Сучасний стан та показники динаміки природно-заповідного фонду Запорізької області
Запорізький національний університет
Сучасний стан та показники динаміки
природно-заповідного фонду Запорізької області
Лебедєва Н.І., Петриченко В.В., Компанієць А.В.
Анотація
До складу природно-заповідного фонду Запорізької
області входять 342 об’єкти (площею понад 150 тис. га), що належать до 9
категорій ПЗФ. На території області розташовано 23 об’єкти загальнодержавного
значення, площею майже 134 тис. га (87,9% від загальної площі ПЗФ області).
Щодо структури ПЗФ найбільш кількісно представлені категорії заказники та
пам’ятки природи (і серед об’єктів загальнодержавного, і місцевого значення);
за площею найбільшу частку мають національні парки (62,08% площі ПЗФ області)
та заказники (36,15% площі ПЗФ області). Показник заповідності для Запорізької
області складає 4,63%, він майже в 3 рази менший за науково-обґрунтований. По
окремих її районах цей показник коливається від 0,02% до 20,31%. Індекс
інсуляризованості по районах Запорізької області коливається в межах 0,15-1, а
для області складає 0,37. Встановлено, що значна частка в структурі ПЗФ області
припадає на екологічно нестійкі, невеликі за площею території. Природоохоронний
індекс Запорізької області складає 3,72. Причинами недостатньо раціональної
взаємодії об’єктів екомережі області між собою є високий рівень господарського
освоєння території, значна фрагментарність та нерівномірний розподіл об’єктів
ПЗФ територією області.
Ключові слова: природно-заповідний фонд (ПЗФ),
категорії територій та об’єктів ПЗФ, показник заповідності, індекс
інсуляризованості, природоохоронний індекс.
Вступ
Із кожним роком загострюється проблема виживання
людства в умовах зростаючого дефіциту природних ресурсів, зниження біологічного
та ландшафтного різноманіття. Збільшення безсистемного техногенного впливу
людини на довкілля призвело до утворення природно-антропогенних ландшафтів,
заміни природних біоценозів агороценозами та урбанізованими екосистемами,
спрощення структури природних ландшафтів та зменшення біогеоценотичного
різноманіття [1, 2].
Сучасний етап охорони довкілля базується на
інтеґральному підході збереження біосфери та всіх її екотонів, у рамках якого
створюється глобальна мережа природоохоронних територій. Ця мережа є своєрідним
"барометром" стану природних систем. Контролювати стан змінених і
безперервно змінюваних біогеоценозів та визначати масштаби змін стану певних
угруповань, ступінь і спрямованість їхніх трансформацій можливо лише за умови
збереження еталонів - екосистем, що перебувають в близькому до природного стані
[3].
Розбудова загальноєвропейської екологічної мережі
(екомережі) стала одним із пріоритетів європейської природо-охоронної політики
та одним із головних інструментів збереження біорізноманіття [4].
Складові екомережі мають особливу
природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, слугують
збереженню природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного та
рослинного світу, підтриманню загального екологічного балансу і забезпеченню
фонового моніторингу довкілля. Тому мета досліджень полягала у визначенні
сучасного стану та геопросторових особливостей природно-заповідного фонду
Запорізької області.
природний заповідний інсуляризованість індекс
Матеріали
та методи досліджень
Запорізька область розташована в зоні помірних
широт із достатньо активною атмосферною циркуляцією. Клімат -
помірно-континентальний, що відрізняється спекотним і сухим літом та зимою з
періодичними відлигами й нестійким сніговим покривом. Однією з особливостей
клімату території є значні коливання погодних умов в окремі роки. Вологі роки
змінюються різко засушливими, які супроводжуються додатковою дією суховіїв [5,
6].
Уся територія Запорізької області розташована в
межах степової зони - Північного, Південного та Сухого степу. У системі
фізико-географічного районування територія області займає частину
Дністровсько-Дніпровської північно-степової провінції,
Лівобережно-Дніпровсько-Приазовської північно-степової провінції,
Причорноморської середньостепової провінції та Причорноморсько-Приазовської
сухостепової провінції. За геоботанічним районуванням територія області
знаходиться в Чорноморсько-Азовській степовій підпровінції Причорноморської
степової провінції Європейсько-Азіатської степової області. Поряд із степовим
типом рослинності тут зустрічаються лісовий, луговий, болотяний та водяний типи
рослинності. Наявність на фоні плакорного степу річкових долин та ярів створює
ряд місць існування, де формуються лісові ценози. Деревинна рослинність
зустрічається переважно на півночі зони. Байрачні ліси зустрічаються переважно
серед ярів степу. У заплаві річки Дніпро розвинені невеличкі ліси -
зустрічаються збіднені діброви й переважають ділянки з чорної тополі, білої
верби; значні простори зайняті верболозом. Також тут поширені колкові ліси -
невеликі за площею і достатньо компактні деревинно-чагарникові угруповання
[6-9].
Сучасний розподіл і чисельність населення тварин
степової зони зумовлені тими змінами, які відбулися під впливом людської
діяльності. Запорізька є однією з найбільш трансформованих та
сільськогосподарсько освоєних областей України - сільськогосподарські угіддя
складають 82,5% від загальної площі області. Слід зазначити, що зменшення
чисельності багатьох видів тварин у регіоні відбулося в першу чергу через
порушення природних місць існування під впливом антропогенної трансформації
ландшафтів [6, 10].
Запорізька область належить до найбільш
антропогенно-змінених регіонів держави. Незважаючи на постійне збільшення площі
природно-заповідного фонду, його частина в загальній площі території області не
повною мірою відповідає міжнародним стандартам та стратегії планування
території. Потужний промисловий і сільськогосподарський потенціал, з одного
боку, сприяв розвитку господарської діяльності в області, а з іншого - запустив
процеси регресу і навіть деградації природних екосистем [10].
У статті використані матеріали Департамента
екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації.
Під час аналізу даних застосовували порівняльно-географічний, математичний та
графічний методи досліджень.
Результати
та їх обговорення
Відповідно до Закону України "Про
природно-заповідний фонд України" класифікаційна структура ПЗФ України
включає в себе 11 категорій. Категорія природно-заповідного фонду - це форма
організації, статусу охорони і виду збереження, відтворення та використання
територій та об’єктів, що входять до складу ПЗФ [11]. Сьогодні до складу ПЗФ
Запорізької області входять об’єкти 9 категорій: природний заповідник (ПЗ),
національний природний парк (НПП), регіональний ландшафтний парк (РЛП),
заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища, дендрологічний та зоологічний
парки, парки - пам’ятки садово-паркового мистецтва (табл.1). За останні 20
років площа територій та об’єктів ПЗФ досліджуваного регіону збільшилася майже
в 3 рази, а показник заповідності (ПЗ) - більше ніж у 2 рази (табл.1) і станом
на 01.01.2016 році складає 4,63%. У різних регіонах України ПЗ коливався від
2,25% до 15,71% [12]. Запорізька область належить до 13 адміністративних
одиниць, у яких ПЗ не перевищує 5%.
По районах Запорізької області показник заповідності
(ПЗ) коливається від 0,02% до 20,31%. ПЗ одинадцяти районів області
(Куйбишевський, Новомиколаївський, Токмацький, Пологівський, Гуляйпільський,
Чернігівський, Веселівський, Михайлівський, Розівський, Вільнянський,
Великобілозерський р-ни) не перевищує 1 %, чотирьох (Бердянський,
Кам’янко-Дніпровський, Запорізький та Оріхівський р-ни) коливається від 1% до
5%, двох (Мелітопольський, Приморський р-ни) - від 5,1% до 10%. Найвищі
показники заповідності мають Василівський (10,99%), Якимівський (15,01%) та
Приазовський (20,31%) р-ни Запорізької області.
На території Запорізької області розташовано 342
об’єкти загальною площею понад 150 тис. га (табл.2). Найбільші за кількістю
об’єкти ПЗФ, площа яких не перевищує 50 га (247 об’єктів, що складає 1,9% від
загальної площі ПЗФ області).
Рис. 1. Структура територій та об’єктів ПЗФ
Запорізької області загальнодержавного значення (станом на 01.01.2016 р.)
Серед територій та об’єктів ПЗФ місцевого
значення і за кількістю, і за площею переважають заказники. Їхня площа
коливається від 0,5 га до 1237,5 га (у середньому - 72,9 га).
Показник щільності об’єктів ПЗФ для України
складає 1,34 об’єкта/100 км2, а для Запорізької області становить
1,26 об’єкта/100 км2. Найвищим він є в Запорізькому та Бердянському
районах (2,33 та 2,04 об’єкта/100 км2 відповідно). У
Великобілозерському, Вільнянському, Гуляйпільському, Кам’янсько-Дніпровському,
Куйбишевському,
Мелітопольському, Новомиколаївському, Оріхівськом
та Токмацькому районах цей показник коливається від 1 до 2, а у Василівському,
Веселівському, Михайлівському, Пологівському, Приазовському, Приморському,
Розівському, Чернігівському,
Якимівському районах - від 0 до 1 об’єкта/100 км2.
Одним із показників якості ПЗФ певного регіону
також є індекс інсуляризованості (розчленованості) території (ІІ), значення
якого коливається в межах від 0 до 1. Чим вищим є значення цього індексу, тим
більшу частку в територіальній структурі ПЗФ мають дрібні ділянки площею до 50
га [13].
Індекс інсуляризованості Запорізької області
складає 0,37 (коливається по районах у межах 0,15-1). Для 11 районів цей
показник коливається від 0,15 до 0,47, а для 9 - від 0,5 до 1. Це свідчить, що
більша частина об’єктів є екологічно нестабільними незначними за площею
територіями, які не виконують своїх природоохоронних функцій. Значна
розчленованість територій та об’єктів ПЗФ може спровокувати скорочення площі
певних ділянок, втрату зв’язків між ними та шляхів розселення видів, а в
решті-решт призвести до зменшення біорізноманіття.
Природоохоронний індекс (ПІ) території є сукупною
оцінкою представленості різних категорій у структурі природоохоронної мережі
певної території. Для Запорізької області ПІ дорівнює 3,72, а найвищим він є в
Приазовському (1,21) та Якимівськму (0,57) районах.
Проведений аналіз вказує на те, що об’єкти
екологічної мережі Запорізької області недостатньо раціонально взаємодіють між
собою. Серед можливих причин можна визначити:
високим рівень господарського освоєння території:
цілинні степи майже повністю замінені на агроценози з широкою мережею
полезахисних лісосмуг, у результаті безконтрольної меліорації, зарегулювання та
забруднення річок трансформації зазналилучні та водні екосистеми); інтенсивне
застосування в агроценозах інсектицидів і гербіцидів; надмірний випас худоби та
щорічне випалювання сухої рослинності в балках, заплавах річок тощо;
- значна фрагментарність
природно-заповідних об’єктів;
- нерівномірний розподіл
об’єктів ПЗФ територією області.
Висновки
До складу природно-заповідного фонду Запорізької
області входять 342 об’єкти (площею понад 150 тис. га), що належать до 9
категорій ПЗФ. На території області розташовано 23 об’єкти загальнодержавного
значення, площею близько 134 тис. га (87,9% від загальної площі ПЗФ області).
Щодо структури ПЗФ найбільшою кількістю представлені категорії заказники та
пам’ятки природи (і серед об’єктів загальнодержавного, і місцевого значення);
за площею найбільшу частку мають національні парки (62,08% площі ПЗФ області)
та заказники (36,15% площі ПЗФ області).
Показник заповідності для Запорізької області
складає 4,63%, який майже у 3 рази менший за науково-обґрунтований (15%). По
окремих її районах цей показник коливається від 0,02% до 20,31%.
Індекс інсуляризованості по районах Запорізької
області коливається в межах 0,15-1, а для області складає 0,37. Встановлено, що
значна частка в структурі ПЗФ Запорізької області припадає на екологічно
нестійкі, невеликі за площею території та об’єкти.
Природоохоронний індекс Запорізької області
складає 3,72.
Література
1. Мальчикова
Д.С. Заповідання природних територій в структурі заходів з оптимізації
навколишнього середовища Херсонщини / Д.С. Мальчикова, Ю.О. Білик, Г.І. Козара
// Теорія і практика заповідної справи в Україні: зб. наук. праць. - К., 2005.
- С.72-77.
2. Олейниченко
В.Д. Екологічна мережа як шлях до відтворення екологічної стабільності
[Електронний ресурс] / Олейниченко В.Д. // Збірник наукових статей "Ш-го
Всеукраїнського з’їзду екологів з міжнародною участю". - Вінниця, 2011. -
Т.1. - С.233-236. - Режим доступу: http://eco.com.ua/
3. Природно-заповідна
мережа Волинської області: параметри сучасного стану, показники динаміки,
картографічні моделі [Електронний ресурс] / І.П. Ковальчук,
. Костюшин В.А.
Індикативна схема екологічної мережі басейну р. Південний Буг та методичні
підходи до створення національної екомережі України / Костюшин В.А., Василюк
О.В., Коломицев Г.О. - К.: Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАНУ,
Національний екологічний центр України, 2011. - 28 с.
. Географічна
енциклопедія України: Т.2/Відпов. ред.О.М. Маринич. - К.: Українська Радянська
Енциклопедія ім. М.Л. Бажана, 1990. - С.27-32.
. Пащенко В.М. Степная
зона / А.М. Маринич, В.М. Пащенко, П.Г. Шищенко // Природа Украинской ССР.
Ландшафты и физико-географическое районирование - К.: Наукова думка, 1985. -
С.122-217.
. Чибилев А.А. Лик
степи / А.А. Чибилев. - Л.: Гидрометеоиздат, 1990. - 192 с.
. Географічна енциклопедія
України: Т.3/Відпов. ред.О.М. Маринич. - К.: Українська Радянська Енциклопедія
ім. М.Л. Бажана, 1993. - С.75-343.
. Геоботанічне
районування Української РСР / Відп. ред. А.І. Барбарич. - К.: Наук. думка,
1977. - 304 с.
. Твоє майбутнє -
земля за порогами. - Запоріжжя: Дніпровський металург, 2015. - 276 c.
. Закон України
"Про природно-заповідний фонд України" / Відомості Верховної Ради
України від 25.08.1992 - 1992 р. - № 34. - С.502.
. Аналіз стану
природно-заповідного фонду України. Інформаційно-аналітичні матеріали та
пропозиції Міністерства екології та природних ресурсів України до рекомендацій
слухань комітету Верховної ради України з питань екологічної політики,
природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи
[Електронний ресурс]. - К., 2015. - 48 с. - Режим доступу: http://pryroda.
in.ua/lystopad/files/2015/02/analizpzf022015. pdf
<http://pryroda.in.ua/lystopad/files/2015/02/analizpzf022015.pdf>
. Пилипенко Г.П.
Оцінка природно-заповідного фонду території Задністров’я для обґрунтування
регіональної екологічної мережі / Г.П. Пилипенко, С.П. Тодорова // Геополитика
и экогеодинамика регионов. - 2014. - № 2 (10). - С.714-718.