Феномен моралі в умовах глобалізованого суспільства

  • Вид работы:
    Статья
  • Предмет:
    Философия
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    15,61 Кб
  • Опубликовано:
    2017-07-27
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Феномен моралі в умовах глобалізованого суспільства















Феномен моралі в умовах глобалізованого суспільства



Давидова А.В., студентка групи ПВШ-15-Х 2 ННІМП ДВНЗ "Університет менеджменту освіти "

Науковий керівник:

І.Л. Сіданіч, д.п.н., доц., професор кафедри управління навчальними закладами та педагогіки вищої школи ННІМП ДВНЗ "Університет менеджменту освіти"

Анотації

Інтеграційні процеси, що охопили сучасну цивілізацію, породили чимало проблем, серед яких однією з найголовніших є складність порозуміння між різноманітними спільнотами, що населяють планету, оскільки вони сповідують часто досить відмінні етичні вчення. Без базового консенсусу відносно моральних цінностей та норм, успішний перебіг інтеграційних процесів навряд чи можливий. В цьому контексті в наукових колах навіть ведеться мова про необхідність появи "нової етики" і "нової моралі". Чи може існувати і бути ефективною універсальна етика у світі, населеному представниками різноманітних культур? На дане питання, в загальному, існують дві протилежні відповіді: позитивна та заперечна. То ж ідеї відомих представників цих двох діаметральних позицій проаналізовано в даній роботі.

PHENOMENON OF MORALITY UNDER OF GLOBALIZED SOCIETY

Integration processes and covering modem civilization have created many problems among which the most important one is the difficulty of understanding between the various communities that inhabit the planet as they profess often quite different ethical teachings. Without a basic consensus on moral values and norms successful progress of the integration process is hardly possible. In this context, the scientific community is even talking about the need for the emergence of "new ethics" and "new morality." Can there be effective and universal ethics in a world populated by representatives of different cultures? On this issue, in general, there are two opposing responses: positive and negative. So the idea of the prominent representatives of the two diametric positions analyzed in this paper.

Ключові слова: глобалізація, занепад моралі, зближення культур, універсальна етика, комунікативний дискурс, етичні системи, інтеграція.

Key words: globalization, the decline of morality and rapprochement of cultures, universal ethics, communicative discourse ethical system integration.

Постановка проблеми. Зі здобуттям Україною незалежності мораль нашого суспільства увійшла у нову фазу трансформації, причому керуючими параметрами тут виступають як специфічно українські чинники, так і ті, що мають сьогодні загально планетний вимір. Дійсність унікальна і неповторна, і моральні нормативи і, цінності підпорядковуються їй і формуються у процесі її реалізації і динаміки. І самі моральні принципи людини є фактором творення дійсності. Мотиви, почуття, переконання спонукають людину до вчинків відповідальних і дій осмислених, що дуже важливо в умовах глобальної взаємної залежності. Сьогодні постає питання саме морального аспекту: чи для того Бог виділив людину з природи, щоб вона, озброївшись мисленням і мовою, свідомістю, засобами комунікації, а сьогодні й сучасними інформаційними системами та творчістю, стала жорстоким споживачем природи? Чи зможе людинство знайти той мудрий баланс у побудові свого мікросвіту?

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження трансформацій ціннісних орієнтацій особистості представлено роботами Л.М. Архангельського, О.Г. Дробницького, А.Г. Здравомислова, В.П. Тугарінова, В.Б. Ольшанського, В. Бойко, М. Горшков, Г. Дилигенський, Н. Журавльова, В. Соколов, Ж. Тощенко, Р. Діснер, М. Долен, Д. Майтон, С. Морріс, С. Ніколаєва, Р. Пітс, Х. Христов та ін. Останнім часом роздуми над проблемою впливу глобалізаційних процесів на мораль знайшли широке відображення в різноманітних публікаціях багатьох авторів. Серед них - К.-О. Апель, Ж. Бодрійяр, Ю.Габермас, А.Назарчук, Е.Макінтайр, М.Сендел, Ч.Тейлор, Т.Рокмор, А.Єрмоленко, М.Савельєва, В.В. Надурак, Н.П. Дудар та інші. Водночас зазначені дослідження не розкривають повноти проблеми трансформацій ціннісних установок особистості в сучасному глобалізаційному процесі. Тема є досі актуальною, оскільки існує багато протилежних підходів, спільне між якими і намагається знайти автор.

Мета статті. Метою дослідження є здійснення аналізу морально-етичних зрушень сучасного українського суспільства на фоні розвитку глобалізаційних процесів. Меті роботи відповідають наступні дослідницькі завдання: простежити еволюцію моральних цінностей в умовах глобалізованого суспільства; висвітлити актуальні проблеми універсальної етики. моральний етичний глобалізаційний

Виклад основного матеріалу. Інтеграційні процеси, що охопили сучасну цивілізацію, породили чимало проблем, серед яких однією з найголовніших є складність порозуміння між різноманітними спільнотами, що населяють планету, оскільки вони сповідують часто досить відмінні етичні вчення. Без базового консенсусу відносно моральних цінностей та норм, успішний перебіг інтеграційних процесів навряд чи можливий. В цьому контексті в наукових колах навіть ведеться мова про необхідність появи "нової етики" і "нової моралі".

Останнім часом роздуми над проблемою впливу глобалізаційних процесів на мораль знайшли широке відображення в різноманітних публікаціях багатьох авторів. Серед них - К.-О. Апель, Ж. Бодрійяр, Ю. Габермас, А. Назарчук та ін. Точиться чимало дискусій стосовно того, якою має бути мораль у глобалізованому суспільстві, тобто як співіснуватимуть люди, керовані різноманітними партикулярними етичними системами: чи виникне єдина універсальна етика, чи ми приречені на перманентний конфлікт та непорозуміння, або ж можливі інші варіанти? [1,513]

Приблизно в колі цих питань розташоване предметне поле нашого дослідження. Отож, метою даного розділу буде аналіз тих змін у системі моралі, які виникають під впливом процесу глобалізації.

На початку третього тисячоліття особливої гостроти і складності набувають глобальні проблеми, з якими людство стикнулось вперше. Це проблеми виживання, збереження життя на Землі, безпеки, трансформації розвитку (подальшого поступу людської культури). Але чи не найголовнішими у цьому переліку є моральні аспекти глобальних проблем сучасної цивілізації. Подальший поступ культуротворення, поступ людства неможливий без урахування глобальних проблем розвитку моральності й окремої людини, і людства в цілому, носіїв і творців культури і моральних цінностей. 475 мільярдервів планети контролюють сьогодні фінанси, які перевищують половину багатств усього людства. І це при тому, що понад 1.5 млрд. людей голодують. Це означає, що прірва між багатими і бідними дедалі розширюється. Річний прибуток кримінального світу становить майже 2 триліони доларів. Все від грошей до моральних цінностей і принципів - нині можна купити [12] .

Сьогодні постає питання саме морального аспекту: чи для того Бог виділив людину з природи, щоб вона, озброївшись мисленням і мовою, свідомістю, засобами комунікації, а сьогодні й сучасними інформаційними системами та творчістю, стала жорстоким споживачем природи? Споживацькі інтереси протягом тисячоліть закріпили у свідомості людської особистості, у її моралі агресивну домінанту, яка успадковується за принципом соціального імпринтингу.

Це стає основою поведінковою (етичною) як до себе, так і щодо близьких і всього людства, природи і Бога.

Дійсність унікальна і неповторна, і моральні нормативи і, цінності підпорядковуються їй і формуються у процесі її реалізації і динаміки. І самі моральні принципи людини є фактором творення дійсності. Мотиви, почуття, переконання спонукають людину до вчинків відповідальних і дій осмислених, що дуже важливо в умовах глобальної взаємної залежності.

Ситуація сьогодення подібна до попередніх епох. Повсюдно лунають думки про необхідність узгодження партикулярних етичних систем, адже завдяки тотальному зближенню народів, що спричинене глобалізацією, очевидною є необхідність узгодження діяльності різних частин людства, нормалізації їх співіснування. Глобалізація є одним з найсуттєвіших чинників, який впливає на розвиток сучасних моральних систем. І відповідь, реакція на цей "подразник" повинна з'явитись. Одним із можливих варіантів подальшого розвитку системи є так звана "універсальна етика" [10,92]. Проте навіть у випадку розвитку системи саме в цьому напрямі, однозначності у передбаченнях бути не може - наскільки універсальною буде така етика, як будуть узгоджуватись традиційні та універсальні етичні норми, які взаємодії виникатимуть між традиційними моральними вченнями і т.п. - на ці запитання не має і не може бути однозначної відповіді, хоча є прогнози. Єдиним чітким фактом є сама необхідність нормативного узгодження дій різних частин людства в тій чи іншій сфері, у якій вони співпрацюють, взаємодіють і неминуче конфліктують. На цей запит повинна з'явитись відповідь з боку суспільства.

Питання взаємодії різноманітних моральних систем у глобалізованому світі, вкладається у більш широку проблему міжкультурної взаємодії, зрештою, вона є її частиною. Дискусія про перспективи співіснування культур у глобальному світі є однією з найгостріших у сучасних гуманітарних науках. В ній сторонами постійно наголошується на конфліктності такого співіснування, звідки часто робляться песимістичні прогнози про майбутнє людства і, зокрема, заперечується можливість універсальної етики.

Сьогодні, у процесі зближення культур, тісної їх взаємодії відбувається взаємопроникнення тих чи інших елементів (випадкове, цілеспрямоване, часто, навіть, із силовим відтінком). Окремі з чужородних елементів засвоюються національною культурою і стають "своїми", інші - відкидаються. Це природно. Кожна культура має свої віками сформовані цінності, ідеї, традиції, які є її суттю, наче ключові елементи, константи людського організму. Отож, коли відбувається спроба їх заміщення, десакралізації (навіть у незначній мірі), то бурхлива реакція відторгнення, несприйняття є очікуваною. Спрацьовує те, що можна було б назвати "культурним імунітетом". Має місце конфлікт. В ході такої взаємодії обов'язково виявляються і ті елементи, які сприймаються суспільством і згодом стають невід'ємною його частиною (цей процес американський дослідник Томас Л. Фрідмен назвав "ґлокалізацією") [8,232]. Такий звичайний алгоритм розвитку будь-якої культури, кожна з яких розвивалась, збагачуючись в діалозі з іншими і, з іншого боку, жодна з них не могла розвиватись у "замкненому просторі".

Таким чином, щодо сучасних моральних систем (як українського суспільства, так і інших, що переживають процес трансформації) можуть бути виділені два можливих типи аттракторів (варіантів розвитку) [6,27] . Назвемо їх традиційним та модерним. Аттрактор, названий нами "традиційним" передбачає розвиток моральних систем, ґрунтуючись на традиційних, перевірених історичним досвідом цінностях, принципах моралі з їхньою корекцією під вимоги сучасності. Тобто такий сценарій передбачає, що в межах традиційної етики будуть віднайдені ресурси, потенціал для адаптації моралі до зміни керуючих параметрів. "Модерний" аттрактор пов'язаний з думкою, яка поширена серед дослідників: ті зміни, які спіткали світ, неминуче потребують значно вагомішої трансформації моралі, аніж просто оновлення традиції. Трансформації, яка б принципово змінила мораль. В цьому контексті ведеться мова про необхідність появи "нової етики" і "нової моралі".

. Актуальні проблеми універсальної етики

Отже, однією з проблем сучасної філософії є проблема універсальної етики. Глобалізація претендує на трансформації, які б принципово змінили мораль. Осмислення ця проблема знаходить у працях багатьох дослідників. Серед них - К.-О. Апель, Ю. Габермас, Е. Макінтайр, М. Сендел, Ч. Тейлор, Т. Рокмор, А. Єрмоленко, М. Савельєва, А. Назачук та інші.

З огляду на перебіг глобальних суспільних процесів, проблема універсальної етики є сьогодні очевидною, проте її можливість стоїть під великим знаком питання. Чи може існувати і бути ефективною універсальна етика у світі, населеному представниками різноманітних культур, які сповідують часто досить відмінні партикулярні етичні вчення? В цьому, власне, і полягає та проблема універсальної етики, що буде досліджуватись у цьому розділі. На дане питання, в загальному, існують дві протилежні відповіді: позитивна та заперечна. Отож, спробуємо проаналізувати ідеї відомих представників цих двох діаметральних позицій.

Мабуть, найвідомішими у філософському світі прихильниками універсальної етики, є представники т. зв. "етики дискурсу", до яких у першу чергу відносять сучасних німецьких філософів Карла-Отто Апеля та Юргена Габермаса. Етика дискурсу виходить з необхідності досягнення консенсусу у взаємодії людей, медіумом якого є дискурс, який у нормах аргументації вже містить всі необхідні засоби досягнення консенсусу [12]. Універсальний характер максими дії як норми встановлюється не шляхом виключно мисленнєвої операції індивіда, який володіє автономною совістю, а шляхом конкретного взаєморозуміння між людьми, які беруть участь у комунікації в умовах "моральної і політичної свободи всіх членів гіпотетичної світової спільноти" [2, 72]. В даному випадку, хоча Габермас і Апель бачать себе наступниками Канта і є прихильниками його підходу до етики, проте вони наголошують, що нормотворчість не може бути зведена до індивідуального рішення совісті, "морального закону в мені" (Кант), а обов'язково повинна бути справою всіх учасників дискурсу.

Звідси випливає основний принцип дискурсивної етики, який отримав у процесі розробки декілька формулювань. Його найпростіша форма позначається як "принцип дискурсу" і підкреслює значення дискурсу як основоположного критерію для легітимації норм: норми тільки тоді мають значення, коли вони знаходять (чи можуть знайти) згоду всіх зацікавлених учасників практичного дискурсу. Відповідно "лише ті норми, практики, проекти можуть претендувати на легітимність (за умови знання їхніх наслідків та побічних наслідків), які без примусу визнаватимуться в процесі аргументації усіма можливими учасниками дискурсу" [2, 78]. В процесі такого дискурсу відкидається будь -який примус крім примусу "кращого аргументу" (Габермас). Тобто універсалістською, за визначенням Габермаса, є етика "яка стверджує, що цей (чи подібний) моральний принцип виражає не тільки інтуїції певної культури чи епохи, а постає загальнозначимим" [2, 74].

На думку Апеля суть морального розвитку людства якраз полягає у здатності, при утворенні морального судження, виділити та універсалізувати ідею взаємної поваги людських інтересів. Всі попередні спроби формулювання головного принципу моральності ("золоте правило моральності", категоричний імператив Канта), на його думку, були інтуїтивним вгадування тих начал, що лежать в основі дискурсивного принципу, але кожен з них мав свої недоліки. В етиці дискурсу в основі моральних рішень лежить не консенсус відносно взаємної вигоди окремих учасників, а консенсус в межах всього універсуму воль. Агентами консенсусу є всі ті, кого він стосується, і навіть ті, хто міг би й хотів би брати в ньому участь, але не має фізичної можливості (напр. у випадку з ненародженими дітьми). Дискурс передбачає взаємне рішення і, що суттєво, взаємну відповідальність [11,48] .

Окремі дослідники звертають увагу на наступну відмінність у поглядах на етику дискурсу між Габермасом і Апелем: "Габермас стверджує, що предметом обговорення є питання повсякденного і конкретного характеру, у відношенні до яких виробляється консенсус. Остаточного рішення по моральних питаннях не існує, а інтерсуб'єктивна дискусія носить постійний характер. К.-О. Апель, навпаки, схильний до пошуку і вироблення процедур остаточного підтвердження істини і моральності " [11, 86]. У звязку з цим, як недолік, Апелю закидають "абстрактність та іррелевантність по відношенню до реальних етичних проблем" [14]. Всі його зусилля, в основному, присвячені аналізу єдиного принципу та методів його застосування. Проте, виходячи з єдиного принципу, навряд чи можна вивести весь моральний досвід.

Автору даної роботи імпонують погляди американського філософа Тома Рокмора, який піддає критиці принцип консенсусу, що є одним із головних у етиці дискурсу. Він зауважує, що "є багато сфер, у яких консенсус, як критерій нічого не важить" [9, 113]. На інтелектуальній арені (наука, філософія, мистецтво, література) незгода є нормальним і необхідним явищем. Щодо політичної сфери, то ще "Дж. С.Мілль переконливо довів, що спільноти, де є різноманітні, конфліктні точки зору, від цього лишень виграють" [там само]. Рокмор зауважує, що "було б великою помилкою ототожнювати згоду з істиною", оскільки "може бути консенсус без істини та істина без консенсусу" [9, 113-114]. Як приклад, можна навести ситуацію, коли націонал-соціалізм прийшов до влади в Німеччині через демократичні вибори, чи ситуацію, коли у американському суспільстві певний час існував широкий консенсус щодо інтервенції США у В'єтнам.

Крім того, треба відзначити, що ідея комунікативного дискурсу коріниться у ґрунті Просвітництва, з його надмірною вірою у силу людського розуму. Вона орієнтується на раціональну складову моралі, проте не враховує ірраціональний її бік. Люди продовжуватимуть виконувати ті чи інші моральні норми, попри раціональні аргументи (навіть дуже переконливі), які їх спростовують і аргументують необхідність заміни. У слідуванні тим чи іншим моральним нормам ми в значній мірі керуємось не тільки розумом, але й почуттями прив'язаності, любові до рідної культури і т.п., які, зрештою, й роблять мораль однією з найконсервативніших сфер суспільної свідомості [3,201].

Проте, з іншого боку, велика кількість сучасних дослідників вважає, що така орієнтація комунікативної етики на раціоналізм має суттєву перевагу - перевагу мобільності. Бо ж темпи розвитку сучасного світу можуть бути визначені як надшвидкі. У даному контексті ці дослідники зауважують, що мораль не встигає за розвитком суспільства і, зокрема, техносфери. Робиться висновок про необхідність моралі бути мобільнішою, щоб адекватніше реагувати на виклики сучасності. А притаманний їй консерватизм та традиціоналізм часто стоїть на перешкоді цьому. Саме, тут звертає на себе увагу раціоналістична течія в етиці (Сократ, Кант, Габермас, Апель та інш.), що вбачає основою моралі раціональну складову, яка може дати можливість оперативніше реагувати на актуальні моральні проблеми [4,73]. Отож, питання сьогодні поставлено наступним чином: мораль не є в своїй основі раціональною, проте чи не слід їй такою стати? Як засвідчує історичний розвиток моралі, раціональна складова в ній постійно зростає. Отож у часи постмодерну все частіше озвучується питання, чи не треба вести мову про появу нової раціоналістичної традиції? Сподіваємось, найближче майбутнє дасть відповідь на поставлене питання.

Якщо вести мову про тих дослідників, які скептично дивляться на перспективи універсальної етики, то найґрунтовніше опрацьованими є позиції постмодерністів та коммунітаристів. Постмодернізм визнає неприйнятним універсалістський погляд на мораль. На їхню думку не єдині універсальні стандарти, зафіксовані в максимах, а чесноти окремих суспільств, з їх різноманітними практиками - ось єдино можлива точка відліку для етики. Універсальна етика скомпрометувала себе своїми соціальними наслідками.

Більш послідовну критику універсальної етики знаходимо в працях коммунітаристів (у постмодерністів вона має більш емоційний характер). Коммунітаризм (англ. community - спільнота) це напрям, який сформувався в ході дискусій навколо книги Джона Ролза "Теорія справедливості" (1971). Ідеї, висловлені в даній праці, претендували на обґрунтування моралі універсального спрямування і обстоювали в такій якості принципи лібералізму. Головна ідея коммунітаризму полягає в тому, що тільки спільнота може бути справжнім джерелом та носієм моральних ідей. Найвідомішими представниками цього напрямку є Елесдеа Макінтайр, Майкл Сендел, Чарльз Тейлор. Саме їхні монографії, що містили критику ліберальної ідеї [13; 5,111] на початку 80 -х років ХХ століття поклали початок коммунітаризму.

Комунітаристи надають перевагу людському "Я", яке займає певне положення в общині і яке сформоване під впливом прив'язаностей та розділяє смисли конкретної общини. "І саме від своєї общини, нехай то буде село, субкультура, суспільно-політичий рух чи етнічна група ми набуваємо специфічні права і обов'язки" [5, 182]. Е.Макінтайр, проаналізувавши різні спроби раціонального обґрунтування моралі, які прагнули виявити її універсальні складові, врешті робить висновок, що мораль не може бути обґрунтованою поза історичним і культурним контекстом. Моральні принципи можуть бути зрозумілі тільки як результат аналізу практики в конкретному суспільстві. Мораль "... витікає з конкретної практики реально існуючої общини, тому будь-які пошуки абстрактних принципів моралі - марна робота. Таких принципів, відкритих тільки розумом, просто не існує, тому що основи моралі треба шукати не в філософії, а в політиці" [5, 184].

В свою чергу, Чарльз Тейлор піддає критиці етику дискурсу Ю. Габермаса стверджуючи, що моральні правила "... не можуть, подібно до норм права, вироблятись шляхом обговорення на публічному форумі. Моральна спільнота функціонує лишень остільки, оскільки моральні цінності мають само собою зрозуміле значення. Створювати мораль на кожен день, для кожного окремого випадку, будувати її на прецедентах не можливо" [15]. Як одну із головних загроз моралі в ліберальному суспільстві, Макінтайр і Тейлор відзначають процес індивідуалізації морального життя, тому що "мораль є голосом суспільства в індивіді", відповідно, індивідуалізм з мораллю не сумісний. Посилення уваги до особистості породжує такі явища, як споживацтво, втеча в особисте життя, нарцисизм, розрізненість і т.д. Індивідуалізоване сучасне суспільство постає позбавленим єдиних моральних принципів.

Резюмуючи такі погляди, можна стверджувати, що коммунітаризм, критикуючи одну форму відособленості - індивідуальну, яка веде до ліберального егоїзму, натомість породжує іншу - колективну, та колективний егоїзм відповідно. Така позиція може привести до етнічної неприязні та конфліктів (що, власне, сьогодні часто і відбувається). Крім того, варто задатись питанням: наскільки етика Аристотеля (етика моральних спільнот) придатна до сучасних умов? Чи не правий Габермас стверджуючи, що така етика, будучи орієнтована на локальні соціальні структури, на зразок полісів, не є адекватною сучасному суспільству?

Більшість дослідників констатують, що ми сьогодні переживаємо період вагомих змін у моральних системах. На нашу думку, вони, серед іншого, проявляються у руйнації старих форм моралі (колективістських, ґрунтованих на традиції, общинності і несвідомому прийнятті). Їм на зміну йдуть нові. Які вони будуть - визначити важко. Проте цілком можливо, що вони носитимуть особистісний вимір, тобто ґрунтуватимуться на свідомому виборі індивідів і робити з цього трагічні висновки, подібно коммунітаристам, не варто. Можна стверджувати, що ті варіанти моралі, які спостерігаються в сучасних ліберальних суспільствах, сповнені недоречностей (і коммунітаристи ґрунтовно їх описали). Але вони є шляхом до нової моралі. Коммунітаристи апологізують мораль минулого, таку, якою вона постає в традиційних суспільства. Проте, не можливо робити з цього висновок, що мораль майбутнього буде такою ж. Крім того, треба зауважити, що коммунітаристи, обстоюючи контекстуалізм, самі приходять до антиконтекстуалістичної позиції, оскільки не враховують контекст нових соціальних реалій, які активно впливають на сучасну мораль і зумовлюють її поступову трансформацію. Як відомо, практика завжди багатша за найдосконаліші теоретичні побудови. Отож, цілком можливо, що мораль майбутнього суттєво відрізнятиметься від моралі минулого, яка описана коммунітаристами. Прихильники етики дискурсу виступають тими, хто намагається описати контури цієї майбутньої моралі.

Література

1.Академічне релігієзнавство. - К. : Світ знань, 2000. - С. 862

2.Апель К.О. Этноэтика и универсалистская микроэтика: противоречие или дополнительность? / Апель К.О. // Полит. мысль.- 1994.- № 4.- С. 81-93.

3.Бохенский Ю.М., Современная европейская философия / Бохенский Ю. - Режим доступу: http://agnuz.info/app/webroot/library/339/474/

4.Єрмоленко А.М. Взаємодія стратегічної та комунікативної раціональності / Єрмоленко А.М. // Людина і культура в умовах глобалізації. - К. : Вид. ПАРАПАН, 2003. - С.71 - 79.

5.Кьелл А. Бизнес в стиле фанк / Кьелл А., Нордстрем Й. - Режим доступу: http://ariom.ru/litera/2003-html/funki/funki.htm

6.Макінтайр Е. Після чесноти: Дослідження з теорії моралі. / Макінтайр Е. ; Пер. з англ. - К. : Дух і літера, 2002. - 436 с.

7.Надурак В.В. До питання значення біфуркацій у розвитку моралі / Надурак В.В. // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. - Київ, 2006. - С. 232 - 239.

8.Надурак В.В. Еволюція моралі: синергетичний підхід / Надурак В.В. // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. - Київ, 2006. - С. 25 - 31.

9.Надурак В.В. Синергетична методологія та проблема розвитку моральних систем / Надурак В.В. // Науковий вісник Чернівецького університету. Філософія. - Випуск 309-310. - Чернівці : Рута, 2006. - С.70 - 75.

10.Назаретян А.П. Цивилизационные кризисы в контексте универсальной истории (Очерк ІІ) / Назаретян А.П. - Режим доступу: http://spkurdyumov.narod.ru/NasarOcherk2.htm

11.Рокмор Т. К критике этики дискурса / Рокмор Т. // Вопросы философии. - 1995. - №1.- С. 106-117

12.Савельева М.Ю. К вопросу об определении глобальной этики / Савельева М.Ю. // Практична філософія. - №2. - 2006. - С. 92 - 98

13.Структура дискурсивной этики // Назарчук А.В. Этика глобализирующегося общества. - Режим доступу: http://www.nazarchuk.com/0160.html

14.Хабермас Ю. Философский дискурс о модерне / Хабермас Ю. - М. : Весь мир, 2003.-420 с.

15.Хакен Г. Самоорганізуюче суспільство / Хакен Г. - Режим доступу: http://spkurdyumov.narod.ru/Haken500.htm

Похожие работы на - Феномен моралі в умовах глобалізованого суспільства

 

Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу
Без плагиата!