення стартового капіталу;

–       методів здійснення виробничо-господарської діяльності та управління підприємством;

–       законодавчо-нормативної бази щодо створення, функціонування й ліквідації діяльності суб’єктів господарювання.

Оскільки концерн є однією із сучасних форм об’єднання підприємств, слід врахувати, що конкурентоспроможність та інноваційні перспективи національної економіки безпосередньо залежать від вкладу у виробництво продукції (товарів, робіт, послуг) суб’єктів господарювання, які відрізняються між собою за розмірами. У поняття «розмір організації» закладається обсяг річного доходу та чисельність працівників. Зокрема, до мікропідприємств відносяться суб’єкти підприємницької діяльності будь-якої форми господарювання, в яких середня кількість працівників за фінансовий рік не перевищує 10 осіб, а річний дохід не більше 2-х млн. євро, до малих підприємств відносяться такі підприємства, де кількість працівників не більше 50 осіб, а обсяг доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 10 млн. євро. До великих підприємств, відносяться такі підприємства, де середня кількість працівників за фінансовий рік перевищує 250 осіб, а обсяг доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік перевищує 50 млн. євро. До середніх відноситься решта підприємств [2, С. 34].

При аналізі тенденцій утворення та функціонування суб’єктів підприємництва різних розмірів та організаційно-правових форм господарювання необхідно звернути увагу на положення теорії організації, теорії організаційної поведінки, теорії фірми. Зокрема, наукові джерела по теорії організації та теорії фірми дозволяють систематизувати залежність окремих виробничих та управлінських процесів від розміру організації. Малі розміри організації - це менша спеціалізація робіт і стандартизація діяльності, більша централізація повноважень, незначна частка в обсягах виробництва продукції (товарів, робіт, послуг), обмежені перспективи розширення виробництва та соціального захисту працівників. Великі розміри організації - це більша спеціалізація робіт та стандартизація діяльності, менша централізація повноважень, досить висока частка в обсягах виробництва товарів (послуг), можливість розширення виробництва та капіталізації, вища продуктивність праці, більш широкі можливості соціального захисту працівників. Середні розміри організації мають гірші умови для розвитку, ніж великі, але значно кращі, ніж малі.

На основі статистичної інформації, що крім суб’єктів господарювання різних розмірів включає також фізичних осіб-підприємців України, в процесі дослідження розраховані пропорції їх вкладу у виробництво продукції (товарів, робіт, послуг). Розподіл кількості зайнятих показав, що за результатами 2014 року із загальної чисельності працівників 9,7 млн. осіб на підприємствах працювало 76,1%, фізичні особи-підприємці охоплюють 23,9% всього працюючого населення. Що стосується їх вкладу у обсяги виробництва та реалізації продукції, то тут пропорції інші. Внесок підприємств у 2014 році був на рівні 93,4%, а фізичних осіб-підприємців - 6,6%.

Необхідно підкреслити, що дані для аналізу обмежені тим переліком співставних і однакових показників по великих, середніх, малих підприємствах і фізичних особах-підприємцях, які наводяться в офіційній статистиці. Що стосується можливостей порівняння результатів роботи великих, середніх і малих підприємств, то дані представлені більш широко. І це дає змогу проаналізувати пропорції між підприємствами різних розмірів із врахуванням обсягів реалізованої продукції, величини заробітної плати на одного працюючого, капітальних інвестицій, задіяних ресурсів, фінансових результатів (утворених боргів, отриманих прибутків (збитків), рентабельності).

Таблиця 2.1. Основні показники діяльності великих, середніх та малих підприємств України [27]

Порівняння динаміки показників за сім років у розрізі великих, середніх та малих підприємств (табл. 2.1) дає підстави зробити висновок, що великі підприємства мають кращі результати. Зокрема, у 2015 році вони при частці у загальній кількості суб’єктів економіки 0,2% створили робочі місця для 32,2% від усіх працюючих, забезпечили найвищий рівень заробітної плати, виробили та реалізували 42,4% від всього обсягу продукції. Середні підприємства при кількості зайнятих 40,7%, реалізували 41% продукції від загального обсягу. Малі ж підприємства при тому, що становлять 95% від загальної кількості підприємств, створили робочі місця для 27% зайнятого населення, забезпечили 16,6% реалізації продукції від загальних обсягів по країні [9].

Таким чином, можна констатувати певні переваги для національної економіки діяльності великих та середніх форм організації підприємницької діяльності. Відповідно, з метою ефективного функціонування економіки України, варто переймати досвід розвинених країн і сприяти утворенню концернів як сучасної форми об’єднання та інших організаційно-правових інтеграційних форм господарювання.

2.2 Аналіз результатів діяльності ПАТ «Концерн Хлібпром» за 2011-2013 рр.

Для всебічного аналізу функціонування концернів як сучасної форми об’єднання, дослідимо показники діяльності ПАТ «Концерн Хлібпром».

ПАТ «Концерн Хлібпром» [18] одне з найбільших підприємств українського ринку хліба, яке щодня виготовляє до 300 тонн продукції - хлібної, хлібобулочної, кондитерської та тістових напівфабрикатів. В структуру Компанії входить 8 переробних підприємств, що розташовані у Львівській та Вінницькій областях.

За 11 років існування Компанія зарекомендувала себе, як добросовісний виробник, надійний партнер та прогресивний галузевий оператор. Компанія залишається одним з найбільших інвесторів та роботодавців в регіонах своєї присутності.

Хлібозаводи, що увійшли до складу «Хлібпрому» не втратили десятиріччями напрацьованих рецептів і продовжують в регіонах політику виробництва з натуральної сировини. А завдяки впровадженню технології шокового розмороження. Компанія розширила свої ринки за межі України - в США, країни СНД та ЄС.

Співпраця з найбільшими торговими мережами країни та орієнтація на міжнародні стандарти якості продукції стимулює Компанію у впровадженні інноваційних рішень у виробничі процеси. Підрозділи «Концерну Хлібпром» отримали сертифікати ISО 9001 та ISO 22000:2005. На кожному виробничому майданчику Компанії діє власна акредитована лабораторія якості, що здійснює контроль за продукцією на всіх ланках виробничого процесу. А в рамках програми технічного розвитку Компанія інвестує у високотехнологічне обладнання з Німеччини, Швейцарії, Франції, Голландії.

У табл. 2.2 та на рис. 2.4-2.5 представлено обсяги виробництва та реалізації основних видів продукції «Хлібпром» за 2013 рік.

Таблиця 2.2. Обсяги виробництва та реалізації основних видів продукції «Хлібпром» за 2013 рік

Інвестиційна політика Компанії спрямована на розвиток продуктових лінійок, зниження собівартості продукції, економію вичерпних ресурсів та оновлення виробничих потужностей. В своїй діяльності компанію підтримують провідні міжнародні організації, такі як Міжнародна фінансова корпорація та Північна екологічна фінансова корпорація.

У 2010 році «Концерн Хлібпром» увійшов у сотню компаній з найвищим рівнем корпоративного управління. Однойменний кодекс діє в Компанії ще з 2005 року. Компанія відзначена за свою інформаційну відкритість, а фінансовий аудит звітності «Концерну Хлібпром» проводять фахівці всесвітньо відомого аудитора - EY («Ернст енд Янг»).

Фінансові результати ПАТ «Концерн Хлібпром» за 2011-2013 рр. відображено у табл. 2.3.