Іван Мазепа як полководець: військові походи до Хаджибею, Північного Причорномор’я та Криму в 1687-1699 роках
Іван Мазепа як полководець: військові походи до Хаджибею, Північного Причорноморя та Криму в 1687-1699 роках
Тарас Чухліб
Анотація
В статті розкривається питання про сухопутні та морські походи козаків Українського гетьманату у Північне Причорноморя та Крим у 1684 - 1699 рр., роль в організації та здійснені цих походів гетьмана Івана Мазепи. Зясовано, що в російсько-турецькій війні 1686-1700 рр., в якій були зацікавлені й сусідні країни - Річ Посполита, Австрійська імперія та інші, козаки зіграли одну з провідних ролей, а європейські монархи гідно оцінили Івана Мазепу, як видатного полководця кінця XVII ст. у війні з Османською імперіє. Важливість цих здобутків стає особливою напередодні Великої Північної війни 1700-1721 рр.
Ключеві слова: гетьман Іван Мазепа, Хаджибей, Крим, Північне Причорноморя, козаки.
Європейська програма дій, яка була вироблена державами Священної Ліги протягом 1684 - 1686 рр. передбачала військові походи козацтва Правобережної та Лівобережної України (як під контролем Речі Посполитої та Московської держави, так і самостійних), а також Запорозької Січі проти татар та інших мусульманських васалів Стамбула у Північному Причорноморї, Криму та на землях Молдавії. Включно до кінця XVII ст. Український гетьманат на чолі з Іваном Мазепою брав активну участь у боротьбі християнської коаліції європейських країн проти Османської імперії.
Після того як у серпні 1687 р. війська турецького візира Сулеймана потерпіли поразку від військ Габсбургського цісарства під Мохачем, Відень нарешті опанував більшою частиною Угорщини. У результаті цього відбувся заколот у середовищі османських воєначальників та зміщення з престолу довголітнього турецького султана Мегмеда IV Авджи, місце якого обійняв Сулейман II. У 1688 р. Відень все ж таки припинив воєнні дії з турками, адже у цей час розпочався конфлікт між Австрією та Францією. Перед загрозою війни на два фронти цісар йде на переговори зі Стамбулом, до яких з його боку долучається Польща та Венеція. Одночасно Річ Посполита проводить сепаратні переговори з турками і Кримським ханством. Особливу роль у цих дипломатичних комбінаціях відігравало Французьке королівство, яке хотіло спрямувати Варшаву проти Австрійської імперії та її союзників. Ще перед тим французький король Людовік XVI виступав, як посередник між польським королем і турецьким султаном у справі повернення Речі Посполитій Камянця-Подільського. У цей самий час Ян III Собеський знову повертається до ідеї оволодіння Молдавією та Волощиною, що вимагало військової допомоги українського козацтва не лише з Правобережжя та Лівобережжя, але й Запорожжя.
Московська держава продовжувала виконувала свої зобовязання як члена Священної Ліги, які взяла на себе від часу укладення Вічного миру 1686 р. з Варшавою. Головним чином, це лягло великим військовим та матеріальним тягарем на Батурин, який перебував у політичний залежності від Москви. Після невдалого Кримського походу 1687 р. протягом вересня-жовтня 1688 р. лівобережний охотницький полк !ллі Новицького разом з козаками Переяславського полку за наказом гетьмана I. Мазепи атакував турецьку місто-фортецю Очаків. Українці спалили посад міста й взяли у полон значну кількість татар. Тоді ж за наказом царів !вана та Петра і розпорядженням гетьмана I. Мазепи у гирлі річки Самари спорудили Новобогородицьку фортецю, яка б не лише обороняла Україну та Московію з півдня, але й слугувала б військовою базою для підготовки нових походів на володіння Кримського ханства.
Протягом березня-червня 1689 р. Москва і Батурин здійснили другий великий похід з метою завоювання Криму. На той час обєднана армія нараховувала 140 тисяч чоловік, з них 100 тис. московського війська і 40 тисяч козаків Лівобережної України, головне командування над якими здійснював І. Мазепа. Ця грандіозна військова операція, незважаючи на локальні перемоги над окремими татарськими загонами, також закінчилися невдачею. Її причина полягала, насамперед, у непідготовленості московських військ до війни з кримською кіннотою та довгочасного перебування в умовах степу, де за відсутності спеціальної тилової служби було складно поповнювати запас провіанту і фуражу. Проведення цієї кампанії не дало змоги кримському ханові допомогти турецьким військам на Дністрі, Пруті й Дунаї, а також сприяло успішним діям венеціанського флоту проти кораблів Османської імперії на Середземному та Чорному морях. Адже турки змушені були тримати значні сили свого флоту для оборони причорноморського узбережжя. У звязку з Кримським походом 1689 р. московсько-українського війська султан відмовився від наступальних дій на Балканах, а також змушений був перекинути частину своєї дунайської армії для посилення фортець у Північному Причорномор'ї та Криму.
Однак українське козацтво продовжувало проводити
розвідувальні бойові дії на берегах Чорного моря. У вересні 1689 р. сотник Полтавського полку Іван Ковальчук разом з кількома сотнями воював в урочищах Кочубея (Хаджибея) на шляху між Білгородом (Ак-Керманом) та Очаковом. Як засвідчував гетьман І. Мазепа у своєму листі за 19 жовтня 1689 р.: «Пішов у Дикі поля по моєму наказу ватаг Іван Ковальчук з товариством для вчинення промислів над неприятелями бусурманами, і будучи він на шляху Очаківськім до Білого городка на урочищах Кочубея...».
З початком останнього десятиліття XVII ст. було розпочато проведення спільних військових операцій козацьких полків з Лівобережної та Правобережної України, а також Запорозької Січі та Слобожанщини проти татар і ногайців. Кримські татари не лише здійснювали постійні напади на українські землі, але й дієво допомагали туркам воювати з Австрійською імперією та її союзниками у Центральній та Південно-Східній Європі. Однією з перших таких кампаній стала участь підрозділів С. Палія та козаків з Переяславського полку Лівобережної України у битві з татарами, яка відбулася у травні 1690 р. на р. Тікич поблизу Білої Церкви. Наприкінці червня того ж року гетьман Мазепа наказав компанійському полковнику І. Новицькому готуватися до спільного з правобережцями походу на турецьку фортецю Кази-Кермен у пониззі Дніпра. З боку Лівобережжя в цій операції, яка відбувалася з 22 липня до 16 серпня 1690 р., взяли участь близько 4 тисяч компанійців та сердюків, козаки Переяславського і Лубенського полків, а зі сторони Правобережжя - тисячний підрозділ С. Палія.
У липні 1690 р. обєднані українські війська під керівництвом генерального осавула Івана Ломиковського знову атакували Очаків. Саме у цей час козаки воювали з татарами в околицях Хаджибею. «Іван Ковальчук з товаришами у сімдесят чоловік перебуваючи за турецьким городом Очаковим в урочищі Пересип (поблизу Хаджибея. - Т. Ч.) побили татар із Криму», - так оцінював цю локальну військову операцію сам І. Мазепа. Цього ж року козаки вінницького полковника Самуся (Самійла Івановича) воювали з татарами поблизу Білгороду і Килії. Основним методом боротьби з турками і татарами у цей час стали рейди, в ході яких по опорних пунктах та місцях зосередження противника наносилися блискавичні удари. Такі військові дії проти володінь Османської імперії в Північному Причорноморї планувалися країнами- учасницями антитурецької коаліції й, головним чином, організовувалися в гетьманській канцелярії І. Мазепи.
З огляду на військові інтереси Священної Ліги та підписані угоди, у березні 1691 р. австрійські та польські дипломати у Москві вимагали від царського уряду розпочати черговий похід на Кримське ханство, щоб відволікти сили Османської імперії з театру бойових дій на Балканах. Поки планувалося організувати третій напад на Крим, майже трьохтисячний корпус українського козацтва з «обох берегів» Дніпра здійснив похід до Буджаку й розгромив частину місцевої орди. Навесні 1692 р. відбулася чергова виправа правобережного та лівобережного козацтва до Очакова.
Козаки знову воюють в околицях Хаджибея. «...Весь народ український, особливо запорожці, бажають битися з невірними, сподіваючись на велику користь», - відзначав у цей час гетьман І. Мазепа.
У квітні 1693 р. білоцерківський полковник С. Палій писав з Фастова до Яна ІІІ Собеського: «...Коли той не приятель меча святого посягнув на все християнство... До того ж спільна і нерозірвана Ліга Монарша квітне Вашої Королівської Милості Пана Мого Милостивого; щоб Цар Пресвітла Величність просив на услуги і підданих ВКМ до спільної праці проти того неприятеля. Тоді я, слуга і підданий ВКМ, не бажаючи попасти в гнів монаршої Вашої Щоролівської Милості Пана Мого Милостивого, дідизної, не відмовляюсь від тієї праці до порятування Християн (виділ. - Авт.)». Восени того ж року С. Палій разом з підрозділами Лівобережної України (разом до 7 тисяч козаків) здійснили напад на околиці Тягині у Молдавії й витримали кількаденний бій з військами Білгородської орди.
Влітку 1694 р. козаки Київського полку Костянтина Мокієвського, компанійці з полків Григорія Пашковського і Михайла Кузьмовича та правобережне козацтво під керівництвом С. Палія за наказом гетьмана І. Мазепи вже вкотре штурмували Очаків й захопили сотню полонених. Через деякий час 20-тисячне українське військо наказного гетьмана і чернігівського полковника Якова Лизогуба (до нього входили й правобережні підрозділи) воювало у буджацьких степах, де за свідченнями Самійла Величка «села спустошили, і багато ясиру набрали, і іншої здобичі, і в цілості повернули...».
Восени 1694 р. козаки лубенського полковника Леонтія Свічки, компанійці І. Новицького разом з правобережцями та запорожцями знову здійснили успішний похід до Північного Причорноморя. Повертаючись з Буджаку до Фастова, С. Палій надіслав до білоцерківського коменданта «реляцію» з повідомленням про знищення 7 татарських поселень, захоплення 23 гармат і наметів самого хана, подарованих тому султаном. Фастівський полковник відправив до польського короля й коронного гетьмана 20 полонених «язиків». Того ж року загін запорожців на чолі з кошовим отаманом Запорозької Січі Шарпилом атакував Перекоп і захопив на Сиваші татарську вежу, прапори, 8 гармат та захопив 200 полонених.
Протягом 1695 - 1696 рр. Московська держава та Український гетьманат здійснили два великих походи на зайнятий турками Азов та один у пониззя Дніпра. Метою цих операцій було відвоювання в Османської імперії та Кримського ханства виходів до Чорного та Азовського морів. Вже під час першого Азовського походу, який хоча й не завершився взяттям Азову, українсько-московськими військами було завойовано чотири турецькі фортеці у пониззі Дніпра - Кази-Кермен (Газі-Кермен), Мустріт-Кермен (Нусрет- Кермен, Таванськ), Мубарек-Кермен (Мубеуре-Кермен) та Іслам- Кермен (Шах-Кермен). Влітку 1695 р. з наказу І. Мазепи було здійснено один з найбільших морських походів українського козацтва того часу. На чолі з кошовим отаманом Я. Морозом одна тисяча 740 запорожців та лівобережних козаків на 40 човнах атакували турецькі судна в Чорному морі. Під час морських боїв українцями було знищено 3 ворожих корабля та захоплено декілька десятків полонених.
Влітку 1696 р. близько 15 тисяч козаків з Чернігівського, Гадяцького, Лубенського полків, а також компанійці та сердюки з Лівобережжя під керівництвом Я. Лизогуба за наказом гетьмана І. Мазепи взяли участь у другому московсько-українському поході на Азов. У цій виправі також брав участь і «перший бомбардир» московської армії - цар Петро. Українські козаки відзначилися протягом місячної облоги, з 17 червня до 18 липня 1696 р., цієї потужної турецької фортеці, під час якої вони втратили загиблими 160 і пораненими 272 чоловік. 19 липня турецький гарнізон Азовської фортеці капітулював, що спричинило велику паніку в Османській імперії та Кримському ханстві, а також велике піднесення у країн-учасниць Священної Ліги. Повернення російських військ до Москви було обставлено надзвичайно урочисто й досить незвично для жителів столиці. Згідно з висновками істориків, гучне світське святкування Азовської перемоги над турками означало офіційний початок імперського періоду в історії Московської держави, а проїзд Петра І попід класичною Тріумфальною аркою (яка була зроблена за проектом українського архітектора І. Зарудного) начебто мало символізувати наступність подвигів античних імператорів, а, отже, претензій царської влади на міфічну спадщину Римської імперії.
Протягом 1697 - 1698 рр. за наказом правителя Українського гетьманату І. Мазепи було здійснено два великих військових походів українсько-російського війська у пониззя Дніпра. У травні-жовтні 1697 р. з метою завоювання Очакова і захисту вже відвойованих у турків Кази-Кермена і Таванська було проведено т. зв. Другий Дніпровський похід. Зокрема, багато українців загинуло з 31 липня по 2 серпня під час оборони від потужного яничарського штурму захопленої перед тим козаками фортеці Шин-Гірей, яку все ж таки довелося залишити. Всього під час цього походу загинуло 253 та було поранено 425 козаків. Натомість втрати османських сил становили близько 6 тисяч осіб. А в травні-серпні 1698 р. відбувся Третій Дніпровський похід, що мав за мету забезпечити належну оборону нижньодніпровського плацдарму. Зокрема, у боях з яничарами за Кази-Керменську і Таванську фортеці відзначилися Київський, Прилуцький та Миргородський полки, які нараховували до 8 тисяч козаків.
Оцінюючи участь Українського гетьманату у християнсько- мусульманському військовому протистоянні сам український полководець, гетьман Мазепа писав: «Протягом 12 років, від
початку свого гетьманування, зробив я 11 літніх і 10 зимових походів, і не важко кожному розсудити, які труднощі, збитки, руйнації від цих безупинних походів терпить Військо Запорозьке і вся Мала Росія»25. 8 лютого 1700 р. московський цар Петро І в урочистій обстановці вручив гетьману І. Мазепі щойно заснований найвищий імперський орден св. Андрія, відзначаючи тим самим доблесну участь багатотисячних козацьких полків Українського гетьманату у російсько-турецькій війні 1686 - 1700 рр. Від імені європейських країн, що входили до Священної Ліги, польський король Август ІІ Саксонський у 1703 р. нагородив І. Мазепу за боротьбу проти турок і татар орденом «Білого Орла», а австрійський імператор Йосиф І Габсбург невдовзі надав українському гетьману, в т.ч. і за військові заслуги, титул «найсвітлішого князя Священної Римської (Австрійської. - Т.Ч.) імперії»26. Такі дії європейських монархів переконливо засвідчували значний внесок українців на чолі з видатним полководцем свого часу Іваном Мазепою у війну християнських країн з Османською імперією в останніх десятиліттях XVII ст.
морський козак мазепа війна
Таблиця. Україна у війні27 європейської Священної Ліги з Османською імперією: Північне Причорноморя, Молдавія,
Крим (1684 - 1699)РР)Дата (рік, місяць)Підрозділи (полки)КерівникиМісце битви (мета походу) з турками/татарамиКількість козаків1684 Травень Літо Листопад Листопад-груденьПравобережніА.Могила Під Студеницею на Поділлі Під Камянець- Подільським, Немировим, Язловцем. Немирів Під Цецорою, Молдавія бл. 8 000 до 1 500 до 1 000 до 2 500 до 2 0001685 СіченьПравобережніА.МогилаПоділлядо 2 500Вересень-- -А.Могила,Буковина,3 000жовтеньС.Палій, Гришко.МолдавіяЛистопад- -А.МогилаКамянець-Подільськийдо 2 000Грудень--Під Язловцем, та Немировимдо 3 0001686Липень -Правобережні,А.МогилаМолдавія6 000серпеньзапорозькіКамянець- Подільськийбл. 5 500Вересень- -- -Камянець- Подільський1687Травень-червеньЛівобережні, охотницькі, запорозькіІ.Самойлович Г.СамойловичНа Крим (Полтава - Кази-Кермен - Перекоп)бл. 60 000Липень-серпеньПравобережніА.МогилаКамянець-Подільськийбл. 5 000Вересень- -- -Молдавіябл. 3 0001688 ЛютийЛубенський, Миргородський (виборні)Л.Свічка, Д.АпостолКелеберда Тясминбл. 2 500БерезеньКомпанійськийІ.НовицькийЦаричанкадо 1 000червеньПравобережніА.МогилаНемирівбл. 3 000липеньПравобережні- -Камянець-Подільськийбл. 1 500Вересень-жовтеньКомпанійський, Переяславський, МиргородськийІ.Новицький, І.Мирович, Д.АпостолОчаків2 0001689Березень-червеньЛівобережні, запорозькі, слобідські, охотницькі.І.МазепаНа Крим (Ромни - Перекоп)більше 40 000ПравобережніГ.ГришкоСороки (Молдавія)Липень-- -Немирів,бл. 2 000СерпеньІванківбл.2 500ПолтавськийІ. КовальчукХаджибейбл. 300ВересеньЛівобережніОчаківбл. 1 500жовтень1690БерезеньПолтавськийІ. КовальчукПересипдо 100ТравеньФастівськийС.Палій(Хаджибей)до 1 000р.Тікич (Київщина)ЛипеньЛівобережніІ.ЛомиковськийОчаків Очаківдо 5 000Липень -Переяславський,І.Новицький,серпеньЛубенський,І.Мирович,Кази-Керменбл. 4 500Фастівський,Л.Свічка,охотницькіС.ПалійЛітоПравобережніС.СамусьАк-Керман (Білгород),до 1 000ЖовтеньЛівобережні,С.ПалійКиліябл. 3 000правобережніБуджак1691ПолтавськийІ. Іскрар. Тернівкабл. 300квітеньПравобережніГ.Гришко,Сороки (Молдавія)2 300Серпень-С.Самусь,вересеньА.АбазинПравобережні,С.ПалійАк-Керман,бл. 3 000ЖовтеньЛівобережніБуджак1692 Січень-ПереяславськийА. ГамаліяБубнов,березеньЗолотоноша,бл. 1 000ДомонтівБерезеньПравобережні,С.Палійбл. 2 000лівобережні,Л. СвічкаОчаківзапорозькіФедькоКвітеньЛівобережніП. Фіцурапониззя Дніпра,бл. 500 бл. 300ПолтавськийА. Рудийр. Богбл. 200Ф. РогуляПерекоп,Тернівський брідТравеньЛівобережні,І.Новицькийбл. 4 000компанійськийпід ЧигириномСерпеньМиргородський,І.МазепадоПрилуцький, Гадяцький, Лубенський.Самара10 000ВересеньБрацлавськийА.АбазинДубосари500ЖовтеньПравобережні,Я.Гладкий,(Молдавія)запорозькіС.Самусь,Сороки (Молдавія)1 000ЛистопадКомпанійський,В.ІскрицькийМиргородськийІ.Новицькийпід Чигирином1 5001693ПротягомПравобережні,(?)Сороки (Молдавія),500рокузапорозькіпід КамянцемКвітеньМиргородськийД.Апостолбл. 700ЛітоПравобережнийЯ.Гладкийна р.Інгул600Липень -Запорозькі,І.Киліян,під Очаковомбл. 750груденьправобережніС.СамусьОкопи св.ТрійціВересень-Переславський,І.Мирович,(Поділля)жовтеньКиївський,К. МокієвськийТягиня (Бендери),бл. 7 000МиргородськийД. АпостолДубосари,охотницький,Г.Пашковський,урочище КодимаФастівськийС.ПалійжовтеньПолтавськийФ. ЛихопойМолочні Водибл. 300Галенко1694ПротягомПравобережні(?)Сороки500року(Молдавія),ЛютийПереяславськийІ. Мировичпід Камянцембл. 8000Прилуцький, Чернігівський, Ніжинський, Стародубський,Переяславщинаохотницькібл. 800ЛютийФастівський,І. Киліян,Брацлавський,А. АбазинКорсуньВінницькийС. Самусьдо 3 000Лютий-Фастівський,С.Палій,березеньЛубенський,Л.СвічкаКази-Керменкомп анійськийІ.Новицькийдо 5 000БерезеньЗапорозькі, лівобережніЯ.ШарпилоПерекоп, Сивашбл. 2 000ВересеньКиївський,К.Мокієвський,ОчаківПереяславський,І. МировичФастівський,С.Палій,охотницькіГ.Пашковський,М.Кузьмовичю сп о > о о оЖовтеньЧернігівський,Я. Лизогубна Очаків,Лубенський,Ганкушлі,ПереяславськийБілгородПрилуцький, НіжинськийПерекопохотницькіСороки, Тягиня,3 000ЛистопадФастівськийС.ПалійАк-Керман1695БерезеньПолтавськийВ.ШибаленкоПерекопдо 700(виборні),Федько,Очаківський шляхзапорозькіІ. Гусак, І. Рубан,ГнатКвітеньЗапорозькіФедькоМолочні Води200КвітеньЗапорозькіІ.ГусакКази-Кермендо 200Весна-ЗапорозькіЯ.ЧалийАзовське море400ЛітоПравобережніС.Палій(морський) під Фастовомдо 3 000ЧервеньЛівобережні,І.Мазепа,Кази-Кермен,бл.Червень -охотницькі,Мустріт-Кермен40 000вересеньзапорозькіІ .Обидовський(Таванськ),М.СамойленкоМуберек-Кермен,Іслам-КерменДубосариЛистопадПравобережніС.СамусьОчаківдо 2 000ОсіньЗапорозькіІ.Гусакбл. 2 5001696січеньПереяславський, Миргородський,І. МировичПолтавщинабл. 5 000ГадяцькийлютийПолтавський,Ф.Шепель,Говтвабл. 6 000Миргородський,Д.Апостол(ЛівобережнаГадяцький,Україна)запорозькіЧервеньЗапорозькі,Я.Мороз, Я.ЧалийЧорне море1 740Київський(?)Напроти БілгородуЧервеньЗапорозькіІ.Гусак(морський) акваторія Криму340ЧервеньЗапорозькі(морський)до 300К.Мокієвський,на р. Кінські ВодиЧервеньКиївський, охотницькі,Буго-до 5 000запорозькіДніпровськийЯ.Лизогуб,лиманЧервень -Чернігівський,М.Борохович,бл.липеньГадяцький,Л.Свічка,15 000Лубенський,Д.ГорленкоАзовПрилуцькийФедько,(виборні),П .КожуховськийохотницькіЯ.Мороз,Липень- серпень Серпень ЛистопадЗапорозькі Запорозькі Полтавський, Переяславський Миргородський, охотницькі, правобережніГ.Сагайдачний, П.Сорочинський Я.Чалий С. Палій, Ф.Шепель, І.Мирович Г.Пашковський,Чорне море (морський) Гезлев (Крим) Дубосари, Очаків, Тягинябл. 600 340 до 5 0001697БерезеньПолтавський (кілька сотень)В.ШибаленкоПерекоп (урочище Чингарах)до 400Серпень -Ніжинський,І.Мазепа,дожовтеньСтародубський, Чернігівський, Лубенський, Полтавський (виборні), запорозькі.І.Обидовський, П.Буцький, Я.ЛизогубКази-Кермен, Мустріт-Кермен, Іслам-Кермен, Шингірей20 000ЖовтеньМиргородський (кілька сотень)Д.АпостолПерекопдо 6001698Травень - серпеньЛубенський Миргородський, Прилуцький, Київський, Роменська сотня, охотницькіІ.МазепаМустріт-Кермен, Кази-Кермен, Очаків (розвідувальний рейд)12 3001699лютийПолтавський (виборні)В.ШибаленкоПерекоп200 - 300березень--Пониззя ДніпратравеньЗапорожці(?)Очаківдо 300 до 300