Образ-концепт зірки в ліриці Рози Ауслендер

Образ-концепт зірки в ліриці Рози Ауслендер

Образ-концепт зірки в ліриці Рози Ауслендер

Постановка проблеми. Більшість творців чернівецької німецькомовної літератури мали єврейське походження. До її старшої генерації, яку виплекала мультикультурна атмосфера Чернівців, належить й поетеса Роза Ауслендер. Після того, як на початку 90-х рр. з’явилися два повних зібрання літературної спадщини авторки, стало можливим скласти загальне уявлення про теми та мотиви у творчості Ауслендер. Досвід життя в ґетто та Голокост стають чи не найбільшим потрясінням в житті авторки та знаходять своє відображення у її творчості.

Після приходу до влади в Німеччині в січні 1933 року Гітлер розпочинає послідовну політику державного антисемітизму. 1 квітня цього ж року прибічники націонал-соціалістичної течії закликали німців бойкотувати підприємства, що належали людям єврейської національності. На вітринах їхніх крамниць з’явилися великі жовті зірки із словом «Jude» (нім. єврей) по центру. Нацисти в такий спосіб намагалися попередити можливих покупців-арійців, що магазин належить євреям.

Розпізнавальні знаки для євреїв з’явилися ще в середні віки в мусульманських та християнських країнах і були частиною антисемітської політики тих часів. Так, вперше такі знаки ввів у ІХ ст. халіф із династії Аббассидів, Гарун ар - Рашид, який розпорядився, щоб євреї носили жовтий пояс. Приблизно через чотириста років, на Латеранському соборі у 1215 р. було прийнято рішення, що євреї, які живуть в католицьких державах, повинні носити розпізнавальний знак на одежі - жовтий круг [4, с. 103].

В рамках антиєврейської політики уряду Третього рейху було відроджено практику сегрегації євреїв на основі расових критеріїв. Одразу після подій «Кришталевої ночі», першої спланованої нацистами акції фізичного насилля та терору проти єврейського населення Німеччини, шеф поліції безпеки СС, Райнгард Гейдріх, запропонував використовувати розпізнавальний знак для євреїв. У вересні 1939 року, після вторгнення Німеччини на територію Польщі, нацисти оголосили, що крамниці, які належать євреям, повинні бути відмічені особливим знаком. Згодом було видано указ про обов’язкове носіння на одязі «зірки Давида»: всі євреї старше 12 років повинні були носити на рукавах білі пов’язки з голубою шестикутною зіркою. Якщо єврея зупиняли без такого знака, то його чекало суворе покарання або навіть розстріл.

Ця ідея поширилася з території Польщі на всі окуповані нацистами землі. В залежності від території та країни, використовувалися різніваріанти розпізнавального знаку. Так, в 1941 р. за наказом СС євреї були змушені носити жовту шестикутну зірку на лівій стороні грудей та на спині. На окупованих радянських територіях євреїв також змушували носити розпізнавальні знаки у вигляді зірки Сіона. Так символ, що виник тисячоліття тому і мав глибоке значення для народу Давида, був осквернений і прирівняний до тавра, до безликого «порядкового номера», який випалювали в’язням концтаборів.

Походження Рози Ауслендер та її приналежність до єврейського народу відіграли велику роль у творчості поетеси. Це ще за життя авторки відомий літературознавець Ґергарт Бауман підкреслював, що єврейський елемент є для Рози Ауслендер есенцією. Його в принципі не можна відділити від її віршів. Хасидські історії, близькість Садаґури - резиденція вундеррабі - єврейська містика - Кабала - все це відіграє в неї вирішальну роль [3, с. 93]. Досвід перебування в чернівецькому ґетто, коли кожен день означав уперту боротьбу за життя, наклав особливий відбиток на творчість Р. Ауслендер. У поезіях, в яких авторка тематизує цей страшний період у своєму житті та в житті її народу, дуже часто зустрічаємо образ жовтої зірки. Сама авторка зізнається у своєму поетичному есе: «Зорі - я не змогла видалити їх з моєї повоєнної лірики - з’явилися в іншій констеляції» [1, с. 319]. Поетеса підкреслює, що хоч у її творчості після пережитих подій Голокосту і відбулася кардинальна стилістична переорієнтація, проте її мотиви - «зорі» - залишилися незмінними.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ім’я Р. Ауслендер увійшло у вітчизняне літературознавство передусім дякуючи перекладам її поезії у виконанні П. Рихла, автора численних публікацій про життя і творчість буковинської авторки [1, 3, 4]. О. Матійчук у своєму дисертаційному дослідженні вперше проаналізувала генезу поетичного тексту Ауслендер та структурувала основні періоди її творчості, що кардинально різняться між собою за кількістю та якістю поетичних творів [2]. Розвідки окремих аспектів літературної спадщини німецькомовної поетеси належать українським науковцям М. Іваницькій, Т. Гаври - ліву, Л. Цибенко.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Попри вищесказане, на сьогодні немає детальних досліджень щодо ідейно - образної інтерпретації поезії авторки, пошуку власної ідентичності та ролі мови у творчості Р. Ауслендер. Майже не досліджуються мовностильові аспекти творчості поетеси.

Метою статті є аналіз та інтерпретація вибраних поезій Ауслендер, в яких зустрічається образ-концепт зорі, із залученням біографічного, історичного та інтертекстуального контекстів. Планується розглянути на прикладі вибраних поезій, як події Голокосту віддзеркалюються у творчості авторки. У процесі реалізації означеної мети передбачається визначити основні домінанти авторського стилю.

Виклад основного матеріалу дослідження. Особливу увагу хочемо звернути на вірш «Біографічна нотатка», в якому авторка у максимально сконцентрованій і стислій формі передає всю суть свого буття. Поетеса згадує з болем про часи Голокосту, втрату батьківщини та її існування - без сталого місця проживання:

ауслендер вірш художній зірка

Припускаємо, що в першій строфі йдеться про цілком конкретну подію: 6 липня 1941 р. війська СС під командуванням О. Олендорфа зайняли Чернівці й вчинили різню єврейського населення, підпаливши також частину єврейського кварталу міста. Ця подія, свідком якої стала поетеса, ознаменувала початок часу Шоа. Сотні єврейських громадян було зігнано в ліс і розстріляно на високому березі Пруту, де сьогодні пам’ятний знак нагадує про трагедію у перші дні війни. Р. Ауслендер, називаючи у вірші річку, Прут, однозначно окреслює просторовий вимір подій, про які говорить ліричний герой, і відсилає читача до своєї батьківщини - Буковини.

Найбільше у цьому вірші нас цікавить третя строфа, в якій з’являється образ «жовтої зірки», що відразу викликає асоціацію з розпізнавальним знаком. В кінці строфи помічаємо, як Я-перспектива змінюється на Ми-перспективу: ми щогодини вмирали. Мова йде про увесь єврейський народ, долю якого розділяє ліричне Я, та з яким авторка, без сумніву, себе ідентифікує.

Образ зірки Давида є доленосним для багатьох євреїв, які пережили часи Шоа. Тому у творчості Рози Ауслендер знаходимо цілу низку поезій, в яких вона звертається до образу саме жовтої зірки, апелюючи до власного трагічного досвіду в ґетто та до досвіду людей, які пережили концентраційні табори смерті: «Auch so etwas» («І навіть так»?), «Du vergißt» («Ти забуваєш»), «Biographishe Notiz» («Біографічна нотатка»), «Damit kein Licht uns liebe» («Щоб світло нас не кохало»), «Die Formel» («Формула»). Особливо нашу увагу привернули вірші, в яких поетеса експліцитно вживає метафору жовтої зірки на чолі ліричного героя у різних контекстах.

Найперший такий вірш заходимо вже у збірці «Denn wo ist Heimat?» («Де ж бо Вітчизна?») під назвою «Zur Ruh gebracht» («Вгамовані»). Оскільки ми вже знаємо, до цієї збірки ввійшли поезії з періоду 1927-1947 рр., це дає нам змогу припустити, що даний вірш було написано в повоєнні роки. Проаналізувавши даний поетичний текст, нам стає зрозумілим, що ліричне Я, з яким поетеса себе безперечно в цьому тексті ідентифікує, розповідає в минулому часі про ідилію місячної ночі, в передчутті лиха: «Der letzte Vollmond schmeckte süß / wie eine saftigjunge Nuß. / Ich naschte ihn von Traum zu Traum.» (Останній повний місяць був солодким /як ніжно-молодий горіх. / Я смакувала ним від сну до сну.) [6, с. 17]. Вже з перших слів читач розуміє, що такого місяця напевно ще скоро або й зовсім не буде, якщо ліричне Я так насолоджується його світлом. Вже в другій строфі стається подія, яка змінює атмосферу: «Es fiel ein Stern auf meine Stirn / eh ich ihn spürte war er fort: / die Freundin steckte ihn ins Haar» («Зірка впала на моє чоло / поки я відчула вже її не було: подруга заколола її у волосся»). В наступних строфах мова йде про листя клена, яке не відповідає на вітання ліричного героя. Ліричне Я спантеличено запитує листя і вітер, що сталося. В останній строфі місяць заспокоює всіх: «Ein schlankes Wasser war erwacht, / da schwammen alle: Stern und Blatt, / von meinem Mond zur Ruh gebracht» («Тиха вода сколихнулася / там плавали всі: зірки та листя, / вгамовані моїм місяцем») [6, с. 17].

Проаналізувавши поетичний текст, доходимо висновку, що цей вірш відноситься до ранньої творчості поетеси. Строфи почасти римовані: у першій строфі римуються два перші верси: süß - Nuß (ааб), а в останній - перший з третім: erwacht - gebracht (аба). Авторка зберігає пунктуацію.

Цікавим є факт, що у збірці «Die Musik ist zerbrochen» («Музика розкололася») знаходимо вірш «Der letzte Vollmond» («Останній повний місяць»), майже ідентичний з попереднім. Авторка змінює назву, повністю прибирає розділові знаки. Цим пояснюється відсутність запитання в третій строфі, яке ліричне Я адресувало листю. У цьому тексті також змінено епітет до слова вітер. Якщо у першій редакції вірша використано вищий ступінь порівняння від прикметника weich (м’який) - weicher (м’якший), то в цьому вірші вітер - ніжний (zärtlich) [7, с. 76]. Як відомо, авторка дуже ретельно працювала над своїми поетичними текстами, і кількість редагованих варіантів могла сягати 25 варіантів. На прикладі цих двох редакцій одного вірша, можемо побачити ґенезу поетичного стилю авторки.

У наступному вірші «Формула» («Die Formel»), що ввійшов до збірки «Treffpunkt der Winde» («Місце зустрічі вітрів»), теж знаходимо метафоричний образ жовтої зірки. У перших двох строфах ліричне Я запитує у читача, чи знає він алгебраїчну формулу життя і сповіщає, що ангел володіє нею і повітря знає її. Далі ми бачимо, як сонце світить своїм серцем прямо в руку читача, а небо кладе йому зорі на чоло: «Der Himmel legt dir / Sterne auf Stirn» [9, c. 86]. Після цього ліричне Я сама формулює умови для життя: «ти молодий/ поки кохаєш / і старий як гіпс / коли надію втрачаєш.» Проаналізувавши даний вірш припускаємо, що він був написаний в перехідний період творчості поетеси, коли вона повернулася до написання віршів німецькою мовою, але лише починала змінювати свою манеру письма. Підтвердженням цьому може бути наведена у четвертій строфі рима, яка відсутня у пізній ліриці авторки.

Отець небесний через своє відсторонення та відсутність втратив довіру свого народу. У третій строфі, в якій з’являється зірка Давида як розпізнавальний знак євреїв, християнство переплітається із іудейством. У даному випадку це не просто шматок тканини, а щось більше. Це також символ, що нагадує нам терновий вінець Ісуса. Євреї - обраний народ, але вибраний для жорстокого поводження та ненависті інших народів, як Ісус Христос. Це свого роду злиття Старого та Нового Заповіту. Характерним для цієї поезії є присутність ліричного «ми», що символізує групу покинутих і наляканих дітей, які розчаровані у своєму небесному Отці. Авторка не індивідуалізує страждання, адже йдеться не тільки про її власні відчуття і біль. Ліричне «ми» підкреслює почуття належності до спільноти, у цьому випадку - до спільноти зраджених.

Узагалі, саме ця форма першої особи множини, тобто ліричне «ми», притаманна абсолютній більшості поезій, які відносимо до циклу лірики про Го - локост. Це стосується як поетичних творів Р. Аус - лендер, так і інших єврейсько-німецьких поетів.

Земляк Р. Ауслендер, буковинець єврейського походження, Пауль Целан, належить до авторів, яким вона присвячувала свої вірші і хто займав особливе місце на життєвому та творчому шляхові поетеси. Вона познайомилася з Целаном ще у чернівецькому ґетто, жителям якого щодня доводилося боротися за життя та шматок хліба. Про цей час поетеса згадує як про найстрашніший: «Ґетто, злидні, жах, депортації у табори смерті. В ті роки ми, друзі, часом таємно зустрічалися, щоб почитати вірші. З нестерпної дійсності було лише два виходи: впасти у відчай або переселитися в іншу реальність - духовну» [1, с. 319]. Молоді люди, нерідко ризикуючи життям, таємно збиралися і зачитували вірші. Під час однієї з таких зустрічей і познайомились двоє найбільш відомих німецькомовних авторів Буковини. На той час Роза Ауслендер вже видала свою першу поетичну збірку, а Целан лише розпочинав свою поетичну діяльність. У вірші «Eine Stunde Vergessen» («Година забуття») Р. Ауслендер дуже тонко передала тодішню атмосферу: «Прикрашена / жовтою зіркою / я бігла до друзів / щоб показати їм / вірші Целана…» [1, с. 24]. Цей вірш ввійшов до збірки «Ein Stück weiter» («Далі»), що була опублікована у 1979 році. Поетеса згадує події, які відбулися майже півстоліття тому й учасницею яких, їй довелося бути, і віддзеркалює їх в поезії. Вже в першій строфі цього вірша ми зустрічаємо образ зірки, який знаходиться на одязі ліричного Я, з яким авторка, без сумніву, ідентифікує себе. «Жовта зірка» одразу викликає у читача асоціацію з розпізнавальним знаком євреїв.

У 1957 р. Р. Ауслендер здійснила першу кількамісячну повоєнну подорож до Європи. В Парижі вона вперше за багато років зустрічається з уже відомим на той час поетом, П. Целаном. Це була зустріч давніх друзів, які багато пережили та вистраждали разом. Їх розмови стали важливим імпульсом для зміни вектору творчості Рози Ауслендер. Поети засиджувалися до глибокої ночі, читали одне одному вірші, згадували Чернівці. П. Целан ознайомив її з новими тенденціями та іменами німецькомовної літератури повоєнного часу. Він також порадив Р. Ауслендер переглянути свої поетологічні засади.

Вартим уваги, на нашу думку, є факт, що з п’яти поезій-присвят авторові у трьох з них зустрічається образ зірки. Так, інший вірш «Für P.A.» (П.А.) розпочинається словами: «Не шкодував ти нам своїх зірок». Авторка підкреслює приналежність Целана до єврейського народу. Цей вірш належить до раннього періоду творчості поетеси. Розпорядник творчості Р. Ауслендер, Гельмут Браун, у передмові до збірки «Denn wo ist Heimat?», розповідає, що готуючи у 1982 р. підбірку віршів для видавництва

S.      Fischer, знайшов у шафі близько 400 віршів, які були глибоко заховані і були написані ще в 1927-1947 рр., себто коли поетеса писала ще римовані вірші. [6, с. 127] Він був написаний найімовірніше вже після пережитих страхіть війни, коли Р. Ауслендер втратила землю під ногами і не знала, як бути далі. Вона з розпачем ставить в поетичному тексті риторичне та пророче запитання своєму земляку: «Бо де ж вітчизна?». В кінці вірша є примітка поетеси: П.А. - Пауль Анчель (Пауль Целан), яку вона напевно зробила пізніше. Справжнє прізвище автора - Анчель.

В Бухаресті, починаючи 1947 р., автор поча - нає підписувати публікації своїх віршів псевдонімом - Целан.

З глибоким сумом та відчуттям великої втрати навесні 1970 р., Ауслендер дізнається про смерть П. Целана в Парижі. Авторка присвячує пам’яті свого земляка три поезії: «Пам’яті Пауля Целана», «Могила Пауля Целана», «Пауль Целан». Особливу увагу ми хотіли б звернути на останній вірш:

У даному вірші авторка віддає останню шану своєму землякові, який багато пережив у своєму житті і не зміг до кінця своїх днів звільнитися від жахіть Шоа і пробачити собі, що зміг вижити у вирі тих подій. Р. Ауслендер дуже вдало підбирає метафору слова, яке спливає кров’ю. П. Це - лан намагався очистити рідну мову від тавра Голокосту, але його власні поетичні слова продовжували кровоточити. Авторка підносить слово Целана на зоряних крилах. Зірки покликанні нагадувати про походження автора, про місію його поезії. Невипадковим є вибір поетесою метафори «чорні зорі». Чорний колір - колір суму та меланхолії, є найбільш вживаним у творчості Целана [3, с. 166]. Можливо в такий спосіб поетеса намагається підкреслити особливу спорідненість із автором та вибудувати змістовий місток до іншої метафори - «чорне молоко», оксюморона, який Целан запозичив для своєї знаменитої «Фуґи смерті» з її вірша «Ins Leben» [3, с. 62]. До цього Р. Ауслендер не лише поставилася з розумінням, а й вважала за честь, що великий поет знайшов у її ранній творчості поетичний імпульс для себе.

Висновки і пропозиції. Образ-концепт жовтої зірки, як бачимо, займає важливе місце у творчості Р. Ауслендер та вартий того, щоб його ґрунтовніше дослідити та простежити його витоки й еволюцію у творчості авторки. В статті на основі обраних поезій було показано багатогранність даного образу. Вдалося частково прослідкувати, як після потрясінь Другої світової війни Р. Ауслендер змінює свою поетику, яка не могла залишатися традиційною. Ядро її поетичного вокабуляру залишається незмінним, однак в поетологічній системі вибудовуються інші «констеляції», нові асоціативні паралелі, відбувається зміщення акцентів. Перспективою розробок у визначеному напрямку є дослідження інших об - разів-концептів у поезії Р. Ауслендер, зокрема, дерев, квітів, птахів та їх визначення їх ролі у творчості авторки.

Список літератури

1. Ауслендер Р. Час фенікса. Вірші та проза / Роза Ауслендер; Упор. передм. та пер. з нім. Петра Рихла. - Чернівці: Книги - XXI, 2011. - 352 с.

2.       Матійчук О.М. Генеза поетичного тексту в творчості Рози Ауслендер: автореф. дис…. канд. філол. наук: спец. 10.01.04 - література зарубіжних країн / Матійчук Оксана Михайлівна. - Київ, 2009. - 20 с.

3.       Рихло П.В. Поетика діалогу. Творчість Пауля Целана як інтертекст: Монографія / П.В. Рихло. - Чернівці: Рута, 2005. - 584 с.

4.       Рихло П.В. Шібболет. Пошуки єврейської ідентичності в німецькомовній поезії Буковини / П.В. Рихло. - Чернівці: Книги ХХІ, 2008. - 304 с.

5.       Телушкин Й. Еврейский мир. Важнейшие знания о еврейском народе, его истории и религии / Й. Телуш - кин. - Москва: Гешарим - Мосты культуры, 2015. - 624 с.

6.       Ausländer Rose. Denn wo ist Heimat? Gedichte - Frankfurt am Main: S. Fischer Verlag, 2000. - 143 s.

7.       Ausländer Rose. Die Musik ist zerbrochen. Gedichte - Frankfurt am Main: S. Fischer Verlag, 2002. - 241 s.

9.       Ausländer Rose. Treffpunkt der Winde. Gedichte - Frankfurt am Main: S. Fischer Verlag, 2002. - 187 s.