язок погашення та обслуговування даних позик переноситься на плечі Державного казначейства.
Державний борг має економічно обґрунтовані межі. Однією з головних характеристик становища боргової залежності країни є відношення суми державного боргу до ВВП. Міжнародний банк реконструкції та розвитку критичним рівнем цього показника вважає 80-100 %. За даними Організації економічного співробітництва та розвитку, відбувається зростання зовнішньої заборгованості у світі. Особливо вирізняються стрімкими темпами зростання заборгованості країни, що розвиваються. До категорії країн із надмірним рівнем заборгованості належать ті, які протягом останніх років мали перевищення критичного значення хоча б одного з таких показників: відношення величини накопиченого боргу до ВВП становило понад 80 % або відношення величини боргу й відсоткових платежів до експорту перевищувало 220 %. У більшості країн світу величина державного боргу регулюється законодавчо. В Україні величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60 % фактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту.
Боргова політика нашої держави почала формуватись у 1994-1995 рр., коли державне запозичення набуло масового характеру, хоча початок було покладено міжурядовими позикам ще в 1992 р. З 1994 р. Україна стала одержувати кредити від міжнародних фінансових організацій (МФО), а з 1995 р. залучати кошти через комерційні позики на зовнішньому фінансовому ринку і шляхом випуску облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) на внутрішньому ринку. Усього за дев'ять років (19932001 рр.) Україною ззовні було залучено 20,7 млрд. дол. США. Система внутрішнього запозичення найбільшого розвитку досягла у 1997-1998 рр., коли щорічно мобілізовувалося на фінансування бюджетного дефіциту понад 8 млрд. грн. Однак після фінансової кризи 1998р. внутрішні запозичення пішли на спад і в даний час істотного значення в мобілізації коштів не відіграють. Проблеми запозичення на внутрішньому фінансовому ринку ускладнюються недостатнім розвитком фінансово-банківської інфраструктури, котра не в змозі акумулювати тимчасово вільні фінансові ресурси (збереження). У країнах із розвиненою ринковою економікою основними кредиторами держави є фізичні особи. Але в Україні залучення державою коштів від населення утруднене, по-перше, через низький рівень доходів громадян, а, по-друге, внаслідок недовіри до держави і до банків. Разом з тим за оцінками експертів на руках у населення перебуває 8-10 млрд. дол. США готівкою, а вклади населення в комерційних банках, у тому числі і в Ощадному банку України, постійно зростають - щорічно в середньому на 35-50 %. Це свідчить про наявність потенційних можливостей у подальшому нарощуванні державних внутрішніх запозичень. Важливим заходом по відновленню внутрішнього фінансового ринку є переорієнтація внутрішніх фінансових позичкових ресурсів на розвиток виробництва, а не на державне споживання, суттєве їх здешевлення.
Безумовно, рівень ризику, пов'язаний із наданням кредитів Україні, дуже високий. Проте слід зазначити, що Україна, як країна з перехідною економікою, що орієнтується на інтеграцію в Європу, користується певною підтримкою і міжнародних фінансових організацій, і урядів європейських країн, і Європейського Союзу в цілому. Однак можливості в залученні відносно дешевих кредитів не означають автоматизму в кредитуванні. Так, у 2000-2002рр. Міжнародний валютний фонд і Міжнародний банк реконструкції і розвитку припиняли кредитні програми у зв'язку з невиконанням Україною узятих на себе зобов'язань. Але після поліпшення ситуації в частині досягнення встановлених орієнтирів грошово-кредитної політики кредитування відновлювалось.
Державний зовнішній борг 913 520 млн. грн.
Державний внутрішній борг 553 624 млн. грн.
Гарантований державою зовнішній борг 221 336 млн. грн.
Гарантований державою внутрішній борг 19 700 млн. грн.
. Методи управління державним боргом
Управління державним боргом - це сукупність заходів держави з виплати відсоткових доходів кредиторам і погашення позик, зміни умов уже випущених позик, визначення умов і випуску нових позик. Проблема управління державним боргом полягає в забезпеченні платоспроможності держави, реальних джерел його погашення.
Методами управління державним боргом є: конверсія, консолідація, уніфікація, обмін за регресивним співвідношенням, відстрочка погашення, анулювання боргу, викуп боргу.
Конверсія - це зміна дохідності позики. Держава найчастіше знижує розмір виплачуваних відсотків за позикою, однак можливе і підвищення дохідності позики.
Консолідація - це зміна умов позики, пов'язана з їх строками (як у бік збільшення, так і в бік зменшення строку уже випущених позик). Можливе поєднання консолідації з конверсією.
Уніфікація позики - це об'єднання кількох позик в одну. Уніфікація може проводитися разом із консолідацією, але може бути проведена і поза нею.
Обмін за регресивним співвідношенням цінних паперів попередніх позик на нові проводиться з метою скорочення державного боргу. Це вкрай небажаний спосіб, оскільки означає часткову відмову держави від своїх боргів.
Відстрочка погашення - це перенесення строків виплати боргу. Вона відрізняється від консолідації тим, що під час відстрочки не лише переносяться строки погашення, а й припиняється виплата відсоткових доходів.
Реструктуризація - це використання у комплексі повністю чи частково згаданих вище методів.
Анулювання державного боргу - це заходи, внаслідок яких держава повністю відмовляється від своїх боргових зобов'язань. Це може призвести до дефолту, тобто неможливості держави виконувати свої зовнішні зобов'язання. У такому разі всі держави-кредитори можуть застосувати до країни-боржника досить жорсткі санкції. Тому дефолт є дуже рідким явищем. У 90-х роках XX ст. дефолт офіційно оголосив Еквадор, у 1998 р. - Росія, але вона була змушена під тиском західних кредиторів відмовитися від нього.
Одним із сучасних методів управління державним боргом є викуп боргу, тобто надання державі-боржникові можливості викупити свої боргові зобов'язання на вторинному ринку цінних паперів, із дисконтом за іноземну валюту.
. Обслуговування державного боргу
Обслуговування і погашення державного боргу - одна з найвагоміших статей державного бюджету. Управління зовнішнім боргом складається з чотирьох етапів. На першому відбувається оформлення позики, на другому - використання грошових коштів, на третьому - повернення отриманих раніше позик, на четвертому - виплата процентів. Обслуговування - це комплекс заходів держави, спрямованих на погашення позики, виплати відсотків за ними, уточнення і проведення змін умов погашення позик".
Досвід зарубіжних країн свідчить, що найбільш ефективним є спрямування позичених коштів у виробничу сферу. Терміни, на які вкладаються кошти, визначаються залежно від галузей економіки в які спрямовуються ці кошти та від строків, протягом яких є можливим отримати прибуток, щоб погасити позику. Цільове спрямування отриманих коштів є найбільш ефективним за різних форм кредитування: кредити міжнародних організацій, державні та банківські кредити та ін. Якщо ж позики використовуються на виплату заборгованості наприклад з заробітної плати, то кредити, що були погашені раніше не спрощують проблему, а лише стимулюють збільшення незабезпеченого боргу. Країнам з перехідною економікою необхідно розширювати, налагоджувати та перебудовувати виробництво в країні, для того щоб виникали нові робочі місця, підвищувалась конкурентоспроможність товарів, налагоджувались нові економічні міжнародні звязки.
Відповідно до чинного законодавства в Україні управлінням та обслуговуванням зовнішнього державного боргу займається Міністерство фінансів України, яке включає спеціально сформоване Головне управління обслуговування зовнішнього державного боргу України. В такому випадку Міністерство фінансів виконує роль фінансового агента. Міністерство фінансів України проводить реєстр всіх міжнародних кредитів, що отримуються як державними органами так і окремими юридичними особами, які зареєстровані та здійснюють свою діяльність на території України. На основі даних положень проводиться облік, за допомогою статистичних показників, всього комплексу зовнішніх державних запозичень, проводиться моніторинг зовнішнього державного боргу України, а також формується детально розроблений графік, в якому чітко розписані дати проведення платежів щодо обслуговування боргу. Важливе місце відводиться також і Державному казначейству, яке несе відповідальність за вчасну виплату позик в межах коштів, виділених Державним бюджетом на обслуговування та погашення державного зовнішнього боргу. Національний банк України виконує значно більшу роль ніж платіжний агент уряду. Обслуговування зовнішнього державного боргу є додатковою функцією, що покладена на НБУ.
Обслуговування державного боргу - це погашення позик, виплати процентів за ними, уточнення і зміни умов погашення випущених позик. Погашення позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів. У деяких випадках держава вдається до рефінансування державного боргу, тобто погашення заборгованості через випуск нових позик.
При обслуговуванні зовнішнього і внутрішнього боргів визначають коефіцієнт обслуговування. Для зовнішнього боргу його розраховують як відношення всіх платежів із зовнішньої заборгованості до валютних надходжень держави, виражене в процентах. Сприятливим рівнем обслуговування вважається значення показника на рівні 25 %.
В Україні обслуговування зовнішнього боргу здійснюється в процесі виконання державного бюджету. Розрахунки належних до сплати сум із погашення та обслуговування зовнішнього боргу виконуються в доларах США. Перерахунок у національну валюту проводиться за прогнозним курсом валют до гривні. Безпосередньо оплату здійснює Державне казначейство.
Джерелами погашення зовнішнього боргу є: бюджет; золотовалютні резерви; кошти, отримані від приватизації державного майна; нові запозичення.
Обслуговування державного внутрішнього боргу здійснюється Міністерством фінансів через банківську систему шляхом проведення операцій з розміщення державних цінних паперів, їх погашення і виплати доходу.
Граничні розміри державного внутрішнього і зовнішнього боргу встановлює Верховна Рада України одночасно із затвердженням Державного бюджету України на наступний рік.
. Проблеми обслуговування зовнішнього державного боргу в Україні
На плечі центральних банків багатьох країн світу покладається важкий тягар, пов'язаний з обслуговуванням зовнішнього державного боргу. В даному випадку Національний банк України не є винятком. Під час отримання позик від міжнародних фінансово-кредитних організацій виникає багато проблем, спричинених обовязком обслуговувати зовнішні державні запозичення України. У звязку з тим, що протягом останніх років наша держава тісно співпрацює з міжнародними організаціями ці проблеми набувають все більшої актуальності.
До обовязків Національного банку України входить як отримання позик так і їх погашення.
У разі виникнення форс-мажорних ситуацій держави світу інколи можуть робити непередбачувані зовнішні запозичення. Проблема полягає в тому, що в державному бюджеті країни (і в Україні також) наперед передбачена сума кошів на обслуговування боргу, яка може бути змінена лише із затвердженням нового бюджету. Тобто в такому випадку Національний банк просто не може вчасно сплачувати проценти за користування позиченими коштами.
У разі відсутності коштів, необхідних для обслуговування уряд держави змушений залучати нові позики. Таким чином країна все більше і більше потрапляє у "боргову яму".
Тому, виходячи з вищесказаного, потрібно зазначити, що методи, які застосовуються в Україні з метою подолання проблеми зовнішньої заборгованості, незабаром можуть спричинити лише її поглиблення, що в свою чергу призупинить швидкість процесів уникнення кризових явищ. Ще необхідно виділити досить важливу проблему - уникнення підвищення видатків на погашення та обслуговування державного зовнішнього боргу, шляхом знецінення грошової одиниці України. Девальвація сприяє зростанню частини доходів, що сплачується нерезидентам у вигляді відсотків та головної суми позики.
Найважливішою проблемою, що виникає під час обслуговування державного зовнішнього боргу є занижений рівень за зовнішніми позиками фінансового забезпечення платежів. Це зумовлено насамперед недостатніми обсягами валюти у державі, а також і величини золотовалютних резервів.
Наявність зовнішньої заборгованості України перед міжнародними фінансово-кредитними організаціями та інститутами, призводить до виникнення певних ускладнень, повязаних з необхідністю обслуговувати та погашати ці позики. З кожним роком Уряд все більше вдається до здійснення зовнішніх запозичень, шляхом одержання міжнародних кредитів, що в свою чергу ще більше поглиблює вже існуючі проблеми. Для того, щоб не здійснились прогнози міжнародних агентств, з приводу настання дефолту в Україні, держава має проводити виважену боргову політику та розробляти шляхи подолання вже існуючих проблем та попередження тих, що можуть виникнути в майбутньому.
Висновки
Існування великого державного боргу може підірвати економічне зростання країни і негативно впливати на її фінансове становище. Залежно від характеру наслідків впливу державної заборгованості на економіку, їх поділяють на короткострокові та довгострокові. Короткострокові наслідки державного боргу існують як проблема "витіснення", а довгострокові відомі як "тягар" боргу. державний борг фінансування бюджет
Ефект "витіснення" виникає через підвищення ринкових процентних ставок, яке відбувається у випадку фінансування за допомогою випуску державних цінних паперів бюджетного дефіциту. Боргове фінансування бюджетного дефіциту стимулює зростання процентних ставок. Кредити стають дорогими і не вигідними для здійснення інвестиційних проектів, таким чином інвестиції витісняються із сфери виробництва.
Довгострокові наслідки державного боргу пов'язані з його впливом на нагромадження капіталу та споживання майбутніх поколінь, тобто на довгострокове економічне зростання. Накопичення боргу і підвищення процентних ставок у довгостроковому періоді призводить до заміщення приватного капіталу державним боргом. Це відбувається внаслідок того, що при зростанні процентних ставок приватні інвестиції скорочуються, а приватні заощадження починають розміщуватися в державні боргові зобов'язання. Таким чином зростання боргу зменшує виробничі потужності, призначені майбутньому поколінню, що уповільнює економічне зростання і призводить до зниження доходів населення.
Оскільки джерелом погашення державного боргу є доходи бюджету, зокрема податкові надходження, то можна стверджувати, що зростання боргу порушує збалансованість бюджету і провокує бюджетний дефіцит із його негативними економічними, соціальними і фінансовими наслідками. Досвід більшості європейських країн підтверджує, що лише ті країни зуміли уникнути серйозних боргових труднощів, які змогли контролювати дефіцити своїх бюджетів. Використання державних запозичень на фінансування поточних витрат бюджету, у тому числі на обслуговування державного боргу, є найменш ефективним шляхом. Цілком очевидно, що кошти, які надходять від державних позик, повинні бути закріплені за бюджетом розвитку. Це створює передумови для їх інвестування в економічний розвиток, завдяки чому додаткові доходи, отримані від зростання ВВП, можуть бути джерелом погашення позик.
Отримуючи зовнішні запозичення, слід пам'ятати, що їх треба буде віддавати. Не може бути так, як відбулося в Україні із заборгованістю перед населенням за вкладами в Ощадбанк станом на 1 січня 1992 p., - наша держава фактично не визнає цю заборгованість, і, відповідно, не виділяє належні суми для компенсації обезцінених вкладів.
Список використаних джерел
. Закон України "Про Національний банк України" за останньою редакцією станом на 16. 06. 2011. [Електронний ресурс] / офіційний сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=679-14.
. Ціна держави [Електронний ресурс] Режим доступу: http://cost.ua/budget/revenue/
. Василик, О.Д. Управління державним боргом і його обслуговування [Електронний ресурс] / офіційний сайт Бібліотеки економіста. - Режим доступу: http://library.if.ua/book/35/2406.html.