Загальна характеристика творчої спадщини Маркіяна Шашкевича
Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького
Філологічного факультету
Кафедра української та зарубіжної літератури
Індивідуальне науково-дослідне завдання
З історії української літератури
З теми:
Загальна характеристика творчої спадщини Маркіяна Шашкевича
Виконала: Никифорова Любов
Студентка 230 групи
Перевірила: Єгорова Ю.М.
Кандидат філологічних наук
Мелітополь 2012
ЗМІСТ
ВСТУП
1. Поетичні твори - найвідоміша частина спадку
2. Прозова спадщина
3. Перекладацька діяльність
. Унікальність та новаторство творчої спадщини
5. Історичне значення діяльності Маркіяна Шашкевича
ВИСНОВКИ
ВСТУП
В особі Шашкевича в українську літературу ввійшов талановитий поет, перекладач, патріот, гуманіст, людина високої культури й громадянської мужності. Провідний мотив Шашкевичевої творчості - заклик до національного єднання на демократичній основі, ідея захисту рідної мови, культури. Маркіян Шашкевич справедливо вважався одним із основоположників громадянської лірики в українській літературі [5. 9].
Літературна спадщина Шашкевича складається з ліро-ерічних та ліричних поезій, прози та перекладів з різних словянських літератур. Використовуючи історичні та фольклорні матеріали, в яких відображені героїчні сторінки боротьби народу проти панства та польської шляхти, поет оспівує ватажків селянських повстань, боротьбу проти іноземних загарбників.
Обєкт: творча спадщина М. Шашкевича
Предмет: ліро-епічні та ліричні поезії, проза та переклади з різних словянських літератур
Мета: Охарактеризувати творчу спадщину М. Шашкевича
Завдання:
1.Проаналізувати провідні теми поезій.
2.Визначити унікальність і новаторство творчої спадщини Маркіяна Шашкевича.
.Проаналізувати перекладацьку діяльність.
.Звернути увагу на історичне значення діяльності Шашкевича.
1. Поетичні твори - найвідоміша частина спадку
Найвідомішою частиною творчого спадку М. Шашкевича є його поетичні твори. Цікаво, що перший Шашкевичів друкований вірш - "Голос галичан", написаний із нагоди 67-х уродин цісаря Франца І - не друкували у збірках поетових творів за радянських часів. Майже всі інші, які збереглися (близько трьох десятків, включно з польськомовними поезіями "A wiesz ty?.." і "Moje niebo"), були дозволені до друку.
Стосовно хронології Шашкевичевих віршів, то мусимо спиратися переважно на дати першодруків, а не автографів. Відтак наступну групу творів становлять ті, які з'явилися під обкладинкою „Русалки Дністрової" в 1837 р. (деякі з них, очевидно, були написані швидше і входили до складу попередніх альманахів „Руської Трійці": "Син Русі" та "Зоря" - відповідно 1833 і 1834 рр.): "Згадка", "Погоня", "Розпука", "Веснівка", "Туга за милою" та "Сумрак вечірній".
Решта поезій М. Шашкевича побачила світ уже після його смерти в 1843 р. Зокрема, до першої частини "Вінка русинам на обжинки" (Відень, 1846) завдяки зусиллям Я. Головацького ввійшли такі Шашкевичеві вірші (крім друкованих у "Русалці Дністровій"): "Побратимові, посилаючи йому пісні українські" (дума), "Бандурист" (фрагмент із задуманої, але недописаної поеми „Перекинчик басурманський"), "Нещасний" (теж фрагмент, інша авторська назва якого - "Безрідний"), "До...", „Дністрованка" (інша назва - "Марусенька мила..."), „Думка", "Підлісся", "Лиха доля", "До милої" та фрагмент "Руська мати нас родила..." Також, найімовірніше, Я. Головацький був ініціатором публікації невідомого до 1849 р. вірша М. Шашкевича "Болеслав Кривоустий під Галичем, 1139". Відтоді й аж до 1912 р., коли вийшло друком згадане Вознякове видання „Писань" М. Шашкевича, українському читачеві не були доступні інші Маркіянові поезії на історичну тематику, зокрема дві найвідоміші з них: "О Наливайку" та "Хмельницького обступленіє Львова".
Очевидно, причину такого замовчування чи перепон для друку варто шукати у прокозацькому (а відтак багато для кого - антипольському) спрямуванні цих творів. Видається очевиднішим, що в міжчассі ті чи ті оригінальні Шашкевичеві вірші з'явилися як літературні новинки: 1852 р. - фраґмент-чотиривірш "Відкинь той камінь, що ти серце тисне!"; 1860 р. - "Опихане, пане?" та польськомовні "A wiesz ty?.." і "Moje niebo"; 1862 р.- "Над Бугом"; 1886 р.- "Поза тихий за Дунай... ", 1887 р.- "Слово до чтителей руського язика"; 1905 р.- "Син любимому отцю", "Вірна", "Туга", "Місяченько круглоколий закрився хмарою..." та фрагмент "Ти, конику..." (теж немає у виданні М. Шалати 1982 р.); 1911 р.- фрагмент "Перед зорями в люту негоду..."
Оригінальні віршовані твори М. Шашкевича, які дійшли до нас, засвідчують і великий поетичний дар їхнього автора, котрому довелося прокладати новий шлях у пущі галицького письменства першої половини ХІХ ст., і планомірну творчу наполегливу працю людини, яка зробила цілком усвідомлений національний і естетичний вибір у найбільш модерних на той час координатах романтичної літератури.
. Прозова спадщина
У багатьох виданнях Шашкевич постає майже винятково як поет, а серед його прозових творів переважно вказують і наводять лише казку "Олена". У виданні М. Шалати до „статей" зараховано ще чотири прозові тексти: "Азбука і абецадло" (переклад із польської), "Руське весілля", „Передслів'я", яким відкривалася "Русалка Дністровая", і "Старина". Тим часом насправді прозова спадщина М. Шашкевича значно ширша. На думку М. Возняка, її взагалі варто поділити на три групи: україномовну, перекладну та польсько-мовну. Тоді до першої, крім згаданих творів, належатимуть іще "Псалми Русланові", розвідка "О запорожцях і їх Січі" та шість проповідей: "Слово Боже к народу в Святий день Богоявлення", "Проповідь на Вознесіння", "Проповідь слова Божого в день преподобного отця нашого Онуфрія", "Проповідь слова Божого на Рождество Пресвятої Богородиці", "Проповідь на празник" і "Блаженні милосердні, яко помилувані будуть". Також сюди варто долучити кілька прозових фрагментів: "До читателя", "Проєкт фонетичної правописі" та "Казка Богдана Хмельницького". До другої групи - перекладних творів - належать такі тексти різних тематики та формату: "Любителі слов'янщини в народів чужосторонніх", "Помста і великодушшя", "О слоні" ("Про слона"), з книги "Memoriale vitae sacerdotalis", "Зерцало Християнське", "З євангелії св. Матея" та "Переклад євангелії св. Івана". Нарешті, польською мовою, крім "Азбуки і Abecadla", постали розвідка "Goscinnosc w Serbiji", "Nauka na niedzielę VI po Zejlsciu S[więtego] Ducha", "Проповідь Євангельська на Успіння Пресвятої Богородиці" та "Гомілія на Вознесіння Господнє".
Як бачимо, ці тексти формують кілька важливих у творчості та світогляді М. Шашкевича спрямувань: фольклорно-етнографічне, лінгвістичне та духовно-релігійне. Якщо перше з них у нашій науці зусиллями насамперед Р. Кирчіва досліджено добре, друге - бодай якось, то вивчення Шашкевичевої гомілетики, зі зрозумілих причин неможливе за атеїстичних часів, не розпочато і досі: ні з богословського, ні з літературного огляду. Тим часом, крізь призму мовознавчих проектів, проповідницької прози та перекладів євангельських текстів М.Шашкевича можна по-особливому побачити деякі проблеми, що їх, здається, ще не формульовано в контексті шашкевичезнавства. Можна наголосити бодай на двох із них.
Шашкевичеві лінгвістичні праці та й вся літературна діяльність виразно засвідчують публічний український вибір, але про конфронтацію не йшлось, і це засвідчує, зокрема, збережені приватні Маркіянові листи. Навіть листи до матері, до дружини Юлії та до її батька, згідно з тогочасною традицією родинного спілкування у священичих колах, написано польською...
Друга проблема, ще не порушена в шашкевичезнавстві - зв'язок творчости письменника з традицією давньої української літератури. У цьому контексті чекають на свого дослідника згадані Маркіянові проповіді та переклади євангельських текстів, зокрема вплив на їхню символіку та метафорику книги "Іфіка ієрополітика", виданої в Києві 1712 р., що була у бібліотеці М. Шашкевича. Здається, ніхто ще не спробував порівняти дидактику та поетику 30 сковородинівських "Басен Харьковских", одним із виразних джерел для яких була саме "Іфіка ієрополітика", і 32 Шашкевичевих байок, уміщених у славнозвісній "Читанці" 1836 р. Звісно, до цього кола варто було би долучити і ранішні повчальні твори, одягнуті у форму байки, авторів XVII ст. Антонія Радивиловського та Йоаникія Галятовського. Так само треба дослідити будову Шашкевичевих проповідей крізь призму "Науки, альбо способу зложення казання" того-таки Й. Галятовського. Зрештою, "Читанка", авторство більшості текстів якої, здається, остаточно атрибутовано М. Шашкевичеві, заслуговує на детальний розгляд і як цілком окрема й оригінальна пам'ятка літературно-педагогічного спрямування.
. Перекладацька діяльність
ліричний прозовий історичний шашкевич
Розвиток перекладацьких традицій в Україні має багатовікову історію. Починається він з Х ст., що було повязано з запровадженням християнства. Але зародження і становлення перекладацької думки і теоретичних вимог в Україні припадає на 70-ті роки ХХ століття.
З огляду на Шашкевичеві "слов'янські" зацікавлення як органічне доповнення його оригінальної творчості постають його переклади та переспіви. Цей загалом невеликий корпус текстів становлять переклади та переспіви "Пісень народних сербських", понад десяток - чеських "Пісеньок" і фрагментів "Краледвірського рукопису" та "Суду Любушиного", а також - частини поеми "Канівський замок" польського поета С. Ґощинського. Додамо ще два переклади грецької "Анакреонтики", що їх уперше опублікував 1969 р. М. Шалата, і дотепер до кінця не з'ясовану історію зі справою Шашкевичевого перекладу "Слова о полку Ігоревім" чи його частин. На жаль, слідів повного Маркіянового чи то віршованого, чи прозового, чи перекладу, чи переспіву "Слова о полку Ігоревім" не вдалося віднайти і досі. Дотепер мусимо задовольнятися єдиним невеликим перекладеним фрагментом - прозовим "Плачем Ярославни".
На сучасному етапі головною задачею перекладу є створення концептуальної історії світового перекладу, що надавала б повні діахронічні дані про розвиток перекладу у всьому світі, а не у окремих регіонах і за певних обставин. Розвиток українського перекладу мав досить довгу і складну історію, але саме ці перешкоди зробили його більш досконалим і визначним.
. Унікальність та новаторство творчої спадщини
У літературі визначився М. Шашкевич як поет-новатор, творам якого притаманні чітко виражені національні мотиви, любов до рідного краю, м'які, ніжні ліричні тони, нескладна символіка ("Слово до чтителей руського язика", "Підлісся", "Руська мати нас родила", "Відкинь той камінь", "Туга", "Туга за милою, "Лиха доля, "Безрідний", "Думка", "Син любимому отцю", "Побратимові"). Перлиною ліричної поезії стала його "Веснівка". Серед інших творів поета - балади ("Погоня"), перші в українській літературі сонети ("До...", "Сумрак вечірній"). До ряду історичних творів належать стаття "Русини", вірші "Згадка", "Болеслав Кривоустий під Галичем, 1139", "О Наливайку", "Хмельницького обступлення Львова", "Споминайте, браття милі". Та особливо вславився він як співавтор, співупорядник і видавець альманаху "Русалка Дністрова".
Ідеї та діяльність М. Шашкевича і його побратимів мали значний резонанс як в Галичині, так і поза її межами. Вони стимулювали утвердження національної свідомості багатьох поколінь української інтелігенції й надихали її на самовіддану працю на ниві національного відродження, окриляли творчість багатьох українських письменників, художників, композиторів, учених та здобули всенародне визнання [3.236].
Традиції М. Шашкевича і "Руської Трійці" продовжив український національний рух під час "Весни народів", згодом т.зв. народовський, національно-демократичний напрям національного руху в Галичині та Буковині, спадкоємцями якого стали творці Західно-Української Народної Республіки (1918-1919) та ініціатори її злуки з Українською Народною Республікою 22 січня 1919 р., а у віддаленій перспективі - будівничі сучасної незалежної України.
Ідейна і творча спадщина М. Шашкевича увійшла, таким чином, животворним надбанням у духовний світ українців, слов'янських народів, зайняла почесне місце у скарбниці європейської та світової культури. Вона є живим джерелом збагачення духовності сучасних поколінь і творення нових цінностей.
У мене завжди викликали повагу та захоплення люди, які прагнуть змін на краще і досягають свого. М. Шашкевич - перший літературний діяч Галичини, який писав твори українською мовою. Якщо зважати на те, що тоді Галичина перебувала під гнітом Австрії, а художньої літератури українською мовою на Галичині ще не існувало, то М. Шашкевич вартий високої пошани за свій учинок!
Унікальність творчої спадщини Маркіяна Шашкевича полягає також у тому, що він разом із Левком Боровиковським започаткував новий напрям в українській літературі - романтизм.
. Історичне значення діяльності Маркіяна Шашкевича
Значення М. Шашкевича не тільки в літературній спадщині, але ще більше в історичній ролі його виступу. Він скрізь виступав як новатор, скрізь рвав консервативні традиції (церковщину, книжну мову, псевдокласику тощо). Панівні класи ставилися до пригнобленого панщиною селянина з погордою, кривдили його, держали в темноті, а Шашкевич і сам поставився з симпатією і любовю до покріпаченого селянина, і звертав симпатії і любов своїх товаришів до нього. Відвернувшись від живих питань сучасності й народу, більшість тодішніх освічених верств цікавилась щонайбільше мертвою схоластикою і віджилими ідеями, а Шашкевич звернувся до народу, старався пізнати його потреби й думки, думав про його освіту; працю для народу він поставив метою свого життя. Освіченні представники панівного класу писали або мертвими мовами - польською і німецькою, а Шашкевич замінив названі мови живою мовою галицького селянина, стараючись зробити її мовою літератури, науки, школи й громадянського життя. До того ж традиційну кирилицю він замінив гражданкою, запроваджуючи одночасно радикальний фонетичний правопис.
Сам Франко, подаючи загальну оцінку Шашкевича, говорив уже тільки про його новаторство. В "Житті і слові" він писав, що Шашкевич був "свого роду новатором", бо вніс в українську літературу Галичини "нові елементи, яких в ній досі не було і які він черпав почасти з творів українських, з пісень народних, від польських романтиків, із словянського відродження, з сучасних літератур європейських"[1.367].
В Шашкевичевих віршах у нас перший раз повіяло духом поезії ХІХ віку; давня "мова богів", як колись названо поезію, тут сталася кристалізованою, очищеною мовою людського серця, зверненою безпосередньо до сердець усіх інших людей… Справді, в своїй поезії він не ставав на котурни, не маскувався і не удавав, а говорив так само просто від душі, як говорив усно в хвилинах афекту і підйому чуття - і це його велика інновація.
ВИСНОВКИ
На початку XIX ст. в Галичині панував абсолютизм Австро-Угорської монархії. Все було чітко регламентовано, питання мови українців загнано у невідомість. І ось юний семінарист вирішує змінити цю ситуацію. Він очолює групу собі подібних за настроями, почуваннями і вони створюють гурток "Руська трійця". Маркіян Шашкевич орієнтувався на українськість, яка вже була заманіфестована Тарасом Шевченком. Доля повелася дуже жорстоко як з одним, так і з другим. Шевченко був засланий у десятилітню солдатську неволю, а Шашкевич - в убогі парафії, де страждає від злиднів, хворіє і вмирає молодим, так і не розкривши на повну силу багатогранного свого таланту. Але те, що встиг зробити - універсальне надбання нашої літератури. Неоціненна заслуга Шашкевича і в тому, що народна мова з-під селянської стріхи утвердилася як літературна. Завдяки цьому в її середовищі формувалися ідеї національного відродження, набуття втраченої державності. Третє, не менш важливе - Шашкевич творив українську церкву за традицією, за культурою, орієнтуючись на великі національні святині та цінності, які йшли з Києва. Писав про давні часи, говорив про козацьку державність, про звитяжність цієї сили, яка тримала Україну в орбіті європейського інтелектуального мислення.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ
1.Возняк М.С. Історичне значення діяльності Маркіяна Шашкевича / Скрипник М.П. Література першої половини ХІХ ст.: Матеріали до вивчення історії української літератури. - Київ: Радянська школа, 1961. - С. 360-374
2.Шляхи сподівань: Українська література кінця ХVІІІ - початку ХХ ст.: Навчальний посіб. Упорядкув. і передм. Шкляра В.І. - К.: Грамота, 2003. - С. 95-98
.Яценко М.Т. Романтизм / Жулинський М.Г. Історія української літератури ХІХ століття: У 2 кн. Кн. 1. - Київ:Либідь, 2005. - С. 230-285
4.Пільгук І.І. Літературне відродження на Західній Україні / Пільгук І.І. Письменники Західної України 30-50-х років ХІХ ст. - Київ: Дніпро, 1965.
.Нахлік Є.К. Поетичний світ Шашкевича-романтика / Рад. Літературознавство. -1984. - №8