янишин [3], І. Луніна [5], К. Павлюк [6]. та ін. Незважаючи на велику кількість наукових праць існує проблема проектування міжбюджетних трансфертів.
Метою даної статті є аналіз динаміки доходів місцевих бюджетів та обсягу трансфертів місцевими бюджетами з метою виділення основних проблем щодо практичної організації міжбюджетних відносин для забезпечення сталого соціально економічного розвитку регіонів.
Виклад основного матеріалу. Актуальною проблемою удосконалення бюджетного механізму соціально-економічного розвитку регіонів є забезпечення подальшого удосконалення методології та процедур проектування місцевих бюджетів, а також обґрунтованого визначення обсягів міжбюджетних трансфертів з урахуванням реальних економічних процесів.
В Україні організація міжбюджетних відносин регулюється Бюджетним кодексом України та низкою нормативно-правових актів. Кабінет Міністрів України видав Розпорядження № 333-р (від 1 квітня 2014 р. "Про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні" [7].
У даній Концепції визначено такі завдання щодо методології складання проектів місцевих бюджетів:
підвищення ефективності процесу формування видаткової частини місцевих бюджетів,
удосконалення системи регулювання між - бюджетних відносин,
запровадження планування місцевих бюджетів на середньострокову перспективу,
забезпечення прозорості процесу формування і виконання місцевих бюджетів.
Для горизонтального вирівнювання податкоспроможності територій з початку 2015 року застосовується базова та реверсна дотації. Базова дотація це трансферт із державного бюджету до місцевих бюджетів, а реверсна дотація - це кошти, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів. Нова система вирівнювання залежить від індексу податкоспроможності відповідного бюджету, обчисленого у розрахунку на одного жителя. Нормативним вважається середній рівень таких надходжень по Україні на одного жителя ±10%.
Горизонтальне вирівнювання податкоспроможності місцевих бюджетів здійснюється окремо за податком на доходи фізичних осіб та податком на прибуток. Решта доходів місцевих бюджетів вирівнюванню не підлягають і залишаються у повному розпорядженні органів місцевої влади.
Згідно ст.98. Бюджетного кодексу України, передбачено, що горизонтальне вирівнювання податкоспроможності обласних бюджетів здійснюється окремо за надходженнями податку на прибуток підприємств та податку на доходи фізичних осіб з урахуванням таких параметрів:
кількість населення;
надходження податку на прибуток підприємств;
надходження податку на доходи фізичних осіб;
індекси податкоспроможності відповідного обласного бюджету, що визначаються окремо за надходженнями податку на прибуток підприємств та податку на доходи фізичних осіб;
індекс податкоспроможності відповідного обласного бюджету є коефіцієнтом, що визначає рівень податкоспроможності такого бюджету порівняно з аналогічним середнім показником по всіх обласних бюджетах України у розрахунку на одну людину.
Під час процесу міжбюджетного регулювання важливо забезпечити взаємозвязок організаційних функцій (заходами) з виробництва не - ринкових соціальних послуг на місцевому рівні та бюджетних джерел фінансування відповідних повноважень. Виділяють агентські, обмежені агентські та дискреційні функції, виконання яких фінансується за рахунок власних (закріплених) та трансфертних фінансових ресурсів. Відповідні звязки представлено у табл. 1.
Потрібно звернути увагу, на те, що критерії розподілу джерел фінансування повноважень, закріплених в межах певних функцій, мають бути чітко визначені законодавчо, а порядок ухвалення оперативних рішень має регламентуватися нормативно-правовими актами високого рівня.
Очевидно, що складність міжбюджетних відносин залежить від рівня міжрегіональної асиметрії. Показники, які характеризують рівень вказаної асиметрії, поділяють на кількісні та якісні. Серед кількісних показників: валовий регіональний продукт, валовий випуск товарів і послуг, обсяг інвестицій, споживання енергії, доходи бюджетів, видатки бюджетів тощо. Якісні показники відображають кількісні процеси у перерахунку на певну одиницю виміру (на душу населення, на одиницю виробленого регіонального продукту, на одиницю реалізованої продукції тощо).
За результатами Державної служби статистика України, частка регіону до загальноукраїнського показника валового регіонального продукту за 2014 рік становила від 0,9% у Чернівецькій області до 11,1% Дніпропетровській області. Тобто, різниця між обсягом валового регіонального продукту у розрахунку на одну особу між вказаними областями досягає майже понад 10%. (зноска Економіка областей, які працюють на внутрішній ринок, стабільніша [8]).
Загальний висновок: показники міжрегіональної асиметрії в Україні перевищують порогові (критичні) значення, а тому цю проблему можна вважати однією із значущих, що гальмує соціально-економічний розвиток держави та її регіонів. Відтак, роль бюджетного механізму у мінімізації негативних наслідків регіональної асиметрії є доволі високою.
Обсяг міжбюджетних трансфертів в Україні має тенденцію до збільшення. Вказане явище є закономірним наслідком доволі високої інфляції (темпи зростання цін перевищує середньоєвропейські у 3-5 разів) та подальшої централізації управління публічними фінансами, що є цілком очікуваним кроком центрального уряду в умовах загострення негативних наслідків фінансово-економічної кризи та недостатності бюджетного ресурсу на фінансування навіть соціальних видатків.
Таблиця 1. Звязок між організаційними функціями (групами заходів) до виконання повноважень органів місцевого самоврядування та джерелами їх фінансування
Організаційні підходиДжерела фінансуванняВласні фінансові ресурсиФінансові ресурси держбюджету, у тому числі трансфертиАгентські функціїОбмежене використанняЦільові трансфертиОбмежені агентські функціїСпільне фінансування (в частині капітальних інвестицій) Цільові трансферти, фінансування в межах подолання диспропорцій розвитку регіонуДискреційні функціїВиключне фінансуванняДодаткове фінансування в межах фінансового вирівнювання
Джерело: складено авторами з використанням [1]
Основною передумовою децентралізації місцевих бюджетів повинна стати ефективна реалізація механізму бюджетного регулювання соціально-економічного розвитку регіонів, а саме розроблення і запровадження змін до бюджетно-податкового законодавства.
У таблиці 2. представлено дані про склад і структуру офіційних трансфертів місцевих бюджетів України у період 2012-2015 рр. Звіти про виконання місцевих бюджетів України у 2012-2015 рр.
Таблиця 2. Склад і структура офіційних трансфертів місцевих бюджетів України у період 2012-2015 рр.
В Україні спостерігається щорічне збільшення частки трансфертів у структурі доходів місцевих бюджетів (55,2%, 52,41%, 56,36%, 59,08,0% у доходах місцевих бюджетів у 2012-2015 рр. відповідно). У 2015 р. зі змінами, внесеними до Бюджетного кодексу України, дотації складають лише 2,47% усіх доходів бюджету, або 4,18% обсягу офіційних трансфертів.
На основі аналізу цих та інших даних науковці Національного інституту стратегічних досліджень дійшли висновку про те, що застосовуваний принцип покриття нестачі фінансових ресурсів у регіонах трансфертами із державного бюджету є дестимулюючим для активізації внутрішнього потенціалу розвитку регіонів. Ми з цим висновком погоджуємося, оскільки наявні механізми визначення обсягів міжбюджетних трансфертів не враховують результативність регіональної соціально-економічної політики, одним із ключових результатів якої є збільшення надходжень до місцевого бюджету.
Таким чином можемо виділити найбільш проблемні питання практичної організації міжбюджетних відносин в контексті підтримки ефективного регулювання соціально-економічного розвитку регіонів:
вплив на процес розподілу міжбюджетних трансфертів позаекономічних чинників, в тому числі політичних;
фрагментарність методичних підходів до визначення обсягу трансфертів (в тому числі тих, що спрямовуються на фінансування інвестиційних проектів);
недостатність наукового обґрунтування методології прийняття управлінських рішень щодо нарахування інвестиційних субвенцій, висока субєктивність вказаного процесу;
недостатнє обґрунтування системи мотива - торів, спрямованих на розширення дохідної бази місцевих бюджетів, що може призвести до зменшення обсягу міжбюджетних трансфертів;
відсутність практики корегування обсягів трансфертів з фактичним обсягом та якістю суспільних послуг, що надаються місцевими органами влади;
відсутність практики корегування обсягів дотацій вирівнювання з основними показниками соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць.
В Україні недостатня результативність політики та тактики міжбюджетного регулювання нев останню чергу пояснюється дефіцитністю державних фінансових ресурсів, що можуть бути спрямовані на вирішення проблем соціально - економічного розвитку регіонів, в тому числі в рамках міжрегіонального вирівнювання. Ця проблема загострилася в умовах фінансової кризи, оскільки усі без винятку бюджети відчули стрімке падіння надходжень.
На основі наведених аналітичних узагальнень можна прийти до висновку, що наявний в Україні механізм визначення міжбюджетних трансфертів не можна визнати ані ефективним, ані раціональним. Значна частина місцевих бюджетів (в тому числі бюджети регіонів з порівняно високим соціально-економічним потенціалом) є дотаційними.
Висновки і пропозиції. Систему міжбюджетного регулювання в Україні не можна визнати ані ефективною, ані раціональною. Значна частина місцевих бюджетів (в тому числі бюджети регіонів з порівняно високим соціально-економічним потенціалом) є дотаційними. Показники міжрегіональної асиметрії в Україні перевищують порогові (критичні) значення, а тому цю проблемою можна вважати однією із значущих, що гальмує соціально-економічний розвиток держави та її регіонів.
В Україні спостерігається щорічне збільшення частки трансфертів у структурі доходів місцевих бюджетів (55,2%, 52,41%, 56,36%, 59,08,0% у доходах місцевих бюджетів у 2012-2015 рр. відповідно). Значна частина місцевих бюджетів (в тому числі бюджети регіонів з порівняно високим соціально-економічним потенціалом) є дотаційними. Показники міжрегіональної асиметрії в Україні перевищують порогові (критичні) значення, а тому цю проблемою можна вважати однією із значущих, що гальмує соціально-економічний розвиток держави та її регіонів.
В процесі міжбюджетного регулювання важливо забезпечити взаємозвязок організаційних функцій (заходів) з виробництва неринкових соціальних послуг на місцевому рівні та бюджетних джерел фінансування відповідних повноважень. Критерії розподілу джерел фінансування повноважень, закріплених в межах певних функцій, мають бути чітко визначені законодавчо, а порядок ухвалення оперативних рішень має регламентуватися нормативно-правовими актами високого рівня.
Список літератури
1.Алєксєєв І.В. Бюджетний механізм і соціально-економічний розвиток регіонів: [монографія] / І.В. Алєксєєв, Г.С. Лопушняк, М.В. Ливдар. - Л.: Ліга - Прес, 2014. - 248 с.
2.Бюджетний кодекс України зі змінами від 08.07.2010 № 2456-УІ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/2456-17 <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2456-17>
.Демянишин В.Г. Теоретична концептуалізація і практична реалізація бюджетної доктрини України: монографія / Демянишин В.Г. - Тернопіль: ТНЕУ, 2008. - 496 с.
.Звіти про виконання місцевих бюджетів України у 2012-2015 рр. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://treasury.gov.ua/>
.Луніна І. Бюджетні доходи та податкові повноваження місцевих органів влади / І. Луніна, Н. Фролова // Економіка України. - 2008. - № 6. - С.37-47.
.Про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2014 р. № 333-р / Електронний ресурс: http://zakon3. rada.gov.ua/laws/show/333-2014-%D1%80 <http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/333-2014-%D1%80>