Реконструкція котельні та теплової мережі по вулиці Шевченко 233

Реконструкція котельні та теплової мережі по вулиці Шевченко 233

Зміст

Анотація

Вступ

. Загальна частина

.1 Вихідні дані для проектування

.2 Кліматичні дані

.3 Гідрогеологічні умови будівництва

.4 Технологічні рішення

. Спеціальна частина

.1 Розрахунок теплових навантажень

.2 Розрахунок витрат теплоносія

.3 Гідравлічний розрахунок

.4 Тепловий розрахунок попередньо ізольованих трубопроводів (ППУ)

2.5 Розрахунок і вибір опор трубопроводів

.6 Компенсація теплових подовжень

.7 Розрахунок і вибір компенсаторів

.8 Побудова повздовжнього профілю

.9 Вибір способу прокладання теплових мереж

.10 Улаштування теплового пункту

. Автоматизація теплових процесів

.1 Автоматизація і контроль теплових мереж

.2 Автоматизація, контроль та облік в теплових пунктах

.3 Диспетчеризація систем теплопостачання

. Організація виробництва робіт при спорудженні теплових мереж

.1 Транспортні роботи

.2 Складування труб

.3 Монтаж теплових мереж

4.3.1 Земляні роботи

.3.2 Такелажне обладнання

4.3.3 Експлуатація одноковшевих екскаваторів

.3.4 Експлуатація кранів-трубоукладачів

.4 Опускання, укладання трубних плітей, зварювальні роботи

.5 Монтаж труб ППУ

.6 Монтаж арматури компенсаторів і дренажного обладнання

.7 Випробування пуск і наладка теплових мереж

4.8 Здача системи в експлуатацію

5. Техніка безпеки при виробництві робіт та експлуатації систем теплопостачання

.1 Охорона праці. Загальні положення

.2 Основні положення закону України «Про охорону праці»

.3 Організація охорони праці на підприємстві

.4 Інструктажі з техніки безпеки

.5 Травматизм і аварії, їх облік

.6 Безпечні методи провадження робіт

.7 Визначення категорії виробництва по вибуху - пожежній небезпеці

.8 Заходи протипожежної безпеки

.8.1 Техніка безпеки при експлуатації теплових мереж

.8.2 Техніка безпеки при монтажі трубопроводів

.8.3 Охорона праці при монтажі системи теплопостачання

.8.4 Вимоги з охорони праці перед початком роботи

.8.5 Вимоги з охорони праці при виконанні роботи

6. Охорона навколишнього середовища

Висновок

Перелік використаної літератури

Анотація

Даний дипломний проект є комплексною роботою на тему: «Реконструкція котельні та теплової мережі по вулиці Шевченко 233.»

Вступ

В умовах постійного дефіциту паливних ресурсів в Україні, необхідність зниження енерговитрат при виробництві, транспортуванні та споживанні теплової енергії, питання оптимізованого теплопостачання населених пунктів є державним завданням. Проте на сьогодні в сфері теплопостачання існують невирішені проблеми, що характерні для більшості населених пунктів України, зокрема:

·    потужності встановленого обладнання котелень, як правило, значно перевищують теплові навантаження;

·        не виконуються вимоги чинних в Україні норм і правил щодо регулювання та обліку теплової енергії при її виробництві, транспортуванні та споживанні;

·        основне та допоміжне обладнання котелень практично вичерпало всі допустимі терміни експлуатації (термін експлуатації понад 57% котелень перевищує 20 років);

·        низька надійність теплових мереж через відсутність їх резервування, вичерпаний природний ресурс та незадовільна теплоізоляція, що обумовлює великі втрати тепла (до 30%), суттєві економічні збитки внаслідок частих аварій та значних обсягів ремонтних робіт.

Також серйозною проблемою в населених пунктах є некероване відключення споживачів від централізованої системи теплопостачання та перехід на індивідуальне опалення, що призводить до "розбалансування" теплових мереж та "перевантаження" газових мереж, тиск і діаметри яких не враховують додаткового обсягу споживання газу. Це призводить до значних втрат паливо-енергетичних ресурсів та збитків, особливо в нинішніх умовах зростання цін на енергоносії, зокрема на природний газ. Таким чином, зниження попиту на тепло веде не до економії палива, а до надлишкового виробництва тепла, яке розсіюється у вигляді теплових втрат. Затрати залишаються високими і їх неможливо в короткий період скоротити, внаслідок чого виникає необхідність в підвищенні тарифів, що в свою чергу веде до зниження кількості споживачів. Вирішення цих проблем потребує комплексного підходу та значних фінансових ресурсів.

Світова і вітчизняна практика останніх років свідчить, що одним із основних напрямків економії паливно-енергетичних ресурсів є централізація теплопостачання.

Централізоване теплопостачання - це розподілення теплоти через розгалужену схему трубопроводів від джерела теплоти до споживачів. Перевагою централізованого теплопостачання є можливість використання таких видів палива, які є оптимальними з техніко-економічної точки зору та забезпечують більшу екологічну чистоту навколишнього середовища. ТЕЦ - це ефективна технологія, яку доцільно використовувати для забезпечення зростаючих потреб в одержанні цих двох видів енергії та зменшення загального об`єму шкідливих викидів в атмосферу.

Класифікація систем теплопостачання: централізоване і деценстралізоване.

Переваги централізованого теплопостачання:

Зменшення забруднення атмосферного повітря;

Безперервне теплопостачання під час опалювального сезону;

Можливість використання високоефективних теплових технологій (таких як когенерація), які недоступні на споживчому рівні;

Висока ефективність;

Зниження негативного впливу на навколишнє середовище;

Зменшення проблем, пов`язаних з ліквідацією відходів;

Головним напрямком науково-технічного прогресу у галузі централізованого теплопостачання є застосування нових теплоізоляційних матеріалів, конструкцій і технологій теплоізоляційних робіт. Найвищу ефективність з точки зору економії паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) і збільшення терміну безаварійної експлуатації теплових мереж забезпечує застосування теплоізоляційних матеріалів з покращеними характеристиками і прогресивної технології виробництва попередньо ізольованих трубопроводів в заводських умовах.

Переважним способом прокладки теплових мереж є прокладка в непрохідних каналах з мінераловатної теплоізоляцією (80%). Безканальна прокладка, виконувана з конструкцій заводського виготовлення з використанням ізоляції з армопенобетонних і бітумовмісних мас (бітумоперліт, бітумовермікуліт, бітумокерамзіт), становить 10% загальної протяжності теплових мереж.

Для нових систем теплопостачання разом з новітніми теплоізоляційними підходами важливу роль відіграватимуть рішення стосовно довжини, типу труб та методів прокладки в кожному окремому випадку.

Розробка систем теплопостачання, переоснащення котельних, впровадження сучасних розробок і обладнання є великим досягненням на шляху подальшого вдосконалення методів управління із залученням засобів автоматики і електронної техніки. Застосування систем автоматики і сучасного переоснащення котельних знижує небезпеку виникнення аварій, дозволяє скоротити терміни їх ліквідації і попередити можливість їх виникнення.

тепловий трубопровод мережа автоматизація

1. Загальна частина

.1 Вихідні дані

Даний проект розроблений на підставі завдання на проектування й відповідно до діючих нормативних документів:

ДБН 2.5-39:2008 «Теплові мережі»

ДСТУ Б А.2.4-2008 «Мережі теплові (тепломеханічна частина). Робочі креслення».

ДСТУ Б.А.2.4.-2009 «Умовні познаки і графічні зображення елементів генпланів та споруд транспорту».

«Правил безпеки систем газопостачання України»;

- ДБН В.2 ,5-20-2001 «Газопостачання»;

- ДБН 2.2-20-99 «Опалення вентиляція та кондиціювання повітря»;

«Правил улаштування електроустановок»;

«Правил пожежної безпеки України» ДНАОП 0.01-1.01-95

Проектом передбачено:

Паливо природний газ. Теплові навантаження - опалення та вентиляція. Централізоване гаряче водопостачання відсутнє.

Схема теплопостачання закрита, двотрубна від котельної. Теплоносій в контурі котлів - вода з параметрами 115-70°С, теплоносій контуру мережі - вода з параметрами 95-70°С.

.2 Кліматичні дані

Характеристика району будівництва[1]:

Розрахункова температура зовнішнього повітря - 23°С

Середня температура зовнішнього повітря за опалювальний період - 21°С

Швидкісний натиск вітру 30 кгс/м²

Вага снігового покрову 70 кгс/м²

Нормативна глибина сезонного промерзання ґрунту 1

Таблиця 1 Температурні показники

Місто Харків розташоване у лісостеповій географічній зоні з м'яким кліматом. Середня температура взимку -23ºС, влітку +29ºС. Середньорічна кількість опадів -490-540мм. Місто розташоване в сухій зоні. Харків знаходиться в I-^й температурній зоні, кількість градусо-діб опалювального періоду становить більше 3501 градусо-діб.

.3 Гідрогеологічні умови будівництва

У відповідності до інженерно-геологічного дослідження на ділянці прокладки трубопроводів, основою для спорудження каналів і камер служать обводнювальні слабкі, м'якопластичні суглинки з фізико механічними характеристиками:

·        Питома вага ґрунту 17,8 кН/м³;

·        Кут внутрішнього тертя 7 градусів;

·        Питоме значення 0,014 МПа;

·        Модуль деформації 4,9 МПа.

Ґрунтові води по відношенню до бетонів нормальної цілісності належать до слабо агресивних по вмісту агресивної вуглекислоти і хлоридів.

Рівень ґрунтових вод на знаходиться на рівні 102,36 м.

1.4 Технологічні рішення

Об’єктом реконструкції є теплотраса, загальною довжиною у двотрубному обчисленні - 950м. Схема теплопостачання закрита, двотрубна від котельної.У якості теплоносія використовується вода з параметрами Р_раб=5кгс/см²;t=95-70^оС.

Компенсація теплових подовжень передбачається кутами повороту, опусканням, підйомамитраси і П - подібними компенсаторами.

На час ремонту або аварій дренаж трубопроводів передбачається в дренажні колодязі. У вищих точках теплової мережі передбачено встановлення кранів для випуску повітря.

Проектом передбачається:

реконструкція теплових мереж на ділянках між камерами МК-1146/19 та МК-1146/19-5 на попередньо ізольовані з заміною фізично зношених трубопроводів Ду 250 на попередньо ізольовані Ду 200 на ділянці від МК-1146/19 до МК-1146/19-2 , трубопроводів Ду200 на Ду150 на ділянці від МК-1146/19-2 до МК-1146/19-5.

Крім того, передбачено демонтаж відгалуження 2Ду 50 до дитячого садочку з переприєднанням в новому ВТ-2. Загальна довжина траси реконструйованих трубопроводів у однотрубному обчиленні складає 488,0 м., в тому числі 2Ду 200-218,0 м., 2Ду 150-270,0 м. Прокладання теплопроводів - підземне, в існуючому непрохідному каналі на підсипці з піску та з повним засипання теплопроводів піском без укладання плит перекриття.

Для прокладення теплових мереж застосовані труби з тепловою ізоляцією з пінополіуретану в захисній оболонці з поліетилену (ДСТУ б В.2.5-31: 2007) Ø219/315; Ø159/250; Ø133/225; Ø108/200; Ø83/160; сталеві електрозварювальні прямошовні трубопроводи згідно з ГОСТ 10704-80 із сталі 20 Ø133×4.5; Ø108×4.0; Ø89×4.0; Ø76×3.5.

Кожну партію трубопроводів і фасонних виробів супроводжують документом якості, що повинен включати такі пункти:

·        Найменування підприємства-виробника або його товарний знак;

·        Умовне позначення виробу;

·        Номер партії та дату виготовлення

·        Результати випробувань або підтвердження про відповідність якості продукції вимогам існуючого стандарту;

·        Відмітку відділу технічного контролю.

Трубопроводи оснащені електронною системою контролю за вологістю теплової ізоляції. Такий контроль буде здійснюватися переносним локалізатором ушкоджень перед пуском, далі не рідше одного разу на місяць. Сучасні конструкції безканального прокладання з попередньо ізольованих трубопроводів дозволяють значно зменшити тепловтрати завдяки використанню пінополіуретановій оболонці, що має низький коефіцієнт теплопровідності, та зменшити зовнішню корозію трубопроводів завдяки захисній оболонці із поліетилену, який перешкоджає зволоженню теплоізоляційного шару. Наявність дротів аварійного сигналізації дозволяє визначити місце зволоження ізоляції в процесі експлуатації і уникнути аварійних пошкоджень трубопроводів внаслідок зовнішньої корозії та дозволяє швидко ліквідувати аварію.

Трубопроводи в місцях перетину будівельних конструкцій згідно СНиП 2.04.05-91 монтувати в гільзах . Проміжок між гільзою і трубопроводом закласти матеріалом, що не згорає.

Зварні стикові з'єднання труб та деталей трубопроводу мають виконуватись згідно з ТМ-581Д за серією 5.903-12 випуск 1. Зварювання трубопроводів та контроль зварних з'єднань на монтажі виконувати згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.11-98 р.; СНІП 3.05.03-85. Монтаж з'єднувальних муфт для теплогідроізоляції зварних стиків неізольованих кінців сталевих теплогідроізольованих трубопроводів виконувати згідно з ДСТУ 34-016-2000 п.п. 4-6.

Теплову ізоляцію стальних трубопроводів в камерах виконати матами мінеральними прошивними, покривний шар-руберойд. Перед виконанням теплової ізоляції труби ретельно очистити від бруду, обробити ортофосфорною кислотою, а потім нанести органічно - силікатне покриття в 4 шари.

Після монтажу провести гідравлічне випробування траси із тиском Р=16 кгс/см², до монтажу сполучних муфт на перед ізольованих трубопроводах.

Вибір способу і конструкції прокладення трубопроводів обумовлений багатьма чинниками, основними з яких являються діаметр трубопроводів, вимоги до експлуатаційної надійності трубопроводів, економічність конструкцій і спосіб будівництва.

При безканальному прокладенні теплових мереж слід враховувати вплив на трубопровід тиску від маси ґрунту і транспортних навантажень, крім того, треба враховувати, що температурні подовження трубопроводу гальмуються ґрунтом і перетворюються на внутрішню напругу трубопроводу, що значно ускладнює розрахунки навантажень, що виникають в трубопроводі.

Значні переваги має надземне прокладення в порівнянні з підземним при будівництві теплових мереж на території з високим рівнем ґрунтових вод. Слід враховувати, що на конструкції теплової ізоляції і безпосередньо на трубопроводи при надземному прокладенні не впливає ґрунтова волога, а тому це істотно підвищує термін їх роботи і зменшує теплові втрати. Також собівартість надземної теплотраси буде значно меншою.

2. Спеціальна частина

2.1 Розрахунок теплових навантажень

В системах теплопостачання теплота витрачається на опалення, вентиляцію, кондиціювання повітря, гаряче водопостачання будівель, а також на технологічні процеси на промислових підприємствах.

Теплові навантаження на опалення та вентиляцію суттєво змінюються протягом опалювального періоду, оскільки залежать від температури зовнішнього повітря та інших метеорологічних факторів (сонячна радіація, швидкість і вологість повітря тощо). Ці теплові навантаження називають сезонними. Сезонне споживання тепла має такі особливості:

·    Теплове навантаження змінюється залежно від температури зовнішнього повітря;

·        Річні витрати теплоти, які залежать від метеорологічних особливостей поточного року в районі теплопостачання (холодна чи тепла зима), мають значні коливання;

·        Зміна теплового навантаження на опалення протягом доби не значна;

·        Теплове навантаження на вентиляцію змінюється протягом доби.

Теплові навантаження на гаряче водопостачання протягом року змінюються мало, але мають значну нерівномірність протягом доби та за днями тижня[1].

В даному дипломному проекті споживачами теплової енергії є житлові будинки та універсам, параметри яких надані в таблиці 2.

Таблиця 2 Споживачі теплової енергії

Теплові навантаження житлових будинків-опалення. Централізоване водопостачання відсутнє.

Теплові навантаження громадських будівель-опалення, вентиляція.

Визначаємо теплові навантаження на опалення.

Максимальне теплове навантаження на опалення:

Q_0max=_і q_опβ₁ V₃ (t_в-t₀) (Вт),

деq_оп - питомі теплові характеристики будівлі на опалення, Вт/(м³*⁰С), визначають в залежності від призначення будівлі та її об'єму [1];_з - об'єм будівлі за зовнішніми обмірами, м³;_в - середня температура внутрішнього повітря будівлі, ⁰С, для житлових будинків приймаємо +20 ⁰С [2]; для громадських +18 [3]; _о - розрахункова температура зовнішнього повітря для проектування опалення, ⁰С, приймаємо -23⁰С [1];

β₁ - температурний коефіцієнт, який враховує різні кліматичні зони та використовується, коли розрахункова температура зовнішнього повітря відрізняється від -30⁰С, приймаємо β₁=1,17 [1].

α₁ - коефіцієнт, який враховує витрату теплоти на підігрівання зовнішнього повітря, яке надходить в будівлю за рахунок інфільтрації через нещільності в огородженнях, приймають рівним - 1,07 [1].

Розрахунок для житлового будинку за адресою: вул.. Шевченко 233Б

Q0max1 = 1,07∙0,41∙1,17∙8440(20+23)=186,3 (кВт);

Розрахунок для житлового будинку за адресою: вул. Шевченкоmax2 = 1,07∙0,42∙1,17∙12360(20+23)=273 (кВт);

Розрахунок для житлового будинку за адресою: вул.. Кисловодська_0max10 = 1,07∙0,41∙1,17∙20204(20+23)=446 (кВт);

Розрахунок для житлового будинку за адресою:max4 = 1,07∙0,46∙1,17∙4000 (20+23)=88,3 (кВт);

Визначаємо затрати тепла на вентиляцію:

де q_в - вентиляційна характеристика будівлі, тобто витрати тепла на одиницю часу віднесені до 1м³ зовнішнього об’єму будівлі і до 1^оС перепаду температур (Вт/м³*град)приймаємо рівним 0,09 (Вт/м³*град) [1];_в- температура нагрітого повітря ^оС,приймаємо +18 ^оС[2];_н - температура зовнішнього повітря ^оС,приймаємо -23^оС[1].

Розрахунок для громадської будівлі за адресою:_вmax = 0,09∙4000∙ (18+23)=14,8 (кВт);

Теплова потужність системи теплопостачання складається:

- з розрахункової теплової потреби опалювальної системи;

з розрахункової максимальної теплової потреби систем вентиляції;

Теплова потужність системи теплопостачання: Q_max= (кВт);

Результати розрахунків зводимо до таблиці 3.

Таблиця 3 Розрахунок теплових навантажень

2.2 Розрахунок витрат теплоносія

Розрахунок витрат теплоносія визначають для кожного споживача теплоти. Розрахунок витрат теплоносія на опалення визначаємо за формулою:

де Т₁ - температура мережної води в подавальному трубопроводі теплової мережі при розрахунковій температурі зовнішнього повітря на опалення ºС, у даному дипломному проекті Т₁=95ºС;

Т₂ - температура мережної води в зворотному трубопроводі після системи опалення при розрахунковій температурі зовнішнього повітря на опалення ºС, у даному дипломному проекті Т₂=70 ºС;

С - теплоємність води, дорівнює 4,19 кДж/(кг*ºС);

Q_0max- розрахункове теплове навантаження на опалення житлових будинків,кВт .

Розрахунок для житлового будинку за адресою: вул. Шевченко 233Б

Розрахунок для житлового будинку за адресою: вул. Шевченко

Розрахунок для житлового будинку за адресою: вул. Кисловодська

Розрахунок для дитячого садка:

Розрахунок витрат теплоносія на вентиляцію громадської будівлі за формулою:

де Q_0max- розрахункове теплове навантаження на вентиляцію громадсь-ких будинків,кВт .

Розрахунок витрат теплоносія на вентиляцію громадської будівлі за адресою:

Результати розрахунків зводимо до таблиці 4.

Таблиця 4 Розрахунок витрат теплоносія

.3 Гідравлічний розрахунок

При проектуванні теплових мереж основною задачею гідравлічного розрахунку є визначення діаметрів трубопроводів, які надають можливість транспортування теплоносія з найменшими затратами. В процесі експлуатації теплових мереж виникає потреба вирішення зворотних задач, щодо визначення витрат теплоносія на ділянках теплової мережі або тисків в окремих точках при зміні гідравлічних режимів. Результати гідравлічного розрахунку використовують для вибору діаметра трубопроводів, вибору схем теплових пунктів, підбору насосного обладнання та іншого.

Схему теплових мереж розбивають на окремі розрахункові ділянки. За розрахункову ділянку приймають трубопровід, діаметр та витрата теплоносія в якому не змінюється. Для кожної розрахункової ділянки визначають довжину і витрату теплоносія. Визначення витрат теплоносія на ділянках починають з головної магістралі простим додаванням розрахункових витрат споживачів, рухаючись від кінцевих споживачів проти руху теплоносія до джерела теплоти. В залежності від витрати теплоносія на ділянці, за допомогою таблиць визначаємо діаметри труб, швидкість теплоносія та питомі втрати тиску(R, Па/м)[1].

Гідравлічний розрахунок теплових водяних мереж проводять у наступному порядку в табличній формі (таблиця 5 Гідравлічний розрахунок):

. Вносять в таблицю відомі дані: нумерацію розрахункових ділянок, витрату теплоти на ділянці, її довжину.

. Визначають витрати теплоносія по формулі:

3. Вибирають за таблицею діаметри труб, виходячи з витрати теплоносія на ділянках мережі, починаючи з першої.

. Уточнюють для прийнятого значення діаметру ділянки величину питомої втрати тиску на тертя.

. Визначають величину l_екв, еквівалентну місцевим опорам. Місцеві опори утворюють трубопровідна арматура, відгалуження, повороти та інше. На стадії розроблення проекту, коли ще невідомо точне місцезнаходження засувок, відгалужень тощо, значення l_екв знаходять по емпіричній формулі:

де  - коефіцієнт для визначення еквівалентної довжини ділянки, яка відповідає місцевим опорам на розрахунковій ділянці трубопроводів;_г - геометрична довжина ділянки, м.

. Вираховують витрати тиску на окремих ділянках мережі за наступною формулою:

де -приведена довжина ділянки трубопроводу, м;- питомі втрати тиску на тертя по довжині, Па/м, приймаємо не більше 80 Па/м в головній магістралі та не більше 330Па/м в відгалуженнях.

.Сумарні втрати тиску в магістралі ΣΔP визначають як суму втрат тиску на всіх ділянках, що з’єднанні послідовно за формулою:

ΣΔP =Σ(Rl_пр)(Па),

8. У завершенні розрахунку визначають величину неув’язки тиску, що використовується у відсотках:

,

де загальні втрати тиску у головній магістралі ,Па;

Величина неув’язки тиску не повинна перевищувати 15% [11].

Розрахунок магістралі від Котельні до житлового будинку за адресою: вул. 30 річчя Перемоги, 18:

. Заносимо в таблицю відомі дані: нумерацію розрахункових ділянок, витрати теплоти на ділянках, їх довжину.

. Визначаю витрати теплоносія на ділянках:

ділянка 1:

ділянка 2:

ділянка 3:

ділянка 4:

-ділянка 5:

-ділянка 6:

. Вибираємо по номограмі діаметри труб, виходячи з витрати теплоносія на ділянках мережі, починаючи з першої:

ділянка 1:хS - 89х3 мм;

ділянка 2:хS - 108х3,5 мм;

ділянка 3:хS - 133х4 мм;

ділянка 4:хS - 159х5 мм;

ділянка 5:хS - 159х5 мм;

ділянка 6:хS - 219х3 мм;

.Уточнюємо для прийнятого значення діаметру ділянки величину питомої втрати тиску на тертя:

ділянка 1:

(Па/м);

ділянка 2:

(Па/м);

ділянка 3:

(Па/м);

ділянка 4:

(Па/м);

ділянка 5:

(Па/м);

ділянка 6:

(Па/м);

. Визначаємо величину l_екв, еквівалентну місцевим опорам:

ділянка 1:

;

ділянка 2:

;

ділянка 3:

;

ділянка 4:

;

ділянка 5:

;

ділянка 6:

;

. Вираховуємо витрати тиску на окремих ділянках мережі за наступною формулою:

ділянка 1:

;

;

ділянка 3:

;

ділянка 4:

;

ділянка 5:

;

ділянка 6:

;

. Визначаю сумарні втрати тиску ΣΔPв магістралі від Котельні до житлового будинку за адресою: вул. 30 річчя Перемоги, 18 :

ΣΔP =5277,4+2771,34159,3+2248,4+5454,5+616=20526,9 (Па) .

Розрахунок магістралі від Котельні до житлового будинку за адресою: вул.Бутовська, 5:

. Визначаю витрати теплоносія на ділянках:

ділянка 7:

ділянка 8:

ділянка 9:

. Вибираємо по таблиці діаметри труб, виходячи з витрати теплоносія на ділянках мережі:

ділянка 7:хS - 89х3 мм;

ділянка 8:хS - 133х3,5 мм;

ділянка 9:хS - 159х4 мм;

.Уточнюємо для прийнятого значення діаметру ділянки величину питомої втрати тиску на тертя:

ділянка 7:

(Па/м);

ділянка 8:

(Па/м);

ділянка 9:

(Па/м);

. Визначаємо величину l_екв, еквівалентну місцевим опорам:

ділянка 7:

;

ділянка 8:

;

ділянка 9:

;

. Вираховуємо витрати тиску на окремих ділянках мережі за наступною формулою:

ділянка 7:

;

ділянка 8:

;

ділянка 9:

;

Визначаємо сумарні втрати тиску в магістралі від Котельні до житлового будинку за адресою: вул. Бутовська, 5:

ΣΔP =3233,1+1036,2+13366,8=17636,1(Па)

Результати розрахунків зводимо до таблиці 5

Таблиця 5 Гідравлічний розрахунок

Величина неув’язки тиску складає:

.

.4 Тепловий розрахунок попередньо ізольованих трубопроводів (ППУ)

Ефективність,надійність, термін роботи та безпечність систем теплопостачання значною мірою залежить від якості теплової ізоляції,обладнання та трубопроводів. Теплову ізоляцію використовують в першу чергу для зменшення теплових втрат та забезпечення допустимої температури ізольованої поверхні. Влаштування теплової ізоляції, як правило, супроводжується нанесенням на металеві труби антикорозійного покриття. Якісна теплова ізоляція підвищує стійкість матеріалу труби проти корозії, внаслідок чого збільшується термін роботи трубопроводу. Теплова ізоляція дозволяє зберігати потрібні параметри теплоносія на значній відстані від джерела теплоти. Теплову ізоляцію трубопроводів та обладнання теплових мереж використовують при всіх способах прокладання незалежно від температури теплоносія.

Матеріали, які використовують для теплової ізоляції,повинні мати високі теплозахисні властивості (низький коефіцієнт теплопровідності та низьке водопоглинення) протягом тривалого терміну експлуатації. Матеріали і вироби, які використовуються для теплової ізоляції,повинні володіти фізико-механічними властивостями,згідно з вимогами діючих стандартів і технічних умов.

Стан теплової ізоляції та її термін роботи залежить також від режимів роботи теплові мережі. В теплових мережах, які постійно працюють, теплові потоки, які проходять крізь шар ізоляції, підтримують її в постійно сухому стані. Довготривалі відключення теплових мереж викликають міграцію вологи до труб крізь шар ізоляції, розчинення корозійно-активних речовин, що викликає посилену корозію трубопроводів.

Завдяки використанню теплової ізоляції на теплових установках підвищується їх ефективність, підтримуються параметри теплоносіїв та поліпшуються умови охорони праці в робочих приміщеннях.

Оцінка ефективності теплоізоляційних конструкцій здійснюється за допомогою коефіцієнта ефективності ізоляції (ККД ізоляції):

де q_н, q_із - теплові витрати неізольованого та ізольованого трубопроводів відповідно;

Для сучасних теплоізоляційних конструкцій теплопроводів η_із= 0,85 - 0,95%.

Метою теплового розрахунку попередньо ізольованих трубопроводів є визначення питомих тепловтрат і теплової ефективності теплової ізоляції.

Термічний опір одного метру одиничного попередньоізольованого трубопроводу, який прокладено безканально можна визначити по формулі:

R = R_к+ R_гр [м*⁰С/Вт],

де R_кі R_гр - відповідно термічні опори конструкції трубопроводу і ґрунту.

Оскільки опір стінки сталевої провідної труби настільки малий, що не впливає на розрахунки, то опір конструкції можна звести тільки до опорів шарів ізоляції і стінки поліетиленової захисної труби. Таким чином, термічний опір теплоізоляційної конструкції подавального або зворотного трубопроводів визначають за формулою:

R_із= R_і+ R_пе ,

де R_і та R_пе - відповідно термічні опори шару ізоляції і стінки захисної труби.

Мал.1 Схема безканального прокладання трубопроводів.

Термічний опір однорідного циліндричного шару та захисної поліетиленової труби визначають за формулами:

R_і = ,_пе = ,

де λ_із, λ_пе - коефіцієнт теплопровідності матеріалу шару ізоляції та захисної поліетиленової труби, Вт/(м*⁰С);_з, d_і - внутрішній та зовнішній діаметр шару ізоляції, м;_із - зовнішній діаметр захисної поліетиленової труби, м.

Термічний опір теплопровідності ґрунту визначають за формулою:

R_r = ln,,

де λ_г - коефіцієнт теплопровідності ґрунту, Вт/(м*⁰С);- глибина закладання осі трубопроводу, м;_із - зовнішній діаметр трубопроводу з ізоляцією, м.

Якщо глибина закладання трубопроводу h/d_у ≥ 1,25, то формула спрощується:

R_r = ln  ,

Умовний додатковий термічний опір, який враховує взаємний вплив сусідніх труб при двотрубному прокладенні в загальній траншеї, визначають за формулою:

R_o =

де А_о - відстань між осями труб, м;

λ_г - коефіцієнт теплопровідності ґрунту, Вт/(м*⁰С);- глибина закладання осі трубопроводу, м;

Питомі втрати подавального і зворотного трубопроводів, при двотрубному прокладанні визначають за формулами:

q₁ = ;₂ = ,

де τ₁, τ₂ - середня температура теплоносія в подавальному і зворотному трубопроводах, ^oС;_г - температура ґрунту на глибині залягання осі трубопроводу, ^оС;₁ і R₂ - термічні опори (ізоляційний шар і ґрунт) подавального та зворотного трубопроводів, (м*⁰С)/Вт.

Розрахунок ефективності теплоізоляції виконуємо для трубопроводів умовним діаметром 80мм:

.Розраховуємо термічний опір одного метру попередньоізольованого трубопроводу за формулою:

(Вт/м *°С);

(Вт/м *°С);

. Розраховуємо термічний опір теплоізоляційної конструкції подавального та зворотного трубопроводів за формулою:

(Вт/м *°С);

. Розраховуємо термічний опір ґрунту при h/d_iз ≥ 1,25 за формулою:

 (м*°С/Вт);

. Визначаємо термічний опір подавального або зворотного трубопроводів за формулою:₁ = R₂ = 2,45+0,31 = 2,8 (Вт/м*^оС).

. Розраховуємо умовний додатковий термічний опір, якій враховує вплив сусідніх труб при двотрубному прокладанні за формулою:

 (м*°С/Вт);

. Визначаємо питомі втрати теплоти подавального та зворотного трубопроводів за формулою:

(Вт/м);

(Вт/м);

Для неізольованого трубопроводу прокладеного безканально:

. Розраховуємо термічний опір ґрунту при h/d_iз ≥ 1,25 за формулою:

 (м *°С/Вт);

. Визначаємо умовний додатковий термічний опір:

 (м *°С/Вт);

. Визначаємо питомі втрати теплоти подавального та зворотного неізольованих трубопроводів при тих самих умовах:

(Вт/м);

(Вт/м);

. Ефективність теплоізоляції, або її ККД:

·        подавального трубопроводу за формулою:

·        зворотного трубопроводу за формулою:

Розрахунок зводимо до таблиці 6.

Таблиця 6 Тепловий розрахунок трубопроводів ППУ

.5 Опори трубопроводів

Опорні конструкції трубопроводів теплової мережі за призначенням поділяють на рухомі і нерухомі.

Опори для трубопроводів просто необхідні для установки надземних і наземних систем. Труби з'єднаються між собою, що дає в підсумку конструкцію з великою протяжністю. Однак з'єднання можуть стати менш надійними, а сама система втратить міцність, якщо не подбає про жорсткому закріпленні конструкції. На надійність системи впливає безліч факторів: клімат, зовнішні вібрації, власна вага конструкцій і багато іншого. Опори дозволяють знизити негативний вплив всіх цих факторів. Опори для труб виконуються, як правило, з металу. Опори для трубопроводів поділяються на два основних типи: нерухомі і рухомі. Вибір конкретного виробу залежить від умов роботи і експлуатації системи.

Нерухомі опори для трубопроводів використовуються для організації надземних і наземних систем. Між цими деталями розміщуються спеціальні компенсатори. Необхідні вони для зниження негативних зовнішніх впливів: нестійкого температурного режиму, перепадів внутрішнього тиску, різного роду вібрації. Крім того, деталі виконують функції теплоізолятора. Найбільш часто нерухомі конструкції можна зустріти в північних частинах Росії, для яких характерні різкі коливання температури. Нерухомі опори трубопроводів - жорстко закріплюються на трубі і самі при цьому приварюються до опорної майданчику.

Нерухомі опори бувають двох видів:

нерухомі опори для трубопроводів наземної прокладки, де в якості гідроізоляції оцинкування використовується оболонка;

нерухомі опори для трубопроводів підземної прокладки - поліетиленова (ППУ ізоляція).

Нерухомі опори встановлюють на відгалуженнях трубопроводів, в точках розміщення запірної арматури,сальникових компенсаторів. На ділянках з П - подібними компенсаторами нерухомі опори потрібно розміщувати посередині ділянки між компенсаторами. Відстань між нерухомими опорами буде залежати від компенсуючи можливостей компенсаторів та діаметру трубопроводів.

В даному проекті використані нерухомі щитові опори.

Конструкція, в якій використовується нерухома щитова опора для труб ППУ, зазвичай включає в себе два елементи:

Мал. 2 Нерухома щитова опора для труб ППУ

головну частину, що представляє собою несучу деталь - балку або залізобетонну плиту і приймає на себе основне навантаження від трубопроводу;

кріпильну деталь, в ролі якої виступає нерухома щитова опора для труб ППУ.

Відстані між нерухомими опорами прийняті згідно [1] та зведені до таблиці 7

Таблиця 7 Відстань між нерухомими опорами трубопроводів

Рухливі або ковзаючі опори для труб відрізняються тим, що беруть на себе вертикальні навантаження. Конструкція не впливає на знос трубопроводу. При зсувах труб, характерних при перепадах температур, такі вироби не збільшують їх стійкість. Рухливі конструкції підрозділяються на ковзаючі, хомутові, кулькові пружинні та багато інших. Перші два типи необхідні для систем, які можуть деформуватися під впливом перепадів температур. Рухомі опори закріплюються на трубопроводі, при цьому вони не фіксуються на опорній майданчику, забезпечуючи вільне переміщення труб уздовж своєї осі. Ковзаючі опори вважаються різновидом рухомих опор.

Рухомі опори (ковзні опори, напрямні опори) застосовують для підтримки трубопроводу, але вони не перешкоджають його зміщення від температурних впливів. Ковзні опори, рухливі опори або напрямні опори відрізняються параметрами, але цей тип опор трубопроводу розрахований тільки на вертикальні навантаження трубопроводу. Опора ковзна має просту конструкцію, яка складається з жорсткого підстави опори трубопроводу, яке буває гнуте, зварне або виготовляється з кутника. Основне завдання рухомої опори, ковзної опори або направляючої опори - це підтримка трубопроводу при поздовжніх і поперечних зсувах труби в заданих параметрах і захист трубопроводу від провисання і виходу з ладу. Вони допускають переміщення трубопроводів в поперечному і поздовжньому напрямку.

Відстані між рухомими опорами прийняті згідно [1] та зведені до таблиці 8.

Таблиця 8 Відстань між рухомими опорами трубопроводів

.6 Компенсація теплових подовжень

Нерухоме закріплення трубопроводів запобігає їх довільному зміщенню при температурних подовженнях. Але при відсутності пристроїв, які сприймають подовження трубопроводів між нерухомими опорами, виникають великі напруження, які здатні деформувати і руйнувати труби. Компенсація температурних подовжень труб використовується за допомогою радіальних або гнучких пристроїв, які сприймають подовження шляхом згинання або кручення криволінійних ділянок труб чи шляхом згинання спеціальних еластичних вставок різної форми. На прямолінійних ділянках теплових мереж можливо використовувати природні компенсатори різної конфігурації для компенсації теплових подовжень труб. Найбільш розповсюджені П-подібні компенсатори зі зварними та гнутими колінами. Для збільшення компенсуючої здатності П-подібних компенсаторів використовують попереднє розтягування. При цьому при температурному подовженні компенсатор спочатку набуває ненапруженого стану, а потім в ньому виникає згинаюче напруження з протилежним знаком. Внаслідок попереднього розтягування компенсуючи здатність компенсатора зростає вдвічі, якщо порівнювати з компенсатором без попереднього розтягування.

Мал. 3 Схема роботи П-подібного компенсатора: 1) без попереднього розтягування; 2) з попереднім розтягуванням.

П-подібні компенсатори, як правило, встановлюють у горизонтальному положенні, дотримуючись необхідного ухилу. При обмеженій площі компенсатори можна встановлювати у вертикальному і похилому положенні петлею вгору або вниз, при цьому вони повинні бути забезпечені дренажними пристроями та кранами для видалення повітря.

Для трубопроводів, що потребують очищення, П-подібні компенсатори виготовляють з приєднувальними кінцями на фланцях.

П-подібні компенсатори володіють великою компенсаційною здатністю (до 600-700 мм). Перевагою П- подібних компенсаторів є те, що вони не потребують обслуговування, а недоліком - підвищений гідравлічний опір, збільшення довжини труб та великі габарити, які перешкоджають їх використанню в міських умовах, коли навколо теплових мереж прокладено багато інших інженерних комунікацій.

Мал. 4 Принцип роботи П-подібного компенсатора

.7 Розрахунок і вибір компенсаторів

Компенсатори призначені для сприйняття температурних подовжень та розгрузки теплопроводів від термічних напружень. Компенсація теплових подовжень передбачається кутами повороту, опусканням, підйомами трубопроводівта П-подібними компенсаторами.

Розрахунок починаю з визначення повного теплового подовження розрахункової ділянки трубопроводу між нерухомими опорами по формулі:

 - різниця температур нагрівання трубопроводу, ^оС.

Розрахунок для трубопроводуD_з = 133х4мм:

∆l = 1,2 ∙ 10^-2∙ 45 ∙ (115 + 23)=74,5 (мм);

Далі визначаю повне теплове подовження:

де - коефіцієнт попередньої розтяжки компенсатора, що залежить від розрахункової температури теплоносія,приймаю 0,5[1].

=0,5∙74,5=37,25 (мм);

Розрахункове теплове подовження при величіні попереднього розтягування дорівнює 50% повного теплового подовження lпри (t< 250 °C).

Задавшись спинкою компенсатора В=4 м, по номограмі визначаємо виліт компенсатора Н=3 м, сила пружної деформації F=0,155кН.

Розрахунок компенсаторів наведено у таблиці 9.

Таблиця 9 Розрахунок і вибір компенсаторів

.8 Побудова повздовжнього профілю

Поздовжній профіль необхідний для виробництва земляних та будівельних робіт.

Профіль викреслюють у масштабах: горизонтальному 1:5000 або 1:1000 та вертикальному 1:50 або 1:100.Спочатку викреслюють спеціальний формуляр для проставлення чисельних даних розроблюваного профілю. Над формуляром викреслюють рівень поверхні землі та після планування , що пересікають шосейні, залізні дороги, рівень ґрунтових вод, приєднувальні будівлі, існуючі та проектувальні пересікаючи підземні та надземні комунікації, вказуються відмітки в містах їх пересічення.

Спочатку показують на профілі теплової мережі камери, витримуючи необхідні заглиблення камер від поверхні. Якщо за яких-то умов вони повинні виступати над поверхнею землі, то не менш ніж на 0,5 м.

Далі намічують отвори в стінках камер для проходу трубопроводів в камерах так, щоб розмістити в них запірну арматуру та витримати заглиблення прокладання, необхідні за умовами міцності: для каналів, тунелів та колекторів - від 0,5 до 2 м, а при підвищеній міцності - до 4 м. При цьому необхідно мати на увазі, що засувки великих діаметрів мають велику висоту та не всі допускають установку в горизонтальному або в нахиленому положенні; бокові відгалуження часто виконують вище, ніж проходить магістраль, що також потребує її заглиблення.

Після цього, виходячи з відміток, розробляють профіль прокладення між камерами; при цьому необхідно, щоб:

Заглиблення прокладання було як можна менше, зменшується об’єм земельних робіт та спрощується монтаж теплової мережі;

Нахил прокладання має перевищувати допустимого значення 0,002 в у будь - яку сторону, незалежно від виду теплоносія, направлення його руху або способу прокладання. На окремих ділянках допускається прокладання мереж без уклону. Відводи до окремих будівель при підземному прокладанні повинні мати уклони до камер мережі, а при надземному - до будівель;

Були витримані необхідні по вертикалі відстані, що перетинають споруди комунікації;

Зміни уклонів робились тільки у нерухомих опір трубопроводу;

Точки, що знаходяться унизу розміщувались в місцях, де можливий самоточний відвід спускних та дренажних вод з трубопроводу і каналів в лівньову каналізацію.

Розробка профіля розпочинається з тих місць, в яких можливі труднощі з розміщенням прокладання, - з великою кількістю комунікацій, що перетинаються.

.9 Вибір способу прокладання теплових мереж

Вибір способу і конструкції прокладання трубопроводів зумовлений багатьма факторами, основними з яких є діаметр трубопроводів, вимоги до експлуатаційної надійності трубопроводів, економічність конструкції і спосіб будівництва.

Теплові мережі за способом прокладання поділяють на підземні і надземні. В усіх випадках прокладання трубопроводів має забезпечувати найбільшу надійність роботи системи теплопостачання при найменших капітальних та експлуатаційних затратах. Спосіб прокладання теплової мережі залежить від:

призначення трубопроводів;

вулично-дорожньої мережі;

рельєфу місцевості, категорії ґрунту;

естетичних вимог;

техніко-економічних розрахунків.

Глибину закладання теплової мережі призначають з урахуванням:

гідрогеологічних умов;

промерзання ґрунту;

рельєфу місцевості;

способу проведення робіт і запобігання руйнуванню каналів або конструкції безканального прокладання статичними й динамічними навантаженнями з поверхні землі.

В даному проекті використано безканальне прокладання трубопроводів.

Завдяки герметичній гідроізоляції трубопроводів, теплотехнічні якості теплоізоляції практично не змінюються при їхньому розміщенні у ґрунтах підвищеної вологості.

Щоб стабілізувати сили тертя між ґрунтом та поліетиленовою оболонкою попередньо ізольовані трубопроводи повинні укладатись на піщану основу товщиною 100 мм. Трубопроводи також слід засипати піском до рівня вище верха поліетиленової оболонки на 100 мм. По піщаній засипці над трубопроводами укладають поліетиленові сигнальні стрічки,щоб не пошкодити їх при розриті траншеї. Засипка траншеї піском здійснюється з метою забезпечення очікуваної сили тертя між оболонкою та ґрунтом.

Використання попередньо ізольованих трубопроводів повного заводського виготовлення при будівництві та реконструкції теплових мереж централізованих систем теплопостачання набуло широкого розповсюдження. Особливості конструкцій цих трубопроводів дозволяють ефективно застосувати їх при прогресивному способі підземного безканального прокладання.

Попередньо ізольована в заводських умовах секція складається з: внутрішньої провідної сталевої труби, зовнішньої захисної оболонки, з поліетиленової труби і розміщеної між ними пінополіуретанової теплоізоляції.

Впровадження в практику будівництва трубопроводів теплових мереж у поліуретановій оболонці типу «труба в трубі», виготовлених в заводських умовах, забезпечує такі переваги у порівнянні з іншими способами прокладання теплових мереж:

зниження теплових втрат через теплову ізоляцію;

підвищення терміну безаварійної експлуатації;

зниження експлуатаційних втрат;

зниження втрат на ремонт теплових мереж.

Не менш важливою якістю теплових мереж є термін їх безаварійної експлуатації та річні витрати на їх поточний ремонт.

До недоліків використання попередньо ізольованих трубопроводів для безканального прокладання теплових мереж відносять:

високу вартість трубопроводів, арматури та монтажу;

складність технології монтажу;

обмеження заглиблення трубопроводів;

обмеження за температурою теплоносія.

Попередньо ізольовані трубопроводи - це зв’язна система, яка складається із сталевої труби, пінополіуретанової ізоляції та поліетиленової оболонки, які діють як єдине ціле, тому, коли на сталеву трубу діють коливання температури, вся конструкція розширюється або стискається. Тому, характеризуючи роботу попередньо ізольованих трубопроводів, в основному характеризують взаємодію між зв’язаною конструкцією трубопроводу, яка пов’язана між собою та ґрунтом. .

Для проектування попередньо ізольованих труб важливо розуміти, як діють сили тертя та як переміщується труба в результаті їх взаємодії з ґрунтом. Сили тертя та переміщення змінюються залежно від зміни параметрів ґрунту, методів монтажу та коливань температури.

Для теплових мереж повинні використовуватися переважно деталі та елементи трубопроводів, які виготовляються в заводських умовах. Арматура, що використовується на теплових мережах, поділяється на запірну, регулюючу, дроселюючи та контрольно-вимірювальну. До основної арматури, яка найбільш широко використовується безпосередньо на трасі теплових мереж, відносять запірну арматуру. Інші види арматури встановлюють в теплових пунктах. Основними типами запірної арматури теплових мереж є засувки, вентилі та шарові крани.

Їх виготовляють зі сталі і чавуну з фланцевим або муфтовим приєднанням або з кінцевими ділянками для приварювання до труб різних діаметрів.

2.10 Улаштування теплового пункту

Теплові пункти являють собою вузли підключення споживачів теплоти до теплових мереж та призначені для підготовки теплоносія, регулювання його параметрів перед подачею до місцевих систем.

У тепловому пункті слід розміщувати обладнання, арматуру, прилади контролю, управління і автоматизації, за допомогою яких здійснюються:

перетворення виду теплоносія або зміна його параметрів;

контроль параметрів теплоносія;

облік теплової енергії, витрат теплоносія і конденсату;

регулювання витрати теплоносія і розподіл його по системам теплоспоживання;

захист місцевих систем від аварійного підвищення параметрів теплоносія;

заповнення та підживлення систем теплоспоживання;

збір, охолодження, повернення конденсату і контроль його якості;

акумулювання теплової енергії;

водопідготовка для систем гарячого водопостачання.

У теплових пунктах повинні бути встановлені засувки, що відокремлюють трубопроводи теплового пункту від теплових мереж, і засувки на кожному відгалуженні від розподільних і сбірних колекторів.

У теплових пунктах не повинно бути перемичок між подає і зворотним трубопроводами і обвідних трубопроводів елеваторів, регулюючих клапанів, приладів для обліку витрат теплоносія і теплової енергії

Проектом передбачено влаштування індивідуального теплового пункту.

Вузол керування, встановлений в тепловому пункті призначений для приєднання системи опалення, визначення витрат теплоносія, регулювання температури теплоносія в залежності від температури зовнішнього повітря, очищення теплоносія від забруднень, створення циркуляції в системі.

Для цього вузол керування обладнаний регуляторами витрат теплоносія, коректувальними пристроями температури теплоносія в залежності від температури зовнішнього повітря,грязьовиками, фільтрами, насосом, захисною автоматикою, запобіжною та запірною арматурою, приладами КВП.

Крім того в тепловому пункті передбачено влаштування вузлу комерційного обліку теплової енергії.

Вибір і монтаж устаткування вузла обліку виконуються на основі проекту, розробленого відповідно до вимог[14], і діючих нормативно-технічних документів. Вузол обліку теплової енергії абонента повинен влаштовуватися на межі розподілу теплових мереж, енергопостачальної організації і абонента.

Теплолічильники або інші установлені прилади вузла обліку повинні

вимірювати:

• час роботи або простою теплолічильника;

• об'єм або масу теплоносія, що пройшов через подавальний і зворотний трубопроводи;

• поточне значення температури теплоносія в подавальному і зворотному трубопроводах.

У проекті вузол комерційного обліку теплової енергії з теплолічильником «Supercal 531».Лічильник тепла «Supercal 531» призначений для вимірювання кількості теплоти в закритих системах опалення, об'єму та об'ємної витрати теплоносія, що протікає в подавальному або зворотному трубопроводі, температури теплоносія в падаючому і зворотному трубопроводах і різниці цих температур, теплової потужності, часу напрацювання, індикації виміряних величин, а також поточного часу, дати та службової інформації.

До складу лічильника тепла входить: тепло лічильник «Supercal 531», перетворювач витрати механічний, пара термоперетворювачів опору. Принцип роботи лічильника тепла заснований на зборі даних про температуру і витраті теплоносія, а також обчислення та архівації даних про спожитий кількості теплоти.

Дані про витрату теплоносія визначає та передає вимірювачу витратомір лічильника тепла, а дані про температури передаються від пари датчиків температури, які встановлені на подавальному і зворотному трубопроводах. Обчислювач лічильника тепла обробляє дані отримані від підключених датчиків і заносить виміряні та обчислені величини в архів.

3. Автоматизація теплових процесів

3.1 Автоматизація і контроль теплових мереж

Автоматизація систем теплопостачання включає регулювання (зокрема, стабілізацію) параметрів, управління роботою устаткування та агрегатів захист і блокування, контроль і вимірювання параметрів, облік витрат і споживаних ресурсів, телемеханізацію управління контролю та вимірювання. Автоматизація систем теплопостачання забезпечує високу якість управління роботою окремих об'єктів та всієї системи теплопостачання в цілому, підвищує надійність і рівень експлуатації систем теплопостачання, сприяє економії енергетичних, матеріальних і трудових ресурсів.

В тепловій мережі слід передбачати автоматичні регулятори і блокіровки, забезпечуючи:

-      заданий тиск теплоносія в подавальному або зворотному трубопроводах водяних теплових мереж з підтриманням в подавальному трубопроводі постійного тиску «після себе» і в зворотному - «до себе» (регулятор підбору);

-          ділення водяної мережі на гідравлічно-незалежні зони при підвищенні тиску зверх припустимого;

-          включення підживлюючих пристроїв в вузлах розсікання для підтримання статичного тиску води в відключеній зоні на заданому рівні;

Відбірні прилади з необхідною запірною арматурою для вимірювання:

-      температури води в подавальних або зворотних трубопроводах перед секційними засувками, і як правило в трубопроводі відгалужень перед засувкою за рухом води;

-          тиску води в подавальних і зворотних трубопроводах до і після секційних засувок регулюючих пристроїв, і як правило в подавальних і зворотних трубопроводах відгалужень перед засувкою;

-          витрати води в подавальних і зворотних трубопроводах відгалужень;

В камерах слід передбачати місцеві показуючи контрольно-вимірювальні прилади для вимірювання температури і тиску в трубопроводах.

.2 Автоматизація, контроль та облік в теплових пунктах

Автоматизація теплових пунктів повинна забезпечувати:

·    підтримування заданої температури води, яка подається в систему гарячого водопостачання;

·        регулювання подачі теплоти(теплового потоку) в систему опалення в залежності від температури зовнішнього повітря з метою підтримки заданої температури в приміщенні, яке опалюється;

·        обмеження максимальної витрати води з теплової мережі на тепловий пункт шляхом встановлення регулятора витрати теплоти;

·        підтримування потрібного перепаду тиску в подавальному та зворотному трубопроводах та вводі в систему опалення;

·        мінімальний заданий тиск у зворотному трубопроводі системи опалення;

·        захист системи споживання тепла від підвищення тиску або температури в трубопроводах;

·        підтримку заданого тиску води в системі гарячого водопостачання;

·        вимикання та вмикання живильних насосів.

Для обліку витрат теплоти та води споживачам потрібно встановлювати пристрої обліку теплоти.

Вузол обліку теплової енергії повинен бути обладнаний тепло лічильником, витратомір якого встановлений на подавальному трубопроводі, а термометри - в подавальному трубопроводі та в трубопроводі холодного водопостачання і тепло лічильником, витратомір(лічильник) якого встановлений на зворотному трубопроводі, а термометри - в зворотному трубопроводі та трубопроводі холодного водопостачання.

Управління режимами в тепловому пункті здійснюється за допомогою регуляторів різного призначення, непрямої дії. Такі регулятори регулюють процес з більшою точністю та використовуються в установах будь-якої потужності. Гідравлічні регулятори непрямої дії складаються із двох частин:

·        вимірювально-керуючого пристрою(реле);

·        виконавчо-регуляторного пристрою.

Характерною особливістю регуляторів непрямої дії є те, що при зміні величини регульованого параметра зусилля, яке виникає в чутливому елементі(датчику), приводить в дію допоміжне реле, яке відкриває доступ зовнішній енергії в механізм, що перевищує клапан регулюючого органу.

Регулювання витрати води. Регулятор підтримує постійну витрату води незалежно від коливань тиску в теплових мережах. В теплових пунктах постійну витрату теплоносія забезпечує регулятори непрямої дії.

Регулятори тиску в зворотному трубопроводі. Зменшення тиску в зворотному трубопроводі нижчого за необхідний статичний тиск системи, пов’язане з можливістю спорожнення місцевих систем тепло споживання. Для захисту місцевих систем від спорожнення в теплових пунктах використовують регулятори тиску прямої та непрямої дії, які називають регуляторами тиску «до себе».

Регулювання тиску в подавальному трубопроводі. Непередбачене підвищення тиску теплоносія перед місцевими системами теплоспоживання, вище за допустиме значення може викликати руйнування системи. Регулювання тиску води перед місцевими системами теплоспоживання здійснюється за допомогою регуляторів тиску «після себе».

Регулювання температури води. Регулювання постійної температури води, яка подається в систему гарячого водопостачання здійснюється за допомогою регуляторів температури прямої та непрямої дії. В закритих системах теплоспоживання постійна температура води, яка подається в систему гарячого водопостачання, підтримується шляхом зміни витрати теплоносія, який надходить в теплообмінник з теплової мережі.

На щиті управління теплового пункту слід передбачати світлову сигналізацію про включення резервних насосів і досягнення наступних граничних параметрів:

·    Температура води, яка подається в систему гарячого водопостачання (мінімальні-максимальні);

·        Тиску в зворотних трубопроводах систем опалення;

·        Мінімального перепаду тисків в подавальному і зворотному трубопроводах теплової мережі і на вході і виході із ІТП;

·        Рівня води або конденсату в баках і водозбірних приямках.

.3 Диспетчеризація системи теплопостачання

Диспетчеризація системи теплопостачання необхідна для дистанційного контролю за роботою системи, архівування її параметрів, для дистанційного втручання у роботу системи (наприклад, для зміни настроєних параметрів).

Дистанційне управління поділяють на оповещательное і виконавче. Оповещательное управління здійснюється автоматично, за викликом і безперервно. Автоматичне оповіщення обладнується з метою передачі на пункт управління аварійно-попереджувального сигналу в разі виникнення аварії. За викликом з місця управління система сигналізації вимірювання дозволяє отримувати періодичну інформацію про стан контрольованих об'єктів або параметрів теплоносія. Система безперервного оповіщення організується на складних ділянках мережі для передачі технологічних параметрів.

Виконавча система призначена для подачі сигналу з пульта управління на зміну технологічних режимів, а також на включення або вимикання виконавчих органів. Централізоване диспетчерське управління подачі тепла до численним споживачам є найважливішим заходом підвищення надійності теплових мереж та продуктивності праці. Дистанційний контроль звільняє велику кількість постійних чергових у контрольно-розподільних, теплових пунктах і підстанціях, при цьому автоматична сигналізація створює найкращу оперативність щодо попередження аварій.

Диспетчеризація відкриває широкі перспективи для застосування систем автоматичного управління з введенням опитувальної інформації від контрольованих об'єктів на персональний комп'ютер на робочому місці диспетчера для вирішення найважливіших питань експлуатації:

) вибору оптимального поєднання центрального, групового, місцевого та індивідуального регулювання теплового навантаження з урахуванням місцевих метеоумов і мікроклімату в окремих приміщеннях;

) вибору оптимального варіанту розподілу теплового навантаження між основними і піковими джерелами тепла;

) прискореної локалізації аварійних ділянок та організації оптимального режиму теплопостачання в аварійних ситуаціях;

) вибору оптимальних умов технічної експлуатації систем теплопостачання.

На моніторі комп'ютера може відображатися різна інформація, пов'язана з роботою системи, наприклад, схеми з показаннями вимірюваних параметрів. Оператор може як постійно спостерігати за роботою технологічної системи, так і періодично виходити на зв'язок по мірі необхідності (коли необхідно проконтролювати або втрутитися в роботу системи).

4. Організація виробництва робіт при спорудженні теплових мереж

4.1 Транспортні роботи

Вибір типу транспорту і транспортних засобів для перевезення труб і трубних секцій потрібно проводити з урахуванням результатів техніко-економічних розрахунків залежно від об'ємувантажів, дальності перевезень, пори року та місцевих умов.

Транспортні засобиповинні бути обладнані пристроями, які забезпечують збереження кількості і якості труб, трубних секцій, обладнання і безпеку руху.

Усі спеціалізовані транспортні засоби повинні відповідати технічній документації на їх виготовлення та експлуатацію. Водії транспортних засобів, призначених для перевезення секцій (труб) повинні керуватися правилами дорожнього руху та інструкціями з експлуатації машин і механізмів.

До початку руху плетевоза, навантаженого секціями (трубами), маршрут протягом всього шляху повинен бути перевірений особою, відповідальною за безпечне перевезення вантажів на відповідність технічних характеристик транспортних засобів.

Перед перевезенням труб і секцій на автомобільному або тракторному поїзді необхідно:

труби і секції надійно закріпити, а їх передні і задні торці закріпити проти поздовжнього зміщення обмежувачами-крюками, приєднаними канатом або ланцюгом до коника автомобіля і причепа;

на відстані 0,5 м від задньої стінки кабіни встановити стальний щит товщиною 8 -10 мм;

тягач і причіп автопоїзда надійно з'єднати запобіжним (аварійним) стальним канатом;

тягач і передній причіп тракторного поїзда з'єднати жорстким зчепленням (дишлом), передні й задні причепи можуть бути сполучені як жорстким, так і гнучким зчепленням;

труби або секції позначити позаду червоними прапорцями, а в темний час доби і вдень при видимості менше за 20 м - засвіченими ліхтарями червоного кольору.

.2 Складування труб

Складування труб є складовою частиною провадження робіт при будівництві трубопроводів. При складуванні спочатку визначають і підготовляють місця складування, влаштовують під'їзні шляхи і підстави під склад труб, а потім оснащують склад труб необхідними машинами і обладнанням. Труби укладають у штабеля, забезпечуючи стійкість труб від розкачування при навантаженні і розвантаженні труб з транспортних засобів. Після розбирання штабеля труб елементи стелажу транспортують на нове місце складування. Склади для зберігання труб передбачаються в ППР і споруджуються за типовими проектами відповідно до вимог будівельних норм і правил, затверджених Держбудом СРСР, санітарних норм, іншої нормативно-технічної документації, затвердженої в установленому порядку.

Площа складів повинна забезпечувати розміщення труб, прохід людей, проїзд транспортних і вантажопідйомних засобів. Повинен бути забезпечений відвід атмосферних опадів та ґрунтових вод. Склади повинні мати наскрізний або кругової проїзди завширшки не менше 4-5 м для транспортних і вантажопідйомних засобів. Труби укладають у штабель рядами по вертикалі і розташовують їх у седловинах між труб нижчого ряду. Штабелі труб розташовують у поперечному напрямку до проїжджої частини складу. Труби різного діаметру, ізольовані і неізольовані, зберігають окремо. Труби діаметром більше 300 мм слід укладати штабелями висотою не більше 3 м за допомогою автоматичних захоплень.

Склади для зберігання труб передбачаються проектом організації будівництва і ПВР, і повинні споруджуватися за типовими проектами відповідно до вимог діючих будівельних норм і правил, санітарних норм, іншої нормативно-технічної документації, затвердженої у встановленому порядку.

У разі відсутності автоматичних захоплень складувати труби слід у штабелі висотою не більше за 3 м. Інвентарне пристосування, повинне застосовуватися тільки заводського виготовлення.

При складуванні труб забороняється:

укладати в один штабель труби різного діаметра;

проводити укладання труб верхнього ряду до закріплення труб нижнього ряду;

складувати разом ізольовані й неізольовані труби;

Як захисні пристрої можна використовувати опорні і розділові стійки. При складуванні труб з ізоляційним покриттям, місця контакту труб із стійками повинні бути облицьовані м'якими матеріалами (дерево, гума та ін.) для забезпечення збереження ізоляції.

.3 Монтаж теплових мереж

Монтаж трубопроводів має бути виконаний спеціалізованими монтажними організаціями, при цьому технологія монтажу повинна забезпечувати високу експлуатаційну надійність роботи трубопроводів.

Укладку трубопроводів у траншею, канал або на надземні конструкції слід виробляти за технологією, передбаченої проектом виробництва робіт і виключає виникнення залишкових деформацій у трубопроводах, порушення цілісності протикорозійного покриття і теплової ізоляції шляхом застосування відповідних монтажних пристосувань, правильної розстановки одночасно працюючих вантажопідіймальних машин і механізмів.

Деталі, елементи трубопроводів (компенсатори, грязьовики, ізольовані труби, а також вузли трубопроводів та інші вироби) повинні бути виготовлені централізовано (в заводських умовах, цехах, майстернях) відповідно зі стандартами, технічними умовами та проектною документацією.

Конструкція кріплення монтажних пристосувань до труб повинна забезпечувати збереження покриття та ізоляції трубопроводів.

Прокладання трубопроводів у межах щитової опори необхідно виконувати з застосуванням труб максимальної постачальницько довжини. При цьому зварні поперечні шви трубопроводів повинні бути, як правило, розташовані симетрично щодо щитової опори.

Укладання труб діаметром понад 100 мм з подовжнім або спіральним швом слід робити зі зміщенням цих швів не менше ніж на 100 мм. При укладанні труб діаметром менше 100 мм зміщення швів має бути не менше трикратної товщини стінки труби.

Крутовигнуті і штамповані відводи трубопроводів дозволяється зварювати між собою без прямої ділянки.

Приварка патрубків і відводів у зварні стики і гнуті елементи не допускається.

При монтажі трубопроводів нерухомі опори та підвіски повинні бути зміщені щодо проектного положення на відстань, вказане в робочих кресленнях, в бік, зворотний переміщенню трубопроводу в робочому стані.

При відсутності даних у робочих кресленнях нерухомі опори та підвіски горизонтальних трубопроводів повинні бути зміщені з урахуванням поправки на температуру зовнішнього повітря при монтажі на наступні величини:

•ковзаючі опори і елементи кріплення підвісок до труби - на половину ті-теплового подовження трубопроводу в місці кріплення;

•катки каткових опор - на чверть теплового подовження.

Пружинні підвіски при монтажі трубопроводів необхідно затягувати у відповідності з робочими кресленнями.

Розтяжку П-подібного компенсатора, слід виконувати після закінчення монтажу трубопроводу, контролю якості зварних стиків (крім замикаючих стиків, використовуваних для натягування) та закріплення конструкцій нерухомих опор.

Розтяжка компенсатора повинна бути проведена на величину, зазначену в робочих кресленнях, з урахуванням поправки на температуру зовнішнього повітря під час зварювання замикаючих стиків.

Розтяжку компенсатора необхідно виконувати одночасно з двох сторін на стиках, розташованих на відстані не менше 20 і не більше 40 діаметрів трубопроводу від осі симетрії компенсатора, за допомогою стяжних пристроїв, якщо інші вимоги не обґрунтовані проектом.

При підземному прокладанні теплових мереж установка компенсаторів у проектному положенні допускається тільки після виконання попередніх випробувань трубопроводів на міцність і герметичність, зворотної засипки трубопроводів безканальної прокладки, каналів, камер і щитових опор.

На ділянці трубопроводу між стиками, використовуваними для розтяжки компенсатора, не слід здійснювати попереднє зміщення опор і підвісок в порівнянні з проектом (робочим проектом).

Безпосередньо перед складанням та зварюванням труб необхідно провезти візуальний огляд кожної ділянки на відсутність в трубопроводі сторонніх предметів і сміття.

.3.1 Земляні роботи

Для початку виконання земляних робіт необхідно отримати дозвіл на виконання робіт. Необхідною умовою початку повинна бути будівельна готовність траншеї.

Тип траншеї вибирають в залежності від умов виробництва робіт. Траншеї в кріпленнях слід застосовувати тільки в обмежених умовах, коли ширина проїзду не дозволяє влаштовувати широкі поверху траншеї з похилими стінками або коли траса прокладки розташована поблизу будівлі і загрожує стійкості його фундаментів. Кріплення траншей з вертикальними стінками, що розробляються землерийними машинами, має здійснюватися інвентарними щитами, клетями і іншими конструкціями, опускають і розкріплювати зверху, без спуску в траншею.

Ширина траншеї по дну для укладання трубопроводів при безканальному прокладанні двох трубопроводів приймається в залежності від діаметра трубопроводів та повинна бути не менше 1 метра.

Земля при розриванні траншеї повинна викидатися на одну сторону, друга сторона траншеї (брівка) повинна залишатися вільною для стикування труб та інших монтажних робіт. Викинута із траншеї земля повинна лежати не ближче 0,5 м. від краю траншеї. При безканальному прокладанні трубопроводів компенсатори та засувки на лініях встановлюють у камерах. Тому при такому прокладанні ділянка траншеї вважається готовою під укладання труб тільки тоді, коли окрім земельних робіт виконані і бетонні основи цих камер і перевірені їх відмітки.

Риття траншей проводитися головним чином екскаваторами з ємністю ковша 0,25 до 1 м3. Екскаватори мають змінне обладнання, що складається з прямого і зворотного лопат, драглайна і кранового устаткування. Наявність змінного обладнання дає можливість використовувати екскаватори для риття траншей з укосами і вертикальними стінками, кранове обладнання дозволяє вести монтаж колодязів і трубопроводів.

Після розбивки траси екскаватор встановлюють по осі траншеї або ж зі зміщенням щодо осі на відстані, необхідне для подачі грунту у відвал, і виробляють виїмку ґрунту нижче рівня стоянки поздовжньої проходкою. При односторонньому відвалі грунт з верхніх шарів необхідно укладати в найбільш віддалені частини відвалу, поступово наближаючи місця розвантаження до бровки укосу в міру поглиблення траншеї. Недобір грунту до проектної позначки дна траншеї допускається не більше 0,2 м. Траншеї не повинні мати в стінках виїмок і навісів ґрунту.

Труби повинні бути укладені на міцну основу. Це необхідно для того, щоб вони не просідали, що може привести до розладу стиків і руйнування труб. Труби, що укладаються на дно траншеї, має щільно по всій довжині прилягати до грунту, для чого необхідно ретельна підготовка і планування дна траншеї. Правильність укладання труб перевіряється геодезичними інструментами або натяжними тросами і рівнями.

Для монтажу трубопроводів застосовують автокрани, пневмоколісні крани, крани на гусеничному ходу і трубоукладчики, кожен з яких підбирають з урахуванням його вантажопідйомності в залежності від вильоту стріли.

Крани на гусеничному ходу мають набагато більшу опору на грунт, ніж автокрани. Крім того, вони володіють великою прохідністю в весняних і осінніх умовах, а експлуатаційна вартість їх на 10-12% нижче.

Мал. 5. Визначення вильоту стріли автомобільного крана для опускання труб у траншею, з укосами.

При укладанні труб в траншею з укосами виліт стріли автомобільного крана визначається за формулою:

L=a+б+в;

де а - відстань від осі трубопроводу до бровки траншеї (м), дорівнює 0,5 м;

б - відстань від брівки траншеї до виносних опор крана, дорівнює 1м;

в - відстань від виносних опор до осі обертання крана,(м), для крану К-52 дорівнює 1,4 м.= 0,5+1+1,4=2,9 м

Для монтажу трубопроводів застосовують автокрани, пневмоколісні крани, на гусеничному ходу і трубоукладачі, кожен з яких підбирають з урахуванням його вантажопідйомності в залежності від вильоту стріли.

.3.2 Такелажне обладнання

Основним такелажним устаткуванням для прокладення теплопроводів служать автокрани вантажопідйомністю від 3 до 7,5 тонни і трубоукладчики на гусеничному ходу. В деяких випадках буває зручно користуватися спеціальними монтажними треногами, забезпеченими талями або ручними лебідками.

Доставку труб на монтажний майданчик роблять автотрубозавозами, тобто автомашинами, пристосованими для перевезення труб. Для пересування в польових умовах і не по асфальтованих дорогах зручні трактори з причепами. З монтажного зварювального майданчика труби, зварені в ланки завдовжки по 30-36 м, розвозяться на трасу спеціальними плетевозами або розтаскуються тракторами волоком. У останньому випадку треба оберігати кінці труб від попадання в них землі, яка може засмітити трубопровід.

До початку монтажних робіт повинні потурбуватися, щоб було заготовлена достатня кількість інвентарних строп із сталевого тросу відповідного розміру.

.3.3 Експлуатація одноковшевих екскаваторів

Під час роботи одноківшевого екскаватора вільний простір між задньою стінкою кузова і забоєм або спорудою при будь-якому положенні стріли повинен бути не менше за 1 м.

При пересуванні гусеничного екскаватора привід ходової візки повинен знаходитися позаду, а при спусках з ухилу - попереду. Ківш повинен бути спорожнений і знаходитися не вище 1 м від ґрунту, а стріла повинна бути встановлена по ходу екскаватора.

При русі крокуючого екскаватора ківш повинен бути спорожнений, а стріла - встановлена в сторону, протилежну напрямку руху екскаватора.

При русі екскаватора на підйом або при спусках необхідно передбачати заходи, що виключають мимовільне ковзання.

Перегін екскаватора повинен здійснюватися по трасі, розташованій за межами призми обвалення, що має ширину, достатню для маневрів. Перегін повинен здійснюватися за сигналами помічника машиніста. Для крокуючих екскаваторів допускається передача сигналів від помічника машиніста до машиніста через третього члена бригади.

Екскаватор необхідно розташовувати на уступі, не перевищує допустимого технічним паспортом екскаватора. Відстань між укосом уступу повинна бути не менше 1 м.

При навантаженні у залізничні вагони бригада повинна підкорятися сигналам машиніста екскаватора.

При навантаженні в автотранспорт водії повинні підкорятися сигналам машиніста екскаватора.

Канати повинні відповідати паспорту і мати сертифікат заводу-виробника. Канати підвіски стріли підлягають огляду один раз на тиждень механіком дільниці.

Підіймальні, тягові і напірні канати підлягають огляду в терміни, установлені на підприємстві

У разі загрози обвалення уступу машиніст екскаватора зобов'язаний припинити роботу, відвести екскаватор в безпечне місце і поставити до відома технічного керівника зміни.

Для виведення екскаватора з вибою необхідно завжди мати вільний прохід. Негабаритні шматки гірничої маси повинні укладатися в один шар, не створюючи перешкод для переміщення обладнання на майданчику.

При роботі екскаватора на грунтах повинні здійснюватися спеціальні заходи, що забезпечують її стійке положення.

Вантаження гірничої маси у вибоях з контактними мережами електрофікованого транспорту в думпкари допускається за умови здійснення заходів по безпечним методам роботи.

Під час роботи одноківшевим екскаватором забороняється:

повертати платформи з невиведеним із ґрунту ковшем;

підтягати стрілою вантаж, розташований не під роликом стріли;

чистити, змащувати, ремонтувати машини або регулювати на них гальма при піднятому ковші;

виконувати які-небудь роботи між забоєм і екскаватором;

знаходитися в радіусі дії стріли екскаватора плюс 5 м;

сходити з екскаватора при піднятому ковші

переганяти бульдозер своїм ходом (до місця роботи, на пункт стоянки машин) із низько опущеним ножем відвалу;

включати задній хід руху бульдозера без подачі попереджувального сигналу.

.3.4 Експлуатація кранів-трубоукладачів

Трубоукладальники - самохідні вантажопідйомні машини з неповоротною А-подібною стрілою - можуть бути використані для монтажу трубопроводів, зварених в секції, і установки залізобетонних конструкцій каналів і камер.

Прибулий із заводу або з капітального ремонту, а також після перебазування трубоукладач повинен бути оглянутий, перевірений і випробуваний особою, відповідальною за технічний стан механізмів, після чогоможе бути введений в експлуатацію.

Машиніст трубоукладача повинен ретельно оглянути й випробувати всі механізми трубоукладача, перевірити наявність набору інструментів, такелажу, пристосування і прийняти його за актом.

Через кожні 12 міс. трубоукладачі, що знаходяться в експлуатації, повинні піддаватися технічному огляду. Технічний огляд, включаючи статичне й динамічне випробування, проводить особа, що відповідає за технічний стан вантажопідіймальних механізмів.

Статичне випробування повинно проводитися під навантаженням, що перевищує вантажопідйомність трубоукладача на 25% при найбільшому й найменшому вильотах стріли. Вантаж підіймається на висоту 100 - 200 мм і витримується в такому положенні 10 хв.

Забороняється працювати на трубоукладачі у разінаявності наступних дефектів:

тріщин у відповідальних частинах металоконструкцій (стрілі, рамі та ін.);

недопустимогозносу стальнихканатів, крюкай механізму підіймання;

несправності гальм;

поломки собачки храпового механізму стрілового барабана лебідки;

пробуксовки муфти відбору потужності.

Транспортування вантажів трубоукладачем дозволяється тільки в межах території будівельного майданчика, причому щоб уникнути розгойдування вантажів повинні застосовуватися розтяжки. Поза межами будівельного майданчика транспортування вантажів трубоукладачем забороняється.

.4 Опускання, укладання трубних плітей, зварювальні роботи

При безканальному прокладанні трубопроводу відмітки дна траншеї до укладання труб перевіряють нівеліром. Укладається в траншею трубопровід не повинен спиратися на камені, цеглини і інші домішки, що містяться в грунті підстави. Їх необхідно видалити, а утворилися поглиблення засипати піском і утрамбувати. Укладання труб на мерзлий грунт не допускається, за винятком не схильних до змерзання піщаних гравелистих грунтів. Труби йдуть укладати на підсипку з непромерзшего грунту.

Опускання в траншею труб, ланок або плітей повинно проводитися плавно. Скидання труб, ланок або батогів з бровки в траншеї забороняється.

Уздовж відкритої на повний профіль і прийнятої під монтаж траншеї розкладають короткі дерев'яні лежні і на них укладають привезені з варильної майданчики ланки. Тут ланки стикують у батога і виробляють ізольовані роботи. Зварні стики залишають неізольованими.

Після закінчення ізольованих робіт впоперек траншеї укладають довгі лежні, які повинні перекривати траншею з кожної сторони на 0,75 м. Поперечний переріз лежнів і відстань між ними вибирають такими, щоб вони витримували вагу пліті трубопроводу з ізоляцією без видимого прогину. Після укладання довгих лежнів зварена і ізольована батіг труб укладається на них по осі траншеї. Якщо труби були ізольовані раніше і ізольовані роботи, а трасі робити не потрібно, ланки зварених труб відразу укладають на довге лежання по осі траншеї і на них складаються і зварюють ланки в батоги.

Подає труба, як правило, укладається праворуч за рухом теплоносія.

Опускання батогів на дно траншеї проводиться автокранами і трубоукладачами. Автокрани та трубоукладачі не повинні підходити до траншеї ближче, ніж на відстань, визначену виробництва робіт площину стріли машини повинна бути перпендикулярна осі траншеї.

Строповка батоги труб проводиться в двох або трьох точках. Після стропування батіг піднімають кранами або трубоукладачами на 0,2 - 0,3 м. Переконавшись в надійності стропування та стійкості механізму, прибирають з-під батога лежні і плавно опускають на дно траншеї. Після вивірки положення батоги на дні траншеї знімають стропи, пересувають крани або трубоукладачі, і цикл повторюється.

Укладання трубопроводів «змійкою» у вертикальній або горизонтальній площині не допускається. Відхилення від проектного положення трубопроводів не повинні перевищувати в плані 10 мм, по вертикалі ±5 мм, по ухилу +0,001. Після опускання всій батоги проводять ремонт ізоляції в місцях, пошкоджених при опусканні, і виробляють стикування і зварювання батогів.

Засипання траншей при безканальному прокладанні слід виробляти, вживаючи заходів проти пошкодження трубопроводу та його ізоляції сбрасываемым грунтом. Механізоване скидання ґрунту, а траншею допускається робити тільки після засипання пазух, а також трубопроводу грунтом на висоту не менше 0,2 м над верхом труб.

Зварювальні роботи повинні бути організовані таким чином, щоб найбільша кількість зварювальних стиків виконувалась за допомогою зварювальних тракторів або напівавтоматів. Для цього в залежності від довжини траси, заданих темпів і присутності такелажного та зварювального обладнання впродовж траси організовують одну, або декілька стаціонарних зварювальних площадок. На цих площадках труби, доставлені зі складу, або залізничній станції, укрупнюють в ланки. Зварні з'єднання трубопроводів повинні виконуватися електродугового ручний або напівавтоматичним зварюванням.

.5 Монтаж труб ППУ

Монтаж попередньо ізольованих труб і елементів трубопроводів повинен проводитись згідно вимог (ГОСТ 24297, ДБН А 3.1-5, ДБН А 3.1-3, НПАОП 0.00-1.11, НПАОП 0.00-1.16, СНіП 3.05.03) та рекомендацій і інструкцій, розроблених підприємством-виготовлювачем даної продукції. Всі роботи проводити з дотриманням вимог безпеки при виконанні монтажних робіт, даних рекомендацій та вимог проектної та нормативної документації (ГОСТ 12.3.038, ГОСТ 16037, СНіП 2.04.07, СНіП 2.04.14, НПАОП 45.2-7.02-80, ДСТУ Б В.2.5-31:2007).

При зарубці стику з використанням стику заливального або стику з шкаралупи ППУ, де в якості захисного шару використовується оцинкований кожух і термозбіжна стрічка, зварювання труб проводиться не залежно від наявності матеріалів для закладення стиків. Для компенсації температурних розширень трубопроводів в ППУ ізоляції застосовуються природні компенсатори - відводи, П-подібні і Г-образні, а також сильфонні компенсатори осьові (КСВ) у відповідній прокладці захисній оболонці. Компенсатори працюють на стиск, що враховується в процесі прокладки труби ППУ. Виробниками ППУ ізоляції також поставляються теплоізольовані пінополіуретаном кульові крани для гарячої пари і гарячої води, а також елементи трубопроводу з кабелем виведення (кінцеві та проміжні), а також заглушки ізоляції

Підготовчі роботи

Перед виконанням монтажних робіт попередньо ізольованих труб і елементів трубопроводів, монтажна організація повинна:

·    провести вхідний контроль основних матеріалів, напівфабрикатів, зварювальних матеріалів згідно ГОСТ 24297;

·        ознайомитись з проектом теплової мережі, монтажною схемою, технологічними картами;

·        ознайомитися з технологією проведення зварювальних робіт;

·        ознайомитись з технічними рішеннями і заходами по безпечному проведенню робіт на об’єкті.

Вкладання трубопроводів

Після виконання земляних робіт та підготовки траншеї приступають до монтажу і вкладання труб в траншею. Прямі ділянки трубопроводу після монтажу на майданчику вкладаються в підготовлену траншею за допомогою вантажопідіймальних механізмів. На будівельному майданчику труби і елементи трубопроводів можна переміщувати за допомогою вантажопідіймальних механізмів, вручну, або обережно перекочувати.

Перед зварюванням попередньо ізольованих труб і елементів трубопроводів необхідно одягнути на труби поліетиленові муфти, на кінці труб - кінцеві нероз'ємні ковпаки, попередньо сформовані рукави кінцеві,гумові кільця та інші деталі, передбачені проектом, і монтування яких буде не можливим після зварювання сталевих труб і елементів трубопроводів.

Розрізання попередньо ізольованих труб виконувати наступним чином:

·  точно заміряти необхідну довжину відрізка і позначити лінію розрізу сталевої труби на захисній поліетиленовій оболонці;

·        відміряти на захисній оболонці в обидві сторони від лінії розрізу сталевої труби довжину (L) неізольованих кінців для даного типорозміру.

По лінії розрізу необхідно пилкою прорізати захисну трубу:

·   розрізання провести обережно, щоб не пошкодити сигнальних дротів;

·        зробити поздовжній розріз на ділянці, яка вирізається для зняття частини захисної труби;

·        зняти частину захисної труби і обережно, не пошкодивши сигнальних дротів, зняти пінополіуретанову ізоляцію;

·        посередині ділянки розрізати сигнальні дроти;

·        розрізати сталеву трубу і підготувати торці до зварювання.

Зварні з'єднання попередньо ізольованих труб і елементів трубопроводів.

.6 Монтаж арматури компенсаторів і дренажного обладнання

Уся арматура повинна поступати на монтаж заздалегідь перевірена на заводі монтажних заготівель з набитими сальниками тиску, що зазнав. Засувки, вентилі і тому подібне повинні поступати на монтаж у зборі з приєднувальними патрубками завдовжки 250-350 мм. Приєднувальні патрубки повинні мати на кінцях зняті фаски під зварювання. Вузли управління мають бути зібрані на заводі і випробувані тим же тиском, яким випробовуватиметься теплопровід на майданчику.

Арматура має бути встановлена так, щоб до неї був забезпечений зручний доступ для експлуатації і ремонту. Місця установки арматури на трасі повинні повністю оберігати арматуру від сприйняття яких-небудь зусиль, що вигинають. Установку усіх вузлів і арматури роблять спочатку на основних магістралях, а потім на відгалуженнях.

Зварний стик, суміжний з фланцем, зварюється лише після затягування усіх болтів на фланці. Приварювання до трубопроводів нерухомих опор роблять після установки арматури і затягування усіх фланців, але до установки компенсаторів.

Дренажні пристрої служать для: видалення води із теплофікаційних трубопроводів при їх спорожненні та для видалення ґрунтових вод. В якості дренажних труб застосовуються збірні трубофільтри з грубозернистого керамзитобетону, керамічні труби, бетонні та безнапірні азбоцементні труби.

Спускання води із теплопроводів встановлюється в точках вказаних в проекті та виконується в каналізацію, або в бетонні приямки, в камерах. В останньому випадку встановлюються спеціальні насосні установки з відцентровими насосами для відкачування води із приямків в каналізацію.

.7 Випробування пуск і наладка теплових мереж

Після закінчення монтажу всі технологічні трубопроводи випробовують на міцність і щільність. Перевірити трубопроводи на міцність і щільність можна гідравлічним способом.

При гідравлічному випробуванні у верхніх точках випробовується трубопроводу встановлюють повітряники, а в нижніх точках - спускні. Гідравлічне випробування проводиться при позитивній температурі не раніше ніж через добу після останньої зварювання або склеювання трубопроводу.

При гідравлічному випробуванні теплових мереж послідовність проведення робіт така:

а) проводять очищення теплопроводів;

б) встановлюють манометри, заглушки і крани;

в) підключають воду і гідравлічний прес;

г) заповнюють трубопроводи водою до необхідного тиску;

д)проводять огляд теплопроводів і позначають місця, де виявлені дефекти;

е) усувають дефекти;

є) виробляють друге випробування;

і) відключають від водопроводу і виробляють спуск води з труб;

к) знімають манометри й заглушки.

Гідравлічне випробування теплових мереж роблять двічі: спочатку перевіряють міцність і щільність теплопроводу без обладнання та арматури, після весь теплопровід, який готовий до експлуатації, з встановленими грязьовика, засувками, компенсаторами . Повторна перевірка потрібна для того, щоб при змонтованому обладнанні та арматурі важче перевірити щільність і міцність зварних швів.

У випадках, коли при випробуванні теплопроводів без обладнання та арматури має місце, де тиск падає за приладами, значить, наявні зварні шви нещільні. Падіння тиску при випробуванні трубопроводів з встановленим обладнанням і арматурою, свідчить проте, що крім стиків виконані з дефектами ще сальникові ущільнення або фланцеві з'єднання.

При попередньому випробуванні перевіряється на щільність і міцність не тільки зварні шви, а і стінки трубопроводів, через те що буває, що труби мають тріщини, свищі та інші заводські дефекти. Випробування змонтованого трубопроводу повинні виконуватися до монтажу теплоізоляції. Крім цього трубопровід не повинен бути засипаний . Коли трубопровід зварений з безшовних труб суцільнотягнутих, він може пред'являтися до випробування вже ізольованим, але тільки з відкритими зварними стиками.

При остаточному випробуванні підлягають перевірці місця з'єднання окремих ділянок , зварні шви грязьовиків і сальникових компенсаторів, корпуси обладнання, фланцеві з'єднання. Під час перевірки сальники повинні бути ущільнені. Для заповнення трубопроводів водою і гарного видалення з труб повітря водопровід приєднують до нижньої частини теплопроводу.

Випробування проводять тиском, що дорівнює робочому з коефіцієнтом 1,25. При випадках випробування теплопроводу без обладнання та арматури тиск піднімають до розрахункового і витримують його протягом 10 хв, контролюючи при цьому падіння тиску, після знижують його до робочого, проводять огляд зварних з'єднань і обстукував стики. Випробування вважають задовільними, якщо відсутня падіння тиску, немає течі і потіння стиків.

Випробування з встановленим обладнанням і арматурою проводять з витримкою протягом 15 хв, проводять огляд фланцевих і зварних з'єднань, арматури і обладнання, сальникових ущільнень, після тиск знижують до робочого. Після випробування воду необхідно видаляти з труб повністю. Як правило, вода для випробувань не проходить спеціальну підготовку і може знизити якість мережної води і бути причиною корозії внутрішніх поверхонь труб.

Пневматичне випробування трубопроводу на міцність здійснюють у тих випадках, коли неможливе проведення гідравлічного випробування ,а також коли проектом передбачено випробування трубопроводів повітрям або інертним газом.

Відчувати трубопроводи покладається під безпосереднім керівництвом виконавця робіт чи майстра в суворій відповідності до вказівок в проекті і спеціальних інструкціях і з вимогами. Перед початком робіт по випробуванню лінію трубопроводу умовно розбивають на окремі ділянки, проводять його зовнішній огляд, перевіряють технічну документацію, встановлюють повітряні і спускні вентилі, манометри, тимчасові заглушки і під’єднають тимчасовий трубопровід від наповнювальних і опресовувальних агрегатів.

Використання для цього встановленої на трубопроводі запірної арматури не допускається. Приєднують випробовуваний трубопровід до гідравлічного пресу, насосу, компресора або повітряної мережі, що створює необхідне випробувальний тиск, через два запірних вентиля.

Манометри, що застосовуються при випробуванні трубопроводів, повинні бути перевірені і опломбовані. Манометри повинні відповідати класу точності не нижче 1,5 , мати діаметр корпусу не менше 150 мм . Термометри, застосовувані при пневматичному випробуванні, повинні мати ціну поділки не більше 0,1°С.

Пуск водяних теплових мереж починається з наповнення секційного ділянки водопровідною водою, що нагнітається в зворотну магістраль під натиском підживлювальної насоса. У теплу пору року мережі наповнюються холодною водою. При температурі зовнішнього повітря нижче + 1 ° С щоб уникнути замерзання води рекомендується нагрівати її до 50 ° С. У період заповнення на зворотному трубопроводі перекриваються всі спускні крани і засувки на відгалуженнях, відкритими залишаються лише воздушник.

Після закінчення заповнення зворотної лінії відкриваються засувки на перемичці і аналогічним чином проводиться заповнення трубопроводу, що подає секції.

Повне видалення всіх забруднень проводиться чистової промиванням водою з міського водопроводу, що нагнітається в трубопроводи зі швидкістю 3-7 м/с сітьовими насосами. При підземному прокладанні мереж вимивання грязі, великих часток окалини і піску проводиться через відкриті дренажі і грязьовики, встановлені на секційному ділянці в кінці подаючого і зворотного трубопроводів. При надземному прокладанні чистову промивку роблять у процесі налагодження теплопроводів, використовуючи для цієї мети станційні та абонентські грязьовики. У міру скупчення шламу гідравлічний опір грязьовиків зростає, для їх чищення необхідна зупинка циркуляції з перекриттям засувок з обох сторін від грязьовика..

Після чистової промивання грязьовики демонтують або видаляють з них сітки. У залежності від довжини мереж промивка може здійснюватися відразу на всій довжині магістралі або на окремих ділянках з послідовним включенням кожного наступного ділянки після промивки попереднього, використовуючи при цьому циркуляцію води через мережеві перемички.

Промивання мереж навіть при великих швидкостях циркуляції не забезпечує належної чистки труб. Для скорочення витрат промивної води і поліпшення чистоти труб особливо великого діаметра застосовується гідропневматична промивка, яка здійснюється нагнітанням у воду стисненого до 0,3 МПа повітря через кілька дренажних пристроїв. Стисле повітря перемішує у воді осіли окалину, пісок і з підвищеною швидкістю викидає їх через інші спускні крани.

У момент впуску повітря в трубопровід з водою не допускається перебування спостерігачів у каналах і камерах.

Пуск теплових пунктів, підстанцій і вводів зводиться до випробування щільності і міцності обладнання і трубопроводів. Перевірку щільності і міцності проводять гідравлічним обпресуванням, що виконується в теплу пору року, коли температура в приміщенні не нижче +5 ° С.

При наявності насосних підстанцій на зворотних трубопроводах насоси повинні включатися в роботу до включення споживачів тепла. Насоси підстанцій на подаючих трубопроводах повинні включатися після включення абонентських вводів для поступового збільшення наявного напору в мережі. Перед обпресуванням теплові пункти відключають від теплової мережі шляхом закриття вхідних арматури і установки заглушок під фланцеві з'єднання за арматурою.

.8 Здача системи в експлуатацію

Приймання робіт по монтажу теплової мережі виконується генеральним підрядчиком на основі результатів гідравлічних та теплових випробувань, поверхневого огляду та перевірки дії всіх приладів. При зовнішньому огляді та перевірці дії приладів повинні бути встановлені відповідність виконуваного монтажу, вимогам проекту та правилам проведенням робіт; правильність уклонів трубопроводів і надійність всіх кріплень; відсутність витоку води; правильність встановлення обладнання в відповідності з проектом та монтажними положеннями; справність і ефективність дії всіх частин та обладнання системи, а також безшумність дії всіх агрегатів.

При здачі приймальній комісії змонтованих приладів монтажна організація повинна пред’явити: робоче креслення устаткувань з пояснювальною запискою та нанесеними на них змінами, допущеними при виконанні робіт, і документи угоди цих змін; акти приймання закритих робіт та акти проміжного приймання конструкцій; акти попередніх випробувань системи; паспорти обладнання і акти випробовувань матеріалів, деталей та конструкцій, а також журнали зварювальних робіт по відповідальному зварюванні; сертифікати на труби електроди та дроту, використані на відповідальні зварювальні роботи.

5.1 Охорона праці. Загальні положення

Правовою основою законодавства щодо охорони праці є Конституція України, Закони України: «Про охорону праці», «Про охорону здоров'я», «Про використання ядерної енергії та радіаційний захист», «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», а також Кодекс законів про працю України.

Охорона праці - це система правових, соціально економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці.

Шкідливий виробничий чинник - виробничий чинник, вплив якого може за певних умов може призвести до погіршення стану здоров'я, зниження працездатності працівника.

Небезпечний виробничий чинник - виробничий чинник вплив якого за певних умов може призвести до травм або іншого раптового погіршення здоров'я працівника.

Небезпечні та шкідливі чинники за своїм походженням та природою дії поділяються на групи:

фізичні;

хімічні;

біологічні;

психофізіологічні;

соціальні.

Хімічні небезпечні та шкідливі чинники за характером дії бувають:

загально токсичні;

подразнювальні;

мутагенні;

канцерогенні;

такі що впливають на репродуктивну функцію.

.2 Основні положення закону України «Про охорону праці»

Важливе місце в охороні праці належить саме законодавчому регулюванню охорони праці, який був прийнятий 14 жовтня 1992 року. Держава створила умови для повної зайнятості працездатного населення, рівні можливості у виборі професії для громадян та роду трудової діяльності, здійснюються програми професійно-технічного навчання та підготовки і перепідготовки робітників.

В Законі України «Про охорону праці» задекларовані основні принципи державної політики в галузі охорони праці:

пріоритет життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства;

повна відповідальність роботодавця за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

обов'язковий соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

використання економічних методів управління охороною праці,проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці;

комплексне розв’язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямків економічної та соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;

встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності;

здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з охорони праці;

міжнародне співробітництво в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо покращення умов і підвищення безпеки праці.

Обов'язки працівника виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці. Працівник зобов'язаний:

знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

додержувати зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства;

проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій . Власник зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.

Також згідно з законом, державне управління охороною праці в Україні здійснюють:

Кабінет Міністрів України;

Комітет по нагляду за охороною праці Міністерства праці та

соціальної політики України;

міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;

місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів;

асоціації, концерни, корпорації та інші об'єднання підприємств.

5.3 Організація охорони праці на підприємстві

Охорона праці на виробництві починається з організації управління охороною праці.

Роботодавець зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно з Законом України «Про охорону праці» - служба охорони праці створюється власником або уповноваженим ним органом на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та видів їх діяльності для організації виконання правових, організаційно - технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально - профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасних випадків, професійних захворювань і аварій в процесі праці.

Основні завдання служби охорони праці:

·       відпрацювання ефективної системи управління охорони праці на підприємстві та сприяння вдосконаленню діяльності в цьому напрямку кожного структурного підрозділу і кожного працівника;

·              забезпечення професійної підтримки рішень роботодавця щодо цих питань;

·              організація проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози життю або здоров'ю працівників;

·              вивчення та сприяння впровадженню у виробництво досягнень науки і техніки, прогресивних і безпечних технологій, сучасних засобів колективного та індивідуального захисту працівників;

·              контроль за додержанням працівниками вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці, положень (за наявності) галузевої угоди, розділу «Охорона праці» колективного договору та актів з охорони праці, що діють у межах підприємства.

·              інформування та надання роз'яснень працівникам підприємства з питань охорони праці.

Функції служби охорони праці:

·       розробляють спільно з іншими підрозділами комплексні заходи, плани, програми з поліпшення умов праці, запобігання виробничому травматизму і професійних захворювань;

·              готують проекти наказів з питань охорони праці і подають їх на розгляд роботодавцю;

·              проводять перевірки дотримання працівниками нормативно-правових актів з охорони праці;

·              складають звітність з охорони праці;

·              проводять з працівниками інструктажі з охорони праці;

·              ведуть облік та аналізують причини виробничого травматизму;

·              забезпечують належне оформлення та зберігання документації з питань охорони праці, а також своєчасну передачу її в архів для тривалого зберігання;

·              складають за участю керівників підрозділів підприємства переліки професій, посад і видів робіт, щодо яких повинні бути розроблені інструкції з охорони (безпеки) праці, надають допомогу під час їх розроблення;

·              інформують працівників про основні вимоги законів, інші нормативно-правових акти та акти з охорони праці, що діють у межах підприємства.

.4 Інструктажі з техніки безпеки

За характером і часом проведення інструктаж з питань охорони праці підрозділяється на вступний, первинний, повторний, позаплановий і цільовий.

. Вступний інструктаж проводиться:

з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади;

з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;

з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження трудового або професійного навчання;

Вступний інструктаж проводився спеціалістом служби охорони праці відповідно до наказу (розпорядження) по підприємству, який в установленому типовим положенням порядку пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

Вступний інструктаж проводився в кабінеті охорони з використанням сучасних технічних засобів навчання, навчальних та наочних посібників за програмою, розробленою службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва.

. Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником:

новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство або до фізичної особи, яка використовує найману працю;

який переводиться з одного структурного підрозділу підприємства до іншого;

який виконуватиме нову для нього роботу;

відрядженим працівником іншого підприємства, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві.

Первинний інструктаж на робочому місці проводиться індивідуально або з групою осіб одного фаху за діючими на підприємстві інструкціями з охорони праці відповідно до виконуваних робіт.

. Повторний інструктаж проводиться на робочому місці індивідуально з окремим працівником або групою працівників, які виконують однотипні роботи, за обсягом і змістом переліку питань первинного інструктажу.

Повторний інструктаж проводиться в терміни, визначені нормативно правовими актами з охорони праці, які діють у галузі, або роботодавцем (фізичною особою, яка використовує найману працю) з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше:

на роботах з підвищеною небезпекою - 1 раз на 3 місяці;

для решти робіт - 1 раз на 6 місяців.

. Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:

при введенні в дію нових або переглянутих нормативно-правових актів з охорони праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;

при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці;

при порушеннях працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що призвели до травм, аварій, пожеж тощо;

при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів - для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт - понад 60 днів.

Позаплановий інструктаж з учнями, студентами, курсантами, слухачами проводиться під час проведення трудового і професійного навчання при порушеннях ними вимог нормативно - правових актів з охорони праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо.

Позаплановий інструктаж може проводитись індивідуально з окремим працівником або з групою працівників одного фаху. Обсяг і зміст позапланового інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили потребу його проведення.

. Цільовий інструктаж проводиться з працівниками:

при ліквідації аварії або стихійного лиха;

при проведенні робіт, на які відповідно до законодавства, оформлюються наряд-допуск, наказ або розпорядження.

Цільовий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників. Обсяг і зміст цільового інструктажу визначаються залежно від виду робіт, що виконуватимуться.

.5 Травматизм і аварії, їх облік

Розслідування та облік нещасних випадків професійних захворювань і аварій на виробництві належить проводити згідно з ДНАОП 0.00-4.03-01 «Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві».

Нещасний випадок - це ушкодження організму людини або порушення стану її здоров'я, що призводить до тимчасової або постійної втрати працездатності. Нещасні випадки залежно від обставин і місця, де вони трапляються, бувають виробничі і невиробничі.

Виробничою травмою називається нещасний випадок, який пов'язаний з виконанням трудових обов'язків внаслідок якого раптово ушкоджується тіло або порушується стан здоров'я працівника (удар, поранення, опік, перелом, струс, ураження електричним струмом тощо).

Невиробничі травми - не пов'язані з виконанням трудових обов'язків і підлягають розслідуванню відповідно до «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру» .

На відміну від нещасних випадків, що виникають раптово, професійні захворювання є наслідком тривалої чи постійної дії на організм шкідливих речовин і умов праці (виробничий шум, газ, пил, пара, отрута, недостатня освітленість робочого місця, вібрація, висока чи низька температура тощо). Професійні захворювання здебільшого виникають і розвиваються поступово й непомітно.

За ступенем тяжкості розрізняють такі нещасні випадки:

мікротравми - незначні садна, удари, опіки, подряпини тощо, що не спричиняють втрати працездатності;

травми, внаслідок яких працівник втрачає працездатність на незначний строк і виходить на роботу, не втративши здоров'я;

тяжкі травми, що призводять до інвалідності чи втрати працездатності;

травми із смертельним кінцем.

Нещасний випадок, внаслідок якого потерпіло дві особи й більше, вважається груповим.

Основними причинами нещасних випадків на будівельному майданчику є:

технічні - недосконалість технологічних процесів; відсутність захисних засобів, кріплень і запобіжних пристроїв; незадовільний стан або недосконалість устаткування, інструментів, пристроїв;

організаційні - неправильна організація праці (нераціональний режим роботи, надмірна тривалість чи підвищена інтенсивність робіт, тривале ненормальне положення тіла або окремих органів тощо); неправильне розміщення обладнання; незадовільні організація та утримання робочих місць, проходів, проїздів;

психофізичні - психічні розлади, фізіологічні захворювання.

Про кожний виробничий нещасний випадок потерпілий (якщо він у змозі) або очевидець (член бригади чи інший робітник) має негайно повідомити майстра, виконроба або відповідального керівника. Майстер має негайно організувати першу допомогу потерпілому, направити його в медичний пункт, повідомити про подію вищестоящого керуючого роботами (виконроба, начальника цеху), зберігати до розслідування обстановку на робочому місці та стан обладнання такими, якими вони були в момент події (якщо це не загрожує життю та здоров'ю інших робітників, не спричинить аварій і не порушить виробничого процесу, який за умовами праці повинен тривати безперервно).

5.5.1 Розслідування та облік нещасних випадків

Розслідуванню підлягають всі нещасні випадки, які сталися на виробництві. За результатами розслідування на облік беруться нещасні випадки, які сталися:

Під час виконання трудових обов'язків, а також дій в інтересах підприємства без доручення власника;

На робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи встановлені перерви;

Протягом часу, необхідного для приведення в порядок знаряддя виробництва, засобів захисту, одягу перед початком або після закінчення роботи, а також для особистої гігієни;

Під час проїзду на роботу або з роботи на транспорті підприємства або сторонньої організації, яка надала його згідно договору, а також на власному транспорті, який використовується в інтересах виробництва;

Під час аварій (пожеж тощо), а також під час їх ліквідації на виробничих об'єктах.

Про нещасний випадок, внаслідок якого працівник згідно з медичним висновком втратив працездатність на один день і більше або виникла необхідність перевести його на іншу, легшу роботу терміном не менш, ніж на один день, складається акт за формою Н-1.

Власник підприємства, одержавши повідомлення про нещасний випадок, наказом призначає комісію з розслідування у складі:

. керівник (спеціаліст) служби (голова комісії);

. керівник структурного підрозділу чи головний спеціаліст;

. представник профспілкової організації;

. спеціаліст санепіднагляду (гострі отруєння);

. уповноважений трудового колективу з питань (не профспілка).

На розслідування нещасного випадку відводиться три доби.

Власник підприємства протягом доби затверджує п'ять примірників акта за формою Н-1.

Акт за формою Н-1 разом з матеріалами розслідування підлягає зберіганню протягом 45 років на підприємстві, де нещасний випадок взято на облік. Інші примірники акта та його копії зберігаються до здійснення всіх намічених у них профілактичних заходів, але не менш, ніж два роки.

.6 Безпечні методи провадження робіт

Установка, реєстрація, огляд, прийом до експлуатацію і робота вантажопідйомних машин і механізмів повинні здійснюватися відповідно до вимог «Правила влаштування і безпечної роботи вантажопідйомних кранів».

При роботі кранів не дозволяється людям знаходиться в механізмі на крані, а також у механізмі на поворотній частині крана.

Адміністрація яка виділила крани, зобов'язана:

·    забезпечити крани справними пристосуваннями;

·        на видному місці крана помістити підпис про його граничну вантажопідйомність при max і min вильоту стріли крана, а також указати дату наступного іспиту, забезпечувати своєчасний періодичний іспит і перевірку правильності роботи обмежника вантажопідйомності.

Адміністрація будівельно-монтажної організації зобов'язана:

·    розробити способи правильною стропування вантажів зображення яких вивішується в місцях провадження робіт,

·        визначити місце для укладання вантажів і проінструктувати крановиків, стропальників і такелажників про правила, порядок, габарит і складування.

Відповідальним за стан вантажопідйомних машин призначається інженерно-технічний працівник організації, що виділила вантажопідйомні машини.

Підйом вантажу вагою близькою до максимальної вантажопідйомності при даному вильоті стріли виробляється в два прийоми, спочатку вантаж піднімають на висоту 20-30 см. (у такому положенні перевіряють підвіску, стійкість крана і надійність дії гальм), потім піднімають на усю висоту.

Вантажопідйомність стропів повинна відповідати зусиллю від ваги вантажу, що піднімається, з обліком коефіцієнта запасу міцності, кВт нахилу між галузями не повинний перевищувати 90º. Не допускається перетинання і зіткнення канатів з електропроводками. Перед монтажем повітропроводів роблять зборку й укрупнення їхній у блоки.

.7 Визначення категорії виробництва по вибуху - пожежній небезпеці

Оцінка вибуху - пожежної небезпеки різних об'єктів полягає у визначенніможливих руйнівних наслідків пожеж і вибухів на цих об'єктах, а також небезпечних факторів цих явищ для людей. Існує два методи оцінки вибухової небезпеки об'єктів - детермінований і імовірний. Прикладами діючих у нашій країні нормативних документів, що носять детермінований характер, є «Правила пристрою електроустановок» (ПУЭ).

Імовірний метод заснований на концепції припустимого ризику. Він передбачає недопущення впливу на людей небезпечних фізичних факторів з імовірністю, що перевищує нормативну. Нормативним документом заснованим на вірогідному підході, є ДСТУ 12.1.004-85 «Пожежна безпека. Загальні вимоги».

.7.1 Заходи протипожежної безпеки

Особливу увагу потрібно приділити пожежній безпеці, бо це один з найпоширеніших випадків небезпечних ситуацій. Пожари на підприємствах та інших закладах виникають через:

·        Вибух;

·        Порушенні правил безпеки при поводженні з вогнем;

·        Не якісні електрокабелі.

Протипожежний захист передбачає комплекс інженерно-технічних заходів, направлених на створення пожежної безпеки об’єктів та споруд.

Відповідно до вимог та норм пожежної безпеки всі виробничі, адміністративні, складські та інші помешкання оборудуються першими заходами автоматичної системи сигналізації, першими засобами пожежотушіння, вогнегасниками, ящиками з піском.

Для попередження виникнення пожежі необхідно:

·        Виявлення в горючому середовищі джерел займання;

·        Застосовувати заходи пожежної сигналізації;

·        Організувати пожежну охорони об’єкту.

.8 Техніка безпеки при виробництві робіт та експлуатації теплових мереж

При виконанні електрозварювальних робіт найбільш характерними травмами є захворювання очей, ураження струмом, опіки, отруєння оксидами азоту і захворювання пневмоконіоз.

Захворювання очей викликається шкідливим впливом випромінювань електричної дуги. Невидимі ультрафіолетові промені, що випускаються дугою, шкідливо діють на сітчасту і рогову оболонку очей. Якщо дивитися незахищеними очима на світло дуги протягом 5-10 хвилин, то через 1-2 години після цього з'являються біль в очах, спазми, сльозотеча і запалення повік.

Інші невидимі промені (інфрачервоні), також випускаються дугою, при тривалій дії можуть викликати загальне захворювання очей.

Для захисту зору від шкідливих впливів дуги застосовують щитки і маски із захисним склом, які ультрафіолетові промені абсолютно не пропускають, а інфрачервоні промені пропускають лише в кількості 0,1-3%. Для захисту від бризок розплавленого металу світлофільтр покривають зовні прозорим і захисним небитким склом.

Для оберігання людей, що працюють по сусідству, від шкідливої ​​дії променів зварювальної дуги місця зварювання повинні огороджуватися світлонепроникними щитами, ширмами або кабінами з фанери або брезенту висотою не менше 1,8 м. Для поліпшення вентиляції всередині кабіни стінки не доводять до підлоги на 25-30 см. Для зменшення різниці і яскравості світла стінки кабін рекомендується фарбувати в матові світлі тони (сірий, блакитний, зелений, жовтий) і збільшувати штучну освітленість робочого місця.

Для захисту зору робітників, присутніх при зварюванні, застосовуються світлофільтри марок В-1, В-2 і В-3.

При появі болю в очах особи, зайняті електрозварюванням, зобов'язані негайно звернутися до лікаря, а якщо медичний пункт далеко, промити очі 5% розчином питної соди.

Мал.6 Захисна форма зварювальника

Ураження електричним струмом відбувається в результаті недотримання "Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів і правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів". Отруєння, а також захворювання пневмоконіоз викликається забрудненням робочої зони зварювальника шкідливими парами, газами і пилом. При виконанні електрозварювальних робіт виділяються такі шкідливі речовини, як окис азоту, пари металу і пил. Оксиди азоту утворюються з азоту атмосферного повітря під дією високої температури електричної дуги. Оксиди азоту діють на слизову оболонку дихальних шляхів і можуть викликати отруєння. Симптоми отруєння - головний біль, нудота, втрата свідомості. Пил утворюється від окислення парів металу. Близько факела зварювальної дуги кількість пилу значно перевищує гранично допустиму концентрацію. Тривала дія цього пилу на організм людини призводить до захворювання пневмоконіоз. Розміри робочого майданчика зварювальника і місце розташування зварювальних агрегатів повинні відповідати вимогам безпеки і зручності роботи. Площа робочого майданчика електрозварника повинна бути не менше 4 м², і ширина проходів не менше 1 м. До початку робіт електрозварник зобов'язаний перевірити ізоляцію електропроводи та електродотримача; наявність і правильність заземлення корпусу зварювального апарату, зварюваної деталі і кожуха рубильника; щільність з'єднання електропроводів з апаратом. Відстань від місця виробництва електрозварювальних робіт до місця знаходження легкозаймистих матеріалів повинна бути не менше 10м.

.8.1 Техніка безпеки при монтажі трубопроводів

При монтажі трубопроводів найбільшу небезпеку представляють роботи, пов'язані з навантаженням і розвантаженням труб, транспортуванням їх і укладанням в траншеї, зваркою стиків і заробкою розтрубів, очищенням і ізоляцією. З метою забезпечення високої якості та рівня індустріалізації монтажу систем водопостачання і каналізації та дотримання норм охорони праці і техніки безпеки основний обсяг робіт з підготовку трубопроводів до укладання повинен виконуватися на виробничих базах будівельно-монтажних організацій: центрування; автоматичне зварювання в секції; очищення і ізоляція сталевих трубопроводів на механізованих лініях; контрольна і укрупнительная складання устаткування насосних, градирень, різних споруд водоочищення; виготовлення фасонних деталей та вузлів.

Не допускається скочування труб в траншею за допомогою ломів і ваг. При опусканні в траншеї або котловани різної трубопровідної арматури вантажопідйомними механізмами забороняється закріплювати стропи за маховики, штоки і важелі. Застропувати арматуру дозволяється тільки за корпус. При цьому під строп повинні бути підкладені м'які підкладки в місцях ребер або гострих виступів.

При переміщенні важких вантажів але ковзанок потрібно стежити, щоб вони виступали за межі вантажу не більше ніж на 40 см. При переміщенні важких вантажів на санях, сталевих листах - волокушах або просто волоком з застосуванням трактора робітники, які супроводжують вантаж, повинні знаходитися ззаду нього на безпечній відстані. Перебувати на переміщуються вантажі, санях або волокуше забороняється.

Місця виробництва електрозварювальних робіт на трубопроводах захищають від атмосферних опадів, вітру, сонячної радіації тимчасовими навісами, парасольками і т. п. При початку грози всі роботи на трасі припиняють, а робочих видаляють від труб і механізмів у безпечне місце.

.8.2 Охорона праці при монтажі системи теплопостачання

До самостійної роботи з прокладання технологічних трубопроводів (теплотрас, водопроводів, газопроводів, зливових колекторів) допускаються особи, навчені безпечним методам роботи, атестовані і проінструктовані відповідно до вимог Правил і норм з техніки безпеки і виробничої санітарії.

До робіт зі стропування деталей трубопроводів допускаються трубоукладачі мають посвідчення стропальника.

До монтажу трубопроводів і арматури, що були в експлуатації. дозволяється приступати тільки за наявності акту, що підтверджує відсутність у них залишків технологічних продуктів і дозволяє проведення робіт.

При уривку траншей і котлованів на дорогах, проїздах і у дворах населених пунктів необхідно встановлювати суцільне огородження з інвентарних щитів. На огорожах слід встановлювати попереджувальні написи і знаки, а в нічний час - сигнальне освітлення. Необхідно передбачати заходи щодо відведення атмосферних вод.

У разі виконання робіт у глибоких виїмках (колодязях, колекторах і шурфах), де можуть виявитися горючі і отруйні гази, до початку робіт треба досліджувати повітря на наявність небезпечних газів. Обстеження проводиться спеціальними приладами з дотриманням заходів безпеки.

Не дозволяється проводити первинну і вторинну перевірку наявності газу за запахом або опусканням у виїмку палаючих предметів.

Виявлені гази видаляють, а потім вдруге перевіряють, чи повністю видалений газ.

Для виконання зазначених робіт необхідно призначити не менше трьох осіб (з них двоє страхують) і видавати наряд-допуск із зазначенням заходів з техніки безпеки.

Виробництво земляних робіт в зоні розташування підземних комунікацій можна починати тільки після отримання письмового дозволу організації, відповідальної за їх експлуатацію і установку знаків, що вказують місця розташування підземних комунікацій. При наближенні до лінії підземних комунікацій роботи слід проводити тільки при спостереженні майстра або виконроба.

Якщо газопровід, водопровід, електрокабель проходить через відкриту траншею при довжині понад 2 м над нею, то його необхідно підвісити і захистити від можливих пошкоджень. Засипати комунікації необхідно м'яким ґрунтом з пошаровим трамбуванням.

Механізована розробка ґрунту на відстані ближче 1 м від розкритого газопроводу не дозволяється. Якщо газопровід не розкритий, механізована розробка дозволяється на відстані не ближче 5м від газопроводу.

Уздовж підземних кабельних ліній електропередачі встановлюється охоронна зона на відстані 2м від крайніх кабелів. Механізована розробка ґрунту не допускається на відстані більше 1м від відшурфованих кабелів.

При роботі в зоні кабельних ліній розкопки можна проводити тільки лопатами. Застосування ломів, пневматичних інструментів і клинів допускається тільки для зняття верхнього покриву на глибину не більше 0,4 м. Оголені кабелі і з'єднувальні пристрої (муфти) необхідно укладати в короби і підвішувати. Підвішувати кабелі мотузками або дротом без пристрою коробів забороняється.

При виявленні не зазначених у робочих кресленнях підземних споруд, вибухонебезпечних матеріалів роботи слід негайно припинити до виявлення характеру виявлених споруд або предметів та отримання дозволу на подальше виробництво робіт.

Трубоукладачі, що брали участь у випробуванні трубопроводів, повинні бути попередньо проінструктовані і добре знати розміщення арматури (кранів, фланцевих вентилів, засувок, запобіжних клапанів та ін.), місця з'єднання труб, порядок підвищення і зниження тиску.

Для спостереження за небезпечною зоною при випробуванні трубопроводів встановлюються пости охорони: з розрахунку один пост на 200м трубопроводу, межі охоронюваної зони відзначаються прапорцями, а в нічний час електричними ліхтарями або лампами.

.8.3 Вимоги з охорони праці перед початком роботи

До виконання робіт допускаються працівники віком не молодше 18 років, що мають відповідне посвідчення і пройшли всі види інструктажів та медичний огляд.

Виконувати тільки ту роботу, яка доручена відповідним нарядом (крім екстремальних та аварійних ситуацій). Не приступати до роботи у стані алкогольного, наркотичного або медикаментозного сп’яніння, в хворобливому або стомленому стані.

До роботи приступати у спецодязі, упевнившись, що він не має пошкоджень, елементів, які звисають або прилягають і можуть бути захоплені деталями, що обертаються. Перевірити наявність медичної аптечки, її комплектність, бачок або термос зі свіжою водою, вогнегасник, засоби індивідуального захисту.Протягом зміни слідкуйте за самовідчуттям.

Перевірити справність отриманого інструменту. Інструменти, використовувані для виробництва робіт, повинні відповідати таким вимогам:

Напилки, викрутки повинні бути насаджені на дерев'яні рукоятки з металевими кільцями;

Ручки молотків і кувалд повинні бути виготовлені з деревини твердих порід (дуб, бук, кизил і ін.) і мати овальний перетин;

Кінець рукоятки повинен бути дещо потовщений, що не дає можливості випадкового вислизання інструменту з рук;

Молоток і кувалда міцно насаджуються на рукоятки і закріплюються на них сталевим завершеним або дерев'яним клином на клею; кінець рукоятки, на який насаджений молоток або кувалда не повинен виступати над їх поверхнею;

Бойки молотків і кувалд повинні мати гладку, злегка опуклу поверхню без вибоїн, косини, наклепу, відколів і тріщин;

Зубила та інші ударні інструменти не повинні мати тріщин і задирок. Задирки по мірі їх утворення необхідно сточувати наждаком;

Гайкові ключі повинні бути підібрані за розмірами гайок і головок болтів.Перевірити справність сталевих рушників, захватів тощо застосовуваних вантажозахватних пристроїв

Переконатися в надійності встановлення механізмів (лебідок) кріплення тросів до трубопроводу, а також у відсутності перешкод для його вільного пересування при прокладанні трубопроводу через водяні перешкоди або тунелі.

Привести в порядок робоче місце і проходи до місця монтажу трубопроводу, звільнивши їх від сміття та сторонніх предметів, а взимку від снігу та льоду.

.8.4 Вимоги з охорони праці при виконанні роботи

Секції, зварені батоги, залізобетонні труби, вивезені на трасу, слід розташовувати уздовж траншей для виконання підготовчих робіт (стикування, очищення,ізоляції) на відстані не менше 1,5 м від бокової поверхнітруби до бровки траншеї за відсутності ухилу в бік траншеї, в іншому випадку слід укладати по інший бік вийнятого ґрунту.

При установці арматури збіг болтових отворів слід перевіряти за допомогою оправок та монтажних ломиків, виробляти таку перевірку пальцями не допускається. Для заправки прокладок фланцевих з'єднань слід користуватися спеціальними дротяними гачками.

Затяжку болтів (шпильок) проводити рівномірно з почерговим загортанням гайок, розташованих хрест-навхрест, при паралельним розташуванні фланців.

Мал.7 Правильна затяжка болтів

Не дозволяється відкручувати і закручувати гайки і болти шляхом подовження рукояток гайкових ключів другим ключем або відрізком труби. Вирівнювання перекосу фланців шляхом нерівномірного натягу болтів (шпильок) та усунення зазору між фланцями за допомогою клинових прокладок або шайб не дозволяється

Перевертати труби при центрівці і зварюванні стиків необхідно спеціальними трубними ключами, які повинні відповідати розмірам оброблюваних труб.

При спільній роботі з електрозварником (при влаштуванні зварних стиків трубопроводів та ін.) дотримуватися запобіжних заходів:

Користуватися спеціальними окулярами для запобігання захворювання очей при газовому зварюванні і шоломом або щитком із захисними стеклами при електрозварювальних роботах, а також надягати черговий брезентовий костюм і брезентові рукавиці;

Не підходити до ацетиленового генератора з палаючої цигаркою або сірником, не курити поблизу місць зливу залишків карбідного мулу;

Не наступати на ацетиленовіта кисневі шланги;

Переміщувати балони з газами тільки з закритими (нагвинченими) ковпаками і тільки на спеціальних ношах чи візках;

Переносити балони з газами на плечах, кидати їх, наносити по ним удари забороняється.

Укладання труб у траншеї слід виробляти трубоукладачами також вантажопідіймальними кранами. Вантажопідйомність механізмів повинна відповідати вазітруб, що піднімаються або опускається, або їх частин.

Трубоукладачі і крани повинні знаходитися на відстані не менше 1м від краю траншеї (за умови правильно виконаного укосу згідно ТКП), щоб забезпечити стійкість її стінок від сповзання. При виявленні будь-яких змін в укосах траншеї чи несправності її кріплень слід негайно припинити роботу і повідомити про це майстрові.

Дно траншеї перед укладанням труб необхідно розчистити від обвалів ґрунту. Кінці таких лежаків повинні заходити за брівку траншеї не менш ніж на 1м.

Перед подачею сигналу про підіймання секції або труб необхідно переконатися, що:

Вона надійно застропована і нічим не утримується;

Усередині секції або труби немає залишків ґрунту, каменів, льоду та інших сторонніх предметів;

У зоні дії стріли трубоукладача або крана немає людей;

Сигнали повинен подавати бригадир або трубоукладач-стропальник, призначений розпорядженням по управлінню.

Для підйому і переміщення секції трубопроводу в горизонтальному положенні слід застосовувати не менш ніж два стропа або спеціальні траверси.

При підйомі і опусканні в траншеї важкої запірної арматури трубопроводу, стропування слід проводити тільки за корпус арматури. Зачіпка за окремі деталі (штоки, маховики) не дозволяється.

Перед підйомом і опусканням розтрубної труби в траншею стропи необхідно закріплювати близько розтруба (ближче до центру тяжіння) і опускати трубу розтрубом догори або застосовувати спеціальні захвати.

Під час підйому та переміщення довгомірних труб великого діаметру або пакетів труб застосовувати спеціальні відтяжки для їх розвороту.

Звільняти укладені в траншею труби від захватних пристроїв можна тільки після зміцнення труб на дні траншеї, підбиттям ґрунту або після надійного укладання їх на постійні опори.

При пробиванні отворів у стінках камер і колодязів для введення труб необхідно користуватися окулярами або обгороджувати робоче місце захисними екранами.

Виїмки різних профілів (траншеї, котловани, колодязі) можна виконувати з вертикальними стінками в кріпленнях і з укосами без укріплення. У всіх випадках необхідно забезпечити повну стійкість стінок виїмки, бо обвалення може статися миттєво.

Найбільша небезпека виникає при розробці виїмок з вертикальними стінками без кріплень. Риття таких виїмок можна вести тільки в ґрунтах природної вологості, непорушеною структури, при відсутності ґрунтових вод, причому поруч не повинно бути підземних споруд

При ручній розробці особливо щільного ґрунту необхідно застосовувати ломи, кирки, клини.

У місцях переходу через траншеї, де це необхідно за умовами роботи, повинні бути влаштовані перехідні містки шириною не менше 0,6 м з поручнями висотою 1м.

Не дозволяється рух автотранспорту,установка будівельних машин, механізмів, опор повітряних ліній електропередачі поблизу виробок з не розкріпленими стінками виїмок (котлованів, траншей) в межах призми обвалення ґрунту.

У зимову пору року виїмка ґрунту (за винятком сухого піщаного) на глибину промерзання дозволяється без кріплень. При подальшому поглибленні необхідно встановлювати кріплення. Розробку сухих піщаних ґрунтів слід виробляти, незалежно від промерзання з кріпленнями або укосами.

При ритті траншей машинами відразу на велику глибину їх стінки розкріплюють готовими щитами, опускається зверху.

Коли велика ширина траншеї ускладнює установку розпірок і вони заважають роботі в траншеї, застосовують анкерні кріплення. У широких траншеях і котлованах можливе застосування кріплення з підкосами, що складається з кріпильних дощечок, стійок, підкосів і опорних якорів.

При влаштуванні кріплень в траншеях, що розробляються вручну, роботи необхідно проводити в наступному порядку:

6. Охорона навколишнього середовища

Охорона навколишнього природного середовища - це сукупність заходів, спрямованих на збереження, раціональне використання й відтворення природних ресурсів і космічного простору в інтересах людей, на забезпечення екологічної рівноваги в природі й на поліпшення якості довкілля. Мається на увазі раціональна охорона атмосфери, надр, гідросфери, використання або знищення відходів, захист від шуму, іонізуючого опромінення, електромагнітних полів тощо.

Це сукупність державних, адміністративних, правових, економічних, політичних і суспільних заходів, спрямованих на раціональне використання, відтворення і збереження природних ресурсів землі, обмеження негативного впливу людської діяльності на навколишнє середовище.

Мета охорони навколишнього середовища - протидія негативним змінам у навколишньому середовищі, які мали місце в минулому, відбуваються зараз або можуть бути.Актуальність охорони навколишнього середовища, що перетворилася в глобальну проблему, пов'язана головним чином зі зростанням антропогенного впливу. Це зумовлено демографічним вибухом, урбанізацією, що прискорюється, і розвитком гірничих розробок і комунікацій, забрудненням навколишнього середовища відходами, надмірним навантаженням на землі. У результаті гірничотехнічної діяльності у світі порушено не менше 15 - 20 млн га земель, з них 59% площі використано під різні гірничі виробки, 38% - під відвали пустої породи або відходів збагачення, 3% - місця осідання, провалів та інших порушень поверхні, пов'язаних з підземними розробками.

Об'єкти охорони навколишнього природного середовища є:

.Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

.Особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України.

.Державній охороні від негативного впливу несприятливої екологічної обстановки підлягають також здоров'я і життя людей.

Принципи охорони навколишнього природного середовища -це керівні засади організації і впливу екологічних норм права на суспільні відносини в цій сфері

Основними принципами охорони навколишнього середовища є

а) пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природнихресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності;

б) гарантування екологічно безпечного середовища для життяі здоров'я людей;

в) запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

г) екологізація матеріального виробництва на основі комплексності рішень у питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;

д) збереженняпросторової та видової різноманітності і цілісності природних об'єктіві комплексів;

е) науково обґрунтованеузгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства на основі поєднання міждисциплінарних знань екологічних, соціальних, природничих і технічних наук та прогнозування стану навколишнього природного середовища;

є)обов'язковість надання висновківдержавної екологічної експертизи;

ж) гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища,формування у населенняекологічного світогляду;

з) науковообґрунтованенормування впливу господарської та іншої діяльностіна навколишнє природне середовище;

и)безоплатність загального та платність спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності;

і) компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охоронунавколишнього природного середовища;

ї)вирішення питань охорони навколишнього природного середовища та використання природнихресурсів з урахуванням ступеня антропогенної зміненості територій, сукупної дії факторів, що негативно впливають на екологічну обстановку;

й) поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони навколишнього природного середовища;

Дотримання вказаних принципів створює необхідні умови для відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, попередження та ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фондуживої природи, ландшафтів та інших природних об'єктів пов'язаних з історично-культурною спадщиною України.

Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються законом про охорону навколишнього природного середовища, а також земельним, водним, лісовим законодавством, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;

Зменшенню забруднення атмосфери сприяє використання повторних енергоресурсів промислових виробництв, компресорних станцій, магістральних газопроводів, теплових та атомних електростанцій.

Більш високий ступінь очищення досягається змочуванням фільтруючого матеріалу. Змочувані пористі фільтри бувають кількох типів: самоочисні, волокнисті рулонні та інші.

Останнім часом стали поширеними електричні повітряні фільтри. В цих фільтрах запилене повітря спочатку проходить через зону іонізації, де частки запиленого повітря внаслідок дії розряду електризуються. Потім повітря, насичене електричним пиловим розрядом, поступає в осадочну камеру, де пил осідає на заземлених решітках чи пластинах.

Висновок

Даний дипломний проект виконано на тему «Реконструкція котельні по вулиці Шевченко 233.»

Проектом передбачається реконструкція ділянок теплотраси, загальною довжиною у двотрубному обчисленні - 950м. Технологічним рішенням передбачено безканальне прокладання зовнішніх теплових мереж, з використанням з використанням попередньоізольованих трубопроводів, що дозволяє зменшити витрати теплоти та забезпечує безперебійне теплопостачання. Передбачено відновлення з застосуванням теплоізоляції ППУ теплоізоляційного покриття дільниць надземної теплотраси, які перебувають у незадовільному стані.

Сучасні конструкції безканального прокладення з перед ізольованих трубопроводів дозволяють значно зменшити тепловтрати, завдяки використанню пінополіуретановій оболонки , яка має низький коефіцієнт теплопровідності, і зменшити зовнішню корозію трубопроводів завдяки захисній оболонці з поліетилену, який перешкоджає зволоженню теплоізоляційного шару.

Наявність дротів аварійної сигналізації дозволяє виявити місце ушкодження ізоляції. Теплогідроізоляційні трубопроводи для теплових мереж не схильні до зовнішньої корозії.Трубопроводи оснащені електронною системою контролю за станом теплової ізоляції.

Всі проектні рішення прийняті згідно з правилами, сучасною нормативною літературою та настановами виробників обладнання.

В проекті розроблена технологія монтажу запроектованої системи з урахуванням вимог охорони праці та захисту навколишнього середовища.

Перелік літератури

1.   П.М. Єнін, Н.А. Швачко Теплопостачання (частина 1 «Теплові мережі та споруди»). Навчальний посібник.-т К.: Кондор, 2007

.     ДБН 2.5-39:2008 «Теплові мережі»

3.       ДСТУ Б А.2.4-2008 «Мережі теплові (тепломеханічна частина). Робочі креслення».

.        ДСТУ Б.А.2.4.-2009 «Умовні познаки і графічні зображення елементів генпланів та споруд транспорту».

.        Корпорація «ЕНЕРГОРЕСУРС-ІНВЕСТ», «Рекомендації по проектуванню», Львів 2000р.

.        Корпорація «ЕНЕРГОРЕСУРС-ІНВЕСТ», «Виконання монтажних робіт (монтажно-розважувальні роботи, транспортування, зберігання, земляні роботи, монтаж трубопроводів)», Львів 2008р.

7.   Павлов И.И., Федоров М.Н. Котельные установки и тепловые сети,- М.: Стройиздат, 1977.

8.       Немцев З.Ф., Арсеньев Г.В. Теплоэнергетические установки и теплоснабжение: Учебное пособие для втузов. - М.: Энергоиздат, 1982.

.        Бромлей М.Ф., Щеглов В.П. Проектирование отопления и вентиляции производственных зданий,- М.: Издательство литературы по строительству, 1965.

.        Богословский В.Н., Сканави А.Н. Отопление: Учебник для вузов - М.: Стройиздат, 1991.

.        Козин В.Е., Левина Г.А. и др. Теплоснабжение.-М.: Высшая школа, 1980.

.        Строй А.Ф., Скальский В.Л. Расчёт и проектирование тепловых сетей, - К.: Будівельник, 1981.

.        Павлов И.И., Федоров М.Н. Котельные установки и тепловые сети,- М.: Стройиздат, 1986.

.        «Тимчасові правила обліку відпускання і споживання теплової енергії»