Адхократичне поетичне мислення як когнітивно-семантичний механізм творення ігрового абсурду в постмодерністському фентезійному оповіданні

  • Вид работы:
    Статья
  • Предмет:
    Литература
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    11,65 Кб
  • Опубликовано:
    2017-08-18
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Адхократичне поетичне мислення як когнітивно-семантичний механізм творення ігрового абсурду в постмодерністському фентезійному оповіданні

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка












Адхократичне поетичне мислення як когнітивно-семантичний механізм творення ігрового абсурду в постмодерністському фентезійному оповіданні



Коляса О.В.

Анотація

У статті розглядається адхократичне поетичне мислення як один з рушійних прийомів когнітивно-семантичного механізму творення ігрового абсурду в постмодерністському фентезійному оповіданні. Аналізуються принципи його творення та механізм дії у свідомості читача, в результаті чого зявляються нові образи (кенотипи), які створюють ментальний прорив у свідомості читача і породжують когнітивний дисонанс. Визначаться основні когнітивні операції та процедури, мофікація і трансформація, фреймових моделей стереотипних/архетип них концептуальних схем, які притаманні адхократичному поетичному мисленню. Пропонується використання методології для дослідження когнітивно-семантичних механізмів творення ігрового абсурду в постмодерністському фентезійному оповіданні.

Ключові слова: ігровий абсурд, адхократичне поетичне мислення, когнітивно-семантичний механізм, когнітивні операції, когнітивні процедури.

Постановка проблеми у загальному вигляді, її актуальність та звязок з науковими завданнями. Абсурд перевертає стереотипи реального світу на рівні здорового глузду, оперуючи наївною картиною світу. Трансформація чируйнація стереотипних схем у звичній картині світу, що обумовлена здоровим глуздом і життєвим досвідом, уможливлює появу нових кенотипних ментальних схем, які активізують творення ігрового абсурду (далі - ІА) у постмодерністському фентезійному оповіданні (далі - ПФО) і створюють інтелектуальну перешкоду сприйняття змальованої дійсності та когнітивний дисонанс.

Проблема вивчення рецепції тексту є складною, оскільки ментальні процеси читача не піддаються безпосередньому спостереженню. За допомогою системи мовних та контекстуальних сигналів, які завдяки своєму формальному вираженню прогнозують адекватну реакцію адресата, текст втілює комунікативно-прагматичну стратегію автора (О. Гончарова). Йому відведено роль «механізму, що запускає когнітивні процеси свого сприйняття» (В. Чернявская).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. З погляду когнітивної поетики (І. Бехта, В. Никонова, А. Приходько, Е. Семіно, Р. Шнайдер), людина мислить не тільки метафорично (В. Новікова), але й метонімічно (О. Кравченко) та парадоксально (Л. Бєлєхова). Основною цих процесів є відповідно концептуальна метафора, концептуальна метонімія та концептуальний оксиморон. Останній є ключовим для розкриття лінгвокогнітивних механізмів формування нонсенсу та особливостей його функціонування зокрема в поетичних текстах (Л. Бєлє- хова, Н. Малащук-Вишневська, О. Падучева).

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Актуальність статті зумовлена загальною настановою когнітивної лінгвістики вивчати мисленнєві процеси читача, а також недостатнім вивченням проблем, повязаних з функціонуванням ментальних механізмів у свідомості читача при сприйнятті ПФО, які творять ІА.

Мета статті - виявлення та опис когнітивно-семантичного механізму творення ігрового абсурду в постмодерністському художньому тексті.

Виклад основного матеріалу. Художній простір ПФО формується на основі фольклорної свідомості, котра відображає розвиток поетичного мислення від синкретичого міфопоетичного в архаїчну епоху до аналогового та асоціативного в канонічний період, а далі до парадоксального, адхократичного на етапі індивідуально-творчого становлення поетичного мистецтва [6]. Фантастична казка є основною складовою ПФО. Оскільки міф/ казка не може обійтись, на думку С. Аве- рінцева, без таких понять як «першоелементи», «первообрази», «схеми», «типи», то в науковому дискурсі використовують термін «архетипи» (від грец. «первообраз»). Архетип у такому розумінні існував ще у платонівській традиції, пропагувався Е. Дюркгеймом як стереотип усіх форм культури, що були створені доісторичним колективом та передані сучасним поколінням в їхньому сакраментальному обовязку та незмінності. Спираючись на психологічні дослідження природи пізнання, у контексті нашого дослідженнями вважатимемо, що архетипи автоматично активуються підсвідомістю та сприймаються як перед- концептуальна діяльність когнітивного процесу пізнання, що викликане емоціогенним досвідом людини. Архетип є формою існування колективного позасвідомого, яке наповнюється змістом через віднесеність до міфологічних образів, символів, мотивів і сюжетів [11]. У процесі пізнання реципієнт сприймає текст концептуально, тобто у його смисловій цілісності [3, с. 14]. Така властивість ментальної діяльності обумовлена фасцинативною направленістю на сприйняттяестетичного обєкту і виражається в емоційному переживанні, емфатичному злитті з текстом, та носить автокомунікативний характер, тобто є згорненою, рекурентною структурою. Процес розгортання міфологічних структур є подібним до пригадування, тому, з погляду Л. Бєлєхової, когнітивний процес активації і активізації архетипних образів, схем із залученням фонових, енциклопедичних знань є імітацією ментального образу у свідомості реципієнта [3, с. 18].

Когнітивна база читача, уніфікована у схемах, аналогах ментальних операцій, є ключовим елементом у процесі прирощення смислу художнього твору, когнітивним механізмом заповнення «точок невизначеності» у процесі адекватної інтерпретації постмодерністського художнього тексту загалом та ПФО зокрема. поетичний мислення фентезійний абсурд

З огляду на це виокремлюють різні типи поетичного мислення, серед яких параболічне поетичне мислення, що передбачає переосмислення одного предмета, явища або події, та есеїстичне поетичне мислення, яке трактують як поетичне осмислення реального або можливого світу, в результаті якого шляхом індивідуально-творчого переломлення властивостей та знаків звичних предметів, явищ, подій створюються новий ракурс їх бачення, новий образ. В семантиці компонентів нового образу закодовано подвійний смисл, який може бути декодований залученням різних знань, встановленням інтертекстуальних звязків між образами ПФО з образами, які втіленні в англомовних казках різних авторів.

Напрацювання у цій галузі та запозичені поняття поетичного мислення для вивчення семантико-когнітивного механізму творення ІА у ПФО дають підстави припустити, що в основі семанти-кокогнітивного механізму творення ІА лежить адхократичне поетичне мислення, яке за своєю природою є амбівалентним, нелінійним, хаотичним, багатокодовим, колажним, дифузним, динамічним. Саме адхократичне поетичне мислення, на нашу думку, усталюється в ПФО, що є складною, відкритою нелінійною системою [1, с. 2], яка функціонує завдяки взаємозвязку власних елементів та підсистем під впливом регуляторних механізмів самоорганізації.

До слова, термін ad hoc (лат.«до цього місця») означає «до цього, для даного випадку, для цієї мети» був уведений у постмодерністську поетику Ч. Дженксом і означає спосіб архітектурного проектування, у якому створюються певні реалії «тут і тепер». Адхокізм в архітектурному творі - це багатоголоса тканина, де автор залишається анонімним серед безкінечного багатоголосся дискурсів архітектури [7].

У компютерній справі він позначає систему мережевих елементів, які сукупно утворюють таку мережу, що вимагає незначного планування або жодного планування взагалі. Системи звітності «ad hoc» дозволяють користувачам самим створювати специфічні, індивідуальні запити. Принцип adhoc у військовій справі застосовується під час непередбаченого розвитку ситуації, коли організовуються спеціальні військові формування і для швидкості дій потрібна оперативна взаємодія між різними підрозділами. Рішення, прийняті «до цього місця», можуть бути неадекватними, хаотичними за своїм характером.

Таким чином, семантико-когнітивним механізмом творення ІА у ПФО є адхократичне поетичне мислення, що генерує аномальні стосовно звичної концептуальної картини світу утворення, які слугують причиною когнітивного дисонансу (Л. Фестінгер, И. Тбиг). Під когнітивним дисонансом, услід за Л. Фестінгером, розуміємо психічний стан особистості, якому притаманні є невідповідність і суперечність поглядів, переконань, настанов та зовнішніх умов. Таке відчуття викликає прагнення стимулювати процес пізнання з метою упевнитися в істинності нової інформації.

Порушення стереотипного способу мислення є тригерним (неочікуваним) за своїм характером. Адхократичне поетичне мислення як когнітивно- семантичний механізм творення ІА у ПФО відображає активацію нових кенотипних схем знань, яка протікає у свідомості читача на основі когнітивних операцій модифікації та трансформації і призводить до компресії, розширення, комбінації, зіштовхування, інтертекстуалізації наявних стереотипних/архетипних схем знання.

Загальновідомим є факт, що художнє мислення становить складну комбінацію конкретно образних (наочних), абстрактно-теоретичних (понятійних) і практичних елементів мислення.

Художній образ складається з образів-схем архетипів і базових концептів, як засадничих. Шляхом різних видів лінгвокогнітивних операцій забезпечуються трансформації образів-схем, що складає конфігурацію концептуальної структури художнього образу.

Художній образ як тривимірна величина гнучко змінює свої контури залежно від когнітивних і мовних операцій, що домінують у формуванні образу та від виду поетичного мислення (аналогового, асоціативного, парадоксального, параболічного, або есеїстичного), який зумовлює характер і напрям мапування [3, с. 24].

Художні тексти загалом та казки зокрема вміщають архетипні та стеоретипні поетичні образи (образи-сюжети, образи-характери, образи- мотиви, образи-символи), які виражають усталеність та повторюваність.

Архетипи, за К. Юнґом, - це загальні образні схеми, «колективне позасвідоме», код історії, код культури людства [11, с. 98]. Архетип як форма існування колективного позасвідомого наповнюється змістом у свідомості через міфологічні образи, символи, мотиви й сюжети. Архетип- ні художні образи відображають міфопоетичну картину світу в казках народів світу, зокрема англомовних, у яких шляхом наративного мапування втілено міфологічні, біблійні та фольклорні знання про світ.

Архетипи складаються з міфологем, які є його ядром. Розгортання міфологеми здійнюється наративним мапуванням через параболічне осмислення сюжетів, мотивів і символів, що наявних в Біблії, міфах, казках.

Стереотипними художніми образами вважаються усталені, укорінені у свідомості образи, в яких містяться багатократно повторювані елементи з текстів різних літературно-стильових напрямів. Стереотипні образи поділяють на універсальні, культурно-специфічні й авторські (Л. Белєхова). До універсальних відносимо образи, створені за допомогою тавтологічних епітетів, у семантиці яких простежується тотожність ознак і властивостей описуваних ними предметів. Культурно-специфічні стереотипні образи формуються за допомогою атрибутивного мапування певних властивостей тварин (зооніми) та рослин (фітоніми). Авторськими вважаються стереотипні образи, які набули афористичності завдяки систематичному цитуванню оригінальних словесних образів у творах інших авторів.

Творення нових художніх фентезійних образів у ПФО породжує порушення архетипних та стеоретипних образів або й навіть їхнє руйнування, переосмислення і втілення в нові. Такі художні образи ми, слідом за М. Епштейном, називаємо кенотипами [12, с. 46]. Вони здійснюють «концептуальний прорив» у поняттєвій системі людини, обумовлений появою нового концепту або нового значення слова.

У художній творчості спрацьовує принцип поетичного насилля над когнітивними процесами (Р. Цур). Згідно з цим принципом, створення і сприйняття поезії (і ширше - художнього тексту) передбачає, поряд зі сталим використанням когнітивних процесів, їхню модифікацію, порушення, а іноді й деформацію, що спричинено адаптацією цих процесів до цілей, для досягнення яких вони первісно не були пристосовані [16, с. 4-5]. Результатом таких навмисних деформацій може бути своєрідний концептуальний прорив, утворення нового вузла в концептуальній картині світу, втіленого в принципово нових художніх образах - кенотипах [3, с. 274].

Археотипні та стеоретипні схеми знань структуровані у фреймах, у яких відображені набуті досвідом знання про деяку стеоретипну ситуацію та про текст, що її описує (М. Мінський). Залежно від виду слотів, його складових та їхніх взаємозвязків виокремлюють пять видів фреймових структур:предметоцентричний, акціональний, патронімічний, гіпотонімічний, асоціативний (С. Жаботинська).

Стереотипні та архетипні схеми слугують «якорями текстової навігації» (Л. Белєхова), оскільки вони затримують читача в межах прототипного, традиційного прочитання тексту (М. Фріман), в той час як нові кенотипні схеми, генеруючи принципово нові і неочікувані образи, роблять ПФО відкритим, і надають читачеві необмежену свободу інтепретації.

Порушення стереотипного способу мислення є тригерним (неочікуваним) за своїм характером. Конфлікт, порушення або руйнація архетипних та стереотипних схем мислення відбувається із залученням когнітивних операцій наративного мапування.

Під когнітивної операцією розуміємо дію із творення нового знання, нового когнітивного продукту шляхом активізації структур робочої

памяті мозку за допомогою спеціальних операторів. Одним з найбільш вагомих операторів такого типу є прийом, механізм імітації або дії над дією - мімезис [23]. Залежно від типу мімезису можна виділити такі типи когнітивних операцій наративного мапування, які організовують процес формування читацької проекції ПФО:

модифікація - когнітивна операція, що спрямована та трансформацію прототипової стеоретипної або архетипної схеми;

деформація - когнітивна операція, що спрямована на руйнування прототипової стереотипної схеми або архетипної (Л. Бєлєхова).

Як показав аналіз фактичного матеріалу такі когнітивні операції включають такі когнітивні процедури - компресії, розширення, комбінації, зіштовхування, інтертекстуалізаціі. Зауважимо, що під процедурою у роботі розуміється послідовний порядок розгляду того чи іншого феномену за допомогою умовиводу, пояснення, доходження висновків шляхом мислиннєвого експерименту, відволікання від певних рис предмета чи явища, ідентифікації, розрізнення або скорочення деяких їхніх ознак.

Для дослідження семантико-когнітивного механізму творення ІА у ПФО використовуємо метод семантико-когнітивного моделювання, що включає інструментарій теорії ментальних просторів (G. Fauconnier) та побудову мереж концептуальної інтеграції (G. Fauconnier, M. Turner), а також відповідні фрейми, які зазнають певних трансформацій, модифікуються або деформуються. Серед них: предметний, акціональний, асоціативний (за С. Жаботинською), локативний (за О. Барбанюк). Аналіз фактичного матеріалу зумовив додаткове виділення темпорального фрейму.

При цьому фрейм витлумачуємо як когнітивну модель знань, яка організовує певний концептуальний простір, що лежить в основі значення досліджуваних лексичних одиниць. Фрейм складається з вершини, слотів, які заповнюються пропозиціями. Основною одиницею збереження інформації є пропозиція. Пропозиції, що заповнюють слоти, дозволяють адресату розкрити суть знака.

Перші три фрейми, обєднані між собою відношенням суміжності, є виявом метонімічного зрушення, натомість компаративний/ асоціативний фрейм побудований на алогічних метафоричних подібностях, які призводять до руйнування концептів у свідомості і мисленні читача.

В результаті трансформацій архетипної схеми чарівної казки предметного фрейму ПОПЕЛЮШКА - МОЛОДА, ЦНОТЛИВА, ВРОДЛИВА, ДОБРОДУШНА, СМИРЕННА ДІВЧИНА в ПХТ зустрічаємо кенотипний образ ПОПЕЛЮШКА - ЗРІЛА, РОЗБЕЩЕНА, ВУЛЬГАРНА ЖІНКА, а в результаті деформації архетипної схеми - НЕ ЛЮДИНА (вампір, зомбі, кіборг), НЕ ЖІНОЧОЇ СТАТІ.


В основі семантико-когнітивного механізму постмодерністського текстотворення ІА у фентезійному оповіданні лежить адхократичне поетичне мислення, яке за своєю природою є амбівалентним, нелінійним, хаотичним, багатокодовим, колажним, дифузним, динамічним. Саме адхократичне поетичне мислення генерує аномальні щодо звичної концептуальної картини світу утворення, що є причиною когнітивного дисонансу - психічного стану особистості, для якого характерні невідповідність і суперечливість поглядів, переконань, установок та зовнішніх умов. Таке відчуття стимулює процес пізнання з метою упевнитися в істинності нової інформації.

Список літератури

1.Барт Р. Избранные работы: семиотика и поэтика / Р. Барт. - М.: Прогресс, 1989. - 616 с.

2.Бабелюк О. А. Поетика постмодерністського художнього дискурсу: принципи текстотворення (на матеріалі сучасної американської прози малої форми): автореф. дис. ... д-ра філол. наук / О. А. Бабелюк. - Київ, 2010. - 32 с.

3.Бєлєхова Л. І. Словесний образ в американській поезії: лінгвокогнітивний погляд: [монография] / Л. І. Бєлєхова. - М.: Звездопад, 2004. - 376 с.

4.Бойко Е. И. Механизмы умственной деятельности. - М.: Педагогика, 1976. - 248 с.

5.Болдырева А. Е. Когнитивный механизм создания юмористического эффекта / А. Е. Болдырева // Записки з романо-германської філології [Ред. І. М. Колєгаева]. Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова: факультет романо-германської філології. - Вип. 19. - О.: Фенікс, 2007. - С. 15-23.

6.Борботько В. Г. Принципы формирования дискурса: от психолингвистики к лингвосинергетике / В. Г. Бор- ботько. - М.: КомКнига, 2006. - 288 с.

7.Дженкс Ч. Язык архитектуры постмодернизма / пер. с англ. В. Рабушина, М. В. Уваровой; под ред. А. В. Ря- бушина, Л. Хайта. - М.: Стройиздат, 1985. - 136 с.

8.Кравченко О. В. Семиотика абсурда / О. В. Кравченко // Вопросытеории языка и методики преподавания иностранных языков. Сб.трудов Международной научной конференции. - Таганрог: ТГПИ, 2007. - С. 107-114.

9.Приходько А. М. Концепти і концептосистеми в когнітивно-дискурсивній парадигмілінгвістики. - Запоріжжя: Прем'єр, 2008. - 332 с.

10.Хомский Н. Язык и мышление. - М., 1972. - 126 с.

11.Юнг К. Г. Архетипы и символ / К. Г. Юнг - М.: Renaissance, 1991. - 306 с.

12.Эпштейн М. Н. Игра в жизни и в исскустве / М. Н. Эпштейн // Парадоксы новизны. - М.: Сов. писатель, 1988. - С. 276-303.

13.Fauconnier G. Conceptual Blending, Form, and Meaning / G. Fauconnier, M. Turner // In Pierre Fastrez, ed. Cognitive Semiotics, Special Issue of Recherchesen Communication, № 19, 2004. - 130 p.

14.Freeman M. Poetry and the scope of metaphor: toward a cognitive theory of literature/ State of the Art and Applications to English Studies, ESSE 4. - Debrecen, Hungary, 1997. - P. 38-52.

15.Gardner M. Oddities and Curiosities of Words and Literature (Gleaningsfor the Curious) by C. C. Bombaugh / M. Gardner. - N.Y.: DoverPublications Inc. , 1961. - 375 p.

16.Tsur R. Playing By Ear and the Tip of the Tongue: Precategorial InformationinPoetry / R. Tsur. - John

Похожие работы на - Адхократичне поетичне мислення як когнітивно-семантичний механізм творення ігрового абсурду в постмодерністському фентезійному оповіданні

 

Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу
Без плагиата!