Стан нормативно-правового забезпечення оцінки екологічної небезпеки вуглеводневого забруднення компонентів екосистеми
СТАН НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОЦІНКИ ЕКОЛОГІЧНОЇ НЕБЕЗПЕКИ ВУГЛЕВОДНЕВОГО ЗАБРУДНЕННЯ КОМПОНЕНТІВ ЕКОСИСТЕМИ
Крайнюков О.М.
Кривицька І.А.
Постановка проблеми. Відповідно до Концепції Державної програми проведення моніторингу навколишнього природного середовища [1] одним із важливих завдань системи моніторингу є оцінка стану природних компонентів і впливу на їх якість відповідних забруднюючих речовин.
Така оцінка базується на порівнянні отриманих значень показників складу і властивостей відповідних компонентів, за якими проводяться спостереження, у даному випадку поверхневих, підземних вод і ґрунтів, з нормативними значеннями цих показників, встановлених законодавчими актами. Основним законодавчим документом у галузі, до якої відносяться нафтогазовидобувні та переробні комплекси, є Закон України «Про нафту і газ» від 12.07.2001 р. № 2665-ІІІ. Статтею 45 цього Закону наголошено, що субєкти господарської діяльності, які здійснюють користування нафтогазоносними надрами, видобуток, транспортування, зберігання, переробку нафти, природного газу, газового конденсату та реалізацію продуктів їх переробки, повинні додержуватись вимог законодавства про охорону довкілля, нести відповідальність за його порушення і здійснювати технічні та організаційні заходи, спрямовані на зменшення шкідливого впливу на нього.
У розвиток положень 45 статті Закону була прийнята Постанова Верховної Ради України від 20.07.2003 р. № 1310-ІУ «Про стан дотримання вимог природоохоронного законодавства при здійсненні діяльності, повязаної з надрокорис- туванням в Україні». Як видно із назви даної Постанови, питанням екологічної безпеки надро- користування Урядом України надається велике значення. Зокрема, в Постанові підкреслюється, що негативний вплив на навколишнє природне середовище, порушення природної екологічної рівноваги є наслідком (поряд з іншими причинами) відсутності належної адміністративної та кримінальної відповідальності надрокористува- чів за систематичні порушення вимог природоохоронного законодавства.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз підзаконних актів, нормативних та інших документів, які регламентують природоохоронну діяльність у галузі нафтогазовидобувної та переробної галузей, показав, що науково обґрунтовані вимоги до якості компонентів навколишнього природного середовища, що підлягають негативному впливу внаслідок забруднення нафтопродуктами, існують лише для поверхневих вод. Зокрема, гранично допустима концентрація (ГДК) нафтопродуктів для води водних обєктів рибогосподарського водокористування складає 0,05 мг/л [2], а для води водних обєктів гос- подарського-питного та культурно-побутового водокористування - 0,3 мг/л [3]. Водогосподарськими органами колишніх держав-членів Ради Економічної Взаємодопомоги були розроблені «Единые критерии качества вод» [4], у яких для поверхневих вод за вмістом нафтопродуктів було прийнято таку класифікацію: дуже чисті - нафтопродукти відсутні; чисті - 0,05 мг/л; незначно забруднені - 0,1 мг/л; забруднені - 0,3 мг/л; сильно забруднені - 1,0 мг/л; дуже сильно забруднені - > 1,0 мг/л.
Що стосується вимог до якості підземних вод, то для них нормативу нафтопродуктів не встановлено, тому в Україні використовують ГДК для води водних обєктів господарсько-питного та культурно-побутового водокористування - 0,3 мг/л. Таке ж значення ГДК нафтопродуктів відповідно до ГОСТа «Вода питьевая» [5], рекомендується і для питної води, оскільки серед 10 унормованих показників (жорсткість загальна, поліфосфати, залізо, марганець, мідь, цинк, сульфати, хлориди, сухий залишок, pH) норматив на вміст нафтопродуктів не встановлено, а у п.1.6 означеного ГОСТа стверджується, що концентрація хімічних речовин, які не вказано у цьому переліку, не повинна перевищувати ГДК для води водних обєктів господарського-питного та культурно-побутового водокористування за органолептичними і санітарно-токсикологічними ознаками, тобто 0,3 мг/л. У переліках унормованих показників національного документа з нормування якості питної води - Держ.САНПіНі [6] нафтопродукти також відсутні, а у п. 2.5.2 даного документу наголошено «Вода не має містити інші компоненти, спроможні змінювати її органолептичні властивості - цинк, поверхнево-активні речовини, нафтопродукти, феноли в концентраціях, що визначаються стандартними методами досліджень». Тобто, відповідно до цього запису, значення ГДК нафтопродуктів поставлено у залежність від використаної методики їх вимірювання.
Таких методик на цей час існує велика кількість і кожна з них має відповідні характеристики чутливості та похибки вимірювання.
Окремого розглядання заслуговує питання щодо нормування якості ґрунтів. Згідно з Концепцією екологічного нормування допустимого антропогенного навантаження включає гранично допустимі й орієнтовно допустимі концентрації у ґрунтах хімічних речовин, залишкових концентрацій пестицидів, агрохімікатів, важких металів, нафти та нафтопродуктів, радіонуклідів. Із забрудненням ґрунтів забруднюються інші тісно повязані з ними компоненти довкілля [7]. Ґрунти вважаються забрудненими, якщо концентрація нафтопродуктів досягає рівня, за якого: починається пригнічення рослинного покриву; знижується продуктивність сільськогосподарських земель; порушується природна рівновага в ґрунтовому біоценозі (відбувається витиснення одним-двома домінуючими видами рослин та мікроорганізмів інших видів, зникають види альгофлори, мезофауни тощо); відбувається латеральна і радіальна міграція нафтопродуктів із ґрунту до підземних або поверхневих вод; погіршуються водно-фізичні властивості і структура ґрунтів; значно збільшується (до 10% і більше) частка вуглецю нафтових вуглеводнів у органічному вуглецю ґрунтів.
Мінімальний рівень вмісту нафтопродуктів у ґрунтах, за якого відбувається погіршання якості природного середовища, у більшості країн не встановлений через значну залежність від властивостей ґрунтів і самих нафтопродуктів, кліматичних умов, типу рослинності і землекористування. Отже, обєктивними норми будуть тільки за умови їхньої диференціації залежно від усіх вищезазначених факторів.
Прийняті в різних державах кількісні підходи щодо нормування вмісту нафтопродуктів у ґрунтах обумовлюються характером регіонального забруднення середовища, ступенем її індустріалізації, екологічною політикою, а також фізико- географічними умовами.
Аналіз діючих на території України нормативних документів показав, що на цей час для оцінки рівня забрудненості ґрунтів нафтопродуктами використовується орієнтовно-допустима концентрація (ОДК) нафти в ґрунті, яка складає 4000 мг/кг. Означена ОДК була встановлено в 1997 році при розробці галузевого стандарту [8].
У роботі [9] наводяться такі рівні регламентації забруднених нафтопродуктами ґрунтів: орієнтовно-допустиму концентрацію (ОДК) 4000 мг/кг ґрунту, встановлену за критерієм фітотоксич- ності; забруднення на рівні 4000-10000 мг/кг, за якого очищення ґрунту може бути досягнуте шляхом активізації процесів природної біодегра- дації; забруднення з перевищенням 10000 мг/кг, яке передбачає докорінну рекультивацію.
Відповідно до [10] для чорноземної зони України пропонується встановити такі градації забруднення ґрунтів нафтою та нафтопродуктами (табл. 1).
Таблиця 1 Оцінка забрудненості ґрунтів нафтою і нафтопродуктами для чорноземної зони України
Ступінь забрудненостіВміст нафтопродуктів, мг/кгНезабрудненіменше 400Слабо забруднені3000-6000Середньо забруднені6000-12000Сильно забруднені12000-25000Дуже сильно забрудненіпонад 25000
За вмістом бітумінозних речовин ті ж автори [10] пропонують підрозділити чорноземні ґрунти
України на: незабруднені - 0,04%; слабо забруднені - від 0,3 до 0,6%; середньо забруднені - від 0,6 до 1,2%; сильно забруднені - від 1,2 до 2,5%; дуже сильно забруднені - понад 2,5% бітумінозних речовин.
У роботі [11] нафтохімічне забруднення ґрунтів пропонується оцінювати за вмістом бенз(а)пирену (ГДК - 0,02 мг/кг) за такою шкалою: незабруднені - бенз(а)пирен відсутній; слабо забруднені - вміст складає 1 ГДК; середньо забруднені - від 1 до 3 ГДК; сильно забруднені - від 3 до 10 ГДК; дуже сильно забруднені - понад 10 ГДК.
У Російській Федерації ГДК нафтопродуктів встановлено також не для всіх компонентів природного середовища: крім нормативів для води водних обєктів рибогосподарського та господар- ського-питного і культурно-побутового водокористування, про що відзначалося раніше, з 2002 р. у РФ діють ГДК нафтопродуктів для питних вод - 0,1 мг/л [12]. Для ґрунтів норматив ГДК нафтопродуктів не встановлено, а відповідно до «Порядку визначення збитків від забруднення земель хімічними речовинами», затв. Мінприроди Росії у 1993р., рекомендується використовувати такі показники рівня забрудненості земель (табл. 2).
Таблиця 2 Показники рівня забрудненості земель нафтопродуктами
Забруд нююча речовинаВміст, мг/кгКлас/рівень забрудненостіI допусти- мийII низькийIII середнійIV високийV дуже високийНафта та нафтопродукти<10001000 20002000 30003000 5000>5000Бензол<0,30,3-11-33-10>10Толуол<0,30,3-1010-5050-100>100Ксилоли<0,30,3-33-3030-100>100
Нормування безпечного вмісту нафтопродуктів у ґрунтах у різних країнах розробляється з урахуванням регіонального характеру особливостейзабруднення геологічного середовища й фізико- географічних умов, що сприяють (або утруднюють) процесам самоочищення. Авторами роботи [13] стверджується, що оцінка рівня забрудненості ґрунтів повинна базуватися на визначенні впливу вуглеводневого забруднення на продуктивність ґрунтового шару - біологічно активної частини літосфери, тому пропонується ґрунти вважати забрудненими, якщо при вмісті в них нафтопродуктів починається пригнічення або деградація рослинного покриву і відбувається істотна перебудова структури рослинного співтовариства; знижується продуктивність сільськогосподарських земель; порушується природна рівновага в ґрунтовому біоценозі; відбувається вимивання нафтопродуктів із ґрунтів у підземні або поверхневі води.
У Чеській Республіці рівень забрудненості ґрунтів нафтопродуктами визначається за їх гранично допустимими концентраціями для окремих сполук з урахуванням критерію безпечного використання земель, наприклад, для бензолу вміст у концентрації від 0,03 (фонове значення) до 0,5 мг/л свідчить про незначне забруднення ґрунту; вміст нафтопродуктів від 0,5 до 0,8 мг/л може негативно впливати на здоровя людей; понад 0,8 мг/кг - відповідає рівню забруднення, який являє собою ризик для навколишнього середовища і здоровя людей.
У ряді країн ЄС прийнято такі допустимі рівні забруднення нафтопродуктів: у Німеччині - 2000 мг/кг; у Нідерландах вміст нафтопродуктів 1000 мг/кг свідчить про незначне забруднення, а вміст 5000 мг/кг потребує проведення природоохоронних заходів [14]. Взагалі ж законодавством цієї країни для оцінки забруднення ґрунтів і ґрунтових вод прийняті три рівні, у залежності від яких необхідне проведення тих чи інших природоохоронних заходів. У роботі Піковського Ю.І. відзначається [15], що необхідно використовувати «фоновий рівень», що представляє собою регіональний фон вмісту токсичних елементів і речовин, характерний для території даної країни. Наведено приклад, коли за перший сигнальний рівень було прийнято 50 мг/кг ґрунту, за другий сигнальний рівень - 1000 мг/кг - це підвищене забруднення, яке вимагає спостереження за динамікою забруднення й усунення причини забруднення, за третій сигнальний рівень - 5000 мг/кг - високе забруднення, за якого необхідно проводити термінове очищення ґрунтів і ґрунтових вод.
Більш складна система діє у Канаді, яка заснована на визначенні нижнього рівня концентрацій нафтових вуглеводнів, небезпечних для здоровя людей і навколишнього середовища [16]. Ця система передбачає варіанти гранично допустимого вуглеводневого навантаження по відношенню до 10 видів обєктів впливу - ґрунтового і рослинного покриву, підземних, поверхневих вод та ін. Передбачена також диференціація оцінки впливу забруднення нафтопродуктами зони аерації ґрунтів та на їх глибині понад 1,5 м. нафтопродукт ландшафт екологічний концентрація
Висновки. Таким чином, аналіз нормативних та інших документів, які встановлюють вимоги до якості компонентів природного середовища - ґрунтів, поверхневих і підземних вод, свідчить про недосконалість нормативного забезпечення оцінки екологічної небезпеки навколишнього природного середовища.
Список літератури
1.Про схвалення Концепції Державної програми проведення моніторингу навколишнього природного середовища. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 р. № 992-р.
2.Обобщенный перечень предельно допустимых концентраций (ПДК) и ориентировочно безопасных уровней воздействия (ОБУВ) вредных веществ для воды рыбохозяйственных водоемов. - М.: Изд. ВНИРО, 1990. - 46 с.
3.Санитарные правила и нормы охраны поверхностных вод от загрязнений. Утв. замминистра здравоохранения СССР от 04.07.1988 г. № 4630-88.
4.Единые критерии качества вод. - М.: Изд. СЭВ, 1982. - 70 с.
5.ГОСТ 2874-82 Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль качества.
6.Державні санітарні правила і норми «Вода питна, гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання». Затв. наказом МОЗ України від 23.12.96 р. № 383.
7.Концепція екологічного нормування допустимого антропогенного навантаження на ґрунтовий покрив / За ред. д. с. -г. н., проф. С. А. Балюка, д.т.н., проф. М. І. Ромащенка. - Київ.: Аграрна наука, 2004. - 34 с.
8.ГСТУ 41-00 032 626-00-007-97. Галузевий стандарт України. Охорона довкілля. Спорудження розвідувальних і експлуатаційних свердловин на нафту та газ на суші.
9.Мірошниченко М. М., Фадєєв А. І. та ін. Фактори деконтамінації ґрунтів, що зазнали вуглеводневого забруднення, та нормування допустимих навантажень // Ґрунтознавство. - Київ - Дніпропетровськ, 2002. - Том 3, № 3-4. - С. 75-79.
10.Демидиенко А. Я. Пути восстановления плодородия нефтезагрязненных почв черноземной зоны Украины // Восстановление нефтезагрязненных почвенных экосистем. - М.: Наука, 1988. - С. 197-205.
11.Посібник до ВБН 33.5.5-01-97. Організація і ведення еколого-меліоративного моніторингу. - К.: Ілім УААН, 1997. - Ч. 1: Зрошувальні землі. - 94 с.
13.Трофимов С. Я., Амосов Я. М. и др. Влияние нефти на почвенный покров и проблема создания нормативной базы по влиянию нефтезагрязнения на почвы // Вест. МГУ. Сер. Почвоведение. - 2000. - № 2. - С. 30-34.
14. Kriteria znicisteni zemin a podzemni vody. Priloha Zdpravodaje MZP CR. roc. 6. - 1996. - 8 c.
15.Пиковский Ю. И. Проблема диагностики и нормирования загрязнения почв нефтью и нефтепродуктами // Почвоведение. - 2003. - № 9 - С. 1132-1140.
16.Canadian Council of Ministers of the Environment. Canada-wide standards for petroleum hydrocarbons in soil. Technical Supplement. - 2001. - 23 p.
Анотація
Показано, що оцінка впливу нафтопродуктів на якість компонентів ландшафту та екологічний стан території на цей час здійснюється шляхом співставлений фактичного вмісту нафтопродуктів з їх гранично допустимими концентраціями (ГДК). ГДК нафтопродуктів встановлено для води водних обєктів рибогосподарського (0,05 мг/л) та господарсько-питного і комунально-побутового (0,3 мг/л) водокористування. Для ґрунтів встановлено орієнтовно допустиму концентрацію (ОДК) для сирої нафти, яка складає 4 г/кг, тимчасом як компонентний склад інших видів вуглеводневої сировини (природного газу, газового конденсату) суттєво відрізняється від нафти. Нормативні вимоги до якості підземних вод взагалі не встановлено. Ключові слова: нафтопродукти, нормування, система моніторингу, орієнтовно-допустима концентрація, гранично допустима концентрація.